али. Скiльки ходимо, ще й разу не бачили. Якось ми з Василями, йдучи з училища, сiли перепочити на пожухлiй травi, i котромусь iз нас спало на думку: скiльки ж то кiлометрiв треба пройти нам за два роки навчання, якщо вiдкинути од них недiлi та канiкули? Множили паличкою на землi (в умi-бо спробуй помножити!): 250 днiв на вiсiмнадцять кiлометрiв - дев'ять вiд села до училища та дев'ять назад. Вийшло рiвно чотири тисячi п'ятсот кiлометрiв. Зразу ми потетерiли. Сидiли i дивилися один на одного мовчки. Тодi Василь Силка Чи-це-я-чи-не-я (так ми його прозвали пiсля того перевдягання в училищi) пiдхопився на ноги i вигукнув - як лоша проiржав крiзь широкi рiдкi зуби. - Хi-гi-гi! Пiдождiть! Це ж як за два роки разом, то багато, а як щодня потроху, то й не багато! - А й справдi! -здивувалися i порадiли ми. -То ж як разом! I потупцяли далi. Усiм нам зробилося весело, ноги враз полегшали. А Василь Обора, наймовчакуватiший i найдужчий серед нас, проказав на радощах, затинаючись: - А'а менi брат В'олодя на весну т'апочки з Харкова при'везе! На цiй... резиновiй пiдошвi iз ската. - Обора коли дуже сердився або радiв, то говорив отакою коротенькою спотикачкою. Я теж не втримався - розказав про те, як повеличав себе у заявi до училища не Павлом, а ПавлентiКм, i ми розсмiялися гуртом. Та найдужче зрадiв зi свого вiдкриття Василь Чи-це-я-чи-не-я. Вiн не вмовкав аж до села, гордо чвиркав крiзь зуби, смiявся-повискував та одно допитувався: - А ви злякалися, що чотири тисячi з половиною, еге ж? - Коли б... - А я дивлюся, злякалися моП хлопцi! I думаю собi: стiй! Це ж як разом, то багато, а як щодня потроху... Дорогу вiд села до райцентру ми подiлили на станцiП. Перша, одразу за селом, - Провалля, або Млин (за проваллям на горi стояв вiтряк). До цiКП станцiП дорога була крута, але брукована, а далi йшла грунтова, аж до райцентру. Друга станцiя звалася Ли - це два телеграфнi стовпи, що пiдпирають один одного. Третя А, такi ж самi два стовпи, як в Ли, тiльки з поперечиною посерединi. Четверта - Осика, п'ята - Вербичка, далi Мiсток, Олiйниця... I так аж до училища. З цими станцiями нам стало ходити веселiше: не встигнеш дiйти до першоП, а вже й другу видно. - Оце якщо комусь далеко ходить, - розмiрковував уголос Чи-це-я-чи-не-я, - треба сказать йому, хай придумаК собi станцiП: ближче буде, еге ж, хло'? - Або купить самокатку, - мляво докинув третiй наш Василь, Кiбкало. Вiн i в ходi, i в рухах, iз лиця млявий, аж кислий. I весь якийсь видовжений: руки довгi, ноги довгi, обличчя довге, навiть лоб не можна сказати, щоб високий, а розтягнутий угору i звужений, де починаКться чуб; брови над перенiссям двома клинчиками, теж угору пнуться, майже сторчма, i не розбереш, чи то вiн дуже здивований, чи ось-ось заплаче. Коли Кiбкало мовчить i нiчого не жуК, губи йому завжди одвисають куточками вниз - аж нудьга вiд них, як тлянеш. А може, то вiн тiльки менi таким здаКться, бо вiн же менi (чи я йому?), той... суперник! Ми троК iдемо босi, а черевики, зв'язанi шнурками, несемо через плече - на них ще зима буде. Тiльки Кiбкало ходить узутий, бо в нього про зиму чоботи К i валянки шитi з калошами. Ще К в нього офiцерська польова сумка. Ми носимо своП зошити в руках або в пазусi, а вiн - у сумцi на вузенькому блискучому ремiнцi. З неП Кiбкало усе щось тягаК вранцi, як iдемо до училища, i Псть. Ми ще й разу не бачили що. Навiть коли витягаК, не бачимо, бо вiн, як надумаК Псти, випереджаК нас крокiв на три, перекидаК сумку з-за спини наперед i длубаКться в нiй, по-курячому нахиливши до неП голову, потiм знову пересуваК за спину, i нам ззаду видно, як у нього починають ворушитися жовна... Тодi й нам починаК канудити пiд ложечкою. - Ти, В'асилю, якщо ж'ереш, так iди п'озаду нас, - глухо каже Василь Обора i тодi вже мовчатиме, поки i до училища дiйдемо. Брови у нього над самими очима, густi i чорнi, плечi похитуються при ходьбi вгору-вниз, угору-вниз, а ноги товстi i коротшi, нiж тулуб. Кiбкало вiдстаК i йде позаду. Понуро, мовчки йдемо всi. I раптом Василь Силка, наче прокинувшись тiльки що, вигукуК: - А менi сю нiч снилася Австралiя! Наче йду я по АвстралiП, а кругом жовто-прежовто, i сонце пече... Силка любить географiю i розповiдаК про кожну краПну так, наче вiн там був. Вiд старших двох братiв, якi пiшли на вiйну i не повернулися, Василевi зостались Пхнi пiдручники, географiчний атлас i книжка про Дерсу Узала. Ми читаКмо ПП по черзi: то вiн, то я. Уже разiв по десять прочитали. А Обора i Кiбкало й разу - вони не люблять читати. - ...Так жовто, як у Штокаловому садку од абрикос. Банани. Банани, апельсини, ананаси... Нiхто з нас не куштував абрикос, бо нi в кого в селi вони не ростуть, тiльки в Штокала на горi, бiля провалля. Старий Штокало стереже Пх удень i вночi, а як не вiн, то його жiнка - Штокалка, страх яка криклива i гугнява баба. Вона як скаже посеред двору увечерi "Га?" -- то скрiзь у селi чути, i собаки починають гавкати. Тепер щодня, пiсля СилчиноП оповiдi про абрикосову Австралiю, iдучи в училище й назад, ми дивимося на Штокаловi абрикоси такими очима, що дiд кам'янiК посеред садка - довгий, сухий, сивий - i свариться на нас пальцем. Тодi ми одвертаКмося, вдаючи, що й не думали дивитися на його абрикоси. СпускаКмося з гори кам'янкою. Сонце вже низько, ховаКться за вiтряк над проваллям. Кам'янка ще трохи тепла, усипана пiдгорiлим покарьоженим листям з кленiв над дорогою - воно лускотить пiд босими ногами, ламаКться. Не доходячи до Штокала, сiдаКмо взуватися, щоб селом iти при повнiй формi. Зав'язуКмо шнурки, а самi зоримо спiдлоба на абрикоси, Пх ще багато, аж гiлля гнеться, i вони сяють у низькому довгому сонячному промiннi, горять жовтогарячим багаттям i пахнуть. "Дз-з-з", - гудуть оси та бджоли попiд тим багаттям. Нi Штокала, нi баби не видно у садку. - А що як давайте накрадемо хоч покуштувати! - шепоче Силка. - Тiльки не дивiться туди... Пiдождемо, поки смеркне i... Хоч по жменi. - Ну да, ми накрадемо, а вiн в училище докаже? I виженуть, - кисло пророчить Кiбкало. - Та хiба ж це крадiжка, як по жменi? - дивуКться з нього Чи-це-я-чи-не-я. Щоки у нього повнi, червонi вiд хвилювання i в дрiбному пушку, що блищить проти сонця. Великий лоб теж червоний, пiлотка над ним стирчить, поставлена руба - мала. На Силчину голову усi нашi пiлотки малi. А на Кiбкалову - великi, бо в нього гостра голова. Мати вшила йому пiлотку, i вона смiшно стирчить ззаду курячим гребенем. - Ви - як хочете, а я пiшов. - Кiбкало плаксиво наставляК вгору своП кiлочки-брови i йде геть, пiдкидаючи худими кульшами польову сумку. - Ну й хай iде! - втiшаК Силка мене та Обору. - Ми й самi, еге ж, хло'? Обходимо стороною Штокалiв садок, сторожко оглядаючись, а чи нiхто нас iзвiдти не бачить, i, придержуючи зошити за пазухою, сунемося навсидячки в провалля аж до дна. Щурики вилiтають зi своПх нiр у червонiй глинянiй стiнi над нашими головами i зчиняють переляканий лемент, ширяючи над проваллям. У нас його звуть ще "стiнкою", бо дуже крутосхиле: потоки з Писаревого лiсу прорили. У проваллi холоднiше, нiж там, на горi. Тихо шумить вода, чиста, з лiсових джерел. Напилися, лежачи i вмочаючи носи у воду, - холодна, аж зуби ломить. Сидимо тихо. Щурики потроху змовкають i знову зi швидкого лету, стрiлами влiтають у своП нори-гнiзда. I як вони ото влучають? Жодна й крильцем не зачепить глини. Складе Пх, зведе хвостик-ножички докупи i - фiть - уже в норi. Над проваллям ще видно, а внизу, довкола нас, уже сутенiК, вода чорнiшаК i шепотить-шепотить... Ми мовчимо i водимо очима, як справжнi злодiП. Хлiб мiй у кишенi, двiстi п'ятдесят грамiв, аж до матерiП прилип. Як же це тiтка Ялосовета вечерятиме без хлiба?... Нiчого, скоро, казано, даватимуть на трудодень. Якби просом дали, то краще: варили б цiлу зиму кулiшi. Кулiш, якщо густенький, можна i без хлiба Псти... А втiм - чого ж без хлiба? Я ж носитиму потроху. Нiчого, тепер, як я в училищi, не пропадем. Одежа К, сiмсот грамiв хлiба щодня. Дров на саму хатину небагато треба. То як велика хата, тодi не настачиш. - Вовкiв за вiйну розвелося, як чортви, - шепоче Василь Силка. - Вчора на нашому кутку виломили у бабиному Остапишиному хлiвчику стiну i забрали козеня. Плакала баба - страх. Вона плаче, а коза й собi: ме-ке-ке, ме-ке-ке, теж плаче за козеням, дитина ж. - А я не боюсь в'овкiв, - каже Василь Обора. - Я, як упiймаю хоч одного, то задушу - i все. Ще б! Обора такий сильний, що... Вiн брав колись в обидвi руки по двi нiмецькi протитанкових мiни i виважував поперед себе. Поночi вже. Зорi над проваллям блимають. Звiдси вони бiльшi i яскравiшi. Недарма кажуть, що з колодязя i вдень можна зорю побачити. Холодненько. Вже i дрижаки у тiло вступили. Сидимо-сидимо, тодi то у Силки, то в мене плечi смик-смик! Самi. В Обори нi, а в нас. - П'омерзли?-питаКться Обора. - А менi байдужеч-ки. Ту зиму сиджу в хатi б'осий, бо мати кудись п'iшла i ч'оботи взула. Т'ак я в'искочив на к'алюжу, наковзався б'осяка досхочу - i в хату. Так i зашпорiв не б'уло... У мене шкура б'ичача. ПрислухаКмося. Чути: дзелень-дзелень... Напружилися, випросталися сидячи. Дзеленькання - далi, далi. Стихло А-а, то мiрошник з млина пiшов, ключем подзеленчав - Так, - ляснув себе долонею по колiну Василь Силка, - ти, Па, сиди тут, а ми з Оборою на розвiдку. Василi подралися вгору, покотилося груддя з-пiд Пхнiх черевикiв i забулькало в струмок. I тiльки-но за ними стихло, чую: - У-У-У-У...десь за млином. Здригнувся увесь, а холод аж у п'яти шпигнув: що воно? I знову: - У-У-У...жалiбно-моторошно так. "Вовк? Вi-iн, вовчик-братик!" Видно, голодний... Бо таки дуже жалiбно виК. Вгорi хекають Василi, сунуться разом з груддям де мене. - Вовкулаку чув? - питають. - Чув. Ну, що там? - ШвендяК по садку... БлискаК цигаркою i кашляК, аж у грудях реве. I ти скажи, не спиться ж йому! Уже по селу нiде й вогника. I знову сидимо, слухаКмо воду в струмку та вовка за млином. - Чого вiн тож-то коло млина тиняКться? Там же _нi кошари, нi свинарника. - Вiн не тиняКться, а сидить на заднiх лапах, закинув голову i плаче з голоду, - каже Силка. - Жде глупоП ночi, поки люди поснуть. - Як оце ми ждемо... - Все одно н'аша вiзьме! - вигукнув Василь Обора. - Брехня, до ранку не виходить. Цi Штокали, дiд Прокiп i баба Ганна (ПП дражнять Гендзя за гугнявiсть), мабуть, найскупiшi в свiтi. У сорок п'ятому, як поприходили нашi з вiйни, хто зостався живий i не пропав безвiсти, в колгоспнiй конторi були гульби. Дещо з комори виписали, дещо люди поприносили у складчину. Штокалам загадали киселю принести, бо в них найкращий у селi садок. I з усiх - по чвертцi горiлки. Штокали принесли i кисiль, i чвертку. Почали гуляти, пiсень завели, три лампи дванадцятилiнiйнi горять - теж у складчину принесенi. Спiвали, спiвали, дiйшла черга i до "Гандзi". ЦiКП пiснi у нас найкраще вмiли ще до вiйни. Весело так, що хоч танцюй пiд неП. Проспiвали перший куплет, починають другий, а баба Гандзя Штокалка встала i голосно прогугнявила до свого дiда: "Хедiм вiццiля, Прекопе, бо нас тут дрежнять!" Кинулись ПП вмовляти: що це ж - пiсня, що не тiльки ж вона - Гандзя, а i в пiснi Гандзя... Де там! Витягла дiда з-за столу - i до дверей. Тодi обернулася та: - Оддайте наш кисiль! Усi зареготали i вiддали Пй кисiль. А голова колгоспу Осадчий вiдкоркував чвертку з горiлкою, розлив по склянках i сурйозно, без посмiшки, сказав: - Доженiть Пх та оддайте i оцю чвертку, хоч вона й порожня!.. Догнали. Вiддали. Взяла й порожню... - На олiю буде, - сказала. А Штокало мовчки телiпався за нею. Пiсню таки доспiвали, але вимовляли вже не "Гандзя", як треба, а "Гендзя": Гендзя цяця, Гендзя птиця, Гендзя гарна молодиця!.. Угорi почало виднiшати - мiсяць зiйшов. Вiн освiтив край провалля з одного боку i в нори щуриковi заглядав, либонь, аж до дна. Ми з Силкою вже не пересмикували плечима, а дрижали. Менi було чути, як пiд гiмнастеркою виступили на тiлi сироти. - Д'авайте вогонь розкладемо, - сказав Обора, - бо жалько на вас дивицця. Наламали бур'яну понад струмком, назбирали сяких-таких паличок i запалили. Коли пригрiло в груди, пiдставляли спини, держали руки над полум'ям, доки в долонi припече, i ховали Пх попiд пахвами: коли там тепло, то i всьому тiловi тепло. - Як на екваторi! - радiв Чи-це-я-чи-не-я, зогрiвшись. На його обличчi, осяяному полум'ям, блищав золотенький пушок. - Њ екватор, - пояснив вiн, - це така умовна лiнiя, що дiлить земну кулю пополам. I К Еквадор - це краПна, Пх не треба плутати... - Як вивчусь на м'еханiка, не пiду в механiки, - сказав Василь Обора, - сяду на трактор. Механiк - що? У моторах колупатися та запчастини дiставать... А то сам за рулем. Я колись орав уночi, як прицепщиком був. Л'овко - страх. Фара свiтить, скиби попереду блищать, тракторист пiд скиртою спить, а я сам. Стану, прочищу плуги од бур'яну - i далi погнав... - А я пiду вчитися на географiю, - сказав Силка. - Так пiсля училища одробляти ж три роки треба... - То й що? Одроблю i пiду на географiю. - А цi абрикоси i в с'ерединi жовтi, чи тiльки зверху? - Хтозна. Я тiльки кiсточку бачив: гостренька така з одного боку, а з другого тупiша... - Менi здаКться, що вони гарячi. Оце нiч, а вони гарячi... - По-моКму, вони в пушку, еге ж? - Хтозна... Скоро осьо взнаКмо. Вогонь почав пригасати. Тiльки жарок ще грав i мiнився. - I вовк чогось мовчить... - Пiшов стiну в когось ламати. - Ану, Па, сходи ще ти подивитися за Штокалом, твоя черга, - сказав Силка. Прислухався. - Цсс, наче хтось iде, - зашепотiв. - О, чуКш? Угорi справдi щось наче протупало i зникло. Потiм звiдти покотилася грудка, упала в наше багаття, i з нього шугнули iскри. Ми посхоплювалися на ноги i задерли голови, але пiсля вогню не бачили й на крок вiд себе. - Не бiйтеся, це я, - хрипко сказав хтось iзгори. До наших нiг потекла дрiбна глина, а слiдом за нею з'Пхав... Штокало. Вiн тримав обома руками бiля грудей кепку з абрикосами... - Нате Пжте, та йдiть уже додому, бо менi спать хочеться. - Штокало дихнув на нас ядучим тютюновим духом з рота. - Сiдайте, чого ви постовпiли? Хто ж так лагодиться красти? Кричать, балакають, не тiльки менi, - у село чути. Вогонь кладуть! ЗлодiП називаКться... Тихо треба, якщо вже замiрилися красти! - Та ми, дiду, тiльки покуштувати хотiли! - вигукнув щиро Чи-це-я-чи-не-я. - Хiба ми красти?.. - Оце ж берiть та й куштуйте. Та i я з вами якусь iз'Пм, бо ви тут так про них балакали, що аж менi закортiло. - Дiд засмiявся i перший узяв з кепки жменю абрикос. Ми й собi несмiло потяглися руками до кепки, взяли по однiй, вiдкусили потрошку, тримаКмо в ротi i слухаКмо на смак, як тiтка Ялосовета ремiсницький хлiб. Нi, зразу не добереш того невиданого смаку! Як мед? Куди там тому медовi! То мед - i все. А це... I сонцем пахнуть. Хоч i холоднi. А ми думали, що вони гарячi... - Як ананаси! - вигукнув Силка. - Я читав. - Кi' в трясцi нанаси! Обрикоси, та й годi, - хрипiв прокуреним горлом Штокало. Вiн дуже плямкав, джвякав, прицмакував, бризкався соком i брав з кепки зразу по жменi... - Чи ти бачив отаке! - дивувався. - Щодня топчуся по них, а нiколи ще такi добрi не були! Трясця зна що! Ану ке лиш, збiгайте котрийсь та нарвiть ще кепку. Тiльки тихо i не з одноП гiлки, бо стара завтра як обнаруже, то буде менi поза шию... Першим подався Василь Обора. Принiс повну кепку з горою. За ним - Силка. За Силкою - я. О, якби тiльки хто знав, яке то щастя - рвати абрикоси уночi при мiсяцi! Нахилиш гiлку, а вони тебе лагiдненько по макiвцi - тут-тук-тук... Об щоки труться оксамитне - К-таки на них пушок. А котра й сама за пазуху впаде, полоскоче золотою мишкою i пригрiКться. i вже ПП не чути... Ми носимо, а Штокало Псть i Псть та кiсточками пахкаК з зубiв, як з малокалiберки. - Ху-ух! - простогнав вiн пiсля останньоП кепки i вiдкинувся спиною на глину. - Оце вмолотив за гурта! Живiт такий важкий зробився, що й з провалля не вилiзу. Ми з Василями затоптали вогонь - бува, вiтер знiметься - i побралися нагору, пiддержуючи дiда попiд руки. Хлопцi - попiд руки, я позаду в ступнi його пхав. - От-от спасибi, о-от спасибi, - сапав i хрипiв Штокало. - Старiстю тiльки в провалля легко... Нагорi нас зустрiв мiсяць, безвiтряна тиша i тепло - у проваллi було набагато холоднiше. - Нарвiть же тепер i в пiлотки, додому понесете, - сказав Штокало. - А я пiшов спать. Ох, боже-боже, живiт як не лусне, хай вам абищо... Заходьте й ще, як закортить. У проваллi ждiть, я вас там знайду... Ми йшли кам'янкою, що холодно блищала при мiсяцi над горою, i несли, притуливши до грудей, як немовлят, пiлотки з абрикосами. Вони тьмяно жовтiли i пахли, здавалося, на всю нiч, аж за село. Iшли i всяк хвалили Штокала, дихаючи в лице один одному абрикосовою духмянiстю. Василi повернули до своПх домiвок. Менi ще до мосту йти з кiлометр. Уночi наша пiвхата - як чулан на березi рiчки. Тiльки й того, що з бовдуром угорi. Ба! - у вiкнi свiтиться! I бiля хвiртки чорнiК хтось. Iде назустрiч. Тiтка Ялосовета. - Це ти? - Я. - Господи, ледь серце не розiрвалося... - схлипуК. - Де ти був? Я вже аж на гору ходила виглядати. - Нате, - простягаю Пй хлiб i пiлотку з абрикосами. - Та не плачте, я бiльше не буду... ЗбираКмося ми щонедiлi бiля двору Василя Силки, як _уже засинюК на вечiр, i мiсяць, холодний, жовтневий, стоПть посеред неба. Сидимо на лавочцi перед оградочкою - з нiмецьких снарядних ящикiв зробили. За оградочкою лежить солдат Iван Iванович Кудряш. У сорок третьому Iван Iванович стояв у Силки разом з iншими артилеристами: його вбито пiд час бомбардування, коли вiн держав за поводи коней-гарматовозiв, щоб вони не _злякалися вибухiв та не забiгли. Конi лишилися цiлi, а Iвана Iвановича пронизало дрiбним осколком напроти серця. Ми з Василем зiбрали п'ять ящикiв на дощечки. Силка з Оборою обрiзали на них шипи (для снарядiв ящики, а на шипах, як скринi), я затiсував Пх пiд штахет, а Кiбкало прибивав до лат[3]' навколо могили. Низенька вийшла оградочка, але рiвна, пiд шнур. Перед тим, як грати, Василi настроюють балалайки по першiй струнi, а я пiдiгрiваю сiрниками шкуру на бубнi, щоб дужче натяглася, тодi вона дзвiнкiша. - Що будемо грати? - питаК Чи-це-я-чи-не-я. - Може, пiдозiрську польку утнемо? "Пiдозiрська" - од назви нашого села. Цю польку Силка придумав сам. Вiн радiК, що придумав ПП. Тiльки слiв немаК. То ми вже самi приставили Пх: "Ой ти, полька, закадрелька..." А далi немаК слiв пiдходящих, i ми спiваКмо, що в голову стрельне, або просто триндикаКмо. Василi спiвають, а я мовчу, бо колись почав пiдспiвувати, а вони кажуть: "Ти, Павле, тiльки вибивай, спiвати не треба - ти впоперек тягнеш". То я вже Пм i не заважаю. У головах Iвана Iвановича ми посадили тополеня. Воно одразу й прийнялося i погнало вгору, як з води. За три роки на пiвтора метра пiдросло. Коли ми домовляКмося, де зустрiтися увечерi, то кажемо: бiля Iвана Iвановича. Њ чутка, що його i всiх солдатiв, якi похованi в полi, при дорогах i в садках, будуть викопувати i звозите до братськоП могили у колгоспному дворi. Ми вже вирiшили, що не дамо Iвана Iвановича. Обступимо могилку, вiзьмемося за руки i скажемо: "Нi! Тут пiд шляхом, на виду - раз, тополька - два, оградка - три, до того ж дiвчата нашi кругом горбка насiяли потурнаку, а на самiй могилi нагiдок та гайстрiв насадили. Не дамо. "Нашi" дiвчата - це Соня Приходько, Маня Кiвшик i Оля Њхнич. Три. А нас четверо. Доки ми ходили в самих гiмнастерках, то всi семеро вмiщалися на лавочцi коло Iвана Iвановича. Тепер у шинелях, i лавочка стала тiсна. Довелося доточити. Дiвчатам бiльше рокiв, анiж нам, але вони ходять до нас, бо старших парубкiв немаК. Семен Петик К, так вiн ходить "на чужу", на хутори. Вiн i там нарозхват. Василi починають польку. Силка граК з медiатором[4] з плексигласу, на кожнiй струнi окремо, як на мандолiнi, Обора всiма пальцями, по всiх струнах разом (у нього "хтора"), а я пробую бубну-кийком, лiктем, об колiна, - щоб не чути було брязкала. Затим вступаю легенько, непомiтно. Василi наказали менi: "Ти бери такт, от i все". То я й беру такт. А дiвчата наче ждали - та ждали, ми знаКмо - вже йдуть он при мiсяцi, мережаною вiд гiлля на деревах стежкою, i Маня голосно регоче, щоб ми почули, що - йдуть. Менi уже сiмнадцятий рiк почався, i вона каже, що я дуже хороший. "Ти такий хороший, Павле, що - не знаю..." Вона до мене щоразу пiдсiдаК, i як не смiКться, то зiтха. Оце вже пiвроку, мабуть, Василi, Силка та Обора, кажуть: "Любить вона тебе, упадаК, бач? А ти дурний. Ти ПП пригортай, кажи Пй що-небудь, бо подумаК, що ти жевжик, i пiде до Петика". Хай iде, про мене... Якщо вона така. Дiвчата пiдходять. Усi пiд ручку, заплетенi, у хусточках. - Здрастуйте, хлопцi! - Дра'! - одказуКмо ми. Ранiше, доки не носили форми, просто здоровкалися, а тепер отак, по-парубоцьки. - То можна й сiсти чи стояти? - Сiдайте, в ногах правди нема. Пiдрегочують, сiдають. Маня вибираК мiсце мiж мною i Кiбкалом. ВмощуКться затишно мiж нашими шинелями. Чую: тернулася об моК плече, злягла на нього трохи. Нарошне... Що я - маленький? - Добрий вечiр, - каже менi на вухо, тихенько. - Добрий вечiр, Маню. Спiткнулися ми таки: Василi невлад бренькають, я невлад вибиваю. - О, взяли збили! - вигукуК Силка; - Давай заново. I ми починаКмо спочатку: "Ой ти, полька, закадрелька..." Менi треба, щоб лiктевi, було вiльно вибивати. _Кажу Манi: - Одсунься трохи, бо лiктем нiяк ворушити. Вона одсуваКться трохи, пхаючи Василя Кiбкала до краю лавочки. - Кому кохання, а кому штовхання, - кисло мимрить Василь. НатякаК. - Ти тепере, як воКнний, -вигинаКться до мене Ма-ня, щоб не пiдбити лiктя. - Така форма, - кажу. I дзеленчу брязкалами, струшуючи бубну, потiм знову вибиваю кийком. - Хло, давайте "Ой ти, Галю", - просить Оля Њхнич. - Можна, - погоджуКться Силка. Музикою у нас заправляК вiн: вказуК, коли як грати, коли як вибивати. Ми починаКмо "Ой ти, Галю", що "хорошого стану, а хто ж тебе любить буде, як я перестану". Хлопцi й дiвчата спiвають. Гарно виходить: i весело, i жалiбно трохи. А я мовчу. Виводить Маня. Голос у неП не дуже дзвiнкий i ледь-ледь тремтить, як вона високо бере. - Та й ким ти будеш? - тихенько питаК вона посеред пiснi. - Шофером чи трактористом? - Слюсарем, - кажу. - 3 металу що ото все роблять. Лопати... i все таке. А майстер казав, що вивчимось, то _сережки вмiтимемо... - I менi зробиш? - Маня нахиляКться близько до мене, зазираК в очi. - Не знаю... Металу треба. Золота або срiбла... - Можна i з п'ятака. Я у перекупок на базарi бачила, такi ловкi-ловкi! - Можна... мабуть. Не знаю, спитаю у майстра. - Ти, Маню, або спiвай, або балакай, - кидаК Василь Кiбкало. - Вiн нiчого не робить, нi спiваК, нi граК. I сердиться, як Маня до Мене говорить чи просто так сидить поруч. То й ходи з нею, хiба я що! - А цi, як Пх - "сороковки", що в дiвчачому училищi, красивi? - Всякi К. - Ти там собi нiякоП ще не надивив? - Та нi... - кажу. - Дрiбнi вони ще, на "шкентелi" ходять. - Гляди, бо я плакатиму, - шепоче Маня так близько, що торкаКться губами мого вуха, i менi стаК жарко. - Ти он до Кiбкала обiзвися. Бачиш, надувся. - Ну й нехай! - ТвоК дiло. Кiбкало повертаКться до мене боком, налягаК на Маню грудьми i каже кисло: - Ти вибивай, а не - сачкуКш. - А ти не лiзь! - Маня сердито вiдштовхнула Василя. - Заграйте, хлопцi, "Чорноморця", - попросила вона i почала неголосно: Чорноморець, матiнко, Чорноморець, Вивiв мене босую На морозець... Вхопила повiтря, як схлипнула: Вивiв мене босую Та й питаК: Чи К мороз, дiвчино, Чи немаК?. Я не вибивав i не брязкав. Так сидiв i слухав. А мiсяць! Ну, не знаю: чого мiсяць у недiлю так свiтить? У буденнi днi вiн якийсь байдужiший! А в недiлю - не зводив би з нього очей. I нi слухати нiкого, нi грати не хочеться, а йти i йти степом кудись... Тiнi од квiтiв над Iваном Iвановичем падають аж за оградку, й чорнобривцi i гайстри тiльки красуються, а нагiдки гiркувато, сумно пахнуть. Вони цвiстимуть, доки й снiг упаде, ще й над снiгом жовтiтимуть днiв два, якщо не буде морозу... Отак десь i тато лежить. А може, й не так, може, присипало десь. Присипало ж у нас на ДжулаКвому ярку солдата в окопi. Ненароком знайшли оце недавно. Тiльки автомат, ремiнчик i котелок цiлi, а то... Ой, нема морозу, Сама роса, А я молодая Стояла боса... - Ти, коли будемо розходитися, йди, а я дожену, - шепоче Маня. - Не швидко йди. -_ Та вже ж, - одказую. - Пiдожду. Вона менi - як вiжки: куди смикне, туди й повертаю, Хай би краще Кiбкалом отак повертала. Або нi, не Кiбкалом... Ну, Силкою, ну, Оборою... - Гайда, дiвчата, танцювати абощо, - каже Василь Чи-це-я-чи-не-я. - Бо чогось нудно. Сидять усi, як привезенi. А ти, Маню, до нас бiльше не приходь. До замостян iди оно, там парубки бiдовiшi. У мене камiнчик. - Чого не приходити? - дивуКться Маня. Нарошне, чути, граКться. - Того, що Павло, як ти тут, не вибиваК, а клепа як попало i невлад. А Кiбкало всихаК на очах! - А то вже я не питатиму, куди менi ходити, - гонористо вiдказуК Маня. I просить ласкавенько, наче й не сердилася тiльки що: - Заграйте нам "Ойри". ГраКмо "Ойру". Я вибиваю старанно, щоб Чи-це-я-чи-не-я не одсилав Маню до замостян. Це - за мiст, там .теж збираються на вулицю. Оно вони спiвають: "Однажди два героП просились ночувать..." Соня з Олею iдуть танцювати вдвох, бо Василi ж грають, а Кiбкало бере Маню. Вона неохоче встаК, iде з ним за руку, а сама оглядаКться на мене i винувато посмiхаКться. Чого? Кортить - танцюй. Я ж все одно не вмiю, хоч би й не треба було вибивати. Василь крутить Маню навколо себе, вiК полами шинелi, а брови стовпчиками вгору - дивуються чи плачуть на радощах... Вiн з Манi не зводить очей, а вона з-за плеча у нього - з мене. Очi в неП сумнi, благальнi. I я одвертаюся. Василi заграли швидше, я ледь устигаю за ними, з бубном, але так треба пiд кiнець "Ойри". Потiм балалайки враз, одрубом умовкають. Василi разом накривають струни долонями, а я ще якийсь час тихенько, нiби даленiючи, дзвоню брязкалами - це теж так треба. - Ой пiдбилася! Ой упаду! - лящить Оля Њхнич несправжньо, роблено, щоб схоже було на дiвку, i перевальцем, по-качиному йде до лавочки. Вона дуже натоптувата, неповоротка, Пй не личить лящати. Тоненьким личить, а Пй нi. Соня справдi зморилася, бо аж не здишеться: в танцi вона "водить" Олю - не водить, а тягаК за собою. Тодi просить Василiв: - Не треба бiльше так швидко грати, хлопцi, бо серце вискоче. Дiвчата сiдають на лавочку: Оля - коло Василя Обори (вони личать одне одному), Соня - бiля Силки, бiленька, тиха i покiрна. Коли Силка нищечком розказуК Пй про географiю, вона тихо зойкаК i дивуКться: "Ой, а де це - Гренландiя?" Кiбкало i Маня сiдають не одразу, бо вiн ПП не пускаК - обхопив довгими руками, скиглить Пй щось на вухо, а вона випручуКться i каже вголос: - Пусти, бо вдруге не пiду з тобою. Сам танцюватимеш! - I смiКться поблажливо i звабно водночас, наче й проти i не проти того, щоб Кiбкало обнiмав ПП. Що за мода?.. I знову сидимо всi рядочком, як пiд вiнцем. Дiвчата нiби чогось ждуть, а ми не знаКмо, що й робити: йти чи ще побути. Кисла вулиця. Може, тому, що нам уставати завтра о п'ятiй годинi i йти, щоб устигнути на лiнiйку та снiданок. Дiвчатам що - Пм до школи на вiсiм годин. Батьки К, матерi К, хати цiлi у всiх... - Давайте, хлопцi, ми будемо вчити вас танцювать! - пропонуК Маня. - Без музики, пiд язик. А можна в умi спiвать. - О, це дiло! - вигукуК Силка, розстiбаК шинелю, накриваК полою Сонинi вузенькi плечi, i вони починають крутитися, ходити маленькими крочками назад i вперед. Василь щось воркоче, а Соня тихо проситься: - На ноги не наступай, бо в мене й так пiдошва надiрвана. Василь Обора з Олею теж пiшли товкти товченицю: вони обоК важкi в ногах. А Маня взяла мене i, як ласочка, огинаючись (видно, пiд свою музику "в умi"), повела по колу, тодi далi, далi вiд гурту. Очi сяють, пальчики, в яких вона тримаК мою долоню, гарячi. - Ти мене любиш? - спитала тихо, самим лише подихом. - Я? Не знаю... - Як - "не знаю"? Нi трiнечки? - Хтозна... - Ну от я тебе... як побачу, хоч здалеку, то так радiю, що побiгла б назустрiч. А сама з мiсця не рушу- терпну i дивлюся на тебе, дивлюся... Ти позавчора тяг дрова з лугу, якесь гiлля, голову в плечi нагнув... а менi жалко - страх. Побiгла, помогла б, якби не люди. Вони ж такi, що зразу щось придумають. А ти радiКш, як побачиш мене? - Радiю. Думаю: он Маня йде... - I все?.. - Маня високо пiднiмаК брови, i вiП, губи Пй дрiбно тремтять, пальцi слабнуть на моПй долонi. - А що ж iще? - Ну от я до тебе як доторкнуся, то мене в жар кидаК одразу... - I менi так було! - радiю. - Як ти шепотiла, що плакатимеш. - Маня припадаК лобом до моКП шинелi. - Ой, колю-юча яка! - шепоче i, пiднявши голову, смiКться до мене очима вгору: вона трохи менша вiд мене на зрiст. - Нова, - кажу. - Позавчора тiльки видали. - Давай утечемо. - Маня гаряче дихаК менi в пiдборiддя. - Давай? - Та нi, пiдождемо, поки всi будуть розходитися, бо скажуть... - Хай скажуть! Нам-то що? - Нi, ми ж усi разом ходимо щодня, а тут на тобi - хто куди. - Тодi я тебе дожену, - шепоче вона ще раз те, що вже казала. - А Василь? - Я од нього вирвусь. Або обдурю. Ти не бiйся. Ми знову пiдтанцьовуКмо до гурту - не я, а вона, я просто йду. Вiкна по селу, хоч i так не густо свiтилися, почали гаснути. Тiнi вiд топольки i квiтiв на могилi Iвана Iвановича подовшали i примерхли - мiсяць подався вниз, почав пригасати, а зорi пояскравiшали на пiвнiч. - Пора ком на хауз! [5]' - оголосив Силка. - Тепер аж до тоП недiлi. Вiн однiс у двiр балалайки (обидвi вони його, теж вiд братiв зосталися), накрив бiленьку Соню шинелею так, що вона вся сховалася пiд нею, i пiшов проводити додому та розповiдати дорогою про дивовижнi краПни за горами та океанами. Завтра вiн розкаже нам, про яку краПну саме розповiдав Сонi i як Соня дивувалася. Вiн радiК, коли його слухають i дивуються. Васить Обора взяв Олю Њхнич i попрощався з нами. - П'ока! А ми втрьох зосталися. Василевi Кiбкаловi йти пiд гору, вiн живе недалеко вiд Штокала, а Манi й менi - до мосту. - Що ж, пiшов i я, - кажу. - Щасливо, Ти не йдеш, Маню? - Iду. Я сама боятимусь... Але Кiбкало мiцно тримаК ПП за стан i дивиться на мене кисло-ненависними очима. А до Манi каже: - Я проведу. Чого ти боятимешся? - Пусти, Васю! - проситься Маня улесливо. - Тобi ж зi мною не по дорозi. Тодi ще проситимеш, щоб я тебе провела, сам боюся, скажеш... - Чого б я боявся, - гогошиться Василь i повертаКться до мене зi своПм гребенем на пiлотцi. Вiдходжу геть. Але сьогоднi менi не так легко йти, як було ранiше, коли Кiбкало держав Маню, щоб зосталася. Сьогоднi менi болить iти самому. Не знаю, що робити. Вернутись i просто вирвати Маню з його рук, - так вона ж сама бiсики йому посилаК i танцювати бiжить, - чи йти, хай як хоче? А вони торгуються. О, регоче!.. Наче лащиться. Ну й регочи! Вже як одiйшов далеченько, чую: - Василю, пусти, бо вдарю! Оглядаюся - бiжить, вистукуК черевичками, хустка бiлiК. Пристоюю, жду. - Ой, насилу вирвалася! - Маня швидко дихаК i спершу бере мене пiд руку, потiм прокрадаКться долонею в шинельну кишеню, де й моя рука, бере ПП м'яко i тисне. - От причепа цей Кiбкало! Такий свого скрiзь доб'Кться, дарма що з виду - тяптя. - I тебе доб'Кться? - Нi-i, мене - дзуськи! - Ти ж сама до нього... смiКшся якось так. Маня зупиняКться. Я теж, бо руки нашi в однiй кишенi. - Тож я наро-ошне! - вигукуК вона посеред шляху смiхотливим шепотом. - Я люблю, як мене люблять! I граюся нарошне... А не люблю його i на остiлечки, - показуК менi дрiбненьких пiвпучки. - Iй-богу! А ти подумав... - Хiба тебе розбереш? То "хi-хi", то "вдарю".... Маня смiКться. - Ходiмо, бо_ вiн ще доганяти здумаК. - I зiтхаК. - От не везе менi з вами... Ми рушаКмо далi. Заходить мiсяць, глухне нiч. За рiчкою вже також тихо, лише то в одному краП Замостя, то в iншому чути по вуличках короткий лункий реготок: там теж розходяться по домiвках, i дiвчата проводжають одна одну, щоб не страшно. Маня живе вiд мене через п'ять хат. Коли я йду з училища, вона. або виходить на порiг, або дивиться через фiранку у вiкно i легенько, потайки, перед обличчям собi махаК до мене пальчиками, щоб тi, хто в хатi, не помiтили. Я завжди киваю у вiдповiдь, що - бачу. - Ходiмо до нас у берег, на вербi посидимо. - Ходiмо. Iдемо до мосту, а там збiгаКмо з крутоП греблi i понад рiчкою - до верби, ПП спиляли ще до вiйни. Кора давно обсипалася, спiд почав братися мохом, а зверху стовбур блищить, вичовганий посиденьками: бабусi, дiдусi i молодшi та дiти сходяться сюди щонедiлi на балачку - послухати, погратися, насiння пошеретувати... Верба холодна. Маня пробуК ПП рукою i просить: - Одкинь полу, щоб я на неП сiла, бо в мене спiдниця тонка. Я розстебнув ще не слухнянi новi гаплики на шинелi, вiдкинув полу. Маня сiла, пошукала рукою нiрки у мене поза спиною, знайшла i обняла за стан. - Ой, те-епло! Теплий ти. - Коли б, пiд таким сукном... - кажу. Хотiв погладити ПП руку, вже й пiдняв був свою i знову опустив: ще подумаК - заграю. На рiчцi тихо i зоряно. Пiд берегом, помiж лататтям плюскаКться дрiбна рибка; лiлiй уже немаК, обсипалися, лишилися тiльки зеленi глечички. Скоро i латаття, i вони поринуть пiд воду i лежатимуть на днi до весни. Пх видно буде крiзь молодий лiд, але будуть вони вже не зеленi, а червонi, з прозеленцем. Маня кладе голову менi на груди i легенько, тремтливо зiтхаК. Я нахиляюся, дихаю Пй за комiр, щоб зiгрiлася у своКму легенькому пiджачку та ситцевiй бiлiй кофтинi. Вона тихо смiКться i мiцнiше обнiмаК мене. - Тепло? - питаю. - Лоскотне, - шепоче. У шию лоскотно. - Пора б уже i йти, менi ще креслення робити, - А менi алгебру... - Це, якби не вiйна, ти була б уже в дев'ятому класi? - А ти? - Теж у дев'ятому. Я з шести рокiв пiшов до школи. Закортiло... - Якби ми торiк сюди переПхали, я з тобою походила б хоч зиму в один клас... - Манинi батьки недавно переПхали до нас з-пiд Кременчука. - Сидiли б за одною партою, еге? - У нас не заведено, щоб хлопець з дiвчиною сидiв, То вже пропащий: засмiють i хлопцi, й дiвчата. - А що тобi креслити? - Молоток. У трьох проекцiях: вид спереду, вид згори _i вид збоку. - Навiщо? - Щоб потiм за цим кресленням зробити молоток. - А так, без креслення, хiба не можна? - Нi, треба, щоб точно, по розмiрах. Маня обертаКться обличчям до мене, очi Пй темно, глибоко i гаряче блищать, аж страшно трохи. Бiляве, лискуче зблизька при зорях волосся вибилося з-пiд хустки на лоб, на щоки. - Поцiлуй мене, - шепоче. Я вiдводжу погляд вiд ПП очей i кажу навпростець - чого ж тут критися, як це правда: - Я не вмiю. Тодi вона пiдводиться трохи i сама тулиться щокою до моПх губiв. Щоки ПП горять. Я трохи поворухнув губами i знову стис. - От, а казав, не вмiКш, - млосно шепоче Маня i знову вмощуКться головою менi в груди. Я таки наважився: погладив ПП руку, - Ти ще не змерзла? - Нi... Маня мiцнiше обнiмаК мене за стан, горнеться i питаК:. - Скiльки тобi вчитися в училищi? - Два роки. - А тодi? - На заводи пошлють. У города, кажуть. Маня зiтхаК: - Тодi в армiю.,, - Мабуть. - Я все одно тебе ждатиму. I з города, i з армiП. Хоч i п'ять годiвi - Вона рвучко пiдводиться i пильно дивиться менi в очi. - Вiриш? Кажи, що вiрю, бо я розсерджусь i заплачу. Я вже за тобою плакала, що ти такий... В очах у неП справдi зблискують сльози. - Вiрю, - кажу хрипко, бо голосу чомусь не стало. Маня знiмаК з мене пiлотку i закидаК долонею мою чуприну назад. - А лоб який бiлий пiд чубомi Тобi вже можна за чiсуватися вгору. Отак, отак, - пригладжуК. - Нi, треба з водою. Водою, тодi гребiнцем. А зверху пiлотку. - Вона мовчить, куйовдить пальцями чуб. - Павлику... Чого ти такий несмiливий? Ти з усiма такий, чи тiльки зi мною? Це мене зачiпаК. - Розтапша, еге? - питаюся. - Нi, ну... - Треба так, як Василь? Ухватив - i тягне... Тягни!.. Несмiливий Я всi гранати, якi тiльки знаходив, перекидав, - i нашi, i нiмецькi. Тiльки протитанковi не пробував, бо вона важка i швидко рветься - через чотири секунди. А нiмця як за руку вхопив i кричав, коли вiн замахнувся на тiтку Ялосовету сокирою за те, що вона не вiддавала йому валянка примiряти? Вiн тодi так дав менi носака пiд бiк, що я з тиждень перехняблений ходив. А хату як гасив, щоб половинка зосталася?.. Правда, то все, може, згарячу, не знаю. Думаю так, i раптом чую, як у повiтрi прямо на нас щось шурхотить. Одразу впiзнав - грудка. Упав на Маню грудьми, аж вона зойкнула. А по вербi за моКю спиною- бух! Так i К: грудка! Од греблi летiла. "Ах ти ж гад! Знайшов несмiливого?! - i теж хапата грудку, але не встигаю кинути - роздавив у руцi. - Ах ти. ж гад!" Вiд греблi шляхом потупотiло. Не через мiст, а назад. А хто - не видно, поночi. Гнався, поки дух забило. А-а, не дожену: вiн довгоногий. I вертаюся назад. - Хто то? - питаКться Маня злякано. Вона стоПть бiля верби з моКю шинелею в руках. - Та хто ж... - Беру у неП шинелю i вдягаюся. - Василь Кiбкало, хто ж iще. ШпигуК... - Будемо йти вже. - БоПшся? - Та нi. Пiзно Лаятимуться дома. БоПться. Ми йдемо через нашi грядки, тримаКмося за руки. Серце менi стугонить, плечi тiпаК. Хай скаже спасибi, що не догнав! Виходимо поза хатою на стежку попiд шляхом. У нас не свiтиться вже: тiтка Ялосовета знаК, що в недiлю я вибиваю на бубонi i приходжу пiзнiше, то не жде. - Далi я сама, - каже Маня i легенько, в'яло забираК свою руку з моКП. Вона йде до свого двору, а я стою i вiдчуваю, як пусто i тоскно робиться менi - нiчого не хочеться: нi додому в темну хату, нi креслення робити; устану годин у три та й зроблю. Iшов би оце кудись, хоч i мiсяця немаК... А куди? Нiколи зi мною такого не було. - Маню! - гукаю тихо. - Не йди... Вона зупинилась i стоПть якийсь час нерухомо. Потiм повiльно-повiльно вертаКться, опустивши голову. Пiдiйшла близько, припала до мене, хапаК мою голову в долонi, i я чую на своПх щоках ПП мокрi вiП i гарячi тремтливi губи - Маню, ану ступай додому! - чути вiд ПП двору, не голосно так, несердито. Мама. То - ПП мама. - ЧуКш, Маню? Ось ти в мене подiвуКш... Почалися дощi. Зранку, в обiд, увечерi, вночi - щодня хлющить. Видно, за все лiто провину спокутували. Шинелi нашi не встигають просохнути наскрiзь, тiльки нагрiваються за нiч у хатi, а вранцi, як iдемо, парують до першоП десь або до другоП станцiП - i знову дощ. Ходити стало важко. Грейдер розгас, трави на узбiччях немаК, там було б твердiше. СковзаКмося, падаКмо разiв по три, доки до околицi мiстечка доплуганимося. А там уже кам'янка, там легше. Iнколи нам трапляКться машина - з Харкова, Полтави або з ЛютенськоП МТС: "шевролети", ЗIСи, пiвторатонки, "студебеккери". Ми пiднiмаКмо руки, "голосуКмо". Зупиняють - сiдаКмо, i коли машина починаК десь буксувати, найчастiше супроти середньоП нашоП станцiП Осика, у крутому видолинку - пхаКмо ПП, доки виПде; не зупиняКться - чiпляКмося. Вiйськовi шофери завжди беруть нас: мо' жалiють, а мо' за форму. Вона ж майже однакова з Пхньою, тiльки ми в черевиках i з "кльошем", а вони в чоботях i галiфе. Першим пiдчепився на попутну, ще як було сухо, Василь Обора. Пiд горою, коли шофер перемикав швидкiсть, учепився ззаду за борт, дригнув товстими ногами в повiтрi й опинився в кузовi. Тiльки рукою нам помахав. Деремося кам'янкою вгору, хвалимо Василя, що молодець, не побоявся, що давно нам пора було б до цього додуматися. - Це ж проПхал