дайте йому тисячу карбованцiв, побачите, чи злякаКться вiн зради?.. Ану, запропонуйте йому свою любов, чи побоПться вiн порушення обов'язку? О, мерзотники! СОФIЯ. Ви мелете чортзна-що. Говорiть же, як визволить, ну, говорiть! ПАНАС. Я ж говорю, якого ж вам ще чорта: дайте йому хабаря, грошима, тiлом своПм, чим хочете, i вiн випустить. Грошi, може, од вас посоромиться взять, але тiло... можете бути певнi. СОФIЯ. Ви це серйозно?! ПАНАС. Що саме серйозно: чи згодиться? Анiтрiшки не сумнiваюсь. СОФIЯ. Ви по собi судите? ПАНАС. О, на жаль, про Грiнбергiв я смiло можу по собi судить. Тiльки мiж мною та ними та рiжниця, що я зроблю i не буду вже заводить тепер соцiалiзму, а вони роблять й заводять. Вони смiливiщi. СОФIЯ. I ви, iменно ви пропонуКте менi це зробить? ПАНАС. А ви ж пропонували своПй матерi повзати перед ним навколюшках? Ви вважали це можливим? Невже ви думаКте, що вашiй матерi було це так само легко, як вам кокетувать з ним? СОФIЯ. Добре. Я це зроблю. Дякую за пораду. ЧуКте: я це зроблю. ПАНАС. I можливо, навiть не без приемности зробите. Ко всеобщему удовольствию. СОФIЯ. Можливо. ПАНАС. Та не тiльки можливо, а напевно. Та признайтесь, що ви й самi вже про це трошки думали. СОФIЯ. Ну, розумiКться, думала. Тiльки сумнiвалась, чи згодиться вiн. Менi здавалось це трошки негарним, але ви роз'яснили, i я сама бачу, що в цьому нiчого негарного нема. ПАНАС. Так, нема: буржуазнi забобони. А потiм можна буде разом i соцiялiзм заводить на УкраПнi. СОФIЯ. Звичайно. Революцiя повiнчаК, гарно й орiгiнально. А життя батька i брата - це непоганий подарунок молодого. Як ви гадаКте? ПАНАС. (Люто.) Не смiйте глузувать з вашого батька i брата! Ви розумiКте, що це цiнiзм? Ви не достойнi iмена Пх вживать. СОФIЯ. (Хапаючись за голову.) Ох, iдiть швидче звiдсiля! Iдiть... А то я не знаю, що буде. ПАНАС. К стенке? Я готов, мадам, я готов давно. Будь ласка, прошу: кличте Грiнберга. СОФIЯ. (Упавши головою на стiл, глухо, болюче ридаК.) ПАНАС. (Довго мовчки дивиться на неП.) СОФIЯ. (Раптом затихаК, потiм зразу пiдводиться, рiзко до Панаса.) Чого вам треба? Iдiть собi геть. Забiрайтесь. Я з вами не хочу балакать, ви менi гидкi. ПАНАС. (Якийсь мент дивиться на неП, потiм рвучко повертаКться й виходить.) СОФIЯ. (З одчаКм i мукою шепоче). Ох, Боже ж мiй! Ох, Боже ж мiй! (КусаК хустку, щоб не ридать). Входить ГРIНБЕРГ. (ОзираКться, шукаК очима по хатi, питаК.) Что, ушел уже этот странный господин? Кто он такой? СОФIЯ. (Зразу мiняючи вираз лиця.) Да, ушел. Я вас задерживаю? ГРIНБЕРГ. О, пожалуйста. Будь ласка. Я до ваших послуг. Но, може б, ви були ласкавi говорить зо мною по-украПнськи. Я, коли не схвильований, то з приКмностю. Ви вибачайте... СОФIЯ. Я хотiла тiльки от про що попрохати вас: задержати хоч на кiлька днiв кару над моПм батьком i братом. ГРIНБЕРГ. Гм. Задержать? Не знаю, чи зможу я. Гм. (Морщиться, мiркуК.) СОФIЯ. (З вимушеною, кривою, кокетливою посмiшкою.) Ну, а як я вас дуже-дуже попрохаю? Ви постараКтесь, правда? Ваш же вплив такий величезний, що... Адже тiльки одстрочка, кiлька днiв... ГРIНБЕРГ. Бачите, товаришко, я скажу вам одверто: для вас я готов на що вгодно, але... але даже мiй вплив, який, я того не окриваю, довольно значительный, в данном случае вряд ли. Видите ли... Будем говорить, как свои люди: у нас нет никакой дисциплины. Я могу приказать, но исполнить... Даже постановления совета депутатов и то далеко не всюду исполняются. Каждый сам себе начальник. И часто поневоле приходится отдавать только такия приказания, которыя приятны и желательны самим исполнителям, а нежелательных по возможности избегать. И я не знаю, як у даному разi... Я дуже боюсь. Гм! СОФIЯ. Господи! А так хочеться з щирим серцем порадiти з нашоП перемоги, вiддатись цьому почуванню всiКю душею, без перешкод. I,- ви ж розумiКте,- для мене це неможливо. Нехай це буржуазний, старий пережиток, але... це вище моПх сил. ГРIНБЕРГ. О, я розумiю, розумiю. Звичайно. СОФIЯ. Хотiлось би всю увагу оддать новим товаришам, познайомитись з вами ближче i навiть, якщо тiльки я на що-небудь придатна, то разом працювать на користь спiльнiй справi... ГРIНБЕРГ. (Радiсно.) Нет, в самом деле, вы согласились бы? СОФIЯ. Господи, розумiКться. З радостю. Але в такому станi, знаючи, що там твоП батько й брат... (ЗамовкаК й поглядаК на Грiнберга.) ГРIНБЕРГ. Гм. Але пiд яким предлогом? Почему этих, а не других? Почему не всех? От першi вопроси, якi зададуть. СОФIЯ. Ах, Господи. Стiльки вопросiв про все можна задать. Ну, зададуть, ну, вiдповiсте що-небудь. Адже смерть цих людей нiчого не дасть вам, а без неП ви дасте менi можливiсть жити, вiрити, оддати все життя на справу. Ну, хочете так: берiть моК життя взамiн життя батька й брата? Хочете? Я буду в вашому повному й необмеженому розпорядженню. Треба буде на смерть послати, я готова кожноП хвилини. Хочете? На що вгодно. ГРIНБЕРГ. (Зиркаючи на неП.) На що вгодно? СОФIЯ. На все, що прикажете. Повна раба ваша. От уявiть собi рабу... ГРIНБЕРГ. Однако, как вы любите своих родных. Если б вы так любили идею, социализм... СОФIЯ. Но ведь я отдаю себя в ваше распоряжение именно для идеи, в интересах ея. ГРIНБЕРГ. (По паузi.) Гм. Ну, а если я потребую от вас чего-нибудь не имеющаго отношения к идее? Ведь вы тогда не исполните? Какая же вы раба? А? (Дивиться на неП.) СОФIЯ. (Якийсь мент мовчить.) Але ж ви, це ви будете вимагать. А ви ж не можете вимагать нiчого шкодливого для iдеП. ГРIНБЕРГ. Да, конечно, я не потребую ничего шкодливаго, но... предположим, потребую чего-нибудь, не имеющаго отношения к идее, но для вас очень неприятного или даже тяжелаго. Как тогда? СОФIЯ. Я мушу виконать. ГРIНБЕРГ. (СмiКться, але пiд смiхом ховаК хвилювання.) Неужели исполните? СОФIЯ. Коли я берусь, то исполню. ГРIНБЕРГ. Ну, допустим, я предложил бы вам сегодня вечером вместе со мной где-нибудь отпраздновать нашу победу? В каком-нибудь ресторане? Ведь это для вас неприятно, тяжело, правда? СОФIЯ. (Мовчить.) ГРIНБЕРГ. (Смiючись.) Вот видите. СОФIЯ. О, нi. Я ж вам сказала. Коли б ви взяли моК життя взамiн життя батька й брата, то й то б я виконала. ГРIНБЕРГ. Значит, исполните? Серьезно? СОФIЯ. Я весь час говорю з вами серйозно. ГРIНБЕРГ. (ПочинаК швидко ходить по хатi, думаючи.) СОФIЯ. (Хмарно слiдкуК за ним.) ГРIНБЕРГ. (Зупиняючись проти СофiП, хвилюючись.) Но вы понимаете, что я совершу подлость, исполнив ваше желание? СОФIЯ. ВеликоП подлости в тому, що ви не вб'Кте двох людей, я не бачу. ГРIНБЕРГ. Да, с точки зрения христианской. Но с точки зрения двух борющихся сторон это просто измена одной стороне. Но хорошо. Я только хочу этим сказать вот что... (ХвилюКться.) Я хочу этим подчеркнуть, что если бы я согласился, то только для того, только потому, что это вы, что для вас я даже на подлость, на измену готов идти. Вы можете, конечно, отнестись ко мне с презрением, можете воспользоваться моей... ну, слабостью, что ли, но я говорю то, что чувствую... СОФIЯ. Нi про яке "презрение" мови не може бути. Навпаки... Ну, добре. Значить, сьогодня ми будемо святкувати нашу перемогу i визволення моПх рiдних. Так? ГРIНБЕРГ. (Знов починаК ходити.) Подождите минуточку. (Iде до дверей, що в сiни, й гукаК.) Товарищ Самуил! На минуточку. (ОдступаК трохи в кiмнату й одводить СамуПла вбiк, шопотом.) Вот что товарищ Самуил, здесь находятся два вольных козака, фамилия Слипченко. Есть такие? САМУЏЛ. Да есть. Отец и сын? ГРIНБЕРГ. Да. Так вот какая вещь. Я только что говорил по поводу их с товарищами Семянниковым, Подкопаевым, Сорокиным. Ну, и мы решили старика выпустить, а молодого... (Тихiше) к стене. Понимаете? Так вы немедленно, сию минуту выведите молодого и... Понимаете? А потом я позову вас и при этой даме прикажу освободить обоих. Понимаете? Вы же скажете, что молодого случайно только что расстреляли. Это необходимо для дела. Слышите? Очень важно. САМУЏЛ. Хорошо, А молодого сейчас? ГРIНБЕРГ. Сию ж минуту. (Голосно.) Ну, спасибо, товарищ, я надеюсь на вас. САМУЏЛ. Хорошо. (Хоче йти.) ГРIНБЕРГ. Нет, погодите. (Тихо.) Но я, может, и не позову вас. Слышите. Но его надо все равно. Понимаете? САМУЏЛ. Да, понимаю. Хорошо. (Виходить.) ГРIНБЕРГ. (Голосно.) Спасибо, товарищ. СОФIЯ. (Пiд час ПхньоП балачки одходить на другий кiнець кiмнати) ГРIНБЕРГ. Ну, товаришко, здаКться, К маленька надiя. Я ще нiчого знаю певного, але... Я хочу перш усього перевести Пх у друге мiсi РозумiКте? Там Пх не знають, i легче буде звiдти випустить. Я боюсь тiльП. щоб тут, поки Пх можна буде перевести, як-небудь случайно не той... Ви ж розумiКте, тепер такий час... Страстi у всiх розгорiлись, всi знервованi. СвоК життя нiпочом, а то ще ворога. От я для цього i кликав товариша то це мiй старший товариш по тюрмi... СОФIЯ. (Простяга руку.) Дякую вам, товаришу. ГРIНБЕРГ. О, пiдождiть дякувати. Це справа така трудна, що я знаю, чи вдасться ПП провести. Я вам зможу сказать тiльки через чотири... (Раптом прислухуКться.) СОФIЯ. Я готова чекати не то що чотирi днi, а чотирi мiсяцi, скiлькi хочете. ГРIНБЕРГ. (З посмiшкою). Але я так довго не можу чекати. Я хотiв вже сьогоднi ввечерi разом з вами одпразднувати щасливий кiнець наш справи. Ви нiчого б не мали проти? СОФIЯ. О, хоч у сю хвилину. ГРIНБЕРГ. На жаль... треба пiдождать. Я мiж инчим уже говорит з своПми товаришами з приводу вашоП справи, i менi удалось декого схилить до вас... СОФIЯ. Правда? О, як це добре. Ах, як це добре! Ви ж розумiКте, менi так тяжко було б бути, працювати з вами. Звичайно, я знайшла б сили зрозумiти, через що i як, але... чуття осталось би чуттям. I ви сподiваКтесь, що вони нiчого не матимуть проти того, щоб Пх звiдси перевести в друге мiсце? ГРIНБЕРГ. Да, я думаю. СОФIЯ. (Знов потискуК йому руку.) Безмiрно вам дякую. На дворi глухо вибухаК залп. СОФIЯ. (Здригнувшись.) Що це? ГРIНБЕРГ. О, это ничего... Это так. Ничего. СОФIЯ. Знов розстрiлюють? ГРIНБЕРГ. Нет, нет, это так, мы приказали приостановить. Не обращайте внимания. Да, так я, значить, надеюсь, что мы будем вместе работать. Я чрезвычайно рад, так как... СОФIЯ. А чи не можна б менi хоч побачитись зараз з батьком i братом? Подати надiю? ГРIНБЕРГ. О, нет, нет, это невозможно. То есть, возможно, можливо, але я не раджу цього робить. Ми рискуКмо провалить справу. Та пiдождiть трошки, i ви зовсiм з ними сьогодня побачитесь. Входить СКмяннiков. ГРIНБЕРГ. (До нього.) Товарищ. Подтвердите вы этому неверному, что мы сделаем все возможное по делу его отца и брата. СЊМЯННIКОВ. С удовольствием подтверждаю. С удовольствием. ГРIНБЕРГ. Ну, бачите? (До Семяннiкова.) А мы тут успели даже заключить маленькое условие: сейчас же после освобождения товарищ примет более близкое участие в работе. СЊМЯННИКОВ. (Щиро й радiсно потискуючи руку СофiП.) Вот это дело! Я очень рад. Ведь у нас так мало культурных сил. Биться, стрелять мы еще так-сяк умеем, а дальше... Интеллигенция не верит нам, боится, убегает к буржуазии, саботирует, провоцирует. И тем радостнее для меня iше участие, что вы настоящая, идейная украинка. Это прекрасно. Будем работать, товарищ. Правда? СОФIЯ. Я з великою охотою... ГРIНБЕРГ. А теперь, товарищ, идите домой и ждите отца... И брата, конечно. Да. А также несколько слов от меня по поводу празднования. Вы, вероятно, очень устали? СОФIЯ. Безумно устала. СЊМЯННIКОВ. Ничего. Теперь все отдохнем. СОФIЯ. Значить, iти й чекати? ГРIНБЕРГ. Iдiть i чекайте. СЊМЯННIКОВ. И будьте спокойны. СОФIЯ. Я, товаришi, не дякую, бо... Ну, до побачення. (Iде до дверей.) ГРIНБЕРГ. До побачення. СЊМЯННIКОВ. До свиданья! ГРIНБЕРГ. Хай живе Соцiалiстична УкраПнська Республiка! СЊМЯННIКОВ. Урра-а! СОФIЯ. Дякую, товаришi. (На порозi озираКться, привiтно з посмiшкою махаК рукою, киваК головою i зникаК.) Завiса. _ДIЯ ЧЕТВЕРТА_ Невелика кiмната, службовий кабiнет СофiП. Праворуч, ближче до рампи, стiл до исання; круг його фотелi й стiльцi. На столi телефон, шафа з книжками. Канапа для Публiки. В заднiй стiнi дверi в коридор. Лiворуч другi дверi в сусiдню кiмнату. Годин 6 вечора. На столi горить лямпа. В хатi Софiя, одягнена в усе темне. Тихон бiля неП й делегацiя робiтникiв. СОФIЯ. (ВстаК, за нею робiтники. Весело, бадьоро.) Отже, товаришi, вся справа в ваших власних руках. Хочете, щоб не було експлуатацiП, буржуазiП, то треба самим енергiчно братись до органiзацiП промисловости. Заводи, фабрики, майстернi, все тепер ваше. Але треба, щоб самi робiтники дбали про те, щоб заводи не ставали. Треба думать не про те, щоб кожному поменьче робить i побiльше вироблять, а про те, щоб побiльше наших заводiв працювало, щоб бiльше товарiв давали, щоб меньче безробiтних було. РОБIТНИК. Да это само собой. Конечно, это уж чего... Да только... (Мнеться.) Непонятно нам одно... (Мнеться, криво, понуро посмiхаКться.) СОФIЯ. А що саме непонятно вам? РОБIТНИК. Да то, что украинцев мы выгнали. Ну-с, стало быть, с этим делом кончено. А выходит, они промежду нас остались. Нам это без внимания. СОФIЯ. Це ви про мене? РОБIТНИК. Нас эта самая самостийная Украина и так зарезала. Довольно уж. СОФIЯ. Так вам що ж хочеться? Чим я вам зашкодила? РОБIТНИК. (До робiтникiв.) Да ничего. Идемте, товарищи. Поищем настоящих товарищей, а тут... (Маха рукою, повертаКться й демонстративно виходить, за ним решта.) СОФIЯ. (ПосмiхаКться.) Це вже, здаКться, третiй такий випадок. ТИХОН. (Понуро.) Буде й двадцять третiй, коли ти зо всiма будеш говорить тiлько по-украПнськи. Для чого цей нацiоналiзм? СОФIЯ. Вони в УкраПнськiй Республiцi, а не в РосiП, повиннi знать нашу мову. ТИХОН. Е, повиннi... Мало чого хто не повинен. А нам через це не довiряють, стороняться... СОФIЯ. Ну, добре. Хто там ще Ксть? Багато ще? ТИХОН. Може, кiнчить на сьогодня прийом? З десятоП години без перерви сидимо. СОФIЯ. Нiчого. Хто там ще? ТИХОН. Селяне. Бiлянкевич з сахарозаводчиками. Залiзничники. Вчорашнiй панок. I ще душ десять якихсь. СОФIЯ. Чия черга тепер? ТИХОН. Бiлянкевича. СОФIЯ. Клич. ТИХОН. (Виходить.) СОФIЯ. (Знаходить на столi серед паперiв довгий лист паперу й читаК.) Входять Бiлянкевич i ще двоК добродiПв, одягнених дуже просто, пiд робiтникiв. БIЛЯНКЕВИЧ. (Уклоняючись, ввiчливо, угодливо посмiхаКться.) СОФIЯ. Доброго здоров'я. Прошу сiдати. БIЛЯНКЕВИЧ. Дозвольте вам представить: сахарозаводчик Штаубе, Карповський. Ми до вас, шановна Софiя Микитовна... СОФIЯ. (Тримаючи листа в руцi.) Я прочитала вашу заяву. Вона до мене не стосуКться. З цим вам треба звернутись до... БIЛЯНКЕВИЧ. Я знаю, я знаю... Но, зная вас як украПнку, щиро люблячу самостiйну УкраПну... ми хотiли, щоб ви за нас походатайствовали. СОФIЯ. (З посмiшкою.) Вибачайте, я читала заяву. Але мушу вам одразу сказати, що ви зовсiм даремно гадаКте, що я можу вам помогти. Iменно з любови до УкраПни я цього не зроблю. Всi заводи, фабрики i взагалi промисловi пiдприКмства переходять до рук народу. Ви, панове, нiяк не хочете з цим рахуватись. Забудьте про старе, раджу вам серйозно. БIЛЯНКЕВИЧ. Но вы хотите нас разорить? СОФIЯ. Господи Боже, панове. Цiлi вiки один кляс розоряв мiльйони людей, i вам то не здавалось таким страшним. Працюйте, ми вам дамо роботу. Будь ласка. (ПосмiхаКться.) БIЛЯНКЕВИЧ. Ми нiчого протiв тогр.не маКмо, но ведь разоряется. край, гибнет промышленность. Вот о чем, собственно... СОФIЯ. Повiрте, панове, що нам не меньче вас потрiбно, щоб не загинула промисловiсть, П ми вживемо всiх сил, щоб того не сталось. I це, панове, буде. Але, вибачайте, хазяПном i власником будете вже не ви, а самi трудящi. БIЛЯНКЕВИЧ. Конечно, ви можете робить все, що хочете. Наш долг сказать вам... I я думав, що для вас iнтереси УкраПни дорогi. Знаючи, як руськi, вашi товаришi, вивозять усе з УкраПни, як розоряють край, ми думали, що ви, як щира украПнка... СОФIЯ. Кожний по-своКму, добродiю, любить свiй край. Той бажаК йому одного, а другий другого. Наша любов, видно, рiжна. БIЛЯНКЕВИЧ. (Встаючи.) Да, видно, мы ошиблись. Недаром ваш папенька в таком горе... Честь имеем кланяться. (УклоняКться й iде з кiмнати. За ним панки.) СОФIЯ. Бувайте здоровi. (До Тихона, весело смiючись.) Але ти помiтив, як цi панки пролетарiями одяглися? Це ж вiдомий мiльйонер Штаубе. Ах, як Пм, бiдним, не хочеться... ТИХОН. (Хмуро.) Але вони звернулись до тебе як до украПнки. Це характерно. СОФIЯ. (Рiзко.) Ну, то що з того? ТИХОН. Та нiчого. СОФIЯ. Ну, клич слiдуючих. Я втомилась. Треба швидче. Та чи скоро там перепишуть того папера? Ах, Господи, як не вмiють нiчого робить. (Нетерпляче, швидко виходить направо.) ТИХОН. (Помалу виходить в коридор.) Назустрiч Тихоновi швидко входять ПодкопаКв i Желтухiн. Вони хмурi, схвильованi. Щось говорять, але, побачивши Тихона, замовкають. ТИХОН. (ОзираКться на тих i виходить.) ПОДКОПАЊВ. (Озирнувшись.) Отсюда также все ценное немедленно евакуировать. Все. А главное деньги. Да где этот болван, Гринберг? ЖЕЛТУХIН. Да в чем дело, товарищ? Почему такая спешка? ПОДКОПАЊВ. (Тихо, злiсно.) Гайдамаки уже захватили почту и телеграф. Понимаете? Есть сведения, что они окружают этот район. Каждую минуту могут ворваться сюда. Достаточная причина для спешки? ЖЕЛТУХIН. Позвольте, товарищ. А красная гвардия? ПОДКОПАЊВ. (Люто.) Надо было делать, товарищ, так, как я говорил, всех буржуев и хохлов перестрелять. А тепер поздно... (ЗамовкаК, бачачи Софiю, що входить, тихо.) Этой ничего не говорить. Идите и все из этого дома уберите немедленно. Идемте, я вам там скажу. (Iде направо, за ним Желтухiн.) СОФIЯ. (Мовчки, пильно слiдкуК за ними.) Входить делегацiя з селян. Деякi одягненi в свитки, деякi в кожухи, в шинелi, мiж ними одна жiнка. СОФIЯ. (Iде Пм назустрiч, привiтно, весело, вiльно.) Доброго здоров'я, товаришi. (ЗдоровкаКться з усiма за руку, посмiхаючись до кожного. Потiм сiдаК в свiй фотель за столом, бере в руки олiвець i блокнот.) Ну, сiдайте, товаришi. Тихоне, чи Ксть всiм стiльцi? ТИХОН. Вистачить. Сiдайте, товаришi. СОФIЯ. Ну, тiлько знаКте що: говорiть коротко, точно, швиденько. Там сидить ще народ, жде. Треба всiх задовольнить. Ну, слухаю. Нехай говорить хтось один з товаришiв. СЕЛЯНЕ. (Переглядаються мiж собою, шепочуться, не знають, кому говорити.) СОФIЯ. Ей, товаришi, ви наче до станового чи до земського начальника прийшли, а не до своПх товаришiв. Ну, швиденько. Хай говорить один, потiм другий, аби не всi разом. Тут начальства нема, не мнiться. Ну? СЕЛЯНИН У ШИНЕЛI. Та еслi по раздКльностi, то пущай уже я... Ми по нашiй претензiП... Как вийшла перемена з резолюцiКю, так, стало быть, тепер по принадлежностi. Оно, конечно, какое начальство, но усьо ж таки, скажем, трудно. Три года на хронтi, iмею медаль. СОФIЯ. Чекайте, товаришу. Ви з якого села? СЕЛЯНИН У ШИНЕЛI. З Домаховки, Гуляйпольського в'Кзду. СОФIЯ. (ЗаписуК.) Так, ну, так в чому ж рiч? В чому вашi претензiП? СЕЛЯНИН У ШИНЕЛI. ПретензiП так што, как правильно виражаться, то больше з непонiманiКм. Той одно, другой по другому соображенiю, а как сообща, так... СОФIЯ. Ви, товаришу, так говорите, що я, Пй-Богу, нiчого не розумiю. СЕЛЯНИН У ШИНЕЛI. (ПосмiхаКться, хмуро дивиться вгору.) Та, звесно, ви по-украПнськи. СОФIЯ. Ну, так що? СЕЛЯНИН У ШИНЕЛI. А ми вже ето знаКмо... Видалi довольно. СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Пiдожди, Салавоне, ти щось таке накрутив, що й сам, мабуть, не вгризеш. Ми оце до вас з отим самим голосуванням. СОФIЯ. Яким саме? СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Та щоб вибiрать у депутати, чи що. Совет депутатiв. СОФIЯ. Ну? СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Та ми нiяк не поймем. Голосували раз. Ну, так. Кидали там бамажки у скриньку. Потiм того вийшло приказанiК уп'ять голосувать. Те, кажуть, голосували не на пользу. А тепер то вже настояще. Проголосували й цей раз. Ну, вже ж годi? Та де. Ну, нехай. Ще не спочили люди, як уп'ять тобi прийшла манiфестацiя, щоб голосувать. Та це ж уже нащо? А це, кажуть, уже саме настояще, таке вже, що i земля буде, i воля, i, сказать так, усе преподобiК. Ахвiшки давали кожному, ти за того, а ти за цього. А я його й на масть не бачив, який той депутат. Ну, та вже хай буде, це вже саме настояще. А воно на тобi - ще таки не настояще, оце впять голосувать. Так ми вже й розум загубили: нащо воно отак багато голосувать? Та вже оце послали нас сюди, щоб тут довiдатись, нащо воно й до чого. СОФIЯ. Ну, так можу вам сказать на це ось що: iдiть додому, голосуйте ще раз i вибiрайте... СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Та таки голосувать? СОФIЯ. (Посмiхаючись.) Таки голосувать. Але знайте, що цi вибори то вже справдi дадуть вам i землю, i волю, i все, що... СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Умгу, так таки, значить, голосувать? (До селян.) Таки голосувать. СЕЛЯНЕ. (Хмуро хитають головами.) СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Така штука. Ну, то вже хай так. Тiльки ж у нас уже до вас таке прошенiК: чи не можна, господа товаришi, прекратить свободу? СОФIЯ. Як то прекратить свободу? СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Та щоб уже швидче минулися отi мобiлiзацiП та всякi безубразiя. Та ще наказували просить вас, щоб дозволили нам настановить за справника капитана Твердожила. Правда, звиняйте вже, вiн без ноги. Та то вже нiчого, а таки буде якесь начальство. Бо вже, не вам кажучи, така пiшла скрiзь стiпендiя, що хоч сядь та плач, хоч стоячи реви. СОФIЯ. Чекайте. У вашому селi К большевики? СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Та ми всi болшовики. Тих украПнцiв аж нi однiсенького нема. СОФIЯ. I ви всi постановили настановить капитана Твердожила за справника? СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Ну, нема ж спасения од тоП свободи! Там зарiзали, там спалили, там обiбрали. СОФIЯ. Ну, i ви хочете, щоб той справник i бив вас, i знущався, як перше було? СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Е-е, зачим бить! Ми так не хочемо. СОФIЯ. Ну, а земля ж як? Прийде справник, то прийде й помiщий. Вони один без одного не можуть нiяк. Ви ж як на цей щот? СЕЛЯНИН У КОЖУСI. НК-е, помiщик уже нехай краще не приходить, а то не всидить. Та нам, бачите, як би вам сказать, щоб хтось за старшого був. А то всi старшi, а порядку нема. Та ще оцi красно... красногвардiйонцi, чи як Пх там? Чи не можна Пх повиганять к чортовiй матерi, у Пхню РасКю. То ж чисто грабують народ. Забiрають хлiб, сало, хапають птицю всяку. То, кажуть, у РасКю. Ну, та й Пдь собi у свою Расею, та й хапай там. Чи вже скоро прийдуть тi гайдамаки, скажiть, пожалуста? Говорять люди, що тi вже повиганяють цих гвардiйонцiв. Кажуть, тi гайдамаки нiбито з наших таки людей, не кацапня... СОФIЯ. (Мовчить якийсь мент.) Гм! Добре, товаришi, все буде, що ви хочете. Я записала отут, ми обсудимо. А тепер... (Пiдводиться.) Ви пiдете з цим товаришем, i з вами ще поговорять. СЕЛЯНИН У КОЖУСI. Так буде все? А бомагу нам якусь дасте? СОФIЯ. Нi, бумаги не треба. Все буде й так... СЕЛЯНЕ. (Помалу встають, чухаються, мнуться, перешiптуються, - не певнi.) СОФIЯ. Тихоне, будь ласка, треба з товаришами побалакать докладнiше про все. Ти розумiКш? Поклич товариша Савченка, нехай вiн поговорить. Добре? ТИХОН. Добре. Ходiмте, товаришi. СЕЛЯНИН У КОЖУСI. (УклоняКться СофiП, за ним другi.) Прощавайте. Так нам уже там дадуть бомагу? СОФIЯ. Там, там. Бувайте здоровi. (Коли селяне виходять, сiдаК безпомiчно, пускаК руки по столi й стомлено сидить.) Входить СЊМЯННIКОВ. (Оживлений, веселий. До СофiП.) - Здравствуйте, хохландия милая. Вы до сих пор за работой? Молодчина вы, ей-Богу. Да что вы такая будто кисленькая? А? СОФIЯ. (Маха рукою.) Раджу не допитуватись. СЊМЯННIКОВ. Что? СОФIЯ. Раджу не допитуватись. СЊМЯННIКОВ. Тьфу, черт. Да говорите вы, товарищ, по-человечески, ей-Богу. Вот наказание Господне. СОФIЯ. Вчiться розумiть. Я вам заявила ще з самого початку, що нi одного слова по-руськи ви од мене не почуете. Ви живете на УкраПнi й повиннi знать ПП мову. СЊМЯННIКОВ. Да на какого дьявола она мне нужна, ежели меня везде и я всех отлично понимаем и по-русски? Зачем этот национализм, разъединение, не понимаю? Когда вы отделаетесь от этого буржуазного национального фетишизма? Такая вы славная, енергичная, умная, такая социалистка хорошая и... все портите этим своим украинофильством. Ну, да будем надеяться, это, наконец, выветрится. А дела наши подвигаются, товарищ. СОФIЯ. Да? СЊМЯННIКОВ. Буржуи снесли сегодня миллиончик. Затем получена мануфактура. Я думаю предложить комитету пустить весь миллион на органiзацiю работ для безработных. Необходимо реквизовать все особняки под больницы и школы. Ех, ежели бы поскорее нам всю разруху уладить, да за творческую работу приняться. А, товарищ? Да почистить как следует публику нашу. Жулья ведь набилось к нам. Лезут подлецы как мухи на мед и компрометируют, мерзавцы. И мало, мало интеллигентных, культурных сил. А дело громадное, великое дело, товарищ. Дух захватывает... Швидко входить СОРОКIН. (До СКмяннiкова.) - Наконец вас поймал. Здравствуйте. (СофiП.). Здравствуйте, товарищ. СЊМЯННIКОВ. В чем дело? Что случилось? СОРОКIН. Ничего особеннаго. Вы мне нужны. Входить Тихон. СЊМЯННIКОВ. Сейчас, я хотел вот с товарищем. СОРОКIН. (Рiшуче одводить убiк, тихо.) Наши разбиты. Украинцы и немцы в десяти верстах от города. Могут сейчас быть здесь. Только что приехал Васильев. Он еле спасся. СЊМЯННIКОВ. (Свистить.) Да ведь он хвастал, что... СОРОКIН. Эх, говорил я... Ну, да что там! Надо немедленно созвать комитет. Да не всех, украинцев к черту. Из-за них все и вышло. В последний момент, подлецы, затеяли ссору с нашими по поводу каких-то своих национальных требований, и это погубило всех. Пока мы ссорились, гайдамаки обошли со всех сторон и ударили. Ну, погодите вы, хохлы, я вам покажу. И эти тоже могут что-нибудь подобное устроить. СЊМЯННIКОВ. Да, в таком случае ну их к черту. Что ж тепер делать? Разбиты окончательно? COPOKIH. Вдребезги. Ну, идем, идем, надо созвать ведь еще. (Хоче вийти, мимохiдь сухо хитаК головою СофiП й каже.) До свиданья. СОФIЯ. Сталось що-небудь? СОРОКIН. Как? СОФIЯ. Що-небудь сталось? СОРОКIН. Если вы, товарищ, хотите, чтобы вам отвечали, то имейте в виду, что не все понимают ваше наречие. СОФIЯ. (Рiзко.) Случилось что-нибудь? СОРОКIН. (Так само.) Нет, ничего не случилось. (Хоче йти.) СОФIЯ. Подождите минутку. Я хотела вас видеть. Один вопрос. Вы приказали закрыть железнодорожную украинскую школу и сжечь все украинские учебники? СОРОКIН. Да, я. СОФIЯ. С какой целью? СОРОКIН. С той целью, чтобы их не было. Подобный приказ я отдал везде. СОФIЯ. А себе вы отдаете отчет, что вы делаете? СОРОКIН. Не беспокойтесь, пожалуйста, я привык это делать всегда. Сожалею только, что мы раньше занимались этим преступным попустительством вашему национализму. СОФIЯ. Школы и учебники вы называете национализмом? СОРОКIН. Я называю национализмом все, что разъединяет один народ. Никакой вашей Украины не было, нет и не будет. Все это буржуазно-интеллигентная сантиментальная чепуха, с которой я буду бороться беспощадно. Слышите, товарищ? Бес-по-щадно. Это нам слишком дорого стоит. СОФIЯ. Это называется "самоопределенiем вплоть до отделенiя"? СОРОКIН. Да, вот это самое. До свиданья. СОФIЯ. По крайней мере, откровенно. СОРОКIН. (Озирнувшись.) Да, товарищ, откровенно. Семянников, идемте. (Виходить, за ним Семяннiков, який схвильовано й трiвожно ходить по хатi.) СОФIЯ. О, принаймнi це вже одверто. Принаймнi одверто. (До Тихона.) Тепер ти чув? ТИХОН. У Пх щось трапилось. СОФIЯ. У "Пх"?... А ми хто? Ха! "Не было, нет и не будет!" О, як вони всi чудесно засвоПли цю формулу. Од чорносотенця до соцiалiста, всi однодушно стоять за неП. Добре, коли так. Чудесно. От коли вони показали свiй iнтернацiоналiзм... Я при йому бiльше не буду робить! Скажи там. ТИХОН. Завтра? СОФIЯ. Не знаю. Ну, скажи, хай завтра приходять. Хтось прийме. ТИХОН. (Виходить.) Назустрiч йому Г р i н б е р г. СОФIЯ. Ви, товаришу, в якiйсь справi? Вибачайте, я зараз не можу. ГРIНБЕРГ. (Пiдходить близько, тихо, значно.) Моя справа та сама. ВостаннК питаю вас: ви сповните ваш договор? СОФIЯ. (Рiзко.) Товаришу! Я вам раз сказала, що ви мене примусите пiднять цю справу перед всiма товаришами, я це зроблю. ГРIНБЕРГ. Це буде ще одна нечеснiсть. СОФIЯ. А ви гадаКте, що наш договор був чесний? ГРIНБЕРГ. Який би вiн не був, я рискував через його своПм життям, репутацiКю, i я його сповнив. СОФIЯ. Ви його не сповнили: брата розстрiляно. ГРIНБЕРГ. Я вам уже поясняв, через що. I ви знаКте, що через це мене самого трохи не вбили, коли я хотiв оборонить його. Але батька вашого я все ж таки одстояв. Я пам'ятав, що я обiщав вам. I вмер би, а од свого обiщання не одступив би. А ви? СОФIЯ. Чого ви хочете од мене? Чого ще ви тут... ГРIНБЕРГ. Щоб ви сповнили своК обiщання. СОФIЯ. Бути вашою рабою i виконувать всi вашi вимоги, якi будуть на користь справi? Я готова. Я вам це весь час кажу. ГРIНБЕРГ. Нi, виконувать навiть те, що не маК вiдношення до справи i, може. навiть неприКмне для вас. Ви забули знов? СОФIЯ. Нi, не забула, але цього я не робитиму. ГРIНБЕРГ. Це не чесно. СОФIЯ. Може буть. ГРIНБЕРГ. Я рискував своПм життям. СОФIЯ. Признаю i дякую. ГРIНБЕРГ. Я рахував так: або смерть, або сповню обiщання. СОФIЯ. Може буть. ГРIНБЕРГ. I думаю, що ця умова i для вас обов'язкова. СОФIЯ. Але я цього не думаю. ГРIНБЕРГ. Мне достаточно, если я так думаю. СОФIЯ. Не бороню вам задовольнятись цим. ГРIНБЕРГ. Но вы, надеюсь, не сомневаетесь, что я одно из этих условiй заставлю вас принять? СОФIЯ. Не сумнiваюсь. Але тiльки - смерть. ГРIНБЕРГ. Отлично. (Круто повертаКться й хоче вийти, але на пiвдорозi зупиняКться, так само круто повертаКться i пiдходить.) Считаю своим долгом предупредить вас, что среди бумаг штаба бильного козацтва найдены документы, касающиеся вашего отца и братьев. В особенности отца. Он состоял отаманом отряда. Он принимал участие в расстреле большевиков еще до нашего выступления. Эти документы известны не только мне. На основании их ваш отец будет сегодня арестован опять и на этот раз расстрелян без суда. Такия лица объявлены вне закона. СОФIЯ. (Мовчить.) ГРIНБЕРГ. (ЧекаК якийсь мент, злегка вклоняКться i повертаКться.) СОФIЯ. (Тихо, глухо.) Почекайте... (Пауза.) Ви можете показать менi цi документи? ГРIНБЕРГ. Ви менi не вiрите? Можу. СОФIЯ. Чому ви ранiше менi про це не сказали? ГРIНБЕРГ. Џх знайдено сьогодня. Через це я знов спитав вас про договор. Я сподiвався, що матиму ще раз случай рискнути за вас своПм життям. Ви оказались недостойны цього. СОФIЯ. Цi документи у вас? ГРIНБЕРГ. Так, у мене. СОФIЯ. Ви менi Пх можете оддать? ГРIНБЕРГ. Тiльки пiсля того, як сповните договор. СОФIЯ. Перед тим ви менi Пх покажете? ГРIНБЕРГ. Покажу. Пауза. СОФIЯ. Добре, коли? ГРIНБЕРГ. Не пiзнiше завтрашнього вечора. Сьогодня засiдання, я мушу бути. СОФIЯ. Добре. Ще одне питання. Я знаю, чого ви хочете. Ви гадаКте, що пiсля того вас можна називати товаришем? ГРIНБЕРГ. Я люблю вас. Це вся моя вiдповiдь. I ще раз повторяю: я на все пiду. СОФIЯ. Добре. Пiсля такоП вiдповiдi я не маю бiльше нiчого сказать вам. ГРIНБЕРГ. Завтра я скажу вам, де i в якiй годинi. СОФIЯ. Добре. ГРIНБЕРГ. (Злегка вклоняКться i твердою ходою виходить.) СОФIЯ. (З силою обхоплюК руками лице, кладе лiктi на стiл i так хитаК головою в один бiк i в другий.) ТИХОН. (Входить.) Щось серйозне сталось. Зустрiв Макса. Схвильований страшенно. Кудись побiг. Але менi не хотiв сказать. Вони нам не вiрять. СОФIЯ. (Мовчить, сидить у тiй самiй позi, але непорушна.) ТИХОН. Так далi, СофiК, не можна. Я принаймнi не маю бiльше си. (ВиймаК листа.) На, ось почитай. Од батька. Вчора одержав. Не хотiь навiть тобi показувать, щоб не хвилювать. Але тепер треба, щоб ти прочи тала. Все одно. СОФIЯ. (Трiвожно.) Нiчого з ним не сталось? ТИХОН. (Гiрко посмiхаючись.) О, не турбуйся. Прочитай. СОФIЯ. (РозгортаК листа, трохи про себе читаК.) Нi, не можу. Читай ти. ТИХОН. (ЧитаК.) "Останнiй раз моК слово до вас, братоубийц!. (На якийсь мент спиняКться.) Три тижнi минуло, як ви предали мене i сина мого Марка в руки ворогiв нашого народу. Але проти вашоП волi моК нiкчемне життя врятувала доля. Щоб мучився я i в муках кiнчив послiднi днi своП, обливаючись соромом за дiла дiтей своПх. Чом я вас малими не придушив, щоб не ганьбили мого сивого волосся? Доки ж ви будете розпинать нещасну нацiю вашу, мерзеннi вилупки? Доки будете знущаться з народу, який на своК лихо породив вас? Що ви робите? Схаменiться проклятi: ви ж руПну робите з нашоП любоП землi, ви грабуКте ПП, ви загачуКте ненажерливу пельку грабiжницi - кацапiП, нашого вiчногг ката, ви калiчите дiтей свого народу, одбiраючи у них мову, серце, душу Пхню. На що ж ви школи украПнськi закриваКте, за що учителiв розстрiлюКте? Розстрiлюйте братiв своПх, батькiв, але не чiпайте хоч тих, якi несуть народовi слово правди i науки. "Схаменiться, бо лихо вам буде. ВостаннК кричу вам з намученого серця: киньте, покайтеся, а не покаКтесь, то проклинаю вас своПм батькiвським, невмiручим прокляттям. Не дiти в менi, а вороги лютi. СвоКю старою рукою застрелю зрадникiв, братоубу цiв i ворогiв свого народу. Микита Слiпченко А листа цього можете показать своПм товаришам, i знов меч схопить, i знову бить прикладами, i знову вести на розстрiл. Будь проклятi". (Софiя кладе руку з листом на стiл, схиля голову на рi, i беззвучно ридаК.) ТИХОН. (Iде до вiкна i мовчки дивиться на вулицю, потiм рiшу пiдходить до СофiП й нервово з мукою говорить.) Тепер ти бачиш, бiльше так не можна? Бачиш? Я весь вимучився. Ти теж. Ми чужi i тут i тут. Тут цураються, зневажають, уникають. Там кленуть, прок нають. Я бiльше не можу. Або одно, або друге. СОФIЯ. (Пiдводячись.) Значить, справдi зробитись зрадником? Так чи що? ТИХОН. (Мовчить.) СОФIЯ. З якоП ж речi нам "або-або"? Через що ми повиннi зрiкати своКП нацiП, ми, окривдженi нацiональне, пригнiченi, зневаженi? Чому Пм? В о н и до нас прийшли, а не ми до Пх. Вони нас гнiтили, знeвaжaJ . нищили. I ми повиннi тепер зректися? "Не было и не будет". О, вибачай, было и будет. ТИХОН. (ПочинаК вдивлятись у вiкно. Через те що вiкно виходить з подвiр'я i з його можна бачити вулицю тiлько скоса, вiн стаК збоку i стiлець i пильно дивиться.) СОФIЯ. Що там? ТИХОН. Щось тут непевне дiКться. Цiлий день якiсь пiдозрiлi люди лазять круг будинку. (Злiзаючи.) Сьогодня вранцi була тут мама. Я хотiв тобi казати. Говорила, щоб ми з тобою тiкали, бо батько й Пан постановили нас схопити й судити. Чи не того цi людцi й швендяють. СОФIЯ. Чом же ти маму не привiв до мене? ТИХОН. Я хотiв, але... (ЗупиняКться, й обоК починають слухати) Чути на вулицi глухi, частi вистрiли, приглушенi крики. СОФIЯ. Що це може буть? ТИХОН. (Знов бiжить до вiкна, стаК на стiлець i загляда на улицю.) Бiжать люди... Тiкають... Стрiляють... Стрiлянину чути в домi, але не близько. В коридорi тривожнi крики, топiт нiг. ТИХОН. (Бiжить до дверей i одчинаК Пх. - Видно, як метушаться в панiцi люди, бiжать, штовхаються, кричать.) Украинцы, украинцы. Спасайтесь. Товарищи, сюда. Куда? Там гайдамаки... ТИХОН. Где? Где? Товарищи! Где украинцы? (ЗачиняК дверi.) СофiК! Тiкаймо! Швидче! СОФIЯ. Куди? Куди ж тiкать? Вони вже тут. ТИХОН. Куди всi тiкають. Швидче ж. Вбiгають справа Сорокiн, СКмяннiков i ще душ п'ять-шiсть большевикiв. Деякi виймають з кишень револьвери й запихають Пх пiд шафи, другi хапають з столiв папери й засувають в кишенi, в панiцi кричать: - Дверь, дверь запирайте. (Замикають дверi.) - Через окна, через окна. Выходов нет. (Кидаються до вiкна i шарпають.) - Товарищи. Защищаться. Баррикады. - Какая там защита. В окна. - Куда выходит окно? - Ломайте. Открывайте окно. ТИХОН. Это окно выходит во двор, во двор. Сюда можно, можно. Открывайте его сильнее. СОРОКIН. (До СофiП.} Радуетесь? Да? Ваши идут? Дождались? СОФIЯ. (Гнiвно випроставшись.) Негодяй... СОРОКIН. (Так само.) Нет, сударыня, негодяйка вы. Предательница. Вы привели их сюда. Но погодите вы хохлы проклятые. Мы придем опять. И тогда мы вам уж покажем самостийнисть. О, мы еще придем. (Люто грозиться кулаком на стукiт у дверi.) ГОЛОСИ. Готово. Полезайте скорее, да скорее же, черт. СОРОКIН. (КидаКться до вiкна й лiзе за другими.) ТИХОН. (До СофiП.) СофiК, швидче. Лiзь, я поможу. СОФIЯ. (Голосно, гнiвно.) Я не пiду з негодяями i ворогами свого народу. Можеш iти з ними. ТИХОН. Але ж чуКш? (Чути, як гупають десь у дверi, якi розбивають.) Швидче, ради Бога. СофiК. Чути з вулицi крики, стрiлянину. Большевики товпляться, всi разом лiзуть у вiкно, кричать: - Товарищи, не все разом. - По одному. - Не спешите. Ну, да куда вы? - СкореК же, черт возьми. - Товарищи. Второй этаж. Осторожнее. Прыгайте осторожнее. ТИХОН. (ХвилюКться, умовляК Софiю. Тягне ПП за руку, вона незгодливо рiшуче, гнiвно крутить головою. Вiн сердиться, кида ПП, бiжить до вiкна, звiдти з одчаем кричить.) СофiК, чуКш? Ах ти, Боже мiй. СофiК! СОФIЯ. (Крутить головою.) ТИХОН. (Люто плюКться, вилазить на вiкно i зникаК.) СОФIЯ. (Сильно стискуК руки, кидаКться до вiкна, зупиняКться, озираКться, немов шукаючи, де сховатись, знов бiжить до вiкна, знов зупиняКться.) Гомiн i крики в коридорi побiльшуються, але вистрiлiв уже не чути. Дверi справа торгають, потiм починають ламати. В момент, коли вони розчиняються, Софiя хапливо зачиняв вiкно. Вриваються з рушницями i револьверами в руках украПнцi. Попереду Слiпченко, Панас, Арсен. СОФIЯ. (ПритуляКться бiля вiкна до стiни, виправляКться i непорушно стоПть, дивлячись на украПнцiв.) СЛIПЧЕНКО. Ага-а, ось де вона. А той де? Де другий зрадник, кацапський запроданець? Га? Де вiн, проклятий? Хлопцi. Обшукать всi кiмнати. Нiкого не випускать. ВIЛЬНI КОЗАКИ. (Деякi кидаються в другi дверi, деякi шукають по шафах, пiд столами.) Разом: - Смерть кацапнi. - А-а, порозбiгались, як рудi мишi. - Бий Пх, кацапiв проклятих. СЛIПЧЕНКО. Хлопцi. Стiйте. Бачите цю... фiгуру? (ПоказуК на Софiю.) Дивiться пильно, дивiться всi. Це дочка моя, зрадниця, большевичка. Що? Га? Хороша дочка моя. Що зробить з нею? Кажiть. Кажiть ви, вiрнi сини своКП нацiП. Судiть ПП, прокляту. Бачите, як стоПть? Бачите? Ну, кажiть, що Пй зробить? Здивування. Мовчання. Нiяковi погляди, непорозумiле переглядання, спiвчуття. СЛIПЧЕНКО. Ну, кажiть же. Убить ПП тут же своКю батькiвською рукою. ПАНАС. (Твердо.) Батьку! Ми постановили судить ПП в своПй сем'П. СЛIПЧЕНКО. Який ще тут суд? Хiба не видно? Нема часу на суд. Один Пй суд. ПАНАС. Я вимагаю, Микито Iвановичу, суду. I не хвилюйтесь так. СЛIПЧЕНКО. Я не хвилююсь. Я не хвилююсь. Нi. Але добре, добре, панове товариство. Я вас прошу вийти й повартувати на дверях. Ми будемо судити зрадницю УкраПни. Не бiйтесь, це не довго буде. Тим часом обшукайте всi закутки цього кацапського кодла. ВIЛЬНI КОЗАКИ. (Неголосно.) Ходiмте, товаришi. Ходiмте. (Виходять.) СЛIПЧЕНКО. Хведоре. Поставте на дверях цеП кiмнати вартових i нiкого сюда не пускайте. ХВЕДIР. Слухаю, пане отамане. (Виходить за всiма.) СЛIПЧЕНКО. (До СофiП.) Вийди звiдти. Стань посеред хати. СОФIЯ. (СтоПть в тiй же позi, не рухнувшись.) СЛIПЧЕНКО. Я кому кажу? Ти. ПАНАС. Це не важно, де стоятиме Софiя. Рiч не в тому. СЛIПЧЕНКО. (До Панаса.) Хто тут батько цiКП жiнки? Ви? ПАНАС. Не я, але... СЛIПЧЕНКО. То не мiшайтесь. Моя кров i моя воля судить ПП так, як я хочу. (До СофiП.) На середину, паршивко! СОФIЯ. (Тихо, ледве чутно.) Ви можете мене убить i тут. СЛIПЧЕНКО. I уб'ю! I уб'ю! ПАНАС. Микито Iвановичу. Згадайте нашу постанову. Так не можна. Дверi справа починають шарпатись, нiби хтось хоче одчинить, а дру