рухах  i  на  ПП
обличчi.  Тiльки  материнством,  тiльки  ним  i  в  ньому  то  сумно,   то
насторожено, то вперто жила вона, i все погане не  чiплялось  до  неП,  як
болото до бiлоП лебiдки. I чого сумнiватись тобi? Вже  за  однi  коси,  за
один голос ти  достойна  любовi,  кохання...  Вродяться  ж  такi  слова  у
глибинах людськоП душi, мов зорi на вiях ночi. I хiба це не чудо, що кожен
по-своКму знаходить любов i кожен по-своКму кохаК?..
   Тiльки чому в стiлькох людей кохання  так  схоже  на  перелiтну  птицю:
майне крилом над твоКю весною, струсить з того  крила  кiлька  свiтосяйних
росинок чи сльозин та й зникне за тими  обрiями,  де  хмари  бредуть,  мов
старцi, та й залишить для обiднiлоП душi життКву необхiднiсть чи  життКвий
тягар... Щось подiбне i в нього було пiсля  iсторiП  з  Оксаною.  Але  ось
негадано прийшла i до тебе твоя запiзнiла весна, прийшла несподiвано,  мов
злива, i щедра, мов злива.
   Вiн Пхав до Катерини лише з однiКю думкою: чимось пособити Пй,  щоб  не
запухали з голоду дiти. Вони одразу потяглись до нього:  старшим  хотiлося
якомога бiльше знати про боП,  а  менших  приваблювали  його  партизанськi
цяцьки: автомат, пiстолет i нiмецький кортик.
   Катерина ж тодi сторонилась його, i на ПП  чолi  увесь  час  при  ньому
вперто i наполохано тремтiли складки. Хоча вона без спочинку  вилася  бiля
свого виводка, важкуватими i легкими руками пригортала Пх до  самоП  душi,
сидячи, засинала  над  ними,  та  в  очах  ПП  свiтилася  замкнена  жiноча
самотнiсть. Вiн помiчав, як ця самотнiсть твердiше окреслювала ПП  повiки,
я. робила менш рухливими невигаслi очi, накладала на  обличчя  скульптурну
виразнiсть. Хоча це було жорстоко, але йому не раз спадало  на  думку,  що
Катерина зараз схожа на той образ, який виходить iз каменя або  входить  у
камiнь, щоб iз нього без слiв i слiз говорити про людське горе i знiвечену
любов.
   Якось  його  в  Катерининiй  оселi  розшукав  скульптор   Колiсниченко,
дебеляга, з стiжком розкуйовдженого волосся i бездонними очищами; йому вiд
природи пасувало жити мiж брилами камiння.  У  партизанському  загонi  вiн
почерком розгнiваного Мiкеланджело зривав залiзничнi мости i  пишався  цим
руйнуванням, як пишався колись  першими  творiннями  своПх  рук,  спочатку
називав Пх генiальними, а далi - бездарними. Тепер у сусiдньому  райцентрi
вiн мав реставрувати свою найкращу довоКнну роботу: щаслива мати  з  дитям
над водою.
   Вiйна з-пiд  нiг  скульптури  забрала  воду,  осколком  скосила  голову
матерi,  а  осиротiле  нерозумне  немовля  i  досi  посмiхалося  довоКнною
посмiшкою, страхаючи нею людей. Зваживши на час i на змiну  своПх  смакiв,
Колiсниченко хотiв дати iнше  обличчя  матерi,  i  вiн  занадто  вимогливо
добирав типаж i добрати не мiг.
   - Ось тобi справжнiй образ, - показав йому очима  на  Катерину,  яка  в
напiвтемрявi босою ногою гойдала колиску, а руками  ворожила  бiля  клаптя
парашутного шовку, щоб пошити з нього сорочечку.
   Колiсниченко професiйним  оком  зиркнув  на  вдову,  пiдiйшов  до  неП,
поглянув на ПП шитво, погомонiв трохи, а потiм повернувся до столу й тихо,
навiть iз захопленням, забубонiв:
   - Божественний типаж! Чи не можна, Григорiю, i  менi  тут  квартирантом
стати? Ох, i типаж, але, на жаль,  не  оптимiстичного  звучання,  а  це  -
недолiк. Бачиш, як тiнi i складки пiдрiзали ПП життКрадiснiсть, смiх.
   - А тобi пiсля  такого  лихолiття  неодмiнно  треба  на  каменi  рiзати
материнський смiх? - обурився вiн. - Саме такий образ i зачепить  за  живе
людей, якi пережили вiйну. Чи  тобi  й  твоПй  спiлцi  потрiбний  вiдомчий
ентузiазм i плакатна посмiшка?
   - Це ти вже загнув, братику, не читаючи статей деяких мистецтвознавцiв.
Вони, живi, хоч i рiдко  посмiхаються,  та  з  мертвого  каменя  вимагають
побiльше смiху,  -  розреготався  Колiсниченко,  потiм  замислився,  знову
пiдiйшов до вдови i, придивляючись до неП, почав допомагати шити сорочечку
немовлятi...
   Скульптор таки послухався поратi i не помилився, не  помилився  й  вiн,
повiривши, що Катерина його суджена.
   А почалось воно зовсiм несподiвано й просто.  Якось  надвечiр'ям,  коли
сонячнi вiдблиски прокладали на морськiй зеленi  небосхилу  золотi  мости,
вiн вiд партизанамiрошника привiз  пошивку  муки,  що  пахла  i  грозовими
полями, i теплом млинового каменя. В сiнях, скидаючи ПП з  плеча,  побачив
на порозi Катерину, вiрнiше ПП розплетенi косища i двi завислi сльозини  в
нерухомих очах. Отi двi коси, двi  сльози  i  стали  мiстком  до  великого
кохання. Слався цей мiсток неймовiрно швидко, як  усе  швидко  робиться  у
вiйну.
   В передосiннiй вечiр вiн пiзно повертався  з  наради.  Сонне  село  так
тремтiло в тихому мiсячному сяйвi, що здавалося,  наче  хати,  i  сади,  i
журавлi потроху переходили з одного мiсця на друге. Вiн любив  цю  мiнливу
таКмничiсть вечорiв, коли розпухлий соняшник мiсяця осипав i осипав  своПм
химерним цвiтом усе, що знаходилось пiд покрiвлею неба.
   Бiля плоту, по якому плелися з цвiтом i плодами  гарбузиння  й  тичкова
квасоля, вiн побачив Катерину. В сполоханiй  грi  тiней  i  промiння  вона
здавалась висiченою з каменя, i тiльки в очах ПП  тремтiла  мiсячна  роса.
Жiнка почула ного ходу, тiснiше притулилась  до  тину,  а  вiн  збентежено
зупинився напроти неП. Чомусь здалося, що такий самий вечiр  i  така  сама
зустрiч з Катериною вже були в нього. В  тишi  вiн  чув,  як  гупало  його
серце, але стояв, наче заворожений, без жодного слова i руху.
   Нарештi Катерина у благаннi пiдвела руки, i вiн побачив, як у ПП очах з
мiсячноП роси набиралися сльози.
   - Що з вами, Катерино Павлiвно? - запитав, наче прокинувся од сну.
   - Григорiю Стратоновичу, - боляче заклекотав ПП голос, мукою узялось ПП
привабливо заокруглене обличчя, - вам треба Пхати од нас.
   - Џхати? - пiдсвiдомий острах зчавив його серце  i  почав  руйнувати  в
душi виплекану за останнi днi радiсть. - Я вам надокучив?
   - Не надокучили, - запнулася вона, - але так треба...
   - Чому?
   Вона опустила важкуватi руки, одвела од  нього  погляд  i  ледве  чутно
промовила:
   - Бо я соромлюсь вас, а це вже недобре.
   - Невже соромитесь? - вiн чогось аж зрадiв.
   - Хiба ж не видно?.. Не можна вам i  вдовi  бути  пiд  одним  дахом,  -
печаллю, тривогою i хвилюючою жiночнiстю обрисувались  ПП  повнi  трепетнi
уста.
   I його потягнуло до них, потягнуло до ПП важкуватих рук,  що  безвiльно
звисли донизу, до ПП плечей, до стану. Вiн, здаКться, лише тепер  збагнув,
скiльки прекрасного К в жiнцi.
   - Ви боПтеся поговору? - запитав хрипко, вже  розумiючи,.  що  не  може
жити без Катерини, без ПП очей, ПП уст, ПП брiв i ось цих  сонних  грудей,
на яких так добре лежати дiтям.
   Вона похитала головою:
   - Нi, поговору я не боюсь. На мене нiхто нiколи не тицяв пальцем.
   - То чого ж ви? - Пв нього, як у неП, глухiшим стаК голос.
   - Так лiпше буде, - пiдвела на нього правдивi i  скорбнi  очi,  з  яких
от-от мала обiрватись мiсячна роса чи сльоза.
   Вiн рукою хотiв торкнутись до  них,  але  жiнка,  не  зрозумiвши  його,
поточилась назад, обдала його теплою хвилею кiс, що  якось  одразу  темною
повiнню впали Пй на стан, мiсяць заграв на тiй повенi, i вiн руками, душею
потягнувся до цiКП повенi...
   "Двi коси, двi сльози", - i зараз у думцi, наче вiрш, повторюК Григорiй
Стратонович, а сам вiдчуваК, як жiнка у ваганнi зупинилась бiля  церковних
дверей" як з темряви .приглядаКться i надивляКться на нього. А вiн  робить
вигляд, що прикипiв до книжки, бо хiба ж не приКмно, що такi  очi  вiрними
зорями тягнуться до нього, наче моляться на такого вченого чоловiка.
   I при згадцi, що Катерина вважаК його дуже вченим, вiн мимоволi починаК
посмiхатися.
   - Григорiю, ти кому посмiхаКшся? - низинно, з незбагненними  переливами
клекоту й дзвiнкостi питаК вона. Щось К  в  ПП  голосi  i  вiд  хвилi,  що
плещеться-схлипуК, i вiд спiву,  коли  вiн  завмираК.  Йому  здаКться,  що
Катерина не говорить, а творить свою мову, бо нiколи не вгадаКш, якi звуки
проб'ються в ПП наступному словi. Вiн був закоханий i в ПП  голос.  Часто,
прокидаючись  уночi,  йому  хотiлось  розбудити  дружину,  щоб  почути  ПП
нерiвний спiвучий клекiт. Навiть смiх у неП - незвичайнiсть: кожного  разу
бринiв iнакше. Iнколи, одриваючись од зошитiв або книг, вiн прохав ПП:
   - Катерино, засмiйся.
   - Ти що, Григорiю? - дивувалась вона, а в очах займалися такi загадковi
вогники, якi теж  здавалися  вiдкриттям,  але  й  страхали  його:  що  iще
нерозгадане таПться у них?
   - А тобi шкода засмiятись?
   - З якоП б радостi?
   - З тiКП, що К такий смiх на свiтi. - I справдi, мав насолоду вiд нього
i вiд тих двох борозенок, що вiд пiдборiддя вибiгали на щоки, i дивувався,
чого не подаруК вигадлива природа людинi в свою добру годину творчостi...
   Григорiй Стратонович пiдводиться  з  обсмаленого  стiльчика,  радо  йде
назустрiч дружинi.
   - ПитаКшся, кому посмiхався? Вiдгадай!
   - Де вже менi вiдгадати, - простягаК до нього  важкуватi  й  такi  милi
руки, але одразу ж боязко опускаК Пх донизу - згадуК, що в церквi.
   - Посмiхався твоПм думкам.
   - МоПм думкам? - Подивом озиваКться не лише клекiт  голосу,  а  вся  ПП
глибина. - Хiба ти чув, коли я увiйшла?
   - Аякже! Ще чув, як ти з землянки виходила,  як  вулицями  й  завулками
йшла.
   -Знову насмiхаКшся, - закохано i вдячно дивиться на  свого  мужа  i  не
вiрить, що вiн назовсiм ПП. - Але скажи по правдi: чув, як  сюди  прийшла,
як дивилась на тебе?
   - Звiсно. Як я мiг не почути такого?
   - I прикидався? - бiльшають ЏП очi, що в темрявi  здаються  чорними,  а
насправдi вони ясно-ясно зеленi, як  веснянi  листочки,  зволоженi  росою,
соком i краплинками сонця.
   - I трохи прикидався.
   - Он ти який! - так нижчаК ПП голос, що вiн, здаКться, бринить в усьому
тiлi, як гудiння у дзвонi. - А про що ж я думала?
   - Про те саме: що  маКш  дуже  вченого  чоловiка.  Вгадав?  -  сердечно
смiКться вiн.
   - Таки вгадав, - чудуКться Катерина, чу дуються  соковитi,  переповненi
зморшками уста, молодиця красиво пiдводить угору повне округле плече. -  I
все насмiхаКшся надi мною?
   - Тiльки трошки, бо  твоК  непорозумiння  про  мою  ученiсть  недовчену
приносить менi одну приКмнiсть. Я теж падкий на шанобу, наче муха на мед.
   - Смiйся, смiйся. А менi, буваК, аж страшно  стаК,  що  ти  так  багато
знаКш, а я нiчого не варта, - припала чолом до його плеча, i тепер вiн уже
на хвильку здаКться Пй не сином, не мужем, а рiдним батьком, до якого було
так хороше притулитися головою.
   Григорiй поклав руку на  хустку,  з-пiд  якоП  вибивався  пахучий  снiп
волосся дружини.
   - I про себе, i про мене вигадуКш по добротi своПй...  Що  я?  От  мене
вчили учителi! То справжнi були праведники в будьонiвських шапках! - обвiв
поглядом святих. - Спасибi Пм, що людиною зробили мене. Де вони тепер?..
   - I нi про кого з них не знаКш?
   - Свiт великий, дороги широкi. Розiйшлись по них моП праведники, тiльки
про двох i знаю: один командував дивiзiКю, а тепер пiсля важкого поранення
працюК головою облвиконкому, а другий робить аж у ЦК.
   - Ти б хоч написав Пм.
   - Незручно, щоб не подумали чого...
   - Отаким точнiсiнько Iван був: усе мiг. а тримався у тiнi, щоб люди  не
подумали чого. А цим, Григорiю, i користуються рiзнi  хамуватi  пролази...
Вони й на стiл вилiзуть, щоб себе показати.
   - На стiл ще не бiда, а от коли вони в  душi  влазять  i  починають  Пх
толочити... Ну, як у тебе справи по вiддiлу будiвництва  i  реевакуацiП  з
богоугодноП дзвiницi?
   - Ми вже зовсiм перебрались у  землянку.  Зовсiм!  -  радiсно  i  журно
посмiхнулась Катерина.
   - Та що ти!? Коли ж  встигли?  Там  хтозна-яке  безладдя  творилося,  -
здивувався Григорiй Стратонович.
   - Для тебе усi-усi старалися. Навiть найменший не писнув, нiби розумiв.
Ходiмо ж, подивишся.
   - Спасибi. Ходiмо. - Вiн хоче пригорнути дружину, але вона вiдхилилась:
Григорiй знову забув, що знаходиться в церквi. - I як тобi нова оселя?
   - Нiчого. Стеля над головою К, тiльки все одно капаК з неП. - Згадалась
та, вже продана, хатина, яку  добрими  зеленими  руками,  неначе  колиску,
погойдували ясени. I стало жаль i давньоП оселi, i  ясенiв,  мов  близькоП
рiднi.
   Григорiй Стратонович бере  автомата,  розбухлого  портфелика,  задмухуК
свiтло й плечем в плече йде з дружиною, яка  одразу  ж  притихла  -  лячно
стало в темнiй церквi.  Надворi  аж  зiтхну  лося  з  полегкiстю,  i  вона
притулилась головою до мужа.
   - Це що за нiжностi перед самою дзвiницею? - забурчав наче невдоволено,
зупинився, поцiлував дружину, а вона зiтхнула. - Чого ти?
   - Боюсь, що  спливе  оце,  наче  сон,  -  сумовито  призналась  вона  й
притулилася до нього, руками охопила його плечi, а  свою  голову  опустила
мужу на груди.
   - Ну, що ти, кохана! - До його  любовi  приКднався  i  жаль:  -  Навiщо
тiльки сумне бачити попереду.
   - Бо так воно часто й буваК в життi.  Надивилась  я  на  це,  Григорiю;
спочатку вуркотiння  й  любощi,  а  далi  -  чого  не  буваК:  байдужiсть,
неприязнь чи й сльози.
   - Хай нi одна не проллКться у тебе, - обома руками пiдвiв ПП  голову  й
поцiлував очi, брови, мiжбрiв'я.
   - Милий мiй, милий, - заклекотiв ПП голос,  i  вона  тепер  уся  стояла
перед мужем, як саме кохання.
   - Отак i забулись  про  вхiдчини,  -  напiвжартiвливо  промовив  вiн  i
поглянув на дзвiницю. - Може, з такоП  iсторичноП  нагоди  вдарити  в  усi
дзвони? Хай сходяться до нас добрi люди.
   - А чим ти Пх будеш частувати? -  набiгла  тiнь  на  прояснене  обличчя
Катерини. - Хоч би хлiбина чи якийсь кришеник сала був на столi.
   - Так зате ж картопля К! А  сiль  яка?  Чого  печалитись?  В  лiсах  це
здалось би розкошуванням! То вдаримо в дзвони? Я вмiю!  Хлопчаком  не  раз
вителенькував усячину. Сам дяк менi за це вуха обривав, але  й  хвалив  за
талант. - Григорiй Стратонович насправдi пiдiйшов до дверей дзвiницi,  але
Катерина обхопила його по-чоловiчи мiцними руками.
   - Досить. Iнодi ти буваКш наче дитина.
   - От i розберися, що ти за одно! - сказав нiби з образою. -  То  вченим
величаКш, то докоряКш дитячим розумом. Коли ж ти правду  менi  говориш,  а
коли i лукавиш?
   - Люблю тебе, - тихо загудiла у вiдповiдь.
   - I зараз викрутилась, - провiв рукою по ПП  мiжплiччi,  що  рiзкуватою
лiнiКю вигиналось до стану. I стегна рiзкувато видiлялись у жiнки,  неначе
одштовхувались  од  стану,  але  вся  ПП  постать  була   сповнена   такою
своКрiднiстю i жiночою  принадою,  що  мало  хто  не  заглядався  на  неП.
Григорiя це радувало, але iнодi й бiсило, коли чиПсь очi бiльш  звичайного
паслись на постатi дружини.
   Коли подружжя  пiдiйшло  до  землянки,  там  саме  погас  вогник,  зате
зчинився неймовiрний шарварок.
   - Що тiльки цi пустотники витворяють!? - стривожилась Катерина.
   - Напевне, у пiжмурки почали гратися, бо воля: нi мене, нi тебе нема.
   Але невдовзi у  вiконцях  знову  блимнуло  свiтло,  поколивалося  якусь
хвилинку i погасло.
   - Дiти, що ви тiльки робите? - гнiвно стала на порiг Катерина.
   - А ми нiчого, мамо, не робимо! - одразу ж загомонiло кiлька голосiв. -
Засвiтимо каганець, а вiн гасне, засвiтимо,  а  вiн  гасне,  бо  з  стелин
вибиваКться вiтер i хукаК на свiтло, - показали i  губами,  i  коловоротом
рук, як вiтер задмухуК слiпачок.
   Катерина сама засвiтила мигунець, але вiтер одразу  ж  вигнув  пелюсток
вогню донизу. Жiнка мовчки,  з  докором,  подивилась  на  стелю,  прикрила
дражливе свiтло рукою, перенесла в iнше мiсце. Тут менш вiяло,  i  вогнищ,
здригаючись, почав освiтлювати блiдi, але веселi обличчя дiтвори  i  вогке
убожество землянки, яка на сьогоднi вважалася мало не розкiшшю.
   - Гарну маКмо  оселю.  -  Григорiй  Стратонович,  приховуючи  посмiшку,
серйозно розглядаКться довкола. - Навiть пiч  К,  i  запiчок,  i  лежанка,
тiльки пашнi нема на печi. Ну, дiти, як вам тут живеться?
   - Добре, тату! Страшно добре! Мама навiть до картоплi уволю хлiба дала!
О! -рiзними голосами закричала з усiх закуткiв дiтвора.
   - От яка у нас сьогоднi щедра мати. Почубитись на новому  мiсцi  ще  не
встигли?
   - Встигли, тiльки трошки!
   - Василь менi головиць даК! То дайте йому бобу,  -  заремствував  малий
Степанко.
   - А чого ти без мами лiзеш до хлiба? Пв же  сьогоднi,  як  молотник!  -
баском гримнув Василь на нерозумного братика.
   - Зараз, дiти, iще поПсте, - посумнiлим, з усмiшкою Поглядом перелiчила
дитячi голiвки.
   На застеленому свiжою полотняною скатертиною столi з  начищеноП  гiльзи
снаряда нiжно  проглядав  пучок  сонних,  ще  запечатаних  пiдснiжникiв  i
гiлочка лiщини, вкрита вже розпухлими сережками.  Це  були  першi  веснянi
квiти. Вони одразу нагадали Григорiю i дитинство,  i  партизанськi  весни,
коли вiсники Пх - пiдснiжники - проростали мiж гiльзами патронiв чи стояли
в гiльзi снаряда у його землянцi.
   - От i дочекались весни, -  пiднiс  квiти  до  обличчя,  вдихнув  Пхнiй
свiжий земляний повiв. -Хто назбирав?
   - Я, тату, - обiзвалася зеленоока, як i мати, Люба. - Це для вас, бо ви
Пх любите.
   - I не побоялася в лiс пiти?
   - Ми з сусiдською Ольгою бiгали. В озерi  пiд  берегом  щуку  побачили,
велику-велику, - розвела ручатами. - Очi в неП були наче  квасолини.  Вона
мало до самоП кладки Не пiдпливла. Отам бiля озера i назбирали квiтiв.
   -  Спасибi,  доню,  -  притулив  до  себе  дебеленьку,   вилицюватеньку
десятилiтку, яка вже три днi не могла натiшитися своПми новими чобiтками i
де треба й не треба хвалилася:
   - А в мене обновка, тато купив.
   Повiнь  добрих  почуттiв  затоплюК  душу  вчителя,  коли  вiн  чуК,  як
довiрливо тулиться до нього дитина. Але на цiй свiтлiй  радостi  нема-нема
та й озветься болем холодна краплина: до цього б  гурту  хоча  б  ще  одно
дитя. Але на це поки що не маК вiн права.
   - Дiти, i в мене К для  вас  гостинець!  ВгадаКте?  -  приглушуК  сумну
росину.
   - Цукерки? - першим закричав малий Степанко.
   - Не вгадав. Хто  далi?  -  заохочував  Григорiй  Стратонович,  трусячи
обстрiпаним портфеликом.
   - Булка!
   -  Де  вона  тепер  вiзьметься?  -  розважливо  заперечив   найстарший,
одинадцятилiток Володимир, такий самий великоокий смiливець,  яким  був  i
його тато.
   - Цукор!
   - Кислицi!
   - Яблука!
   Григорiй Стратонович,  надавши  обличчю  таКмничого  виразу,  розщебнув
портфелик, i в землянцi одразу стало тихо.
   - Ось що! - вийняв грубу i чисту, як снiг, четвертинку сала, а дiти  аж
заплескали в долонi. - Зараз i в нас буде королiвська вечеря.  ЗнаКте,  як
вечеряли королi?
   - У них було багацько пундикiв, м'яса i продуктiв, - обiзвався Василь.
   - Правильно, Василю, у них було багато  пундикiв,  м'яса  i...  печеноП
картоплi.
   - I в нас К печена картопля! ЧуКте, як пахне, - подав  голос  Степанко,
який i справдi повiрив, що королi ласували печеноюкартоплею.
   - От i будемо Псти ПП з салом. Так  навiть  не  кожен  король  вечеряв.
Правда, дiти?
   - Правда, тату! - засмiялася дiтвора.
   - А зараз мерщiй сiдайте менi! - i поклав  у  глиняний  полумисок  своК
добро.
   Дiти так дивилися на цей шматок, наче перед  ними  лежало  якесь  диво.
Мати подобрiлими очима спостерiгала за цiКю сценою, а коли малеча облiпила
стiл, крадькома шепнула ГригорiКвi:
   - Люблю тебе.
   - Справдi? - лукаво поглянув на дружину.
   - Дуже! - мало не  застогнав  ПП  низький  з  незбагненним  клекотом  i
дзвоном голос.
   - Що ж, i це непогано, коли любов переходить в нову оселю. Хай вона без
хлiба, зате з любов'ю.
   - А ти ж мене? - куточком ока зиркнула на дiтей, чи не  чують  Пх.  Але
дiтям уже було не до батькiв.
   - Та не без того, - запишався чоловiк.
   - Противний. Чогось кращого не мiг менi сказати на вхiдчини?
   - I тут скажу: ти найкраща!
   - Чогось боюсь за тебе,  за  нас,  -  одразу  ж  зболiснiло  i  з  ледь
помiтними вилицями, хороше заокруглене обличчя, де  справдi  зорями  сяяли
правдивi веснянi очi.
   - Та що ти, Катерино? - любуКться ПП крупним розламом брiв,  ПП  очима,
що раз од разу мiняють свiй колiр. - Чого тобi боятися?
   - I сама не знаю, щось тривожить i тривожить. Iнодi так затремчу, немов
росинка; навiть оглянуся, чи не сiдаК бiля тебе передвiстя бiди.
   - От цього я вже не хотiв би'чути в новiй хатi.
   - Проклятий Поцiлуйко отруПв моК щастя, - трагедiйно зламалися брови  у
жiнки.
   Григорiй Стратонович спохмурнiв:
   - Щастя само нiколи не ходить. Недарма кажуть: з щастя i горя вродилася
доля.
   - Та чи не досить нам, Григорiю, i горя, i нестаткiв i поцiлуйкiв?
   - Все це минеться, серденятко, бо воно не сутнК, а перебутне.
   - УтiшаКш мене?
   - Нi, свято вiрю в це. Зломимо фашизм  -  доберемось  i  до  нестаткiв.
Прийде час - i не над хлiбом  сушитимем  голови...  Будем  думати,  як  Пм
розумнiшими ставати... А поцiлуйки  що?  Гриби-поганки.  Виприщило  Пх  на
здоровому тiлi, поки ми боролись за все краще, виприщив Пх бруд пережиткiв
i вiйни, то й знесе, мов бруд.
   - Чогось довго не зносить його. Навчилися ж деякi людей  не  любити,  а
слiпити. З тою анонiмкою все уляглося?
   - Як же iнакше могло бути?
   - Могло бути й iнакше. Скiльки скубли тебе через першу, - провела рукою
по його чупринi.
   - I нiчого не вискубли, бо у нас нема зерна неправди
   за собою.
   - Так бачиш, яким дiдьком кривда шипить. Спочатку вiд тих обмов  навiть
смiшно i дивно було. А тепер - страх огортаК. Хоч би подивитись  збоку  на
того бiса, - позлiшало ПП обличчя i навiть брови позлiшали. -  Що  вiн  за
одно i на кого схожий?
   - На людину скидаКться, в свиню ж переродився. А свиня навiть у  церквi
баюри шукаК.
   - Це правда, - метнулася  до  печi,  шарiючи,  заметушилася  бiля  неП,
проворно поставила вечерю на стiл i знову до  свого  мужа,  притулилась  i
посмiхнулась йому. - Але нiяк не збагну, де ти мiг сало дiстати?
   - Де? Партизанська кмiтливiсть, - посмiхнувся, а очима запряв на дiтей,
мовляв, не розпитуйся при них.
   Пiсля вечерi Григорiй Стратонович зiбрався до  церкви,  де  лежали  всi
його книги.
   - Знову до богiв i Шексгiiра? - з жалем запитала  Катерина,  коли  вони
схiдцями пiднялися нагору.
   - Знову ж до них.
   - Скоро прийдеш?
   - Попрацюю ще трохи, поки дiтвора посне, а потiм i  до  тебе,  коли  не
надокучив.
   - Тiльки не барися. ЧуКш? -  обвилась,  обплелася  навколо  мужа,  наче
входячи в нього.
   - Постараюсь. Яка ти мiцна!
   - Ти ж мене землею називаКш.
   - А чим твоП коси пахнуть?
   - Вгадай.
   - МоПм  далеким  дитинством...  Нагадують  матiр,  коли  вона  була  ще
молодою... коли сади i люди не горiли в огнi.
   - Ой... I не згадуй усього...
   - То чим пахнуть коси?
   - Любистком.
   - Значить, угадав: моПм дитинством пахнуть вони. Дурний у тебе чоловiк?
   - Найрозумнiший, найкращий, - загудiла вся, неначе мiдь.  -  Невже  так
можна вiк прожити? - знову вгору поглянула щастям, довiрою, коханням;
   Григорiй нагнувся над нею, поцiлував.
   - Гляди, ще дiти повиходять, а ми стоПмо, як молодята.
   - Справдi, вже й не можна так, - здивувалась i посмутнiшала Катерина. -
Боже, коли К щастя в свiтi - це ти, -  обiймаючи,  не  випускала  його.  А
скрипнули дверi землянки, вона одразу ж вiдхилилась  од  мужа.  Прощаючись
бiля двох стовпчикiв, де колись маК бути хвiртка, запитала: - А  все-таки,
Григорiю, де ти сала дiстав? У тебе ж нi копiйки за душею не було.
   - Так душа була.
   - ТаПшся?
   Григорiй Стратонович загадково посмiхнувся:
   - Я ж тобi казав, що виявив партизанську винахiднiсть.
   - I як ти ii виявив?
   - Ох, жiнко, добираКшся ти до моПх найбiльших  секретiв.  Сваритися  не
будеш?
   - Ну, що ти!
   - Тодi слухай: сьогоднi я заглянув  у  потайничок  отця  Хрисантiя,  де
лежить його випивка i закуска. Скажу тобi - приКмне видовище побачив.
   -Григорiю, ти полiз у потайничок?  -  непiдробний  жах  забився  на  ПП
обличчi.
   - А чого ж i не полiзти, коли така причина була? - засмiявся чоловiк. -
Хiба погане сало роздобув? Понюхай тiльки, як воно пахне!
   - Ти ще й смiКшся? - заклекотала докором i прихованим обуренням. -  Нi,
ти жартуКш! Це нi в якi дверi не лiзе.
   - А в царськi врата й полiзло.
   - Ну, нiколи не надiялась на тебе, - притиснула руки до грудей.
   - От i скажи тобi правду, а ти й почнеш ремствувати на чоловiка.  Отець
Хрисантiй сам кiлька разiв набивався, щоб я щось узяв на вхiдчини  з  його
потайника.
   - I сьогоднi казав? - на вищих нотах затремтiв голос Катерини.
   - I сьогоднi. Але я вагався. А ввечерi таки перемогла  спокуса.  Та  не
журися,  отець  Хрисантiй  людина  далекоглядна,  розумiК,   що   йому   з
партизанами краще жити в злагодi. Переживеш моК грiхопадiння?
   - Ох, не подобаКться воно менi. А ти нiскiлечки й не журишся?
   - Анi на макову росину. То й бувай.  Я  скажу  отцю  Хрисантiю,  як  ти
побиваКшся  над  зменшенням  його   продуктово-горiлчаноП   бази.   Старий
розчулиться i в ризницi хильне за здоров'я раби божоП Катерини i  усiх  ПП
нащадкiв.
   Дружина, розпогоджуючись, засмiялась:
   - Невже вiн у самiй ризницi п'К?
   - I в ризницi, й у вiвтарi. I навiть з пляшки  не  соромиться  дудлити.
Тодi булькiт i  щасливе  чмокання  так  пiдiймаються  до  самоП  банi,  що
прокидаються наполоханi горобцi. Отець Хрисантiй говорить, що це, може,  i
святий дух маК крилами. Вiн чоловiк не без гумору.
   - Такий, як i ти. Чекаю ж тебе.
   - Лягай спати, - навихалася за день...
   I коли вiн вийшов на вулицю, i коли пiдходив до церкви - увесь час чув,
що навколо нього витаК ПП любов. Простягни руку - i доторкнешся  до  цього
дивного снування.
   ".Земля!" Як це слово пасувало до Катерини, до ПП  весняних  з  темними
крапинками очей, до голосу, до постатi. Нi в життi, нi в однiй картинi вiд
епохи Вiдродження i до наших днiв не зустрiчав чогось  подiбного.  Родена,
тiльки Родена треба для  такого  образу!  Хоча,  може,  комусь  вона  буде
здаватися самою звичайною жiнкою. Але це тому, хто не знаК ПП, хто не вмiК
бачити усiх таКмниць  людськоП  краси,  а  бачить  ПП  лише  на  обмеженiй
площинi, що зветься обличчям. Ця площина в його Оксани була  правильнiшою,
досконалiшою, але хiба вона може  витримати  будь-яке  порiвняння  з  його
Катериною?
   Отак i йде людина в м'якому стеливi кохання, ясниться посмiшкою.  I  не
тiльки погляд жiнки, але й добрi, в скорбi й турботах  людськi  очi  сяють
йому, дарма що в свiтi К вiйна i поцiлуйки.
   Коли вiн увiйшов до церкви,  там  в  напiвтемрявi  велетенською  птицею
наполохано заметушилась кордубата постать отця Хрисантiя.
   - А, це ти, чадо многодумне, - заспокоПвся отець  Хрисантiй.  -  Що  на
фронтах?
   Григорiй Стратонович мiцно стиснув розчепiренi пальцi:
   - ДобираКмось до самоП голови гадини.
   - Гарно сказав, гарно. А про мого сина часом нiчого не чували?
   - Не чув.
   - Жаль, - похитав  головою  отець  Хрисантiй,  а  на  його  нiздрястому
обличчi заграла посмiшка.
   - А що таке?
   - Достойне чадо! Одержав богоугодний орден - Олександра Невського. - От
я i прийшов сюди воздати за нього хвалу  Всевишньому,  -  отець  Хрисантiй
потягнувся вгору всiКю своКю незграбною постаттю, ряснi рукава  його  ряси
опустилися вниз, оголяючи  ту  задичавлену  волохатiсть  рук,  яка  наочно
пiдтверджувала небогоугодну iстину про походження людини.
   - У вас, панотче, мало не щодня знаходиться  привiд  заглянути  у  свiй
закапелок, - засмiявся Григорiй Стратонович.
   - У такий бiблейський  час  живемо,  чадо,  -  повчально  прорiк  отець
Хрисантiй.
   - Може, в iсторичний?
   - Для вас iсторичний, для мене - бiблейський - рiзниця свiтоглядiв,  як
пишеться тепер. Iнодi собi зрю ясно i мислю ясно: от-от пiдуть пророки  по
землi.
   - Що ж тодi вони з вами, отче, таким многогрiшним, зроблять?
   - Смиренно в робостi серця буду уповати на милость божу. ПiтiК  хмiльне
- це не первородний грiх, - безжурно  вiдповiв  пiп.  -  ОмиКмо,  Григорiю
Стратоновичу, достойну нагороду мого чаду нi?
   - Не можу, панотче.
   - Гординя обуяла, Григорiю Стратоновичу. А я приложуся, бо маю свято  в
душi своПй.
   - Так для чого ж тодi чреву догоджати? - насмiшкувато поглянув на  отця
Хрисантiя, якому вже не  терпiлося  заглянути  в  свiй  закапелок,  i  вiн
тягнувся до нього всiКю  ряснотою  свого  тiла,  особливо  пiдкуцьорбленим
носом, на якому аж вигравали великi, чутливi до трунку нiздрi.
   - Грiх iде не в уста, а з уст, - рiшуче махнув рукою i пiшов у ризницю.
Незабаром щось у нiй забряжчало, клокнуло й забулькало.
   А Григорiй Стратонович бiля дверей у подивi почув кроки своКП Катерини.
   - Що серденя? - посмiхаючись, пiшов Пй назустрiч.
   - Як у тебе холодно, - аж  затремтiла,  кутаючись  у  теплу  хустку.  -
Бр-р-р...
   - Оце й усе, що мала сказати? _
   - Нi. До тебе приПхав якийсь чолов яга. Дуже хоче побачитися вiч-на-вiч
з тобою.
   - А у мене хiба сьогоднi приймальний день.
   Катерина засмiялася:
   - Диви, який бюрократ, i в церквi не приймаК.
   - Звiдки ж той чоловiк i чого?
   - Наче з району. Тобi гостинця привiз: кiлька  дощок,  щоб  встелити  в
землянцi долiвку, i аж цiлий кулик борошна. Я не хотiла брати, так вiн сам
дошки скинув бiля порога, а муку занiс у землянку.
   - Щось це  не  подобаКться  менi,  -  одразу  насторожився,  нахмурився
вчитель.
   - Може, вiн твiй партизанський побратим? Хiба знав би хтось  iз  чужих,
що тобi дошки потрiбнi?
   Григорiй Стратонович задумався.
   - Може, й iак. Який вiн iз себе?
   -  Довготелесий,  бiлявий  i  наче  розгублений,  бо  погляд  якось  не
тримаКться середини: то вниз вигинаКться, то поверх вiй вислизаК.
   - Чом не картина!? Одразу негiдника  намалювала,  -  здивовано  хмикнув
Григорiй Стратонович. - такою парсуною, пiсля твоПх слiв, нiколи i нiде не
хотiлось би зустрiтись.
   - Вид багато що може сказати, але не все. Хай  приходить  до  тебе  цей
чолов'яга?
   - Де вiн?
   - Бiля дзвiницi очiкуК. Зi мною чогось не хотiв заходити.
   - I це не подобаКться менi.
   - То кликати його?
   - Що ж, клич, а сама йди спати.
   - То й пiшла, коли надокучила. - Освiтила своК i його обличчя усмiшкою.
- Ти ж не барися. - ЗабираК з собою частку його радостi.
   Знову  заскрипiли  церковнi  дверi.   З   темряви   повiльно   вигнувся
довготелесий чолов'яга. На його стовбуристiй шиП незграбилась  невелика  з
укороченим пiдборiддям голова, яка наче опасалась вибитись за межi нерiвно
роздутоП шиП. Коли  вiн  пiдвiв  тонкi  лiпленi  повiки,  в  очах  недобре
заколивався "одсвiт  хиткого  свiтильника,  i  вони  з  цим  одсвiтом  так
забiгали, наче хтось пiдворушував Пх на невидимому решетi.
   Якби з мальованого пекла знагла вiдслоПвся якийсь  присмалений  чорт  i
присунувся до Григорiя Стратоновича, вiн, певне, менше здивувався б,  анiж
зустрiчi з довготелесим.
   - Це ти!? -не вiрячи собi, запитав  учитель,  i  його  потрiсканi  уста
здригнулись, обурились i скособочились од безмежноП огиди.
   - Це... я, - так, нiби не  вiрячи,  що  це  вiн,  сказав  довготелесий,
мертвотно ступнув ще крок i завмер в одубiннi,  а  на  його  броватому,  з
жмаканцями пiд  очима  обличчi  туманом  проходить  приниження,  прохання,
нiяковiсть, впертiсть й острах. Невiрне  свiтло,  здавалось,  вихопило  це
обличчя з теменi зiпсованого екрана, мiнило його i  вганяло  в  зiницi  не
тiльки зловiсний мерехтливий одсвiт, але й кiптявiсть, скупчувало  ПП  пiд
повiками, на яких, коли вони опускались, теж тремтiли страждання i острах.
   - Як же ти посмiв прийти  до  мене?  -  переходить  на  шепiт  Григорiй
Стратонович, а стиснута в кулак рука сама потягнулась до серця,  зчавлюючи
бiль i гнiв. -  Як  ти  насмiлився...  нечестивцю?  -насилу  стримуК  себе
чоловiк.
   Обличчя довготелесого ще бiльше сiрiК,  i  на  ньому  вилiплюються  три
вирази: муки, прохання, каяття. Вiн теж прикладаК руку до грудей,  i  його
розчепiренi пальцi  клiткою  впиваються  в  серце,  а  зiбгане  тонкогуб'я
сiпаКт.ься, пересмикуКться i не може чи спасаКться  зронити  першi  слова,
але ось вони зриваються й спочатку риплять, мов стара хвiртка у темрявi, а
вчитель одразу ж вiдгортаК Пх рукою:
   - Iди, потворо. Не доводь до грiха - мiй автомат ще при менi, -  кивнув
головою на поставець.
   - Григорiю Стратоновичу, вбивайте, але  вислухайте  великодушно,  -  як
умiКте ви. - Слова  довготелесого,  здаКться,  народжуються  у  темрявi  i
падають у темряву. Вiн, прокашлюючись, вивiльняК голос вiд  хрипу,  а  сам
гнеться, перехитуКться, оживаК i в'яне, ладен  от-от  розпластатися  перед
вчителем. - Дiтьми своПми, чим хочете, благаю - приймiть  мою  муку  i  не
дайте  загинути,  людинi...  МоК  дурноголове  заслiплення  принесло   вам
прикростi i навiть горе. Але дайте покаятись менi.
   - Ти, Поцiлуйко, й винитись прийшов?! - щиросерде здивувався  i  навiть
оторопiв Григорiй Стратонович. - Та що це? Хiба в тебе  не  замулилась  до
решти совiсть?
   - Вiрте не вiрте, а виходить... не зовсiм... Каяття тепер поПдом  жере,
доПдаК мене. - Поцiлуйко  до  болю  натиснув  клiткою  пальцiв  на  серце,
бажаючи показати, як його  з'ПдаК  гризота.  Але  в  цьому  русi  Григорiй
Стратонович безпомилково вловлюК фальш, i насмiшка викривлюК його припухлi
уста:
   - Що ж, непогане для цього мiсце знайшов, - перевiв погляд  на  картину
пекла. - Хiба ж хоч одному твоКму слову можна вiрити? Хiба ти i  зараз  не
звиваКшся всiКю хитрiстю i пiдступнiстю?
   - Ваше право i ваша воля не вiрити менi, але я теж колись не був таким.
   - Охоче вiрю, що мати породила тебе  схожим  на  всiх  дiтей.  Це  була
заслуга матерi. Як вона,  сердешна,  десь,  уповала  на  своК  дитя,  коли
годувала його молоком, як  надiялась,  що  ПП  нащадок  людиною  пiде  мiж
людьми, а вiн вирiс i свинякою втерся в життя.
   - Це зробила вiйна, будь вона  тричi  проклята!  -  заволав  Поцiлуйко,
одiрвав руку вiд серця, пiднiс ПП до уст  i  окам'янiлого  носа.  -  Як  я
ненавиджу ПП!
   - Багато чого можна звалити на вiйну, та не ПП вина, а навiть  заслуга,
що  вона  розкрила  твою  каламутну  душу.  Хай  люди  обходять  ПП,  наче
помийницю.
   - До вiйни у мене, Григорiю Стратоновичу, не було... теК - каламутi.  В
мене була, так би мовити,  голуба  бiографiя,  без  жодноП  плямочки,  без
жодноП цяточки.
   - Навiть без цяточки? - В учителя розгонисте злетiли брови на  чоло,  i
згадалось, скiльки ж неприКмностей було в нього  зi  своКю  бiографiКю.  -
Якими ж дiлами, подвигами вона голубiла у тебе?
   Поцiлуйко випростався:
   -  Пильнiстю,  любов'ю  до  РадянськоП  влади.  -   Хотiв   сказати   з
достоПнством, але самi слова не послухались його й прошелестiли  злiченою,
нiкчемною скоромовкою.
   - Ох, i нахаба ж ти! - знову обурився Григорiй Стратонович. - Яке ж  ти
маКш право говорити про любов до  РадянськоП  влади!?  Це  ж  блюзнiрство,
святотатство!
   - Нi, це любов, - уперто сказав Поцiлуйко. У вирази  муки,  прохання  i
каяття вплелася злiсть, а вкорочене пiдборiддя  i  жирова  дужка  пiд  ним
нервово затiпались.
   - Хоча б у церквi не брехав. Пам'ятаКш,  як  у  сорок  першому  роцi  я
вiдшукав тебе в потаКмному закапелку?
   - Пам'ятаю, - здригнувся i похнюпився Поцiлуйко.
   - В цей найтруднiший час для РадянськоП влади  ти  став  не  воПном,  а
приймаком, i площа твоКП любовi рiвно обмежилась  площею  твоКП  шкури.  А
Радянська влада, надiючись на Поцiлуйка, залишала його  для  пiдпiлля,  не
для приймацтва. Так утоптав ти в багно свою голубу анкету!.. Мовчищ? То  я
ще дещо нагадаю. Пам'ятаКш, .як ми з комiсаром  допитувались  у  тебе,  де
закопана зброя, що залишилась для пiдпiлля? "Не  знаю",  -  скриводушничав
ти. А коли приперли тебе, що сказав? ЗброП не вiддам, бо менi пiсля  вiйни
треба за неП буде вiдчитуватись перед  райкомом.  Ти  думав  про  паперовi
вiдчити й тодi, коли найкращi  люди  вiдчитувались  кров'ю  i  життям.  Ми
викопали кулемети i гранати, а ти плакав над розритими  ямами,  немов  над
покiйниками, голосив, що не  зможеш  по  формi  вiдчитатися  пiсля  вiйни.
Партизани тодi смiялись i плювали на тебе... Чого ж ти хоч тодi не пiшов з
цiКю ж зброКю бити ворога? Чому?
   Поцiлуйко обвiв язиком смагу на устах i не сказав, а знову заскрипiв:
   - Чому не  пiшов?..  Бо  ваш  партизанський  пiдроздiл,  пробачте,  був
самочинним.
   - Як це самочинним? - не зрозумiв Григорiй Стра-тонович.
   - Ви самi, стихiйною масою, значить,  органiзували  його,  без  нiякого
розпорядження, без  нiякоП  вказiвки.  В  той  час  я  не  мiг  довiритись
стихiйному руху, бо маса - це маса...
   Григорiй Стратонович оторопiв:
   - Скажи,  Поцiлуйко,  чи  це  ти  вiд  хитростi,  чи  вiд  страху  став
дурноколiнним?
   - Добивайте, Григорiю Стратоновичу, - ваше право. В тодiшнiй ситуацiП i
найрозумнiший ставав дурним наче пень. Одурiв i я. Гадав, що збережу себе,
а досвiдченi кадри будуть потрiбнi краПнi. Ну, й  дух  смiливостi  покинув
мене, дух  зневiри  потягнув  у  болото,  я  став  боязливцем,  але  ж  не
зрадником... Од  вас,  тiльки  вiд  вас  тепер  залежить  моК  життя,  моК
майбутнК. У мене ж дiти К.  Без  матерi  лишились...  померла  цими  днями
вона... перед смертью сказала, щоб я прийшов з каяттям  до  вас.  I  от  я
падаю ниць перед вами. - Вiн справдi в  благаннi  опустився  на  колiна  й
схлипнув.
   На чиК серце не дiють покаяння, сльози, слова "дiти" i "мати"?  Подiяли
вони й на Григорiя Стратоновича. Вiн пiдiйшов до Поцiлуйка, взяв  його  за
ту саму руку, яка за вiйну не доторкнулась до зброП, але яка тепер стiльки
зробила йому зла звичайнiсiнькою школярською ручкою.
   - Устань! Я тобi не бог i не суддя.
   - Не встану, Григорiю Стратоновичу. До  ранку,  до  свого  судного  дня
простою, умру отут,  iнфаркт  схоплю,  -  схлипнув  i  прикрив  очi  рукою
Поцiлуйко. Було схоже на те, що вiн насправдi зможе  отак  простояти  цiлу
вiчнiсть.
   - Чого ти хочеш од мене?
   - Простiть мою злобу до  вас,  пролетiть,  як  говорилось  колись,  моП
навКти.
   Григорiй Стратонович похитав головою:
   - Гаразд, Поцiлуйко, якщо ти щиросерде  покаявся,  постараюся  не  мати
великоП злостi до тебе, постараюсь видерти з серця те лихо, що  ти  принiс
менi, моПй дружинi, моПм дiтям. Тiльки бiльше нiчого не вимагай.  Iди  вiд
мене i не попадайся менi на очi. Хоч це ти зможеш зробити?
   - Для вас усе зроблю, Григорiю Стратоновичу,  сиру  землю  гризтиму!  -
пiдвiвся Поцiлуйко, i його сльоза впала на руку вчителя,  той  здригнувся,
витер ПП об шинелю. - Тiльки дайте менi ще  справочку,  що  зброю  здав  у
справностi.
   - I цю справочку дам: зброя, дiйсно, була  у  справностi,  хоча  ти  не
торкався до неП.
   - Боюся зброП, Григорiю Стратоновичу, у мене якась вiдраза  до  неП.  Я
навiть у дитинствi не грався у вiйну. - Поцiлуйко знову облизав  пересохлi
уста i понизив голос до  благального  шепоту:  -У  цiй  справочцi,  будьте
милостивi, черкнiть з пару слiв, що я мав якийсь там невеличкий зв'язок  з
партизанами.
   - Таке спроста не черкають - воно життям заробляКться. I на що це тобi?
   - Ця дописочка, Григорiю Стратоновичу, цi кiлька слiв установлять  мене
в партiП. Тодi я оживу,  стану  зовсiм  iншою  людиною,  а  вас  повiк  не
забуду... I дiтей,  сирiт  своПх  безщасних,  навчу  шанувати  вас,  -  iз
благанням i мукою дивився на учителя.
   - Я розумiю, партiя потрiбна тобi, але чи потрiбний ти Пй? - безжалiсно
вiдрiзав Григорiй Стратонович. - I хто тепер тебе прийме до неП?
   - Приймуть, побачите, приймуть. У  мене  збереглися  давнi  знайомства,
зв'язки... Дописочка врятуК  мене.  Я  ж  не  прошу  чистоП  партизанськоП
справки. А моя зброя, коли подумати, все-таки допомагала вам, а не ворогу.
   - I що ж ти далi  думаКш  робити?  -вже  з  зацiкавленням  подивився  в
жалюгiдне обличчя Поцiлуйка.
   -  Менi  тепер  доведеться  йти  по  господарчiй  лiнiП,   iдеологiчнi,
вважайте, вiдсiклись, ну, й заважкi вони для мене. Стану  собi  директором
маслозаводу та й буду тихцем виконувати  плани.  Це  якраз  пост  по  моПх
нервах. I все вже накльовуКться, тiльки ви трiшечки допоможiть.
   - Нi, не допоможу я тебе встановлювати в партiП, не допоможу тобi стати
й директором  маслозаводу.  На  цьому  й  розпрощаКмось,  Пдь  собi  своКю
дорогою, та не забудь забрати хабар,  що  привiз.  На  моПй  совiстi  нема
жодноП чужоП копiйки.
   Поцiлуйко затремтiв, мов осика у вiтер.
   - I моПх дiтей не пожалiКте? Ви ж учитель, гуманiстi.
   - Хiба дiти  гiршими  стануть,  коли  Пхнiй  тато  не  буде  директором
маслозаводу?
   - Ви вбиваКте мене довiчним безчестям!
   - Нi, ти сам себе вбив трьома отруйними кулями:
   зневагою до людей, дрiбним iнтриганством i великою любов'ю  до  власноП
шкури. Так яке ж ти маКш вiдношення до партiП? Якщо в тебе залишилась  хоч
одна брунька людяностi, тремти над нею, розвивай ПП не  на  директорському
маслi, а на чорному хлiбi i дякуй людям, що хоч  яку  працю  будеш  робити
поруч з ними.
   Жах тiпонув усiКю постаттю Поцiлуйка:
   - Зрозумiйте, Григорiю Стратоновичу: коли я пiду на низову роботу, мене
заклюють.
   - Хто ж тебе заклюК?
   Поцiлуйко гойднувся, i Кдине слово зiрвалось з його уст:
   - Люди.
   - Навiщо приписувати Пм своП вади? У людей К бiльшi турботи...
   - Це теорiя, - обiрвав його Поцiлуйко. -  Люди  не  забули,  як  я  був
секретарем райвиконкому, а ви ж знаКте,  що  той  не  вродився,  щоб  усiм
догодив.
   - Але вродились такi, що пожинали людську славу, доброту i плоди ПхньоП
працi, а людям повертали свинство нiкчемних вигаслих душ. БоПшся людей?
   - Не так Пх, як Пхнiх насмiшок, - признався Поцiлуйко. - Я не  переживу
такого сорому.
   - Переживеш, - заспокоПв його Гри