чу, я вам свою гречку покажу. Теж зерно, хоч на виставку вези. - Гречку? - насторожився i зацiкавився. - А де вона? - Дома. Я з лiкарнi. - Дома? - недовiрливо поглянув на Дмитра. - Ага! А моК жито в Юрiя. Вiн з ним найбiльше дiло маК. Бригадир! Та ще який бригадир! У Москву, думаКте, даремно на Другий Всесоюзний з'Пзд колгоспникiв-ударникiв Пздив? - почав розхвалювати сина, щоб якось змiнити напрямок розмови. - Бригадир? - уже шаленiК Дмитро. - I зерно ховаК од вас? Чи ви заховали це жито вiд людського ока? Як одноосiбник, заховали! - Це ти про мене!.. Це я тобi одноосiбник?! - вiдхилився назад Навроцький, i його землисте обличчя поплямилось рум'янцем. А потiм почало блiднути. - Ну, не одноосiбник, а ворсинки поганенькi К, - пригадав давнi слова Вiктора Снiженка. - У мене ворсинки? Поганенькi? - задихався од обурення Навроцький, а очi його, мов два буравчики, презирливо свердлили Дмитра. - Коли б не було, не загратувалися б своПми дiляночками. Велике дiло квоктати над цими мисочками, як курка над гнiздом, - покосився на мережанi полив'янi полумиски. - Це я над мисочками квокчу? Ти, ти, товаришу... ти... вульгарний механiст! Дмитро здивовано глянув на старого i несподiвано розсмiявся, але тому було не до смiху. - Вiн мене мисочками попрiкаК! Я цiлий бiй витримав з бабою, поки вона своК добро пiд моП дослiди вiддала. А в тебе, знаю, всi черепки на миснику красуються... Бач, одноосiбника, iндивiдуальника, сучий син, знайшов. А що ти за один будеш? Чому ти менi свою гречку не показуКш? ПриПхав розуму випитувати в старого? Об'Пхати хочеш? ОстаннК забрати хочеш? ЗнаКмо ми таких хитрих! Не вперше бачимо! Не подобаються моП мисочки - скатертю дорiжка! Аякже! Плакати буду за ним! - застрибав по хатi Данило Петрович, театрально вимахуючи дрiбними кулачками. - Стара! Покинь там поратися. Гостi у нас обiдати не будуть, Пм спiшити треба! На своП мисочки! В цей час широко вiдчинилися дверi i, наздоганяючи клуби морозу, в свiтлицю радiсно вскочив сизий вiд холоду Варивон Очерет. - Даниловi Петровичу низький уклiн,- вклонився i шанобливо пiдiйшов до старого.- Сердечне радий вас бачити. Дуже радий! Навроцький щось забурмотiв, висмикнув руку з мiцних пальцiв Варивона, притих. - А тут наче наукова дискусiя почалася? - Та... почалася. Уже й закiнчилася, - промовив Навроцький, не можучи знайти собi мiсця. - О, та у вас вiдомий бригадир Горицвiт гостюК! - здивовано скрикнув Варивон, наче тiльки тепер помiтив Дмитра. - Що то значить новатор новатора почув. Ви знаКте, яку вiн гречку вивiв? Одначе до вас учитися приПхав! - Та... приПхав... А ви хто будете? - Бригадир Варивон Iванович Очерет. Спецiалiзуюсь i росту на просi. I непогано виходить - каша родить! - Очерет? Це той, що взимку отаву косив? - повеселiшав Навроцький. - Той самий! - закивав головою Варивон i насмiшкувато поглянув на Дмитра. - До мене теж по зерно приПхав? - строго запитав Навроцький Варивона. - Що ви, Даниле Петровичу, - промовив iз здивованням. - I в помислах таке не ворухнулося. Навiщо зобижати чоловiка: знаю - мало у вас зерна. - Це ти правду кажеш, - схвально закивав головою. - Але хiба це iншi розумiють? Вони мене зразу в одноосiбники записали. Я самий перший в тридцятому роцi вступив у колгосп. Куркульня усi моП вiкна перестрiляла. Раз, не застукавши мене дома, сполосувала жiнку ножами. А мене одноосiбником... Та я за нове життя живцем серце iз грудей вийму! - з кожним словом пiдвищував голос, завзятiше воював проти удаваних ворогiв i сам кращав у своПх очах. Але розмити почуття досади не мiг. - Њ несвiдомi елементи, - спiвчутливо пiддакнув Варивон, ледве стримуючи смiх: усю пересварку Навроцького з Дмитром вiн почув ще знадвору. - Помогти чоловiковi не поможуть, а настрiй зiпсувати - категорично зiпсують. Я вам, Даниле Петровичу, подарунок привiз - одну книжку дiстав. - Про сiльське господарство? Наукову? - Наукову, - витримав паузу Варивон. - Це ти молодця, Варивоне Iвановичу. Молодця. Яка ж у тебе книга? - Про вiддалену гiбридизацiю. - Варивоне Iвановичу, це правда? - вражено застиг на мiсцi Навроцький, i куточки його уст затремтiли радiсно i -якось жалiсно, по-жiночому. Аж Дмитро здивувався. - Чиста правда! - ефектно вийняв iз внутрiшньоП кишенi пальта невелику, в зелених берегах, книгу. - Варивоне Iвановичу, голубчику! - зовсiм обм'як од радостi чоловiк. - Це ж не книжка, а мрiя! Мрiя моя! Я теж про гiбридизацiю думаю, - ухопився обома руками за подарунок i притис його до грудей. А Дмитро у подивi нахилився вперед: в тремтливих од хвилювання пальцях Данила Петровича вiн пiзнав свою книгу. - Спасибi, спасибi, Варивоне Iвановичу, - забiгав по хатi Навроцький i кудись непомiтно сунув подарунок. - Скiльки я розшукував ПП. Хотiв уже до КиКва Пхати - засiсти в бiблiотецi i переписати вiд палiтурки до палiтурки. От удружив, так удружив! Чим же я тобi вiддячу?.. Варнвоне Iвановичу! - раптом рiшуче блиснули очi в Навроцького. - Вдiлю тобi кiлька зернин свого жита. - Та не треба, Даниле Петровичу. Не хочу вас зобижати... Дмитро ледве не застогнав, позеленiв, нетерпляче подався вперед до Варивона, але той застережливо i грiзно покосився на нього. - Нi, нi! Ти не зобидиш, а порадуКш мене. Знаю, в якi руки зерно йде! Все знаю! В таких руках воно не розтечеться, як вода у жменi. - Воно то вiрно - не розтечеться. Але ж... - шанобливо ламався Варивон. - Без усяких "але ж!" - вигинаючись помiж ящиками i мисками, проворно попрямував до шафи. Але, щось згадавши, зупинився: - Тiльки куди ж це Юрiй заховав зерно? Дмитро аж захитався i обм'як. - Нi, таки у шафi, - сказав переконливо Данило Петрович i зашарудiв, задзвонив руками, перебираючи якiсь пакуночки i слоПки. Через хвилину, урiвноважений i прояснений, вiн гордовито пiдiйшов до Варивона: - Вiзьми мою працю, бригадире. Хай вона тобi щастя принесе. Останнi зерна вiддаю, бо вiрю тобi. Пучка великих iскристих, з найнiжнiшим пушком зернин лягла на широку долоню Варивона, i чотири голови схилились над нею, наче над золотим розсипом. Першим опам'ятався Данило Петрович. Вологими, мрiйними очима оглянув усiх своПх гостей, обережно позадкував назад, трохи вiдхилив дверi у другу кiмнату i тихо, щоб не сполохати людей, напався на жiнку: - Стара, що ти собi думаКш? Давай скорiше обiдати. Скоро усiх голодом замориш. Вiчно ти, як почнеш возитися... Сливняк там у тебе якийсь знайдеться? Iз зимостiйких слив? - Усе знайдеться. Тiльки ти вже не йди до гостей, поки я Пх не посадовлю за стiл. - А то чому? - Тобi ж довго команду змiнити? Знову зарепетуКш на всю хату: гостi у нас обiдати не будуть! - Так уже i зарепетую, - промовив примирливо. - Ти ще не знаКш, якi люди у мене. Один Варивон Iванович чого варт. ЗнаКш, що вiн менi привiз? - Певне, якесь зерно? Знову пiддобрюКшся, щоб останнi миски вициганити? Скоро доведеться нам iз горшкiв Псти, - похитала головою i усмiхнулася. За обiдом Данило Петрович майже нiчого не Пв. Легко перехилить чарку густого сливняку, щипне шматок хлiба, i знову очi розбiгаються по сторiнках книги. - Це тiльки подумати! - з подивом, з захватом i зiтханням вириваються слова про гiбридну пшеницю. - Багатолiтня! Багатолiтня, товаришi! - Як людина, - пiддакуК Варивон. - Ну, то вже ти занадто, Варивоне Iвановичу, - обережно поправляК Навроцький i, знову косуючи оком на книгу, вигукуК: - Скiльки простору перед нами, аж рукам i серцю радiсно! Що з природою робиться. - Радянська наука робить, - делiкатно поправляК Варивон. - Радянська! Сталiнська! Бач, що товариш Сталiн сказав: "Смiливiше експериментуйте, ми вас пiдтримаКмо..." Це, думаКш, одному вченому сказано? Це менi, тобi i... - поглянув на Дмитра, - нам усiм сказано. Що б ми не робили, треба робити смiливо, з радiсною душею. Ех, скорiше б весни дочекатися... Зробиш щось путяще - i iдеш своКю землею такий щасливий... як у першi днi кохання. Навiть сонця не помiчаКш. - Сказився старий, - презирливо зiбрала бляклi уста дружина. Данило Петрович поглянув на неП i знову звернувся до Варивона: - Ох, i порадував ти мене... Вiддалена гiбридизацiя. У мене тут К своП мiркування. Вiд практики домисли йдуть... - набiгла свiжа думка... - А скажи: звiдки ти дiзнався, що менi саме такоП книги бракуК? - На ярмарку з вашими колгоспниками гомонiв... Навiть знаю, що вас чорнокнижником називали. - То дiло давнК було, - обiзвався з неохотою i раптом Пожвавiшав: - Давайте разом напишемо Трохиму Денисовичу задушевного листа i попросимо, щоб вiн надiслав нам трошки свого чудодiйного зерна... Дмитро, примружившись, лукаво подивився на Данила .Петровича. Той зрозумiв його погляд i осiкся. - Багато до нього таких листiв надходить, - завагався Варивон. - Багато?.. А ми вiд iменi двох колгоспiв пошлемо. Вiд Вашого i нашого. З усiма пiдписами i печатками. Неодмiнно уважить нам Трохим Денисович. Варивоне Iвановичу, ти легку до письма руку маКш? - Аякже! - вiдповiв завзято i з надiКю глянув на Дмитра. Той схвально кивнув головою i витер з чола краплини млосного поту. - Та ти хоч людям поПсти дай. Одна нетерплячка, а не чоловiк, - втрутилася дружина... Уже довгi тiнi повибiгали з усiх закуткiв, коли Варивон, Дмитро i Сергiй розпрощалися з Данилом Петровичем. - Варивоне Iвановичу, ти ж пiдписи пiслязавтра притаскай, щоб дiло скорiше проростало. Тiльки рушила машина, Варивон зразу ж обуренням накинувся на Дмитра: - Якi тебе чорти з лiкарнi погнали? А тепер уже гориш увесь! - Щось трохи гуде, - погодився. - Може вiд сливняку? - Вiд великого розуму. Теж менi оратор знайшовся! Ледве всiКП справи не зiпсував. I чого я зв'язався з тобою, ведмедю нещасний. Сам дивуюся! Ти, видно, сам собi не подобаКшся! - То, Варивоне, дуже погано, коли хтось сам собi подобаКться. - О, вже мислитель знайшов зачiпку. Ну. та дiдько з тобою - бери! - обережно витягнув загорнутi в хустину зерна. - Щастя вирощуй. Усi колгоспи порадуй ним. - Варивоне!.. Дружок! Спасибi, Варивоне, - обома руками вхопився Дмитро за хустину i засмiявся: - це зерно не дасть менi захворiти! - Коли б то так, - пробурмотiв Варивон. - Привiз би його декому без твоПх роз'Пздiв. - Варивоне, i ти думав про мене? - А про кого ж! Не бачив, якi бiсiвськi вогники загорiлися в тебе, коли в лiкарнi сказав про жито. Тодi й подумав я: дiстану зерна для друга - звеселю його... А вiн старими словами Навроцького на переляк бере. Словом ти... вульгарний механiст! I всi троК весело розсмiялися. IV В здибленому рухливому небi проривалися блакитнi рiки, i журавлина пiсня, пролiтаючи над селом, торкалася серця. Надвечiрня година втихомирила вiтри. На греблi прозоро-жовтi, по-весняному димчастi дерева живими верхами врiзались в голубiнь, в червоний одсвiт заходу, i свiжi барви мiж ними струмували, мiнились, як на бистрi. Протоптаною, ще податливою стежкою поверталася Докiя з невiсткою з широкого обвiтреного поля. Весняна смага обпалила i налила жаром обличчя Югини. Тому стали непомiтними рожевi веснянки бiля перенiсся, а привiтний блиск ПП очей здавався темним, як в утомлених людей. Одначе нi утоми, нi тiКП доброП млосностi, що навеснi обтяжуК ноги, мiцнiше притискаК Пх до землi, не чула молодиця. Iшлося легко, начебто нi роки, нi дiти, нi щоденнi турботи не торкнулися ПП невисокоП постатi, проясненого чола. На Великому шляху, тепер вкритому лиснючим синюватим асфальтом, зацокали копита, i згодом мiцний гуртовий спiв, зближаючись, перехлюпнувся через греблю, залив широку вулицю, почав з долини розтiкатись селом, як розтiкаКться тихими вiтрами пахучий березневий вiдпар. Ой, сяду я край вiконця Виглядати чорноморця. Чорноморець Пде, Пде... - Орачi повертаються. - Як славно спiвають, - оглянулася назад Докiя, i ПП строго окреслене, темне обличчя подобрiшало, м'яка тiнь перебiгла по зморшках. Неквапним помахом руки поправила чорне, заткане сивиною пасмо волосся, i тiльки одна незахована павутинка тремтiла над чолом, неначе нескошена стеблина пiд вiтром. А вулиця дедалi сильнiше шумувала, розгулювалась, подавалася вшир, i високi паркани почали потрiскувати, як тiснувата сорочка на кремезних парубочих плечах. А вiн Пде аж до гаю, Аж до тихого Дунаю, гей... ...I хто б мiг подумати, що й справдi через роки не один орач грозовими дорогами доПде, пiшки дiйде, на танках примчить до того оспiваного, та не тихого Дунаю... В зеленоблакитному серпанку верхи поверталися з поля колгоспники. Пiсня задумою оповила Пхнi смаглявi обличчя. Вершники, здавалось, зрослися з пiдiбраними грудастими кiньми. А над орачами недовершеним склепiнням нахилились розлогi велетенськi дерева, що входили в небо, i тому рiзко окресленi обриси людей та коней видавались масивними i збiльшеними, як в картинi. Сумовитим плеском обiрвалася пiсня. Iще хвилинка тишi - i рiзнобiйний гамiр, жарти, смiх вдарились у паркани, вилясками обiзвались за городами. - Петре, киваК! - Хто? - Гнiдий обрiзаним хвостом. - Тебе пiзнав. Нащо худоба i та знаК, хто найбiльше огрiхiв робить. Мiй гнiдий, як iнспектор якостi, все помiчаК. - А до якоП ти дiвчини ходиш теж помiчаК? - Добрий вечiр, ДокiК Петрiвно, Югино Iванiвно! Суперфосфат уже привезли? - Привезли. Машиною до Вiнницi на завод Пздили. - Будуть буряки? - Побачимо. Кажуть люди, як посiКш - щось буде, а на несiяному навряд чи вродить. Позаду сильно зацокотiли пiдкови. Стоячи на весь зрiст на конi, заплiвши в повiд лiву руку, галопом мчав невисокий бiлявий Леонiд СергiКнко. Русявий чуб двома крильми пiдiймався над його головою, потiм опускався донизу, обмiтав понад самими бровами високе чоло i знову злiтав вгору. В невеликих очах Леонiда свiтилась насолода i радiсна упертiсть, а сатинова синя сорочка розгойданим дзвоном коливалась за парубком. - От шибеник. Упаде - розтовчеться, мов крашанка, - сплеснула руками Докiя, не зводячи очей з туго збитоП, трохи нахиленоП вперед постатi Леонiда. - Не шибеник, а ворошиловський вершник, - обiзвався позаду Степан Кушнiр. - I не впаде - такi не падають. Ви ще не бачили, що вiн на змаганнях виробляв. Вечiр добрий, ДокiК Петрiвно. - Добрий вечiр, Степане, - неприязно поглянула на голову колгоспу, що порiвнявся iз нею i поволi пiшов поруч, скоса поглядаючи то на Югину, то на Докiю. Чула на собi допитливий погляд, але рiвно i гордовито несла голову, не обертаючись на Кушнiра. - Ще й досi на мене сердитесь, ДокiК Петрiвно? Сердитесь? - Серджусь, Степане. - Да, - нiяково протягнув, збираючи зморшки бiля очей. - Бiда з вами - не догодиш усiм. Не догодиш. Таке дiло. - А для чого тобi всiм годити? Надiйсь, не нянька, а господар. Тому i робити по-хазяйськи повинен. - Стараюсь, ДокiК Петрiвно. Стараюсь. - Та вже видно це старання. Тобi людей, передових людей, пiднiмати треба, а ти Пх назад за полу смикаКш: не випинайтесь, мовляв. Ти скажи: коли у тебе помiж щеп одна-двi зацвiтуть ранiше - радiКш чи нi? - Аякже. Аякже! Не раз любовним оком оглянеш, жiнцi, дiтям покажеш. - Отож бо й К. А як у тебе вийшло? Тiльки ланки моКП Югини i СофiП Шевчик вискочили на перше мiсце - ти зараз Пм тицьнув гiршу землю! Тепер хочеш, щоб ми ласкаво усмiхались тобi? Не за те досадно, що менше перепаде нам, а за те, що всi у нас хочуть тепер мiж людьми бути людьми i з кращими за одним столом сидiти, а не тулитись десь бiдними родичами. Не гiршi ми за iнших. Ти гордостi людськоП не втямив собi. Поганий з тебе хазяПн, Степане. За худобою бiльше трясешся, чим за людиною. От i все моК слово, i, хоч сердься, хоч нi, про це я сказала твоПй Ользi, - незадоволено поглянула на свого голову колгоспу, якого останнi слова явно збентежили. В Степана Кушнiра, коли вiн став головою колгоспу, з великою силою проявилась господарська дiловитiсть i неймовiрна скареднiсть. В правлiннi колгоспу його можна було найти тiльки вранцi i пiзнього вечора: цiлi днi пропадав чоловiк на полi, в лiсi, на фермах, в млинi, навiть по ночах обходив своП володiння, перевiряв, сторожiв, конюхiв, воловикiв. I горе було тому недбайлицi, що попадав на в'Пдливий язик голови колгоспу - умiв з примовками i приказками, начебто незлостивими, так вiдчитати пiд загальний регiт на зборах, що хоч крiзь землю провалися. I дивнiше всього було, що й сам Кушнiр найбiльше боявся осудливоП мови начальства, завжди слухався його без заперечень, хоча в думцi мiг i не з усiм погоджуватися. Побоюючись начальства, вiн терпiти не мiг працiвникiв редакцiП i завжди, розпливаючись в усмiшцi, стрiчав Пх з глибоко прихованою недоброзичливiстю. - От, розумiКш, непогано тепер дiла йдуть. Непогано. А серед цих перешкрябiв почуваКш, наче тебе догола роздягають серед бiлого дня. Догола! Вони тобi вiд короварнi зразу ж в душу вскочать i такого там понаходять, що сам себе не пiзнаКш. I то, все вони дуже швидко, швидко хочуть знати, щоб за годину Пм i конi були готовi. Проте навiть i кореспондентам важко було випросити в Кушнiра коней: завжди виПзнi на той час чогось хворiли або були в роз'Пздi. Любов до коней, а пiзнiше до машин, в нього була надзвичайна, i добре перепало Полiкарпу СергiКнковi, що раз осмiлився назвати по-своКму лоша, коли голова колгоспу був у областi на нарадi. ПриПхавши в село, Кушнiр зразу ж напався на конюха: - Видумав, видумав! Не iм'я, а якийсь приший кобилi хвiст. Ти почуваКш, що таке кiнь? Це сила, краса, це хлiб наш. Ти подивись, як вiн голову тримаК! Ти знаКш, що про коня товариш Ворошилов i товариш Будьонний писали?.. Тому колгоспнi конi завжди носили гучнi i спiвучi клички. А машини сяяли кожною деталлю. Свинарки й собi, знаючи слабiсть свого голови, раз звернулися до нього, щоб дав кiлька кличок поросятам. Але Кушнiр чомусь зрозумiв, що з нього вирiшили насмiятися, i не в жарт розсердився: - Придумали мудриголови чорт батька знаК що. Це буду я всяким добчинським-бобчинським назвиська пiдшукувати. Бач, як розледащiлись на фермi. Я вам так пiдкручу всi гвинтики i гайки, що швидко насмiшки витрусяться з голови. З своПх женишкiв, чортовi кукли, насмiхайтесь. Свинарки так з нiчим i пiшли, але збiрне назвисько добчинськi-бобчинськi блискавично прилипло до поросят i пiшло гуляти по всьому селi. Навiть i в колгоспi, коли хтось що не так зробив, можна було почути: - Ех ти, Добчинський-Бобчинський. - I це вважалося одною з найпаскуднiших лайок. Вирвати ж зайву копiйку в Кушнiра - це була марна i непосильна праця. - Я не банк i не фiлiя банку. Не фiлiя. Грошi в мене державнi, а вони не люблять недержавного пiдходу. Так не люблять, як нива бур'янiв. I Кушнiр при гарячiй пiдтримцi Григорiя Шевчика швидко розправився з усiма так званими активiстами, що крутилися бiля колгоспу в гонитвi за легкою копiйкою i доброю чаркою. - Це не актив, а лежнi чортовi, ненаситна утроба. I поки вони будуть вертiтися i обжиратися бiля колгоспу - добра не жди. Роз'Пдять, проп'ють, розкрадуть, згноять нашу кривавицю. Одначе, пильно дбаючи за колгоспне господарство, не раз допускався i помилок. Так i зараз; вiн дав розпорядження вiддати краще виробленi землi передовикiв вiдсталим ланкам. Думалось - передовики i гiршу землю доведуть до пуття. Це розпорядження обурило кращi ланки, i Кушнiревi немало коштувало сил, щоб втихомирити незадоволення... - А ти що скажеш? - роздумливо похитав головою пiсля непривiтноП мови ДокiП. - Самi знаКте, Степане Михайловичу, - захвилювалась Югина, аж краска зiйшла з лиця i на ньому затремтiли вигнутi сердечком ямки. - Нелегко, та радiсно високi врожаП дiстаються. ДобираКшся до них, як до найдорожчого скарбу. Мозолем i потом, i серцем пiдiймаКш той буряк. Цiле лiто кланяКшся сапцi, сонце опереджуКш в полi. I коли пiдтримують, допомагають, цiкавляться тобою - ще краще хочеться зробити. От вiзьму я колишнК - своК господарство. Добре ми всi працювали, а такоП вiдради, як тепер, нiколи не знала: про тебе заговорили, твоя праця в кiнокартинах людей веселить i життя веселить. Хай iще ми небагато того дiла зробили, але вже i нам щасно на душi. Ранiше одна радiсть була: ти зiбрав гарний врожай. А тепер до неП ще й ширша добавилась: увесь народ тебе, як мати дитину, прямо на руках пiдносить, любить, допомагаК та й твоКП поради дослухаКться. I треба бути пiчкурем чи безпросвiтним сиднем, щоб не зрозумiти цього... Спасибi, що так свого голову возвеличила, - усмiхнувся Кушнiр, хоча й добре розумiв, що останнi слова не його стосуються. - Ой, нi! Це не про вас таке говориться. Хто ж не знаК, що ви день i нiч працюКте в колгоспi, справно працюКте. Тiльки те, що нашим ланкам надiлили не ту землю, зобидили нас. Ну, а. досада не проходить зразу, особливо у нас, у жiнок, - всмiхнулась так, як часто умiла: неначе зверхньо глузувала сама iз себе. I цi слова розвеселили Кушнiра. - Так. Винен я, - погодився. - Тепер усiм, чим зможу, пособлятиму вам. Добрива трохи бiльше вiдпущу, не постидаюсь передати... Дуже вiрно ти, Югино, про людську радiсть сказала. Це таке дiло. Коли били мене за вiдставання колгоспу, ну, сидiв, прямо тобi, як у дерево защемлений. Голову в плечi вбереш, таким маленьким-маленьким, як горобеня, хочеш зробитися, щоб зовсiм не бачили тебе. Не бачили. А тепер, коли почали спинатись на ноги, по-iнакшому, веселiше на свiт, на людей дивишся. I голос в тебе впевненiшим стаК, наче в диктора, що першим день починаК. I хода твердiша. Вже й посмiятись з когось iз легкою душею можеш, i гримнути на когось не побоПшся... Що вам зараз потрiбно? Що? - Треба завтра чи пiслязавтра на торiшнi бурячища вивезти курей. - Хто так порадив? - Џздила до старшого агронома. - До ВасильКва? - зразу прояснiв Степан Кушнiр. - Хороший агроном. Душа-чоловiк. - Дуже порядна людина, - кивнула головою Югина. - Все мiркуК, як би йому лише в одному колгоспi працювати. "Квiтучий сад тодi з села зробив би" - каже. Вам привiт передавав i лаявся, що з шлейфуванням спiзнюКтесь. - Шарпають його на всi боки. Напевне, i тепер очi од безсоння розпухли i стали червоними, як у кролика. Нелегкий хлiб у чоловiка, - розважливо промовила Докiя. - Це тiльки об'Пздити всi колгоспи, та й то скiльки днiв потратиш. А вiн не : такий, що лише з брички на поля поглядаК та в правлiння телефоном дзенькаК, зведення вичитуК... Роботяща людина. - Чому ж вiн радить так рано вивозити курей? - Каже, що це поможе знищити розсадники довгоносика, i потiм кури вже не будуть зривати молодих листкiв буряка, а лише шукати шкiдникiв. - Добре. Завтра ж пошлю майстрiв полагодити торiшнi курники, а пiслязавтра вивозьте птицю на поле. Для вас, як добрий зять тещi, на всi поступки пiду. На всi! - Теж менi добрий зять, - усмiхнулась Докiя, знаючи скупiсть Кушнiра. - Тiльки годi вже сердитися. Годi. Об'являю перемир'я. Не так-то легко менi за всiм допильнувати. А ще коли своП починають довбати, зобижатись... Всього доброго вам, - попрощався з жiнками i пiшов до правлiння колгоспу. - Чи не наш Андрiй городами чеше? - зупинилась Докiя. - Так i К. От шалений хлопчисько. Знову, певне, до батька бiгав. - Покрученою стежкою, помiж високо зжатим бадиллям кукурудзи, швидко бiг невеликий проворний хлопчик, i Югина радiсно пiшла назустрiч своПй дитинi. - Мамо! Наш тато не скоро повернеться додому. З дядьком Варивоном пiдуть на Буг бити остями рибу. - От невгомоннi. I не вiдпочинуть пiсля роботи. Яка там тепер у повiдь риба? - ЏП багато в цьому роцi рибалки б'ють, - довгасте, бiляве, уже пропечене сонцем i вiтрами обличчя хлопчика було зосереджене, i в чорних очах, так само як у Дмитра, приховувалась стримана радiсть, а батькiвський з горбинкою нiс трепетав рожевими, трохи пiдрiзаними посерединi нiздрями. - Як тобi не совiсно, Андрiю. Це ти цiлий день по полях гасав! Помовчав хлопець. Обличчя стало ще бiльш зосередженим. - Нi, мамо, я тiльки пiсля пiзнього обiду пiшов, - поглянув на матiр. I в очах погасли свiтлi горошинки. - А за Ольгу забув? - Нi, не забув. Якого свистуна iз верболозу вирiзав, - усмiхнувся хлопець, виймаючи з кишенi двобiчного свистка. - Тепер повна хата в нас музики буде. От жаль, що мене тато на рибалку не взяли. - Ех ти, рибалко. З миски тобi ще рибу ловити, - любовно охопила мати рукою сина, i той поважно вiдхилився назад, оглянувся, чи не побачив хто - пригортають, наче маленького. А шо вiн уже був не маленьким, а поважним i шануючим себе господарем - це, крiм матерi, знали усi: i школярi, i вчителi, i рибалки, i, особливо, шофери. Пiдсвiдоме наслiдуючи батька, вiн мiг з таким гордовитим виглядом пройти по селу, що й найзапеклiшi забiяки не наважувалися зчепитися з ним. Андрiй навiть з батьком часто говорив незалежним, розсудливим тоном. Помiтивши пристрасть сина до машин, Дмитро зайшов у школу, запитав учителя, як учиться його школяр. - Прекрасно, Дмитре Тимофiйовичу. Блискуча пам'ять у хлопця. Тiльки зосереджений не по роках. Що гасаК по машинах - не бiда. Йому це навiть у користь: мiж людьми може говiркiшим ставатиме, - i розсмiявся. - Пригадав я, Дмитре Тимофiйовичу, одну пригоду в себе в класi. Пояснив якось новий урок i питаюся: - Дiти, зрозумiло? - Зрозумiло, - веселим хором вiдповiдаК моя малеча. - А хто перекаже? I раптом тиша в класi. Завмерло все. - Так хто ж розкаже урок? - Я! - швидко пiднiмаК руку синок Варивона Очерета. - Дивлюсь на нього, а на обличчi хлопця стiльки дитячоП радостi, смiхотливоП хитростi i якоПсь непевностi, що нiякий артист цього не передасть. I раптом мiй школяр, лукаво блиснувши очима, замiсть уроку випалюК: "А моП мама сьогоднi пекли пирiжки з ожиною. Смачнi, смачнi" - i швидко сiдаК на мiсце. Ця вiдповiдь була такою несподiванкою для мене, що я ледве не покотився зi смiху. Та й в класi аж шибки затряслися. Пересмiялись усi. Бачу, Андрiйко пiдiймаК руку, нахмуривсь i каже серйозним-пресерйозним голосом: "Василь Очерет трохи неточно вiдповiдав". I розповiв увесь урок. Та як розповiв! З такими доповненнями, про якi я нi словом не обiзвався. - Ти ж звiдки це знаКш? - В мого тата книжки К... Раз пiсля закiнчення учбового кварталу Андрiй принiс кулька з цукерками i печивом. Усе розподiлив на п'ять частин i почав дiловито обдiляти домашнiх. - Андрiю, якi в тебе одмiтки? - поцiкавився Дмитро. - Одноманiтнi. - Як це так? - Усi - вiдмiнно. * * * Поспiшаючи до правлiння колгоспу, Степан Кушнiр побачив, як з бiчноП вулицi вийшла його дружина; зробивши вигляд, що не помiтив ПП, заклопотано попрямував у протилежний бiк: зараз нарватися "на домашнiй контроль" найменше, що бажалось. Може вiн i проскочив би в зелену, обсаджену тополями вуличку, але в цей час ПП затопив табун молодняка: телята, з по-осiнньому вогкими очима, погойдуючись, пливли i пливли нiжними золотистими хвилями. "Важний молодняк", - посторонившись на обочину, пильно слiдкував за живим коловоротом. - ЛюбуКшся, Степане? - пiдiйшла до нього Ольга Вiкторiвна, струнка чорноока молодиця. Важкi воронi коси вiдхиляли ПП голову трохи назад, i тому похiдка Ольги Вiкторiвни здавалась гордовитою, мiцною. - Любуюсь, жiнко... Гляди, рокiв через два у нас молочнi рiки попливуть. Молочнi. - Тiльки якi то будуть береги? - так сказала, що чоловiк зразу ж посторонивсь i заспiшив на ферму. - Ти, Ольго, йди додому, а я ще перевiрю одне дiло. Скоро повернуся. - Може, разом пiдемо? - Чого там разом? Якось i без головихи сьогоднi обiйдеться. Ти за цiлий день натомилася на буряках. Вiдпочинь, - великодушно пожалував. - Спасибi, чоловiче. Як ти менi даси кращу землю якоПсь ланки - бiльшого вiдпочинку й не попрошу, - промовила з насмiшкою i строго поглянула на Степана виразними заволоженими очима. - Та коли ви вже менi спокiй дасте? I дома нема тобi нiякоП пiдтримки, - загорячився Степан. - От нехай тебе оберуть головою, побачимо, як ти працюватимеш, якоП заспiваКш! - Та вже якоПсь заспiваю. Нi голосу, нi розуму, мабуть, не втеряю. А тебе тодi поставлю на ланку, на саму пирiПсту землю поставлю. - Зроби милiсть. Як будуть перевибори, сам твою кандидатуру виставлю. Сам виставлю. - Що ж, рекомендацiя не з кращих, але спасибi й за це - все-таки рiдня заступиться за рiдню, - усмiхнулась i притулилась до руки чоловiка. - Степане, прослiдкуй за одним трактористом, що бiля Бугу працюК. Дуже хитро оре чоловiк: умiК мiлку оранку заличкувати для людського ока кiлькома глибокими скибами. - Це я зараз зроблю! - повеселiшало слово Степана: не сподiвався, що владна дружина так швидко закiнчить неприКмну розмову. - А я на ферму загляну. Яке там у тебе важливе дiло було? - Та... - зам'явся Степан. - Тепер розумiю: ти просто тiкав од мене. Правда, Степане? - Правда, Ольго! - весело погодився, i обоК засмiялися. V Дмитро, дарма що став ширшим у плечах i наче побiльшав на зрiст, легко зiскочив на ще пругку землю i поклав руку на коротко обстрижену гриву. Кiнь, махнувши головою, вткнувся губами в плече бригадира i застиг на мiсцi, трохи пiднявши передню, в бiлiй панчосi, ногу. На розумне синК око золотою сiткою впала тiнь довгоП вiП. Дмитро, примружуючись, любовно оглянув коня, i той легко вдарив його м'якими, темного оксамиту губами в ямку мiж плечем i грудьми. - Як граКться з тобою, Дмитре Тимофiйовичу, а iншого й не пiдпустить до себе, - пiдiйшов вусатий старший конюх Василь Денисович Карпець. - Бо Дмитро Тимофiйович любить i шануК худобину. Його по голосу конi за кiлометр пiзнають, - вийшов зi стайнi Варивон Очерет. - Вони музикальний слух мають. - Знаю, знаю, - замахав руками Василь Денисович. - Ти б що-небудь новiше сказав. - Новiше? - з удаваною образою промовив Варивон. - Воно б i можна, та, значить, часу нема - на рибалку Пдемо. - Так ти коротко обрисуй картину... Може, мого закупиш? У мене тютюнець як саме здоров'я, - пiддобрюючись, вийняв з кишенi новий портсигар. В очах зник хитруватий блиск, i все обличчя стало однiКю настороженою увагою. Василь Денисович був поганим грамотiКм: ледве сяк-так читав газету, але всiма новинами крiпко цiкавився. Чiпкий практичний розум швидко схоплював усе, як вiн казав, iз розумноП науки про найрозумнiших тварин. В тяжкi часи, коли ворожа рука потруПла бiльшу половину колгоспних коней, Василь Денисович вперше виступив на колгоспних зборах. Скинув свою кудлату та велику, як стiжок, шапку i, важко переминаючись з ноги на ногу, сказав: - В життi не доводилося ту копiйчину в людей просити, а тепер не постидаюсь. Не постидаюсь, - повторив, начеб хто йому вже дорiкав. - Хто скiльки зможе - кидайте сюди.... Купцем стану. Конi куплятиму. Мовчки переглянулись колгоспники. Хто мав при собi грошi - кинув у пропахлу потом шапку, а бiльшiсть сказала, щоб прийшов завтра. I пiшов другого дня Василь Денисович з хати у хату, збираючи ту копiйчину, яка справжнього господаря тiльки могла навести на невеселi роздуми. Тодi ж куркульня i пустила Пдку насмiшку: "Карпець останнi копiйки : з злиднiв видряпуК. Якраз на батiжок хватить". I от почав Василь Денисович ходити по ярмарках та скуповувати за безцiнь коростявих, шолудивих i запущених коней. Щоранку водив Пх купати до трьох ставкiв, вимивав зеленим милом, мазав креолiном i якимись мазями iз трав. I через деякий час виходив коней, як виходжуК мати хворих дiтей. Колгосп дiстав добре тягло, а Василь Денисович за один вечiр прогуляв iз конюхами i друзями свою премiю i мало не побив жiнку, коли та почала вичитувати йому. - Дурна ти баба. Що менi .грошi? То дiло нажитне. Ти сюди поглянь: твого чоловiка в газетi пропечатали. Дивись, яким героКм твiй чоловiк стоПть на картинi. А можуть його i в московських газетах нарисувати. Ти розумiКш, про мене пишуть тепер, як перше про всяких царiв i мiнiстрiв. Ще й краще. Стiльки рокiв на свiтi прожила, а не понiмаКш, що таке життя. Як можна було на радощах не випити. Ти знаКш, що до мене сам наркомзем маК приПхати, - в запалi перехвалив себе. - ДумаКш, брешу? Дурна ти баба. Гляди, щоб не розiйшовся з тобою на старостi лiт... Василь Денисович тепер пiдiйшов ближче до Варивона: - Ну, так розказуй. - Пояснюй вам, а хто за мене риби наб'К? I за що, не розумiю, вам стiльки трудоднiв записують? Ще й на зборах хвалять. Книг не читаКте, новинками не iнтересуКтесь, - скоса поглянув на Карпця, знаючи, чим можна досадити чоловiковi. - Так уже i не цiкавимось, - не витримав, зачеплений за живе. - А на вашому фронтi, брат ти не мiй, що дiКться. Наука. - Да, наука не йде без дрюка. Наука - велике дiло, - погодився Василь Денисович i значущо покрутив цупкого, наче з мiдного дроту сплетеного вуса. - От i в тебе ця научна жилка пре, як дим iз комина. Тямовитий ти чоловiк. Жаль, що не конюхом у мене. Я б тобi навiть стригунцiв довiрив доглядати. Ти б справився, - дипломатично похвалив Варивона, щоб вивiдати яку новинку i потiм, уже з незалежним виглядом, поважно повчати своПх конюхiв. Але Варивон таку похвалу взяв за насмiшку. - Так що ти вичитав, Варивоне? - Кому б iншому - словом, значить, не обмовився б. А вам, так вже й бути, розкажу. Дмитре, пiди здiйми з повiтки нашi рибальськi причандали. - Авжеж, кому i розказати, як не менi, - сiв Василь Денисович на оббiленiй колодцi. Iз заливних лугiв стiною насувались вечiрнi сутiнки, затемнюючи дальнiй лiс. На подвiр'я колгоспу в'Пхала машина, навантажена бiлими мiшками, i в пахощi розбухлих свiжих бруньок нiжно вплiвся повiв ще теплого, солодкуватого борошна. - Так ото недавно я вам дав книжку, де писалось про штучне заплiднення худоби. - Еге ж, не без iнтересу книжечка. - А ще iнтереснiше в одному закордонному, значить, журналi писалось. - В закордонному? Ти сам вичитав? - покосився на Варивона, знаючи його вдачу. - Нi, переклали менi. - Переклали. Ну, ну, - присунувся ближче Василь Денисович, аж накрив крислатим брилем Варивонiв картуз. - Я вам краще завтра докажу. На посвiт запiзнюся. - УспiКш з козами на торг. Ну, так що в тому журналi? - Розмiркувала одна вчена голова, що дуже рiдко, значить, жеребляться матки - жди того приплоду аж одинадцять мiсяцiв. - I нiяк не менше. Так уже природа створила, що кiнь - не кролик. - I вирiшив вiн як-небудь скоротити строки. - Скоротити? - недовiрливо поглянув у звуженi очi Варивона, але той вчасно вiями погасив лукавi вогники в янтарних очах. - Скоротити. Що ж зробиш - наука, - розвiв руками Варивон. - Наука - таке дiло, - з легким зiтханням погоджуКться Карпець. - Ну й вигадав цей учений такий iнкубатор. - Iнкубатор? - насторожуКться старший конюх. - Не зовсiм iнкубатор, правда, а щось подiбне до того. Велике страхiття збудував, - i для переконливостi навiть широко в повiтрi руками окреслив коло. - Приспособив цей кiнський iнкубатор i, дивись тобi, через три тижнi висиджуються лошата, i то - всяких мастей. Прямо, як в банку йдуть. - Чи то й вони з яКць, як курчата, вилуплюються? - уже в'Пдливо допитуКться Василь Денисович. - От цього вже не знаю, а чого не знаю, так i говорити не буду. А що лошат виводять в таких iнкубаторах - це так. - Може й так, - похитуючи головою, згоджуКться Карпець. - Тiльки от, подумати, брехунiв i в iнкубатор не закладають, а вони самi вилуплюються. - Чого б це я нападався, - ледве здушуК смiх. - Я ж вам зразу сказав, що це в закордонному журналi писалось. Так що ж ви звiдти, з-за кордону, правду вичитаКте? Там ще не таке пишеться. - Це ти вiрно кажеш. Там понаписують... А що-небудь у тебе з наших журналiв К? - Завтра вам принесу нову книгу. Ще й сам прочитати не встиг. - Гляди ж. А то до стайнi на гарматний пострiл не допущу. Драпаком нажену з двору. Про що ж там пишеться? - Про досвiд кращих конюхiв УкраПни. - О, це дуже пiдходяща книга для мене. З остям, веслом i лiхтарем до них пiдходить Дмитро, i Варивон швидко прощаКться iз старшим конюхом. - Нi пуху вам, нi пера. Рибки ж принеси, iнкубаторнику. Обидва бригадири виходять в синК поле, а Василь Денисович прямуК до стайнi, що наскрiзь пропахла мiцним амонiКм i потом. Полiкарп СергiКнко засвiчуК лiхтарi, i тiнi тихо перегойдуються в довгiй i широкiй стайнi. - Оце книжку сьогоднi прочитав, - зупиняКться Карпець бiля СергiКнка. - Про досвiд кращих конюхiв пишеться. Iнтересна. - Розкажи, Василю. - Нема часу сьогоднi розказувати. Треба додому йти, - заклопотано прямуК до брами, але на дворi бiля ворiт сердито зупиняКться: пiд ногами лежить недбало кимсь кинута оброть. Розгнiваний, швидко повертаКться до стайнi i вражено зупиняКться, почувши, як Полiкарп повчаК молодшого конюха, який нещодавно прийшов на нiчну змiну: - Вiд лiтератури тобi, хлопче, не треба вiдставати. Що б то за якоюсь книгою просидiти. А то тiльки бiля дiвчат штанцi протираКш та всякi вiршики Пм нашiптуКш. Ось сьогоднi я i Василь Денисович прочитали, як кращi конюхи доглядають худобу. Повчальна книга. "Як неправду чоловiк чеше. I стиду нема нiякого.", - дивуКться Карпець, зовсiм забувши своП слова. - Так я цю книжку теж сьогоднi прочитав, ПП аж три примiрники привезли в нашу бiблiотеку. - Ага. Молодчина. Люблю за це. Виходить, будуть iз тебе люди, - похвалив Полiкарп. - Там i про нашого Василя Денисовича згадуКться. - Та ну!? - майже водночас скрикують СергiКнко i Карпець. I хлопець здивовано дивиться на обох конюхiв. - Як же це ви так читали? - незрозумiле стискуК плечима. - Я тiльки кiлька сторiнок розiбрав. Що ж там про мене пишуть? - Якраз на перших сторiнках i згадують про вас, - уже догадуКться про все хлопець i в очi смiКться конюхам. - Так що там пишуть? - знову перепитуК Карпець. - Давню iсторiю. Як ви поставили на ноги напiвживе тягло... VI Дмитро i Варивон вогкими лугами пiдiйшли до напiвсонноП рiки. Хвиля тихо лащилась до молодих пагiнцiв, гребенi ПП були червонi, а западини - темносинi, тiльки бистрiнь iще й досi притишено переливалась кiлькома барвами. Берег тонко пахнув прiсним, нагрiтим за день пiском i солодкувато-гiрким плавом. З легким свистом над головою пролетiло кiлька чирят, в плавнях обiзвалося господаровите простуджене кахикання крижня. Посеред рiчки плеснула риба, i кола, розкручуючись, уткнулись у самий берег. Вiд невеликого острова вiддiлилась плоскодонка. Дмитро пiзнав на нiй Григорiя Шевчика. Варивон вiдiмкнув прип'ятий до старого вузлатого пня човен. Над водою тихо заколивалося свiтло лiхтаря, i весло лунко бухикнуло за кормою. Вечiр з кожною хвилиною густiшав, налягав на рiку, i човен уже розбивав хмари i зорi, а за веслом довго перегойдувалися червонi нитки пряжi. ВиПхали в старе русло i довго вибиралися з гомiнкоП заростi напiвзатоплених верб. Тут, над самою шелюгою, стiною перехилився лiс i вода бiля берега зачорнiла, як смола. - Дмитре, ти думаКш тепер в лiсах для себе яку латку посiяти? - слова Варивона, пiдсиленi рiкою, здалися несподiвано голосними i аж луною вiддалися в лiсi. - Нi, не думаю, - пiсля мовчанки поволi вiдповiв Дмитро, глянув у обличчя Варивона, тьмяно освiтлене сяйвом зорi i блищиком цигарки. - Заради обережностi не завадило б, - сказав з перебiльшеною серйознiстю. Але Дмитро зрозумiв уПдливий натяк i так подивився на Варивона, що той зразу ж примирливо заговорив: - Може ж бути, що в цьому роцi менше перепаде на трудодень. - Ат, покинь своП витребеньки. Бачу тебе наскрiзь... ЗнаКш добре: заробимо i на хлiб, i до хлiба, тому i не треба кланятись лiсовикам, ходити по Пхнiх п'ятах, пiдмогоричувати... Мало радостi в такому заняттi: i перед собою, i перед всiма якусь провину чуКш. Везеш той снiп i очi перед зустрiчними опускаКш, неначе з краденим Пдеш... А тепер, подивись, як виросли ми! Сила колгоспна вивела нашу долю на берег щастя. - Вiрно, Дмитре! - аж зупинився Варивон. - Без колгоспу розтеклося б наше життя по чужих руках. Це на власнiй шкурi вiдчув, коли наймитував... Вибились тепер в люди... Ти знову, кажуть, iз Крамовим зчепився? - Ну його.