ла добиратися до кутi. А курiпка одним оком поглянула на тiтку Оляну, проспiвала: "Чир-хик" - i розставила крила. На це "чир-хик" тихенько-тихенько, наче тiнь, увiйшов дядько Сергiй, який мав темне переспiле волосся, темнi важкi очi, темну душу i срiбний янгольський голос... Менi й досi дивно, як такий голос, що у церквi пiдiймався до самого бога, не мiг пом'якшити дядьковоП злоби чи змити кiпоть iз серця. Дядько Сергiй, не вiтаючись, обнишпорив очима всю хату й присiв перед курiпкою, а та, чуючи щось недобре, дременула пiд лiжко. - Гарненьке дехто маК м'ясце, - подичавiли пiд вiями звуженi очi. - Оляно, продай своП курiпки, уже ж сам бог бачить, як прошу тебе. - Я ж сказала: i не випросиш, i не вигрозиш. На вивернутi губи дядька Сергiя лягають зневага i зверхнiсть, вiн пiдводиться й невдоволено хмикаК: - От чого не розумiю, так не розумiю: i самим не Псти, i комусь не дати. - Не все ж, Сергiю, треба Псти чи жерти. Нашi курiпки - дiтям радiсть. Тiнi пробiгли по обличчi дядька Сергiя. - Нема тепер радостi на свiтi, - починаК мiряти хату порепаними чобiтьми. - Нема, i не скоро буде. - Не каркай, лиховiсний! - розпашiлась темними рум'янцями тiтка Оляна. - Вiд тебе й хата потiнявiла. - Ще раз пiдведи ПП глиною, - не дуже й сердячись, кидаК похмурець. - А де ж твiй господар? - У лiсi. - I перед свят-вечором у лiсi? - дивуКться вузький недобрий вид дядька Сергiя. Тут вiн помiчаК мене й витрiщуКться: - ВигрiваКш злиднiв на своПй печi? - Все зле на тебе, некликаний! I нюшить, i нюшить чогось! - обурилась тiтка Оляна. - Якщо ти, нелюдку, ворогуКш з Панасом, то чого маКш ворогувати з дитиною? - А що, христосуватись накажеш iз ним? - змiрюК мене таким оком, наче в ньому днювала i ночувала сама злоба. - Iди, тумануватий, на три вихори! Тобi тiльки, бачу, хвоста бракуК. - Зашкварчала, наче яКчня на сковородi. От уже маю рiдню!.. - НатягуК на сторчкуватi брови шапку, гордо виносить iз оселi порепанi шкарбани й так хряскаК дверима, що на долiвку сиплеться бiлiння. - Ох i чоловiк! Щоб тобi в душi було пусто, - з гiркiстю i жалем говорить услiд братовi тiтка Оляна. - Ви, дiти, не зважайте - не на ньому тримаКться день. З розмов дядька Себастiяна i тата я знаю, що нiч тримаКться на таких, як дядько Сергiй... Правда, вiн притихне згодом, пригне голову i душу, щоб потiм пiдняти Пх над людським горем у страшнi часц. В революцiю ж дядько Сергiй потай водився iз бандитами, хоча сам i не був у бандi. Вiд них вiн мав грабоване добро, а Пм постачав харчування i самогон. Одного разу червонi козаки накрили його з бандитами i лiсами повели на Летичiв. I чи то з переляку, чи з туги дядько Сергiй заспiвав. Коли закiнчилась пiсня, до нього пiд'Пхав немолодий командир i наказав: - Iди додому! - Як додому? - не повiрив дядько Сергiй. - Ногами... Отакий голос мати - iз бандитами водитись! Спiвав Пм, тепер спiвай людям! Того ж дня дядько Сергiй опинився дома, вiдлежався у клунi, а другого ранку вже з насмiшкою розповiдав сусiдам про свою пригоду: - Тiльки подумати: заспiвав пiсню - i червонi уневинили мене. Я думав: у них очi на камiнних пiдмурках, а вони - на вологому мiсцi... Обманював я очi жiнок, обманув i новоП властi... В хатi стало тихiше. Тiтка Оляна мовчки почала роздмухувати праску, потiм пальцем торкнулася ПП споду, i от уже моК галiфе аж зашипiло i запарувало, - iще одна напасть вiдлягла менi вiд серця. - Ти не журишся? - через якийсь час заглянула на пiч тiтка Оляна й подала менi одежинку. - Нi. - А обiдати будеш? - Нi. - Чого так запишався? Не зважай на чиПсь теревенi - вони весь вiк чiпляються до живого. Любо, давай ложки! I хоч як я вiднiкувався, тiтка Оляна принесла на пiч полумисок з пiсним борщем, в якому серед поморщених грибiв хизувалась червона перчина, i наказала: - Џж менi й не журися. Я глянув на Любу i засмiявся. - Ти чого, надзигльований? - сказала тiтка те саме слово, яке я чув тiльки вiд свого дiдуся. - Ну, кажи! - А гнiватись не будете? - О, потрiбна менi така печаль. То чого? - Бо ви чогось за кожним разом кажете, щоб я не журився... - Хiба? - спочатку здивувалась молодиця, а потiм зiтхнула й пояснила: - Бо що менi, як подумати, головне в свiтi? Щоб люди мали людянiсть у серцi, хлiб на столi i не журились... РОЗДIЛ ВОСЬМИЙ Я вискочив iз шкоди, як горобець iз проса: навiть мати не здогадалася, де сьогоднi побувало моК галiфе. I хоч воно трошки посвiтлiло, та це не дуже велика бiда: хiба в слушну хвилину не пiдфарбую бузиновим чорнилом? А його менi не позичати, бо ще з осенi заготував цього дива аж повну гранчасту пляшку. Пiсля такого виробництва тато з мiсяць не мiг налюбуватися моПми руками i все казав, що вони стали схожi на облiзлих кротiв. Але тепер, взимку, я розкошую, мов кум королю: маю чорнило i для себе, i навiть на обмiн, - уже три пера вимiняв - вiсiмдесят шостий номер, череватеньке - ложечкою - i рондо. Правда, я Пх одразу ж програв хитрому Цибулi, проте за ними не так шкодував, як за тими, що купуК тато аж у Лiтинi. Менi навiть трохи смiшно стаК, що нi батько, нi мама, проходячи повз моК галiфе, нiчого пiдозрiлого не помiчають. А може, це тому, що вони зараз мають немалу турботу: готування до свят-вечора. Заклопотана i варiнням, i мастiнням, i прибиранням, мати ткнула батьковi й менi шапки в руки, очима показала спочатку на коцюбу, а потiм на дверi й витурила нас iз хати: - Iдiть, помiчники, i до першоП зiроньки не приходьте менi! - Оце маю пошану вiд рiдноП жiнки, - удавано зiтхнув батько, натягаючи на вуха велику, мов стiжок, заячу шапку. Вона стаК дуже гарною, коли з нею зустрiчаються сонце й вiтер: сонце надаК Пй полиску, а вiтер мiнить i мiнить на нiй кольори. Ми з татом виходимо в клуню, де пахне примороженими снопами i сiном; бiля засторонкiв, наче вiйсько, в два ряди стоять золотi околоти, над ними з бантин звисають кетяги горобу, а над бантинами бавляться горобцi, Пм зовсiм добре у нас - i Псти К що, i холод не страшний: як припече морозець, влiтають у бовдур i вигрiваються, скiльки Пм заманеться. Там на радощах живкуни так вмащуються у сажу, що потiм, коли вилiтають на подвiр'я, навiть коти розгублюються: яка це птиця з'явилася взимку? - То як, сину? - косуК батько на полицю, де лежать пилка i сокира. - Еге ж! - кажу я весело, бо тато страшенно не любить нi кислiПв, нi кислого слова. - Хай пила замiнить ковзанку? - Хай! - безтурботно кажу, зиркаю на бiльшу галiфину й чавлю у собi посмiшку. - Молодця! - хвалить тато й наводить на мене очi - бдне примружене, з приплющеними бiсиками, а друге з бiсиками на повний зрiст. Коли батько ось так погляне на когось, то неодмiнно чекай каверзи. Дочекався i я ПП. Тато по-кравецьки змiряв мене вiд голови до нiг, а потiм з нiг до голови, зиркнув на дверi й тихенько запитав: - А злякався дуже? - Злякався? Коли? - Уже й забувся? - Ви про що? - Про те, як ти в ополонку вскочив. - То ви знаКте? - несамохiть вирвалося в мене. Я з переляку внiмiв, знiтився i облизав уста, що одразу ж посмагли. - Та знаю... Ну, чого став як мурований? - Тато обома руками охопив мене, одiрвав од току й притулив до себе. - Шануйся, шибенику, шануйся. Що б ми робили без тебе? I тепер у батькових очах я побачив не бiсики, а зажуру й теплiнь. - Ой таточку!.. - Ну, що? - сумно спитав i торкнувся устами моКП брови, отоП, що все забираКться на чоло. - Нiчого, - ледь прошепотiв i з вдячнiстю тiснiше притулився до батькових грудей. Я хотiв щось гарне-гарне сказати йому, але не знайшов таких слiв i тiльки зiтхнув. - Нiщо в тебе не болить? - Нi, таточку... - У чоботях не квакають жабенята? - О, звiдки Пм узятися взимку? - не второпав я зопалу. - Питаю, чи не мокрi ноги, бо Пх треба тримати в теплi. - Не мокрi... А мама знаК про це? - Не знаК. А то було б нам слiз i на свят-вечiр, i на рiздво. Шануйся ж тепер на своПх ковзанках... ПостараКмось мамi на дровця? - ставить мене на землю. - ПостараКмось! - одходжу я, хапаюсь обома руками за сокиру, а тато бере пилку, й ми, двоК чоловiкiв, поважно йдемо робити дiлечко... I аби ви тiльки знали, як сьогоднi приКмно бринiла-спiвала пилка, а ще приКмнiше перегукувалась iз сокирою в саду луна. От i вечiрня зiронька стрепенулась за сусiдським двором, де поскрипуК i поскрипуК над криницею журавель. Над хатами влягаються пахучi дими, на вулицях стаК гомiн i шарудiння саней, а снiгами до кожноП оселi бредуть фiолети. З хатини в святешнiй хустцi й сачку виходить мати, на ПП обличчi уляглись урочистiсть, злагода i очiкування казки. - Де ви, господарi? - стиха, ласкаво гукаК тата й мене i на пiврозкритих устах тримаК любов. - А нащо ми тобi? - нiби дивуючись, озиваКться вiд дровiтнi тато. - Просимо, дорогий муже, i тебе, сину, до хати, - з таким усмiхом, з такою добротою вклоняКться нам мама, що хочеться пiдбiгти до неП i поцiлувати руку. - Кажеш: дорогий муже? А хто нещодавно страхав нас коцюбою? - удавано строго допитуКться тато. - Це ж люблячи вас! А кого любиш - навiть коцюби не пожалiКш, - граК мати розквiтлими очима i даК нам дорогу. - Ти диви! - похитуК батько головою i, йдучи до хатини, чогось затримуК материну руку в своПй. Чуднi цi дорослi. Хоч убога-убога наша хатина, та в цей вечiр i вона покращала, побагатшала. ЏП бiднiсть скрасили i вишитi рушники, i кетяги калини, i запашне сiно на покутi, й свят-вечiрнiй стiл. На ньому зараз лежать три хлiбини, грудка солi, височiК стос гречаних млинцiв i стоять з рiзними пiсними стравами тi святешнi мальованi полумиски, що бажають добрим людям i здоров'я, i щастя, i червоного цвiту. Батько перший заходить за стiл, оглядаК всi страви, вiд кутi з маком до миски з бобом, i поглядом дякуК матерi за ПП старання... А який вiн поважний стаК, навiть не посмiхнеться, коли виносить корiвчинi покуштувати кожноП страви, зготованоП на свят-вечiр. Ось вiн i бобу взяв у жменю та й з подивом сказав: - Прямо не бiб, а срiбнi карбованцi. Глянув я на миску, - i справдi лежав у нiй бiб срiбними монетами. Та найбiльш урочиста хвилина прийшла тодi, як тато з бичем вiд цiпа став на порозi пiд гiллям ясенiв, на якi позлiталися зорi. Ось вiн поглянув у заснiжену далечiнь, що горбилась за селом, i тихо покликав мороза: - Морозе, морозе, iди до нас кутю Псти! Я застигаю бiля тата i не вiрю, але трохи й вiрю, що на дорозi, висвiчуючи туманом бороди, може об'явитися з мiшком за плечима Дiд Мороз i пiдiйти до нас. А навколо так тихо, що чути, як у ясеновому гiллi ворушаться зорi й обтрушують та й обтрушують срiбну паморозь. - Морозе, морозе, iди до нас кутю Псти! - вже голоснiше покликав тато. Але й пiсля цього нi на вулицi, нi на городах не обiзвалися кроки дiдугана. Батько ще й втретК покликав його, та вiн, мабуть, забарився на якiйсь лiсовiй чи степовiй дорозi. I тодi тато уже грiзно наказав йому: - А не йдеш, морозе, то й не йди до нас, i не йди на жито-пшеницю, усяку пашницю: iди краще на крутi гори, на моря, на лiси, нам шкоди не роби! Далi батько кликав сiрого вовка. Вiн теж не поспiшав, маючи свiй клопiт у лiсах. Не квапились на кутю чорнi бурi та злi вiтри. I тато заклинав Пх: - А не йдете, чорнi бурi i злi вiтри, на вечерю, то йдiть собi в безвiсть, хлiба не здувайте, полукiпкiв не валяйте, стрiх не зривайте! Потiм тато навстiж вiдчиняК нашi скрипливi ворота: а може, приб'Кться яка добра людина з дороги, то й погрiК душу теплою стравою. I тiльки пiсля цього ми йдемо вечеряти. Тепер за столом я й не писну, прислухаючись до мови-сподiвання батькiв. Отi великi надiП на хлiб новий, на рiй золотий, на щастя у дворi, на рогову й дрiбну худобу в оборi сходяться i сходяться в нашiй хатинi, що й справдi починаКш вiрити: настане той час, коли господар на току буде зорi вiяти, господиня в хатi золото прясти, а сивi срiбнорогi воли потягнуть за собою срiбнi плуги. Аж ось на вулицi обiзвалися колядники. Я перший вибiгаю надвiр. Колядники вже пiдiйшли до хати тiтки Дарки - звiздоноша, "береза" й мiхоноша попереду, а "коза" й "дiд" у страшнiй машкарi позаду. I чого тiльки не виробляють ота "коза" й вертлявий "дiд", лякаючи дорослих i дiтей. Та ось задзвонив дзвонар - i всi притихли, з'юрмилися бiля вiкон, а зеленкуватими й синiми снiгами, скiльки свiту видно, покотилися, задзвенiли молодi голоси, проганяючи недолю з вдовиноП оселi: А чи вдома, вдома та бiдна вдова? Нема вдома - пiшла до бога, Бога благати - щастя прохати: - Ой дай, боже, два лани жита, Два лани жита ще й лан пшеницi, Лан пшеницi - на паляницi. А ще гречки - на варенички... Яка не К убога наша хатинка, а i Пй колядники наспiвали щастя, наспiвали, що в нашому дворi будуть стояти i мiсяць, i ясна зоря... Гай-гай, куди вiдiйшли тi далекi роки? Вже одних колядникiв забрали войни, других - сира земля, третi стали дiдами, а й досi вiриться, що в твоКму дворi, бiля тебе, стояли з одного боку мiсяць, з другого - ясна зоря... По всьому селi порозходились колядники, до кожноП хати звiздоносцi прихиляли мальоване сонце, нагадуючи людям, що вже справжнК сонце змилостивилось над землею. А он бiля Зарiчки обiзвалася сива давнина, коли хмари ворогiв обкрадали наше сонце i землю: То не з моря тумани, То iз коней пара... Од чорноП погонi з Туреччини, з Нiмеччини, з Татарщини летять, Дунай перелiтають козацькi конi, перелiтають, не вмочивши у воду нi свого копита, нi козацького стремена... Iду я з вечерею до дядька Себастiяна, прислухаюсь, як за тинами пiдстрибуК морозець, придивляюсь, як у тiнях i дрiмливих мiсячних калюжках заколисуються хати, вбираю в себе колядки, думками й очима добираюсь аж до тихого Дунаю, де гуляли козаки. I так менi добре та радiсно стаК на серцi, наче i я з козаками ломив неволю, визволяв добрих людей, щоб верталися вони на тихi води, на яснi зорi. А на шляху в цей час обiзвався передзвiн зброП i стремен, загупали кiнськi копита Я в подивi оглянувся. В прозорiй темрявi iмлисто вималювались побiльшенi постатi вершникiв. I ось повз мене, пригнувшись до грив, пролетiли-промчали на Лiтин червонi козаки, промчали тим старим Чумацьким шляхом, що спадаК у мiсячний напiвсон. То не з моря тумани, то з коней пара обдала мене теплом. I хороше, i дивно, i радiсно стаК менi, малому, на цiм свiтi. Я довго дивлюся услiд червоним козакам, погойдую вечерею у вузлику i вже не знаю, звiдки вони взялися - чи з тихого Дунаю, чи з-пiд синього Бугу, чи з-пiд зоряного пилу. Отак i сходяться пiсня i життя, присмерк давнини i свiтанок сьогодення. А надi мною вечiр жменями засiваК зорi, а бiля мене арфами бринять пiдмороженi верби, а пiд ногами голубi тiнi бавляться з снiгом, що iскриться зблизька i туманиться поодаль, як iз коней пара. На левадi перегукнулися курiпки, - i вони поспiшали в село на свiй свят-вечiр бiля якогось стiжка чи клунi. Задуманий i радiсний, пiдходжу до подвiр'я дядька Себастiяна. I тут ворота розчиненi навстiж: а може, забреде погрiти душу захожа людина? Я дивлюся на поплямовану мiсяцем хату i вражено зупиняюся. Щб ж воно робиться? На хатi, в заснiженому кустратому гнiздi, де лiтували собi лелека й лелечиха, тепер стоПть самотнiй лелека i дивиться на схiд. "Протри, чоловiче, своП очi, - кажу сам собi, - бо ж над тобою глумиться якась вечiрня мана". Я й справдi протираю очi, знову косую на гнiздо, а в ньому знову стоПть цибата птиця. Та де ж вона в таку пору взялася i як не загинула в холоднечу? Тихенько, щоб не сполохати птаха, скрадаюся мало не до самоП призьби i тiльки тепер догадуюся, що в гнiздi стоПть дерев'яний лелека. Хiба ж i в цьому не пiзнаКш вдачi дядька Себастiяна? Захотiлося чим-небудь здивувати i порадувати людей, особливо дiтвору, от i поставив птицю в гнiздо; дарма що вона дерев'яна, а комусь звеселить око i кине в душу хоч краплину весняного сонця. I поки я собi любуюся птахом, поки перелiтаю у весну, на тi лужки, де на латачi, м'ятi, зiллi i сонцi вибiлюються полотнянi стежки, мене тихенько окликаК знайомий голос: - Михайле, дитино, це ти? - Авжеж, я, дядьку Себастiяне, - затремтiв мiй голос вiд радостi i вдячностi до людини, що першою, пiсля мами, нахилила над моКю дорогою зорi, взятi чи то з неба, чи з доброго серця. - От i добреП - виходить дядько Себастiян iз сiней. - А я, чуКш, вдруге виходжу тебе виглядати. - Е? - вiриться i не вiриться, i менi аж трохи лячно стаК: за що оце шибенику перепадаК стiльки любовi i вiд дядька Себастiяна, i вiд людей? - Справдi. Вже й на вулицю виходив: чи не напав на тебе, думаю собi, мороз чи сiрий вовк. Рослий, красивий, горбоносий, вiн пiдходить до мене, а я йому вклоняюся посеред того двору, де вiтрець пiдмiтаК срiбло, а дерев'яний лелека виглядаК весну. - Тато просили, мама просили i я вас прошу на вечерю, - кажу тихцем та й передаю чоловiковi ув'язанi в бiлу хустку горшки-близнята з теплим узваром i кутею. - Спасибi, спасибi, дитино, - бере дядько Себастiян вузлик, а мене охоплюК тiКю рукою, що все життя орудувала косою чи сокирою вдома, шаблею на войнах. I робота, i скорбота вибили на нiй знизу глибокi борозни i мозолi, а зверху вилiпили жили завтовшки з моП пальцi. - Це правда, що ти на льоду завалився? - I ви знаКте? - Я вже й на ковзанку Пздив, i хотiв було до вас приПхати. - Ото б настрахали маму, - знову лячно стало менi. - Дивися ж, хлопче, дивись! - ще тiснiше однiКю рукою притуляК мене до себе дядько Себастiян. - Буду дивитисяi - вже веселiше кажу я i на iнше збиваю думки чоловiка: - А де ви такого лелеку дiстали? - Славний? - Славний. Дядько Себастiян задираК голову, дивиться на лелеку, розтулюК уста й починаК смiятися. Вiн дуже гарно смiКться, назбируючи на вiП, очi й зуби мiсячне сяйно. - Це мiй друг вирiзав лелеку iз осики, а я вкрав його. - Ви вкрали? - жахнувся я. - А що було робити? Продати вiн не хотiв, так я тихцем за лелеку - i в мiшок. ПостоПть у мене кiлька днiв, i завезу назад. Ходiмо до хати. Бiля сiнешних дверей навсторч стояло двi камiннi плити, Пх. не було ще кiлька днiв тому. - Що воно таке, дядьку Себастiяне? - нахиляюсь до плит. - Якась старовина. Ось бачиш, чиКсь життя вибите на них, - проводить рукою по напiвстертих людях i конях. - Пх один нерозумець, шукаючи скарби, викопав iз старовинноП могили та й поклав перед хатою витирати ноги. I досi не перевелись мастаки об чиКсь життя витирати ноги!.. Вiдiбрав я цi плити-завезу до Вiнницi: а може, згодяться вони добрим людям. Ми заходимо до хати - в теплi пахощi сiна, хлiба i свiжих липових ложок. - От i гiсть до нас прийшов, Михайликом звати, - знайомить мене голова комнезаму iз дядьком Стратоном, колишнiм мiнiстром селянсько-бiдняцькоП республiки, далi з вiдомим на всю округу музикою Федоренком (його сiм'я складаК аж цiлий духовий оркестр), з кобзарем Левком i навiть зi своПм батьком, що саме стоПть посеред хати в бiлiй сорочцi й бiлих штанях, мов розгнiваний пророк: брови його звелися вгору, чуб настовбурчився на вiтер, а вуса опустилися вниз, на дощ. Я здогадуюсь, що старий знову чогось не помирився iз сином i навiть у свят-вечiр знайшов час гарикатись. А потiм, дивись, i сусiдам пiде жалiтися, що його сякий не такий розумець не маК в головi олiП. Старий ще й досi не може забути, що в революцiю син узяв з економiП не корову чи коня, а пiанiно, i завжди, коли пiдходить до цiКП панськоП забави, презирливо каже: "У-у-у..."-i пальцем шпиняК ПП в зуби. Батько Себастiяна не дуже ласкаво дивиться на мене й бурмоче сам до себе: - Злиднi всiх краПн, Кднайтесь! А в хатi всi, окрiм нього, починають смiятися. - Що, я, може, щось смiшне сказав? - дивуКться старий, i дивуються пiд сивобрiв'ям його перестоянi, наче памороззю прихопленi очi. - Нi, таки пiду додому, - не кумпанiя ви менi! - береться за шапку i зачерствiлий кожух, що лежить на скринi. - Та чого ви i куди ви, тату? - дядько Себастiян рукою притримуК смiх. - 3 вами так усiм весело, Пй-бо, давно так не реготав. - Трясця твоПй матерi! - обурюКться батько. - Дурносмiх завжди знайде з чого пореготати, навiть коли маК пiст на копiйку. От подумайте собi, люди добрi, як менi дивитися на такого! Привозять йому горожани аж цiлий полумисок грошей, та все новеньких, та блискучих, як молодi очi, кидають Пх на стiл, - стiл щебече! Ще й могорич i закуски городськi ставлять. А вiн, як бейбас, повертаК грошi, повертаК напитки-наПдки, а пiанiну лишаК собi. То хiба ж я винен, що на самiсiнькiй серединi його розуму розсiлася дурiсть?! Коли б не вона, мав би чоловiк грошви i на корову, i на кабана, i на вариво, й на приварок. - Так то ж, тату, грошi вiд непмана. - Ну i що?! Аби не вiд дiдька! - старий випив чарку, поморщився i зажурився: - Нi, щось я тепер не те що людей, а навiть свого засмута нiяк не врозумiю. I птиця на срiбну сiтку летить, а вiн аби знайшов навiть перо жар-птицi - вiддав би у фонд. - Революцiя, дiду, зробила вашого сина таким, - обережно обiзвався розумноокий дядько Стратон. Але й це не втiшило старого: - Говори та балакай менi! Революцiя - велике дiло. Так чого ж тодi вiн далi в революцiю не йде?! - Це ж як вас, дiду, зрозумiти? - на округлому виду Федоренка здивувалися круглi, обведенi темним веселим огнем очi. - А так: давали ж йому в самiй Вiнницi службу, давали й жалування, i квартиру з шпалерами давали, iди поглиблюй революцiю! А вiн чи здивачив навiк, чи захотiв свiт здивувати: зостався в селi в однiй кавалерiйськiй шинелi та й досi по всiх лiсах гасаК за бандитами. Ще мало свинцю наПвся, iще порцiП чекаК! З ким я тодi вiку доживати буду? - Та не треба, тату, - дядько Себастiян лагiдно, з доброю усмiшкою подивився на батька. - Я ж вам казав: менi та служба не до душi. - От бачите, йому та служба не до душi! - ще бiльше розгнiвався старий. - А такий, як Юхрим, з одним задом на два празники поспiшаК, щоб показати своК соображенiК розуму. Та що ж це вийде: Юхрим ближче до революцiП сяде, ще й тебе лiктем чи колiном вiдштовхне од неП? От його, з великого розуму, ти звеш кар-кар'Кристом. А на кого ж вiн робить оце кар-кар? На тебе ж! Тодi хто з вас дурнiший? - Та цур йому, тiй балаболцi, - обiзвався кобзар. Його вдумливi, зi смутком на денцях очi глянули кудись аж поверх оселi, рука торкнулася до басiв, вони озвалися сумом, а приструнки повели мелодiю. I хата вже стала не хатою - прижуреним степом з отiКю дорогою, що й тебе чи твою душу поведе до самого неба, з отiКю чайкою, що пiд крилами тримаК ранковий туман, а в серцi - материнську печаль. А над смутком струн уже сплеснувся зажурений голос дядька Себастiяна: Ой горе тiй чайцi, ЧаКчцi-небозi, Що вивела дiточок При битiй дорозi... До дядькового низького заспiву припав тенор Федоренка i пiшов, пiшов понад хатою, понад селом, понад степом, аж до тiКП битоП дороги, де людською журбою журиться чайка-небога i де вiтряки перелопачують крилами ПП кигикання i вiтри. В це свято двох голосiв, один з яких вiв мелодiю низом, а другий брав горою, вплiтався i стихав третiй - кобзарський, битий морозами i метелицями, сiчений дощами i громовицями. I враз, коли пiсня вже завмирала, старий кобзар гiрко зiтхнув,. припав сивою головою до столу i заплакав. Ось i сльоза впала на струну, i вона теж обiзвалася жалем. Усi кинулись до старого. - Що з вами, дiду Левку? - прихилився до нього стривожений дядько Себастiян. - У кожного своК, сину, - пiдвiв голову од столу кобзар i пальцем почав витирати очi. - Яка печаль-журба тебе, Левку, гризе? - пiдiйшов до кобзаря Себастiянiв батько. ОбоК сивi, наче молоком облитi, глянули один одному в очi, побачили в них, як у снах, своП давнi лiта, своП рiзнi дороги й зiтхнули. - То чого ж ти, Левку? - знову спiвчутливо запитав дiд дiда. - Чого? Ти ж пам'ятаКш, Вiкторе, який мав я колись голос? - Пам'ятаю, Левку. Пам'ятаю його на ярмарках i дорогах, на весiллях i похоронах. - То не жаль менi себе, не жаль рокiв своПх, а голосу жаль... Оце зараз не вивiв його вгору та й зажурився, наче когось поховав. Себастiянiв батько зiтхнув, у роздумi похитав головою: - Ось за чим тепер жалкують люди. Може, воно так i треба, може, це теж - революцiя. - I тихо попрохав сина: - Заспiвай менi про тi василечки, що сходять на горi, i про той барвiнок, що послався пiд горою. I знову дядько Себастiян повiв мелодiю своПм могутнiм баритоном, а горою пiшов тенор Федоренка, до них приКднався пiдголосок колишнього мiнiстра селянсько-бiдняцькоП держави, в яку входило аж три села. Тiльки Себастiянiв батько, стоячи посеред хати, не спiвав; вiн дивився кудись у далечiнь, чи то пригадував, чи то кликав до себе своП далекi лiта, своП далекi василечки, свою далеку дружину, що озивалася тепер до нього тiльки у снах. - За тебе, Себастiяне, за тебе, людино! - пiсля василечкiв пiдняв чару колишнiй мiнiстр, а теперiшнiй голова комiтету незаможних селян у тих селах, що були повстали проти гетьмана й кайзера. - Нi, за дiда Левка, за голос його, що все життя пiдносив угору та вгору людську душу, бо горе було б нам, якби душа, пробачте, застряла десь бiля кендюха. - А щоб тебе, вилупку! - махнув рукою i вперше за вечiр засмiявся Себастiянiв батько. - Спасибi, Себастiяне, що уважив, бо головне в нашому дiлi - душевнiсть, а решта-все тлiн, - по старостi лiт кобзар вмочив у чарку сивого вуса, зчавив з нього скаженiвку i тiльки опiсля випив, що мав випити. - Артист! - показав усi зуби Федоренко, хотiв так само зробити, але це в нього не вийшло. Вiн знову засмiявся i запитав мене: - А ти артистом не думаКш бути? - I чого тебе весь час до артистiв тягне? - здивувався дядько Стратон. - Ой, люблю сцену, як своК життя! - зiтхнув Федоренко. - Iнколи як сядеш на нiй зi своПми синами i братами, то чуКш - у рай попав, i нiяк не менше! - А платять за це добре? -спитав Себастiянiв батько, i всi аж лягли вiд реготу. - Нi, таки я пiду, не хочу страмитися з вами! - Старий знову пiдiйшов до кожуха, але син вихопив його з рук батька i жбурнув на пiч. - Побудьте ще, тату, без вас i свято скисне! - От навiжений. I що менi робити з тобою?- пробурчав старий, але залишився. - О, ще хтось до нас! - повернув голову до дверей чуткий Федоренко. Незабаром в оселю увiйшов старий гончар Демко Петрович, бiля якого на ярмарку завше товпились люди. ОднiКю рукою вiн притримував мiшок, а в другiй держав свiй прославлений батiг, видовбане пужално якого було сопiлкою. Це ж треба додуматись, щоб навiть у пужалнi трималася музика. Видко, не зблизька прийшов чоловiк, - на його товстих вусах аж дзеленчали крижанi бурульки. Привiтавшись, вiн зiрвав Пх з вусiв, стер наморозь з дугастих брiв, бережно скинув з плеча мiшок, у якому обiзвалися гончарськi скарби. - Демку Петровичу, вихилiть чарочку з дороги! - запросив господар. - Для сугрiву душi i рук не завадить, - охопив кощавою пропеченою рукою глиняну з червоним цвiтом чарку. - Ваше здоров'я! Ой!.. З чого ж ви ПП, мокруху, на скаженiвку переганяКте? - Це запитайте Федоренка! - засмiявся дядько Стратон. - Вiн з якогось весiлля доп'яв такого зiлля. Демко Петрович зiтхнув: - Музика за свою роботу маК веселуху, а гончар - жовч. - Чого це ви такоП сумноП завели? - здивувався дядько Себастiян. - Хто вас зобидив? - А будеш на свят-вечiр слухати грiшне? - Та що робити? Послухаю. - То й мотай на вус. Я, Себастiяне, дуже розумiю рiзних i всяких, яким положено ненавидiти нас. Але нiяк не второпаю, з якоП це хвороби iнодi свiй свого ненавидить, свiй свого поПдом Псть, свiй свому i дорогу, i життя вкорочуК. - Хто ж вам життя вкорочуК? - насторожилося мiжбрiв'я дядька Себастiяна, i насторожилось усе його обличчя, полатане вiтряними лишаями. - Ет, багато казати, та мало слухати, - хмурнiють очi майстра, в яких i зараз, i довiчно будуть мiнитися полиски гончарських вогнiв. - Говорiть! - наполягаК дядько Себастiян. - А я думаю: ми говоримо бiльше, нiж треба, та й бiльше, нiж треба, вiримо пустомолотам, тому вони й навчилися язиком добувати собi мед, а когось цим же самим язиком жалити, мов гадюки. - Хто ж вас ужалив? - Не мене, а мою працю. Це навiть гiрше, нiж мене. Того й притарабанився до тебе, голово! - Демко Петрович заглянув до свого мiшка, понишпорив, вийняв з нього кахлину i показав дядьку Себастiяну. - Поглянь, коли хочеш, на мою цяцьку. Ми всi потягнулися до перепечених рук майстра. На його нiжнiй полив'янiй кахлi з очерету злетiла качка, злетiла в зелений свiтанок, до ще не видимого ронечка. Чорне око птицi довiрливо, по-людськи дивилося на нас, а з ПП крила вiдiрвались двi краплинки води чи роси. - Боже, як гарно! - аж застогнав кобзар. А дядько Себастiян поцiлував Демка Петровича. - От чоловiк! Взяли мене й перенесли з зими у весну. Таке чудо з глини зробити! - Бог Адама теж вилiпив з глини, - вкинув слiвце Себастiянiв батько, i знову мав за це смiх, i знову поглянув на пiч, де лежав його кожух. - Спасибi вам за радiсть, - подякував гончаревi дядько Стратон. - I справдi ви маКте хоч краплину радостi? - подобрiшали вогнем накупанi очi Демка Петровича. Вiн таки знав, що його праця повинна подобатись людям, але хотiлося, щоб вони ще i ще раз ствердили це й розмили невсипущi сумнiви, непевнiсть, якi бiльше тримаються душi творця, анiж ремiсника. - Про що й казати, - аж зiтхнув дядько Себастiян, придивляючись до кахлi. - I як воно так виходить у вас, що вiд кахлини аж повiяло весною? Добра i соромлива посмiшка обвела зморшкуватi уста гончаря: - Бо я перед тим, як робити, викликав до себе весну: i зеленi лужки, i синю воду, i верби над нею, i сонце над вербами. От коли вони стали бiля мене, то руки самi потягнулись до працi. - Не знаКте ви цiни своПм рукам. - Найшовся такий, що склав Пм цiну, - зажурився гончар. - Що ж воно трапилось? - Оце ж побачив моП цяцьки Юхрим i обклав Пх таким патентом, що треба покидати свою забавку. - Що?! Юхрим вас обклав?! - одразу ж розгнiвався дядько Себастiян. - А хто iнший? Своячок! - Не своячок, а книшохап! - нахмурився дядько Себастiян. - Хiба ж втямки паскудi, що я на горшках та глечиках бiльше б заробив? - Ви йому про це казали? - I казав, i благав, i сварився. А вiн ухопив мою душу, мов кат, i потягнув ПП на протокол, наче на шибеницю. Такий сором, таку неславу кинув на моП роки i працю. - I нiхто не рятував вас? - Тодi мене мiг би врятувати або мiй у його кишенi червонець, або чийсь вищий чин. - Ну, то я ще з ним, нiкчемою, побалакаю! Я йому!.. - Дядько Себастiян чогось не доказав, кинувся до жердки i похапцем почав одягатися. Гостi й батько насипались на нього: - Почекай, Себастiяне. Хiба ж завтра дня не буде?! - Нащо вiн тобi на святий вечiр здався! - Я комусь зроблю його грiшним! - Навiжений, чи ти не здитинiв? На кого ж гостей покидаКш? - знову розгнiвався батько. - На вас, тату. Розважте Пх чимсь смiшним. - Трясця твоПй матерi i тобi, задирi! Чи ти ось тепер обаранiв, чи таким на свiт пожалував? - Тату, частуйте гостей! Я скоро буду! - Дядько Себастiян, як вiтер, вискочив iз хати, а я вищулився за ним i прикипiв бiля сiнешнiх дверей. Дядько це помiтив, але нiчого не сказав, - йому тепер було не до мене. Ось вiн пiдбiг до стайнi, розчинив дверi й вивiв коня, якого колись вiдбив у бандитiв. Кiнь тихенько заiржав, вигнув голову, i проти мiсяця росою заiскрилася його грива. Дядько Себастiян вискочив на нього, пригнувся, щось сказав, i кiнь з копита пiшов галопом, аж бiла курява затуманилась за ним- З хати повиходили гостi, i, не змовляючись, попрямували на вулицю. Над селом небеснi мiрошники просiвали зорi i зоряну пергу, а селом i досi з кутка на куток, розхлюпуючи щастя, переходили колядники. - I що ви скажете про нього? - питаКться сам у себе кобзар. - Що я скажу? - обiзвався дядько Стратон. - Один чоловiк маК душу, як птицю, що пiд хмарами ширяК, а другий - мов квочку, що тiльки на своПх яйцях сидить, висиджуК не курчат, а покручiв якихось. - А що мiй Себастiян маК за свою душу? Одну шинелину, одну пiанiну i купу напастi. Кажу ж йому: пожив ти для революцiП, то поживи й для себе. - А вiн живе для лiнiП! - засмiявся Федоренко. - ЛiнiП! - перекривив Себастiянiв батько. - Яка ж це лiнiя, коли хтось за революцiю одержуК порцiю свинцю, а iнший трясе й обтрушуК цю революцiю, як золоту яблуню, ще й прикидаКться храните-лем ПП? Вiд ставу, почувся тупiт копит. А ось на вулицi з'явився i дядько Себастiян. Передним, поперек коня, лежав вдвоК перегнутий Юхрим Бабенко. Вiн щось жалiбно белькотав, зойкав, оправдувався, а його довжелезнi ноги раз од разу розпорювали снiг. Коли обурений такою поклажею воронець влетiв у двiр, дядько Себастiян скочив на землю i, не церемонячись, потягнув за собою Юхрима. Той, наче куль, упав на снiг, застогнав, пiдвiвся, п'янкуватими очима посклянiло глянув на нас, здивувався i одразу ожив: напевне, спочатку думав, що йому треба чекати чогось страшнiшого. - I вас отак сюди привезли в гостi, як мене? - звернувся до людей i почав правицею розтирати поперек, а лiвою - живiт. Це несподiване запитання розвеселило усiх, а на мiнливе Юхримове обличчя лягаК вираз догiдливостi: - От гарного коня маК Себастiян! Прямо не кiнь, а золотогривець! От везе чоловiку в селi! - А тобi в мiстi? -запитав дядько Стратон. - Теж нiяк не зобиджаюсь на своК офiцiйне державне становище, - говорить до дядька Стратона, а сковзким оком пасе голову комнезаму i непомiтно робить крок i другий назад. - Ти наче втiкати збираКшся? - питаК дядько Себастiян, змiрявши поглядом ноги Юхрима. - Тiкати? - дивуються i очi, i уста, i квасолистi нiздрi Юхрима. - Це я ноги розминаю. Та з такою кумпанiКю усi святки, як у раю, гулятиму. Може, скочити за чимсь таким? - красномовно поторгав рукою кишеню. - Повертай до хати! Поговорим про святешне, - похмуро каже голова комнезаму. - Коли просять, то повернемо. I чого ти хмаришся, коли в гостi привiз? - Лиха година возила б тебе! - Е, це вже випад! - пiдiймаК голос Юхрим, а на його очi наповзають сiрi плiвки. - Привiз мене у гостi, то й частуй, натурально, як гостя, бо я теж можу розсердитись: менi Пхати поперек коня було не дуже зручно. I чи не думаКш, Себастiяне, що ми пунктуально розберемо це дiло в повiтi пiд девiзом: "Геть партизанщину i махновську анархiю!"? - Яку анархiю?! - скипiв дядько Себастiян. - Ну, оту, не зовсiм культурну. В оселi дядько Себастiян став насупроти Юхрима i Кхидно запитав: - Виходить, дорвався до влади? На це Юхрим, як по писаному, вiдповiв: - Маю повагу вiд iнстанцiй, представникiв i газетноП хронiки. Ти не читав, як нещодавно про мене було написано в одному органi: "Оратор подробно остановился..."? Жаль тiльки, що прiзвище переплутали: замiсть Бабенко, чогось написали Бабiй. Воно корiнь один, та звучання зменшили, а збiльшили причетнiсть до бабодурства. Як ти на це дивишся? - Я ще дочекаюсь, коли про такого оратора-дурисвiта iнше напишуть. - Чекай, коли маКш час, - знизав плечима i позлiшав Юхрим. - Але не завжди отак висловлюй своК мнКнiе при народi, бо я про тебе можу висловитись у кабiнетi. - Про твоП пiдшепти, завушнику, я добре знаю. А ти хоч раз, працюючи фiнiнспектором, думав, що лишаКш позад себе? - Позад себе?.. Хай над цим питанням поколiння думають! - безжурно вiдповiв Юхрим. - А я для сучасностi на потреби вириваю карбованець. - З м'ясом? - Карбованець завжди виривався iз болем, iз шкурою чи з м'ясом. Це знають усi дiловi люди. А хто зараз у нас маК стати пупом землi? Тiльки дiловi люди, що вмiють i виривати, i вимолочувати карбованець. - Вибуяв ти, як дуб, а розуму й на жолудь не вродило! - придушив гнiв дядько Себастiян. Тепер Юхрим навiть згорда поглянув на голову комнезаму: - Який не маю розум, а знову ж тепер не тобi вчити мене. ~ - Побачимо! Юхрим з жалем i прихованою насмiшкою похитав головою: - Ти опiзнився, Себастiяне, опiзнився! Тепер уже я тебе можу вчити, як вищестояща iнстанцiя. - I таки може, - погодився Себастiянiв батько. - Хоч ти, Юхри-ме, дурень, а мiсце маКш розумне. - Ти впiзнаКш цього чоловiка? - насилу стримуючи лють, дядько Себастiян поклав руку на гончаря. Юхрим споважнiв: - Натурально, впiзнаю, персонально приглядався до його звичайних i пiдозрiлих цяцьок, персонально i обклав Пх, щоб менше назбирували навколо себе несознательнi очi i несознательний смiх. З моПх рук по лiнiП фiнансiв навiть рiдна мама не вислизне. - I ти, бевзь, посмiв обкладати красу?! - В дядька Себастiяна аж уста затремтiли. - Авантюристичне запитання! Бо що таке перед фiнансами краса? - обурився Юхрим, обурились його квасолистi нiздрi, та враз вiн утихомирився, а очi помаснiли: - За красу завжди i всюди бiльше платять, то вона бiльше i обкладатися повинна. Резон? - Тобi дай волю - усе красиве вичавиш! - обiзвався сивий кобзар. - I вичавлю! Я людина без рiзних селянських сентиментiвi - по-нахабнiшав увесь вид Юхрима. - Якась качечка або квiточка з моПх очей не виб'К сльозу. I треба дивитися на житПя крiзь призму в iсторичному розрiзi! Бо що тепер вартнiше: якiсь красивi, але нiкому не потрiбнi качки, коники чи звичайнi горшки, що йдуть на потреби трудящих робiтничо-селянськоП держави? I хай, натурально, оцей рукотворець без вiдповiдного дозволу на те не кидаКться у мечтанiя, у фантазiП i лiпить, що положено лiпити з глини, - горшки i макiтри; хай i вiн втямить: краса служить одиницям, а навар - масам! - Дайте менi батога! - метнувся дядько Себастiян до лави, правицею вхопив пужално, а воно обiзвалось спiвом. - Я з цiКП макiтри нароблю шматкiв! Я ним вiдчиню своП дверi! З обличчя Юхрима злетiло нахабство, вiн сторч головою кинувся до порога, а в хату, мов хуртовина, влетiла Юхримова жiнка. Мороз хмариною закружляв навколо неП, а всi ПП широкi розгойданi спiдницi вiдразу вiдмiряли собi пiвхати i розбудили в нiй вiтер. Юхрим з подиву сказав: "О, прибiг Њвген накоренок" - i притулився спиною до печi. - Ой Себастiяне дорогенький, богом прошу тебе, не вибивай душу iз тiла, не запогуби, не прибий мого нездалого, мого зеленоголового! - мiнливими рум'янцями i кирпочкою мiж ними припала тiтка Христина до плеча голови комбiду. - Хоч який вiн нiкчема, а не прибий, бо ж i дурням треба жити на свiтi. - Прибивати не буду, а провчити навiть при тобi не посоромлюсь! - Ти справдi не будеш його вбивати? - не повiрила зразу молодиця i глянула на Юхрима. - А ти що варнякав? - i знову до дядька Себастiяна: - То не будеш? - Нащо менi цей телепень здався?! Тiшся ним, коли не докучив, як болячка. Тiтка Христина одразу ж повеселiла, крутнулась по хатi, а на ПП драбинками надiтих спiдницях ожило цiле господарство: i горох, i вишнi, i птицi, i квiти, i колоски. - Коли так, Себастiяне, всип моПй парi i за мене! Аякже! Бо хiба це чоловiк? Такого лобуряки, баламута, бельби, пустодзвона, ледащицi, брехуна, носодера, сушиголови, залицяльника i спiдничника увесь грiшний свiт не бачив. Вiн скоро з мене Варвару-великомуче-ницю зробить, а я ж, на злiсть йому, хочу по-людськи жити. Дядько Себастiян здивувався, опустив руку з батогом: - Оце так! I тобi, жiнко добра, не шкода буде твого каламутника? - А вiн мене жалiК? - тiтка Христина одним кулаком пiдперла бока, а другим насварилась на чоловiка. - Хай, лоботрясе, хоч раз вiдiллються тобi моП сльози! Скiльки я тобi казала: не чеши чорта - бiсом станеш! Аякже! - Тодi, хрещенику, тримайсь! - дядько Себастiян вiдвiв руку з батогом, а Юхрим, вивалюючи плечем i лобом дверi, вилетiв з хати, зачепився в сiнях за дiжницю, упав, тихенько зойкнув i рвонув на себе сiнешнi дверi. - I тут утiк! - здивувалась i сумно похитала головою тiтка Христина. - Вiн, певне, i вiд смертi втече. Я скочив до дверей, щоб зачинити Пх, i в цей час у дворi обiзвався густий здивований голос: - Ти чого сторч головою летиш? Що це тут робиться? Розбiй, по