ти, виразний i свiтлий, не сходив з очей, аж поки Софiя не одкрила йому дверi. Дiти давно вже поснули, а жiнка й досi чекала на нього. Непомiтно, допитливим i настороженим поглядом окинула його i заспокоПлася: не помiтила тих характерних iскорок, якi завжди видавали Григорiя, коли траплялось якесь, хай лише на словах, нове захоплення. Всi його потаКмнi рухи вивчила тим ревнивим почуттям, яке буваК в безмiрно люблячих жiнок. I Григорiй неясно догадувався, що Софiя знаК його краще, нiж вiн сам себе. От тiльки вiн Софiю не дуже-то знав та й не так-то й намагався заглянути в ПП внутрiшнiй свiт. ПП любов i вiрнiсть приймав за звичне, само по собi зрозумiле, а в тривоги ПП боявся i не хотiв заглядати. Все це залишав на потiм - уляжеться, думав, i якось-то буде. IX I до цього часу не збiгла у Дмитра Горицвiта злiсть на Карпа Варчука. I Карпо, ледащуватий до роботи, проте проворний на всякi комбiнацiП, що пахнули свiжою копiйкою, також сторожко сторонився свого бригадира, завжди намагався працювати подалi вiд нього. Коли ж доводилося говорити про якусь справу, слово Карпа було повне шанобливоП поваги, за якою зовсiм непомiтно крилася насмiшка. Вони добре розумiли один одного, а для людського ока трималися врiвноважено, спокiйно. - Дмитре Тимофiйовичу, вiдпусти мене до хутiрця досiяти клин ячменю, - пiдiйшов до нього вранцi Карпо, молодцювато поправляючи пухнастий вогник чуба. - Пущу. Тiльки щоб до вечора увесь посiяв. Не гнати ж iще й завтра худобу. - Слово начальства - закон, - промовив з пошаною, i кумочки уст насмiшкувато затремтiли: - 3 ким хочеш Пхати? - покосився на Карпа. - I сам не знаю, - неначе недбало подивився на сiячiв. - Може, з Кузьмою Василенком? - Пiдходяща пара, - глузливо кинув Дмитро. - Пдьте. - Два чоботи - пара, - не образився, а засмiявся Карпо. - Ми люди темнi, за чинами не ганяКмося. Нам аби грошi та добра матерiя, та чарка iнколи. Проворно заклешняв вигнутими ногами до Василенка, пiдморгнув йому i попрямував до воза з лантухами зерна. Коли доПхали до хутора, воза поставили не край дороги, а бiля невеличкого озерця, що, неначе зелений полумисок, втиснулось в чорне коло. Над водою, скиглячи, пiднялось кiлька чайок, i крутi вигини Пхнiх крил, пiдбитi сонцем, повiльно маяли, сяючи чистим срiблом. Засипали сiвалку зерном, закурили. - Щось, менi здаКться, дуже густо засiваКмо поле, - здалеку закинув Карпо. - Де густо, там не пусто, - не зрозумiв його зразу Василенко. - А я чув, що коли рiдше сiяти, так рослина краще кущуКться, бiльше отримуК сонця, вiльгостi, i колос i зерно стають дебелiшими. Наука! - Це може бути, - почав догадуватись Василенко i допитливо поглянув на Карпа: чи справдi з ним можна зварити кашу, чи тiльки розуму випитуК. Скинув заялозеного картуза, i сонце засвiтилось на мертвотно-блiдiй пiтнiй лисинi, що вiд лоба доповзла до самоП макiвки i зупинилась перед на диво густою, без жодного сивого волосу, темнорусою проростю. У вогких, по-собачому сумовитих карих очах блиснули розбiйницькi блищики, сiпнулася нижня товста губа i прикрила верхню, засiяну кущуватою щетиною. Карпо вже знав, що його думка дiйшла до цього п'янички, що оживав тiльки тодi, коли нюхом чув чарку, а особливо на гульбищах. Тодi Василенко ставав веселим i дотепним спiврозмовником та джигуном. Проте цей тихий, повiльний чолов'яга, зовнi незлостивий, але потаКмний за своКю вдачею, немало зробив шкоди колгосповi: чимало за пiвлiтра перепустив громадського добра в чужi руки, за могорич i на судi мiг виступити з брехливими свiдченнями, сумовито, по-старечому похитуючи головою i ховаючи очi од скривджених односельцiв. Як багато безхарактерних людей, вiн не мав нiяких моральних устоПв - жив, як набiжить: вiд ранку до вечора, вiд випивки до випивки. - Може, i нам рiдше посiяти ячмiнь? - Тiльки якийсь мiшок треба заранi заховати од людського ока, - Василенко зразу поставив питання на практичну ногу. - Отут бiля озеречка присиплемо землею, - пiдiйшов до воза Карпо. Легко схопив мiшок за гузиря, крекнув i вмiло та обережно скинув з правого плеча бiля глибокоП борозни. - Краса яка, - витер рукавом спiтнiле чоло, прислухаючись до спiву жайворонка. Але Василенко у вiдповiдь тiльки щось замуркотiв, розгрiбаючи землю двома чорними i проворними, як кроти, руками. Навiть Карпо здивувався - де така швидкiсть взялася в його рухах. Але коли Василенко пiдвiвся, знову вся його постать стала млявою i розслабленою. Надвечiр прийшов до сiячiв Дмитро. Довго i мовчки ходив по нивi, часто пригинався до самоП землi, а потiм пiшов за сiвалкою. - Ви сiвалку тепер не переставляли? - запитав у Василенка. - Нi. Як встановили зранку, так i метляКмося по цю годину, - подивився той сумовитими очима на Дмитра, ретельно обчистив сошник, похитав головою. - Чого ж тепер густiше сiКться, нiж з того краю? - недовiрливо подивився на Василенка i нахмурився. - Не може бути такого, - обiзвався Карпо, що ходив за кiньми. - То тобi здаКться, Дмитре Тимофiйовичу. Дмитро знову зосереджено почав ходити полем, i четверо очей з острахом впились в нього, коли пiдiйшов до мiсця, де був прикопаний мiшок. Вдарив нiском Дмитро в свiжу розм'якшену землю, i жовтувате, як старе сало, полотно мiшка проглянуло на свiт. I зразу ж оскаженiв чоловiк. Одним помахом руки викорчував мiшок на незорану долину i, як хмара, швидко попрямував до сiячiв. - Отак ви сiКте, вражi дiти! Отак наше добро переводите? Отак... - вiн захлинався од гнiву i тугих клубкiв слiв. - Прости, Дмитре Тимофiйовичу, поплутав нечистий, - для чогось скинув картуза Василенко, заклiпав очима, i облйччя його стало жалiсним, як у скривджених дiтей, а лисина почала парувати. Карпо зразу зрозумiв, що, коли втече, Дмитро передасть его в суд. Тому, блiднучи i холонучи, тримався бiля коней, клянучи в душi все на свiтi. Дмитро пiдлетiв до нього, але Карпо спритно обкружляв навколо сiвалки, раз i вдруге; Дмитро через сiвалку потягнув його батогом по запiтнiлих плечах. I Карпо, зразу ж забуваючи свою провину, пiддаючись тiльки почуттю злостi, i собi навскiс вдарив Дмитра замашним гарапником. На якусь-хвилину злоба затьмарила йому розум, зменшила настороженiсть, Цього було досить, щоб могутнi руки перехопили його навколо стану, пiднесли вгору i брязнули об землю. Але як на пружинах пiдхопився Варчук з землi i знову упав обличчям униз - кулак в Дмитра був важкий, мов довбня. Карпо, чорний, увесь вмазаний землею, шулiкою вигнувся над рiллею, вiдскочив убик i, не чуючи вдару батога, щосили метнувся до шляху. Блiдий од лютi i втоми, Дмитро пiдiйшов до сiвалки, злiсно оцiдив крiзь зуби: - Берися, злодiю нещасний, за конi. Та швидко менi мотайся. До такого сорому дожити! Я б з досади втопився, вдавився. Що то, коли людина нiякоП гордостi не маК. Тьфу! За один день така гидь увесь колгосп розiкрала б. За один день! Вороги ви заклятi. Василенко з готовнiстю i вдячнiстю кинувся до коней, i Дмитро поволi пiшов за сiвалкою. "Жаль, що той утiк. Проворний. Та суд його провчить. - Кусав уста i ненавидячим поглядом дивився на обм'яклу потать Василенка. - Це доведеться тепер руками пiдсiвати той клин, де чорти переставили сiвалку". Мовчки до пiзнього смерку працював Дмитро на спустiлому полi. До озерця невеличким косячком прилетiло кiлька чирят i злякано метнулись назад. Втихомирились чайки; далеко на пагорбку, як троянда, розквiтнув огник, а над ним меншим вогником замерехтiла зоря. Нарештi запрягли коней у воза, виПхали на дорогу. - Дмитре Тимофiйовичу, прости нам, - попрохав Василенко. Дмитро довго мовчав. Але коли знову занили зiтхання i прохання, суворо вiдрiзав: - Якби ти у мене украв той мiшок, усю комору обчистив, обiбрав би мене до нитки - мiг би простити. А це державне добро. РозумiКш? I такi дiла тiльки держава розсудить. - Прости, Дмитре Тимофiйовичу. На весь вiк зарiкаюся навiть до чужоП соломинки приторкнутися. Ну, схибнув чоловiк. Так не добивай обухом його. Дай виправитись. - I чого б я дурно-пусто язика трудив? - ще бiльше нахмурився Дмитро. - Невже в тебе жалю нема? Невже в тебе серця нема? - потягнувся до рук бригадира. Той рiзко вiдсунувся вбiк. - По якому праву ти до мого серця полiз? Ти б його теж, коли б твоя воля, як той мiшок, у землю б зарив, за карбованця продав би, за чарку з пiдкуркульниками пропив би... До злодiПв, розкрадачiв громадськоП власностi серце моК каменем, залiзом розпеченим стаК, - загарячився. - Ми за бiльшовицькi колгоспи, за заможне життя, за соцiалiзм боремось, ночей недосипаКмо, а ви теж, як убивцi, ночей недосипаКте, щоб обiкрасти нашi найдорожчi надiП. За паршивого пiвлiтра i нас, i дiтей наших з торбами по свiту пустили б, усе добро спекулянтам запродали б, бо душа у вас у спекулянтському брудi розкисла... Скiльки ви копиць сiна продали? - Був грiх, - покiрно хитнув головою Василенко. - От про це й скажiть на зборах. Попросiться у людей. - Боюсь, Дмитре Тимофiйовичу... Прости. - Не ний, бо не розжалобиш!.. Мене сам товариш Сталiн учить чесно виконувати завдання нашоП держави i викидати з колгоспу куркулiв та пiдкуркульникiв. А ти хочеш, щоб я у вашi бруднi дiла своП руки умочив. Як я тодi на портрет товариша Сталiна подивлюсь? - Дмитре Тимофiйовичу! Вiрно це все. Каюсь. Один раз прости. Не скажи людям, - зовсiм розкис Василенко. - Не те що розкажу, а й у газету подам матерiал. - Та що ти, Дмитре Тимофiйовичу! Що хочеш роби - в суд подавай, тiльки не пиши до газети. Це ж увесь район знатиме про мiй сором. Увесь район! Прости! Вiк дякуватиму. I Дмитро з здивованням побачив сльози в неоднаково розширених з переляку очах. Бiля самого села, горблячись, одчайдушне вилетiв на велосипедi Карпо Варчук. Вiн поспiшав за порадою i захистом до Крамового. З лютою ненавистю глянув на Дмитра i ще мiцнiше натиснув на педалi. В головi його важко гупали кров i думки. Не сумнiвався, що Крамовий допоможе, але поки що вiн, Карпо, не дурний з'являтися на очi колгоспникам. Як-небудь перекрутиться, поки не проясниться хоч трохи його дiло... X В селi Дмитра чекала неприКмна звiстка. Коли вiн увiйшов у простору стельмашню, що була завалена шпонами, обiддям, колодками, шпицями i пахтiла солодкуватим дерев'яним пилком, назустрiч йому вийшов посивiлий i поповнiлий Iван Тимофiйович Бондар. Недовго вiн проголовував: пiсля тяжкого поранення перейшов на спокiйну роботу - працював завiдувачем стельмашнi; збудував прекрасну парню на триста ободiв, майстрував добротнi вози i брички для свого колгоспу та й навколишнiм селам допомагав. За колесами до них приПздили навiть iз iнших районiв. - Чого такий сердитий, Дмитре? - Та нiчого, - не сказав навiть слова тестевi про випадок на полi. - Полагодили менi васаг? - Полагодив. Покрив таким лубом, що кожною клiтиною, неначе вощина, сяК... Тобi по телефону передавав привiт секретар райпарткому Марков. - Спасибi. Питався щось? - з приязню уявив собi бiлявого, середнiх лiт чоловiка з смiхотливими iскорками в очах кольору осiнньоП води на пiщаних перемiлах. - Нi. Сказав, що виПздить працювати в iншу область. На пiдвищення пiшов чоловiк. Побажав тобi успiхiв у роботi. - Це погано, - похмурнiшав i щиро запечалився Дмитро. - Чого там погано? Чоловiк уже буде працювати секретарем обкому партiП. - Для мене, тату, погано. То велика помiч була. Хороший чоловiк жив iз нами, - мимоволi зiтхнув i сiв на березову напiвобтесану колоду. - Да, дуже понiмающа була людина, - погодився Бондар. - Людей цiнувати умiв. Вiзьму своПх стельмахiв - усiх наперечет знав. Це не такий, що за цифрами та папiрцями свiту не бачить. - Скiльки вiн iз нашим колгоспом попомарудився, коли ми вiдставали. Не жалiв себе чоловiк. Коли б не вiн, я й досi не був би бригадиром. Вiн i поговорить iз тобою по-справжньому, i в хату зайде, твоПм хлiбом-сiллю не погребуК. I навiть коли вiдчитаК тебе за щось, не чуКш, що принизили, втоптали в грязь, як в нас дехто робить. Умiв заглянути в душу людську. А це найтруднiше, тату. Тяжко задумавшись, вийшов на вулицю, перебираючи в пам'ятi давнi, болючi й радiснi, спогади. Хiба могли забутися тi роки, що яблуневим цвiтом обсiяли широкi дороги i тепер не терпкою власницькою дичкою, а дорiдними гронами перевисли над життям. Заглянемо в минулi роки... То були незабутнi зимовi днi i ночi, коли снiги тисяча дев'ятсот двадцять дев'ятого року зустрiчалися з метелицями i морозами тисяча дев'ятсот тридцятого. В цю пору новi обрiП оновлювали серце i життя селянина. I знову потекла i запарувала на снiгах вiрна кров, височена куркульською кулею, ножем запроданця-лиходiя, злостивого безбатченка, що, продавши свою дрiбненьку трухляву душу, без торгiв закладав мiжнародним палiям долю нашоП землi, долю наших батькiв та дiтей. Злобливi недобитки, вигадюченi куркульськими хуторами i затхлими нацiоналiстичними багновищами, продажними повiями троцькiзму i мстивими рештками бухарiнцiв, вилазили iз шкури, щоб повернути назад вiтрила iсторiП, щоб кинути наше життя пiд чужi ноги. Пiдлий i ниций ворог не гребував нiякими засобами, намагаючись збити село з Кдино вiрного шляху. Вiд отруйноП брехнi i до пострiлу в вiкно активiста, вiд лiвоП фрази i перекручення директив партiП та уряду до куркульських повстань кидалася тьма минулого, що й досi де-не-де чiпляКться до наших нiг смердючим болотом... Дмитро не належав до тих активiстiв, що без вiдпочинку працювали по селу, ходили з хати в хату, агiтували людей до вступу в колгосп. I заяву понiс не зразу. Уважно читав i перечитував газету, прислухався до розмов у сельбудi i думав, думав до глухого болю в головi. Виходило: попрощатись iз усiм устоКним, одноманiтним, але звичним життям було важче на дiлi, анiж у мислях. Часто, коли слухав запальнi промови двадцятап'ятитисячникiв, радянських та партiйних працiвникiв, думка злiтала до хвилюючих верховин, розкривала з завiси прийдешнього яснi картини людськоП долi. Але коли залишався на самотi, обступали сумнiви, сiрi, немов осiння негода, i цiпкi, неначе корiння. Вiн розумiв, що колективне життя маК бути багато кращим од теперiшнього, але й передбачав: нелегко, ой, нелегко буде зразу перевернути такi гори. Скiльки на це часу пiде, поки призвичаПться селянин до великоП справи! I в дрiбному господарствi ледве раду даси. А це ж тисячi людей! Та кожен зi своПм характером, зi своПми особливостями, та кожен привик не до гурту, а все до себе таскати, про своК гнiздо пiклуватися. Роки на це пiдуть. Нiколи думки не були такими рiзнобiйними i непостiйними, нiколи так не мiнялися настроП, вiд радiсного хвилювання до болючих обривiв серця. I Дмитро з дня на день вiдкладав вступ до колгоспу. А одного вечора, коли Iван Тимофiйович, уже сердячись, почав говорити з ним про те саме, Дмитро звернувся до своКП сiм'П: - Мамо, Югино, як ви думаКте - пора нам записуватись? Докiя покинула прясти, склала руки на колiнах, потiм промовила тихо i без запинки - видно, не раз думала про це: - Ми не кращi за людей i не гiршi. Куди громада йде, туди й наша дорога. Сам будяком при дорозi не проживеш. А втiм, голова всьому тепер ти, - мiркуй. - I знову почала прясти, але веретено не так проворно крутилось в ПП руках i частiше обривалася нитка. - Пора вже занести заяву, - погодилась Югина, колихаючи Андрiйка. Дмитро повеселiшав, зрадiв, що в його сiм'П нема того надриву i розгубленостi, як у багатьох родинах середнякiв. "Коли щось i негаразд напочатку буде в колгоспi - не лаятимуть мене", - ворухнулася обережна думка i сам поглузував iз себе: нелегко викорчовувати усе старе. Багато правди було в словах Свирида Яковлевича i Снiженка. Прояснюючись, iз трепетом сiв писати заяву. Вiн чув на зборах, як треба писати цей документ, але ж хiба все запам'ятаКш? Про бiльшi дiла тодi думалось. За вiкном стояла мiсячна нiч. Дужi вiтри кришили на шмаття бiлi хмари, i пересохле дерево хати обзивалося низьким мелодiйним рокотанням. "Заява", - великими лiтерами вивiв Дмитро i задумався. Чого не згадалось тепер? Усi дороги i стежки його життя, переплiтаючись, звiдусiль поспiшали до сьогоднiшньоП днини, як поспiшаК гаряча кров до серця. ТечiП думок перехрещувались одна з однiКю, наливали тiло хвилюванням, розстеляли картини минулого i прийдешнього. Вдалинi побачив обрис свого батька i аж здригнувся. "Яке б то щастя було, коли б вiн дожив до цих днiв... Вiн мiг би i головою бути... Це прийшов би до матерi... Або пiшли б удвох, батько i син, по новому полю помiж золотими пшеницями. Самi ж з людьми виростили Пх, щоб достаток, а не злиднi ходили по селу, щоб зерном наскрiзь пропахли повнi засiки"... "Дорогi товаришi колгоспники. Прошу вас, приймiть мене у свою нову сiм'ю. Хочу жити й працювати з вами, як учить нас товариш Сталiн. Буду працювати так, щоб не совiсно було глянути в очi своПм рiдним радянським людям". Одiрвав подобрiлi очi вiд аркуша i побачив: за ним, покинувши роботу, уважними поглядами стежили дружина i мати. I знову згадав батька. Тепер йому замiсть батька буде Свирид Яковлевич... I невимовно теплi почуття ожили до свого найкращого порадника i старшого друга... "Дурний я, дурний, чому ранiше не увiйшов у велику родину?" Хвилюючись пiдiйшов до дружини i мовчки сiв бiля неП... На другий день розгулялась така лапата вiхола, що за кiлька крокiв нiчого не було видно. I Дмитро, часто закриваючи очi рукавом критого кожушка, попрямував до сiльради. Незвична тривога i радiсть мiнливими хвилями боролися в його душi. Було то хороше, то боязно, неначе щось вiдривалося безповоротно i назавжди, але й прибувало нове, добре чуття. Так у нього на душi було колись в далеку давнину, коли вперше з острахом почав перепливати Буг. I знову хвилювало i тривожило майбутнК, нерозгадане, неясне, в яке хотiлося заглянути хоча б краКчком ока. Роздумуючи, мало не збив з нiг господаровитого Олександра Пiдiпригору, рiдного дядька Василини. - Дмитро? Здоров, здоров! - зрадiв чоловiк i довго, якось питальне i непевно тримав у своПй руцi Дмитрову руку. - Ну й мете! Свiту ясного не видно. Куди поспiшаКш? Не в сiльраду? - Туди ж. - I я туди, - зiтхнув. - Викликають? - Та нi, сам iду. Iду й не знаю, як його правильно пiти по шляху: чи вперед, чи затриматись трохи. Ех ти, чортова задача, - вдарив рукою по шапцi, скидаючи пухке гнiздо снiгу. - Загальмувати себе - послухай людей - якось не виходить, незручно, а вперед рушиш - страшнувато. Ти думаКш: це перший раз зриваюся нести заяву? Вона в мене на складках уже аж просвiчуКться. От дiйду до середини дороги, та й назад - додому. А дiйду до хати - знову до сiльради, до людей тягне. Бо й дома тепер такi порядки - краще не згадуй. Баба почула: будуть жiнок усуспiльнювати. Ну й поПдо'м Псть - не записуйся та й не записуйся, бо й утоплюся, i рогачi на твоПй головi потрощу. Бо, каже, у колгоспi все усуспiльнять i всiх пiд одну ковдру поволочать спати. I так цiКю куркульською видумкою в'Плася в печiнки, що не витримав я: "Який тебе дiдько, таку стару, пiд ковдру поволоче. Було б кого. Бачила ж - соз у нас був i не усуспiльнював вашого брата". А вона менi: "Що ти тямиш, луб'я мочене, - не я ж вигадала - люди говорять. Воно соз созом, а це друге дiло. Щоб я твого духу в тому колгоспi i не чула i не бачила...". А син iз дочкою, комсомольцi, на своКму вперлися; "Без тебе запишемося, батьку, як не пiдеш за людьми". I запишуться, холерячi дiти. Знаю Пхнiй характер. От задача! Коли б мiг, заховався б на цей час у якусь дiру, щоб, як заКць пiд корчем, пересидiти, поки воно розвидниться. Дмитро з подивом помiчаК, що i в його душi К багато тих самих хвилювань, сумнiвiв, що зараз прорвалися в завжди стриманого Олександра Петровича. Але водночас почуваК i якусь перевагу над ним. Коли б запитали Дмитра, в чому корениться ця перевага, вiн не знав би, що й вiдповiсти, але вона дзвенiла зараз в його кровi, як отi невколисанi живучi слова Свирида Яковлевича, двадцятип'ятитисячникiв, як слова дорогих книг вождя, до яких завжди торкався з глибоким внутрiшнiм трепетом, бо, привикши образно мислити, вiн нiколи не роз'Кднував творiв од образу великого творця. - Та й за добро, коли подумаКш, опаска бере, - продовжував Олександр Петрович. - Скажемо, у мене ж сякi-такi конячата, як не К, а хвостами крутять. А в другого тiльки й худоби, що куцихвоста курка гребе на смiтнику. Та й у тебе ж коненята К... Цi слова за живе задiвають Дмитра; вiн, щоб заглушити якийсь внутрiшнiй щем, швидше звичайного починаК говорити: - Що там конi, Олександре Петровичу. Конi - .дiло нажите... - Нажите то нажите, але нажив Пх власним горбом. У мене, повiр, з десять шкур злiзло, поки я стягнувся на худобу. Коли заробляв ту копiйчину, то мозолями, як п'ятаками, обрiс. Зрiжеш Пх, а в ямках - води налий - втримаКться. - Це ви правду кажете. Так i я на своП стягався. I от, скажемо, пошесть - пропали вашi конi. Що тодi робити? - I не кажи такого. Не кажи. Тодi спускайтесь, куме, на дно i не тратьте сили. Бо стiльки менi не жити, скiльки лiт стягався на своПх дерешiв. - А коли в колективi загине пара коней, прожити можна? - впевненiше звучить слово в Дмитра. - Та можна. Це вiрне слово, - задумуКться Олександр Петрович. - Однак i страшно стаК: як це я розлучуся iз ними? Привик прямо як до людини. - А я без жалю розлучаюся зi своПми, - ледве не зiтхнув Дмитро. - Е-е, ти молодший, Дмитре, тобi все легше робиться... Як подумаю: хтось iнший на моПх конях робитиме... та хiба ж вiн Пх так пожалуК? Я в негоду з себе свитку скину, а коня накрию. Бо ж то худобина. Вона тобi не скаже, що в неП болить. Тiльки заплаче iнодi, та й то не всякий господар побачить... ЏП крiпко жалiти треба, як дитину. - Та що ви, Олександре Петровичу, все одне й одне затвердили, начеб здаКте конi не своПм людям, а баришникам. Послухай вас, то вийде: колгосп тiльки для того й органiзувався, щоб ваших коней угробити, - вже починаК пiднiмати голос Дмитро, - Самих найкращих людей поставимо доглядати за ними. Вас поставимо. - Нi, я конюхом, мабуть, не пiду, - завагався Олександр Петрович. - Пiдете, тiльки вам треба за худобою доглядати, - почав гаряче переконувати. - Нi, конюхом я таки не стану. I не вмовляй, - рiшуче кивнув головою Пiдiпригора, начебто його вибирали на цю посаду. - Це я тодi зразу своК серце згризу з усякими такими, - показав пальцями, - що тiльки батогом умiють поцьвохкувати, переганяти худобу та вiд дiвчат очей не вiдривати. Я Пх сам, сукиних синiв, батогом буду вчити, - i, вже уявляючи "всяких таких", розсердився чоловiк, обличчя стало напруженим i недобрим. - Що ж, не захочете, iнша робота знайдеться. Вас на яку роботу не постав - любо подивитися, - так сказав Дмитро, начеб питання про вступ до колгоспу було давно i безповоротно вирiшене. - А воно так! Бо в роботi вирiс, - повеселiшав Олександр Петрович, i в очах блиснув завзятий вогник. - Ти не дивись, що я в лiтах, а як поставлю свого старшого перед себе косити, то й вiн зиркаК назад, щоб батько йому, часом, п'яти не пiдкосив. А син же мiй робiтник, куди твоК дiло! В нього коса як скрипка граК. - У батька пiшов. - Авжеж, авжеж, роботяща дитина, - прояснився чоловiк, i знову хмарка набiгла на його чоло. - Дмитре, а коли я попрошу, щоб моП конi нiкому не давали - сам доглядатиму i сам на них робитиму. Уважать менi по старостi лiт? - А чому ж не уважать? СвоП ж люди керуватимуть, такi, як Свирид Яковлевич Мiрошниченко... так робитимуть, як партiя учить. Щоб народу краще було. З кожним новим словом Дмитро почуваК, як вiн пiдiймаКться над своПми сумнiвами, уже бачачи себе членом новоП сiм'П. Бiля майдану Пх наздогнала гомiнка бригада агiтаторiв, яким народ дав на Подiллi своКрiдну назву - "червонi старости". Варивон Очерет, побачивши Дмитра, вискочив iз саней, пiдбiг до нього. На рукавi Варивона красувалась широка червона пов'язка. - Дмитре, тебе можна привiтати? ВступаКш, нарештi? Давно пора. - Вступаю, Варивоне. - Ну, й молодчина, - мiцно-мiцно потиснув руку. - Разом будемо працювати. Якi ми, Дмитре, кручi з тобою розворочаКмо. Стiльки ж дiла жде нас! Да якого дiла! - Широке розрум'янене обличчя Варивона горiло захватом i силою. - Ти швидше оформляйся i приходь "червоним старостою" в мою бригаду. Ми тебе навчимо говорити, щоб не хмурився, як сич, - i розсмiявся. Дмитровi навiть завидно стало, що так усе ясно i легко йдеться в товариша. - Куди вже менi агiтувати. Я бiльше слухати вмiю. А тебе, кажуть, навiть самi найвреднiшi тiтки поважають. - Всього буваК, Дмитре. Iнодi й рогачами зустрiчають, а випроваджують, значить, чаркою Ти ж знаКш: говорити я полюбляю, - янтарнi очi Варивона бризнули смiхом. - I тiтки i люблять поговорити. От, бува, як почнемо розмову, так пiвдня . й проговоримо. Про всяку-всячину. Пiдучився в Свирида Яковлевича, як тримати себе, що розповiдати. Тепер сам бригадою керую. Коли чогось не можу пояснити - знову таки до Свирида Яковлевича шпарю. Захворiв вiн, бiдолаха. Третiй день у лiкарнi лежить. От i приходиться менi самому викручуватися, бо товариш Говоров, двадцятип'ятитисячник, виПхав у друге село. Переходь, Дмитре, до мене. Югина тебе ще ; мiцнiше полюбить. Моя Василина взнала, що баби в менi душi : не чують, то тепер, значить, i ревнуК, i очей з мене не спускаК, i ледве не за кожним словом про своК кохання до мене говорить. - Ой, хвалько! - ДумаКш - хвалюсь? Я тепер серед бабiв свого села найвищий авторитет. - Мели, мели. - Нi, ти послухай або краще сам поспитайся в жiнок, кого вони найбiльше люблять. I всi в один голос скажуть - Варивона Очерета. Не думай, що за красу закохалися в мене. Дiло, значить, так було. ПриПжджаК з областi якийсь пiдпарщик Крамового i об'являК, що треба негайно усуспiльнювати корови. Ну, ти сам знаКш, яка тодi завiрюха пiднялась на селi. Баби нас, активiстiв, ледве по шматочках не розтаскали. Степан Кушнiр аж за Буг мусив утiкати. А куркулям ця агiтацiя солодша меду, пiдтримка Пм повна. Розсердився тодi я - праця ж наша уся к бiсу нанiвець пiде. От i мотнувся в район до секретаря райпарткому за поясненнями. Прийняв мене перший секретар, товариш Марков, - вiн недавно приПхав до нас. Пояснив усе про лiвацькi закрути, розпитався про мою роботу, про настроП на селi. Довго гомонiли. Ну, наче крила дав менi. Не прийшов, а прибiг я ввечерi в село. А тут - збори такi бурхливi, що мало сельбуд на трiски не рознесуть. Як передав тiткам слова партiП, то вони мене ледве на руках не понесли. От з цього часу i любов до мене почалася. З якою тiткою не поговорю - в колгосп вступаК... Прощавай, Дмитре, бо далеко моП поПхали. Щоб без бригадира чого-небудь не зробили не такого... Дмитро i Олександр Петрович увiйшли до сiльради, наповненоП людьми i повiнню тютюнового диму. Жiнки чогось обсiли Крамового, i той, пiдвищуючи голос, вiдсварювався з ними теж по-жiночому, верескливо та високо. "Не так треба з жiнками говорити. Ти на неП пiдiймеш голос, то вона ще в бiльшу сварку полiзе". Дмитро обтрусив снiг з одежi, вийняв з кишенi вчетверо складений папiрець, пiдiйшов до столу. - Що, заяву принiс? В колгосп пролiзти хочеш? - немов облив його цебром холодноП води Петро Крамовий. - Ну, що ж, подивимося. Можеш iти додому. Коли треба буде - викличемо. I зразу ж неначе увесь свiт потьмарився в очах Дмитрових. Одним помахом спливли, мов i не було Пх, хвилi прояснення i радостi. Один бiль i люта туга засмоктали всерединi. Спiймав на собi спiвчутливий, тривожний i здивований погляд Пiдiпригори. Аж заточився. Неначе обпльований, вийшов iз сiльради i пiшов у чисте поле. А смерком попрямував до Варивона. - О, Дмитре! В таку негоду прикатав! - радiсно зустрiв товариш. Василина соромливо защiбнула блузку - саме сина годувала - i поволi пiдiйшла до Дмитра, осмiхнена, налита спокiйною лiсовою красою, що особливо вигiдно визначалась зимою, коли снiги вибiлювали темiнь з ПП смаглявого лиця. - Де правда, Варивоне? - важко перевiв подих, i пiд чубом заворушилось ряботиння зморщок. - Що з тобою, друже? - здивовано i з тривогою поглянув у чорнi очi, у яких тепер за темiнню не можна було побачити чоловiчкiв. - Нiчого, Варивоне, сiдай... - Тяжко тобi, Дмитре? - присiв бiля нього Варивон, торкаючись мiцним плечем плеча. - Нi, легко. Щоб моПм ворогам було усе життя так легко! Розказав Варивоновi про зустрiч з Крамовим. - За старе мститься. В'Пдливий, поганий чоловiк, - уважно вислухав Варивон товариша. - Ну, нема тобi чого печалитися. ПодумаКш, велике цабе отой Крамовий. Тiльки дереться, мов жаба, на корч. - Ти знаКш, у мене так на душi стало, начебто я жабу проковтнув. Це вiн менi, як якомусь сукиновi синовi, говорить: "В колгосп пролiзти хочеш?" Так що це я, виходить, на однiй гiлляцi з Барчуком, Даньком верчуся. Але ж Пх вiн захищаК, культурними господарями зове. А ми, виходить, некультурнi, мужики репанi. Де тодi правда? Скажи менi. I це вiн неспроста кинув. ЧуК серце моК - неспроста! - Ну, i хай кидаК. Що вiн тобi зможе зробити? На хвiст, значить, солi насипати?.. Одначе помилявся Варивон - Крамовий мiг дещо зробити. Увечерi на закритому пленумi сiльради та iнiцiативноП групи колгоспу мало розбиратись питання про розкуркулення. Петро Крамовий явно нервувався цiлий день. Уже смерком вiн пiдiйшов до Григорiя Шевчика, одвiв його вбiк. - Дмитра Горицвiта добре знаКш? - запитав пошепки. - Чого ж не знати? - здивовано вiдповiв Григорiй i нахмурився: заговорили давня злiсть i образа. - Його треба також у список ввести. - Дмитра Горицвiта? - здивувався Шевчик. - Вiн же середняк, - i почуття злостi чомусь почало осiдати, коли перед очима побачив Докiю, Югину i темну тiнь Дмитра. - Який там в чорта середняк! - скривився Крамовий. - Нема чого тобi захищати куркулiв. Справжнiх своПх ворогiв не бачите, а на чесних культурних радянських господарiв нападаКте. - Так Дмитро ж не був нi твердоздаточником, нi... - Ну, так що iз того? Багато чого було не так. Ти в нього ж наймитував? - гостро подивився крiзь запiтнiлi окуляри. - Нi. - Як нi! - скипiв Крамовий. - Сам починаКш куркулiв захищати, у прихвоснi лiзеш! А коли Дмитра були побили - робив ти в нього?! - Помагав трохи по господарству... Столярувати вчився... - Столярувати? Заплатив тобi що? - Я ж учився. Дав менi столярського начиння... - А говориш - не наймитував! Сьогоднi, коли хтось буде захищати Дмитра, виступи зi своПм словом, - уже наказав Крамовий. - Нема чого панькатися з ворогами. Ти його жалiКш, а вiн тебе чуть не зарубав. Прийде час - i зарубаК. Це такий... Тiльки без дрiбновласницьких переживань. Виступай прямо, рубай з плеча, по-бiльшовицьки. Не будь лемiшкою. - Швидко пiшов назустрiч бородатому, всьому в порошi, Марковi Григоровичу Синицi. Старий пасiчник розкрив поли великого добрячого кожуха i обережно спустив на пiдлогу свого мiзинчика - семилiтню дочку Соломiю. Дiвчинка смiливими очима оглянулась навколо i пiшла до Iвана Тимофiйовича Бондаря. - Ти чого сюди прийшла? - жартiвливо почав гримати на неП. - Батько мене саму в лiсi боПться залишити, хоча менi й не страшно. - А як вовки нападуть? - Я на пiч заховаюсь i кожушиною накриюсь. - А коли вони на пiч полiзуть? - Тодi я iз рушницi буду стрiляти, - промовила вже несмiливо й пошепки, щоб не почув неправди батько. Старий пасiчник жив далеко вiд села у лiсi. Коло дому був невеликий городець i чималий сад, затиснутий з усiх сторiн обважнiлим, могучим чорнолiссям. I хоча не близький свiт було тьопати до села, одначе пасiчник тепер справно приходив на збори, прикриваючи кожухом i бородою свою Соломiю. Пiсля смертi жiнки вiн, куди б не йшов, не розлучався iз дочкою. I не раз бувало - на зборах, коли хтось виступав з помосту, обзивався дитячий голос: - Татку, я спати хочу. I смiх котився вiд заднiх лав до самого промовця... - Ти чого, Григорiю, задумався? - пiдiйшов до Шевчика пасiчник. - Та нiчого, - роздратовано махнув рукою. - Хтось у душу з чобiтьми залiз? Бачу, бачу. Принiс менi нову книжку про бджiльництво? - Забувся. Завтра принесу, - пiшов до дверей. Хоч Григорiй i досi мав злобу на Дмитра, але виступати на зборах йому не хотiлося. Намагався розiбратися в плутанинi думок, аж голова почала стугонiти. Нервувався i злостився на себе. Чув, що трапилось щось невiрне, i довго одне рiшення не могло переважити друге. Iнодi злiсть рiзко пiдiймалася вгору, i мстива думка забивала подих: "Позбудуся свого ворога. Що ж, Дмитро й справдi може пiти за куркульнею, залюбки всадити дуплет зi свого дробовика...". "Брехня, - обзивалась друга думка. - Бачив ти в нього що-небудь вороже? То твоя власна злiсть говорить". Вийшов надвiр. Снiг вдарив у гаряче чоло i почав розтавати. Низько i глухо стугонiли обмерзлi дерева, тоскно петляла i кружляла темносива метелиця, як петляли i кружляли тепер думки в наболiлому мозку. Не швидко Григорiй зайшов у тепле примiщення. Спiймав на собi рiзкий погляд Крамового i знiтився. Бридко стало на душi, аж замлостило всерединi... Головував Iван Тимофiйович Бондар, який, передбачалось, мав бути головою колгоспу, але верховодив на зборах Крамовий. Говорив довго i гаряче про колективiзацiю, розкуркулення, часто вмiло на прикладах пiдрiзав тi корiнцi, якi могли стати йому на завадi. Першим у списку стояв Денисенко Ларiон. Висловилося кiлька колгоспникiв. Думка була одностайна. - Хто за те, щоб розкуркулити його? - поставив на голосування Бондар. Дружно пiднялися над головами руки i з шелестом опустились вниз... - Данило Заятчук! - читаК iз списку Петро Крамовий. Синi жили поопухали i тремтять на його лобi. Знову високо пiднятi руки закривають обличчя людей. - Горицвiт Дмитро! - глухо кидаК Крамовий. I раптом мертва тиша. Потiм заремствували голоси позаду, незрозумiле подивився Iван Тимофiйович на Крамового i почав наливатися жаром. Спереду пiдвiвся Варивон Очерет - невеликий, кремезний i впертий. Для чогось оглянувся назад. ВсiКю рукою зiрвав шапку з голови. - Не погоджуюсь, значить, - обвiв очима президiю. I Крамовий зразу ж скипiв: - Не погоджуКшся? Це тобi, думаКш, польський сейм? Там один шляхтич мiг сказати: "Не позвалям" - i зiрвати роботу сейму. Ти - не шляхтич, а збори - не сейм. Тут воля народу дiК. Люди знають, хто Пхнiй ворог, Пх за чарку не купиш, як тебе купуК i продаК Горицвiт. - Я не повiя, щоб продаватися! - поблiд Варивон. - Де, я питаю, у списках Варчук, Данько? Хто це починаК середнякiв розкуркулювати?! - загарячився Варивон, пiдступаючи ближче до сцени. - Середнякiв? - примружився Крамовий, втискаючи в кожне слово лиху значимiсть. - Середняки наймитiв не наймали. Товаришу Шевчик, роз'ясни громадяниновi Очерету, як ти спину гнув на Горицвiта. I зразу притих сельбуд, шукаючи очима Шевчика. Крамовий аж перехилився зi сцени, вiдшукуючи знайому постать. Але Григорiя в сельбудi не було. "Злякався", - злiсть пересмикнула огрядну постать Крамового, але вiн зразу ж усмiхнувся i удавано веселим голосом заговорив: - Я й забувся, що послав товариша Шевчика по особливо важливiй справi. Але перед цим вiн менi сам розповiдав, як наймитував у Горицвiта, столярував, i той йому замiсть плати дав двi поганенькi стамески. На, мовляв, тобi, небоже, що менi негоже. Зробив, як типовий експлуататор... ЧуКш, який це середняк? Експлуататор! - перекошуючи уста, звернувся до Очерета. - Класову пильнiсть загубили ви, громадянине. Став на голосування, - звернувся до Бондаря. - Не ставитиму. Зi мною нiхто не радився про доповнення списку. - А чому б ми мали радитися з родичем куркуля? Щоб йому до вечора переказали, як сплавити добро? Розумiли, що у вас погана закваска. - Менi слово можна? - обiзвався ззаду Марко Григорович. - Прошу, прошу, - приязно, пiддобрюючись, розплився в усмiшцi Крамовий. - У вас, думаю, нема родинних почуттiв до куркульнi. - Чого нема, так нема, - погодився старий пасiчник, труснувши широкою бородою. - Татку, не чiпай, - спросоння обiзвалась Соломiя. Легкий смiшок задзвенiв у напруженiй важкiй тишi. - Я думаю, - заговорив пасiчник, - з Дмитра такий куркуль, як iз мене турецький султан. I полегшений смiх сколихнув людьми. Одначе його зразу ж обрiзав Крамовий: - З чого ви смiКтесь? З вiдсталостi своКП? Я поважаю, шаную чесного трудiвника Марка Григоровича. Але, увесь час живучи в лiсах, вiн, як самотнiй камiнь, обрiс мохом, повз нього проходило життя i не в усьому може розiбратися чоловiк. Нам треба допомогти йому по-новому осмислити сучаснi подiП. Куркуль - це не такий, як ви його звикли бачити на плакатах, - з ножем, обрiзо'м... зубастий, окатий... Говорив довго i переконливо, знову наводив приклади i знову нападав на родиннi зв'язки, вiдсталiсть, притуплення класовоП пильностi. Нарештi, саркастично усмiхнувшися, з притиском закiнчив: - Через те, що голова зборiв вiдмовився вiд своПх обов'язкiв, - про це ми iншим разом бiльш грунтовно поговоримо, - ставлю на голосування. Вiн знав, вiдчував, що, незважаючи на всю його красномовнiсть, мало рук пiдiйметься на притихлих зборах. Тому повернув справу iнакше: - Хто проти розкуркулення Дмитра Горицвiта?.. Раз, два, три, чотири... словом меншiсть... Пiшли далi... XI Варивон зразу, ще не закiнчились збори, прибiг до Дмитра. Заснiжений, став на порозi, люто затупав ногами i зосереджено пiдiйшов до Дмитра, що саме пiдшивав шлею. - Ходiмо в ту хату, - кивнув головою. - Дiло К. I Дмитро почув: трапилось щось незвичайне. Мовчки вислухав товариша, побiлiв, розширились очi, але першi слова здивували Варивона: - Вип'Км зi мною, чи побоПшся тепер? - Чого б це менi боятися? Тiльки не до цього зараз. - Нiчого, - заспокоПв i дiстав iз шафи горiлку. Випили по чарцi, Варивон з опаскою дивився на пополотнiле обличчя товариша, знав, що той кипить усерединi i досить жодного слова, щоб вийшов iз себе. "Чого доброго, пiде сочити за Крамовим. I того - окастого - не пожалiК, i собi життя занапастить. Дурна кров тече в жилах чоловiка". - Дмитре, що ти думаКш робити? - Що? - наче вiд сну прокинувся. - Зараз запряжу коней - i в саму столицю майну. - Так уже i в столицю? - А що ж - в того Крамового буду правди шукати? То ворог наш. Ну, вип'Кмо ще на дорогу! - Вже навстоячки перехилив чарку, i скло зацокотiло по зубах, краплини горiлки потекли по сорочцi - тремтiла рука. Коли запрягав конi, до нього вийшла мати: - Дмитре, куди ти? - з тривогою запитала, бачачи, що недобре робиться з сином. - За своКю долею, мамо, - невесело посмiхнувся i, захлинаючись, розказав усе. - Найшлася каПнова душа, що позаздрила на нашу кривавицю, Сафрона Варчука, Данька не розкуркулюК, а взявся за мене. - То дурне, не буде так, як хоче наш ворог, - спокiйно вiдповiла, що аж здивувався Дмитро. - Правда на нашому боцi. Тебе наша власть не скривдить... А Крамовий - то пройдисвiт. Џдь, сину, - поцiлувала його в лоб i зiтхнула. - Поспiшай... Дмитро пiдiйшов до лiжка, де спокiйно, усмiхаючись, спала Югина. Зiтхнувши, поправив розкиданi коси дружини, ледве чутно доторкнувся устами до ПП чола, потiм низько нахилився над колискою i, випрямляючись, вийшов iз хати. Докiя сама навстiж вiдкрила ворота, ще раз обома руками охопила шию сина, притулилась щокою до нього, трепетна, як струна. Кинув у легкi, на пiдрiзах, санки рушницю, торбу з Пжею i поПхав у холодну заметiль. I тiльки тепер його охопила така гнiтюча туга, такий бiль, що хотiлося упасти в високi оплени, уткнутися головою в солому i заплакати, заридати, заголосити. Здавалося, що ось небавом маК обiрватися його життя. I санки, iдучи затоки, везли його не до темноП стiни лiсу, а на той свiт. Здавалось, пiдрiзи скрипiли не на мерзлому снiговi, а на його болючому тiлi. Похололою рукою витер пiт iз чола, зiтхнув, стрепенувся важко, беручи в руки, неначе обмерзлi вiжки, своП почуття i турботи. Вони