ють  гарячу  воду й
електроенергiю, а факультету знов урiзають кошти на цей рiк, i  справа  з ЇЇ
докторатом затягуЄться. Отож твою iсторiю Донна бере - не те що до серця, а,
здаЄться, вiдразу собi до течки. Ледi й джентльмени, я продовжую.
     Що-о?!  -  рвучко  подаЄться  наперед  Донна,  аж  ЇЇ  пшеничнi  патлi,
зметнувшись, спадають у глибокий вирiз светра.
     Як?! - обурюЄться  Донна, - як  таке  може бути?  Як узагалi можна  так
поводитися з живою жiнкою?!
     О, май!  -  скрушно  хитаЄ  головою  Донна,  з цiлком непритаманною  Їй
господарнiстю розгладжуючи долонями по стiльницi  невидиму скатертину: жест,
що  видаЄ  цiлковиту  розгубленiсть, брак коментарiв.  Нi,  вона також  мала
проблеми з своЇм останнiм бойфрендом, але щоб таке!
     Слухай, -  каже  Донна, й  обличчя Їй випогоджуЄться спокоЄм знайденого
рiшення:   looks  like   the  guy  is   severely   sick,   don't  you  think
so?<sup><a name="67a"></a><a href="#s67">67</a></sup>
     Короткий курс психоаналiзу, шлях до душевного здоров'я: знайти причину,
i проблема знiметься сама собою. Чому досi нiкому не спало на  думку, що  те
саме можна  б проробляти  й з  народами:  пропсихоаналiзував гарненько  цiлу
нацiональну  iсторiю  - i попустить, як рукою  знiме.  Лiтература  як  форма
нацiональноЇ        терапiЇ.        А       що,        not       a       bad
idea<sup><a name="68a"></a><a href="#s68">68</a></sup>.  Шкода,  що  в  нас,
власне, нема лiтератури.
     Я тiльки  одного  не розумiю,  -  осудливо  каже  Донна:  тут  уже явно
зачеплено пiдвалини ЇЇ свiтогляду. - Я не розумiю, чому ти це все терпiла? I
mean, в лiжковi? Чому вiдразу не сказала: нi?
     Концептуальний пiдхiд: боротьба жiнок за своЇ права.
     Що я можу тобi на це вiдповiсти, Донцю? Що нас ростили мужики, обйобанi
як-тiльки-можна з усiх кiнцiв, що потiм такi самi мужики нас трахали, i що в
обох випадках вони робили з нами те, що iншi, чужi мужики зробили з ними?  I
що ми приймали й любили Їх такими, як вони Є, бо не прийняти Їх - означало б
стати по сторонi  тих, чужих? Що Єдиний наш вибiр, отже, був i залишаЄться -
межи жертвою i катом: мiж небуттям i буттям-яке-вбиваЄ?
     Вкинувши  до смiттЄзбiрнi послiдки  ланчу -  пластиковi тацi iз зужитим
паперовим начинням,  кубками  й тарiлками  в яскравих  соусних плямах - соя,
кетчуп,  гiрчиця,  сливовий  джем  (цинобра,  кармiн,  вохра, умбра),  -  як
декоративнi палiтри з театрального  реквiзиту (мiсце першоЇ дiЇ  - майстерня
художника,     мiсце     другоЇ     дiЇ     -     квартира     в     student
dorm<sup><a name="69a"></a><a href="#s69">69</a></sup>, третю  дiю скасовано
з технiчних  причин, квитки не повертаються, молитви  не  вислуховуються), -
вони прошкують до  виходу,  Донна  штовхаЄ  склянi  дверi,  короткий  спалах
морозного  повiтря  радiсно  заслiплюЄ  легенi,  котяться  авта,  проходять,
смiючись,  хлоп'яки в  спортивних  куртках  з емблемою унiверситету,  горить
угорi тривожне, електрично-синЄ небо, i високий,  схожий на обкутаного коцом
Леонардо  да Вiнчi, в розмаяних сивих космах жебрак на розi простягаЄ до них
пластикову чашку з-пiд кока-коли,  побрязкуючи  дрiб'язком:  "Help homeless,
ma'am!"                  -                   "I'm                   homeless
myself"<sup><a name="70a"></a><a href="#s70">70</a></sup>,    хитаЄ     вона
головою: не до нього - в простiр.
     -  А  знаЄш,  -  каже  раптом  Донна,  повертаючись  до  неЇ, натягаючи
автомобiльнi  рукавички  й весело жуючи якусь нову думку, - все-таки цi вашi
схiдноЄвропейськi мужчини, вони, правда, бувають брутальнi,  але в них бодай
пристрасть Є, а в наших що?..

     ...I  дивитимешся  в  iлюмiнатор,  як  повзтимуть  валiзки  по  стрiчцi
вантажного конвейЄра, аби зникнути в  черевi лiтака, одна по однiй, i от уже
-  пливучий  пустий промiжок,  i негр-вантажник у  форменiй кепцi  з написом
"USAir" вскочить у чорне нутро фургончика, i той  рушить з мiсця, а  поки ти
проводитимеш його поглядом, конвейЄр  приберуть, натомiсть  на сiрому бетонi
темнiтиме проталина пiдсихаючоЇ калюжi: "Все", - вiдлунить тобi в головi, як
зойк  у  порожньому храмi, все -  це значить, задраЄно люки, зараз  озветься
сухий трiск мiкрофона, "Ледi й джентльмени", - замуркоче стюардеса, i  лiтак
задвигтить, прогрiваючи мотори, i  то вже буде iнша дiйснiсть, iнше життя, а
гiрко скiмлячий бiль несправдженостi дотеперiшнього (qu'as tu fait, qu'as tu
fait    de   ta   vie?<sup><a name="71a"></a><a href="#s71">71</a></sup>   -
допитуЄться голос  звiдкись здалеку,  - ах облиште,  цiй темi стiльки ж лiт,
скiльки  людству: все чогось чекаЄш, мрiЄш i борсаЄшся, сподiваючись на щось
попереду, а тодi одного дня виявляЄться, що то й було життя) - лiпше б  тому
болевi заткатись i не висовуватися бiльше.
     Дайте  менi мiкрофона,  i  я скажу:  ледi й  джентльмени,  ми  створили
пречудовий свiт, i приймiть, будь ласка, з цiЄЇ нагоди вiтання од "USAir", i
од  Сi-Ен-Ен,  i  од  Сi-Ай-Ей,  i  уругвайськоЇ  наркомафiЇ,  i  румунськоЇ
секурiтате,  i од ЦК КомпартiЇ Китаю,  i од  мiльйонiв убивць по всiх тюрмах
свiту,  i  десяткiв мiльйонiв, що ходять на волi,  i од п'яти  тисяч зачатих
­валтом сараЄвських байстрят, що коли-небудь  же повиростають, i -  зростай,
пречудовий свiте,  от, власне, i все, що я хотiла  сказати,  дякую за увагу,
ледi й джентльмени, приЄмного вам польоту.
     В юностi  я  мрiяла  про таку  смерть:  авiакатастрофа  над Атлантикою,
лiтак,  що розчиняЄться в небi й морi, - нi могили, нi  слiда. Тепер я  всiм
серцем бажаю цьому  лiтаку щасливого приземлення:  менi подобаЄться дивитись
на високого, жилавого старого з  горбатим носом  i глибоко вритими вiд  очей
вдiл  борознами,  як  вiн  запихаЄ  в  багажний  вiдсiк  нейлонову  торбу  з
намальованою   на  пузi   тенiсною  ракеткою,  i  на  iспанисту  брюнетку  в
розхристаному шкiряному пальтi - вона з двома малюками, i, поки,  вiдчепивши
вiд наплiчника, примощуЄ  в крiслi меншеньке, друге  - дiвчинка рокiв п'яти,
вузеньке  смагляве  личко в барокковiй  рамi  обiцяюче-примхливих кучерiв, -
розганяЄться навсiбiч серед проходу засвiченими захватом оченятами й зубками
- перша подорож! - i зупиняЄться на менi:
     - Хай! - щасливо випалюЄ вона.
     - Хай! - кажу я.
     Пiтсбур­, вересень - грудень 1994 року.
     <hr>
     <font size="-1">
     <a name="s1">1</a> Вбудована кухня.
     <a name="s2">2</a> Облиш, дай менi спокiй.
     <a name="s3">3</a> БожевiльноЇ любовi.
     <a name="s4">4</a> Божевiлля.
     <a name="s5">5</a> Ви хочете сказати, це не росiйська?
     <a name="s6">6</a> Зневажлива кличка iммi­рантiв-пуерторiканцiв.
     <a name="s7">7</a> Прошу?
     <a name="s8">8</a>   "Край   необмежених   можливостей"   -   стандартне
пропа­андистське клiше.
     <a name="s9">9</a> Болiсне злягання.
     <a name="s10">10</a> Не бачу жодних проблем.
     <a name="s11">11</a> AAASS - American Association for the Advancement of
Slavic Studies, провiдна славiстична асоцiацiя США.
     <a name="s12">12</a> Господи, аби ж вiн тiльки не був такий збiса добрий
художник!
     <a name="s13">13</a> Слов'янський шарм.
     <a name="s14">14</a> Звiдки ви? - З УкраЇни. - А де це?
     <a name="s15">15</a> Такий збiса добрий художник.
     <a name="s16">16</a> Оце так iсторiя!
     <a name="s17">17</a> Край необмежених можливостей.
     <a name="s18">18</a> Ви блискучий поет.
     <a name="s19">19</a> Шафок (у роздягальнi).
     <a name="s20">20</a> Таки вiрно тримаЄтеся цього плавання, еге?
     <a name="s21">21</a>   Розiрваний   зв'язок,   одразу   по   розлученнi,
сексуально травматичний.
     <a name="s22">22</a> Страх близькостi,  страх  фригiдностi,  суЇцидальнi
настроЇ.
     <a name="s23">23</a> I я таке пережила - з батьком моЇх дiтей.
     <a name="s24">24</a> Мати-одиначка.
     <a name="s25">25</a> Схоже, що кожен таке пережив.
     <a name="s26">26</a> Просимо до гурту.
     <a name="s27">27</a> Кожна жiнка таке переживала.
     <a name="s28">28</a> Я знаю.
     <a name="s29">29</a> Поважнi психiчнi проблеми.
     <a name="s30">30</a> Як ся маЄте? - Добре.
     <a name="s31">31</a> Для всякого вiку.
     <a name="s32">32</a> ЗвабливоЇ жiнки.
     <a name="s33">33</a> Кого це обходить?
     <a name="s34">34</a> Забудьте, викиньте з голови.
     <a name="s35">35</a> Столик для кави.
     <a name="s36">36</a> Пожежна си­налiзацiя.
     <a name="s37">37</a> Термiн повернення (книжки).
     <a name="s38">38</a> Аптека.
     <a name="s39">39</a> ПодорожнЄ а­ентство.
     <a name="s40">40</a> Я  сама-самiська  у цьому великому мiстi,  Вiлсоне,
друже, зглянься.
     <a name="s41">41</a> Кермування автомобiлем у нетверезому станi.
     <a name="s42">42</a> Потрiбних людей.
     <a name="s43">43</a>  Якщо  доля  украЇнськоЇ  лiтератури в  руках таких
людей, як ви, то нiчого боятись за ЇЇ майбутнЄ.
     <a name="s44">44</a> Я на десять рокiв старша за тебе. - Брешеш.
     <a name="s45">45</a> День Подяки - традицiйно родинне свято.
     <a name="s46">46</a> УкраЇна ще не вмерла, - "Це що за гiмн такий?"
     <a name="s47">47</a> Тому що розперетака сука не змогла б вижити!
     <a name="s48">48</a> Позику, страхову забезпеку.
     <a name="s49">49</a> Не про злидня перебiр.
     <a name="s50">50</a> Ваш лiтак щойно вiдлетiв, мем.
     <a name="s51">51</a> ПриЄмноЇ вам ночi.
     <a name="s52">52</a> Падлюка ти, хлопче, чуЄш? Ану веди менi зараз  сюди
свого боса, чув? Зараз же!
     <a name="s53">53</a> А ти вибирай вирази!
     <a name="s54">54</a> Можете не хвилюватися, мем.
     <a name="s55">55</a> Це п'ятнадцять хвилин Їзди, чекаЄмо на тебе.
     <a name="s56">56</a> Чи не могли б ви подзвонити туди.
     <a name="s57">57</a> Тiльки не руштеся, чоловiче, гаразд?
     <a name="s58">58</a>  Це  п'ятнадцять хвилин Їзди,  чоловiче, ви  просто
нiчого не тямите в своЄму дiлi!
     <a name="s59">59</a> Вечiрка.
     <a name="s60">60</a> Добре питання.
     <a name="s61">61</a> Бридня.
     <a name="s62">62</a> Спiлкуватися, бавитися в товариствi.
     <a name="s63">63</a> Цiкаво.
     <a name="s64">64</a> Далi буде.
     <a name="s65">65</a> Ти скiнчила своЄ дослiдження.
     <a name="s66">66</a> Мужчини лайна вартi.
     <a name="s67">67</a> Тобi не здаЄться, що хлоп просто серйозно хворий?
     <a name="s68">68</a> Непогана думка.
     <a name="s69">69</a> Студентському гуртожитку.
     <a name="s70">70</a> Поможi ть бездомним, мем! - Я сама бездомна.
     <a name="s71">71</a> Що, що зробив ти з своЇм життям? (франц.)