Марко Вовчок. Оповiдання ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ЛЕДАЩИЦЯ I Панi наша була не перволiток та й не яка стара; а з себе була висока, огрядна, говiрки скороП, гучноП. Вбиралася шпетненько - шнурочок до шнурочка, гапличок до гапличка. Ходить, було, як намальована. I в кiмнатах у нас було гарно: вичищено, вилощено, покрашено, - i крiслечко, i столичок, усе як слiд, по-панськiи. Було, панi кам'яних цяцьок понаставляК, чарочок, мисочок з зеленого, з червоного скла. Був у неП i собака з мiдi кований, i зайчик череп'яний, мережанi ушка. Все те нi до чого, а вкупi воно блищить i на очi навертаКться, i рябiК - аж б'К. А найдорожча штука-висiв у неП на стiнi пан мальований, чорнявий, як жук, а хмурий, як нiч, з золотими перснями на руцi, - ПП батько покiйний, князь вельможний. Хто, було, не прийде до панiП з гостей, кожному панi оповiстить: "Се мiй татонько покiйничок!" Знала вона, як з ким поводитись, як заговорити, як глянути, зiтхнути. Прийде якнй-небудь бiдолах, то вона йому гучно говорить: "Це мiй батько - князь!" Другому, пихатому, багачевi, зiтхаючи: "Ото, як мiй батенько живий був, - ось iз його малювання, - не знала я бiди!" А третьому, щирому й молодому хлоп'ятi: "Що, - каже, - те свiтове - i вельможнiсть, i багатство? От був мiй панотець - князь, великого чину дойшов..." Отже, то сяк, то так, а кожному розкаже, що вона князька дочка. А про те не згадувала, як жукуватий князь прогайнував усю батькiвщину, зоставив Пй тiльки будинок невеличкий у мiстi з садочком i двором, бо то була ПП материзна - того вже не змiг прогайнувати. Чотири кiмнаточки було кругленьких в тiм будинковi: створчатi вiкна, рундучок з пiддашшям. За будинком садочок густий, старий вже. Зелений двiр травою високою порiс; од ворiт двi стежечки по йому бiгло узеньких: до будинку одна, друга до хати. Серед двору гiлляста яблуня стояла. Половину будинку панi оддавала якимсь паничам пiд найми; ще й столувала Пх, - з того й жила, небога. А чоловiк ПП десь далеко служив; ми його й не бачили. Та й панiП було байдуже. Паничi скучати Пй не давали: щодня, щовечора з нею бавились, то в карти грали, то пiсеньок спiвали... Не гадки нашiй панiП по такому життю... II Мене Пй подаровано. Я родом iз Глущихи; була колись Iваньковських панiв... Жила я в батька-матерi, - боже мiй милий! Тепер спогадаю, як-то жилось тодi менi! Оженився наш пан, i взяли мене на вслугу до молодоП панiП. А вона, ся вже моя панi, у пригодi якось Пй ставала. ГостюК, було, мiсяць або й бiльше, догоджаК Пй. От як стала вона жалкуватись: - Що менi робити? Нема слуги! Чи не дасте ви менi яку з ваших? - Чому нi? Берiть собi, котру схочете. То вона i взяла мене, i завезла з собою од роду мого, од родини. Без мене i батько i мати померли; без мене рiд увесь перевiвся. Зосталась я сама одна у свiтi. Жила я в панiП рокiв з п'ять. Спершу я сама була в неП, а далi, як уже столовникiв завелося багато, панi взяла свою крiпосну молодицю з дочкою. Доти панi Пх держала у якихсь приятелiв своПх, бо в неП, окрiм сього двору, не було нi садиби, анi кроку землi своКП: усе спродане, - тiльки оцю молодицю з дочкою до вслуги Пй придано. Князь то так, панотець ПП вельможний, похазяйнував. Далеко десь були вони завдатi, i довго панi виважала, поки зважилась Пх до себе забрать. А вони ще якось були з вiльного роду, козаки, чи що: якось-то ними князь той жукуватий неправдою завладав, то й опасувалась небога держати Пх у мiстi, щоб не збаламутились за вiльнiсть Проти неП, зайшовши у ради, в совiти з городянами. Молодиця звалася Чайчиха Горпина, дочка - Настя. Не великомовна була та Чайчиха, не привiтна: якась хмара повила ПП навiки. Чи панi свариться, чи б'К (бо хоч панi i не зла була, а все часом попоб'К), чи сам спiдницю даруК або хустку - Чайчиха прийме усе мовчки й одiйде. Роботяща, покiрна людина здаКться з неП, поки не глянеш на тi брови здвигнутi, чорнi, на тi очi ямкуватi, огнем блискотючi. Якось було менi смутненько. От я й плачу собi, сидячи на лавцi. Звiсно, чоловiк i в щастi, то часом смуток обiймаК - не то що нам. Воно кажуть: привикнеш!.. Нi!.. Втомишся терплячи, то й здаКться тобi, що все тобi байдуже, - та разом прокинеться лихо. Часом одно слово... А що ви думаКте? Часом бiйку забудеш у годину, а якесь там слово гiркеК вразить тебе до самого серця, - мiсяцi, роки пам'ятатимеш... Сумно менi було, i перемовити щире слово жадалося. А Чайчиха коло печi пораКться. - Горпино! - кажу. - Ось я журюся, я плачу, а ви все однаковi. Так вам, мабуть, бог дав!.. Певно, що й ви лихо знаКте? Вона скинула на мене чорними очима, немов питала, яка в мене думка, та й одказала: - Чому нi? - Господи! - кажу знов. - Як я колись молодого вiку жила в батька, в матерi! - А я, - каже, - вiк iзвiкувала, усе тягаючись по чужих дворах. Та й змовкли ми. - Ви сиротою зосталися змалку, Горпино? - знов питаю. - Нi, мене взято з сiм'П маленькою. Батька й матiр ледве зазнаю. I вони чи пiзнали б, упослi мене побачивши!.. Та не бачили - вмерли. - А чоловiк ваш, небiжчик, звiдки був родом? - З того села, де я жила з панами, з ГорiКвки. Дворак був. - I довгенько ви жили з ним? - Пiвроку. - Господи! I не нажилися! Що ж то йому за лихо сталося? - Сп'янчивсь i вмер. По сiм словi вийшла з хати, i вже нiколи я до тiКП речi з нею не верталась. III Було надвечiр одробимось, панi куди в гостину пiде, - сидимо коло ворiт. То з тим перемовимо, то з другим, - спитаКмо, привiтаКмо, а Чайчиха мовчки сидить. Настя щебече з сусiдчиною дiвчиною. Жила проти нас мiщаночка. Сирiтка була, КривошиКнкова звалася. Така славна дiвчина була! Очi в неП були яснi, коси довгi, великi, чорнорусi, а личко - як яблучко. Було, як не побачиш, весела собi, щебетлива, i голосочок був у неП - наче струмочок прудко бiжучий. Дуже вони з Настею любилися: як сестри рiднi - все, було, вкупцi. Дiла небагато в Настi: ще тодi вона тiльки з дiтей виходила; от собi й щебечуть щебетушечки. А Горпина все сама, все мовчить. - Горпино! - кажу, - чому ви хоч з дочкою своКю не поговорите? Веселiш вам було б... - Яка ще з нею мова? Вона ще дурна, нехай перше розуму дiйде. - А на мене, - говорю, - то я б iз малою дитиною розмовляла. Нехай менi спочуК абихто! СвоП думки-гадки повимовляю, поплачу... - А дитина то п'ятому, десятому оповiщатиме, яке ваше горе... На те воно молоде в бога! - Що ж! - кажу;- добрий чоловiк пожалкуК!.. На те менi Чайчиха нiчого не вiдказала. А дiвчина в неП була хороша, як квiтка. I така вона була якась палка, чующа... Вже, було, як зажуриться чим, то аж занедужаК; як же весела - що то за жарти, що в неП за пiснi, за вигадки!.. Шамка, легка, станом струнка, волосом чорнява, а що вже очi! Там були такi, що й без мови говорять. От iнше то поплаче собi тихенько, зiтхне, та й годi; а весело - всмiхнеться. Нi, воно було у горi, то сльози виплаче, у радощах - смiх висмiК. Що спочуК, то з самоП душi, з самого серця, щирого, киплячого... От i росла вона, i виростала. IV А Чайчиха щодалi, усе вона хмурнiша - от мов хмара чорна. I замiчати я стала, що вона почала кудись ходити. Увечерi пiзно якiсь до неП люди приходять, i довго вона з ними говорить. Я собi мовчу, в неП не питаю. Коли одного дня - бачу, iде у двiр чи москаль, чи хто його зна, - з червоним комiром, такий пикатий, усатий, i питаК, чи дома панi. От я кажу: "дома", а сама - зирк: Горпина стоПть на хатньому порозi бiла як хустка i проводить того москаля очима. Я аж злякалась. До неП: "Що вам, Горпино?" Вона тiльки менi рукою махнула. Оддав той москаль бумагу якусь панiП. Вона ж, як прочитала, розгнiвалась, стривожилась. Написала щось i дала тому москалевi. Вiн понiс. Незабаром прийшов якийсь пан-черевань, i стали вони удвох iз панiКю радитись. Панi так i сипле словами, i хусточкою очi обiтре, i руками сплесне. Дала йому грошi. А вiн усе слухав, брови пiднiмаючи та по крiслечку нiгтями стукаючи. Грошi взяв i, сховавши в кишеню: "Не бiйтесь, - каже, - нiчого не бiйтесь!" Панi йому дякуК, до ворiт проводить i там дякуК. Приходжу я та й розказую Горпинi. - Що се таке? А вона тiльки зуби зцiпила та простогнала нiби: "Знала я, знала!" Я нiчого не розумiю. А тут приходять якiсь судовiП два панки. Велiли Горпинi стати перед себе, а самi сiли. Один табаки понюхав, другий хусточкою обтерся, та й питають. - Ти, молодице, вiльностi шукаКш? А вона: - Я. - Попадешся у бiду, дурна! Лучче служи своПй панiП та роби. Вона мовчить. - ЧуКш? РозумiКш?.. Гляди ж, шануйся! Не зводь напастi на себе! ПочуКмо iще - негарно буде! Та й пiшли. Хочу я Пй слово сказати... та гляну на неП - не вимовлю. Сiла вона та голову на руку схилила. Не плаче, не тужить - як замерла! I Настя тут стоПть; задумалась i на лицi мiниться. V Господи, як вже сварилась панi на Горпину! I на очi ПП не пускала тижнiв iзо два. А Настя менi якось i каже: - Так от чого матуся така думна ходила!.. Ось чим журилась! Отож вона менi, маленькiй, було, розказуК про наших батькiв вiльних, та й сама волi забажала! Веселiша вона тодi була, - каже, а сама задумалася, зажурилася, - не така, як тепер... РозказуК, було, менi прядучи казки, як нашi батьки вiльними козаками по Днiпру жили, i пiсень гарних про ту старовину спiвала. А я Пй говорю: - То чого ж се ти й собi, Настусю, усе думаКш? - Та все менi, - каже, - давня воля сниться, чогось менi невпокiйно: усе чогось дожидаю, сама не знаю чого... I думки моП мiшаються, i сон мене не бере; а засну - все сниться, що на волi!.. VI А Настя вже шiстнадцятий рочок починаК. Панi гаптувати ПП учить, шити: розумна, жвава вона, швидко й навчилась - на свою голову: панi зрадiла та чужу роботу почала брати. Було, кому треба, вона погодиться: "Маю тут сусiдку-молодицю; вона гарно шиК", та й дасть Настi пошити. I добрi грошi вона брала, й багато роботи Пй давали. Настя сиди та ший. А воно таке молоде, юна ще така, а в неП ще серце од кожного слова кипить, в неП ще думки рояться веселi дiвочi, ще б молоденькiй порозкошувати, по зелених садках тихими вечорами, красними зорями побiгати, любих речей, проти мiсяця стоя, послухати. Ну, що ж робить! Iнша, кажу, поплакала б та й сумирилась. Настя не така вдалася. Скiльки вона слiз вилила, боже мiй, свiте мiй! Станула як вiск. Яснi очi веселi стемнiли, i стала вона похмура, як ПП мати. VII Якось панi пiшла в гостину i нiкого з столовникiв дома не було. Ми з Чайчихою, упоравшись у хатi, пiшли до Настi. А Настя шила у паниному покоП. Увiйшли, а дiвчина, затулившись руками, ридаК-ридаК! аж задихаКться. - Що тобi, Насте? - питаю. А Чайчиха тiльки глянула на дочку, нiчого не сказала й сiла. - Що тобi? Настя менi в вiкно показуК, на улицю киваК. - Що там, голубко? - Там люди! - покрикнула. - Живуть, ходять собi, на божий свiт дивляться, а я отут над чужою роботою пропадаю. - О, пташко! - я вмовляти. - Хiба в Пх горя немаК, в тих людей! - То що - горе? Я горя не боюся... Менi гiрш: я не знаю нi горя, нi радощiв; я мов камiнь тут каменiю! Гляну на Горпину, а вона сидить, слухаК, наче Пй ся пiсня вiдома, - i головою не поведе. Зiтхнула Настя важко, обтерла сльози дрiбнi та й каже: - Сядьте ближченько, мамо! Погомонiть, тiточко, розговорiть мене. Що тут менi Пй говорити! - Ти, Насте, не журися, не плач... А вона, не вважаючи, не слухаючи, як кинеться до матерi, як ухопить ПП за руки: - Мамо, мамо! Скажiть менi словечко, скажiть! Моя душа переболiла... моК серце схне! - А що я тобi казатиму, дочко? - заговорила Чайчиха похмуро. - Поради нема! Коли тут хтось - шам, шам! - Панi, - кажу, - панi! А вона в дверi. VIII - От, - крикне панi, - який собор! Аби я з двора, то й не питай роботи! Бере сорочку в Настi, дивиться: - Та ти й не шила, мабуть, нiчого, га? - У мене голова болить, - одказуК Настя понуро. - А гав ловити, то в тебе й не болить тодi голова?.. Ледащице! У матiр удалася! Може, й тобi на волю заманулось? Ось я вам дам волю!.. А сама на порозi стоПть, не даК й нам з Чайчихою пройти. - Я ПП годую, я зодягаю, я ПП на свiтi держу, а воно, ледащо, менi робити не хоче! - Може, собi роблю? - каже Настя, да так-то вже гiрко каже тiП слова. - Може, собi заробила що? - Ти менi смiКш так одвiтувати? Я ще тебе не вчила! - та й стала ПП бити. - Бийте, бийте, - покрикнула Настя, - та й за се кажiть дякувати! - Мовчи ж! Мовчи! А то буде на ввесь вiк тобi лиха! - Нехай буде! Гляну я - панi у гнiву, розгорiлась. Гляну на дiвчину - блiда, грiзна, сама розпач гiркая! Гляну на Чайчиху - хмара хмарою! Та, на наше щастя, столовники надiйшли. Панi випхала тодi Настю за дверi. - От життя моК! - жалкуКться. - Яке ледащо, та й те грубить менi. А за що? Що не школено по-хазяйськiй, не бито, як у iнших. О, мiй татонько! - зиркав на мальованого князя, а в самоП очi такi зробились, як у його, в самоП така морщина мiж бровами. - Чи думав ти, чи гадав, що твоя доня - княжна - мусить iз тою негiддю поганитись, клопотатись! А столовники Пй: - Та годi вам клопотатись! Чи стоПть того ледащо, щоб ви себе турбували? Нумо вечеряти!.. Життя наше, життя! Молодого вiку робиш-робиш, а сам в убожествi, в ганибi, - i такеньки старiсть нахопиться... По чiм вас, молодi лiта, згадувати?.. IX I вже в нас у хатi нi мови, нi говiрки. Чутно з покоПв, як там смiються, говорять, жартують голосно. Панi, було, на картах столовникам долю вгадуК або що розказуК, iнодi спiваК, - i все про якогось друга милого спiваК: "Чому друг не любить, забуваК, чому не буваК..." Себто свого пана згадуК, чи що... А в нас тихо. У печi палаК. Я в кутку, Настя у другому, понура. Чайчиха коло печi, як хмара, хибаКться, робить. Убiжить, було, сусiдочка-дiвчина до Настi: - Настусю, йди-бо до нас! Поговоримо... Чого така смутна? Коли вже тебе панi не пускаК, то ти тим не журись; а ось як годинонька вiльна, то собi й погуляй, надолужи, що втеряла! - Не надолужу, сестрице, не надолужу! - скаже гiрко так, аж та, весела щебетушечка, голiвку схилить, зiтхне i змовкне. Коли ее так уже почалося: як вечiр, то й нема Настi. I так було не два, не три вечори. Одного вечора ми й спати полягали - ПП нема. Удень ПП не бачили: робила при панiП, а ввечерi знов зникла. Не лягла Чайчиха, сидить П дожидаК дочки. I я собi не сплю: сумно менi такеньки, мати божа! I от iде вона вже вночi, вже зорi поперед нею мерхнуть. Iде вона, а мати стрiча й питаК: - Де була, дочко? А голос у самоП, як струна перебита... - Не питай мене, моя мати! Не питай! - одкаже Пй Настя. I задзвенiли слова ПП по хатi, як плач... I почне Чайчиха: - Що се ти робиш, дочко? Що ти собi задумала? Чи не на мою голову безталанну? А дочка лягла; лежить - нiма, мов убита. - Де ти була? Де ти була, дочко? Нi просьби, нi грозьби не чуК - нiма. Х На другий день увечерi Чайчиха бiля ворiт зажидаК. Вибiгла дочка, вона ПП за руку: - Куди йдеш? Вернись! Завернула, привела до хати, i цiлiсiнький вечiр просидiла Настя у кутку, руки схрестивши, дивлячись у землю, слова не промовивши. I вже так пiшлося: аби мати не догледiла - дочка втече. Як вже не просили, як не благали - нiчого не сказала. Ми й слiдком за нею слiдкували, - iде вона, оглядаКться, а загледiвши, що ПП доганяють, побiжить, як полетить на крилах: не дожене i молоде, не то що пiдбита мати або й я. Анi слiз, анi слiв не чуК, не вважаК. Як-то сумно було в нас у хатi! Як-то тихо, глухо!.. По тижнях слiвця, було, не промовимо любого. Я було й хочу озватись до матерi або до дочки, - не зважуся, хiба тiльки подивлюсь на Пх. Одного вечора сидимо ми з Чайчихою в хатi. Пани вже спать полягали, усе тихо. Настi нема. Довгенько сидiли ми. Тiльки й чути, як вiтер у садку зiллям колисаК та соловейко свище-щебече. Коли знеобачка Настин регiт почувся. Аж ми iздригнулись. Я злякалась... А Настя розчахнула дверi з гуком, стала на порозi й смiКться. В хатi каганець ледве-ледве свiтив. СтоПть вона така червона, очi горять! СтоПть i смiКться. Мати проти неП стала, дивиться. I от Настя почала... та так весело, що менi сумно-сумно: - Матусенько моя! Мабуть, ви мене дожидали? Ось дочка прийшла... Чого дивитесь, мамо? Хiба мене не пiзнали? Се я... Менi весело... Та ступила й захиталась... Боже мiй! Свiте мiн! Се ж вона п'яна! Хитаючись, прийшла до столу й сiла. - Ну, моя матiнко! Iзнайшла вже я чоловiка, що мене визволить... Напевно вам говорю, що визволить... Будемо вiльнi, станемо жити, на самих себе робити, будемо за його богу молитись... Хоч вiн тепереньки й зневажаК мене i од людей мене не криК... та нехай! Я йому, матiнко, дякую, я йому, матiнко, низенько кланяюсь у самi ноги... Вiн бумагу менi напише... Панi не маК права жодного на нас! У неП землi, мовляв, немаК... Ми ж, моя матiнко, козачого роду... Як-то нам застряти у неволi вiчнiй... Нi, вiн нас визволить... I ПП визволить (на мене вже). Весело менi, як-то вже весело, мати моя рiдна!.. А засмучуся - вiн грошей менi дасть... я горiлки куплю... i зорi яснi в головi в мене свiтять!.. I так-то вона говорить i смiКться, а Чайчиха тiльки слухаК, не зводячи з дочки очей похмурих... Заснула Настя, на стiл схилившись... I каганець iзгас... Темна Пх нiч покрила. XI I з того часу щовечiр вона було й п'яна; а вирве вдень годинку, то i вдень уп'Кться. Постерегла й панi: гнiвалась велико, соромила ПП i матiр: "Ти - мати: чому не впиняКш?" Замикали Настю - вона, було, таки втече; чи дверима, чи вiкнами, а втече. ЛаК панi, б'К, а вона було: - Нехай, нехай! Уп'юся - все забуду, весело буде! Чого вже панi не робила! Було як ще твереза Настя, то панi умисне ПП перед столовниками соромить: "От дiвка, от золото, от ледащиця!" А Настя нiби й не чуК. Смiються вони, i вона ще всмiхнеться. Втомилася вже й панi сердившись: "Хоч удень же роби менi добре, ледащо! Нехай тобi всячина!" ЗамикаК, було, удень ПП, стереже, а ввечерi тiльки пустила, - вона й зникне до ночi. XII Найшлася в Настi дитинка... таке-то малесеньке, сухесеньке, слабеньке! Як забачила його Настя: "Дитино моя! Лихо моК!" - застогнала i, затулившись руками, заплаче. А давно вже вона не плакала... Я боюся, що Чайчиха, думаю, вже на дочку не дивиться, то й дитину не привiтить, та пiдношу до неП тихенько. - Бог... - кажу, - дитинку нам бог дав! Вона взяла дитинку на руки й дивиться пильно й журливо, i понуро... Дивиться, дивиться, поки аж сльози в неП покотилися. "Горе, - каже, - горе да горе...". Я й собi кажу: "Горе!" плачучи. Отак ми народженця привiтали - сумом та плачем! I росло ж воно трудно та болезно: усе нездужаК, та нездужаК, та квилить. А Настя стала бiльш iще пити. Як п'яна, то, було, ще заговорить до мене i дитину попестить, пожалуК: "Дитино моя! Чому твiй тато не прийде одвiдати?.. Шкода його дожидати: не прийде! Що йому? Вiн i не спитаК нiколи... А ти мене, янголятко, не клени". Отакi, було, слова промовляК, а сама до дитини всмiхаКться i ладки Пй б'К. Б'К ладки, - сумно було дивитись: дитина мов неживенька, а вона з нею граКться... Як же твереза, то зроду не пiдiйде до дитини, не гляне - бiжить геть. Ми вже ту безталанночку молочком напували. Одного разу, як не пустили Настi два днi, чи що, господи! Билась вона, кричала, наче ПП гарячим залiзом пекли: "Ой, пустiть мене, пустiть! Або з мене голову здiймiть! Змилуйтеся! Мучите мене нащо й про що? Я п'яниця вiчная... Помилуйте мене, пустiть! Уп'юся я, своК лихо засиплю... А в тверезоП - лихо обiк мене сидить, лихо менi в вiчi дивиться!" А панi все не велить пускати та жалкуКться столовникам: "Якi сi люди п'яницi! Мабуть, вони вже iншу iстоiу мають, не таку, як у нас... Гляньте - молодесенька, а вже впиваКться! Ледащиця, та й годi!.. Пхе! А дитя своК зовсiм занедбала, - пропадаК дитя". А вони вже Пй на те: "Страх! У цих людей нi сорому, нi совiстi, нi душi десь немаК!" Да так i судять собi, смачненько вечеряючи або так бавлячись. XIII А дитинка тихо дiйшла... одного ранку приходжу я ПП попестити, нагодувати; входжу - у хатi темно, бо надворi нахмарило, далеко грiм одгримуК, вiтерець залiг десь, тиша... Входжу, дивлюсь, а дитинка вже очицями поводить. Я до неП кинулась, перехрестила. Воно зiтхнуло разочок, i душечка ПП одлетiла... Нi Чайчихи, анi Настi не було дома. Я дитинку обмила, прибрала, стiл заслала i на столi ПП положила. Збiгала - свiчечку купила, засвiтила в головках... ручечки Пй зложила... Прийшла Горпина, перехрестила, поцiлувала холодну онучечку i довго стояла над нею, довго. Прийшла й Настя, весела й п'яна. - Що се таке? - каже. - Дочка моя вмерла? Дочко, дочко малая! Рученьки моП холоднiсiнькi! Личенько моК прив'яле! - сама бере ПП за ручечки, цiлуК, у голiвку цiлуК. -Яке ж нiме! Колись-то квилило тихенько - тепер нiме... Так отеК ти вмерло?.. Добре, донечко, добре! Џй же богу, добре! А сама слiзьми обсипаКться, наче й горюК, й радiК чогось разом. Коли схопиться хутенько: - Горiлки треба, горiлки! Люди будуть: ховати доню прийдуть!.. Чи прийдуть же? Що ж? Все треба горiлки... Побiжу! I побiгла, i до ночi не верталась. А ми тут розгорили труночку, прибрали, зiллячком уквiтчали. Уночi Настя вернулась. Знов дитину за ручечки брала, знов у голiвку цiлувала. Коло труночки й звалилась, i заснула, i все: "Добре, добре, Пй же богу, добре!" Все те слово промовляла. А вранцi прокинулась, побачила труночку, - iздригнулась, збiлiла. - Умерла! - промовила, наче вона того й не знала, забула. До дитини, а я ПП одводжу: - Насте! Насте! - Пустiть! - гримнула. - Нехай подивлюсь! Я ще не бачила ПП досi, до самоП смертi ПП... Дивилась-дивилась, якось тихшала все, нiби сумирялась, та й вийшла з хати. Ми й поховали дитинку - ПП не було; а потiм, як уже прийшла, - прийшла того вечора твереза i бiла-бiла, стомлена така прийшла, - нiчого в нас не питала... Пiсля сього ще гiрш запила. XIV Не день же й не два таке життя велося... матiнко, два роки! Коли Настя разом покинула пити, нiкуди й кроку з двора не йде; а сама така тривожна! В лицi мiниться, здригаКться, труситься, - от начеб вона собi смертi чи... волi ждала! Питаю - мовчить. I так три днi. На третiй день увечерi промовила слово: "Обманив!" - Насте, голубко, - кажу Пй, - що тобi таке? Скажи ж менi, моя безталанна! - Що менi зробити? Я пiду до його, пiду... Або я його з свiта зведу, або сама зiйду. Вiн мене впевнив, що в понедiлок волю пришле... Пiду, пiду, хоть задушу його... Може, полегшаКВирвалась у мене з рук та й побiгла. Я за нею, сама старiй кричу: "Лихо, горе буде!" А стара тiльки головою кивнула, нiби й не ждала iншого. Бiжу я та кричу: "Насте, Насте! Пожди мене! Я з тобою хочу йти... Я тобi поможу у всьому". Не слухаК, бiжить. Мусила я додому вернутись. Нема Настi до ночi; нема уночi; не прийшла i вдень. Посилала панi шукати. Шукали ми, не знайшли. Коли так, на другий уже день, в обiдню добу, iде вона i два москалi ПП проводять. Кинусь я до них: - Голуби моП сизi! Що ви з нею робитимете? - От баба здурiла! Певно, всi ви дурного роду! - каже менi сухенький, жовтенький москалик, розмахуючи бумагою. - От i ся, - на Настю показуК, - тут Пй воля, тут би Пй вибрикувати, а вона останнiй розум згубила. - Яка воля? - питаю, не розумiючи. - А вже ж вiльна буде! От яка!.. Вже порiшили. Який панич гарний за неП просив! А другий москаль: - Еге! За стару не попросять! Пропадай стара! I жартують такеньки межи себе. А Настя йде бiла як хустка, нi журлива, нi весела, - от мов з каменю. Вибiгла Чайчиха. Кажу Пй - вiри не йме i слухати не хоче. А панi перелякалась: то за тим знайомим шле, то за другим, плаче, ради просить, жалкуКться. А ми чекаКмо - ждемо: чи смерть, чи воля бiдолашним буде. Колотилось в нас такеньки аж тиждень. Зовсiм уже порiшили, що ми вiльнi, а все панi пускати нас не хотiла - та мусила вже. От як зiбрали нас в останнiй раз та об'явили, що ми всi вiльнi, у руку бумагу дали, вийшли ми за ворота панськi, - як заридаК тодi Чайчиха!.. РидаК, ридаК так, господи! Та тiльки приказуК: "Ой, свiте мiй, свiте мiй милий, свiте мiй красний!" Зiйшлися сусiди, товплються на улицi, оступили, поздоровляють нас, самi з нами плачуть, а нас умовляють. А Чайчиха Пм на те: - Сестрицi! Брати! Родина! - так-то вже величаК Пх! - Не боронiть - нехай поплачу! Я двадцять рокiв не плакала! I так вона вимовила, що всi знов дрiбними сльозами вмилися. Як я тодi на неП глянула, тодi я тiльки й побачила, якi в неП очi добрi, який усмiх ласкавий, - наче то не Чайчиха передо мною мовчуща, понура... А далi як схаменулась вона, як глянула на дочку, охмурнiла i осмутнiла знов тяжко. А Настя стоПть, на всiх, на все дивиться та шепче: - Я вже сьогоднi випила, - шумить менi в головi... А далi: - Люди добрi! - простогнала. - Чи я вiльна, чи я тiльки п'яна?.. XV Настина подруга давня, ота Кривошиенкiвна, прийняла нас до себе в хату. Зiбралось ще скiльки добрих сусiдочок туди до нас та радимось. Тiльки Настя - як сiла в кутку, як схилила голову, - немов замерла так. - Насте, - кличемо, - iди лишень до ради, порадимось. - Голова болить! - одказала. На другий день ще гiрше вона занедужала; вже з того дня й не вставала. Танула вона як свiчечка. Нiкого не пiзнаК, дивиться страшно i все за голову себе хапаК. - Горить, горить! - каже. На п'ятий день пiдвелась, хустки шукаК, зриваКться нiби куди бiгти. - Насте, куди се? - Горiлки хочу!.. Пiду! Пiду! Мати заплакала, - просить: - Доню моя, схаменись! - Пустiть мене, пустiть! - Куди ж тебе пустити! Ти на ногах не встоПш... Ляж! - То вбийте мене, вбийте! - крикне, ламлючи руки. Положили ПП знов на лiжко. Почала, вона кидаться, почала стогнати, кричати: - Я вiльна, вiльна!.. Ну, добре!.. I вiльна, i п'яниця, i ледащо!.. Де ж менi прихилитись, де? Добрий хазяПн вижене: "П'яниця, ледащо, треба ПП з свого двору вигнати!" - скаже i вижене... i добре зробить. К ночi вже з сили зовсiм вибилася, - тiльки стогнала стиха та просилась: - Не женiть мене, не женiть, - нехай я хоч трохи одпочину! Матiнко, я ж ваша дитина, - не женiть! Усе Пй привиджуКться, що ПП женуть. I дитину свою згадувала. - Сховайте, сховайте мою дитину, - шепче, - вона вже давно вмерла! Так опiвночi пiднялась на лiжку... - Зима люта! - вимовила. - Куди ви мене женете? I впала... Се вже ПП останнК слово було... ГОРПИНА I Старий Якименко оженив сина та таку-то вже невiсточку собi взяв, що й не сказати! Бiлолиця, гарна й весела, а прудка, як зайчик; i в хатi й на дворi в'Кться, порядкуК, господарюК, i спiваК, i смiКться, аж геть чутно ПП голосок дзвенячий. Аби на свiт благословилось, уже вона й прокинулась, як рання пташка, i клопочеться, й бiгаК. I свекру догодить-услужить, i чоловiка пожалуК, i дiло не стоПть - зроблено все. Живуть щасливо, любенько; старий, на Пх глядячи, тiльки бога милосердного дякуК. Одно й журило Пх, що дiток господь не даК. Вона, було, як де попаде чужу дитинку, то вже й цiлуК, й милуК, а сама зiтхне тяжко. Аж ось послав Пм господь, - уродилась дiвчинка. Так-то вже кохаК та пестить Горпина свою первичку, i з рук не спускаК; аби прокинулось, аби поворухнулось - уже вона й коло колиски, i хрестить, i цiлуК, i колише, i спiваК над нею. На панщину поженуть, - дитинку за собою несе та вже й моститься там з нею; сама робить, а око бiжить до дитинки. Ото, було, молодицi й жартують: - А що, - кажуть, - ваша дочка, Горпино? Вона й почне: - Та вже всмiхаКться, сестрицi-голубоньки, i рученята до мене простягаК; вже знаК мене; нi до кого не йде, тiльки до мене. Свекор бубликом манив - не хоче! I в долонечки вже плеще! Вийду я з хати та з-за дверей i дивлюсь, а воно й водить оченятами - шукаК мене! - Розумна, розумна зросла, - кажуть. - Готуй лишень посаг та рушники: хутко й свататимуть! А дiвчинка, справдi, як та квiточка розпукуКться; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо! II Тим врем'ям помер наш пан; почав молодий господарювати. I старий був недобрий, а сей такий лихий, що нехай господь боронить! Так людей жене, гiрш як тих волiв. ОтеК три днi панськi одбудем, а четвертий за подушне, п'ятниця й субота якiсь толочнi повидумували. А яка толока? Не то страви, та й хлiба не дають. День при днi, день при днi робимо. Перше все сподiвались: молодий пан буде добрий, та й дождали собi доброго! Вiн був не дуже багатий, а жити пишно, у розкошi великiй хотiв, по-панськи! Що йому до того, що люди, було, на нивi падають? Вiн собi то коней заведе таких, що як змiП, то коляску купить новеньку, то у мiсто поПде - там стратиться.А нам iще, було, кажуть сусiднi панки (вони заходять часто з чужими людьми в розмову, а своК, то б'ють так, як i великi пани - аби рука досягла); то й кажуть було: "Десь у вас тепереньки пан добрий дуже! Так говорить, що аж лихо! Що мужикПв треба й наукам учити, i жалувати, i невiть-що! Десь його мудро дуже навчено!" А се справдi перше говорив, що й хати новi поставлю у три вiконця, а потiм - то й старi розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську iстоту не переробиш! Все село як за стiну засунулось, такi смутнi всi, що сумно й глянуть! Тiльки Горпина трохи веселенька, тiшитьея малою донечкою та й про громадське лихо забуваК. Та не минула й ПП лиха година! Занедужала дитинка, кричить, плаче. Горпина й сама плаче над нею, та нiчого не врадить. Бiгав старий свекор до лiкарки - нема дома, та навiть i з молодиць нема нiкого: всi на панщинi. Далi й за Горпиною прийшли: - Чому не йдеш? - В мене дитина нездужаК, - каже вона плачучи. - Пановi треба робити, а про твою дитину байдуже. Мусила йти. Узяла дитину, обгорнула та й пiшла. А воно, бiднесеньке, кричить та кричить. Дойшли, пан стрiчаК сам, такий гнiвний, крий мати божа! Почав ПП словами картати, а дитиночка на руках так i пручаКться - кричить. Пан iще гiрш розгнiвався: - Геть ту дитину! - гукнув, - геть! Треба менi робити, а не з дитиною панькатись! Звелiв десятнику додому однести. - Ой, паночку, голубчику! - благаК його Горпина плачуща. - Нехай же я хоч однесу сама! Паночку мiй! Будьте милостивi! Се моя дитинка Кдина! - Неси, неси, - каже десятнику, - а ти роби дiло, коли не хочеш кари здобути. Понесли дитинку полем. Iще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болiзний; далi все тихш, а там i зовсiм затихло. III Як уже вона там робила сей день, - увечерi прибiгла додому, аж дух Пй захватило: - Дитинко моя! Донечко! Чи ви ж доглядали ПП, батеньку? Скажiть же бо, що й як? - Та годi побиватись, дочко, - каже старий свекор, - дякувати господовi, втихла трохи. Та не надовго: вночi прокинулось iзнов та ще гiрш страждаК, аж горить. Радилась Горпина з бабами, - нiчого не врадили, нiчого не помоглося. А тут день уже нахопляКться, треба на панщину йти. Згадала Горпина, що чула колись, як дитина не спить, то настояти маковi головки на молоцi та й дать випити. Так вона й зробила. "Нехай хоч воно вiдпочине - не мучиться", - думаК. Як дала Пй, дитина зараз i втихла, засипати почала, та так крiпко заснула i не здригнулась, як крикнув десятник на весь голос: "На панщину!" Положила Горпина дочку в колисцi, перехрестила та й пiшла плачучи. Як там ПП лаяли, як на неП сварились - i не слухаК, аби Пй до вечора дождати! Перемучилась день. От сонечко вже за синю гору запало, от уже й вечiр. Бiжить вона додому, бiжить... Убiгла в хату: тихо й темно. Вона до колиски, за дитину, - дитина холодна лежить: не ворухнеться, не дише. IV - Тату! - крикнула. - А чого, дочко, мене лякаКш? Я був задрiмав. Мала спить i досi. Горпина й слова не промовить, обхопила дочку руками та наче й замерла. Старий iзнов задрiмав. - Свiтла! Свiтла дайте! - скрикнула. - Тату! Свiтла! Старий викресав огню. "Що се з нею подiялося?" - думаК, та як засвiтив, глянув, так i прикипiв на мiсцi. СтоПть серед хати Горпина, аж почорнiла i страшно дивиться, а на руках у неП мертва дитина. - Дочко, - промовив старий, - дочко! - А що, - одмовляК, - бач, як помоглося! Затихла моя дитинка, не кричить! А далi як заплаче, як затужить, - де тi й сльози беруться! Так i ллються струменем. Почули люди, прибiгли, говорять, вмовляють. Вона мов i не чуК, i не одiрвуть од дитинки. Чоловiк ходить сам як не при собi; свекор аж занедужав. Стали похорон ладити. От уже й домовинку принесли новеньку, всипали квiтками пахучими та зiллям. - Горпино, - кажуть, - дай дитину. Не дала. Сама обмила ПП й положила. Час уже й нести, а вона стоПть - дивиться. Люди до неП говорять - не чуК, не слухаК. Одвели якось, узяли й понесли. Глянула вона тодi вперше округи, перехрестилась i собi пiшла. Куди люди не ступлять, i вона слiдком за ними, за тою домовинкою; йде, словечка не промовить. I в церквi достояла мов спокiйна, та як стали ховати, боже мiй милий! так i кинулась за дитям у яму. Ледве вхопили ПП та принесли додому, мов неживу. Хорувала вона тяжко тижнiв iзо три. Якось господь помилував, вернув здоров'я, та розум не вернувсь! Така вона стала, якась не при умi. Цiлiсiнький день ходить мовчки та городнiй мак iзбираК; а спитати, нащо? "А се, - каже, - для моКП дитинки". Взимку то все плаче: "Нема макiвокi Чим менi донечку рятувати!" Аби почала перша макiвочка бринiти, вже й угледить, i зараз вирве й любуК Кю, не натiшиться. То ще дiло робить, пораКться, а тiльки зацвiтуть маки в городах, вона й хату покине i не вийде з тих макiв. Iдеш понад городами, то й бачиш: сидить мiж повними макiвками в бiлiй сорочцi, гарно убрана, у намистi, й сама ще молоденька, -тiльки як крейда бiла; сидить та перекидаКться макiвочками, i всмiхаКться, як дитина... А маки процвiтають, i бiлим, i сивим, i червоним квiтом повно. СЕСТРА I Мати вмерла - я ще малесенькою була, добре й не запам'ятаю. Тiльки менi наче сниться, що хитав мене хтось у колисцi i спiвав надо мною тихесенько. Як поховали панiматку, батько не хотiв удруге оженитись. Не буде вже над мою першу милу, - було, каже. - Коли господь ПП прийняв, нехай уже дiточки господарюють!" Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рiвно, i брата й мене. Жили ми при достатку, всього було доволi; що, було, собi задумаю, те й зроблю: все менi вiльно було. Що яке-то моК дiвування було розкiшне й веселе, то й згадать любо! Нехай мiй батенько царствуК! Погуляла дiвчиною рокiв зо три; сватають мене. Я все не хочу. а батько не силуК, хоч там якi були й багатi, й пишнi женихи. Аж ось послав i менi господь до пари й до любовi. Мiй жених був хороший такий, господи! Чорнявий, ставний... Так-то вже я його сподобала! Тiльки й на думцi, що Павло; як би то хутче побачитись! А вiн не з нашого села був, геть iз чужого. Побачу - й веселенька, а не побачу, то такий уже сум мене вiзьме, такий жаль обiйме, що й свiт менi не милий! Спiзниться вiн на гуляннячко, я й очi виплачу. "Може, - думаю, - в його друга К дiвчина". Коли так по Семенi, другого дня, i не сподiвалась, i не снилось менi, та й посватався вiн. Батько поблагословив. Дарма що чужестороннiй, та господар був добрий такий, хазяйствував, що й на сторонi його всяке знало. Привiз мене чоловiк на своК господарство. Боже мiй милий! Як-то жили ми любенько! Та не дав йому господь довгого вiку... Тiльки всього два роки була я за ним. Такий вiн був люб'ячий до мене! В хату то й заглянуть весело: як у вiночку. Сидимо, робимо чи так говоримо, усе собi вкупцi. Коли тут - лихо менi тяжке - рознедужався Павло мiй. Кидалась я й до знахарiв, i до лiкарiв - нiхто нiчого не врадив! Смерти, кажуть, не одперти... помер Павло... ПриПхав за мною батько та й до себе взяв. Чоловiкову хату продали i худобу всю. - Живи в мене, дочко! Чого ти маКш у чужому селi одинока сидiти! Хiба ти сирота, нехай бог милуК! II А брат мiй тими часами оженився, узяв таки з нашого села дiвчину; моторна така, чепурна, що й годi! I дитинка в Пх була, дiвчинка, як ясочка, свiжа й повна, як гурочок. Не поплакала я ще й пiвроку за своПм Павлом а тут i батька ми поховали. Кажуть люди: як одна бiда йде то й другу за собою веде. - то недурно й кажуть! До якого с часу ми добре жили; далi зубожiв мiй брат: то хлiб не вродив, то худоба вигинула; а п'ятеро дiток бог дав: двi дiвчини й три хлопцi. Журиться так брат, аж в'яне. Невiстка смутная ходить, i дiтки навiть посумiли. Таке вже настало що й хлiба нi за що купити. - Сестро! - каже брат. - Коли твоя ласка, позич менi грошей! Як буду жив, зароблю - оддам, а вмру, то бог тобi оддасть! Я й прзичила йому тi грошi, що за хату й за худобу взяла, та нiби в нас i в хатi повеселiшало: i брат заговорить, i братова всмiхнеться, й дiтвора бубонить, регочеться. Я радiю: "Слава господовi, що i в нас, як i в людей благодатно!" Купив мiй брат худобу, став потроху розживаться. Ми з братом щиро любилися зроду, змалку. Щоб посваритись або скривдити одно одного, крий боже! Вже як там не погодимось на чому, то подаруКмось. I небожата мене дуже жалували, аж за мене було змагаються мiж собою: "Се моя тiтка!", а той собi тягне: "Моя!" Та як учепляться цiлувати, то було й роботу з оук вихоплять, i хустка з голови спаде. Тiльки братова багацько гордувала. Вже ж я й годила як малiй дитинi, та нi, не вгодила! "Братова, серце! - було раджу Пй. - Зробiмо так да отак, то добре буде". Там чи купити що, чи продати, - зроду-вiку не послухаК; хоч шкода з того видима буде; вона свого докаже. Перед нею затихну, поплачу нишком, та й годi. Не хотiла брата турбувати; знов до неП з ласкавою мовою пiдiйду. Якось розсаду з нею садимо в городi. Я говорю до неП; вона, мов не чуК, одiйшла собi геть. Важко менi на серцi - заспiвала собi; спiваю, а сльози так з очей i ллються... Коли чую: "Боже помагай, i день вам добрий!" Дивлюсь - се наша сусiда. Перехилилась через тин та й кланяКться. Я хутенько втерла сльози. - Добридень, - кажу, - сестрице! - А я оце до вас iду. - Та милостi ж вашоП просимо! - Чи не продали б ви менi розсади трошечки? - То вже для чужого продати, а для сусiди й так треба дати. - Коли ваша ласка, серце! - i простягаК менi глечичка. Я набрала скiльки там у глечичок та й дала Пй. Подякувала та жiнка та й пiшла собi. Братова на мене й накинулась. - Се, - каже, - як усi господарюватимуть, то й господарство моК рознесуть чисто! Такi й золоту гору розiмчать! Як почала, як почала... Мати божа милостива! Я тiльки слiзьми вмиваюсь... - Братова, - кажу, - не жалувала я для вас нiчого, поки що мала! Грiх вам буде, що ви мене хлiба куском тепер дорiкаКте! - Покинула робити й вийшла з города. Тяжко й важко менi. Узяла собi таку думку: "Покину Пх, пiду служити!" Зiбрала своК добро; що в тлумочок склала, а що покликала братових дiвчаток та Пх обдiлила. У мене було всякоП одежини й не злiчити, а все добра, нова. Скiльки полотна було, хусток, плахот, юпок! Дiти радiють; зараз дiвчатка й почали вбиратись. "А чи менi гарно, тiтусю?" - "А менi?" - "Як оддамся, то зав'яжу оцю червону хустку", - говорить, а сама ще така, як узлик. Джергочуть коло мене, а менi вже так жалко, що й словечка не скажу; за слiзоньками свiту божого не бачу! I дiти помiтили - жалують мене: "Тiточко-любочко! Чого ви журитесь? Може, хто вас налаяв? Може, ви нездужаКте?" Обсiли мене, як дрiбнi пташенята. "Не плачте", - вмовляють та менi рученятами очi затуляють. III Чую, так надвечiр, брат iде. Я уступилась та й сiла в кутку. Вiн веселий увiйшов: - Зд