Степан Васильченко. Талант ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ В селi К. згубила себе з романтичного причинений церковна хористка... Ховати ПП чином церковним тамошнiй священик позрiкся. Люди принесли йому домовину з мерцем на подвiр'я, поставили перед вiкнами, а самi розiйшлися. Ховала полiцiя. (З газетноП хронiки) I Буйне зелення в саду вже осiннi золотарi позолотили, а подекуди палаК воно, мов огненне. Тихо в моПй кiмнатi. Вiкно в сад стоПть одчинене, i рине в його повiтря, чисте й холодне, дише, як вино. Зверху по стiнi блукають од далеких хмар рожево-зеленявi тiнi. Сиджу, зiгнувшись над своКю торбою-мандрiвницею, похапцем рiзне паперове шмаття в дорогу переглядаю, читаю давнК дрiбне писання,- суворо шелестять у руках папери, нiби псалтир над мертвим. Листи, що забув уже од кого, щоденника якогось обiрваний шматок... Вiршi... зеленi, зеленi, як рута... Все поодцвiтало, поопадало, як iз дерева посохлий лист восени: спокiйно, дрiбно - на шмаття - й за вiкно, без жалю... Летiть вiтрам на забавки, вечори змарнованi, а ночi недоспанi. Жмут пожовклого паперу, давнього, полинялого... якiсь конспекти, рисунки, химернi мережива з рiзних математичних значкiв... Навiщо вiн менi, цей школярський мотлох? Нащо я його так довго вожу за собою? Думаю, дивлюся... Помiж дрiбним лiсом цих колючок та дерези, i на полях, i всерединi визирають колоски, листочки, рукою задуманою мальованi. Ось вiрша початок якогось чи пiснi... Чи вже ж оце писала колись моя рука? Коли саме? Де?.. Одразу задзвенiло в ушах, задзвенiло ясно, як тодi колись уночi несподiвано у вiкно, в мою кiмнату: "Ви оце не спали iще, книжник i чернець?.." I став пожовклий папiр оживати. Стиха-стиха, нiби з глибокоП води, зринають на йому у вiночках iз довгих вiй блискавi карi очi, вихватилась коса ясна, що повiсьмо льону, замаяна синьою стьожкою. Дивиться у вiкно, смiКться: "Ви ще не спали?" Мене пiдiймаК од мого збiжжя, водигь по кiмнатi, поставило коло вiкна, мов залiзом прикувало; поставило туди очима, де сонце падаК. А там все хмари, хмари рожевi, а за ними синi, а за синiми грiзнi... розцвiтають i гаснуть, знову червоним маком полуменiють, одна одну заступають, що тiП дими димлять. Помiж ними, нiби в хвилях, вечiрнК сонце потопаК, борсаКться, мовби упiймалося в сiтi; промiнням за хмари хапаКться палить сiтi чаром-золотом. Димлять дими, грають, очi одводять, будують диво... I не видно вже хмар на обрiП, бачу я: лiс вiкодавнiй стiною зростаК, чорний в жалобi велетень лiс... I виступаК з лiсу того чорного у спокою та у величi процесiя мовчазная, сувора... Стяги майорять фiолетовi, темнi, вихитуються корогви червоно-огненнi, а пiд корогвами у квiтках несуть когось... У квiтах, у стрiчках, у гiрляндах хризантемових бiлих, у вiнках золотих... Ой... на марах, на марах... Оце ж тi юнощi, що з карими очима, попи старi - в Пх бороди сивi - несуть, щоб у землю поховати, оце ж тi юнощi... Оце ж вони тiП, що були, як iскра, та невпокiй-нi, непокiрнi... Що були i свiжi, i бiлi, як ароматовий, як бiлий на веснах уночi очеремховий цвiт... Вже чую: встаК, iде, гуде на мене з тих днiв, що минули, хмара-спогаданка... Буду стояти, буду, схилившись, аж поки цю хмару мальовану, мовби тую дощовую, тут не перестою. Усю - од осiннього жовтого листя до листя... I встаК перед очима руПна - чорна, як головешка, нiби од печалi пригорiла. Посерединi - провалений дах Стрiха з одного боку висока, з другого - схилилась мало не до самого долу. Вигнулися наперед трухлявi дверi, нащось окутi в залiзо. На дверях - великий заржавiлий замок. А бур'яну того кругом, як лiсу! Шумить, розкошуК вiн на дозвiллi; не потовпившись у шкiльному подвiр'П, вискочив на старий дах, що порiс мохом, темнiК вгорi, як повiтряний сад. Ходжу кругом школи, обдивляюся подвiр'я i знову вертаюся до дверей, туди, де хурщик поскладав моП подорожнi речi. Сонце зайшло; у небi затучилось. Iз поля, з того мiсця, де лиснiК в долинi рудка якась, що поросла очеретом, дуК рiзкий холодний вiтер. НасуваК темрява, чорна, як воронина; бризнуло дощем. Бере нудьга... В темрявi обiзвався незнакомий голос: - Зараз одчинимо, зараз. ВиростаК високий силует у кудлатiй шапцi, що в присмерку скидаКться на дерев'яне вiдро. - Хто це? - питаю. - Свiй, сторож... Я, казати правду, нiкого вже й не сподiвався: Андрiй Маркевич казав, що тiльки в недiлю вернеться, та я вже не думав сьогоднi й навiдуватись сюди: одному якось, прости господи, аж сумно серед цiКП пустинi. Говорить до мене, нiби давно вже мене знаК. Не спитав навiть, чи я той, що вони дожидали. Поволi одiмкнув дверi й через тiсненькi сiнцi увiв у якусь кiмнату. - Отут маК бути й ваша квартира,- мовив вiн, засвiтивши маленький каганчик, чорний од кiптю. Поламаний стiл, двоК старих стiльцiв, лiжко, абияк, нашвидку з трухлих дощок змайстроване... свiжа на йому солома... Стою, задумавшись, над лiжком; стоПть поруч мене дiд; милуючись, дивиться старими очима на свою роботу: - Таке-сяке зляпав, а все ж буде краще на йому, нiж долi. Погомонiв про те, про се, збираКться йти: - Цю нiч я ще переночую вдома - не прихватив iз собою нiчого з одежини, а ночi вже холоднi. Спiть спокiйно,- злодiйщини у нас не чути. Оддав добранiч, пiшов. . Не хочеться чогось нi розташовуватись, нi роздягатись. Взяв каганець, пiшов дивитись у клас. Нiби щось аж сполохнулося, коли убоге свiтло хитнуло в класi темрявою. Дмухнуло вогким, холодним льохом. Роздивляюся: стеля схилилась низько, а далi в глибинi ще нижче. Посерединi, де ПП можна було досягти рукою, стоять пiдпiрки-стовпи. По боках - манячать ряди нефарбованих парт, побитих та помережаних школярськими ножами. У вiкна давить чорна нiч. Надворi тюжить дощ, i через стелю чвiркають десь на парту краплi води. Поставив каганчик на столi, сам сiв на стiльцi, нероздягнутий, як був у дорозi. Думаю: "Знову починати, знову привикать, нагрiвати собi мiсце в цьому сумному закутку?.. Знову попи, урядники, горiлка, гризота, безпораддя?.. Нi, нi, не буду тут я довго, сюди - на час. Тiльки на який час..." I помалу встаК передо мною моК радiсне, моК тепле, те, що завжди тепер свiтить i грiК менi,- унiверситет... Все зникаК з очей. МинаК невелика година; ходжу од порога до стiни, мов п'яний спотикаюся на парти. I увижаКться вiн менi, цей храм юностi чарiвний, десь далеко-далеко, палацом надхмаряним... Шляхи до його, Кдинi доступнi менi шляхи, юнаковi бездипломному, хащами позаростали непролазними... Мурами високими Пх перегороджено, глибокими безоднями перекопано, та смiливо й радiсно топчу я тi хащi ногами, сiчу терни, голими руками мури ламаю, мов крилами перелiтаю безоднi... Лечу... Самотньо й лунко одгукуКться в нiмих стiнах моя помiрна хода, ясно палаК огонь моПх мрiй. Загорiлось бажання нетерпляче, невпокiйне - не стояти без дiла на мiсцi, не марнувати часу, в правду, в життя перетворити мрiю. I мене нiби магнiтом потягло до того мого чемоданчика, що на днi в йому поскладанi моП пiдручники та зшитки. Я знаю, що з мене б тепер смiялись, проте не можу втерпiти, щоб хоч не глянути на Пх. Думаю: "Все одно - нiхто того не буде бачити..." I я швидко бiжу по чемодан, несу його в клас. Незабаром жужмом летять з його в один бiк сорочки, котиться засохлий у дорозi хлiб у другий, швидко витягую книжку, що олiвцем посерединi закладена, i помiж розкиданого збiжжя сiдаю з нею до каганця. "Я тiльки хоч погляну очима",- умовляю себе. I, розгорнувши книжку, зразу, як у водi, потонув у Пй... Шмат глини, одвалившись десь у кутку од стелi, гучно ляскаК на мостину... Кидаюсь, як зо сну: "Де я?" Порощить дощ за вiкном. Пiд партою десь одноманiтно скрегоче миша, тягаючи сухар. Як червона зiрочка з туману, блимаК перед очима каганець. Дощ шумить, не вгаваК надворi, дедалi ряснiший, голоснiший. Нiч все темнiша стаК та глибша... А з усiх бокiв шумлять вiкна - плачуть... Так плачуть, так плачуть, обливаються рясними слiзьми, гiркими, безнадiйними, i стиха причитують, що нiколи вже не буде сонця анi ясних днiв. В мене граК радiсть, як вино, i шкода стаК того нерозумного жалю дитячого, тих буйних, даремних слiв. Так, бувало, колись ми, малi дiти, розумом недiйшлi, заходилися од марного плачу, коли наша мати до ночi засидиться десь у забарнiй гостинi. Тодi нам, малим, в темрявi здавалося, що вже мати нiколи, нiколи не вернеться додому... Ой ви, дурненькi, заплаканi вiкна: сонце - буде, будуть днi радiснi, яснi, будуть пiснi, квiти, будуть радощi, смiхи... Будуть!.. В дощовому шелестi стало чути, як десь за школою хрипко й сумовито заграли якiсь очеретянi дудки: пiвнi найглухiшу нiч спiвали. II Ранок. Щось стукаК в дверi. - Хто такий? За дверима здавлений голос: - Вибачте, дозвольте зайти до вас на часинку, я - тутешнiй дяк... Увiходить: сива шапка, пальто - наопашки, пiд рукою кавун. Смiливi сiрi очi, шовковi русi кучерi - гарний... Знайомиться: - Дяк Запорожець. Довiдався, що ви приПхали в школу, не втерпiв, щоб не зайти познакомитись. Вибачте, у нас по-простому... Понесло горiлкою, разом iз тим бачу - в кишенi з червоною головкою пляшка казенки... Соромливо заховав ПП од моПх очей. Посiдали, почали розмову. Про одне, про друге... Про попа. - Дерiй, зажера, заПдливий... Питаю: - Не в миру з ним? - Не любимо й на перехiд один одного. Не людина - собака пiнява... Помовчав. - Коли сказати правду, то я навмисне й прийшов до вас, заранi попередити: якомога дальше од його; тiльки путня людина прибуде в село - з'Псть. Дяк пiдсунувся ближче, i передо мною виростають незабаром картини довгоП, запеклоП ворожнечi попа з дяком. Звичайно, пiп давно б "з'Пв" дяка, коли ж Запорожцiв дядько - в консисторiП, i люди - теж за дяком. Крiм того, поблизу - штунда. - То й що? - питаю. ОсмiхаКться. Помовчавши: - Бачите, вони давно вже пiдмовляють мене до себе - вподобали... Приглядаюся уважнiше: коло губiв креска непокiрна, уперта. Iнтимно: - Ви знаКте, нема того мiсяця, щоб не тягли: як не до преосвященного, то в консисторiю, а то - в монастир на покуту. - I це було? - заохочую. - Ще й не раз, недавно два тижнi сiяв борошно в монастирi. На тому тижнi тiльки вернувся... - За що? - Вийшло маленьке непорозумiння: на Маковiя за бороду батю посмикав у церквi. Трошки, - додав вiн скромно. Зiтхнув: - Ех, огидло все це менi до краю. - То ви б покинули, якоП неволi сидiти в дяках? Пiдвiв голову й серйозно подивився на мене: - В москалi вiзьмуть. Задумався. Далi стрепенувся, кинув на мене запозирливий, гострий погляд: - А ви самi - якого роду? Я сказав. - Умгу... - А що таке? - Я - так. ЗаспокоПвся. ВистукуК щось пучками по столу. Стиха почав спiвати. Голос затремтiв юнощами, мрiйно i лагiдно. Далi прояснiв, засмiявся, енергiйно труснув кучерями, й очi засяяли ясно, весело - по-бурсацькому. До мене: - Ви спiваКте? - Спiваю. - Цю знаКте? - I на всю школу несподiвано шугнуло: Де ти бродиш, моя доля... Разом iз тим вiн широким рухом вийняв iз кишенi пляшку, нiби про це вже була в нас мова ранiш, вибив пробку, повiв очима по кiмнатi: - У вас тут чарки, або хоч шклянки не буде? Я сказав, що горiлки не буду пити. Вiн не почув чи не зрозумiв: - Що? - Кажу, що я пити не буду. - Чому? - Не п'ю. Вiн пильно дивиться менi в вiчi, неймовiрно: - Ви - козак? Смiюся: - Козак. - I не будете? - В очах випливаК готовий уже ворожий виблиск. Кажу спокiйно й рiшуче: - Нi. Довго дивиться в очi, далi помалу, нерiшуче заткнув пляшку пробкою, сховав у кишеню, взяв свiй кавун, встаК. - Не треба. Казали - приПде до нас такий i такий, аж бачу: до нашого берега що не запливе...- Вiн махнув безнадiйно рукою, кинув на кучерi шапку, пiшов. У порозi спинився, саркастично зажмурив око: - Знаю, звiдкiля цей вiтер... Певне, вже наговорили .. Ну i к чорту - плакати не буду. Ляснув дверима, зник. Дивлюсь услiд. Химерна якась людина. III Андрiй Маркевич, старший учитель в школi,- рудий кремезний паруб'яга. Обличчя - червоне, в ластовиннях; у синiх очах, як скеля з-пiд води, виблискуК криця. Ходить у свитi в бобриковiй, а штани носить на випуск. На головi - кашкет iз оксамитовим околишем, арматурка, кокарда. ЗдiймаК вiн з голови того кашкета обережно, як архирей митру, i раз у раз здуваК порох. Людина занадто практична, ретельно акуратна, хитренька, до всього допитливий. Не припав вiн менi спершу до душi. Думав: певне, вертiй на зразок сiльських юристiв. До мене вiн теж поставився зразу, вiри не доймаючи: репутацiя невпокiйного учителя, що про неП якось вiн уже довiдався, викликала у його рiшучу собi догану. Пiсля перших розмов я почав тiкати од усякоП з ним зустрiчi. В школi навчання ще не починалось: я сiв за своП книжки i сидiв за ними часом допiзна. Став помiчати - мiй колега спозираК за мною. Глянувши якось увечерi у вiкно, я загледiв, як блиснула кокарда... Затулив вiкно. Став ще далi держати себе од його. Коли ж Андрiй Маркевич, на моК диво, дедалi стаК лагiднiший до мене, шукаК зустрiчi, охотнiше стаК на розмови. ЗдаКiься, хоче про щось говорити, тiльки не наважиться. Одного вечора чую - легенько стукаК в дверi. Увiходить, трохи сконфужений, замутившись якоюсь дрiбницею. Далi пiдходить до столу, нашвидку, пильними очима Псть моП книжки. ПитаК так, нiби мiж iншим: - Певне, читати любите, що так довго огонь у вас горить щовечора? - Читаю потроху, - неохоче одказую. - Книжки якi цiкавi маКте? - прихиляКться до столу, кидаК гострий зiр на сторiнку розгорнутоП книжки. - Бiльше - шкiльнi пiдручники. - Може, до якогось iспиту готуКтесь? Признаватися йому в своПх таКмних замiрах менi не хочеться, i я одповiдаю навмисне якнайсухiше: - Так, маю таку думку. Беру мовчки з-перед його очей книжку, загортаю. Почервонiв. Помовчав. Проте було помiтно: чим непривiтнiшi моП до його слова, тим бiльше розгораКться у його цiкавiсть. Трохи переждавши, несмiливо, проте з незламною упертiстю вiн почав знову: - Можна спитати вас, до якого саме ви готуКтесь iспиту? Брала нудьга - одповiдаю з досадою, з ясним бажанням скiнчити про це розмову: - Маю думку держати екзамен на атестат зрiлостi... - В унiверситет думаКте? Мовчу. Андрiй Маркевич засяяв, i на його обличчi я побачив незвичайну, нiжну до себе почтивiсть. Погляд очей став ясний, по-дитячому довiрчивий. - Бачите, чого я так настирливо у вас про це допитуюсь...- Вiн зашарiвся, як дiвчина, i винувато осмiхнувся: - Я теж маю смiливiсть... нахабство колись спробувать i собi продертись в унiверситет. Звичайно, менi ще багато треба до цього готуватись, та я роботи не боюсь... привик. Тiльки самому тяжко дуже: нема з ким порадитись, нема кого розпитати. Слухаю далi i сам собi вiри не дiймаю: нiколи я не сподiвався знайти в цьому селюковi, в цьому на перший погляд грубуватому, практичному в життi парубковi, знайти такоП гарячоП жаги до науки, такого нiжного суму за нею, такоП туги. - ...Часом глянеш, якi нам ставлять мури на тому шляху, то iнодi одчай вiзьме. I хочеться пiти туди, стати пiд брамою унiверситету: кричати, прохати, за поли хапати, щоб впустили туди, а як нi - то краще, не одходячи, об той мур розбити голову... Нiби не та людина: здалося, щось тепле, щось рiдне почув я у йому. Розмова загорiлася, як сухий хмиз на огнi. Щира, гаряча, довга. IV У якесь свято познайомився i з нею, з Тетяною. Прийшла до Андрiя Марковяча по книжки: десь, певне, прочула, що прибув новий учитель,прийшла на довiдки. Iще нi разу ПП не бачивши, я багато дечого чув про неП. Дiвчина вчилась у городськiй школi... в головi вiтер... СпiваК в церковному хорi. Заводить любощi з регентами i з сiльськими писарями. О. Василь бере ПП собi за помiчницю в церковнiй школi i, коли вiрити людям, купуК Пй рожевi чулочки. Казали, що одного темного вечора матушка ходила з хлудиною до школи заганяти свого батю. Охоча до жартiв, до вигадок. Багато дечого говорили, i малював я ПП собi в думках ясно. Коли ж уперше побачив у кiмнатi Андрiя Маркевича, я нiяк чомусь не мiг пойняти вiри, що це вона. Все, що про неП говорили, забулося одразу. На мене пильно дивились цiкавi очi. Великi, довiрчивi, карi. Цi очi зразу викликали в мене якесь хвилювання i без слiв казали, що це та дiвчина, що про неП мусять люди говорити. Висока, ставна, аж нiби понижчала стеля од неП в кiмнатi в Андрiя. Коса бiляста. Старанно причiсана й пригладжена, проте непокiрно набухаК i в'Кться по головi кучерявою березкою... Щось невпокiйне на обличчi... Коло губ якась сумовита креска... Щось загадчане... Хто вона? Звiдки? Я мимоволi притихнув. Дивлюсь, мовчу. Андрiй тим часом ходив спокiйно по кiмнатi, розтягуючи якусь нудотну розмову; помiтивши, яке враження справила на мене його гостина, вiн добродушно прикусив у себе на губах осмiшку i змовк. Його синi очi пiд личаними вiями засяяли хитро й лагiдно. Пiдiйшовши мовчки до Тетяни, вiн моргнув менi оком, поклав Пй на плече свою гудзувату руку i жартов-ливо почав: - Ну то що ж, Тетяно Гнатiвно, будемо й цього року театри грати? Тетяну нiби хто з незнаний вколов голкою: - Одчепiться з своПм театром... ТаКмничий вигляд, нiби покривало упало з неП, одразу одмiнився. Соромливо, як селянська дiвчина, вона рукавом затулила сполохане лице. I стало помiтно i шию, степовим сонцем запалену, i стернею подряпанi руки. ТаКмнi чари розвiялись, як i не було Пх. Андрiй не одводив од неП насмiшкуватих очей. - РозумiКте,- звернувся до мене,- театр - Вавилова клуня, сцена - пара перекинутих саней, грим - уголь та крейда, i вона собi поклала в голову, що у Пх справдi театр. - Дарма,похмуро, кусаючи губи, кинула Тетяна. - Завiса - з драних ряден, дзвонять у битий чавун... - Дарма,горить, як у огнi, на мiсцi не всидить... - А що найцiкавiше, так це музики,- допiкаК Андрiй,- рудий Гаврило дирчить у рубель качалкою, а кривий Микола, як у бубон, вибиваК в заслонку. Не втерпiла, як вiтер, схопилася з мiсця, ображено, гаряче: - Неправда, неправда, ви ж самi знаКте, що це на нас вигадали таке вороги нашi... Андрiй Маркевич зареготався, удоволений. Тетяна засоромилась, далi сама засмiялась. - Ой, вже менi оцей Андрiй Маркевич, може, хто б i не знав, так зразу все викаже. - Ехе-хе! - зглибока зiтхнув Андрiй. - ЗнаКте,без жарту промовив вiн до мене i показав очима на Тетяну,- як зробить у "Заступнику мiй" оте соло: "тру-у-уд i болiзнь"... хрест мене бий - як снiгом сипне поза спиною. Тетяна вдячно подивилась на Андрiя; засоромившись, опустила вiП. - Е, ви ще не знаКте нашоП Тетяни... От хоч би...- Далi живiше, моргнувши оком: - Тетяно Гнатiвно, ану ось отiКП,- Андрiй узявся в боки: Ой послала ж мене мати Зеленого жита жати... Почервонiла: Отож пак. НемаК чого робити менi, то оце б спiвати заходилась. А сама смiКться, очi заблищали: помiтно - охоче заспiвала б - соромиться. - Ось нехай вона освiйчаКться з вами - почуКте. Вона в нас дiвчина не горда, товариська... Хiба ото тiльки, що книжок боПться,- згодом додав вiн, i знову насмiшкуватий огник заблищав у його в очах,- каже, що од Пх з ума сходять. Подивився на неП скоса: - Взялась була готуватися на вчительку - через тиждень покинула. Тетяна винувато зiтхнула. - Ей, Тетяно, Тетяно, що ви тiльки собi думаКте, Гнатiвно? - починаК стиха жувати ПП.НемаК кому нагнати вас, то ви зовсiм свою науку занедбали, про книжки й забули, на полицю позакидали. Нудьга й тоска спливаК в Тетяни на виду, одказуК стиха, сердито: - На чорта вони менi? - Як - на чорта? Та ви ж таки колись думаКте держати iспит? Чи, може, вже годi? - Нiкуди я не пiду, нiяких iспитiв держати не буду. - Будете витинати в ковалевiй клунi.- Андрiй тихенько заспiвав, незграбно пританцьовуючи й кокетуючи губами: I хлiб пекти, Й по теляти йти - Буду. Упертiсть закам'янiла на ПП обличчi. - А там i до Явдохи на досвiтки пiдете. - I пiду. Зразу, несподiвано, снопами бризнув з ПП очей смiх; вона хитнула головою. Схопилась, вирiвнялась i, взявшись по-дiвочому за щоку рукою, навмисне грубо, передражнюючи горлату якусь iз досвiток дiвку, залящала, як десь на левадi: Зеленая лiщинонько, Чом не гориш ти, все куришся... - Хiвря Цимбалiвна. Њй-бо, Хiвря! - смiявся Андрiй. Проте недовго: став слухати. Далi кивнув у ПП бiк головою до мене.- Бачите? Я й без цього вже не зводив з неП очей. Почавши спiвати жартома, згодом вона схитнула нетерпляче головою, повела плечима, нiби скинула з себе щось зайве, гордо свiнула очима й без жодного вже жарту смiливо зайшлася пiснею, виявляючи на диво сильний, чарiвного тембру голос. Гралася ним, нiби на злiсть i на заздрiсть ворогам. Взялася в боки, смiливо позирнула на Андрiя, моргнула бровою. Андрiй суворо опустив очi. Не кидаючи спiвати, Тетяна кивала йому очима, рукою закликаючи до себе. Андрiй уперто боровся: презирливо одвертався, недбайливо кривився: "Та й що буде? Ну, що далi?" Потiм змовк. Чмише носом. Хмурився, хмурився, i одразу синi очi його закурiли, заясiли, як волошки пiсля дощу. Махнув рукою, засмiявся: "От чорт, не дiвчина!" Почервонiв, зiрвавсь на рiвнi ноги, по-парубоцькому обгорнув за стан, став поплiч. Зразу виявилось: не тiльки "апостола" в церквi вiн умiК гримiти: Коло броду беру воду, По тiм боцi моП карi очi. Стою зачарований, здивований, не збагну, що це за люди тут... А як перестали спiвати, Андрiй зiтхнув i похилив голову. Йому нiби було соромно за той порив. Похитав докiрно головою й промовив до мене, винувато осмiхаючись. Сумовита нотка забринiла в його голосi: - Оце, як бачите... Правду ото кажуть: скiльки ти не вчи його, скiльки не стружи,- мужик останеться мужиком. Нi-нi-та й покаже себе.-Далi звiв очi на Тетяну i знову синьо зацвiли вони у його: - Тетяно, золото! Може, з нас щось вийде, може, з нас люди будуть, давайте учитись. Тетяна сидiла задумана, ушi палали, як цвiт королевий, а в очах цвiли, як золотий свiтанок, тi мрiП, що впину Пм немаК. - ЧуКте, Тетяно? Зiтхнула: - Та чую ж... Схилилась на руку, ще глибше загадалась. I знову, як було спочатку, на обличчi в неП випливло щось нерозгадане, знову не можна було одiрвати очей од неП, а в грудях чогось починав зростати, як i вперше, якийсь невпокiй. V Пiсля перших раннiх дощiв висохло й стояло довго на годинi. Люди цього року спiзнилися посилати дiтей до школи, i з'явилась тривога, що вони зовсiм про неП забули. Аж ось упали холоднi ночi, наблизилась покрова, i з села, з хуторiв, нiби згукнувшись, люди гуртами посунули до школи писати новакiв. Новаки приходили з батьками й з матерями, в повному своКму нарядi: у великих чоботях, у батькiвських жилетках, з пошарпаними букварями пiд рукою, причесанi, вмитi, з червоними носами: перед дверима школи з Пх носiв старанно видавлювали зайвий сiк; увiходили з рiшучим виглядом брати ту науку зразу за роги; i тут же пiд суворим батькiвським оком вичитували своП оченашi, демонстрували здiбностi й знання. Все народ бадьорий, цупкий, з дому наструнчений, i всi, як один,- казали батьки Пх - таланти, здiбностi, великi сподiванки. "I не вчив би його, сякого-такого хлопця, коли ж вам таке до всього зарадне, таке беруче - на що не гляне, те й зробить: треба вчить". Приходили i без батькiв, самi. СлухаКш - шкряботить за дверима. ОдчиняКш - спершу нiкого не видно, i тiльки звiвши очi вниз, побачиш над порогом величезнi чоботи, як гринджоли, i над ними кудлату шапку. Сопучи й стукаючи, чоботища перелазять через порiг, помалу, зате енергiйно чвалають ближче, простягають для привiтання руку, з курячу лапку завбiльшки, i хрипким баском заявляють, що вiн, "Гелман Вашильович" (прозвання забув по дорозi), прийшов писатися в школу. Брало легеньке хвилювання. Праця в школi налагодилась. ВласноП роботи не починали. Хоч, правда, Андрiй нiколи не забував про своП пiдручники, i часом на перервах можна було бачити, як вiн прихватом жадiбно горнув очима з книжки, як ложкою з миски. Стали сходитися вечорами то в нашiй школi, то в Тетянинiй. Звичайно, було бiльше жарту й реготу, нiж того вчення, - найбiльш надiП ми покладали на лiто, коли всi будемо вiльнi од шкiльноП роботи. Робота була тяжка в школi, все ж жили без суму, навiть весело. РозповiдаК, скажемо, Тетяна про те, як писарчук iз волостi "по-панському" виявлявся Пй в своКму коханнi. Андрiй з реготу хилиться з стiльця, бiжить до кухнi пити воду i, вернувшись звiдти, знову заходиться од реготу. Пересмiявшись, вiн побожно зiтхне й докiрно похитаК головою: - Регочемося, дурiКмо, а чи маКмо ж ми на це право, нещаснi недоуки? Тетяна, найперша виновниця незаконних смiхiв, набираК сумного вигляду, а в ПП очах знову вже виблискуК якийсь новий жарт. Бувало, в темну, найтемнiшу нiч, коли темрява билася у вiкна, як хвилi безмежного моря, пiд вiконню несподiвано зчиниться гомiн, у шибках процвiте цiлий рiй цiкавих очей - синiх, сiрих, карих... ЗдаКться, що пiдпливали вони на чорних хвилях, як черiдка цiкавих рибок до самiтного в морi темряви огника в вiкнi. Увiйдуть в школу - книжки набiк, гомiн, смiх, спiви... З'явиться скрипка - танки... Нашумлять, нагомонять i знову в темряву одлинуть. З пiснями, з гомоном, мов на човнах кудись одпливають. Випаде снiг - зiб'К бучу: Пхать на санях; гуртом Пдемо в сусiднК село, до старого вчителя в гостi. Метелиця, гребнi - свiту не видно, а з нами мов якась мара весела починаК загравати: вигукуКмо, смiКмось, спiваКмо, пiдскакуКмо на кожному гребнi й, хапаючись один за одного, перекидаКмось у снiг. Хурщик, дядько, чухаК голову: невпокiйна це i клопiтна справа - од села до села перевезти в хуртовину хуру реготу. Навмисне ми нiколи не шукали собi веселощiв, ми Пх одкладали надалi, "на колись", на той час, коли будемо мати на те, як каже Андрiй, законне право. Проте тi веселощi нiби дражнилися з нами. Вони налiтали до нас разом iз Тетяною, передчасно. Лiзли непроханi у вiкна, у дверi, робили гармидер, i ставало так тепло й затишно в цьому закутковi, що iнодi було шкода мiняти Пх на тi далекi, непевнi сподiванки. "А чому б не жити тут завжди?" - миготiла в такi хвилини думка. ...Рiзно стоПть у моПх спогадах за тi часи один вечiр. Коли саме було теК-не пригадаю: так нiби у снi воно менi снилося. Цвинтар... мiсяць вповнi, нiч ясна, сумовита... Бачу - на пiску коло брами двi химернi тiнi: одна- кошлата, страхiтна; друга - скидаКться на черницю. Iду ближче: о. Василь, коло його, на моК диво, Тетяна. Вiн якось по-молодечому вихитуК гривою, торкаК ПП плечем, щось потаКмки говорить. Тетяна задумана, мов якась чужая; слухаК мовчки. Побачивши мене, о. Василь хитнув Пй головою, пiшов, наспiвуючи глас, Тетяна осталась. Стояла в тiй же задуманiй позi. - Тетяно Гнатiвно! Мовчить, тiльки плече здригнуло. - Ви додому? Мовчить. - Що вам, Тетяно? З тоскою, з довiр'ям: - Скажiть, бога ради, чого йому треба од мене? - А що саме? Скривилась, махнула рукою. - Ой, який вiн менi огидний та бридкий, то я вам i сказати не можу... Доведеться, мабуть, покинути свою школу... Було це, кажу, як у снi, швидко забулося, i тепер спливло, як нерозгадана колись загадка... Село було тихе... Школа стояла за селом, i щовечора було видно, як свiтились у селi на часинку каганчики, кволi, мутнi - блиснуть i швидко гаснуть... Тiльки вряди-годи невпокiйний дяк згвалтуК темну нiч, з гуком, з брязком розбиваючи паплiскою попiвськi вiкна. Погомонять - i знову тихо i темно, а пiд солом'яними дахами нiби шашелi гризуть. VI Жили осiнь, жили й зиму, мов краП невiдомi в своПй школi, як у ковчезi, перепливали. Пiд вiкнами мiнялися береги. Були вони яснi й смутнi, з золотими листопадами, iз заходами огняно-червоними, узорами з листу осiннього помережанi; далi пливли темними краями в туманах та дощах... Пливли, пливли i на один ранок випливали несподiвано на бiлi, казковi береги. Просвiтлiло од Пх, i тихою радiстю засяяло в сумних шкiльних стiнах. Перший випав снiг... Попливли дiамантовими зорями, бiлими iнеями при мiсяцi, пiд морози спiвучi. Далi стали: мело, вiкна снiгом замiтало, курiли скрiзь гребнi, як бiлi вулкани. Аж ось - знагла все рушило навкруги й загуло. В маленькi дзвiночки вдарили струмки, застугонiли потоки, разом, як по змовi, ревнули бескеття, провалля, греблi, розлилися дунаями води. Де що було прибитого, де що снiгами та морозами задавленого - все оживало, чепурилося, радiло. Лани, левади, сади зеленими пожарами спалахнули, пирскнули скрiзь iскрами першого синьоцвiту... День, другий-i свiнули помiж гiллями в саду шлюбнi свiчки: снiго-рожевi бутони в яблуннi та грушовиннi. Буйними гриватими кiньми, весiльними поПздами посунули в небi заквiтчанi хмари - бояри. I на золотiй зорi вечiрнiй, мов на шлюб споряджаючись, у стрiчках вийшла з сiней у гостi до ночi дiвчина з очима, зiллям-чаром заправленими. А з тих очей крiзь нiгу i крiзь мрiю - гей, стережися! - б'ють громи i яскряться грози! Тi пахучi грози пiд цвiтневий вечiр, коли хрещатi хмари, на обрiП стiну змурувавши, грiзнi башти збудувавши, на вiтання веснi молодiй грохонуть громами, громами, заблищать мечами, синКосяйними блискавицями, мов птахами огняними, геть-геть зашугають понад садами, огняним цiлуванням вiтаючись, рожеву смагу на бiлий цвiт надихаючи. Гей, стережися!.. Андрiй у своКму класi, я поруч, у другому... Слiпучим блиском б'К у вiкна гарячий весняний день. В класi стоПть стримане дитяче квилiння, i вся сумовита кiмната скидаКться на клiтку, що туди накидано повно курчат. У вiкна, як у дiрку з нори, видно синК вгорi небесне мурування; тягне туди, як на шнурах. Розтикаю дiтям сякi-такi завданки, пiдходжу до вiкна... ОбгортаК зелена п'яна лiнь, а десь у грудях колькою стало щось нез'ясоване; чи то кудись треба пiти, чи щось зробити, а нi - то когось побачити... В цей час за тоненькою стiною срiбним дзвоником задзвенiв несподiвно в АндрiКвому класi знакомий голос... Два тижнi вже ми не бачили Тетяни - прийшла. Зразу в грудях затремтiло. Лiнь, соняву мов свiжою водою змило. ПориваК бiгати, смiятись... Сам дивуюсь: "Ого! Та й що це зо мною?" За стiною весела про щось суперечка... ДолiтаК АндрiКве зiпання: - Тетяно Гнатiвно, дайте нам лекцiю закiнчити.- Далi люто: - Тетяно, що-бо ви робите! Хрест мене вбий, сторожа гукну!.. ...Шелестять папери, пищать нiжки стола чи стiльця, а далi: лясь! лясь! - звук паперiв об мостину... - Пробi, рятуйте! Розбiй! Дiти голову вгору, наструнчились: - Дурiють! Дурiють!.. Махаю рукою: - Цс... Вщухли... За стiною дурiли: почалося якесь борюкання, тупотiння, придушений смiх... риплять парти, гуркотять дверi... Вкiнцi - радiсний вигук перемоги. - Отам собi прогуляйтесь. Затихло. В коридорi чути тихi, мов кошачi, ступнi... Хтось iз дiтей радiсно, на весь клас: - Сюди йдуть! Стукнуло в грудях: "Чи не сюди, справдi?" Так. Тихо, крадькома одчинило дверi, на порозi вона... Коса набiк, лице шарiК, як не займеться, поблискують очi - злодiйкувато озираК клас. Дiти в галас: - До нас! До нас! Набираю дiлового вигляду, впиняю. До Тетяни сухо: - Ви до мене, Тетяно Гнатiвно? Заскалила око: - До вас. - Дiло маКте? - Маю,запишалась. Помiчаю - одмiнилася за цi тижнi, мов не вона: не та мова, не той смiх, погляд смiливий, насмiшкуватий. - Не полохайтесь - я на часинку.- Iде до стола. Стала близько поруч. Зразу не каже, чого Пй, нагинаКться над столом, дивиться: - Що це у вас за книжка? В грудях загуло, як у млинi, гаряче в лице... Луплю очi на книжку: чорт ПП знаК, що воно за книжка!.. Перегортаю палпурку - тьху! - задачник. Подивилась, одсунула набiк. - Слухайте, маю до вас пильне-пильне прохання. ОбiщаКте зробити? - Що саме? Позирнула на школярiв, нижче схилила голову, почала говорити швидко, гаряче, таКмниче. Що саме - зразу не збагну: пасмо шовкового волосся пече менi щоку, як огнем. Тiльки по деяких окремих словах починаю дещо розумiти. Збираються виставляти десь "Наталку Полтавку"; вона - Наталка, я мушу грати Петра. ЗазираК у вiчi: - То згода? Кажiть, згода? Почуваю, що кудись поплив. Хочу за що-небудь вчепитись,- не маю за що... Легкодухiсть опанувала зразу якась безсоромна, неймовiрна: махнув би рукою на клас, на школярiв, на все... - Заждiть,пригадую, аби тiльки сказати,- ми ж умовлялись колись, що, як одпустимо школу, зразу за книжки сядемо. Махнула з досадою рукою: - Ой, успiКмо...- I знову тихо, лагiдно: - Ну, кажiть - згода? ЧуКте, "Петре"?.. Одступила назад, стала в позу, мрiйно, захоплено: Пiдеш, Петре, до тiКП, котру тепер любиш... Рясно заляскотiли оплески в класi: - Ще! Ще! Ой, як же ловко, ловко! За стiною гукаК з свого класу Андрiй: - А все ж таки з цього нiчого не буде: отець Василь розжене вашу банду. Тетяна кидаКться, як бойовий кiнь, очi загорiлись рiшуче, завоПсто. - Що? Отець Василь? Хай спробуК тепер. У!..- посварилась кулаком. Дiти: - Що це буде? Що це буде? Тетяна вийшла на середину класу, рiшуче: - От що, дiти! Зараз iдiть усi додому, а прийдете знову аж у ту недiлю прямо в театр. Вийшов такий наказ. Галас, писк... Дехто з дiтей - за книжки. - Тетяно! Тетяно Гнатiвно! - гримить за стiною Андрiй.- Iдiть на часинку сюди. Примовкли. - Чого? - Листа забув вам передати, швидше! Тетяна йме вiри, помалу виходить iз класу. На порозi спинилась, до мене: - Глядiть же не зрадьте...- Далi приплющила очi, простягаК руки: - "Петре, Петре, де ти тепер? Може, скитаКшся десь у нуждi та в горi i забув про свою..." Пiшла. Трохи згодом чути: дзень - ключ у замку i далi енергiйна iз-за стiни АндрiКва команда: - Замкнiть дверi! Дiти духом почули зрадливу АндрiКву думку i з дивною легкiстю перебiгають у ворожий табiр: з гуком, iз галасом повискакували iз-за парт, почiплялися за клямку: - Держiть! Давайте ключа! В'яжiть мотузком! З коридора почало щось дьоргати, та було вже пiзно: хтось iз школярiв витяг з-пiд парти якогось патика й засунув за дверну клямку: - Так оце ви такi до мене? Ну добре ж! Прийдете в театр - нi одного не пущу... Погомонiла за дверима, пiшла нiби. Дiти не одходять од дверей, поприхиляли ушi, дослухаються. Один пiдняв пучку вгору, повертаК шустре личко, нишком, таКмниче: - Вони ще тут... Справдi, одчуваКться, що у цiй тишi К ще хтось задуманий, молодий. Хвилинка. ЧуКмо - так: луною пiшло по коридору, мов там десь у кiнцi заговорила тиха-тихенька струна: Чого вода каламутна, Чи не хвиля збила?.. Порвалось... ПритаПли дух, занiмiли... Так хочеться, щоб iще бринiла ця дивна струна, аж серце б'Кться. ДожидаКмо - нема. I вiдразу чогось од-чулося, що тиша за дверима спорожнiла. Хтось визирнув у вiкно: - Пiшли! Он-он пiшли поза повiткою... Подивився: тiльки-тiльки майнула синенька блузка поза шкiльним садом. Визирнули сумнi стiни в класi, свiнули такою нудьгою, що не знаю, куди подiв би очi. Жаль, досада, злiсть, а чого, на кого, того до ладу i сам не скажеш. ПориваК порозкидати книжки, порозчиняти всi вiкна й дверi... Нi, дiла не буде, день мусить пропащий бути... Пускаю дiти додому. Дотягнули до iспитiв; школа спорожнiла. Надiйшов час, коли ми, ще по давнiй нашiй умовi, мусили щиро взятися до своКП пiдготовки. Згадали про Тетяну: давно вже вона очей не показувала. Переказували - не прийшла. Зрештою Андрiй довiдався: - Ну, тепер нашоП Тетяни й на налигачi сюди не затягнеш. РозповiдаК: справа з виставами стала на певний шлях: у панський маКток наПхали iз КиКва гостi, мiж ними - небiж панi, студент... ЗбираК парубки й дiвчата, лагодить хор, будуК на панському подвiр'П театр для народних вистав, Тетяна там днюК й ночуК. ДодаК смутно: - Шкода дiвчини, я все ж таки думав, що з неП щось буде... Трохи згодом: - А студента того я знаю... Поговорили, посумували. Далi: - Ну що ж,шкода не шкода - ми вже тому не зарадимо. Треба до своКП роботи братися. Стрепенулися, мов живою водою окропило: де та й сила взялася, бадьорiсть. Постановили: не збочувати, не давати собi волi, гонити без жалю веснянi спокуси, молодi принади, каменем на все лiто сiсти за книжки. VII Квiтувало жито, красувалося... Здавалося, сторiнки книг горiли пiд нашими очима. I вдень i вночi, i вдень i вночi. Нiби тiльки крiзь намiтку бачили, як сади одцвiталися, як майнула крилами, одлетiла весна. Заглянеш до його в кiмнату: сидить над книжкою, як муровина, непорушний, мовчки ниже рядки очима, ниже й ховаК, глитаК, як жеретiя. Гукнеш: - Андрiю Маркевичу! Не одриваючись од книги, сердито: - Га? - Чи К ще порох у порохiвницях? Пiдводить голову: лице примарнiле, чуб поплутаний, очi - туман застеляК... Коротко, спокiйно: - Хватить. I знову лице в книжку, суворе, непохитно рiшуче. Нiхто до нас, i ми нi до кого. Заглянув тiльки чогось разiв зо два Запорожець, затурбований, не п'яний. Не сварився, не заважав, мовчки лежав на лiжку, курив, щось думав... Далi, чогось червонiючи, попрохав одного пiдручника для якогось свого товариша, пiшов. I попливли мимо моПх вiкон ночi за ночами, проносили огонь i отруту. Спiвали пiвнi за пiвнями, гасились заходи, за свiтанням розцвiтали рожевi свiтання, днi сплiталися в тижнi, одлiтали... Сиджу... В кiмнатi тихо. На столi свiчка шелевiК. Перед очима книжка... Тихо, тихо в кiмнатi... ПричуваКться: за спиною коло порога стоять моП жарти i смiхи примовклiП, мов пустуни-школярi, що навколiшки поставленi. Короткий кашель... скрипне стiлець, шелесне перегорнута сторiнка - i здаКться, десь пiд дрiмотами заворушиться хтось iнший, невсипущий. ...Пiдходжу до вiкна, прочиняю трохи вiконницю, дивлюся в щiлинку: "Чи не свiтаК?" Небо темне, ночнеК; мiсяць не гасне, яскриться. Нi, ще не свiтаК. Стою ще хвилинку - не можу одiрватися, високо-високо в небi пливе самiтна хмаринка: як та ночна казка, до мiсяця пiдкрадаКться, в прозорих шатах, в намистах, у срiбних перах... Пiдкралася позаду, засяяла i хвать - мiсяцевi лице, мов руками, затулила, - i все внизу затьмарилось, засоромилось... Зiтхнув, вiкно причиняю: "Нi, ще не розвидняКться..." Знову до стола... Хвилина, друга - потонув у глибинi мережаних рядкiв... Щось шкряботить у вiконницю - слухаю, мов крiзь сон... Гуркотить вiконницею - чую й не проснуся. I раптово ударили живi слова... Слова, що ними обiзвалася до мене нiма перед очима стiна: - Ви ще й досi не спали, книжник i чернець?.. Кидаюсь, зразу не вгадаю звiдки, озираюсь: вiкно одчинене. В його нiч зазираК, як срiбне по шовку вишивання, а на його тлi у квiтках, у намистах-засватана дiвчина Наталка... - Тетяна?.. СмiКться: - Я вас налякала? - Далi: - Ось iдiть сюди. Швидше. Виходжу. Сидить, схилившись, на шкiльних ганках. Лице трохи зблiдло, пiд пасмами розмаяноП коси очi сяють, палахкотять ушi. Не знаК, що почать, смiКться: - Гляньте, яка нiч! Яка нiч! Iшла оце житами сама-самiсiнька, а менi здавалось, що за мною музики грають, спiвають... Як хороше, боже, як хороше на свiтi! Несподiвано до плеча горнеться, очi склепила, сама, як у огнi. Ворушиться якась тривога. - Що таке вам, Тетяно Пiдводить голову, розплющуК очi. - ДумаКте - п'яна? - похитала головою.- Нi, неправду кажуть люди - не пила й не буду пити. В очах промайнуло ясне й правдиве. - Слухайте...- I хоче вона щось сказати, i боПться: нi, нi, може, цьому ще неправда