в куркульську змову. Вузькою польовою дорогою, що звивалася помiж стернями, Пхав порожняком на Данькових волах Дмитро Горицвiт. За колесами, пiдпливаючи водою, котилися свiжi смужки колiП, в них неохоче запливали пасма неба. Побачивши Свирида Яковлевича й Самiйла, Дмитро скочив iз воза, пiдiйшов до них. Мокрi плечi парубка курилися легким димком. - Куди, хлопче? - По снопи. - Багато в тебе? - Полукiпок залишився. - Може, i цi прихопиш? - показав Свирид Яковлевич на поле Бондаря. - Чи це не Iвана Тимофiйовича? - здогадався Дмитро. - А тобi страшнувато? - Авжеж. Зразу ж шкiра затрусилася. Справдi, пiдмога потрiбна? - Потрiбна. Дмитро дiловито пiдiйшов до волiв. Вiз пiдкотився до полукiпка. - Накладай, Самiйле. - О, який ти проворний. - Бiля миски, - покосився Дмитро: вiн завжди нiяковiв, коли його починали хвалити. Якесь пiдсвiдоме почуття жило: усе те, що вiн зараз робить, нiщо з тим, що маК зробити. Снопи обережно влягалися на вiз. Пастушки, покинувши багаття, пурхнули табунцем на поле Iвана Тимофiйовича. - Накладають! - вирвався здивований вигук. - Яке вiн маК право на чужi воли грузити? - Ну, то ж Горицвiт! - Бiльш йому дядько Якiв дулю дасть, а не воли, - висунувся наперед низькорослий, широкогрудий Явдоким, синок Данила Заятчука. - Хлюст який! - притишив голос, щоб не почув Дмитро. - Тепер, парубче, тобi повiк не бачити Данькових волiв, - поклав важку руку Свирид Яковлевич на плече Дмитра. - А що вiн менi зробить? Коли родимець не вхопить, полаКться, полаКться та без моПх рук навряд чи обiйдеться: хто йому столярську роботу поробить? - Ну, спасибi, Дмитре. Не просив би тебе, так боюсь, щоб цей виводок не спалив добра Бондарю. Це теж може отуманити созiвцiв. - Не так созiвцiв, як Пхнiх жiнок. - Вiрно. Приходь увечерi до сiльради: буде нарада з середняками. Вiз тихо заколивався, i стерня зашипiла пiд обважнiлими колесами. - Таки молодець Дмитро - не побоявся! - Захоплено провiв Самiйло очима рослу постать хлопця, що, приноровлюючись до ходи волiв, поволi розсiвав на мокрiй землi гнiзда слiдiв. - Цей не побоПться. Справедливий, гордовитий, але, на жаль, з одноосiбницьким норовом - замкнутостi багато. Правда, смерть Тимофiя страшно пiдтяла його. Пам'ятаю, наче камiнним став. Мов бiля хворого, ходив я коло нього... - Пригадав минулi роки. I очi Тимофiя, i очi рiдних дiтей безсмертним квiтом поглянули на нього... I досi вiрилося i не вiрилося, що Пх пригасила земля. ...А в цей час по куркульських дворах задьористо дзвонили голоси виконавцiв: - Громадянине Данько, вас требують у сiльраду. - Якого там дiдька треба? - Розмовляти з вами будуть. - Вiд цих розмов у нас шкура трiщить. - Довго вона у вас трiщить. Крiпка, видать, як у вола. - Чого зуби скалити! Знову якесь обмеження або щось давай. - Нi, вам крам будуть роздавати. Безплатно. - А бодай вам... - Берiть i тiтку - хай помагаК таскати. Самi пiдiрветесь. - Щоб вас, чортiв, лиха година пiдривала. - I вам цього ж, на здоров'ячко... - Сафроне Андрiйовичу, негайно в сiльраду. - Що там, пожар? - Ну, якби пожар був, ви б давно на ньому руки грiли. - Ану, вимiтайтеся з двору. - Скоро й вас виметуть, не журiться... То у вас лiс не крадений? - Де? - Пiд соломою. - Який там крадений! - Чого ж пiд соломою? Перевiримо. - Тiльки й винюхуКте все носом. - А ви лапами гребете. Наженiть собак, бо подумаКмо: навмисне на начальство поспускали. - Теж начальство... Першим прийшов до сiльради буйночубий, вилицюватий Якiв Данько. Широка, на всi груди манiшка ряботiла неймовiрними чорними квiтами, а тугий комiр обручем в'Пдався в м'яку, пропечену шию. Прикриваючи повiками очi, з пiдкресленою повагою пiдiйшов до секретаря сiльради Захара Побережного, завзятого комнезамця, якого вже одного разу намагалися пiдстрелити куркулi. "Це за те, що я з ними усякi балачки вмiю культурно вести, починаючи з продподатку i кiнчаючи самогоном. Скоро прямо на дипломатичну роботу можна буде посилати", - беззаперечно пояснював Побережний. - Кликали мене чогось? - тiнь робленоП усмiшки скривила уста. - Кликали. Сiдайте, Якове Пилиповичу, - швидким ястребиним поглядом змiряв Данька. - Я й постою. Часу нема на посиденьки. Чого звали? - Та сiдайте. Правди, кажуть, нема в ногах. - ПП тепер, надiйсь, нiде нема. - Що ви цим хочете сказати? - примруживсь Побережний. - На кого незадоволенi? - На життя своК. - Я теж не завидую вам, - погодився Побережний. - Паскудно живете, нутром куркульським тхне од вас. - А вiд вас одеколоном пахне? - спалахнув Данько i зразу ж змiнив тон. - Що там вiд нас требуКться? - Завтра що маКте робити? - Я не знаю, чи доживу до завтра. , - Доживете, - пообiцяв Побережний так, начеб це цiлковито залежало вiд нього. - Чи довго будете жити - не знаю, а завтрашнiй день - обезпечаю. - Це теж по циркуляру? - Нi, без нього. Хлiб завтра вивозите? - Та де там той хлiб! Молотиш, молотиш, а намолоту нiякого - сама полова кружляК. - Ми знаКмо, хто кружляК. Так от, завтра вам треба обома пiдводами виПхати на шлях - будете вiдбувати трудгужповиннiсть. - У таку гарячу пору! Протестую! - ПротестуКте? - прицiлившись, м'яко запитав Захар i через мить рiзко вiдрiзав: - Ми за цей протест таким штрафом огрiКмо декого з хитрих, що прийдеться з запiчка виколупувати грошi... Торгуватися прийшли! - звернувся уже до всiх багачiв, що купкою натиснулися бiля дверей. - Громадяни куркулi, завтра усi менi на шлях. До одного! А то своПми волами усi дороги розбатали. I не скрипiть про всякi обмеження - вимощувати шлях не обмежуКмо. Запитань нема i не треба. Бо все зрозумiло. Дебати - завтра на шляху. Вийшовши з сiльради, Варчук, як пiвень, застрибав по дорозi, нахиляючись над бурою лопушиною Данькового вуха. - Мiрошниченкова, Мiрошниченкова робота, - зашипiв швидко i злiсно. - Той оратор, Захар, сам так не притиснув би. Кишка тонка. Мiрошниченко за своПх голодранцiв на-сiвся на нас. Не завадило б його провчити iз Бондарем разом. Дуже розумнi поробились. - Еге ж, дуже розумнi. - Но все одно созiвцям пашнi не звеземо. Хай кульчиться, прiК, гниК у снопах. Ми Пх здорово притиснули. - Воно то здорово, але на шлях зараз Пхати. Чи не бiльше нас приперли? - засумнiвався Данько. - Може, каКшся? - спалахнув Сафрон. - Чого ти зi своПм каяттям прив'яз? - роздратовано вiдповiв Данько. - Худоби злидням повiк не дамо, а провчити не завадило б... Увечерi в своКму невеличкому, охайному, з квiтами на столi кабiнетi Свирид Яковлевич провадив розмову з середняками. Переважна бiльшiсть iз них вийшла з бiдноти: революцiя надiлила Пм землю, декому щось перепало iз панськоП худоби чи реманенту. На цiй основi мiцнi невтомнi руки вибивалися iз злиднiв, як вибиваКться з грунту уперта прорiсть. Голос Мiрошниченка тихо i задушевно пробирався до обтяжених щоденними турботами селянських сердець. Умiле тяжке слово одсовувало нелегку вагу клопотiв, хвилююче пiднiмались давнi подiП, вплiталися в повiнь сьогоднiшнього дня. Свирида Яковлевича любило село i за тверезий розум, i за слово, часом грубувате, але завжди справедливе, i за тверду рiшучiсть характеру. Вiн нi явно, нi приховано не приноровлювався, як деякi сiльськi керiвники, до тих чи iнших смакiв, не пiддобрювався до тих чи iнших, часом стихiйно створених, групок. Тому й розбивав Пх наголову, виходячи з одного принципу: "Чи це добре державi? А коли добре державi, то добре й нам". Кожне село, як дорогами i стежками, пересноване родинними зв'язками. I спочатку дехто з родичiв затаПв на Свирида Яковлевича глибоку досаду: начальством став, самi обома руками голосували за нього, а нi в чому не уважить. Яка ж то рiдня? Раз навiть у двоюрiдного брата вирвалося: - Загордився, загордився, Свириде, забувати став нас. А я не забув, як менi петлюрiвцi за тебе шомполами грамоту виписували. I досi перебитi жили стручками ворушаться. За це, думаю, менi щось перепасти може. - Брате, помовч. Не на той бiк дерево гнеш. - Може, не на той, але дещо менi змогло б непомiтно капнути. Свирид Яковлевич побiлiв: - Я тобi що! Самогонний апарат, щоб капати! I в тебе хватило розуму великi дiла iз брудними краплинами перемiшати? Гляди, щоб не подавився таким тiстом - з нього куркульськi остюки наскрiзь стирчать. А щоб ти бiльше не переПдався дрiбненькими справами, запам'ятай одно: нiколи, нi перед ким, нiзащо я не пригну свою совiсть. Не на те я землю кров'ю огрiвав. Помилитися зможу. Тодi й перед народом, червонiючи, скажу - помилився, простiть. А на нечесне дiло нiхто мене не пiдiб'К. I люди зрозумiли Свирида Яковлевича скорiше, чим рiдня. За вiкнами зрiдка розцвiтала синя гiлка блискавицi, нагнутi вiтром дерева обтрушували росу й шуми. Свирид Яковлевич неквапно веде розмову, перемовляКться з селянами, не спускаючи з них допитливого погляду. Ось надiйшла хвилина, коли його мова сколихнула й об'Кднала всiх слухачiв. Це помiтно i по очах, i по збiльшенiй увазi, i по кiлькостi реплiк. - А чого ж, я привезу снопи Даринi Опанасенко, - першим вихопився хитрющий Корнiй Волошин, лiтнiй чолов'яга з мiдними, мудро закрученими, як похiднi труби, вусами. Вiн швидко змiркував, що в Дарини тiльки один полукiпок: не важко мiж дiлом прихопити його. - Та це вам, Корнiю Даниловичу, не з руки, - розгадуК Мiрошниченко поспiшнiсть Волошина. - Нiчого. Для сiльради постараКмося. Я не з яких-небудь елементiв, - великодушничаК той i гордовито озираКться навколо. - Тодi, Корнiю Даниловичу, пособите Фросинi Коваль. - Так для неП ж треба двiчi обернутися, - з головою видаК себе Волошин. Навколо прояснюються обличчя. I тепер Мiрошниченко говорить про созiвцiв. - I з вас дехто перелякався куркульського шумовиння й нахваляння. У двадцятому роцi, коли розподiляли землю, я, наприклад, в Олександра Петровича Пiдiпригори не бачив страху, а от розжився Олександр Петрович на лошата i спасував перед ворогами. - Борги, борги, Свириде Яковлевичу, заставили, - закрутився на мiсцi чоловiк i знiяковiлим поглядом оглянув селян. Тi зараз мовчали, як суворi суддi. - Може й так, - тихо говорить Мiрошниченко. - А ви не забули, як за старi борги шипiли капiталiсти на нашу державу? ЗброКю брязкали на увесь свiт. - I не википiло. - - Бо стояли твердо. - Тiльки поступись - заарканять, як пить дати. - Свириде Яковлевичу, кому там пособити? - пiдвiвся крепенний полiсовщик Мирон Петрович Пiдiпригора, рiдний брат Олександра. Посмоктуючи люльку, вiн бiльше нi слова не промовив, тiльки головою кивнув, коли йому назвали прiзвище Карпця. Але красномовний погляд старшого брата пiдняв на ноги й Олександра Петровича. - Борги боргами, а й ми щось придумаКмо. Тiльки не вдень, а увечерi, - i, оздоблюючись, додав: - Все менше якась погань бачитиме. Повилазило б Пм! Навколо зацвiли усмiшки. "Вiд цього усмiху кисло стане куркулям..." Свирид Яковлевич пiзно повертався додому. В важкуватому дужому тiлi гудiла утома i задоволення зробленим дiлом. Над згорбленими будiвлями колишеться i шепоче темрява, так колишеться i шепоче нива, що вже починаК проростати новими сходами. На тлi синюватих стiн ополонками чорнiли вiкна. Свирид Яковлевич пiдiйшов до порога й зупинився: щось, наче хустина, бiлiло на призьбi. Це був конверт. В хатi розiрвав його, й на вологому паперi п'яно розбiглися гудзькуватi лiтери. "Свириде, не будь таким розумним, бо порiжемо на шматки, як i дiтей твоПх, а м'ясо викинемо свиням. Ваш соз, як лаптi, розвалиться в клаптi". "Iще одна до колекцiП", - гнiвно кинув анонiмку на скриню. В окремому конвертi лежало з десяток таких папiрцiв. Дослiдниковi можна було б по них написати короткий курс розвитку канцприладдя i задавнену iсторiю куркульськоП пiдступностi й ненавистi. Першi анонiмки писалися вугляком, на обгорточному паперi, грубим перегаром крихких олiвцiв, чорнилом з бузинових ягiд, чи дубових горiшкiв. У них загрози перемежовувалися з застереженнями i пiдкупами. Вигоди, i червоний пiвень, i смерть кривилися в незграбних, нарочито перекошених, лiтерах. Сьогоднiшня анонiмка вiдрiзнялася вiд iнших тiльки лексикою - в нiй вперше стояло слово соз. "Бояться, бояться нас", - пiдiйшов Свирид Яковлевич до вiкна. XVII Збори аж клекотiли. Куркульня, клубками збившись по кутках сельбуду, намагалася криками злiсним гамом заглушити промовця. Тiльки один Варчук стояв бiля вiкна спокiйний, зосереджений. Але досить було йому, наче ненароком, ворухнутися, i галас зростав з новою силою. - Скiльки ж можна накладати! - Деруть, деруть. До живоП костi додерлися! - Все властi i властi. - Де ви той хлiб бачили! - Скоро самi землю гризтимемо! - Хай фабричнi коло землi пороблять. Тодi, може, менше об'Пдатимуть нас. - Привикли по часах робити. Мiрошниченко непомiтно пiдморгнув Степановi Кушнiровi, i той, невеликий, завзятий, легко вискочив на сцену. Варчук знову ворухнувся, i Карпо ледве не приснув зо смiху. - ДиригуК батенько, тiльки камертона бракуК, - нахилився до Лiфера Созоненка, i той зразу приКднав свiй голос до розбурхлого галасу. - О, знову ахтивiст об'явився! - Степане, зачепи дукачiв за гаряче! - А що вiн здав! - Фунти нещаснi. - Те, що належало, те i здав. - Та доки нам голову крутитимуть. Все обмежують i обмежують! - Скоро вам не обмеження, а каюк буде! - Уже з голоду припухаКмо! - несподiвано видiлився голос Iвана Сiчкаря. Загалакали куркулi. Але Кушнiр, широко ставши мiцними ногами, насмiшкувато звузив очi. "Мене не перекричите", - говорила уся його туго збита постать. Коли гамiр трохи стих, Степан Кушнiр покосився на гладкого, запухлого вiд жиру Сiчкаря i тихо промовив: - Тiльки що тут, товаришi, Iван Сiчкар розбалакався, як вiн з голоду припухаК. А жiнка його недавно хвалилася, що лiкарi в нього лишнiй жир вирiзали. Словом, я бачу, нема в сiм'П Сiчкаря нiякого порядку, нiякого. Навiть з жiнкою спiлка не виходить. Сельбуд вибухнув реготом. - То у мене сердешна болезнь! - гукнув Сiчкар. - I запалення хитрощiв, - серйозно додав Кушнiр. - Ох i влетить сьогоднi Сiчкаревi, - з дверей притиснувся до Дмитра Варивон. - Що-небудь узнав? - нахилився до червоного, як рiжок, вуха товариша. - Взнав. Ми спочатку не там з тобою шукали. Вiн хитрiший, анiж думалося. - Почав обережно пробиратись на сцену, не зводячи очей з Мiрошниченка. Свирид Яковлевич спiймав змовницький погляд Варивона, вийшов на хвилинку з-за столу. - Ви тiльки подумайте, товаришi, до чого може куркульська нахабнiсть дiйти, - продовжуК Кушнiр. - Вони смiють нашим шефам, робiтникам нашим, кричати: "Хай фабричнi коло землi пороблять..." В кутку знову загаласували, але Кушнiр зразу ж звернувся до президiП: - Я думаю, що громадян Заятчука i Денисенка треба оштрафувати за зрив зборiв. - ПриймаКмо до вiдома, - обiзвався Мiрошниченко, i куток затих. - Так от, товаришi, як розперезалися куркулi. Вони мало того, що ховають хлiб, а ще й хочуть на нашу дружбу з робiтничим класом кинути чорну тiнь. Не буде по-вашому, не буде, панове дукачi! А хлiб ваш ми вiзьмемо. З землi вирвемо, бо вiн краПнi потрiбний, для змiцнення держави потрiбний, для iндустрiалiзацiП потрiбний. I ми повириваКмо тим жала, хто гноПть його. - Бач, як загрожуК, комзлидня! - Руки короткi! - Нi, не короткi, громадянине Данько! - Та хiба я що казав? То не я. - А язик твiй. - А язик може. Вiн такий. - Не прикидайся дурником. Хлiб все одно знайдемо. - Не знайдеш, бо нема. - Добре, видно, заховав. - Щось уночi у лiсових ярах ворушилося. - Який там чорт ворушився! - занепокоПвся Данько. - Так невже це ви, дядьку Якове, чортом стали? А я й не знав. От безтолкова голова. - Ха-ха-ха! - Iди ти пiд три чорти. - Одного бачу, а де ще двох шукати? - Бiля самого Данька стоять. Тут Пх хоч греблю гати. - Того вiн в яру i ворушився! - Та завезу я своК завдання. Тiльки дайте з яриною впоратися. - Отак би давно. - Ярами налякали. - Куркуль псом пiдбитий, а лисом пiдшитий! - Тьху на вас! - Собi в борщ. Кушнiр спокiйно переждав, поки втихомиряться збори, i продовжував. - Робiтники усе для нас будують, виробляють. Вони нi трактори, нi плуги, нi всяку продукцiю у землю не заривають. Так що ж, Пх радянське село без хлiба залишить? Нi, товаришi, не залишить. Бiднота, середняки не завинили перед своКю державою. А куркулiв треба так трусонути, щоб iз усiх шпарин зерно посипалось. - Гляди, щоб твоП костi не посипались! - Скоро драбиняк розлетиться. Кушнiр переглянувся з Мiрошниченком i далi говорив: - Отут цiле жужмо куркулiв, прямо казанськими сиротами прикинулись. Мовляв, нiчого у них нема, нiчого не вродило. Я думаю, зараз варто подивитися по засiках оцих нещасних сирiт. - Давно пора. - Вже ходили. - Доки обдиратимете нас? - знову видiлився голос Сiчкаря. - От i почнемо, товаришi, iз самого найбiднiшого, який в насмiшку нам пудика тиче. Як роздобрився! З Iвана Сiчкаря почнемо. - Ну й починайте, - процiдив крiзь зуби Сiчкар, i дрiбнi жовтi зiницi злiсно видiлилися на сiрих бiлках. - Уже весь лiс розкопали. - Iще раз копнемо. - Про мене. Як не Пла душа часнику, то й тхнути не буде. - А вiд тебе не часником, а дiдьком болотяним тхне... Прямо iз зборiв до лiсу потягнувся великий гурт людей, i в ньому нiяк не мiг заховатися натоптаний жиром Сiчкар. - Дурно - пусто нарiзались, - скаржився малоспроможному середняковi Олександровi Пiдiпригорi. - От життя пiшло, щоб воно пропадом у безвiсть пiшло. От нарiзались, так нарiзались... - Еге ж, еге ж, - погоджувався Олександр Петрович, думаючи найбiльше про одне: як би не згадав Сiчкар про задавнений борг. Просторе над ставком куркульське подвiр'я ще здалека загримiло ланцюгами, обiзвалося виттям: собаки Сiчкаря бiльше скидалися на вовкiв. Господар довго вовтузився бiля хитро видуманих защiбок, i люди потекли у двiр. Над ставом густо повисли голоси. Свирид Яковлевич впевнено пiдiйшов до великоП клунi, наказав розiбрати засторонок. I не встиг виконавець сокирою вiдхилити верхню дубову дошку, як з промiжку подвiйноП стiни золотим потоком бризнула пшениця. - Бач, догадався чортiв дукач! - Хто б i подумав про подвiйнi стiни! - От тобi й нарiзались! - вирвалось у Олександра Пiдiпригори, i вiн злими очима поглянув на пополотнiлого Сiчкаря. - Навiть за свiй борг забувся чоловiк. Свирид Яковлевич оглянувся навколо i голосно промовив до Бондаря: - Доведеться тобi тепер до Денисенка пiти. - А чого ж, давно пора. I Денисенко, що зиркував округлими очима за кожним кроком активу, проворно, не на своП лiта, пiдбiг до Мiрошниченка. Шерхливими устами тихо прошепотiв: - Свириде Яковлевичу, сам завезу. Я б давно здав, тiльки ж худоба в роботi. ОсипаКться ж ярина. Горить! Мiрошниченко подумав: - Гаразд... Тiльки зараз i везiть. - В одну минуту. Лише синка гукну, - i, труснувши брудним колесом волосся, вiн обернувся, для чогось провiв рукою по червоних клiтчастих складках шиП i вибiг iз подвiр'я Сiчкаря. - Налякався, - пiдморгнув Бондар. - Подумав, що i його схованку викриють. - Треба прослiдкувати за ним. - I голоснiше додав. - А тепер, Iване Тимофiйовичу, рушай до Пилипенка. Забирай зерно. Обернувшись, вiн побачив, як до нього з опаскою ступив засушений, богомiльного вигляду чоловiк. Це був Пилипенко. Над його кружечком обстриженою головою, немов привiшенi промiнням, крутились два гедзи. XVIII Варивон хитрувато примружився, пiдморгнув однiКю рудою кудлатою бровою, i Григорiй в думцi вже каКться, що звернувся до нього. - Н-да! - слинить цигарку. - Сестричка моя двоюрiдна, значить, з якого боку не подивись, нiчого собi дiвчина. Таку i на печi старости знайдуть. Як вiн довго тягне слово. I хитра усмiшка виводить Гриця iз себе. - Знаю без тебе, - обриваК рiзко. - А ти чого найоршився? - дивуКться Варивон. Вiн бачить, як почервонiв Гриць, i розреготався: - Та ти, видно, дiвчат ще не пригортав! Га-га-га! Нiчого... Ця болiзнь з лiтами пройде. - Я йому про срiбло, а вiн про черепки! - скипаК Гриць. Вiн сердиться на себе, що краска заливаК йому обличчя, i збираКться вже йти. Варивон обриваК смiх i пiдходить ближче до парубка. - Ну, годi, коли не хочеш - не буду... Чого ж, познайомити з сiм'Кю Югини можу. Тiльки, знаКш, суха ложка в ротi дере, - багатозначно б'К щиглом по пiдборiддi. - Так що треба тiКП штуки дiстати, що з червоною голiвкою i зеленкуватим фартушком. - В кооперацiю пiдем? - Для чого в кооперацiю? Парубки побачать - в компанiю наб'ються, чарку твою вип'ють i з дiвчиною, значить, поговорити не дадуть. Знаю я Пх. Зайдемо до КуцоП Федори - в неП все, значить, дiстанеш, - i знову хоче розсмiятись. Та вчасно кудлатими бровами гасить вогники в янтарних очах. - Як до Федори, так i до Федори, - погоджуКться Гриць, i обоК городом прямують до невеликоП вдовиноП хати. Назустрiч Пм встаК з призьби висока молодиця, з пелени сиплеться рябе соняшникове лушпиння. - Добрий день, соколики! - розтягуються в усмiшцi повнi губи. - Чи К теК, що, здаКться, не ллКться, здаКться, не п'Кться, здаКться, нема дна i у чарцi, значить, нема? - скоромовкою тарабанить Варивон. - Для когось нема, а для таких орлiв пошукаю, - ще бiльше розтягуК усмiшку Федора. I зовсiм по-дiвочому граК очима. На жовтуватому, трохи прив'ялому обличчi видiляються невеликi яблука рум'яних щiк. "Гарна", - i Гриць густо червонiК, ловлячи на собi лукавий усмiх молодицi. У темному ванькирi подала пляшки i гаряче своПми мiцними пальцями обпалила руку. - Приходьте iще, коли треба, - заглянула в очi. - Зайду! - Гриць не знаК, куди дiти погляд, i виходить з хати. - Пронозлива баба, та на виду нiчого собi - сам чорт, значить, ложку меду вложив, - ховаК пляшку в кишеню Варивон. - А горiлки на своКму вiку перепила - у хату не вмiстилася б. Сонце щойно спустилося з полудня. Розпарена теплiнь вiК соняшником, коноплею i яблуками. Пройди вздовж села - будуть скрiзь мiнятись пахощi: на Вигнанцi повiК медункою, рум'янком. На Зарiчцi закадить гiркою зелено-рожевою кашкою водяний перець, повiК золотистий дев'ятисил; на Бабi, коло лiсу, обiзветься розiмлiла матiрка i добiрна ромашка, на шляху - духмяний чебрець, тiльки нiде не вiдмiниться теплий яблуневий дух. ЗдаКться, уся небесна блакитна баня настояна терпким саблуком, червонобокою каролькою, бiлим розкiшним наливом, темночервоною циганкою. Ранiше викохувалися вони в садах помiщикiв, посесорiв, дукачiв, на несходимих економiях, фiльварках, хуторах. Прийшла революцiя, повикидала хрещатi кiпцi з панських земель, надiлила поля строковим наймитам, споконвiчним злидарям, що вiк копарили на пiснiй мандебурцi; посадила щепи неподалiк вiд вишнякiв, i то там, то тут побiгли мiж муравою протоптанi стежки, з двох бокiв озоренi яблуками. Восени i навеснi по ярмарках дотиснутись трудно було до садженцiв вiнницького плодового питомника. - Чого задумався? - пiдштовхнув лiктем Варивон. - Он уже хата Бондарiв. Високий дощаний паркан огороджував подвiр'я вiд вулицi. Праворуч вiд хати, над невеликим садком била журавлем поклони криниця, лiворуч красувався город. Навпроти хати, затиснута двома шовковицями, стояла нова клуня. Невеликий двiр у Бондарiв - все, що можна було скопати, пiшло пiд город. Пiд вiкнами лiвоП хати красуКться невеликий барвистий квiтник. Скрiзь чисто, соломинки не знайдеш - зразу видно, що дiвоча рука порядкуК. У причиненому причiлковому вiкнi швидко майнула тернова хустка на головi Югини i зникла в глибинi хати. - Налякали дiвчину, - задоволено смiКться Варивон i зразу ж поважнiК: на призьбi сидять тiтка Марiя i дядько Iван. Бондар тримаК в обох руках "Радянське село", читаК, поводячи головою. Цурпалки його вусiв ледве ворушаться, прикриваючи лiнiю рота. - На добридень тому, хто у цьому дому, - вiтаКться Варивон. - А-а-а, це ти, верхолазе. Добрий день, - усмiхаючись, пiдводиться з призьби дядько Iван. Постать його мiцна, спокiйна i гордовита. Очi з веселими iскорками, розумнi, навколо них, як вiдбитки дрiбних пташиних нiг, розходяться зморшки. Тiтка Марiйка вклоняКться парубкам. - А ми це з Грицьком з поля вертаКмось. Духота така, повпрiвали. Дай, кажу, зайдемо до моКП рiднi, бо так пити захотiлося, що коли б сiли обiдати, то й ночувати б зосталися. "Брешiть, брешiть!" - скинула глузливi сiрi очi Марiйка, затремтiли дрiбнi зморшки бiля кобчастого носа, i зразу ж поважно захитала головою - згоджуКться з Варивоном: - Авжеж, авжеж, така спека надворi, що навiть кури з-пiд плота не вилазять - кубляться - i скоса зиркуК за Грицьком. Незручно парубковi, переминаКться з ноги на ногу, не знаК, що казати, а кров з гулом гаряче прибуваК до голови, дзвенить у вухах. I тiтка Марiйка вже розумiК, що неспроста прийшов парубок до них, тим паче що в хлопцiв рiзко окреслюються кишенi. Але нi одним рухом не виказуК свого здогаду. "Аякже, iдуть хлопцi з поля, - вмiК збрехати Варивон, - замахнулося напитися води". - Так ходiмо до хати, - запрошуК вона i перша стаК на схiдець ганку. За нею поволi прямуК кремезний, широкий у плечах i поясi Iван Тимофiйович. В хатi свiтло, поприбирано; рушники нависли над портретами Ленiна, Сталiна i двома чималими репродукцiями "Штурм Зимового палацу" та "В комунi iменi Котовського". - Югинко, принеси свiженькоП водицi! - гукнула мати в сiни. В другiй хатi загримiло вiдро, скрипнули дверi, i хтось швидко побiг садком. - Сiдайте, сiдайте, хлопцi, - подолком стерла дубову лаву бiля столу. - Щоб старости сiдали, - не витримав Варивон, i Гриця аж пересмикнуло глухе обурення. Соромлячись, ховаючи голову на груди, в хату майже вбiгла Югина, швидко поставила вiдро на дерев'яний кружок i зачерпнула води. - Доброго здоров'я пивши! - пiдiйшла до Гриця. - Чорняву полюбивши, - прошепотiв Варивон так, щоб батьки не почули. Та хiба вiд Марiйки тепер утаПшся? Вона по одному руховi губ наперед уже знаК, хто що скаже, наперед читаК думки i чуття. "Красивий, красивий парубок i не з вiтрогонiв, видно. Що ж, побачимо, як далi буде, - переводить погляд з Грицька на обличчя дочки, рум'яне i щасливе. - Соромиться дiвка, - уперше ж парубки до хати зайшли". - Щось не п'Кться, - скривився Варивон, вiдводячи кухоль вiд рота. - Холодна дуже. Може, ця водичка теплiша буде? - виймаК з кишень двi пляшки. - Хе! В таку спеку? - дивуКться Iван Тимофiйович, але по широкому обличчю, кольору добре випаленоП цегли, та блисковi в очах видно, що вiн i в самому пеклi не вiдмовився б випити. Стiл непомiтно заставляКться мисками, чарками. - За здоров'я гостей! Спасибi, що завiтали у нашу хату, - статечно пiдводиться з за столу Iван Тимофiйович. - За ваше здоров'я. - Моя бабуся, земля Пй пухом, завжди казала: i пий - помреш, i не пий - помреш, так, значить, краще пити, - одним помахом перехиляК чарку Варивон. - Та й гiрка ж вона, гiрка, - кривиться Марiйка, випиваючи тiльки до Марусиного пояска. - А ти ж думала, ми солодку п'Кмо? - удавано зiтхаК Iван Тимофiйович, похитуючи головою. - Е, нi! Куди воно годиться? - напосiдаК Варивон на Югину. - Випий менi зараз же. Навiть губи не вмочила. - Не хочу, - впираКться дiвчина. - Тiтко Марiйко, скажiть Пй що-небудь! Менi як хто не п'К - краще нiж у серце. - Випий трохи, Югино... Вона у нас така несмiла. - Такою i ти колись несмiлою була, - глузуК Iван. - До весiлля тiльки губи вмочають, а пiсля весiлля квартами тягнуть. - Цить, старий. Югина випиваК, швидко закушуК i всiляко уникаК погляду Грицька. Горiлка робить його смiливiшим, певнiшаК слово i очi веселiше зупиняються на дiвчинi. Золотистi кучерi тремтять над скронями, затiняють рожеве обличчя, хвиляста коса вляглася на спиннiй продiлцi, дрiбнi баранчики в'ються над потилицею. Тепер дiвчина подобаКться йому ще бiльше, нiж у ту недiлю на музиках. "А що, коли одружитися з нею? - I крiзь хмiльну стриману радiсть просочуються холоднi краплини. - Попарубкувати ще треба... Буду гуляти, а ПП iнший засватаК. Ще б пак таку не засватають! - Ловить свiтлий голубий погляд Югини i мимоволi зiтхаК. - I кума шкода, i меду жалко". Хотiлося б ще в свою волю пожити, та дiвчину випустити боязко. - За твоК здоров'я, Грицю, - простягаК велику, наче з бронзи вилиту, руку Iван Тимофiйович. - Пийте на здоров'я... - "Ех, якось воно та буде", - перехиляК чарку. Ще й дiвчину треба взнати добре. Неспроста сунутись у воду, не знаючи броду. - За здоров'я нашоП Югини, - обважнiло встав Варивон. - Щоб жила, багатiла... - i сам себе перелякано б'К по ротi: чуть не вилетiла весiльна приказка: "i спереду горбатiла". Марiйка i Гриць удають, що нiчого не чули, а дiвчина спаленiла вся, аж сльози затягнули очi. - Як пославнiла! Џй-право, кращоП не знайдеш. - За твоК здоров'я, дочко, - усмiхаКться Iван Тимофiйович, не добравши слiв свого родича. "Та ще попереду днiв та днiв. Успiю подумати!" Грицько п'К повiльнiше i не зводить погляду з дiвчини. - В кого тепер грабкуКш? - звертаКться Iван Тимофiйович до Варивона. - В кого доведеться. Той тиждень у Данька, потiм три днi в Денисенка, а це до Сафрона перейшов, та прийдеться тiкати. - Захарчував? - смiКться Iван Тимофiйо'вич. - Той умiК. - УмiК. Ще й як! - охоче погоджуКться Варивон. - Як винесе обiд, хоч на собаку вилий - чортом смердить. Я вже i сяк i так до Сафрона пiдсипався: пообiдайте з нами, значить. Такий наваристий борщ сьогоднi - жиру не продуКте. А вiн, свиня скупа, навiть не посмiхнеться, лише крiзь зуби процiдить: я за роботою в жнива тiльки снiдаю i вечеряю, не маю часу обiдати. - У соз записався? - притишив голос Iван Тимофiйович, дивлячись услiд дружинi, що пiшла на хвильку в другу хату. - Аякже. Жаль, що останнiм у списку стою. I робити, i чарку пити люблю першим. На соз теперечки вся надiя. Югино, ти знову як засватана! Ану не залишай на сльози... Iване Тимофiйовичу, а худобу нам на осiнь дадуть? Бо за всякi зарiбки i вiдробiтки жили у мене, мов корнi, порозбухали, - краКчком ока глянув на мiдь широкоП руки. На нiй, як дельта на картi, ворушилась неспокiйна в'язь синiх струмкiв. - Неодмiнно, - вiдповiв упевнено. - Справдi? Ще ж нам навiть статута не затвердили, - засумнiвався Варивон. - А хто ж його буде затверджувати? - Район, значить... - Радянська влада! А вона нас, бiднякiв, давно затвердила. На все життя господарями, людьми зробила! Зрозумiло? - Ще б не зрозумiло! Цiлком! - повеселiшав хлопець. - Так що К надiя своП латки по-людськи зорати? - Теж менi надiю знайшов, - примружився Iван Тимофiйович. - То дрiбненька надiя, - згадав слова Свирида Яковлевича. - Чого ж дрiбненька? - занепокоПвся Варивон i вiдсунув од себе дзвоник чарки. - Як сам не доглянеш землю, то нiякий тобi, значить, дiдько не зоре ПП по-справжньому. ПокопирсаК, перепаскудить, як табун свиней рилом, i нарiк одна пирiйка чи осот забруднять твоК поле. - То вiрно, - обiзвався Григорiй. - Робиш якомусь до сьомого поту, а вiн тiльки назнущаКться з твоКП нивки. Подере ПП, аж серце у тебе кров'ю обiллКться, мов за живою людиною. Та що й казати: злиднi калiчать i тебе, i землю твою. Святковий настрiй потьмарився. Потрiсканi руки уже не тягнулися до чарки чи ложки, i Югина з юнацькою догадливiстю по обличчях батька i гостей зрозумiла, що всi вони подумали i побачили одно. Убогi, зачерствiлi нивки, мов скиби наймитського хлiба, простягнулися до них. Џхня велика любов i велика печаль, як сон i дiйснiсть, коливалися в очах. Вуха, неначе музику, ловили одвiчнi шерехи поля, тi, що з колиски починаються для селянськоП дитини; iскристi, вибiленi стебла, розтрушуючи тiнi, до самого кореня обмивалися сонцем; золотистi дзвоники остистоП пшеницi дзвонили усiма своПми сердечками. А тверезi думки, як клин у серце, вбивали неприкрашену, непiсенну суворiсть, що мокрою заробiтчанською свиткою наскрiзь простуджуК перероблене тiло, голодним переднiвком висушуК очi... - Iване Тимофiйовичу, ви щось про дрiбнi надiП почали; набiк, значить, вiдкинули Пх, - першим порушив мовчанку Варивон. - А про ширшi я за наймитським хлiбом ще не чув. Так що воно, значить, про нашi латочки чувати? - Кинемо Пх куркулям у пики. Хай давляться ними. А нам держава кращу землю надiлить, в одному мiсцi... - Iване Тимофiйовичу, i це правда? - пiдвiвся з-за столу, надiйно дивлячись на лiтнього спокiйного чоловiка. - Правда. - А хто вам сказав? - Партiя! Секретар райпарткому - наш Савченко. - Тодi правда! - повеселiшав Варивон. - А то цей представник, Крамовий, значить, такого був менi туману напустив... "Колективiзацiя повинна йти обережно, ступнево, закономiрно", - перекривив i всмiхнувся. - Чули ми його, - зневажливо махнув рукою Iван Тимофiйович. - I тобi всякi казочки торочив, що треба почати не з созу, а з договiрноП групи? - Точнiсiнько так. Чого вiн так труситься? - З троцькiстами крутився. Того й труситься на куркульському задковi. Розчервонiлий Григорiй, що уважно прислухався до розмови, несподiвано свiжим тенором випустив задьористу частушку; вона, пританцьовуючи, завзято закружляла по хатi: Правi, лiвi групування Плодять опозицiП, - Намагаються скрутити Ленiнськi позицiП. - Не в брову, а в око! - хитнув головою Бондар. - Тiльки Пм в'язи скрутяться. - Iване Тимофiйовичу, значить, нам найкращу землю? I в однiй руцi? - невгавав Варивон. - Аякже. Хiба ми не найкращi? В своКП влади ми не пасинки, а сини. - Слова вашi, Iване Тимофiйовичу, як хмiль мiцнi: кожну клiточку пробирають. А дукачам, значить, нашi латки прилатаються? - Еге. Хай похазяйнують на розрiзнених шматках... - Менi i Пх шкода куркулям вiддати. Болото б Пм, як чортам, опредiлити б. - А болота не жаль? - лукаво запитав Iван Тимофiйович. - Болота?.. Нi, не жаль, - подумавши, розщедрився пiдпилий Варивон. - Да. Свирид Яковлевич говорив, що в Майданi Соболiвському комунари осушили заливнi плавнi i тепер такий урожай збирають... - Е, тодi дукачам i болота не дамо. Мульку Пм у бiк! - затанцював кулак Варивона по скатертинi, i жалiбним передзвоном обiзвався стiл. - Олександр Македонський був сильним чоловiком, але навiщо стiл трощити? - Григорiй поклав свою руку на Варивонову. - Олександр Македонський? Завойовник? Знаю, знаю... Тiльки вiн не з нашого села... I у Варчука не наймитував. Усi засмiялися. - А ти, Григорiю, як далi думаКш жити? - нахилився Бондар до Шевчика. - В соз скоро вступатимеш? - Ще бiля хати треба помучитись... Увiйшла Марiйка i розмова про соз затихла. - Ви собi як хочете, а я в садок вiдпочивати, - сказав пiсля обiду Iван Тимофiйович i обважнiлою ходою подався з хати. Непомiтно вислизнула i тiтка Марiйка. "Хай собi погомонять трохи". Проте через кiлька хвилин то за тим, то за iншим заглядала до хати. Варивон тiльки вiкна пильнував, щоб не заважати розмовi. I як не пiдходив Грицько до дiвчини, вона вiдповiдала коротко: еге, да, нi, авжеж - i схиляла низько голову. Цим ще бiльше до вподоби припала. "Несмiлива. Тiльки до неП треба ходити", - твердо вирiшив парубок. - Ех, i тетеря ж ти! - напався за ворiтьми Варивон. - Хiба ж так з дiвчатами говорять? Штурпак - штурпаком. Ти б Пй якусь пiсеньку проспiвав, кумедiю розказав, з вiршиком, значить, пiдсипався, сеК-теК на вухо шепнув, щоб якась кумерцiя була. А то плiв-плiв про Химинi кури. Один смiх i грiх. Язик у тебе, значить, телячий. - Ну, ну, ти не дуже там патякай, - примирливо вiдмахнувся Гриць, як вiд надокучливого гедзя. Самому було смiшно, що не вдалося переговорити до ладу. Та попереду днiв та днiв. XIX От i його обiйстя. В останнiх променях вечiрнього сонця, мов бабуся, дрiмаК стара-престара хата, хтозна-коли збудована. Навiть вирубанi роки на сволоку давно сточив ненаситний шашель, а порiг в темнотi, коли його забуде змастити глиною баба Орина, починаК свiтитися димчасто-золотою трухлявиною. Кiлька вишень, наче внучата, обсiли ПП, затулили маленькi вiконця, спинаючись на низькi наболiлi плечi. I на вiтрах i без вiтрiв поскрипують кiсточки - на вiдпочинок просяться. Багато своПми пiдслiпуватими вiконцями бачила хата, вже й дивитись надокучило. Тим-то бiля плоту i лежать обтесанi деревини, ждуть свого часу i майстрiв. Чимало Грицько наорався чужого поля, немало гибнув у хурманцi, кульчився на холодi в лiсництвi, щоб заробити де копiйчину, де деревину на нову хату. А стару тимчасом пiдпираК слупами зсередини, пiдпiрками знадвору. Червоними натомленими очима тихо стрiчаК вона Грицька, i шкода стаК ПП, як живоП людини. Вiн сiдаК на обтесану пiдвалину i гладить рукою клеймований стовбур. Цей дуб вiн облюбував торiк у Варчука. Добре накосився на помiрках, поки Карпо привiз деревину в його двiр. А цю березу з он тою вiльхою заробив у лiсництвi на прополцi посадки. З цiКП ж липи славнi двi крокви вийде. Ге ж? "Еге ж", - згоджуКться стара хата i заплющуК червонi очi. Пахучий голубий сон огортаК ПП i тiльки на гребенi тихо колишуться кiлька житнiх колоскiв. З низьких дверей виходить баба Орина. Темiнь вiК з ПП очей, рота, проте в роботi вона ще чiпка - цiлий день буде полоти на городi й не охне. - Так де ти бурлакував? - сiдаК на деревину i чорнозеленими вiд зiлля руками спираКться на кленову дiйницю. В дiйницi лежить цiлушка хлiба з втиснутою пучкою солi. - Усе село обходив. - Усе село обходив? Чую, чую, що натягнувся, неначе чiп. Це ви мастаки чужих собак дражнити. Ти скажи, у якоП дiвчини був? - Ще менi рано до дiвчат ходити, - смiКться Грицько. - Як рано, бiсiв сину! Ти що, до сивого волосу будеш парубкувати? Скажи менi прямо, коли нарештi оженишся? - Ще маю час. - Тьху на тебе, шалений! - тьмяно блищать чорнi пеньки зубiв i сiтка зморщок то пiдстрибуК вгору, то знову обвисаК, глибока i густа. - Я вже корови кулаком не годна видоПти - половина молока зостаКться, а колись двома пальцями з найтвердiшого вим'я витягала до краплi. Хлiб стану мiсити, а мене всю в дiжу затягуК... Женися, окаянний, скорiше. - I навiть у самому словi "окаянний" вiн чуК любов до себе. - Оженюся, бабо. - Коли? - Хату збудувати треба. - Теж менi господар iз тебе. Оженишся, то й рiдня молодоП допоможе, i зайва копiйка в кишенi залишиться. Слухайся, бо старi крутяться, а молодi учаться... Я, думаКш, заставляла б тебе одружуватися, - тихiшаК голос. - Сили моКП нема. Виробилася, Грицю. Ще вдень розiйдуся так-сяк, а вранцi ледве з тоП лежанки встану - кожна кiсточка ниК... Куди, куди, проклята! В ворота вбiгла первiстка i майнула до низького перелазу, щоб скочити в город. Баба Орина, розмахуючи дiйницею, швидко бiжить переймати корову. - Прудка! Iще як побiгла! - беззвучно смiКться Грицько i впираКться всiКю спиною в деревину. "Хоч би чоботи бабi на зиму пошити. I на люди нема в чому вийти. А скiльки ж вона роботи переробить, перемучиться... Ех, злиднi нашi та й годi. Увесь вiк промучилась людина", - охоплюК сердечний жаль i любов до староП. СутенiК. Коло лiсу струмують темносинi тiнi, а тут, на городах, вони ще ледве беруться сизим димком. Пахне розпарене за день дерево, нагадуючи, що й воно ще недавно жило, красувалося, бринiло соками i листвою; за городом на левадi заскрипiв деркач, десь по шляху проПхала пiдвода. Тихо в селi, навiть вiтрець не насмiлиться загасити перших двi зiрки на небi. I на душi тепло, радiсно, тому й мрiП смiливiше простягають руку дiйсностi. "Збудую хату, як у Бондарiв - на двi половини, з ганком i ванькиром, тiльки трохи меншу. Скiльки ж це буде коштувати? Ой, невистачить в тебе, парубче, грошей. Таки невистачить. Аби й просту поставив", - вперто просочуКться твереза думка. "Можна й просту, чим я погана була", - зiтхаК в темрявi беззубим ротом столiтня будiвля. "Ти свiй вiк вiджила, то й помовчуй", - вiдмахуКться Грицько. Вiн починаК прикидати, в яку копiйку може влетiти хата на двi половини. - Четверо дверей - раз, - загинаК палець. - Восьмеро вiкон - два. За одно скло здере