вагатися або крутити хвостом, до стiнки i кулю в рот. Сьогоднi ми пiдемо кондошити сiм'П радпартактиву. Хан знаК всяка наволоч, що прийшов новий порядок. При зустрiчi iз нiмецькими солдатами i офiцерами - вiддавати честь, витягнувши праву руку так, як я вас учив. Марш. Тадик вийшов надвiр, наказавши своПй охоронi слiдувати на п'ять крокiв позад себе. Сiльською вулицею пройшли в суворiй мовчанцi. До людей не вiталися. - То вже чиясь душа сьогоднi переставиться, - гомонiли люди, визираючи з-за тинiв. - О, то так! - живцем шкуру здиратимуть. - Нiчого, дiждуться. Прийде й на них погибель. Жовтi верболози гнулись над холодними водами, тихо, як сльози, ронили вербовi листочки. "Ой, пливи, пливи, вербовий листочок, та й у тихий Дунай,, а де ж то муж ходить, де мiй брат ночуК? Та чи ж вони знають, як нас тут карають, в рiднесеньку землю заживо ховають?.." А небо мiниться у водi, каламутиться, синявою береться, крутить вербовий листочок i несе його богвiсть-куди. Конопляним чадом пахнуть береги, шелестить посохлим бадиллям картопля, сумно викивують важкими головами соняшники. Хто ж Пх саджав, а хто гараздувати буде? Лопаються вiд морозу капустянi головки, i летить зграями птиця, летить i не вертав. На горбах бiля БеКвоП гори Тадик зупинився, зняв iз голови цилiндр: - Залиште мене одного i чекайте бiля потоку. Сiв на висушений вiтром кущик полину, затулив цилiндром обличчя. Потiм здригнувся, нiби вiд холоду, поклав цилiндр на траву i, вiдкинувши пальцями довге волосся, що заслоняло очi, з тугою в поглядi став дивитися у долину. Губи тихо ворушилися, обличчя зблiдло: вiн побачив рiдне дворище. Он стоПть будинок iз двома колонами. Тiльки дах тепер не зелений, а червоний, конюшнi понижчали, увiйшли в землю. А колись вони видавалися палацами, i коли вiн дивився на зграП голубiв, що сiдали на дах, то картузик у нього падав iз голови i жерстяне лошатко, що крутилося на даху, дибилось аж у самiсiнькi хмари. Старого парку, що його посадив ще прадiд, не було. Не було i тих дубiв, що шумiли на вiтрi i гули чорними гiлками в довгi зимовi вечори, гомонiли пiд грозами та стрiляли бронзовими жолудями у пожухлi осiннi трави. НемаК парку. Тiльки два дуби ще стоять бiля дороги. Стовбури товстi, як жлукта, чорнi, як залiзом обкутi. "Е, ще не перевiвся наш рiд, - шепоче Тадик. - Ще ось прийшов один праведний суд вершити". Очi його туманiють, довгi пальцi стискаються в кулаки: понищено, сплюндровано, потоптано, пограбовано. Нема добра. Прахом пiшло. Стоять однi кам'янi черева, та й там, мабуть, нiмцi господарюють. "Нiчого, прийде i мiй час. Ще моя зоря iз неба не зiрвалася". А он ставок. В ньому колись карасi водилися i так смачно пахли на сковородi, коли, було, покiйна ненька Пх насмажить i поставить на круглому столi. Батько, було, витре вуса, пiдморгне Тадиковi: "Ану, сину, похрумай карасячого хвоста, щоб за тобою багатi нареченi бiгали". Навколо ставка - верби густим вiнком. Не порубали. Тiльки тодi вони були тоненькi, рiвнi, а тепер товстi, погнутi, в рижих дуплах. А ставка нема. Висох. Замулилися джерела, пiшли пiд землю, i нема вже там чистоП холодноП води. Сiре багно, мов камiнь. Тадик схопився ва йоги i пiшов до полiцаПв. - Щось староста носом крутить. Може, ми службу погано несемо? - засумнiвався Гошка. - З рiдним дворищем знаменувався. - У нього хоч дворище К, а в нас iз тобою що? - засмiявся Северин. - Дадуть i нам права, позаяк батько i брат вiд РадянськоП влади загинули. - Це такi прийшли, що як дадуть, то й дихало за-вечата... - Ти мели, та знай що, - рiзко обiрвав його Андрiй. Перша жертва - дворище Оксена ГамалiП. Северин обiгнав Тадика, вiдкрив перед ним хвiртку. - Ви, пане староста, не поспiшайте, тут я буду командувати. Старi порахунки. Звичайно, хазяПн шурнув на схiд, а сiмеКчка в цiлостi, так що ми ПП зараз помацаКмо... Северин зайшов у двiр i попрямував до хати. Олена стояла бiля скринi, притримуючи кiнцi хустки: вона саме запиналася i спiдлоба тривожно дивилася на Северина. Северин сiв на лаву i став блукати очима по кутках. Посмiхаючись, кивнув на фотографiю Оксена: - Вiн менi як за кума був. Як зустрiне де, так i жалiКться: чого, каже, я тебе не розпанахав де-небудь на сучку або не виселив iз усiм твоПм джмелиним кодлом в магаданськi краП. Тепер прийшла коза до воза i сказала: "Ме-е-е". Северин пiдскочив до скринi, брязнув прикладом по замку i став викидати на середину хати Оленине добро: спiдницi, бiлi кашемiровi шалi, чоботи, вишитi сорочки, плахти, крайки з балабонами, сувоП полотна, хустки, рушники, дiвочi намиста, захованi для доньки, згорнутi в косинець кiснички. В хатi запахло злежалим одягом i нафталiном. Олена стояла, прислонившись до лiжка. Голубi очi зробилися, як густо розведена синька. Дiвчинка, вхопившись за материну спiдницю, кричала, а Сергiйко стояв бiля хатнiх дверей з насупленими бровами. На самому днi скринi Северин знайшов Оксеновi галiфе з голубими кантами, хромовi чоботи i обережно обсипану нафталiном сиву смушеву шапку. Не соромлячись нi жiнки, нi дiтей, став скидати iз себе старий одяг i примiряти новий. Чоботи були великi, але вiн вiдразу ж утiшився: "Перешию". Галiфе, правда, трохи довгуватi. Але то не бiда. Можна пiдкоротити. Зате шапка просто чудо. Як iнеКм прибита, так i грала проти сонця, так i виблискувала, i коли Северин одяг ПП та пiдiйшов до почепленого на стiнi дзеркала i зазирнув у нього, то, Пй-право, сам себе не пiзнав. На нього дивився якийсь чужий парубок з такими розбiйницькими очима, що в Северина аж пiд ложечкою похололо. Шапка сидiла на головi сатаною, набакир, а з-пiд неП бiлi кучерi, як соснова стружка з-пiд фуганка. Ще б десь дiстати вишиту сорочку, i тодi хай хто заПкнеться, що Северин не козацького роду, так вiн i в'язи позвертае, щоб iшов уперед, а бачив назад. Северин покрутився перед дзеркалом, поцмокав язиком, посвистiв, порипiв чобiтьми, узяв гвинтiвку на плече: - Ну, одежинку здобули, а тепер вiзьмемо ще жiнку! Топай вперед, чого соромишся? Чи свою мироносицю пiд батоги боПшся класти? Вiн грубо схопив Олену за плече i штовхнув до дверей. Вона вдарилася лобом об одвiрок, тихо застогнала. ,. Потiм пiдiйшла до дiтей, мовчазна, сувора, i, нагнувшись, поцiлувала дiвчинку в лобик, а Сергiйка погладила по голiвцi, зняла фотографiю Оксена, протерла рукавом i глянула на нього: вiн дивився на неП чорними очима з-пiд будьонiвки i наче питав: "Тяжко тобi?" - "Тяжко, Оксеночку, дуже тяжко. Не знаю, чи й витримаю". - "А ти вiр у наше щастя i витримаКш". - "Та вже зi всiх сил старатимуся. Крiпитимусь". Вона вiшаК фото на гвiздочок i виходить iз хати. Услiд б'К дитячий крик, тягне з-пiд нiг землю. У хлiвi мукаК корова, курчата бiжать за нею аж до ворiт, лiзуть попiд ноги. За хвiрткою Северина чекають останнi братчики i, коли вiн виходить iз двору, не пiзнають його, такий вiн приодягнений та бравий. - Пане староств! - клацаК вiн закаблуками i пiдносить долоню до смушевоП шапки. - Одна активiстка вже приляпала на праведний суд. Тадик змiряК ПП швидким поглядом i мовчки йде вперед, викидаючи перед собою трость iз набалдашником. Зустрiчають дiда Iнокешу. Вiн стоПть у сiрячинi, сильний i страшний. Бородища розпущена, грива сивого волосся кiльцюКться по спинi, пiд кущуватими бровами хтось роздуваК горна. - Знайшлася ниточка вiд клубочка, та мiрочка потiм буде, - кричить вiн i своКю масивною фiгурою заступаК стежку. 'Вiд ГамалiП пахне дубом i пiзньою осiнню. - Хто це? - питаК Тадик. - Батько Оксена ГамалiП. - Он як! Треба i його захопити з собою. - А що толку? Вiн у нас трохи теК... нiби як блекоти об'Пвся. Молитви шепоче, церковнi пiснi спiваК. - Треба мати на увазi i записати до церковного хору. Ану ж, дiду, заспiвайте що-небудь церковне, помолiться за нас. Ми йдемо вершити великий суд. Дiд пiдносить угору грушевий костур. Розкривши бородату пащу, реве з такою силою, що в його здоровенних грудях гуде, як у дзвонi: - Пощезнете! Всi пощезнете, яко дим. Прилетить пташка i в голову клюне. Не скажете "ох", як посиплеться горох. Олена розумiла натяки старого. ПолiцаП стояли, вирячившись на старого. Тадик махнув рукою. Гi вiдтурив старого iз стежки, звiльнивши шлях-язи) рости. Iнокеша не вгавав. Борода його i падлись, i страшно ревла горлянка: - ВiдмiряКться i воздаКться! Як стадо овець, курдюками затрусите, паршивцi! Ходили по болотах, а тепер на сухеньке вернулися? Пощезнете всi! Пощезнете, яко дим! Старий ще довго сварився i лютував на стежцi, i бородища його змiПлася на грудях. Люди заспокоювали його з-за тинiв, радили скорiше пiхтурити далi, але дiд на те не звертав уваги. Розгнiваний, лютий i страшний, усе розмахував руками i бив палицею об землю. Хома Пiдситочок усовiщав його: - Господоньку святий та й ти, божа матiнко! Що-бо ти глаголиш, Iнокешко! Смертонька за тобою стежечкою бiжить, а ти ПП дратуваньчиком торкаКш? Хай Пм тямиться. Пiшли собi, хай iдуть. А ти чолом вiддай гарненько та й зверни набiк... - А-а, - ревiв на нього Iнокентiй. - Смиренний. Язиком два боки лижеш? I ти пощезнеш! Пощезнеш! Вони за пшеницею сюди прийшли, а не за соломою. I вже нiхто не мiг зупинити дiда. Вiн пiшов далi, лихий i невмолимий, та все нахвалявся йдучи. Iз Вихорового двору взялу одну Юлю. За Уляну та старого Йоньку заступився Северин, посилаючись на те, що Пхнiй син Тимко колись перетримував його в тяжку хвилину. - Та й при чому тут старi, що Пх син командир? Вiн, коли iшов у командири, Пх не питався. А ця теличка, - показував Северин на розпишнiлу, грацiйну, затягнуту в чорне шовкове плаття Юлю, - казьонних харчiв переПла немало. Не бiйсь, не бiля одного комiсара терлася. Iч, як викручуК своПм шапликом, нiби не на суд, а на грище йде. Юля i справдi iшла вiльно, без тiнi страху. Завжди пильна до свого туалету, вона й тепер була розчесана, начисто вимита, i бiле тiло ПП ще виразнiше вiдтiнялося чорним крепом. Вiд неП пахло духами i жiночою звабою, вiяло гордiстю i непокорою. - Куди ви нас ведете i що ви з нами будете робити? - спитала вона мелодiйним грудним голосом, в якому чулася жiноча влада i сила пiдкоряти чоловiкiв. Гошка обернувся своКю смердючою пикою, очi за люттю, мережкою. - Куди куди! - викрикнув вiн, багровiючи, i, вирвавши з бездонноП кишенi галiфе майстерно виплетену нагайку, потрусив у Юлi перед носом. - Ох, страшно! - засмiялася вона i бридливо вiдвела вiд себе гарапник чистими, вимитими пальцями. Глянула на свою тверду, виточену бiлу руку i засмiялася: - Бити таке тiло? Отаким гарапником? Хай тiльки посмiють! - Вона посмiхнулася i пiдбадьорила Олену, що йшла поруч: - Не бiйтеся, вони вам нiчого не зроблять. Ви хороша i нi в чому не винна жiнка. Ваш чоловiк працював головою колгоспу? Ну то й що ж? Олена сумно глянула на неП i нiчого не вiдповiла. Коли пiдходили до двору Гната Реви, шепнула: "Коли вас шмагатимуть отим гарапником, затуляйте голову руками". У дворi було пусто. Помiж сухим бадиллям картоплi греблися кури, у садку стояло прип'яте теля. Побачивши чужих людей, мекнуло i наставило у двiр довiрливу мордочку. З халабуди вилiзло цуценя, гавкнуло два рази, закрутило хвостиком. Джмелик вiдкинув його чоботом, воно шмигнуло у халабудку i там тихо заска-вулило. Через подвiр'я - мотузка, на якiй випране шмаття: штанцi та сорочечка хлопця-пiдлiтка, голубеньке платтячко дiвчинки. Всюди видно хазяйновиту господиню. З кожного кутка вiК скромнiстю i затишком. Бо й справдi, хто не знав у Троянiвцi завжди доброП, жартiвливоП та спiвучоП головихи Настi, що славилася у селi як найкраща мазальниця? Хто не чув ПП голосистих пiсень на весiллях та артiльних святах? Хто не кликав ПП у куми? ЧиПй тiльки дитинi не стригла вона ножицями голiвку на рiчницю з дня народження, отодi, як, зiбравши до столу всю рiдню, роблять дитинi пострижени i кума першою цiлуК дитину в теплу стрижену голiвку? Всi знали ПП, i нiкому не заподiяла вона лиха, а тiльки робила людям добро, як умiла, та працювала на великiй землi, люблячи ПП всiм серцем i цiнуючи ту велику силу, що даК людям життя i шматок хлiба... Джмелики поставили Юлю i Олену пiд хлiвом, познiмали рушницi, вiдiйшли кiлька крокiв. Олена зблiдла, а Юля, як i ранiше, посмiхалася, притупуючи черевиком, що трохи тиснув ногу, поправляла рукою волосся, яке час вiд часу вiтер закидав на обличчя. - Не здумайте тiкати, - суворо сказав Андрiй i поплескав рукою по чорному стволу гвинтiвки. - Нiмецька, б'К без промаху. Юля знову посмiхнулася i вийняла з сумочки дзеркальце: щоки ПП трохи зблiдли, а усмiшка була чужа, розгублена i жалюгiдна. Олена була суворою, очi втупленi на хату, куди пiшли Гошка i староста. Юля помiтила, що полiцаП також дивляться на хату i що Пхнi обличчя настороженi i хижi. З хати нiхто не виходив, i звiдтiля не чулося нi одного звуку. Всi, завмерши, продовжували, не зводячи очей, дивитися на дверi. Юля, щоб не трудити нiг, сiла на дривiтню. Андрiй люто вишкiрив зуби i гримнув, щоб вона встала. Його викривлене гнiвом обличчя i грубий окрик вразили Юлю, i вона встала тому, що вiн так рiшуче кинувся до неП з гвинтiвкою, що в грудях у неП похололо, i вона вперше подумала, що вiн справдi мiг би ПП вдарити, i знову (це вже було рефлексом) вона посмiхнулася, але в той же час погасила усмiшку, поправила волосся, що впало на обличчя. Раптом у хатi щось стукнуло, брязнув розбитий посуд, i Гошка, трахкаючи чобiтьми по ганку, виволiк за косу закривавлену жiнку. Вона була непритомна, бо тiло важке, нiче мiшок з глиною, п'яти торохтiли з одного схiдця на другий. Гошка проорав ними по пiску i кинув жiнку на спориш. Мучениця повалилася набiк, пiджавши пiд себе руку й ногу, голова м'яко вдарилася об землю. Гошка стояв, витираючи з лоба пiт, i тупо дивився на свою жертву. Права рука в нього була покусана i кровоточила; вiн мiшав кров з потом i розмазував ПП по чолу, потiм обтер долонi об мундир, як рiзник, i вийняв з нагрудноП кишенi нiмецьку цигарку, закурив, бичачим сапом виштовхнув крiзь широкi нiздрi двi смужки диму, колупнув ногою пiд бiк свою жертву i, переконавшись, що вона знепритомнiла, сiв на колодязний зруб. Не звертав уваги нi на кого i раз по раз поглядав на дверi, очiкуючи, поки вийде староста. Так пройшло хвилин десять, i весь цей час Гошка сидiв нерухомо. Тiльки хряпнули дверi, вiн схопився i пiшов назустрiч старостi, що, стоячи на рундучку, обтрушував iз чорного пом'ятого костюма пух. - Ну, як вона? - запитав Тадик, показуючи на жiнку, що облежнем лежала на травi. - Ще дихаК. - Вiдтягни ПП подалi i можеш робити своК дiло. Гошка радiсно кинувся до напiвзамученоП жiнки, схопив за коси, вiдволiк у садок i махнув Джмеликам рукою. Вони схопили Олену попiд руки i потягли до старости, що сидiв на колодязному зрубi. - Де чоловiк? - запитав Тадик, поклавши руку на набалдашник i спершись на нього пiдборiддям. -. Там, де й усi. - Ти знаКш, що вiн також допомагав заганяти на той свiт мого батька, брата i неньку? - Знаю. Тадик, розмахнувшись, ударив Олену набалдашником по головi, Олена хитнулася, але не впала. Тодi Андрiй стьобнув ПП гарапником. Олена затулила руками голову. Шматки кофти летiли iз спини разом iз м'ясом i шкiрою, а вона все стояла. Хтось ударив ПП по головi, i вона вiдчула, що падаК. Юля стояла пiд повiткою, широко розкривши очi, блiда, як полотно. На обличчi ПП застигла гiпсова посмiшка. Коли пiдiйшов Гошка, вона не змiнила посмiшки, вибiленi губи задерев'янiли. - Ах ви ж, гади! - крикнула Юля i стала дряпати обличчя Гошки. Вiн боляче схопив ПП за руку i одним ривком кинув у хлiвець на чорнi пеньки, що згрудилися в куточку. Юля векнула вiд ударiв i притихла, запаморочившись. Коли вiдкрила очi, побачила Гошку, що роздягався. Вона згребла в руку пеньок. Гошка ступнув, скалячи зуби, Юля рiзонула його пеньком по головi. Вiн ухопився за скронi i похитнувся. Юля прожогом - iз хлiвця, а перед нею нiмцi. Четверо. Офiцер i три солдати. А в неП на грудях плаття вишма-тувано i ноги бiлiють вище колiн. - Що з вами трапилось? - поцiкавився офiцер. - Мене хотiли згвалтувати. - Хто? Юля показала на Гошку, що витирав червону мазку на обличчi. Офiцер засмiявся. Реготнули i солдати. Офiцер хтиво мацав чорне ошмаття на грудях. - Хто ви така? - Жiнка радянського командира. - Гут. Сiдайте в машину. Вiн усмiхнувся i поплескав рукою по бiлих щоках Юлi. Офiцер пiдiйшов до Гошки, деяку хвилину клинцював очима, потiм одяг лайкову рукавичку i хлиснув Гошку по мордi. Гошка нiчого, тiльки носом шмаркнув. Офiцер, посвистуючи, пройшовся подвiр'ям, глянув на замордованих жiнок, ще раз сказав "гут", сiв у машину i поПхав. Пiсля його вiд'Пзду карателi теж пiшли з двору. Всi були задоволенi, один Гошка плiвся, похнюпивши голову. Тадик терпеливо пояснював: - Тобi дали в сапатку за дiло, i ти не ображайся, а ще й спасибi скажи: хто ж з'являКться перед офiцером босий? Та в них знаКш яка дисциплiна? У них за це в карцер саджають. Це тобi ще пощастило... - А на мене як глянув, я думав, що з'Псть, а вiн тiльки пройшов мимо i нiчого не сказав. У мене хоч i вишита сорочка, а гудзики всi позастiбуванi. Я порядок знаю, - вихвалявся Андрiй. - А ту лошичку в комендатуру взяли. Коли б, хлопцi, нам за неП не влетiло. - А при чiм тут ми? Радпартактив - значить, убивай. За це нiхто нiчого не скаже. I взагалi що за панiка. Басмачi, вперед, на Бухару! - Тадик потелiпав термосом, у якому замiсть кави булькотiла самогонка. Опритомнiвши, Олена деякий час лежала, не пiдiймаючи голови, очiкуючи нових ударiв на свою закривавлену спину, але ударiв не було. Тодi вона обережно пiдвела голову, стала розглядатися. Спочатку перед ПП очима висiла дрiбна сiтка, що вкривала все, як у ранковому туманi. Потiм сiтка стала кудись вiддалятися, Олена сiла, обперлася руками об землю i вже ясно побачила пустий двiр. Хотiла звестися на ноги, але сильно болiла спина. Вона рачки поповзла до колодязя. Тримаючись за цямрини, звелася i, налiгши грудьми на корито, потяглася вустами до води. Вуста запеклися, i вона мусила помочити Пх у водi, щоб розтулилися. Пила довго, невситимо, не переводячи подиху. Потiм устромила голову в корито i довго стояла стовбура, вiдчуваючи, як гаряча кров вiдхлинав вiд голови i робиться легше. Вiдчепила цеберку, хитаючись, понесла до Настi, що сидiла, спершись спиною об яблуню. Очi каламутнi, обличчя розпухле, картопляного кольору. Вона довго дивилася на Олену, силувалася щось сказати, але язик почорнiв i розпух, i вона яе могла поворухнути ним. З горла, замiсть слiв, виривався клекiт. Те, що вона хотiла сказати, дуже мучило ПП, i вона зiбравши всi сили, показала рукою на хату. Олена набрала в жменю води i пiднесла, щоб вона напилася. Настя хльобнула два ковтки i виплюнула назад, стала гикати кров'ю i вже не рукою, а тiльки пальцем показувала на хату. Олена пiшла до хати. Сiнешнi i хатнi дверi вiдчиненi. Пахне борошном i влежаними яблуками; посеред сiней перекинутий кадiбок з грушками; вони розкотилися по долiвцi. Кiлька з них розчавленi, i на них пасуться жовтi оси. Олена зазирнула в хатину, i те, що вона побачила, було найстрашнiшим видовищем, що Пй коли-небудь доводилося бачити за життя, воно полоснуло ПП по грудях, як лезом бритви, i вона заклякла в дверях. На залiзному лiжечку, що стояло пiд вiкном, лежала дiвчинка рокiв п'ятнадцяти, розiпнута, як на хрестi. Руки поприв'язуванi до переднього бильця, ноги - до заднього. Вона ще сукала нiжками, i, коли зайшла Олена, в неП вистачило сили пiдняти голiвку. Олена пiдбiгла до лiжка. Гарненькi голубi, як у матерi, очi дитини склянiли, обличчя чорнiло вiд задухи, з рота стримiла ганчiрна затичка. Олена вирвала теплу ганчiрку з рота. Дiвчинка перехватами засмоктувала повiтря. Олена повiдв'язувала руки i ноги, принесла свiжоП води i покрила рядниною тiло дитини, що його вже не купатиме ненька в любистку, не митиме голiвки в ромашковому цвiтi, бо вже й сама лежить у садку пiд деревом i тихо вмираК. Обличчя дiвчинки порожевiло, але вона була ще така слаба, що не могла говорити i лежала з закритими очима. Довго сидiла над нею Олена, пiдперши рукою щоку. Потiм кинула очима в хату i побачила над столом портрет Гната, впала перед ним на колiна: - Оксене! Гнате! Де ви К? Вийтеся ж на смерть! - впала на лiжечко i обняла тiло дiвчинки. IX Коли розбитими дорогами брели бiйцi, коли над полями носилися нiмецькi лiтаки i строчили з кулеметiв не тiльки по людях, а й по скотинi, коли перестрашенi люди не виходили не тiльки з дворiв, а й з хат, Йонька торохтiв возом, як циганський конокрад. I де тiльки, в бiса, його не носило! З Чупахiвського заводу привiз чувал цукру, хоч i обгорiлого, проте солодкого: "Прийде зима - можна чаю випити!" Iз Зiнькова, з розбитих магазинiв, прицупив три чували солi i п'ять хомутiв, бо вже вiн добре знаК, що у вiйну хомута не дiстанеш. Був у нього реманент: два плуги, три борони, малесенька вiялочка, яку вiн притарабанив з польового ступського табору. Уляна кожного разу, як вiн привозив до двору якесь майно, вичитувала, щоб вiн перестав Пздити ночами, бо всадить хтось кулю межи лопатки та так десь i сконаК на смердючих хомутах посеред глухого степу, але Йонька на те не зважав. Звiсне дiло, баба чорного пенька боПться, а вiн таки ж господар, i грiх йому, та ще й великий, не брати того добра, що само в руки пливе. I вiн тяг, скiльки мiг. Копав сховища, хоронив, загрiбав, замазував глиною пiд пiччю, на горищi, у повiтцi, в клунi. Садиба трiщала вiд награбованого добра, а Йоньцi ще мало. Вiн, може б, тяг i далi, та не розкусив, що за сила прийшла в село: чи вона байдуженька до крадiжок, чи, може, сувора? Отож треба почекати, роздивитися. I Йонька прищулився. Нiхто до нього не заглядав, i вiн нi до кого. Хiба коли приходив Гаврило позичити молока для дiтей. Обмовлявся двома-трьома словами i, похмурий, неговiркий, iшов на свiй перелаз. Вiн знав усi батьковi штуки, осуджував його жадiбнiсть i все бiльше i бiльше вiдхилявся вiд нього. Бачив, якi страждання переживаК люд, i розумiв, що вони будуть ще страшнiшими. Всi думки його були по той бiк фронту, де билися смерть i життя. Спочатку, коли фронт вiдкотився недалеко П чути було боП, вiн виглядав своПх з години на годину, з дня на день. В нього ще жеврiла надiя. Але коли все затихло, вiн зрозумiв, що це надовго, i зробився недовiрливим i замкнутим. Нi з ким яе говорив, нi до кого не ходив. Навiть iз жiнкою мало вступав у розмови. Њдина людина, з якою вiн мiг балакати, була мати, i порозумiння мiж ними йшло не на словах, не в розмовах, а внутрiшньою, духовною стороною. Про батька вони майже не говорили. Один тiльки раз Гаврило сказав матерi: - Що ж воно робиться, мамо? Люди ж усе бачать. А як повернуться нашi, що скажуть? Хоч би ви йому втовкли в голову, що береш раз, а вiддаКш сторицею. - Кам'яну голову хоч об мур товчи - не пом'якшаК. - Та й що ж оце, з-за нього нам перед людьми очима блимати? Сорому набиратися? - А що ж подiКш? Хiба ж мало вговоряла? Та криву колоду до стiни не виправиш... У мене он за синами душечка болить, анi вдень нi вночi жура не пускаК. Йонька бачив, що на нього дмуться домашнi, але був такий радий вiд своПх прихованих скарбiв, що аж пiд печiнкою спiвало. "Заживу. Отеперечки заживу, - гомонiв вiн сам до себе. - Колись в ручку поцiлуКте, як я в синiй чумарчинi вас на тарантасi повезу. Гаврило iз жiнкою i дiтьми сидiтиме ззаду, а ми iз старою - попереду. Нно-о! ф'юiiть! А вони ж летять, як птицi, аж в очах мерехтить. А люди обертаються та питають одне одного: "Хто ж то воно такий поПхав? Чи не цукрозаводчик?" - "Таке скажете, то ж Йонька Вихор подався на хутори до своКП рiднi в гостi". От як буде! Так що не гнiть кирпи, а скорiться до мене ласкою, якщо хочете, щоб я вас у люди вивiв..." Як не радiв своПм думкам Йонька, як не жебонiв до того щиглика, що так i вичичикував у його грудях, а спокою у його життi не було. Недарма кажуть: чесному та бiдному й колючка терпиться, а багатому та злодiяцi й пуховики боки мнуть. Отак i Йоньцi. Не давало йому оте добро нi спокою, нi здоров'я. Вiд ранку i до вечора товкся у дворi, а роботi не було кiнця. То годував корiв, то коней, то зазирав до свиней, то слiдкував за провiантом, щоб, бува, не передала Уляна зайвого, то, ховаючись, як злодiй, iшов до комори, принюхувався, як лис до нори, чи нема якоП порчi? Особливо доглядав за хромом та пiдошвами, якi залишив Федот. Не дай бог, поцвiте, тодi хоч головою об стiну. Кому воно таке потрiбне? Хто його купить? Ось цюкне зима, треба буде чобота, а де ти його купиш? Отодi вiн i розгорне своП рулони та по нових грiшцях як ушкварне, от i буде бариш!.. Вiд клопотiв i вiчноП тривоги Йонька висох, як вербове корiннячко, зробився легкий на ходу, борiдка крутилася, як у селезня хвостик, а очi так i виблискують, так i шмигляють, як у лукавого шевця. Нагiрше доводилося уночi. Надворi темно, страшно, осiннi дощi ллють, як iз барила, а пiд повiткою наче хтось стоПть притаПвшись. Може, конокрад до конюшнi добираКться, а клятий пес i не гавкне? ЗодягаКться Йонька у сiрячину, бере в сiнях сокиру, чалапаК по багнюцi. Нема нiкого. То вчора Уляна горстки бiля повiтки поставляла, от воно й здаКться, що хтось причаПвся. Замок добрячий, гвинтовий, так що не повинно добратися. А там хто ж його знаК. Треба пильнувати. ПринюхуКться Йояька до колючоП дiрки, висмоктуК з конюшнi пропахле кiнською мочею повiтря, приплямкуК губами: К коники, обзиваються, господаря почули. Не менше клопоту з коровою i теличкою. Одне те, що треба кормiв наготувати, щоб на всю зиму вистачило, а друге - нiмцi забирали в селян худобу. Горiшня частина села вже обiдрана, як липка. I Йонька заметушився: треба рятувати добро. Коней вiдiгнав у БеКвi яри, покрученi, глибокi, iз чистою джерельною водою. е де пастися i води напитися. А щоб за кiньми було око, домовився iз онучком Петрусем, що, коли догляне за кiньми, дасть йому дорогу забавку. Отже, конi влаштованi. Тепер з коровами так: теличка залишаКться вдома. Заберуть, кат ПП бери, не доПться. А корову треба вiдвести на Василiв кут, до далекоП рiднi. Хутiр у лiсах та болотах, навколо дрiмучi саги, осоки, дороги не наПж-дженi, плутанi - вдарять дощi, нi проПдеш, нi пройдеш. Нiмцi туди й носа не покажуть. Там корiвка i перебуде. А за те, що годуватимуть, - вiн вiддячить. "Може, переда на чоботи дам, а може... Одним словом, там видно буде", - розмiрковував Йонька, збираючись у дорогу. Вирушив опiвночi, вбраний у подертий кожух, шапку-вушанку i чоботи-дранки, наче той погорiлець, у якого з господарства залишилася одна корiвчина, i тепер вiн, бiдний та нещасний, мандруК з нею до далеких родичiв, щоб знайти притулок. Через плече - торба з харчами, в руках - цiпок. - Не забивався б ти, Йосипе, в таку далечiнь. Нiмцi по всiх дорогах, полiцаП, натрапиш - i телицi не радий будеш, - вiдраджувала Уляна. - Еге, яка ж ти мудра та до бiсового батька знаКш, - бубонiв Йонька, залигуючи корову. Як i завжди, вiн був невблаганний i невмолимий. Перевiривши, чи не забув люльки, тютюну i кресала (у мiшках вдома було повно сiрникiв, але Йонька користувався кресалом), узяв корову за налигач, вiдкрив лозянi ворота, що вели до яру. Спочатку Йонька йшов яром, потiм БеКвою горою до битого шляху. Всюди було тихо, i вiн, погейкуючи на корiвку, почав перебиратися через шлях i тiльки перейшов, як почулося гудiння машини. Вiн погнав швидше в лiсок i там причаПвся. Двi машини, набитi нiмцями, видиралися на гору. Мотори ревли так, що в Ионьки трудило в ногах. Одна з них зупинилася, i шофер, вiдкривши капот, почав колупатися, другий нiмець-солдат присвiчував лiхтариком. Промiнь лiхтарика ковзав по машинi i освiтлював непорушнi постатi солдат у касках. Вони сидiли, щiльно притулившись один до одного, i дрiмали. - Проклятi цi росiйськi дороги, вони нас зовсiм замучать, - з досадою сказав той, що тримав лiхтарик, i, повiсивши його на гудзик шинелi, вийняв сигарету, запалив запальнички. Маленький язичок захитався мiж долонями. - Як довго ти стоятимеш? - Одну хвилину. Зараз Пдемо. ...Як я любив ПП над озером, в горах ШвейцарiП, де водоспадiв шум... - пiвголосом заспiвав солдат i, розстiбаючи шинель, пiшов до лiсу, якраз до того мiсця, де стояв Йонька. Свiтло коливалося в такт його крокiв i виписувало на деревах голубi вензелi. Йонька зняв з голови шапку i затулив коров'ячу морду. "Не дай же бог, помiтить, отут нам з тобою i клинцi заб'ють", - потерпав вiн, притискуючи до себе пахнучу кiзяками шию корови. Нiмець зупинився вiд нього в кiлькох кроках i став справляти нужду. "Iч, розсiвся, щоб тебе на рожен посадило", - закрутив носом Йонька. Вiд машини хтось крикнув, нiмець схопився i, брязкаючи пряжкою, побiг на шосе. "А що, довоювався, собачий сину, що й в... не дають?" Коли машина зникла в темрявi, Йонька одяг на голову шапку, висукав дулю: - А що, вiдiбрали теличку, чорти рижохвостi? Йонька рухався глухими дорогами, обходячи села й хутори, iнодi зовсiм бездорiжжям, стернями, левадами, тримаючись лiсiв i перелiскiв. Мiсяць свiтив з лiвого боку, i по травi в райдужних коронах повiльно сунуло двi тiнi - Йоньчина i коров'яча. Йонька йшов попереду, корова - ззаду, i коли глянути на тiнi, то здасться, що корова несе Йоньку на рогах. Перед свiтанком похолоднiшало, з корови пiднiмалася пара, з Ионьки також; вони сунули, ледве переставляючи ноги, хоча iти Пм слiд було швидше, щоб до того, як завиднiе, прибитися до рибальських лiсiв i перебути день. Вони брели довгою i широкою улоговиною, що сивiла пiд мiсячним сяйвом i курилася парою. Мiсяць був ясний i блискучий, як золотий турецький ятаган, на якого хукнули парою i насухо протерли оксамитом, потiм став тужавiти, вицвiтати i з золотого зробився бiлий. Схiдна околиця неба жеврiла, як залишене на нiч вогнище пастухiв; ширше розходилися понад землею золотi язики, пiдлизували знизу дрiмливi скелi хмар. З хуторiв понесло пiвнячим клекотом. Йонька вибивався iз сил, наддавав ходу. Через пiвгодини сонце взяло долину в золотi батоги. Йонька завiв корову в дубовий лiс. Мiсце було дуже вигiдне: глибока яруга, поросла чагарем, прикрита з усiх бокiв дубовим лiсом, з доброю, невижатою травою: можна попасти корову i розiкласти невелике багаття, щоб погрiтися. Йонька пустив корову пастися, назбирав сухого палiччя. Огонь кресав так довго, що на лобi виступив пiт: губка вiдволожилася за нiч i не займалася. "Оце тобi дав чорт дудку, та не навчив грати. Еге ж, як була СовКцька вдасть, то були сiрники, був i гас, а прийшла нiмецька сила, стали кремiнь на кресила. Хе-хе-е. Правду хтось видумав, Пй-богу, правду. Отже ж, i не викрешу. Хiба з шапки клоччя насмикати? А що? Вона вже стара, то Пй однаково". Деякий час м'яв ПП у руках, мiркуючи, з якоП дiрки потягти, згадав, що шапкар зiдрав з нього аж десять карбованцiв; йому стало шкода тих грошей, i вiн одяг шапку i став кресати на губку. Iскра потрапила на сухеньке, губка почала затлiвати. Йонька не шкодував духу, махав нею, поки не набрала в себе жару, i пiдклав пiд сухе листя. Вогнище розгорялося, а Йонька готувався до снiдання: вийняв iз торби окраКць хлiба, шматочок сала i двi цибулини. Вiн таки добре зголоднiв за дорогу, живiт стягло, як супонею, але вiн ковтав слину i вимiрковував, що ж робити: з'Псти сало гамузом чи залишити ще на раз. Йонька взяв iз собою трiшечки, розраховуючи на те, що коли повертатиметься назад, то рiднi не пожолобиться рука, якщо дадуть йому шматочок сала та пiвпаляницi на дорогу. Довго крутив Йонька той шматочок сала з усiх бокiв та прицмокував i вирiшив з'Псти за один раз. Складаним ножичком обскрiб сiль, вирiзав лiщинову паличку i, настромивши на неП сало, став смажити на вогнi. Сало капотiло на вогонь, а вогонь шипiв i спалахував синеньким полум'ям. Йонька пiдставляв окраКць хлiба, облизував пальцi. Кутуляв швидко i зголоднiло. ПопоПвши, витер рукавом рот, натоптав люльку i зацмакав, блаженно покректуючи. Очi посоловiли, вiн розiгрiвся бiля вогню, i його похилило на сон. Треба вам сказати, що коли Йонька був, як кажуть, "напохватi", то нiколи не спав лежачи, а тiльки сидячи. От i зараз вiн сидiв на дубовому пеньку, голова поникла, люлька випала з рота на траву помiж чобiт. Коли вiн вдихав повiтря, голова пiдводилася, видихав - падала: кив, кив. Так i сидiв, безперервно киваючи зеленому царству. А воно пишнiло тiКю неповторною красою, якою так багата природа восени. Дуби схилялися над урвнщем, i вiтер збивав на них зелену пiну. Сосни червонiли стовбурами, боярськими шапками зеленiв мох, розцяцькований жовтим осиковим листом. Синiм жака-ном стрiляв терен, юшився на пiщанику, розкльований птицею, з глинища несло холодом i запiзнiлою осiнню. В трiщинах набивалося листя, щоб перетлiти i вiддати себе землi; вода у джерелах посвiжiла i зробилася чистою-чистою. Криницi затiнювались, мрiяли ночами, щоб колихати у своПх лонах небеснi орiони. Сохла папороть, згортаючи пальмовi листки. Пташинi гнiзда заносило жухлою травою. Осички просили на зиму чобiток, а дуби наглухо застiбали кожухи. I над усiм цим лiсовим царством - небо, безкраК, поцинковане небо, що свiтить сонцем, дихаК заморозками, тирликаК та гучнiК жалiбним квилiнням запiзнiлих гусячих зграй, виплiтаК з павутиння неводи, виловлюК останнК тепло i несе його богвiсть-куди. Прекрасно було навколо, але Йонька не бачив нiчого, бо спав. Люлька погасла, вогнище перетлiло i вкрилося попелом, але ще димiло, шапка вiд безперестанного кивання головою зсунулася на землю, так що неборока був зовсiм простоволосий i сивi пацьорки скуйовдженого волосся пригрiвало сонечко. Йоньцi тепленько i спосiбненько, вiн похропуК в бороду i бачить сон, Сниться йому, наче вимiняв на ярмарку гнiдого жеребця та й веде додому. I за що вимiняв? За стару вiялку. Як причепився один хуторянин, як причепився - продай вiялку i продай. Йонька i замiнявся. I веде оце жеребця. А вiн вибасовув та ногами витьохкуК, годi втримати. Йонька його за вуздечку, а вiн бокаса, Йонька за храп, а вiн як заiрже та як засмiКться. "Не лоскочи", - проситься. "От бiсiв коник, хто ж його i народив такого веселого, - дивуКться Йонька. - З таким не засумуКш. Вiн тобi таке вироблятиме, що й навприсядки пiдеш". I тiльки отаке подумав, а кiнь як пiде вихилясами та: Перед дiдом Йосипком трясе вiвця фартушком. ПританцьовуК ногами, Ще й пiдморгуК бровами. "Отаке, - журиться Йонька. - Мiняв коня, а вимiняв вiвцю. Тьху". I тiльки плюнув, мниться, що вже перед ним i не кiнь, i не вiвця, а залужанський мiрошник. I iЦо виробляК: сiв зверху на млин i вихваляКться: - Хочеш, я тобi на цимбалах заграю? - Грай. ОтоП, що в давнину спiвали. Мiрошник заграв, а Йонька заплакав. Мiрошник побачив - шусть за мiшки i сховався. Йонька переставляК лантухи з мукою та плаче: - Це ти в мене коня вкрав? Тепер ховаКшся? I тiльки нахилиться до лантуха, а його щось iззаду - товк. "I що ж воно таке? - думаК Йонька. - Ану ж давай пiдстережу". Нахилився до мiшка, а сам з-пiд руки зирить. Коли ж, батеньку рiдний, тiльки вiн нахилився, а товкач вискочив iз ступи та лусь по кульшi - i назад. "Ось я тебе, - думаК Йонька. - Це мельник у товкач перекинувся". Бере у кутку сокиру та по товкачевi, а тут як вискочить Уляна та як закричить: - Iди хутчiй, корову вкрадено! - Яку? - Та оту, що ти на хутори погнав. Йонька хлипнув i прокинувся, еполосований жахом. Глипнув раз, другий. Пасеться корова. "Ху-у! А бий же тебе сила божа, отаке приверзлося, - тяжко зiтхнув вiн i витер рукавом пiт на чолi. - Трохи було не помер вiд страху. Пасеться. Ну, слава ж тобi господи". Вiн перехрестився i почав мацати за люлькою. Стривожився, мацаК по кишенях пильнiше, аж на ноги звiвся. I тут щось хруснуло. Вiн одсунув ногу i побачив люльку з переломаним чубуком. - А розпросукиному синовi! - причитував Йонька над поламаним чубуком i плювався на всi боки. - Чубук iз сушеноП вишнини, ще й мiддю покiльцьований. А лигнуло ж би тебе люшнею у зуби, - лаяв вiн бозна-кого. Було добре снiдання, прийшов час доПти корову. Йонька вийняв iз торби котелок i попрямував на пасовисько. Корова здоПлася без вибрикiв. Йонька продмухав у пiнi дiрочку i цмолив, скiльки душеньцi забажалося, оббираючи шум iз вусiв: "Хоч раз порозкошую вволю. Все рiвно - вiйна. А те, що молоко дудлив, скiльки хотiв, i легше помирати буде". Йому ще хотiлося припасти до котелка - пошкодував. "Хай ще на "по-тапцi" залишиться. Через годину знову Псти захочеться". Поставив котелок пiд кущиком, залапав руками, по кишенях, але згадав, що люлька без чубука, зморщився. "Треба вирiзати чубучок. Корiвка хай собi пасеться, а я поблукаю. Ач як гарно та тепло, рай, та й годi", - гомонiв сам до себе Йонька, повеселiвши вiд доброго снiданку. Iшов яром, тодi видерся в дубовий лiс, прицiлювався до нього господарським оком. "Взяти б таку дiляночку на зруб. Рублена хата аж дзвенiла б. I вистою не було б. Оце пiшло б на сохи, - вiн провiв долонею по шершавiй корi i постукав чоботом по окоренку, - он тi осики - на ощеп. Навiки добрi були б ощепи. Шдсушить трохи, взяти на замки, так, Пй-богу, танком не розтягнеш. Треба, якщо трапиться на полозки, назначити. Колись прилетимо з Гаврилом, чиргик пилкою - та й додому. Зима не за горами, а саней катма". Iз дерев з тихим шелестом гвинтилося на землю жовте листя, падало старому на кожух, на голову, на руки, слалося перед ним м'якими жовто-червоними плахами; на вусах i бородi Йоньки плуталася павутина. В лiсi пахло грибами, гiркуватим душком корiння, сонце ганяло блiки по деревах, тiнi змiшувалися, рухалися, пливли, i все в жовтому храмi виблискувало та iскрилося. - Бач, яке випрутилося? - здивовано зупинився Йонька, примiряючись до черемхового дубця, що хилився на осичку. - Це ж таке пужално, що кращого й не треба. А я ж якраз без нього страждаю. Було в мене, правда, й непогане, ще б годкiв з три послужило, так отой баришник на волах побив. Тут старий пригадав, як Тимко увiрвав його по боку за Ташанню, зненависне скривив губи. - А бодай би тебе так уперiщили, щоб ти й до рiдного порога не долiз, аби знав, як на старого чоловiка руку пiднiмати. А Федота долею вбережи. При тому б я вiку дожив. Той би дав шматок хлiба та ще й маслом помастив. Де ж то вiн тепер? Вiдступив, мабуть, iз своПми до Москви. А може, i ще далi? Хоч би, дурень, у штаб або де-небудь у склад затесався, все ж таки далi вiд смертi, а як полiз у саму гущавину, то, чого доброго, може й... Тьху, що це я верзу? Не дай бог, аж у грудях похололо. А пужално добряче, - прицмокував Йонька, обчухруючи ножичком прутика. - Гнеться, аж свище. Йонька вирiзав добряче чубучилно i вже хотiв повертатися назад, як побачив густий ожинник. Ягiд було так рясно, що вiн аж руками сплеснув i присiв перед кущем навпочiпки. Кидав у рот одну за другою. Вистоянi, прибитi морозцем, були такi смачнi i холоднi, що так i танули в ротi. Довго жадiбно Пв. Ковзаючи на колiнах, витолочив такий слiд, нiби возом проПхано. В ротi чорно, як у горщику з-пiд бузини, губи чорнi, вуса чорнi, а вiн усе Пв i Пв, прицмакуючи та примовляючи : - Оце посолонцював ягiдками, оце посолонцював. Уже давило пiд ложечкою, а вiн жер i жер, доки напала гикавка. Тодi нарвав ще в полу i пiшов у яр, щоб трохи перележати обiдню годину. Вийшов на галявину i закляк на мiсцi: перед ним стояли озброКнi люди. Один iз них, високий i плечистий, в потрiсканiй i пом'ятiй шкiрянцi, зняв з плечей гвинтiвку i сердито запитав: - Хто такий? Чого тут лазиш? - Ожину рву, - промимрив Йонька. - Руки вгору. Йонька почув, як у пупi закрутило свердлом, але пiдняв руки вгору. Ожина з шелестом висипалась в траву. - Зб