вши уста, спокiйно лежить в продовгуватiй западинi. Глибока борозенка, врiзавшись у лоб, спустилась до самого перенiсся, а вiд брiв до неП навскiс тягнуться iще двi, мiлкiших. Петро тихо скочив iз засторонка. - Куди так рано? - з дiйницею йде до корови Мотря Iванiвна. Ранiшнiй сон свiжить ПП засмаглi прив'ядаючi щоки. - Думаю в лiс пройтися. Як припiзнюсь - не турбуйтесь. У лiсi Петро з глибокого тайника, що вiК передосiнньою прохолодою, дiстаК обмотаний плащпалаткою автомат, втискаК диск; гострим недовiрливим поглядом обводить чорнолiсся. I раптом полегшало, подобрiло на серцi воПна. Вiн оглядав цей дивний закуток з гордовитими дубами, широколистими округлими кленами, спiвучими липами, неначе нiколи не бачив лiсу. Пожадливими, затяжними ковтками пив настiй i напитись не мiг, а думки несли його на легких крилах у тi години, що бiльше не вернуться до нас, тiльки спомином повiК од них, як дiвоча хустина у хвилину прощання. I захотiлось дотягнутись до далекого мiста, де покинув вiн, пристаркуватий парубок, балакун i романтик, насмiшкувату чорняву дiвчину, що мало його з розуму не звела, поки не сказала отих кiлькох завiтних слiв. I пригадалось дитинство, коли вiн iз батьком, старим лiсорубом, гонив мiцно скрученi ужвою плоти по Деснi i Днiпру. - На велику рiку випливаКмо, сину, - завжди скидав шапку, коли свiтлi хвилi Десни браталися з темними днiпровими. I вмираючи в дзвiнкiй сосновiй хатi, батько заповiв йому: - На велику рiку випливай, сину. Рiд наш чесний, роботящий не оскверни. В тому й сила людини, коли совiсть у неП чиста, не осквернена. I вiн так ясно побачив перед собою свого батька, що навiть здалося - вiтер торкнувся його сивоП, гордовито посадженоП на широких плечах голови. "Може легше було батькам говорити про широкi рiки, бо й мiрило в них було вужче, бо й життя ранiше не такими складними i рiзнобiйними шляхами йшло. Та нелегко i Пм було воювати, заробляти обкипiлi кров'ю хрести i за Цусiму, i за першу iмперiалiстичну. I невже вiн не дотягнеться до своКП рiки, хай не бурхливоП та повноводоП, одначе вiрноП i чистоП?" - думаК, мiцнiше стискаючи зброю. Шумить чорнолiсся, стишуК його кроки та не може стишити стукiт серця. Ще далеко вiд дороги вiн чуК, як у лiсовий гул вплiтаКться iнший, сердитий, буркiтливий. Сiрим луком вигинаКться шосе, а по ньому пролiтають мотоцикли, танки, машини, i все чужинське, i все таке, що тiльки засмучуК око, затискаК душу тугою i злобою. Як довго, до одурiння, тягнеться день. Уже кiлька разiв хотiв ударити по одиноких мотоциклiстах, але невистачило смiливостi застрочити серед бiлого дня на битiм шляху. "Життя побережи раз, то воно тебе побереже сiм раз", - заспокоював i виправдовував себе переiнакшеною приказкою i дивився на шлях до рiзкого болю в очах. Надвечiр почало затихати шосе, а коли на дерева налягла темiнь, Петро ближче пiдповз до кювету. Пiдiймаючи море пилу, тяжко проПхало кiлька семитонних машин, а потiм з-за повороту вискочила самiтня легкова. Прицiлився i незчувся, коли затрiщав автомат, тiльки тiло так затремтiло, неначе всiма кiсточками перелiчувало кожен пострiл. Машина на мить зупинилась, потiм очманiло крутнулась вскочила в кювет i перекинулась, крутячи колесами. Треба було б кинутись до неП, захопити що потрiбнi, але Петро мчить а лiс, бiжить, бiжить, для чогось петляючи помiж деревами. Тепер вiн ясно вiдчуваК, наскiльки важче боротись одному, чим хай з одним, двома товаришами. Пройшовши кiлька кiлометрiв, уже може спокiйнiше помiркувати i навiть поглузувати з себе: "Це зветься марафонський бiг або дряп без зупину. Проте на перший раз i це добре". Бiля хутора вiн уже зовсiм оживаК i, ввалюючись в клуню, зi смiхом хвалиться ГригорiКвi. - Як вдарю я з автомата раз, як вдарю я два - нiмцi з машин, i хто куди, як рудi мишi. Прямо тобi марафонський бiг влаштували або дряп без зупинки. - Щасливий ти, - позаздрив Григорiй. - Ну, щастя такого на нас обох з головою хватить, - великодушно розщедрився. - Скоро вдвох пiдемо. Веселiше буде. Через тиждень вночi товаришi вирушили лiсами до шосе. Не встигли вони зручно примоститися мiж деревами, як з туману забурчав мотор i загорлали п'янi голоси. Засапаний грузовик, збiльшуючись в очах, виклублювався з вогкого мороку. Григорiй перший ударив по кузовi. Ще мить грубий вiдгомiн пiснi висiв над стогоном i стих, роздертий дикими криками. З набитоП машини, топчучи вбитих i поранених, почали вивалюватись солдати. I коли шосе зашипiло блискавицями трасуючих куль, Федоренко та Шевчик швидко спустилися в улоговину, побiгли до хутора. - Як марафонський бiг? - одхекуючись, радiсно запитав Федоренко i здивувався, що не побачив просвiтлення в товариша. - Не подобаКться, - насупився Григорiй. - Тiло обм'якло, болить? - сказав з спiвчуттям. - Не тiло - душа ниК. Чого це ми повиннi тiкати, а не вороги нашi? Хочу, щоб одно слово "партизан" кидало Пх у лихоманку, змивало краску з лиця, щоб не спiвали, а стогнали i трусились, Пдучи дорогами. - Багато зажадав ти за один раз. - Багато чи мало - не знаю, а в зайця не раз доведеться позичати нiг, якщо будемо тiльки вдвох воювати. - Тепер i один у полi воПн. - Згоден. А коли нас буде сотня, двi, три - ми будемо своП права диктувати цiлим пiдроздiлам, нав'язувати Пм боП на маршах, винищувати гарнiзони, рвати комунiкацiП, трощи в зародковi Пхню державну машину... Та тодi стiльки буде роботи, що дух захопить. - У мене вже захоплюК, Григорiю, - сказав iз здивованням Федоренко. - Я думав, слухаючи про твою сiм'ю, що сумирнiший ти, гладенький, а ти колючий, наче йорж. - Ти сiм'ю не мiшай з iншими справами. Вона й тепер менi в очах стоПть. I поки не провiдаю ПП - не заспокоюся. А бити ворогiв нам треба силою. - Де набрати ПП? На хуторi не нашкрябаКш. - У села треба йти, через хуторян зв'язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, пiдпiльникiв шукати, з окруженцями знайомитися. Тут нам i Мотря Iванiвна, i старий Коваль допоможуть. Њ хтось i з ПхньоП рiднi в селi... Народ як порох, лише iскри треба. - Будемо кресати ПП, - мiцно обняв Федоренко товариша i, коли той скривився вiд болю, додав: - Ну, прямо ти так покращав... наче дiвчина став. - Не завидую тiй дiвчинi, яку цi руки приголублять, - потер плече Григорiй. XX Радiсть перемоги над каральною експедицiКю потьмарилася тяжкими донесеннями: в районi почалися арешти пiдпiльних працiвникiв. Тепер бiля управ ряснiше заряботiли оголошення гебiтскомiсара i урядового радника, де кожне до огиди покалiчене, неписьменне речення було незмiнно начинено словом "розстрiл". Полiцаям за виявлення запiдозрених осiб i явочних квартир щедро видавалися марки, зерно, гас i сiль. Отруйний мiцелiй державноП таКмноП полiцiП пiд рiзними личинами намагався пробратися до серцевини пiдпiлля i пiднiмав над землею не гриби-поганки, а шибеницi. Агенти гестапо насамперед накинулися на прилiсовi села, провокуючи найбiльш довiрливих i найбiльш безпечних щодо конспiрацiП пiдпiльникiв. Не оминули вони й хати Мороза. Рудоголовий, веселоП вдачi Панас Карпович саме обiдав зi своКю нахмуреною дружиною. Гризня в сiм'П Морозiв почалася в першi днi вiйни. Варвара Григорiвна ладна була Пхати на схiд хоч з однiКю душею, а Панас Карпович уперся на своКму: - Щоб я своК добро фашистовi покинув? Та, поки свiта, такого не дiждешся. Тарас Бульба навiть люльку пошкодував оддати ворогам, хоч i полковником був. - Тодi спали своК хазяйство, за вiтром попелом пусти, - рiшуче настоювала жiнка. - Сказилася баба! I язик повернувся таке сказати... Хоч вiн у тебе нiколи впину не знаК, - обурювався Панас Карпович, пiдiймаючи галас на все подвiр'я. - Дадуть нам два вози - з вискоком поПду. - Може й третього дочекаКшся, - презирливо дивилася на ненависне в цi днi обличчя. Завзята i говiрка Варвара Григорiвна не побоялась i на людях осоромити чоловiка: - Мiй Тарас Бульба, видать, спецiального ешелону чекаК. Вiн би навiть вiтролом потаскав iз собою, бо на сходi, каже, люди бур'яном огрiваються, а в нього органiзм не звик до такого життя. От барсук... Коли переодягненi в лахмiття гестапiвцi зайшли до хати i попросили Псти, Панас Карпович зразу ж заметушився бiля печi й мисника, бо жiнка тепер так усе метала на стiл, що миски вихлюпували страву, а ложки з трiском розлiталися по всiй долiвцi. Гостi Пли неохоче. Не сховалося також вiд допитливого ока хазяПна, що з-пiд випадково розстебнутоП брудноП гiмнастьорки одного, з полинялим волоссям, заволоки проглянув чистий бузковий шматочок спiдньоП сорочки. "Це такi окруженцi, що будь здоровий", - догадався Мороз, кружляючи навколо них, щоб iще вихопити якусь деталь. Навiть не поскупився поставити на стiл пляшку з самогоном. Зав'язалася по-селянському обережна, з недомовками, натяками i обхiдними ходами розмова. Виявилося, що "окруженцi" були з сусiднього району, до вiйни працювали бригадирами, а тепер дома Пх ледве не арештували, от i шукають собi пристановища. Панас Карпович довiрливо похитував головою, пiдтакував i зрiдка вставляв ухильнi слiвця; Варвару Григорiвну ж так розжалобив сумовитий голосок бiлявого "солдатика", шо й сльоза заблищала на вiях. А той ще бiльше старався, iнодi уста його пересмикувалися по-заячому, надаючи обличчю вираз уболiвання. - Навiть з дiточками не вспiв до ладу попрощатися. Вони ж у мене. як весняний цвiт, бiленькi обоК, очицi синi, дивись - не надивишся. - Таке воно, рiзне i всяке, - невиразно мимрить Мороз. - Так що ви з рiдного села тiкаКте? - ТiкаКмо, чоловiче добрий. - Доводилося торiк бувати у вашому колгоспi. ДивилiПся, який у вас буйний хмiль росте. - Хмiль у нас до неба сягаК... "Як твоя брехня", - продовжуК в думцi Мороз. Усi сумнiви щодо "окруженцiв" остаточно розвiялись. - Кажуть, партизани у ваше село навiдуються, - обережно випитуК бiлявий. - Було таке дiло. Нiяк нема спокою людям. Варвара Григорiвна злiсно блимнула поглядом на чоловiка: - Чому ж ти на схiд не поПхав, коли тобi спокою захотiлося? - А чого це я своП статки мав нiзашо-нiпрощо покидати? Що, я Пх за один день наживу? Чи може в тебе золотi i срiбнi гори на Уралi лежать? - Краще золотих! - От не знав. - Не треба сперечатися, i так тепер життя гiрше полину, - втихомирюК подружжя полинялий пройдисвiт. - Багато партизанiв було? - Однi говорять - сотня, а iншi в тисячу не вкладають, - хитруК старий. - Тисяча? - Не знаю, не знаю. За що купив - за те й продаю. МоК дiло маленьке: десь бабахнуло, а ти, дiду, пiкiруй з печi в льох. Уже гулi, мов грушi, обсiли голову. Дiдько його знаК, коли цi стрельбища затихнуть. В полi он картоплю треба копати... - Ех, чоловiче добрий, аби нам якось зв'язатися з партизанами, бо стрiне нагла смерть де-небудь на дорозi - наче й не жив на свiтi. - Не штука зв'язатися, а як воно розв'язуватися прийдеться? Не радив би я вам, хлопцi, таким чортовинням займатися. Вiйна - дiло непевне i мiнливе. Приставайте десь у прийми - i нiяка тобi гайка. - Чого ти, старе череп'я, молодих людей з пуття збиваКш? - не витримала жiнка. - Нате й моП штани в жлукто, - сердиться Мороз - Ораторка! Це дiло не твого розуму. Людям жити треба, а вона хоче, щоб дiти батька не дочекалися. Так я думаю? - Та воно трохи й не так, - аж наспiвуК бiлявий. - Битися треба. - Нiякого в цьому iнтересу не бачу. Партизани в село - нiмцi та полiцаП з села, i навпаки. Б'ються, деруться, "ура" кричать, а я хочу заможного, культурного i нейтрального життя i не ховатися по льохах та ямах. Нi, хлопче, хоч у тебе й гаряча голова, проте одна; як зрубають ПП, то вже повiк не приросте. Подумай над цим. - Ще й скiльки думав. А може хтось К у вас, що знаКться з партизанами? Щоб помiг нам... - Хто б це мiг бути? - наморщив лоба Мороз. - Подумайте, подумайте, Панасе Карповичу, - ласкаво просить бiлявий. - Може хто з молодших? - пiдказуК жiнка i аж непокоПться, так хоче висловити своП догадки. - А що ж, я про старих шкарбанiв, якi навiть з печi не пiкiрують, думаю? - обриваК ПП чоловiк. - I помовч ти хоч при людях... Кум Денис не того?.. - Хто його зна. Пiди - пiдметки не прочовгаКш. - Як воно? - запитуК бiлявого. - Пiдiть. Тiльки обережно з ним, не налякайте. Попросiть, хай сюди прийде. - I не подумаК, бо чарки бiльше нема. - А ви купiть. У мене К дещиця, - витягаК новенькi грошi. - Оце друге дiло, - радiК старий, пильно розглядаючи чистенькi папiрцi, а жiнка насуплюКться. Надворi погожа передосiння днина. КоливаКться виткане золотими прожилками повiтря, на широкiм пляжi городу вигрiваються череватi гарбузи, далi, мов замiноване поле, - квадрат приземкуватоП зеленоголовоП капусти. Чiпляючись за гудиння, Панас Карпович поспiшаК до центра села. Вибравши часинку, щоб його нiхто не побачив, захеканий i переляканий, вбiгаК на забур'янене подвiр'я полiцiП. - Куди прешся? - зупиняК вартовий. - Попрешся, коли в хатi партизани товчуться. - Партизани?! - блiдне полiцай i влiтаК в дiм. З будинку неохоче виходить старший полiцай, очi хитрувато. дивляться на Панаса Карповича. - Перелякався? - А то нi? Вся середина колотиться i прямо розповзаКться, наче кисiль. Полiцай смiКться i стаК у войовничу позу. "Як би ти постояв, аби то справжнi партизани були?" - прикидаК Панас Карпович. - Скiльки ж Пх у тебе? - ДвоК. - ОзброКнi? - Нiчого не показували. Може щось i К в кишенi. Ось грона горiлку дали. Кому Пх вручити? - Давай менi. Пiдеш з нами? - Нехай бог боронить, щоб убили! Я за нейтралiтет. ПолiцаП регочуть. Вночi Панаса Карповича розбудило голосiння. Варвара Григорiвна так побивалася, наче в хатi лежав покiйник. Такого плачу ще не чув чоловiк. Тихо пiдiйшов до дружини, бажаючи заспокоПти ПП, але та ще сильнiше розридалася, вiдкидаючи од себе натрудженi, невмiлi на ласку руки чоловiка. - Iди, згинь, проклятий... Тридцять рокiв прожити i не знати, що з запроданцем живеш... Дiточки моП, дiти... До якоП ми ганьби дожили, - поiменно кликала до себе всiх синiв-фронтовикiв i проклинала Пхнього батька. Слова тяжкоП образи обпекли чоловiка, перехопили подих. Покректуючи, болiсно морщачись, пiшов до лiжка, але вже не мiг заснути до самого ранку. Через кiлька днiв до хати Мороза заглянув новий агент гестапо. Вiн показав йому документи, подякував за допомогу украПнськiй сувереннiй державi i запропонував працювати iнформатором гестапо. - Дайте менi спокiй. Я нейтральний дiд, - рiшуче запротестував Мороз. - Були нейтральними, - смiючися, поправив гестапiвець. - Якщо не погодитеся спiвробiтничати з нами - все село знатиме про ваш донос, а ця слава не дуже декому потрiбна, - виразно поглянув на Панаса Карповича. - Ми, як бачите, секрети умiКмо зберiгати. Навiть ваша жiнка мовчить. Подумайте, пане Морозе. Я через пару денькiв навiдуюся до вас. Заздалегiдь вдячний вам. ЦiКП ж ночi Панас Карпович повiдомив пiдпiльний райком про розмову з гестапiвцем. - Поламайтесь, поторгуйтеся для виду i починайте працювати, - така була вiдповiдь пiдпiльного райкому. Пiсля часткового провалу пiдпiлля райком блискавично вжив усiх заходiв, щоб не допустити жодного чоловiка на виявленi явочнi квартири, а людей, якi залишилися без зв'язку, забрати до партизанського загону. Усiх пiдпiльникiв було noiнформовано про новi методи гестапiвських провокацiй i строго наказано дотримуватися правил конспiрацiП. I даремно гестапiвськi засiдки днi i ночi стерегли опустiлi явочнi квартири: нiхто не з'являвся до них. Досвiдчений, з великою практикою в окупованих Квропейських державах, начальник гестапо запiзно i не без здивовання виявив, що в його руках, замiсть привабливого клубка, залишився тiльки шматок обiрваноП нитки. Це пробудило в Макса Гехтмана спортивний iнтерес, i вiн сам з'явився на деякий час iз гебiта в крайс. Але вся його вигадливiсть, захоплюючи агентiв гестапо своКю новизною, зникла тут, наче в безоднi. I Макс Гехтман з лютi, не покидаючи шукати оригiнальнi шляхи, поки мусив задовольнитися самим найшаблоннiшим: катуванням ув'язнених. А пiдпiльний райком так само щоденно отримував повiдомлення про роботу мiста i сiл. Керував нею, знав, що робиться в комендатурi, в полiцiП, в сiльськогосподарського керiвника, на зсипних пунктах i навiть в новоспеченiй тюрмi; вона, ще не обведена колючим дротом i вишками, була взята пiд особливий нагляд. Через деякий час на засiданнi пiдпiльного райкому затверджувалась вiдозва до населення району. Пiсля цього Генадiй Новиков показав членам бюро план в'язницi, восковий злiпок ключiв i проiнформував про розташування караулiв. Також коротко зупинився на останньому розпорядженнi головного суддi про поголовнi розстрiли в тюрмах i концтаборах. Перше слово взяв Вiктор Снiженко. Вiн гаряче пiдтримав секретаря райпарткому i запропонував смiливий план нападу на в'язницю. Пiдпiльний райком вирiшив якнайскорше визволити з тюрми пiдпiльникiв i всiх радянських, людей. Пiсля засiдання обидвi ухвали i запротоколював Генадiй Новиков кiлькома шифрованими словами. XXI До будинку вiйськовоП комендатури пiдкотила невелика, землистого кольору машина. З неП, скоцюрбившись, вилiз пiдтягнутий слiдчий в особливих справах. Погляд в нього втомлений, очнi западини - прив'ялi i синi, мов зачервивленi листки дикого винограду. Пану слiдчому навiть не снилося, що на привабному i таКмничому сходi буде стiльки кропiткоП та небезпечноП роботи. - Пане оберлейтенанте, - зразу звернувся до вiйськового коменданта, - до вас Пде гер обергрупенфюрер. - Що непокоПть пана обергрупенфюрера? - Партизани i продовольчий хаос. Населення вашого крайса недозволенно обжираКться, допомагаК партизанам, а не третьому райховi. Для чого ми тодi так старанно органiзовували економiчний штаб сходу?.. Оберлейтенант, стримуючи невдоволення, уважно вислухав слiдчого, пiдiйшов до телефону. Незабаром бiля ворiт комендатури одною шеренгою виструнчилися слiдчий в особливих справах, оберлейтенант, начальник загону полiцiП СД, начальник охоронноП роти, начальник украПнськоП допомiчноП полiцiП, крайсляндвiрт та бургомiстр. Двором до самого ганку простягнулися рiзнобарвнi награбованi килими, притрушенi свiжозiрваними жоржинами, айстрами i петунiями - пан обергрупенфюрер не раз пiдкреслював, що килими, квiти i кон'як його слабiсть. Син невдахи бакалавра, вiн з юних рокiв пiд щоденне батькiвське гудiння мрiяв стати тiльки бактерiологом, i тiльки вiдомим. Кiлькома з потугою визубреними цитатами з староП мiкрографiП вiн не раз, на потiху люблячим батькам, козиряв у колi гостей, i тi захоплено пророкували йому славу Отто i Мунтера, не знаючи, що Карл Фiшер тодi вже в пiдметки собi не взяв би дослiдникiв бактерiофага. Карл Фiшер мрiяв лише про свiтову славу. Однак через деякий час виявилося, що у колишнього вундеркiнда чогось невистачало, щоб вiддати життя розшуковi рiзних грибкiв та протеозiв, i вiн вiддав його кримiнальному розшуку; виявилося, що лампа в тисячу ват, пiдведена до очей пiдсудного, яснiше освiтлюК муки людини, анiж найпотужнiший мiкроскоп освiтлюК якогось мiнливого мiкроорганiзма. Така кар'Кра не зовсiм сподобалася старому Фiшеру, але син йому швидко довiв, що карний розшук у гiтлерiвськiй Нiмеччинi ширше, нiж наука, вiдкриваК шляхи до слави. На здiбностi Карла Фiшера звернули увагу, вiдкомандирували його в розпорядження таКмноП державноП полiцiП. Так Фiшер став перспективним i красномовним комiсаром гестапо, орудуючи витонченою наукою катувань i еластичною сумiшшю цитат фюрера, папи, Нiцше, а iнодi, за старою звичкою, i висловами бактерiологiв. Пiсля капiтуляцiП ФранцiП комiсар гестапо Фiшер отримуК хрест "за воКннi заслуги". А ще через два мiсяцi, зразу ж пiсля фульдiвськоП конференцiП нiмецьких католицьких епiскопiв, стаК обергрупенфюрером... З-за рогу вискочила машина з охоронцями обергрупенфюрера, а за нею легко влетiв у розчиненi ворота новенький "опель-капiтан". - Хайль! Хайль! - недружно, проте голосно привiтали його. Самозадоволений, напомаджений, з наклеКною усмiшечкою Карл Фiшер по-спортсменському вилетiв з машини i, набираючи гордовитого вигляду, побiг по схiдцях в прийомну коменданта. Пiд його кiтелем легко означались рухливi лiнiП живота. Не встигли всi розсiстися навколо стола, як владний i впевнений голос по вiнця переповнив кiмнату; обергрупенфюрер iнодi зупинявся, сам з охотою прислухаючись до власних слiв. - Мiй фюрер наказав перемогти Росiю, - впивався своПми модуляцiями обергрупенфюрер, i за його промовою якось так виходило, що фюрер ледве не йому, Карлу Фiшеру, наказав перемогти непокiрну краПну. - Воля мого фюрера - закон. Наша непереможна армiя, мов нiж у масло, врiзаКться в життьовi простори сходу, якi мають стати продовженням третього райху. Так, фюрер ще раз вiддав долю Нiмеччини в руки нiмецьких солдатiв. Солдати нашi з славою вмирають на фронтi. Але вони без слави гинуть на завойованiй територiП. Ви читали директиву райхсмiнiстра окупованих схiдних областей про те, що УкраПна повинна розглядатися як знищена краПна. Одначе в цiй знищенiй краПнi знищуКться цвiт нашоП армiП. Парадокс, але це так. З ввiреного вам крайсу ми вивозимо не хлiб, не худобу, не птицю, а вбитих солдатiв. I найстрашнiше навiть не партизани, а те, що населення розглядаК нас тiльки як ворогiв, воно не хоче спiвробiтничати з нами От де треба населенню втлумачити святi слова його святостi, найблаженiшого i непогрiшимого папи Пiя XII: "Любов до ворога - найвищий героПзм". Обергрупенфюрер помiтив, як переглянулися Крупяк i Крамовий; вважаючи, що вiн зрозумiв Пх, продовжував: - Якщо тут незручно спиратися на слова його святостi, треба Пх приписати якомусь вашому святому... Церкви вiдкривайте, вiдшукуйте гiдних богослужителiв. Ви, панове, надiюсь, розумiКте мене. Бiльшовицьку розгалужену агiтацiю ми повиннi якщо не знищити зовсiм, то хоч нейтралiзувати всiма засобами, i одним iз таких засобiв може стати церква... А на боротьбу з партизанами раджу зараз кинути украПнську полiцiю. Обличчя в Крупяка витягнулося, поблiдло, оберлейтенант мимоволi здвигнув плечима, а Обергрупенфюрер гордовито усмiхнувся. - Нам бактерiологiя доводить, що К такий живий вiрус - бактерiофаг, вiн антагонiст мiкробiв - знищуК Пх. Хай таким протипартизанським вiрусом у вашому крайсi буде полiцiя пана Крупяка. Хай вона, назвавшись партизанами, iде по селах, забираК що Пй захочеться, скiльки захочеться, як захочеться, себто супроводжуК це ефективними заходами: кров не повинна спиняти - вона виховуК сильнi серця. Так ми вiдсiКмо населення вiд партизанiв. - О, колосаль! - захоплено i здивовано вигукнув оберлейтенант. Випещене обличчя Фiшера самозадоволено ширшаК. - Продумайте план операцiП. Вам, пане Крупяк, треба пiдiбрати самих надiйних, найнадiйнiших виконавцiв. Нам краще каральноП експедицiП може допомогти живий вiрус пана Крупяка. - Пана обергрупенфюрера, - шанобливо поправив вiйськовий комендант, викликаючи схвальнi i догiдливi усмiшки на обличчях присутнiх. * * * В чепурненькiй, заставленiй снопиками пашнi i зiлля комiрчинi Сергiй ОлексiКнко навчаК свого молодшого брата пiдривноП справи. На пiдлозi лежить саморобна скринька з толом, з просвердленого вiка поплавком стирчить взривач. В кутку комiрчини невдоволено клокаК самогонний куб - хлопцi замаскувалися за всiма правилами. - Сергiю, значить, можна сюди i капсуль-детонатор з гранати вставити? - ще раз перепитуК задиркуватий Славко, помiчник секретаря пiдпiльноП комсомольськоП органiзацiП по диверсiйнiй роботi. - Це дiло ми роздобудемо. - Де? - недовiрливо дивиться Сергiй на брата. - У нiмцiв, де ж iнакше? - так говорить Славко, наче дорiкаК братовi за недогадливiсть. - База пiдходяща, - погоджуКться Сергiй. - Коли план визрiК, порадитеся зi мною. Щоб менi без всяких дитячих забавок. - А я... Сергiю, ми хочемо насамперед один мiсточок зiрвати. - Який мiсточок? - насуплюКться Сергiй. "Сказано, дiти, на забавки тол розтринькають". - Ну, не мiсточок, а мiсток, - Славко косо поглядаК на брата, смiхотливо пiдбираючи соковитi уста. - Напевне, обрали такий мiсток, що його корова ратицями розсуне, - сердиться Сергiй, а сам думаК, як би зiрвати залiзничний мiст над Бугом. - Навряд, - зiтхаК Славко. - Ти завжди нападаКшся на мене. - Бо К за що. Про який ви думали мiсточок? - натискуК на останнК слово. - Про який... про залiзничний над рiкою... - вже смiКться Славко. - Про залiзничний? А брата за нiс водив? - Сергiй згрiбаК Славка в оберемок i п'ятiрнею гладить по чупринi, як гладить тато - проти волосу. - Сергiю, та годi, а то моП кучерi в самогон полетять, - борiкаКться хлопець, вириваючися з братових обiймiв. За двором тиша розколюКться жiночим лементом, вперемiж обiзвалося кiлька пострiлiв. В комiрчинi по-комариному сумовито задзвенiли шибки. Славко миттю заховуК мiну пiд пiдлогу, а Сергiй вискакуК на подвiр'я. На небi рiденькi, ще не розкущенi сходи зiрок, на вулицi незрозумiла метушня, лайка, голосiння. Виставивши руки наперед, нiби боячись упасти, бiля ворiт пробiгаК жiнка. - Тiтко Степанидо, тiтко Степанидо, заждiть. Що воно таке робиться? Жiнка здригнулась, отямилась, припала до ворiт. - Чи це свiт перевернувся, Сергiю: партизани, захисники нашi, вбивають i грабують нас. - Як?! - одвисло пiдборiддя в хлопця. В Сергiя зараз таке вiдчуття, неначе йому нижню частину обличчя затиснули в пiдкову. - Ой, не знаю як, - заголосила жiнка. - Скринi вверх дном перевертають, худобу вигонять, до молодиць пристають. Максим Новиченко i скажи Пм: "Не партизани ви, а розбiйники з великоП дороги, не такi нашi партизани". Так його з двох бокiв навилiт прострелили i за чуба виволокли на вулицю. Лежить чоловiк, мов снiп. - Правду вiн сказав: то не партизани! - Сергiй обережно крадеться городами до охоплених криками i жахом будiвель. Останнi сумнiви розвiяно. Ще забiгаК на подвiр'я, нахиляКться над кучерявою головою брата: - Славко, треба так зробити, щоб пани полiцаП горiлку побачили. - Побачать, Сергiю. - I слiдкуйте за ними. Першого дозорця виставте бiля ставка. - За кожним кроком бандитiв будемо стежити, - злiсно стискаються уста. - Коли б це нам зброя. Ми б Пх самi на макуху розкришили. Сергiй, прямуючи до партизанського загону, зникаК в гущавинi садiв... * * * Тiльки один раз вистрелила варта i, скошена, впала на дорозi бiля будинку сiльського виконкому. Середина будинку загупала, заборсалася спросоння, i два вiкна майже воднораз застрочили пунктирами трасуючих куль. Розстрiлене скло полетiло i з iнших рам. Вiктор Снiженко вдарив запальними по невидимому кулеметнику. Зразу ж бiля вiкна золота розсип куль безглуздо метнулася вгору i обiрвалася. Партизани тiнями заворушилися на тлi бiлих стiн. В будинок, розщеплюючи i освiтлюючи його, полетiли гранати. Лайка, зойки, благання i вогонь почали розпирати простору будiвлю. Бiй стих так само швидко, як i почався. На схiдцях, пiднявши розчепiренi жахом i просвiтленi вогнем руки, з'явилося кiлька очманiлих, обеззброКних полiцаПв. А селом уже летiли, передавалися з уст в уста радiснi слова: - Справжнi партизани прийшли! - До кореня винищують запроданцiв. - Так Пм, паразитам, i треба. - Тiльки подумати: яку грязь хотiли кинути на партизанiв. - Товаришi, бiля сiльради мiтинг буде. - Кажуть, товариш Новиков прибув. - Партiя i тепер з народом. - Треба запитати його, чи скоро наша Червона Армiя прийде. Село, освiтлене хитким сяйвом пожежi, збиралося на мiтинг. Недремний та Снiженко попрощалися з Новиковим i швидко попрямували з основними силами партизанiв до мiста. Сьогоднi мав здiйснитися план Снiженка - план блискавичного нападу на в'язницю. Спiйманi полiцаП сказали паролi мiських патрулiв i тюремних караулiв. Двох полiцаПв Снiженко прихопив iз собою, проiнструктувавши, що Пм треба робити. Тi, до пiвсмертi переляканi, погодилися на все. Пм навiть дали гвинтiвки, правда, без багнетiв i патронiв. Снiженко майже всю дорогу розмовляв з партизанами, пiдбадьорував Пх, ще i ще пояснював кожному, як треба дiяти бiля в'язницi пiд час всяких несподiванок. Начальник штабу сьогоднi радiв i хвилювався бiльше звичайного. То було пiвбiди, коли пiд час партизанського нападу хтось утiкав з ворогiв, а тепер така втеча пiдведе пiд шибеницю всiх ув'язнених... Та й що може бути вiдраднiшим, анiж визволення рiдних людей! I при однiй згадцi про це все серце Вiктора Iвановича наливалося незвичним трепетом. Навiть раз спiймав себе на тому, що якось само по собi прошепотiлося: "Дорогi моП, незабутнi..." На околицi мiста партизанiв перепинив патруль. - Стiй! Пароль! - Чота! - вiдповiв полiцай. - Щось вас бiльше за чоту, - завагався патруль, прикладаючи гвинтiвку до плеча. - Чи ти не пiзнаКш нас, Григорiю? - обiзвався другий полiцай - Пiзнати-то пiзнаю, але, придивляюся, вас менше виПжджало з мiста, - заартачився патруль. В цей час владно обiзвався Снiженко: - Ти що, бiльма самогоном залив? Не бачиш: заарештованих ведемо. - Так би й давно сказав... - не докiнчив патруль: розвiдницький кинджал з розмаху нахилив його до землi... Чорними безформними контурами наростаК другий поверх тюрми - першого не видно за глухою напiвобваленою стiною. Партизани безшумно охоплюють старовинну будiвлю, перерiзають дроти. Вiктор Iванович б'К прикладом у вузьку обковану хвiртку. Через деякий час по той бiк стiни обiзвався заспаний голос: - Кого там нетерплячка мордуК? - Добрий день, як здоров'я Iвана? - вiдповiдаК полiцай. - Iван здоровий, - шабортить заслiнка вовчка, i крiзь кружатко скла процiджуКться жовтий пучок свiтла. - Це ти, Лаврухо? - Та я, Климе. - Знову привели свiжу партiю? - Атож. - Багато? - Хватить. - I де Пх дiвати? Уже й сплять навстоячки, - вiдкриваК хвiртку i сам засинаК навiки. Партизани насамперед кинулися на варту i до караульного примiщення. I як не старались, але без кiлькох пострiлiв не обiйшлося. - Знищили всiх, товаришу командире, - пiдбiгаК до Снiженка розгарячений боКм ординарець. Не знав хлопець, що партизанськi руки не добралися до одного розводящого: той саме пiшов до вбиральнi, а коли почув на подвiр'П незвичний гомiн, причаПвся, мов пацюк. Ключi, змайстрованi партизанським ковалем, пiдходять до всiх камер. Люди з смiхом i сльозами кидаються до визволителiв. - Тихiше, тихiше, - порядкують тi. - Вiкторе! - з розмаху налiтаК на Снiженка рiдний брат, перехоплюК його руками. - Вiкторе Iвановичу! - притуляКться до нього шорсткою щетиною Самойлюк, голова Iвчанського колгоспу. I завжди строгi очi Снiженка зараз оволожуються якимсь теплим туманом. - Дорогi моП, - тисне руки знайомим та незнайомим людям i квапить Пх за межi в'язницi... Коли в темрявi почали затихати кроки визволителiв та визволених, очманiлий вiд жаху розводящий вискочив зi своКП схованки i, стрiляючи та репетуючи, щодуху побiг до вiйськовоП комендатури... Гiтлерiвцi й полiцаП, посiдавши на машини, наздогнали партизанiв недалеко вiд лiсу. Снiженко з кiлькома автоматниками та одним кулеметом заслонив визволених i загiн, даючи Пм можливiсть дiйти до узлiсся. Начальник штабу зразу ж перехоплюК дорогу, виставляК бiля тернини кулемет. Кулеметник, мовчазний шахтар, що вирвався з оточення, умiло примостився бiля ручника, потiснивши на кротовище другий номер. На свiтанкову путь згустками темноти напливають машини. - Тра-та-та-та... - захлинаючися сполохами, застрочив свою строчку кулемет. Машина, вивержуючи крики, прямо летить на тернину. - Тра та-та, - коротка черга по кабiнi i знову - довга, тверда. Авто, само викручуючи руль, влiтаК в кювет, перекидаКться. Град свинцю зразу ж скошуК i тернину i кулеметника. Другий номер, для чогось пiдводячи вгору поранене плече, витаскуК кулемет в поле, безпорадно дивиться на Снiженка. Той опускаКться на землю, i знову свiтання озвалося довгою чергою... В долинцi ще бурчать машини... Ось вискочив мотоцикл i застиг, як переляканий звiрок. Полем, пригинаючись, бiжать чорнi постатi. То там, то тут пiдiймаються ракети. Але чогось Пхнiй вiдблиск стаК суцiльним, розпливчастим. Такого ще не було... Ручник, трясучись, мов у лихоманцi, уперто вириваКться з обважнiлих рук. - Товаришу командире, ви пораненi... - Давай диск! - "Чого ж вiн мокрий?" - Тра-та-та-та. Падають якiсь безформнi плями. Напливають новi. - Тра-та-та... Над полем перехрещуються суцiльнi вiдблиски ракет, вони охоплюють землю рiзнобарвними водограями. I враз - темiнь. - Тра-та-та, - ще наздоганяК затьмарену свiдомiсть вiдгомiн наослiп пущеноП черги. * * * Яскраве свiтло ослiпило Снiженка. На нього з гарчанням кинулась вiвчарка i, зупинена вигуком, затанцювала на заднiх ногах. Два дозорцi в одностроях пiдвели Вiктора Iвановича до помосту. На помостi за столом сидять начальник тюрми i шеф протикомунiстичного вiддiлу гестапо. Над ними з стiни нависаК стражденне розп'яття Христа, праворуч вiд нього шанобливо застиг старший наглядач: вiн зараз виконуК роль перекладача. Щось заговорив начальник тюрми. - Пане Снiженко, ви знаходитеся в будинковi кари, - зосереджено перекладаК старший наглядач. - Я всi цi днi знаходився в будинковi кари, - на гордовитому обличчi Вiктора Iвановича тiнню пробiгаК презирлива усмiшка. - Вам говорять, що ви знаходитеся в будинковi для страти, - терпляче поправляК начальника тюрми шеф. - Втiшна iнформацiя. - Пане Снiженко, ви можете жити... - Стара пiсня. - Ви молодий... - Накажiть зняти кайдани. Начальник тюрми подаК знак; клацаК ключ, блискучi кайдани крайнiми кiльцями з дзвоном сипляться на пiдлогу. В цей час на помiст в супроводi вiйськового коменданта пiдiймаКться сам обергрупенфюрер. Начальник тюрми i шеф гарячкове зриваються з стiльцiв, а дозорцi виструнчуються. Карл Фiшер, зрiдка поглядаючи на Снiженка, щось говорить, начальник тюрми i шеф шанобливо покивують головами. - Пане Снiженко, якщо ви не скажете правди, будемо вас катувати, - тепер в очах начальника тюрми не тiльки погроза, а й прохання "Ну, скажи, i менi, i тобi буде краще", - аж вимовляК поглядом. Снiженко мовчить. - Нещадно будем катувати. - Це ви вмiКте. - В страшних муках помрете... - Ну й що з того? - РозумiКте, ви бiльше не будете жити. Ви це розумiКте? - вже кричать i начальник тюрми i старший наглядач. Начальник тюрми нахиляКться вперед, тикаючи вказiвним пальцем, наче вганяючи своП слова в голову в'язня. - Ви бiльше не будете жити... - Так загiн буде жити! УкраПна буде жити! Росiя буде жити! Народ буде жити! - спалахнули гнiвом очi Снiженка. - А от ви не будете жити, ви не маКте права навiть приторкатися до життя. Начальник тюрми вiдхилився назад, палець його вткнувся в стiл i перегнувся гачком. Рука оберлейтенанта потягнулася до блискучого "вальтера", а старший наглядач побiлiв, найбiльше боячись гнiву обергрупенфюрера. Карл Фiшер зважував обставини. Багатюща практика пiдказала йому, що Снiженко належить до нелегкоП породи. Таких переляком не вiзьмеш. А от перехитрити iнодi вдаКться, вдаКться пiдступнiстю вирвати зайве слово, а потiм, приперши ним, надломити моральний дух в'язня i витягти факти, як гвiздки. Надаючи обличчю самого привiтного виразу, вiн сходить з помосту. - Пане Снiженко, я з захопленням слухав вашi непримиреннi вiдповiдi. Ми умiКмо поважати гордих, смiливих противникiв. У нас високо розвинуто культ надлюдини. Надлюдина - це, як сказав Нiцше, - море... - Оце море й за столом сидить? - насмiшкувато кивнув Снiженко на помiст. - Про особистi якостi людей, з якими ви зiткнулися, не будемо говорити: вони службовцi вузькоП галузi - i цим сказано все. Пане Снiженко, ви уже як воПн не страшнi нам. Поки у вас загоПться рана - вiйна закiнчиться. Погляди Фiшер а i Снiженка схрещуються. В першому - доброзичлива, впевнена усмiшечка, в другому - строга допитливiсть, те пiзнання, яке не обриваКться в людини до останньоП хвилини життя. "Склад розуму аналiтичний, - визначаК обергрупенфюрер. - Селянин, а мислення iнтелiгента. Виняток?.. Нi, щось багато таких виняткiв, - пригадуК, справи пiдсудних. - I це зовсiм не добре для третього райху... i моКП кар'Кри". "Надкар'Крист, а не надлюдина. Заради слави не пожалiК й матерi своКП. Моральнi принципи - чини i грошi. Сьогоднi служитиме третьому райховi, а завтра - де щедрiше заплатять. Бiльше хитрий, анiж розумний. Небезпечний, - насторожено прислухаКться Снiженко до слiв Фiшера; вони липкi, наче листя вiльхи, i, як листя, мають глянсувату, парадну сторону i сiру, ворсисту, до якоП чiпляКться бруд паразитарних яКчок i гусенi". - Ми вам подаруКмо життя. Тiльки пiсля одужання ви повиннi вiдмовитися вiд пропагандистськоП роботи i щоденно з'являтися на реКстрацiю. Хай це моя примха, але завтра, Пане Снiженко, ви будете на волi, - урочисто проголошуК обергрупенфюрер. "Так створюКться повна ймовiрнiсть, що все закiнчиться щасливим кiнцем. Тiльки ловися, рибко". - Мене захоплюК ваш смiливий напад на тюрму. Як вам удалося так обдурити нас? - похитуК головою Фiшер. - Невже завтра мене випустять на волю? - Снiженко вдаК, що зовсiм повiрив обiцянцi. - Завтра. Пiсля закiнчення усiх формальностей з документами, - смiКться обергрупенфюрер. - "Ознака хороша". - Iтак, нiч промайне, потiм дорога - i ваш Супрунiв. Хороше село. За садами - хат не видно. Стави дзеркальнi i коропи дзеркальнi. Я коли Пхав на схiд, думав: у вас нема культурноП раби... Лiкуватися вам, пане Снiженко, треба серйозно, - тонко прядеться нитка ймовiрностi, щоб приспати сумнiви. - Вилiкуюсь, - запевняК Снiженко, наче вiн уже на волi. - Напад ви блискуче провели. Мене, як фахiвця, цiкавить причина вашого успiху. - Причина - в полiцiП. - Тiльки в полiцiП? - навiть не змiнився вираз обличчя обергрупенфюрера, начеб йому це вже було вiдомо. - Я, здаКться, таКмницю виказав, - захвилювався Снiженко. - Ну, яка це таКмниця? Ми вже пiдняли завiсу цiКП таКмницi, - запевняК Карл Фiшер. - Я вас слухаю, пане Снiженко. - Коли вже сказав, то сказав, - махнув рукою Снiженко. - Майже весь перший набiр полiцiП - надiсланий партизанським загоном. Партизани тiльки не пiшли до в'язницi - не могли слухати крикiв ув'язнених. - В цьому успiх знищення людей, яких ми послали пiд маркою партизанiв? - раптово розширюються темнi чоловiчки, з обличчя змиваКться усмiшка i доброзичливiсть. Обергрупенфюрер починаК хвилюватись i навiть почуваК на спинi рухливi краплини противного холоду: а що, коли меч зради уже занесено над його головою?.. На цiй УкраПнi милiй тiльки однi неприКмностi. Вiн обводить очима загратованi вiкна i зусиллям волi стримуК острах. - Пан Крупяк знав що-небудь про це? - Нi, пан Крупяк нiчого не знав, - мусив iз жалем промовити Снiженко: зайве слово могло б розiрвати нитку ймовiрностi. Обергрупенфюрер блискавично вискакуК на помiст. Фашисти вихоплюють зброю i пiд захистом широкоП спини старшого наглядача вибiгають надвiр. Џх очима переможця проводжаК Вiктор Iванович Снiженко. Бiля шосе вiйськовий комендант, начальник тюрми i старший наглядач обеззброюють двох змiнених патрулiв, б'ючи, втискають Пх в машини i мчать до будинку кари. Кат в'язницi з шкурою вириваК в приголомшених служак потрiбнi Карлу Фiшеру свiдчення. ПолiцаП, не витримавши катування, заплутують себе i своПх пiдсобникiв i тут же, на закривавленiй пiдлозi, знаходять свою смерть... Незабаром охоронна рота пiд командуванням вiйськового коменданта за всiма правилами оточила будинок украПнськоП допомiчноП полiцiП. Зрадники спочатку кричали про непорозумiння, але, коли кiлькох iз них було убито, обернули зброю проти своПх хазяПв. В останнi хвилини бою до Карла Фiшера прилетiв iз села напiвроздягнутий, бiлiший крейди Оме