юки, на щоках вiдросла густа щетина... Вершник поспiшав, хоч знав: Стамбул жорстоко караК тих, що приносять лихi вiстi. Та все одно поспiшав, сподiваючись: його мусять помилувати... Це був джасус Кемаль, прозваний Сусом, один з найдосвiдченiших шпигунiв Туреччини. Вiн здiйснив чимало хитромудрих iнтриг, завдяки йому було вбито чимало високоповажних ворогiв Туреччини, але на цей раз усе зiрвалося. "Нi, нi, нi, Кемалю, - говорив сам до себе, пiдганяючи коня. - Ти зазнався, ти налякався, тому в тебе нiчого не вийшло з Ях'Кю. Ти мусив врахувати, що Олександра неможливо вбити серед козакiв - вони бережуть його. Тобi могло пощастити, але за це ти заплатив би життям. Ти не зробив цього - зрозумiло чому... Отже, треба було шукати ще якогось шляху. Ти його не знайшов... Ти постарiв, Кемалю, ти став базiкою й товстуном..." Вiн люто поганяв коня, якого ще вранцi добув, роззброПвши й пограбувавши одного сипаха. Хай дякуК долi, що лишився живий... А кiнь i його одяг потрiбнi людинi, що виконуК завдання державноП ваги. "Що я скажу великому вiзировi? - мучився Кемаль. - Що нi в якому разi не можна посилати флот до Синопа й Трапезонта, а слiд тримати його при Стамбулi? Великий вiзир, напевне, знаК це не згiрш за мене. Я маю сказати iнше - як знищити Олександра. А я цього не знаю... Правда, К один план. Ризикований, але... Але якщо цей план удасться - Олександра не буде..." Недавнiй сеньйор Гасперонi пiдганяв коня. Вiн знав, Стамбул буде незадоволений, але навiть отi данi про Ях'ю, якi подасть Кемаль, стануть у пригодi в боротьбi проти запеклого ворога iмперiП. Думки його нараз перескочили на Яремка. "Чортове щеня! Весь час не давав менi й дихнути... Якби не вiн, Олександр був би за другим пострiлом мертвий... Жаль, що ти втопився, а то б я тебе й пiд землею знайшов... Я б тобi вигадав таку кару!.." Ода-башi Селiм наказав вивести свою яничарську орту в двiр батури. Коли всi вишикувалися. Селiм сказав: - Яничари! Ви славно робите свою справу. Я нагороджу вас цiлою чашею золотих дукатiв... Роздiлiть порiвну... Тепер ще одне. Зараз я i десять найкращих воПнiв, яких я сам виберу, мусимо негайно виПхати до Стамбула - для важливоП справи. Замiсть мене буде вам ода-башею Урхан Сирик. Слухайтеся його, як мене самого. Я думаю, що через мiсяць-два ми всi повернемося назад... Яничари мовчки слухали промову свого ода-башi. Вони заздрили йому. Щасливий - незабаром побачить Стамбул! Вони не знали, що шлях ода-башi лежить не до Стамбула, а в далеку Чорногорiю. Сам ода-башi не мiг би пояснити, яка сила тягне його шукати невiдому жiнку, що колись народила його. Але та сила була могутня... Вiн знав про ту жiнку тiльки, що звуть ПП Устя i що живе вона десь у Цетинському монастирi. Навiщо вiн Пхав до неП? Що вiн мав Пй сказати? Ода-башi наказав яничарам розiйтися. Вибранi ним супутники вже чекали. Селiмовi пiдвели коня. Вiн скочив у сiдло й помчав до брами... Загуркотiли ворота... Потiм копита протупотiли по дошках мосту... Бездомнi пси бiгали ночами бiля Пiщаних ворiт. Вартовi Пх не вiдганяли - все ж iз ними не так моторошно, як ото стояти сам на сам з нiччю, мiсяцем, бiлим, як примара, i слухати стогiн почепленого на гак Спиридона... Софiю було втоплено, а Спиридон конав на гаку й не мiг померти. Вiн висiв i хрипiв: - Убийте!.. Убийте!.. I кров капала з рани на помiст, i собаки з наПжаченою шерстю злизували ПП. - Убийте!.. Убийте!.. Мiсяць котився по небу, чорнi тiнi рiзали землю. Походжали мовчки вартовi, вили собаки, хрипiв Спиридон. З-за дерева висунулась якась тiнь. Спиридон розплющив очi й побачив ПП. Прохрипiв з благанням i надiКю: - Убийте!.. Широко вiдкритими очима вiн бачив, як тiнь навела на нього пiстоль. Нарештi, нарештi кiнець його мукам... Вiн хотiв шепотiти якусь молитву, але тiльки прохрипiв: - Спасибi... I в цю мить гримнув пострiл... Вартовi довго гналися за тим, хто прострелив голову почепленому на гак злочинцевi й тим самим урятував його вiд заслужених мук. Але наздогнати порушника порядку не вдалося. ...Мiмар Муса витер пiт з чола. Руки його тремтiли. Не було чим дихати. Вiн сiв за стiл i обхопив голову руками. Потiм забрав руки й при свiтлi свiчки подивився на них. Йому здавалося, що на них - Спиридонова кров... Погляд упав на креслення. Нова мечеть видiлася йому крiзь тонкi лiнiП, рвалася в небеса. - А х-х-хто м-ме-н-н-не п-п-позб-бав-вить од мук? - запитав сам себе. Десь далеко вили собаки. Погасив свiчку й довго дивився в небо, по якому котився мiсяць. Було моторошно. Розпачливо стукотiло серце. I чувся Спиридонiв хрип: - Убийте... Убийте... Галя стояла на колiнах бiля матерi, а мати ридала. Ридала тяжко, аж заходилася, наче ховала доньку живою. Мати була ще молода, та пiсля цiКП зими стала схожа на бабу. Зовсiм побiлiв i батько. - Мамочко! - блiда й розгублена благала Галя. - Мамочко, я пiду до монастиря! Я велика грiшниця! Я мушу замолити свiй грiх! - Господи! - ридала мати. - Навiщо ж ти так караКш нашу родину? За що? - Я без хреста прийшла додому, мамо! - Тебе силою, донько, силою змусили! - Все одно: грiх! Все одно: грiх! - Тебе - силою... - Не силою, мамо! Я - сама! Я сама потоптала хрест й згубила свою душу! - Ти врятувала iнших, - кашлянув батько суворо. - Ти зробила, як свята... - Не свята я, тату! Я - грiшниця! Пустiть мене в монастир - я вiдмолю всi своП грiхи! Я черницею стану... - А ми, доню, так хотiли онукiв своПх бавити... Навiщо ж ти наш рiд отак зневажаКш? Що бог скаже? - Пустiть мене! - закричала Галя й вибiгла з хати... ...Розтрiпана, заплакана, вона бiгла через Сугаки на гору, до старезного береста. Вiн ще не розбрунькувався, але якась, ще не помiтна оковi, тiльки вiдчутна зеленiсть з'явилася в повiтрi навколо нього... Коли вийшла на гору, вiдчула, як усю ПП обвiяло вiтром - таким чистим i юним, аж серце зайшлося. I пахло мокрою землею, i зелом пахло, i синiм-синiм небом. А трохи збоку побачила високу могилу. Галя пiшла до неП. Вона йшла i плакала, а назустрiч Пй бiг безрукий чоловiк i щось гукав, вимахуючи своПми обрубками... ЕПIЛОГ, _ який, власне, е не епiлогом, а початком розповiдi про те, _ що маК вiдбутися далi... _ Двi приголомшливi перемоги об'Кднаного флоту запорозьких та донських козакiв - перемоги, здобутi при Трапезонтi й Синопi, - стрясли Османську iмперiю. Мов страшна луна, котилася по iмперiП моторошна звiстка про знищення великих гарнiзонiв у цих мiстах, про визволення тисяч бранцiв, про потоплення багатьох десяткiв кораблiв. У Стамбулi поширилась чутка, що козаки висадились у Синопi й тепер, визволяючи та озброюючи бранцiв, простують сушею на столицю. Це викликало неймовiрну панiку. Турки й досi пам'ятали, як сторiччя тому козаки, здiйснюючи свiй похiд навколо Чорного моря, пройшли з боями по кавказькому узбережжю, по пiвнiчнiй АнатолiП, по схiднiй БолгарiП - i нiяка сила Пх не могла тодi спинити. А що може спинити Пх зараз, коли гяури стали такими дужими? Та чутка не пiдтвердилась. Розгромивши туркiв при Трапезонтi й Синопi, козаки пiшли у вiдкрите море i зникли з турецький очей. Турецька ескадра кiлька днiв та ночей плавала на пiвнiч вiд Босфору - стерегла, пильнувала, чекала козакiв перед Стамбулом. Та минав день за днем, минала тривожна нiч за нiччю, а козаки не з'являлися. Мовби вийшли в море - i там геть усiх поглинули хвилi. Ось уже й тиждень минув. Пригрiвало весняне сонце, повiвав ласкавий вiтерець. В цей день повз турецьку ескадру пройшло на Стамбул два поштових суденця - одне з Кафи, друге - з Ячакова. Повiдомили - у Кафi повний спокiй, про козакiв нiчого не чути, але гарнiзон, звичайно, пильнуК, i, якщо гяури спробують напасти, то Пм же буде зле. В Ячаковi - тихо теж. Шакiр-реПс, прогавивши козакiв, коли вони виходили з Днiпра у море, тепер у всеозброКннi чекаК Пхнього повернення. Тепер Пм не проскочити!.. Козакiв - нi слуху, нi духу. А в Стамбулi було тривожно. Спiшно ремонтували укрiплення вздовж обох берегiв Босфору, пристрiлювали гармати, поповнювали запаси пороху та ядер. Знову натягували велетенський ланцюг через протоку - вiн колись не зупинив чайок Сагайдачного, але, може, зупинить Ях'ю... А козакiв не було й не було. Проте щоденно у мечетях лунали молитви до аллаха, молитви слiзнi, благальнi: врятуй, аллах, нас, зглянься, пошли бурю, мор, смерть гяурам! Бурi не було. Повiвав з пiвнiчного сходу веселий легiт. ...А козаки тим часом дрейфували бiля кавказьких берегiв. Був ранок. Сонце тiльки наполовину визирнуло з води. Олександр стояв на носi байдака й дивився на захiд. Десь там причаПлася Кафа. Вiн вирiшив остаточно - спочатку на Кафу. Хай козаки вiдпочинуть, одiспляться, залiкують трохи рани, а турки втомляться чекати, - отодi й упасти на них, як снiг на голову. Взяти Кафу, зруйнувати порт, спалити кораблi, повизволяти бранцiв, поповнити ними своП порiдiлi ряди - i вже затим рушити на Стамбул. Приголомшенi страшними звiстками, якi надходитимуть з рiзних кiнцiв, турки розгубляться, вони не зможуть чинити великого опору. I Стамбул упаде пiд йоги Олександровi Чорногорському - султановi Ях'П. Бiла чайка, осяяна сонцем, летiла над хвилями. Вона була червоною од ранкового сонця. I здавалося Олександровi, що то летить якась дивовижна гаряча iскра. Вона летить на пiвдень, на Стамбул... Летiла над ранковим тривожним морем. Очi Олександра-Ях'П летiли за нею... Кiнець першоП книги [1] Досить (тур.)._ [2] Вояки з кiнних загонiв турецького вiйська. [3] Њгипет (тур.)._ [4] Собака (тур.)._ [5] Намiсник султана, правитель областi в Туреччинi. [6] Замiжня жiнка (тур.)._ [7] Iм'я (тур.)._ [8] Звiдки? (тур.)._ [9] Спецiальне турецьке вiйсько, набране з юнакiв рiзних нетурецьких нацiональностей (сербiв, болгарiв, грекiв, КвреПв, грузинiв, украПнцiв, полякiв та iн.), яких омусульманювали й потурчували. Яничари (Кнi черi - нове вiйсько) були основною i найхоробрiшою частиною турецькоП армiП. [10] Китаю (тур.)._ [11] Змiя (тур.)._ [12] Гримуча змiя (тур.)._ [13] Нiкчемна жiнка (тур.)._ [14] Нагайка (тур.)._ [15] Молода мати (болг.)._ [16] Њвнух (тур.)._ [17] Вельми значна жiнка (тур.)._ [18] Мучитель (тур.)._ [19] Рiд турецького вiйська - важка кiннота.._ [20] Мама (тур.)_ [21] Тварина (тур.). _ [22] Нечистоти (тур.)._ [23] Майстер (тур.)._ [24] Ваша значнiсть (тур.)._ [25] Османли (османець) - так називали себе турки, мешканцi ОсманськоП iмперiП. [26] Сулейман Законодавець (Канунi) - наймогутнiший турецький султан, що правив у XVI сторiччi. Його дружина Роксолана (украПнка Настя Лiсовська) мала на нього великий вплив. Вiйсько Сулеймана, остерiгаючись запорозьких козакiв, якi успiшно вiдбивали напади, i справдi в тi роки не робило значних наскокiв на УкраПну. [27] Висока Брама (араб.)._ Так називали канцелярiю султана, а iнодi також i всю iмперiю. [28] Так у старовину мусульмани називали весь свiт. Сiм кiшварiв - сiм клiматiв, сiм частин свiту - за уявленням мусульманських учених. [29] Султанський указ (тур.)._ [30] Тюрма (тур.)._ [31] Швидкохiдне парусне судно. [32] Капiтан. [33] Свято Iллi. [34] Кафа (тепер Феодосiя) - мiсто в Криму, один з найбiльших центрiв работоргiвлi в середнi вiки. [35] Хаджi - той, хто здiйснив подорож (хадж) до Мекки; вельми шанована на мусульманському Сходi людина. [36] Загони (тур.). _ [37] НемаК бога, окрiм аллаха, i Мухаммед його пророк (араб.)._ [38] Мусульманський монах. [39] "Кiнський майдан", на якому збиралися яничари, коли пiдiймали повстання. [40] Заколот (тур.)._ [41] Џжа (юшка), що варилася в яничарських казанах на цiлу орту - роту. [42] Мухаммед II Завойовник. [43] Селiм I Грiзний. [44] Селiм II П'яниця. [45] Казарми (тур.)_ [46] Вiслюк (тур.). _ [47] Грiх (тур.)._ [48] Командир яничарськоП сотнi (тур.)._ [49] Товстогубий (тур.)._ [50] Пащека (тур.)._ [51] Падлюка (тур.). _ [52] Рукоятка кинджала (тур.)._ [53] Довга палиця (тур.)._ [54] Паля (тур.)._ [55] Бунтiвник (тур.)._ [56] Вояк з корпусу важкоП кiнноти. [57] Двiрцева охорона (тур.)._ [58] Десятник у яничарiв. [59] Штурм (тур.)._ [60] Бойовий вигук на зразок "ура!" (тур.)._ [61] Боже, поможи! (тур.)._ [62] Посудина для збирання слiз, якi проливали дружини, коли Пхнi чоловiки були в походi. [63] Хай живе заколот! (тур.)._ [64] Начальник охорони (тур.). _ [65] Слуги (тур.)._ [66] Нужник (тур.)._ [67] Шпигун (тур.)._ [68] НемаК бога, окрiм аллаха... (араб.)._ [69] Днiстер (тур.)._ [70] Кодряну молдавською мовою означаК - лiсовий чоловiк. [71] Спасибi (молд.)._ [72] Тиф (тур.)._ [73] Добрий вечiр (тур.)._ [74] Добрий вечiр! Гостинно просимо! (тур.)._ [75] Олександр граф Чорногорський (iтал.)._ [76] Так тодi часто називали Молдавiю. [77] На добранiч (Квр.)._ [78] Ланцюг, кайдани (тур.)._ [79] Коники (тур.)._ [80] Зодчi (тур.)._ [81] Хто там? (тур.). _ [82] Допоможiть (тур,)._ [83] Ми Пмо, аби жити, а не живемо, аби Псти (лат.)._ [84] Геть звiдси! (тур.)._ [85] Фернандо Магеллану. [86] Iсторiя - навчителька життя (лат.)._ [87] Хто добре слухаК - добре вчиться (лат)._ [88] Хто це? (тур.)._ [89] Хто тут? (тур.)._ [90] Дядько (молд.)._ [91] Носиться по хвилях [92] Жiнка в гаремi (тур.)._ [93] Њвропа. [94] Цейлон. [95] На картах турецького адмiрала Пiрi-реПса показано було навiть Антарктиду (ще до того, як ПП вiдкрили Лазарев та Беллiнсгаузен.) [96] Кучер (польськ.)._ [97] Добридень (тур.)._ [98] Кайдани (тур.)._ [99] Об'Кднання православноП i католицькоП церков пiд зверхнiстю римського папи. Тут маКться на увазi Брестська церковна унiя 1596 р. [100] Iноземець (фр.)._ [101] Любов (фр.)._ [102] Йдеться про великого поета Узбекистану i всього Сходу Алiшера НавоП (1441 - 1501 pp.). НавоП в перекладi на украПнську мову означаК "Спiвучий". [103] До побачення (iтал.)._ [104] Шукати рятунку у втечi (лат.)._ [105] Џхати конем (лат.)._ [106] Дуже добре (молд.)._ [107] Острiв Крiт. [108] Очакiв (тур.)._ [109] Фортеця. [110] Суддя (тур.)._ [111] Цар Агесiлай кульгав на одну ногу (лат.)._ [112] Страшно сказати (лат.)._ [113] Тяжко дивитися (лат.)._ [114] Доблесть достойна запозичення, а не заздрощiв (лат.)._ [115] Найкращий зi_ всiх (лат.)._ [116] Не тiльки на землi, але й у водi К тварини (лат)._ [117] О той, що прагне слави, що пам'ятаК добро, що не маК захисту. людина, що маК вельми значний досвiд у вiйськових справах, що вмiК грати на кiфарi (лат.)._ [118] За звичаКм предкiв (лат.)._ [119] 1623 рiк за християнським лiточисленням. [120] Кримчак (лат.)._ [121] Керченська протока. 2 [122] Перекоп (тат.)._ [123] Розбiйник (тат.)._ [124] Нужника (польськ.)_ [125] Ада - острiв. Кримськi татари часто називали весь Крим Кирим-адаси (Рiв-острiв) чи просто "Ада". [126] Асан Росiянин (тат )._ [127] Турецько-арабський вислiв, що означаК побажання щастя; дослiвно перекладаКться так: якщо бог забажаК. [128] Турецька кiннота. [129] Спасибi (тур.)._ [130] Брудний собако! (польськ.)._ [131] Фарисей (польськ.)._ [132] Ось тобi плата! (польськ.)._ [133] Гарматний двiр (тур.)._ [134] Тобто два а половиною мiльйони. [135] Найбiльшi мусульманськi свята. Рамазан-байрам вiдбуваКться на початку мiсяця Шеввеля (десятий мiсяць), а курбан-байрам - через 63 днi (у мiсяцi Зiльхиджi). [136] Дрiбна турецька монета. [137] Дiвчина (тур.)._ [138] Безправний селянин. [139] Полоненi люди на продаж. [140] Податок за вiру. [141] Султанський палац. [142] Солдати двiрцевоП охорони султана. [143] Канцелярiя (тур.)._ [144] Начальник капиджiв (тур.)._ [145] Перекладач. [146] Хай не вистачаК сили, але вже саме бажання заслуговуК на похвалу (лат.)._ [147] Одна, двi, три (лат.)._ [148] Маяк (грецьк.). [149] Удосконалений Квропейський лук, що мав пристроП для прицiлювання та доброго натягування тятиви. [150] Чортiв сину (молд.)._ [151] Пороховий погрiб. [152] Зенiт (араб.)._ [153] Католицька молитва "Тебе, боже, хвалимо..." (лат.)._ [154] Нi (тур.).