полохи. Iван Тимофiйович це добре знав i, втиснувшись важким тiлом у борозенку, неквапно бив з гвинтiвки на невеличкi свiтлячки. Свiй вiдтинок вiн уже встиг вiддати менш досвiдченому стрiльцевi Степановi Кушнiру, що лежав поруч у другiй борозенцi i немилосердно лаявся пiсля кожного пострiлу: куцак сильною вiддачею мало не виривав чоловiка iз землi, - Пiдманули, пiдманули ви мене, Iване Тимофiйовичу, - нарештi не витримав Кушнiр. - Каюсь, К таке дiло, - погодився. - Та це ж, сам бачиш, на користь iде. - А то б стерпiв iнакше? Це тiльки i втiшаК мене. Все менше на якусь погань для революцiП стане. Чи так я думаю? Але Iван Тимофiйович нiчого не вiдповiв. Зовсiм недалеко зметнулась вгору, випростовуючись, незграбна довга постать, щось загорланила, i зразу ж високий натягнутий крик перейшов у кволий, простуджений клекiт. - Жери тепер землю, - коротко вiдкусив Iван Тимофiйович Бондар, перезаряджаючи гвинтiвку. - От i нема вже однiКП контри. - Хотiв би, щоб усi вони за одну нiч свинцем втихомирились. - Втихомиримо. Та не всiх разом. На все свiй час приходить, як говорить Мiрошниченко... Ох, i вiддаК! Вже плече у мене ревма кричить, - скривився Кушнiр. - Начеб вiдсунулись бандити вiд нас... Iване Тимофiйовичу, а вам не страшно? - Та поки дрижакiв не вибиваю. - А менi страшнувато, - признався Степан, i голос його перейшов у схвильований шепiт. - Не подумайте, що за шкуру трушуся. Вона у мене встигла одубiти. Ранiше i про смерть не так думалося. А от тепер, коли аж чотирнадцять держав од нашоП молодоП краПни у нори дряпанули, - страшно не хочеться пiд бандитську кулю потрапити. Бiля своКП землi походити хочеться. А подивишся, як ПП всяке вороння шматуК, так серце розриваКться. Наче не землю, а його шматують. - Та землi у нас нiяка сила не вiдбере, - коротко сказав Бондар. - I я так думаю... Хочеться при своПй владi пожити, по-новому, як товариш Ленiн навчаК. Оце коли нещодавно наш Савченко почав на заводi пояснювати думи вождя, так i в серцi надiП не вмiщаються. Вся наша краПна перед очима, наче сонце, встаК. I так жити хочеться, ну прямо розповiсти нема сили. Начеб оце тiльки на свiт народився. Ви старiшi, Iване Тимофiйовичу, десь цього i не чуКте. - Нi, чую, - стримано вiдповiв i лише згодом додав: - Того i лежу з гвинтiвкою отут, а не завалився барсуком на пiч... Прислухайсь - вiдкочуються гади. - Вiдкочуються. Мiрошниченко ловку штуку з гарматою придумав. - Почекай, що це за тупiт од лiсу? - сказав насторожено. Дорога знову загудiла копитами - i серед бандитiв пронiсся розгонистий крик. - ЗдаКться, пiдмога чортам прийшла! - неспокiйно промовив Бондар, дослухаючись до глухого дзвону землi. - Так воно i К! - пiдвiвся Кушнiр. - Ех, не в пору... Припiзнись на яку годину - i од них, проклятих, духу б не залишилось. Чiтким голосом Донелайтiс дав якесь розпорядження, i на рiллi загупали кроки червоноармiйцiв. Гармашi вiдтягли гармату назад, потiм щось стурбовано промовив Мiрошниченко, i через короткi iнтервали на дорозi почали рватися снаряди, намацуючи рухливе кубло ворогiв. Але воно з гиком та свистом проскочило мiж розривами, спiшилось i чорним потоком кинулось в обхiд комiтетчикам. - Держись тепер крiпко, Степане! - Пригинаючись, Бондар побiг наперерiз рухливому клубковi. Кушнiр для чогось тоскно оглянувся навколо, зiтхнув i побiг за Iваном Тимофiйовичем, на ходу стрiляючи зi свого громобоя. Кулi з сумовитим струнним дзижчанням все густiше обсновували погожу нiч, злостиво, з форкотом, скородили свiжу рiллю, збивали гребенi невлежаних скиб. Невелика група бандитiв метнулась до гармати. Донелайтiс i Мiрошниченко першими кинулися Пм назустрiч. Та в цей час вiд ярка зовсiм неждано по бандитах коротким, злим перебором ударив кулемет. - Робiтничий загiн пiдiйшов! - радiсно вигукнув Мiрошниченко, прострелюючи рiллю, що звивалася темними плямами втiкаючих ворогiв. - Чому так думаКш? - напружено прислухаКться до пострiлiв Донелайтiс. - Пiзнаю кулемет i руку паровичника Фiалковського. ЧуКш, як строчить? Коротко, рiшуче, з душею. По-робiтничи. - Оце добре. Тепер Савченко не випустить бандитiв. Ох, i молодчина чоловiк! - До нас пiдступаК. За людей в першу чергу турбуКться. I справдi, незабаром комiтетчики з'Кдналися з усiм збройним робiтничим загоном з цукрового заводу. - Ну як, орли? Б'Кмо ворогiв? - пiдiйшов до комiтетчикiв iз браунiнгом в руцi високий котельник Савченко. Навiть в темнотi його голова свiтилася м'якою хвилястою сивиною, а погляд горiв молодим юнацьким блиском. Пiсля революцiП 1905 року Павла Савченка, кучерявого, веселого юнака (вiн навiть самого князя Кохана здивував винаходами) iз кам'янець-подiльськоП фортецi погнали в Сибiр. З пiвночi повернувся вiн спокiйним, навiть строгим чоловiком, обкиданим зморшками i обсiяним сивиною; повернувся грамотним, з чималим досвiдом пiдпiльника, бiльшовиком. Дома Савченко нiкого не застав: мати, не дочекавшись сина, померла в зимнiй вдовинiй халупi, а брати i сестри розбрелись на заробiтки по економiях i заводах. Директор цукрового заводу, знаючи, якi руки у котельника, поламавшись, таки прийняв його на завод. А в 1917 роцi Савченко з передовими робiтниками розбив охорону князя Кохана i взяв завод пiд опiку професiйноП органiзацiП. - ЗдаКться, вчасно поспiли, - припав командир робiтничого загону до вогкоП вiд роси станини. - Iнтересно воюКте. - Ох, i вчасно, - весело промовив Мiрошниченко. - Думалось... та що там говорити, дуже тяжко приходилось нам. Загинули б без вас. - А ви погане мiсце вибрали для маневрування, - тихо сказав Савченко. - Гарматний вогонь переносимо до лiсу. Свириде, вiдсiкай вiдступ контрi, поки вони до пам'ятi не прийшли. - Њсть вiдсiкти вiдступ. - О, в Фiалковського кулемет перегрiвся. Товаришу IльПн, пiднеси кулеметникам води. - Њсть пiднести води... - ЧуКш, як навколо забринiли голоси? - усмiхаючись в короткi цурпалки вусiв, промовив Бондар до Кушнiра. - Ще б не зрадiти! Сказано: робiтники прийшли, надiя наша. - Вистрелив на короткий сполох i чогось зовсiм несподiвано мрiйно промовив: - Подивiться навкруги... Бачите, як пiдiймаКться земля у свiтаннi. * * * Мiсяць зiйшов пiзно, i розтрушенi, як вiхтi ромашкового сiна, хмари раптом просвiтилися, задимились, ожили i побiгли на захiд. Помiж берегами неясно окреслилась лiнiя Бугу. Звiсивши голову, дрiмали конi, а ТимофiКвi i досi не слалося. Обтяжений думками i надiями, поволi ходив полем, як нiколи iще ним не ходив. Неговiркий на людях i вдома, вiн тепер досхочу говорив сам до себе, радився сам iз собою, а iнодi з дружиною та з сином: вiдчував, що вони поруч iз ним, поклич - i обiзвуться на його голос, пiдiйдуть до нього. I слова у Тимофiя тепер були теплi та ласкавi, як у пiвдень пшениця, нагрiта липневим сонцем. I по-новому перемежовувалися у них споконвiчнi сподiвання i турботи, що живуть поруч у серцi бiдняка, який за вiк хлiба не наПвся. I думки Тимофiя були поетичнi, як завжди поетична мрiя про чесне, краще життя... Виоремо тебе, ниво, обсiКмо. Не зерно, а серце своК вкладемо в тебе, щоб зародила ти нам щастя, щоб не пускала ти помiж люди старцiв i старчат, не гнала своПх трудженикiв на край свiту за тiКю копiйчиною, за тим загорьованим шматком наймитського хлiба... Усiм своПм тiлом вiн вiдчував ту землю, яку йому сьогоднi надiлив закон Ленiна. I через якийсь промiжок часу Тимофiй згадуК слова Мiрошниченка: "Селяни одного росiйського села прийшли до Ленiна в гостi, принесли йому в подарунок свiй хлiб. Прийняв Iллiч той хлiб, поцiлував, подякував людям..." I знову думки, i очi, i руки Тимофiя купаються в теплому зернi, що вродило на його полi. Несподiвано зовсiм недалеко вдарили копита, пролунали розрiзненi гвинтiвочнi пострiли, а потiм глухо озвався кулемет. По звуку Тимофiй безпомилково визначив, що стрiляли iз "кольта". Тоскно, як людина, застогнав поранений кiнь i, збiльшуючись в очах, з високо пiднятою головою промчав бiля самого воза i круто повернув на схiд. Потiм надривний голос сплеснув неждано високим "ой" i зразу ж обiрвався. Тимофiй кинувся до воза, але на пiвдорозi згадав, що гвинтiвку забрав Мiрошниченко. Зупинився в тяжкому роздумi. В'Пдливий писк кулi, що, здавалося, пролетiла над самим вухом, вивiв його з оцiпенiння. Тимофiй впав на землю. Оброшуючись, швидко i обережно поповз на стрiлянину. Через кiлька хвилин Горицвiт не тiльки знав про бiй, а вже й бачив у думках його безвiдрадний кiнець: чотирьом червоноармiйцям недовго можна було встояти проти трьох десяткiв бандитiв, що, спiшившись, пiвколом притискали жменьку смiливцiв до рiки. Раптом замовк кулемет. I тiльки тепер острах вчепився в тiло Тимофiя, але вiн зразу ж по метушнi кулеметника зрозумiв, що той мiняК ствол. "Коли б успiв, коли б успiв", - благала кожна клiтина, бо вже бандити чорними тiнями зметнулися iз землi i побiгли вперед. Ще кiлька стрибкiв i... кiнець. Молодий стурбований голос щось тихо промовив до кулеметника. Той крiзь зуби злостиво i спокiйно процiдив: - Зараз, товаришу командир, сипнемо Пм страху в матню. I дуло кулемета, наче захлинаючись, зафахкотiло вогнем. Бандитський ланцюг зразу ж, немов по командi, з стогоном, криками, матерщиною опустився на землю. Червоноармiйцi пiд прикриттям "кольта" швидко вiдбiгли назад, бо кiгтi бандитського ланцюга все бiльше витягувались до рiки. - Товаришу командир, - хвилюючись, пiдвiвся Тимофiй i застиг невдалiк вiд невисокого, в кубанцi, воПна з пiстолетом у лiвiй руцi. - Спускайтеся за мною до Бугу, я перевезу човном. - Ти хто будеш? - наближаючись, збiльшуються допитливi строгi очi. В напiвтемрявi нахмурене обличчя воПна здавалось незвично бiлим, аж прозоро синюватим. - Я? - не знайшов, що вiдповiсти. "Що ти йому скажеш? Ще за бандита прийме!" - Бiдняк я. Що за радянську владу. - Все! - вилаявся кулеметник. - Нi одного набою! - Схопив кулемет i, обпiкаючи руки гарячим стволом, знову вилаявся тоскно i боляче. I тiльки тепер Тимофiй побачив, що з правоП руки командира дзюрчить кiлька чорних струмкiв кровi. Куля, видно, наскрiзь пробила руку, i кров, розтiкаючись, так струмила iз розчепiрених болем пальцiв, наче всi вони були пораненi. - Тьху! Чортова мати! - Iваненко, що з тобою? - В плече кусонула, - обiзвався червоноармiКць, що, люто вiдстрелюючись, лежав у борозенцi. - Бiгти зможеш? - Зможу, товаришу командире. Пiд нестихаючi пострiли побiгли до Бугу. Заросле кущами узбережжя залопотiло кулями, але сила в'Пдливого свисту зменшилась, як зменшувалось iз наближенням рiки почуття небезпеки. З-за обстрiпаноП хмари виткнувся ущерблений мiсяць. На жовтому побережжi сильнiше затокувала кров з руки командира, i хвиляста подовбана стежечка покотилася до самого човна. Здавалося, то не жива тепла кров напоПла берег, а хтось iз дiтвори осiнньоП години повтискав у жовтий пiсок рiвнi чашечки жолудiв. Нi чуття болю, нi звичного жалю i млосностi, що починають нудити вiд великоП втрати кровi, не побачив Тимофiй нi в темних, наче з янтарним вiдливом очах командира, нi на його бiлявому спокiйному обличчi. Було воно строго пiдiбраним, зосередженим, по-красивому впертим. - Пiдiйми руку, товаришу командире. Життя витiкаК! - звичним суворим голосом промовив Тимофiй i зi всiКП сили рвонув до себе тонкий поржавiлий ланцюг. Занили пальцi, в'Пдаючись в залiзо, але якесь кiльце лопнуло, i Тимофiй повеселiшав: не треба вiдмикати плоскодонки - збереглася дорога хвилина. Уже випливли на середину рiки, коли берег заворушився темними постатями, засiяв мерехтливими вогниками. Невеликi спiвучi грудочки води, здибленi навколо човна ворожими кулями, на диво були схожi на неспокiйних блакитнокрилих крячкiв, що з криком падали на рiку. На березi всi полегшено зiтхнули. - Спасибi. Вiд ЧервоноП АрмiП спасибi, - лiвою рукою потиснув командир тверду руку Тимофiю. - То вам спасибi. За все спасибi. Я вам руку перев'яжу. Сорочкою. Вона чиста у мене. - Рiшуче рвонув Тимофiй комiр верхньоП полотняноП сорочки, i дрiбнi гудзики росою посипались пiд ноги. - Не треба, - усмiхнувшись, вийняв пакуночок з кишенi, сказав кулеметниковi, щоб перев'язав плече Iваненковi, а сам пiдняв руку вгору, i кров iз пальцiв потекла в рукав. - Як ваше прiзвище? - Горицвiт. Тимофiй Горицвiт. - Горицвiт? А моК Марков. Чим же вам вiддячити? У мене К... - Нiчого менi не треба, командире. Сам солдатом був. Не на те революцiя прийшла... - вiн захвилювався. Хотiлося багато чого сказати, але говорити з людьми йому було завжди важко, а надто тепер, коли згустiла кров сiялась i сiялась на синювату осiнню траву. I вiн уже рiвним голосом поволi додав: - Ви в Iвчанку iдiть. Там коли банда i наскочить - вiдiб'ють ПП люди. - Бувайте здоровi, - побiлiлими, безкровними, що аж зморшками взялися, устами Марков цiлуК Горицвiта i, притуляючи до грудей сповиту поранену руку, прямуК луговою стежкою до хат. А ТимофiКвi i досi здаКться, що кров командира токуК по узбережжю, втискаКться в пiсок, як неглибокi жолудевi наперстки. "Славнi хлопцi", - так, як батько про своПх синiв, думаК вiн, перебираючи в уявi мимохiдь схопленi риси воПнiв, не знаючи, що й вони зараз також думають про нього, згадують добрим словом невiдомого чоловiка. I та сердечна допомога, що не так би могла закiнчитись - смерть же поруч ходила, пiднiмаК Тимофiя у власних очах, наливаК радiсним чуттям. I тiльки згодом прокидаКться турбота, що бандити можуть забрати конi. Чуйно прислухаКться до того берега. Вода чiтко передаК сердиту мову i лайку бандитiв. I раптом вiн чуК голос Сафрона Варчука. "Чи то здалось?" Згодом чорнi постатi пiдiймаються вгору. Потiм загупали копита i тупiт подаленiв, затих... Сафрон Варчук розпiзнав Тимофiя Горицвiта, коли той пiрнув понад кручею в чагарники. Пiзнав i так перелякався, що дрiбнi краплини зразу ж запарували на його плескатому лобi. "А що коли вiн помiтив мене?" Майже навколiшках виблагав роздратованого невдачею Крупяка роздiлити банду: бiльшу частину пустити в село, а другу залишити в кущах. Наближався свiтанок. Круглими, збiльшеними од напруги очима вдивлявся Сафрон вдалину, тоскно думаючи одне й те саме: чи помiтив його Тимофiй, чи повернеться на цей берег? I, як бiльшiсть релiгiйних людей, у критичну хвилину вiн зi своПми справами з жаром фанатика звертався до бога, слав йому невмiло складенi молитви, щоб Тимофiй приплив до берега. I вдалинi бiля зарогу простуджено бухикнуло весло. Сафрон зразу ж забув i за молитви i за бога. Розводячи темряву, хлюпнув човен, а на ньому на увесь зрiст стоПть високий дужий чоловiк, неквапно i вмiло орудуючи веслом. М'яко стукнувся човен у пiсок. Тимофiй вискочив на берег, i в цей час лунко гримнув пострiл. Сафроновi на мить здалося, що то його серце розiрвалося. Вiн мимоволi обома руками схопився за груди, не спускаючи очей з Тимофiя. "Похитнувся", - зрадiв i руки його сповзли з грудей, але зразу ж знову судорожно зведеними пальцями вхопилися за серце: Тимофiй з незвичною спритнiстю влетiв у Буг, i не скоро його голова пiднялась над водою, знову зникла i знову з'явилася. Бандити вискочили iз схованки. Вода затрiпотiла то невеликими крильцями, то довгастими смугами. А Сафрон, одурiвши од переляку i злостi, плутався пiд ногами бандитiв, тикаючи пальцем на поверхню рiки: - Он вiн! Он вiн! З'явився! - Та вiдiйди ти... двоюрiдний брат Гальчевського! - нарештi визвiрився на нього високий каракатий бандит з вузькими, наче осокою прорiзаними очима, що стояв на вартi бiля мосту. - Не повилазило нам! I Сафрон ображено притих, але коли з'являлася над водою голова Горицвiта, вiн механiчно вказував рукою в тому напрямi. Холодна вода окропом ошпарила Тимофiя. Тiло зразу ж почало горiти i стягуватися в клубки. Проворними рухами вiн пiд водою зiрвав з себе чоботи, пiджак, ривком пiднявся угору, на всi груди вдихнув повiтря i знову занурився в рiку. Мiцнi стужавiлi руки, неначе два весла, розгортали густу воду. Не чув, як навколо нього шльопали кулi - вуха наче пекучим клеКм залило. I вони почали боляче пухнути, "Нiчого, Тимофiю. На тебе ще куля не вилита", - потiшав себе, як i на фронтi. Пiд кулею вiн розумiв не шматок свинцю, а смерть, бо не раз Тимофiй був поранений. Не тiльки потом обкипiли його георгiПвськi хрести, що лежать в куточку скринi iз темними плямами чесноП солдатськоП кровi на чорно-оранжових стрiчках... Навiть у думцi не припускав, що вiн може бути зараз убитим. "Поранити можуть. Так це не новина. А рiчку перепливемо". I вода аж шипiла, розступаючись перед ним. Розсiкав тугi пiдводнi течiП, могутнiми плечима з розгону кришив крутежi, кожною клiтиною вiдчуваючи рух студених наелектризованих м'язiв рiки. "Нiчого, Тимофiю, на тебе куля ще не вилита". I, весь у тугiй напрузi, не чуК, що кров його уже доточуК рiчку. Раптом сталось щось незвичне i страшне. Якась лиха сила пересмикнула всiм тужавим тiлом, перегнула його, скрутила болюче пораненi костi i заморозила Пх. Трiпонувся так, неначе iз каменю виходив. Руки, голова, плечi послухались - ожили, а скорченi ноги закаменiли i потягнули його донизу. I Тимофiй усе зрозумiв. ВостаннК пiднявся над водою. Сумовитим розумним поглядом широко окинув берег у свiтаннi. I чогось йому стало жаль. Страху не було, а тоскний жаль чогось, що нiколи не прийде, охопив усе його напiвживе тiло. Вiн навiть не подумав, що це був жаль непрожитих рокiв, тих рокiв, якi оселились у найкращих його сподiванках, а наяву ще не приходили. Тiльки тепер вiн наближався до ПхньоП гранi i вже вiдходив од них назавжди... Може, Докiя, Дмитро... I очi його подобрiшали. Усе життя, усi видiння за якусь хвилину перейшли перед ним, як проходить безсмертне вiйсько повз убитого товариша. Промайнуло дитинство, дощовi галицькi ночi на фронтi, ближчими стали убитi друзi i земля... - Панська? - Та нi, наша. - Значить, панська? - Панська була та загула. Тепер наша, ленiнською правдою дадена. I побачив, як вiн з Мiрошниченком i Дмитром вийшли на Великий шлях серед житiв. А з далини до них усмiхаКться дороге обличчя вождя.... "Хлiб йому селяни принесли..." Так це ж вони уклонялися хлiбом вождю... усе, усе переплутав Мiрошниченко. I в останнi секунди свого вiку вiн увесь тягнеться до нерозпiзнаноП гранi майбутнього, яка от-от мала розкритись перед ним, бо все життя вiн жив майбутнiм, не маючи нiчого вiдрадного в минулому. I Тимофiй не чуК, як вода кам'янить натрудженi жили, неначе вимиваючи Пх з тiла, як пiдхоплюК течiя його i несе на широке плесо... - Капець! - високий каракатий бандит пiдкидаК втинок на плече i прямуК стежкою нагору. - А завзятий чорт! - з задоволенням хтось вилаявся, затягуючись цигаркою. - Скiльки проплив у таку холодину. Сафрон хоче попросити бандитiв, щоб вони iще почекали: а може випливе Тимофiй. Та, вiдчуваючи настрiй усiх, не наважуКться слова сказати, тiльки погляду не зводить з рiки. Його носате обличчя i досi мертвотно перекривлене страшною напругою. Уже пiшли бандити нагору, уже заклепали копита, уже сколихнулися, поширилися смуги свiтанку, уже плоскодонка, пiдбита хвилею, ворухнулася, зiтхнула i попливла услiд за своПм господарем, а Варчук iще не виходив iз прибережних кущiв. "Господи, милосердний Iсусе, допоможи менi грiшному в тяжку годину. Коли б..." - I вiн перераховуК всi своП невiдкладнi турботи, i темнi неблискучi очi, пiдперезанi круто вигнутими сережками фiолетових пiдтьокiв, туманить вологий свiтанок, бiль i злiсть. У його одноманiтне шептання якось непомiтно вливаКться пiсня, вона не заважаК молитвi. Але раптом Сафрон пiдскакуК як ужалений. Замiсть пiснi несмiливо плеснула задириста частушка. В голосi хлопця пiд час спiву чуКться i радiсть i непевнiсть. Але ось частушка проспiвана до кiнця, почувся полегшений регiт, i вже два голоси, аж смiючись, в захопленiм здивованнi, напевне, вперше вивели: Ой на небi безпорядки, Кажуть, бог змiнився: Пiшов грiтися у пекло I весь обсмалився. "Iроди! Чорти проклятi!" - ледве не вискочив у шаленiй лютi зi своКП схованки Варчук. Але вчасно схаменувся, поглянув на рiку. До того мiсця, де востаннК з'явилася голова Тимофiя, пiд'Пжджав довбаний човен. Посерединi його лежали жаки, а по краях сидiли два хлопчаки - Григорiй Шевчик i Варивон Очерет... - Хороша, значить, пiсня, Григорiю. Жаль, що дома так заспiвати не можна: батьки чуба iз шкiрою вирвуть, - засмiявся Варивон i, оглянувшись, пошепки додав: - Дивись, чиПсь ятерi стоять. Чи не потрусити нам? - Та що ти? - замахав руками Григорiй Шевчик, i на його темному красивому обличчi вiдбився непiдроблений переляк. - А ми давай спробуКмо, одного потрусимо. Нiкого ж нема. Ну, нiкогiсiнько. - Варивон ухопився за палицю i потягнув до себе ятiр. - Ох, i тяжкий. Напевне, повно набилося риби. Григорiю, помагай! Iще одне зусилля - i раптом вони обоК застигли в страшному оцiпенiннi: iз води, опереджаючи ятiр, з'явилося спокiйне, з напiвзаплющеними очима обличчя Тимофiя Горицвiта. В променистих зморшках його очей i навколо уст враз проти сонця замерехтiли, заiскрилися зерна вогкого пiску. * * * Горе так ударило молодицю в груди, що вона зразу ж, захлинаючись, без слова, без стогону упала серед двору на колiна. Рукою потягнулась до грудей, шукаючи i не знаходячи серця. Хотiла пiдвестися i знову упала, покриваючись важким розплетеним волоссям. Кривавлячи колiна, поплазувала до ворiт, ухопилася побiлiлими руками за них. А коли на вулицi сумовито заскрипiла пiдвода, Докiя звелась i, не чуючи власного тiла, надломлюючись, побiгла до неП. Чорне накриття, як грозова хмара, заслало увесь вiз. Сама собi не вiрячи, вiдкинула це накриття, i зразу ж уся земля з страшною силою гойднулась, налетiла на неП, пiдносячи вгору воскове обличчя Тимофiя. Вiн, збiльшуючись, чорнiючи, гублячи знайомi риси, так наближався, охоплював ПП, неначе навiки мав увiйти, злитися з нею. "Бандити поранили вашого дядька. Ну, а судорога доконала його. Осiнь..." - iще чуК, наче крiзь глуху дощову стiну. Але хто це говорить, хто ПП втiшаК - не знаК. В надлюдськiй напрузi вiдкинулись руки i голова назад. Та очi не побачили неба - лише чорне накриття, що вгортало чоловiка, налягло на неП. Заточилась молодиця, пiд босими ногами задимилась темним пилом дорога. I з розгону, нахиляючись вперед, Докiя упала на полудрабок. Голова забилась на мокрiй одежi чоловiка, буйнi коси встелили пiввоза, набрякаючи вiд слiз i рiчковоП вологи. - Тимофiю! Устань, Тимофiю, - не благаК, а наче наказуК, пошепки наказуК вона; руками тягнеться до його холодних рук iз синiми застиглими вузликами жил, схиляК голову донизу. - Устань, Тимофiю. - Мамо, не плачте. ЧуКте, мамо. Вона важко вiдриваК мокрi руки вiд обличчя i за сльозами спочатку не може зрозумiти, чи це Дмитро, чи Тимофiй стоПть перед нею. - Мамо, не плачте. - Сльози набухають в його червоних зiницях, i хлопець кусаК до кровi губи, щоб не розплакатись, як дитина. Ця боротьба робить старiшим юне обличчя, вирiзаК на ньому складки i зближуК риси iз рисами батька. - Тим... Дмитре, сину. Хiба я плачу, - стiкаючи великими сльозами, ступила крок до сина. - То горе моК плаче - серце вищерблюК... - I раптом чуК, що вiд нього вiК осiннiм полем i осiннiм гiркуватим листом, як iще вчора вiяло вiд Тимофiя. I тiльки тепер вона кожною клiтиною розумiК, що Тимофiя нема. - Не плач, ДокiК, - пiдходить до неП незвично сумний i постарiлий Мiрошниченко. - Ех, i в мене, ДокiК, не легше на душi: банда всю сiм'ю вирiзала. Дiтей на шматки... i на вулицю повикидала. Вiн нахиляКться до Тимофiя, сповнений своПм i чужим горем... КНИГА ПЕРША. НА НАШIЙ ЗЕМЛI Частина перша I Вiддаленим журавлиним переливом заскрипiли ворота, дзвякнуло кiльце, i хура неквапно вплила в розчинену браму. Табунець горобцiв з хуркотом вилетiв iз клунi; в напiвтемрявi густо колихнувся настiй лiсового сiна, непересохлих снопiв i влежаних яблук. Дмитро, вплiвши правицю в тугий снiп, знайшов ногою роздвоКння вiйя i скочив на тiк. Великою мiцною рукою потягнув до себе кiнець заднього мотуза, рубель пiдскочив угору, i снопи вусатоП пшеницi заворушились, застрибали, покривши хуру жовтим покучерявленим пiддашшям. - Скоро вернувся, сину, - приставила Докiя до бантини драбину i полiзла на засторонок. - Шляхбуд саме моста добудував. Не треба тепер круга давати. - I, помовчавши, додав: - Прямо не мiст, а веселка - легкий, красивий, аж смiКться. Технiка! - Перекинув на засторонок снiп, легко i навскiс, щоб нi колос, нi гузир не зачепили матерi. - Бач... увесь в Тимофiя вдався. - Пiдстрибнув угору другий снiп, вiдкриваючи довгасте, зосереджене обличчя сина з навислими, мов темнозолотисте колосся, бровами. На червону окантовку вогкоП майки перехилилось брунатне пругке пiдборiддя, у скуйовдженому чубi знайшли притулок остюки i округлi зерна пшеницi. Вдихаючи хмiльний солод прогрiтоП клунi, Докiя туго i обережно вкладала снопи, мов сповитих дiтей. Душно вгорi, млiють розпаренi сосновi крокви, дихають необвiтреним лiсом i на тонкi восковi прожилки з потаКмних схованок висипають дрiбний янтар живицi... Прихилитися б у затiнку до зеленоП землi, i вона б почала жадiбно вибирати з тiла всю вагу, зiбрану за трудний тиждень жнив. Це ж завтра недiля, то й вiдпочити можна, - вкладаК спати дорiдний снiп i краКчком ока помiчаК драбиняк, застелений ряднами, на яких золотими дзвониками промениться колосся. "Сапку треба було б погострити - б'Кш, б'Кш пересохлу землю, аж в грудях тобi б'К. Та вже не буду сьогоднi турбувати, - хай своПм дiлом клопочеться", - ставить ноги на верхнiй щабель, проворно, по-дiвочому, спускаКться на тiк. Ласiй, витягаючи шию, розкiшною рогатою головою довiрливо тягнеться до вдовицi; шершавим язиком торкнувся ПП руки. Докiя провела пальцями по обвислому пiдгарлi худобини i мимоволi зiтхнула. Дмитро, примруживши очi, з ледь помiтною усмiшкою подивився на матiр, прикусив потрiсканий вигнутий пружок нижньоП губи. - I сьогоднi менi, Дмитре, снилося... - Знаю, знаю, мамо. Уже скоро пiвроку мине, як вам це саме щоночi сниться: наш карий. - Що ж, такий був кiнь. Як до людини привикла. - Та нехай би вiн iз срiбла i золота був вилитий - не побивався б отак. Ну, загинув - загинув. Шкода, звiсно, та жалем не допоможеш. Якось пiсля молотьби на другого будемо стягатися. Може, як позичить Данько грошей, то й стригунцiв придбаКмо... Овес у нас добре зародив. - Мусимо тягнутись, - задумалась Докiя. - Без своКП худоби i хлiба з нашоП землi не наПсися... Вже й так тобi вiдробiтки за одну оранку й возовицю в печiнках сидять. Будеш Даньковi за цi воли цiлу зиму столярувати... А карий i досi менi в очах стоПть. Такий був розумний кiнь, ну прямо як людина, тiльки говорити не мiг. - Побув би в нас ще трохи - ви його i говорити навчили б. - Таке ти скажеш... - i насмiшкуватi слова сина сприймаК з тою доброю жiночою зверхнiстю, яка властива спокiйнiй, мiцнiй натурi. - О, Дмитре, я й забулася: знову приходили покупцi, аж з Майданiв. Один як побачив твою скриню, так руками вчепився i грудьми налiг на неП. "Я вже, бий тебе грiм, нiзащо в свiтi не вiдступлюсь од неП, - каже. - Невже це ваш син вимайстрував? Ну й руки ж у хлопця. Ось вам завдаток, i нiкого, бий тебе грiм, не допускайте до неП..." Таких громiв понапускав у хату i сам, як грiм, перекочуКться: грiзний, здоровий - до сволока головою досягаК. Каже: головою машинно-тракторного господарства працюК. I нiчого дiло йдеться - хлiб почали бiдняки Псти. Так чи не краще йому вiдпустити скриню, анiж якомусь дукачевi? Хай i його дочка порадуКться твоПми руками. Взяла я завдаток. - I даремно. - Чому? - здивувалась i поглянула на сина, який нiяково вiдводив очi вiд неП. - Та, мамо, - почав пiдбирати лагiднiшi слова, - скриня наша орiхова у великий двiр поПхала, - i всмiхнувся питально. - Оце тобi маКш! Тримався, тримався з нею, а то зразу комусь i продав, - почула незвичнi нотки у голосi Дмитра. - Та не продав... - А що ж, так вiддав? Таке мелеш. - Як вам сказати? Пам'ятаКте, в ту недiлю до нас приходив Свирид Яковлевич... - Ще б не пам'ятати. З партiйним товаришем зайшов. - То представник з райпарткому був. - Славна людина. Теж скринею твоКю залюбувався. Так до чого ж це ти ведеш? - недовiрливо поглянула. - Тодi ми разом пiшли на загальнi збори села. Товариш з райпарткому про мiжнародне становище говорив... - Отой Чемберлен, чи як його, ще не втихомирився? - Еге! Вiн вам втихомириться. Цiлу ескадру в Балтiйське море послав. I в ФiнляндiП, i в Польщi вiйськовi кораблi стоять. ДумаКте, для того, щоб рибку, ловити? - Та чого тут думати. Надiйсь, не маленька, - журливо похитала головою, задумалась i по-жiночому пiдперла рукою щоку. "Вiйна клубочиться", - ця думка, мов чорна нiч, вiйнула перед нею, i десь аж пiд самим грозовим обрiКм Докiя побачила свого Тимофiя. - От на цих зборах i почався збiр коштiв на ескадрилью "Наша вiдповiдь Чемберленовi". - На самольоти значить? - Еге ж, - зрадiв Дмитро, що так близько сприйняла до серця його слова мати. - Хто карбованця якого вносить. Хто - пашню, а Захар Побережний, секретар сiльради, вiзьми й скажи: "Даю пiдсвинка, щоб всякi свинi не налазили на нас". Що тут смiху було - i не питайте. А Свирид Яковлевич уже менi слово надаК. Ви ж самi знаКте, як менi на людях важко викорчовувати iз себе те слово. Поглянув наче крiзь туман на всiх i вже сам не пам'ятаю, як промовив: "Њ у мене добра скриня. Сам робив. На ескадрилью вiддаю ПП; хотiв би, щоб вона для Чемберлена домовиною стала". - Так i сказав? - забула Докiя, що треба було б вичитати Дмитровi, щоб не розкидався скринями. - Так i сказав. I знову регiт перегойднув усiма людьми. А потiм хтось iз куркульнi з кутка обiзвався: "I не пожалiв, чортiв вилупок". - А ти що? Змовчав? - У скринi, кажу, i для вас мiсце знайдеться. Не пожалiю. Цiлуйтесь собi з Чемберленом. Всi аж заляскали в долонi... Отаке-то, мамо, - ясно подивився i примирливо додав: - Чого з язика не зiрветься, коли не вмiКш до пуття говорити. - Значить, ти скриню вiддав тому, що говорити не вмiКш? - потвердiшав голос ДокiП. - Тiльки тому, - охоче погодився. - I чого б ото брехати? Що ж це я з тобою дертися буду? Вiддав - значить вiддав. Ми, здаКться, не гiрше людей. Тiльки скорiше нову роби, бо зараз нам та копiйчина, як серце, потрiбна. - Знову пiрнула у буденнi турботи. - Зроблю, мамо, - ледве помiтно усмiхнувся. Правлячи вiйям, Дмитро збиваК назад воли, i вiз викочуКться на невелике, заросле морiжком i рум'янком подвiр'я. Припалi пилом, поморщенi черевики приминають кучеряву землю, i парубок розгонисте навстiж вiдкриваК спiвучi ворота. - Ти куди? А обiдати? - Привезу iще копу - тодi. - Хiба ж так можна? Це ж увечерi тiльки прибудеш. - То й що, смачнiше Пстиметься! Сiв на драбиняк. Воли дзвiнко цокнули рогами, за колесами закрутився кудлатий пил. - Дмитре, довго того часу попоПсти? - Встигну ще. - I так завжди. Готуй, готуй, а йому хоч би що, - закриваючи ворота, проводить очима Дмитра. Просолена потом майка туго облягла широкий, з борозенкою вздовж спини, парубочий стан; збитий на потилицю картуз i невеликий вирiз безрукавки видiляли обпалену вiтрами i сонцем шию. "Господаре мiй", - усмiхаКться i зiтхаК, бере з дровiтнi сапку, заклопотана, спiшить садом на притихлий вiд спеки город. В садку дрiмають настороженi тiнi, червонобокi яблука, мов снiгурi, вгнiздились в густiй листвi, ремезовими гнiздами перевисали жовтозеленi грушi. I здаКться ДокiП, що, розводячи понад стежкою соняшники, вийде ПП мовчазний Тимофiй. Сяде бiля перелазу, що вiддiляК садок вiд городу, покладе важкi напрацьованi руки на колiна, зустрiне ПП темними сумовитими очима. Ворухнулось шорстке листя соняшникiв, i серце, стискаючись, тугiше забилося в грудях удовицi. I водночас вона скорiше вiдчуваК всiм тiлом, нiж бачить, як над простоволосими людьми пливе важка домовина, i бризкають на шлях густi сльози голосiння... Лiта пригасили горе, та не могли викорчувати думок, згадок: приходили вони до вдови несподiвано - в радостi, в печалi. Задивиться на Дмитра - чоловiка згадаК, зашиваК сорочку синовi - а перед очима Тимофiй випливаК. Отак i жив щоднини в жiночому серцi, тiльки з роками якесь чудне чуття почало вплiтатися - ввижалось ПП давнiше життя наче сном: прокинешся i воно вiдiйде, побiжить у безвiсть, як дальнiй просвiток несподiвано притьмареного сонця. I аж здивуКться iнодi, коли в свiтлицю ввiйде високий ставний парубок, такий же русявий i горбоносий, як Тимофiй, одним помахом плеча скине наопашки одягнену свитку й стане коло матерi. Невже це ПП син, ПП дитина? Невже лiта ПП збiгли, як весняна вода з зелених долин? II Непомiтно, наче рибина в глибинi, пропливають лiта; не вловити Пх неводом, нi вороними кiньми догнати, i не прийдуть вони до тебе, як тi далекi родичi в гостi. Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманюК господаря з плугом, вже зозуля зорюК в садах, а там, дивися, зазеленiК поле i картопля у землю проситься. Тiльки з городиною впораКшся - засрiблиться коса на лузi, далi жнива наспiють, i заспiвають шляхи вiд ранку до пiвночi. Чи ж помiтиш, як на стернях вiтри житню бороду заколишуть i осiннiй дощ натягне сизу сiтку над кущуватою озиминою? Потiм прийдуть майстри-морози, повiють снiги i принишкне напiвголодне село до весни, коли знову зозуля довгi роки буде кувати, а комусь i одного пожалуК. За щоденними клопотами i роботою Докiя не помiтила, як Дмитро з пiвпарубка парубком став. Iншi хлопцi в його лiтах вже пiд вiкнами товклися, де збиралися дiвчата на годенки, а вiн з ранку до вечора порався по господарству - хазяйновитий вдався, що всi сусiди завидували, - Пздив у фурманку на цукроварню по жом чи маляс, столярував, у вiльну ж годину за книжку брався. НебагатоП науки пройшов - церковно-приходську закiнчив, та до книжки був падкий. I коли восени 1921 року в село до них приПхав новий учитель Григорiй Марченко, Дмитро зачастив до нього. - Дмитре, чи не попом, значить, думаКш бути? - часто смiявся з нього сусiда пiдлiток Варивон. - Де там! Не нам в спiдницi ходити. Хочу такоП науки дiйти, щоб готовi паляницi на полi родили. - Тодi мене вiзьми, значить, паляницi Псти. - Варивон хитрувато закручував куцими пальцями цигарку, а оком косив на своК подвiр'я - щоб хтось з домашнiх не побачив. - А то вже й забув, якi вони, цi паляницi, значить, на смак бувають. Рiк прослужив у попа i хоч би тобi раз попадя на свято перемiну житньому глевтяковi видумала. От настав Великдень. З гробкiв хурами почали возити поповi паски та крашанки. Замкнула Пх попадя на замок в коморi, а нас ще рiздвяними книшами душить. Позасихали вони, як залiзо, позацвiтали - не вгризеш. Ну, слава богу, казав же ж наш пiп, в стiнi комори невеликий прорiз був. Приладнав я з дроту ключку i почав тягати паски для своПх хлопцiв. I так, скажи, наловчився, що тiльки цокну дротиною, а вже паска, як рибина з фабричного гачка, нiяк не зiрветься. Посвяткували ми тодi добре, i попадя не нахвалиться своПми наймитами: менше хлiба стали Псти. Дорожилася вона тими пасками, доки вони зеленню не взялися - аж позросталися од цвiлi. А потiм якось пiзнього вечора, щоб нiхто не бачив, СергiКнко повивозив Пх i в Буг повикидав. Отака-то комерцiя, значить, буваК... - А чого це пiп так репетував позавчора? - Умови не хотiв складати. ПриПхав дорогий товариш з Робiтземлiсу - за нашi права заступився. Так попа ледве родимець не вхопив. Потiм цiлу нiч з куркулями пиячив i радився, як би найменшу цiну в трудугоди вписати. Але сiльрада так його при людях провчила, що вiн i камилавку загубив, i частини прихожан позбувся. ЗнаКш, як Свирид Яковлевич умiК вiдчитати... Отакий наш пiп. - Недарма кажуть про нього: святий та божий, на чорта схожий. - ДумаКш, обновлення iкони не його справа? Дмитро засмiявся. - В "Рабоче-крестьянской газете" прочитав iнтересний документ. Петра Великого повiдомили, що в одного старовiра iкона пускаК сльози. А Петро Великий i написав резолюцiю "Хай iкона перестане плакати, а то в старовiра заплаче те мiсце, через яке втлумачувались вiрнопiдданчi почуття". Пiсля цього iкона перестала плакати. " - Путяща резолюцiя, - розвеселився Варивон. - В тебе К щось почитати? Любив Дмитро у зимовий вечiр, заклавши на нiч худобi, сiсти на лавi, пiдперти руками голову i читати про себе, ледве помiтно ворушачи губами. - Прочитай, сину, що-небудь вголос, - вiдiрветься мати вiд пряжi. Пiдведе голову вiд книги, ще розмiрковуючи над чимсь, зашарудить твердими негнучкими пальцями по сторiнках i запитаК: - Вам про господарство, може? - Нащо менi про господарство, i так щогодини в очах стоПть тобi. "Кобзаря" почни. В'Кться, фуркоче джмелем над долiвкою веретено, невеликим вогничком клiпаК каганець, i глухуватий чiткий голос Дмитра вiддаляКться, перед очима простеляться далекi свiти, i слово добираКться до самого серця та й сльозою iнколи прокотиться по вдовинiй щоцi. - Ще в тебе, Дмитре, К якi книжки? - Про Ленiна, Володимира Iллiча. - Прочитай, сину: напрацювався, натрудився, намучився чоловiк... Як здоров'я його?.. I знову глухуватий голос вiдкочуКться в далекi свiти, i вже, здаКться, кожною деревиною хати перехитують, передзвонюють сибiрськi вiтри i снiги. А з тоП метелицi випливають примруженi розумнi очi невсипущого трудiвника, що зогрiв кожне село, кожну оселю своПм добрим серцем i усмiхом. В задумi проведе рукою по чубатiй головi сина i не помiтить насмiшкуватого погляду: наче маленького гладить. Еге ж, все Пй здавалось, що Дмитро ще невеликий. I тiльки весною здивувалась i зачудувалась: коли вирiс такий? Якось погожого дня вона знадвору бiлила хату. I не почула, як на подвiр'я увiйшов Дмитро з чобiтьми за плечима - першими чобiтьми, заробленими власним мозолем. - Як пошив швець? Не тiснi? - Наче добре показуК. В ходi треба спробувати, - нiби байдуже вiдповiв. - От i взуйся зараз. Подивлюсь, який ти гарний. - Як старий деркач на банi, - всмiхнувся, вiдчиняючи сiни. Так i не вийшов похвалитися обновою. Пiдвiвши призьбу, Докiя увiйшла у хату i сплеснула руками з несподiванки. Перед нею стояв ставний, широкоплечий парубок. Короткий пiджак наче недбало сповз iз правого плеча; з-пiд чорноП, трохи збитоП набакир батькiвськоП шапки впав на вухо темнорусий, iз золотистими iскорками чуб. Орлиний нiс нависав над глибокою борозенкою верхньоП губи; нижня, вигнувшись пругким червоним пелюстком, окреслила вузенький пружок синюватих зубiв. "Невже це ПП син?" Ще сьогоднi, в постолах, в полотняних, крашених бузиною штанях, неквапний, вiн був пiдлiтком, а це зразу парубок - хоч зараз весiлля справляй. I радiсно матерi стало, i турбота шкрябнула: одружиться скоро, вiддiлиться i хтозна яку дружину пiдбере - може, ложку борщу на старостi лiт пожалiК свекрусi. - Як менi, мамо? - скрипнувши чобiтьми, легко пройшовсь по хатi - де та й незграбнiсть подiлась, коли й вспiв парубочу гордовиту похiдку перейняти... "Який же вiн славний! Вилитий Тимофiй, - за кожним рухом слiдкувала мати, i те, що було звичним - другий не помiтить, - Пй здавалося найкращим, дарованим тiльки синовi ПП. - Вилитий Тимофiй. Мовчазним лише вдався, радощiв мало. Нiчого, мiж людьми обiтреться - тямовитий!" - заспокоПла сама себе... Б'К сапка приплесканий темний корж землi, дзвенить на груддi, огортаКться сухим сiрим димом, пiдтинаК хопту[3], i щетинистий осот не годен проколоти огрубiлих темнозелених пальцiв. Спочатку вогником пробiгаК бiль по зiгнутiй спинi, та незабаром розтаК, i криця проворно зрiзуК зеленi, з рожевими квiтами, мережки покрученоП березки, крапчасте плетиво мокрецю, рiвнi стрiли мишiю. "Коли б це невiстку Д