хоч гарматний грiм? Та замiсть нього здалеку чують свинячий вереск. - Теж хтось у мiстечко базарювати Пде, - каже Ромашов. Вiн зупинився, для чогось оглянувся, i гарна посмiшка затремтiла на його потрiсканих устах. - Кого ж це згадуб хлопчак? - добродушно шпигаК Кириленко. - ПП чи навождення? - Навождення. - Славна доля комусь росте, як не обездолить ПП час..., I неждано, минаючи похилу хвилю високих сонййiникiв, вони натикаються на нiмцiв, що примостили машину бiля стiни соняхiв. ДвоК з них весело пораються бiля забитого пiдсвинка, а третiй, з автоматом на шиП, розстеляК рябий брезент, який маК правити за стiл. Це так було несподiвано, що на якусь мить усi закам'янiли. Потiм Данило i автоматник одночасно схопилися за зброю, одинокий пострiл злився з чергою, i нiмець, застогнавши, випустив автомата з рук, упав на брезент, а Данило, iще чуючи над самою соловою посвист черги, люто дослав у патронник патрон. В рiзнi боки шарпнулись тi, що порались бiля пiдсвинка, i попадали на землю. Все це сталося за таку хвильку, що iз гвинтiвок не встигли розвiятися сизi димки. - От i все! - наче не вiрячи собi, сказав Кириленко, уста його ще тiпались, нiби Пх била лихоманка; ловлячи Пх, вiн пiдiйшов до брезента i пiдняв автомат. - А тепер дай боже заячi ноги. I, пригинаючись, притримуючи зброю, вони побiгли вiд тих сумирних, з бджолою соняшникiв, пiд якими могли б залишитися назавжди. Уже на другiй дорозi лейтенант поклав руку на плече Данила, прищулив око: - А ти, голово, молодецьi - Це чого ж? - Данило ще чуК, як дрож ходить по його тiлi, ще чуК над головою посвист черги. - Не розгубився. - I, нiби винячись, додав: - Обманув мене той поросячий виск - свиню пiдклав. Як довго тягнеться жнив'яний день у степах. Важчають ноги, важчаК все тiло, трiскаються од спраги уста, а в голову заходить шерех колоскiв, нiби й там осипаються вони. Оце б дiйти до рiчки, припасти до води, змити задуху, що вже вичавлюК з тiла не пiт, а сiль. Але нема рiчки - е жито, пшениця, овес, соняшники, горох, картопля, все те, чим завжди тiшилась душа хлiбороба. Њ й села, та в них тепер удень страшнiше заходити, нiж уночi. Нарештi з сонця осипаКться вiнок, воно мiцним щитом вгрузаК в хлiба i на чиКсь весiлля чи поминки передаК небу багрецем витканi рушники. - А он i хуторець тополi викинув, - жвавiшаК голос Ромашова. - До пiзнього смерку доберемся. - Коли б там чужих не було. - I щоб рiчечка та криниченька були. - I Кириленко гарно вивiв початок пiснi про криниченьку на чотири зводи i зразу ж обiрвав ПП... - Здержуйте ноги та нашорошуйте вуха... Звичайний собi хуторець у степу, тополина сторожа, вишневий сон навколо бiлих хат, мiсяць над хатами i дрiмота дерев'яних журавлiв. Хоч би тобi якийсь голос озвався, чи дитина заплакала, чи дим пiднявся над комином. Нiби вимерли оселi, тiльки мiсяць ставить на вiкна своП печатi. Тихо-тихо зi зброКю напоготовi входять вони у вишневий сон, вупиняються бiля плетеного перелазу, i несподiвано перелякане: - О майн готi - А далi: - Хальт! Хальт! I вмить пропав вишневий сон. Данило вiдчув, як противний холод пропiк його. Майже не цiлячись, вiн вистрелив у вартового, застрочив з автомата лейтенант. За хатою загупали чиПсь кроки, зашелестiла ракета, i в мертвотному потойбiчному свiтлi окреслився увесь хуторець, а в ньому заколивалися чи то тiнi, чи люди. Данило ще вистрелив у босого напiвроздягяеного з автоматом солдата, що припав до ворiт, i враз якась страшна сила вдарила в груди, обдала Пх вогнем. Хуторець, i журавлi, i мiсяць над ним пiшли шкереберть, а з-пiд нiг почала вибиватись, втiкати земля. Вiн падаК на ПП гаряче лоно, на ПП гарячi пшеницi, па гаряче марево, а перед самими очима його ворушиться кривава пелена. "Невже так i приходить невiдворотне?.." I на межi, де сходиться життя i небуття, вiн чуК розпачливе ревiння волiв чи то на хуторi, чи бiля тiКП пшеницi, яку рятували Дiди. Якась незрозумiла безкрая темiнь i млосна кволiсть, а звiдти озиваКться зiтхання хвилi. З якого ж вона броду: з татарського, козацького, журавлиного чи дiвочого? I де вiн, i що робиться з ним? Наче вiн К i наче його нема. Хоч би трохи розгорнути цю темiнь, яка нiби розметала тiло i чавить голову. Вiн так знесилiв, що не може пiдняти руки. Це, певне, сон, поганий сон. Ось вийде iз нього i знову побачить... Щи роба'iить?.. Темiнь не дала додумати, причавила i його, i думки. А потiм знову, нiби з глибини, виборсався iз неП й почув два голоси - дiвочий i старечий. Аж посмiхнутись захотiлось, бо так давно не чув людських голосiв, тiльки вiдчував гарячi й холоднi хвилi темряви. З великим зусиллям розплющуК важкi, мов кимось склепанi, повiки, - i мерехтiння дня омиваК Пх, заходить в очi, в пам'ять. На бiлiй стелi дрiмаК кетяжина сонячних зайчикiв, як давнодавно дрiмала в дитинствi, коли його розпареним зерном лiкувала мати... Тiльки вишня та хрест в узголов'П залишились од неП. Як же це вiн, iдучи на вiйну, не попрощався з ними, з нею?.. А де ж подiвалися голоси - дiвочий i старечий? I як вiн опинився тут? Раптом пам'ять, немов на спалахах блискавок, висвiтила вечiрнiй хуторець, i вишневий сон навколо бiлих хат, i як вiн стрiляв, як у нього стрiляли, i як хуторець, i журавлi, i мiсяць пiшли шкереберть. Де ж вiн тепер: у чужих чи своПх? Данило ворухнувся, застогнав, а поруч тихо, наче журавель над криницею, заскрипiв старечий голос: - От i гаразд, хлопче, що видряпався з того свiту. Тепер будеш жити, як не помреш, - i над ним лагiдно посмiхаКться старече обличчя iз сивими острiшками брiв i сивою жменькою борiдки. - Хто ви? - хоче ворухнутися, та його одразу пропiкаК бiль. - Лежи тихенько. А коли тебе цiкавлять анкетнi данi, то я сiльський лiкар Приходько. - Де я? - У добрих людей. Ось твоя господинька - Ганнуся Ворожба. До нього пiдiйшла худенька, мов горсточка матiрки, дiвчина рокiв шiстнадцяти. Пiд чорними лiпленими дугами брiв зорiють i печаляться великi, пiдведеш синiм карi очi, печаляться i вуста, що трепетно куточками пiдiймаються угору, а бiля пiдборiддя самотiК крихiтна ямочка, яка десь загубила свою пару. Даниловi легше стало, коли глянув на цю довiрливiсть, на це вболiвання, ца цю красу. Кого ж ти приворожиш, Ганнусю Ворожба? Господинька посмiхнулася, зiтхнула, i на ПП грудях поворухнулась коса. - А тепер вiдпочивай, хлопче, i нi слова, бо вже гаснеш на лицi, - грiзнiшають острiшки брiв. Лiкар вiдходить од лiжка i десь зникаК. Гаинуся обережно поправляв лiжко пораненого, який ще хоче щось запитати, але знесилля сплющуК повiки i вводить його в темiнь. ПрокидаКться вiн раннiм смерком вiд шуму вiтру i реву корiв, якi йдуть iз череди. В таку пору корови, що пасуться в лiсах, пахнуть суницями, i молоком теж. Данило виразно чуК пахощi суниць. Ага, то на стiльчику, застеленому полотняною скатертиною, стоять у полушiску лiсовi ягоди. Чи пе Ганнуся збирала Пх? А за вiкнамр в кущах калини розшумовуКться i розшумовуКться вiтер, i червонi кетяги стукають у шибки. Калиновий вiтер! Як вiн любив з Мирославом прислухатись до нього бiля татарського броду. Блиснула блискавка, i на калиновий вiтер упали першi краплини дощу. Данило хотiв пiдвестися, але зi стогоном упав на постiль. У цей час вiдчинилися дверi, i до кiмнати, згортаючи долонею з вiй дощовi краплi, увiйшла Ганнуся. - Як ви? - несе йому ласкаву жалостинку. - Ось я зараз ви; дою корову i принесу вам парного молока. Будете пити? - Ганнусенько, дiвчинко, я зараз навiть коня з копитами в'Пв би. - Таке скажете! - береться посмiшкою увесь вид дiвчини. - ЗдаКться, нiколи не був таким голодним. - Бо стiльки постите. - А скiльки? - Вже другий тиждень пiшов. - Другий тиждень? - здивувався, не повiрив Данило. - Еге ж, бо з вас дуже багато кровi витекло. Але все минеть це так наш лiкар сказав. А вiн людина знаюча. - Гарний ваш лiкар? - Дуже гарниi. Вже сорок рокiв у нашому селi лiкув людей I_ трохи химерув, - дiвтана поправляв косу, що пахие дощем, i прислухаКться, як за вiкнами шаленiв негода. - Як же вiн химеруК? - Завждиз самоП раяньоП весни i до снiгу ходить тiльки босий. Толстовепь. I все чогось ранiше бурчав на владу. А тепер, як прийшли фашисти, то iншоП каже: - Радянська влада - це люди! Ганнусю, як я потрапив до вас? Годi вже говорити - ще завтра буде день. Тiльки це скажи. Вас пораненого принесли двоК вiйськових до моПх родичiв, тi привезли до мене, бо я зараз сама-самiсiнька. А зараз мовь, - приклала палець до вуст, вiйнула косого, вiйнула блакит" спiдничкою i легко зашурхотiла босими ноженятами по дощi. "Як сама молодiсть", - подумав Данило, згадав свою Мирославу ву почав прислухатись до дощу i калинового вiтру. XIV День склав своП бiлi крила, а чi вечiр пiдняв чорнi й послав на землю сон. Колись вiн ходив по вуличцi в полотнянiй кошулечпi, а тепер на вулицi, як сич, стовбичить полiцай. Тому й оминав вулицi i вулички свого села Михайло Чигирин. Низодолом та левадками, де сива трава дихаК туманом, вiн випетлюК на городи i помiж стiнами кукурудзи та конопель, помiж картоплею, просом i лапатим гарбузинням сторожко добиваКться до своКП оселi, що виглядала його i в громадянську вiйну, виглядаК i тепер. Тодi його ноги носили, наче в них днював i ночував вiтер, а тепер поважчали, i руки поважчали, напевно тому, що стiльки жил повибивалось на них - хоч мотуззя плети. Лiта! Ось вiн пiрнаК у хвилi пахучоП матiрки i зупиняКться бiля вориння, що вiддiляК город вiд подвiр'я. Нiби нiчого не змiнилося тут. Так само над вулицею спинаються в небо високi ясени, так само вишнi обсiли постарiлi плечi його хати-бiлянки, так само у вiкна ПП заглядають безсоннi рожi i зорi. I як водночас змiнилося все. Навiть у цю тиху хату з чужих дорiг уже прилiтало гайвороння видирати його постарiлу душу. Скiльки знову намучилась та ще й намучиться Марина. От чиПй долi нiяк не позавидуКш. I посмутнiв чоловiк, думаючи про свою вiрну дружину, з якою за вiк навiть посваритися не зумiв. А скiльки ж через нього довелось нагорюватись Пй? Як тiльки вона терпiла його? Пройшовши трохи понад воринням, на якому ще не засохла живиця, вiн бачить бiля рiжка хати стовп з навкiс забитими кiлками, на них начiплялося з пiвдесятка глечикiв, i чоловiк полегшено переводить подих: отже, в домiвцi немаК чужих. Тодi тихенько до причiлка, що острiшками нависаК на город. Тут Чигирин розгорнув руками рожi, струснув з Пхнiх келихiв росу, розбудив джмеля, стукнув у заволожене нiччю перехрестя рами i завмер з непевною посмiшкою, що завжди пересмикувала його вуста, коли отак стрiчався зi своКю кароокою Мариною. Певне, сама доля послала йому таку жiнку, люблячу, щиру, з отим привiтним смаглявим обличчям, на якому гарно переважуються брови, усмiшка i насмiшка. Через якусь хвильку до вiкна пiдiйшла Марина. Навiть спросоння вона встигла накинути на голову темну хустину. Чого ж темну? Жiнка припала до шибок i враз, чого нiколи не бувало, сахнулася, тихо зойкнула, майнула рукавами, зникла в темрявi, та згодом знову з явилася, сперлась на пiдвiконня, придивляючись до нього. Що ж це сталося з нею чи, може, з ним? Чого так злякалася вона? Чигирин про всяк випадок хапаеться за автомат i так прислухаКться до тишi, що вона починаК йому бити у дзвони. А Марина тим часом стала марудитися бiля вiкна, не можучи розчинити його. Прогоничi, певно, заПло? Нарештi вiдчинила, ще якось дивно приглядаючись до нього. Не пiзнаК, чи як? - Це ти, Михаиле? - нарештi запитала невпевнено, не голосом - самим болем. - Хiба я тепер на когось iншого схожий? - прошепотiв вiн, пiдходячи до самоП призьби. - Ой Михаиле, це ж ти!.. - нiби нарештi впiзнала, i плач затiпав ПП плечима. - Та що з тобою? - торкнувся руками ПП чорноП хустки, яку Марина носила в днi жалоби. - Нiчого, нiчого. - Жiнка темними квiтами рукава витирав сльози i вже нiби спокiйнiше питаК: - Прийшов? Отак питають матерi дiтей, що дуже провинились. - Прийшов, - схиляК сиву голову, бо хiба ж вiн не винен перед нею? Через нього не було Пй життя нi в економiП, нi в вiйну В нiмцями, нi за скоропадчикiв, нi за денiкiнцiв, нi за бандитизму. Стрiляли ночами в нього, стрiляли i в неП; не знаходили його, то допитували ПП. I досi вона на плечах носить синi пасма шомполiв, що заодно рвали на шмаття i сорочку, i тiло. Ото тiльки, як вiдстрелювався вiн iз хати, то вона не допомагала, а шепотiла свою молитву, в якiй благала бога отця, i сина, i божу матiр захистити нерозумну голову ПП чоловiка. Про нього вона бiльше думала, нiж про себе. А йому хоч би що. Тiльки вискочить iз бiди i вже починаК пiдсмiюватись: "Не треба, жiнко, стiльки плакати, бо твоПми сльозами можна всю iсторiю описати". I тулився головою до ПП плечей, до ПП пазухи, ще й утiшав, що вони iз самим щастям зустрiнуться. - Дури, дури менi голову, - зiтхала Марина. - Хоч би дитина залишилась живою, а менi не завдовiти. Оце б i все було наше щаетя, - i пiдходила до вербовоП колиски, яку так гарно умiла заколисувати ногою, а руками випрядати нескiнченну нитку. ' П Як зламали вiйну, то почали йому погрожувати рiзнi недобитки. А далi вже пiшли колективiзацiя, боротьба за хлiб, за врожай, будови й перебудови, щоб потiм зустрiтися з самим щастям. Якось при гостях, коли вiн уже був головою колгоспу, Марина доркнулася чоловiкового чуба i журно сказала: - _От i не помiтила, як ти посивiв, бо завжди затемна йшов на Ирсi роботи, а опiвночi повертався. - Еге ж, у роботi вiн нiколи не жалiв себе, бо, як теревенили суди, родився двожильним - доводилось i в плуга, i в борони запрягатися пiсля громадянськоП. Нелегким був хлiб його, та легкого вiн i не шукав, навiть коли сяким-таким начальником обрали. - А коли ж ми з самiм щастям зустрiнемося? - iнодi з докором питала його, як вiн за рiзними роботами i до хати не загяядав. - Почекай трохи, Марино. Бiльше чекали. Щастя ще росте, мов дiвчина. - I знаю, що знову дуриш голову, а вiрю, - поведе нерiвними бровами, наче крилами, вибачливо усмiхнеться, i всi докори вiдходили вiд його засмиканоП макiтри. ЗдаКться, вiдтодi минув цiлий вiк... - Ти ж не йди до дверей - у вiкно лiзь, - i Марина бере з його руки чужинську погорбатiлу зброю. ЯкоП тiльки ПП не пройшло через Михайловi руки? I англiйськоП, i французькоП, i австрiйськоП, i нiмецькоП, i нашоП - царськоП. Та не за зброКю, а за чорноземом, за зерном сумувала душа ПП чоловiка. Кращого сiяча, певне, не було в селi. А як вiн любив поратись бiля бджiл та родючого дерева! Навiть дички щеплював у лiсах, щоб чимсь порадувати чи здивувати людину. Через якусь хвильку Михайло, пiдсмiюючись сам над собою, влахять у хату, пригортаК свою Марину i, як може, заспокоюК ПП i порухом рук, i шепотом, i поцiлунками. - Люба моя, яюба... - Господи, таки ти, - знову нiби вiрить i нiби не вiрить вона. - Що це з тобою сьогоднi? Тл ще спиш на пнi або всерединi? - починаК кепкувати чоловiк. - Невже й досi сумлiвавшся, що мене приймаКш? - I ти б засумлiвався... - У голосi дружини знову озвалися сльози. - Позавчора ж по твоПй душi заупокiйний дзвiн дзвонив. - Це з якоП радостi?! - обурився вiн. - Комусь у дурнiй головi бомкало? - Бо передали люди: убито Чигирина - снаряд пiдважив у лiсах. Обголосида я тебе, запухла вiд горя i слiз. - А я за цей час схуд на безхлiб'П, - вiн за звичкою починав пiдсмiюватися над нею, i вiд цього в дружини потроху починають вiдходити сльози. - То якось обiйшлося, Михаиле? - I торкаКться його чола i бороди, в якiй утопитись можна. - Виходить, обiйшлося, хоча й нелегко було, - чогось не доказуК, бо не любить усе витрушувати про себе. Марина знаК про це i не квапиться розпитувати: при нагодi сам розкаже, ще й почяе пiдсмiюватись над собою, нiби якась пригода була не з ним, а з кимось. - Ти вже з автоматом прийшов? - З автоматом. - Скоро, мабуть, i з гарматою притьопаКш? - З гарматою навряд, - заспокоПв ПП чоловiк. - То вже наш Григорiй десь iз нею днюК й ночуК. - Хоч би живим повернувся, - i всi материнськi жалi-тривоги прокинулись у душi Марини. I нема чим заспокоПти ПП: правди не знаКш, а брехати не станеш. Чигирин, як у давнi роки, торкаКться устами ПП брiв, ПП вiй, а руками заспокоюК звуглiлi плечi, що всього витримали на собi i почали згинатись. - Не треба, жiнко, не треба. - Вiн же у нас одинець. - I ти у мене одна-однiсiнька з першого i до останнього дня. Пам'ятаКш, як ми напровеснi зустрiлися в панському лiсi? Тодi 'саме прокльовувались пiдснiжники. Я тобi заплiв пару в косу... Як марево, десь край землi, заколивалася давнина з нерозщiбнугими пiдснiжниками, що таки цвiли для них i в пам'ятi не осипались. - Не забув Пх? - I Марина ада наче увiйшла в той туманний •дiК, де стрiлася Пхня молодiсть. - Не забув, бо вони, вважай, були твоПми чарами, - пiдсмiюКться чоловiк. - Господи, як це давно минулося: i молодiсть, i пiдснiжники, i твое лукаве слово, що я найкраща. - I досi найкраща менi, хоч i до сьогоднi не вирiвняла брови. У тебе, як не сердишся, жодноП зморщечки не знайдеш, а я вже увесь сивий, наче Дiд Мороз. Так иене тепер i прозивають партизяни._ - Що ж це агояувати моему Дiду Морозу? - Маринин голос узяв отi оксамитовi ноти, якi вiн дуже любив. - Нiчого не готуй, бо вже скоро йти. - Ти за чимсь прийшов? Чигирин гмикнув: - Щоб тебе побачити... - I щось узяти, - насмiшкувато пiдказала Марина, бо ж хiба н_е знаК свого мужа? - I щось узяти, - погоджуКться вiн. - Та головне - це на iбе подивитися. От нiколи, навiть у молодостi, не скучав за тобою, хелер. - _Бреши, бреши. Хiба менi вперше таке чути? Щось би iнше гадав, - ще бiльше заспокоюКться жiнка, бо ж хiба ПП лукавий довiк не знаК, чим заспокоПти? - Що тобi треба? - Хлiба нема в нас, а в тебе, чую, свiжим пахне. 'I Марина знову зажурилась. - Випекла ж вам печиво, з сльозами випекла. Думаю: тебе ;е нема, а хтось iз партизанiв все одно навiдаКться. I свiчечку запалила па твоКму хлiбi... Це ж ви пiдбили машину з отим бароном, що приПхав землю собi намiряти? - Виходить, ми. - I нiчого вам пiсля цього? - Пiсля цього посунули в лiси карателi на чотирьох машинах i з двома гарматами. - I як же? - затаПвши подих, притулилась до свого такого рiдного i такого химерного чоловiка. Хiба ж вона нажилась за ним? От нагорюватись - нагорювалась донесхочу. - Зустрiли Пх як треба. Повертались вони уже на однiй машинi. - Багато в них машинерiП, багато, - i перед очима проходить те чуже залiзо, що несе тiльки смерть. - Дарма, скоро поменшаК i машинерiПв, i ще чогось, бо, коли йдеш по чужу голову, неси i свою. I замовкли. Вiн ще раз побачив останню сутичку з карателями, ще раз прикинув у думцi: де i як дiстати вибухiвку, детонаторiв. А Марина сумно думала про нього: розмiняв чоловiк шостий десяток, та не мав навiть тижня спокою. Iншi, дивись, молодi, здоровi, вiдлежують боки в рiзних закапелках, а цей нiде не зiгрiК собi мiсця. - Ще ж тобi Псти дати? - Якогось борщу, хоч оскомовитого, пiдiгрiй, а я на хвильку гайну до Володимира. Як вiн тепер? - Досi в кузнi марудиться. Тiльки чого тобi вночi колотитися i людей колошкати? - Справа К. Я хутенько. Готуй борщ i не журись, - пiдiйшов до вiкна та й, покректуючи, почав вибиратися з хати. Що ти зробиш з оглашенним? Подвiр'я молодшого брата Володимира було поруч з його двором. Отож, не виходячи на вулицю, чоловiк перелiз через тин i городом добрався до ошатноП, в бiленькiй сорочцi хати. Спросоння гавкнув Рябко, та, пiзнавши голос Чигирина, замовк, ударив хвостом в пересохлу цюпу. Навстiж розчинилось вiкно. - Хто там ночами вештаКться? - густим басом запитав Володимир, який, видно, i досi не спав. - Це я. - Ти? - здивувався брат, висунув у вiкно не меншу, анiж у Михайла, бороду i вже радiсно: - Воскрес? - Як бачиш. - То заходь скорiше. Ще на порозi Володимир могутнiми ручищами молотобiйця стиснув в обiймах брата, поцiлував i поволiк до оселi, де в темрявi, одягаючись, туманiла його дружина. - Жiнко, чуКш: Михайло знову обдурив костомаху! - I до брата: - Це ж у який раз ти воскресаКш? - А я не лiчив, - посмiхнувся Чигирин, знаючи братову вдачу. - Либонь, п'ятий? Ось давай нагадаю, коди ти забув. - Що ти мелеш, чоловiче! - обурилась Христина. Одягнувшись, вона пiдiйшла до дiвера, притулилась до-нього, витираючи рукою вiП. - Що вже ми з Мариною наплакались i в твоПй, i в моПй хатi... Ой Михаиле, Михаиле... - Ще й досi у неП пiд очима патьоки не висохли, - в'Пв Володимир i почав роздмухувати в печi вогонь. - Вечеряти будеш? - Спасибi. - Так чого ж тодi прийшов уночi вирипувати хату? Аби тiльки розбудити нас? - Володимире, як тобi не совiсно, - аж застогнала Христина. Вона й досi не могла звикнути до таких розмов братiв. - Не слухай, жiнко, його, а зараз же смаж яКчню з цiлого яйця. - Що не слово, то золото. От за ким кiно плаче дрiбними сльозами. - Христина поставила каганчик на стiл i почала поправляти ковдри на вiкнах. Потiм зажурено стала проти дiвера. - Як же тобi, Михаиле, в таке врем'я? - Часом з квасом, порою з водою. - А найбiльше з бiдою, - зажурився ПП добрий вид, ПП добрi очi. - ВоюКш? - А вiн iнакше не може, щоб не вмирати i не воскресати, - знову не витримав Володимир. - Христос раз воскресав, а вiн п'ять разiв, бо технiка тепер iнша. Став, жiнко, сулiю на стiл. - Не треба, Володимире, бо менi скоро йти. - Тодi чого було приходити? - нiби жартуК, а насправдi печалиться чоловiк. - Щоб ти менi скував одну штуковину. Такого ж коваля, як ти, треба пошукати. - Коли зумiю, скую, - садовить брата за стiл. - Залiза тепер вистачав. Що воно в тебе? - Треба змайструвати таку лапу, щоб витягати на залiзницi костилi. ЗнаКш яку? - Чому не знати? - I Володимир присунувся ближче до брата, стишив голос: - Невже ти вiриш, що нашi переможуть фашистiв з усiКю Пхньою технiкою? Чигирин, здаКться, глянув не в очi, а в душу брата. - Переможемо! Неодмiнно переможемо. Зломимо i триклятий фашизм, i його кляту машинерiю. - А я, брате, не вiрю в це... Сам подумай: що ваша лапа проти такоП страшноП сили? Та й нiмцi вже трублять, що вони пiд саму Москву допхалися. - Притримуючи бороду рукою, вiн нiдвiвся, вийшов з хати i через якусь хвилину повернувся з двома уважистими саморобними лапами. - Тобi це треба? Михайло здивувався: - Де ти Пх, таких гарних, доп'яв? - Спасибi, що похвалив. Приходили ж такi орударi, як i ти, з сусiднього району. Левка Бiленка пам'ятаКш? - Пам'ятаю. - От вiн якось i прибився з напарником до мене. Теж партизанять. - А де? - аж потягнувся в надiП до брата. - Хiба вiн це скаже? Але, гадаю, в монастирському лiсi, бо прохопились словом про парню. Вона ж там стояла. Скував я Пм двi лапи, а потiм ще двi, бо ж, думаю, може, i моему старшому брату вони на щось знадобляться. Старший похитав головою: - Так ти ж не вiриш, що ми переможемо. I тодi Володимир вiдказав строго: - Вiрити - не вiрю, це правда, а жити маю чесно i вмерти маю чесно. Михайло обняв брата, потiм братову i тихо вийшов з ПхньоП хати. Марина вже чекала чоловiка бiля ясенiв. Почувши його кроки, зiтхнула, вiдчинила дверi. - Iди, бо вже й борщ прочах. А ти на якесь залiзяччя розжився? - Та розжився. I тiльки вони сiли за стiл, як хтось обережно стукнув у вiкно. - Ой лишенько! - зойкнула Марина, а Михайло схопився за автомат. - Що ж робити? - Почекай трохи, - заспокоПв ПП чоловiк. - Може, це Володимир ще якусь залiзяку несе. I знову стукiт у шибку. Михайло ступив крок до вiкна, але Марина рвучко стала насупроти нього. - Не йди! Краще я гляну, бо я жiнка, - вова пiдiйшла до вiкна, вдивляючись у темiнь, нахилилась до пiдвiконня i раптом застогнала. - Що там? - Михайло приклав до плеча автомата. - Ой, Григорiй! - Який Григорiй? - не може спочатку второяати вiн. - Наш! - Марина не йде - бiжить у фате,_ вiдчиняв надвiрнi дверi, схлипуК i вже заходить до хати, нряиадагочи до плеча Григорiя. - Ой синку, дитино моя. Як яке ти? - Ось бачите: живим добрався до вас. - Григорiй зняв з плеча гвинтiвку, поставив у куток i, як батько, попрохав: - Не плачте, не треба. Хвилюючись, Чигирин ступив крок уперед. - Здоров, сину. - О, i тато наш К! - А чого б це менi не бути? - обiймаКться i чоломкаКться з сином. - Бо думалось, що ви або в евакуацiП, або, скорiше, в партизанах. - Вiн i К в партизанах, - уже з гордiстю сказала Марина. - Оце з лiсу прийшов по харчi. Усе ж витаскав до макового зерна, спом'янеш моК слово. - От макового зерна i не зачеплю. А як ти, сину? Тiкав, аж п'яти виблискували? - Не тiкав, тату, - серйозно каже Григорiй. - Бився, як ви мене иавчили, до останнього. Мою гармату при вiдступi залишили зупиняти нiмцiв. I ми зупиняли Пх, аж поки з неП не полетiло шмаття, аж поки з накатника не брязнув останнiй дух. Так що, батьку, не насмiхайся. - Тож вiн випитуК тебе. I зараз журився тобою. Сiдай, стау, вечеряти, - i Марина кинулася до мисника. - Як гарно повечеряти разом, - сiдаК за стiл господар. - Гарно, чоловiче, - похитала головою Марина. I вперше за останнiй час вона несла радiсний пiвусмiх своПй дитинi, своКму мужу, не знаючи, де Пх посадити, чим частувати. Та все одно за посмiшкою прокльовувались непевнiсть i страх, тому я прислухавться до всього знадвору. Пiсля вечерi старий Чигирин у прощаннi поклав руки на плечi дружинi, вiдвiв од ввi очi i сказав Григорiю: - Цiлуй, синку, матiр, та й будемо збиратися в лiс. Марина оторопiла, задихаючись, мов риба на березi, ковтнула повiтря, схопилась долонею за груди. - Що ти говориш?.. Як це в лiс? I чоловiк твердо вiдповiв: - Ногами, жiнко, ногами, бо машини поки що нема. Гарячi хвилi захугували в головi матерi, потекли по ПП виду i вiдбили на ньому досi не видимi зморшки. - Бездушний ти чоловiк! Я ж i надивитися не встигла на свою v_ - _дитину. - Ще надивишся, - невиразно пообiцяв Чигирин. - А зараз iй треба йти. - Хай хоч один день побуде зi мною, - з очей Марини бризнули сльози, якими можна було б i iсторiю описати. - Тiльки один дань благаю в тебе. - Не дав нам час i цього дня, - вже насупився старий. - Ще хтось увалиться до хати. - Тодi хай Григорiй до моКП мами зараз пiде, хоч день перебуде в неП. - Не жартуй, Марино, бо лихо не жартуК. Жiнку засудомило. - Краще б ти, оглашенний, i не приходив сьогоднi. Та це не розсердило чоловiка, вiн тiльки плечима повiв: - Не знаю, хто з нас оглашенний. - I торкнувся рукою обличчя дружини. - Не треба, чуКш, не треба. - Таки справдi не треба, мамо, - нарештi озвався й Григорiй. - I ти тягнеш руку за цим басурманом? - За моПм батьком i за вашим чоловiком, мамо, - славно посмiхнувся Григорiй. Марина припала до сина. - Ти ж дивися за собою i за ним, бо в нього й досi розум дитячий. - Коли жiнка добралась до розуму, то вже й справдi пора йти, - розважливо сказав Чигирин i почав упаковувати в торбу хлiб. - Iрод! - вiдрiзала Марина, пiшла в комiрчину i винесла сала на дорогу. - Поклади зверху. - Iрод сала не Пв, - буркнув у бороду чоловiк. - Ой Михаиле, Михаиле! - Почала зав'язувати торбу i вже зовсiм тихо: - Де ти взявся на мою голову зi своПми пiдснiжниками? I як я через тебе ще не побiлiла, як цi пiдснiжники? - Це я i твою сивину авансом забрав собi. I не дуже побивайся. Ми до тебе будемо навiдуватись. Незабаром батько i син вийшли з двору, пiрнули в терпку хвилю матiрки, а з вiдчиненого вiкна почули невтiшне схлипування. - Баби, - крекнув Чигирин. - Якби зiбрати Пхнi сльози, то всiх людожерiв можна було б утопити. XV Там, де надвечiрнiй лiс клав своП тiнi пiд колеса чужих поПздiв, сторожко зупинились близнюки. Роман тримаК в руках лопату, а Василь мiшечок, нiби з якимось начинням. Хлопцi зараз схожi на робiтникiв, що доглядають за колiКю. Але даремно так старалися вони: скiльки не кинеш оком - нiде нiкого, тiльки тiнi, як самовбивцi, лежать на полотнi та iнколи в лiсi, вмощуючись на нiч, писне пташина. Тиша i спокiй залягли тут, хоча звiдси до станцiП рукою подати. Ще жоден паровоз не зломив у цiй мiсцинi собi карка, ще жоден мiст не пiднiмав угору своП нутрощi, ще жоден патруль, падаючи на рейки, не трощив об них каску чи голову. Тому чужi колеса безпечно рiжуть тiнi, а чужi вiкна вихлюпують з вагонiв музику, смiх i голоси самовпевнених правителiв. - Тут, здаКться, i вдень можна розшивати полотно, - примiряКться Роман до присмолених шпал i заiржавiлих костилiв. - Можна i вдень, тiльки не завжди, - мружиться Василь, бо саме на приколiйнiй стежинi помiтив жiночу постать. - Он, бачиш, хто йде? - Красунечка з вузликом або вiдьма з помелом, - скалить зуби Роман. - СховаКмось у лiсi чи тут постоПмо? - Чого нам гарного спасатись? - Романовi кортить зустрiтися з дiвчиною, i вiн удавано зiтхаК. Парубок не стiльки любить задивлятися на дiвчат, скiльки теревенити про них. I от у легенькому квiтчастому платтячку, в невагомiй, кольору весняноП трави хустинцi до них пiдходить ставна бiлявка з чорними вiями чарiвницi, в ПП руцi погойдуКться вузлик з череп'яними горшками-близнятами. - Борщ i каша? - посмiхаються брати. - Борщ i каша. Драстуйте, - наспiвне вiтаКться дiвчина i з осудом поглядаК на парубкiв. - Сама ж варила, ясочко? - продаК зуби Роман. - Сама... СтараКтесь нiмцям дорогу справляти? СтараКмось, зiронько. Гарний пайок за це маКте? Та маКмо. Або що? - Нiчого... От батько мiй вiдмовився вiд цього пайка, нездужалим став чи прикинувся. А вам, видно, сили не позичати i... розуму теж. - Що вже маКмо, то маКмо, - боячись пирснути, загадково каже Василь. Дiвчина ногою перебираК мiж шпалами камiнчики i невинно запитуК: - Це ж ви на змiну Макогоненку прийшли? - Не знаКмо. А що з Макогоненком? - Якiсь хлопцi добряче прохворостили його, щоб не дуже старався робити на чужих, - прикриваК очi затулами вiй i рiвно йде вiд них. Василь обернувся до брата, засмiявся: - Як тобi твоя ясочка? - Розумниця i красуня! - знову, але вже не вдавано зiтхаК Роман. - А як вона гарно понесла квiти на своКму платтячку. - I коси теж. Зародили вони в неП, як жита в цьому роцi. - Зародили, - ще пильно озираК далину: чи не з'явиться хтось на полотнi. - ЗнаКш, брате, що люди кажуть про близнюкiв? - Говори - почую. - Подейкують, що Пм не дуже таланить у любовi, бо найчастiше закохуються в одну дiвчину, а це до добра не доводить. - Дурницi верзеш. - А може, й правду кажуть люди? - веде своКП Роман. - Бачиш, ми й досi нi за ким не сохли, а вже й прилипло до нас - "старi парубки". - То ж Яринка спересердя влiпила таке паскудне слiвце... Нелегко Пй з Мирославою в лiсах. - А ще тяжче нашiй матерi. Тепер щовечора вистоюК бiля ворiт i все виглядаК своПх дiтей. А татарський брiд озиваКться i озиваКться до неП та нагадуК, як ми знайшлися на човнi. I тато журиться. Тiльки з дiвчат нема кому сумувати за нами, а жаль. Воно якось легше, коли знаКш, що хтось думаК про тебе. - Знайшов час для журби, - зiбрав уста в оборочку Василь, а самому зазорiли очi тiКП дiвчини, якiй i слова не мовив, а тепер уже й не скажеш. Тiльки один раз вiн побачив ПП на весiллi, як вона вiхолою кружляла в танцi. То була перша вiхола в його життi. Та тут же на весiллi з жалем довiдався, що в неП вже в хлопець. Вiн стояв недалеко вiд нареченоП, в цупкому кожусi - невисокий, теж цупкий i плювався гарбузовим насiнням. I невже ота вiхола впаде в його оцупкуватi руки?.. - Чого, брате, засумував? - Життя. - Зараз, можна сказати, не Життя, а пiвжиття, - придивляКться, як надвечiрок барвить блакитнi шати у синi: iще один день пройшов i починаКться робоча партизанська нiч. Над лiсом м'яко-м'яко майнула крилами сова, й одразу ж озвався розпачливий писк якоПсь пташини. - От i нема чийогось життя, - сумно похитав головою Василь, ще поглянув у далину, знов, як у туманi, побачив свою першу вiхолу. Була вона чи не була? На станцiП озвалася мiдь дзвона, а потiм загув поПзд. Брати зiйшли з насипу, про всяк випадок стали на узлiссi, притулилися до ялинок, що й досi пашiли густою теплiнню погожоП днини. Незабаром застугонiли рейки, блиснули роздутi очi паровоза, загуркотiли колеса, i з вагонiв, начинених солдатнею i офiцернею, знову вихлюпнулась чужа мова, чужа музика, чужа радiсть. Роман мало пе застогнав: - Оце б рвонути його, щоб i до Калинiвки не доПхав, не те що до КиКва. - Якби нас учора послали в розвiдку, то сьогоднi б по ньому било подзвiння. А ти бачив у вiкнi тушу, розцяцьковану нагородами i позументами? На Герiнга схожа. - Напевне, генерал. - Були б у нас лапи, самi щось придумали б. Коли темрява проковтнула червонi вогники останнього вагона, Роман, щоб якось розважити себе i брата, з почуттям сказав: - Чужi вагони, чужi поПзди, а я тобi прочитаю про нашi. Нiхто в свiтi про це так гарно не написав, як Володимир Сосюра. - Гляньмо ще на залiзницю, а тодi читай. Вони пiднялися на насип - i знову нiде нiкого. I в тишi забринiв голос Романа: Коли потяг у даль загуркоче, Пригадаються знову менi Дзвiн гiтари у мiсячнi ночi, Поцiлунки й жоржини сумнi... - "Коли потяг у даль загуркоче", - повторив Василь. - А чи ми дочекаКмось, брате, своПх поПздiв? Щоб отак сiсти у Вiнницi i прямо до Москви. А потiм до Владивостока, до Сахалiну i дорогою всiх наших пiсень добрим людям спiвати. ЗнаКш, з якоП б я почав? - З якоП? Ой у полi криниченька, Там холодна водиченька, Ой там Роман воли пасе, А дiвчина воду несе. - Може, наша дiвчина i донесе нам воду, якщо не пiдкосить ПП вiйна, - посмутнiв розбишакуватий Роман. - Думаймо, щоб донесла, думаймо про любов! - як заклинання, повторив Василь, трiпнув буйним чубом, поклав руку на плече брата. - То почалапали до коней? - ПочекаКм: пiзня година нечисту силу виводить. IIа темно-синi оксамити неба викочуКться повнолиций мiсяць, i знову тiнi лiсу жертовно кладуть своП голови па рейки. Ось вони прокинулись, i по них тихо, без вогнiв, проскочила дрезина, вiв ПП невiйськовий, а поруч з ним сидiв солдат з ручним кулеметом. - Пiзня година таки виводить нечисту силу, - повторив Василь братовi слова. А десь пiсля одинадцятоП на полотнi зблиснув вогник, i в ньому окреслились двi голови в касках. То, закурюючи, зупинився патруль. Човгаючи важкими черевиками, вiн мовчки пройшов бiля близнят, а потiм з'явився десь хвилин через двадцять - двадцять п'ять. - Удень тут спокiйнiше, - шепче Василь. - А патрулiв хоч зараз голими руками бери. Чесонемо, брате? - Навiжений! Тодi Сагайдак нiколи не пустить нас у розвiдку. Ще почекали з пiвгодини, але патруль бiльше не з'являвся. - Пiшли вiдлежувати боки. Розпаскудились, наче в тещi. Що ж, i нам пора додому. Близнята, мов у дрiмотнi хвилi, пiрнають у лiс, на галявинцi знаходять своПх червоногривих, вiдв'язують поводи i летом вскакують у сiдла. На дорозi застоянi конi переходять на галоп i розбуджують полохливу луну. - Чи тобi не стоПть у очах завтра? - питаКться Роман. - СтоПть. От аби якимсь дивом повернувся поПзд з отим генералом. Хотiв би я побачити, куди полетiли б його хрести. А Псти хочеться. - Може, заманулося отого борщу i кашi, що дiвчина варила? - Мовчи, брате, бо в животi контрреволюцiя прокидаКться i зменшуК сили партизана. От i мовчазна оселя Магазаника. Наче в похороннiй сорочцi, стоПть мертва хата, не скапуК сльозою прикута залiзом до журавля баддя, не скрипнуть розчиненi ворота. Не чути й дихання худоби, тiльки на старих-старих дверях iз скитка, якi забули вивезти в село, самотiК потрiсканий постарiлий янгол. - Утiк чорт вiд янгола, - злiсно процiдив Роман i зупинив буланого бiля жолоба. - НапоПмо коней. Заскрипiв журавель, хлюппула вода в жолобi, i, здаКться, па мить прокинулося подвiр'я та й знову поринуло в сон. - Гнався чоловiк за живою копiйкою, а все стало мертвим, - входить Роман у садок, де колись стояла пасiка. Замiсть неП вiн у закутку побачив старий самотнiй вулик. - Џдьмо вже до себе, - тихо каже Василь. - Зажди, погляну на вулик, - озвалася душа пасiчника. - Роман пiдходить до вулика, прикладаК до нього вухо i дивуКться: з середини ледь-ледь озиваКться розпачливе дзижчання. Що ж воно таке, бо не так гомонить бджолина сiм'я. Партизан вихитуК дашок вулика, потiм бережно витягуК темну з'Пдену рамку, на якiй ворушиться не ворушиться знесилена матка. - Бiсiв Магазаник! - Що там, Романе? - От скнара! Щоб мати бiльше меду, значить, щоб не сiялась у медозбiр дiтвора, вiн запакував у тюрягу маток i, видно, забув за них чи вже побоявся приПхати сюди. Цей захребетник не тiльки бджоляних маток засадить у тюрягу. - Роман розневолив вулика i з рамкою в руках швидко пiшов з бджоляника на подвiр'я, тут вiн поклав щiльник на косинець жолоба, i матка поволеньки закульгала до води. Негадано вони чують не то скрик, не то схлип, хапаються за зброю та й одразу ж скидають руки з неП - од ворiт, метляючи косами, бiжить-летить така знайома постать. - Навiжена! - дивуКться i посмiхаКться Василь. - Безклепка! - бурмоче Роман. А "безклепка", смiючись i ойкаючи, падаК спочатку в обiйми одного брата, а потiм другого. - Де ти взялася, розумнице? - О, спочатку безклепка, а далi - розумниця. То щось середнК знайдiть. - Яринка мружиться на радощах, поправляК карабiн, коси i однiКю любов'ю дивиться на братiв. - Лебiдонька наша, - торгаК ПП вiльне плече Василь. - I язичниця заодно. - Змарнiла наша донечка, змарнiла. - Ой братики, як я скучила за вами, - горнеться Ярина до близнят. - Пiшли ви на ту залiзницю, а моК серце хтось лещатами зчавив. Мiсця собi не знайду. - А потiм знайшла помело i не знати чого полетiла вночi. - Не вночi, а вдень, i не пащекуй, Романе, бо ж все одно любиш свою сестрицю. - Було б кого. I як той Iвась Лимаренко буде витримуваги любов з таким характером? Яринка одразу спалахнула, та стримала себе i повела ечима, певне, туди, де жив ПП Iвась. - Розкажи, Романе, як вам на залiзницi було. - Бачили там зiллячко, схоже па тебе. - Тiльки й того? - Та не тiльки це. - То завтра пiдем на залiзницю? - Напевне, пiдем. Ти ж, Яринко, не просись iз нами, - сумнiшаК Роман. - Мама сльозами благала оберiгати тебе! Яка вже ти не б, а таки ж ясочка наша. - Ой Романе, - замлинкувала вiями Яринка. - Хiба ж я можу без вас залишитися? - Спробуй. Вечерю зготуй нашiй сiм'П, i як ти не побоялася вночi шукати нас? - А в кого ж я смiливостi позичала? У своПх братiв-соколiв. - Така ти гарна сьогоднi, - Василь влiпив у щоку сестри поцiлунок. - Оце можна було б навiть ранiше зробити, - не розгубилася Яринка i пiдставила другу щоку Романовi. - Як мед, то й ложкою, - чмихнув той. - Зiллячко всюдисуще. А "зiллячко" ще раз глянуло в далину. - Давайте посiдаКмо зараз на конi i хоч на часиночку заПдемо додому. - Чого захотiла? - похитав головою Василь. - У нас уже, напевне, починають цвiсти чорнобривцi. - I мати Яринку називають - мiй чорнобривець. А нам, бач, не пошкодували рудоП фарби. - ЗолотоП, Романе! - пирхнула Ярина. - А тепер, братики, по конях... до калинового мосту... Коли то ми доб'Кмось до нього. - Доб'Кмось, сестро! - Романовi очi блиснули завзяттям, рука лягла на автомат. А Яринка косою притулилась до плеча брата. - Тихо в лiсах, аж чути, як роса випадаК. Аби ж так тихо було у свiтi. Враз Роман насторожився, застережливо пiдняв руку, потягнувся вухом до шляху. Biн перший почув бурчання моторiв, значуще перезирнувся з Василем, а Яринi наказав: - Сiдай, люба сестро, на свого коника i щодуху мчи до АндрiКвоП сторожки. Ми тебе наздоженемо. Ярина зблiдла, благальне подивилась на брата. - I не просись, i не молись. Мети до коня! В Яринки затiпались уста. - Без вас я нiкуди не поПду. Нiкуди! - Я що, язичнице, сказав тобi?! - грiзно метнув бровами Роман. - Чула, може, повторити? - I така затятiсть застигла на ПП висiченiм