Степан Васильченко. Широкий шлях ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Частина перша. В БУР'ЯНАХ Та поклонися тим нашим бур'янам... З Шевченкового листа I Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда, коли б усе те дiялось не перед нашими очима. Менi хотiлось i почати повiсть про поета, як починаються казки. За широкими морями, за лiсами дрiмучими ще й за горами кам'яними в не нашiй, далекiй сторонi був колись веселий край, розкiшний i багатий, заворожений злими людьми, зневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга - царська. I жили там рабами в тяжкiй чужiй роботi завороженi в неволю люди. Свiт Пм було зав'язано, говорити - заказано, ходили нiмi... * * * УкраПна... В одному вже тiльки цьому словi i для нашого уха i навiть для уха чужинцiв бринить цiла музика смутку i жалю... УкраПна - краПна смутку i краси, краПна, де найбiльше люблять волю i найменше мають ПП, краПна гарячоП любовi до народу i чорноП йому зради, довгоП, вiковоП, героПчноП боротьби за волю, в результатi якоП - велетенське кладовище: високi в степу могили, руПна та прекрасна на весь свiт, безiменна, невiдомо коли i ким складена пiсня... Тяжкий сон, подвiйна неволя i темна нiч, як ворон. Тiльки Днiпро з очеретами, тiльки вiтер з степовими могилами шепотiли ночами: гай-гай... умер прекрасний край... УкраПна - це тихi води i яснi зорi, зеленi сади, бiлi хати, лани золотоП пшеницi, медовiП та молочнiП рiки... УкраПна - це марнi, обшарпанi, голоднi люди... Iдуть на панщину чорнi i нiмi. Iдуть, дiтей ведуть... УкраПна - це царське та панське безмежне свавiлля... Праця до сьомого поту... Свiтяться злиднi. УкраПна - розкiшний вiнок iз рути i барвiнку, що над ним свiтять заплаканi золотi зорi... Поема жалю i смутку... краси i недолi... Отже, одна з найсмутнiших сторiнок у цiй поемi належить невиданому у всi часи по всьому свiтi ПП огненному поетовi. Легендарному поетовi казкового краю... Великому борцевi за волю свого краю, свого люду, за безмежно широку волю на всьому свiтi поневолених народiв. За всiх поневолених, близьких i далеких... * * * Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темноП ночi, перед свiтом в селi Моринцях на Звенигородщинi, в хатi Григорiя Шевченка, крiпака пана Енгельгардта, блиснув у вiкнi Кдиний на все село огник: народилась нова пановi крiпацька душа, а УкраПнi - ПП великий спiвець Тарас Шевченко. Про цi родини сестра поетова Катерина, що була тодi маленькою дiвчинкою, виросши, розповiдала, кажуть, так. Прокинулась вона серед ночi на полу i побачила в хатi таКмничу картину. Над пiччю, на коминi горiв каганець. На печi стогнала мати. Щось квилило сердито i нетерпляче. Якась стара жiнка стояла на припiчку i полоскалась з чимось у ночовках, що стояли на печi. Батько сидiв на прилавку i гомонiв з бабою. I було чудно те, що, незважаючи на стогiн матерi i на той невiдомий пронизливий деручий крик, розмова у батька з бабою була спокiйна, навiть радiсна. Катерина схопилась i сiла. - Що воно таке? - Прокинулась? - одказала баба. - Буде тобi забавка - будеш мати кого глядiти... - ПояснюК: - Знайшли тобi в коноплях братика. Обiзвався батько: - Вже кому-кому, а Катрi буде з ним роботи. Хоче не хоче - буде за няньку. "Еге! - догадалась Катря, - це ж у нас дитина знайшлася". Батько був веселий, подавав бабi то те, то друге, жартував, допитувався, щоб долю народженому вгадала. Баба завжди до цього - з охотою. Тепер чогось одмовчуКться... Яка вже буде-така й буде, ми не обмiняКмо. Аж ось заляскало щось палицею у дверi, аж мати кинулась i застогнала: "Кождий день стукаК, а нiяк не звикну". КалатаК, аж в ушах лящить, кричить: - Григор - на тiк молотить, Катря - до панi прясти (мати - теж Катря). Зараз, бо свiтаК! Панський десятник. - Сьогоднi у мене свято - сина бог послав, не можу кинути породiллю з малими дiтьми в хатi, - одгукуКться з хати Григор. - Не моК дiло, пановi будеш казати. Ну, швидко, а то прогул писатиму. Мати напружилась, перестала стогнати. Слабим голосом: - Iди, Григоре, а то все одно не подаруК; та ще й знову припише. Iди - я вже сама якось до вечора перебуду. - Хоч би ж було поснiдати чим. - Знову залящало в дверi. - Зараз! - Кусок хлiба з столу - в кишеню, шапку на голову, з хати. А той стукаК, а той стукаК... Мати: "Кат би тебе попостукав". Мати почала якось болiсно стогнати. Крiзь стогiн, помовчавши, проказала гiрко: - Бодай уже тi дiти не плодились, що мають рости у неволi. Баба розважала: - Не можна так казати, дочко, - грiх! Може, доля якраз талан твоПй дитинi готуК... - додала таКмниче. - Нам усiм - один талан - i дiдовi, i батьковi, i дитинi - довiчне панське ярмо. - Закашляла. - А ти не клич на дитину недолю та ось послухай, що я тобi буду казати, - промовила баба таКмниче. - Далi почала розказувати: - У нас, у бабiв, К така примiта, що коли перше нiж зайти до породильницi в хату та заглянеш знадвору у вiкно, то в хатi побачиш долю народженого. Коли я заглянула у ваше вiкно, то аж обiмлiла. Скiльки я бабую - не доводилось бачити такого. Не знаю, чи й казати. Баба позирнула на дiвчинку i замовкла. Мати до малоП: - А ти не дослухайся, Катре, спи! - Далi мати й стогнать перестала: - I що ж ви, бабусю, побачили? Баба стишила голос. - А побачила я - сидить за столом повно всякого панства, а помiж панством - мужик, стоПть, вичитуК щось iз паперiв. А вони на нього кулаками махають, а пiдiйти бояться. Коли це, де не вiзьмись, щось таке, як цар у коронi, та як не схопляться з тим мужиком за барки: той за груди, а той за шию... Я, кажу, так i обiмлiла i дивитись далi побоялась... Так бач, що виходить, виросте твiй син неабияка людина - буде змагатись з панами та з царями... А за що - сама догадайся. Кажуть же, що народиться такий, що волю в панiв однiме... Хто знаК - може, це й вiн. - Волю? Мiй синочку! Рости ж та набирайся сили. - Оце я тобi кажу, Катре, а ти щоб про це нiкому нi слова, бо довiдаються, борони боже, пани - i вирости не дадуть - iз свiта зживуть. Далi до дiвчинки: - Чи ти чула, Катре, що я казала? Мала Катря прикинулась, що спить. II МинаК рiк. Батько й мати на панщинi, Катерина, сама ще недоросла, зв'язана з малим Тарасом, як ланцюгами; сповивала, колихала, пiсень спiвала, запихала дитячий плач куклою, по кутку носилася з ним, як iз цяцькою. Проте сама нянька ще дитина - хочеться з подругами в баштана на шляху погуляти, побiгати у ворона, в квача. Посадить малого на вигонi, в ромашках, у ту ямку, що вирили хлопцi, граючи в дуки, накаже, посварившись пучкою: "Сиди ж менi i не вилазь, поки не прийду". Вiтром майнула до гурту, де аж курiла гульня, - про хлопця забула зразу. I сидить воно саме-самiсiньке, як одiрваний од гiлля листочок, спозираК сине небо, зграП на ньому галок... Сонце грiК, ромашки пахнуть, аж чхаКться, - хороше, як у купелi. I маленьке замахаК до сонця ручками, засмiКться, загуцаК, мов до сонця летiти хоче на руцi або само сонце його витягаК з пахучих бур'янiв. А тим часом тута ж поблизу блукаК в бур'янi i дитяче лихо, хрюкаК, хрумаК спориш. Висунулась, зарохкала, бочком наближаКться до хлопця. Дивиться хижими, червоними брудними очима. Хто змiряК горе маленького серця: у плач, у крик! - нiхто не бачить i не чуК, мов опинився у лiсових нетрях iз брудним, диким звiром один на один. Не чекай допомоги. I малий одразу замовкаК, брiвки нахмурились, в очицях мов сонячнi iскри заграли, засвiтився гордий бляск людини, ромашкою б'К тварину по писковi: "Чу-чу, свиня!" Лукава тварина не виносить бляску розумних очей, злякано обходить, починаК щипати морiжок, мов i не вона. МинаК час, знову западаК зневiр'я в дитяче серце - починаК плакати, знову набираКться смiливостi свиня, чапаК до хлопця. Знову змовкаК плач: "Чу-чу, свиня!" Довго тягнеться ся дитяча мука, i нiхто того не бачить i не чуК. Катря, щира його нянька, теж за щирою гульнею на шляху згадала про малого тiльки тодi, як з поля показалась череда. Одкрила широко очi, ляснула в долонi: "А де ж моя дитина?" Насилу пригадала. Вiтром полетiла в ромашки до дуки: сидить. Уже й слiз йому немаК - мовчить. Тiльки очицi набрякли вiд слiз i все личко вивожене в сльози. Тiльки побачило над бур'янами голову Катрi - де тi й сльози взялись, - як ручаП. Зрадiло! 3 плачем, з докором, iз жалем викидаК рученята до неП. Мов крилами перелетiло з осоружного дуки Катрi на руцi. - МоК маленьке! Скучив? - Катря жагуче, з пристрастю тулить його до себе, картаючи себе докорами i зарiкаючись, що вона бiльш нiколи-нiколи не буде кидати саму дитину на улицi. Не в перший раз. - Џстоньки хочеш? - Знаходить житнього хлiба жовану куклу, нашвидку пiджовуК ПП, пхаК дитинi в рот. Дитина iз звiрячою жадобою починаК ту осоружну куклу жувати, ссати, тiпати, щось мимрячи невиразне! погрожуючи комусь головою. Катря пильно, допитливо дивиться дитинi в вiчi - вона одна розумiК ПП мову. - Що? Що, мiй, цвiточок? Паця лякала? Ось ми Пй покажемо. Ну-ну-ну, погана паця. Ти нащо лякала нашого Тарасика? Iди собi геть, погана паця. А ми з Тарасиком пiдемо виглядати маму з поля. - Пiшла з дитиною за село, сiла коло гамазеП на рундук, виглядають. Видно ставок, як кусок полотна прослатий. Над ставком - верби аж до води попускали вiти, а за вербами ховаКться сонце, велике, червоне, смiКться iз-за гiлля. Катря гомонить до малого безперестанку: - Ось сонечко зайде, пан пустить маму додому кулешику варити, Тарасика годувати. Ну, спiвай за мною, Тарасику, - починаК сама наспiвувати: А вже сонечко за вербами, Пусти нас, пане, хоч iз ребрами. А сонечко теж каже йому про маму, жартуК з малим, захиляючись за верби. ГраКться з ним чисто так, як, буваК, мама - одкриК очi: ку-ку! Знову закрив - нема... Таке ж радiсне, тепле, червоне. От тiльки бiда, що на свiтi К ще паця... Ну, та ми Пй!.. I дитина свариться переможно ручицею: ну-ну-ну!.. III МинаК рiк, i два, i п'ять рокiв... Росте Тарас Шевченко. Тiльки зiп'явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування. Батьки - на панщинi, брат десь пастушить, сестра на городi, а ти, Тарасе, куди хочеш - скрiзь тобi шляхи одкритi: на леваду, до ставу, за село до млина, у той сад густий та темний, за сад на могилу... А бур'яни несходимi! Залiзе - до вечора не вибереться... I мандруК мала людина по свiту з ранку до вечора, дива всякi на ньому споглядаК, розуму набираКться. Вийде iз бур'янiв на поле, як Кармелюк iз лiсу, дивиться, як сонце заходить, як легенька хмарка з золотими крайками закриваК його своПми червоними полами. I здаКться малому, що там - край свiту. Там сонце спати лягаК. Як мати вечорами у свято: скидаК з шиП дороге намисто, у скриню ховаК червону хустку, плахту... А надворi й темнiК... - Свiт не родив такого волоцюги! - скаржиться мати. - Ото небо йому, як рiдна хата, а сонце, як мати. Коли б не Псти, то до хати так i не заглянув би цiлий день. А вскочить у хату, за кусок хлiба - i знову надвiр. Вхопиш за плечi, щоб придержати, так де там: випорсне з рук та на сонце, як линок у воду. * * * Раз було так. Невесела у Шевченка зимою та восени хата - стоПть край села, як примара, найгiрша, мабуть, в усьому селi: кривобока, стара, стiни повигинались, солома на покрiвлi потемнiла, потрухла, мохом узялася, почорнiв од диму вивiд, од вiтру порозлазилась, дiрки свiтять голими латами. А прийде весна, зацвiте садок за хатою, рясна яблуня коло хати, промете Катря пiд вiкнами пiвники та барвiнок, i хата, як хата - суму мов не було того... Сад темний, густий, бур'янами зарослий. За садом ховалось сонце. Пiсля першого жаркого квiтневого дня плинув теплий, тихий вечiр. Над хатою зiйшла вечiрня зоря, заграла золотом в яблуневому цвiтi, тихим, рожевим, у бiлiй на стiнi глинi. Вперше по веснi бiлоголова Шевченкова родина розташувалась вечеряти пiд яблунею надворi. Чуби в усiх, як обiлений льон, очi, як квiтки льону, - синi. Тiльки мати чорнява, з карими очима. Невесела вечеря - морений батько свариться, маги, заклопотана, зажурена, марна, Псть, як не Псть. Дочка Катерина стоПть, спиною спершись на яблуню, задумана, заплакана, ложки в руки не брала. Заходить звичаКм погомонiти перед сном сусiд i дивуКться: - Це тiльки вечеряКте? Що так пiзно? - Та нам це такий оце клопiт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дiвся, - мати. РозповiдаК. - Зранку як пiшло, то оце i досi немаК: бiгали i до ставка, i до греблi, всi бур'яни обшукали - як упав у воду. - Доглядiли! - сердито буркнув батько. Катерина враз опустила униз синi винуватi очi. - Нiчого, знайдеться, - розважив сусiд, - може, заснув десь у бур'янi. Проспиться - прийде. - I починаК звичайнi своП балачки: про панськi звичаП, про золоту грамоту. Слухають в'яло, без охоти, тiльки поблизу що шелесне, всi так i кинуться: чи не хлопець? Пройшли останнi за плугами плугатарi, гурти дiвчат iз сапами. Осiв тихий, зоряний вечiр. - Ну й де б Пй дiтись, вражiй дитинi, - не слухаючи сусiдових балачок, тихо, з нудьгою казала мати. - Вечеряй, Катре, та пiдемо шукати знову. Зарипiли десь вози, як у релi. Багато, мов з ярмарку. - Що воно? Раптом коло самого села луною вдарила в усi кутки багатоголоса, урочиста, хвилююча пiсня: А вози риплять, а ярма бряжчать, А воли ремигають. А попереду атаман У сопiлочку граК. Всi забули на часину про хлопця, заворушились. - Чумаки! В селi бiгли з дворiв назустрiч чумакам дгвчата, дiти, поважнi дiди з палицями. Тiльки й чуть було: - Чумаки! Чумаки! Сусiди почали угадувати - звiдки, аж поки чумаки замовкли. Аж ось Катря пiдняла вгору голову i крикнула радiсно i сердито: - А ось i наш волоцюга! - Всi повернулись в один бiк. За перелазом бiлiла сорочка i блищали синi Тарасовi очi. Без шапки, босий. Лице взялось смагою - темне, як головешка, а на тiй головешцi бiлий чуб, як льон. СтоПть, не наважуКться йти до гурту. Хмарнi обличчя в усiх одразу просяяли. - Де це ти був? - Де тебе носило i досi? - Де ти волочився? СтоПть, мовчить. ОглядаК свою хату - не впiзнаК, нiби пiсля довгоП кругосвiтньоП мандрiвки. - Де ж ти був оце - питаю? Чому не кажеш? - почав суворо батько. Хлопець промовив стиха: - Був у полi та заблудив. - Бачили таке? - Хто ж тебе привiв додому? - Чумаки! - Хто? - Всi стовпились коло хлопця. Хлопець розповiв: "Стрiнувся з чумаками, питають: "Куди iдеш? МандруКш?" А я кажу - в Керелiвку! А вони й кажуть: "Це ти iдеш у Моринцi, а в Керелiвку треба назад. Сiдай, каже, з нами, ми довеземо". Та й посадив мене на вiз. I дав менi батiг волiв поганяти..." - Бачили такого! Чумакувати надумав уже! - I як воно згадало, що з Керелiвки? - Я ж казав, що знайдеться, - обiзвався i сусiд. - Такий лобатий не пропаде. - Ну, почумакував, тепер бери ложку та сiдай вечеряти, - сказав батько. Хлопець тiльки того й дожидав. - Ну, чого ж тебе понесло в поле? Чого? - допитувалась мати. Мовчить та сьорбаК з ложки, аж луна йде. Мати кивнула на нього батьковi: - Як мотаК! Наче три днi не Пв. - Розмова мiж дорослими пожвавiшала. По вечерi мати послала дiтям на горбку коло сiней. Полягали. Тарас в середину, з одного боку Катря, з другого - Микита. Мати сiла коло Пх. Сусiди посiдали на призьбi, запалили люльки, вернулись до своКП розмови. Тарас тим часом почав розповiдати тихим таКмничим голосом. Брат i сестра аж голови попiдiймали. Крадькома прислухаКться мати. Далi, смiючись, до чоловiкiв: - Ви послухайте, що цей волоцюга вигадуК: старий того не придумаК збрехати, як воно. Каже, що ходив вiн туди, де сонце заходить, бачив залiзнi стовпи, що пiдпирають небо, i тi ворота, куди сонце заходить на нiч, як корова в хлiв. Розповiда, нiби справдi сам теК бачив. Ой Тарасе, що з тебе буде? - Всi на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряще вийде, - промовив сусiд. - Що вийде? - жартом обiзвався батько, - розбiяка великий вийде - ось що! Ото чули про Кармелюка, а це другий буде такий. - Це той, що в панiв однiмаК та надiляК бiдних?.. Починалася знову розмова про славетного розбiйника, що саме гримiв у той час на Подiллi. В селi затихало. Чути було iнколи дiвочий смiх на улицi. Коло хати i над хатою гули хрущi. Дiти спали. Як той артист, що дожидав, поки все кругом нього стихне, на все село защебетав десь поблизу соловей. IV I знову минаК рiк... Не любив хлопець сидiти в темнiй хатi, не любив сумних розмов про злиднi, про горе. Все, було, тiкаК з хати до сонця, на просторе. Одначе минути того не можна. Зберуться часом кутковi молодицi та баби, посiдають на призьбi, почнуть гомонiти. Сяде тута ж, коло матерi, бiгаючи натомившись, хлопчик, притулиться, слухаК. Чого-чого тiльки вiн не наслухаКться - все про тих же панiв та Пх економiв: i як людей били - кого рiзками, кого канчуками, i як продавали людей, за собак мiняли, засилали в Сибiр, в москалi голили. А як почнуть про тяжку роботу, про неволю, про злиднi... Ясний надворi день. Ясно сонце свiтить, небо безкрайнК та синК, куК зозуля в лузi, а як усього того наслухаКться, - то й день йому стемнiК, отьмариться сонце, i дерево зажуриться - осмутнiК... Аж раптом заграК в ньому якась радiсна сила, буйна й непокiрна. Зiрве хлопця iз призьби, i помчить вiн круг майдану жеребчиком, iржучи й фицаючись... I весь сум з хлопця як вода змила. Оксано! Далi бiжить до сусiдиного двору, од ворiт якого летить йому назустрiч, радiсно розставивши руки, вiрний i постiйний товариш хлопцiв, кучерявенька кароока Оксана. Летить назустрiч, радiК, хвастаК: - Ба, глянь, Тарасе, що в мене К? - показуК крамну, безносу куклу, що тiтка принесла Пй з панського двору. - Це моя дитина, а ти будеш кум. * * * А на другий день в бур'янi Шевченко будуК з булиги та коров'якiв курiнь. Збудував курiнь, заплiв його ромашками та глухою м'ятою, обполов кругом садок, поробив у ньому стежечки, посипав жовтим пiсочком. Далi порозставляв у куренi черепочки, скляночки з пасльоном та калачами, сiв, дожидаК гостей. А гiсть не за горами - за бур'яном на колодцi сидить Оксана в довгiй материнiй корсетцi, з безносою "дитиною" на руках. Дiждалась, коли ПП гукнув господар, запишалась, хусткою накрила сонне личко "дитинi", пiшла до куреня. Незабаром гостi починають гостювати. "А випийте ще, кумо!" - "Не можу! Не можу, хiба трiшечки! Ой, яка пекуча!" - "Закусiть, кумо, чим бог послав". Беруть iз порожнiх черепкiв, як iз мисок, махають руками, плямкають губами, нiби п'ють i Пдять. Планово, церемонно. Далi заводять злободенну розмову: - Як у вас в полi i в городi, кумасю? Чи обсiялись, чи обсадились? - Де ви бачили, куме! Ще й не починала. За тiКю клятою панською роботою свiту не видно, вгору нема коли глянути. Чи скоро вже тая воля буде? Ви не чули, куме? - Стиха: - Ви не чули - кажуть, у Шандри яконома вбили? Тут iз бур'янiв виглянуло зо три червоних од хвилювання й цiкавостi дитячi завоженi личка; уважнi, таКмничi. Радiсний вигук: - Ось де вони! - I раптом гуртовий, добре зорганiзований спiв чи декламацiя: Молодий - молода, Як собака руда! У дбайливого господаря К запас i про цих гостей: вхопив у кутку куреня в обидвi жменi печиння, нагнав непроханих геть за бур'яни. А матерям пiд хатою все видно i все чути. - От здружили - i водою не розiллКш. - Де ви бачили, там - без Тараса i дихнути не може. Тiльки прокинеться, не Псть, не п'К, зразу бiжить на вулицю. З язика в неП не зiходить Тарас. - Мо' колись справдi сватами будемо. - Рано загадувати. Хай ростуть здоровi. ГукаК: - Оксано! Оксано! А йди, дочко, вечеряти. Оксана: - Дожидай, Тарасе, я зараз прийду. Хлопець у бур'янi сам. Вже вечiр, а йти небезпечно: розвалять "вороги" хатину. ДожидаК. Видно ставок. Iз-за верб стиха влiз у воду мiсяць, почав полоскатись. Як запiзнiлий косар з пильного поля... Було стемнiло, знову виднiК. Iз-за чиКПсь клунi визираК повний мiсяць. Вибравсь вище, мов пiдпалив бур'яни - засяяли. Свiтиться, як гадючi очi, люта кропива, синiм полум'ям палаК гiркий полин, зелено висвiчуК запiнена, скажена блекота. Високi будяки, як злодiП, з кiллям... Страшно й цiкаво... А що тут дiКться пiзньоП ночi? От би заночувати тут, коли б не гримали дома. Кулак пiд голову, лiг: "Я трошки". "Тарасе! Тарасе" - i чуК й не чуК... Може, причуваКться? Може, за годину, може, за мить - над головою шелест: Оксана? Сердито й лагiдно: - Ось де вiн, заволока! Ану, вставай та зараз до хати! - Катря. V А святами - до дiда. А тодi - до Оксани. У старого Iвана Шевченка, Тарасового дiда, святами завжди повно людей у хатi: дiд Iван грамотний, i в нього К велика книжка про святих мученикiв. Дiд Iван надiваК олив'янi окуляри i починаК повагом вичитувати про великi муки святоП Варвари. Хто з бабiв слухаК, хто куняК, чоловiки дмуть люльки. Хтось дуже томлений за тиждень раз по раз хропе й кидаКться. Винувато озираКться: "Ото, господи". Вiкна й дверi поодчиненi, i знадвору чути веселий гомiн на уличцi. Тяжка й гiрка була та панська неволя, та не тiльки ж те й робити людям, що плакати та журитись. Часом i спiвають, i жартують, i потанцюють, а надто молодь. Бо то треба було б умерти, щоб усе тужити, а народу - сила, не вмирати ж усiм. Чути у вiкно - на улицi регiт, раз за разом поривами. Дедалi дужче. - Це, мабуть, притисся Перебендя з кобзою, пiти послухати, що там вигадуК старий дурень. КидаК набiк мiнею, виходить iз хати, за ним, як курчата за маткою, чередою гостi. Посеред майдану - гурт людей, старi, дiти, молодь, обступили кругом старця - то нiма тиша, то шалений регiт. Ближче - чути тихий глухий старечий голос сипав якiсь немiчнi жарти. Ще ближче - чути тихий веселий шум струн на кобзi, як живий вiтер. ДодаК словами, аж гуцаКться: Ой дiвчина-горлиця До козака горнеться, А козак, як орел, Як побачив, так i вмер. Кiнчив, витираК пiт полою. - Бач, старе луб'я, якоП затинаК! А вмирать! - хтось iз старших в жарт докоряК старого. Винувато старий осмiхнувся, пригнув ухо до поводиря, щось питаК слiпий. Певно, якi зiбралися люди. Одкашлявся старий. Поважно нахмурив брови, по-новому зашумiли струни... Залунав змiцнiлий голос. Урочисто, як святе письмо: Ой, тисяча сiмсот дев'яносто першого року Прийшов указ од царицi Катерини З Петербурга-города... Всi старi обличчя розцвiли, очi засяяли. Перезирались, смутно хитали головами - багато з старшого вiку людей добре ще пам'ятали, як руйнувала Катерина ту волю козачу. Запорозьку преславну Сiч. Мимохiть пiднiмались шапки на головах вгору i по-вовчому загорались очi. Зразу одчувалось, що тут пiд крiпацькими ланцюгами буяК сила - велика, могуча, що ПП не задушиш, що тiльки стряхнеться вона, то розiрве тi ланцюги, як нитку, а те горде панство рознесе, розвiК, як порох. Це ж люду, це ж миру, як моря, а панiв тих - жменя. Як встане, як вигне спину... Та що й казати... Тiльки зараз - цить... Мiж старими тута ж вертяться дiти, намагаючись угадати, чого це старi так затурбованi. Мало що розумiв i малий Тарас Шевченко з того, що спiвав кобзар, проте i в нього ворушилось у грудях щось гаряче i завмирало чогось маленьке серце. Вирядили кобзаря, погомонiли, почали розiходитися. ВертаКться до своКП хати i дiд Iван з своПми гостями. СiдаК, зiтхнувши, за стiл дочитувати пекельнi муки святоП Варвари, Њвстафiя Плакиди. Цiкаве життя, аж дух захоплювало. Тiльки не тi вже думки в слухачiв - видно по гарячих очах. Ще цiкавiше. Сидять, як у якомусь снi. Хтось мимохiть перебиваК читання. - Що правда, то правда - мучили й тодi добре, тiльки усе ж, мабуть, на палi не садовили. - Не додумались, - одкашлянувшись, додав, мов прокидаючись од сну, хтось другий i засмiявся. - Або, кажуть, пекло! - раптом, одсунувши убiк книжку, мiняК тон сам читач. Святобливий вираз - як вiтром здуло з його обличчя. Мов i не вiн. Не на тiм свiтi, на цiм розвели його пани над нашими душами. Пан - гiрше чорта, той не видумаК на людину такоП муки, як пан. Ну, вже як i Пх попадуть у руки - не помилують. Народ терпить, а як терпець увiрветься - хай тодi не просять - не помилують. Раптом слухачi мов ожили, очi в усiх заграли. Один за другим: - Дiду Iване, а розкажiть про КолiПвщину! - Еге, про Залiзняка та Гонту! - Про гайдамакiв, ви ж, кажуть, теж були в гайдамаках. Дiд замрiяно: - Еге ж! Гайдамаки! То були люди! - одсунувся далi од книжки, тряхнув чубом. Каже: Хвалилися гайдамаки, На Умань iдучи, - Будем драти, пани-брати, З китайки онучi... I святе письмо лежить забуте, дiд починаК розповiдати про тi часи, коли гайдамаки панiв рiзали та палили, як ножi святили, як вирiзували Умань. Слухали сусiди, нiмiли од жаху, чуб здiймався вгору. А то чиП там оченята горять у кутку на припiчку, як iскри? I не дише. - Тарасику, i ти тута? Iди, сину, надвiр гуляти, чого ти мiж старих затесався? Тобi ще рано таке слухати. Тарас крутить головою: "Не хочу!" Дiд: - Хай слухаК, виросте - своПм розкаже дiтям та онукам. I не виходить до самого вечора. А вночi не спить, ворочаКться. Мати: - Чого не спиш, Тарасе? - Мамо, гляньте: нiби щось горить у панських будинках? Мати злякано до вiкна: - Де? ВигадуКш, нiчого там не горить. То мiсяць... що це тобi в голову зайшло? Спи! Перегодя знову: - Мамо, а де тепер живуть гайдамаки? - Якi там гайдамаки? Наслухався, що старi говорять, а тодi щось йому увижаКться, не спить! Це, мабуть, ходив сьогоднi до дiда? Еге ж - ходив? - До дiда... - Я ж так i знала. То ж дiд теК розказуК, що давно колись було, не тепер. Тепер гайдамакiв уже немаК. Половили та повбивали. Спи. А на ранок в хлопця з насоняшничини рушниця за плечима, в руках загнута з лозини шабля. Ходить у бур'янi, рубаК панам мечем голови з плечей. Пiдiйде до коров'яка: "Ти пан Дашкевич?", - "Я! Прости! Не буду!" Летить голова з плiч. До другого: "Ти пан Висоцький?.." - летить голова. СтоПть будяк, чорний, аж свiт отьмарюК. "А це буде Пх цар". До нього: "Проси! Не хочеш?" - i царева злетiла з плiч голова, як галка. Бiжить Оксана, умита, чепурненька. - Тарасе, що, ти робиш? - Який я Тарас? Я - гайдамака! - Що ж ти тут робиш? - Не заважай! Бач - панам голови рубаю. - I я! I я! - Ну, добре, хай i ти будеш гайдамачка. На рушницю, стрiляй. - Бере, цiлиться в будяк. - Бу-бух! - Трах! бах! рубай! бий! В бур'янi закипiла вiйна - тихий вiдгук далекоП гайдамаччини. - Оксаночко, я розкажу тобi казку. * * * Звенигородщина - спiвучий куток УкраПни, в ньому Кирилiвка не останнК в цьому село. Тарас Шевченко ще змалку купався у тих вiршах невiдомих поетiв, що звуть Пх народними пiснями. Батько сам чумакував, часто про того чумака, що занедужав у дорозi (спiвав), тiтка - про сербина, що намовив дурну дiвку отруПти брата. Обiщався сватать, а як отруПла, заспiвав Пй iншоП: Як же тепер сватать, Що ти тепер гiрше ката, - Що ти тепер гiрше ката, - ОтруПла свого брата... Сестра Катря - на городi од початку до краю виспiвуК легенду про брата та сестру, що звiнчалися, не впiзнавши одне одного, потiм виросли цвiтами: Пiдем, сестро, горами, РозвiКмось цвiтами. Ой ти зiйдеш - синiй цвiт, А я зiйду - жовтий цвiт... Будуть люди цвiти рвать, Будуть з нас грiхи знiмать. Прийде вечiр - всi улицi в селi аж гудуть пiснями: на однiй - про ту Марусю, що з-за моря зiлля бажала, на другiй - про те, як пiдмовляють козаки з собою дiвку, десь ще на одному - не то спiвають, не то вичитують тягучим голосом - сiм загадок. Ранком вийдеш за село. Там, вибираючи коноплi, бабуся шамкаК беззубим ротом баладу про лиху свекруху, що закляла невiстку, i та стала тополею: Не вибрала льону, не пiшла додому, У чистому полi заночувала. До бiлого свiту тополею стала... Там чабан на горi про своК бурлацьке життя вигукуК на весь степ: Та нема гiрш нiкому, Як бурлацi молодому. А почнуть грати в селi весiлля - цiле море пiсень. Сумних i веселих, до танку - всяких... Ще до ладу говорити не навчившись, Тарас уже пiдспiвував старшим, а було йому рокiв вiсiм-дев'ять - з дiвчатами на колодках витягував, якоП не почнуть. А часом коло ворiт заведуть з Катрею, - обоК голоснi - луна на все село iде: Iще сонце не заходило, Наступила темнота... Iшов якось дяк од титаря, косоокий, величенний, старi люди казали - на запорожця скидаКться, спинився, слухаК: - Що воно ото за пiдголоска виводить, не розбереш - хлопець чи дiвчина? - питаК людей, що сидять на призьбi. - То так виводить мiй Тарас, - обiзвався Григор Шевченко, що сидiв у гуртi. - Малий, ще оченашу не знаК, а до пiсень, як старий. - Добрий спiвака вийшов би. Хоч би й до архирейського хору, - гомонить до людей дяк. - Треба вже, щоб до школи посилали хлопця, а не на улицю. - Та це ж думка на цю зиму прохати вас, пане дяче... Вiн уже охотиться до книжки i до школи. Другi дiти не хочуть, плачуть, а вiн уже набрид менi, щоб одвiв у школу. - А скiльки йому на роки? - Уже дев'ятий. - Ого! Пора. Вже давно слiд було посилати. * * * А восени сидить Тарас за граматкою мiж школярами в дяковiй хатi, ляскаК указкою то одного, то другого, коли одвернеться дяк. Лобатий, чуб бiлий, як пшениця, кучмою, лице смагляве, вилискуК, як чобiт, а очi яснi та синi, як на росi льон. В школi тiльки його й чути. Стрiнувся якось на хрестинах iз дяком Тарасiв батько. - А як там, пане дяче, мiй Тарас? - I не приведи господи, що за гайдамака росте. Часинки не посидить тихо. Уже йому й достаКться од мене - не помагаК. Нащо краще: кладу пiд рiзки, а вiн просить: звелiть придержати мене, а то, Пй-богу, не влежу. - Та вiн у нас i не такий уже розбiяка, як його уславили: як до нього добре - вiн удвiчi добрий. Тонкослiзний - що жалiсне почуК, зараз плакать. Ну й упертий, нема чого ховати, як стане коли на своКму, як тур. Ну, а як йому грамота, пане дяче? - Грамота йому - в руку. Пам'ять добра. Коли б смирнiший - кращого б i не треба. - Та й я так гадаю, що грамоту вiн поборе: грамота ведеться в нашому роду. Що з нього буде, пане дяче? - А що ж iз нього буде: попа не вийде, а паламар вийде добрий. Щось вийде, а що - буде видно колись. Побачимо, який вiн буде в письмi. * * * Нудна була наука в тодiшнiх школах, нудна i тяжка, учили з-пiд рiзок, по церковних книжках, старим, довгим способом: буки-аз-ба. Проте малий Шевченко брався i до цiКП науки охоче. Вiн одчував iнстинктом, що за цiКю дякiвською безтолковою школою десь далi ховаКться справжня наука - ясна, радiсна... i цей чарiвний свiт, мов магнетом, тягнув до себе крiзь убогi грати дякiвськоП школи. Цiкавiша для учнiв ставала наука, коли пiсля часословця i псалтиря в школi починали учити "скоропису" - писанню. "У сусiда хата бiла", - напише дяк на таблицi, - переписуй! Було чисте свято. Для школяра Шевченка пiсля довгоП i нудноП церковщини це була справжня утiха. Папiр був тодi дорогий, а крiпаки бiднi, отже, грамотiям залишались для науки стiни, ворота, дверi для шкiльного писання. Одного разу, прибираючи дякову "свiтлицю", Тарас набачив у дяка грубий зшиток синього паперу. Ще ранiш хлопець помiтив, як дяк щось у нього вписував. Школяр почав розглядати написанi рукою дяка псалми, щедрiвки, пiснi, вiршi... Сидiв над ними хлопець, мов прикипiв, поки почув, як грюкав дверима дяк. З нього школяру здаля одкривалась таКмниця, як творяться на свiтi книжки. До жаги забажалось школяревi зробити самому таку книжечку, обмалювати вiзерунками i вписувать в неП тi пiснi та вiршi, що йому припали до вподоби. Це був перший прихований потяг до словесноП творчостi, що в першiй своПй стадiП замiняКться копiюванням i вибором чужих творiв... Потяг непереможний, жагучий... Хлопцевi мрiялась, навiть снилась мальована, позолочена книжка, у яку вiн по своПй вподобi уписував вiршi. Коли ж мрiю захотiв реалiзувати, довелось дечим поступитися. Ось чим. Справдi, де того взяти золоченого паперу? Була б добра книжечка i з абиякого, та й того де вiзьмеш? Прохав дома - не дають, мати захворiла, лежить, кажуть, зажди, коли намолотимо хлiба, то повеземо до Буслав'я, продамо. Дожидай, коли то буде, а тут - нетерплячка жити не даК. Аж помарнiв. Ходить з потуманеними очима, i одна в нього думка - де б узяти тих кiлька копiйок, хоч на один аркуш... Згорнкв би його вшiстнадцятеро, i була б хоч невелика, а все ж книжечка. I раптом йому пригадались в суднику за мискою дяковi мiдяки. Аж жарко стало. "Красти?! Нiколи в свiтi! Що це я?" А йому нiби хто нашiптував: ну то що, як красти, - зате буде книжечка, бо iнакше де ж дiстанеш? "Нi, нi, я не хочу!" - крутив головою i махав руками хлопець. Але якась груба сила вхопила хлопця i, як руками, турляла на крадiжку, i не було сили в малого змагатися. I ноги тремтiли, i серце билося, як не вискочило, як лiз малий Шевченко до дяка у вiкно, як той пiшов до вечернi. Лице горiло од сорому. Нiби хто кресав його по щоках, по плечах, по руках. "Злодiй! Злодiй! - докоряв вiн себе. - Ось зараз упiймають, поведуть до розправи". I все навкруги, здавалось, гукало: "Злодiй! Злодiй! Схаменися, що це ти робиш!" Проте невблаганна, деспотична сила одчинила смiливо вiкно i швидко й рiшуче пхала його в хату. "Дарма! Хай i злодiй, а книжечка буде-таки!" Мов у снi все те дiялось... Добре опам'ятався тiльки тодi, як, щасливий i радiсний, сидiв з маленькою книжечкою в бур'янi, виспiвуючи i вписуючи в неП слова колядки: Шедше трiК царi Ко Христу со дари, - Iрод Пх пригласi, Куда iдуть iспросi... Про свою крадiжку навiть забув... Одмучився, - К за що! Згадав вiн про неП через довгi роки, пробуваючи в неволi. Згадав i зворушливо каявся перед всiм свiтом, смутним жартом запевняючи, що це все життя караК його лихо за того п'ятака, що вкрав вiн на мережану книжечку у дяка... * * * Скоро мова мовиться, та не скоро дiло робиться. Який не був радiсний свiт хлопцевi, як не тiкав вiн од тих злиднiв, що завжди сидiли в рiднiй хатi, як вiн не одмахувався рукою од того суму, що лежав над людьми, одначе дедалi i йому часом тьмарився свiт. Перше горе, що отруПло хлопцеве серце, - злиднi та праця матiр поклали в домовину. Хлопця взяли од школи дивитись за меншими в хатi. Батько женився вдруге, взявши вдову теж iз дiтьми. В хатi почалися сварки, бiйки, докори, плач - пекло, що завжди буваК в хатi, де повно зведенят. Мачуха пильнуК своПх, батько часом оступиться за своПх - сварка готова. Так-сяк жилось, поки живий був батько. Але ось застудився вiн у дорозi, помер слiдом за матiр'ю - сиротам не стало життя в своПй хатi. Найбiльше перепадало Тарасовi, як найстаршому, до того упертому, правдивому i гарячому перепадало найбiльше. У хатi якось трапилась крадiжка - в перехожого москаля вкрадено 45 копiйок грошей. Мачуха напалася на Тараса. Сама вона не могла справитися з хлопцем - попрохала одного з дiверiв. Довiдавшись про це, Тарас утiк з дому. Днiв зо три ховався вiн, ночуючи по тих же густих бур'янах пiд зорями, читав вiршi в своПй книжечцi, малював у нiй квiти й дерева, поки його одного разу не накрили там мачуха з дядьком. Пригрiвало вранiшнК сонце, обiщаючи рiвний, гарячий травневий день. Майдани пахли розпареними бур'янами, городи буяли зеленою городиною, як море! На городi пiдгортала картоплю з небогою тiтка. Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент. - Тiтко, що воно за крик? - турботно прислухалась Оксана, кинувши сапувати. Тiтка-молодиця сперлася на сапу, слухаК. - Комусь дають порки! - ЧуКте? - обiзвалась за тином на улицi сусiдка. - Це знову катують того безталанного Тараса. Впiймали сонного. - Хто? За що? - захвилювалась Оксана. - Та все ж за тi грошi, що вкрадено було у москаля. Уже йому i грошi тi вернули - продала мачуха хустку покiйницi Катерини, i москаля того немаК, а вона, вiдьма, i досi мучить того нещасного хлопця. Сама вже не подужа, так вона гукнула свого дiвера Павла. Там, кажуть, катюга, що його й свiт такого не бачив. То катував своПх дiтей, а тепер за братових сирiт узявся. Впiймали хлопця, втягли в сiни та й чинять той глум. Та ще, може, й не вiн брав. - Брехня, - гаряче обiзвалась Оксана. - Казали ж, що то не вiн грошi тi вкрав. Дiти бачили на улицi у мачушиного Степана. - Якби то мати або батько, то, може б, знайшли правду, а то сирота. Хоч i не вiн, то кажуть - вiн!.. Лемент то затихав, то лунав дужче. Долiтали якiсь нерозбiрливi слова. Всi одразу почули, вiрнiше, вгадали крик: "Рятуйте, вони мене закатують!" Крик гострий, вимоглизий. Раптом у Оксани лице стало як пiон, очi заiскрились. Крикнула: - Тiтко, бiжiть оборонiть. Молодицi перезирнулись: - Ай справдi! Як сирота, то вже його i замучити можна? Ходiмо, Химо! Незабаром на увесь куток задзвенiло два дружнi голоси, сиплючи словами, як камiнням: - Хто ви йому такi, що взялися мордувати хлопця, - батьки чи суддi? Радi, що нiкому заступитись за сироту, то таке - хоч i калiч дитину? На громадi треба сказати про це. Лемент у сiнях сирiтськоП хати замовк, i на улицю вискочив хлопець - Тарас Шевченко: лице в патьоках i в болотi, червоне як жар, гнiвне, залитi сльозами очi мигтять блискавицями, чуб скуйовджений. Кричить, без мiри обурений, ридаючи, давлячись сльозами, охриплим голосом: - Це такий дядько? Це - рiдний? Спалить такого дядька, щоб з душею згорiв! З сiней загомонiв щось наставничий, богобоязний голос, у вiдповiдь на який ще гострiше залунав Тарасiв голос: - I спалю! Хату й клуню - все спалю! А за що, по якому праву ви мордували мене?.. Не дядько ви менi, а кат!.. Не лякайте, не боюся... Одiйшов, сiв, схлипуючи, на колодцi, що лежала пiд лiсою в бур'янi. Сонце мовчки почало грiти його, розправляти нахмуренi брови, сльози в очах сушити... Ласкаво, без слiв. Гнiв минав, на велике чоло спливала глибока задума... I пiсля цього Тарас кинув рiдну хату. За ним розбiглися, як рудi мишенята, його меншi брати i сестри, всi - хто куди, у найми. Тараса непереможно тягнула до себе все тая ж обшарпана калiка-школа, яка мала над ним якусь магiчну силу, отож узяв вiн свiй каламар, та липову таблицю, та крейду, - пiшов до школи прохатися разом i за школяра, i за дiда-сторожа, який мав слугувати i школярам, i Пх учителевi-дяковi. Дяка-запорожця вже в школi не було, прислано з города другого, Бугорського, молодого, бiльш ученого, але лютого, гiрше звiра, i п'яницю такого, якого, казали, свiт не бачив. Вiн був одинокий, i служника йому треба було дуже, тому на Шевченкове прохання вiн погодився охоче. Далi казка стаК ще сумнiша. Почалося не життя Тарасовi, а мука. Завжди голодний, у немитiй сорочцi, в дранiй довгiй батьковiй свитi, що одна залишилась йому пiсля батька в спадщину. Казали, що, вмираючи, батько казав, що з Тараса буде велика людина або велике ледащо - тому спадщина йому не допоможе... Босий i простоволосий зимою i лiтом... Дяк не дуже пiклувався за свого учня-наймита, та й сам вiн, правду кажучи, жив мало чим краще од свого наймита... Тiльки й того, що нап'Кться за свiй дохiд, а проспиться, не то похмелитися - пообiдать нема чого. Тодi вiн ганяв свого учня попiдвiконню з мiшком жебрачити, часом i сам iз ним ходив, виспiвуючи попiдвiконню божественнi вiршi... А то посилав красти огiрки в городах, яблука в садах, а то й курку десь у глухому кутку, А за невдачу серце зривав завжди на наймитi. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща. Терпiв усе хлопець, зцiплюючи зуби: "Дарма, вiн учитель, я школяр - так давно повелося i тепер ведеться... А все ж таки я в школi..." По селу пройшла про хлопця недобра слава: "ледащо"... Здушить у собi сльози