гий не
пускаК.

   СЛIПЧЕНКО. (Озирнувшись.) Що там таке? Арсене, подивись.
   Я ж казав, щоб...
   АРСЕН. (КидаКться до дверей,  але  вони  в  цей  мент  розчиняються,  i
входить Хведiр. Вiн починаК говорить: "Пане отамане! Там якась жiнка хоче,
щоб..." Але тут, нiби вирвавшись з рук вартових, вбiгаК в кiмнату Гликерiя
Хведоровна i кидаКться до СофiП.) Я ж казав, щоб... А, чортяка.

   СЛIПЧЕНКО. (Люто Хведору.) Не пускать бiльше нiкого. (Маха  рукою,  щоб
вийшов. Хведiр виходить. До  ГликерiП  Хведоровни  грiзно.)  Що  тобi  тут
треба?

   ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (СтаК поперед СофiП, захищаК ПП своПм тiлом,  розставляК
руки. Вигляд маК рiшучий, лютий, вся труситься.) Не дам. Не дам. Не дам.
   СЛIПЧЕНКО. Стара! Одiйди. Одiйди, тобi кажу.

   ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Не одiйду. Убивай мене. Убивай.

   ПАНАС. Мамо, нiхто СофiП убивать не хоче. Ми  хочемо  тiльки  врятувать
ПП. Щоб другi не убили.
   СЛIПЧЕНКО. Одiйди, кажу, сядь i сиди каменем. Бо так при  тобi  i  вб'ю
ПП. (НацiляКться револьвером.) Одiйди, а то смерть вам тут обом.

   ПАНАС. (Пiдходить до ГликерiП Хвед. й одводить ПП вбiк.) Сядьте,  мамо.
Ви самi побачите. Не треба тiльки так хвилюватись.

   СЛIПЧЕНКО. (До СофПi.) Слухай, ти. Та слухай украПнським  вухом,  а  не
кацапським. ТвоПх приятелiв, кацапських краснограбiжникiв, розбито  вщент.
В город вступають украПнськi козаки i  друзi  УкраПни  -  нiмецькi  вояки,
кацапню виметем. А зрадникiв буде покарано. ЧуКш: буде люто покарано.
   СОФIЯ. (СтоПть все так само.)
   СЛIПЧЕНКО. Ти зрадниця. Ти продала свою нацiю. Ти вбила свого брата. Ти
руйнувала з кацапньою наш край. Ти разом з нашими  вiковими  нацiональними
ворогами запроваджувала свою нацiю знов у  неволю.  ЧуКш  ти  це  все?  Ти
злочинниця. Що ти за це заслужила? Кажи сама. Ну, кажи сама: що?

   СОФIЯ. (Тихо.) Я не зраджувала свою нацiю.

   СЛIПЧЕНКО. Ти не зраджувала? А хто ж зраджував: я, Панас  чи  той  брат
твiй, якого ти вбила? Га? Але слухай: ти колись любила свiй край. Ради сеП
любовi тобi може буть милость. Але... слухай пильно, слухай  всiм  серцем.
Але   ти   тут,   зараз   же   напишеш,   що   зрiкаКшся   своПх    бувших
приятелiв-большевикiв, що проклинаКш цих ворогiв нашого народу i каКшся за
те, що вони тебе спокусили. ЧуКш? Тодi ми  всi  будемо  молить,  щоб  тебе
помилували. Я оддам ще раз своК сиве волосся на глум, на сором, на  ганьбу
i буду прохати за зрадницю-дочку. ЧуКш?  Я  це  обiцяв  твоКму  братовi  i
Панасовi i слово своК здержу. Сiдай, пиши. Де твiй папiр? Бери.
   СОФIЯ. (СтоПть непорушна.)
   СЛIПЧЕНКО. (Здивовано.) Що ж ти? Не хочеш?..

   СОФIЯ. (З усиллям, ледве чутно.) Я не можу бути зрадницею.
   СЛIПЧЕНКО. Ти не можеш бути зрадницею кацапнi? Значить, ти таки з ними?
А УкраПнi ти можеш?.. Так що ж з нею балакать пiсля цього?.. Чули?..
   ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (ВстаК, iде  до  СофiП.)  Дитино.  Напиши.  Напиши,  моя
бiдна. Благаю тебе, ради твоКП матерi. Я ж... Я ж... Боже мiй,  Боже  мiй.
Що ж це робиться. Брат на брата. Батько  на  дiтей.  СофiКчко,  доню  моя.
Напиши ж, що вiн говорить. Хiба ж тобi тi страшнi люди рiднiшi за  батька,
за братiкiв твоПх, за матiр твою?
   СОФIЯ. (ЗаплющуК очi, одкида голову до стiни  й,  як  розп'ята,  стоПть
так.)
   ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Напишеш, дитино? Напишеш?

   СОФIЯ. (Не мiняючи пози, помалу незгодливо крутить головою.)
   СЛIПЧЕНКО. Ну, от. От чуКш,  бачиш  сама.  Що?  Розбишаки,  грабiжники,
нацiональнi  вороги  нашi  дорогшi  Пй  за  все.  Ну,  що  ж  вам  бiльше.
РозумiКться, у неП там полюбовнички. Як же вона може одректися  Пх?  У-ух,
ти шлюха кацапська.
   СОФIЯ. (Хоче щось сказать на першi слова,  але  при  останнiх  зацiплюК
зуби й одкида знов голову назад.)
   ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. СофiК. Дитино. Не вбивай же мене.

   СЛIПЧЕНКО. Годi. Що з нею балакать. Арсене. Веди ПП. Нехай судять тепер
ПП властi.
   ПАНАС. Пiдождiть, Микито Iвановичу. Я думаю, що Софiя Микитовна подумаК
i... змiнить свою думку. Даймо подумать Пй.  Я  пропоную  лишить  ПП  саму
хвилин на десять, п'ятнадцять. Софiя Микитовна подумаК i зрозумiК,  що  ми
не бажаКмо Пй зла, а що це К Кдиний спосiб урятувать Пй життя. Коли  б  ми
не встигли захопить ПП тут вперед, то другi украПнцi уже розстрiляли б ПП.
Значить... значить, треба СофiП Микитовнi над цим подумать i щось вибрать.
Тим паче повинно буть легче написать t таку заяву, що вона ж сама  бачила,
якi большевики друзi нашому народовi. А помилятись кожний може. I  нiякого
сорому нема признати свою помилку. Давайте вийдемо й лишимо ПП саму.
   СЛIПЧЕНКО. (До СофiП.) Хочеш подумать ще?

   СОФIЯ. (Мовчить.)
   ГЛИКЕРIЯ ХВЕД.  Вона  подумаК,  вона  подумаК.  Ходiмте.  Подумай,  моя
дитино. Подумай i пиши. Ходiм, старий, ходiм, нехай вона собi... (Бере  за
руку Слiпченка, i всi  тихо  виходять,  поглядаючи  на  Софiю,  що  стоПть
непорушна.)

   Пiд час останньоП сцени за вiкном глухо чулася стрiлянина  i  зчинилася
пожежа, яка дедалi поширювалась. Так само пiд час останнiх  слiв  у  вiкнi
з'явилась голова Тихона i швидко сховалась. Коли всi виходять, голова знов
з'являКться i пильно з усiх бокiв вдивляКться в кiмнату.

   СОФIЯ. (Якийсь час стоПть  так  само,  потiм  розплющуК  очi,  дивиться
поперед себе хмарним, задумливим поглядом i помалу стомлено йде до столу.)
   ТИХОН. (Побачивши ПП, шкрябаК пальцем по шклу, стукаК.)
   СОФIЯ. (Швидко озираКться, бачить Тихона, стурбовано дивиться на  дверi
й злякано маха йому рукою, щоб злiз. Але Тихон уперто стукаК й  манить  до
себе. Тодi Софiя швидко пiдходить до вiкна, одчиняК й шепотом говорить.) -
Ради Бога, тiкай швидче. Що тобi треба тут?
   ТИХОН. СофiК. Лiзь. Швидче. Тут Грiнберг жде з кiньми,  з  гайдамацьким
пропуском. Швидче.
   СОФIЯ. Грiнберг?
   ТИХОН. Ах, та швидче щас. Що ти, здурiла, чи що? Тут драбина. Лiзь. Ну?
   СОФIЯ. (Раптом.) У тебе К револьвер? Њ?

   ТИХОН. Њ все. Њ. Швидче.
   СОФIЯ. Дай менi. Дай. Давай, давай. Швидче, ради Бога.
   ТИХОН. (Виймаючи револьвера.) Та навiщо тобi, коли ми...
   СОФIЯ. Ах, та давай! (ХапаК револьвера, ховаК собi  на  груди.)  Дякую,
голубчику. Дякую. Тепер тiкай. Тiкай, зараз ввiйдуть, почують.

   ТИХОН. А ти ж?
   СОФIЯ. Я инакше втiчу. Инакше. Тiкай, тiкай! Тiкай, iдуть!

   Одчиняються дверi, з'являКться Слiпченко, Тихон одразу одсовуКться вбiк
i ховаКться.

   СОФIЯ. (ОзираКться на батька,  потiм  зразу  приставляК  револьвера  до
виска, стрiляК впадаК. 8 сусiдньоП кiмнати вбiгають Гликерiя Хвед;  Панас,
Арсен, вiльнi козаки з зброКю, наготовленою до стрiляння.)

   ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Побачивши Софiю, з криком кидаКться  до  неП,  пада  на
труп, бачить рану на виску i ридаК.)
   СЛIПЧЕНКО. (Тихо, розтеряно.) Оттак, значить...

   ПАНАС. (Безсило спираКться об стiл.)


   За вiкном криваво, ясно пала пожежа, i все ближче чути спiв козакiв "Як
злетiлись орли чайку  рятувати"  та  радiснi  крики  народу  "Ура!  Слава!
Слава!"

   Кiнець