Володимир Вiнниченко. Роботи! ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Вечорiло. В хатинцi було холодно, вогко й темнувато. Брудний свiт ледве проходив знадвору крiзь маленьке, похилене вiконце й скупо сiрiв по голих, брудних стiнах, по чорнiй землянiй пiдлозi по всiй убогiй обстановi "робiтницькоП кватири". А Максим все сидiв, обперши голову на стiну й дивлячись кудись за пiч. В дiрявих черевиках його ще зранку неприКмно холодила, ногу грязь, по всьому тiлi давно вже ходили хвмльки дрижакiв, але йому не хотiлось нi вставати, нi поворухнутися. Хотiлося тiльки сидiти й слухати ту мiшанину з нудьги, одчаю, злостi й суму, яка тяжко давила груди й сковувала тiло якоюсь байдужiстю й млявiстю. Вмить щось голосно й твердо застукало. Максим байдуже одвiв голову вiд стiни i вже поволi став пiдводитись, коли дверi розчинились i в хатинку вступила якась висока, струнка, повна жiноча постать, вся в чорному й в чорному широкому капелюсi на головi. Поважно озирнувшись i вдивившись в Максима, вона вмить зупинилась i стала пильно дивитись на його. Максим також зупинився, жалко, винувато усмiхнувся й нервово-поспiшно почав обсмикувати на собi свою синю, аж до блиску заялозену роботою, сорочку. - Знов нудитесь? - тихо, але серйозно й строго промовила вояа. - Як нуджуся? - нiби не зрозумiв вiн i ще ширше усмiхнувся, силкуючись не зустрiчатись з ПП серйозним, строгим поглядом великих сiрих очей. Вона ще трохи мовчки подивилась на його, потiм також мовчки й серйозно повернулась, защiпнула дверi на крючок i, одвернувшись вiд його, стала поважно, не хапаючись, витягати якийсь жмут паперу з-за корсажу. Витягнувши, вона з тим же серйозним i поважним виглядом застiбнулась, повернулась знов i, поклавши жмут на стiл, мовчки сiла на лаву, мимохiть протягнувши йому свою, доволi велику, затягнену в чорну рукавичку руку. Максим поспiшно й нервово-незграбно потряс ПП й навiть шаркнув одною ногою по пiдлозi, все так же широко й винувато усмiхаючись. - Ну, розказуйте, - тихо кинула вона, дивлячись кудись на лавку, що сiрiла понад стiною своПм драним бiлим ряденцем. Максим тiльки нiяково й смiшно якось повiв головою й подивився Пй на капелюх. - Ну? - Та що ж я, добродiйко, буду розказувати. - Товаришу! - пiдвела вона голову i строго подивилась на його. - Я перш усього не "добродiйка", а "товаришка". Останнiй раз вам говорю, що я для вас не "добродiйка", а "товаришка Людмила", як ви для мене "товариш Максим"... РозумiКте? - Та розумiю, але ж... як же... - Без "але ж". Це раз. А друге, сiдайте i зараз же розказуйте все... Менi нiколи, я ще маю справу до вас... Де Сашко? - На роботi ще. - I Василь? - I Василь. - А ви? Максим знов усмiхнувся й мовчки став для чогось гладити рукою круглий довгий жмут паперу. Людмила подивилась на його, подержала трохи свiй погляд на його губах, на яких грало щось болiсне й безнадiйне, i зараз же одвернулась. - Прогнали чи знов самi покинули? - глухо промовила вона. - Сам, - прошепотiв вiн i хутко подивився на неП. Але вона дивилась кудись на дверi й не казала нiчого. Максим ще трохи постояв i нерiшуче сiв на другий кiнець лави. В хатинцi стало тихо. Максим декiльки разiв подивився на неП, але вона сидiла непорушно, й тiльки видно було, як тихо, ледве помiтно, хвилювались високi груди ПП пiд чорною сукнею. - Товаришко! - нарештi несмiло промовив вiн. - Ну? - не повертаючи голови, обiзвалась Людмила. - Ви сердитесь на мене? - Серджусь. Максим ще жалкiше усмiхнувся й хотiв щось сказати, але тiльки обсмикнув сорочку й нервово повiв плечима. Людмила повернула голову й мовчки подивилась на його. I знов Пй щось гостро здавило в грудях, знов якось страшно стало, дивлячись на цей знайомий Пй, жалкий i сумний вираз його безпокiйних очей i уст. I знов вона одвернулась. - Ну, говорiть же, я ж чекаю, - м'яко прошепотiла вона. - Говорiть все. Коли покинули? - Учора. - Грошi маКте? - Нi... Так трохи... Маю... - Товаришу!.. - Џй-богу, маю! - Покажiть! Максим, нiяково усмiхаючись, поспiшно засунув руку в кишеню своПх замазаних, обдрипаних штанiв i, покопавшись, витягнув декiльки срiбних та мiдних монет. - Покажiть, - нахилилась Людмила над рукою. - Три... Вiсiмнадцять... Двадцять вiсiм копiйок! Це, по-вашому, грошi? - подивилась вона на його з усмiшкою. - А що ж? - радiсно засмiявся вiн на усмiшку, держачи руку з монетами. - На два днi буде... - I, знов несмiло подивившись на неП, тихше додав: - Поки знайду роботу. - Для того, щоб знов кинуть? Максим став ховати грошi в кишеню. - Га? - Не знаю... I знов змовкли. - Правда, я падлКц, добр... товаришко? - вмить якось роблено, смiливо промовив вiн i з якимсь викликом в очах подививсь на неП. Людмила хутко озирнулась за цими словами й мовчки зупинила на йому свiй здивований погляд: - А це ще для чого? - А хiба нi? - Не мелiть чортзна-що, - сухо кинула вона й знов одвернулась. Максим нiяково усмiхнувся й замовк. - Хоч би заарештували, - помовчавши, знов почав вiн, але вже не всмiхаючись, а якось задумливо й сумно, протягуючи слова. - Всiх беруть, а меие... Хоч би скорiше вже. А так вже не можна... Людмила мовчала. - Все одно... Я бiльше не можу... Я вже не можу... - Чого не можете? - тихо кинула Людмила. - Не можу, всього не можу! - живо повернувся вiн до неП. - Не можу жити... не можу робити... Все паскудно, погано... Всi такi поганi... Всi... Ну, скажiть, ну, скажiть самi: то добре, що вони лаються, що вони замiсть того, щоб боротися, лаються мiж собою, сваряться! I нас сварять... Он учора один есде каже: "Есери не соцiялiсти, а буржуа". Ну, то добре? Людмила мовчки дивилась на дверi. - Хiба так можна? Хiба можна таке говорить? Ми ж соцiялiсти, ми ж за правду, за все хороше... А самi лаКмся... Мiж собою... А робiтники хiба... Ех!.. Що робiтник? Ви думаКте, що вiн розумiК? Йому говорить есде, а вiн i вiрить... Не люблю я есде. - Глупостi говорите! Максим хотiв щось сказати, але замовк i, помовчавши трохи, тихiше знов почав: - Справдi, я той... Я сказав глупость... Коли ж менi так досадно... Скрiзь сварки, скрiзь нелюбов... Ну, добре, тепер я в украПнськiй партiП i ще не знаю, як тут... А коли я був у соцiял-демократiв, а потiм у есерiв, так... ЗнаКте, просто всяка вiра пропадаК у все... I жити не хочеться. - Треба самому робити, а не критикувати других, - тихо промовила Людмила. - А де робити? Де? - наче тiльки й чекаючи цього, з болем скрикнув Максим. - Що робити7.. Що? - Все, скрiзь. - Де? Серед робiтникiв? Ану, попробуйте! Попробуйте на моКму мiсцi! Ви думаКте, вони мене слухатимуть? Хiба я iнтелiгент?.. Я такий же робiтник, як i вони. Та й така робота? Ходить на занятiя та лаять есерiв або есде? Я не можу вже на занятiя ходити!.. - Я це знаю, - перебила Людмила. - Ви вже, здаКться, два тижнi як не приходите нi на одну збiрку. - Не можу... Вибачайте... Пй-богу, так менi скучно... Та я ж уже не первобитний[1]... Я б хотiв... Я, знаКте, пiду стрiлять когось! - вмить несподiвано рiшуче скiнчив вiн i вперто подивився прямо в очi Людмилi, що знов хутко озирнулась до його. - Ви здоровi, товаришу? - серйозно обдивилась вона на його лице. - Здоровий, здоровий! - злiсно, голосно заговорив вiн. - Я зовсiм здоровий! Зовсiм! Тiльки я так уже не можу. Коли я йду на занятiя, я йду раз у раз нарочно по великих улицях, коли вони всi Пдуть у своПх екiпажах i не бачать навiть мене; я... я б хотiв Пх убить усiх!.. Я вже не можу ходити по улицях... Мене так душить ненависть, що я кусаю собi iнодi рукав, .щоб не кричати... Пй-богу! Я не можу вже. 1 на роботу не можу! ЗнаКте, я бiльше заморюся за день од злостi, нiж од роботи... Бо я, знаКте, все думаю, що я роблю Пм... Я не можу вже робити... Я лучче з голоду здохну!.. Не хочу на Пх, на експлуататорiв своПх, робити... А ви менi - занятiя! Що занятiя? Що я Пм зроблю занятiями? Коли то ще буде?.. Ви дайте менi таку роботу, щоб я знав, що я кожду минуту роблю щось таке, .що погано для Пх. Я хочу такоП роботи, щоб я аж упивався, щоб... Дайте менi таку роботу!.. - Занiмайтесь з первобитними, органiзуйте... - Ах!.. - з одчаКм перебив вiн. - Я ж... Я ж вам говорю, що вони не слухають мене... Та я й сам ще не знаю так, як iнтелiгент... Хiба я знаю що? - Учiться, - несмiло хинула Людмила. Максим подивився на неП й зiтхнув. - Не можете? - прошепотiла вона з жалем. Вiн тiльки знов безнадiйно й жалько всмiхнувся. - Ну, що ж робити? Що ж робити? - з мукою подивилась вона на його. - Скажiть, чого ви хочете? У вас К мати? - Нема. - Нiкого нема? - Њ в селi батько i брат... Не люблять мене мужики. I я Пх не люблю... Я, знаКте, нiкого не люблю... Я не вмiю любить... Другi там так... i ходять гулять... до дiвчат... а я не вмiю... Я злий, знаКте... Я всiх ненавиджу... Я, знаКте, так ненавиджу всякого, що добре одягнений, що... От i вам не вiрдо... - похмуро скiнчив вiн, i навiть щось вороже й чуже зачулося в цих словах. - За те, що я так одягдена? - криво усмiхнулась Людмила й повела оком по своПй чорнiй добрiй сукнi. - Нi... Так... Нiкому не вiрю... Настало тяжке й нiякове мовчання. Знадвору вже ледве пробивався сiренький свiт i, наче знехотя, торкаючись широкого Людмилиного капелюха, тихо голубив змучене, стомлене Максимове обличчя. I, дивлячись на його, на цей тонкий нiс, на впалi щоки, на безпокiйнi вузькi очi його, на губи з цим болiсним виразом, на всю постать його невеличку, нервову, - Пй невимовне хотiлось тихо, нiжно провести долонею по щоцi (неодмiнно по щоцi), приголубити його, сказати щось радiсне, тепле й зiгнати це тяжке й тужливе з уст i очей. I вже великi сiрi очi ПП не дивились строго; гарне, трохи сухе обличчя ПП мов укрилось чимсь сумним, i вся постать виявляла якесь безсилля, непевнiсть i одчай. - Що ж робити, що ж робити? - якось байдуже, й задумливо, й наче не тямлячи того, що промовляли уста, прошепотiла вона. Максим хутко повернув голову й подивився на неП. - Стрiлять пiду! - злiсно кинув вiн. Вона знов пильно подивилась на його, але не сказала нiчого, тiльки нахмурилась i не зводила з його очей. - Вам не хочеться вже жити? - помовчавши трохи, якось рiвно промовила вона. - Я боротися хочу! - з силою скрикнув вiн. - Я хочу справдi боротися, як кличуть всi iнтелiгенти... Чого ж вони обманюють? Нащо ж вони обманюють нас? - Та хто обманюК? Хто обманюК вас? - i собi скрикнула Людмила з мукою. - Хто вам говорить, що треба йти стрiляти? Учiться, учiть других, побiльшуйте сили... Хiба ж то боротьба?.. Хiба... Ах, ну, що вам говорити, коли ви такий!.. Не можна ж так, голубчику, не можна, товаришу... Ви знервувались... Ви... - Я не можу... - перебив вiн ПП, але якось розслаблено й чуло. - Неможливо так жить... Хай мене забирають в тюрму!.. Я не можу робити, я не можу зароблять собi на хлiб, я подлец, я Пм чужий хлiб, я такий же експлуататор, я... Я донесу на себе! - Що? - зблiдла Людмила. - Я донесу на себе... Я хочу в тюрму! Я хочу страждать! - Ви як хлопчик, Максиме, - тихо усмiхнулась вона болiсною усмiшкою. - "Донесу", "у тюрму"... Для чого? - Боротись, активно боротись! Менi нудно, я не маю роботи, духовоП роботи!.. Я стрiлять пiду! - Ну, з вами сьогодня не можна говорити! - вмить розсердилась вона i гнiвно встала, трохи почервонiвши. - Робiть що хочете! Максим знов винувато усмiхнувся й собi для чогось встав, дивлячись на неП жалкими очима й нервово погладжуючи себе по темно-русому розпатланому чубовi. - Можете! Йдiть! - махнула вона рукою на дверi i стала застiбати своК пальто, не попадаючи гудзиком в петлю й поспiшаючи. - Ну, а що ж робити?.. Га?.. - несмiло прошепотiв вiн. Людмила глянула на його, кинула застiбати i раптом чогось страшенно скипiла: - Що? А я знаю?.. А ви слухаКте мене?.. Ви думаКте, що менi приКмно дивитись на вас? Хiба ви менi вiрите?.. Я ж "iн-те-лi-гентка!". Я... Ви самi сказали... Ви думаКте... I чуючи сама, що говорить якусь нiсенiтницю, вона зупинилась i, круто одвернувшись, пiдiйшла до вiкна i стала дивитись на улицю. Потарабанивши трохи дрижачими пальцями по шибi, вона знов повернулась i спокiйнiше вже пiдiйшла до стола. - Робiть що знаКте, - роблено байдуже промовила вона. - Тiльки щоб потiм не нарiкали на мене... Бiльше нiчого... А тепер я маю до вас справу, - дiловим сухим тоном додала вона, беручи й розгортаючи жмут, з якого зараз же випало на стiл декiльки аркушикiв паперу. - Iдiть сюди. Максим хутко й поспiшаючи зiрвався з мiсця й пiдiйшов до стола. - Через тиждень буде демонстрацiя, - не повертаючи до його голови й розгортаючи папiрчики, трохи понизила вона голос. - Треба роздавати й розлiплювати цей тиждень прокламацiП. Вiзьметесь? - Вiзьмусь, вiзьмусь! Через тиждень? Невже це справдi, добродiйко... товаришко? - дрижачим, захопленим голосом вмить вирвалось у його. Людмила хутко подивилась на його i проти волi усмiхнулась. Лице його свiтилось чимсь таким трохи розтеряним, але ясним i легким; губи усмiхались так недовiрчиво, але з такою радiсною надiКю, що здавалось, нiби воно стало зовсiм друге. - Радi? - не зводячи з його очей, кинула вона. Максим подивився на неП, соромливо-щасливо засмiявся i, почервонiвши весь, став читати прокламацiю. Але видно було, що не розумiв нiчого. - Можете забрати Пх i заховати десь, - кладучи на стiл жмут, промовила Людмила. - Добре, добре, я заховаю? - радiсно одiзвався вiй вiд папiрчика. - Я заховаю! Я сьогодня ж i пiду розлiплювати... Можна сьогодня? - Хоч i зараз. - Добре, добре. Це, значить, у цю недiлю? - У цю! - А чого ж ви менi не сказали зараз же, як прийшли? Я б i не говорив усього. А то... I вiн винувато глянув на неП, мов прохаючи вибачення. А вона м'яко дивилась на його i почувала, як бажання притулити цю любу голову до грудей i приголубити ПП, розцiлувати ПП росло все бiльше й бiльше у грудях i хвилювало Пх. - Ви не сердитесь на мене? - соромливо й нiяково пробубонiв вiн, акуратно складаючи прокламацiю. - Нi, серджусь! - засмiялась Людмила. Вiн глянув на неП й собi засмiявся. - А ви дуже боПтесь мене? - додала вона. - А боюсь! - щиро глянув вiн Пй в вiчi. - Ви такi серйознi собi, такi, знаКте, строгi... А я з вами так говорив. - Я серйозна? строга? - здивовано пiдняла вона своП трохи широкi брови. - Хто це вам сказав? - А ну да, серйознi... Такi... Коли ви вперше стали занiматись нашим гуртком, я, знаКте, хотiв кидать через вас украПнську партiю. - Та-а-к? - криво усмiхнулась вона. - А потiм... А потiм, - поспiшаючи й мов бажаючи скорiше залагодити вплив цих слiв, пiдняв вiн трохи навiть голос. - А потiм я побачив, що би тiльки так, а що ви дуже добрi, тiльки вид такий серйозний... я вже нiзащо не кинув би... Я потiм через вас i вивчив нашу мову... Спершу я смiявся навiть, що по-украПнськи, по-хохлацьки... А потiм, як ви стали говорити з нами й вияснили все... А особливо, що ви такi серйознi й такi.... iнтелiгентка... говорите по-нашому, по-мужицькому. Я знаю, що це глупо, що так не можна судить... Всяка мова... I, заплутавшись, вiн зупинився й став знов складать папiрчики. - А есерiв бiльше не соромитесь, як вони вас називають "шоманiстом"?[2] - ледве усмiхаючись, ласкаво спитала Людмила. Максим пiдняв голову й засмiявся. - Еге! тепер вони самi просять у мене книжок ер-у-пе[3] . Говорять, що тут, на УкраПнi, з росiйськими книжками по селах не можна вести роботи. Позавчора я дав одному з нашоП гуртковоП бiблiотеки... "Дядька Дмитра" i "Страйк". - Ну, а зараз вже не хочете йти стрiлять? - серйозно подивилась вона на його. - Нi! - також серйозно промовив вiн i твердо, мов пiдкрiпляючи своП слова, витримав ПП погляд. - I в тюрму нi? - В тюрму? - перепитав вiн. - В тюрму я, мабуть, все одно з демонстрацiП попаду. - А-а! Так... - якось протягнула вона, мов догадавшись, i пильно глянула на його, вмить спитала: - Ну, а скажiть правду: ви це подумали, як я вам сказала про демонстрацiю, чи просто самiй демонстрацiП зрадiли? Тiльки правду говорiть! Максим трохи змiшався. - Не знаю, не знаю, - стурбовано, нервово потер вiн себе по головi. - Нi!.. А може. Я знаю тiльки, що я зрадiв, а чого - не знаю. - Ну, то неважно! - зiтхнула вона, - Покиньмо!.. Що я говорила? Ну да все одно. I вона знов подивилась на його, i знов такою близькою й дорогою була для неП ця постать, що вона вмить стрепенулась, якось здивовано, злiсно зiтхнула й голосно вимовила: - Фу, якi глупостi! - Що таке? - стурбувався Максим. - Нiчого, нiчого... Ви коли пiдете розлiплювати? - раптом сердито й сухо кинула вона. - Сьогодня ж! - винувато подивився вiн на неП. - Будьте обережнi! Не налазьте навмисно на арештi ЧуКте? - Нi! - Потiм через два днi приходьте до мене на квартиру. Ви вже знаКте де. Тiльки не звонiть, а просто постукайте в стiну. Другий поверх, етаж. Не забувайте: вiд 6-П до 7-П ввечерi. Коли я не обiзвусь на стук, тодi подзвонiть i говорiть, що ви з пошти до телеграфiстки з запискою. РозумiКте? Я, може, питиму якраз в той час чай або десь вийду... - Добре, добре. - Ну, а тепер до побачення! Жду через два днi. I вона знов стала застiбати своК пальто, дивлячись кудись у вiкно i знов маючи той же серйозний i строгий вигляд. - Прощайте! - застiбнувшись, протягнула вона йому руку i, не озираючись, вийшла з хатинки. Надворi було ще видко, тiльки якось вогкiше, нiж у хатинцi, й подував нервовий весняний вiтер. Вийшовши на уличку, на яку виходило й вiконце "кватири", Людмила пильно озирнулась на всi боки i, спустивши на лице вуаль, хутко пiшла нагору, струнко хитаючись своПм повним, рiвним станом. Але не встигла зробити й десяти ступнiв, як зразу зупинила трохи ходу i стала вдивлятись в якусь постать, що чогось нерухомо стояла бiля тину й пильно дивилась просто Пй в лице. "Знов той самий iндивiд", - подумала вона, й страшенна роздратованiсть закипiла у неП в грудях. А iндивiд, наче помiтивши це, тихо рушив уперед i, помахуючи паличкою, тiльки озирався iнодi. На йому був якийсь по колiна жовтий теплий пiджак, чоботи, картузик i зелений шарф на шиП. Лиця Людмила тепер не бачила, але пам'ятала тiльки маленькi, нiби жовтенькi оченятка, що бiгали якось на всi боки, та коротеньке пiдборiддя з кущиками бiлих волоскiв. Придумавши щось, Людмила вмить зупинилася. Iндивiд пройшов, не озираючись, декiльки ступнiв, потiм обернувся й також зупинився. "Ага", - пролетiло з ненавистю у Людмили, i вона рiшуче стала наганяти його. Порiвнявшись з його пiджаком i зробивши ще ступiнь вперед, вона раптом повернула до його голову i з такою силою ненавистi, зневаги й огидливостi промовила "ш-шпиг!", що iндивiд зупинився, роззявив рота i, трохи навiть зблiднувши, так i застиг. А Людмила, не озираючись, швидко пiшла вперед i хутко сховалась за рогом. Тодi iндивiд, мов схаменувшись, мало не бiгом кинувся за нею, але коли вискочив за рiг, - чорноП повноП постатi вже не було на темнiй, глухiй улицi. Дiйсно Максим змiнився. Вiн уже не сидiв цiлими годинами, байдуже дивлячись в куток, не усмiхався жалько й безнадiйно, не збирався нi стрiляти, нi в тюрму. Цiлими днями вiн десь бiгав, з кимсь вiв якiсь справи, переходив з фабрики до фабрики й завше мав десь за пазухою цiлий жмут прокламацiй. Вiн навiть дiстав собi десь якусь кумедну роботу, на яку ходив тiльки зрання до обiду або з обiду до вечора, так що другу половину дня ходив уже собi, де знав. А через кождi два днi з'являвся у Людмили. I хоча так же само, як i перше, нiяково м'яв свiй жовтенький без пiдкладки капелюх, хоча так само старанно й обережно обходив килимок бiля лiжка, боячись ступити на його забрудненими, подраними черевиками, хоча й тепер, як i перше, почував себе трохи не при собi в цiй чистенькiй, затишнiй кiмнатцi, але тепер, увiйшовши, вiн зараз же, мов бажаючи загладити свiй вiзит приКмною звiсткою, починав ще з порогу шепотiти: - Усе добре, знаКте... Дiла йдуть добре... Усе як слiд... Але Людмила зараз же перебивала його, брала з рук його капелюх i з тою ласкавою усмiшкою на устах, яка робила ПП серйозне i строге лице зразу добрим i тихим, мовчки вiшала на кiлок, а йому показувала на стiльчик. I Максим, хоча так же, як i перше, бережно сiдав, соромливо пiдiбравши пiд стiлець своП ноги, хоча й тепер iнодi скоса подивлявся на своК дiрявеньке пальто, але зате на устах його не плакала усмiшка, очi не бiгали з якоюсь боязкою, винуватою тугою, а навпаки, вiн весь час мав такий вигляд, нiби ось трохи посидить i маК зараз же бiгти до чогось любого, милого й радiсного. I говорив вiн хоча й поспiшно, й так же нервово, але з щасливим запалом, з силою й охотою. I Людмила мовчки слухала його, i з уст у неП не сходила усмiшка, що мов довгими промiннями виходила з очей, що з великих i сiрих робила Пх двома милими, довгими щiлинами з ясним, тихим свiтом доброти. I мало не кожного разу Максим дивився на цю промiнясту усмiшку, i щоразу йому хотiлось щось сказати, але вiн тiлько соромливо тупився й зараз же оповiдав щось друге. Так, вiн що два днi ходив i рапортував. I кожного разу лице його здоровiшало, здоровiшало, кожного разу вiн все щасливiше смiявся, й кожного разу кудись поспiшався, мов боявся упустити щось любе й дороге. I Людмила не вдержувала його; тiльки, як вiн уже дуже мало сидiв, лице ПП робилось знов серйозне, а через те якесь поважне i строге. Тодi великi сiрi очi ПП мов ще побiльшувались i мов обливали все трохи смугляве, гарне лице ПП строгим i навiть суворим свiтом. Тодi й Максимовi робилось якось нiяково й холодно й iнстинктивно хотiлось викликати знову усмiшку. I iнодi це йому вдавалось; i тодi вони обоК радiсно й трохи соромливо смiялись i щиро прощалися. А в суботу довго сидiли й все обмiрковували. I хоча лице Людмили не всмiхалось, але Максим пильно слухав ПП й, нервово потираючи себе по головi, весь час промовляв: - Добре, добре. А прощаючись, Людмила трохи задержала його руку в своПй i, м'яко дивлячись на його, промовила: - Глядiть же, товаришу. Пам'ятайте, що менi дуже боляче буде, коли ви задурно попадетесь. Дуже боляче... Бо ви дуже хороший i... корисний... Ви, може, кориснiший, нiж кiльки iнтелiгентiв разом. Здержите ж своК слово? - Здержу, здержу, от побачите! - Ну, глядiть!.. Завтра ж чекайте мене там... - Добре, добре. Тiльки той... - трохи потупився вiн. - Ви приходьте до дванадцяти, бо... бо... - Бо що? - засмiялась лукаво Людмила. - Бо, може, ви спiзнитесь, а я не видержу, як почнуть... I Максим, прохаючи, подивився на неП- - Ах, ви ж... Ну, добре... Максим радiсно й бочком якось висунувся в дверi й, хутко зiйшовши сходами на улицю, щасливо затупав додому, не помiчаючи за собою якоПсь постатi, що зараз же тихо посунула за ним. I другого дня, ще не було й одинадцятоП, а вiн уже то стояв на умовленому мiсцi, то нервовий ходив бiля його й нетерпляче подивлявся на всi боки. День видався ясний i веселий, i хоча на улицях був скрiзь ще лiд, побитий на шматки дворниками, але сонце так любо всмiхалось, що здавалось - стоПть уже справжня весна. На Крещатику, де призначена була демонстрацiя i бiля якого чекав Максим, було шумно й людно. З обох бокiв по тротуарах сунули довгi низки робiтникiв, студентiв, iнтелiгентiв з празниковими обличчями i з якимсь чеканням в очах. Iнодi стрiйне й рiвно проПжджали козаки з нахабними пиками, з нагаями в руках i з усмiшками й реготом на устах. Тодi голови всiх повертались до них i з купи робiтникiв iнодi вилiтала лайка й свист. Але Пх спиняли i всi знов сунули далi, через кожнi п'ять ступнiв поминаючи полiцаПв, що правильним рiдким рядком стояли бiля кожного тротуару. Вже було недалеко дванадцятоП, а Людмили все не було. Максим стурбовано крутився i вже декiльки разiв поривався йти, але щоразу зупинявся й з нетерплячою досадою дивився по улицi. А демонстранти все пiдходили та пiдходили то парами, то поодинцi, а то й цiлими валками. I Максим виразно бачив у кожного на лицi якусь блiдiсть i нервовiсть, а у деяких своПх знайомих робiтникiв навiть щось таке, чого вiн нiколи перше не бачив. Вiн радiсно здоровкався з ними, iнодi проводив Пх кiльки ступнiв i знов одходив назад, все бiльше та бiльше захоплюючись i турбуючись. Вмить десь щось густо загудiло й нiби зачувся якийсь крик. У Максима страшенно замерло серце; вiн подивився широко розплющеними очима на робiтникiв, що зразу хутко побiгли кудись, i, мов пiдхоплений якоюсь силою, зiрвався й побiг собi за ними. Але то проПжджали козаки, i "ще не було нiчого", як розчаровано подумав Максим. Коли рiвно о дванадцятiй Людмила прийшла на призначене мiсце, Максима вже не було, тiльки на розi стояла цiла валка полiцаПв та околоткiв, що з серйозними напруженими лицями напирали на робiтникiв. "Не видержав-таки", - пробiгло в головi у Людмили. Вона тепер була до того серйозна й поважна, що полiцаП й навiть якийсь околоток поспiшно дали Пй дорогу i прикрикнули на робiтникiв, що товпились густим рядом. Людмила спокiйно пройшла i, пильно вдивляючись пiд кожний жовтенький робiтничий капелюх, змiшалась з валкою демонстрантiв. Надходило вже пiв до першоП - той час, коли завше звичайно "починаКться". На тротуарах було вже повно, так що можна було йти тiльки туди, куди йшли всi; посерединi улицi вже частiше проПжджали козаки, й навiть два рази важко й рiвно пройшла рота солдат з кам'яними обличчями i штиками на плечах. В вагонах трамваПв, на балконах будинкiв, в воротах дворiв, навiть на покрiвлях сидiла, стояла, навiть висiла публiка з напруженими фiзiономiями й чекала, голосно розмовляючи i смiючись нервовим смiхом. В повiтрi носилось щось важке й напружене, в очах горiв якийсь огонь, розмови велись коротко, нервово й не до дiла. Людмила, трохи розчервонiвшись, йшла мiж двома студентами i, коротко одповiдаючи Пм, все так же пильно роздивлялась i нiби шукала когось. - Ви, здаКться, товаришко, шукаКте когось? - трохи нахилився до неП студент з лiвого боку; i Людмила, подивившись на його, побачила й на йому те саме, що бачила на всiх i почувала на собi. - Так, шукаю одного... I не встигла скiнчить. Раптом зо всiх бокiв, зо всiх напружених грудей вилетiв якийсь крик, всi разом побiгли кудись, i Людмила, почуваючи, як в грудях у неП щось росте, шириться, давить, також закричала й побiгла зо всiма, спотикаючись i поспiшаючи. - Дивiться, дивiться! - вмить закричав хтось недалеко, й Людмила, пiднявши голову, побачила: посерединi улицi, над буйним, густим потоком голов маяло щось червоне й нiби гордо, радiсно кивало всiм на всi боки. I Людмилi з маленького горбика було виразно видно, як до цього червоного, мов до сонця, збiгалось все зо всiх бокiв, а бiля його наче кипiло й бурлило цiле море. А воно здiймалось все вище та вище i мов якимсь страшним i таКмничим хитанням пiдбадьорювало й подужчувало могутнК "ура", що неслося зо всiх бокiв, що без всякоП свiдомостi вилiтало з грудей Людмили, що скликало зо всiх бокiв кiнних полiцаПв, козакiв, солдатiв. I ось видно Людмилi, як, махаючи якимись не то палицями, не то шаблями, озираючись на всi боки й хвилюючи валку демонстрантiв, летять по людях три кiнних околотка, щось гукаючи один одному й пильно слiдкуючи за червоним. Видно, як червоне за кождим Пх приступом мов поспiшаК й скорiше маК по улицi пiд тисячний крик "ура" i свист та крик полiцаПв. Ось околотки вже близько. "Ура" мов дужчаК, лиця скажено напруженi, а околотки суворо нахмуренi, шарпаючи коней, одбиваючись вiд рук, що тягнуть Пх iз сiдел, розмахуючи по головах палицями, озираються один на одного й щось гукають до кiнних полiцаПв, якi десь там, на другому тротуарi, також б'ють, щось кричать i хвилюють поток. I Людмилине серце б'Кться невимовне; з кождим наступом околоткiв, з кождим змахом прапору Пй хочеться кинуться до його, ухопить та хоч i впасти пiд шаблями. I зробилось щось дике й страшне. Червоне хитнулось ще декiльки разiв, здаКться, зачепилось за голову одного околотка й десь сховалось; а на тому мiсцi замиготiли палицi, зачулись стогони, окремi крики, вискочив з валки без околотка кiнь, налетiли козаки, i невпинна хвиля людей зiм'яла, спихнула Людмилу й понесла з собою. Вона бiгла, задихалась, якiсь чоботи давили Пй ноги, чиПсь руки штовхали у боки, хтось щось кричав над ухом i гаряче дихав на шию, а сила все несла ПП. "Куди ж ми бiжимо? Куди ж бiжимо?" - лiтало у неП, а ноги проти волi мусили бiгти. Нарештi стали зупинятись; Людмила, важко дихаючи, озирнулась. На тому мiсцi, де маяло червоне, вже не було робiтникiв, тiльки гарцували козаки, а зо всiх бокiв стояли демонстранти i, мов збираючись з силами, переходили всi в один бiк. Вмить хтось знову щось закричав; груди знов сколихнулись, i могуче "ура" знов залунало. I знов кинулись остервенiло козаки i, топчучи, давлячи заднiх, почали розганяти. I знов усi побiгли кудись. Але бiгли недовго; якось само собою всi збились до одноП величезноП, довгоП валки, твердо i спокiйнiше посунули по улицi. Козаки чогось одстали, й замiсть Пх звiдкись взялись солдати i стали йти поруч демонстрантiв, не пропускаючи нiкого на середину улицi й мов огородивши довгим тином. Десь затягнув хтось "Дубiнушку", далi обiзвалась "МарсельКза", i хутко нестрiйний, нерiвний, але повний великоП сили спiв став розлягатись по валцi. Так спокiйно пройшли до рогу одноП улицi, що йшла кудись нагору. Людмила вже почала й собi заспокоюватись i вже навiть з'Кдналась з якоюсь товаришкою, як раптом всi повернули назад i хтось, боляче наступивши Пй на ногу, закричав: - Козаки за углом! Людмила хотiла щось спитати, але в цей час захрипiла над нею коняча твар i щось гостро ударило по плечах. - Р...разойдiсь! - заревiло у неП над головою, i козак з чорною борiдкою й гарними кучерями пiд широким картузом знов широко замахнувся нагайом i зi свистом полоснув ним по валцi. Першi кинулись вбiк, а козак, пiдбивши тi зiм'явши конем якусь панну в рудiй шапочцi, що щось закричала, але зразу якось змовкла, скажено почав гатити вправо й влiво тго головах, плечах, по чому попало. Людмила важко дихала i, не пам'ятаючи себе, стояла, й дивилась, i не знала, що робити далi. В той саме час явiдкись вискалило з десяток пiших полiцаПв i, регочучи мiж собою, стали напирати на збитих до стiни якоюсь магазину демонстрантiв. - Р...разойдiсь! Р...разойдiсь! - ревiло зо всiх бокiв. Але розiйтись було нiкуди, бо з одного боку були солдати, з другого - позачиненi дверi й вiкна крамниць, а з третього - полiцаП i козаки, що гасали по валцi й гатили ПП з якимсь божевiльним запалом. Можна було тiкати назад, але валка була така густа, що Людмила постановила: краще всього продертись вперед i мiж козаками вибратись чи живою, чи мертвою на другий бiк рогу. Скинувши з себе дрижачою рукою капелюх, що весь час тiльки перешкоджав Пй, вона з рiшуче пiднятою, непокритою головою суворо, поважно, твердо стала продиратись вперед. - Товаришко! Там козаки! - гукнув Пй хтось позаду. - Я знаю! - озирнулась вона i, блиснувши очима, знов .ще твердiше пiтала вперед. За нею посунув ще дехто; а коли вона порiвнялася в полiцаями, що одбивали якимись виструганими палицями всякого, хто хотiв продертися, А, не звертаючи уваги, стала напирати на них, то вже вся валка, мов набравшись якоПсь сили, разом тукнула "ура" i з силою наперла вперед. - Нiззя! Нiззя! - гукнув було, один полiцай в великою рижою бородою, одпихаюта Людмилу; але вона раптом скажено кинулась на його, вихватила палицю i я якiйсь несвiдомiй нестямi стала бити його по головi, по плечах, по руках i, навiть разiв зо два ударила якогось студента, що кинувся за нею. - Ур-р-ра! - страшенно розляглося в переднiх рядах, що бачили цю сцену. - Ур-р-ра! - покотилося далi. - Ур-р-ра! - обiзвалося десь там, далеко, на другому кiнцi демонстрацiП. - Ур-р-ра! - ще дужче пронеслося знов тут, i веселi полiцаП в один мент десь щезли пiд могучим напором, i тiльки в деяких мiсцях крутились якiсь купки та миготiли в повiтрi палицi. I знов сталося щось дике й страшне. Як демони, налетiли знов козаки.; i звов збитi демонстранти, розбiгаючись на. всi бокм, падали пiд ударами нагаПв, одбивалися камiннями, збирались в купки, знов розбiгались i звов падали, виносячи на руках побитих товаришiв, нашвидку завi'язуючи своП рани й знов кидаючись туди, де бiльшi купи були, де розлягалось голоснiше "ура". Задихана, червона, з розiрваним рукавом, стояла Людмила пiд ворiтьми якогось будинку i дрижачою рукою витирала пiт на лицi. Бiля неП стояло декiльки робiтникiв i два студенти i, також важко дихаючи, червонi, пом'ятi, дивились туди, де тiльки що були. Тут було тихiше, тiльки "приватна публiка" купчилась та з-за плечей одно одного дивилась до "центру". Вмить в "публiцi" зашамоталось, захвилювалось i раптово посунуло назад. - Когось ловлять! - крикнув хтось. I за цими словами повз Людмилу пробiгла якась постать в жовтенькому капелюсi й, пригинаючись, силкувалась утiкти вiд двох полiцаПв, що, тяжко сопучи, гнались за нею. "Максим!" - раптом пронеслось у серцi Людмили, i, незчувшись сама, як зiрвалася з. мiсця, вона пiд здивованими поглядами "публiки" щось закричала й побiгла за ним. Робiтники и студенти, також щось закричавши, рванулись, випередили ПП i вмить разом зупинились. Зробилось щось незрозумiле. ПолiцаП щезли, а замiсть Пх на землi валялись якiсь двi чорнi постатi й щось ловили. - Сюди, товаришу, сюди! - крикнув студент; i Максим, вже без жовтенького капелюха, вмить наче виринув звiдкись i, з хрипом, важко дихаючи, всунувся мiж студентiв i робiтникiв. - Сiдайте, сiдайте! - схопила його за плечi Людмила i придушила до землi. Максим не сiв, а впав. - Держiть, держiть його! - пробiг повз Пх полiцай, озираючись на всi боки з налитими кров'ю очима i з порохом на щоцi - Туди побiг, господiн полiцейський! Туди! - поспiшно показав один з робiтникiв в протилежний бiк. - Я сам бачив... Туди! Полiцай мовчки недовiрчиво озирнув його й побiг далi, а за ним i другий, шкандибаючи, обтрусюючись на ходу й безсоромно лаючи тих, що смiялися з його. - Ах, як добре! Ах, як добре, товаришко! - щасливо шепотiв Максим, пiднявши голову й дивлячись до Людмили. - Ах, як добре! А Людмила з нiжнiстю дивилась на його червоне лице, на пiну, що засохла в кутках губ, на ноздрi, що широко хвилювались, на мокре, розкудовчене волосся на головi й радiсно-щасливо всмiхалась. А робiтники здивовано дивились на них i собi починали радiсно усмiхатись i розпитувати Максима. I вiн говорив Пм беззв'язно, хапаючись, перебиваючи себе i звертаючись до всiх. Коли ж полiцаП вже зовсiм щезли i "публiка" заспокоПлась, то бiля них уже стала збиратись цiла валка цiкавих i, проштовхуючись, пролазячи помiж другими, слухали його. - Ну, годi! - раптом спинила його Людмила. - Ходiм звiдси. - Ходiм, ходiм! - поспiшно згодився вiн. - Ходiм "туди"! Правда? - Правда, правда! Й вони рушили, а за ними й тi, що стояли. I "публiка" розступилась перед ними, здивовано дивилась i проводжала очима високу, повну панну з непокритою, чорною, густою косою, й робiтника з червоним, молодим, щасливим лицем, i всю купу, яка, палко розмовляючи мiж собою, все побiльшувалась та побiльшувалась. - А ми дуже неконспiративно йдемо! - засмiялась Людмила, обдивляючись на себе й на Максима. - Ще заарештують. - Ну, то що?! - щасливо трiпнув вiн головою. - Хай! Зате ж я Пм дав. Зате ж я боровся! Ах, як добре, добродiйко! - вмить зупиняючись на мент i дивлячись на неП, скрикнув вiн. - Ви знаКте, що я бив Пх так, що аж руки болять! Я ж, знаКте, одного полiцейського прибив! Пй-богу!.. Я вам говорив це?.. Так, знаКте, i впав... А ви били? - Не знаю... Може... - Правда, так наче ви в туманi? От так i я... А серце, знаКте, так б'Кться... А колись же от так i революцiя буде. Правда?.. Тiльки не скоро... Ах, знаКте, як стидно, як стидно! - вмить з болем перебив вiн себе i зараз же, хапаючись i наступаючи всiм на ноги, заговорив далi - Ви втiкали, товаришко?.. Од козакiв?.. Правда, стидно? Правда, боляче так?.. Я, знаКте, хотiв прямо упасти, й хай топчуть... А всi бiжать... А тi б'ють... Нагайками по лицi... Одному, знаКте, якомусь студентовi вибили око й арештували зараз же... Мене не арештують: я буду одбиваться до смертi... Я вже не хочу в тюрму... Людмила слухала його i, не вважаючи на те, що звертала на себе увагу всiх, дивилась тiльки на всi боки й бажала тiльки скорiше дiйти "туди". Проминали знайомi задиханi лиця, хтось iз товаришок i товаришiв студентiв зупиняв ПП й щось говорив, а вона тiльки усмiхалась i всiх кликала "туди". Хутко бiля неП й Максима зiбралась знов велика валка розiгнаних демонстрантiв i стала з пiснею наближатись до "центру". А там творилось те саме, що й тодi, як Людмила виривалася звiдти. З одного боку - стiни улицi, з другого - рота солдат, а спереду й позаду - полiцаП й козаки, якi то накидалися на валку й били демонстрантiв, то, гарцуючи, спочивали i тiльки пильно слiдкували згори. Коли вже Людмила з купою наблизилась так, що Пх побачили заднi iз "центру", Максим став копатись чогось за пазухою, раптом витягнув дрижачими руками якусь велику червону хустку й, високо пiднявши ПП, голосно й дзвiнко закричав: - Геть з самодержавiКм! Хай живе соцiяльна революцiя! Ур-р-а-а! Людмила здригнулась. - Що ви робите?! Ви! - здивовано схопила вона його за руку, але пiзно вже було. Зобачивши червоне, козаки, як звiрi, кинулись до них, i не встигла Людмила протягнути навiть поперед себе руки, як на неП налетiла коняча голова, попхнула ПП, збила з нiг, i Людмила, чуючи, як щось важке й гостре ступаК Пй на руку, впала без пам'ятi. Коли вона прийшла в себе, коли здивовано повела своПми великими очима круг себе, Пй перш за все кинувся в вiчi патрет Миколи II з його риженькою борiдкою й кирпатим носом. "В жандармерiП!" - пролетiло у неП. - Дивиться вже, дивиться... Води! - зашепотiло вмить щось бiля неП. Людмила хутко пiдвелась. На неП дивились знайомi очi Сивенка, а знайома невеличка борiдка його заспокоююче хиталась i мов говорила за губами: - Дивиться вже, дивиться. Води! - Я в аптецi? - спитала вона, дивлячись на ряд полиць з банками, пляшками й таким iншим. - А ви б де хотiли бути? - усмiхнувся Сивенко, щось мiшаючи в шклянцi з водою, яку принiс йому незнайомий студент. Людмила сiла, озирнулась. В аптецi вже було темнувато й видно було, що починало смеркатись. За стойкою стояв якийсь блiдий молодий добродiй i пильно дивився на неП. Людмила одвернулась, потiм, щось наче згадавши, хутко повернулась до Сивенка i спитала: - А ви, товаришу, не знаКте, чи заарештували того робiтника, що був зо мною в той час, коли я впала? Не бачили? - Не знаю, товаришко; здаКться, його також, як i вас, почастували добре... Болить голова? - Трохи... - Де? Людмила хотiла пiдвести руку i вмить почула страшний бiль. - Ох! - проти волi вирвалось у неП. - Тихо, тихо! - затурбувався вiн. - Я перев'язав вам... Не руште, не руште!.. Зараз я вас посаджу на вiзника й поПдемо додому... Ось нате, випийте... - А вже скiнчилось? - Для вас уже... Людмила випила зi згагою iз шклянки, ще раз подивилась на блiдого добродiя за стойкою, й Пй здалося, нiби вона бачила його десь. - Ну, посидьте ж тут, я зараз, - ухопив Сивенко картуза й пiшов кудись в другi дверi. - Куди ж ви? - здивувалась Людмила. - За вiзником. - Та хiба в цi дверi! - Тi по слу