Остап Вишня. Мисливськi усмiшки (збiрка) ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ВIДКРИТТЯ ОХОТИ Власне кажучи, щороку "Вiдкриття полювання" буваК двiчi: першого серпня на птицю, а першого листопада на звiра, але якось уже - так утрадицiйнилося, що за урочисте, коли хочете, свято серед мисливцiв вважаКться перше вiдкриття, коли пiсля довгоП перерви у вас у руках знову улюблена вами рушниця i ви знову маКте змогу не тiльки, сказать би, поповнити своП продовольчi ресурси, не тiльки допомогти державi в м'ясозаготiвлях, а й задовольнити себе як природознавця, природофiла й спортсмена. Полювання, як бачите, не якась там легковажна дурничка, не дрiбничка, а дуже й дуже поважна справа, особливо для таких громадян, як ми з вами... * * * Вiдкриття... Скiльки турбот, хвилювання, нервозностi, доки все в тебе буде в порядку: i рушниця, i набоП, i одежа, i рюкзак, - одне слово, все, що потрiбно для серйозного, добутливого полювання... А куди Пхати?! А з ким Пхати?! Куди Пхати?! Ну, як ви одразу зможете вирiшити, куди Пхати, коли сьогоднi вам кажуть: - Бiля Борисполя, на озерах, качви тiКП, ну, як хмари! Повiрите, як випливуть, ну, як тоП ряски! Одне одного просто давлять. Оце вчора приПздила звiдтам молодиця, так казала, що ПП свекровi кум його казав, що кумова баба чула од свахи, що та сама бачила, як коноплi мочила, що нема куди через тую качву коноплини ткнути! ПоПдемо, га?! - ПоПдемо! Тiльки в мене набоПв обмаль! - А навiщо вам багато набоПв! Та там з одного набою торiк по 24 качки били. П'ять набоПв - сто двадцять штук. Самий крижень, майте на увазi. Важка птиця: бiльш як сто двадцять штук не пiднесете! Завтра ви почуКте: - Куди на вiдкриття? - Думаю до Борисполя. - До Борисполя? Чого? Хiба на сухому качки плавають?! - Як "на сухому"?! - Та там же озера повисихали! Та там за весну й за лiто нiхто навiть i не чув, щоб хоч одна закахкала. РанньоП весни прилетiло, було, туди чималенько табунiв, покружились трохи й усi на Носiвку! Чули про Носiвку?! - Чув. - Так там з усього Лiвобережжя качки ще навеснi позбирались. Стихiйне нещастя: соняшники всi потолочили. А на луках через гнiзда трава не виросла: гнiздо на гнiздi, травi нема де рости, - не знають колгоспники, чим худобу годувати. Нi, коли вже Пхати, то тiльки в Носiвку! - Ну! ПоПдемо на Носiвку! Iще через день: - Драстуйте! Готовi до вiдкриття? - Готовий. - На Яготин? - Нi, на Носiвку! - Тю! За жабами?! - За якими жабами? - Та в Носiвцi самi жаби! Коли вже Пхати, щоб з качками бути, так тiльки на Яготин. От там качки... I т. д. i т. п. З ким Пхати? Ах, доле моя! Та хiба ж Ксть серед мисливцiв, серед людей, що люблять тихi вечори над озерами, що чують нiжний шелест очеретiв, що пам'ятають: "Тихше, тихше, не диши, нас почують комишi...", яким крик бугая на болотi бринить в Пхнiх вухах, як козловське распроп'янiссiме ля в серцi тихомрiйноП блондинки, а загадковий тихий плескiт на озерi в Пхнiм серцi одгукуКться трепетними перебоями, i коли пiд вербою чи пiд копицею все вже розказано i настаК на хвильку тиша, - обов'язково ту тишу заколише одностайне чарiвне: Зоре моя вечiрняя, Зiйди над водою - хiба ж К серед них людей хоч один, з яким би не можна було поПхати на вiдкриття полювання?! ...Ну, поПдете ви з Iваном Петровичем... На зеленому килимi, пiд задумливою вербою, точитимуться спогади про знаменитого його гордона, - таких псiв тепер не буваК! - який одного разу став на стойку в густiй лiщинi на вальдшнепа, та так став, що нiякими свистками, нiякими гудками його не можна було зрушити з тоП стойки, довелося його залишити в лiсi, бо настала вже нiч, а обставини змусили Iвана Петровича на другий день ранком виПхати з того мiста. Повернувся вiн аж через рiк, згадав про пса, пiшов у лiс, розшукав тi кущi: - Дивлюсь, стоПть кiстяк мого гордона, i стоПть з пiднятою правою лапою! От був собака! Мертва стойка? Такого собаки я не бачив! Даси, бувало, в зуби йому записку й грошi: "Джек! Миттю пляшку вина!" За пiвгодини вже летить з вином. Тiльки не можна було бiльше грошей давать: решту обов'язково проп'К! ...Десь оддалiк дере деркач, б'К перепел, потiм усе затихаК, сам кудись провалюКшся i бачиш, що там за столом сидить Джек i пропиваК хазяПнову решту. ...А як поПдете ви з Петром Iвановичем, то вiн вам розповiсть, що вiн бiльше любить полювати звiра, а птиця це так тiльки, за традицiКю! Петро Iванович - гончатник... I яка в нього К сука Флейта, як вона ганяК! По два мiсяцi вовка ганяла. А спочатку боялась, перший раз як наткнулась на вовка, вискочила на просiку "блiда-блiда, як стiнка!" "Чотирнадцять вовкiв колись за нами з Флейтою гнались!" - Ну, Петре Iвановичу! Невже таки чотирнадцять?! - Факт! Спитайте Флейту! I обидва сiрi! ...Пилип Федорович розповiсть вам про короткозорого старенького бухгалтера, пристрасного мисливця, жертву фантастичних вигадок усiКП компанiП, з якою вiн завжди полював. Ви дiзнаКтесь про зайця, який пiсля бухгалтерового пострiлу з страшним криком "н-н-няв!" вискочив аж на вершечок телеграфного стовпа, i як переляканий бухгалтер кинув рушницю i, приказуючи "да воскреснеть бог", бiг три кiлометри додому... - А то, бачте, я сам натягнув на кота заячу шкуру й посадив бiля телеграфного стовпа, на дорозi, де мав iти той бiдолаха-бухгалтер... - Та й це ще не все! - додасть Пилип Федорович. - Одного разу ми прикололи шпилькою до вбитого зайця папiрця з написом: "За що ви мене вбили?!" та того зайця й посадили пiд кущем i спрямували на нього короткозорого бухгалтера. - Вiн - бах! ЗаКць - беркиць! ПiдбiгаК, а там такий на записцi заячий докiр! Що смiху було! ...А чи не пореготались би ви з оповiдання одного старенького дiдуся, як вiн колись, бувши молодшим, не мав рушницi, а завжди додому з качками приходив. - Як же це так? - А так! Отам на плесi завжди качки К! От я на острiвець перепливу та в очеретi й заховаюсь. Знаю-бо, що обов'язково хтось iз мисливцiв туди прийде сидячих бити. Коли так: бачу - пiдкрадаКться, пiдкрадаКться... Ббах! А я в очеретi як закричу "Врятуйте!" Ну, вiн зразу драпала, бо, думаК, убив когось чи поранив! А я тодi роздягаюсь, качечки позбираю i додому... ...Покотилася зоря. Булькнув у воду водяний щур... Закахкало спросоння криженя... Писнула очеретянка... Десь далеко прогув паровик... СiрiК... - Фiть-фiть-фiть! - прорiзало повiтря чиря... - Ббах! Перший пострiл! Полювання вiдкрито! ЯК ВАРИТИ I ЏСТИ СУП З ДИКОЏ КАЧКИ М. Т. Рильському Був такий славнозвiсний орнiтолог Мензбiр, який на пiдставi багатолiтнiх спостережень i наукових дослiджень остаточно визначив, що дикi качки, крiм базару, водяться ще на лугових озерцях та по очеретах i тихих-тихих плесах, по рiчках-колисках смарагдовоП Батькiвщини нашоП радянськоП... ...Словом, ви поПхали на луговi озера, на очерети й на тихi-тихi плеса. Само собою розумiКться, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляК), набоП i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яКць i стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече... Џдете ви компанiКю, тобто колективом, так - чоловiка з п'ять, бо дика качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективноП працi... У вагонi (чи на машинi) зразу ж ви почуКте: - Е, черт! Стопку забув! Ви взяли? - Взяв! - Ну, як будемо вкупi, позичите! А залишусь сам, - доведеться з "горлушка"! "Горлушком", за мисливською термiнологiКю, зветься та частина мисливського човна, що на морських суднах маК назву "право руля". Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать... Це ввечерi... А вранцi дика качка зриваКться шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но починаК на свiт благословлятись. Звуться цi часи у мисливцiв "зорьками" - вечiрньою й ранковою... В цi часи ви чуКте i над собою, i перед собою, i за собою, i праворуч, i лiворуч шум - свист качиних крил! Ви i сюди - бах? I туди - бах! I отуди - бах! Ах, незабутнi хвилини! На вечiрню зорьку ви спiзнились. Це обов'язково... Запiзнення на вечiрню зорьку - це мисливський закон. Виходячи ще з дому, - та що там виходячи! - ви ще напередоднi знаКте, шо на вечiрню зорьку ви обов'язково не встигнете, от через це саме ви, в день виПзду на гюлювання, ще зранку все вкладаКте, ще зранку ви щось забуваКте, i в час од'Пзду ви вибiгаКте з хати, летите чи то на вокзал, чи до машини, на запитання знайомих "Куди?" - кидаКте: "Спiшу, щоб на вечiрню зорьку спiзнитись", i галопом далi... Словом, спiзнились... До озерця ви пiдходите вже тодi, коли качки "повиключали мотори", почистили зуби, зробили на нiч фiзкультурну зарядку з холодним обтиранням i, поклавши на водянi лiлеП голови, полягали спать... Але ви з цього не печалуКтесь, бо поблизу кожного лугового озера К чи ожеред, чи копицi пахучого-пахучого сiна... Ви йдете до ожереду й розташовуКтесь... Ви розгортаКте сiно, простеляКте плаща, лягаКте горiлиць, дивитесь на чорно-синК глибоке зоряне небо i вiдпочиваКте... А вiдпочиваючи, думаКте. Ну, думайте собi на здоров'я, а ми будемо до ранковоП зорьки готуватися... - Ну, що ж, товаришi, давайте звечора приготуКмось, щоб зранку не вовтузитися, а зразу за рушницi й по мiсцях. Де ж це... стопка? Прохав же покласти! - Що, нема? - Нема! - А я взяв! Я поклав собi за правило: приПжджаю додому, а ПП в рюкзацi прив'язую, щоб не забути. По-моКму, не так нервуКшся, як рушницю забудеш! - Доведеться й собi прив'язувати! А сьогоднi, прошу вас, позичте вашоП... Капризна це, я вам скажу, штука, як з "горлушка"... Повiтря чисте, на широке диханiК вiзьмеш, а воно темно, не встигнеш i зiтхнути, як уже "горлушко" бiля "донушка". Тут i починаКться найцiкавiший момент качачого полювання. Це коли старi, досвiдченi вашi товаришi по полюванню починають розповiдати рiзнi надзвичайнi випадки з мисливського життя. Спiльна для всiх мисливських оповiдань риса - це те, що всi вони - факти, що все це насправдi було, що: "розкажу, то не повiрите, але це-факт!" ...ШвиргаКться вгорi якийсь космiчний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синiй безоднi золотi смуги, рипить Вiз, дишель свiй униз спускаючи, блiдне поволi Чумацький Шлях, а пiд ожередом плететься чудесне мереживо з мисливських оповiдань... I вiльно дихаКться, i легко дихаКться... Поволеньки голос оповiдача тихшаК, потiм якось перериваКться i зовсiм затихаК... Сусiда тяжко якось зiтхаК... - Про що думаКте, Iване Iвановичу? - Про Америку! Яка все-таки технiка. - А що таке? - Кажуть, двоствольну стопку видумали! I тихо... Поснули... "Раннiм-рано та ранесенько", ще ледь-ледь починаК сiрiти, штовх вас у бiк: - Вставайте! Вставайте! Час уже! - Г-г-г! М-м-м! - Вставайте! - М-м-м! - Б-б-бах! З криком: "Бомбьожка!" ви зриваКтесь i мчите. -- Куди? Куди? - В бомбосховище! - Тю на вас! То я в крижня гахнув! - I промазав. - Ну, ясно, що промажеш, коли вас нечиста сила в бомбосховище поперла! Трохи в озеро не шубовснув! Почалася ранкова зорька... Тут уже все залежить од вашого умiння, вiд майстерства i практики... Качка, як вiдомо, птах... Вона - лiтаК... Як ПП стрiляти? Дуже просто: цiльтесь обов'язково в око. I бахкайте. - Бах! - i в торбу. Бах! - i в торбу. А коли не повезе, тобто, коли бах-бах! - i повз торбу, не сумуйте, старайтесь Пхати чи йти з полювання повз базар або, побачивши в якогось iз мисливцiв кiлька качок, киньте: - Карбованцiв, мабуть, по надцять тепер штука... Бо однаково, коли приПдете додому, несвiдомi члени вашого посемейства спитають вас: - Дорогi, мабуть, тепер качки? Ви на це не звертайте уваги й берiться зразу ж готувати янтаревий суп iз дикоП качки... Найперше й найголовнiше - обскубти качку. Робити це краще в себе в кабiнетi. Щоб не заважало вам уже вискубане пiр'я, одчинiть вiкна й дверi, щоб вiтерець був: ви скубнули, вiтерець пiдхопить, i пiр'я вам не заважаК... I качка обскубана, i кабiнет - перина... Обскубли, тодi вже до мами, чи до дружини, чи до сестри, хто на кого багатший: - Уже обскуб! Мамо, зварiть супу! Дуже це смачно у мамiв виходить. Коли дружина чи мама, охнувши, кине вам: - Та це ж курка, а не качка! - ви авторитетно заявiть: - Це - качка. Тепер усi такi качки пiшли. Яровизованi... - А чому в неП горло перерiзане? - Чому? Чому? Все вам так ото цiкаво знати. Летiла, побачила, що нацiляюсь, виходу не було, взяла й... зарiзалась. Що ж тут дивного?! Варiть уже, прошу вас! ЗалишаКться, отже, останнК: Псти суп. - Як його Псти? Ложкою! ПопоПвши, лягайте на канапу й читайте "Записки охотника" Iвана Сергiйовича ТургенКва. Прекрасна книжка! 1945 ЛИСИЦЯ Лисiцю найвигiднiше полювати взимку, коли земля натягне на себе бiлу-бiлу та пухку-пухку ковдру i задрiмаК зимовим спокiйним сном. Тодi шкурка в лисицi робиться густа-густа та лискуча, та пухната, а, як вiдомо, лисицю полюКмо виключно через ПП знамените хутро, що маК наукову назву - горжетка. Лисицi водяться у нас в Радянському Союзi геть-чисто на всенькiй його територiП - i на ланах, i на болотах, i в лiсах та перелiсках. За весь час нашого свiдомого полювання нам доводилося бачити лисиць по всiх вищесказаних мiсцях i на всiх тих мiсцях в них стрiляти. ЗбираКтесь ви, значить, на лисиць. З цього приводу ви говорите вдома: - На лисиць поПду! У Срiблянському ярку, казав Посип Явдокимович, два виводки. ПоПду, - чотпри-п'ять лисичок тарарахну - от воно: тобi горжетка. Це, як чотири! А як п'ять - то й менi горжетка. Полювати лисиць, - одягатись треба дуже тепло, бо зима, доводиться стояти на гону довгенько, - лисиця йде великим колом, доки собаки ПП тим колом обженуть, - замеознути можна. Треба вам знати, що звiр, - коли його пiднiмуть i поженуть гончаки, - робить коло: i заКць, i лисиця, i вовк. Кожний iз них; зробивши коло, повертаКться до того мiсця, звiдки його пiднято, - отже, ваша задача не бiгтн разом iз собаками за зайцем чи за лисицею, чи за вовком, а стояти на мiсцi й чекати, коли вiн, оббiгши коло, повернеться до свого лiгва. Собаки гонять, як знаКмо, уголос, i коли наближаКться гон, - знайте, що звiр iде до вас! Стежте тодi пильно! Голос наближаКться, наближаКться, наближаКться. Ось майнула серед кущiв золото-червона стрiчка, як блискавка! Бах! - i нема нiчого... ЗаКць робить невеличке коло, лисиця - бiльше, а вовк, - той iще бiльше. Чекати iнодi доводиться довгенько, - отже, одягайтесь тепло. Одяглися. Вам удома й кажуть: - Ти Пздиш-Пздиш, стрiляКш-стрiляКш, собак годуКш, а в Ганни Iванiвни он яка чорнобурка! I рушницi нема, i собак нема, - а чорнобурка-очей одiрвать не можна. - Добре, добре! Трапиться, так гахну й чорнобурку! Тiльки в нас на УкраПнi чорнобурка трапляКться дуже й луже рiдкоП Майже нiколи! -- Рiдко? Повнi комiсiйнi крамницi! -_ Та що ти, господь з тобою! Що ти хочеш, шоб я з гончаками у комiсiйнiй крамницi чорнобурку полював?! Добра буде й рудобурка! - А песцi там Ксть? - Њсть! - Бiлi чи голубi? - Рябенькi! Вони тiльки на далекiй пiвночi бiлIшають та голубiшають. Так як i курiпки: у нас рябенькi, а на пiвночi -- бiлi-бiлi, слiпучо-бiлi! Так i песцi! Взагалi збори для полювання на лисицю дуже й дуже, як бачите, складна справа... В коротенькому кожушку, в повстяниках i в капелюсi на лисичачiм хутрi виходите ви з тепло-затiшноП хати Йосипа Явдокимовича й простуКте до Срiблянського ярка, де: - Џй-богу, аж дяа лисичачих виводки! Йосип Явдокимович - старий, досвiдчений мисливець i давнiй ваш приятель, що на своКму вiку: - Тих вовкiв, тих лисиць, тих зайцiв, що вже поповбивав, так, вiрите, й лiчби Пм нема! Ранок. Морозець. ПорипуК снiжок. До Срiблянського ярка вiд хутора три кiлометри. Визирнуло сонце. Застрибали на слiпучо-бiлiй, що й оком не охопиш, ковдрi мiльярди дiамантiв... Докучай i Бандит - на смику. Докучай iде спокiйно, вiн багато лiт прожив уже i багато ганяв i зайцiв, i лисиць, i вовкiв, - його вже нiчим не здивуКш, а Бандит тiльки друге поле починаК, - вiн то рвоне вперед, то повернеться до вас i намагаКться, пiдстрибнувши, покласти переднi лапи вам на груди, то знову - вперед. НервуКться Бандит... Рветься i так жалiбно-жалiбно скавучить. - Пусти,-мовляв,-дай побiгать, дай натiшиться! Дивись, як бiло скрiзь, як хороше, як снiг блищить! Дай покачаться! Йосип Явдокимович, пихкаючи цигаркою, совiтуК: - Пустимо з того боку, од грушi, щоб проти вiтру. Ви проходьте трохи вперед од грушi й ставайте в лiщинi, а я на той бiк перебреду та за терном сяду. Пустите тодi, як я вже на мiсцi буду! Я потихеньку свисну! - Гаразд! - Та зайця не стрiляйте! Лисичок спочатку поколошкаКмо. Хiба собаки за куцохвостим ув'яжуться, - ну, тодi битимемо, щоб собак звiльнити! - Добре! У лiщинi затишно-затишно... УтоптуКться навкруги снiг., щоб зручно було на всi боки повертатися, бо лисиця може вискочити i зцюдова, i студова, i спереду, i ззаду... Докучай лiг i лежить бiля нiг, а Бандит нап'явся, мов струна, пiднiс голову i нюхаК, нюхаК, нюхаК... - Якi ж запахи проскакують через рожевi твоП нiздрi в чистопорiдний твiй мозок, Бандите? Якi? Чи фiалковий од рипицi пишноП "труби" хитроП лисицi, чи густий сморiд зголоднiлого сiроми-вовка, чи невиразне пахкотiння i увi снi тремтячого зайчика-побiгайчика? Якi? Ляж, Бандите, заспокойся! Ви обдивляКтесь навкруги... Он од ялинки простягся вузенький ланцюжок-слiдок i бiля грушi обiрвався. То - бiлочка. Може, спить вона тепер солодким сном, листячком у грушевому дуплi прикрившись, i сняться Пй сосновi шишки та солодкi горiшки... А он далi трохи покотилися в ярок одна за одною кругленькi ямочки, i де-не-де мiж ямочками нiжнолегесенький по снiгу "чирк". То лисичка з нiчного полювання в ярок одпочивати пiшла... Значить, Ксть! Легенький свист. То Йосип Явдокимович подаК знак, що вiн уже на мiсцi. Вiдпускаються з смика Докучай i Бандит. - Ну, хлопчики, вперед! Нi пера нi пуху! Три хвилини напруженоП тишi... П'ять хвилин... Ще тиша... Раптом одчайдушне скавучання Бандита I нервово-густий ДокучаПв бас: - Гав! Бандит однаково iстерично скавучить, чи то зайця вiн пiдiйме, чи то лисицю, а Докучай, почувши зайця, спочатку даК легесеньке "скаву-скаву", а потiм - спокiйний "гав", i далi рiвномiрне "гав", "гав", "гав"... Погнав, значить... На лисицю Докучай подаК перший "гав" значно нервовiше i йде за нею, гавкаючи трохи частiше i вищим тембром, нiж за зайцем. А Бандит i за зайцем, i за лисицею однаково iстерично: - Ай-яй-яй! Ай-яй-яй! Погнали лисицю... Ну, тут уже у вас пульс iз 72 ударiв зразу на 90, очi рогом на лоба, "прострiлюючи" лiщину, i ходором ходить у руках двадцятка. - Спокiйно! - сам до себе.- Спокiйно! Перша горжетка на вас iде! Метрiв за 50 од вас, з легеньким трiском, iз лiщини на поляну вилiтаК вона... Вона не бiжить, а летить, червона-червона на слiпучо-бiлому фонi, випроставши трубу (хвiст) i витягши мордочку. - Бах!-легкий стрибок i червоного нема,-самий тiльки бiлий фон... ВискакуК Докучай, за ним Бандит. Докучай зиркаК у ваш бiк, бачить, що нiчого нема, рявкаК суворим басом i мчить далi. За ним Бандит. - Ай-яй-яй! Ай-яй-яй! Покотила горжетка через яр, i ви бачите, як майнула бiла китичка на ПП хвостi у лiщинi по той бiк яру. Докучай мало-мало не на хвостi в неП сидить. На Йосипа Явдокимовича пiшла. - Пильнуй, старий! Аж ось: - Бах! Дим i снiгова курява бiля Йосипа Явдокимовича. - Бий, - кричу, - старий, удруге, щоб певнiше було! - Крiпко лежить! - кричить Йосип Явдокимович i додаК таке, про що, хочи ви як мене просiть, написати не можу. Я зриваюсь з мiсця, лечу крiзь кущi в ярок, засапавшись, видираючись на гору, й пiдбiгаю до Йосипа Явдокимовпча. - Њсть?питаю. Вiн дивиться кудись убiк i не каже, а стогне: - Њсть! Он! За терном! Я стрибаю за терен... Крутиться Докучай i смикаК лiвою ногою. Я падаю в снiг... А десь далеко, аж у другiм кiнцi яру, Бандит аж плаче та заливаКться: - Ай-яй-яй! Ай-яй-яй! Горжетку ганяК... ПриПздите ви додому в старому Йосипа Явдокимовича кашкетi, бо лисичачу капелюху ви загубили, як через кущi бiгли... Вам дома й кажуть: - Горжетка? Чорнобурка?! Одна була лисичача капелюха, та й ту прополював. I хто тi рушницi вигадав?! - Ладно, - ви собi думаКте, - ладно! Говори! Говори! ОдужаК Докучай - знову за горжетками Пздитимемо. 1945 ЗАЊЦЬ I Золота осiнь... Ах, як не хочеться листу з дерева падати, - вiн аж нiби кров'ю з печалi налився i закривавив лiси. Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зiтхаК клен, i тiльки берiзка, жовтаво-зелена й "раскудря-кудря-кудрява", - ген там на узлiссi бiлявим станом своПм кокетуК, нiби на побачення з Левiтаном жде чи, може, Чайковського на симфонiю викликаК. Креслять тригонометричнi фiгури високо в небi запiзнiлi журавлi, запитуючи своПм "кру-кру": - "ЧуКш, брате мiй, товаришу мiй?" ВiдлiтаКмо! Золота осiнь... От в цей саме час заКць уже збiгав до пIдборщика хутра, той йому вже на всi прорiшки попiдбирав густо-теплi шматочки, вичистив вуха й лапки i посалив на рiпицю бiлий помпон. Набиваються набоП крупнпм шротом, витягаються теплi штани й пiджак, мастяться грубiшi чоботи, деруться на онучi теплi пiдштаники, вiдкидаКться набiк веселенький картузик-кепочка, а натомiсть розтягаКться на кулаках сумовито-серйозна капелюха... Коли в качачому полюваннi бiльшу вагу мали помiдори й огiрки, то тут Пх замiняють сало й ковбаса. Незмiнною залишаКться стопка. При полюваннi на качки стопка, як ми знаКмо, береться, щоб вихлюпувати воду з човна, а при полюваннi на зайця з неП, при певному досвiдi, дуже добре оглядати обрiй; коли дивитись крiзь дно, - мiсцевiсть рельКфнiшаК. Всi вищейменованi твердi, плиннi й газуватi речi розкладаються в певному порядку на канапi, ви ходите й усе кiлька разiв перераховуКте, перевiряючи, чи нiчого не забули: - Штани, значить К! Чоботи К!.. Онучi, значите К!.. НабоП К!.. Сало й ковбаса К!.. Гм-гм... К... Чи не мало буде? - Досить, досить! - поспiшаК посемсйство... - А де ж стопка? - Та ось, за рюкзаком! - Поклади в рюкзака, а то закотиться. Ну, все, здаКться. Так я краще заранi виПду, щоб не спiзнитись на поПзд. Ви швиденько одягаКтесь, вкладаКте все в рюкзак. - Ну, бувайте, здоровi! Не сумуйте. Денькiв за два-три я буду! - А рушницю ти взяв? - Ай справдi, де ж це вона? - Та я стола нею пiдперла, бо нiжка поламалась... - Та хiба ж можна рушницею?! - А що Пй зробиться? Хоч яка-небудь користь iз неП... А то ж... - Ну, годi, годi! Бувай здорова. Поспитай у Катерини МиколаПвни, як зайця салом шпигувати, а то ж потiм зiпсуКш... Та купи сала не менш як на трьох зайцiв. - На трьох? - Ну, купуй на п'ять! Я бiльше як п'ять не стрiлятиму. ПоПхали... II Полюють зайцiв в основному трьома способами: з пiдйому, з-пiд собак-гончакiв i на засiдах. З пiдйому можна полювати одному й колективом. Iдеш собi один чи рiллею, чи озиминою, чи бур'янами i "витоптуКш" зайця, який, як вiдомо, вдень лежить I вiдпочиваК... Ви пiдходите до його лiгвочка, заКць i вискакуК... Коли полюКте компанiКю, тобто колективом, краще йти так званим "котлом", такою нiби дугою, щоб фланги були спереду вiд центра. ЗаКць як вискочить, примiром, в центрi, то вже йому, iнакше як на сковорiдку, бiгти нема куди. - Як же краще, - спитаКте, - полювати: одному чи колективом? Майже однаково. Коли йдете один, то один промазуКте, коли йдете колективом, то промазуКте колективом. Дуже цiкаво полювати зайцiв з собаками-гончаками. Коли такi собаки К, Пх пускають у лiсок чи в байрак, вони бiжать, пiдiймають зайця i "голосом" його гонять. Ви стаКте на путi, де маК бiгти заКць, i мажете по ньому на тiй путi. Та краса заячих ловiв з гончаками не тiльки у вашому промаховi... Ви уявляКте собi, коли цiла зграя гончакiв iде слiдом за зайцем, нiби якийсь оригiнальний, нi в якiй фiлармонiП не бачений i нечуваний, оркестр. ЗаливаКться флейта, трубить з переливами трубач, рявкаК бас, гуде баритон... "Скiльки жару, скiльки страстi в голосах..." Ех, якби в наших оркестрах з такою пристрастю грали оркестранти, - якi б були симфонiП! СтоПш, слухаКш, рве серце тобi груди, поломенiК в тебе мозок, i ти мажеш, мажеш, мажеш... На засiди ви виходите, коли вже добре стемнiК... Виходите в великому дубленому кожусi. ХазяПн вас питаК: - Може б, i свитку ще надягли? - Нi, - кажете, - не треба. Не так уже воно й холодно. I вiтру нема. Та й первак у вас з комiром. Теплий первак, я його добре пiдпережу, воно не продме. ЗасiдаКте бiля величезного колгоспного ожереду соломи... Нiч темна, бадьора. На небi, над ожередом, - зорi, на землi, пiд ожередом, - зайцi. Сiли, закутались. - Ну, налiтайте, которi тут зайцi К! Тихо-тихо... Аж ось десь аж iз сусiднього села: - "Котила-а-а-ася..." I тихо. Ще щiльнiше закутуКтесь у кожуха... ЗамислюКтесь... Мимоволi iз грудей: Ой, зiйди, зiйди, ясен мiсяцю, Як млиновеК коло... I знову тихо. Голова на солому хилиться, хилиться, хилиться... Пiд кожухом тепло-тепло... I на серцi тепло-тепло... * * * Раптом над вухом: - Доброго ранку! Заснули?! - Драстуйте! Невже заснув?! - А вже й снiданок на столi! Ходiмте! - Ходiмо. - А де ж ваша рушниця? - Нема... Дивись. Сюди-туди - нема рушницi. - Та то так! Тут у нас не зiвай! Пiдслiдили, значить, i хапнули. Ну, нiчого: може, десь випливе... - НеприКмно! Не кажiть хоч нiкому! III Додому ви все-таки зайпя привезли. - А де ж рушниця? - питаКться посемейство. - Курок трошки закапризив: занiс до майстра. Увечерi ви Псте нашпигованого салом зайця. За столом урочисто: перший в цьому сезонi заКць. Трапезу дiлить з вами i ваш вiрний по полюванню товариш. - Будьмо! - Будьмо! По вечерi ви благальне дивитесь на вiрного товариша, а вiн, прощаючись, заплiтаКться: - Ти ж не забудь узавтра занести, що на зайця позичав. 1945 ВЕДМIДЬ I Ведмiдь у нас на ВкраПнi, крiм як у зоологiчних парках, нiде не водиться, через те не так уже й страшно по наших лiсах вальдшнепа, чи зайця, чи лисицю полювати. Були б ведмедi, - довелося б багатьом мисливцям рушницi попродати, бо нашi охотники люди тихi, сумирнi й поетично нiжнi, а ведмiдь - звiр великий i реве: може перелякати. Один мiй приятель, дуже пристрасний охотник, коли ми, пам'ятаю, колись дiстали таку телеграму аж iз ВологодськоП областi - "Назнали й обклали аж три ведмежих барлоги зггг приПздiть негайно..." - довго вдивлявся у ту телеграму й каже: - Ти як знаКш, а я не поПду... Я - на бекасика люблю, бекасик - пташка сумирнепька, - вона не реве i скальпiв iз людини не здiймаК. А ведмiдь - воно дуже велике й дуже буре, а снiгу там багато: не втечеш! Не поПду я! Не поПхали ми вдвох. Ведмедi бувають бурi, i сiрi, i бiлi... Бурi - ревуть по лiсах, починаючи з Брянщини..; Сiрi звуться - "грiзлi", вони, спасибi Пм, водяться досi-, далеко. А бiлi - тi у полярних морях та океанах, i далеко до них Пхати, i холодно. Ну, а проте для кожного мисливця забити ведмедя - то вже така для нього честь i така йому з того слава, що хоч теоретично, а хочеться. Ви ж самi подумайте: по-перше - прекрасна ведмежа шинка i знамените ведмеже м'ясо, а по-друге - ведмежа шкура... Лежить таке велике-велике та волохате ведмеже хутро у вас у кабiнетi перед канапою. . Ви сидите на канапi, а перед вами приятелi сидять. Ви Пм кажете: - Оцього ведмедя сам убив! Приятелi вашi, як i взагалi в таких випадках усi приятелi, подивляться один на одного i обов'язково котрийсь iз них кахикне. Не звертайте на це "кахи" нiякоП уваги й розкажiть Пм, як ви спочатку, коли ведмiдь вискочив iз барлоги, вдарили його жаканiвською кулею, але тiльки поранили, а вiн, розлючений, як стрибоне до вас, а ви не розгубились, вхопили рогатину, добре вперлись у снiг i взяли лютого звiра на рогатину, i як у вас рогатина - трiсь! - а ви хапаКте другу рогатину i прямо ведмедевi в груди! Аж тут друга рогатина - трiсь! Ви тодi-за третю! Звiр уже дихаК прямiсiнько вам в обличчя... Третя рогатина... Але тут дружина: - Жалуйте, товаришi, до столу! Чайку поп'Кмо! А коли ви вийдете з кабiнету, ваш найближчий друг каже вашiй дружинi: - Спасибi, хазяКчко, що покликали, а то б довелося вашому чоловiковi й за четверту рогатину хвататись! Чого тiльки не перетерпить людина за правду?! II Добрий мiй знайомий, тов. С., хоч сам вiн i не мисливець, розповiв менi дуже iнтересний спосiб полювати ведмедя. Сам я нiколи до того про такий спосiб здобути ведмеже хутро й цiлу торбу ведмежого м'яса не чув, але спосiб цей, на мою думку, вартий всiлякоП уваги, тим паче, що вiн зовсiм безпечний, i мисливець у всякiм разi тут своПм життям не ризикуК. ВиявляКться, що дорослi ведмедi дуже пристраснi математики. Ви назнаКте мiсце, де ведмiдь полюК, чи просто годуКться, берете великий аркуш дикту, пишете на тому диктовi великими лiтерами таку математичну формулу: 2Х2=5 Написавши цю формулу, берете молоток i цвяхом прибиваКте до ясенка чи до дуба на тiй стежцi, де ведмедь подорожуК. Прибивати треба не дуже високо та й не дуже низько, а так, щоб ведмiдь ту математичну формулу побачив. Прибивати краще опiвднi, коли ведмiдь одпочиваК. А як вийде вiн увечерi полювати, щоб вiн ПП вже уздрiв. Прибили. Зразу ж бiжiть додому, запрягайте коня в гарбу й Пдьте до того математичного мiсця. Тiльки ж не пiд'Пздiть до нього близько, заховайте коня з пiдводою десь у ярку чи за скиртою соломи, а самi бiжiть у лiс, вилазьте поблизу прибитоП формули на дуба й чекайте нишком. Ось iде ведмiдь. Трiщить лiщина, падають з неП галузки, i взагалi шум. Ви не бiйтесь i спокiйно собi чекайте. Наткнувся, нарештi, ведмiдь на дикт з математичною формулою. Досвiдченi в такiм на ведмедя полюваннi люди розповiдають, що, коли вiн побачить 2Х2 =5, з ним починаК коПтись щось неймовiрне. Вiн то ступне назад, вдивляючись у числа, то знову до них пiдступить, протираК лапою очi, дивиться, дивиться i, пересвiдчившись, що таки справдi написано 2Х2 =5, хватаКться лапами за голову й починаК ту голову ламати. ЛамаК, ламаК, ламаК... Ви сидите - i нiчичирк! Аж ось голова ведмежа трiскаК й ламаКться. Ви злазите з дуба, пiдходите до ведмедя, - а вiн уже мертвий, упокоПвся з поламки голови над невiрною математичною формулою. Ви бiжiть по пiдводу, пiд'Пздiть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто везiть додому. Дехто з мисливцiв, щоб не видати секрету цього способу полювання на ведмедя, потiм б'К його кинджалом у серце. - Наткнувся, - мовляв, - у лiсi на ведмедя, вiн на мене накинувся, я не розгубився, схопився з ним у страшному герцi, - i звалив його ударом кинджала прямо в серце! Ось, дивiться! I покаже ще й кинджал у ведмежiй кровi. А по-нашому - це нечесно: як здобув, так i розповiдай! Завжди додержуйся стародавньоП охотницькоП традицiП: говори завжди правду, i тiльки правду! Ще раз говорю, що вищеописаного способу полювати ведмедя я не перевiряв, але всi, хто його знаК, кажуть, що вiн дуже добутливий. Спробуйте, товаришi охотники! Дикт не так дорого коштуК, а ведмеже хутро - коштовна рiч. Та й м'ясо не дешеве. III Ще був один непоганий спосiб придбати ведмеже хутро, але тепер навряд чи можна його здiйснити, бо грунтовно змiнилося на нашiй Батькiвщинi життя. Як знаКмо за старих, дореволюцiйних часiв цигани-мандрiвники ходили по базарах та по ярмарках i водили за собою приручених i навчених рiзним нехитрим штукам ведмедiв: - А покажи, Миша, як п'яний дядько з корчми йде! - А покажи, Миша, як п'яна баба танцюК! Миша показуК, бо в Мишi в нiздрях залiзне кiльце, i як його за те кiльце сiпають, Мишi дуже боляче... Тепер цигани ведмедiв у нас не водять. Тепер цигани культурно по колгоспах господарюють та талановито грають на сценi свого циганського театру в Москвi - "Ромен". Так от i трапилася така охотницька за старих часiв пригода. Але хай за мене про неП розповiсть учасник тоП пригоди, хай розповiсть так, як вiн менi колись розповiдав... ..."У вереснi мiсяцi дiло було, якраз на другу пречисту. - Полювали ми з Трохимом Свиридовичем та Семеном Петровичем вальдшнепiв бiля КленовоП. А в Кленовiй на другу пречисту величезний щороку ярмарок з'Пздивси. Як iшли ми через Кленову, бачили пiд слободою чималенький циганський табiр з кiньми, возами, ведмедями й дiтьми. Ведмедiв було два, - i чималеньких. Ярмарок нас не цiкавив, бо виПхали ми з мiста виключно, щоб пополювати. Ну, полюКмо! Я зайця стукнув, пару вальдшнепiв. Приятелi теж дечого пiдстрелили. Надвечiр зiйшлися перекусити. Сiли на узлiссi - трапезуКмо. Довгенько трапезували. Уже й сонце за Гулеву гору сховалося, а ми трапезуКмо. Уже Трохим Свиридович "Зiбралися всi бурлаки" двинув, а ми все трапезуКмо. Трохим Свиридович було як потрапезуК, то спiваК, спiваК, аж заливаКться. Проспiвали вже й "Зiбралися" i "Реве та стогне" i "Гиля-гиля". Пiд "Кину кужiль на полицю, сама пiду на вулицю" Трохим Свиридович навприсядки пiшов. Уже й потанцювали, а проте все ще трапезуКмо. Трохим Свиридович хотiв пiд "Кучерява Катерина чiплялася до Мартина" вдруге навприсядки вдарити. Не вдарив -упав! Упав та головою на ягдташ з вальдшнепами. Витяг вальдшнепа з сiтки, дивився, дивився на нього та й каже: - Пт-та-ташечко! Люб-б-б-ая! За що ти мерррртвая? Хiба ж ти з-в-в-вiр? Хiба ти мед-вед-мед-мiдь?! А потiм як iсхопиться: - Мед-вед-ведя хочу! Хлопцi, - кричить, - давай медвеля полювати! За мною! Ми за ним! Я вже докладно не дуже й пам'ятаю, та й тодi воно менi не дуже затямилося, що саме було. Пам'ятаю, що кругом кричать цигани, ведмiдь мене кусаК, я ведмедя кусаю. Хтось мене за ноги, пам'ятаю, тягне, я когось за щось, пам'ятаю, тягну. Прокинувся - темно. Лапнув праворуч - наткнувся па вуса Трохима Свиридовича! Лапнув лiворуч - нiби борода Семека Петровича. - А де ж, - думаю собi, - ведмедi? А так якась проти нiби дiрка i трохи свiтиться. Я до дiрки, стоПть людина, пиката й вусата. Я ПП й питаю: - Ми, часом, не в барлозi? А вона менi: - Я тобi дам барлiг! Я тобi дам такий барлiг, що ведмедем зеревеш! Хлiв станового пристава за барлiг маКш?! Тодi я все зрозумiв! За все життя оце один тiльки раз на ведмедя й полював. - Iнтересно! Тiльки дуже дорого, - з сумом додав учасник тоП пригоди...." * * * Тепер так на ведмедя полювати вже не вдасться: нема ярмаркових тепер, слава богу, ведмедiв... Хiба, може, в зоологiчному парку? Але нi: не варт! У всякiм разi, не рекомендую! IV А приКмно все-таки лежати на канапi, вкритiй ведмежою шкурою, й посмiхатися: - Сам убив! Џй-бо, сам! 1945 БЕКАС Присвячую Г. I. Косарьову Бекас для охотника, насамперед, - собака! Я ж нiколи не думаю, що ви таке твердження зрозумiКте безпосередньо! Ясна рiч, що бекас - не собака, а птиця, але кожен мисливець знаК, що полювати бекаса без собаки, це все'дно, що справляти весiлля без музики. Отже, коли хочете говорити про бекаса, треба перш за все говорити про собаку, бо без лягавого собаки ви бекаса не те, що не Пстиме, а навiть не бачитимете. Значить, давайте про... бекаса. Бекас - невеличкий болотяний птах, сiренький, з бiленьким на пузцi пiр'ячком, дуже меткий, iз дуже довгим дзьобом, довгенькими ногами, зриваКться з характерним для нього криком i летить, навiжений, нiби вiн перед тим, як злетiти, випив мiнiмум двiстi грамiв: зигзагами. Який же вiн смачний, смажений бекас! Делiкатес! I, - майте на увазi, - бекас - це один з тих небагатьох сортiв дичини, яку засмажують разом з уздром, з потрухами: дзьобика його пiд крильце, трiшечки масла - i в пiч. Не дай бог, потiм сметанки та, не дай бог, iще чого-небудь, - це такая - вам кажу - симфонiя, що... давайте зараз же Пхати на бекасiв... I знову ж таки: бекас без собаки i не делiкатес, i не симфонiя, бо без собаки - нема бекаса. Значить, давайте про... собак! Що таке собака - ви всi знаКте: голова, чотири ноги, хвiст i гавкаК. Трохи докладнiше про породи мисливських собак i, оскiльки йдеться про полювання бекаса, - значить, - про лягавих собак. Такi К породи: а) Лавераки. в) Гордони. с) Iрландськi сетери. d) Пойнтери. е) Континентальнi лягавi. f) Грифони. g) СпанiКлi. h) Пудель. Тепер ця порода переродилася скрiзь на "пунделя". Яка порода з них найкраща? Та, з якою полюКте ви. Коли придбаКте собi, примiром, лаверака, - то такого лаверака нi в кого не було i не буде. - Ну, який собака! Не собака, а Едiсон! Факт! Га послухайте, що я вам розкажу. Полювали ми... I пiшло, i пiшло... Хочете-слухайте, хочете-не слухайте, але такого собаки таки насправдi не було i не буде. ЯкоП ж породи собаку посовiтуватн вам придбати? ТакоП, яку ви вже придбали або хочете придбати. Охотник-початкiвець, не зв'язаний мисливськими родинними традицiями, придбавши рушницю, шукаК собаку. Теща його, прекрасна завжди бабуся, почувши про бажання дорогого зятя придбати собаку, ласкаво й привiтно (як i завжди теща) говорить, сильно натискуючи при розмовi на шиплячо-свистячi приголоснi: - Ссссетера треба! Шшшшшикарний сссобака в Акулiни КузьмiнIшшшшни! Дуже сссстойки робить! А, головне, акуратний, чистун. Я попрошшшу Акулiну Кузiзмiнiшшiпшну! У неП шшшшвидко ццццуценята будуть! Якщо, на щщщастя, не позззздихають! Дуже породистi цццпуццценята! За мiсяць чи за два вам принесуть од Акулiни Кузьмiнiшни шшикарного сетера. Якi ж ви радi: перший у вашiм життi мисливський собака. Ваш! Власний! Пестите ви його, голубите ви його, доглядаКте, як сина, як найдорожче для вас створiння. Купили ви йому нашийника, купили поводок i за кiлька часу ведете до мисливського клубу, в собачу секцiю, на експертизу. ПоказуКте суворому дядi i так на нього дивитесь, як у дитинствi колись дивилися на батька, коли суворий i заклопотаний батько ваш ласкаво подивився на вас та ще й приголубив. - Ну?! - запитуКте. - Песик! Правда, хороший i кровний? Га? Суворий дядя дивиться на песика довго й уважно, а потiм перекидаК свiй погляд на вас i байдуже кидаК; - Кундель! - А менi казали - сетер! - Значить, сетер-кундель! - кидаК дядя. - А як iз ним далi? - трепетно запитуКте ви. - Та що ж далi? На цiм поводку не варто вiшати, хороший поводок. Повiсьте на простiй шворцi. Нi в його папи, нi в його мами сетер у кровi не ночував! Кундель! Пiсля цього у вас удома з тещею гостро-короткий дiалог, пiсля якого теща резюмуК: - Акулiна Кузьмiнiшна женщина не такая, - а вже на сьомому роцi приобщалася й сповiдалася. I нiколи я не думала, i нiколи я не гадала, щоб моя Люда (Люда -це ваша, значить, дружина) могла так помилитися щодо друга ПП жистi, а вона ж у мене одна, i куди я дiнусь, i хто Пй, та й не тiльки Пй, пектиме такi пончики. Невдячнi тепер пiшли молодi люди. Коли мати рекомендуК собаку, то слiд все-таки пам'ятати, що рекоменлуК собаку мати. Бо я мати не тiльки Людi, а я тепер мати й вам. Не може, отже, бути собака не сетер, а кундель! Од кунлеля чую! Людо, дай менi понюхать! Перший собака для мисливця-початк