у нас зовсiм парубок, тiльки, бiда, говорити не вмiК. - Еге, не вмiК! Ти ще не знаКш його, - дала свою характеристику мама. - Тепер, напевне, взнаю, нiкуди не дiнеться... Ось я його завтра до школи поведу. - Поведете? - стрепенувся я i зазирнув батьковi у вiчi. - Авжеж. Хочеш учитися? - Ой, хочу, тату! - охопив батька за ноги, а вiн чогось заклiпав повiками i поклав руку на мою голову. Побалакати з батьком нам не дали сусiди, Пх одразу ж набилась повна хата, на столi з'явилися немудрi подарунки в пляшках, а мати поставила голубцi з нового пшона i сушенi в'юни, яких ми наловили ще з дiдом, та й почалася селянська бесiда з нескiнченними розмовами про землю, полiтику, загряницю i чи пiде, чи не пiде на нас Антанта вiйною, чи довго ще ходитимуть по лiсах банди. Вже дрiмаючи, я захопив у сон батьковi слова: - Нiчого не вигорить у них, нiчого! Коли не втримались на гривi - не вдержаться на хвостi!.. Другого дня тато взяв мене, обстриженого, накупаного i зодягненого в нову сорочку i штанцi, за руку i повiв до школи. Коли дзвоник задзвонив на перерву й дiтвора горохом посипалась iз класу, батько пiдiйшов до ставноП русокосоП вчительки, привiтався з нею i нахилив голову в мiй бiк: - Привiв, Насте Василiвно, вам свого школяра. Може, i з нього буде якийсь толк. - Побачимо, - посмiхнулась Настя Василiвна, i посмiхнулись ПП довгастi ямки на Пцоках. - Як тебе звати? - Михайлом. - А вчитися хочеш? - Дуже хочу! - так вирвалось у мене, що вчителька розсмiялась. Смiх у неП приКмний, м'який i аж угору пiдiймаК тебе. - Тiльки пропустив чимало вiн, - сказала батьковi. - Усе наздожену, от побачите! - вихопилось у мене, i я благально поглянув на вчительку. - Читати вмiю... - Ти вмiКш читати? - здивувалась Настя Василiвна. - Жiнка казала, що справдi вмiК i по всьому селi винишпорюК книжки, - захистив мене батько. - Це вже добре. А хто тебе навчив читати? - зацiкавлено запитала вчителька. - Я сам вiд старших школярiв перейняв. - Ану, почитай нам щось. - Настя Василiвна взяла зi столу книгу, погортала ПП й простягнула менi. - Читай ось на цiй сторiнцi. Такою сторiнкою мене б нiхто не здивував: тут лiтери були завбiльшки як горобенята, а моП очi вже встигли призвичаПтися i до дрiбненьких, наче мак. Я чесонув цю сторiнку, не спотикаючись на крапках i комах, щоб учительцi зразу стало видно моК знання. Од такого читання батько прояснився, вчителька здивувалась, а потiм, смiючись, запитала: - А ти ще швидше не можеш? - Можу i швидше, ось дайте, - йде гаразд. - А повiльнiше теж можеш? - I повiльнiше можу, - здивувався, бо нащо робити повiльнiше те, що можна швидше випалити. - Ну, то прочитай, зважаючи, що в книзi ще К роздiловi знаки. Далi я читав, зважаючи на знаки, i бачив, як щасливий батько любувався своПм читальником. - А цифри ти знаКш? - запитала вчителька. - I цифри, до тисячi, знаю. - А таблицю множення? - Нi, цього не знаю, - зiтхнув я i побачив, як посмутнiшав батько. Але вчителька одразу ж нас так порадувала, що тато нiби аж пiдрiс, а я мало не пiдстрибнув угору. - Панасе Дем'яновичу, доведеться вашого школяра записати у другу групу. - Спасибi вам, - чемно подякував тато. - Пишiть, коли на другу потягне. Вчителька повела мене за собою на ту половину класу, де вчилася друга група. - Ось тут, Михайле, будеш сидiти, - показала менi на тримiсну парту. - Завтра приходь з ручкою, чорнилом, олiвцем, а книги я тобi зараз дам... Додому я не йшов, а летiв, бо, по-перше, мiг похвалитися, що мама одразу маК школяра не першоП, а другоП групи, по-друге, треба було збiгати в лiс, - нарвати ягiд бузини, надерти дубовоП кори, а потiм зварити Пх з iржею, щоб назавтра було те чорнило, яким писали тодi. Удома нас дожидали мати i дядько Микола. Коли батько сказав, що мене прийгiяли у другу групу, мати одразу сумно повторила своК: "I що тiльки буде з цiКП дитини?" А дядько Микола сказав: "Увесь пiде в мене, - це по нас обох уже видно", - i в хатi стало весело, а менi й за хатою свiтило сонце... Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало i перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тiльки це навчило так бiгати, що потiм нiхто в селi не мiг перегнати мене, чим я неабияк пишався. Коли ж, прокинувшись одного ранку, я побачив за вiкнами снiг, усе в менi похололо: як же я тепер пiду до школи? В хатi цього ранку журився не тiльки я, але й моП батьки. Пiсля снiданку тато одягнувся у кирею з грубого саморобного сукна i сказав: - Снiг не снiг, а вчитися треба. Пiдемо, Михайле, до школи, - вiн узяв мене на руки, вгорнув полами киреП, а на голову надiв заячу шапку. - Як же йому, горопасi, без чобiт? - болiсно скривилася мати. - Дарма, - заспокоПв ПП батько. - Тепер такий час, що не чоботи головне. - А що? - Тепер головне - свiжа сорочка i чиста совiсть, - посмiхнувся батько, - Правда, Михайлику? - Правда, - щiльно притуляюсь до тата, i ми обоК пiд зiтхання матерi покинули оселю. Дорогою люди дивувались, що Панас на руках несе в школу сина, деякi школярi на це диво тицяли пальцями, а я мало не заплакав i з жалю, i з тiКП радостi, що батько не дасть менi покинути науку. Отак першi днi зими тато заносив мене у школу, а пiсля урокiв знову загортав у кирею i нiс додому. До цього призвичаПлися i школярi, i вчителька, i я... Якби тепер запитали, яку найкращу одiж довелося менi бачити по всiх свiтах, я, не вагаючись, вiдповiв би: кирею мого батька. I коли iнодi в творах чи п'Ксах я зустрiчаю слово "кирея" - до мене трепетно наближаються найдорожчi днi мого дитинства. Якось, коли надворi хурделило, батько припiзнився, i тiльки надвечiр, заснiжений, з обмерзлими вусами, але веселий, вiн зайшов у клас i голосно запитав: - А котрий тут безчобiтько? - Це я! - вискочив з-за парти, де сидiли моП однокласники. - Хто це ти? - наче не пiзнавав мене батько. - Син Панасiв! - бадьоро вiдповiв я. - Тодi лови! - батько кидаК менi справжнiсiнького бублика. Я пiдстрибую, перехоплюю гостинця i радiю, що вiн навiть iз маком. - Ви на ярмарку були? - питаюся, шкодуючи Псти бублик. - На ярмарку. - I щось купили? - I щось купили! - весело i змовницьки пiдморгнув менi батько, а з його брови закапав розталий снiг. - Ось дивись! - вiн потрусив киреКю i на пiдлогу упали справжнiсiнькi чоботята. Я спочатку остовпiв, поглянув на чоботята, далi на батька i знову на чоботята, що пахли морозом, смолою i воском. - Це менi? - запитав я тихо-тихо. - А кому ж? - засмiявся батько. - Взувайся, сину. Я пiдхопив чоботята, пiдняв Пх угору, i вони блиснули срiбними пiдкiвками. I менi згадалися дiдовi слова: "Будеш iти межи люди i вибивати iскри..." РОЗДIЛ ДЕВ'ЯТИЙ Справи моП пiшли вгору: у цьому ж навчальному роцi мене вiдзначили й перевели в третю групу. З такоП нагоди вчителька сказала дуже сердечнi слова, нахвилювавши ними себе й мене. Вдома батько здивувався успiхами свого отряхи, заховав у пiдрiзанi вуса посмiшку й сказав: - Коли так, то хай буде не гiрше... Наука наукою, а чоботи бережи. Мати ж знову зажурилась: - Що тiльки буде з цiКП дитини? А я взявся писати п'Ксу. Напевне, прочитавши цi слова, не один читач поведе правим чи лiвим плечем i засумнiваКться: чому саме п'Ксу, а не вiршi? На все, як сказав один фiлософ, К своП причини. Були вони й на п'Ксу. ЦiКП зими в нашому селi вперше заговорили про "тiатри". Що воно таке, нiхто не мiг толком пояснити, а чутки й поголоски йшли рiзнi. Однi казали, що "тiатри" - це якесь iнтересне з переодяганнями лицедiйство, другi - ет, бiльшовицька вигадка, третi - "люзiон", де пускають в очi i ману, i туман, четвертi - витiвка самого нечистого, бо на сценi в темрявi, буваК, з'являються русалки, а iнколи з бочки й чорти вискакують. Хтось навiть чув, що одна п'Кса так i називалась "Сатана в бочцi". Дядько ж Микола пояснив, що "тiатр" - стояща штука, бо там показують гарних жiночок у коротеньких спiдницях. А через те, що в нас тодi носили спiдницi до п'ят, дядьковi Миколi одразу ж перепало за безсовiснiсть од тiтки ЛикерiП. На це дядько вiдповiв по-французьки: - Прошу, мадам ЛикерiК, пардону. I "мадам Ликерiя", кинувши рогачi, затрусилась од смiху. Кiлька днiв у селi тiльки й розмов було, що про театр, а особливо загуло, коли комсомольцi почали для вистави позичати в селян стiльцi, лампи, миски, чарки й навiть спiдницi, з яких хитромудре мали виходити старосвiтськi широченнi штани. Цю позичку комсомольцi називали реквiзитом, а хтось iз багачiв пустив поголос, що це - реквiзицiя. I деякi наляканi жiнки метнулись одбирати своП спiдницi, не знаючи, що вони мали слугувати великому мистецтву. Для мене тодi слово "театр" бринiло i привабливо, i страшнувато: а що, коли й справдi з темряви вискочить чорт? Але тодi цього не трапилось... Це сталося значно пiзнiше... Отож село по-всякому, але з нетерпiнням чекало вистави. I ось одного дня на стiнах сiльради, комнезаму, споживчого товариства i школи закрасувалися такi оголошення: Увага! Увага! Сьогоднi о сьомiй годинi вечора вперше в нашому селi буде показано лицедiйство, тобто театр. Цiна квитка: пшеницi - чотири фунти, яКць курячих - теж чотири, гусячих - троК, жита - п'ять фунтiв, гречки, проса, гороху - шiсть фунтiв. Всi, всi - у театр!!! Прочитавши таке, я спочатку зрадiв, а потiм скис: за що ж його купити квитка. Надiючись тiльки на "а може", я пiдiйшов до матерi, але вона так поглянула на мене, наче я, щонайменше, з бовдура вилiз, а далi почала глузувати:) - Дивiться, наш парубок театру захотiв! Ще, чого доброго, i артистом захоче стати. - Нi, мамо, в артисти я, мабуть, цього року не пiду, - заспокоПв матiр. - Але подивитися, що воно за люди, дуже хочу. То, може, дасте менi пашнi? - А потiм що будем робити? Покладемо зуби на полицю, щоб сушились до нового врожаю, i отак згадувати тiатри? Он муки в нас лишилось тiльки на два-три замiси. Що ти на це скажеш? Далi менi вже нiчого не хотiлось казати. Виждавши, коли мати пiшла на село, я вскочив у клуню i почав нишпорити на вишках, надiючись десь знайти потаКмне куряче кубельце. Та моП розшуки нiчого не дали: на курячих гнiздах лежали однi бовтуни. I все ж таки увечерi я поплентався до школи, де мав бути театр. Тепер вхiд до неП було загороджено столом, на ньому стояла вага, щоб важити зерно за квитки, i двi величезнi макiтри для яКць. Щасливцi за натуру одержували в касира червонi з печатками папiрцi й гордо йшли в школу, а нещасливцi, наче бджоли вiчко, обсiли шкiльнi схiдцi. Однi з них, такi, як я, надiялись, що, може, пофортунить проскочити пiд столом касира, а другi - хоч заглянути у вiкна, коли почнеться дивоглядiя. Ось на дверях з'явилась постать секретаря комсомольського осередку Миколи Гуменюка. Через голову касира вiн гукнув нещасливцям : - Гей, малеча, хто швиденько принесе куль соломи - пропустимо в театр! - Я принесу, я ось осьдечки живу! - випередив усiх веснянкуватий Омелько. - Неси! - наказав Гуменюк. - А може, й сiна треба в театр? - обiзвався я. - Нi, поки що обiйдемося без сiна, - пiдрiзав секретар мою останню надiю чесно ввiйти в театр. Я тiльки тяжко зiтхнув: коли б знаття, що театр нiяк не може обiйтись без соломи, то ще з полудня вклякав би тут з кулем. Незабаром Омелько з околотом за плечима розпихав школярiв, що юрмилися на схiдцях, i, висяваючи, як iскрами, всiма веснянками, радiсно гримав: - Та не товчiться, наче в мiшку, - дайте дорогу в тiатри! Вiн зник у дверях, а я усе зазирав i зазирав пiд стiл, чекаючи, коли ж ноги касира так вiдсунуться, щоб можна було проскочити помiж ними i нiжкою стола. I от настала ця довгождана хвилина: касир узяв обома руками макiтру з яйцями й обережно почав пересовувати ПП на другий кiнець столу. А я, затаПвши подих, югнув пiд стiл i, наче ящiрка, проповз на чотирьох у коридор. Навздогiн менi якесь одоробало гукнуло: "Тримайте його!" Я з того переляку скочив на ноги, швиденько шатнувся до других дверей i... з розгону наскочив на височенного, в червонiм кожушку парубка. Йому одразу стало весело, а менi гiрко. Хiба ж я знав, що i на других дверях пантрують "зайцiв"? - Ти звiдки такий вискiпався? - пiдхопивши мене пiд боки, запитав парубок. - Он звiдти, - невиразно промовив я. - Пустiть мене, дядьку, в театр. - Чого захотiв! Я тебе пущу, але так, щоб знав, де раки зимують! - Я вже знаю, де вони зимують... - жалiсно заскiмлив, бо не раз про це чув од дорослих. - А куди Макар телят ганяК теж знаКш? - уже з цiкавiстю покосував на мене парубок. - I це знаю, - бадьорiше вiдповiв я. - Ну, а де роги козам правлять? - Теж знаю. - А по чому фунт лиха? - Це як на якому ярмарку, - посмiлiшав я. Моя вiдповiдь сподобалась любителю приказок, вiн засмiявся i ще запитав: - А чого ж ти не знаКш? - Не знаю, що таке тiатри. Пустiть мене побачити. - Iч, який планетний - чого захотiв!? Я зараз як втру тобi часнику, то надовго забудеш про театри, - i парубок повiв мене поперед себе до виходу. А там уже хлопчаки збагнули, що й до чого, й почали тицяти на мене пальцями. Я не сказав би, що це були найкращi хвилини в моКму життi. Але-вони одразу стали ще тяжчими, коли я пiд пильним наглядом опинився бiля самого касира: назустрiч менi з приступцiв розгонисте iшов дядько Себастiян. Тепер я ладен був од сорому провалитися крiзь землю, щоки моП запалали, а пiд повiками защемiли сльози. Ставши трохи осторонь, похнюпився i дивлюся не на дядька Себастiяна, а на чоботи, надiючись тiльки на чудо: може, увiйшовши з теменi, голова комнезаму не пiзнаК мене. - Ти що, Андрiю, хочеш робити з хлопцем? - не дивлячись на мене, запитав дядько Себастiян парубка. - А що з ним робити: за хвiст - i на подвiр'я! - засмiявся Андрiй. - А може, ми його пропустимо в театр? Хай подивиться мале. Скiльки воно там мiсця займе? - Ну, коли ви так думаКте, хай i вiн маК свято, - погодився парубок. Дядько Себастiян обернувся до касира: - Олександре, дай хлопчаковi контрамарку, щоб не ганяли його, наче солоного зайця. - Далi вiн лише приторкнувся рукою до моКП голови i пiшов у школу. Я знаю, чого дядько Себастiян не зупинився: вiн бачив, що моП сльози були на пiдходi, а вiн мав делiкатну душу. Олександр змiряв мене точнiсiнько таким поглядом, як мiряють тих, що проскакують на дурничку в театр, i тицьнув клаптик паперу. - А де ж контрамарка? - не пiдводячи голови, запитав я, бо хiба мiг подумати, що таке велике й урочисте слово мiститься на такiй крихiтцi паперу, на якiй не могла навiть викруглитись уся печатка. - Оце вона й К. Бiжи, тiльки не займай нiчиного мiсця - твоК стояче! Затиснувши в руцi контрамарку, я вскочив у школу, що зараз гудiла, неначе вулик, смiялася i нещадно трощила насiння. Тепер тут стояли не шкiльнi парти, а колоди, на них були настеленi свiжi дошки, i тому всiм було дуже гарно вигойдуватись. Мене одразу ж потягло наперед, бо позаду, за головами дорослих, нiчого не було видно. Коли я зупинився перед сценою, над якою колихалась пошита з ряден завiса, хтось мене знизу цапнув за ногу й десь, наче з пiдземелля, почувся смiх. Я оглянувся. Хто ж це мiг збиткуватися надi мною? Але нiде нiкого. Та досить було пiдвести голову вгору, як знизу знову щось потягло мене вже за другу ногу, i знов пiдземелля вибухло писклявим реготом. Може, це й К та нечиста сила, що дiК в театрах? Менi стало страшнувато. Я трохи одiйшов од сцени, а в цей час хтось з пiдземелля прошепотiв: - Михайле, залазь до нас, тут безпечнiше: перевiряти не будуть. Я трохи пригнувся i в дiрi пiд сценою побачив своПх однокласникiв Софрона, Вiктора, Уляна i Григорiя. Так ось яка нечиста сила хапала мене за ноги. ВиявляКться, отряхуватi хлопцi, щоб побачити театр, ще вдень, пiсля урокiв, забилися пiд сцену i там, терплячи незручнiсть i голод, дожидалися вистави. - А мати вже тебе по всьому селi розшукувала, - нахилився я до Софрона. - З дубцем чи без нього? - зажадав уточнення школяр. - Без нього. - Все одно тепер буде вдома пiсля театру ще один театр, - спохмурнiв хлопець, а далi запитав: - У тебе часом нiчого нема Псти? - Њ пряжений горох. - О! - тiльки й вирвалось у хлопцiв. Вони одразу накинулись на мiй горох, | i незабаром пiд сценою обiзвався безтурботний смiх i дружна робота щелепiв. Та ось загойдалася i почала пiднiматися вгору завiса. Все в школi притихло. Друзi повилазили з-пiд кону i посiдали на пiдлозi бiля нiг дорослих. Ось на сценi заговорили артисти, i заговорив зал: мало не всi почали вгадувати, хто ж саме граК ту чи iншу роль. - Пй-бо, це не дiд, а Явтух, - хтось радiсно пiзнавав артиста. - Теж сказав! Як би Явтух змiг отак постарiти? - не йняв вiри другий голос. - А вони,артисти, й старiсть вигадують: з пачiсок налiплюють каруком бороду й вуса, - розважливо пояснював третiй. - Старiсть легше вигадати, нiж молодiсть. - Нi, це не Явтух: у нього ж голос дзвiнкiший, - не погоджувався четвертий. - Дурний, вiн же граК. - Давайте краще запитаКмо його... Явтуше, це ти чи нi? - летить через голови запитання артисту. I раптом дiд, що по ходу п'Кси мав журитися, од такого запитання пирснув, прикусив губу, а далi так почав смiятися, що в нього спочатку полетiли на сцену вуса, а потiм i борода. Вiд цього лицедiйства усi глядачi вибухнули реготом i так почали вигойдуватись на дошках, що тi затрiщали, а одна зламалась. Тi, хто сидiв на нiй, - попадали на пiдлогу, i театр став ще веселiшим. Лише одному суфлеру чогось не догодила людська радiсть. Вiн вискочив зi своКП будки, як Пилип iз конопель, i почав кричати: "Завiса! Завiса!" Чого йому було шкода, щоб усi вдосталь насмiялися за свою пашню? " Пiсля того як завiса вдруге пiднялася, глядачi знов угадували артистiв i мали вiд цього неабияке вдоволення. Усiм припала до серця й картина, де парубок бiля криницi обнiмав дiвчину. Правда, дiвчата в залi трохи засоромились вiд такого лицедiйства й посхиляли голови. Зате парубки аж пiдросли на лавах, а далi почали гукати до закоханих, щоб вони поцiлувались. Але в тi часи молодь у нас прилюдно не цiлувалась нi на вулицi, нi в п'Ксi, хоча там, як я незабаром довiдався, i стояло дрiбненькими лiтерами: "цiлуються". А от коли в останнiй дiП чоловiк почав убивати жiнку, усi захвилювались i стали гримати, а далi й погрожувати артисту. Але необачний не послухався голосу маси i так востаннК вдарив дружину, що вона впала бiля столу. Зал зойкнув дiвочими голосами, а кiлька парубкiв кинулись на сцену бити й в'язати убивцю. Та його врятував суфлер. Вiн, як ошпарений, перекинувши будку, вилетiв з-пiд кону i не своПм голосом знову закричав: "Завiса! Завiса!" - Яка там завiса, коли тут людей убивають! - обiзвався од вiкна якийсь басогласий чоловiк. Тодi суфлер обернувся до зали i, розмахуючи руками, як млинком, почав совiстити людей - i що вони за народ! Коли купуКш квиток у революцiйний театр, то треба знати, що там не допускають кровопролиття навiть до елементiв, а не те що до безщасноП жiнки, яка в минулу епоху мала самi тiльки пригнiчення. А далi вiн обернувся до артистки i наказав Пй устати. Вона встала, обтрушуючи пил з спiдницi, засмiялась од такого однодушного спiвчуття i уваги, i в залi теж усi почали смiятися i плескати в долонi. П'Кса пройшла з таким успiхом, що пiсля завiси глядачi кинулись на сцену й почали, не жалiючи рук, пiдкидати своПх перших артистiв. Такого Кднання глядачiв i митцiв я чогось потiм не бачив навiть у столичних театрах. Та й переживали, смiялися й плакали у нас щирiше, нiж будь-де. На другий день пiсля вистави я попросив у вчительки почитати яку-небудь п'Ксу. Вона менi розшукала "Мартина Борулю" i ще якусь зашарпану книгу. Я уважно прочитав Пх, а потiм почав докопуватися, як пишуться п'Кси i що означають - дiя, картина, ява та iнша премудрiсть. Це все було незвичним i дуже iнтересним. А прочитавши кiлька п'Кс, я вирiшив написати свою, щоб там були i дядько Себастiян, i дядько Микола, i Мар'яна, й iншi люди з нашого села. Найбiльше мене з технологiП турбувало, як виводити тi слова, що стоять у дужках, бо в п'Ксах вони друкувались так, нiби Пх хтось дрiбненько писав. Тодi я вирiшив усю п'Ксу писати своПм звичайним навскiсним почерком, а те, що в дужках, - косувати на протилежний бiк. I все у мене пiшло нiби гаразд... От i зараз - iще тiльки розвиднiлось, а я морочусь над третьою дiКю - нiяк не можу пiдiбрати дiвчинi слiв про любов. А пiдiбрати Пх треба, бо що то за п'Кса, коли в нiй мало любовi й поцiлункiв? З поцiлунками дiло простiше - Пх у всiх дiях досить, а любовi мало. Спитати ж про це старших не виходить, бо засмiють. Нi, таки важко бути драматургом, коли тобi тiльки десять рокiв. Може, на вiршi перейти? Але яка радiсть iз них? Хто тiльки не читаК на вечорах вiршi, то чогось завиваК й завиваК, а вiд п'Кси всякий маК i радiсть i печаль. Поки я так розмiрковував над особливостями жанрiв, у хатi все свiтлiшало й свiтлiшало. Ось уже й сонце золотою пучкою постукало в моК вiкно, а за вiкном на тепло заворкували голуби. Пора й до школи. Збираючи книжки, я почув, як на дворi загуркотiв вiз, як заскрипiла наша хвiртка, обiзвалась радiсно качка, загупали швидко кроки, забряжчали однi й другi дверi, i на порозi, наче весняночка, стала розрум'янена i осяйна Мар'яна. На ПП новенькому кожушку в петельцi погойдувалось два перших пiдснiжники. - Добрий день i доброго здоров'я вам у хату! - приклавши руку до грудей, низько вклонилась вона батьку-матерi й менi. - Доброго здоров'я, Мар'янко, доброго здоров'я, дитино, - дрогнув голос у матерi. Ми всi зрозумiли: з чимсь незвичним, великим прийшла до нас дiвчина. Мар'яна притулилась до матерi, щось зашепотiла Пй, i на материних вiях заблищали сльози. - Не плачте, тiточко, бо я сама розплачусь, - смiючись, заплакала Мар'яна. - Який же вiн, твiй мiсяць? - ОтакоП! Невже ви його влiтку не бачили, коли вiн до мене у ваш садочок приходив? - здивувалась дiвчина. Мати вибачливо посмiхнулась: - Ти тiльки шепотiла менi про свого козака, а показати забулась. - То вийдiть - погляньте, - кивнула головою на вiкно. - Сидить собi на возi й так пишаКться, що далi нiкуди. - I вже тихо, тiльки матерi сказала: -Вiн княгинею i зiронькою називаК мене. - Ти й справдi зiронька, - витираК мати рукою очi. - А як вiн тобi? - Чогось i судженим, i наче батьком здаКться, - пошепки сказала Мар'яна. - Та що ти? - здивувалась мати. - Це, напевне, тому, що я й не пам'ятаю свого тата. А ще до того, мiй Максим у самого Котовського кiннотником був i так шаблею орудував, що навiть ордена заробив. - Ордена!? - радiсно скрикнув я. - Атож! - гордовито сказала Мар'яна, а далi нахилилась до мене й поцiлувала в щоку. - Прощавай, Михайлику, прощавай, моя радiсть, бо вже нескоро, нескоро побачимось. I вчися, Михайлику, та так учися, щоб усi знали, якi то мужицькi дiти. Хай не кажуть нi пани, нi пiдпанки, нi рiзна погань, що ми тiльки бидло. Були бидлом, а тепер - зась! Смуток i жаль перехопили менi горло. Я нескоро-нескоро зумiв сказати: - Ти приПжджай до нас, Мар'яночко, бо ми всi дуже любимо тебе. - Як буде нагода. Прощавай, дорогий, - вона ще раз цiлуК мене й виходить з хати. На вулицi стоять запряженi конi. Молодий, горбоносий парубок в шинелi красиво повертаК голову до нас i приязно посмiхаКться. Батько першим пiдходить, здоровкаКться з ним. - Зумiв же ти, парубче, назорiти дiвчину. Довго таку треба було попошукати. - А я таки й довго шукав ПП. Три роки в сiдлi проПздив. Тому доля й нахилилась до мене, - сердечне говорить парубок i простягаК руку молодiй: - Сiдай, Мар'яно. Дiвчина проворно вискакуК на пiдводу, а в цей час хтось тихцем торгаК мене за рукав. Я оглядаюсь. Бiля тину, з торбинкою через плече, непомiтно стала Люба. I в неП теж чогось висявають очi. - Молода? - пiдводить голову на Мар'яну. - Молода, - дивуюсь, як про це одразу могла довiдатися Люба. - Ой, це так славно! - радiК дiвчина, не розумiючи, як менi важко прощатися iз Мар'яною. - Прощайте, люди добрi, - торкнувся рукою шапки молодий i трусонув вiжками. Конi вдарили з копита, i пiд ними задзвенiла i бризнула соком березнева земля. Ми всi повертаКмо голови i довго-довго дивимося услiд Мар'янi. Ось уже конi беруть на другу вулицю, ось уже востаннК промайнули голови молодят, а ми ще дивимося й дивимося i на дальнi приiмленi весною поля, i на сонце, i на вiтряк - оту селянську птицю-казку, що все збираКться злетiти в небо, та не може розлучитися iз землею. - Якою буде ПП доля? - не знати в кого, чи в сонця, чи в землi, питаКться мати. А ми з Любою, узявшись за руки, йдемо до школи, iдемо по тих свiжих колiях, що залишились на березневiй дорозi. I враз угорi над моПм смутком обiзвались бентежнi звуки далеких дзвонiв. Ми з Любою пiдiймаКмо голови до неба, до святково бiлих хмар i бачимо, як прямо iз них вилiтають лебедi i натрушують на хати, на землю i в душу свою лебедину пiсню. I хороше, i дивно, i радiсно стаК менi, малому, в цiм свiтi... - А лебедi летять... над моПм дитинством... над моПм життям!.. КиПв - Iрпiнь - Дякiвцi, 1963-1964