...- Слухайте... тiльки не смiйтеся з мене, дурноП...- Вона прихилила мою голову i знишка промовила над ухом: - Кажуть - у мене талант... Iскрою пронизало мене таКмне слово, аж серце забилося. А вона - схилила, як сирота, голову; здалося - гiрко плаче. Пiдвела очi: горять радощами, як золотi темноП ночi зорi. Розповiдала: зараз оце вона з театру. Там були з столицi гостi, що наПхали до панi. Пiсля спектаклю всi товпились коло неП, вiтали ПП, руки стискували i всi в одно впевняли, що у неП - талант... Що так не слiд його занехаяти... Обiщали в город одвезти... учитись... Од хвилювання Тетяна не могла спокiйно говорити. - Ви поПдете в город? ЗiтхаК: - Ой, поПду... Одчинивши своК вiкно, свiтить цигаркою Андрiй. Чогось кашляК та й кашляК. - Андрiю Маркевичу, сюди йдiть! - А чого там? - озиваКться суворо, так нiби йому до нашоП розмови зовсiм байдуже. - Та йдiть до гурту - тут скажемо. Виходить поважно, держиться суворого дiловитого вигляду, а в очах цiкавiсть аж свiтиться... - Що це у вас таке веселе? - питаК нiби знехочу, а в самого очi так i стрiляють - то в мене, то в Тетяну. Кажу я, каже Тетяна,- розповiдаКмо наперебiй. - Що? Талант? Який талант?.. СлухаК: нахмуренi брови, неймовiрний вигляд, а вже чогось зашарiлися кiнчики ушей. Суворо до Тетяни: - Хто це казав вам? - Всi казали. Артист там один був, професор... Андрiй не дiймаК вiри: - Може, якийсь професор магiП та хiромантiП. - Нi, нi, справжнiй, видатний, вiдомий,- гаряче впевняла Тетяна,- такий лисенький, в золотому пенсне... Андрiй просяяв, i губи в його почали розсуватися в широченну осмiшку. Аж ось знову спливаК на обличчi хмарка, допитуКться нетерпляче, грубовато: - Заждiть, а якими ж заходами ви думаКте вчитись? На якi кошти? - Лiдiя ВiталiПвна обiщалась допомагати. Казала, що можна буде й стипендiю добути. Лiдiя ВiталiПвна попечителька багатьох шкiл у повiтi, панi багата i впливова. Андрiй поважаК ПП. Тепер вiн зiтхаК шумко, з полегшенням. Осмiшка без усякого вже впину розлилася, як Дунай, очi засяяли, i вiн гарконув з такою нерозмiреною силою, що кинулись зо сну i захиталися на акацiП гiлочки, а полем геть-геть пiшла луна, одгукнувшись аж там десь, у сонному хуторi: - От так Тетяна! От так Гнатiвна!..-Далi швидко одкинув кашкета на потилицю, казав iз незрiвнянною щирiстю, з безмiрною теплотою й нiжнiстю-- Значить, в науку пiдемо, в люди? Та й щаслива ж оця Тетяна: ми скiльки мучимо себе, готуКмося, не спимо днi i ночi та й самi ще того не знаКмо, чи що буде з цього, а вона зразу, як на крилах-у саму столицю... - Я й сама ще не йму вiри, що цьому правда, нiби це тiльки сон,- мрiйно й радiсно казала Тетяна, проте вiри, щироП, наПвноП, було в неП, мабуть, бiльше нiж слiд. Те чарiвне слово, як блискавиця, ослiпило ПП. Разом iз нею i нас... Легко зробилося надзвичайно. Хотiлось вiрити й вiрилось в людей, в талант Тетяни, в науку, в своП сили, в своП яснi, радiснi прийдущi днi. Нiби серед будня несподiвано свято собi нарядили. Були - як п'янi, пустували - як дiти, без ладу спiвали, без потреби реготалися; будували плани. Розмовляли про те, як будемо колись культуру на села переносити. - Ге-ге! - смiявся Андрiй.- Пустiть-но мене тiльки туди, а я тую культуру на плечах, в кропив'яному мiшку додому притербiчу! Реготали: - В саквах... - На драбиняку! - Гей-гей,гукнув на всi груди кудись у поле,- одмикайте замки, одчиняйте брами, посланцi з хуторiв iдуть! Iз вiкна сполохано визирнула заспана скуйовджена голова шкiльного дiда: - Що таке? Пауза. Регiт, мов трiснула в повiтрi й iскрами розсипалась ракета. Згодом: - Ну то як, Тетяно? Не зiгнемося? Понесемо? У вас же сила - талант. Ви багато зможете. Чи, може...- В Андрiя неспокiйно спалахнув в очах ревнивий огник: - Чи, може, дайте тiльки з цих злидень вибратись, тодi i не доступиш до вас, забудете й шлях у село? - Нiколи! Нiколи в свiтi,- гаряче перебила його Тетяна, не приймаючи в жарт. Помiтно було, що вона про це думала. - Чого доброго,- уже гiрко казав Андрiй,- там слава, розкiш, бляск - а тут що? - Та чого ви напалися на мене? - разом i сердилась, i смiялась Тетяна.- Як би вже там не було, а коли у мене К той талант, то не продам же його нi за грошi, анi за тую славу! Стала червона, як пiон. - Руку, Тетяно! - Андрiй ловив ПП руку. Тетяна вирвала ПП у його, блиснула гордими, гарячими очима, шукала якихось iнших слiв. Далi пiдвела голову до неба i лице ПП заясiло, стало блiде i таке покiрне, покiрне. Звела, як дитина, руки до неба: - Дано менi малiсiньку iскорку святую... Малiсiньку-малiсiньку... I освiтила вона моК життя бiднеК, щастям нагрiла моК серце... Та хай же погасне краще iскра в менi свята i хай буде марне моК життя й темноП темнiше ночi, коли оддам ПП в наругу чи в болото втопчу. Почали впиняти: - О, та й нащо так? У неП на очах горiли росинки щастя... Плакала... Марили, вiрили, радiли... VIII Гай-гай!.. Ждемо день i другий - немаК Тетяни. Побачили - надвечiр кудись мчали пани фаетоном; мiж ними вона, як квiтка. Мов i знать нас не знала - не глянула, як i не вона. Вiри не доймали: чи то була справдi та нiч обмарена, чи то тiльки минущий сон. Довiдались, що в театрi репетицiя, пiшли. ЧервонiК, одвертаКться, нiби чогось нас соромиться. I дивуКмось, i обурюКмось: - Що ж се таке? День, другий. В селi почали дзвонити: - З паничем зв'язалась, по житах волочиться... - Ось що!.. Отець Василь лютий, як звiр: - Пiвчу покинула, спiвакiв од церкви однадила - розпуста, сором. Пророкують: - Не буде з неП добра - поназдивитесь! ДумаК - довго будуть панькатись iз нею-поки награються... Гомiн, шум... Ранiш мов ПП й не бачили, тепер i те згадали, що вродлива вдалась, пащекують: - Не дурно Гнатиха дочку в шавлiП купала - знала, для кого кохала. А в мене, а в Андрiя - жаль: так нiби люди нам на неП очi розплющили. Книжки покидали. Як шаленi ходили, кипiли. ...Цiлий день у полi дзвонили коси, як у дзвони, шумiла стигла пшениця, як вода... Вночi - не шелесне. Довго блукав по ланах, бринiв стернею. Лiчив полукiпки, зорi дивився. Сiв на чиПйсь нивi на тугий, рипучий снiп. Пливе тiнь, шелестить стернею: щось iде з другого кiнця. Придивляюсь: хто це? Чи не Андрiй не спить до цього часу? Ближче - вiн. Тоскний, самiтнiй, нiби мiй подвiйник. Iде - нудьгу несе, бере досада: "Чого iще цей..." Пiдходить винувато, боязко. Гарячий куриться жаль у очах, на виду, як у дитини, нетерпляче бажання щось розказати, пожалiтись... СiдаК на другий снiп, поруч, мнеться... Мовчимо. Позiхаючи: - А знаКте, за малим-малим не було оце пожежi: чуть не згорiла Тетянина школа... По його позiханню, робленому, нещирому, я вгадую, що вiн маК казати щось гостре, цiкаве. Насторожився. Проте теж себе не виявляю, питаю лiниво, пiд нiс: - А що таке? - Тетяна наша з тим своПм залицяником мало не спалили. - З ким? - стукнуло в грудях. - Та з ним же, з студентом. - Як саме? РозповiдаК; проходив вiн, Андрiй, "випадково" коло ПП школи, побачив - в кiмнатi горить свiчка. Заглянув - аж там сидять вони на лiжку, обнялися... - Що? Обнялися?.. Так, так... Звичайно, це йому не цiкаве, i вiн пiшов собi далi. Аж геть туди в поле, до млинiв пройшов. Вертаючись, бачить, аж у вiкнi жухаК свiт; зазирнув - щось горить. Туди: в хатi нiкого, дверi скрiзь порозчинянi, долi коло горщика чиясь собака порядкуК. Свiчка на стiл впала: горять якiсь папери, горить на вiкнi занавiска... - Не заглянь я в кiмнату - досi б школа тiльки курилася.- Виводить висновки: - Так от я й кажу: ну, цiлуйтеся собi, женихайтеся, та не кидайте огню в кiмнатi непогашеного, бо це вже чортвiть-що виходить, аж правда? Тепер жнива, люд томлений... Жаром ударило в лице, мовчу. ЗiтхаК: - А шкода дiвчини. Цей студент - вiдомий бабонюх. Я чув про нього. В таких справах - артист, маху не дасть, не пожалiК... - Сама вона дитина, не знаК, що робить? - кажу, стримуючи себе. - Воно, звичайно, було б байдуже, коли б були вони одне одному рiвня. А то ж все одно вiн ПП не вiзьме - пограКться й покине. ЗакипаК чогось злiсть у грудях: - Та чорт ПП нехай вiзьме, яке нам, зрештою, до цього дiло? Може, це буде у ПП життi найкращий спогад. Андрiй не розумiК мене: тим же голосом спокiйним, розсудливим: - Навряд. Хiба ви не знаКте, якi тут у нас люди? Проходу Пй не дадуть. А, боронь боже, як ще буде дитина,- живцем загризуть, з'Пдять... Та "дитина" як гарячим залiзом шпигнула мене в груди. Ревнощi лютi, палючi пожежею спалахнули, вступили туманом у голову. Я визвiрився на Андрiя: - Ну, а вам що до того? Що до того вам? - Як-то що? Шкода,- тягне вiн задумано,- добре, коли знайдеться така добра душа, що вiзьме й покриткою, а як нi, що тодi? Менi здалося, що за ту "добру душу" вiн потаКмки маК себе, i моК обурення росте через край. Хочеться дошкулити, в саме болюче влучить: - За це не турбуйтеся, Андрiю Маркевичу, завжди знайдеться якийсь охотник до панських недоноскiв, що вiзьме й таку. Iз отих, знаКте, що носять дарованi з панськоП ноги приношенi черевички, пiджачки з панського плеча, "бруки"... Вiзьме, пiдлатаК, почистить та й пiде франтить, ручки в кишенi позакладавши. Андрiй iз жахом дивиться на мене, очi стають круглi, як гудзi: - Слухайте, що ви кажете! То ж людина! Хiба можна рiвняти ПП з якимось дрантям? То ж душа, жива душа!.. Захвилювався... - Ай, душа, душа!.. Не що iнше, як душу i вiзьмуть у неП, залишивши в нас один ПП труп, що буде довiку нудитися серед мужицького життя. Дивиться: - Нi, ви людина егоПстична, жорстока, несправедлива! Перебиваю: - Вибачте, Андрiю Маркевичу, треба бути святим дурнем, щоб не зрозумiти того, що... - Е, це вже чорти батька зна що,- встаК спокiйний, ображений,- з вами сьогоднi говорити не можна. - Та який вас чорт прохаК за це! Пiшов мовчки, з самоповагою. - I к бiсу!.. Лiг горiлиць на покоси. В лице дивилась зорями-очима смуглява жнив'янка-нiч. Одна з тих ночей, що ПП шкода стаК збавляти марне, в самотi... Давило груди. IX Днi летять, як у огнi. Гасав по полю, по кручах, гасив огонь у грудях, що палав там, як суха на вiтрi гiлка. Здавалося iнодi, що вже себе перемiг, поборов. Приходив в кiмнату, дивився в визiр'я: обличчя - як у заплаканого барана, в очах - солодкий туман. Брала лють на себе. Кулаком сварився в дзеркальце, ляскав дверима, гонив знову в поле... А в селi як день, то новина: хтось одноП ночi вимазав у дьоготь Тетянину школу. Ворухнулась зла радiсть: гидко, проте... цього й треба було сподiватися... Нiби чогось полегшало. Ранок... Увiходить сторож дiд, мне в руках шапку, головою хитаК: - Догралися нашi - чули? Жадiбно: - А що таке? - Всiх порозганяла i театр забила. Панича в город одiслала, а Тетяну й у двiр не звелiла впускати - вигнала. Нiби стало жаль. Далi пiднялась, закипiла мутна гаряча хвиля: - Так тобi й треба... Почував якесь задоволення; чарiвний образ, здавалось, почав блiднути, марнiти... Аж ось - ще один день: ...Втекла.... забрала в матерi з скринi скiльки було грошей, в город за паничем подалась... Здалека майнули правдивi засмученi очi: "Петре, Петре, де ти тепер?" Образ чистий, непотьмарений i знадний, як ще нiколи. Вхопився за голову руками... Цiлу нiч свiтилися на шкiльному подвiр'П зеленi бур'яни пiд мiсяцем, на дривiтнi горiли свiжi трiски, як срiбло. Цiлу нiч не спалося - тинявся сновидою коло школи. Рвав iз грудей з корiнням, iз живим м'ясом... Болiло - був радий - так i треба... А як стала вже нiч пригасати, почув, що гасилося й моК з нею почуття... Погасало - це вже я бачив... I несподiвано так стало чогось жаль, такий смуток, така взяла туга, що хотiлось сiсти в бур'янi, зарюмати, як дитина. Голою, обшарпаною, обiкраденою здалася менi молодiсть моя... Впала роса, мов розгубленi ключi пiд мiсяцем заблищали в травi. Лiг грудьми на холодний спориш, довго-довго лежав, аж поки в грудях щось кригою взялося. На сходi свiтало. В другий бiк - на кучерявих хмарах, як на хвилях, гойдався досвiтнiй мiсяць, блiдий, як мертвий труп старого дiда, що за нiч любощами його замордовано - вночi замордовано, а на ранок викинуто в зелене на водi баговиння. Вертаюся до кiмнати втомлений. Беру визiр'я: глибоко запалi очi, змарнiле лице й строгий, сухий вираз на йому. Солодкого туману немаК й слiду в очах: погляд задуманий, чистий... здалося навiть, що в глибинi очей промайнув блиск тiКП холодноП крицi, що я ПП не раз колись помiчав в очах у Андрiя... - Ага! Осмiхнувся. Спокiйно окинув думкою; "Нi, тепер уже нiщо не стане на завадi..." X МинаК днiв зо три - все гаразд. Коли ось: заходжу вранцi до Андрiя. В його якась жiнка з села, селянка. Сидить на стiльцi, руки на грудях склала, заплакана. Андрiй затурбований, задуманий, кусаК губу, дивиться кудись у вiдчинене вiкно: погляд блукаК десь далеко-далеко. Вслухаюсь в розмову. Андрiй: - Скажiть менi, тiльки по правдi: ви не гримали на неП, не дорiкали, коли вона вернулась до хати? Жiнка кинулась: - Анi словечка! Тiльки вона на порiг, я одразу помiтила, що Пй недобре,- то я й розпитувати не стала. Кажу: "Ну, оце й добре, що ти, доню, вернулася - поможеш менi в роботi". Придивляюся до жiнки - в очах, на обличчi нiби щось знайоме. Зразу стукнуло в грудях: стiй, либонь же, це Тетянина мати. - Роздяглася ото вона, сiла на лавцi. -Говорю до неП - мовчить. Кине нехотя слово, друге - i знову, як води в рот набере. Потiм помiчаю: лихо! Не спить, не Псть, як поставить кудись у куток тi очi - не ворухнеться, аж сумно стане. Почала я за нею наглядати, думаю,_ щоб не заподiяла собi чогось. Та хiба ж услiдиш! Очi в жiнки вiдразу налилися сльозами, не здержалася, од плачу затремтiла. - О, то чого ж плакати, Гнатихо? Добре, що на тому окошилося...- розважаК Андрiй. Жiнка зробила зусилля, впинила в собi плач. Витерла рукавом очi, почала спокiйнiше: - А як ото вже одрятували ПП, я й питаю' "На кого ж ти, доню, хотiла мене покинути при старостi моПй? Чи, може, ти на мене яке серце мала?" - "Нi,- каже,- мамо, ви менi нiколи нiчого лихого не заподiяли - грiх було б це казати, свiт,- каже,менi спротивився..." Примовкла. Андрiй: - Ну, як же тепер? Отямилась? - Та так... нiби трохи одумалась, Псти сiдаК, словом озиваКться, тiльки... ох... як подивлюся я на неП, а найбiльше - на ПП очi, то так менi й здаКться, що не мило Пй на свiт дивитися ясний... Правду скажу: боюся, аж серце холоне, боюся, щоб не надумала вона знову чого. Загадалася; далi кинулась, на сонце позирнула: - Ой, засидiлась...- До Андрiя: - То я вже буду прохати, Андрiю Маркевичу, вона вас шануК, послухаКться: поговорiть ви з нею, дурною, бо сама вже я нiчого не вдiю, i з якого боку зайти до неП - не знаю.- Далi пильно, з довiр'ям подивилась менi в лице: - I вас прошу, прийдiть iз АндрiКм Маркевичем, може, гуртом швидше тi дурницi виженемо з голови. Пообiщались. Пiшла. - Що ж таке, власне, зчинилося? - А ви нiчого не чули? - Нi. - В колодязi топилася... Нiби аж потемнiло в кiмнатi. XI Вечорiло. Вiв мене Андрiй городами. Буряки, капуста, картоплi... По межах соняшники рядами - посхиляли важкi голови, нiби щось погубили в межах. Мiж заплутами - величезнi гарбузи, як голi дiти... свiтять рожевими спинами. Мак - як вiйсько, коноплi - як темнi бори... А по верхах грядок нiби покропив хто фарбами: нагiдки, чорнобривцi, рiзнобарвнi гайстри... - Ну й земелька!.. Ех, та й земелька ж,- бубонить собi пiд нiс Андрiй. По городах то там, то в iншому мiсцi порались люди. Стали. ПридивляКться Андрiй, очi жмурить. - Гляньте, а то чи не буде й наша Тетяна? - показав гонiв за двоК на грядках росляву постать у жiночiй свитi: схилилась, заступом копаК картоплю. Пiдiйшли ближче; Андрiй голоснiше: - Вона ж, вона i К! Тетяна кинулась, пiдвела голову. Побачивши нас, здригнула; на обличчi промайнула нудьга. Стала, осмiхаКться в'ялою, блiдою осмiшкою. Так, аби тiльки, знехочу... Щось нове на обличчi. Не те щоб вона змарнiла,- здавалося тiльки, нiби на виду огрубiла; очi чужi, незна-комi, i водила вона ними помалу, неохоче. Привiталися. Андрiй одступив трохи назад, од нiг до голови оглянув ПП вбрання: - Дивiться, яка з неП дiвега вийшла! Одягнеться у ту блузку та суконьку-то ПП й не помiтно: худенька, щупленька, а надiне свиту, запнеться хусткою - i гляньте - дiвчина тобi, як тая тополя. З байдужою осмiшкою, мляво, Тетяна озирнула й собi свою постать. Про те, про iнше... Далi Андрiй рiшуче кладе Пй на плече руку. Заглянув глибоко у вiчi, промовив суворо й нiжно: - Слухайте, Тетяно, так що це ви надумали були? Тетяна раптово зчервонiла й поставила очi в землю. Нахмурилась, почала швидко-швидко перебирати пацьорки на хустцi. Нескладно говорив Андрiй, хвилювався, проте аж бризкала од його енергiя, жива сила вiтром вiяла з його очей, од його рухiв, од голосу. Оддавало вiрою од його слiв незламною, як гора кам'яная. Вона мовчала, як мур. Казав: - Перша невдача, i ви вже на дно сiдаКте? Ви гадали, що життя - це веселий жарт? Нi, Тетяно! СправжнК життя - з хрiном, з кропивою жалючою, з полином. Нiчого, що горенить, нiчого, що часом запече так, що й сльози з очей бризнуть - бадьорiше будеш, не заснеш, не закиснеш! Ех, Тетяно, Тетяно, не сподiвався я од вас такого... Сiли на обнiжку. - Ну, як ви могли, як ви могли зважитись на таке? Та це ж ганьба, це ж грiх, це ж... Нi слова, мов i рiч не до неП. Щипала на обнiжку блакитно-огневi черевички, вибирала з них найкращi й механiчно тулила в букетики; кидала додолу i знову рвала. Тiльки все нижче схиляла голову та губи стуляла мiцнiше... Упрiв. Зняв кашкет. Енергiйно провiв рукою по чубовi: надвечiрнК промiння пронизало його кучму, руду, аж огненну, засвiтило над нею веселку. Думав. Далi схопився, осмiхнувся, рiшуче взяв ПП за плечi, струснув нею, разом жартома й сердито: - Тетяно, та ви чуКте чи нi? Пiдводив Пй голову. Вона пробувала одвести од його очi то в один бiк, то в другий. I вiдразу - зiв'яла... Пирснули з очей сльози... Поривом припала до плеча... Одвела голову. Втерла сльози. Поправила на головi хустку. Осмiхнулась: - О, чого ж це я вас до хати не кличуi Обличчя прояснилось, так нiби в погашеному лiхтаревi боязко засвiтилася свiчка. Сiдало десь у полi сонце, велике, червоно-вишневе. Далеко за лiсом смутнiло осiннК небо, як виплаканi чиПсь думнi очi... Пiшли до хати. XII В чубатих туманах вставало сонце та в тумани й сiдало. Днi короткi, та й тi невеселi, а ночi... Нецiкава стала Тетяна: i погляд боязкий, мова тихiша, нiби й сама понижчала, з лиця спала. БоПться комусь перешкодити, набриднути, ходить городами, глухими улицями, лице в хустку ховаК. Буденна якась, сiренька... Зайде, трохи посидить - зараз тiкаК... Хотiли якось додому провести - сполохалась, аж почервонiла: - Нi, нi - не треба! - Чому? - Тепер свято - скрiзь люди вештаються... буде й того, що маю... Зiтхав Андрiй, хитав головою: "Убили щось у дiвчини..." Один раз було тiльки: сидимо якось у школi, розгомонiлась бiльше, як завжди. Поживiшала, спробувала щось навiть заспiвати. БуваК, так журлива пташка в клiтцi сидить, надувшись, нудьгуК, мовчить... ПригрiК сонце - вона зворухнеться й цвiрiнькне. Проспiвала кiлька слiв, боязко озирнулась i замовкла. Сiла на парту, задумалась. - I поспiвати немаК де: в пiвчу отець Василь не пускаК, театр дошками позабивали... Живеш, як у темницi,- махнула без надiП рукою. Далi раптово хитнула головою, хруснула пучками, i в очах заяскрилася непокiйна давня туга, горда, палюча тоска, таКмна, невгасима. - Чого дожидати? Нащо життя? Нащо? Схилилась до парти, плаче. Витерла сльози, блиснула очима: - ЗнаКте, коли я вперше побачила iз сцени стiльки перед собою людей, в менi нiби щось огнем загорiлось, i я таку силу в собi почула, таку огненну, що аж самiй стало радiсно i страшно. Здавалось, театр поламаю, всiх людей од землi пiдiйму. Загадалась. Було це, кажу, всього раз, далi знову погасла. Стала покiрна, боязка. На селi стало тихо. Переговорили люди... вирiшили - схаменулась дiвчина, за розум береться. Отець Василь - i той пом'якшав. Казав: - ЏП одарував господь талантом, щоб вона в церквi прославляла iм'я його святеК, а вона з ним на пляси та на грища - ворога роду людського тiшити,- от бог i покарав ПП за теК. ЏП зовсiм од церкви треба було б одлучити, та бог з нею - хай прийде попрохаК - дозволю вже в хорi спiвати... Думалось: затихне лихо, поросте травою, позаростають рубцi - буде якось жити, а коли справдi К в неП той талант, то ще, може, й немарне. Чи то ж мало Пх, тих невiдомих iскор, в народi, що так жартома, задарма грiють людям серце, темне життя Пх окрашають? Не питають цiни тому святому даровi, та й не знають нi болю, анi того жалю... Думалось... XIII I досi воно перед моПми очима, те незграбне будування з соснових дощок та обаполiв - народний театр... Довго пiсля того стояло воно iз забитими дверима, чорне од дощiв, сумне. Вiльха, кущi бузини щiльно тулились до його, по стiнах вився дикий хмiль; бур'яном, глухою кропивою стежки позаростали, завелися сичП, плакали ночами. Люди навiть удень минали його, розповiдали страшне. Казали, хоч би хто-небудь, добра душа, спалив оту озiю. Iдеш мимо, то аж на серцi холоне... А про те, що зчинилось на тому меду в селi Ярках на Другу пречисту, далеко прогула луна. Вся в золотi сяяла на цвинтарi липа. Саме жовкло тодi на деревi листя. Увiходимо. В церквi людей - тиск. Хор свiжих, нагуляних за лiто голосiв спiваК бадьоро, шумко, хоч i не завсiди влад. Пригинаючись i ховаючись за чужими плечима, стояла мiж спiваками й Тетяна - вигляд суворий, замкнений, навiть ворожий до людей. Пригнiчена, забута... Кiнчали службу. В церквi стало урочисто, тихо. Спiваки заворушились, захвилювалися, готуючись до концерту. Забринiв по церквi камертон. Густо загули баси: - "Утоли болiзнi..." За басами - тенори; далi крадькома увiйшло сопрано, вибралося над усiма i раптово згори, з-пiд церковних верхiв, сипнуло на людей дощем гарячих iскор: "...многовоздихающия душi моКя...". По церквi пiшов шелест: - Хто се? Це тая сама?.. - Де вона, де? - Ото в бiлiй хустинi? А змарнiла як! Глянь! - Цитьте! Замовкли. Мов густий росяний сад перед сонцем, натовп засвiтився людськими очима. В церквi виднiшало, яснiло, нiби вiдтуляли в нiй вiкна. А лице Тетяни вже сяяло, як свiчка, лице живе, наПвне, скорботою натхнене, з тими великими, ймовiрними очима, що про Пх люди говорити мусять. - "Ти бо чоловiком болiзнi одгониши i скорбi грiшних розрiшаКши".- Руки вгору, очi стрiлою в небо - криком пронеслося по церквi, жива туга гострою колючкою встромилась людям в груди: - "...Ско-о-рбi розрiшаКши..." Здалося, скрiзь iз ветхих церковних стiн посипався порох. Кам'янi лики святих злякано одлетiли кудись далеко-далеко; здивованi, стурбованi слухають цю живу, невтриману, з грiшного свiту скорботу, що вперше закричала тут помiж мертвими стiнами. Забувалося, де в церквi вiкна, де дверi. Торкнуло щось у груди: "Оце, мабуть, i К той самий талант..." Тетяна, здавалось, росла. Нiби почувши свою владу над людьми, вона виступила з ряду наперед, стала в гордiй, незалежнiй позi, запишалась. Одчувалася сила. Сила нова, непокiйна, жагуча, сила грiзна, що од неП торохтiло сухе дерево й чорнiла стара позлота в церквi, осипалася, як од вiтру. Ось-ось, здавалось, розступляться темнi стiни, стане видна далечiнь зелена, синК небо та ясне сонце. Вiвтар був забутий... Щось стороннК, настирливе почало густи, шипiти, намагаючись звернути на себе увагу. Дедалi - дужче й дужче. На клиросi помiж спiваками почалася якась руханина, нелад в голосах; один iз спiвакiв злякано замахав руками, i хор замовк. Тодi ясно стало чути стриманий, а роздратований, гнiвний голос: - Годi! Замовкнiть! Схаменiться! Тут святе мiсце, тут храм божий. Годi, кажу! У малi дверi з вiвтаря визирав отець Василь, блiдий, як глина, очi зеленявi, злiснi. Дивився на Тетяну й шипiв: - Це ж що за вигадки? Нащо вони менi? Артистiв менi не треба. Тут не опера. Люди нiчого не розумiли: перезирались i перешiптувались. Тетяна стояла рiвна, як струна, i, як бiль, бiла. Помалу почала червонiти й зразу, мов квiтка, розцвiла - полуменем зашарiлася. Промовила стиха: - Що ж я такого зробила? - Мовчи, грубiянко! Не смiй менi суперечити в церквi. Тебе по правилу не слiд би було й на порiг сюди пускати. Очi Тетяни гнiвно закурилися. Щось думала. Промовила стримано, проте так, що всi в церквi почули: - Чого ж то так, батюшко? Менi коси нiде ще не стригли. Церков завмерла. На селi подейкували, що хтось iз селян застукав попа коло своКП молодицi. Хотiв косу серпом одтяти - одкупився. Пiп затупотiв ногами: - Вон, негодяйко, з храму! Тетяна йому грубо: - Не маКш права, не твоя церква. Пiп: - Сторож! Сторож! Виведи ПП звiдцiля, негiдницю! Рябий бородатий сторож, що стояв коло вiвтаря, кашлянув у руки i рiшуче став протискуватись до пiвчi. Тетяна шпурнула ноти на пюпiтер, вийшла з клиросу. Розштовхуючи собi дорогу, червона, гаряча, з потуманеними очима, вона опалювала диханням людей i прямувала до дверей, як буря... Люди розступалися перед нею, як перед огняним вiтром. Коло порога повернулась: - Я поПду жалiтися... я до архирея... я... я...- побiгла. Пiп Пй услiд, iз глумом: - Iди, iди, жалiйся! Я за тебе ось ще не так вiзьмуся. Десь там тинялася в ката по балаганах, прийшла до церкви - бешкет заводити. Бачили таке? Артистка... Люди чуманiли... Раптово в бабинцi мiж жiнками одна кинулась, як зо сну, зiрвалась iз мiсця, побiгла з церкви навздогiн, мало не з нiг валяючи людей. Пiшло по церквi: - Мати... Стояв тривожний настрiй. Додому люди не розходилися: зiбралися на цвинтарi, хвилювалися, гули. До гурту пiдходив отець Василь, стурбований, винуватий, з робленим суворим виглядом: - Бачите, як ви своПх дiтей навчаКте? Бачите, до чого доводить своя воля? Iз натовпу обiзвався стриманий голос: - Так-то так, батюшко, коли ж i вам чинити так, як ви зробили, не годиться. За ним другий, жiночий: - Отак опаскудити, обплювати дiвчину, та ще принародне в церквi. А спитати б, за що? Мало ще залили сала за шкуру? Далi одно по одному загули з громади iншi голоси, кидаючи виваженi й стриманi слова мужицького, грубого та гарячого, доймаючого жалю: - Ну, нехай би вона й справдi там провинилась, то й що ж: зразу йому камiнь на шию та як щеня - у воду? З другого боку: - Чужа, бачте, дитина, та ще й сирота - то воно й не жаль. - Молоде, дурне - що йому: побiжить та з того жалю й заподiК собi щось: кому буде грiх? О. Василь вертиться на мiсцi, злодiйкувато лупаК очима: - Нiчого Пй не станеться - вернеться. - Та добре ж то, як вернеться, а як... До гурту бiгла Гнатиха. Зразу попа забули, всi до неП: - Ну що, немаК? Блiда. Важко дихаК: - ...Скриня одiмкнена, вся ПП дiвизна, книжки, папери - все порозкидано, а ПП немаК. До криницi бiгала, до ставу - не знайшла. ЛамаК руки, благаК, плаче. - Ой, рятуйте, люди, бо вже ж вона одно надумала. Примовкли. - Шукай ПП тепер, коли Пй одна дорога, а за нею десять... Дiд - високий, суворий: - Та нас же таки мир. Одне туди, друге туди, по селу, поза селом, може, хтось-таки та знайде. А нумо, люди!.. Треба ж якось. З гурту хтось крикнув: - А цитьте. Зашумiли: - Що таке? Що таке? Нетерплячi голоси: - Та ось цитьте - он щось гукаК. Всi змовкли. Через майдан стояла економiчна брама. За штахетом було видно пiд глухою вiльшиною, з шальовок збудовану, казарму-театр. Коло одчинених дверей метушились парубки й дiвчата, махали руками до цвинтаря, гукали. Натовп скам'янiв. О. Василь зблiднув, заклiпав очима. I тодi, коли стало тихо, як у вусi, з двору долетiли чiтко слова... Опалило, як огнем. I раптово, мов рушилась гора, весь натовп мовчки ринув з цвинтаря у ворота, в хвiртку, через штахет, спотикаючись, один одного попереджаючи... Бiгли до панського двору, аж земля гула. XIV Високо-високо залетiло вгору в днi своП останнi бабине лiто, висвiчуК сивиною на сонцi, короткими радощами старечими осмiхаКться, а ще вище, десь аж пiд холодним небом, iз синього кришталю гарячою тугою рвуть повiтря срiбнi дитячi дзвiночки: - "Погиб-шеК ов-ча аз Ксм, воззови мя спасе..." Мають короговки фiолетовi, темнi, вихитуються стяги червоно-огненнi, а за ними люди йдуть, а над людьми мари пливуть, заквiтчанi, замаянi, рушниками пов'язанi... Ховали гвалтом. Одiбрали ключi у титаря, одiмкнули церков, взяли мари, корогви. Нарядили, несуть. Перед поповими ворiтьми процесiя стала, замовкла. Хтось перескочив через тин, одчинив ворота - понесли мари, натовп, як вода, заповнив двiр. В дворi - нi лялечки; дверi в попiвськi кiмнати позамиканi, вiконницi позачиненi. Поставили мари пiд кленами. Мов вiтром холодним подуло по людях - чуби наструнчились, як дрiт, в очах блиснуло колючег - Ламайте дверi, чого там... З гурту вийшов Андрiй. Вiн вирiс. Примарнiло обличчя. Очима рiзав, як крицею: - Стiйте. Пiдождiть. Не так ми зробимо. Слухайте мене. Вщухли. Пiдiйшов до вiкна. Загуркотiв у вiконницю: - Скажи востаннК: будеш ховати чи нi? ЧуКш? ... Бiжить з кухнi пiдтикана наймичка. Коси розкошланi, блiда,злякана: - Батюшки немаК вдома. Загули, заревли: - Брешеш! ХоваКться! БоПться. Клич сюди його. Злякався? Побiгла. Всi посiдали на морiжку коло мар, рядком на призьбi, на тину мiж кiллями. Дожидають. Брови хмурять. Мовчать. Знову вибiгла: - Батюшка казали, що не вийдуть. Сховалась. Андрiй встав i урочисто пiдiйшов до труни. Одкашлявся, обвiв усiх очима. Кругом пiшло: - Тихше, тихше!.. Кидав, як камiннями: - Серед темноП ночi у нашому закутковi, оцьому покинутому й забутому, засвiтилася пiд убогою стрiхою мужицькою божа iскра... Промова до людей - це була новина в селi. Мов вiтер, мов буря полетiла, затупотiли, зашумiли, кинулись до гурту з гарячими, жадiбними очима, тiсно оступили промовця, замовкли... стояли, як скеля нiма... ...Хтось подав голос: - На колiна! Стали на колiна, всi натовпом; в повiтрi затремтiли слова останньоП розлуки... Прощалися. - Тепер - додому! Всi до одного! - гукнув, як в трубу металеву, Андрiй. Зашумiли, загули, як пiд градом, заметушилися, покидали серед двору корогви, i швидко на подвiр'П - нi духу. Впала залiзна тиша... Все понiмiло, покам'янiло... Тiльки осiннК сонце забавляло покинуту дiвчину, як дитину. Кидало Пй з-над заходдя в труну золотих зайчикiв. XV Будували, сподiвались - ударив грiм: розбив, по полю розвiяв... Сидимо, пожурилися... Книжки в кутку пилом поприпадали, погубили зшитки - в головi не те. Похмуро свiтить лампа; стiною надворi осiння нiч; на серцi - камiнь. Не береться розмова - все й без того ясно... До о. Василя наПхали з мiста урядовцi чинити слiдство. Туди ж сьогоднi приПхав призначений в школу новий учитель. Цiлий день бiгали до нас знакомi з села люди: - Ой, що ж то буде, що буде: всiх людей, що були на похоронах, тягнуть на допит - i малого й великого... ЗнаКмо, що буде: не побачимо ми вже того унiверситету, мабуть, скiльки будемо й жити... Оце буде. Свiт стемнiв, невеселий такий став, нерадiсний, неправдивий... Походить один по кiмнатi, сяде, другий починаК ходити... Нудьга. Андрiй дiстаК десь обтрiпанi карти: - Сiдаймо в дурня абощо... Аж ось одчинило дверi. Сторож. - А йдiть-но послухайте, що воно там кричить за городами. - Де? - Морока його знаК. Либонь, там коло болота чи, може, в болотi. Кричить, нiби там його рiжуть або давлять. Вийшли у двiр. Тiльки за дверi - зразу мов чорним рядном накрило: темно, аж у головi морочиться. СлухаКмо: гукаК десь глухо, мов з прiрви. Далi починаК тужити. - Це якась п'яна марюка загрузла в болотi,- сердито промовив Андрiй. - А чи не буде ж це наш дяк? - кинув догадку сторож. Менi вчулося теж щось у голосi знакоме. - Чи не вiн, справдi? Андрiй не хоче вiрити. Запорожець давненько вже поПхав iз села, i була чутка, що вiн поступив десь в учительський iнститут. - Який там дяк? Де вiн тут вiзьметься? Це якась личина... Андрiй не доказав, голос у темрявi несподiвано з голосiння переходить у лiрику, i з болота долiтаК- Чого вода каламутна, Чи не хвиля збила?.. Тетянина улюблена пiсня... - Тума б тебе взяла!.. Вiн!-стиха промовив Андрiй i замовк... Тремтiло в грудях, нiби звiдтiля, з яру, бив хтось у дрiт. Було чудно i дивно. Образ дiвчини, з тими дивними очима, сплинув, як живий, над болотом, в iмлi нiчного туману, таКмничий i смутний... Стояли, як понiмiлi, поки пiсня не замовкла. - Чого вас там носить нечиста? Сюди iдiть! У вiдповiдь радiсний з темряви голос: - Голубчики ви моП, братики, де я? - Берiться сюди - побачите. - Не знаю куди - кругом болото. - Прямуйте на голос. Стало чути, як щось почало бовтатися в калюжинах... плющати, i зрештою перед очима стовпом стала якась тiнь... - Либонь, це школа? Яким же це чином?.. Тут щось не так... Мовчки беремо його за руки, витягуКмо на ганок, iде покiрно, як дитина, ковзаКться п'яними ногами, зiскоса позираК на нас. Увели в кiмнату... Плеснув руками Андрiй: чоботи, одежа, лице - все в Запорожця було вимащене в болото, викачане в реп'яхах, у колючках... Якась манiя - не людина... I коли б не тi молодi очi, що тоскно свiтилися на розмальованiм обличчi, можна було б подумати, що вiн нарядився так навмисне, на смiховище людське, - Чого вас понесло в ту прiрву? ДекламуК: - "Серце моК раненоК, смятеся дух мiй, i понесла мене нiч на крилах своПх". Умили, переодягли... РозпитуКмо: - Чого ви приПхали? Казали ж, що ви- в iнститут поступили? Нахмурився: - Покинув. Андрiй аж крикнув: - Як? Поступили й покинули? - Роздивився - тюрма, взяв документи i втiк. Очi Андрiя спалахнули обуренням, далi пойнялися глибоким жалем: - Пропаща ви людина навiки,- махнув без надiП рукою. - Цс! Годi... Запорожець повiв у повiтрi рукою, мов написав останню рису. Андрiй смутно: - Навчились хлопцi... Затихло в кiмнатi. Мов над головою та хмара зайшла. Сидiли похиленi, аж поки пливла над нами та хмарина. Далi Запорожець пiдвiв голову, очi зацвiли нiжним жалем, смутно-смутно осмiхнувся... Пильно подивився одному у вiчi, другому, хитаК головою: - Так отак же... Дивимось, про що це вiн? Прищурив очi, знову: Чого вода каламутна... Легко, як водою, пiдвело нас iз мiсця. Встав один, хруснув пучками, почав ходити, за ним другий... - Так... талант... Розмовляли довго-довго. Про Тетяну, про ПП долю... Про долю того кращого цвiту народного, некоханого, дощами неполиваного, що гнеться з торбами, сонцем запалений, смутний, скрiзь попiд позамиканими брамами мурованих шкiл. Полягали спати. Тiльки примовкли - знову кинулась, люто сипнула з усiх куткiв густа стума, труПла, обмарювала: не там вiкна, не туди стiни, вся кiмната тоне кудись в чорне провалля. Мовчали, проте одчувалось, що спати нiхто не спить. Запорожець лежить зо мною на одному лiжку, од його несе ще горiлкою, чути, як невпокiйно б'Кться в його серце. ВорочаКться, зiтхаК. Обiзвався якимось словом, йому нiхто не одповiв. Накрився кожухом, далi зiрвав його з себе, схопився, сiв. Рвонув звисока, як у степу, з тугою, тоскою; заспiвав: Нiч темная Та невидная, Головонька моя бiдная! - Що це ви? Годi! Спати треба! Разом загомонiли на його. З розгону бухнувся головою в подушку, замовк. Гаснуть на стiнi тихо-райдужнi одсвiти огняних хмар. ТемнiК небо, смутно тьмариться сад, що осiннi малярi його золотили та малювали. А на заходi важкi рядна небо застеляють. Тiльки там десь у щiлинку, у ту, що над самою землею, притьмаро свiтить червона стрiчка вечiрнього погасання, кожноП хвилини мiниться, тане... Ось уже самотньо сяК там один маленький вiнчик... Вiнчик iз огняного маку, золотими нитками заплетений. Вiтер стерiг його десь за горою: шугнув, дмухнув темрявою, холодком повiяв, до хмар до самих помчав - задув, погасив... Темно... I зашумiло пiд вiкнами море сухого листя... Море плачу, море слiз... Лавою, хвилею мчиться воно, як те вiйсько безталанне, що розбив його ворог, розвiяв, куди видно жене... Зупинилося пiд чужою хатою спочити одну часинку, тремтить, тулиться одно до одного, крiзь сльози шепче несмiливу скаргу: "Куди його, та й куди його проти ночi?"