покажемо, що ми знаКмо, Вони гадають, що вони наших дiтей так замурували й так Пх напихають своКю пропагандою, що тi нiчого iншого не знатимуть, що й критики у них не може бути. Брешуть. Нашi дiти теж не скотяки, вони теж умiють бачити та думати. А вони бачать, що в одних людей розкошi, а в iнших злиднi, що однi живуть у палацах, а iншi в халупах, що однi мають шампанське, а в iнших i на хлiб нема. Так вони, нашi дiти, можуть i повiрити, що в Радянському Союзi К справедливiсть та рiвнiсть? Та навiть тварина, коли Пй погано, то й та брикаКться. А нашi дiти будуть спiвати славу Сталiну? Дурнi вони, коли думають так. Ось нехай прийде нова вiйна, ми Пм покажемо, що ми знаКмо та хочемо. У ту вiйну тiльки дурний Гiтлер урятував Пх, а то б тепер вiд них нi слiду не зосталось би на свiтi. - А чим вiн Пх урятував? - спитав гiсть. - А тим, що здiйняв у народi проти себе ще бiльшу ненависть, нiж була до Сталiна. Ви там, у своПй каторзi, не могли бачити, що вiн тут виробляв з нами, як вiн нас ще за дурнiшу скотину мав, яке рабство на нас наклав. Комунiсти хоч стараються прикривати його хорошими словами, а нацисти так без усякого прикриття катували нас. Та от нехай прийдуть тепер американцi! Коли не будуть такими самими дурнями, як нiмцi, коли дадуть нам нашу самостiйну УкраПну, тодi большевики побачать, як ми Пх, отих американцiв будемо "ненавидiти". - А як вони нам i помiщикiв, i капiталiстiв, i всяких панiв привезуть iз собою, - тихо спитав гiсть. - То як Пх будемо приймати? - Нiколи в свiтi! - аж ударив по столу Юхим. - Оце ж i була друга дурiсть нiмцiв. Вони хотiли замiнити нам большевицьких панiв своПми панами. А ми на це Пм сказали: "К чортовiй матерi! Нiяких бiльше панiв, нi чужих, нi своПх! А тепер ми американцям ще скажемо... "i нiяких наймитiв не хочемо мати в себе, самi собi хочемо бути хазяПнами i робiтниками". Так же я кажу? Це ж вона К ота трудова... коле-кго-кратiя, чи як там ви кажете. - Та так нiби. - Ну, от. I коли американцi зможуть оце зрозумiти й схочуть таку волю нам принести, то нехай смiливо йдуть, нехай хоч завтра починають вiйну, ми Пм дамо свою народну армiю, повстанську. Вона в ячейках давно вже К i воюК з советами, а тодi повстане цiла органiзована армiя. Та не тiльки в УкраПнi, а й у РосiП та по iнших краях Радянського Союзу. Та чи американськi капiталiсти здатнi це зрозумiти? Оце питання. Як ви думаКте? Гiсть зiдхнув i сказав: - Хто його зна. Це у великiй мiрi залежало б ще й вiд того, чи вони повiрили б, що бiльшiсть людей в Радянському Союзi мають отаку ненависть до Сталiна та большевизму, як оце ви кажете. - А що, американськi капiталiсти такi дурнi, що не можуть зрозумiти такоП простоП задачi, яку й Гаврик може рiшити? - запитав Юхим. - Та яке ж iнше почуття може бути в наших радянських людей до большевизму? Нехай змiркують. Я заробляю 400 карбованцiв на мiсяць. Так? А кiло житнього хлiба коштуК карбованець двадцять копiйок. На нашу сiм'ю треба чотири-п'ять кiлограмiв на день, скажемо: 6 карбованцiв, а на мiсяць, значить, 180 карбованцiв. Так? На сам хлiб. Скiльки ж, питаКться в задачi, зостаКться на все iнше? 220 карбованцiв, а дрова самi на мiсяць зимою 500 кiлограмiв коштують 230 карбованцiв. Отже ще й не вистачаК на дрова. А чим же жити? М'яса ми в очi нiколи не бачимо, молоко для дiтей раз на тиждень на чотирьох один лiтер купуКмо. А на трамвай, а на городину, а на тютюн, а на... Про одежу вже й не думати. Дiти голi та босi бiгають навiть зимою. Живемо напiвголоднi, сонця нiколи не бачимо, бабраКмось у брудi, дихаКмо смiтником та нужником, з хвороб не вилазимо. Та отак не день, не мiсяць, не рiк, а роки, а без кiнця до самоП смерти нашоП. I дiти нашi так само будуть жити. Оце наше щастя. А там трошки вище за нас, розкошують нашi пани, женуть автами по вулицях, заливаються шампанським по своПх ресторанах, живуть у палацах i особливих помешканнях. Так скажiть, на милiсть, чи треба багато розуму, щоб зрозумiти, яким чуттям такi, як_ _ми радянськi люди можуть горiти до Сталiна та його партiП? А нас же таких, як наша сiм'я, К вiдсоткiв шiстдесят. Значить, мiльйонiв сто двадцять. Трошки менших, нiж ми злидарiв К вiдсоткiв тридцять. А вiдсоткiв десять отi розкошуни-сталiнцi. А до цього додайте мiльйони тих, що по концтаборах, як от ви, чи наш Панас, пропадають. Та рiдко ж знайдете в нас по Союзу сiм'ю, в якiй би не було свого Панаса, ближчого чи дальшого. А голод 1933 року? Мiльйонiв вiсiм у нас в УкраПнi померло вiд нього. Матерi дiтей своПх Пли. Трупи по вулицях валялись. Селяни з сiл бiгли в мiста й просили милостинi шматочком хлiба, того самого хлiба, який вони самi робили та який сталiнцi в них забрали. Хто ж його створив, хто органiзував той голод? Юхим витяг жовту, худу руку й крикнув: - Сталiн! Сталiн свiдомо, органiзовано створив нам голод, щоб загнати селян у своП колхози, у свою каторгу тут у нас, в УкраПнi. Та й спiваК тепер нам гiмн: "Живи, УкраПно, прекрасна i сильна" бо "в Радянському Союзi ти щастя знайшла". Так от, нехай американцi змiркують, може в населення УкраПни не бути отоП ненависти до Сталiна та його ладу? Га? Може, скажiть? I бачачи, що гiсть мовчав, Юхим обурено тикнув у нього пальцем, неначе той був американцем. - Ага, мовчите? Але вiйна не мовчатиме, вона скаже своК слово. I вони почують його, нашi пани! Свiт жахнеться вiд нашоП любови до сталiнцiв! "Замучимо, замучимо, замучимо"... - раптом блискавкою промиготiло в мозку Степана Петровича. Вiн злегка труснув головою, неначе викидаючи щось iз неП, i спитав: - А що ж нам до вiйни робити? Терпiти отак i далi? А як вiйни i зовсiм не буде, як Сталiн та Труман якось помиряться, то нам так i помирать у каторгах? Адже народ сам, мабуть, не зможе скинути большевикiв? Правда? Коли б хоч яка-небудь органiзацiя була, щоб було кому керувати народом, як збунтувався б. Ми там, на каторгах не знаКмо, що тут у вас, чи К хоч яка-небудь таКмна органiзацiя? I вiн з напруженою хоч i непомiтною увагою зиркнув на Юхима й Оксану. Юхим у понурiй задумi покрутив головою. - Нi, щось не чути нiчого за якусь органiзацiю. Злоба, ненависть люта К, а органiзацiя... Так як ти його органiзуКшся, коли вони таку свою органiзацiю завели, що дiти на батькiв доносять i на каторгу засилають. Нi партiйнi, нi безпартiйнi, нiякоП органiзацiП завести не можуть; як тiльки двоК-троК закладуть якийсь зародок, так четвертий пiдiсланий провокатор зараз же видаК Пх i всiх арештовують. Зокрема всi готовi на всяку органiзацiю. Дайте нам волю, завтра буде мiльйонна партiя. - А ви самi тепер якi: партiйнi чи безпартiйнi? - Та ми - партiйнi... - неохоче муркнув Юхим. - Ох, партiйнi, партiйнi! - гiрко похитала головою Оксана. Гiсть здивувався: - Партiйнi? А яким же способом вас прийняли до партiП? Ви ж родичi "ворога народу", полiтичного в'язня? ОбоК Вiденки немовби трохи пригнiчено помовчали й ще бiльше похмарнiли. - Е, яким способом! - раптом схопився за пляшку Юхим i почав наливати вина. - Колись ми згадаКмо Пм i деякi способи, якими вони втягають людей до ПхньоП партiП. ЗгадаКмо i це! I, взявши в руку свою склянку, вiн половину ПП випив i поставив на стiл. Потiм раптом перехилився до гостя i шепотом сказав: - Народ не зможе без кiнця терпiти. Колись мусить терпець увiрватися. Коли нi вiйною, нi органiзацiКю, то чимсь iншим, а мусить вiн себе рятувати. I знову взяв склянку в руку. Але, не пiднiсши ПП до уст, знову поставив на стiл i прихилив голову до Iваненка. Прихилив, якусь мить так тримав i нарештi ще тихiше прошепотiв: - Убити Сталiна i все його Полiтбюро. Оце Кдиний, коли так, рятунок. Вiн не був п'яний, нi, але змiшана з вином горiлка робила своК, це виразно було видно. Жовтi загорiлi очi його хижо вп'ялися в лице гостя i з припухлого рота його ще раз зашипiло: - Убити Сталiна! Нема iншоП ради. Њдиний рятунок наш. - Хто ж це зробить? - теж прошепотiв гiсть. - Хто-небудь! Я знаю? Народ, кажу, не зможе бiльше терпiти. Та, може, якийсь таки з його мiнiстрiв... Не стане терпцю та й... Бо всi ж тремтять, навiть тi, що там "нагорi" коло нього. Або якийсь партiКць, або просто з народу. Я знаю? Знайдеться. Так, кажу, не може без кiнця бути. Не може! Мусить настати якийсь кiнець. Та давайте менi бомбу, i я перший пiду на свою i на його смерть. Як так помалу в нужнику весь свiй вiк помирати, краще зразу героКм померти за всiх. Отак я думаю! I, схопивши склянку, Юхим одним духом випив решту вина. Оксана витерла рукою очi й теж узяла склянку. Ну, тепер Iваненковi не було чого далi лишатися. Вiн ще трохи посидiв, потiм умить схаменувся й почав прощатись. - Я ж на свiй поПзд запiзнюся! - А ви сьогоднi Пдете далi? - Та сьогоднi ж. Я ж тiльки щоб вас одвiдати злiз iз свого поПзду. Ну, та опiвночi маю другий. - А вам же куди? - Ну, бувайте здоровенькi. Може, ще коли побачимось. - Дай Боже, шоб побачить! - сказав Юхим, потискаючи руку гостевi. - Ну, спасибi ж вам, що завiтали, що принесли вiсточку про нашого бiдного Панаса та що так розворушили нас вашою розмовою. - Ой, розворушили! Ой, спаси ж вас Цариця небесна! - додала Оксана i, обнявши Степана Петровича, з сльозами зворушення розцiлувала його. А в кутку на пiдлозi з-пiд лахмiття визирали "жаб'ячi" голiвки й провожали очима хорошого щедрого дядька. [БКлугiн викликаК до себе дружину Степана Петровича та його доньку Марусю i змушуК Пх стати сексотами. Маруся йде за порадою до свого дядька Сергiя Петровича Iваненка, який живе разом зi своПм сином Iвасиком.] Маруся пройшла до фотелю, побачила Iвасика, який не рухався, i запитально-тривожно подивилась на дядька. - Ваня - не хворий? - тихо спитала вона. - Нi, нi, нi! То вiн так, трошки втомився пiсля гiмнастики в школi та оце трошки задрiмав. Це нiчого, нiчого... - О, в такому разi я не знаю... - нерiшуче i ще тихiше промовила Маруся. - Я хотiла з тобою, дядю, поговорити про одну... важливу рiч. Але коли Ваня спить, то... я боюсь, що ми його розбудимо. I крiм того, я хотiла говорити з тобою зовсiм наодинцi. - Так чого, так чого ж! - швиденько й охоче заговорив Сергiй Петрович. - Ми можемо поговорити й наодинцi. Чого ж. Давай ось вийдемо на нашу "дачу", сядемо на лавочку й поговоримо. На подвiр'П нiкого немаК, i нам нiхто не буде заважати. Чого ж, чого ж! Одначе Маруся вагалася. - Коли ж, бачиш, дядю, я не хотiла б, щоб нас бачили разом... А проте, Господи, хiба ж я вперше приходжу до тебе? РозумiКться, ходiм на "дачу". I вона рiшуче пiшла з кiмнати. Сергiй Петрович кинув оком на сина, який не рухався, i вийшов за дiвчиною. Вони сiли поруч на лавi. Сонце ще падало десь там за будинком i тiнi в подвiр'П були немовби в золотому поросi. Вiкна в усiх поверхах були розчиненi й iз них чулися голоси, смiх, лайки, звуки звичайного буденного життя. - Ну, що ж, Марусенько, давай будемо говорити? - почав Сергiй Петрович. Маруся дивилась собi пiд ноги й мовчала. Потiм колупнула передком черевичка, взутого по-лiтньому на босу ногу, камiнчик i рiшуче глянула просто в очi СергiКвi Петровичу. - Ну, дядю, можеш мене привiтати: я вже... сексотка. Сергiй Петрович знову зробився спокiйним i поважним. - Ти жартуКш чи серйозно? - рiвним голосом спитав вiн, i чулось, що вiн спитав так собi, знаючи вже, що нiякого жарту тут не було. - Серйознiше не може бути, дядю. I вона почала жваво, трiшки з напруженою iронiКю, розповiдати про свою вiзиту до БКлугiна. Сергiй Петрович мовчки слухав ПП, не подаючи нi одним звуком, нi рухом знаку якого-будь свого ставлення до слiв Марусi. Коли вона скiнчила своК оповiдання, вiн похилив голову i сидiв так, не рухаючись. Iнодi, немов вивiряючи небогу, зиркав на неП з-пiд лоба, потiм знову дивився в землю й напружено думав. - Ну, дядю? Що ж менi робити? Колись ти менi сказав, пам'ятаКш, у нас, коли тато говорив про листа дядька Марка... ти сказав менi: "Всякий комунiст повинен бути сексотом i доносити навiть на батькiв своПх для партiП i Сталiна. Вище за них нема, мовляв, нiчого на свiтi". Таке приблизно ти казав. I ще, пам'ятаю, додав, що треба слухати i виконувати все, що партiя каже. Ну, от я з тобою погодилась i без вагання прийняла сексотство. А тепер я думаю: шо ж менi робити? Доносити на тата, на маму, на тебе, на всiх вас, як ви щось скажете не так, як каже партiя? Але звiдки ж я можу знати, так чи не так? Як я можу бути вашим суддею? Що менi робити, дядю? Я тебе послухала, але тепер не знаю, чи добре я зробила, що згодилась. Сергiй Петрович пiдвiв голову, глянув дiвчинi просто в очi й тихим, рiвним голосом спитав: - А що ж ти iнше могла робити, коли тобi було запропоновано? - Не згоджуватись! - Значить, бути зараз же за непослух партiП викиненою з неП, арештованою i... i всяке таке iнше? Бо, значить, ти - не активна, не щира комунiстка, а шкурниця, а, може, i таКмний ворог народу. А через тебе, може, i тата, i маму, i брата, i мене було б так само викинено i арештовано i всяке iнше. То це було б краще? Маруся похилила голову, посидiла так i тихо в землю пробурмотiла: - Було б не так... гидко, нечесно i... неможливо. I_,_ пiдвiвши голову, вона обурено, гаряче прошепотiла йому в лице: - Значить, ти радиш менi доносити на тата, на маму, на всiх, кого люблю? Так? Сергiй Петрович не вiдповiдав. - Що ж ти мовчиш, дядю? Що ж менi робити, що?? Ти казав тодi: "Слухай старших". Ну, добре, я слухаю. Ти, старший, ти найстарший у нашому родi, нiби батько наш. Ти - професор, ти навчаКш фiзики, хемiП студентiв. Добре. От я прийшла до тебе прохати навчити мене, тiльки не хемiП, а що менi робити, як менi тепер жити? Почекай, дядю, почекай, дай менi сказати вже до кiнця. Я всi цi днi, пiсля того, як записалась у сексотки, думаю, думаю, думаю i готова сказитись од дум. Я десять днiв не виходила з дому. Я боюсь iти в унiверситет, боюсь зустрiчатись з товаришами, - бо або вони сексоти, або я почую вiд них щось таке, що повинна донести. I тепер у мене виникла сила питань, на якi я не можу собi вiдповiсти. Мама турбуКться, бачачи мене такою. Я Пй сказала, що я трохи хвора. Але я хвора тiльки на непевнiсть i страх. Як менi жити тепер, дядю? Як менi тепер поводитись з людьми, як ставитись до них? Ну, добре: я - комунiстка, комсомолка. Але невже я через це мушу перестати любити своПх близьких? А я мушу перестати, бо як я можу любити тих, на кого я завтра можу донести, та й яких я сама вже боюсь, бо й вони, може, вже сексоти? Добре: любити Сталiна, партiю, соцiялiзм. Але невже для цього я мушу не довiряти навiть рiднiй матерi або шпигувати за нею, доносити на неП, вiддавати ПП на страшнi страждання? Морально це? От покiйний Жданов казав, що в комунiстiв нема своКП моралi. А чия ж К у них? Чия? I коли такий авторитетний комунiст, один iз наших вождiв, так казав, то кому ж вiрити i за чиКю мораллю жити? Нiчого тепер не розумiю. МоК сексотство всю мене перевернуло. I я тепер почуваю себе такою самотньою, самотньою. Я вже навiть маму пiдозрiваю. Тата нi, бо вiн -смiливий, чесний, сильний, вiн скорiше пiшов би на муки, нiж бути сексотом, таКмним, паршивим агентом, провокатором, шпигуном. - I разом з собою вiн волiв би потягти на муки i маму твою, i тебе, i всiх нас? - сумно й немов задумливо пробурмотiв дядько Сергiй. Маруся скинулась i розпачливо заломила руки: - Ну, а що ж робити? Що? Вiддати iнших людей на муки? Ворогiв, мовляв, соцiялiзму? Але який же то соцiялiзм, що вимагаК таких вчинкiв? Чого ти мовчиш, дядю? Ти зневажаКш мене тепер? Чи боПшся, що я донесу на тебе? Сергiй Петрович раптом узяв ПП за руку й сильно стиснув. - Не говори дурниць та ще так голосно. А послухай мене. Оце тiльки що з мiлiцiП вернувся Ваня. Його там сильно били. - За що?? - з жахом скрикнула Маруся. - Тш-ш! Били "передмовно", щоб одразу сповнити його страхом i щоб вiн не вiдмовлявся. - Вiд чого?? - Вiд сексотства... - пошепки сказав Сергiй Петрович. - Так, так, Марусенько, хлопця дванадцяти рокiв били гумовою палицею, щоб вiн не вiдмовився бути шпигуном за своПм батьком i донощиком на нього. I що ж, по-твоКму, вiн повинен бути моральним, чесним i не згоджуватись? Га? - О Боже мiй! О Боже мiй! - з жахом прошепотiла Маруся. - От вiн пiсля цiКП екзекуцiП лежить оце лицем униз i не може сидiти. Я ще не бачив його тiла. Коли гумовою палицею бити, то слiдiв, кажуть, на тiлi не лишаКться, але всi м'язи напевне посiченi. Йому наказано, пiд страхом лютоП кари йому i менi, нiкому про це не розповiдати. Але дурнi люди: не все страхом можна примусити робити. Ваня не мав страху менi сказати. А я не маю страху тобi про це говорити. Не маю, бо бачу, яка ти К. А крiм того я маю говорити тобi ще про iншi речi. Ходiм у хату. I вiн, не чекаючи вiдповiдi, трудно пiдвiвся й пiшов до дверей. За ним Маруся. Коли вони ввiйшли в кiмнату, то побачили Iвасика, що сидiв коло розчиненого вiкна боком, на стегнi бiля столу, поклавши на нього голову. Вiн зараз же пiдвiв ПП й голосно сказав: - Я все чув, що ви говорили. Але я не пiду доносити в мiлiцiю. Маруся швидко пiдiйшла до нього, обняла його за плечi i, пригорнувши до себе, стала жагуче цiлувати його в чоло, в голову, в лиця. Iвасик тiльки похитувався й сильно стискував ПП за руку. - А тепер, дiти, - сказав Сергiй Петрович, - ми зробимо так: зачинимо вiкно, щоб нiхто звiдти нас не чув, переведемо Iвасика на його лiжко, покладемо його так, щоб йому було зручно, а самi сядемо коло нього й трiшки поговоримо. Iвасик не протестував. Вони так i зробили. В хатi вже починались сутiнки, але лямпа зо столу заганяла Пх у кутки. Рухи в дядi Сергiя були, на диво Марусi, не такi як звичайно, не шамотливi, а незвично повiльнi, поважнi, i руки злегка тремтiли. - Ну, от. А тепер, Марусино, та й ти, Iвасику, слухайте пильно, що я вам казатиму. Хто зна, чи доведеться ще говорити отак, та що буде з нами завтра. Бо я бачу, голуб'ята моП, що на нашу родину почалось уже серйозне полювання. Тому, поки ще не пiзно, я хочу переказати вам мiй досвiд i моК знання, може, вони вам на що-небудь здадуться, та, може, коли ви вцiлiКте, передасте далi тим людям, якi житимуть пiсля нас. Я не думаю, що, коли мене арештують, то арештують i вас. Отже... - Але за що ж тебе i нас мають арештувати?! - скрикнула Маруся. - Ти - член партiП, професор. Батько так само, член ВерховноП Ради. Що ми зробили?! - Тшш! Не так голосно такi слова кажи. Ми нiчого не зробили, але вони думають, що ми можемо, що здатнi зробити. I цього, дитино, досить, щоб нас... "знешкодити". - Без жодних доказiв?! - Для них найкращi докази в доносах Пхнiх сексотiв. - Значить, я можу тепер кого-хоч загубити своПми доносами? - Так, од твоПх доносiв багато буде залежати,_ _Пх перевiрять, i коли вони хоч трошки пiдтвердяться, загине той, на кого ти донесеш. Не пiдтвердяться, тебе вiзьмуть на пiдозру i ти можеш загинути. Бо, значить, i ти непевна. - Вибач, дядю, я не зовсiм розумiю. Хто ж К для них певний? Тi, що не арештованi? - Нi, не так. Певнi тi, що не м о ж у т ь шкодити. - А якi ж не можуть шкодити? Сергiй Петрович помовчав i тихо-тихо вiдповiв: - Тi, що зв'язанi, скутi, що не можуть рухнути нi пальцем проти влади. Звичайно, не фiзично скутi, а морально, не фiзичними кайданами, а... чимось iншим. Правда, К скутi й фiзичними кайданами, в концтаборах, тюрмах, каторгах. Але часом духовi кайдани мiцнiшi за фiзичнi. Так, дiвчино, люди волiли б мати фiзичнi кайдани, пiти в концтабори, на каторгу, анiж бути в кайданах духових. Та не сила Пм порвати Пх. Не сила! I Сергiй Петрович кумедно крекнув i знову замовк. А два обличчя впилися в нього двома парами очей i ждали. - А якi ж то духовi кайдани, дядю? - нарештi тихо кинула Маруся. Сергiй Петрович пильно по черзi подивився на дiтей, немов перевiряючи Пх. I з гiрким усмiхом проговорив: - Якi кайдани? Дуже простi: любов i страх. Любов до себе чи до iнших i страх за себе чи за iнших. Любов до себе - це насамперед любов до життя, яке б воно не було. Це найвищий закон тiКП сили, що нас створила. В науцi ця любов зветься iнстинктом життя, або iнстинктом егоПзму. Запам'ятай, Iвасику: iнстинкти. Це - величезнi сили. Всяка жива iстота маК iнстинкт життя i, хоче чи не хоче, мусить пiдтримувати його всiма засобами: Пжею, одежею, примiщенням. I коли якийсь ворог вiднiмаК цi засоби, в неП виникаК страх за своК життя. Тодi ПП iнстинкт кричить, гвалтуК, примушуК iстоту тiкати вiд ворога або боротися з ним усякими способами. Та К ще iншi загрози iстотi: наприклад, фiзичнi страждання, фiзичнi болi. Через те от буваК, що, коли живу iстоту б'ють, завдають Пй фiзичного страждання, то у неП теж виникаК страх. В бiльшостi випадкiв люди коряться тим, якi Пх б'ють, виконують усякi Пхнi вимоги, признаються в усьому, чого й не робили, стають сексотами, шпигунами за близькими людьми, зрадниками, катами, убивниками iнших людей. Оце однi кайдани. А К ще й iншi. Це - любов до дорогих людей, страх за них, за ПхнК життя. Страх за ПхнК життя у батькiв, наприклад, такий, що вони готовi на все, щоб урятувати своПх дiтей вiд мук. Добре це чи погано, це - iнше питання. Але це так. I тому тi, що мають змогу загрожувати життю дiтей, можуть використовувати цю силу iнстинктiв на свою користь. Так само "тi" використовують любов дiтей до батькiв i через неП беруть дiтей у кайдани. Њ, звичайно, i такi батьки i такi дiти, у яких любов до себе перевищуК все, якi через страх за себе чи за якiсь вигоди собi готовi продати своПх батькiв або батьки своПх дiтей. Це буваК не так i рiдко, на жаль. - У нас у школi один учень донiс на свого батька, що той нiби робив саботаж на заводi, - тихо проговорив Iвасик. - Так батька арештували i заслали в каторжнi роботи, а синовi дали двi тисячi рублiв i велосипед у нагороду за героПзм. Його дуже вихваляли всi й ставили нам учням за приклад. - I нiхто йому не розбив морду? - теж тихо спитала Маруся. - Ого, нехай би хто спробував, так того зразу ж було б так само заслано на каторжнi роботи. Маруся хмарно хитнула головою. - Так, страх за себе. Все страх, все страх! I раптом рвучко вернувшись до староП теми, вона рiшуче сказала: - Ну, дядю, ти все ж таки вiдповiдж на моП запитання. Я без цього не пiду вiд тебе. - Будь ласка, питай... - сказав Сергiй Петрович i в задумi почав мацати себе по кишенях. - Ти щось шукаКш, дядю? Дядьо схаменувся i перестав мацати. - Нiчого, це я так. Я недавно покинув курити й тепер, коли мене що-небудь трошки схвилюК, хочеться курити. Та це нiчого, ти питай. Маруся серйозно вдивилась у дядя й сказала: - Добре. Так от, перше запитання, на яке ти не вiдповiв: чим саме ми, Iваненки, можемо бути шкiдливими партiП й владi? Ми виконуКмо, наскiльки я знаю, все, що вимагаКться вiд нас. Ми працюКмо, ми платимо партiйнi внески й державнi податки, ми ходимо на зiбрання, ми голосуКмо. Ми навiть нiколи у себе радянських анекдотiв не розповiдаКмо, хоча я Пх дуже люблю, коли вони дотепнi. Я просто не розумiю, чим ми можемо бути здатнi на шкоду? Чим, дядю? Сергiй Петрович чудно й пильно подивився на Марусю. Потiм тихо й сумно вiдповiв: - Правдою, дiвчино. - Правдою?! Не розумiю. Якою правдою? Про що? - Про все. А надто про те, що робить партiя та влада, як живе народ наш, що дiКться в свiтi, про все життя взагалi. - Хiба партiя каже нам неправду? - Неправду, дiвчино. - Для чого?? - Для того, щоб сховати дiйснiсть, щоб не викликати проти себе недовiр'я й обурення населення, щоб легше зберегти свою владу над ним. - А хiба дiйснiсть така погана? - Дуже погана, Марусю. Дуже погана. - Чим саме? - Стражданнями, несправедливiстю величезноП маси людей. Нищенням правди. А що таке правда, спитаКш ти мене? Правда чи справедливiсть, це теж закон життя. Це, Iвасику, теж немов би iнстинкт, себто сила в нас, з якою ми родимось на свiт, яку маКмо в спадщину вiд наших далеких-далеких прадiдiв. Коли тобi, Iвасику, було три чи чотири роки, ти вже сильно вiдчував неправду, несправедливiсть. А я тебе нiколи не навчав так вiдчувати. Ти плакав i кричав, коли бачив, що кому-небудь робилась несправедливiсть. Та навiть у деяких розумнiших тварин К цей iнстинкт правди. Отже кожна людина, хоче вона чи не хоче, знаК про це чи не знаК, носить у собi цей закон правди -справедливости. Тiльки в одних, здоровiших, нормальнiших людей, вiн дiК дужче, iмперативнiше, як говориться по-ученому, а в iнших, хворiших, ненормальнiших - слабше. - То, значить, партiя хвора, а ми здоровi7 - здивовано поширила очi Маруся, Сергiй Петрович кинув пильним поглядом на небогу i немовби завагався з вiдповiддю. Нарештi злегка покашляв i обережно почав: - Бачиш, Марусино, тут виходить одне маленьке непорозумiння. Нам часто кажуть: "партiя думаК так i так", "партiя хоче того чи того", "партiя наказуК те чи те", все партiя, партiя. А в дiйсностi партiя як така, себто отi мiльйони людей, що в нiй записанi, нiяких постанов чи наказiв не видають i нiчого до появи цих наказiв не знають про них. За них роблять постанови i накази так званi "вождi партiП", якийсь, може, десяток-другий людей. Отже казати, що "партiя хвора чи здорова", не можна. В партiП К багато здорових, нормальних людей, здатних на правду, на справедливiсть, у багатьох партiйцiв оцей закон погодження сил дiК досить правильно, i вони часто страждають од того непогодження, яке помiчають або навiть самi примушенi робити, примушенi чи то страхом, чи любов'ю. Але в партiП, як я сказав, К отi вождi, отi десятки людей, якi все вирiшують, постановляють, карають. У них отой закон правди дiК вже неправильно, вiн у них уже забитий iншими силами, а головне силою надмiрного себелюбства, розбухлим iнстинктом егоПзму. Iнстинкт себелюбства, егоПзму, Iвасику, необхiдний для життя. I вiн К у всiх живих iстот. Але цей iнстинкт буваК здоровий i хворий. Хворий оце i К той розбухлий, надмiрний, який усе забиваК в людинi. I такi люди, в яких К отака хвороба егоПзму, вже мало здатнi на правду, вони ПП не можуть або не хочуть бачити, бо вона не погоджуКться з Пхнiми iнтересами. Тому вони ПП не люблять i за неП навiть карають тих, якi не можуть ПП не вiдчувати. Вони й Пх примушують ПП ховати, робити неправду, вони й iнших калiчать, роблять ненормальними. РозумiКш, Марусино? I Маруся, i Iвасик не зводили очей з Сергiя Петровича. Iвасиковi, видно, заболiв лiкоть од його пози, бо вiн нетерпляче пiдiбгав пiд бiк собi подушку й сперся на неП всiм тiлом. А Сергiй Петрович, стараючись не показати того, спостерiгав Пх обох, а надто Марусю, з таким глибоким зацiкавленням, з яким учений спостерiгаК реакцiю елементiв у якомусь експериментi, вiд якого залежить усе його життя. - То виходить, що Сталiн... - почала було Маруся i зупинилась. Потiм тихше закiнчила: - ...що Сталiн не любить правди? Але ж в iсторiП компартiП розповiдаКться, як вiн замолоду глибоко вiдчував неправду царського режиму, як вiн боровся з нею, як його жандарми арештовували, тримали в тюрмах, у засланнi, як вiн робив з Ленiним революцiю за правду i справедливiсть, за всiх експлуатованих i бiдних проти багатих i експлуататорiв. Хiба це - неправда, дядю? Сергiй Петрович знову помацав руками по бiчнiй кишенi, в якiй колись носив тютюн, але тiльки зробив горлом так, наче ковтнув щось, i поклав руку на колiно. - Так, до певноП мiри це - правда, - обережно вiдповiв вiн. - Замолоду люди бувають здоровiшi, чулiшi до закону правди. Потiм вони старiються, слабшають, всерединi Пх розвиваються iншi сили, якi й забивають iнстинкт правди. А надто такi сили як любов до влади, панування, високоП оцiнки себе людьми, до оплескiв, вихваляння, плазування перед ними iнших людей. Ця любов до високоП оцiнки у людей спадкова, вона стала немовби просто iнстинктом. От ти, Марусю, поспостерiгай сама себе, i ти помiтиш, що й у тебе К нахили до того, щоб тебе люди високо цiнили, хвалили, шанували, навiть заздрили тобi. Це знов таки навiть у нижчих тварин помiчаКться, собаки, наприклад, дуже чулi до оцiнки Пх, дуже люблять, щоб Пх хвалили, i не люблять, коли Пх лають (не б'ють, а тiльки лають!). РозумiКться, висока оцiнка несе з собою всякi вигоди: пошану, грошi, любов. От у нас, у Радянському Союзi, дуже вживаКться оцiнка в роботi, оце наше соцзмагання, або в спортi: хто дужчий, хто кращий. - У нас у школi весь час змагаються, - вставив Iвасик. - I скрiзь люди, Iвасику, змагаються та прагнуть найкращоП оцiнки. I то добре, коли заслуговують ПП. Але К люди, якi високоП оцiнки не заслуговують, а бажання ПП мають дуже велике, навiть хворобливе, ненормальне. Так от, Марусю, то правда, що Сталiн у молодостi, коли мав i здоров'я i сили, то мав i iнстинкт справедливости сильний, здоровий. I заслуговував високоП оцiнки. А як почав старiти, коли сили почали слабнути, iнстинкт правди почав приглушуватись iншими силами, отим себелюбством, славолюбством, владолюбством... - Ой, дядю! - скрикнула Маруся. - Так, виходить, що всi старi люди повиннi бути страшними егоПстами, себелюбами...? - Нi, дiвчино, не всi, а тiльки тi, якi живуть у сприятливих для розвитку цих сил обставинах. У нас з тобою тепер нема владолюбства. А дай нам владу, дай можливiсть панувати, командувати, i ти побачиш, як ми швиденько навчимось дивитись на себе як на вищих iстот, бути владолюбами, як полюбимо таку "професiю". - Але ж багато людей (та що: майже всi люди) так високо оцiнюють Сталiна! - аж пiднесла голос Маруся. - Його ж так усi люблять, так славлять. Вiн же справдi такий генiяльний, вiн усiм нам батько. Як же так, справдi, дядю?_ _Ти_ _несправедливий до нього. Експеримент почав давати небажанi й навiть небезпечнi результати. Сергiй Петрович вдивився в Марусю: очi в неП були напруженi, стривоженi, навiть зляканi. - Так, Марусю, ти маКш рацiю: багато людей щиро люблять Сталiна й високо оцiнюють його. I я тобi висловлюю оце не свою думку про нього, а думку iнших людей. Я стараюсь бути якраз справедливим, об'Кктивним, я слухаю тих i тих, а хто з них маК бiльше рацiП, це не нам, мабуть, судити. Так що ти на мене так дуже не накидайся, а послухай уважно. - Я готова слухати, але коли ж... - Ну, от i добре. Так давай тепер розглянемо, що кажуть однi i що кажуть другi. Ти, видно, добре знаКш, що кажуть тi, якi хвалять i люблять Сталiна. Але що кажуть iншi, напевно не знаКш, бо казати що-небудь проти Сталiна, як тобi вiдомо, у нас заборонено. Правда ж? Маруся знизала плечима й нiчого не сказала. - Так от, давай насамперед проаналiзуКмо, кого ми, звичайно, любимо, а кого нi. Ми любимо тих, хто нам добро робить. Правда? А того, хто робить зло i приносить страждання, того ми не любимо, ненавидимо, лаКмо. Правда ж i це? Так, Марусю? Маруся, не знаючи, до чого воно йдеться, ухильно муркнула: - Не знаю. ЗдаКться. - Та певно, що так, це просто iстина. Отже хто у нас повинен любити Сталiна? Очевидно тi, кому вiн даК добро. А що таке у нас в Радянському Союзi добро? Це насамперед добра Пжа, добра одежа, добре помешкання. А зло - погана Пжа, погана одежа, погане помешкання. Правда? А ти знаКш, скiльки людей i нас мають погану Пжу й погане життя взагалi? Ти цiкавилась цим питанням? Маруся зам'ялась i троки знiяковiло сказала: - Я не мала нагоди цим цiкавитись В партiП про це не говорять. Але я думаю, що Пх не так багато. - Нi, Марусино, на жаль, Пх дуже багато. А що в партiП цим не цiкавляться i про це не говорять, то це зрозумiло. Спробуй поцiкавитись, i ти побачиш, що тобi за те буде. - То, виходить, що ми, тато, мама, я i вся родина любимо i високо оцiнюКмо Сталiна за те, що ми маКмо добру Пжу, добру одежу, добре помешкання? - гостро спитала Маруся. Сергiй Петрович немов не помiтив ПП тону й навiть з усмiхом одповiв: - А що ж, хiба ви повиннi за це ненавидiти його? Це ж було б ненормально, антиприродно, нiде цього не буваК, за добро не ненавидять. Маруся гордо пiдвела голову. - Ми любимо Сталiна за те, що вiн робить добро всiм людям. I то неправда, що у нас багато людей погано живуть. Так було колись. Але потiм, як сказав Сталiн, "жити стало легше, жити стало веселiше". Це його власнi слова, як ти напевно знаКш, а вiн брехати не буде. I вся наша лiтература, всi нашi журнали, книги, газети, всi кажуть, що ми творимо щастя у нас i будемо творити його на всiй плянетi. I ми готуКмо свiтову революцiю для того, щоб знищити соцiяльну несправедливiсть на землi i установити на нiй такий соцiялiзм, як у нас. I Сталiн веде нас у ту боротьбу. От за що ми його любимо, а не за те, що ми маКмо добру Пжу i багато грошей! Тато заробляК тi грошi своКю працею. I крiм того, вiн член ВерховноП Ради. А депутати ВерховноП Ради одержують великий гонорар. Отже тут нiякоП несправедливости немаК. Нi, ми не за грошi любимо Сталiна. Ти несправедливо кажеш, дядю. - Тим краще, тим краще, голубонько! - поспiшно сказав дядьо. - От тiльки мимоволi виникають деякi питання. От, наприклад, таке: коли ми вже маКмо соцiялiзм i щастя i вже йдемо, як тобi вiдомо, в комунiзм, то для чого партiП, чи Сталiну, коли хочеш, вживати таких засобiв охорони нашого щасливого ладу? Ти сама тiльки що сказала: який же то соцiялiзм, коли треба бути сексотами на своПх батькiв, посилати Пх, як ти сказала, на муки i смерть? Як ти думаКш? Маруся стисла золотистi брови з таким виразом, наче хтось болюче наступив Пй на ногу, i мовчки стала дивитись убiк. А Сергiй Петрович знову, немов не помiтивши того, невинно продовжував: - Крiм того, чого треба так страшно охороняти свiй народ, так пильно забороняти всяку правду, коли вiн щасливий? Яка пропаганда ворогiв комунiзму може його переконати, що вiн нещасливий? Га?_ _Ти про це думала коли-небудь, дiвчинко? Маруся знов нiчого не вiдповiла, Iвасик хмикнув, а Сергiй Петрович продовжував; - Так, Марусино, ти маКш рацiю, всi у нас хвалять Сталiна, всi звуть його i генiКм людства, i сонцем плянети, найпрекраснiшим iз людей за всю iсторiю людства. Це так. Але... В яких умовах i для чого тi чи iншi люди так кажуть? Чи дiйсно вони так оцiнюють Сталiна? Оце цiкаво. Та от, дiвчино, скажу тобi одверто: от я оце тiльки що на зiбраннi учених i службовцiв нашоП хемiчноП iнституцiП найбiльше хвалив Сталiна i внiс пропозицiю послати йому привiтання i назвати його найгенiяльнiшим хемiком на землi всiх вiкiв. Мою пропозицiю було прийнято i привiтання послано. Мене за неП треба було б зараз же арештувати як за нахабний глум з вождя, а моП колеги з заздрiстю дивились на мене i вiтали мене за те, що саме менi прийшла така чудесна iдея. Маруся пiдвела очi й з хмарним незрозумiнням зупинила Пх на гостренькому личку дядя Мишки. Воно сумно посмiхалось. - Для чого ж ти зробив це? - понуро спитала вона. - Для того, щоб випередити своПх колег, щоб показати, що я найбiльше люблю й оцiнюю Сталiна. Для того, дiвчинко, щоб рятувати себе i свого сина. Це ж бо Кдиний спосiб у всiх нас саморятування. У всiх, дiвчинко, хто не хоче бути... мученим i знищеним. Всi кричать i перериваються вiд любови до Сталiна. А бiльшiсть iз них в той же час смертельно ненавидять його i смiються з нього (в душi, розумiКться). - Але за що, за що?? - з одчаКм скрикнула Маруся, - Та це ж вiн же найдужчий за всiх вождiв, це ж вiн маК всю владу, вiн генералiсимус, вiн, а не хто iнший. Значить, вiн найрозумнiший, найенергiйнiший, найвiдданiший справi соцiялiзму чоловiк! I тiльки за це його вибрано на такий великий пост. Як iнакше могло бути? Як? I Маруся з такою тугою i жадобою вп'ялась очима в лице Сергiя Петровича i лице ПП здалось од цього таким схудлим, що вiн одвернув свiй погляд убiк i тихо сказав: - Так, правда, говорять однi. А другi кажуть iнше. Вони кажуть, що Сталiн - найстрашнiша людина в iсторiП людства. Що вiн - не тiльки не генiй, а просто досить середня людина. Розповiдають, що його товаришi по партiП, надто товаришi Ленiна, називали його "iдеальною середнiстю". - Але ж це все ж таки вiн маК владу, а не вони! Вiн! - уперто й навiть злiсно закричала небога. - Його вибрано на вождя партiП й народу, його, а не Пх! Це ж усiм видно, це ж факт очевидний! Сергiй Петрович все так само сумно посмiхався. - Так, це - факт очевидний, i К люди, якi його пояснюють так, як оце ти. Але iншi (не я, Марусино, а iншi, я тiльки переказую Пхнi погляди), iншi пояснюють цей факт iнакше. Вони кажуть, що Сталiна нiхто не вибирав, що вiн сам себе "вибрав" на вождя чи диктатора, що вiн повбивав усiх своПх конкурентiв, всiх, хто був хоч чим-небудь видатнiший за нього. Зiнов'Ква, Рикова, Бухарiна, Троцького, Каменева i десятки старих партiйних товаришiв Ленiна, творцiв бiльшовицькоП революцiП. - А чого ж вони не вбили його i не стали диктаторами? Значить, вiн був дужчий за них? А дужчий, то значить розумнiший, генiяльнiший! Хiба нi? Сергiй Петрович стомлено похилив голову: нi, експеримент явно провалювався. Дiвча хапалось за своП соцiяльнi ласощi й нi за що не хотiло випустити Пх. I_,_ очевидно, буде захищати Пх до цiлковитого загублення чуття правди й логiки, якi в початку розмови, здаКться, досить виразно виявлялись у неП. I чи не кiнчить вона своП аргументи найдужчим, найвiрнiшим способом: доносом на нього? - Ну, дядю, чого ж ти мовчиш? Чого вiн "лiквiдував" своПх суперникiв, а не вони його? Що кажуть критики Сталiна? - Вони кажуть, Марусю, що в його суперникiв не було того, що К в нього. - Ага! Я ж це й кажу! - Так, Марусю. Критики Сталiна кажуть, що в суперникiв його не було тiКП тупости до страждання людей, яка К у Сталiна, що його iнстинкт егоПзму роздувся i заглушив iншi сили, наприклад, чуття жалости, спiвчуття, милосердя, яке буваК у всiх нормальних людей, що в нього нема нiякого чуття товариського обов'язку, нiякоП моралi. А в суперникiв не було, мовляв, цiКП генiяльноП якости, вони були "слинявi", як вiн Пх називав, вони не мали, наприклад, вiдваги засудити на голодову смерть мiльйони людей ради партiйноП "лiнiП". А вiн мав. I тому вiн виявив себе дужчим i "найгенiяльнiшим". I то ж вiн, кажуть критики, створив таку генiяльну систему охорони своКП влади, яка примушуК дiтей доносити на батькiв, а батькiв на дiтей, яка всiх громадян Радянського Союзу робить шпигунами, яка вбиваК в них найприроднiшi чуття людини, яка тримаК в рабствi, покорi й вiчному страху сотнi мiльйонiв людей. Це, дiйсно, надзвичайна здатнiсть! Та коли ж так, дiвчино, коли пiшло на щирiсть, то я тобi розкрию ще один секрет, все одно! Слухай i ти, Iвасику, слухай усiм серцем. Сергiй Петрович машинально полiз рукою в "тютюнову" кишеню й зараз же вийняв ПП. - Слухайте: вам уже вiдомо, що у мене був iще один брат, Марко, i що його вбито на каторзi. Вбито, Марусю, як ти знаКш, при твоКму батьковi, що вiн його вкусив з ненависти. Брата мого, Марка, Iвасику, було заслано в каторжнi роботи за те, що вiн брав участь в украПнськiй органiзацiП, яка боролась за волю й самостiйнiсть УкраПни. Нас, мене i братiв моПх Степана та Њвгена, було арештовано разом з Марком. Але нас не було заслано на каторгу. Нас усiх, Марка i нас трьох, радянська влада мучила й катувала цiлий мiсяць. Мене цiлий тиждень годували самими оселедцями й не давали води, це - звичайний спосiб допитiв у радянських тюрмах. Я губив розум од спраги, починав уже божеволiти. Тодi давали менi трiшки води. Потiм другий тиждень мене тримали в темному кльозетi без сидiння, в якому не було мiсця щоб повернутись. Твою маму, Марусю, яку було теж арештовано з нами, щодня за ноги так само тримали в кльозетi головою вниз у дiрцi i втикали голову в страшну гущу. Вона_ _теж_ _почала божеволiти. Тата твого, Марусю, так само катували. Так само було й Марковi. Але Марко все це витримав, не здався i його заслали на каторгу, на страшнi роботи. А ми всi четверо не витримали, ми всi пiдписали все, що "партiя" хотiла, i зобов'язались усе своК життя бути сексотами. I такими ми К й тепер, Марусю: i я, i тато