донесе. Переполоще вiйна людей, як вода пiсок". - Гаврило, давай гарбу поставимо i коняку сховаКмо, - обiзвався старий, набиваючи люльку. - Коняка добра - забрати можуть. - Ви од неП самi вiдмовитесь. Уляна зустрiла Пх плачем i лайкою. Бiдна жiнка, видно, розгубилася, губи в неП тремтiли. - Де ви ходите в бiсового батька? Прибiгали вже десять раз iз ружжами Джмелики, на сходку загадували. А що я на тiй сходцi буду робити одна? Ви ж таки чоловiки. - Не торохти! - гримнув на неП Йонька, якому в своПй рiднiй хатi й стiни допомагали, i вiн, здавалося, не боявся нiкого в свiтi. - На яку сходку? Чого? - А ти мене спитай. Нiмаки щось будуть казати, чи що... - Шукай чисту сорочку i штани, - заметушився Йонька. - Може, землю дiлитимуть. Шукай, кажу, чого очi вилупила? - На смерть я тобi шукатиму! - крикнула Уляна i вийшла на двiр. Гаврило понуро сидiв на пiддашшях; пiдперши руками голову. Йонька вискочив у бiлiй пожмаканiй сорочцi, пом'ятих вузеньких штаненятах, в чоботях босонiж, простоволосий, лице свiтилося, як у церковного паламаря. - Добивайся, щоб нарiзали на Радькiвщинi. То наша дiдiвщина. Окреме, як там, нiде не бери. Затямив? - тупцювався вiн бiля Гаврила. - Уляно, винеси цiпок i смушеву шапку. Уляна, плачучи, пiшла в сiни. За хвилю звiдти вилетiли цiпок, шапка i сiрячина. Впали серед двору. - КидаКш? - засвiтив очима Йонька. - Так шануКш хазяПна? Вiн схопив у руку цiпок - i до сiней, його перепинив Гаврило: - Охолоньте трохи. Йонька пiдплигнув по-пiвнячому, дрiбно затрусив цiпком: - Я тобi, шеймо, покажу, як почитать хазяПна. Я тобi пропишу равноправiК... Сердито окрутнувся i, зiгнувшись, крисиною гiо-ходкою побiг до ворiт. За ворiтьми переродився: спина розiгнулась, ноги вирiвнялися, голова закинулася трохи назад, цiпок виставився наперед, шапка здибилася вгору. "Iди, вони тобi прирiжуть. Як одхватять, то аж по отому рiпицю". Гаврило звiвся i хотiв було йти до себе в двiр, але в цю хвилину вийшла заплакана мати. - Сину, - тихо схлипнула вона, - що ж воно в нашiй сiм'П робиться? Один побiг ворогам на поклiн, так тому ж i не диво, дурний, неписьменний, а й та, - вона кивнула головою в хату, - учена i теж збираКться. Пiдiйшла до неП, говорю: "Ти ж жiнка красного командира". А вона... - Уляна ледве вирвала iз скривлених губiв: - А вона каже: "Тепер другi командири прийшли, офiцери..." Нещасна мати приклала фартушину до очей i зайшлася тим плачем, яким плачуть трудовi люди, коли Пм особливо тяжко: очi сухi, а горло здавлюК так, що дух забива, ось-ось задихнеться. Чорними руками в голубих пагiнцях жил розправляла фарiу шину на колiнах. I тодi Гаврило побачив, як материна сльоза впала на вказiвний палець, важка i лапата, як дощова . крапля. Мати похапцем витерла ПП, щоб приховати вiд сина, але вiн уже побачив, i в грудях у нього задубiло, вiн устав i пiшов у хату. Ще не вiдкриваючи дверей, почув тихе пошаркування Юлиних нiг, наспiвування пiвголосом. Вона закривала i вiдкривала чемодан, було чути, як стукаК кришка i клацають замки. Гаврило зайшов i, закривши за собою дверi, зупинився, спiдлоба дивлячись на Юлю, що, вбрана у шовкове плаття з широким вирiзом на грудях i взута в модельнi черевики, розчiсувала перед малесеньким дзеркальцем своК пишне каштанове волосся. - Що скажеш? - запитала вона тоном графинi, незадоволеноП раннiм вiзитом прикажчика. - Куди це ви збираКтеся? - Хочу глянути на Квропейську культуру. - Може, та культура вашого чоловiка свинцем облила навiки. - Що ж робити - на вiйнi вбивають. Обдуваючи Гаврила шовками, Юля вийшла в сiни. Гаврило схопив за руку, люто дихнув Пдучою махоркою в обличчя: - ЗлигаКшся з ними, сучко, - як жабу роздавлю. - О, та ви настоящий мужчина, - засмiялася, пручаючись, Юля. В душi у неП буяла розбишацька веселiсть, нервовий мороз ходив по тiлi. Коли вона, цокаючи каблуками, вискочила надвiр, вiтер захолодив ПП шовками, заграв волоссям, залосотав попiд пахвами. Юля засмiялася, а мати притулила фартушину до очей. Вулицями, похнюпивши голови, брели на сходку люди: деякi бiгли, аж спотикалися, п'яти Пх аж горiли: "Земельку роздаватимуть. Дiдiвщину, - божевiльно блискали очима, шарпали iнших за поли, скалили жовтi, обкуренi зуби. - Дiждались-таки - дiдiвщину Повертатимуть. Хе-хе-хе! Треба швиденько бiгти, бо вже, мабуть, i списки составленi". Заднiх, яких було бiльшiсть, пiдганяли Джмелики гвинтiвками. Артiльнi трударi, галасливе жiноцтво, яке не раз брало Оксена в такий обмолот, що вiн не знав, куди подiтися, дiди, що, нiби зговорившись, доказували не раз на колгоспних зборах, що незамiнних комiрникiв нема i треба Пх мiняти через кожен рiк, щоб не встиг навчитися красти, - iшли поволi, спiдлоба позираючи на нiмецьких солдат: "Iч, ковбасники проклятi, як у себе вдома". Рух у селi посилювався ще й тим, що нiмецькi мотоциклiсти-квартир'Кри гасали вулицями, пiдшукуючи затишнi хати для офiцерiв. Розквартирування супроводжувалося насиллям, присущим нiмецькiй армiП. Жителiв зi всiма манатками викидали просто надвiр, i вони зараз же переселялися в хлiвцi, погрiбники. Звiльнювалась квартира, - нiмецькi дезинфектори обприскували ПП жовтою рiдиною', денщики заставляли цивiльне населення все мити i чистити i, коли все було готове, - тягнули офiцерськi чемодани, набитi французькими парфумами, украПнськими вишивками i золотом розстрiляних КвреПв. Шмецькi солдати кишiли всюди. Тi, що були при обозi, водили до Ташанi напувати високих, товстозадих коней рижоП мастi. Солдати ходили по-домашньому, в сукняних капцях, парусинових штанях i кремових сорочках. Там же, бiля Ташанi, стояла кухня, i кухар в бiлому ковпаку рiзав на машинцi свiжу телятину. Два солдати волокли в кущi телячу шкуру, смiялися i голосно розмовляли, так що луна вiд Пхнiх голосiв носилася понад рiчкою. Пiд вербами розташувалося чоловiк сто пiхоти. Вони ще не встигли переодягнутися, сидiли в звичайнiй похiднiй формi, але вiдчували себе на вiдпочинку: на травi лежали купами зеленi ранцi з пiдшитою на горiшнiй сторонi телячою шкiрою, зброя, фляги з плоскими алюмiнiКвими кухликами. Деякi солдати голилися, а деякi, роздягтися по пояс, милися бiля рiчки. Одна груда на чолi з фельдфебелем згуртувалася бiля мосту. Звiдти раз по раз чувся голосний регiт. Це веселе збудження було викликане витiвкою, яку придумав фельдфебель: вiн швиргав у воду мило, i не встигав брусок осiсти на дно, як за ним кидалося чоловiк п'ять сiльських хлопчакiв i, пiрнаючи, бовталися там, вириваючи брусок один у одного. Вони пiрнали небезпечно глибоко, i тiльки бульбашки, що лопалися нагорi, свiдчили про те, що десь там знаходиться жива iстота. Мило дiтвора добувала тому, що вдома нема i що його тепер нiде не дiстанеш. Фельдфебель у пiдтяжках поверх сорочки брав з мiшка по одному брусочку, але не дуже часто: вiн давав можливiсть хлопчакам пошукати, а солдатам натiшитися. - Цi маленькi дикуни дуже добре плавають, - сказав офiцер у кашкетi з високою тулiКю i в блискучих, вичищених чоботях. Солдати, побачивши офiцера, стали на "ахтунг". Фельдфебель розгубився, розумiючи, що його застали за непотрiбним заняттям (в армiП переслiдувалося марнотратство, а вiн майже задурно розкидав у рiчку солдатське мило), виструнчився так, що пiдтяжки готовi були трiснути. Офiцер не звернув уваги на марнотратство, а, усмiхаючись, дивився на хлопчакiв. Потiм ляснув пальцями i, не вiдриваючи очей вiд води, не дивлячись на фельдфебеля, зробив знак, щоб йому дали брусочок мила. Солдат подав мило. Лейтенант затис його в руцi i наказав вiвчарцi, що сидiла бiля його чобота, прищуливши вуха, щоб вона була уважною. Вiвчарка насторожилася, подалася вперед. I тiльки вiн кинув мило, плигнула в рiчку. Дiти, захопленi роботою, не бачили ПП. Один iз хлопчакiв озирнувся, щось закричав, i всi вони, переляканi, попливли до берега. Вiвчарка плавала швидше i, очевидно, добре розумiла накази, що передавалися Пй нiмецькою мовою. Вона пливла вздовж берега, щоб не дати вискочити дiтям з води. Дiти попливли назад, на протилежний берег, де з реготом тiшилися нiмцi. Вiвчарка завернула Пх i звiдти. Дiти посинiли вiд холоду, очi зробилися скляними, тоненькi ручки не мали сили триматися на водi. А з берега неслися крик i смiх i летiло у воду мило. Юля побачила ту забаву. Лице ПП зблiдло, очi загорiлися недобрим вогнем, i вона закричала, щоб дiтей не ганяли: - Ей ви, солдафони, що ви робите? Солдати, що копали пiд вербами ями для маскування машин, помiтили ПП. - Ком, панiнка, шляфен, - кричав один з них, голий по пояс. Другий, бiлозубий iз тоненькою сiточкою на головi, що охайно тримала його довге, як льон, волосся, махав рукою: - Айн кус, айне плiтка чоколяда. Я? Юля розумiла брутальнiсть Пхнiх натякiв i бачила, як вони роздягають ПП очима i прицмокують язиками, але гордо несла свою розпутну красиву голову i облiпленi шовками стегна. Офiцер перестав кидати мило у воду, застиг, широко розкривши очi. Вона знала, що зверху йому видно все, i коли вiтер вдарив по шовках, вона не загасила Пх, а тiльки глянула вгору i зустрiлася iз масними очима офiцера. "А що, i тебе розбираК краса руськоП баби? Я ще помучу вас, гадiв, - усмiхнулася Юля i погасила очима погляд офiцера. - Знаю, уже сьогоднi ти мене шукатимеш, ганчiрник плюгавий". Вона вiдкрила сумочку, яку на Восьме березня купив Федот, i раптом Пй захотiлося заплакати. Щось гiрке, змiшане з криком, ворухнулося в душi: "Невже колись було Восьме березня i нам, жiнкам, робили подарунки? Нас збирали в Будинковi ЧервоноП АрмiП, i командир частини усiх вiтав. Правда, я трусилася до танцiв i до чужих чоловiкiв, i збори були для мене скучнi, але вони все ж таки були. Гм. Я нi про що не думала, а жила, як птиця. А тепер? Що тепер?" Розшукавши жовтенький патрончик помади, вона пiдфарбувала губи, потiм знайшла хусточку i стерла фарбу. "Для кого? - запитала себе. - Для чого?" - i, труснувши каштановою кучмою, пiшла до школи, де вже юрмилися селяни. Юрба ця, простi селяни, вчорашнi колгоспники, була зовсiм не такою, як тодi, коли тут вiдбувалися великi вбори або мiтинги, коли всюди чувся смiх, му-аика, пiснi, балачки, коли, поз'Пжджавшись iз хуторiв, дядьки тiльки й говорили: "Здорово, куме, давненько вже не бачились. Як там Хома Брус? Живий ще?" - "Та живий, нiвроку. Оце баба померла, так вони недавно оженилися". - "ОтакоП! От тобi й Хома! Та я б оце i сам переженився, так отож свiй мiлiцiонер в спiдницi". Тепер таких розмов не було, i люди стояли тихо, як на похоронi. Зелена тiнь вiд осокорiв падала на сорочки, на свитки, на сивi голови, на понурi обличчя, на чорнi, безсило опущенi руки. Тихо, тiльки листя, як жерсть, скреготить на тополях. Ранiше, бувало, виносили на порiжок школи стiл, накривали червоною матерiКю, вибирали президiю, своПх сiльських поважних людей, i сiдали вони, господарi, розправляли вуса, покахикували в жменi, вирiшували свою долю. Тепер стояв на ганку кулемет, i бiля нього стовбичило два нiмцi в касках. Сновигали Джмелики з Гошкою, тягли якiсь ящики з автомашини, видно, важкi, бо кректали добре. То був комплект ватерклозета для нiмецькоП комендатури, що влаштовувалась в школi. Нiмцi ходили заклопотанi, зайнятi своПм дiлом, не звертали нiякiсiнькоП уваги на людську юрбу i, якщо хтось iз селян, загаявшись, ставав на дорозi, кричали: "А, ферфлюхтер рус" - i садили прикладами попiд боки. Дядьки стовбичили на майданi бiльше години, в них поболiли ноги, i деякi вiдiйшли до тополь, щоб лягти або сiсти, та два нiмцi-автоматники крикнули на , них i завернули назад. Солдати так зробили тому, що Пм було наказано тримати людей напоготовi, бо з хвилини на хвилину мав появитися комендант, якого "цi-вiль" повиннi були привiтати скиданням шапок i низьким уклоном. Про це селянам сказав молоденький нiмець-перекладач." Дядьки, звичайно, повернулися i зайняли своП мiсця на площi, але ще бiльше понурили голови, як бики, на яких от-от мали начепити ярмо. Але юрбу, тиху на вигляд, пiдмивало хвилями, як берег Ташанi в бурхливу нiч. Хтось пустив чутку, що нiмцi будуть дiлити землю i вибирати сiльського старосту. - Хлопцi, не беремо землi, вона й так наша, - гарячкував помiж людьми Латочка, поблискуючи виряченим оком. - Хай женуть нагаями. По крайнiй мiрi, не сором перед людьми буде. - Замовкни. Анi писни, - глухо рокотiв на нього Бовдюг. - Бачиш, заворушилася черва, - показав вiн очима в той бiк, де стояла купка розкуркулених i Пх родичiв. Окремо рили п'ятами дучки два вiдприски пана Го-ронецького, якi з'явилися в селi чортзна-звiдки. Щоб звернути увагу iнших на своК дворянське походження, понадiвали на носи синi окуляри i пообпиралися на мережанi ковiньки. Худi, блiдолицi, вони скидалися на афонських пройдисвiтiв. Вони були десятим колiном генеалогiчного роду Горонецького, але не втрачали надiП одержати своП маКтки. Поряд з ними товклося два попи, сперечаючись за парафiю. На одному полотняна хламида, покрашена учнiвським чорнилом, на другому - в'язана жiноча кофта. В обох волосся перло, як скажене, не тiльки з голови, а з носiв i'вух. Попереду переминаючись з ноги на ногу, стояв Хома Пiдситочок, тримав на рушнику хлiб-сiль новiй владi вiд iменi села. Сiль була мокра вiд поту, що капав з бороди. Свiй дарунок вiн хотiв зберегти чистоплотним, притискував хлiб одною рукою до живота, а другою одганяв мух, що так i насiдали на нього. Бiля нього терся Йонька, повчаючи, що говорити, коли передаватиме той хлiб. - Без тебе знаКм, - кукурiкав Хома, одпихаючи Ионьку назад. Той все-таки лiз наперед, щоб виднiше було, що робитиметься на рундуку, де вже вiдчувалося пожвавлення, яке передуК появi вищого начальства. Солдати взяли на "ахтунг" i стояли витягнувшись. Появився той самий офiцер, що грався з вiвчаркою бiля рiчки i, прищуливши од сонця очi, зиркнув по натовпу. Офiцер був у повнiй параднiй формi: чистий, вимитий, причесаний, у лайкових рукавичках, якi щiльно облипали сухощавi руки. Бiлий комiр сорочки визирав iз френча, видавлював на шиП червону смужку. Вiвчарка сидiла бiля чобiт офiцера. Лейтенант наказав щось одному iз солдатiв, i той покликав вiвчарку в коридор. Вийшов перекладач. Натовп принишк. Нащадки Горонецьких зняли окуляри, попи тричi перехрестилися i перестали сперечатися за парафiю. Хома Пiдситочок вiдкашлявся, витер рукавом на лобi пiт, пiшов до офiцера, несучи на вишитому украПнському рушнику хлiб-сiль. За один крок вiд стола зупинився i сказав так, як його навчили: - Вiд селян - собственников-хлiборобiв... и-и-и... приймiть... и-и-и... наш хлiбець i сiль. Офiцер глянув на нього i, не знiмаючи рукавичок, взяв хлiб i вiддав його перекладачевi, той кинув iншому солдатовi, солдат, схопивши на льоту хлiб, зник у коридорi. Хома стовбичив перед офiцером, плямкаючи губами. Офiцер щось сказав солдатовi, той грубо штовхнув хлiбороба-собственника з ганку. Перекладач уже набрав повнi груди повiтря i, мабуть, хотiв перекласти тi слова, що сказав офiцер, але в цей час iз коридора вискочив солдат, що вiдносив хлiб, i, задравши голову до офiцера, щось заговорив швидко й весело. Офiцер посмiхнувся, а солдати голосно засмiялися. Офiцер поманив хлiбороба-собственника Хому i поставив на перших схiдцях. Народ ахнув i завмер: широким проходом помiж солдат в старому нiмецькому мундирi i картузi з орлом дибала на заднiх ногах вiвчарка, тримаючи в переднiх лапах той самий хлiб, якого подарували "хлiбороби-собственники". Вона пiдiйшла до витрiщеного з ляку Хоми i, скалячи з-пiд картуза гострi зуби, виваливши мокрого язика, подала йому хлiб. - Бери, менш, - суворо крикнув перекладач. Хома потягся руками до хлiба, явно вiдчуваючи, як з його рук зараз шматками полетить м'ясо. Але собака була ввiчливою - вiддала хлiб, сiла на заднi лапи i замахала хвостом. Хома плигнув у юрбу, вiвчарка гайнула за ним, вчепилася зубами в штани. Хлiбороб-собственник був чоловiк запасливий i мав на собi четверо штанiв, ще й пiдштаники, так що собака, хоч i була з нiмецького вермахту, а не могла прогризти всi штани i тiльки била лапами Хому по спинi, здираючи з нього вишиту сорочку. Солдатня ревла вiд реготу, офiцер гикав, нащадки Горонецьких понадiвали окуляри в надiП, що собака вермахту прийме Пх за людей цивiлiзованих i не зачепить. Попи зашепотiли: "Воньми молитвам нашим", а Ионька, сховавшись за насупленого Iнокентiя, ахкав вiд здивування: - Отакий розумний собака: штани рве, а ж... не займаК... - Чистокровна вiвчарка, - зауважив один з Горонецьких, тримаючи в руцi, мов шпагу, мережану ковiньку. Натовп мовчав, тiснiше ставали один до одного, плече до плеча, все нижче i нижче схиляли голови. Тiльки лiве крило ворушилося, сприймаючи все те, що вiдбувалося, не як ганьбу, а як милу розвагу нiмецьких солдат. Офiцер уже не смiявся, а шкiрився блискучими, гарно вичищеними зубами. Вiн покликав собаку, кинув у червону i слиняву пащу плитку шоколаду i поплескав рукою по шиП. Лице його зробилося суворим, хижим. Захлинаючись, вiн почав: - Нiмецьке командування звiльнило вас вiд комунiстiв i жидiв. За це ви повиннi служити йому вiрою i правдою, бути готовими виконати любе його розпорядження. Я, комендант, Отто Штаубе, наказую: 1) Видати всiх комунiстiв та Пх сiм'П. 2) Здати зброю. 3) Не чинити опору нiмецьким властям. 4) По селу ходити до дев'яти годин вечора. За порушення наказу - розстрiл. Все. Наказ нiмецького коменданта був вислуханий при повнiй тишi. Навiть лiве крило не ворушилося, а стояло, увiбравши голови в плечi. Комендант засунув у зуби сигарету, вийняв маленький пiстолет, клацнув на юрбу. Вона не похитнулася, тiльки лiве крило подалося назад. Вiн здивовано i презирливо глянув на тих, що не здригнули, i прикурив з того пiстолетика сигарету. - Якi будуть прохання до нiмецьких органiв влади? - запитав, затягнувшись димом. Натовп похмуро мовчав. На лiвому крилi зробився рух. - Я прошу собi Данелевщину, - сказав один а нащадкiв Горонецьких, знiмаючи окуляри i засовуючи Пх в кишеню. - Нi, я беру Данелевщину, а тобi належить байрак, ти старший, - вигукнув другий, не знiмаючи окулярiв i теж виступаючи наперед та вiдтискуючи брата назад. (Вони все робили один одному наперекiр: якщо один з них носив бороду, то другий нi). - Доведеться вам, отче, подаватися на ступську парафiю, - сказав смиренно пiп у довгiй хламидi, по-фарбрванiй учнiвським чорнилом. - А дулi в зуби не хочеш? - А менi якби дали мою батькiвщину, я бiльше нiчого й не хотiв би, - крутився Йонька. - Кавуняччя було б, як гною. - Тобi батькiвщини вахотiлося? - трусився бiля нього вирваними клаптями п'ятьох пар штанiв собст-венник-хлiбороб. - А чий син у Червонiй АрмiП командуК? - Я його туди батогом не заганяв, - щетинився Йонька, вiдпихаючи хлiбороба. - Бий краснопузого! - закричали розкуркуленi i потягли Йоньку за сiрячину. Вiн залишив сiрячину Пхнiм рукам, вишугнув аж на другому кiнцi. - А що, хiба я не маю права? - кричав вiн звiдти, розмахуючи руками. Розкуркуленi поперли на нього цiлим скопом, засукуючи на ходу рукава. - Руге, швайн! - крикнув комендант. - Що вони хотять? - запитав вiн у перекладача. Той знизав плечима. Вiн не так добре знав мову, щоб з окремих вигукiв зрозумiти, що коПться i чого хочуть цi дикуни. Вiн закричав, що якщо зараз же не буде встановлено порядок, то пан комендант накаже своПм солдатам всiх гумовими палицями побити. Це освiжило лiве крило, воно зараз же вгамувалося i трохи подалося назад. Перекладач додав: - Ставайте в чергу i пiдходьте до пана коменданта по одному. Лiве крило знову заворушилось. Бажаючi пiдiйти 'до коменданта штовхалися i терлися, як вiвцi в загородi. - А що, хiба я не маю права? - кричав уже десь помiж ними i Йонька. Два солдати, взявши в руки гумовi палицi, стали по обидва боки ламаноП черги, рiвняли ПП в шнурочок. По одному стали пiдходити до коменданта, що сидiв на стiльцi, покурюючи сигарету. Першими пiдiйшли нащадки Горонецьких: один в окулярах, другий без них. - Тарля марля фон масон монтескьК, - заварнякали вони, удаючи, що говорять по-французьки. - Парле ву франсез? - здивувався комендант i загнав пiд козирок бiлi брови. Нащадки дружно захитали головами. - Ву вуле й ву? - запитав комендант. Вони перезирнулися й тупо витрiщилися на коменданта. - Вас воллен зi? Ферфлюхтер iдiотен, - закричав, рожевiючи, комендант. - Тарля марля, якби нам земля... - Вас? Перекладач зрозумiв одне слово "земля" i переклав коменданту. - Гут, - сказав комендант i показав рукою, щоб вони вiдiйшли. Нащадки вклонилися i вiдiйшли налiво. Краги на Пхнiх ногах поблискували, як рижi боки ситоП кобили. Обидва швидко крутили мережаними палицями i так поправляли окуляри, нiби Пх уже вибрали в рейхскомi-сарiат. Обох облила тепленька водичка братсько-християнського благочестя: - Я вiдступаю тобi Данелевщину, а сам беру байрак. - Ти хочеш, щоб я тобi за болото вiддав лiс, за який у БельгiП даватимуть мiльйони? - Добре, тодi ми кинемо жеребки. - А як розколупають, що ми зовсiм не з десятого колiна нащадки? - Ми втечемо ранiше, нiж вони подумають. Гарле ковбасон, самогон, салтiсон, - знову заварнякав старший вiдприск дворянськоП фамiлiП, бачачи, що до них пiдходить нiмецький солдат i пiдозрiло зважуК Пх очима. За нащадками Горонецьких пiдiйшло духовенство. . - Я хочу на Ступки, - сказав пiп у фiолетовiй хламидi, перехрестився перед комендантом i тричi вклонився. - Вiн не знаК нi одного пункта глави од Матфея, - закричав пiп у жiночiй кофтi. - Вiн пропив церковне панiкадило. Не посилайте його на ступську парафiю. За духовенством виступило купецтво. Обiдраний старець iз лупатими очима i зайшлий грек з мiцними кукурудзяними зубами. Старець просив дозволу на вiдкриття майстернi по виробництву гудзикiв, грек - на проповiдування чорноП магiП. Потiм пiдiйшов тонкий, як жердина, землемiр iз старою астролябiКю в руках i попросив, щоб довiрили йому роздiляти землю. Розкуркуленi матюкались i просили, щоб Пм повернули хати. Потiм, задкуючи, наблизився хлiбороб-собственник i теж заканючив землi. Його впхнули до прохачiв. Останнiм явився Йонька i, знявши шапку, заморгав вiями: - Менi дiдiвщину. Кавуняччя ж - як... Йому не дали договорити, турнули до розкурку-лених. Тi схопили за шиворот, вiн викрутився i з криком: "А хiба я не маю права?" - зашевкотiв помiж людьми. - Отакий гадюка, - аж сичав Латочка. - Син за Радянську владу кров пролива, а вiн... Дай я його по шиП трiсну, - поривався вiн. - Мовчи. Дивись тiльки. Пильно дивися, що робиться. - Та вже ж не повилазило... Павло Гречаний стояв самий заднiй i дрiмав, пiдперши спиною осокора. - Чого ж ти, Павле, по землю не йдеш? - питали його. - А яке твоК собаче дiло? - огризався вiн. Комендант встав iз стiльця i сказав через перекладача, що треба вибрати старосту. Якщо К добровольцi - пiдходьте. Бажаючих довго не знаходилося, але ось натовп заворушився, пропускаючи булькатого парубка у вишитiй манишцi. Бадьоро працюючи лiктями, вiн пробивався до коменданта. Люди затамували подих. Перед ними стояв Тодось Шамрай. А будь же ти проклятий! Чом тебе мати не придушила, як ти ще був у колисцi! Очi Латочки засвiтилися вовчим вогнем. "Сьогоднi вночi я його вб'ю кiлком з-за тину", - прошепотiв вiн Бовдюговi. Комендант оглянув Тодося i залишився задоволений: такий битиме морди i роз'юшуватиме носи, К собача вiдданiсть i тигрова злiсть. - Якi твоП заслуги перед нiмецькою владою? Тодось мовчки вийняв iз кишенi вичищеного i змазаного револьвера системи "наган", поклав на стiл перед комендантом. - З цiКП штучки я стрiляв у голову сiльради, комунiста Гната Реву. - Будеш чесно служити Адольфу Гiтлеру i нiме-.цькiй владi? Тодось цокнув скривленими закаблуками i викинув уперед праву руку, як викидають нiмецькi солдати: - Буду. - Гут. Комендант махнув рукою на солдата, що стояв найближче до нього, i той винiс три нiмецькi гвинтiвки, дав Гошцi та братам Джмеликам. . - Полiцiя, староста, три кроки вперед. Айн, цвай, драй. Комендант наказав, щоб ви розiгнали палицями оцей зброд. Форан. Вперед. Гошка плигнув перший i заходився молотити по головах. Андрiй Джмелик виплигував iз гумовою палицею, як японський самурай iз мечем. Хтось лигнув його так, що вiн зарився у пiсок. "Хто б'К власть?" - кричав вiн мiж чиПмись рудими чоботами. "О божеi" - кричали жiнки. Чоловiки тiльки сопли i садили кулаками, як гирями. Павло Гречаний, у подертiй сорочцi i з розбитою бровою, гатив розкуркулених направо й налiво, косився буряковим оком на здоровенного Гошку, що маячив, як скеля в морi: "Ага, так тобi в полiцiю захотiлося, приблудо. Я ж тобi дам" - i хлипнув Гошку по в'язах. Той пiшов боком, мотнув головою, намагаючись озирнутися, щоб побачити, хто вдарив, але тут йому шпурнули межи очi пiском. Вiн заревiв, почав протирати очi, i ту" йому тая ввернули, що вискочили червонi соплi. Иоиька, якого Северин Джмелик потяг по спинi, латав крiвцею пiсок пiд тином. - А що, Ионько, дали землi? - закричав Павло Гречаний, пробiгаючи повз нього з кiлком в руках. - Людочки! Людочки! - верещав хлiбороб-соб-ственник уже зовсiм без штанiв. Ця комедiя набридла солдатам, вони вистрiлили з гвинтiвок. За одну мить майдан опустiв, залишились тiльки староста з полiцiКю. Гошка постраждав найбiльше, хоч бився, як леопард. Вiн стояв увесь подряпаний i хлюскав носом, галiфе порванi, вiд сорочки одне рам'я. Тодось в пилюцi, нiби тiльки що викинуло iз соломотряса, сидiв пiд тином. Андрiй крутив головою, а говорити не мiг: йому звернули щелепу. Северин пускав по вiтру бiлi кучерi, усмiхався - вiн був не пошкоджений. Нiмцi в захопленнi мацали залiзнi мускули Гошки, той форкав носом, як лошак пiсля пробiгу, i просив шнапсу. Комендант похвалив роботу полiцiП i наказав каптенармусу, щоб почастував обiдом. Гладiатори виполоскали розквашенi пики в смердючiй бочцi з дощiвкою i пiшли в шкiльний сосняк, де Пм було дозволено чекати дальших наказiв. Незабаром Андрiй принiс у пазусi чотири шматки хлiба, три банки нiмецьких консервiв i котелок шнап"-су. Склянок не було - дудлили з кришки. Перший тост виголосив представник вiйськовоП влади Гошка: - Яз Пх, крокодилiв, наспускаю ременiв. Они менi iщо розплатяться за галiфе. Андрiя напували гуртом. Гошка розщiпдював ножем щелепи, Северин наливав шнапс. Тодось, сп'янiвши, роздавав князiвства: - Андрiю! Бери Данелевщину i будуй гуральню, Гошко, забирай лiси i пасовиська, вiдкривай кiнний завод. - Що менi завод? Краще бардачок... Де моя молодая жизнь? Аi? Вiн гупав себе у груди, i на очах кипiли сльози. Сезерин курив, неуважно слухаючи п'яний лемент. Задимленi шнапсом очi були тоскнi, як у здихаючого теляти. VIII Родове кубло ШамраПв стало множитися i обживати степовий край вiддавна. ШамраПв наплодилося чимало. Терлися вони i по КиКву, i по Петербургу, а тут --шарах - революцiя розiгнала Пх, розполохала. Утримався лише Купрiян Шамрай, i то через те, що в червонiй кiннотi служив. Повернувшись з громадянськоП вiйни, заселив усiм виводком родинне дворище, на руПнах прадiдiвських палацiв одбухав будиночок на вiсiм кiмнат i, одержавши вiд РадянськоП влади земельний надiл, заходився господарювати. Хлiборобство йшло добре: на двох косарках сидiли наймити, якi працювали за шматок хлiба, а не за грошi, бо прибуток вiд господарства лягав грошенятами в дубовi скринi, до того ж Купрiян кумекав, що машини приносять бiльше користi, нiж живi руки, i не марнував часу та запроваджував у своКму господарствi цих машин якомога бiльше. Прибутки вiд господарювання настiльки зросли, що Купрiян став схожим на доброго фермера, i в двадцять дев'ятому роцi його прийшли розкуркулювати. Було це зимового ранку, коли за широкими i високими вiкнами будинку помiж березами виблискував снiг, а iз обкурених цегляних димарiв у порцелянове небо пiдiймався дим. Бiля обмерзлого студня, димлячи парою, на всi груди iржали вiдгодованi огирi, i те гоготiння сильних пельок довго блукало по байраках та ярах лунким вiдгомоном. Конi цокотiли копитами по льоду, мережали щилами снiг, ганяли по дворищу, кевкали селезiнкою i, повитягавши шиП, трубили радiсну весну сво'Кму господаревi. Це кiнське iржання веселило його дух, i за чаКм вiн думав, що Вiрненькому треба придбати збрую i перевести до нового станка, бо це виПзний кiнь, а Пекельного карати, бо вiн лiнько i хитрун. Тут же, за чаКм, вiн викликав конюха i наказав набрати з мiшка цукру та почастувати улюблених коней. Чаювати Купрiян любив сам у своКму кабiнетi, куди не мав права нiхто заходити, крiм нього. В цiй теплiй, затишнiй кiмнатi з двома гратчастими вiкнами, що виходили в сад, з маленьким горiховим бюрком i килимами, шаблями, мисливськими ножами i шкiряним диваном вiн любив побути на самотi, щоб помiзкувати: як вести господарство, а iнодi й просто подрiмати бiля теплого камiна. Зараз надворi морозище, кiнськi пiдкови прикипають до льоду, а в кабiнетi тепло, можна й подрiмати. Купрiян лягаК на диван, деякий час дивиться на пусту фiлiжанку чаю, що паруК на столi, i закриваК очi. Зненацька прочумуКться вiд гамору i довго не може зрозумiти, що то за гомiн. Спочатку йому здаКться, що то конюхи ганяються за кiньми, тому що вiн виразно чуК кiнський тупiт, тривожне ржання i рипотiння снiгу пiд людськими кроками. Але згодом вiн чуК, як хтось бiжить коридором i голосить. Дружина. Вона торгаК дверi, щось белькоче. Голос ПП тривожний, в сум'яттi. Вона звалюКться коло дверей i шкребе Пх нiгтями, як недобита кiшка суху землю. Купрiян кидаКться до широкого вiкна. У дворi повно чужих людей. Вони виводять iз стаКнь коней, тягнуть iнвентар. Деяку мить вiн стоПть, учепившись занiмiлими пальцями за вiконнi рами, потiм зриваК iз стiни шаблю i в однiй сорочцi вибiгаК на ганок. Снiг i шабля слiплять його - в очах чорнота. Вiн' плигав у двiр, як у каламутну воду, i, блiдий i розпатланий, летить дворищем. Юрба, ахнувши, розколюКться. Гнат Рева, в довгiй кавалерiйськiй шинелi, стоПть, мiцно впершись блискучими хромовими чобiтьми в пухнастий снiг, в руцi мигтить револьвер. "Б-бах-ба-бах", - ляскаК дворищем. Кулi змiтають снiг. Купрiян зупиняКться. Шабля - блискавкою в снiг i шипить, мов кобра. - Нi з мiсця, гадi - кричить Рева i тиче Купрiя-новi револьвера в зуби. - Руки назад, вперед, маршi - i виводить з двору згорбленого, тремтячого i безсилого. Жiнка, уже в воротях, накидаК на чоловiка дублений кожух i шапку. Тодi чорним цуценям викочуКться за ворота наймолодший син Тадик. - Куди? ТатуП Куди? - кричить вiн, хапаючись за рукава кожуха. Гнат цапаК його за шиворот, вiдкидаК у снiг i рипить хромовими чобiтьми далi, вiрний революцiйнiй правдi невiрний сльозам ворога. Тадик рветься до батька, ричить, очi його паляться вовчим вогнем. ЦiКП ж ночi Купрiяна iз сiм'Кю вкинули у' вагон i повезли на пiвнiч. Всю дорогу Купрiян лежав пiд кожухом, нiчого не Пв, не пив i ослаб так, що старший брат пiдводив його ; попiд руки. Тадик скiмлив у куточку, як зiнське щеня. Батько i старший брат поводили себе так: перший стогнав, а другий рипiв зубами. Одного разу вночi, коли поПзд стояв серед снiговоП пустелi i вартовi, наглухо задраПвши дверi вагонiв, пiшли грiтися, батько покликав Тадика i старшого брата i, висунувши з-пiд кожуха брюзкле лице, сказав: -Я довго не протягну, а ви, хто залишиться живим, не забудьте, хто мене замордував", - i, схлипнувши, вкрився кожухом. На однiй станцiП вартовi випустили стару i Тадика пройтися побiля вагона. Внизу - косогiр, забитий снiгом, а далi - царство лiсiв, у яких людина губиться, як голка в снiгу. Мати, ставши на колiна, била поклони снiговiй пустелi. Глядь - немаК Тадика, покотився .у бiлу прiрву чорним клубочком, тiльки снiг закурiв слiдом. Розправився у тiм лiсi, помахав шапкою з бiлоП прiрви та й зник у нiй назавжди. Вартовi матiр посварили, але особливо не докучали, i один з них, постарше, сказав: "Ти, стара, не рюмсай, все одно твого мальчонку на сортувальнiй вiдiбрали б i в дитячий будинок опредiлили б". Але в дитячий будинок Тадик не потрапив. Вiн довго блукав по тайзi, цюкав з голоду зубами, доки його, обмороженого, кволого, знайшли мисливцi. ВiдпоПли гарячим чаКм, загорнули в собачi шкури i повезли в тайгу. Весною вiн оклигав, i його стали брати на полювання. Тадик вивчив повадки звiрiв, умiв Пх кондошити i майстерно здирати шкуру, добре правив собаками, влучно стрiляв. Характером зробився замкнутим : нiколи нiхто не чув вiд нього нi нарiкань на свою сувору долю, нi скарг на тяжке життя, нiкому вiн не розповiдав про своПх батькiв. Одне тiльки виразно помiтили мисливцi - його невмолиму жорстокiсть: коли йому давали потрошити недобитого звiра, вiн витягав iз шкiряного чохла гострого мисливського ножа i з якимось вовчим оскалом наближався до живого лося. Звiр тремтiв шкiрою, благав очима, але Тадик наступав на шию, брав за роги i, замiсть того, щоб одним змахом ножа перетяти шию, рiзав поволi, з тихою насолодою. В його очах свiтилася дика радiсть, коли вiн бачив, як тварина трiпоче в передсмертних муках. Часто вiн дивував старих i бувалих мисливцiв тим, що, перерiзавши тваринi горло, не цiдив димлячу кров у жерстяну кружку, а пив прямо з горла тварини, блаженно, навiть не присолюючи ПП. В п'ятнадцять рокiв вiн був сильним, спритним, хитрим i безжальним, i мисливцi побоювалися його. Џхнi побоювання виправдалися: взимку вiн украв найкращих собак i втiк iз поселення. З того часу почалося його злодiйське страшне життя. Тим самим мисливським ножем, яким вiн домучував недобитих лосiв, вiн рiже на смерть свого товариша i, забравши грошi, втiкаК в Крим, бродить по Кавказу, якшаКться iз злочинним свiтом всього кримського узбережжя; вештаКться вiрменськими базарами, ярмарками, допомагаК осетинам викрасти красуню Маргет; займаКться перепродажем крадених товарiв, водиться з контрабандистами, якi викидають його iз вагона в пiщанi бархани середньоазiатськоП пустелi. Там вiн подихаК з спраги. Степовi беркути в'ються над ним, як над падаллю, розкльовують живiсiнького на шматки. Очi його склянiють, тiло горить на сонцi, як верблюжа шерсть на вогнi. Вiн уже марить i пливе по гарячих пiсках на гарячiй сковородi, i йому здаКться, що голова в нього уже репаКться, як кримський каштан. Але i на цей раз щастить: його пiдбираК караван, його вiдпоюють кумисом i везуть на верблюдах, як бухарського емiра. Незабаром вiн уже валандаКться на строкатих ярмарках у рябiм ватянiм халатi i чорнiй, шитiй срiблом тюбетейцi, спить у руПнах староП мечетi i вимiрковуК плани, як пограбувати знаменитого рiзьбяра по срiблу i золоту. План виношений, кривий нiж iз золотою рукояткою пiд халатом, вiн iде робити дiло i несподiвано вступаК в бiйку. Його шпортають ножем пiд ребра, вiн потрапляК в лiкарню, нюхаК наркоз. Там його залатують i передають у тюрму. З цього часу починаКться нещаслива смуга в його життi. Випускають iз тюрми, потрапляК знову, i все за такi дурницi, що йому хочеться зарикати з досади. Тюремнi грати пiвденного неба рiже ятаган мiсяця i кличе на волю. Вночi йому сниться сон, який перевертаК душу: з темного кутка дивляться на нього батьковi очi, а пiд стелею гримить голос: "Ти зробив те, що я тобi заповiдав? Ти знаКш, хто мене зжив iз свiту, чи вже забув?" - гогоче батько в кам'яному ящику тюрми, i вiдлунок його гримить, як грiм, в кримських кар'Крах. Пiсля цього сновидiння Тадик робиться кволим. Тюремнi дружки не пiзнають свого капiтана. Вiн не втручаКться в життя камери i вночi не рипить зубами, а тихо стогне. Вiдбувши строк, Тадик виходить iз тюрми двадцятичотирьохрiчним вовком, перестаК красти i пiд чужим прiзвищем iз наганом у кишенi простуК до рiдних берегiв, до УкраПни. Поводить себе тихо, смирно: одяг чистий, сорочки бiлi, грошей повнi кишенi. Наприкiнцi весни 1941 року таКмно прибував у Зiнькiвський район, переховуКться по лiсах навколо Троянiвки i мiсячними ночами висиджуК на БеКвiй горi, промацуючи очима залиту мiсячною млою долину. В ту нiч, коли Гнат повертався з хутора, Тадик чатував у троянiвському яру. Вирiшив стрiляти в груди, але видимiсть була поганою, i вiн, щоб не промазати (в яру було темнувато), пропустив Гната мимо, дав йому з'Пхати на горб. Тепер Тадиковi чiтко було видно коня i вершника на тлi нiчного неба. Тадик вистрiлив три рази. Вершник не впав. Тадик зрозумiв, що промахнувся, завив вiд злоби i кинувся тiкати на дикан-ськi лiси. У Полтавi сiв на поПзд i став пробиратися до кордонiв ЗахiдноП УкраПни. В Захiднiй УкраПнi протинявся до початку вiйни. I як тiльки ця територiя була зайнята ворогами, вирушив у Троянiвку, щоб розплатитися за своП кривди, повернути родовi маКтки i вiрою та правдою служити нiмцям. Ще не встигли нiмцi розквартируватися, як Тадик пiдшукав хату пiд старостат, наказав навести блиск. Полiцiя зiгнала жiнок i примусила вишкребти до миготiння пiдлоги. Коли все було прибрано, виметено i вичищено, Гошка прибiг до нього на квартиру i вiдрапортував, що все готово. - Що саме "готово"? - Чисто, хоть голим пузом лазь. - А роменських рушникiв навiшали? А портрет великого фюрера повiсили? - Нi. - Дiстати рушники i портрет, iнакше я не прийму старостат. I як ти, кретиноз, вважаКш, що в такому виглядi, як я зараз, можу з'явитися серед представника кiв нiмецькоП влади? В оцих нещасних штанах? Нiзащо на свiтi! На ранок щоб на менi був випрасуваний чорний костюм, бiла сорочка з краваткою-метеликом i культурний цiпок з набалдашником. Наказ султана зрозумiлий? - Та вже ж. - Тодi чому хавало роззявив, великий вiзир? Вперед, на Бухару! Гошка вдарився тiм'ям об одвiрок i, розвiявши галiфе, як спiдницю, метнувся з хати. Пiсля його виходу в хатi, де мешкав великий султан, ще довго стояв бичачий сморiд, i Тадик, щоб не задихнутися, вiдкрив ногою дверi i вигукнув в порожнечу: "Пождiть, шакали, я з вас видублю десять шкур - Кгипетським маслом запахнете", - нахвалився Тадик на свiй уряд. .-Ще три днi йшла шалена пiдготовка староства до першого службового виходу. Всi були розцяцькованi до параду, i Тадик вперше зiбрав свiй уряд до управи. Тадик сидiв за столом у чорному випрасуваному костюмi, якого Гошка загарбав у троянiвського вчителя, бiлiй сорочцi з краваткою-метеликом i опереточнiм цилiндрiв роздобутому у костюмерному цеху зiнькiв-ського клубу. Цилiндр був зовсiм новий, в ньому виступав Возний на останньому спектаклi. Стек зробили столяри, наполiрували лаком i набили металевий набалдашник iз вiдломленоП вiд лiжка металевоП кульки. Спершись пiдборiддям на трость, султан озирав свиту, що вишикувалася бiля дверей. Гошка красувався у широких, як спiдниця, галiфе i румунському мундирi, що вкрав у нiмецькому обозi. Мундир був тiсний i короткий, вiд нього набрякала шия, рiзало пiд пахвами i спирало подих. Коли Гошка ворушився, шви трiщали i розповзалися. Ведмежi ноги були вiдданi сатанi в зуби - у новi юхтовi чоботи, якi пекли i тисли, як обценьки. Гошка переступав з ноги на ногу, морщився, а чоботи рипiли, як полозки по снiгу у великий мороз. Поряд iз Гошкою стояв Андрiй Джмелик в сiренькому пiджачку i сiреньких штанятах, манишка вишита чорним берестовим листом. Северин, спершись животом на дуло рушницi, лукаво мружив очi на роменськi рушники i на портрет Гiтлера. "Такий якби глянув живими очима на чоловiка, то зараз би гикати захотiлося. Чисто такий колись менi лiкар клiзму ставив, - усмiхнувся Северин i пiдморгненув бровами фюреровi. - Що ж, послужимо ще й тобi. Побачимо, що воно з того вийде". Тадик помiтив усмiшку Северина, косо пересмикнув ротом. - Я не люблю часто повторювати своПх слiв,-- почав Тадик. - За кожний непослух - телiпатиму по мордi. Тих, що будуть