зав!.. Тут-бо саме Катря його поставила на стiл миску з галушками. Назар моргнув на мене. - Не грiх тому добре повечеряти, хто не обiдав! XXIX Катря хоч i говорить, i жартуК, а, здаКться, все чогось сумна i неспокiйна. Бабуся, сидячи за столом тихенько й величненько, якусь думку собi думала. Тiльки Назар пустуК та вигадуК, та регоче, поблискуючи перед каганцем зубами, а зуби, я ж кажу, як сметана! На того парубка я вже не дивилась. - А що, пташечко, - питаК в мене бабуся, - при молодiй панiП давненько служиш? - Яка вона гарна! - закинула молодичка. - Поможеться, що гарна! - гукнув Назар, - коли дивиться так, що аж молоко кисне! Бабуся зiтхнула важенько: - Годi тобi, годi, Назаре! - А наш пан такий звичайний, - заговорила молодичка, - вiн, мабуть, iзроду нiкого не скривдив. - Дай йому, боже, i пару таку! -промовила бабуся. - Як то тепереньки нам буде! - смутненько каже молодичка. Зiтхнула i задумалась. - Як то буде! - знов тихо вимовляК, дивлячись на мене, начеб випитувала очима. А я мовчу. - Буде, як господь дасть, голубко, - каже бабуся. - Ну, що буде, те й буде, - ми все перебудемо! - гукнув Назар. - А тепер - до галушок берiтесь. А ти, Прокопе, чому не йдеш? Панi тобi в око впала?.. Чи, може, ця краля? Та й моргнув на мене. - Нехай менi та панi й не сниться! - одмовив парубок, сiдаючи проти мене. - Де вона й вродилась така неприязна! Тодi молодичка до мене: - Дiвчино-серденько! Скажи нам усю щиру правдоньку, як душа до душi... Та й спинилась. Всi на мене дивляться пильно... I парубок очей з мене не зведе. Якби менi не той парубок, то все б нiчого, а при йому соромлюся та червонiю, - трохи не заплачу. - Дiвчино! Лиха наша панi молода? - вимовить Катря. - Недобра! - кажу Пй. - Господи милосердний! - крикнула. - Чуло моК серце, чуло!.. Дитино моя! - кинулась до колиски, схилилась над дитиною: - Чи того ж я сподiвалась, йдучи вiльна за панського! Вона вже й оком своПм нас пожерла! Та плаче ж то так, - сльоза сльозу побиваК. - Не такий чорт страшний, як намальований! - каже Назар. - Чого лякатись? Треба перш роздивитись. А вона плаче, а вона тужить, наче вже й справдi ПП дитину панi своПм оком пожерла. - Годi, голубко! - вмовляК Катрю бабуся. - Чого нам дуже тривожитись? Хiба над нами нема господа милосердного? Парубок анi пари з уст; тiльки куди я не гляну, усе на його погляд очима спаду. XXX Повечерявши, поблагословившись, бiжу назад у будинок, а за мною: - На добранiч, дiвчино! - На добранiч вам! - одказала та й ускочила в сiни. Увiйшла в дiвочу, - серце в мене б'Кться-б'Кться!.. Думаю та й думаю... що, як вiн вдивився в мене очима!.. I панi моя теж менi на думку навертаКться: ледве у двiр ступила, вже всiх засмутила... I чого той парубок чiпляКться?.. Бодай же його, який хороший!.. Мiсяць стоПть проти мене уповнi... Ой мiсяцю-мiсяченьку, Не свiти нiкому!.. Пiсня так i пiдмиваК мою душу... Сама не знаю, чого душа моя бажаК: чи щоб вiн знову озвався пiд вiконцем, чи щоб не приходив... XXXI МинаК день, тиждень, мiсяць, i пiвроку збiгло за водою. ЗдаКться, що в хуторi тихо i мирно; цвiте хутiр i зеленiК. Коли б же поглянув хто, що там коПлось, що там дiялось! Люди прокидались i лягали плачучи, проклинаючи. Усе пригнула по-своКму молода панi, усiм роботу тяжку, усiм лихо пекуче iзнайшла. Калiки нещасливi, дiти-кришеняточка, й тi в неП не гуляли. Дiти сади замiтали, iндикiв пасли; калiки на городi сидiли, горобцiв, птаство полошили, да все ж то те якось умiла панi приправляти дорiканням та гордуванням, що справдi здавалось усяке дiло каторгою. Стоока наче вона була, все бачила, всюди, як та ящiрка, по хутору звивалась, i бог ПП знаК, що Пй таке було: тiльки погляне, то наче за серце тебе рукою здавить. А пани-сусiди нашу панПю похвалюють-величають: ото хазяйлива! Ото розумна! Дарма що молоденька, - добре б нам усiм у неП вчитись! Спершу люди на пана вповалн, та незабаром зреклися надiП й думки. Вiн був добрий душею й милостивий пан, та плохий зовсiм, - нiщо з його. Опитувавсь вiн жiнку вмовляти, та не така-то вона. Далi вже i наменути на сю рiч боявся, - мов не бачить нiчого, не чуК. Не було в його нi духу, вi сили. Сказано: добрий пан - не б'К, не лаК, та нiчим i не дбаК. Як почне панi обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то вiн руки й ноги ПП вицiлуК, i плаче, i сам людей лаК: "А щоб вас! А бодай вас!.. От уморять менi друга!" - Не буде з його нiчого, - каже Назар. - Я одразу побачив, що квач, ще тодi, як вiн Устину обiдом нагодував,.. Якби таку жiнку та менi - я б ПП у комашню втручив, - нехай би пихкала! Та й зарегоче на всю хату. Такий уже чоловiк був той Назар: усе йому жарти. ЗдаКться, хоч його на огнi печи, вiн жартуватиме. А що Катря слiз вилила, то де вже тiП й сльози брались. Вiзьме свою дитину на руки та плаче-плаче! А далi й заридаК уголос. I Прокiп дуже зажурився. Усе щось собi думаК i зо мною вже не пожартуК. - Оце ж бо якi ви смутнi! - кажу йому одного разу (се було ввечерi, присмерком). - Чого ви такi смутнiП? А вiн мене за руку, - пригорнув i поцiлував. Заки я схаменулась, його вже й немаК. XXXII Усi люди пов'яли, змарнiли; тiльки бабуся велична, як i була. Як не лаК, як не кричить на неП панi, - бабуся не лякаКться, не метушиться: iде тихо, говорить спокiйно, дивиться ясно своПми очима ясними. I незчуКшся, було, як до неП пригорнешся та й заплачеш, - от як дитина до матерi своКП рiдноП горнеться. - Не плач, моя дитино, не плач! - промовить бабуся стиха, ласкаво. - Нехай недобрi плачуть, а ти перетривай П усе, витерпи бiдочку!.. Хiба ж таки й перетерпiти не можна? Господи! Як же смутно й сумно жилося! Не чути смiху, не чути гласу людського. У двiр душа жива не навiдаКться, - хiба за дiлом, - та так боязко оглядуКться, так поспiшаКться вже, наче йому з пущi вихопитись од звiра лютого йдеться. Спiзнилась якось, вечерявши, та й бiжу хутенько. "I чому хоч Прокiп не прийшов вечеряти!" - думаю. Коли вiн так i вродивсь перед очима моПми! ПереймаК мене i оббiгти не пускаК. - Устино, скажи менi правдоньку: чи ти мене любиш? Утекла б я од його, так ноги мене не несуть. Стою, горю... Вiн тодi мене за руку!.. ОбiймаК, пригортаК, та все питаК: "Чи люби ш?" Такий чудний!.. Посiдали, поговорили, покохались, - усе лихо забулось. Весела душа моя, i свiт менi милий, i таке в свiтi гарне все, таке красне!.. Чого вже, коли й панi постерегла: "Що це тобi? - каже. - Чого ее так розчервонiлась, наче хто вибив? Чи, може, що вкрала?!" XXXIII Боже мiй милий! Як то вже я того вечора захисного, темного дожидаю!.. Звелить панi на вечерю йти - Прокiп мене дожидаК. Перейме та постоПмо удвiйзi, погорюКмо обойко... Бо денноП пори, хоч i стрiнемось, - тiльки зглянемось, словечка не перемовимо, розiйдемось. - На лихо ви покохались! - каже було Катря. - З бiса розумна ти, моя люба! - кепкуК з неП Назар. - Коли б тепер ти вдруге мене полюбила, то б i лапки полизала Кси! - Кохання в мене на умi!.. Менi й вони двойко серце сушать, як подумаю-погадаю... - Чого се ви дiвчину сушите та лякаКте? - озветься бабуся. - Коли вже покохала, нехай кохаК: то Пй судьба така судилася. XXXIV А панi куди далi, то все злiсливша, усе лютiша: аби я трохи спiзнилась, забарилась: "Де була?", та й стрiне мене на панському порозi лиха година. Перво тугою тужила я тяжко, а там усе менi стало не вдивовижу, усяка ганьба байдуже. Сказано: встань, лихо, та й не ляж!.. Було, поки лаК, коренить - несила моя, сльози ринуть, а наплачуся добре, утрусь, - така собi веселенька, жартую, пустую!.. I коса заплетена дрiбненько, i сорочка на менi бiла, - нiкому, було, й не хвалюся. Що менi поможуть? Тiльки своК лихо тяжке згадають!.. А Прокiп наче нiч темна ходить, i вже тодi нi до Пдла, нi питва, нi до розмови. Господи милий! СвоК лихо, чуже лихо, - не знать, що й робити, що починати. У Катрi дитинка занедужала: а тут обiд панам звари, вечерю звари та город скопай, обсiй, - та ще панi гримаК: "Нiчого не робиш, ледащо! Дурно хлiб мiй Пси! Ось я тебе навчу робити!" Цiлу нiч Катря не спить над дитиною. На день благословиться, - до роботи. Бабуся тодi пильнуК малоП, розважаК Катрю; то дитинку до неП винесе, то сама вийде та розкаже: "стихла мала!" або "спить мала!" I такеньки, наче благодать божа, допомагаК, невтомлива, невсипуща. - Чого се ви, Катре, так наддаКтесь, без спочинку? - кажу Пй. - Робитиму, робитиму, поки сили. (А очi в неП так i горять позападавши). Може, вгоджу, може, вмилосерджу! Отже, не вгодила й не вмилосердила. Робила й не спала, поки аж нечувственний сон ПП обняв коло колиски. Прокинеться, - до дитини, а дитинка вже на божiй дорозi. Тiльки глянула на його бiдолашна мати, тiльки вхопила його до серця, - воно й переставилось. I побивалася ж Катря, i мучилась, i радiла: - Нехай же моК дитя, моК кохане-дороге, буде янго лятком божим, - лиха не знатиме моК рiднесеньке! - А далi й заголосить: - А хто ж до мене рученята простягне? Хто мене звеселить у свiтi?.. Дитино моя! Покинула мене, моя донечко! Назар - нiби й нiчого, розважаК свою Катрю, молодим ПП вiком заспокоюК, а в самого вже пом'якшав гучний голос, - потай усiх сумуК. По тiй печалi зовсiм захирiла, занепала Катря. Не то щоб робити, вже й по свiту ходить не здужаК. А панi все-таки: - Чому не робиш дiла? Я тобi те! Я тобi друге! - Тепер я вже не боюсь вас! - одказала Катря. - Хоч мене живцем iз'Пжте тепер! Дала ж Пй себе знати панi!.. - Прокопе! - кажу я. - Що оце з нами буде! - Устино-серце! Зв'язала Кси менi руки!.. XXXV Прогнала панi Катрю з двора на панщину: не вважила й на ПП чоловiка-вiзнику. Пан, нишком од панiП, дав Пй карбованця грошей, та не взяла Катря; вiн положив Пй на плече, - скинула з себе, наче жабу, тi грошi. Як упав же той карбованець на мурiг, - i залiг там, аж зчорнiв; нiхто не доторкнувся. Та вже сама панi, походжаючи по двору, вздрiла i зняла. - Се, певно, ти грошi сiКш? - каже на пана. - Ой, боже мiй, боже мiй! Пан на те нiчого не одказав, тiльки зчервонiв дуже. А Катря не схотiла на свiтi жити. Щось Пй приключилось пiсля тоП наруги. Бiгала по гаях, по болотах, шукаючи своКП дитини, а далi якось i втопилась бiдолашна. Пан дуже зажурився; а панi: - Чого тобi смутитись не знать чим? Хiба ж ти не помiтив по нiй, що вона й здавну навiжена була! I очi якiсь страшнi, i заговорить, то все не путнК... - I справдi, - вхопився пан за те слово, - не повно в неП ума було! Навiжена та й навiжена... Нащо й краще! Порадились помiж собою такеньки та й спокiйненькi собi... XXXVI Згодили якось москаля з мiста за куховара. То ж бо й був чудний! Як зварить панам Псти, сам пообiдаК, то ляже на лавi та все свище, та свище, та свище, та раптом як спiвоне! - дзвiнко-тоненько, помiсь пiвень кукурiкаК. Сьому байдуже було наше лихо; тiльки, було, спитаК: "Сьогоднi бито? - та й додасть: - Iначий i не можна: на те служба!" Назар уже не той став, уже й вiн якось поник, а все жартуК: - Коли б менi хоч один день хто послужив, довiку б згадував! Панi того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловiк вiн хороший, так мене поважаК! А вiн, було, як стоПть перед панiКю, то мов стрiла вистромиться, руки спустить, очi второпигь на неП: "Ловив я рябе порося; втекло рябе порося у бур'яни; то я до чорного поросяти; вловив чорне порося, ошпарив чорне порося, спiк чорне порося..." Такеньки усе чисто одбубонiв i дожидаК, що панi йому одкаже; сам тiльки очима луп-луп!.. А панi йому раз по раз: - Добре! Добре! Усе добре!.. Тiльки ти гляди в мене, - не розледащiй мiж моПми вовкодухами. - Нiколи того не всмiю, ваше високоблагородiе!,, Вклониться Пй низько, вправо, влiво ногами човг! Та i з хати, та на лаву - i знов свище. - Бодай вас! - кажу йому якось. - Коли вже ви перестанете того свисту! Тут горе, тут напасть, муки живiП, а ви... - Не горюй, не горюй, дiвко! На те вона служба називаКться. Он бач, скiльки в мене зубiв зосталось... На службi втеряв!.. Був у нас копитан... ух! Та тiльки ухнув. - А ти що думала? Як у свiтi жити? Як служити? Як вислужитись? Тебе б'ють, тебе рвуть, морочать тебе, порочать, а ти стiй, не моргни!.. I! Крий, боже! Зговоривши теК, знов свистiти! А Прокiп з серця аж люльку об землю гепнув. - Воли в ярмi, та й тi ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпiла i не озвалась! - гримнув на москаля, аж той свистати перестав. Дивиться на його, як козел на новi ворота. - Не така в мене вдача! - каже Прокiп. -Я так: або вирятуйся, або пропади! - А в мене така знов удача: утечи! - зареготав Назар. - Мандрiвочка-рiдна тiточка. - Пiймають! - скрикнув москаль, схопившись. - Пiймають - пропав! Що там у кого було на серцi, а всi засмiялись. - Нe кожний копитан швидкий удасться, - каже Назар, - iнший побiжить, та й спiткнеться. А ти ось що лучче скажи: куди втiкати?.. Од якоП втiк, таку й здибав. Iз дранки та вберешся в переперанку... ' Та все пани, та все дуки... - заспiвав, як у дзвiн ударив. XXXVII У рiк стара панi вмерла. Не хотiлось дуже Пй умирати! Усе молитви, святе письмо читала, по церквах молебнi правила; свiчки перед богами невгасимi палали. Якось дiвчинка не допильнувала, та погасла свiчечка, - велiла дiвчинку ту висiкти: "Ти, грiшнице, i моКму спасiнню шкодиш!" XXXVIII Наша панi журилась i плакала за старою дуже. - Вже тепереньки сама я в свiтi зосталась! Обдеруть мене тепереньки, як тую липку! МоК око всього не догледить; а на тебе, - каже пановi, - яка менi надiя? Ти менi не придбаКш, хiба рознесеш i те, що маКмо. Ти й не думаКш, що хутко вже нам бог дитину дасть. Для дитини, коли не для мене, схаменись, мiй друже! Хазяйнуй, доглядай усього, а найперва рiч - не псуй менi людей. - Що се ти, любко, бог з тобою! ОтеК знов усiм турбуКшся! Та я все зроблю, що хочеш, усе! Такеньки, було, вмовляК ПП. Одного разу хотiв вiн ПП розважити та й каже: - Годi тобi, голубко, клопотатись. Ось послухай лишень, що я тобi скажу: я вже кума пригласив. - Кого ж ти просив? - перехопила його панi. - Свого товариша. Такий славний чоловiк, добрий. - Боже мiй! Я одразу догадалась!.. Запросив якесь убожество!.. Та я не хочу сього й чути! Не буде сього! Не буде! А сама у плач ревний. - Серденько, не плач! - благаК пан, - серденько, занедужаКш!. Не буде того кума; я його перепрошу, та й кiнець. Скажи тiльки менi, кого ти хочеш, того й завiтаю. - Полковника треба прохати, - от кого! - Полковника, то й полковника. Завтра й поПду до його. Ну, iзбач менi, любонько, що я тебе засмутив! -Ото-то й Ксть, що ти мене зовсiм не жалуКш: усе меiiе журиш! - Голубко моя! - промовив пан стиха, - пожалуй i ти мене. Ти, знай, сердишся, кричиш, сваришся; а я сподiвався... Та як заридаК! Панi до його: - Чого се ти, чого? За руки його хоче брати; а вiн затуливсь обома та ридаК-ридаК!.. Ледве вже його розговорила, i цiлувала вже, i обнiмала, насилу стишився. - Та скажи ж менi, чого се ти заплакав? Ну, скажи! - просить його. - I сам не знаю, моя любо, - одказуК пан, нiби всмiхаючись, - так чогось... Нездужаю трохи. Ти об сьому не думай, а насмiйсь менi, що я, наче маленький, розплакався. А сам зiтхнув. - Ти, може, думаКш, що я вже тебе не люблю? - говорить панi. - Нi, любиш. - Люблю та ще й як!.. А вкупцi не можна раз у раз сидiти: треба господарювати, моК серце! Та й поцiлувала його. Уранцi поПхав пан i полковника завiтав у куми. XXXIX Народився син у панiП. Що тих гостей наПхало на хрестини! Обiд справили бучний. Кум-полковник вкотив у двiр сивими кiньми, побрязкуючи, подзвякуючи бубонцями. Сам огрядний, кругловидий, червоний, усе вуса закручуК правицею, а лiвою шаблю придержуК та плечима все напинаКться вгору. Я рада, що менi трошки вiльнiше, - вибiгла до Прокопа, - стою, розмовляю з ним коло рундука. Коли де не взявся пан, - веселий такий, як ще був за свого женихання з панiКю. - Чого се ви тут стоПте обойко? Що розмовляКте? - смiКться. А Прокiп йому: - Пане, оддайте за мене дiвчину! - Добре, бери. Прокопе! Я не бороню. Повiнчайтесь, та й живiть собi любенько. - А панi? - каже Прокiп. Пан зiтхнув i задумався, а далi й каже: - Iдiть за мною! Вiзьми ПП за руку, Прокопе! Сам пiшов у кiмнати, а Прокiп веде мене за ним, стпскаючи мою руку. - Любо! - сказав пан, - я оце до тебе молодих привiв. Чи вподобаКш? А тут у кiмнатi панiв, панiй!.. I полковник помiж усiма, неначе той iндик переяславський, походжаК та все потроху пирхаК. Наша сидить у крiслечку. Зирнула на нас i одвернулась. Усмiх веселий простиг, гнiвно на пана згляне й питаК: - Що се таке? Прокiп кланяКться, просить. - Я вже позволив, - каже пан, - не борони й ти, моя кохана. Дав нам господь щастя, - нехай i вони щасливi будуть! Панi все мовчить та уста гризе. А полковник i вирветься, й загуде, як на трубi: - До пари, бiсовi дiти, до пари! ОбоК хорошi! Треба Пх звiнчати, кумо моя мила. Хочеш замiж, дiвко? - питаК мене, та що хоче моргнути, то й очi заплющить: не моргне, вже несила - випив повно. Усi пани за ним пiдхопили: - Одружiть Пх, одружiть! ЧуКте: кум ваш, полковник, говорить, що до пари... Тодi вже й панi: -Та нехай собi! Ми й незчулися, як за порiг переступили. Кинулись духом i, не справивши нiчогiсiнько, похапцем звiнчалися, щоб ще не розлучила нас панi. Дуже вона гнiвалась на пана: -Як ти мене пiдвiв! - дорiкаК. - Я сього не можу тобi подарувати, як ти мене пiдвiв! - А тобi, - свариться на мене, - тобi буде! "Нехай уже буде що буде, - думаю, - та вже ми побралися!" Велико тiшить мене, що тепер озватись до його можна при людях, глянути на його, що вже - мiй! XL Я зосталась при панiП, як i була. Ще гiрш надо мною коверзуК вона, ще гiрш варить з мене воду та все примовляК: - А що? Яково тобi у замужжi? Покращало? Як не заговорить чоловiк, як не пожалуК, то часом так прийде, що примiг би - крiзь землю пiшов. А зiйдуся з ним, - весело й любо; усе лихо забуду. Тiльки чоловiк мiй куди далi, то все хмурнiший ходить, аж менi серце болить. - Чи ти вже мене не любиш, Прокопе? Вiн пригорне мене та подивиться в вiчi так-то любо, що чую, наче в мене крила виростають. - А чого ж усе смутний, Прокопе?.. От ми вже тепереньки вкупцi навiки. - О, моК серденько! Тяжко було без тебе, а з тобою ще тяжче... Яково-то сподiватись щогодинки в бога - догани тобi та муки!.. А боронити - несила... Важко, Усте! - Як-небудь i зо мною бiду перебудемо, Прокопе. Як на мене, то все удвiйзi легш. - А може, й справдi так,рибонько! Та й усмiхнеться i пожалуК мене. Так-то вже я радiю, як розговорю його, розважу! XLI Жили ми такеньки з бiдою та з журбою до осенi. Тут i зчинилось... Одного дня трусили в садку яблука в кошi, а чоловiк мiй струшуК та все з яблунi на мене поглядаК то з-за тiП гiлки, то з-за тiП. Трохи вже й притомилась бабуся, - сiла одпочити. - От уже й лiтечко красне минулося! - промовила, - сонечко ще свiтить, та вже не грiК. СеК кажучи, роздивляКться навкруги. - Устино-голубко! Адже ото неначе дiтвора з-за лiси визираК? - питаК мене. Я гляну - аж справдi коло тину купка дiток. - А що, дiтки? - питаК бабуся, - Чого прийшли, моП соколята? Малi мовчать та тiльки оком закидають у кошi з яблуками. - Ходiть лишень ближче, хлопченята: я по яблучку вам дам! - каже на Пх бабуся. Дiтвора так i сипнула в гад. Обступили стару, як горобцi горобину, а стара обдiля Пх, а стара обдiля... Загуготiло, загомонiло коло нас: звiсно, дiти. Коли се зненацька як гримне панi: - А то що? Перелякались дiти. Которi в плач, а хто в ноги, - тiльки залопотiло. I в мене серце заколотилось. Бабуся спокiйненько одповiщаК: - Се, - каже, - я по яблучку дiткам дала. - Ти дала? Ти смiла? - заверещить панi(сама аж труситься). - Ти, мужичко, моК добро крадеш!.. Злодiйко! - Я - злодiйка!? - вимовила стара... Зблiдла, як хустка, i очi Пй засяли, i сльози покотились. - Бiльш красти не будеш! - кричить панi. - Я тебе давненько пристерiгаю, - аж от коли пiймалась... Панськi яблука роздавати! - Не крала я зроду-вiку мого, панi, - одмовляе стара вже спокiйно, тiльки голос ПП дзвенить. - Пан нiколи не боронив, сам дiтей обдiляв. Бог для всiх родить. Подивiться, чи для вашоП ж душi мало? - Мовчи! - писнула панi, наскакуючи. Хруснули вiти. З-за зеленого листя визираК мiй чоловiк, та такий у його погляд страшний! Я тiльки очима його благаю. - Злодiйка! Злодiйка! - картаК панi бабусю, вкогтившись Пй у плече, i соваК стару, i штовхаК. - Не по правдi мене обмовляКте! Я не злодiйка, панi! Я вiк iзвiкувала чесно, панi! - Ти ще зо мною заходиш? Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю! Захиталась стара: я кинулась до неП; панi - до мене; мiй чоловiк - до панiП. - Спасибi, моя дитино, - промовляК до мене бабуся, - Не турбуйся, не гнiви панiП. А панi вже вчепилась у моП коси. - Годi, панi, годi! - гримнув чоловiк, схопивши ПП за обидвi руки. - Цього вже не буде! Годi! А панi у гнiву, у дивi великому, тiльки викрикуК: - Що? Як? Га? Схаменувшись трохи, до Прокопа. А той своК: - Нi, годi! Тодi вона у крик. Назбiгалися люди, дивляться. Пан що було в його духу пригнався. - Що се? Мiй чоловiк випустив тодi панiю з рук. - От твоП щирiП душi! - ледве промовила панi. - Дякую тобi!.. Та чого ж ти мовчиш? - скрикнула ще голоснiш. - Менi мало рук не вломили, а ти мовчиш! - Що се поробилось? - питаК пан на всi сторони у великiй тривозi. Панi й почала: i обiкрала ПП стара, i всi хотiли ПП душi, - такого вже наковчила! Сама i хлипаК, i кричить, i клене, що вже i пан розлютувався. Як кинеться до мого чоловiка. - Розбишака! - Не пiдходьте, пане, не пiдходьте! - озвався мiй понуро. - Е, бачу, - каже пан, - тобi тут мiсця мало. Постой же: розбишатимешся у москалях - скiльки хотя! Панi аж верещить- - У москалi його, у москалi!.. Тепер i прийом у городi; зараз i вези його! - Вiзьмiть його! - крикнув пан на людей. - Зв'яжiть йому руки! Прокiп не пручався, сам руки простиг, ще й всмiхнувся. А Назар пiд той гук до мене: - Чого злякалась? Чого плачеш? Гiрше не буде!.. От чи буде краще, - не знаю... XLII Повели Прокопа в хату. Сторожа стоПть коло дверей. На дворi вiзок запрягають, Назар запрягаК конi пiд пана. Довго думав мiй чоловiк, - далi каже: - Устино! Сядь коло мене! - Що ти починив, мiй голубе! Що ти сподiяв! - говорю йому. - А що я сподiяв? Будеш вiльна, - от що! Будеш вiльна, Устино! - Воля, - кажу, - та без тебе! Так менi гiрко стало!.. - Воля! - покрикне вiн, - воля!.. Та на волi i лихо i напасть - нiщо не страшне. На волi я гори потоплю! Акрiпаку хоч як щаститься, усе добро на лихо стане. Аж ось заторохтiв на дворi вiзок. Повели Прокопа. Я, в чiм була, схопилась до його на вiзок. Стара мене благословляК i його: - Нехай вам мати божа допомагаК, дiти! - А сльози тихi так i бiжать з очей ласкавих. Помчали нас. Як то ще панi не схаменулась про мене, наставляючи на дорогу пана: не пустила б! Џдем мовчки, побравшись за руки. Я не плачу, не журюся, тiльки серце моК колотиться, серце моК трепечеться... Пiд'ПжджаКмо до мiста. Пан закурiв коло нас i випередив. В'Пхали в мiсто. Хутко проторохтiли улицями. Коло високого будинку стали. Випустив Прокiп мою руку: - Усте, не журися. Повели його до прийому. Я на рундуцi сiла, як на гробовищi. - Не вдавайсь у тугу, - каже Назар. - Бiс бiду перебуде: одна мине - десять буде. А сам почав уже сивим волосом, як снiжком, присипатись; розважаК мене, а самого, видно вже, що нiхто не розважить. Коли виводять мого чоловiка... Боже мiй, свiте мiй! Серце в мене замерло; а вiн веселий, як на Великдень... XLIII Зосталась я з чоловiком у мiстi. Перебiгла година тая швидко, як свята iскра спахнула, та довiку не забуду! Зараз мого чоловiка приручили дядьковi, москалевi iстньому, iзучатись вiйськовоП науки. Дядько був станом високий, очi чорнi; волосся i вус, як щетина, пужаться; ходить прямо; говорить гучно; поводиться гордо. От ми йому кланяКмось, а вiн нiчого; тiльки понуро оглядаК Прокопа. ДаК йому Прокiп грошi: - Вибачайте, дядьку, що мало: крiпак не багацько розгорюК. Дядько кашлянув, плюнув: - Ходiм! - Ходiм на мiсто, дружино моя, погуляймо! - каже менi Прокiп. Та й пiшли. Ходимо улицями i заулками, гуляКмо собi, а вiн питаК: - А що, Устино, чи ти чуКшся, що вже ти вiльна душа? Та й смiКться, заглядаючи менi в вiчi. Хоч як було менi невпокiйно, хоч як тужило моК серденько, а й я всмiхнулась i нiби чогось радiла. Набрела я й хатку таку, що наймалась, а грошей нема. Та й добути звiдки? Продати нiчого. Я поПхала - нiчого не взяла. Та й не великi скарби були там у мене: кiлька сорочок, та спiдниць двi, та ще там якась юпочка та кожушаночка. Не до того менi було тодi, щоб те забирати, а послi вже панi не оддала. От я й надумала собi: "Пiду я поденно робити!" Порадились iз Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала. СвоК лихо оповiстили, питаКмо, чи буде ПП рада на те, щоб ми поденно за хату Пй сплачували. - Добре, - каже, - будуть грошi, оддаватимете поденно, а не будуть, то я й пiдожду вам. Ми й перебрались до неП в хату. XLIV Хазяйка наша була удовиця старенька, привiтна й ласкава, а що говiрка! РозказуК та й розказуК, та все про своК лихо, що весь рiд Пх звiвся, що сама вона в свiтi зосталась, як билина в полi. ЗiтхаК раз у раз, частенько, було, й сплакне. Та й за нами чимало вона слiз вилила: як, було, сидимо з чоловiком укупцi та говоримо, вона й почне плакати та примовляти, що - ось ми молоденькi, ось ми i хорошi - нiвроку: жити б та жити та людей собою веселити... ПрикладаК та й плаче. Ми вже ПП вмовляКмо! Хiба тодi ущухне, як надiйде дядько та гримне на неП: знов баба кисне! А вона його боялась дуже, що такий вiн: анi до його заговорити, анi його спитати. - Що се за чоловiк у свiтi! - каже, було, стара. - Який же вiн грiзний та неласкавий - нехай бог боронить! Чи вiн нiколи роду не мав, чи що такеК? Бог його знаК! Рано-ранiсiнько схоплюся; бiжу на поденщину. Повертаюся пiзно. В руцi в мене заробленi грошi. Весело поспiшаюсь додому. Ще на дорозi стрiне мене чоловiк; любо та мiцно стисне за руку i спитаК тихенько: - Чи добре натомилась, Усте? XLV От якось сидимо ввечерi: москаль на лавi з люлькою, хазяйка коло вiконця, а ми з Прокопом оддалiк. Сидимо мовчки всi; коли у дверi хтось - стук-стук; а далi: - Здоровi були! - гукнуло щось за дверима. Се ж Назар! Увiйшов i стоПть перед нами, стелю пiдпираючи: люлька в зубах; i сивизна, ти б казав, у густi кучерi поховалась. - Хазяйцi i всiм нехай бог помагаК! - Спасибi! Милостi вашоП просимо! - вiтаК його стара. - Звiдки се ти взявся, Назаре? - питаК Прокiп. - От наче з землi вийшов! - Я звiдти, - каже, - звiдки добрi люди мандрiвки виглядають. Дядько поворушивсь, - поглядаК на дверi. - А чого се крутишся, пане москалю? ОднiП вiри, - не цурайся. Дядько все дивиться на вiкна, на дверi. - Овва, який же баский! Чи не вiтра в полi хочеш пiймати?.. Да ти й сам, бачу, степовик... От же й не пробуй - не пiймаКш. А лучче дай менi люльки запалити... Як же вам ведеться тут? - питаК нас. - Почому в мiстi молодицi моторнi та гарнi? - моргаК на мене. - А в вас там як? - питаю в його. - Як?! На вибiр дають, на людськую волю: хоч утопись, хоч так загинь. - Ох, менi лишечко! Годино моя! - зажурилась хазяйка. ' Дядько тiльки вуса покрутнув. - А стара? - питаю. -Живе. Стара все перетерпить. КланяКться вам. Питаю за себе, що там панi казала. - Еге! Було за вас обох пановi на горiшки: "Через твiй, - каже, - розпуск двох робiтникiв утеряли! Хто ж дурнем зостався?" - се все панi; а я скажу: дурень не дурень, а, стоячи перед нею, на розумного й трошки не походив. Хазяйка тим часом вечеряти просить. А Назар достав iз-за пазухи пляшку горiлки i поставив на столi. - Вип'Кмо, - каже, - по повнiй, бо наш вiк недовгий!.. Бувайте здоровi, в кого чорнi брови! А дядько: - Що се, - каже, - за горiлка? Лучче води напитись, як такоП горiлки! - Коли хто схоче, то нап'Кться й води, - озвавсь Назар. - Горiлочка, здаКться, добра, - каже хазяйка. - Бодай тому шинкаревi таке життя добре! - одгримнувсь дядько. А проте випив iще, iще й iще. Вип'К i сплюне, налаК i знов вип'К. Стара дивуКться та головою хитаК, а далi вже не стерпiла: - Що ж ви так ПП гудите? - Не твоК дiло, бабо! - гукнув дядько. - Для приятелiв п'Кмо всяку. - Та на здоров'ячко ж! - Знайте нашу московську добрiсть! - додав Назар. ВечеряКмо, говоримо; а дядько п'К та й п'К, та й п'К. Зблiд на лицi й на стiл схилився. Дивиться на нас iз чоловiком та й каже: - Ой ви, молодята, молодята! Недовго житимете вкупцi... Та годi, не журiться!.. Пожили, порозкошували - i буде з вас. Бува й таке, що з сповиточку ласки-добра не знаКш, - вiк звiкуКш пiд палкою... Отак живи!.. Без роду, без плем'я, без привiту, без совiту, - на всiх розкошах! А стара тодi до його: - А де ж ваш рiд, дядечку? Звiдки ви самi? - З кантонiстiв! - одказав похмуро москаль. - 3 тих, коли чули, що нас у холеру поменшало. Роду нема, не знав i не знаю. - А матуся ваша? - Казав: не знаю!.. Чого дурпо розпитувати? - Отакеньки i я тепер безрiдна! - каже хазяйка хлипаючи. - Iще й вона мiж люди! - гукнув москаль. - Що твоК лихо!.. Плюнуть! Он лихо, то лихо: що нiкого тобi згадати, нiхто й тебе не згадаК; нiкуди пiти й нiде зостатись. Усi тобi чужi, i все, усе чуже: i хата, i люди, i одежа... Степовик! -мовляв (до Назара)... - Так, брате! Мене з стенiв узято... Ну, i славнi, мабуть, тiП степи були!.. Дай, бабо, горiлки! Вип'Кмо до дна, бо на днi молодiП днi! А в самого сльози котяться-котяться. I смiКться вiн разом, i горiлку п'К... Далi вже як упав па лаву, так i заснув. - Ну, по сiй же мовi та будьмо здоровi! - каже Назар. - Прощай, Прокопе-брате!.. Та ось трохи не забув. Принiс я тобi грошенят крихту: п'ять карбованцiв. Поживай здоров! - Спасибi, брате! Не знаю, коли вже я приможуся тобi вернути. - Гай-га! Аби живi були! Се не панськi грошi - братерськi: ними не зажуришся. Я собi зароблю: тепер я вiльний хоч на пiвроку; з собаками не пiймають. Та й пiшов, попрощавшись. Тiльки його й бачили. XLVI Господи милий! Яке ж то життя тодi наше було! Хоч i з бiдою, хоч i з лихом, а таке ж то любе, таке благодатне! Легко зiтхнути, весело глянути й думати: що зароблю, то все на себе; що й посиджу i поговорю, - нiкого не боюся; робитиму чи нi, - нiхто мене не присилуК, нiхто не займе. Чуюся на душi й на тiлi, що й я живу. Коли так навеснi чутка: москалi виходять у поход! - Неправда сьому! - вмовляю себе; а серце моК одразу почуло, що правда. А тут i наказ: у поход, у поход лагодитись! Прокiп мене розважаК, доводить менi, що се лихо дочасне, що повернусь, каже, - будемо вiльнi. - Так, так! - кажу, - так, мiн голубе! А серце моК болить, сльози ринуть. Вже й день походу намiчений. Пiшли ми в хутiр попрощатись. Панiв не було дома; тiльки бабуся сама на господарствi. Бабусечко ж моя люба! А я ПП здалеку па вздвiр'П пiзнала, а пiзнавши, заплакала. Душею живою вона тiльки жива була. Прибiжу до неП, обiймаю, як матiр рiдну. - Чого ти плачеш, моя голубко? - питаК мене стиха. - Оце ви тут зостаКтесь, у сьому пеклi! - Та вже ж тут, пташко. Тут я родилась, тут я хрестилась, тут сиротiла... тут i вмру, моя дитино. - Та до смертi терпiтимете? - I терпiтиму, пташко. Поблагословила вона пас, як дiтей рiдних, обдiлила, чим ма.'iп. Попрощалися ми, пiшли... Та й не раз, не два обертались, дивились. На порозi стоПть бабуся; навкруги тиша; скрiзь ясно; з поля вiтерець вiК; з гаПв холодок дише; десь-то вода гучить; а високо над усiм граК-сiяК вишнК промiняКте сонечко... XLVII Провела я чоловiка аж до КиКва. У КиКвi служити зосталась, а вiн з вiйськом кудись далеко на Литву пiшов. - Не суши себе слiзьми, серденько! - приказував. - Я вернусь... сподiваюся. Сподiвайся й ти. Дожидай мене! Дожидаю... Що яка ти, служба, довга! Уже сiм год, як вiн пiшов. Чи то ж побачу коли?.. У своКму селi не була. Перечула через люди, що всi живi. Ведеться так, як i перш велося. Бабуся живе, терпить, а про Назара нема й чутки. Служу, наймаюся, заробляю. Що наша копiйка? Кров'ю обкипiла! Та iнколи й менi так легко, так-то вже весело стане, як подумаю, що аби схотiла, - зараз i покинути ту службу вiльно. Подумаю такеньки - i року добуду. Якось розважить мене, пiдможе мене та думка, що вiльно менi, що не зв'язанi руки моП. "Це лихо дочасне, не вiчне!" - думаю. То як же менi свого чоловiка забути хоч на хвилинку? Вiн мене з пекла, з кормиги визволив!.. Та мене й бог забуде! Вiн чоловiк мiй, i добродiй мiй. Поздоров його, мати божа: я вiльна! I ходжу, i говорю, i дивлюсь - байдуже менi, що й К тi пани у свiтi!