м знаю, сам знаю, що цим не похвалишся, - загарячився Кушнiр. - Але двадцять п'ять разiв Пздили за обладнанням, та ще перед жнивами, нема в мене нiякоП сили. НiякоП! Я не винен, що багрiП тугiше нас обертаються. - Так уже й тугiше, - недовiрливо поглянула на чоловiка. - Який сад у людей! На п'ятдесят гектарiв. А ставки! А ферми! - Зате в нас конi на весь район. I побачимо, в кого вищий врожай буде... На тебе твiй чоловiк нiчим не вгодить. Прямо не жiнка, а типовий голова ревiзiйноП комiсiП. З твоКП ланки я хочу забрати Людмилу Чебрик. - Це для чого? - занепокоПлася Ольга Вiкторiвна. - На птахоферму поставимо ПП, - взяв на переляк дружину. - На птахоферму ми Людмилу не вiддамо, - рiшуче промовила Ольга Вiкторiвна. - 3 неП зразковий буряковод росте. Нарiк така ланкова буде - з доски пошани не сходитиме. - Ну, в тебе, послухай, усi одна другоП кращi. - Таки усi! Погано, коли голова не помiтив цього. - Нi, дещо помiтив. Розмова iз жiнкою трохи понизила настрiй Кушнiревi, але, пiшовши вiдпочивати у другу кiмнату, вiн швидко з задоволенням поринув у новi господарчi турботи, почуваючи пiд собою мiцну базу: адже електрообладнання значилось не в якихось планах, а, любовно перевiрене руками, ждало бiля рiчки свого часу. Тепер можна мрiяти на всю широчiнь. Вiн не такий хлопчисько, як Леонiд, щоб на голому мiсцi... "Бач, почав поступатись сьогоднi, зрозумiв, що то значить правильно вести господарство" - а в глибинi душi Кушнiр розумiв, що й вiн дечим поступився перед Леонiдом. - Чекай, чекай, що це таке? В саду зашерехтiли обережнi кроки, потiм двi тiнi нахилились до яблунi. - Льоню, уже пора додому. - Пожди трошки. Я, Надiйко, ще i надивитись на тебе не встиг. ЗнаКш, чудно якось: здаКться, що навiть за все життя не надивлюсь на тебе. - I менi так здаКться. - Ти, НадiК, наче з картини зiйшла... "Хто б подумав, що цей шибеник на такi нiжностi здатний!" - Кушнiр вiдiйшов од вiкна. Слова забубонiли глухiше, нерiвним сiвом дощопаду. Та вже вони порушили рiвний i радiсний бiг думок, звiдкись хмарами нагнали почуття здивовання, жалю i пiдсвiдомоП тривоги... Невже це його дитина уже стрiчаК молодiсть i любов? Через якийсь промiжок часу голоснiше задзвенiв голос Надiйки: - Льоню, iди. Скоро батько прокинеться. Вiн удосвiта, до сонця, з дому виходить. - Ну й що? - Як то що? - Чого ти мене батьком лякаКш? Не раз ми вже посварилися iз ним. I це на користь пiшло. Чудесний був би з твого батька господар, аби тiльки з бiльшим розмахом робив. I цi слова зразу руйнують лiричний настрiй Кушнiра. "Iще мене повчати буде. Який господар!" - Та сьогоднiшнiй план побудови електростанцiП дуже iнтересний. Тiльки недобре, що таки не витримав - вирвав у квiтчан бiльше лiсу, анiж треба. Хоч в чому-небудь, а проявить скупiсть. Хитрий, хитрий, - розсмiявся Леонiд, не почуваючи, що копiюК iнтонацiю Кушнiра. I в цей час iз вiкна пролунав уПдливий голос голови: - Леонiде Полiкарповичу, Леонiде Полiкарповичу, чи не час вам вiдпочивати? Про розмахи всякi i вдень менi розповiсте... XXIX Похмурим повертався Крупяк iз мiста. Президiя райвиконкому визнала його роботу незадовiльною, i в строгому рiшеннi вiн не тiльки вiдчував свiдчення Романенка, а й початок кiнця своКП дiяльностi на науково-дослiднiй станцiП. Це зараз не вiдповiдало його планам. Знову згадав про тол i вирiшив якнайскорше позбутися його. "Хай Карпо десь приховаК". Надвечiрнi тiнi уже покривали луги, коли вiн побачив у долинi високу постать Сафрона. Горблячись, Варчук швидко громадив пахуче сiно i зносив у валки. "Скiльки накосив, - з подивом оглянув покоси, якi начебто хтось засiвав рухливими кониками. - Перерветься вiд зажерливостi". - Добрий день, - радiсно привiтався з ним Сафрон, витираючи з лоба кетяшину поту. - Доброго здоров'я. Ви, я бачу, щось можете нажити вiд такоП спiшки. - Не наживу, - впевнено вiдповiв Варчук. - Я ще стiльки викосив би - i нiчого. Коли чоловiк чуК копiйчину в руцi - тодi сила сама прибуваК. - Правда ваша. Я вже, Сафроне Андрiйовичу, помiчаю, що ви навiть на старостi лiт бiгати починаКте. Бачив, як якогось дня од ставкiв сюди шпарили. - Мусив бiгти, щоб i коло риби, i коло сiна встигнути, - похмурнiв Сафрон. - Скажете Карповi, щоб до мене заскочив. - Коли? - Завтра чи позавтра. Тiльки ввечерi хай забiжить. Але Крупяк не дочекався Карпа нi в четвер, нi в п'ятницю. "Знов десь паскуда по ночах промишляК. Доведеться самому вивезти небезпечний багаж на островок". З цiКю твердою думкою, не роззуваючись, лiг на лiжко i швидко заснув сторожким сном: все здавалось, що хтось ходить попiд домом... I раптом, наче птиця дзьобом, щось ударило у вiкно. Крупяк зразу ж, пiдсвiдомо, скотився на пiдлогу. На синiй шибцi, гасячи мiсячну порошу, лапою коршака заколивалася чиясь чорна рука. "Вискочити в лабораторiю - i через вiкно до Бугу", - вихопилась перша думка. До болю в пальцях затис плетену ручку пiстолета, легко сковзнув до дверей i в цей час почув пересохлий голос: - Омеляне! Вiдчини. "Крамовий, - аж сплюнув спересердя i радостi. - Носять його чорти по ночах". Напружений гул почав одлягати од голови, тiло стало млявiшим. Гримлячи засувами, вiдкрив дверi, i нiчний гiсть важко увалився в сiни. - Полохливий ти, ой, полохливий, - невесело пожартував Крамовий, повторюючи давнi слова Крупяка. - Бачив, як ти з лiжка галушкою ляпнув. Незадоволення зразу ж насупило рухливе обличчя Омеляна: не любив, коли хто-небудь, хоч краКчком, зачiпав його самолюбство. "Теж хоробрий знайшовся", - презирливо вiдтягнув назад нижню губу. - Чого ж смiливий по ночах блукаК? - Лиха година заставила, - Крамовий лантухом упав на стiлець, схопив голову руками. Почувши на собi доторк мiсячного промiння, одсунувся од столу в темний куток. - Що трапилось? - тривожно запитав, не спускаючи очей з пожовтiлого, як старе сало, обличчя Крамового. - Кошовий нарiзався. Докопався до багатьох справ... Сьогоднi мене з партiП викинули. Боюсь, щоб iще дiло далi не пiшло... - От тобi й твоя хвалена обережнiсть. На Горицвiтовi спiткнувся? - I без нього пеньки знайшлися. Ти ще не знаКш Кошового. - Та трохи знаю, - задумався Крупяк. - Тобi вже тут у районi не всидiти. - Сам знаю. До тебе на пораду прийшов. - В лiси на якийсь час пiдеш? Це поки щось краще вигадаю. - Хоч дiдьковi в зуби. - Тiльки там робити доведеться. Сокирою махати. - Сокирою махати? - спохмурнiв Крамовий. - Така праця не по моПй комплекцiП - жир розтечеться... Менi що не робити, аби не робити. Крупяк засмiявся: ' - Зате й грошей гребнеш! Њ там одна хитра артiль. - Це в лiсництвi? В Шкаварлиги? - В нього ж. Ти звiдки знаКш? - Доводилось чувати. - Це погано, - занепокоПвся Крупяк. - Не бiйся: вiд вiрних людей чув. До Шкаварлиги менi йти не з руки. - Ну, доведеться знайти мiсце в торговельнiй сiтцi... Недалеко звiдси К затишний куток. Це б я завтра перескочив туди, та всi кошти розтринькав на непередбаченi видатки. - У мене знайдеться дещиця. Тiльки обладнай дiло скорiше, - глухо промовив Крамовий i кинув на стiл кiлька позеленiлих червiнцiв. - У землi лежали. Аж тхнуть вiльгiстю... Це часом не з мiнiстерських фондiв? - примружився Крупяк. Але Крамовий тiльки засопiв невдоволено, не можучи простити собi, що всi паперовi грошi вгатив на купiвлю новоП садиби. Свiтанком Крамовий вийшов на шлях, щоб машиною добратися до нового затишного кутка. Тiльки дiйшов до перехрестя, як йому на плече лягла важка рука. - Пане Крамовий, не туди прямуКте! Пiдiйшла легкова машина. Лантухом гнилого м'яса упав на сидiння колишнiй служака петлюрiвського мiнiстерства. Вiн не чув, як бiгла машина уперед, бо все його життя та розбовтана каламуть думок тягнулися назад i безнадiйно обривались у в'язкому минулому... XXX Бiля iвчанського берега Карпо кусачками розгриз ланцюг, вiдштовхнувся веслом, i дубок тривожно заклекотiв на густiй смолистiй хвилi. Василенко невдало гребнув важкою опачиною - i обшивка обiзвалася глухим вибухом, що надовго повис над водою. - Тихше, ти... нетелепо, - засичав Карпо, обережно ворушачи веслом напiвсонне плесо. Попереду переливалися пурпуром вогнi електростанцiП. Обминаючи яснi стовпи, притерлися до самого берега. Василенко, зiщулившись, занепокоКно прислухався до кожного звуку. - Лi-лi-лi, хлi-лов, - спiвала вода перед дубком i з шипiнням розсипалася на вузькiй каймi димчасто-сизого пiску. Притишений величний берег так мiцно вiяв пахощами, як вiК тiльки перед дощем. З темряви урочисто випливали великi стоги, весела розсип копиць i, кружляючи, вiдпливали назад, начебто луг був не лугом, а мовчазною рухливою рiкою. З напругою протиснулись через косу i обережно причалили до трав'янистого вигнутого зазубня; на ньому, як на тарiлцi, височiв стiжок. Карпо зразу ж люто пiдскочив до нього i вилами зiрвав йому гордовиту гостроверху шапку. Неначе живий, заворушився, зiтхнув стiжок, хлюпнув розпареною хвилею. - Сiно ж яке. Чай! Легко метнув вилами; прохромлений верх копицi розстелився на днi дубка. Неначе шулiка, з розгону налiтав Карпо на стiжок, немилосердно шматував i розтягував його, не забуваючи гостро косувати настороженими очима. Розгарячився. До спiтнiлого тiла прилипала труха, мурашками поколювало насiння трав - мов живе, ворушилось i стiкало до поясницi. Але не було часу обтруситися. Над самим обрiКм заколивався тривожний сполох: далека блискавиця не прорвалася крiзь хмари, тiльки вихватила Пх iз пiтьми, освiтила покрученi лiнiП окрайцiв. Спросоння щось пробурмотiв грiм, скотився на землю i знову задрiмав. Якийсь нетерплячий шматок хмари, мов пригорщею зерна, недбало сiйнув тяжкими краплинами, i обманена риба почала частiше розколювати чорне плесо. - Хоча б дощ не сипонув! - занепокоКно промовив Карпо, коли в хмарi, наче в мiцнiй овчинi, зав'язла бiльша половина блискавицi. - Не пiде, - впевнено вiдповiв Василенко. - Безпечно продамо. На середину кинь трохи, - затанцював, уминаючи сiно. Чим вище пiднiмався дубок, тим менше Василенка непокоПв острах, i вiн так уже порядкував, нiби крадiжка не була крадiжкою. Характерне злодiйське почуття, що найстрашнiше - це початок злочину, пiдсвiдомо жило в кожнiй його клiтинi. Iще один удар - i вила мiцно вп'ялися в пiдiпрiлу землю. Карпо з силою рвонув на себе кусень стiжка, але вiн розвалився. Яскравий одсвiт заколивав синiм полотном неба, затрепетав на тризубцi вил. Розтоплений метал блискавицi, вириваючи з далини масиви лiсу, пролився в рiку. Ослiплений Карпо одвернувся вбiк i зразу ж здивовано, з острахом оступився назад, заклiпав очима: перед ним, важко дихаючи, стояв Полiкарп СергiКнко. Його обличчя тремтiло вiд обурення i ненавистi. - Полiкарпе Явдокимовичу... Це ви?.. Драстуйте, - низько вклонився, до болю стискаючи вила в руках. А за плечi кiгтями вчепився страх. I вже пiтне тiло, холонучи, зовсiм не чуло пощипування перетертих стеблин i колючого насiння. Iз темряви суворо глянули невблаганнi очi нового прокурора. - Що? Увесь у батька вдався! I на висилцi хочеш замiнити старого? Його там мiсце ще не прохололо, - так промовив, наче кожне слово було каменем. Василенко, як щур, зарився у сiно, а Карпо пiдступив ближче до СергiКнка, покiрно нахилив голову, обтрушену сухими стеблинами сiна. - Усi злодiйськi курси пройшов? - злiсно вiдкусував Полiкарп. - Правильно, Полiкарпе Явдокимовичу, - зiтхнув. - Навчив мене красти батько, будь вiн не ладен зi своКю наукою. З дитинства навчив. А зараз нiчого не можу вдiяти з собою. Що вже не робив... - Ну, то ми тобi зробимо, - пообiцяв СергiКнко. - Тепер моК життя у ваших руках, - важко промовив Карпо, надiючись на одно: розжалобити Полiкарпа. Шукаючи порятунку, коловоротом завирували думки; просiваючись, вони переливалися в покiрну розслаблену мову, тремтiли безвiльним полохливим листом. Полiкарп насторожився. З подивом слухав Варчука, а потiм рiзко обiрвав: - Не прикидайся дурником i овечкою. ТвоП iкла аж смердять здохлятиною. Мов лисяче кубло смердять. - Полiкарпе Явдокимовичу... Що хочете зроблю. Всю душу вiддам... - А вона, ця душа, в тебе К? - повеселiшав СергiКнко. - Iнтересно б було хоч здалеку подивитись. Вона в тебе певне схожа на клубок зарази. - Яка вже не К... Заплачу вам... - Багато? - Багато, багато! - зрадiв Карпо, i мова його стала жвавiшою. - Стiльки ви не скоро заробите в колгоспi... - Ох, i сукин же ти син! - отверезив його СергiКнко. - Ти людську совiсть хочеш злодiйським карбованцем вирвати! Як печiнки у нас колись виривав? - Полiкарпе Явдокимовичу... - Замовч, стерво погане. В мiлiцiП поговориш... Карпо аж затрусився: зрозумiв - Полiкарпа нiчим не обломиш. До дрижання напружилось мiцне тiло. Люто вiдхилився назад, скошеним оком змiряв вiддаль до рiчки i кинувся з вилами на СергiКнка. Той спритно вiдскочив убiк, метнувся до другого стiжка. Карпо круто обернувся назад, щоб зустрiти Полiкарпа з протилежноП сторони: хотiлося вбити чоловiка з одного вдару - тодi не буде слiдiв кровi. Але СергiКнко, очевидно зрозумiвши намiр Карпа, щось крикнув i побiг до Бугу. "Оце гаразд. Сам до рiки побiг", - зловтiшне рвонувся вперед. - Џж, зараза, i хай тебе раки Пдять! - перекривився в злобi, наздоганяючи Полiкарпа. I в цей час хтось, як обухом, вдарив його по головi. Карпо, випустивши вила, широко закружляв по лузi, але втримався на ногах. "Дмитро Горицвiт", - з жахом рiзнула догадка. Але коли мигнула блискавка, вiн побачив, що бiля Полiкарпа стояв його син Леонiд. "Тепер кiнець", - похололо всерединi, i вiн м'якими котячими стрибками кинувся шукати порятунку до Крупяка. Скошений луг шершнями опiкав йому ноги; у пiтне тiло клiщами в'Пдалось насiння, моторошними людськими голосами обзивалась рiка, а попереду грiзно схрещувались блискавицi. I все, усе йому здавалося чужим i ворожим на цiй грозовiй землi. * * * Глуховi лiсовi дороги i бездорiжжя надовго замели Карповi слiди. В похмурого лiсника Шкаварлиги, високого чолов'яги з розбiйницьким виразом обличчя, молодий Варчук знайшов гостинний притулок i нову роботу. Коли вiн уперше побачив насторожену високу постать лiсника, то зразу ж з опаскою покосився на нього: "З таким не доведи господи стрiнутися в тiсному закутовi... Це - фрукт!" Другого дня Карпо прокинувся в невеличкiй небiленiй кiмнатi, забризканiй краплинами застарiлоП живицi. У вiкно обережно постукували гiлки чорноклену, обтрушуючи на землю i шибки ще неблискучу матову росу. На широких лавах стосами пiднiмалися пачки осиковоП стружки. "Скiльки ПП!" - здивувався, шарудячи рукою по тоненьких сухих платiвках. За стiною хтось скочив босими ногами на пiдлогу, смачно позiхнув i гукнув тремтливим тенорком: - Агей! Брашка Шкаварлиги, пiднiмайсь! Карпо також схопився з постелi, з усмiшкою подумав: "Брашка Шкаварлиги. Краще не вигадаКш!" - I зразу ж його обличчя стало шанобливим, пiдкреслено радiсним: на порiг, згинаючись, увiйшов з якимсь обтесаним цурпалком сам господар. Його м'ясистi порiзанi щоки зараз, пiсля голiння, були вогкими i темносинiми; на пiдборiддi яснiше видiлявся задавнений шрам. - Добре виспався? - забуркотiв, обертаючись назад усiм тулубом, по-вовчи. Щiльно закрив дверi, широко став посеред хати, похмурий i зосереджений. - Дуже добре. Як в рiдноП мами, - з перебiльшеною вдячнiстю сказав Карпо, а Шкаварлига презирливо скривився. "До цього нелегко пiд'Пхати" - визначив, i мова стала бiльш стриманою. - На роботу сьогоднi пiдеш? Чи ще... теК, вiдпочинеш? - "ТеК" було сказано таким тоном, що виключало всякий вiдпочинок. - Можна i сьогоднi. - Ага! Дивися сюди i, теК, запам'ятовуй, - поклав на стiл обтесаний цурпалок. - Робота буде неважка, та вмiння потребуК. Ти будеш вистругувати з осичини торець. Довжина - вiсiмдесят п'ять сантиметрiв, ширина - десять. У роботу iде таке дерево, що маК не менше сорока сантиметрiв у дiаметрi. З нього береш тiльки верхнi шари, де нема жодного сучка i гнилизни. Ось тобi зразок. Бачиш? Ну, та, теК, щоб не нахомутав, пошлю з тобою попервах Миколу... Платню отримуКш вiд виробiтку. Так що, теК, старайся. Особливо тепер - спасiвка на носi! Зрозумiло? - Зрозумiло, - мотнув головою, хоча до чого тут була спасiвка - не второпав. - Коли тебе хтось в лiсi за роботою забачить, кажи: заготовляКш, теК, клепку для лiсництва. ЧуКш - клепку. Iди - поснiдаКш з хлопцями i - гайда за дiло. Снiданок здивував Карпа: у глибоких тарiлках димiлося м'ясо, червонiла лiсова малина, полита сметаною, жовтiв брусок свiжого масла, а посеред столу поруч з молоком стояла пляшка з горiлкою. "За такi харчi усю твою получку видеруть, - недовiрливо оглянув страви скупий Карпо. - Зарання треба рознюхати, що воно i як. Чи це, може, тiльки приманка?" З Миколою, кирпатим задьористим чоловiчком, який тремтливим тенорком пiдсмiювався з пiдпарщикiв Шкаварлиги, Карпо швидко порозумiвся, але зайвого розпитувати - не розпитував. Пiсля снiданку обоК вийшли з лiсництва. Бiля озерця на галявинi подзвонювали дзвониками породистi корови лiсника. Велика кудлата вiвчарка не пускала Пх у гущавину i до високого стогу сiна. "Живе лiсник мов помiщик", - заздрiсно подумав Карпо, коли через дорогу з хрюкотом i верещанням промчав табун напiводичалих свиней. Чим глибше входили в несходиме чорнолiсся, тим бiльше впадало в око запущення i безгосподарнiсть. Скрiзь валялися розлапистi верхи, почорнiлi стоси однометровок, клiтки хворосту, серцевини осичини. Необкороване i обкороване дерево, начинене паразитами, гнило, трухлявiло i заражувало здоровий лiс. Микола, постукуючи обухом по окоренках, облюбував кiлька осик, i гостра пила засичала по Пхньому живому тiлi. Розсвiжували стовбури. Микола вмiло роздвоПв один кряж, показав Карповi, як треба виколювати торець. - Що ви робите з нього? - А ти не знаКш? Тобi "теК" не пояснив? - сказав з смiшком про Шкаварлигу. - Стружку добуваКмо. - Яку стружку? - запитав, начеб i не бачив ПП в вiчi. - Церковну, - знову засмiявся. - Ту, з якоП баби квiтки до свят роблять. - I якийсь зарiбок перепадаК, чи де там? - запитав обережно i наче недбало. - Тепер нашi дiла вгору пiшли. СвоПх конкурентiв придушили i цiну на товар пiдвищили. Трудно було спочатку борсатися. Та Шкаварлига не видумаК тобi чогось! - Вiн такий чоловiк, - невнятно похвалив, щоб випитати яке слово. - Комерсант заядливий, - пожвавiшав Микола. - Копiйку з-пiд самоП землi видряпаК. Не бачив, яку ми стружку виводим? Куди там закордонним фуганкам! На них прогорiли нашi конкуренти. У них фуганки не беруть стрiчки ширшоП за шiсть-сiм сантиметрiв, ми ж - на десять захоплюКмо. Скiльки я помарудився, поки такий iнструмент видумав, - натиснув на "я". - Невже самi придумали? - з захопленням i здивованням промовив Карпо. Його тон пiдкупив балакучого майстра. - Ну, не до всього сам дiйшов, але ж схитрив... - I невже фуганок краще закордонного зробили? - Аякже! Вивчив я цю чужоземщину за роботою. По дереву як ступа ходить - неповоротка, при змiнi температури коробиться, а коли до ножа клин пiдганяКш - починаКться вiбрацiя. Словом, гибле дiло... Ну, ти витесуй торець, а я пiду ножi гартувати. Теж тонка робота. Гартував i в автолi, i в олiП, i в солярцi, i в водi, аж поки на вискозинi не зупинився. Да! Тепер працюй по совiстi. За трьох, бо "теК" швидко нажене. Саме гарячi днi надходять, коли стружку iз рук виривають. Микола, мугикаючи пiсеньку, пiшов до лiсництва, а Карпо, як на ворогiв, накинувся на кряжi осичини, що мiцно вiяли пахощами свiжоП болотянистоП риби. Рiвно через пiвмiсяця в Карпову кiмнатку зайшов Шкаварлига. Вузькими очима суворо оглянув обдертого, неголеного Варчука, похитав головою: - Ти, теК, найменше живеш у лiсах, а вже ходиш як справжнiй лiсовик. Гляди, моПх корiв не перелякай. Завтра з Миколою на базар поПдеш - стружку завезеш. Постарайтеся оптом спустити ту, що трохи зацвiла. Ну, собi щось купиш. - Грошей у мене нема, - прибiднився Карпо, бажаючи нарештi взнати, чи заробив щось: усе непокоПвся, що добра хазяйська харч з незмiнною горiлкою не залишить йому нi копiйки. - Нема? - Шкаварлига недовiрливо поморщився i сiв бiля столу. Сухi дошки зарипiли пiд його важкими руками. Повiльно заговорив: - В цьому мiсяцi, сам знаКш, фiнiнспектор у нас попасся. То добрий шкуродер... З тебе я вирахував, теК, двiстi карбованцiв. Карпо аж скривився i пригнув голову, наче його по потилицi вдарили. - Ну, i за харч двiстi, - продовжував Шкаварлига. - Так це чотириста за мiсяць!? - аж пiдскочив. - "Ще йому, вовкулацi, доведеться доплачувати". - Чотириста. I не за мiсяць, а за половинку. Карпо позеленiв. Ненавидящими очима змiряв масивну постать Шкаварлиги. "Оце вскочив у лавочку. Останню шкуру здеруть". I вперше за пiвмiсяця вiн побачив на вiдквашених губах лiсника щось подiбне до усмiшки. Одну за одною вiн красиво викинув на стiл три пачки грошей. - Це ще тобi за труди залишилося. "Триста рублiв! За мiсяць - шiстсот чистоганом", - зразу перемiнився Карпо, з глибокою подякою поглянув на Шкаварлигу. - Тiльки заховай подалi своК добро, бо тут хлопцi, теК, оббiлують тебе, що й не зоглядишся. Карпо пiдiйшов до столу i з радiсним подивом, як квочка над курчатами, розпростерся над ним: в кожнiй пачцi було по тисячi карбованцiв. - ХазяПне! Дорогий мiй! - ще сам собi не вiрячи, перехопив тверду руку Шкаварлиги, притис ПП до уст. - Га-га-га, - моторошно забухикав той, ошкiрюючи довгi мiцнi зуби, що так тiснилися, наче виштовхували один одного. - Прорвало? Знаю, кому плачу. Тепер ми, теК, витиснувши супротивникiв, живем, як князi. Та й робив ти совiсно. Скiльки лiсу, теК, перевiв. Гори!.. Збудоражений Карпо побiг до Миколи. - Став чверть горiлки, - стрiнув його той п'яними очима. Поставлю, - розщедрився Карпо. - Грошей у мене ого-го-го!.. Невже так дорого цiниться стружка? Микола оглянувся навкруги i тихо промовив: - Цiна пiдходяща. Машина торцю даК... тридцять тисяч карбованцiв. - Тридцять тисяч? - вражено вигукнув, а Микола покосився: - Гляди, помовкуй менi! А то як узнають про нашу лавочку... бач, зрадiв, мов теля на прив'язi. Грошi в голову вдарили? - Вдарили, - радiсно погодився Карпо. XXXI Посивiло поле. Важкий колос нагнувся донизу, i жито живою сiткою хилилось на пiвдень, зрiдка просвiчуючись червоною квiткою маку. А далi, за житами, трепетали крильцями синюватi при корiннi вiвса i погойдувалась золотими литими хвилями червона пшениця. Млiло, густо пахло чебрецем i врожаКм повне лiто. Волоття проса дiвочою рукою кликало до себе в гостi колгоспника. I все поле красувалось перед ним, як стишена щаслива молодиця. Врожайне лiто завжди наливаК хлiбороба добрим спокоКм i певнiстю; так наливаК воно колос дорiдним зерном. Але Григорiй тепер втратив i спокiй, i рiвновагу. Похудiв i став таким скнарою, що Василина тiльки з подивом i прихованою насмiшкою дивилась на нього. Одного разу вона вирвала кiлька колоскiв iз дослiдноП дiлянки i радiсно повiдомила Григорiя: - В кожному колоску по шiстдесят-сiмдесят насiнин. Iз кiлькох колоскiв жменю зерна натеребила. - Цiлу жменю? - перелякався Григорiй. - Еге ж, - не розчувши iнтонацiП, з гордiстю промовила молодиця. - Врожай - просто як в пiснi спiваКться. - Це як почне кожен переводити по жменi зерна, то швидко на нашiй нивi всiм колоскам голови поскручують, - сердито почав вичитувати Григорiй. - Тут кожна стеблина вагу маК. Гляди, Василино, бiльше i рукою не торкнися до жита. Я вже якось сам полiчу, що дасть поле. Григорiй i тепер схитрував. Вiн уже давно на самотi полiчив, що кожен квадратний метр маК вiд 650 до 680 колоскiв. Приблизно, завмираючи од радiсного сердечного щему, обрахував, скiльки дасть гектар, але нiкому про це й слова не сказав. Коли ж одного разу побачив, що понад дорогою худоба витолочила вузьку стежку жита, розлютувався, наче вогонь. Василина злякано вiдiйшла подалi од нього: вперше почула з його уст лайку. Цього ж дня Григорiй воринами обгородив дiлянку вiд дороги, а дома сказав СофiП: - Пiду ночувати в поле. - Чого? - Сама повинна догадуватися, - почав пiдшукувати переконливi слова, щоб не подумала дружина чого iншого. - Сьогоднi якась вража личина половину нашоП дiлянки витолочила. - Половину дiлянки? - з жахом вигукнула Софiя. - Ну, не половину. Трохи менше, - поспiшив заспокоПти. - Але добрий кусок у землю вбила. I досi серце болить. Перед самими жнивами якийсь ворог може всю нашу роботу... Вiзьму дробовик... - Iди, Григорiю, - погодилась Софiя. - Тiльки одежину захвати з собою. - Не треба. Ночi тепер гарячi. Тiльки й добра у широкому полi. А як перепели спiвають! Ходiмо разом, СофiК, - роздобрився i пригорнув дружину. - Коли б не дiти, - iз зiтханням промовила. I так зрадiла, що аж зблiдла, покiрно пiдiйшла до чоловiка, як пiдходять дiти до батька. I Григорiй, налитий почуттям жалощiв i радостi, приголубив дружину, поцiлував, швидко вийшов на вулицю, затиснуту з двох бокiв вишняками та яблунями. Шорстке вусате огудиння сп'ялося на плiт, дотяглося до дерева, i на гiлцi зав'язався бiлий гарбуз, а на ньому умостився пучок ясночервоних, iще недозрiлих вишень. . Тепер усе село потопало в садках. Здалека воно нагадувало густу дiброву. I Григорiй не без гордостi згадав, що i його турбота красуКться червонобокими яблуками, нахиляКться до родючоП землi обважнiлими вiтами, стукаК плодами у новi вiкна колгоспних хат. "Щось будiвництво театру затягуКться... Треба перевiрити, як Сафрон працюК на ставках", - вийшов у поле, i зразу ж жита, обступивши вузькi гони, прикрили його золотими хвилями. Забувши щоденнi турботи, вiн вологими од щастя очима оглядав новi ниви, як до своПх дiтей, торкався до них руками, радiсно усмiхався, коли колос пощипував йому мiцнi, затвердiлi вiд працi руки. Хотiлось заспiвати, але стримав себе, скорiше пiшов до завiтноП дiлянки... В день жнив у село приПхала з району комiсiя. Василина зi своКю ланкою вижала через всi гони двi смуги, i жатка-самоскидка пiдiйшла до жовтоП двометровоП стiни. Застукотiли ковалики, замахали руками зубастi граблi, вигинаючись з натугою, скинули на стерню вiяло врожаю i... обламались. - Нi, я такого жита косити не буду, - усю машину потрощить. А собi навiть пiвтрудодня не зароблю, - скочив з залiзного сидiння Леонiд СергiКнко. - Що? Не пройде жатка? - ледве стримав усмiшку Григорiй. - Куди Пй крiзь такий мур пробитися. Зразу аж застогнала i затрiщала вiд напруги. Ну, i вродило ж! - в захопленнi пiдiйшов Леонiд до жита. - По ньому i комбайн не пройде - обломиться. Тiльки на половинi хедера треба пускати. - Нi, Льоню, i на половинi не пiде, - твердо промовив Василь Прокопчук. - Тiльки на чверть хедера зможе робити. Справдились Василевi слова. Надвечiр хвилююча новина облетiла все село: дослiдна дiлянка дала триста вiсiм пудiв зерна... - Чув? - запитав Варивон Дмитра. - Чув, - стримано вiдповiв, прямуючи до свого лану гречки. - I що скажеш? - допитливо подивився на товариша: чи дуже переживаК, заздрить. - Тепер досвiд Григорiя треба перенести в бригаду, на широке поле, - спокiйно вiдповiв, зриваючи блакитну квiтку чебрецю, - Григорiй крiпко попрацював. Грудьми робив. Як ти думаКш? - Авжеж, - погодився i здивувався: чи справдi так спокiйно на серцi в Дмитра, чи удаК?.. - Ну, чого так дивишся? ВипитуКш, що в мене на серцi робиться? Так знай: радiК воно, так радiК, начеб такий урожай у моПй бригадi зародив, - гостро подивився Дмитро на Варивона. - Перемога твоКП Василини i Григорiя - велика радiсть... Чого iржеш? Не люблю, коли в тебе ця поганенька селянська недовiра починаК ворушитись. Не все, виходить, у тебе всерединi перебродило. - Насмiялась верша з сака. Чи набагато утiк од мене? - примирливо промовив Варивон i знов усмiхнувся: - Хто Крамового батогом хотiв провчити?.. Продовжуй, Дмитре. По тобi. бачу, що маКш цiкаву думку. - Маю, товаришу iнiцiаторе. Ти знаКш, як я завжди кревно бiля землi робив. До неП у мене якесь особливе чуття К. Це, напевне, по-лiтературному талантом зветься. А людей, думаКш, менш люблю? Тiльки показати це не вмiю, важко сходжуся з людьми. Тут також великого вмiння чи особливого характеру треба. Ти не раз мене вовкуватим називав. ДумаКш, легко менi таке слухати? Щось тяжке К в моПй вдачi. Та не про це маю казати... Я i в лихi роки якось з горем пополам перебивався до нового врожаю. Сiм'я невелика, роботяща. В руках ремесло маю - завжди свiжу копiйку зароблю. А як менi було дивитися на людей, що за шматок хлiба, та коли б хлiба, а то - куркульського макуха - своК здоров'я продавали. Дивишся - другий чоловiк як золото: красивий, роботящий, усяке дiло в руках аж смiКться, а от обсядуть злиднi, зiгнуть плечi - i на очах засихаК, на очах у землю входить... Не раз свiй шматок поперек горла ставав. ЗдаКться, коли б мiг, то сонце прихилив би для людей. Та чим я, ти могли допомогти? Нiчим. Сили у нас не було. А тепер К. Ми можем зробити те, про що найкращi люди споконвiку думали. Можем перемогти злиднi, голод, усi нестатки. Свою радянську державу прославити... Не маленькi з тобою - знаКмо, скiльки ще К вiдсталих колгоспiв, колгоспникiв, скiльки К таких, що бiльше переведе, нiж зробить. А скiльки треба учити, щоб для них колективна праця стала кровним дiлом, як для мене, для тебе. Урожай на дiлянцi Григорiя i К справжньою агiтацiКю за бiльшовицькi колгоспи. Узяти усiх голiв вiдсталих колгоспiв, таких колгоспникiв, що з чужого голосу затвердили "от колись жилося", привезти Пх сюди i почати учити, як працювати треба. - I на твою гречку варто було б привезти таких роботяг. Бач, як закрасувалася. Налюбуватися не можу, - нагнувся Варивон до потемнiлого ядерного колоса. - Тiльки не рви, - попередив Дмитро. - Не можу дивитися, коли хто живу рослину калiчить... I на мою гречку можна було б... Це не просто урожай якогось тобi Дмитра Горицвiта. Такого б урожаю, такоП сили ми без колгоспу нiколи б i в снах не побачили. Це широка нива передовикiв, радянських патрiотiв, коли хочеш бiльше знати. За ним розкриваКться життя, мiць народна. Уже в цьому роцi нiхто в нас не скаже: "колись-то було". А коли ми вiдставали, коли всякому паличку в табелi за день записували, хто тодi старався, як тепер? Порядок усюди потрiбний i чесна праця. Справжня бiльшовицька праця - це життя наше. Ет, не розумiКш ти, що в мене зараз на душi. Не перший день його ношу, а все висказати не вмiю. О, знову усмiхаКться Фальстаф ледащуватий. - Нi, розумiю, Дмитре, розумiю, бригадире... Твою думку я перехоплю i розкажу ПП на своПй бригадi. Пiдберу приклади, висновки потрiбнi так зроблю, що ти тiльки очима лупатимеш! - i засмiявся. - Бо ти ж на зборах пару слiв докупи не зв'яжеш. Коли б до твоКП грамоти та ще язичок, ну, хоч половину мого... А я зумiю своПх хлопцiв крутнути. - Е, нi! - схопився Дмитро. - Коли на те пiшло, то вже говори на зборах обох бригад - твоКП i моКП. Тiльки так треба пiдготуватися, щоб нашi бригади почали вириватися на першi мiсця. По всiй областi. Хватить сили? - Повинно хватити. Тодi нашi збори вiдкладемо до дня врожаю... Ти пiслязавтра на нараду агiтаторiв поПдеш? - Думаю. - А сам швидко агiтатором станеш? - приснув Варивон i, косуючи оком, вiдступив од Дмитра. Той тiльки брови насупив. - Варивоне Iвановичу! Варивоне Iвановичу! З горбка в новому костюмi звивисто бiг стежкою невеличкий проворний Борис Зарудний. Русий, вибiлений сонцем чуб обвiвав його смагляве чоло. Глянув Варивон на хлопця i покотився зi смiху. Дмитро незрозумiло знизав плечима. - Як товарообмiн пройшов? - мало не плачучи вiд реготу, запитав Варивон Бориса. - Краще всiх! - задьористим тенорком вiдповiв Зарудний i теж засмiявся. - Значить, повернули пiджак? - Повернули, ще й яблук на дорогу дали. Та яких яблук! Пригощайтесь. Поглянув Борис на Варивона, i знову обоК заколивалися вiд смiху. - Борисе, розкажи Дмитровi Тимофiйовичу про своП митарства. - Та... - завагався хлопець. - Ще як докладуть комусь, то все село насмiхатиметься. Кушнiр, гляди, на зборах у краску введе. Тодi й на люди не показуйся. - Нiхто не знатиме. Що ти, Дмитра Тимофiйовича не знаКш? - Уже обоК щось натворили? Ну, говори, Борисе. Знаю: ремiнець давно плаче по твоПй спинi. - Еге ж, плаче, - покiрно погодився Борис i весело покосився на Варивона. - От i скажи Пм що-небудь. НiякоП пiдтримки не буде, - по-дитячи правдивими очима глянув на Дмитра, а самому аж нетерпиться розповiсти свою пригоду статечному бригадировi. - Та розказуй уже. - Еге, розказуй, - знову завагався для виду Борис, а потiм махнув рукою, мовляв, де моК не пропадало, i, аж мiняючись вiд задоволення, почав своК оповiдання. - Ну, самi ви знаКте: наша бригада за бiльшовицький урожай проса б'Кться. Уже в нас такi волотки висипаються, що очей не одiрвеш: одного в пригорщi не втиснеш, не волоток, а зразу ледве не цiлий снiп... Коли, як на грiх, почув я, що в Багринi зав хати-лабораторiП новий гатунок проса виводить. Дременув я туди, а цей завiдуючий Федiр Хмара обмiряв мiй незавидний рiст, спитав, чи не школяр я, i навiть до проса не допустив. Ще й насмiшку на мiй новенький костюм пустив: "Це у вас усi такi женишки чистенькi i малюсiнькi?.." Такий вредний чоловiк. Ну й що б менi було пiсля цього прийти додому i розповiсти про все своКму бригадировi? Так нi - якийсь дiдько спокусив самому знайти дане просо. Виждав я вечiрню годину, коли Федiр Хмара кудись вiдлучився, i гайда на город. Пробираюся садком, коли дивлюся на одну яблуню, а там плоди ну прямо, як на зсипному пунктi: рiзних форм, кольорiв i величини, "Пй-право, чоловiк вегетативною гiбридизацiКю займаКться", - подумав i сам не знаю, як воно сталося: скинув пiджак - i на яблуню. Не встиг я навiть налюбуватися тим деревом, аж чую такий приКмний спiвучий дiвочий голос: - I не стидно вам, товаришу? Такий великий, а по садках лазять. Глянув униз - стоПть там дiвчина i тримаК в руцi мiй новенький пiджак, шовковою пiдкладкою уверх. Тут картуз iз мене, ну а я за ним навздогiн. Скотився з дерева, хотiв розмову нiжну завести, та дiвчина нi одному моКму слову не вiрить i дивиться на мене з цiлковитою пiдозрою. Нарештi вiдкопилила губки i ошпарила мене: "Товаришу, чи ви сором дома залишили, чи зроду його не мали. Вам простих яблук нехватило, що ви на дослiдне дерево полiзли? Про пiджак з батьком поговорите" - i брязь дверима перед моПм носом. Настрiй у мене на перемiнне пiшов. Одначе духом не падаю: приземлився бiля клунi i не спускаю очей з хати. Згодом виходить моя дiвчина з дiйницею доПти корову, чогось сама собi усмiхаКться i навiть пiсеньку наспiвуК. Видно, нiяк ПП совiсть не гризе за мою одежинку. Тiльки зашипiло молоко по денцi, а я - в хату. Зирк туди, зирк сюди - нема пiджака. Неначе злодiй, вiдчиняю комод - i дiвочi плаття пахучою шовковою пiною обвiяли мене. Та мого одягу нема. А тут уже хтось бiля порога гупаК. Я аж скрутився, коли почув, як дзвякнула клямка, - i шур пiд лiжко. Лежу, дух затаПв. Входить якийсь парубок, сiв на лавi, прикипiв до вiкна i все якiсь сумнi мелодiП перебираК, одну печаль наганяК на мене. Скоро i дiвчина прийшла. Ну й почалися у них поцiлунки навперемiж з зiтханнями. "Еге, та тут iсторiя ледве не така, як i в нашого Леонiда СергiКнка" - думаю собi, вислухавши про всякi суперечки хлопця з Федором Хмарою. Щось вони на науковому грунтi, на гiбридизацiП не помирилися. От i не хоче старий вiддавати своКП МарiП за Левка; Марiя радить почекати, поки батько перегнiваКться; батько ж довго сердиться, а Левко на зло йому хоче зараз одружитися, навiть дорiкаК Марiю за повiльнi методи в особистому життi. Говорять вони, аж знов щось загукало бiля хати. - Ой, батько йдуть! - скрикнула дiвчина. - Левко, де я дiнусь з тобою? - i голос тремтить у бiдноП, мов струна. Левко сюди-туди - i бух пiд лiжко, ледве мене не притовк. Входить Федiр Хмара i прямо з дверей: - МарiК, подай нашi записи, приПхав один науковий робiтник. IнтересуКться новим дiлом. - Ви i його з хати-лабораторiП наженете... - Е, нi, це мiчурiнець, а не безплiдна деревина. "Ага, зараз вiн пiде" - подумав i вже мiркую, як би заручитися пiдтримкою у Левка, хоч вiн очима аж навпiл розколюК мене: видно, думаК, що я конкурент йому - потай до МарiП ходжу. Старий уже бере записки, а я легше переводжу дух. Коли тут вбiгаК на порiг цуценя; потерлося бiля ноги завiдуючого, потiм насторожилося, повело лопухатими вухами i дзяв та дзяв! Таке Пдке собаченя трапилося - зроду не бачив. Потiм прямо до лiжка i гавкаК, аж головою до пiдлоги припадаК. А потiм мене за ногу i - гаррр... - МарiК, що там таке? - заглянув старий пiд лiжко i за онишник. - Ану, героП, вилазьте! Вилiзли ми i пил з себе не струшуКмо. - Ааа! Женишки! Ось я вас зараз поженю! - замiрився онишником. А це дядько такий: раз звезе - i не пiкнеш. Вредний чоловiк. Я в цiй ситуацiП навiть за пiджак забувся. - Федоре Петровичу, я вам усе чисто розкажу! - кинувся до завiдувача. - ВислухаКм, вислухаКм доповiдача, - а сам дверi на клямку i коло порога на вартi стаК. Говорю я, а в нього очi все злiшими i злiшими робляться, а коли згадав про яблуню, аж закипiли. Але зразу ж я якось про просо заговорив, про нашi волотки. Бачу: подобрiшав чоловiк. - А ти не брешеш? - питаКться. Усiма культурами я заприсягнувся. - Тодi так зробимо, - вирiшив Федiр Хмара, - ти принесеш менi пару волоткiв, i коли вони справдi чогось вартi, тодi вiддамо пiджак... Ну й вiддав. I вас, Варивоне Iвановичу, запрошуК до себе в гостi. Хороший чоловiк. - Неодмiнно треба пiти. Дмитре, пiдеш зi мною? - Аякже... - Тiльки вибери кiлька кращих стеблин гречки: не з порожнiми ж руками iти до чоловiка. - Та вона ще тiльки наливаК... - завагався Дмитро. - Може краще, коли достигне? * * * Григорiй, сп'янiлий од радостi, привiтань, подяк i утоми, прямував до Бугу. Його тiло солодко пощипували зерна i остюки; щемiли руки, натертi гузирями мiшкiв. Рожевi надiП i доброта до всього свiту, людей охопили його своПм щирим теплом. З радiстю згадав привiтання секретаря обкому ВКП(б), подяку Кошового, усмiхнувся сам собi. "Усе село зробити передовим, на всю область! Щоб до нас з'Пжджалися дивитись, як ми живемо, вчилися в нас". - I в уявi бачив обриси нових будiвель, бачив у кожнiй хатi те, про що стiльки думалося ще з тих днiв, коли тiльки поступив у СОЗ. Ой заговорило жито пiд вiтрами: А вже Пдуть женцi з срiбними серпами. Тихо пустив пiсню вузькою дорогою, що, звиваючись, бiгла помiж нагрiтими за день пшеницями. I сам вiдчув, як пiсня його переливалась сердечними хвилями, що знаходять вiдгук в чиКмусь серцi. Незабаром великi зорi засяяли над ним i пiд ним. Сонно зашепотiли прибережнi трави, десь бiля острова, як дитина у пiвснi, обiзвалася вода. Григорiй горiлиць лiг на траву; на сплетенi руки поклав голову, задивився у безхмарне високе небо. Простигши, уже хотiв скупатися, але нижче, бiля дослiдноП станцiП, почув чиПсь обережнi кроки. I собi пiдсвiдоме обережно подивився вдалину. З високого берега сторожко спускалась людина з чимсь чорним, очевидно мiшком, за плечима. "Моторний, - пiзнав у темрявi. - Чого йому?" - i пригадав обережний натяк Романенка, мимохiть кинутi ним слова бiля молотарки, злу пораду Моторного. Прокинулась настороженiсть i почала ще бiльше зростати, коли внизу забряжчав ланцюг, на якому був прип'ятий човен. Незабаром Крупяк пiшов до станцiП, i Григорiй полегшено зiтхнув: напевне чоловiк хоче прокататись. Але через якусь хвильку, коли знову з вантажем виросла постать Крупяка, ще з бiльшою силою прокинулась пiдозра: що йому тепер, в таку пору, носити? Крупяк на цей раз довше порався. На березi шемрiв пiсок, щось глухо стукнуло об човен. Директор ще пiшов до станцiП, а Григорiй кинувсь до човна. Пiд тонким п