обличчi, на лiплених дугах брiв, на припухлих губах, що Роман спересердя пропiк сестру поглядом, чортихнувся. Тодi Яринка негадане пiдiйшла до нього, а в голосi ПП забринiли сльози: - Романочку, не злися, не чортихайся, хiба ж я в тебе така погана? А без вас я не можу... - Вигрiбай, дiвко, з себе жар, бо i нас спалиш, - не знайшов чого кращого сказати Роман i посмiхнувся "язичницi". - А тепер до коней. Перевiрте сiдла! Вiд коней усi навзгинцi зi зброКю в руках почали скрадатись ближче до шляху i в чеканнi застигли пiд старими деревами. З долини накочувався i накочувався густий гул моторiв. Ось i фари зблиснули, прострелили придорожнi дерева. - Колона йде, - невдоволено прошепотiв Роман. - Чом би долi не послати якусь однiсiньку легковушку? Яринко, ноги не дрижать? - Ноги нi, а руки тремтять - не звикли до карабiна. - Карабiн - не рогач. I не здумайте без команди стрелити. - Не здумаКм, - вiдповiла Яринка, бажаючи якось пiддобритись до брата. А холод i жар ходили по ПП тiлi, як Пм хотiлося. "Чого вам треба вiд мене?" Вгамовувала Пх i вгамувати не могла. Гул усе наростав, по шляху, схрестившись iз мiсячним смутком, уже пританцьовувало мертвотне свiтло фар, а в ньому борсались i гинули кущi вiдпару й туману. Якось одразу збiльшилось громаддя вантажних, критих брезентом, машин; обдавши партизанiв пивом' i чадом, важеннi "хеншелi" проскочили мимо них, i вирiвнялись п'янi, переламанi тiнi, i заремствував листям наПюяоХавин лiс. - От i все, - зiтхнув Роман. Вiн мiг би вгатити чергу в якусь машину, але зараз iз ним була сестра, оте створiннячко, над яким весь час то вiн насмiхався, то вона в'Пдалася в нього. I така нi така любов. ЗПтхнув i Василь, який, мабуть, мав бiльше лiрики в душi, а_Роман, i, звертаючись до машин, що даленiли, запитав сам питав: - Доля, де ти? Доля, напевне, почула партизана, бо узлiсся знову озвалося дадним, з прихекуванням бурчанням. Але це вже йшла не на, а самотня машина, що чогось вiдбилася вiд свого руна. - Наша! - прошепотiв Роман. - Ми з Яриною б'Кмо в мотор, Псиль по кабiнi. Яринко, в тебе запалювальнi? - запитав, щоб юкоПтн сестру, бо вiдчував, як тривожилась вона. - Запалювальнi, Романочку. - Тодi в бак стрiляй. ЗнаКш, де вiн? - Знаю. I вони завмерли бiля дерев, наче. вросли в них, а руки вросли в зброю. Ось свiтло загойдалось по шляху, знову наламало тiней, вдарило в очi, i водночас вдарили черги автоматiв. Машина затремтiла, зойкнула, крутнулась, посунула в лiс на партизанiв, на нiй i пiд нею загадючились зеленi вогники; не перескочивши придорожнiй рiв, хряснула, завалилась набiк i вибухнула; розiрвалася нiч, полум'я шматками югнуло аж на гiлля дерев. Яринка скрикнула. - То бензобак розлетiвся, - заспокоПв ПП Роман. На шляху знову зблиснули фари. - Скорiше до коней! - вже вискочивши на свого червоногривого красеня, Роман побачив на вiях у Яринки сльози i з спiвчуттям запитав: - Злякалась, маленька? - Еге ж... - I коли саме? - Як машина посунула на нас. Таке громаддя! Здавалося, усе потрощить. I його страшно, i втiкати боюсь, щоб ти потiм не в'Пдався. - У таку годину смiливо позичай у зайця ноги, - великодушно дозволив Роман. На цьому не закiнчились нiчнi пригоди близнят. Коли вони, махнувши руками Яринцi, пiд'Пхали до штабноП землянки, Пх першим зустрiв Iван Бересклет, що саме стояв на вартi. - Як воно, хлопцi? - запитав з надiКю, бо дуже нетерпеливилось вийти на залiзницю i наробити там шелесту. - Њ порядок у партизанських вiйськах! - весело вiдповiв Роман. - А як у вас? - БагатiКмо, грошi лiчимо тiльки тисячами, - засмiявся Iван. - Якi грошi? - Пiд вечiр до нас прибився начфiн дивiзiП з двома бiйцями i принесли аж два ранцi, набитi грошвою. - Бреши побiльше, - зневажливо махнув рукою Василь i постукав у дверi землянки. Незабаром Пх вiдчинив старий Чигирин. Хлопцi поштиво вклонились йому. - Заходьте! - А-а-а, брати Кирило i Мефодiй! - пiдвiвся з-за столу Сагайдак. За ним устав худорлявий вiйськовий. На петлицi його гiмнастерки видiлялись кубики старшого лейтенанта. Вiн приязно посмiхнувся близнюкам. - Хто ж iз вас, просвiтителiв, Кирило, а хто Мефодiй? - Тепер я буду Кпрплолг, а вiн МофодiКм, - не розгубiте, Роман. Сагайдак i Чигирин засмiялись. Старiшiй лейтенант здивувався. - Як це розумiти, що ви тепер Кирило? - Бо ми такi схожi, що часто й батько плутаК нас, а ми тiльки iнодi збиваКмось, - шельмувато дивиться то на старшого лейтенанта, то на стiл, завалений грiшми. - Невгамовний! - смiКться Сагайдак. - Вiн i родився не з плачем, а з жартом. - I вже серйозно: - Як на залiзницi? - Спокiйно, наче в пазусi. Варта зовсiм зледащiла, i поПзд павiть вранцi можна скинути з копит, - i зирить на стiл. - А грошей набереться з мiльйон? - Трохи менше. - От жаль. Хоч би раз у життi побачити мiльйон, щоб було чим похвалитись. То я до цих грошей трохи прибавлю своПх. - Справдi отряха, - тепер починаК смiятися старший лейтенант. - Ще нам пригода трапилась, - дивиться на командира i дивитись побоюКться Роман, але ж i сказати треба, та й похвалитись хочеться. - Ненароком спалили фашистську машину, Пйправо, ненароком. - Як це ненароком? - одразу нахмурився Сагайдак. : - Душа не витримала, - розвiв руками Роман. - Це вже пiсля розвiдки на залiзницi. Я вам що казав?! Не ув'язуватися... А ви що? Так ми ж i не ув'язувались, поки не зiбрали данi, - нiби присоромлено промимрив Роман. - Три днi будете молоти на жорнах, щоб усi бачили, якi ви К... - А що будем молоти: жито чи гречку? - дiловито лукавить Роман. - Яке це маК значення? - Велике. Бiля гречки, знаючи, що вона пiде на млинцi, не перевтомишся. Сагайдак тiльки руками розвiв i вiями приховав усмiшку. - Отож спалили машину. А далi що? - Утiкали, аж у коней пiдкови димiли. Почувши таку вiдповiдь, командир розреготався, а в Романа на всьому виду заворушилось хитрування: - То, може, ми свою норму змелемо не на жорнах, а на вiтряку? Бо ж вiн маК перевагу над людиною. - _Яка це в нього перевага? - здивувався Чигирин. - Сама звичайнiсiнька: вiтряк маК чотири крила, а людина тiльки два, i то - не кожна. На цю вiдповiдь Сагайдак так розреготався, що аж сльози виступили на очах i вiях, а близнята хоч i нiтились, та вже знали, що гроза оминула Пхнi чубатi голови... I знову надвечiрнiй лiс, i тiнi дерев на колiях, i партизани бiля залiзничного полотна, що ворушаться, мов тiнi. Тепер Василь i Роман причаПлися в засiдцi ближче до станцiП, а на iюлотнi бiля стикiв рейок орудують старий Чигирин та Iван Бересклет. Вивернувши гвинти з накладок, якi з'Кднують рейки, вони сповзають iз насипу, а на полотно з лапами пiдiймаються Петро Саламаха i Григорiй Чигирин. "Ей, ухнем", - тихо каже Саламаха i лапою пiдважуК залiзо. В нього костилi вискакують, як гриби, i вiн зрiдка насмiшкувато зирить на Григорiя, який починаК хекати. - Хлопче, може, помiняКмось мiсцями, бо в тебе дерево твердiше? - Обiйдеться. От вiдхекаюсь i наздожену хвалька. Вдивляючись у далину, хвилюКться Сагайдак, жмакаК губи, а на пам'ять - не знати чого - спливаК тiльки двоК слiв: "Хвилино, стiй. Хвилино, стiй". Це в тому розумiннi, щоб усе зупинилося, що може завадити Пм. На станцiП озвався гудок паровоза. Невже наш? Невже наш? Сагайдак, пригнувшись, пiдiймаКться на насип, показуК Саламасi i Чигирину, наскiльки треба вiдсунути кiнцi рейок. Партизани пiдважили Пх лапами - от i вся технiка. От i вся. Навiть думки лягають пiд ритм ще невидимого поПзда. А тепер - у лiси. Бiжить рейками дрож, нервово, наввипередки стрибають на них промiнцi, i уже, чмихаючи паром, розбризкуючи iскри, насуваКться темне громаддя. I враз, з розгону, осiдаК паровоз, шалено вгризаКться в насип, чортзна по якому перевертаКться, а на нього з несамовитим трiском, скреготом, вищанням налiтають, трощаться i злiтають вагони. З Пхнiх розвержених нутрощiв клубками вибухаК бiла хмара. - Гази! Гази! - перелякано крикнув Iван Бересклет i загупав своПми чоботиськами в глибiнь лiсу. За ним кинулись кiлька партизанiв, схопився з землi i Василь, та Роман владно притримав його рукою. - Не бiжи, брате. Як умирати, то не страхополохом. У лiсi, видно, хтось зупинив Бересклета, бо той знову завiв своКП: - То ж гази! Напевне, балони полопались. - Тю на тебе, дурню! - спокiйно озвався старий Чигирин. - Це не гази, а борошно. Завтра з нього коржiв напечемо. - I знову коржiв! - з жалем сказав мовчазний Саламаха. I регiт вкрив його слова. XVI Порадившись iз Сагайдаком, Чигирин вранцi почав збиратися в монастирський лiс, який ще звався Синявою, бо i влiтку, i взимку стояв у таких блаватах, наче Пх у добру годину струснуло барвiнкове небо. Змастивши коломаззю колеса, Чигирин кинув на воза торбинку з коржем, збиту косу, граблi i почав запрягати конi. Недалеко на дубi стогнали дикi голуби, нагадуючи йому далекi лiта, що теж минули в лiсах. - Дядьку Михаиле, куди це ви зiбралися косити? - посмiхаючись, пiдiйшли до нього напатланi близнята Гримичi, якi любили похизуватися своПми кучмами i навiть у лiсах, незважаючи нанасмiшки, мили Пх митлем з м'ятою. - Хiба вам тут мало трави? - Дядьковi Михайловi шовковоП треба пiд боки: його ж пiдважив снаряд i на, цупкiй травi не влежиш тепер, - нiби пояснюК Роман, а Василь починаК пирскати. Чигирин заскалюК око i весело питаК "старих парубкiв": - У вас, чуприндирi, на чому працюють язики: на шарнiрах чи на шарикопiдшипниках? - Мати казали, що на коловоротах, - гигикаК Роман i пальцем тиче в полудрабок. - Чого вам Пхати на цих ребрах? Перебазовуйтесь iз вашоП таратайки на нашу тачанку, ми задурно прокатаКмо вас iз кулеметною музикою i вiтром. - З отим вiтром, що з ваших голiв не витрусився? - I його не пожалiКм для доброП людини, - великодушно Каже Роман i бавиться гранатами, причепленими до пояса. Це саме починаК робити й Василь. Чигирин дивиться на близнят i дивуКться: - I де ви такi, нагойданi, взялися? - Мати ж не десь, а в човнi народила, тому й досi нас поТОддуе, - показуК всi зуби Роман. - Знову брешеш? - Нi, дядьку Михаиле, що правда, то правда, - серйознiшаК парубок, - Таки на човнi в татарському бродi ми народились. Iе доПхала мати впору до хати з загонцю, де жала. Отой човен твiй лежить у нас догори дном на льоху. Гарну мали першу иску? - Та по вас видно - гарну, - похитуК головою Чигприн. - Ви ж, хлопцi, прикрильте мого Григорiя, бо вiн ще не знаК, що таке лiсове життя. - За нами дiло не стане. А ви, по секрету, далеко розiгналися на своПх одрах? Чигирин мружиться: - Би ж угадали - шовкову траву косити iiiд бики. - Суду все ясно, - регочуть шибайголови i делiкатно шiiiiгають дядька Михайла: - Коли по господарчiй лiнiП женете копi, то прихопiть десь дiжку з розчиною, щоб i ми розжились па хлiб, бо через цi коржi вже i мiсяць здаКться коржем. - Ви ще не бачили смаленого вовка, - супиться Чигирин. - Бач, Пм коржi не вгодили. Ось вам поки що ножицi - вкоротiть махновськi патли хоч на сiмдесят п'ять процентiв. - А що ж у нас лишилося, крiм патлiв? Нi тобi бiлявоП, нi чорнявоП, нi вечiрнього стрiчаннячка, нi ранкового прощапнячка. Хоч би раз отут дiвочi нiжки по травицi пролопотiли, - нiби зiтхнув Роман, а в очах аж стрибають бiсики. Що то молодiсть! I Чигирин мимоволi залюбувався отряхами, вiд яких нiхто нi разу не почув кислого слова. Адже й вiн колись був такий. Вiд лiсовоП дороги щодуху бiжить оброшений Iван Бересклет, пiт заливаК йому циганкуватий вид, що аж пашить радiстю. - Михаиле Iвановичу, де товариш командир? - хекаючи, зупиняКться бiля вiкна. - Що там у вас у дозорi? Знову гази чи щось хороше? - Таки хороше! Перепинили чотирьох оточенцiв, вони прочули, що ми побили карателiв, й одразу почали розшукувати нас! Як ви на це? - Звiстка нiби добра, - спокiйно каже Чигирин i швидко йде до штабноП землянки, в якiй ще немаК начальника штабу. Та буде й вiн, i сила, i все буде, коли по-справжньому почнемо бити ворога. Ось i штабна землянка. Невеликий стiл, застелений картою-триверсткою, звичайний з дощок пiл, кабиця, одне вузеньке вiконце та два автомати на стiнi. - Що там, Михаиле Iвановичу? - пiдводиться з-за столу Сагайдак. - Перше поповнення прийшло. - От i дочекались! - Сагайдак узяв автомат i пiшов iз землянки. Незабаром вiн i Чигирин пiдiйшли до своПх дозорцiв, що розмовляли з чотирма зарослими, вчорнiлими, змученими бiйцями, двоК з них були з гвинтiвками, а двоК без зброП. Побачивши майора, червоноармiйцi виструнчились, поправили гiмнастерки. - Добрiш день, товаришi, - привiтався Сагайдак. - До нас прийшли? - До вас, товаришу майор, - вiдповiдаК невисокий широкоплечий боКць iз шрамом на щоцi. Його незалежний вигляд одразу справив враження на Сагайдака. - Хто ж ви будете? - Ми троК гармашiв. Воювати почали бiля самого кордону. Далi потрапили в оточення, пробивалися до своПх, та не пробилися. По дорозi до нас приКднався боКць Антоненко, - показав очима на високого пухлогубого солдата без зброП. - Вчора ми почули, як ви поколошматили карателiв, i почали шукати вас. Приймiть у загiн. - Документи К? - Њ, - i перший виймаК з кишенi партквиток. Сагайдак розгортаК його, скидаК очi з фото на бiйця i приязно посмiхаКться: - Отож, товаришу Грицай, бити фашиста?! - Тiльки бити! - твердо кидаК Грицай i полегшено зiтхаК: видно, немало довелось пережити на дорогах вiйни. - А у вас, товаришу Антоненко, в зброя? - НемаК, - безпорадно розводить довгими руками високий боКць. - Де ж ви ПП подiли? I чи вам вiдомо, що в нас цейхгаузу нема? Антоненко червонiК, клiпаК довгими дiвочими вiями. - Так воно вже вийшло, товаришу майор, бо ми одразу попали в пекло. Але одну штукенцiю я винiс. - Що ж це за штукенцiя? - Сурма, товаришу майор. - Яка сурма? - дивуКться Сагайдак: чи це насмiшка, чи у хлопця не густо на розум. - Ось я зараз, - Антоненко похапцем пiдходить до староП, напiвзотлiлоП осики, здiймаК з сучка мiдну сурму, на якiй вибухають спалахи ранку. - От мiй iнструмент. Я, товаришу майор, сякий-такий музика. Ще з дитинства з батьком i братами грав да хрестинах, весiллях i рiзних святах, тому й губи у мене розЏiюшенi, наче постоли. Сагайдак мимоволi посмiхнувся, придивляючись до повних музики, зиркнув на Чигирина. - Такий iнструмент у загонi згодиться, - тихо сказав той. - ж сурма! - Що ж, товаришу Антопспко, доведеться прийняти вас до ону i з такою зброКю. Збережiть ПП до нашоП перемоги - i тодi игiть на весь свiт! - Я буду старатись, щоб на весь свiт! - На радощах Антоненко пiдняв сурму вгору, приклав мундштук до спухлих уст - Гурочиста мелодiя порушила тишу, пiдняла вгору диких голубiв, що до цього стогнали i стогнали у кронах могутнього дуба. Бiля землянки Чигирин попрощався з Сагайдаком, ГригорiКм i близнюками, поправив упряж, сiв на воза, вйокнув i зразу став собi звичайнiсiньким, прибитим лiтами i недолею дiдом. - Артист! - невесело посмiхнувся Сагайдак. - Ким йому не доводилось бути - i артистом теж, - посмутнiв Григорiй, проводжаючи поглядом батька. Лiсами та перелiсками, ярами i забутими дорогами добираКться Чигирин до Синяви, де ще пiдлiтком з батьком розчищав, пиляв i складав у сажнi графський лiс. За це вiн мав у день п'ятнадцать-двадцять копiйок. А коли почав шпунтувати гонту, то вже i полтиника виробляв. У цих же лiсах вiн i стрiв свою долю - свою з нерiвними бровами Марину, i привернув ПП до себе чи то щирим словом, чи тими нерозщiбнутими пiдснiжниками, якi йому i досi здаються найкращими квiтами на землi. Це ж тiльки подумати: ще приморозки потрiскують у лiсах, ще нiздрюватий снiг скрипить, як сорока, а ця квiтка самою нiжнiстю витикаКться на свiт i по-дiвочи зворушливо дивиться у вiчi людинi - з березнем, з весною тебе! Дорогою незворушнi, як механiзованi iдоли, мчать на мотоциклах жандарми, на Пхнiх грудях коливаються i поблискують пiвмiсяцi блях. Наче по командi вони повернули голови, обмацали поглядами дiда i гайнули далi. Невже це не сон? I застогнала душа в чоловiка. Та що нашi жалi в часи лихолiття? Чигирин в'ПжджаК в лiси, минаК стару загату, яку пiдмиваК томна вiд торфу вода, бере до колишньоП парнi, в якiй господаровитий управитель графа одразу закладав чотириста шпон на колеса. Наклали тодi головами усi ясени, усi берести, а далi пропали й дуби. Тепер черево парнi i ПП обваленi боки поросли плетеницею ожинника та чагарником, а там, де стояли круги, на яких запряженi в мотуззя робiтники гнули обiддя, вирiс густий дубняк. Наче по пам'ятi рокiв переПжджаК i переПжджаК Чигирин з одного урочища на друге - i нiде нiкого, тiльки сонце пригорщами пересiваК крiзь листву золоту дрiмоту. А ось i садок, i хата лiсника Мирона Козуба, який був у нього боярином на весiллi. Де ж тепер Мирон: чи в лiсах, чи перебрався в село? На травi лежить свiжий слiд од колiс - виходить, хтось тут живе. Коли чужий, то скаже, що приПхав до Мирона вкосити якусь копичку сiна. Чигирин зупинив конi перед ворiтьми, що взялися грибами i печатями лишайникiв, скочив з воза, заглянув на заросле травою i ромашкою подвiр'я. Тут стоять ошатнi пiдгонистi стоги лiсового сiна, а в затiнку бiля них кубляться знесиленi вiд спеки кури. Виходить, нiмцi ще не добрались сюди. I зовсiм негадано вiд лiсу його покликали. - Михаиле! Аж здригнувся з несподiванки, зиркнув убiк: - Мироне? - Хто б iще тепер бродив у цих лiсах? - пiдходить осадкуватий лiсник, на головi в нього вже буяК бiлий цвiт, а вуса розпухнатилися сивою степовою тирсою. Мирон обiймаК Михайла, тягне до оселi, все дивуКться, яким вiн робом опинився тут. - Та приПхав провiдати тебе, трави лiсовоП накосити. - Говори-балакай, так я й повiрю твоКму лукавому слову, - пiдсмiюКться Мирон, пiдсмiюються i горбкуватi щоки, мiж якими, мов у засiдцi, причаПвся лисячий нiс. - Щось припекло? - Кого зараз не пече? Таке врем'я настало. Кому тепер служиш, Мироне? - Лiсник завжди служить трохи людям, трохи собi, а ще бiльше худобi: коням, коровам i навiть зайцям та косулям, - хитрув лiсник, - Ось i ти, бачу, про худiбку думаКш, - з косою, з граблями приПхав до мене. Та заходь до хати, гостем будеш. Отак воно виходить: люди подейкують, що Михайло Чигирин партизанить, а вiн собi на сiно стараКться, - i смiКться тими очима, що бачать людину наскрiзь. - Мироне, може б, ти не дурив голову? Чи вже й менi не вiриш? - Тобi, Михаиле, вiрю, - серйознiшав лiсник i вiдчиняв дверi. - Заходь, сiдай, я зараз щось скупорощу! Як воно вже вийде в меве - пробачав, бо жiнка тепер в е вертаКться в лiси, без неП i кури здичавiли, але поки що яйця несуть. Засмалити якогось пiвника? - Можна й пiвника. Саме для цього я й приПхав. Мирон поглядом прострелюв гостя: - То хто кому дурить голову? Кажи, що в тебе! . - I в нас пройшли чутки, що в твоПй Синявi партизанить Левко Вiденко, - iз надiКю подивився на лiсника, - Не бачив його? - Нi, не бачив, - клiпнув зморшкуватими повiками Мирон, очi його посмутнiли i теж пiшли у засiдку. - В тебе i це може бути, - з недовiрою вивчаК вид, що заiаКться од нього. - То не бачив i навiть не чув? - Лiс великий - усього навiть лiсник не побачить. А чувати t Левка - чував. - А може, й видав? Не грiши, чоловiче. - Кажу: чував, - зовсiм пiдкисаК господар. - Тобi стрiтися з ним треба? - Дуже. I невже нiхто з його хлопцiв не навiдувався до тебе? - Та було, - неохоче цiдить лiсник. - Прийшли якось уночi, взяли трохи харчiв, тютюну та й пiшли. А куди - вони не казали, я не питав, - i глянув у вiкйо. - Бач, конi й досi стоять, наче на виставцi. Заведу Пх у стодолу i пiду ловити пiвника. Чигирин насупився, пiдвiвся з лави. - Не буду ласитись на твого пiвника, хай ще росте, може, виросте таким хитрiКм, як його господар, то й будете один одному забивати баки. На цьому словi - бувай. На щоках присоромленого лiсника одразу стало тiсно рум'янцям. - Чого ти, Михаиле, отак? Хiба я що? - Тепер здогадуюсь, що ти. Досi вiрив тобi, тому й приПхав у нелегку годину, та, бачу, помилився. Був ти у мене колись боярином, а ким став зараз - не знаю. I колись я ненавидiв хитрунiв та брехунiв, а тепер - тричi ненавиджу, - i пiшов до дверей. Мирон розгублено кинувся до гостя, притримав його руками._ - Не чiпляйся, - взявся за клямку Чигирин._ - Богом прошу, Михайле,,залишися.. Зкадтено хоч вашу молодiсть, коли тепер нема чого згадати. I не клади гнiву нi на мене, нi на мого пiвника. Посидь трохи сам або розклади вогонь у печi, - i лiсник прожогом вискочив з хати. "Таки допекло". Згодом озвалося торохкотiння колiс i стихло. Чигирин позирив, позирив у вiкно, але не побачив Мирона i знiчев'я почав поратись бiля печi, а думки його крутились i крутились навколо лiсника i тих, що все життя бредуть по калюжах хитрувань, толочать усе чесне, ще_ й вважають_ себе за дуже розумних. Для такого бiсового зiлля Михайло в 'колгоспi завжди_ знаходив одну роботу - сторожа. Ось на цiй посадi хай i доказують_ одна одному своП таланти. Коли вже вогонь гарячими пiвнями забився у челюстях, до хати з щiльником i гладущиком увiйшов Мирон, косуючи, вiн нiяково розвiв руками: - От халепа - нiяк не мiг зловити пiвника, порозбiгалося бiсове птаство iз задвiрка в лiси. То ми зваримо молоденьку бараболю, спряжемо яКчню, а липець - на заПдок. Що ти на цеК? - Буду придивлятися, як ти далi хитруватимеш, - буркнув Чигирин. - Це в тебе виходить. Лiсник тiльки покрутив голвою, потiм розсохачем поправив дрова в печi й почав старатися бiля картоплi, а коли поставив горщик до вогню, метнувся в комiрчину за сяким-таким запасцем. Невеселим був обiд давнiх друзiв. Чигирин навiть не пригубив чарки, бiльше нiчого не говорив i не питав Мирона. В лiсника ж - нема-нема, та й застрибають пiд вiями бiсiвськi вогники. Чого б це? Що вiн був хитруном, це всякий знав, а тепер, може, i на крутiя перешерстився? От хто б сподiвався, що затурканий Рогиня, який найбiльше цiкавився тим, що було кiлька тисяч рокiв тому, зараз стане крайсагрономом? А на яку посаду важить Мирон? Може, на лiсничого? Знадвору скрадливо клямцнула клямка. - Õòî öå?! Лiсник здвигнув плечима, а Чигирин вискочив з-за столу й вихопив з кишенi браунiнга. - Що ти, Михаиле! - зблiд Мирон.- Це своП. Чужi не так вриваються. - Вiдiйди! Вiдчинилися хатнi дверi, i в рамi одвiркiв, посмiхаючись, став плечистий, оцупкуватий Левко бiяКйко. Вiн глянув на Чигирина, на його зброю, поплескав п'ятiрнею по кишенi, де, певно, теж таке добро лежало, i розсипав на порозi смiх. - Ось так тепер стрiчаються голови передових колгоспiв. - Бо твiй пiдпомагач хитрував зi мною, як циган на ярмарку,- насварився Чигирин браунiнгом на лiсника. - Тю на тебе,- присiв лiсник.- Ще твоя цяцька зi злостi гахне. Колишнi голови обнялись, пбчолоявкйлись i весело сiли за_ стiл. - Тепер i по чарцi можиа! - радiв Козуб i_ бiсиками ощасливлював Чигирина.Жаль,_ що пiвник утiк. - Здалеку лисячий дух учув,- шпигонув Чигирин. - Пiду я_ щось коням кину,- делiкатно залишав Пх лiсник. I тiльки вiн переступив порiг, волоокий Бiленко допитливо поглянув на Чигирина: - Що у вас, Михаиле Iвановичу? Партизанськi чи якiсь iншi справи? - Партизанськi. Тепер з дрiбними сором iти до людей. Як тобi ведеться? - Тяжко, Михаиле Iвановичу,посмутнiв Левко. - З пiдпiльним райкомом чи_ обкомом в якiсь зв'язки? - Аби ж то були. А як у вас? - Теж невесело. Ти Сагайдака знаКш? - Чому не знати? Не раз в областi по президiях сидiли, був такий час. Це ви карателiв колошматили? Кажуть, бiльше сотнi Пх полягло кiстьми? - То вже люди перебiльшили, але було i крику, i тиску, i писку. А як у вас?- Ще нема чим хвалитися. Тiльки полiцаПв у одному селi втихомирили. Сили поки що малi. - От, щоб збiльшити Пх, Сагайдак пропонуК об'Кднатися з нами. Левко мерзлякувато повiв плечима й одразу насупився, сiрi очi його потвердiли, потвердiли й уста, замкнувши слово. - Чого ж ти мовчиш? Командир заперечливо повiв головою i, не дивлячись на Чигирина, глухо сказав: - Передасте Сагайдаку, що ми нi з ким об'Кднуватися не будемо. Ви партизани одного району, ми - другого, i кожен маК думати про своК. Чигирин оторопiв. - А чи не здаКться тобi, Левку, що ми всi i кожен тепер маКмо думати не про своК, а про наше, про всенародне? Левко уперто втупився в Чигирина. - Коли я думаю про своК, тобто про справи свого району, то я думаю i про народне. - Невже це твоК останнК слово? - ОстаннК, - твердо сказав Бiленко. Чигирин, i обурюючись, i дивуючись, запитав: - Чого ж ти боПшся? Командирську славу чи свiй гонор втратити? - Не це, Михаиле Iвановичу, - поморщився Левко. - Боюся одного: зради. Хiба ви з iсторiП не знаКте, скiльки загинуло найкращих людей через зраду? Та й випадок з Кундриком дещо говорить про це. Тому я нi до кого не пiду i нiкого до себе не прийму, якщо вiн неперевiрений, себто якщо вiн не нашого району. Чигирин пiдвiвся з-за столу, гнiвно кинув Левковi: - Не знав я, що голова колгоспу так швидко може стати одноосiбником. Левко теж спалахнув: - Думайте собi, як хочете. - Я то думаю. А як ти будеш тримати слово перед партiКю, перед народом? - Це вже покаже час, - Бiленко пiдвiвся, глянув на лiс, на сонце, що з гiлки на гiлку опускалося в надвечiр'я. - Зрештою, Левку, на якусь операцiю ми зможемо об'Кднатись? Наприклад, у слушну годину напасти на район? - I на операцiю не будемо об'Кднуватись. Живiть ви самi по собi, а ми самi по собi. "Пропащий день", - тоскно подумав Чигирин. Жаль було змарнованого часу, жаль було i цього красеня без однiКП клепки, який сам собi готуК поразку. Недарма ж його за вперту вдачу колись прозвали дундуком. Пiсля довгоП мовчанки запитав: - Неiiже в тебе i партизани думають отак, як Пхнiй командир? - Точнiсiнько так! - трусонув чубом Левко. - У нас демократiя. - Демократи навиворiт, може, й голосуКте, чи йти, чи не йти на якесь завдання? - Таки голосуКмо. А що ж тут таке? - Дивись, щоб такою демократiКю загiн не розвалив. - Не розвалю, - пообiцяв Левко. Похмуро попрощалися колишнi голови. Бiленко, уникаючи погляду Чигирина, зiбрав докупи серпики брiв, у роздумах вийшов на подвiр'я, щось сказав Мироновi, який крутився мiж стогами i ворiтьми, та й зник у лiсах. Через якусь хвилину до оселi нiяково зайшов лiсник, вiн з жалем розвiв руками: що, мовляв, поробиш iз отим Левком, i каже ТIЛЬКИ ОДнО СЛОВО: - БуваК. - Та буваК. - Вiн що набереться розуму. - Будемо надiятись. Тiльки цей розум треба з нижчеспипня до голови перегнати. На горбкуватих щоках Козуба заколивалась посмiшка. - Час пережене. Може, тобi, Михаиле, кiлька пiвникiв кинути на дорогу? Тобi буде молодий спiв, а менi старий крик вiд баби. То як? - Якщо зловиш, не вiдмовлюсь од такоП розкошi. Нам i старий пiвень не завадив би, щоб проганяти ночi. А найкраще було б, якби ти дав дiжу з розчиною. - Дiжу? - здивувався Мирон, i його лисячий нiс обсiяла лууава дрiбнота зморщок. - Чого я тiльки не крав у своКП жiнки, от дiжки не крав. Дякуючи тобi, доведеться i цю практику пройти... XVII Куди ж ви такi, псздужалi тa перебiнтовапi? Перебудьте у нас ще якусь днину, - жалiсно затремтiли дiвочi вiП. - ЧуКте? - Спасибi, Ганнусю. Якось уже побреду, а коли не побреду, то поклешняю, наче рак-неборак. - Данило пальцями показав, як вiн маК клешняти, i Ганнуся посмiхнулася, а потiм зажурилась. - Чого ти, донечко? Чого, мала? Чого, ласкавочко? - Жаль менi буде без вас, - похнюпилась дiвчина. - Чого ж, Ганнусю? - Батько пiшов на вiйну, ось i ви пiдете, а я знов залишусь сама-самiсiпька на свiтi. - Чого ж сама? А човник на рiчцi? - От хiба що човник i весло. Та й то тепер далеко не заПдеш, бо полiцiя. Зараз хочете йти? - Зараз, бо вже ноги самi просяться в дорогу. - Не так ноги, як душа, - розважливо похитала головою, далi пiшла до скринi, вiдкинула важку дубову ляду, дiстала з-пiд якихось одяганок бобрикове пальто. - Тодi ось вiзьмiть батькове. - Чим тобi вiддячити? - Як живi будете, то хоч напишете. Тiльки неодмiнно лишайтесь живими! - Постараюсь, Ганнусю, - Данило мимоволi пригорнув дiвчину, погладив ПП голiвку, товсту косу, як гладять дiтей. Невимовний жаль охопив його за долю цiКП довiри i вроди, що мовчки стояла бiля нього, вже не сподiваючись на своК щастя. Закiнчилася б вiйна, повернувся б тато - от i все ПП щастя. Та чи буде таке? Ганнуся раптом сторожко потягнулася очима до вiкна. - Що там? - ЗдаКться, хтось ворiтьми скрипнув. Таки мордуК когось - до ганку йде. Ховайтесь у комiрчину. Данило скрадливо вийшов iз хати у комiрчину, а в цей час по-старечому закректала, заскрипiла перестояна шалiвка ганку i хтось тихо постукав у дверi. - Хто там?! - сполохано обiзвалася Ганнуся. Знадвору почувся притишений смiх: - А це я. Нe пiзнаКш? - Юрiй? - Авжеж вiн! Навiжений! Чого ти по ночах швендяКш i лякаКш людей? "Навiжений" знову засмiявся: - Вiдчинi, Ганнусю, тодi скажу на вухо, - Его, так i вiдчиню комусь! - А я думав, тобi зi мною веселiше буде, - Чогось но в пору ти веселим став. - Ганнусю, хiба вже тобi не пора дiвувати? Чи ти, може, приймака прийняла? - Звiсно, прийняла - не чекати ж тебе. Але Юрко i таким не журиться: - Дай хоч погляну на цього приблуду. - Завтра прийдеш. I завтра я розкажу твоПм батькам, як ти людям спати не даКш. - Нe будь, Ганнусю, коверзухою i вiдьмочкою заодно, бо тобi, як побiльшаКш, що треба замiж вийти. От краще вiдчини. - Як вийдеш за ворота, тодi вiдчиню. - А хто ж мене своПм приворотом привернув? - Iди, хлопче, не баламуть голови. Юрiй, щось новдоволено бурмочучи, потупцяв на ганку i пiшов од дверей. Дiвчина згодом вiдчинила Пх, подивилася на оболонь, виглянула на вулицю, а потiм випустила з комiрчини Данила. - Це ж, Ганнусю, хто залицяКться до тебе? Дiвчина вiдмахнулась рукою: - Њ такий гонивiтер на нашiй вулицi - один утопленик. - Що, що?! - Утопленик, кажу. Плавати не вмiК, хоч i коло рiчки живе, а купатися лiзе на глибоке. От i втопився був минулого року. Намучилась я, руки надiрвала, поки витягла його на берег Мало й мене не втопив. То й маю тепер мороку на свою голову. - А може, це любов? Ганнуся почервонiла: - Та вiн трубить про неП, навчився в когось. А хiба ж про любов трублять? То йдете? - Iду. Дiвчина що шурхнула до комiрчини i незабаром винесла звiдти зав'язану на вузол торбину, втиснула в руки Даниловi шерстяну почiпку. - Коли вже так надумались, то вiзьмiть оцього сидора - у дорозi згодиться. - Я, Ганнусю, стаю твоПм довiчним боржником. - I не говорiть такого... розумного. Вони мовчки виходять на подвiр'я, за яким спускаКться до рiчки некошена оболонь. Тут на передосiннiх травах лежали зорi, пiд травами, чекаючи досвiту, куняв туман. Тепер, коли пригасало життя корiння, гумап щоночi вилежувався на ньому, а потiм, шкутильгаючи, пiдiймав над землею холодок пiдкошеноП м'яти i вологiсть затоплених лiлей... I лiлесю прозивали в дiвоцтiзi його Оксану. Як вона там?.. На темному полотнi вечора пам'ять почала висiкати жiiiочий образ, наближалися великi материнськi очi, пiдведенi передосiнньою жалостинкою. I дiти Оксанинi, i Мирослава, i Стах, i дядько Лаврiн з усiКю сiмейкою, i дiд Гримич, що так гарпо спiвав про Морозенка, одразу пiдступилися до нього. Чн живi? Чи живi? Вiн стояв перед зарошеною зорями оболонню, над якою серпик мiсяця випрядав срiбло, а в думках уже був бiля татарського броду, отам, де конi топтали яру руту й туман, а тепер новiтнi ординцi топчуть життя. Та пе витопчете, нелюди, зi своПм бiснуватим фюрером. I в Данила самi по собi стиснулись кулаки. - Ви вже там, бiля своПх? - торкнулася його руки Ганнуся. - Там, серденятко, там, ясочко. - I хтось отам чекаК на вас? - Напевне чекаК, якщо вiйна не скосила. Дiвчина засмутилась, узяла весло, що лежало бiля огорожi, i вони, оброшуючись, пiшли оболонню до рiчки, яка тихо заколисувала берег, i човни на березi, i верби над берегом. Недалеко скинулась риба, це наполохало Данила. Отак тепер можна i риби, i хвилi злякатися. Пригнувшись, вiн опустив на воду вербовий човник - Ганнусине придане, як жартував ПП батько. - Сiдайте. Повезу вас по наших зорях, - зажурено сказала дiвчина. - Може, я повеслую? - Де перекинетесь на цiй душогубцi. - Ганнуся тихо гребнула веслом, i човник справдi пiшов по зорях, лякаючи i кришачи Пх. З ким вiн колись плив отак уночi? Ага, то матiр перевозила його, малого, через татарський брiд. Тодi в човнi у них лежало татарське зiлля i бузькiв огонь. А тепер не бузькiв, а пекельний огонь пiшов по всьому свiтi, i чи вийдеш з нього ти, чи вийде з нього це миловиде дiвча з журбою в очах i серцi в своП сiмнадцять рокiв? Не поталанило йому в першi днi вiйни. А як поталанить тепер, до останку буде битися з недолею, щоб хоч трохи поменшало журби в людей. Чи ж почали в його районi партизани боротися з фашистами? Поринувши думками в своК село, в своП лiси, вiн уже не бачив, як на вiях дiвчини затремтiли двi сльозинки. Човен м'яко торкнувся берега, тут, обiйнявшись, як у пiснi, журились передосiнням три верби. Данило вискочив на вогкий пiсок, подав Ганнусi руку, i дiвчина легко стрибнула на берег. - Як ваша рана? Не озиваКться? - Hi. - I нiтрохи не болить? - - Як же вона може болiти, коли ти лiкувала мене. Спасибi тобi, допечко, за все. Ганнуся схлипнула. - Ти чого? - Хто ж мене тепер донечкою назве? От скажете ви так, а я тата бачу. Вiн навiть схожий на вас, тiльки ви трохи вищий. Данило пригорнув дiвчину, вона стала навшпппьки, невмiло поцiлувала його, потiм обтерла вiП, а руки ПП впали мов неживi. Вiн узяв Пх у своП i неждано вiдчув, що з кишенi ГаннусиноП жакетки стовбурчиться якесь залiзяччя. - Що це в тебе? - Ой... - Кажи, дiвчино. - Бельгiйський браунiнг другий номер, - сказала бентежачись, вийняла зброю, зважила ПП на руцi. - Де ти взяла його?! - здивувався i зрадiв Данило. - Та... - не знаК, що сказати, i збираК зморщечки на невисокому чолi. - Як не хочеш, то не кажи. - Один хлопець принiс... подарунок на iменини. - Гарнi тобi подарунки приносять. На це Ганнуся серйозно вiдказала: - Який час, такi й подарунки. - А той хлопець часом не Юрком зветься? - Юрком. - Де ж вiн його доп'яв? - Говорив, що трохи позлодiйкував у гiтлерiвцiв. - Ганнусю, подаруй цю зброю менi. Дiвчина сумно глянула на Данила: - Як вам так дуже треба - тодi вiзьмiть. Я ж знаю, що ви пiдете в партизани. - Звiдки це знаття? - З усього видно. А як станете командиром, тодi заПдете за иною. Я вашим партизанам Псти варитиму. ЗаПдете? - Неодмiнно. Дiвчина зiтхнула: - Все одно обманюКте. - Чого ти, Ганнусю? I вже не погляд довiри, а погляд вiкового жiночого докору обпiкаК його. - Бо чоловiки завжди обманюють нас. Данило вражено подивився на дiвчину. - - Звiдки ти знаКш? - Бо моП тiтки так говорили. I дорослi дiвчата це кажуть... То заПдете? - Неодмiнно! От побачиш, доiiсчко! - Я буду чекати па вас. Не забудьте... I така була в нiй вiра, що грiх було б хоч чимось скривдити дiвчину. На рiчцi бухикнуло весло раз i вдруге. Данило насторожився: - Хто б це мiг бути? - Юрко! - впевнено вiдповiла дiвчина, i в куточках ПП вуст вибилася зверхнiсть. - Звiдки ти знаКш? - А вiн тихачем не вмiК - так веслуК, наче лантухи кидаК: не зпаК, куди силу дiвати. - Вiд того берега зринав човен, ось вiн виплив на середину рiчки, i Ганнуся запитала: - Юрiю, це ти? - А як ти мене впiзнала? - радiсно озвався ламкий голос. - Орлиний клекiт навiть з-пiд хмари чути, - насмiшкувато вiдповiла дiвчина. - Не будь, Ганнусю, вiдьмочкою, - Юрiй знову гребнув, як лантух кинув у воду, i незабаром його човник з розгону вискочив на берег. Тепер Ганнуся гордо виструнчилась i стала однiКю недоступнiстю. Звiдки це взялося в неП? А парубчак, шарудячи отавою, вже сторожко пiдходив до них. Поздоровкавшись, вiн удавано веселим голосом заговорив до Ганнусi: - От не думалось зустрiти тебе з кимсь. - Як ти догадався приПхати сюди? - Подивився, що нема твого човника, та й стривожився. - Ти навiть стривожитися можеш? - насмiшкою доймаК хлопця. - Таки стривожився, хоча й не було за ким, - не залишаКться в боргу Юрiй. - Я й догадувався, що в тебе хтось К, бо одного вечора бачив, як iшов з того подвiр'я лiкар. - Який ти догадливий у нас. I що з тебе буде, коли пiдростеш? Данило з подивом прислухався до ПхньоП пересварки i все бiльше впевнявся, що Юрiй по самi вуха закоханий у Ганнусю. Та й вона, либонь, прихиляКться до нього душею. Але коверзуК, як умiють коверзувати дiвчата, коли вiдчувають свою зверхнiсть. Тiльки де ж i коли таке могло взятися в оцiКП лозинки, що самою правдивiстю дивиться на свiт? Ох цi дiвчата та жiнки, ох це Њвине сластiК, як казав про жiнок один дяк-заброда. - Ганнусенько, то я пiшов. - А я вас проведу з Юрком, бо ми знаКмо тут усi стежки. - Авжеж, проведем, - голубом забуркотiв парубчак i радiсно подивився па Ганнусю - на свою любов i вiдьмочку заодно. XVIII Данило, напевно, пройшов кiлометрiв з п'ятнадцять, i така кволiсть охопила його, що з-пiд нiг стала втiкати земля, а з очей випадати зорi. Грудям не вистачало повiтря, у пих почали боляче орудувати ковальськi мiхи. Невже навiк забрав здоров'я паршивий шматок металу? Дурницi! Усе, i здоров'я, повернеться до нього, бо треба ворога бити, бо треба ламати недолю. Обважнiлою долонею вiн витер пiт з чола, подивився на небо, на обрiй, знайшов пiд ним у полi два темнi обриси ожередiв i пересохлою стернею пiшов до них. Навколо тихо шурхотiла висока пшенична стерня, тримаючи на своПх зрiзах хиткий вiдблиск зiрок. Щось заворушилося бiля ожередiв, налякало його, але одразу ж збагнув, що не було чого полохатись. Данило ступив ще кiлька крокiв, почув сполохано "скiргик", - i вгору з хурчанням бризнув табунець птахiв. Вiн полетiв вище ожереду i знову упав на стернi. Та це ж курiпки - добра птиця його дитинства, що й, узимку не покидаК нас, ночуючи не в гнiздах, а прямо в снiгових ямках, де заставали Пх сутiнки чи негода. Данило не раз знаходив курiпок на заснiженiй озиминi. А якось i додому принiс охлялих, замерзлих птахiв, вiдходив у теплi, поклав у мiшок та й завiз па озимину. Тодi довго пiдсмiювався Семен Магазаник: "Навiть курiпчине м'ясо не вгодило нашому головi". Де вiн тепер i яке м'ясо споживаК? Тьху, знайшов чим журитися. Краще турбуйся, як теперiшнiй день перебути. Ожереди виросли перед ним, наче темнi пароплави. Десь iз самого низу писнула миша, повiяло прiллю, бо снопи не по-господарськи лежали на житнищi, не на солом'янiй пiдстилцi. О, таки озвались запiзнiлi клопоти голови! Данило, прислухаючись до свiтання, пiшов уздовж ожереду, чи не причаПлась i тут якась напасть, знову сполохав курiпок, що вже розбивали крилами темiнь. Попереду, як па запiтнiлому склi, почали виростати дерева, чи не верби, а за ними, певне, протiкаК рiчка, бо звiдти тягне ра-нковою прохолодою. А де ж тепер Ганнуся, ПП човник i весло? I де отой отряхуватий парубiйко, який хоч i називаК дiвчину вiдьмочкою, та все одно побоюКться ПП. Щось i вiн собi мiркуК в цей час, бо ж хiба не бачив, як i в нього в кишенi вiдстовбурчувалась зброя. Обкружлявши скирти, Данило про всякий випадок сховав браунiнга у снiп, ще обвiв поглядом свiтанок i, тривожачись, влiгся на спочинок. Тепер у вуха його йшли i спадали шерехи - то вiд стернi, то з скирти, то з неба. Вiн ще почув, як над ним, посвистуючи крильми, пролетiли чирки, посмiхнувся Пм i з ними увiйшов у неспокiйний сон, де була мiсячна нiч, болотяне плесо i отi лисухи, що ногами й крилами вiдривались i вiдiрватись по могли вiд води... Хтось обережно торкнувся його плеча. Невже знову Стьопочка? Вiн, чуючи бiль у грудях, зриваКться з землi, ловить очима свiтанок i незнайому жiночу постать, а рука сама шукаК того снопа, де лежить зброя. - Не полохайся, сину, - чуК такий добрий голос, наче вiн iшов з його дитинства.