ього допитливими очима його друзiв, що, мов казку, пiдводили до сонця народне добро. Нi, таки справдi щось казкове було в широкому привiллi, по вiнця сповненому надiйними хвилями, видимими течiями вiтру, бризками промiння i тим хвилюючим спiвом жайворонка, коли здаКться, що вiн сiК i сiК червонi зерна пшеницi на невидимi чутливi струни. - ЛюбуКшся, Дмитре? На стежцi несподiвано виростаК Варивон з Василиною. Буйнi жита схиляються над ними, обсипають обличчя жовтим крихiтним пилком, i тому зараз янтарнi очi Варивона видiляються не так рiзко. - Любуюся, - признався Дмитро. - I К чим... - набiгла якась думка, i Варивон замислився. Мерехтлива сiтка промiння, пробиваючись мiж колоссям, коливалася на його широкому обличчi. - Ти про що? Вийшли на горбок. Тут поле закипiло справжнiм морем, помiж нестихаючими хвилями заворушилися новi темнiшi плеса, побiгли з долинки в долинку, обсiваючи Пх колисковим спiвом. - Ось про що, Дмитре: хорошими були нашi поля в минулому роцi. Дiди - iнспектори якостi - ходили i сивими головами похитували: "Нiколи зроду-вiку не було такого врожаю". I правду казали. А в цьому роцi знову повторюКться та сама картина - ходять дiди ланами, ще сивiшими головами похитують: "Нiколи так нива не родила". I знов правду говорять. - Треба, щоб на той рiк ще вiд сивiших дiдiв почули такi ж розмови, - натискуК Дмитро на останнi слова. - Вiрно, Дмитре, - зрозумiв його Варивон з пiвслова, - людина старшаК, а дiла ПП наче молодшими стають. Сьогоднi на партзборах знаКш на що Кушнiр зобиджався?.. Нiяк, значить, сторожiв не може втримати. Призначили були дiда Iванишина, так вiн ледве костуром пiдлогу в кабiнетi голови не пробив: "Ти, Степане Михайловичу, насмiшки видумав з моКП старостi строПти? Не тi ще, можна сказати, моП лiта, щоб у консервативну роботу втягатись. А здоров'я в мене i на свiже дiло годиться, не заплiснявiло. Так що обтирати плечима стiни зерносховищ i не подумаю, хоч би ти якими промовами не розсипався". Ну й посмiялись ми з цiКП "консервативноП" роботи, а Кушнiр гнiваКться i думаК, як би щось свiже внести в працю сторожа... Да, тобi наша парторганiзацiя доручила виступити з спiвдоповiддю про насiнництво жита. Доповiдь прочитаК Григорiй Шевчик... Пам'ятай, що на вiдкритих зборах буде й Iван Васильович, i агрономи, i бригадири всього куща. - Ну, який з мене доповiдач, - розвiв руками Дмитро, - по-писаному ще можу прочитати, а так... - То й напиши все - твердiше буде. - Що ж його написати? Очi Варивона звузились: - Як що? - i голос його став глухiшим, схожим на голос Дмитра. - Суши все цифрами i округлими словечками. Мовляв, пiд житом стiльки-то гектарiв, засiяли наче гаразд, зiйшло - непогано, розкущувалось - нiчого собi, зацвiло бiльш-менш, коли буде полiття, коли, значить, iтимуть дощi, таки щось зберемо (тут ти прибiднишся i занизиш цифру), коли дощiв не буде, то дiло таке: природа винувата, бо немаК в нiй господарськоП постiйностi. - Варивоне, покинь, - смiючись, смикнула Василина чоловiка за рукав. - Ти думаКш, вiн колись Iвану Васильовичу не так про гречку говорив? - То колись було, - повеселiшало обличчя Дмитра. - А ти пiдкажи, що говорити з вершини сьогоднiшнього дня? " - Бач, Василино, який це товариш: тiльки, значить, хоче говорити з вершини, на менше нiяк не погодиться. Що йому порадити? - А що ж йому радити? Краще державноП постанови про полiпшення зернових культур не вигадаКш. З неП й треба починати, - впевнено вiдповiла Василина. - ЧуКш, бригадире, голос маси? Слухай i дослухайся. Моя жiнка рiзнi новини, як вiршi, напам'ять знаК. Словом, дали Пй рiвноправiК, то тепер мало прав у чоловiка залишилося - всi собi забираК. - Варивон любовно покосився на Василину i, вийнявши олiвець та блокнот, уже серйозно заговорив до Дмитра: - Збори нашi задуманi iнтересно. Ми по-колгоспному, значить, теоретично i практично повиннi роз'яснити всiм, що кожну путящу рослину треба неодмiнно полiпшити агротехнiкою. Колись ми з тобою найбiльше грiли чуби над добором насiння, а тепер нам випадаК ширше думати над мiчурiнським вихованням рослини. Уже, коли помислити, досвiд К i в нас, i в iвчанцiв, i Немерчанську дослiдну станцiю ти неспроста вiдвiдував. Надiюсь, не широкоротим гостем був там, а все-таки господарем. I вершина твоя - це вище пiдняти нашу працю, от як жито на пагорбi пiдiймаКться. Тiльки слова пiдбирай вiрнi, мов зерно, бо на зборах доведеться стукнутися лобами з деякими вiдсталими агрономами. Про це i Iван Васильович натякнув. Вiн крiпко на твоК слово надiКться. - Ти виступатимеш? - Наша хата двох ораторiв виставляК. Я вже навiть встиг у Василининi шпаргалки заглянути. Вона про створення добiрного насiння говоритиме. - Ну й безсовiсний ти, Варивоне. Вже так заховала своП записки... - Знову починаКться самокритика, - зiтхнув Варивон. - Так уже менi, бiдному та безталанному, перепадаК вiд своКП жiнки, так перепадаК, що iнший бригадир махнув би рукою на таку ланкову i вприйми до рядовоП пристав би... Наближалися до рiки. ЏП мелодiйний повiв уже коливався над полями, ПП одсвiт напливав на жита, i вони, здавалось, виростали на фiалковiй поранковiй годинi i пахли ромашкою, наче дiвочi коси. Навколо розсiвались, пересновувались, перехлюпувались пташинi спiви, Кднаючи луги з лугами, береги з берегами. От i розкрились цi молодi береги, в зеленi i сузiр'ях квiту. Сонце, шукаючи броду, сторожко зупинилося посеред рiки; на моторному човнику зi смiхом пропливли дiвчата у вiнках, i в бездонному плесi вiнками закружляли хмари. - Глянь, Дмитре! - Варивон крутим плечем налiг на плече товариша. З-за пагорбка тихо пiдiймались дiди. Лiта уповiльнили Пхню ходу i кров, вони ж зимнiм холодом обвiяли Пхнi голови. - Iнспектори якостi! - з пошаною обiзвалась Василина. - Дбайливi очi нашi. - Що дбайливi, то дбайливi. Тiльки чи не намнуть вони, значить, нам чуби? - ПобоюКшся? - Дмитро вже розпiзнаК Семена Побережного, i Кирила Iванишина, i старого коваля Йосипа Киринюка, який, втрачаючи зiр, мало не з сльозами попрощався з колгоспною кузнею. - Та щоб дуже, то не дуже: якоПсь великоП вади не знайдуть, а вчепитись до чогось зможуть. Безжалiснi дiди. Колись Пм така нива i посеред самого раю не снилася, а тепер вони так i силкуються хоч за порошинку зачепитися. - Порошинка око заслiплюК. - Та я знаю, що ти з дiдами заодно, вони люблять таких, - незадоволено пробурмотiв Варивон, якого iнодi до краю обурювала в'Пдливiсть iнспекторiв якостi. - Помiтять тобi грудочку i, аж пiдстрибуючи, до телефону бiжать - давай Пм райпартком, i то тiльки першого секретаря. На другого - нiяк не погоджуються. - В'Плась тобi ця грудочка, граючи поглядом, глянула Василина на чоловiка. Минулого року навеснi Варивонова бригада розорала пiд капусту кусок лужини, зарослоП кiнським щавлем. Тяжкi плити цiлини заряботiли жовтими пальцями щавлевого корiння. Обробляючи неподатливу лужину, в бригадi якось не звернули уваги на самий край поля городникiв. Iнспектори якостi знайшли на ньому грудки, якi зразу ж в очах дiдiв стали вже грудомахами, а на зборах виросли в отакеннi брили. - Покажiть менi хоч одну таку брилу, i я згоден понести найбiльшу кару! - обурився Варивон, коли його бригаду почав вiдчитувати вiсiмдесятлiтнiй, засушений мов корiнь, Семен Побережний. Дiд зрозумiв, що передав кутi меду, i брили, зменшуючись, стали називатися грудомахами. Набуло грудомах! - одностайно пiднялась бригада Варивона. - Може була б одна, коли б усi грудки докупи позносити. Дiди аавагалися, почали перемовлятися. До трибуни пiдiйшов Йосип Киринюк, а Побережний незадоволено, хмурячись, сiв бiля столу. - То правда, товаришi, - заговорив глухуватим спокiйним голосом Киринюк, - грудомах не було, нема чого навiвати туман на бригаду Варивона Iвановича. Рухливий Побережний сердито закрутився на мiсцi. - Грудомах не бачив я, - продовжував Киринюк, - але каторжнi грудки знайшли собi притулок... Зал повеселiшав, i повеселiшало зморшкувате обличчя Побережного. Вiн нахилився до вуха свого сина Захара, знатного бригадира четвертоП бригади: - ВиправдовуК, виправдовуК Йосип Варивона. Любить цього непосиду i артиста. Були грудомахи, ну, не такi вже великi, а були... - i замовк, бо саме до Киринюка обiзвався Варивон: - I правда Йосипе Володимировичу, грудки були маленькi! Старий, люблячи Варивона, хотiв жартом пригасити суперечку: - Та невеликi, завбiльшки, ну, як жайворонок... I що б уже було помовчати Варивоновi. Але вiн не витримав: - А може то насправдi, значить, жайворонки вiдпочивали? - Варивоновi жайворонки! Варивоновi! Теж менi артист! - сердито гукнув з президiП Побережний i демонстративно пiшов зi сцени. Збори вибухнули реготом, а вираз "Варивоновi жайворонки" пiшов мандрувати по всьому району, i не дуже зрадiв Варивон Очерет, коли через кiлька днiв сам почув у iвчанському полi, як задириста молоденька ланкова наказувала трактористовi: "Добре ж скородьте в долинi, анiде не залишайте Варивонових жайворонкiв". Цього бригадир не мiг простити iнспекторам якостi. Дiди порiвнялися з бригадирами. - Варивона, хрещеника мого, всюди побачиш, - поздоровкався невеличкий, рухливий Побережний, швидко подаючи коренисту прив'ялу руку. - Бо ми такi людi, що навиду, в затiнок не ховаКмося, - в тон йому вiдповiдаК Очерет, а сам пильно стежить за сухим, наче волоський орiх, обличчям Побережного: чи не пiдготував старий якоПсь каверзи? - Хвалила себе гречана каша, що добра вона з маслом. - А вам без масла бiльш подобаКться? От кого б я, значить, директором маслозаводу призначив. - Це щоб я iнспектором не був? - береться хитрими зморшками обличчя Побережного. - Що там у тебе коло лiсу робиться? Варивон насторожуКться. А спокiйний доброзичливий Киринюк уже вгадуК думки бригадира i спiшить заспокоПти його: - Порадували ви нас, бригадири... Iдеш стежкою, а колос, наче лiс, нависаК над тобою. Славнi поля. - Розумнi, червонi вiд ковальського вогню очi старого ворухнулися в обвислих сiтках зморщок. - Не перехвали Варивона, вiн i сам себе не забуде, - обiзвався Побережний. - Так уже й не забуде, - наче нiяковiючи, вiдповiдаК Очерет. - Так що ж у тебе поруч з просом росте? - допитуКться Iванишин. - Чумиза? - Чумиза, дiду. - То хай росте на здоров'я... А озимина, вiрне слово, небувала. Слово, дане партiП, Сталiну, виконають нашi люди, - любовно говорить Киринюк, i його пропеченi, всi в шрамах i рубцях руки бережно гладять нiжне стебло. - Напевно виконають, - погоджуКться Побережний. - Та й пiшли, хлопцi. Подзвонимо Iвану Васильовичу, хай i вiн порадуКться з нами. - Може Генадiю Павловичу Новикову, другому секретаревi, подзвоните? - серйозно запитуК Вариюн. - I Генадiю Павловичу скажемо. Ми навiть у гостях в нього були. Про врожай i мiжнародну полiтику розмовляли... i третього секретаря не обминемо. У нас усе по порядку робиться... - I вже по-змовницьки Побережнiй додаК: - Бач, як Варивоновi жайворонки розспiвались над полем. - Чого ж Пм не спiвати? Дозволяю. Бo К над чим i птицi повеселитися, - одвiв од себе удар Очерет. Навколо заяснiли усмiшки, i дiди поволi пiшли понад лугом. В село Варивон, Дмитро i Василина поверталися разом. Коли пiдiйшли до молодого, всього в квiтах, парку, назустрiч Пм вибiгла Нiна, дочка Марти. ЏП засмагле з смiливими рисами обличчя було сповнене радiстю, захватом. - Варивоне Iвановичу, Дмитре Тимофiйовичу, ви скульптури не бачили?.. От ходiть, ходiть подивiться! - обернулась, i двi важкi коси гойднулися на ПП ще вуглуватих плечах. Посеред парку, бiля басейну, оглядаючи твiр столичного скульптора, тиснулося багато колгоспникiв: Перше, що вразило Дмитра, - був образ матерi. Вона, осмiхнена, трохи вiдхилившись назад, наче щастя й надiю, гордовито тримала на руках сповите немовля. - Варивоне Iвановичу, як вам? - довiрливо торкнулася його руки Нiна. - Хороше, дiвчино, i добре, що вона не смiКться, а тiльки посмiхаКться. - А чому, Варивоне Iвановичу? - Так мiцнiше ПП розум i життя показано, - а потiм напiвжартома додав: - От твiй образ уже скульптор iнакше лiпитиме, ти нове поколiння, яке в радiснi часи на свiт народилося. Додому Дмитро прийшов надвечiр, коли бджоли живими клубками притишено бринiли бiля вiчок розпарених вуликiв. За густою зеленню дерев i кущiв порiчок почув дзвiнкi голоси Андрiя i Ольги. Хотiв спочатку пiти до дiтей, але роздумав i лiг на траву бiля яблунi. Навскiсне сонячне промiння золотiло верховiття дерев, крiзь листя просвiчувались обриси яблук i груш. - Розкажи менi казку, Андрiю, - попросила Ольга. - Тобi тiльки казки в головi, - розважливо вiдповiв. - Бач, який ти добрий. Усi кажуть: у вашiм класi нiхто краще за тебе не розповiсть. А тобi для мене жаль щось розказати. ЧуКш, розкажи, Андрiю. То я тобi книжку нову дам почитати. - Яку? - Гарну. Менi пiонервожата дала. Розкажи, Андрiю. Замовкло за кущами. На саблуку переливчасте заспiвала iволга i, вiйнувши гарячим пiр'ям, перелетiла на друге дерево. I легко, наче продовжуючи пiсню iволги, задзвенiли срiбнi ноти дитячого чистого голосу. - Колись у давню давнину на нашу рiдну землю нападали турки i татари. Де тiльки проходили вони, там залишалась одна пустка, бо людей вони убивали або забирали в полон, малих дiтей топтали кiньми, а села палили лютим вогнем, як фашисти в IспанiП. Тодi на нашiм Подiллi, коло Бугу на кручi, де тепер каменоломнi стоять, жив брат Iван iз сестрою Яриною. Жили вони у великiй дружбi, бо нiкого в них не було з рiднi - всiх турки порубали. ПоПхав одного разу брат у лiс на полювання, а сестра залишилася поратися дома. Коли дивиться вона - аж чорна хмара заступила сонце. Кинулась дiвчина в двiр, а до хати чорнiше чорноП хмари мчить орда. Метнулась утiкати, побiгла понад кручею; гострий камiнь до самоП костi рiже бiлi ноги дiвчинi, колючi кущi розривають руки, рвуть буйнi коси, що плечi встелили; а дiвчина бiжить, та несила втекти вiд погонi. "Краще менi смерть, чим неволя", - i з високоП кручi кинулася в Буг. Та, падаючи, зачепилась косами за колючий терен i повисла над рiкою. Схопили ПП людолови, зв'язали мотузком i потягнули за конем. Бiжить дiвчина шляхом i чорну землю сльозами засiваК, кров'ю червонить... ТоП години брат далеко заПхав у лiс. I от почав пiд ним спотикатися кiнь. По рiвному iде, а спотикаКться. Серцем вiдчув Iван горе - i погнав коня додому. Коли виПхав iз лiсу, тiльки побачив чорний дим i стовп рiвного полум'я замiсть своКП хати. Щосили погнав коня, напав на слiд цих фашистiв i вирiшив або пропасти, або шаблею добути сестру з полону. У дорозi зустрiла його нiч, темна, невидюща. Утомився кiнь, голову понурив, милом стiкаК, а тут ще рiчка перегородила дорогу; "Прийдеться вiдпочити тобi, товаришу", - пустив коня на долину, а сам дивиться в далечiнь - очей не спускаК. Аж от за рiкою запалали вогнi. Зрадiв брат: "Нападу вночi на фашистiв i вiдiб'ю сестру". Та не дочекалась його Ярина. Тiльки почали вороги засипати бiля вогнища, вона розгризла зубами сирицю, що до кровi впилась в ПП руки, i кинулась тiкати. Побачила ПП варта, почала переймати, кiньми здоганяти. Догнали сестру у степу, кiньми прибили; потiм ослiпили ПП, вiдрiзали буйну косу, а шаблями посiкли тiло на дрiбнi шматки. Вночi, коли згасли вогнi, переплив брат рiчку, напав на людоловiв, порубав, розiгнав Пх, а сестри не знайшов. Три лiта i три зими шукав брат свою сестру, бився з фашистами i на своПй i на чужинськiй землi. Була йому в битвах удача, тiльки серце удачi не мало - нiде не мiг вiдшукати Ярини. На четверте лiто знову попав брат на те мiсце, де колись вперше побив ворогiв. Пiдiйшов до молодоП гiнкоП берези, щоб зрубати ПП. Тiльки намiрився шаблею, а береза заговорила до нього: - Не рубай мене, брате, я твоя сестра, ордою замучена, порубана. Оця береза бiла - це моК тiло, а трава шовкова - моя буйна коса, а чорний терен - моП карi очi... Замовк Андрiй, i пiсля довгоП мовчанки з жалем обiзвалась Ольга: - Коли б не почав братiк попасати коня, а переправився через рiчку, то й сестру б урятував. Хай би без коня, хай би сам переплив. Чи так я кажу, Андрiю? Авжеж, так, - здивовано погодився брат, не сподiваючись, що Ольга зробить такий висновок з казки. Дмитро приязно усмiхнувся: ця Ольга завжди що-небудь скаже несподiване. О, вони в нього обоК до науки охочi, буде толк... Аби тiльки спокiйно в свiтi було, та щось не схоже на спокiй, - задумавсь. А в душi ще озивалася старовинна казка, вставало Побужжя, високi кручi i замучена дiвчина в зеленому степу. Згинаючись, вийшов з-за дерев i любовним зором зупинився на АндрiКвi, що був, як казали, увесь у батька - i з лиця, вдачi. - Пiшли, дiти, до хати. - Таточку, а де ви були? - кинулась Ольга до нього. Андрiй пiдвiвся i спокiйно, розумними, трохи сумовитими очима подивився на батька. - На полi, дочко. Жито там наче гай стоПть. - А чого ж мене не брали з собою? - Щоб не плуталась пiд ногами, - промовив за батька Андрiй. - Заблудишся в житi - хто тебе вiдшукаК? - Не бiйся, хто схоче, той вiдшукаК i на самому краю свiту, - гордовито пiдвела голову, як справжня наречена: i цi слова, i манеру триматися вона вже встигла перехопити вiд врослих дiвчат. На подвiр'П бiля квiтника поралась Югина, до неП напiвзаплющеними устами тягнулися барвистi квiти. З легким усмiхом подивилась жiнка на дiтей, чоловiка. - Давно з Городища приПхала? - Нещодавно, Марко Григорович i Соломiя привiт передали тобi, запрошують до себе, - подивилась на Дмитра. I той голубий погляд, не вицвiлий, не потьмарений, був йому таким самим дорогим, як чотирнадцять рокiв тому. У хатi коло вази з квiтами лежав невеличкий, очевидно Вiд пiстолета, набiй; по ньому корiнчиком покрутився розбухлий слiд iржi. На обiдку бiля капсуля двома мурашками чорнiли чужi лiтери. - Югино, звiдки ця погань взялась? - В Городищi знайшла, - вiдповiла безтурботно, а Дмитро Замислився. II Нарештi Андрiй упросив батька пiти в яр, щоб побачити старе Городище. - Далеко йти, пристанеш. - Не пристану, - уперся хлопець на своКму. В недiлю, пiсля снiданку, вдягнувшись у святкове вбрання, Дмитро перекинув на плече дробовик i пiшов з сином в чорнолiсся. Вночi пройшла гроза, i тепер в дорожних вибоПнах ще стояла зеленаво-золотиста вода, паруючи легкими димками. За селом починались луги. Ядерний дощ прибив високу траву до самоП землi, оповив сизою вологiстю слiпучу зелень. Сумовито було дивитись на спустошене, витолочене, покручене вiтром i негодою привiлля, що курилось на сонцi, мов пожарище. I раптом на очах почала оживати долина. Заспiвали, затукали тяжкi краплини, спадаючи з листя i квiту на землю, заворушилась, без вiтру зашумiла трава, зводячись i пiдстрибуючи вгору. Спочатку пiдводились окремi кущi, зеленi i свiжi, мiцнiшi в коренi i стеблi, а мiж ними сiросизуватими западинами ворушилась неспокiйна луговина. По нiй, мов рибини, скидались зернистi покучерявленi кетяги квiту, довго перехитувались i гордовито стихали, п'ючи густе сонячне промiння. А потiм, зразу, пружно пiдводились цiлi прогалини, даючи знак iншим, i весь простiр, мiняючи барви, пiдводився мiцно i вперто, розливаючи навколо п'янкi пахощi. - Дивiться, тату, - не так захоплено, як здивовано промовив Андрiй, оглядаючи чорними блискучими очима рухливе зелене море. - Оживають, сину, бо таку породу ми сiяли, мiцну, - задумливо промовив, дивлячись в далечiнь. Прiсною прохолодою повiяло з лiсу. На прогалинах так пахли голубi шапки чебрецю, що можна було впитися до непритоми. З-пiд кущика пурхнула довгонога поцябрушка i, дрiбочучи продовгуватим, сизокрапчастим тiлом, побiгла, цiнькаючи, по вигнутiй оброшенiй стежцi. Могутнiм спокоКм дихало чорнолiсся. Вузлуватi натрудженi дуби важко розкинули нерухомi шатра зубчастого листя. У гущавинi чорних стовбурiв блискавицями спадали бiлокорi берези, без вiтру шумiв полохливий лист на осиках. З неприхованою цiкавiстю оглядав Андрiй лiсову красу, обминаючи прогалини, засiянi просом, пшеницями, яблуневi сади, огородженi воринами або просто обсадженi вишняком i черешнею. Ледве помiтною стежкою вийшли на пасiку. По травi i в блакитi синяка та фацелiП довгими рядами бiгли червонi вулики. Бiля контрольного, навпочепки, сидiв старий Марко Синиця, курникаючи пiд нiс якусь пiсню. Найменша дочка його, Соломiя, студентка сiльськогосподарського iнституту, пiдвiвши голову, пильно оглядала обсипану плодами яблуню. Знаючи, як його любить бiлоголовий Марко Григирович, Андрiй, не здоровкаючись, зразу ж гукнув: Дiду, дайте меду! Якого тобi, вражий сину? - пiдводячись, поздоровкався з Дмитром. - Щiльникового. - Зараз не можна меду Псти. - Чому, дiду? - Чому? Язик як цурпалок стане. Спухне, - промовив безперечно, стримуючи осмiх в розкiшнiй сивiй, аж позеленiлiй бродi. - Ой, дiду, а самi просили, щоб на пасiку прийшов. - Так то ж щоб прочитав менi, старому, яку книжку, розповiв про своП одноманiтнi оцiнки. I тепер вони в тебе не змiнились? - Не змiнились, дiду. - Все п'ятiрки? - П'ятiрки. - А б'Кшся теж на п'ять? - Всяко буваК, дiду. - СоломiК, принеси гостям свiженького. - Зараз, тату, - майнули мiж деревами двi чорних коси i синК плаття. - Не треба, Марку Григоровичу. В нас i свого хватить. - Як так - не треба? На пасiцi бути i меду не попоПсти? Ти що, мене, старого, зобидити хочеш? -Та нам на Городище треба попасти, не близький свiт. - УспiКш iще з козами на торг. Ну, що воно в газетах печатають? Вiйною пахне, кажуть? Чи то перемелеться? - Хто його зна, - неохоче вiдповiв. Отут, в лiсах, в зеленому i блакитному свiтi, наповненому спiвом птахiв i бджiл, не хотiлося зараз думати про страхiття, що висувалось iз далеких краПв. - Проклятий отой фашист. Товчеться, товчеться по свiту, як Марко Проклятий по пеклу. Невже йому таки й спину не буде? Як думаКш?.. А ти знаКш - i в наших лiсах якась лиха година воду каламутить. Я разiв зо два чужих людей здалеку бачив. Не мiшало б облаву зробити. - Дмитре Тимофiйовичу, погляньте на нашу яблуню, - пiдбiгла Соломiя. Смагляве обличчя було ясне й щасливе, як буваК в пору безтурботноП юностi, коли свiтлi надiП скрiзь стелять добрi шляхи. Була дiвчина середнього зросту, високогруда i гнучка, мов лозина. У кожному русi вчувалася пружнiсть i сила. "Яку доньку викохав у лiсах. Очi аж свiтяться розумом". - мимоволi задивився на дiвчину, пригадуючи, що вже про неП, про ПП працю в саду i на пасiцi тепло писалося в газетi. Обережно пiшов помiж вуликами до яблунi. Молода крона аж угиналася вiд плодiв, на яких пробивалися першi промiнцi рум'янцю. - Це такi яблука в червнi? - здивувався, торкаючись рукою до чистого стовбура. - А вона думаК виростити яблука, мов кавуни, - обiзвався Марко Григорович. - Нi, трохи меншi, - серйозно вiдповiла Соломiя. - А от якiсть кавуна не завадило б прищепити плодовим деревам. - Яку саме? - недовiрливо запитав Дмитро. - Щоб вони цвiли i плодоносили кiлька разiв, до самого морозу. - I це можливо? - Можливо, Дмитро Тимофiйовичу. Наука не знаК слово "крапка". "Селянськi дiти", - згадав твiр Некрасова i усмiхнувся сам собi. "Селянськi дiти", - як музика обiзвалися схвильованi думки, широко розкриваючи новий свiт. Прислухався до них, мов до свого весiлля, i добрiв, i радiв, дивлячися то на Соломiю, то на Андрiя. Дiвчина з подивом бачила, як мiнилося обличчя Дмитра. "Ех ти... маленька, - подумав, нiби про свою доньку. - Селянська дитина... А в iнститутi вчишся, готуКшся науковим працiвником стати. Ти розумiКш, що це значить? Певно i не розумiКш, бо це тобi звичним здаКться". - Дмитре Тимофiйовичу, що ви подумали? - червонiючи, запитала Соломiя. - Багато чого... Про державу нашу. Як пiдносить вона нас. РозумiКш, - наче матiр дiтей на руках. - Як ви хороше сказали, Дмитре Тимофiйовичу. Навiть не думала, що ви такий... лiричний. - Прямо не бригадир, а типова... лiрика. ОбоК розсмiялися. - Нi, Дмитре Тимофiйовичу, то ви сильно передали... Скажiть: у вас К таке вiдчуття, що нашi люди - рiдня вам? - Це ти теж хороше... Велика рiдня, - задумався. - Вiрно - велика рiдня! Не раз, буваК, iдеш мiстом; рiки людей протiкають, а тобi здаКться - всi вони твоП друзi, всiх ти Пх знаКш. I ще краще жити i працювати хочеться. I, правда, це анiтрохи не дивно! Повна i чиста довiра якось зразу поКднала лiтнього чоловiка з повiвом самоП юностi. Як до потаКмних найкращих своПх думок, дослухався Дмитро до мелодiйного голосу СоломiП. Було приКмно, що багато ПП юних поривiв також жили i в його серцi; було хороше, що з кожним новим словом дiвчина стала ще кращою в його очах, такою, як подумалося, такою, якою хотiлося бачити молодiсть. Селянська дитина... Як це вузько. Та таку дiвчину i всьому свiтовi не соромно показати... Нi, це не селянська - це наша, радянська дочка. - А ти не боПшся тут, в лiсах, жити? - запитав, коли попрямували до хати. - Чого менi боятись? - здивувалася. - Дробовики К i в мене, i в батька. Вовкiв завжди одженемо. - Стрiляти вмiКш? - В лiсi жити й не вмiть, - засмiялась, блиснувши двома рядками слiпучих зубiв. - Торiк iз батьком двох вовкiв убили. А в Городищi, бiля Бiлого озера, на виводок напали. Спiймали його. - Та вона, непосида, дикого голуба на льоту збиваК. Я ПП на генерала б учив: як почне командувати та коверзувати мною - хоч iз пасiки тiкай. Тiльки й спокою, поки в тому iнститутi вчиться. А приПде - i почне тобi своП порядки заводити. Словом, доп'яв собi помiчницю, як отой грець дуду на свою бiду. - Так проженiть мене з пасiки, - осмiхнулася дiвчина. - Бач, хитра яка. Прожени, а ти ще за якогось замiж вийдеш, що батько на весiллi й чарки не вип'К. Хай краще вже сюди на пасiку ходить. Може хоч бджоли добре покусають. Тiльки темними очима повела дiвчина i пригасила усмiх вiями. I добрий спомин, i чисту радiсть залишаК в душi оцей вiддалений куток його рiдного колгоспу, оце оновлене яблуневе привiлля з червоними вуликами на лискучих травах, з сивим балакучим дiдом i молодою дiвчиною, що з розумним, трохи насмiшкуватим виразом прислухаКться до батька... Високо пiднялося до неба спiвуче чорнолiсся, могутнК i рiдне, як материна пiсня, як вiрна дiвоча ласка. Уже й стежки нема, тiльки зелено знизу, тiльки блакитно вгорi. А вiн iде зi своПм сином цим ясним свiтом до Городища, де колись партизани били ворогiв революцiП. Може в Городищi Лежать костi його предкiв, що боронили вольну волю i за життя - життя вiддали. Розступилася велична брама столiтнiх дубiв, i перед ним вигнувсь окраКць глибокого несходимого яру. Кiлькома поверхами пiдiймались у величезнiй улоговинi молодi дерева i чагарники, перемежованi озерцями i болотами. - Тату! - схопив батька за руку Андрiй. - Хтось у гущавинi причаПвся. З несподiванки йокнуло серце. Справдi, внизу, в заростях широколистоП вiльшини причаПлась людина; чорним обаполом втиснулась вона в соковиту зелень. Не розмiрковуючи для чого, петляючи мiж деревами, Дмитро великими кроками спускаКться вниз. Невiдомий зникаК в чагарнику. "Еге, чого б йому тiкати?" - пробуджуКться пiдозра, пригадуються слова Марка Григоровича, i Дмитро зриваК з плеч дробовика. Невiдомий проскакуК мiж тонкими деревцями i знову зникаК в рухливiй заростi. - Стiй! - злякано стрибаК яром луна i дзвiнко б'К десь угорi бiля дубiв. У вiдповiдь лунаК сухий пострiл; куля свистить над головою Дмитра. "Он як!" - аж гуде мiцне тiло. Забувши про все на свiтi, зрiзаК вiн прямою лiнiКю хистку вiддаль, не випускаючи з ока пригнуту постать, що ряботить мiж деревами. Знову лунаК пострiл, але тiло сповнене несхигною певнiстю, що кулi не вiзьмуть його. Чим бiльше зменшуКться вiддаль, тим частiше лунають пострiли. Кулi зривають листя i кору з дерев, чмокають в болотi, але не зачiпають Дмитра. - Стiй! - пiдводить дробовик. I в цей час рiзкий бiль обпiкаК йому ногу вище колiна. "Брешеш, не втечеш!" - схитнувшись, спускаК курок - i невiдомий падаК лицем на землю, але зразу ж починаК повзти в чагарник. Зопалу Дмитро бiжить за ним ще трохи, але падаК в траву i руками схоплюКться за ногу. Кров темними плямами виступаК на штанях, червонить йому чорнi великi руки, процiджуКться крiзь щiлини пальцiв. Перемагаючи бiль, вiн боком повзе за невiдомим. В цей час насупроти нього затрiщали кулi. "Напевно, iнший, напарник, спiшить на виручку", - впиваКться руками в рушницю. Розводяться кущi. Ще мить - вiн опустить курок. I раптом з острахом, аж заскреготiвши зубами, обливаючись потом, безсило випускаК рушницю на землю: в кущах зупинився Андрiй з пiстолем у руцi. - Тату! - бiльше нiчого не промовляК, бiжить i опускаКться на землю бiля батька, - очi хлопця поширились i, здаКться, аж задимiлись великi синюватi бiлки. - Як же ти мене налякав. Ще хвилька i я... Де той? Утiк? Нi, я зв'язав йому руки ремiнцем... Усю спину дробом зрешетили. Кров так i юшить, - насторожено стоПть хлопець, прислухаючись до кожного звуку. Зв'язав? - довго дивиться на сина. Ой, що з вами? - тiльки тепер побачив кров i припав i батька. - Нiчого, синку, покажи дорогу до того. Андрiй, повертаючись, iде попереду, але плечi його раз у в починають дрижати - вiн бачить, як батько кривавить лист i траву. Кривлячись од болю, доповз до озерця. На прим'ятiй травi куцьорбиться чоловiк. Великi темносiрi очi, перекривленi болем i злобою, впиваються в Дмитра. Голова вiдомого продовгувата; пiдборiддя рiзко випнуте, клинцювате i заляпане болотом; уста стиснутi в тонку бiлу смужку. 3 полегшенням зiтхнув Дмитро, вдивляючись в злобно пересмикнуте обличчя: розвiявся сумнiв, що кiлька разiв холодив його - а може даремне пролилася кров. - Бiжи, Андрiю, до Марка Григоровича. Хай запрягаК коня i приПжджаК сюди. Не заблудиш? - Нi. А як же ви? Дайте я вам ногу перев'яжу. - Я сам. Бiжи скорiше. Бiжи, сину! - Стогнучи, звиваКться на землi невiдомий. - Нiчого, не здохнеш, - злiсно слiдкуК за побiлiлим обличчям, на яке спадаК рiденький, пiтний чуб кольору перегнилого лика. Дмитро ножем розрiзуК штанину бiля рани i починаК перев'язувати ПП. * * * Хтось схиляКться до нього. Вiн вiдчуваК це, не розплющуючи очей, - тiльки по тому, як згустилась темiнь над ним. Куди ж вiн пливе? Щемить серце, млосний перестук перекочуКться в головi, i все тiло аж пашить вогнем, наче на ньому перекручують розпеченi обручi. Ще неясно вiК над ним широкими крилами свiт, i в ньому Дмитро ловить то до болю знайоме курликання журавлiв, то якесь слово, значиме i таКмниче, то признаний форкiт коня, то змiну теплих струмкiв, то повiв розпареного чебрецю. Все це знову розходиться, неначе вiтер в привiллi, i щось нове випливаК - тiльки напружити пам'ять i вловиш його. I раптом високо-високо над ним розкинулась темносиня рiчка. Вона звиваКться в темних берегах, невеличкими озерцями просвiчуКться осторонь, переливаКться м'яким сяйвом великих зiрок. То Чумацький Шлях пливе над ним, роздiляючись на двi дороги. Тихo шумлять розлогi дерева. Часом на чорному тлi рiзне око тендiтний стовбур берези, i знову перехитуКться рiчка, глибинна, спокiйна. Курличуть колеса. Ось шина ударила в корiнь, забряжчали орчики, бiль терпко обiзвався в нозi. Двi голови нахиляються до нього, i вiн скорiше вiдчуваК нiж пiзнаК Андрiя i Соломiю. - Дмитре Тимофiйовичу, ми вас на нiч в нашiй хатi залишимо, - торкаКться дiвоча рука його руки. I вiн заплющуК очi, сповнений якимсь новим почуттям, почуттям, що в його життi трапилось щось значиме. А що. воно? Ага, вiн житиме! Нi, не те, не те. Вiн добре дiло зробив. А люди, якi ж люди з ним... Соломiя, Марко Григорович, Андрiй... Все стаК незвично хорошим, i чуже життя розстеляКться так само близько, як i своК. Вiн хоче навпомацки найти руку Андрiя i не знаходить. Син! Дванадцять рокiв, а вiн бiжить на помiч. I пострiли не спинили. - Андрiю! - Що, тату? - нахиляКться до нього, обдаючи переривчастим подихом. - У село поПдеш, тiльки маму, бабу не перелякай. То у мене кровi багато витекло. - Гаразд, тату. Довеземо до Марка Григоровича i я - верхи додому. Болить у вас?.. Широкий гул м'яко сповиваК Дмитра. У його життi сталися новi подiП. Хай нiхто не знаК про них, тiльки його серце - i це вже добре. I поки що сильне почуття, що радiсно зв'язуК його з усiКю краПною, з усiма рiдними людьми, перемагаК чуття болю. Проте згодом воно знову пiдкрадаКться, вогнем наливаК тiло, стискуК серце; тяжко вiддаляКться небесна рiка, плямами розтiкаКться, тiльки шум, невловимий, тривожний, все плеще i плеще, неначе невсипущий колос... У хатi бiля нього сидить Соломiя, але Дмитро настороженим слухом вiдчуваК присутнiсть ще якоПсь людини. - Тут хтось К? - Це Степанида СергiКнко, моя подруга. - Ми будемо доглядати вас, Дмитре Тимофiйовичу, - з просвiтку напiвпрочинених дверей насуваКться чорна брила i зупиняКться бiля СоломiП. - Завдав людям клопоту, - щиро жалкуК i виразно пригадуК завзяту Степаниду, студентку унiверситету. Млосно шумить в головi, така слабiсть у всьому тiлi, що навiть дивитися тяжко на блищик зорi, яка тремтить i тремтить у невеличкому шматку неба. - Що ви, Дмитре Тимофiйовичу! Таке скажете. Ви для нас, можна сказати, життя не шкодували, - гаряче заговорила Степанида. - Коли б я Могла вам чим пособити, коли б я могла ваш бiль перетерпiти... I добре Дмитровi слухати схвильоване слово дiвчини, хоча не забуваК з насмiшкуватим спiвчуттям вiдмiтити: м'яко говорiть, а характеру твердого - не в батька вдалася. Свiтанком приПхали Югина, мати, Андрiй i лiкар. - Дмитре! - припала жiнка до чоловiка i не могла одiрватись, обдаючи його сльозами i гарячим диханням. - Хоч би людей постидалась, - спробував оджартуватись. - I не вмивай мене сльозами. Ну, не треба, Югино. - Через мiсяць брикатиме ваш вояка, - вiдповiв пiсля перев'язки лiкар на нiме запитання ДокiП. - Кiсть не зачеплена. - I то вже гаразд, - зiтхнула мати, ПП запалi очi просвiтилися вогким блиском. I знову гойдалась перед ним просвiтлена рiка, а потiм рознилась вона безмежним морем; росистий житнiй та пшеничний колос перехитувалися з ниви до нього, шукали рук його, i невимовно добре було Пхати своПми рiдними полями, де кожен пагорбок, де кожна долинка порiднена якоюсь згадкою чи то дитинства, чи то юностi, чи уже середнiх рокiв, коли на скронях починають срiблитися першi ниточки. I нi разу Дмитровi не подумалось про недалеке майбутнК, що тепер пiдiйшло впритул до нього, нi разу не подумалось про той лихий дикий корiнь, що викинув свою ядучу ворсину в несходимий яр, нi разу не подумалось, що цим пострiлом обривалось його мирне хлiборобське життя. Нове почуття полонило його, давало яснiсть думкам, як сонце даК тепло багатiй нивi. I як нiколи, тягнуло тепер Дмитра в поля, до людей, до працi. Тому й лежали поруч iз лiками безостi й остистi колоски, розповiдаючи про тi дива, що робились без нього на ланах. Третього дня, коли вiн лежав пiсля перев'язки на високому лiжку, в хату вбiгла Ольга: - Таточку, до нас дядя Iван Васильович на машинi приПхав i знову менi книгу привiз. Дивiться! Пригинаючись у дверях, увiйшов Кошовий. - Добридень, бригадире. Як здоров'я? - пiдiйшов до лiжка i поцiлував Дмитра. - Велику птицю спiймав, Дмитре Тимофiйовичу. За ПП польотом давно слiдкували. Бiльшовицька подяка тобi. Одужуй скорiше. Що колоски розповiдають? - усмiхнувся i присiв у головах. - Рiзнi новини розповiдають. Перехресний спосiб сiвби порадуК нас, Iване Васильовичу. - Марiя Опанасенко тобi привiт i найкращi побажання Передавала, а в Навроцького, як почув, аж сльози заблищали. - Що вiн тепер робить? - Новi гатунки жита виводить. Захопив собi таку площу, що на нiй i дослiдна станцiя вмiстилася б. - Цей захопить. На рибалку не Пздили? - Нiяк не зберусь. З тобою хотiлося... - ПоПдемо, Iване Васильовичу. Одне мiсце я таке намiтив. - Знову цiлу нiч протримаКш на водi? - Цiлу нiч, - i захоплюючись розмовою, планами, Дмитро забуваК за рану. III - Ти чого? Вiн прокидаКться вiд знайомого ласкавого дотику невеликих пальцiв, вiд повiву гарячих краплин, що падають йому на щоки. I раптом з острахом пiдводиться з постелi. Очi в Югини, як два озеречка, переповнилися сльозами; позлипались мокрi вiП, тремтять нервово, швидко; здригаються щоки, нерiвно перекочуКться пiдборiддя. Вона мовчазно охопила руками його шию i обличчям притулилась до шорсткоП, зарослоП щоки. Сльозина падаК Дмитровi в очну западину. I куточок його ока починаК часто пересмикуватися. - Ти чого? - перепитуК, i самому стаК моторошно вiд власного голосу. Бiль починаК пiдбирати ногу, пiдводити вгору. Тиша. На вiкнах погасло сонячне промiння. I настороженими .тiнями наливаКться хата, немов перед бурею. Зашумiв надворi вишняк, i вже не було у вiкнах зеленого i блакитного свiту - тiльки сиза мла звужувала день. Дмитро вiдчуваК, як на його грудях швидко б'Кться серце дружини, i терпляче жде, поки вона заспокоПться. В просвiтку мiж двома вишнями бачить: вулицею поволi iдуть жiнки та чоловiки; споважнiли зразу дiти, i по ходi, по обрису людей, чiткому i незвичному, вiн розумiК, що трапилося щось неповторне, страшне. - Вiйна? - впиваКться в голубi блискучi озерця. - Вiйна! Фашист напав. - Ще мiцнiше припадаК до нього, ще мiцнiше затискаК його шию теплими руками. Бiльше не треба слiв, бiльше не бачить вiн нi блакитного погляду, нi самоП Югини. Може вона тепер вiдiйшла вiд нього? Нi, певне злилася з ним в Кдиному подиху. Отi радiснi, невловимi хвилi, що цими днями переповнили його душу, раптом обриваються, i холод просочуКться аж до мозку. "Вiйна! Яка ж вона?" - уявляК розпливчастi тьмянi картини, що заворушилися десь бiля обрiю. Бачить Пх по-своКму, як бачить хлiбороб, що викохав щедру ниву не на радiсть, а може на поталу. Який урожай у цьому роцi! Найстарiшi люди не пам'ятають такого. Оновлена земля, наче з глибин своПх, пiдняла могутню сiлу, i закрасувалися жита, вищi росту людського; в садах дерева ломилися вiд буйного плоду, пасiчники нiколи не брали таких узяткiв. I цю землю, родючу i добру, пригасить, запечалить повiв вiйни... Бачив на полi бою, як злобне залiзо розорювало ниви; не сонячнi вiнки, а пожежi клубилися в небi, i не радiсним перепочинком чи турботою, а кривавим трудом i вiчним спочинком вiяло з нахмурених ланiв. Як багато того дня промайнуло картин - одна сумнiша за другу. I хiба вiн мiг знати, що ця вiйна буде страшнiша за всяку картину, яку може породити людська уява. - Дмитре, що ж ми будемо робити? - Що? Воювати будемо з фашистами, Батькiвщину боронити. До останнього подиху захищати, Югино. - Правда, мiй любий... А як же ти? - Вилiкуюсь - i на фронт. Не буду коло твоКП спiдницi сидiти. - I зразу ж подумав, що дружина може його гiркий жарт прийняти за докiр; та вона, видно, так i зрозумiла, бо, приглушивши зiтхання, мовчки з жалем подивилась на нього; незаслужена образа просковзнула по обличчю. Вiн довго вiдшукував потрiбне слово, щоб зм'якшити свiй докiр, та не змiг вiдшукати i, непомiтно, забуваючи за дружину, знову перенiсся думками в оту невiдому далечiнь, що i йому десь готувала своК мiсце i долю. У хату увiйшли Докiя i Андрiй. Обличчя матерi було чорне, як нiч - глибокою темiнню вiяли запалi скорботнi очi, ряснi зморшки, уста. "Як може зразу змiнитись людина", - перевiв погляд на Андрiя, що стояв бiля дверей, стрункий, задуманий, бiлявий, ще бiльше вiдтiняючи згорьоване обличчя ДокiП. - Де Ольга? - йому хотiлося в цю хвилину бачити всю сiм'ю. Югина вийшла з хати i незабаром повернулася з дочкою. Тихо пiдiйшла дiвчина до батька i стала, похнюпившись, коло лiжка. - Ти чого, донечко? Двi волошки глянули на нього i знову сховались п