- Хiба ви колись не розминулись iз нею? - Ой Панасе, Панасе, тримайте своП насмiшечки хоч на кiнчику язика... То за сiмдесят вiддасте? У мене ж п'ятiрки, як зорi в жнива, - з самого мiсяця вiдлитi. - I де вони взялись у вас? - Де? - спохватився дядечко. - Це довга казка. То давайте свою руку - позолочу ПП. Де вже моК не пропадало! Почався отой нудний торг, коли один багато просить, а другий мало даК. Батько поволi спускався згори, а дядечко ще повiльнiше, як слимак, повз угору. Торг завис на дев'яноста карбованцях i далi - нi тпру нi ну. - От усi на небi святi бачать, що переплачую! - добрався -таки дядечко до неба та й вийняв з кишенi заяложене гаманило. Щось у ньому дзенькнуло, i жаднюга, як музику, вловив той дзенькiт, посмутнiв, чуючи розлуку з ним. - Так дев'яносто карбованцiв? - Прибивайтесь уже до круглого числа, яке ви так любите. - Сам бог-отець видить - вiд душi одриваю! - Аж руки простягнув угору, потiм засоромився, бо негоже пiднiмати Пх до всевишнього з гаманцем. Батько похитав головою: - Ох, Володимире, Володимире, заведе скупарство i грошолюбство вас не до бога, а в слiди безп'ятого. - Яке там грошолюбство! Чужi грошi й дурень лiчить у снах, - розгнiвався дядечко, i очi його зачерепiли. Не знаю, як воно вже трапилось, але хтось мене смикнув за язика, i я несподiвано для себе i всiх вскочив у торг: - Дядьку Володимире, i нащо так торгуватись, коли ви грошi мiрками мiряКте? В хатi одразу стало так тихо, що пiсня цвiркунiв гримнула, як весiльна музика. - Що це?! Що?! - сторопiв, розгубився, вирячився i почав наливатися буряковим соком дядечко, а мати затулила долонею рота й прожогом вискочила з хатини. Я принишк, з опаскою придивляючись, як злiсть скаче по дядьковому обличчi. - Що це? - iще раз повторив дядечко i, хитаючись, пiдвiвся з ослона. - Нiчого, Володимире. Ну, ляпнуло собi щось перед сном оце дрiмайло. Хiба воно, дурненьке, щось тямкуК? - примирливо сказав батько. - Е, нi, нi! Не дурiть мою голову: я теж розум не в решетi ношу. Це ваш дурноколiнний глум, усi вашi баляндраси та пересмiшки обiзвалися в ньому! - виснув гiсть. - Я завжди знав, що ви на мене маКте зазубень. I хлопця назублюКте на мене! Я теж!.. Я... я... я!.. - дядечко тремтячою рукою всунув гаманило в кишеню i, захлинаючись од обурення й образи, вилетiв iз хатинки. - Оце д сторгувались, оце випав скупецький вечiр, - сказав спересердя сам собi тато й змiряв мене тими очима, в яких i слiду не залишилось од бiсикiв. - Ну? Я знiтився, похилив голову, догадуючись, що воно стоПть за отим "ну", i мiркував, як би тихцем добратися до дверей. Але якраз тато став посеред хатини, навис над моКю головою, що сама опустилась донизу. - У тебе, збитошнику, очi не попеклися од сорому? Клiпнув я повiками раз, клiпнув удруге - переконався, що очi не попеклися, i далi анiтелень. Тим часом iз клунi ввiйшла мати, стала бiля печi, не то посмiхаючись, не то кривлячись. - Ти, розумнику, в рот води набрав чи губи зашив? - строго допитуКться тато. - Витрутив дядька i мовчиш? Ну, скажи ще хоч слово! - А що ж менi казати? - знизую плечима i знов клiпаю повiками - нi, очi таки не попеклись. - Звiдки ж ти, безтолоч, знаКш, що дядечко грошi мiрками мiряК? Ти в нього, може, спiльником при цьому був? - Нi. - Значить, не був спiльником, - встановлюК батько iстину. - То де викопав отаке? - Як скажу, ви ще бiльше гнiватись будете. - Куди вже бiльше. Не мни своК слово - кажи! - То ви ж самi це казали про дядька Володимира. - Я? - здивувався, нахмурився батько i несподiвано посмiхнувся. - Таки говорив! I хоч ти, заводiяко, маКш вуха, як розваренi вареники, але чого встряв у розмову дорослих? Чого? - Я ж, тату, хотiв допомогти вам, - мимоволi торкнувся руками до своПх зобиджених вух. - Дочекались помiчника! От нема кому хворостити босонога! - батько посварився на мене пальцем, а далi зирнув на маму. - Це не ти його настренчила? - I таке ви скажете? - неначе з докором похитав я головою, бо вже видно було, що менi сьогоднi не перепаде по зашийках. - Хiба ж я не знаю, як у нас мiряють грошi? - А як? - зiтхнувши, поцiкавився батько. - У нас чиПсь грошi мiряють, наче картоплю: i возами, i мiшками, i мiрками, i казанами, i горщиками... - Ох, i мудрий же ти. Усе заносиш у свою голову. Гляди, щоб за це колись не вiдповiдала вона: лихо завжди за розумних чiпляКться. - I вже з усмiшкою звернувся до матерi: -А бачила, як цей засядько дременув iз хатини? - Та бачила, - зiтхнула мати, постелила менi постiль i, зажурено посмiхнувшись, сказала: - Спи, дитино, хай твоя доля росте... Як гарно забринiли менi цi слова, наблизили до нашоП хати-клунi долю, оту вiдлюдкувату жiнку, що не дуже поспiшаК зустрiтися iз людьми. Засинаючи, я чув, як батьки знову почали сперечатися, i в свiй сон захопив материнi сльози. Вони спочатку нiби падали на землю, а далi знялися вгору i змiшалися iз зоряним пилом... Хiба так може бути? Поки подумав над цим, передi мною розступилася хата, село, i я опинився у безкраПх степах перед здивованим табуном дроф. Вони зараз не знають, що Пм робити: чи втiкати, чи йти до мене. А за птахами, що збились докупи, вигинаКться, сивiК i отемнюКться тирса, а до неП синiм цвiтом прибиваКться море. Потiм сон переносив та й переносив мене i до похилого жита бiля вiтрякiв, i до якимiвськоП загорожi, бiля якоП насторожено стояв борсук з борсученятами, i до того лiсу, де вже мене чекали засмученi, мов дiти, красноголовцi. Враз вони заговорили людською мовою: "Михайлику, не Пдь у степи..." "Хiба ж я хочу Пхати?" - кажу до красноголовцiв - i вони розумiють мене, з спiвчуттям похитують своПми шапками. I в цей час хтось трусонув моК плече. - Михайлику, Михайлику! Я прокидаюсь i в дрiмотному мiсячному сяйвi бачу прихиленого до мене батька. - Чого вам? - пiдводжуся з тапчанчика. - Iще ж зовсiм рано. - Еге ж, рано, дитино, - погоджуКться батько. - Ти не знаКш, де мама? - Мама? - одразу ж зiскакую на долiвку. - Еге ж, - сумно-сумно дивиться тато у вiкно. - Прокинувся, а ПП нема. - Де ж вона може бути? - жахаюсь я. - Чи не пiшла прощатися iз десятиною? Ну, спи, спи, - тато заспокiйливо кладе руку на мою голову i виходить iз хатини. Скрипнула хвiртка, а далi забринiли ворота - батько пiшов у поле. Переляканий i розтривожений, я вискакую в затоплений мiсячною повiнню двiр. Над городами, журавлями i пiдсиненими оселями маревом тремтiв тихий росяний сон. У ньому ледь-ледь ворушилося приспане село. I тiльки на невидимiй левадi не спав деркач. На муравi, пiдпливаючи тiнню, лежала Обмiнна. Вона поглянула на мене, зiтхнула, а в ПП оцi блиснула чи то сльоза, чи росинка. Сподiваючись на чудо, я в думцi запитую ПП: "Де ж моя мама?" Але чуда не сталося: коняка мовчала, як належить Пй мовчати увесь вiк. Тодi я вирiшую теж податися в поле. Спросоння загудiли ворота, i я спиняюсь на вулицi пiд тiнями наших ясенiв i вишень тiтки Дарки. Тут я одразу став меншим, а свiт - бiльшим, i мiсячний туманець проростав iз нього i плив по ньому, чiпляючись за городину, тини, дерева. На другому краю вулицi забовванiла постать батька. Я хотiв скрикнути, кинутись навздогiн за ним, та саме щось зашамотiло у пiдтинку. Я подався назад, а на дорогу обережно висунулась Пжачиха, в ротi вона тримала маленького Пжачка. Прислухаючись до свiту, Пжачиха зупинилась, повела головою, а далi перебiгла вулицю, зашарудiла в бур'янi й перебралась у наш город. Стривожений, зачудований, я дивлюсь Пй услiд, прихиляюсь до плоту, а в цей час щось зашелестiло в закутi садочка; звiдти, з тiней, поволi-поволi, похитуючись, вийшла мати. Ось вона пiдiйшла до саблука, притулилася руками i обличчям до нього й щось зашепотiла, перемiшуючи слова i зiтхання. Чи то вона прощалася з деревом, чи розповiдала йому свою печаль? Далi, наче сновида, мати пiшла на город i зупинилася бiля головастого соняшника. Вона теж заговоркла до нього, а вiн мовчки похитував головою, нiби i йому була зрозумiла людська печаль. I менi здалося, що мати торкалась руками не соняшника, а нахилила до себе мою голову. Усю тривогу наче рукою зняло. ЗаспокоКний, я усмiхнувся свiту, дiдусевi-мiсяцю, й мене одразу оповиваК росяний сон. Вiн так долаК мене, що я ледве доходжу до хати й падаю на тапчан. Засинаючи, ще почув, як увiйшла мати, як укропом, соняшником i росою запахли ПП одiж i руки, що легко вiйнули над моПми видiннями. Через отой неспокiй уночi я прокинувся ранiше звичайного i став прислухатися до свiтанку. Я й досi прислухаюся до свiтанкiв! Мене й досi хвилюК, як досвiт назбируК ще темнi роси, визбируК з крайнеба зорi, солодко позiхаючи, бреде посеред туманiв, вiдчиняК дверi якоПсь хати-бiлянки, посилаК дiвчину по воду, а далi прочинить отi дверi, за якими ночувало сонце, i посмiхнеться, вдоволений своКю роботою. Я й досi стрiчаюся з сонцем у полi, в лiсах чи на рiчцi i привчаю до цього своПх дiтей... У хату входять батьки i мовчки дивуються, що я вже встав. У мiжбрiв'П батька зiбрався клопiт, а материнi очi, видно, й сьогоднi купались у сльозах. Поки я це прикидаю в думцi, надворi обiзвалась качка: "Так-так-так". - Кого б це так рано? - поглянув батько на матiр - видко, йому хотiлося, щоб вона заговорила до нього. I мати, заглядаючи в пiч, сумно сказала до вогню: - Хто його знаК? Може, Дарка. Але це iшла не тiтка Дарка, бо в дверi хтось тихенько постукав. - Заходьте, заходьте, - мати вихопила з вогню коцюбу i поставила в куток. Дверi вiдчинились, i ми всi з подивом побачили на порозi знiяковiлу Любу. В руках вона тримала зеленкуватий глечик з суницями. - Добрий ранок вам, - вклонилася Люба. - Добрий ранок, дiвчинятко. Ти чия? - здивувалася мати. - Я, тiточко, Люба, - несмiливо сказала дiвчинка i хитнулась, як очеретинка. - А-а! - одразу ж догадалася мати. - Проходь, проходь ближче. Ти до Михайлика? - Нi, тiточко, я до вас. - У тебе до нас К дiло? - здивувався тато i грiзно поглянув на мене. - Це вже ти, розумнику, щось накоПв? Давно на твоПх плечах не танцював ремiнь. - От вiчно ви на мене! - образився я. - Що ж у тебе, моргухо, до нас? - пiдiйшов тато до Люби i з цiкавiстю подивився на ПП свiжовимите смагляве личко, на дбайливо заплетенi кiски i отi окостенiлi гудзики на блузцi, що чогось ображено понадимали щiчки. Люба пiдвела голову i сумно подивилась на батька. - Михайло менi сказав, що ви збираКтесь Пхати аж туди, де зовсiм немаК лiсiв, то я вам принесла суниць, бо Пх там теж не буде, - простягла батьковi глечика i вже зовсiм тихенько прошепотiла: - А ми з Михайликом не хочемо, щоб ви Пхали. - Ти дивись, - розгублено сказав батько i навiть заклiпав повiками. Вiн поставив глечик на стiл i однiКю рукою пригорнув Любу до себе. Бiля печi схлипнула мати й намiрилась вийти в клуню. - Почекай, Ганю, - лагiдно зупинив ПП батько. - Чи не бачиш, що тепер малi починають учити старших? - Може, послухаКмо Пх, Панасе? - Та, мабуть, доведеться послухати, бо, гляди, й не знатимеш, де тебе по ночах шукати, - погодився батько. - Ой, спасибi, дядечку... Iще раз спасибi, - сказала Люба, загнулась, поглянула на тата. - Я вам два рази сказала спасибi, а далi не знаю, як уже треба дякувати... - Спасибi, донечко, i тобi i за суницi, i за те, що прийшла до нас, - сердечне сказав тато. А Люба радiсно подивилася на мене i вперше посмiхнулася в нашiй хатi, i посмiхнулися всi ПП насурмоненi гудзики... РОЗДIЛ ДРУГИЙ ЦiКП ночi я в усiх снах плив на човнi - плив по водi, по росi, по травi i навiть по чиПхось коноплях, що стояли, наче Дунай. I з напiвзабуття теж випливав, мов на човнi. Ще не розтуляючи очей, я всiм тiлом вiдчуваю злагоду в нашiй хатинi, чую, як приКмно буркотить, обвиваКться навколо маминого батькiв голос, як по-парубоцьки виводить "го-го" вогонь у печi, як вужем сичить на нього окрiп, як пахуче метляКться по долiвцi полиновий вiник. I в моПх вухах аж забринiли-затанцювали весiльнi спiви: До нас, невiстко, до нас, А у нас усе гаразд: Сама пiч хлiб пече, Вiник хату мете. Я одразу заплющеними очима бачу цю весiльну пiч iз позагнiчуваними хлiбинами i веселiшаю. - I чого воно ще посмiхаКться собi? - журно говорить мати, думаючи, що я сплю. - Мабуть, i в снах читаК якусь книжку, - лагiдно вiдповiдаК тато, - Ноги он потрiскались на росi, немов деревляччя. - На росi потрiскались, на росi i вигояться. - Хоч би на якi постоли розжитись йому, - жалiК мене мати. - Хай ногами чуК землю, - так скорiше i танцюристом, i людиною. стане. На батьковi слова я кажу: "Ги", розплющую очi й одразу ж пiдводжуся з тапчана. Тато глипнув на мене, здивувався, звузив одне око на кпини й нiби з великим пошанiвком спитав: - Чи добре спали, чи сухими встали? Я знову кажу: "Ги" - i смiюся. А тато, заховавши насмiшку пiд укороченi вуса, вже заходить з iншого боку - починаК мене пiдхвалювати : - Що то хазяйська дитина у нас: як спить, то не Псть, а як Псть - не дрiмаК. - А чого ж дрiмати бiля миски? - безтурботно вiдповiдаю i, скiльки можу, висовуюсь у вiкно, бо за ним уже починають свiтлiшати порiчки. - Кортить зелепухами оскому набити? - розгадуК тато мiй намiр. - Дуже вони менi потрiбнi! - I я починаю дивитися поверх куща порiчок, буцiмто вiн зовсiм не цiкавить мене. На городах ще вилежуКться туман, десь бiля бондарськоП криницi його розкльовують пiвнi, а за пiвнями косар клепаК косу, а за косарем на левадi озиваКться деркач, а за ним з самоП дороги виходить сонце, i придорожня верба розкошуК у його коронi. А ось на вулицi з'являКться з граблями на плечi насурмонений дядечко Володимир, який втупив погляд на своП ноги. Ось вiн побачив бiля них наших курей, вхопився обома руками за граблисько, махнув своКю зброКю, i кури, гублячи пiр'я, зметнулись вище тинiв. - А щоб ви йому виздихали ще до вечора! - каже Пм навздогiн дядечко Володимир, потiм крадькома оглядаКться на нашу клуню, помiчаК мене, одразу хекаК i швидко зникаК за хатами. А менi знову стаК весело. Дядько Володимир ще з березня ворогуК з нашими курми, а заодно i з дядьком Миколою. I за що б? Коли навеснi мати пiдсипала квочку, в нас гостював дядько Микола. Вiн одразу своПм хитруватим оком учепився у решето, в якому лежали однi кругленькi яйця. - А чому ви, Ганю, довгоносими не пiдсипаКте? - аж присiв бiля решета, на яке вже мостилася квочка. - Та, - вiдмахнулася мати рукою. - Е, нi, скажiть, Ганю, що ви нахитрували, бо я й з вашоП хати не пiду. - Що там казати? Помiтила собi, що з довгоносих крашанок найбiльше вилуплюються пiвники. - Та що ви?! - здивувався дядько Микола. - Вiк учись, а й у курях не розберешся. Ось тепер i пiду з вашоП хати. I, напевне, щоб перевiрити маминi слова, чоловiк одразу ж подався до дядька Володимира та й по секрету нараяв йому пiдсипати квочку лише довгоносими яйцями, бо, мовляв, з них виходять самi курочки. Дядько Володимир i тiтка Марiйка послухалися лукавого порадника, i вивелось у них з двадцяти крашанок аж дев'ятнадцять пiвнiв i одна курочка, а в нас навпаки. Ох, i лютував тодi дядько Володимир i все обiцяв комусь вкоротити i язик, i день. Ось через цю дивоглядiю i досi вогнем дише Володимир на наших курей i на дядька Миколу. Але це нам не вдивовижу: на кого тiльки не гнiваКться i кому тiльки не заздрить дядько Володимир? Коли послухати його, то нема в нашому селi, нема i на всьому бiлому свiтi жодноП доброП людини. Особливо ж ненавидить вiн тих, що мають у руках чи в головi бiльше розуму за нього. Чийсь розум дядечко вважав своКю особистою образою. Колись вiн умiв гнути чи пригинати добрих майстрiв i розумникiв, а тепер доводилося задовольнятися тим, що Пхню славу квацяв дьогтем i не помiчав, що всi своП роки, увесь вiк по багнюцi проволiк. Не догодила дядечку й нова влада. Це ж ранiше були i царi, i князi, i графи, i аж барони, а тепер усi стали товаришами. То хiба це порядок? I за чим тiльки дивиться загряниця? А коли Лiтинський фiнвiддiл не прийняв у нього податку нi золотом, нi срiблом царськоП чеканки, вiн спочатку оторопiв, далi обурився, а потiм скумекав, що й до чого, вибiг на вулицю, скочив на свого воза i погнав додому волiв, наче коней. Щоб вони ще скорiше бiгли, не тiльки батожив Пх, а й всю дорогу дзижчав, неначе гедзь. I нерозумна худоба бiгла мов навiжена. Йому так нетерпеливилося, що вiн уночi обiйшов своПх однодумцiв i, хекаючи й вiдхекуючись, сипав i сипав у Пхнi вуха полiтику. Дядечко вже точно знав, що нова влада зависла на однiй волосинцi, бо в неП навiть золота-срiбла не приймаК загряниця. Вiдтодi хитромудрий полiтик почав ждати загряницi i лiпити перед богами тоненькi саморобнi свiчечки. Навiть своП золотi надiП дядечко оплачував скупими шелягами. Недарма казали люди, що вiн, поки попрощаКться з копiйкою, двадцять разiв оберне ПП у жменi... Сьогоднi i небу, i сонцю млостилося, нездужалось, i далечiнь стояла така, нiби на нiй хтось перелопачував сонячне промiння iз мiсячним. I лiс, i птиця в ньому чогось притихли, а дзюркотливе джерельце спiвало й спiвало свою пiсеньку ще й на дурничку пiдгойдувало розмите корiння. Ось я прямо з ОбмiнноП бачу пiд осикою близнюкiв-красноголовцiв. Вони зовсiм схожi на тих, якi прохали мене у снi, щоб я не Пхав у Херсонськi степи. Я придивляюся, чи немаК в них ротикiв, прислухаюсь, чи не обiзвуться вони, але красноголовцi, хизуючись червоними шапками, мовчать. То, видко, лише у снi приходить голос до них. Я зiскакую з ОбмiнноП, обнишпорюю поглядом лiс. От по всьому вiдчуваКться, що тут iще повиннi бути гриби, але вони так заховалися, що й сонце Пх не знайде. Чогось завжди отак виходить: гарного гриба нiяк не знайдеш, а поганка сама в очi лiзе. А це що?! Прямо вiд окоренка берези вiдхилився товстенний-претовстенний боровик. Дерево йому прим'яло з одного краю капелюха, а з нього ще проростаК грибеня-малятко. Така знахiдка навiть Любу порадуК! Тепер уже на Обмiнну й не думай вискочити: зачувши волю, вона шкiрить на мене зуби й хвицаКться, мов хто найняв ПП на таке дiло. Ще добре, що я повода не випустив з руки. Отож з грибами в однiй руцi, а з поводом у другiй поволеньки доходжу до якимiвськоП загорожi, де зараз трава аж куриться пахощами й прив'яленим сонцем. Отут, при дорозi, путаю наше лукавооке тягло i з грибами поспiшаю до куреня. Але нi в куренi, нi на пасiцi Люби нема. То що менi робити? Я кладу на виднотi гриби, кажу, щоб вони нiкуди не втекли з куреня, а сам думаю майнути в осичняк пошукати красноголовцiв. Там К таке мiсце! Бiля борсуковоП нори до мене з доброго дива вчепилося запитання: чи бачить борсук сонце, чи вiн у теменi прочавкаК i проспить усе життя? Я лягаю на землю, притуляюся вухом до того мiсця, пiд яким повинен вилежуватись борсук з борсученятами. Ось щось злегка чи то пiдi мною, чи за мною зашарудiло. Напевне, заворушилася борсукова сiмейка. Може, вона саме засiла за стiл i орудуК бiля миски? Я починаю усмiхатися, в думцi уже всовую борсучатам у лапи ложки, а в цей час мене ошпарюК смiх: - Може, тобi й подушку покласти? Будеш вилежуватись, наче борсук! Я вiдриваю голову од землi, а бiля мене аж перехитуКться од смiху Люба, у ПП руцi погойдуКться чимсь напакована торбинка, i дiвчинка кладе ПП на те саме мiсце, до якого тиснулось моК вухо. - I чого б ото я одразу всi зуби продавав? - кажу трохи невдоволено. - Бо зрадiла, що тебе побачила, - мов очеретинка, розгойдуКться Люба. - Я так i знала: ти приПдеш сьогоднi. - Звiдки ж таке знаття? - I сама не знаю звiдки, - звела угору худеньке плече. - То ви вже не поПдете у степи? - Не поПдемо. Ти пособила нам. - То так вийшло, - радiК дiвчинка. - А ти щось привiз менi? - А що ж тобi треба було привезти? - Нiби й не догадуКшся? Якусь книжку. - Привiз казки страшнi-страшнi. - Про вiдьом i чортiв? - одразу ж скривилась i нахмурилась дiвчинка. - Про них. - Я цих i слухати не хочу. - Чого? - Бо як начитаКшся Пх, то так страшно стаК самiй у лiсi. - I дiвчинка боязко озирнулася назад, нiби там, за деревами, коловоротилась рiзна погань. - А от менi й зовсiм не страшно, - вiдчайдушне брешу, а сам згадую, як менi колись уночi чорнi дiдовi штани здалися чортом. - Бо ти хлопець, ти й не повинен боятися нечистi. Мiй тато каже, щоб i я нiчого не страхалась, а я все одно страхаюсь. - I чого ж ти боПшся? - Грому, рiзноП поганi i сови. - Сови? - Еге. Вона увечерi так моторошно кричить, що волосся саме Пжаком пiдiймаКться. I очi ПП страшно свiтяться уночi. Тодi я забиваюсь у куренi татовi пiд руку й одразу засинаю. Зате як славно тут удосвiта! Будять мене то соловей, то зозуля, то iволга, то одуди, а то й роса. Ти щiльникового меду хочеш? I хоч менi дуже хочеться покуштувати солодкого, але я так вiднiкуюсь, наче щодня маю мед у своПй хатi. -I даремно, - каже чиПмись словами Люба. - Мед-це здоров'я. - Ну, коли здоров'я, то попробую. - От i добре, - показуК рiдкi зуби Люба. - А може, тобi i чумацькоП юшки зварити? - Та нi, мабуть, не треба. - От я усе набиваюсь, а ти все вiднiкуешся i вiднiкуКшся. Гордий чогось став... Михайлику, а я тобi щось хочу сказати. - I дiвчинка, оглянувшись, засоромлено подивилась на мене. - Сказати чи нi? Я теж чогось нiяковiю i теж озираюся довкола. - Кажи, як маКш щось... - Ось дай вiдсапну. Тiльки ти нiкому нiчичирк. ЧуКш?.. Оце ж учора в моКП тiтки Василини був аж з Вiнницi якийсь головний над спiваками. Вiн такий патлатий i смiшний-смiшний! Як заспiваК, то в нього рот стаК пащекою - цiле горня влiзло б туди. Вiн привiз тiтцi якiсь ноти... - I що? - То тiтка Василина вiзьми та й похвались йому, що я теж гарно спiваю i виводжу пiдголоском. От йому й захотiлося послухати мене. А я все соромилась i соромилась перед городським. Тодi моя тiтка сказала, щоб ми разом заспiвали. I ми заспiвали разом, бо так i легше, i не соромно. - I що далi? Люба кумедно вiдкопилила губи, сторчма поставила очi, як той головний над спiваками, i посмiхнулась. - А далi цей головний взяв та й притулив мене до себе, поцiлував у кiску, потiм потягнув ПП i сказав, що я голос! - А ти йому що? - А я тихенько сказала: "Спасибi, дядьку". I йому це дуже сподобалось, бо вiн розсмiявся i ще раз поцiлував мене. - От молодець! - радiсно вихопилось у мене. - Вiн чи я? - довiрливо запитала Люба. - ОбоК. На це Люба розважливо вiдповiла: - Отак живе людина i не знаК, що вона - голос. Головний над спiваками обiцяв якось i мене, i тiтку Василину викликати у Вiнницю. Тодi я там i театр, i трамвай побачу. - Везе ж людям! - кажу я, а Люба починаК смiятись. - I що ти тому головному спiвала? - ЖурливоП: "Ой пiд яром-яром пшениченька яра, в долинi овес". I веснянки спiвала, теж сумнi. А вiн сказав, що в них живуть голоси якихось предкiв. Такий уже розумний чоловiк, що й половини слiв його не второпаКш. Вiн i моКму татовi сказав, що я голос. - Що ж на це тато? - Розгладив вуса i сказав: раз таке врем'я, то вiн купить менi новi чобiтки, i я почну Пх носити ще до снiгу, щоб не застудити голосу, - розгойдувалась i радiсно лебедiла дiвчинка. - Тато в мене такий смiшний, а хто не знаК його, думаК, що вiн дуже сердитий. Це вуса роблять його таким: вони в нього серпастi, норовистi i залазять, куди хочуть, навiть до рота. Ходiмо до куреня. - А що в тебе в торбинцi? - Хiба не бачиш? Липовий цвiт. - На чай збираКш? - Нi, наша кооперацiя приймаК його на лiки. От я i зароблю собi на зошити. Назбираю цвiту аж на цiлий срiбний карбованець, бо дуже люблю, коли К багато зошитiв. Давай разом збирати цвiт. У мене в куренi i посушимо, бо на сонцi не можна. Як ти? - Можна i разом. - То спершу ходiмо Псти мед. I в цей час бiля нас ворухнулася чиясь тiнь. Я оглянувся. Бiля самоП Люби з старенькою берданкою в руках зупинився темнолиций, з вивернутими губами дядько Сергiй - отой, що донедавна ховався у рiзних криПвках од революцiП. Вiн втупив у мене важкi зимнi очi й насмiшкувато запитав Любу: - Кого це ти, дiвко, хочеш медом частувати? - Добрий день, дядьку, - з гiднiстю вiдповiла Люба. - Не дуже вiн i добрий: усе мiняКться тепер. То кого ж маКш медом пришанувати? -. Михайлика. Ми з ним разом до школи ходимо. - Зараз не те що малi, навiть старi подурiли: усi чогось грамотiями хочуть стати. А хто ж буде свинi пасти?.. - Дядько Сергiй зневажливо повiв на мене берданкою. - Чий вiн? Люба сказала. У мисливця одразу позимнiли не тiльки очi, а й усе вузькувате обличчя. Вiн презирливо обдивляКться мене з голови до нiг i починаК жувати губи: - Так-так-так. Виходить, ти нащадок отого язикослова, що верховодить у комзлиднях i все щось маК проти мене? Га? Я розгубився, а Люба поглянула на мисливця i розсмiялась. - Ти чого? - дядько Сергiй пiдкинув чорнi дужки брiв. - Ви i про дядька Миколу говорили, що вiн маК щось проти вас. - I це правда. - I мiй батько теж щось маК проти вас. Тепер уже розгубився дядько Сергiй, клiпнув раз i вдруге чорними нерiвними вiями, сплюнув: - Хоч вiд дiтей дiзнаКшся, що думаК про тебе рiдня. Ох, недарма я так упирався, щоб моя сестра не виходила за того серпастовусого. Що ж, дiвко, пiдгодовуй, пiдгодовуй злиднiв медом, а вони твого дядька вiзьмуть за жабри, - i мисливець узявся рукою за горло, де, мабуть, мали бути жабри. - Але чого я тобi кажу? Це не твого розуму дiло. Скажи, он там борсук ще живе? - i дядько Сергiй нацiлився берданкою на нору звiрка. - Що ви, дядьку, робите?! - злякано скрикнула Люба. На вивернутих губах мисливця химерно викривилась посмiшка: - Не бiйся, дiвко, вiн менi тепер не потрiбний. От коли нагуляК жиру, я таки доберуся до нього. Тут якоПсь кiзочки або зайця не бачила? - Нема тут нi кiзочки, нi зайця. Дядько Сергiй хмикнув: - Та невже нема? Так я i повiрю тобi! - А ви хiба хоч кому-небудь вiрили? - Царю вiрив, i то даремно - прогадав! - позлiшало обличчя i вся постать дядька Сергiя. Вiн ще щось хотiв сказати, але передумав, крутнувся i, тримаючи берданку навпереваги, сторожко пiшов у глибiнь притихлого лiсу. - ПопрощаКться сьогоднi з життям якийсь звiр чи птах. Не доведи господи мати такого родича, - сказала Люба чиПмись словами. - Тато говорить, що в нього затвердiла совiсть. - А в твого дядька справдi К жабри? Люба пирхнула: - Чого ж ти в нього не спитав? Ото було б весело. Ходiмо ж до куреня. Але пiсля мови дядька Сергiя менi навiть меду не захотiлося. - Краще спочатку нарвемо липового цвiту. - То як хочеш. Я знаю таку липу, що пахне аж на пiвлiсу. Мабуть, ПП цвiт найбiльш цiлющий. Правда ж, гарно буде, коли вiн допоможе якiйсь добрiй людинi - вiзьме й пiдведе ПП на ноги? - Ге. А далеко ця липа? - Аж бiля яру. От зараз розстелю цвiт у куренi, та й побiжимо собi. Я поглянув на Обмiнну, на небо, яке обкладали неспокiйнi грiзно-фiалковi хмари, а Люба тим часом уже вискочила зi свого лiсового житла, i ми побiгли до тiКП липи, що мала пособити добрим людям. Струнка, мов тополя, вона трохи навскiс стояла над яром, натрушувала i на лiс, i на яр своП пахощi, навколо неП живою сiткою ворушилися бджоли. Коли я вилiз на дерево, за яром обiзвався грiм, а Люба налякано скрикнула. - Чого ти, дiвко? - Боюся грому, - щиро призналася дiвчинка. - Може, повернемось назад? - Пусте. Нарвемо цвiту i повернемось. - Добре тобi казати: нарвемо! У мене вже i руки, й душа тремтять. - А як же твiй карбованець на зошити? - Не хочу й карбованця, коли гримить! О! ЧуКш! Знову загримiло, синiм коренем вималювалась блискавка, розкрила шматок другого неба i згасла у хмарi. - Ти не бiйся, - заспокоював я Любу, - то Iлля калачi розкидаК. - Аби ж калачi, а то громи i блискавки. Он уже й лiс перелякався грози, - заскiмлила дiвчинка. Справдi, пiд темним небом затривожився, загудiв лiс, закипiло листя на ньому, деревам чогось захотiлося бiгти, але вони не знали, куди податися, й, стогнучи, металися на всi боки. Знову мигнула блискавка раз i вдруге, лiс i зверху, i зсередини просвiтився недобрим блакитнавим огнем, а грiм, як навiжений, лупнув у кiлька цiпiв, неначе хотiв обмолотити землю. I вона пiд ударами грози почала злякано кренитись у безвiсть. Тепер i менi стало лячно. - Михайлику, зараз же злазь! - уже внизу обiзвалася Люба сльозами. I тiльки я, обдираючи ноги, скотився з липи, як на землю стiною обвалилася злива. Одразу невидимим став лiс, тiльки стогiн його охоплював, затискав i перекочувався через нас. Та ось блискавка влучила в серцевину лiсу, i вiн засвiтився величезним фiалковим лiхтарем. А коли блискавка згасла, ми побачили iнший огонь - бiля самого яру, заломивши руки, горiло скалiчене дерево. - Михайлику, нам треба сховатись. - Куди ж ми сховаКмось? - Я знаю таке дупло в дубi - велике-велике. Там ми обоК вмiстимось, - сказала Люба, витираючи вже мокре обличчя. I я, пуста голова, навiть не подумав, яке лихо могло спiткати того дуба, i побiг за Любою. Хустина спала Пй на плечi, навколо ПП голови, стiкаючи струмками, затанцювали коси i кiсники, а дiвчинка шматувала сизу пелену дощу, зникала в нiй i знову з'являлась, мов тiнь. Грiм кидав ПП на землю, вона падала, пiдводилась i бiгла вперед. - Отак i голосу можна позбутися, - хотiв я пожартувати, але Люба i вухом не повела. Ми сполохано металися мiж громами i блискавками, а дощ, як хотiв, прав i виполiскував нас. - Ось тут! - дiвчинка раптом зупинилась перед старим гiллястим дубом. При його коренi темнiло нерiвне присмалене провалля. "Дубе, дубе, хто тобi душу виПв? - у думках запитав я дерева i сам вiдповiв: - Лiта менi виПли серцевину i душу". I питання, i вiдповiдь менi дуже сподобались, я хотiв було запишатись, але передумав - це, певне, десь таке вичитав. - Михайлику, сюди лiзь! Я увiйшов у дупло, мов у комiрчину. Тут було темно i майже сухо. Люба встигла вже витертись, викрутити хустку i трохи заспокоПтись. Та ось знову, мов з гармати, тарахнув грiм, дуб заскрипiв усiма своПми кiсточками, i лiсовичка обома руками вчепилася в мене, а перегодя, сама себе заспокоюючи, запитала: - Правда ж, тут не так лячно? - Авжеж, - вiдповiв я, зовсiм забувши, як небезпечно в грозу сусiдувати з великим деревом. Воно скрипiло й стогнало, обвалюючи на землю потоки дощу, а на нас крихти своКП зiтлiлоП серцевини. - Михайлику, може, ти казку розкажеш? - Та вiд неП тобi ще страшнiше буде. - I це правда, - зiтхнула дiвчинка, притихла на якийсь час i раптом перелякано ойкнула. - Ти чого? - Ой Михайлику, я зовсiм забула за курiпку! Що тепер буде з нею, з ПП дiтками? - А що маК бути з ними? - Ти нiчого не знаКш! У неП тiльки-тiльки вивелись дiтки, вони зовсiм безпораднi. Це ж вода потопить усiх. Бiжiмо рятувати Пх. Все одно мокрiшими, чим К, не будемо. - I Люба першою вискочила з дупла, зiщулилась, глянула поверх дерев i полегшено зiтхнула: - О, вже небо вивиднюКться. Бiжiмо. - I що це в тебе за курiпка? - Я ПП на узлiссi в заростях терну побачила, коли вона саме сидiла на яКчках. I я ПП трохи приручила до себе. Ой, аби ж не затопило ПП дiток. Розбризкуючи калюжi, ми побiгли на узлiсся. Вiд нас уже вiдкочувалися громи, над нами стишувався дощ, а пiд нами вигиналися, щасно плакали трави i цвiт. I пахло суницею, грибами, розiпрiлим хмелем i тiКю житньою свiжiстю, яку приносять тiльки петрiвчанськi пучки блискавиць. Немало накидав Пх сьогоднi Iлля i в лiс, i поза лiс, вибиваючи нечисту силу. Ми пробiгли чиюсь загороду, в якiй стояли високi дуплянки, обминули озерце червоного проса, перехопились через струмок, що став тепер рiчкою, i опинилися на зарослому терном узлiссi. За ним узке стояли поколошканi зливою жита й пшеницi. - Обережно, Михайлику, - тут подряпатись можна, - розводячи обома руками цупкi гiлки, Люба зайшла в терник. Ось вона зупинилась, пригнулася до землi й тихенько скрикнула. - Що там у тебе? - Ось подивись, - дiвчинка пiдвелася, простягнула до мене човником складенi долонi. На них безпомiчною сiрою грудочкою лежало пташеня, завбiльшки з волоський горiх. Воно навiть не могло пiдвестися на ноги. - I що менi робити з тобою? - жалiсно запитала його. Але пташеня i не поворухнулося. - Замерзло, охляло, - пояснила дiвчинка i обережно поклала свою знахiдку в пазуху. - Ось iще одненьке! Я теж нахилився до трави i побачив бiля якоПсь трухлятини заболочене, з пiдвернутою голiвкою пташеня. В руцi воно й не писнуло, тiльки болiсно глянуло на мене затуманеним оком. - А де ж курiпка? Чого вона покинула Пх? - запитав я в Люби, яка й моК пташеня поклала собi в пазуху. - Хто його знаК? Може, грiм наполохав i розiгнав ПП дiток, а вона тепер збираК Пх докупи. А може, ще гiрше щось сталося. Хiба мало ворогiв у пташини? ПочекаКмо ПП. - А як вона не прийде? - То заберемо дiток, i я доглядатиму Пх сама. - Люба, прислухаючись до себе, неждано усмiхнулась: - Вони вже дряпають мене нiжками. От дурненькi! Ми винишпорили усю тернину i знайшли аж семеро пташенят. Люба поховала Пх у пазуху, а сама неспокiйно позирала на всi боки, визираючи матiр курiпку. Вже й розпогодилось, умите сонце перекинуло своП золотi коси на поля, i вони курилися пахучою парою. Пташенята зовсiм зiгрiлися i, попискуючи, бешкетували в Любинiй пазусi. - На волю просяться. Що менi робити з вами? - Та ось дiвчинка витягнула шию, завмерла, до чогось прислухаючись. Я теж затаПв дух. Недалеко почувся занепокоКний пташиний поклик, потiм бiля куща вовчого лика з'явилася курiпка, ПП мокрi крила аж черкали землю, а побiля матерi вовтузилося кiлька пташенят. Ось курiпка занепокоКно зупинилася, повела головою, а крилами придержала дiток. Птиця побачила людину. - Красунечко моя, - тихо сказала Люба, полiзла рукою до пазухи й випустила на землю пташеня. Курiпка щось скрикнула на своПй пташинiй мовi, ступила крок до дитини, а та, розхитуючись i крильцями, i всiм тiлом, так поспiшала-заточувалась до матерi, що аж падала з нiг. Люба випустила усiх пташенят, з утiхою поглянула на них, шепнула менi: - Ходiмо, Михайлику, не будемо тривожити нi красунечки, нi й дiток. Хай вони теж мають своК щастя. I ми тихенько-тихенько почали вибиратися iз чагарiв. На душi в мене було таке, наче я не з курiпкою, а з самим сонцем зустрiвся. Це ж i мати зрадiК, що ми допомогли бiдолашнiй пташинi. Мокрi, стомленi, але радiсно осмiхненi, ми входимо в лiс, бредемо струмком i вражено зупиняКмось прямо в розбурханiй водi: навпроти нас, за галявиною веселка порозвiшувала усi своП стрiчки, i в Пхнiм одсвiтi дiброва стала такою гарною, якою вона може тiльки наснитися. Люба засмiялась: - Михайлику, ходiмо собi до веселки. - А чого ж, це нам по дорозi, - кажу повагом, хоча добре знаю, що до веселки людина нiяк не може дiйти. - Михайлику, а куди веселка дiваКться взимку? - Напевне, забираКться у якусь оселю на небi i там зимуК собi, як твiй борсук у землi. - Ой, тримайте мене, бо впаду, - захиталася Люба вiд смiху. - Ти довго думав, поки таке зморозив? - Нi, це я не думавши. - Воно й видно. Ой, а що тепер твоя Обмiнна робить? -Мабуть, забралася в шкоду, як тiльки вона умiК, - спохмурнiв я. - То мерщiй бiжiмо до неП! Капосна-таки твоя Обмiнна. Ми вискочили з струмка, а перед нами сполоханою тiнню майнула кiзочка. Я навiть помiтив ПП велике перелякане око. I в цей час гримнув пострiл. Кiзочка, надломлена, повалилася на землю. - Ой, менi страшноП - зойкнула Люба i притулилась до мого плеча. Я нiчим не мiг утiшити дiвчинку, - менi теж було страшно. А з-за дерев з берданкою, що курилася димом, вискочив разкуйовджений, мокрий дядько Сергiй i кинувся до своКП здобииi. Ми з Любою теж побiгли вперед, i те, що побачили, страшенно вразило нас: темно-оксамитове око кiзочки востаннК пiдпливало сльозою, а з невеликого вим'я сочилося молоко i гусло на травi - кiзочка була матiр'ю. - Що ви, дядьку, наробили?! Що ви наробили?! - боляче i гнiвно скрикнула Люба. Дядько Сергiй, витираючи мокрим заяложеним рукавом пiт з обличчя, посмiхнувся: - М'ясця солодкого роздобув. Це королiвський харч! Захочеш свiжини - приходь на вечерю до нас, заманеться солонини - через мiсяць заглянь. Я не скупар, - розщедрився чоловiк i чоботом поторгав кiзочку. - Ми зараз же побiжимо до дядька Себастiяна i розкажемо йому... Дядько Сергiй здригнувся, витрiщився на Любу; на його вивернутих губах розпухав гнiв: - Ти що варнякаКш?! - Що чуКте! Все розкажемо! Хай знають люди, який ви! - Ти здурiла, дiвко? СвоПх будеш топити? Я i тобi, i йому покажу дядька Себастiяна! - Але раптом його очi втихомирились, прикушуючи гнiв, вiн знову посмiхнувся, полiз рукою до кишенi. - Ось краще вiзьми собi срiбного карбованця на зошити. Џх саме привезли до крамницi. - Не треба менi ваших грошей! - Треба, треба. Хiба ж я не знаю? - I дядько Сергiй силомiць втиснув грошi в Любину руку. - Будеш мати собi тих зошитiв аж на цiлий рiк. Це ж карбованець! На обличчi Люби спалахнули червонi плями. -Хай вiн пропаде вам! - дiвчинка вiдхилила руку i жбурнула грошi у лiс. - От забiсована порода! - вилаявся дядько Сергiй i кинувся шукати своК чорне срiбло. Ми ще раз поглянули на кiзочку; в ПП оцi згасала остання росинка сонця, а з вим'я ще сочилося молоко. РОЗДIЛ ТРЕТIЙ Пiд вечiр пiдбилося жито, у дрiмотi сивiК вiтряк. На його мовчазних спрацьованих крилах зависла хмарина, недалеко вiд них засумував перепел: "Спать пiдем, спать пiдем..." О, як, напевне, хочеться вiтряку струсити з себе, з полiв дрiмоту, зачерпнути крилами небо, озватися людськими голосами, задзвенiти наколиханим за лiто зерном, а пролитися борошном. Та притовченi гальма i переднiвок скували силу брата вiтрiв, i вже на його крилi встиг умоститися ледачий павук. Де ти, поганче, будеш завтра-позавтра, коли люди знову привезуть на вiтряк зерно i слово?.. Навколо ряснiють поля. В житах заблудилась дорога, нагорбатились верби над нею, за ними прокльовуються зорi. I тиша, тиша навкруги, бо молодик над степами, бо житнiй сон у степах. Ми, наче у снi, Пдемо з татом на стависько. Роса i колос пощипують моП ноги, а тато ледь-ледь курникаК пiсню так, що й не добереш, чи то колеса, чи його голос поскрипуК, а я все думаю лро свiй завтрашнiй день. Який вiн буде для мене? Бiля самого вiтряка, розгортаючи жита i синiй сон над ними, виходить уся в темному жiноча постать, i спiвуче стрепенулася тиша: - Добрий вечiр вам. - I тобi вечiр добрий, Одарко, - статечно вiдповiдаК тато, зупиняК Обмiнну. - Пiзненько повертаКшся з поля. - Пiсля чужоП роботи ходила дивитись на своК жито, - пiдходить жiнка до самого воза. - I як воно? - МоК в долинцi - ще зелене. - А ми своК завтра почнемо жати. "Спать пiдем, спать пiдем..." - I женця молодого взяли з собою? - вдова дивиться на мене й добряче-добряче усмiхаКться. - Та й женця взяли з собою. I так менi славно стаК на душi, що я вже не якийсь там пастушок, а стою женцем. I водночас прокидаКться острах: чи зумiю ж завтра дiлечко робити? Правда, я не раз для ОбмiнноП жав хопту, але то бур'ян - вода. А от чи годен буду жито жати? "Спать пiдем, спать пiдем..." - А свого серпа маКш, дитино?- вдова аж нахиляК до мене великi прижуренi очi, навколо яких передчасними зморшками залягли нестатки i горе. - Маю, тiточко. Мама подарувала менi свого. - То щасти тобi доля бути гарним женцем, i косарем, i орачем, i сiячем, - ласкаво дивиться на мене тiтка Одарка й зiтхаК, бо в неП вiйна забрала ПП косаря i орача. - Спасибi вам. "Спать пiдем, спать пiдем..." - Де ти, перепiлко, будеш завтра спати, коли прийдуть женцi? - звертаКться тiтка Одарка до жита i знову зiтхаК - жалiК бiдну пташину. - Ти теж, як перепiлка, живеш, - з сумом i спiвчуттям говорить тато. - Як дiти? - Ростуть поволеньки. Старшенький уже в школу збираКться. Само десь букваря доп'яло, прокидаКться з ним i засинаК з ним. То мусила перешити малому батькову одежу. - I вдова пiднесла руку до очей. - Не плач, Одарко. Бий лихом об землю, як швець халявою об лавку. - Я вже, Панасе, й не плачу. Так наголосилась за вiйну,