а всi сторони свiту розходились гостi, i пiд усiма чотирма сторонами свiту Пх чекали глизявi землянки, наволохачений холод у кутках, тяжкi не статки, жалi i невсипущi, на жагучих, на кривавих сльозах замiшанi, сподiвання. З самого краю життя батьки виглядали живих синiв, матерi - живих i мертвих, i своП руки найчастiше прикладали до грудей, чи то щоб втихомирити серце, чи то щоб вiдчути отi лiта, коли пiд серцем виношувались, а бiля грудей смiялися, плакали i засинали дiти. То хiба ж вони могли навiки заснути в чужiй землi? Хiба могла безжалiсна кривда згасити, попелом розвiяти Пхнi очi i все те, що було радощами i любов'ю, тривогою i надiКю? I знову тягккi, благанням розбухлi руки опускались на груди, якi и досi, пiсля усiх страждань, берегли тепло дiтей, навiть тих, на яких уже прийшли похороннi. Старшi дiвчата теж з-пiд самого краю життя, в уболiваннях, що Кднали бентежне пройдешнК з невiдомим прийдешнiм, чекали суджених; колишнi вечори пiд синьоцвiтом зоряного неба Пм здавались недосяжною казкою, що пройшла повз них, i, може, тому закiптюженi солдатськi листи-трикутники вони носили бiля грудей, де колись лежали парубочi руки. А молодшi дiвчата, якi ще соромились своПх форм i обрисiв юностi й не знали, для чого Пм дано дiвування, чекали останнього пострiлу i якогось чуда, що одразу ж тодi настане. I вони вже на своП незатвердiлi плечатка з серйознiстю богинь i з усмiшкою богинь брали найтяжчу чоловiчу роботу, не шкодуючи юностi i майбутнього материнства. Марко навiть у темрявi бачив довiрливу i чисту красу Пхнiх очей, на яких не раз уже закипала роса найтяжчих утрат, згадував свою доньку i думав над одним: чи зумiють люди, близькi й далекi, за своПми щоденними клопотами, хоча б збагнути, як цi непорочнi дiвчатка, надриваючись вiд мук i непосильноП працi, рятували i Пхню судьбу вiд фашистськоП свинцевоП крапки? Чи зумiють Пх, богинь двадцятого вiку, на добрих руках носити вчорашнi воПни, чи знайдуться такi слова у тих, хто книги пише, що приворожили б серця людей до цих ще не розквiтлих пролiскiв, якi ручатами своПми, душею своКю, майбутнiм своПм, у злиднях i нестатках, без хлiба i людського одягу спиняли вiйну i вiщували весну! ? А вони нiби вiдчували, що думав про них дядько Марко, i вiночком оточили його, остерiгаючи, щоб десь не посковзнулися зрадливi костури. То як же, подивившись у такi очi, можна було чимось окривдити людей чи обдурити Пхнi сподiвання? Коли подумати, твоП старшi й молодшi друзi бiльше бажали тобi добра, анiж ти сам мiг дати Пм. I навiть те, чого вони ждуть од тебе, по сутi, стаК твоПм добром чи славою. Вони чекають, щоб ти не зледачiв, а став справжнiм господарем тiКП землi, на яку вперше ступив м'якими ноженятами. Вони хочуть бачити в тобi свого батька i брата, а не бурмила, вiд якого вже зранку тхне самогоном. Вони бажають, щоб Пм весело, з пiснею, а не з матюком працювалося з тобою. Вони сподiваються, що при тобi земля родитиме не тiльки на хлiбозаготiвлi, податки, натуроплати, зустрiчнi плани i голову, але й на хлiбороба. Тож не забувай про це, чоловiче, коли маКш голову, а не кендюх на плечах... На нiч взявся морозець. Пiд ногами, як чортове насiння, хрустiли вугляки i дзвiнко зойкали кружечки пухирчастого березневого льодку; розламуючись, вiн якусь хвильку достоту пахнув земляним холодком щойно зiрваних пiдснiжникiв. Дiд Њвмен останнiм вийшов з землянки, напакував бiля переддвiр'я люльку Пдучою кореневою кришанкою i заходився вибивати огонь з кремiнця, примовляючи до нього. - Ану ж, бiсова культуро, давай жару, спiкся б Гiтлер у ньому, наче жаба... Ану ж! Њвмениха зiтхнула i пiдвела на Марка сухi до блиску очi, в яких, крiм скорботи, нiчого вже не було. - ЧуКш, Марку, до каменя говорить. От яким у мене став чоловiк. Все це пiсля смертi сина... Як вiн утiшався своПм одинаком. Тепер, коли мене нема, вийме синову сорочку або пiджак i з ними говорить - журиться. Або пiдiйде до яблунi i теж гомонить iз нею; згадаК, як пiдсаджував на неП своК дитя, i навiть руки простягне вгору. Та з такого жалю i дерево може заголосити. А зi мною мовчить. - Ти що там, стара, наговорюКш? - пiдозрiливо запитав Њвмен, нарештi вибивши iскру. - Та нiчого. Радiю, що Марко повернувся, - зiщулилась Њвмениха i темними вiями прикрила свою скорботу. - Ага, - заспокоПвся старий i знову для чогось викресав кетяшину iскор. Але несподiвано цей, завжди прошпигований вiтрами i сам йоржистий, неначе вiтер, чолов'яга в один чирк вискочив на подвiр'я i, задерши вгору бурячок борiдки, зосереджено почав прислухатись до неба, з хмарноП середини якого зворушливо пробився зоряний кущик. Њвмениха занепокоКно подивилась на чоловiка, торкнулась рукою його плеча: - Може, месери? Але старий навiть не ворухнувся i цим ще бiльше стривожив жiнку: - ЧуКш, Њвмене, бомбовози чи месери? - Де там, вiдвiдьмилось, вiдбiснувалось ПхнК. Гуси летять! - тепло здригнув голос старого. Вiн скинув шапку i привiтав нею птахiв, що саме летiли пiд цвiтом самотнього зоряного кущика. А Марко пiдняв угору костури i в цю хвилину сам скидався на пiдбитого птаха з одерев'янiлими крильми. - Гуси-лебедята, вiзьмiть i мене на крилята, - спiвучо заблагала вдовiвна Ольга Бойчук, i помiж ПП подруг сплеснув невеселий смiх. - Як знайдеться хтось - вiзьме! Полетиш. - О, i другий ключ подаК голос, - обiзвалася вугластенька соковитогуба Галина Кушнiренко i потяглась до неба обома руками, а за нею i решта дiвчат; тепер здавалося, що й вони схожi на птахiв. -ЖиттК... Десь з-за Дунаю летять. А хлопцi нашi саме на ДунаП смерть ломлять, в дим би вона розсипалась. Ну, бувай, Марку. - Дiд Њвмен натягнув шапку на вуха i попрямував додому. За ним тихо, неначе похнюплена тiнь, побрела Њвмениха. Старих зграйкою обiгнали дiвчата. А Марко ще прислухався i до Пхнiх крокiв, i до простудженого клекоту гусей, якi повертали й навертали його в далеке дитинство, коли бiльше було птахiв у небi i менше калiк на землi. Як тодi веснами славно й легко бiгалось йому вслiд за пташиними ключами, аж поки тi на маяннi крил не заносили частину його радостi й дитячого серця. I чомусь защемiло чоловiковi у грудях i очах. Вiн поглянув на небо, махнув костурами i подибав услiд за ключем, що вже обтрушував на снiги останнК гелготiння. В думках чоловiка теж спливали й спливали слова дитячоП пiсеньки: "Гуси-лебедята, вiзьмiть мене на крилята", - дарма що iншi, дерев'янi крила приковували його до землi. Марко дибуляв своПм рiдним скрижанiлим селом, неначе по шматку якоПсь омертвiлоП планети. Тепер i тополi не радували його: чорнi, обдертокорi, без живих разочкiв бруньок, вони скидалися на кiстяки .доiсторичних рибин. Як тяжко сумно i непевно навколо, серед убитих дерев, мурашникiв-землянок i кладовищ печей, що стояли потворними пам'ятниками фашизму. I цей сум посилювало безгомiння: нiде нi пiснi, нi слова людського, лише iнколи спросоння обзивалися одноногi, як i вiн, журавлi, наскрипували, що тепер i люди, неначе джерельна вода, живуть у глибинах землi. На чийомусь скособоченому, з розщелинами криничному зрубi вiн сiв перепочити, вдивляючись у неспокiйну темiнь; вона увесь час мiнилася, •переодягалася, ворушилася, мов жива, розкривала iнодi прогалинки з однiКю-двома зiрками, що тремтiли, мов дорогi прикраси. З глибини криницi сонним паруванням дихала вода, i неждано з теменi ПП вiн виразно почув дитячий плач. З несподiванки чоловiк прикляк до зрубу, Пжаком сама по собi заворушилась чуприна, а в голову полiзли найстрашнiшi здогади. Вiн з жахом нахилився до води, i знову почув плач, але вже не з криницi, а з боку дойшов до води. Марко полегшено озирнувся. Неподалiк вiд зрубу темно горбатилась землянка, там непокоПлась чиясь дитина, i голос ПП якимись невiдомими щiлинами пробивався до серцевини криницi. .Чоловiк почав оддирати цей бiль вiд грудей, прикидаючи, коли зможе пiдняти село з землi, весело розкидати по нiй бiлi, мов лебедi, хати, а бiля них пiдвести молодi деревця i соняшники. "Еге, я вже, здаКться, сам себе призначив головою", - посмiхнувся в думцi, хоча, нiде правди дiти, не раз думав, що пiсля вiйни йому доведеться головувати, дарма що, крiм великих турбот i халеп, майже нiчого не мав од того чину. Вiн не був нi славолюбом, нi грошолюбом, нi хитруном, нi тим, що Може пiд ударом одразу ж пригнутись и сплюгавити душу. Вона в нього була м'яка, але й уперта i навiть норовиста. Тодi вiн думав тiльки про одне: як вивести людей чорноП землi у справжнi люди i щоб не жебраний хлiб мали вони. За головування тiпали його рiзнi слизькоязикi верхоглядцi, мов повiсмо конопель, вибивали не так термiття, як гордiсть, а вiн тримався свого, i життя його попадало на рiзнi шальки терезiв: то у високi передовi, то у судовi iнстанцiП. Бувало, сьогоднi про його успiхи аж медом капало з газетноП сторiнки. А завтра вiн виявлявся анархiстом, зривщиком, саботажником i взагалi пiдозрiлим елементом. Але i в найтяжчi хвилини не згинався, мов пiдцерковний дiд, перед своКю нелегкою долею i не пив iз нею змирщини. Вiн гримав на неП, сперечався, як мiг, одстоював себе i людей, карався, журився, та не впадав у безвихiдь i не бiдкався за чаркою своПми карбами, що справедливо, а найчастiше несправедливо нарiзалися знову ж таки на думцi. "От i почав свою давню Пкриню перебирати i таким вийшов, хоч iкону малюй та в церкву неси", - погудив сам себе, пiдвiвся з вгрiтого зрубу i знову хильцем пострибав по снiгу, приглядаючись до того, що звалося селом, але не було ним, i нiс в думках видiння нових осель-бiлянок. За греблею, що перетинала неширокий видолок лугу, темнiло громаддя старих осокорiв, в його перешiптуваннi з вiтром, у пахощах кори i гiлок уже вчувалось життя. Ще недавно помiж цими деревами стояла камiнна, земством збудована школа. В нiй колись вiн пiзнавав премудрiсть "отченаша" i вважався мiзковитим, але дзигльованим отряхою. В цiй же школi його, пiвпарубка, в громадянська вiйну допитував хмуроокий i темний, наче з афонських образiв знятий, денiкiнський офiцер. На рожевому дорогому папiр'П, в кругах якого нидiли двоголовi орли, чiтко й красиво вписав йому розстрiл без суду i перехрестився на божу матiр-троКручницю. А вже пiсля громадянськоП вiйни вiн, Марко, в цiй же школi зустрiв своК перше кохання - молодюсеньку вчительку, яка перед самим шлюбом невiдомо чого утекла вiд нього. Вiн не доганяв ПП, немов молодi лiта. Великою гордiстю перемагав велику любов, але й досi не знаК, хто ПП перемiг: чи гордiсть, чи лiта, чи пiсня золотокосоП, мов осiння вербичка, Олени. I от уже нема нi першоП, нi другоП його любовi, але К великий жаль i до першого, i до другого кохання, а третього не буде... Коли б тiльки донька повернулася з неволi... Тихо-тихо шумлять-перешiптуються осокори, а помiж ними груддям битоП цегли, сивого недозрiлого гранiту i мерзлоП склянистоП грязi лежить те, що звалося школою. Невже i виродки, що висаджували в повiтря цю будiвлю, теж колись до своКП школи ходили? I чи до людськоП мудростi припадали вони, чи до якоПсь грязi? Марко пiдiймаК шматок нiздрюватого сивого каменя, якому не вистачило ще кiлькох тисяч рокiв, щоб заграти синiм полиском. I цей уламок жене по його руцi тихий сумовитий трепет, сповнюК ним усе тiло, перегортаК минулi днi. Виходить, i камiнь маК силу сколихнути i дитинство, i юнiсть i нагадати сьогоднiшнi слова матерi. В людини з роками сивiють очi, а холодний сивий камiнь через тисячi лiт вбере в себе тепле синьоцвiття. Чи не мудрування? Марко бережно роняК частку колишнього пiдмурка. напiвобертаКться i помiчаК, як бiля причiлкового осокора заворушилась невисока жiноча постать. Ось вона завмерла i щось по-пташиному полохливе i по-жiночому розгублене, безпорадне "вчуваКться в ПП тонкому обрисi. Що в таку пiзню годину тут робити жiнцi чи дiвчинi? Одягом городянку нагадуК, а хустку по-селянськи запнула. Марко бачить, як невiдома збираКться похапцем iти вiд руПн, i вiн швидше дибуляК вперед. - Хто ти, жiнко добра? - зупиняКться недалеко вiд причiлкового осокора i пильно вдивляКться в наглухо запнуте обличчя невiдомоП. Тiльки очi глянули на нього, i по них вiд догадуКться, що обличчя жiнки маК бути красивим. Настороженiсть, непевнiсть i глухе передчуття охоплюють чоловiка. Вiн ще раз запитуК: - Хто ти?. - Я твоя доля, - бринить несподiвана i загадкова вiдповiдь. Навiть фронтовика можуть вразити i приголомшити цi слова. Марко зачудовано стовпiК i ще чогось очiкуК, а далi починаК посмiхатися. - Така у мене гарна доля? - Ти кращоП варт, - чуК мелодiйну, жалем перевиту вiдповiдь. Йому здалося, що давнина, i далина, i сон забринiли в ПП голосi. Марко аж одвiв голову, нiби мав побачити в темрявi щось з далеких рокiв. Але нiчого, крiм осокорiв, що теж, здавалось, проросли iз самоП темряви, не побачив. Вiн повертаК голову до невiдомоП i спочатку навiть не вiрить, що ПП вже нема. Яким чародiйством так швидко могла вона зникнути, забравши з собою i несподiванку зустрiчi, i вiдгомiн давнини? - Гей, доле, куди ж ти знову побрела? - з докором, насмiшкою i настороженою зацiкавленiстю кидаК в нiч, вистрибуК на стежину, але нiде нi лялечки. Жiнка i з'явилась, мов сновида, i сновидою зникла. Отак, нарештi, й стрiвся чоловiк зi своКю долею. Хоч би догадався попрохати, щоб скорiше забрала в нього костури. Багато щастя не просив би вiн. Але доля, видко, здогадалась, яке в нього буде прохання, та й скорiше втекла. А через якусь хвилинку Марко вже завагався: чи зустрiв бiля цього осокора якусь химерну жiнку, чи йому привидiлось? Але в його душi й досi бентежно бринiли ПП слова, i щось у них було знайоме, наче десь вiн уже чув цей голос... Хм, коли по зросту судити, невелика в нього доля, але, видать, проворна: одразу наче водою змило. Утримай таку за поли! Вiн iще якусь хвилину чогось бентежно очiкуК, прислухаКться до темряви, а потiм, посмiхаючись i глузуючи з себе i загадковоП зустрiчi, минаК руПни, вибираКться на майдан. Перед ним туманно пiдiймаються обриси староП дзвiницi й церкви. Оцi Кдинi будiвлi тiльки й залишились незруйнованими у мертвому i живому селi. Видать, так завжди буваК на бiлому свiтi: богам бiльше перепадаК щастя, анiж людям... IV В клiтчастих вiконцях трибанноП церкви нерiвне дихаК тьмяне свiтло, здаКться, воно увесь ч.ас роздумуК: чи хилитатись йому помiж небом i землею, чи зiтхнути востаннК й погаснути. I хоча вже в Марка все частiше зрадливо пiдгинаКться здорова нога, а в пахви болем врiзаються костури, вiн вирiшуК добратися до незвичного вогника: хто там бiля нього студить, грiК чи ятрить душу? Перед церквою самотньо бовванiК залiзна брама - огорожу навколо неП теж проковтнула вiйна. Дибаючи цвинтарем, Марко здивувався: на снiгу ряснiла безлiч дитячих слiдiв. Що тут було робити дрiбним пташенятам? I чи не забагато див на сьогоднi: бiля школи зустрiв свою долю, а бiля церкви дитячi слiди... Що ж то за жiнка була? Iоворила, неначе з якоПсь забутоП казки чи книжки вийшла... А голос все'дно щось нагадуК йому. Тiльки що?.. d таких роздумах Марко пiдiймаКться на прочовгану паперть, гримить по нiй костурами i плечима налягаК на важкi церковнi дверi. Вони, зiтхнувши, прогортають у куток встояну переддверну темряву, а до Марка пробиваКться невiрний олiйно-сiрчаний блиск неживого промiння царських врат i неяснi плями святих та богiв. Але не царськi врата i не втемнiлi боги вражають чоловiка. Вiн з подивом, недовiрою i навiть з потаКмним острахом викруглив очi, бо-в церквi дiялось щось не те: бiля вiвтвря стоПть не батюшка в ризi чи рясi, а кремезний, в офiцерськiй шинелi наопашки, рокiв тридцяти п яти горбоносий красень, на грудях якого висяюють ордени i медалi. "На порядний iконостас розжився чоловiк, тiльки чого iз ним у церкву залiз? Богiв дивувати?" - тихенько хмикнув Марко, придивляючись до невiдомого русочубого красеня. Бiля нього, на незастеленому поставцi, немилосердно кiптюжить змайстрований з гiльзи снаряда свiтильник, нерiвно кладе свiтло i тiнi на з'юрмлених i одиноких святих. А до поставця по-братерськи притулились кобза i горбастий автомат. "Навряд, щоб такий iнструмент коли у церквi лежав. Дивоглядiя, та й годi!" - Марко стаК недалеко вiд правого придiлу , де серед темного малювання його колись дивувала свята Варвара, яка була схожа на святково прибрану сiльську дiвчину в намистi, вишитiй сорочцi i вiнку. Красень в офiцерськiй шинелi заглянув у розгорнену книгу, що з iншими лежала на поставцi, випростався, випнув ковальськi груди, що аж обiзвалися срiбним дзвоном, i зосереджено, навiть трохи артистично став перед святими й низькуватим голосом почав говорити до них: Один у другого питаКм: Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаКм? I, не дознавшись, умираКм, А залишаКмо дiла. Мальованi праведники i мученики, все бiльше й бiльше виходячи з теменi, слухають незвичнi святi слова i строго мовчать. Мовчить i бог, тримаючи в руцi поколупану землю. Напевне, i вiн нiяк не може збагнути, чого йому доводиться замiсть теплих пахощiв ярого воску вдихати чадний бензиновий сморiд i вислуховувати поезiП не Матвiя и Iоанна, а пророка Тараса. Як i все несподiване, Марка захоплюК оця дивовижна пригода в церквi, i вiн уже з повною приязню дивиться на невiдомого i вирiшуК, що це артист. "Вони химернi, можуть, коли нема людей, i богам читати вiршi. Може, це й непогано - проходити репетицiю перед богами, щоб чути святiсть перед людьми". Незабаром здогад, що вiн маК справу з артистом, знаходить нове пiдтвердження: невiдомий, щось пробурмотiвши собi пiд нiс, бере бандуру, сiдаК бiля поставця i починаК перебирати струни. А от зарокотали, зажурились вони i почали затоплювати всю церкву тугою далекоП давнини, над якою забився красивий, але надiрваний голос. "Ех, артисте, провоював ти, напевне, своП зв'язки", - з жалем подумав Марко. Але пiсня, хоч i зривалася, мов пiдбитий птах, уже мiцно чiплялася крильми за серце, переносила його у далекi краП, у вiки, у печаль. Закувала та сива зозуля Рано-вранцi на зорi; Он заплакали хлопцi-молодцi, Ген, ген, у турецькiй неволi в тюрмi. З кожним словом сумнiшало, хмурнiло обличчя спiвака, наче його самого забивали в кайдани. В нього вистачало голосу вирватись на верхiв'я мелодiП, коли на хвилях синього моря злiтали запорозькi байдаки, але цього вже не помiчала Маркова душа; з неП змиваКться цiкавiсть до церкви i святих, а народжуКться цiкавiсть, довiра i спiвчуття до спiвака-бурлаки, який, видать, теж черпнув горя не з мiлкого дна, воно й зараз оживаК в очах, i в розгонистому рисунку брiв, i в тiнях, що охоплюють лице чоловiка. I раптом Марковi здалося, що невiдомий застогнав, застогнала й кобза, до якоП вiн припав головою. Яке ж лихо чи розпука нагнули його до журливих струн, вiд яких ще й досi вiдривалась туга й порiвну плескалась бiля мальованих раю й пекла? Марко добре знав цiну чоловiчоП туги i чоловiчоП сльози. Не в церквi-в життi вiн мав i рай, i пекло, хоча нiколи не був нi святенником, нi грiшником. Коли випадала часина раювання, щасливо дивувався: чому вона дiсталася йому, а не комусь кращому? Коли ж йому дiставалися пекельнi випробування, теж скрушно дивувався: чому ж не розберуться, чого вiн вартий? Той, хто волею часу цiнуК, кладе на терези чиюсь душу, повинен сам бути, мов кришталь, i несхибно розумiти, що найбiльша мука - це навiть мука не втрати чи прощання з Кдиним свiтом, що може бiльшати чи дрiбнiти, а мука несправедливостi суду чи навiть осуду. I от зараз Марко вже не по обличчю невiдомого красеня, а по лiнiях його зiгнутоП постатi вiдчував, що не сила предкiвськоП пiснi, а щось iнше надсаджувало його. I йому треба пособити дружнiм потиском руки, чи вiрним словом, чи поглядом. I Марко якомога тихiше загупав своПми костурами. Але вони все одно розбудили чутку луну, вона шугонула i вгору до мальованого неба, i в олiйно-сiрчане золото царських ворiт. Невiдомий здригнувся, пiдвiв голову од кобзи, i вiд приторку його чуба тихо-тихо забринiли струни. Вiн пильно вдивляКться в Марка темним, настороженим поглядом. Але враз його очi починають свiтлiшати, як свiтлiшаК свiтання, вириваючись з темного лона ночi. Струсонувши чуприною, красень в приКмному здивованнi пiдводиться на ноги, пiдiймаК вгору двi навскiснi стрiлки брiв i м'яко, хороше посмiхаКться до Марка. - Ви Безсмертний? - Що ви! Я звичайний смертний, - вiдповiдаК посмiхом на.усмiшку. - Я не про це, - бентежиться невiдомий, i на його довгастому вибiленому виду з'являються нерiвнi рум'янцi, що при невiрному свiтлi бiльше скидалися на тiнi. - А про що ж ви? - Марко прямо-таки любуКться красенем, вiдчуваК, що зустрiвся з справжньою людиною, i хоче все в нiй бачити гарним. - Ви Марко Безсмертний? Правда ж? - допитуКться i яснiК чоловiк. - Що правда, то правда, - погоджуКться Марко. - Невже це видно по менi? - Безумовно, видно, - добряче смiКться невiдомий, а його обличчя стаК прекрасним од сердечностi i якоПсь милоП загадковостi. - Я саме таким вас i уявляв. - Уявляли? - дивуКться Марко. - То до цього часу нiколи не бачили мене? - Не бачив, тiльки чув. - Буйна у вас фантазiя, як i чуб. А хто ж ви будете? Напевне, артист? - Хiба схожий? - Викапаний артист. - Нi, я викапаний учитель. Марко весело примружився: - Учитель - i в церквi? - Так у святому ж мiсцi, а не в пеклi, - вiдповiдаК жартома. - Тепер два свiти зiйшлися не тiльки в гiгантськiй битвi, а навiть у цiй сумирнiй церковицi, що доживаК свого вiку. - Навiть так? - Авжеж. - Як це зрозумiти? - Просто. Прислали, вiрнiше, я сам набився у ваше село дiтей учити. Здивувало моК бажання заврайвно, розчулився вiн i сказав на прощання: "Хоч на морозi, а вчи, бо вiйна вiйною, а розум людський не маК перелогами лежати. Сiй добре i вiчне!.." Ну, й приПхав я сiяти, подивився на руПни школи i почав приглядатись до церкви. Але переконав людей лише на половину: зiйшлись на тому, що в буднi тут буде школа, а в свято - церква. - Цiкаво! - засмiявся Марко, тiльки тепер помiтивши в церквi ряди шкiльних парт. - Цiкавого, сказати по правдi, не так уже й багато, але вибирати не було з чого та й не було коли. Отак i пристав у прийми до отця Хрисантiя, який i досi велику революцiю називаК великим потопом. Спочатку в тiй дивовижнiй школi дехто з малечi лякався чортiв, а тепер нiчого - позвикали, називають Пх фашистами i, як можуть, збиткуються над ними. Це не дуже подобаКться нашому поповi, тому й сам своКю персоною почав проявляти iнтерес до будiвництва школи. Ви б, може, присiли, бо я такий негостинний... - бережно присовуК нефарбований стiлець, що пахне ще свiжiстю лiсу. - Можна й присiсти. - Марко зручнiше опускаКться на стiлець, щоб спиною опертись на парту. - Як зовуть, величають вас? - ГригорiКм Стратоновичем Заднiпровським. - I самi з-за Днiпра? - Так, з самого низiв'я, де сонце, хвиля та степняк, - замрiяно поглянув поверх святих, якi й не нюхали пахощiв нi степу, нi великоП води. - А тепер сiКте... в церквi? - Неповторний час, як сказав один поет. Його не забудуть нi учнi, нi учителi, нi нашi нащадки... Ви, я чув, на лузi народились? - На лузi, в сiнокiсну пору. - А я на морi, в шаландi, - хотiв посмiхнутися, але несподiвано посмутнiшав, i бiля уст повибивались пiвмiсяцi зморщок. - Та, видать, не вийшов з мене достойний син моря. - ЗакачуК? - Нi, заносить, - ще бiльше спохмурнiв Григорiй Стратонович. Нiби шукаючи розради, вiн стиснув пальцями струни, i вони обiзвалися стогоном. - Заносить? - перепитав Марко, думаючи, що К таке морське слово. - Не розумiю. - Що ж, колись розкажу про цей термiн, - з притиском вимовив останнК слово. - А може, зараз? - Хiба вам не пора спочивати? Ви ж тiльки з нелегкоП дороги повернулися. - I це знаКте? - Усе, що було до вiйни, потроху знаю про вас. I про вашу похоронну чув. I вашу матiр, як мiг, утiшав, бо и самому щось подiбне до похорону готувало життя. - Тепер? - Тепер не дивина. В мене ж було до вiйни, - боляче злетiли вгору i пiдломилися брови. - В тридцять сьомому роцi? - стрепенувся Марко, згадавши своК. - Ще ранiше. - Ранiше?.. Еге, i вас, бачу, доля не милувала. То й розповiдайте, Григорiю Стратоновичу. Нiч довга, церква простора, можна не тiльки з святим гомонiти. Погомонимо i ми, грiшнi, щоб чистiшими чи розумнiшими стати. - Пригода моя, Марку Трохимовичу, довша ночi, та не свiтлiша за неП. Скiльки рокiв i яких рокiв спливло, а вона и не думаК тьмаритись, мов картина рiдкiсних фарб, - сказав Заднiпровський з гiркою посмiшкою чи насмiшкою. - Вам, знаю, можна в усьому довiритись... Напевне, чули, як грав пiсню про турецьку неволю? - Чув. Розтривожили, роз'ятрили нею. - Вона частка нашоП давньоП iсторiП, а для мене - давньоП i недавньоП. - Навiть недавньоП? • - Так. Чи не всi тепер думають, що турецька неволя була якихось триста-чотириста рокiв тому... - Правду кажете. - А я скуштував ПП в тридцятих роках, - гнiвом i болем спалахнули очi, а красиве обличчя i особливо повiки видимо постарiли. - В тi роки я стрiчав свою молодiсть. Тодi менi не ходилось, а лiталось. Усе менi було любим, доступним, радiсним. I справдi, чого й бажати було? Куди не пiду - всюди жданий гiсть, за що не вiзьмусь - робота горить у руках, наука ж сама лiзе в голову, а тут ще й синi очi до серця добрались. На людях iдеш iз нею, мов з королiвною; на самотi - несеш до моря, як русалку, хоч i не любила моя Оксана моря, зрадливим називала. А я тiльки пiдсмiювався i забороняв стихiю ганьбити зрадництвом. Не радували Оксану нi моП щедрi влови, нi химернi рiдкiснi створiння, здобутi з морських закапелкiв. Усе хотiла, щоб я переПхав на Полiсся, де бiля межирiччя i лiсу зросла вона. Ось там вода, так вода: бiля неП усi дiвчата синьоокими народжуються. А якi дiброви, бори! Напровеснi голубiють вiд пролiскiв, весною бiлiють в суничниках, влiтку червонiють од ягоди, а восени палають золотом i пурпуром. Я не погоджувався з нею, називав це мiсцевим патрiотизмом. - Хiба море маК менше кольорiв, нiж твоП лiси? - То потаКмнi кольори, -сердилась i морщилась Оксана. - В них жертовна кров виступаК. Отак i сперечалися з нею, аж поки одного разу не поплив з побратимом Дмитром ловити скумбрiю. Перед тим Оксана нiяк не хотiла пустити мене в море, прямо сльозами благала, нiби чула безщастя. Я вже почав здаватися на ПП пiдмову, але Дмитро пiдняв нас обох на кпини, пообiцяв менi на день народження подарувати спiдницю i газову хустинку. Такi хустинки тодi в модi були. Насмiшка перемогла дiвочi сльози. Пригорнув я свою зажурену пташину, чмокнув у те мiсце щiчки, де завжди брав початок ПП гнiвний рум'янець, та й в шаланду. I поПхали ми, наспiвуючи, за обрi", ближче до морського серця. А воно й показало свiй норов, коли ми вже тiшилися добрим уловом. Пiзно, ой як пiзно спохватилися ми i з усiх сил почали гребтися до берега. Дрiбною лусочкою затанцювала, закрутилася наша шаланда по розораному скаженим плугом морi. Ми, як могли, боролися з хвилями, але вони нас погнали туди, де вже й море, i небо, i темiнь, i грiм бiснувалися в одному клубку... Да, таких фарб менi нiколи не доводилося бачити на хвилях, i якщо на них виступала чиясь кров, то це була бiсiвська кров, яка бажала людськоП. Не раз ми потопали в скаженiй купелi i якимось чудом чи лиходiйством вилiтали на пiну розлючених гребенiв, щоб знову провалитися в розвержену душу стихiП. УсiКю дикою силою вона, здаКться, на третiй день викинула нас на чужий берег, прямо в турецьку неволю. Темнокрилим гайворонням з криками радостi й перемоги налетiла на нас прикордонна варта. Закiльцювала мотуззям i помчала до вищого начальства, а далi - в тюрму. Чужа пекельна зловтiха тремтiла над нами, напiвживими, з задубiлими серцями i кров'ю. Але цього ж дня в тюрмi наша кров закипiла вогнем i запеклася смолою - тюремники вiдразу ж почали вибивати з нас свiдчення, що ми шпигуни. Џм дуже для чогось потрiбнi були шпигуни... Про людськi муки немало написано книг. Нашi муки були не бiльшими, але, напевне, й не меншими. Три роки з нас намагалися вирвати, витягнути чи вичавити потрiбнi Пм свiдчення, i нашi тiла навiть до болю отупiли. ЗдаКться, тiльки одного разу я перелякався, i не мук, а слiв, коли мене завели в катiвню до нового ката, в свiжiй шовковiй сорочцi, в старанно випрасуваному костюмi, в петличцi якого безнадiйно погойдувала головкою вниз повiшена квiтка. Вiд цiКП цивiлiзацiП в катiвнi менi стало моторошно. Виморщуючи не грiзну, не злостиву, а привiтну посмiшку, наскiльки може бути привiтною посмiшка у ката, вiн обома руками ласкаво показав на багаття бiля стовпа i заговорив майже добiрною украПнською мовою: - Досить вам запиратись, добродiю Заднiпровський. Те, що було з вами до мене, то був заспiв. А пiсня може початись допiру, - пiдiйшов ближче до стовпа. - Гримати на вас не хочу, залякувати - нема рацiП, але так буду пiдсмажувати, що розтопляться рештки вашого смальцю i запал'ають на цьому багаттi. Самi почуКте, як вiн буде шкварчати. Усмiшка погасла на обличчi ката, а в очах його ворухнулась така дрiмуча, така первiсна здичавiлiсть, що мене охопив жах: як такий вилупок печерного вiку мiг дожити до наших часiв i звiдки в нього взялася людська мова? I невже це створiння знаК, що в свiтi К слова:любов, добро,, людянiсть. Чи й воно, може, говорило про кохання якiйсь довiрливiй жiнцi, чи навiть цiлувало ПП?.. Це був останнiй допит. Я витримав його, витримав i Дмитро. А пiсля цього 'до нас, уявiть, навiть тюремники пройнялись повагою. Правда, це не завадило засудити нас до страти - треба ж було ховати кiнцi в воду. Ми з побратимом спокiйно вислухали вирок, тiльки щiльнiше притулилися плечем до плеча, взялись за руки i глянули один одному в вiчi. Вони були правдивi, змученi i скорбнi. I це вже була скорб не за життям, а скорб за нашою землею, за правдою, яка оберегла б нашi згасаючi iмена. Нам хотiлось тiльки одного: щоб на Батькiвщинi знали, що ми витримали iспит на звання людини. Бо тут слiдчий сказав: нас на Батькiвщинi вже проклинають як зрадникiв-перекинчикiв i навiть показав страшний клапоть газети. Це було найбiльшою карою. Пiсля зачитання вироку до нас було навiть виявлено тюремну гуманнiсть: запитали, яка в цьому життi буде наша остання воля, особливо спокушали тим, що ми, як росiйськi люди, можемо досхочу напитися. Так легше жити i легше вмирати. - Дайте нам побачитись з радянськими людьми, - в один голос заявили ми. - Це неможливо, - розвiв руками наш темний тюремний дух Фатiн. - Вони грiшники, а вам уже пора думати про святе, - i, викресавши з оливкових очей смiхотинку, великодушно махнув рукою: - Так i буде - повезу сьогоднi вас у райський закапелок. I таки повiз на якийсь бенкет тюремникiв, де були i музика, i квiти, i вино, i танцюристки, якi пiд тягучу музику так вививалися усiм тiлом, начеб з нього вже були вийнятi i кiстки, i жiночнiсть. Мов на поганий сон, дивились ми на цей передсмертний танок, а самi бачили свою землю i журились одним: невже вона покладе ганьбу на нашi iмена? До нас пiдiйшов хмiльний, веселий i задоволений своКю великодушнiстю Фатiн, кивнув головою на танцюристок: - Славнi? - Не знаю, - вiдповiв я. - Ви навiть жiночу красу не цiнуКте? - Тюремник здивувався i розплився у хтивiй посмiшцi. - Тепер менi жiнки вже здаються iншими створiннями, тими, про яких тiльки давно колись у книгах читав. - За цих три роки нi жiнки, нi Пхнi примхи не змiнилися, - засмiявся Фатiн. - Вибирай, Григорiю, яку хочеш iз них. Виконаю твою останню волю. - Менi така воля не потрiбна. - А може, передумаКш? - Нi, нема чого. - О, ти дуже розумний або дуже хитрий, - схвально сказав тюремник. - Коли б ти насправдi зазiхнув на якусь iз цих краль, тебе мертвого б повезли звiдси. Всюди i завжди треба честь знати, - з гПднiстю, без почуття гумору сказав тюремник про честь. - Iще, поки не пiзно, кажи своК останнК велiння. - Дайте нам побачитись з радянськими людьми. Хiба це так важко? - Важко, Григорiю. Шум пiднiметься. А шум гарний тiльки на бенкетах, - блиснув дотепом i вже наче з заздрiстю поглянув на мене. - Ох, i впертi ви, бiльшовики. Чи вас iз металу виплавляють, чи з каменю висiкають? Напевне, .мало ви радостi маКте в життi. Я обурився: - А ваша радiсть - це не блюзнiрство, приправлене вином i розпустою? Хiба вам не жаль, що цi розчавленi дiвчатка не красою, не материнством, а поганими хворобами надiлять ваших людей? Тюремник навiть здригнувся, але одразу ж опанував себе: - Я не мулла. У мене вистачаК i своПх турбот... Що ж, пора Пхати. А другого дня бiля нас бiльше звичного заметушились чорнi духи тюрми. Спочатку ми подумали, що це наш останнiй день. Але потiм прийшли iншi здогади, i в серцi забилися надiП. Про радянських в'язнiв дiзналося наше посольство, i незабаром воно вирвало нас з лапищ костомахи... Отаке-то, Марку Трохимовичу, i до цього часу буваК на бiлому свiтi. - БуваК, - важко зiтхнув Марко, iще переживаючи те, що переживав колись оцей красень. - А потiм з турецькоП неволi потрапив я у нiмецьку - в оточення раз i вдруге попав. Правда, вирвався з мiшка на вашому Подiллi. Ну, тут я вже знав, що робити: за обидвi неволi мстився нелюдам. - Партизанили? - Партизанив. Командиром загону став. Тричi фашисти мою голову цiнували, та так цiнували, що навiть нашим деяким дурням заздрiсне стало. - Глибока зажура i образа майнула в очах Заднiпровського, i вiн ледве стримав стогiн. - Що ж трапилося з вами? - занепокоПвся Марко, Вiн уже розумiв, що недаремно партизан припадав головою до кобзи в самотнiй церквi. Очевидно, немала гризота пiдточувала серце красеня. - Якесь лихо? - I сам не знаю: чи це початок лиха, чи тiльки пiдступнiсть тих слiв, що вдарять пiд серце, а самого серця не прокусять. Та не будемо про це! - похнюпився чоловiк, притиснув до грудей Кобзу i так вдарив по струнах, що десь у церковному закапелку прокинувся, перелякано писнув горобець i полетiв за вiвтар. Заднiпровський провiв його поглядом i, вiдповiдаючи своПм думкам, виморщив посмiшку: - Отаке буваК: можна подумати, що над тобою божий дух махнув крильми, а то звичайний i до того шкiдливий горобець. I, дивись, куди полетiв, - у вiвтар, щоб i там напаскудити. У вас, Марку Трохимовичу, теж колись був такий горобець? - Та всього було, чоловiче добрий, - задумано поглянув на вчителя. - Життя - не шовкова травичка, на якiй нiг не наколеш. Њ в ньому i горобцi, К i гiршi створiння. Коли подумати, кожна людина маК свою гадюку, але мав i свого лебедя, що якийсь час чи усе життя пiдносить ПП на своПх крилах. - Хороше, Марку Трохимовичу, дуже хороше сказали. Таким я вас i до зустрiчi уявляв: душевним чоловiком, сiльським iнтелiгентом, сiльським енциклопедистом. ., - Та що ви, - вiдмахнувся рукою. - Не передавайте, Григорiю Стратоновичу, кутi меду. - Нi, не передаю. Хiба ж я не чую, яка тiльки мова у вас! - Мова як мова - од людей i книг перейнята. Правда, в iнших книгах дуже бояться мову нашого селюка до рiвня хоча б якогось слюсаря дотягнути, наче це загрожуК робiтничому класу чи iнтелiгенцiП. - I, щоб не говорити про себе, запитав: - Не зобижають вас, Григорiю Стратоновичу, в нашому селi? - Та, здаКться, поки що я бiльше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будiвництвом школи. - З нього не дуже й вимотаКш. БудуКтесь-таки? - БудуКмось з грiхом i скрипом. Грошей нема, матерiалiв обмаль, тiльки й живем - надiями... Коли б уже скорiше скрутити голову фашизму. Як уже хочеться вимовити, почути над усiКю землею святе слово "мир". Тодi, здаКться, i в заворожений свiт по-iнакшому будеш входити. - Це правда... Знайшли ж ви в цьому завороженому свiтi свою Оксану? Заднiпровський насупився, помовчав, для чогось потягнувся до Шекспiра, але знову поклав книгу на поставець. - Знайшов, краще й не знаходив би... Вона вийшла замiж за вчителя, перетягла його до того межирiччя, де родяться дiти з синiми очима, i народила двох темнооких доньок. МаК корову, телицю, свинi, свою хату, зобастий табун гусей i гiтару з рожевим бантом. Але навiть не це, iнше вразило мене: Тодi, як я повернувся з турецькоП неволi и проходив перевiрку, про мене хтось пустив отруйну чутку. Вона, очевидно, зайшла i на Полiсся, куди я поПхав працювати, бо коли зустрiвся з Оксаною, вона побiлiла, скособочила вид, очi, поставу й ледве промовила: - Чого ви?.. Я не знаю вас. Я прийшов до неП хоч, як то кажуть, з розбитою, але з любов ю. Поки я допитався до Оксани, поки дочiкувався ПП на подвiр П i в хатi, мою любов зруйновували i скороспiлий шлюб, i вим'яста корова, i достойне рохкання свиней, i навiть рожевий бант на гiтарi. Та все одно хотiв хоч подивитись на свою милу, як на свою молодiсть, ПП слова приголомшили мене. - Оксано, невже ти чуткам повiрила? - застиг бiля ПП гiтари. - Я перед усiма чистий, мов голуб. Але вона вперто i вже зi злiстю повторила: - Чого вам?.. Я не знаю вас. - Не знаКш? - спалахнув i я. - Тодi познайомимось. Григорiй Заднiпровський, новий iнспектор вашого райвно. - Ой! - зойкнула вона, i вже ПП очi засвiтились iншим переляком. - Сiдайте, прошу вас. Пробачте, Григорiю Стратоновичу... Пробачте... От не думала, не гадала. Вона, виходить, злякалась не моКП великоП любовi, а мого маленького чину... Коли ж ти, людино, вимiзернiти встигла? А Оксана вже якось i усмiшку вимучувала, i нижнiми половинками очей просила замирення. - Як ти недобре, бiдно живеш, - обвiв я поглядом хату з голубками, з усюди натицяним рiшелье та квiтками з пересохлоП дерев'яноП стружки. - Неправду кажете, - образилась, не зрозумiвши мене. - У нас тепер усе К. Помучились студентами, а тепер, хвалити бога, оперились. - Да, хваливсь одуд пiр'ям, а про дух свiй мовчав, - бринькнув я на ПП гiтарi i запитав лише одне: - Навiщо ж ти море зрадливим називала? -та й подався з хати, перед порогом якоП два капловухi пiдсвинки пiдвели рожевi писки, як таляри достатку. Вiн втупив зневажливо-скорботний погляд у морок церкви, наче там коливалася та частка його минувшини, що П кров'ю i сукровицею одiрвалась од серця, але деколи прибивалася до нього, як прибиваКться до берега обшарпана безплiдна крижина, на якiй, одначе, залишились i крихти землi, i попiл давно згаслого багаття. Кожен по-своКму вiдштовхуК од себе недобрi крижини минулого, i рiдко хто, навiть через довгi роки, признаКться в тому, що колись i в нього було багато гнiву, а мало великодушностi. Не признавався в цьому, вiрнiше, нiколи й не замислювався над цим, i Григорiй Стратонович, який щойно наглухо зачорнив пiдсвинками образ Оксани. - Отак i розбилось життя, мов скляна лялька, - з жалем сказав Марко, бо вiн не тiльки слухав, але й входив у сказане, у тi неспокiйнi, тiнями пiдозри заштрихованi роки, що зруйнували не одне кохання i, знову ж таки пiдозрою, руйнували любов до людей. Григорiй Стратонович стрепенувся: його вразило спiвчуття в голосi Марка. - Ви-наче пожалiли Оксану? - Таки пожалiв, i ваше кохання, i долю дiвчини. - Марко помовчав, бо водночас посплiтались i.житейська гiркота важких лiт, i думки та згадки про чиКсь i своК кохання, i болi за своКю донькою, яка невiдомо де i як зустрiла свою обкрадену, покалiчену юнiсть. Як складнiше все буваК в життi, анiж ми думаКм, коли караКмо осудом чиюсь долю, чиюсь любов. Чи не так було i з ГригорiКм Стратоновичем? А йому вже не терпиться взнати, чому ж Марко пожалiв Оксану. - Це, напевне, тому, що я бiльше 'прожив 'на свiтi... Ви, Григорiю Стратоновичу, не раз i не два спiвали пiсню "Коло млина, коло броду два голуби пили воду". Бог знаК, хто i коли склав цю пiсню, а ми, вже надивившись на рiзне в життi й заглянувши в очницi смертi, думаКмо i журимося над тими пташенятами, що мали любов. Так хiба ж менше треба думати про жiн