ив того мовби зляканим i вперше той вимовив вiдразу аж два слова надто ж тодi, коли, здавалося, не було потреби в словах, дитяча душа передчувала щось незвичайне, мабуть, цiкаве для малого все, що вiдбуваКться навколо, завжди К передовсiм видовищем, якщо не зачiпають його самого i не затягують у колотнечу подiй, тепер же вiн i поготiв перетворювався на спостерiгача, а дiдова знервованiсть пiдказувала хлопцевi, що матиме вiн неабияку розвагу. Мав трохи холодку в серцi через Родимову занепокоКнiсть i через його стурбованi слова, але намагався вiдсунути той холодок якомога далi, разтопити його гарячою хвилею дитячоП цiкавостi. Однак холодок залив йому всi груди i пiдступився до горла, як тiльки вступив до хижi невiдомий прибулець. Глиняний каганець з двома гнотиками свiтив так, що видно було самi дверi i невеликий простiр коло них, а решта хижi тонула в пiтьмi. Родим до часу ховався в темрявi, вiн завжди так робив, щоб ошелешити прихiдця, вивiрити, хто вiн i що, бажаний чи незваний, простий мандрiвник чи забiяка. Але сьогоднi темрява, в якiй ховався Родим, нiби переполовинилася, одна ПП частина лишалася на звичному мiсцi, а друга, важко гойднувшись, залила пiвколо, освiтлюване каганцем. Спершу Сивоок не мiг збагнути, що сталося, лише за мить зрозумiв: темрява, яка оповивала Родима, так само надiйно лежить навколо нього, а та iнша темрява, що виникла коло дверей, вповзла до хижi разом з величезною постаттю чужинця. Вiн був темний у всьому. Стемнiле, мов старе дерево, обличчя, довге чорне волосся, що спускалося патлами на плечi, вибиваючись з-пiд химерноП шапки, схожоП на чорний пень, одягнений заброда був у довжезну, аж тяглася по землi, широку, не видану Сивооком одiж, теж нерозглядно темну. Њдина свiтла пляма була на зловiсно-темнiй постатi, i до тоП плями прикипiли несамохiть очi малого, бо впiзнав вiн у тому тьмавому полиску сяяння срiбла i немало подивувався тому, що незнайомий таким незвичним робом прилаштував свiй наявний скарб. Купцi-бо носили срiбло на шиП, похваляючись хитро зробленими гривнами-чепами, що мали то вигляд заморських гадiв, то пардусiв з неправдиво видовженими тiлами, то звабливих оголених жiнок з тiлами, виткими, мов хмiль. Ще носили перснi з печатками i розмаПтi наруччя коло зап'ястя-це все, щоб похвалитися багатством, показати, як багатство переходить у красу. Для заплати мали завжди срiбло в шкiряних кисетах - в одних просто нарубки рiзних розмiрiв, в iнших - монети вугластi й круглi, з якимись таКмничими знаками i поличчями чужих володарiв. А цей узяв два грубi шматки срiбла, зробив з них перехрестя i завiсив його на грудях посеред чорноти свого дивного й незручного одягу. Чому й навiщо? Щойно ввiйшовши до хижi i ще, мабуть, нiчого не розгледiвши в нiй, незнайомий мерщiй вiйнув широченним рукавом, вхопив кiстлявою рукою своК срiбне хрестовиння, високо знiс його перед собою, махнув туди й сюди, а Сивоок лише тепер змiг запримiтити, що срiбне перехрестя почеплене було в чужинця за шию на довгiм тонкiм, теж, певно, срiбнiм ретязi. - Не ховайся в темнотi, пiдiйди пiд хрест божий i удостойся,звертаючись до Родима, промовив незнайомий гучним урочистим голосом i знову помахав своПм срiбним знаряддям: i Сивоок уперше в своКму життi почув слово "хрест" i зв'язав його звучання з зображенням. За спиною в темного з'явилося кiлька озброКних дужих людей. Ставали один до одного, мовчали, не висовувалися наперед. I Родим теж не виступав Пм назустрiч, не мовив нiчого, не обзивався, не видавав себе бодай порухом. - Вiдомо тобi добре, що найсвiтлiший князь наш привiв народ руський до справжнього бога нашого - Iсуса Христа,- вiв далi той, що з хрестом, i Сивоок вельми здивувався, що бога свого вiн теж називаК тим самим словом, що й склепанi наперехрест двi срiбнi пластинки.-Ти ж, недостойний, сам не вiдаючи, що твориш, розмножуКш поганських iдолiв, чим вносиш сум'яття i смуту в душi християнськi. - То нашi боги,- зненацька пролунав з темряви Родимiв голос, i Сивоок мало не випав зi свого сховку. Родим вiдповiдав, Родим устрявав у суперечку! - Не суть то боги,- терпляче правив своК чорний з хрестом,- но глина, скудель; нинi е, а на утро розсиплеться на порох. Не Пдять-бо, не п'ють, не мовлять, но суть зробленi руками в глинi, а бог Ксть Кдиний, йому ж служать i поклоняються i за морем i по нашiй землi, вiн-бо сотворив небо, i землю, i мiсяць, i сонце, i чоловiка i дав йому жити на землi. А сiП боги що сотворили? I рукою, вiльною вiд хреста, вiн показав у той куток, де, складенi па дерев'яних лавках i полицях, лежали таки справдi глинянi, але ж якi прекраснi вiд Родимового вмiльства стрибоги, перуни, ярили, свiтовиди, боги небес, вод, зелених трав П буйних лiсiв, Кдинi боги, яких знав допоти Сивоок, добрi, лагiднi боги, якi не потребували собi отаких чорних та страшних мовцiв, пiдтримуваних понурою сторожею. - Сказав-бо Христос: "Iдiте i научайте всi народи!" - вигукнув чорний.- I знищено буде все, що противиться... Як той чорний крук, визирав у темрявi, де лежали Родимовi боги. Чи надiлений був од свого Христа даром, чи мав надзвичайно вигострене око на все, що недбало лежить, а чи просто хтось заздалегiдь намовив його, пiдказав? Хоч як воно там було, а тiльки понурий заброда, вигукнувши своП слова про нищення, спрямувався одразу до кутка, де зберiгалося дороге Родимовi його працею, вмiнням, надто ж - вiрою, успадкованою вiд предкiв, якi ще й з могил керували всiма живущими, направляли Пхнi дiП i душi. ЧорiПий плутався в довгiй своПй киреП, поки вiн зумiв ступнути раз, його поплiчники, певно, вже набувши попередньо вiдповiдного вмiння, миттю сипнули з двох бокiв, завирували по хижi, ламали все, трощили, нищили. - Не руш!-страшним голосом гукнув Родим i з нелюдським стогоном похилився на чорного, заносячи свiй широкий меч, заносячи не нагально, як тодi, коли боронився вiд настирливих зайд-купцiв, а мовби намiрюючись тiльки вiдлякати напасникiв, примусити Пх схаменутися, вiдступити, поки не пiзно. Але згубним виявився Родимiв намiр. Ще не встигла рука його пiдняти меча догори, ще повiльно рухалася вона, описуючи велику дугу, як раптом позаду, не примiчений нi Родимом, нi навiть Сивооком, який, здавалося, не випускав з ока нiчого, що дiялося внизу, меч блиснув коротко й зловiсно, i Сивоок з жахом побачив, як Родимова правиця, мов у кошмарному видiннi, вiдокремилася вiд тiла i разом з мечем зiв'яло впала на землю. Тодi набiгло ще кiлька ззаду й з бокiв, зблиснули мечi, сталася колотнеча, а коли все розскочилося, Родима не було, тiльки темнiло щось на долiвцi, велике й нерухоме. Бiльше Сивоок не бачив нiчого, не став дивитися. Вiн кинувся в найдальший куток горища, здичавiло рвав покрiвлю, поки пробився назовнi, не вагаючись, зiстрибнув на землю i подався удiллям туди, де темно вивищувалася збавча пуща. Продирався крiзь кущi, бiг повз високi дерева, проскакував через галявини, не знав утоми, забув про спочинок, утiкав, сам не вiдаючи куди, тiльки билося в ньому одне-Кдине слово: "Родим, Родим, Родим", та ще виривалися iнодi сухими схлипуваннями вiдчайдушнi ридання, якi роздирали його груди. Вiн бiг так аж до ранку, не мiг стишити бiгу, не мiг затриматися, не було на свiтi сили, яка могла б його зупинити, i ось так вискочив на узлiсся, i в обличчя йому вдарило духом гнилизни, i зрадливо зеленi грузовиська глянули йому в очi, а з самого краю прогноПв, з-помiж жирноП болотяноП трави вишкiрилися до хлопця великi жовтавi зуби. Вiн став з повного розбiгу, аж схитнувся наперед туди, звiдки насмiшкувато видивлялася на нього чорними пустими очодолами крейдяно-блiда коняча голова i шкiрила зуби, мов сама смерть. Вiн упiзнав те мiсце, вмить упiзнав i згадав усе, як було, згадав оленя i передсмертний постриб коня, згадав дiда Родима, як вiн боровся за коневе життя, а потiм змахнув мечем... змахнув мечем... змахнув мечем... Круто повернувшись, Сивоок побiг назад. Вiд смертi до смертi. В колi безвиходi. Надто добре знав вiн ту пунху з ПП невпинним западанням донизу, знав, що, хоч скiльки кружляй по нiй, рано чи пiзно викине вона тебе з своКП притаКностi i опинишся ти там, звiдки починав мандри, звiдки вступав в урочисте царство лiсу. Так i Сивоок пiсля багатоденного блукання по лiсi, голодного, виснажливого й безнадiйного, врештi опинився на узлiссi, вiд якого тяглося таке знайеме i таке ненависне тепер удiлля. Не мав куди йти, тож подався по низу вздовж удiлля i небавом був уже коло Родимового обiйстя, коло першого свого в життi дому, який знав i пам'ятав. Коло свого i не свого. Наближався обережно, з острахом, скрадався вiд куща до куща, подовгу вичiкував, роздивлявся навкруги. Завмер, коли на обiйстi спостерiг коняку, запряжену в повiз. Довго ждав, чи не появляться люди, так i не дiждавшись, знов рушив наперед, тепер ще обережнiше. Посмiливiшав тiльки тодi, коли впiзнав i коняку, й вiзка: належали Ситнику. Сам Ситник, певно, був у хижi, чомусь довго не показувався, i це поселило в Сивооковiм серцi кволу надiю: а що, як дiд Родим живий? Порубаний, поранений, але живий! I вони й далi житимуть у цiй затишнiй хижi, i вiн помагатиме дiдовi мiсити глину й розмальовувати глечики й богiв i навчиться торгуватися з купцями, а потiм ходитиме сам на лови. Вiн ще трохи почекав i бiгцем кинувся до хижi. Не було там нiкого i нiчого. Все потрощене, понищене. Але в хижцi щось гомонiло. Сивоок стрибнув туди, насилу гамуючи крик. Родим, Родим! Вдарився в м'яке, вхопив його хтось за руку, мiцно стиснув, витяг з чулана - Ситник! Увесь спiтнiлий i мовби розгублений. - А тебе не забрали? - здивувався Ситник. - Дiд Родим! Де дiд? - викручуючись з його руки, гукнув Сивоок. - Ого, мiцний хлоп'яга! - подивувався медовар.- Вирвався, отже, й вiд них. - Де Родим? - повторював своК Сивоок. - I втiк, отже? Де ж блукав стiльки? - Де Родим? - Поховали Родима. - Як! - хлопець не мiг осягнути всього жаху цього слова "поховали". - Не так, як було колись. Звичай у нас був класти небiжчиковi в могилу одiж, зброю, коштовностi. Жертви приносили до вогнища, на якому спалювали вмерлих. А нова вiра iнакша. Християни ховають своПх голими та убогими, бо ж вони йдуть у царство небесне, де Пх i зодягнуть, i нагодують, i напоять. Отак i Родима твого, який пiд хрестом побув, поховали без нiчого, а все, що мав, роздали на хвалу божу та людський ужиток. - Вiн згинув пiд хрестом,- заплакав Сивоок, i цим вiдразу скористався Ситник i знов чiпко вхопив хлопця за руку й поволiк надвiр до вiзка. - Чи згинув, чи народився пiд хрестом - все християнин,- бурмотiв вiн,- а раз ти бачив той хрест, то, отже, i ти християнин, матиму християнського роба, хвала богам давнiм, i новим, i всiм укупi. Та хлопець, хоч i не чув бурмотiння Ситникового, а просто керований неусвiдомленим прагненням до волi, знову крутнувся, щоб вирватися, а коли це не помогло, щосили штовхнув Ситника, аж той поточився i розкарячено сiв на землю, в той час як Сивоок уже бiг з обiйстя. - Та постривай, дурню! - гукнув навздогiн йому Ситник.- Пропадеш же в лiсi. Повезу тебе хоч нагодую. Хлiба дам i м'яса. Будеш у мене за сина. ЧуКш чи нi? З усього Сивоок почув тiльки два слова: "хлiб" i "м'ясо". Вони нагадали йому те, що десь на свiтi е наПдки i К люди, що втiшаються Пдвом i питвом, тодi як дiд Родим лежить у сирiй землi, голий i убогий, а вiн сам никаК зрозпачений, помираючи вiд голоду. Хлопець став i подивився на Ситника. Чи не бреше? - Ну, iди сюди, iди,- кликав той.- Сiдай до мене, та поПдемо до села. Побачиш мою Величку. Вона теж втiшиться. Така в мене донечка К маленька. Ну ж бо! Сивоок поволi наблизився до вiзка, вiдкинув простягнену до нього Ситникову руку, сам залiз у луб'яний короб, сiв так, щоб мати можливiсть щомитi зiстрибнути i вдарити навтьок, Ситник смикнув за вожину, коняка поволi рушила, Родимове обiйстя лишалося позаду, назавжди лишалося. Але не згинув безслiдно дикий норов Родимiв. Упав вiн найгустiшою барвою на чисту поверхню дитячоП душi i довiчно закрiпився там, як невигубно позостаються краски на глинi, обцiлованiй палючим вогнем. Не всидiв Сивоок довго на вiзку, зстрибнув, знову вiдбiг вiд Ситника, став - неприручений, упертий, свавiльний. - Де Родим? - закричав. - Ну, сказав же, сказав,- зупиняючи коняку, витирав пiт з обличчя Ситник.- Нема його, мертвий, погинув. - Де вiн? - уперто допитувався хлопець. - Хочеш бачити могилу? Ну, коли ти такий, то... Ситник прив'язав коняку, пiшов розвальцем назад по дорозi, Сивоок посунув за ним, недовiрливо тримаючись здалеку. Нижче обiйстя, де шлях робив вигин, на морiжку височiв горбик недбало приляпаноП лопатою землi, i з того кiнця горбка, що був ближче до хижi, стримiла з землi дерев'яна подобизна того срiбного хреста, що ним вимахував чорний зайда в нiч убивства Родима. Чому дiд мав лежати пiд цим знаком його вбивства? Сивоок з розгону вдарив плечем у мертве дерево, намагаючись вивернути його з землi, щоб потiм потоптати, затягти звiдси свiт за очi, спалити, пустити за водою - та будь-що! Але хрест навiть не схитнувся. Зроблений з двох грубих дубових брусiв, скрiплених намертво хитрим дерев'яним замком, вiн був закопаний, певно, ще глибше, нiж прах небiжчика, i мав стояти при дорозi довго-предовго, щоб кожен, хто Пхатиме, не минув його своПм поглядом i впокорився вiд споглядання чужоП смертi. I Сивоок, мовби вiдчуваючи, що вiднинi його життя теж значитиметься отакими хрестами i порятуватися вiд них вiн не зможе так само, як не може зiпхнути знаку РодимовоП смертi, в безсилiй лютi став бити кулачками по мертвому дереву, плакав, не витираючи слiз, i до цiлковитого вичерпання сил бив, бив,бив. Аж тут Ситник нарештi мiг згребти малого i потягти до свого вiзка, одною рукою мiцно тримаючи його, а другою витираючи бороду й вуса, що аж хлющали вiд поту. Пручатися Сивоок не мав сили. Вiн не змiг признатися самому собi нi в той день, нi згодом, хоч не мiг також втаПти дивно жорстокоП правди: Родимова смерть вiдкрила йому свiт набагато ширший, нiж бачив вiн його досi. Позаду все починалося чорнотою на грузькiй дорозi, безпорадним криком маленького хлопчика в пiтьмi, добрими руками старого, потiм були обiйстя, глина, барви, вогонь, був кiнь Зюзь, була пуща, спершу мовби безмежна i всемогутня, але згодом, виявилося, - замкнена в своПй повторюваностi, доступна для осягнення розумом i звичкою. Хоч ще зовсiм малий, Сивоок непомiтно засвоПв у тому свiтi все потрiбне для того, щоб жити без зайвих тривог i непевностi, звикав до думки, що завжди ходитиме тими самими стежками, побiля тих самих дерев, сидiтиме коло того самого вогнища, дивитиметься на той самий шлях. I ось тепер неначе розсунули перед ним обрiП, i вiн побачив одразу так багато, що не мiг осягнути нi розумом, нi бодай самим поглядом. Џхнiй вiзок викотився на пiдвищення; позаду, в удiллi, ледь видима лишалася Родимова садиба, а з другого боку, на спадистому схилi, вiдкритому увсiбiч, вiльному духмяному вiд трав i ще якихось не знаних Сивооковi рослин, чиясь добра i могутня рука покидала багато-багато будiвель, певно, людських осель, але зовнi набагато привiтнiших i веселiших, анiж звична для нього Родимова хижа, яку хлопець досi вважав Кдино можливою для людського буття. Сивоок дивився вниз невiдривне, сльози в його очах висохлiП вiд вогню захоплення, який розгорявся там яснiше й яснiше, Ситник помiтив збудженiсть хлопцеву, але пождав ще трохи, а вже потiм недбало поспитав: - То що? Гарно тут? Сизоок зiтхнув, але не вiдповiв нiчого. - Нiколи не був? Не бачив? Зiтхання чи то скрушне, чи то жалiсливе. - Не показував тобi Родим? Саму пущу тiльки? А свiту не тiльки в пущi. Сивоок уже й не зiтхав. Прикусив губу. Був розгублений. Мав би ненавидiти цей прекрасний свiт за те, що розкриваК вiн своП приваби тiльки пiсля того, як заплачено найвищою платою - смертю КдиноП дорогоП тобi людини. Але вже поселилася в його малечiй душi здатнiсть захоплюватися всiм прекрасним, i властивiстю цiКю надiлив його Родим, мовчазний, щедрий, добрий дiд Родим, у якого краса виспiвувала пiд руками. Ситник знався на людях. Мало вмiти цiдити та ситити меди - треба ще Пх i продати тому та тому. А продаКш - вмiй бачити: хто може заплатити ногату, а хто дасть гиденьку скору, а хто й вiдрубок срiбла. Мед-бо люблять усi, а платити не кожен спроможен однаково. От i вгадуй. У Ситника око було метке, як хижа риба. Блись-блись - i вже. Запримiтив вiн, як принишк Сивоок. Дика дитина. Вперше побачила простiр. - Гарно? - спитав Ситник, влучуючи вiдповiдну хвилю. - Так,пошепки вiдповiв Сивоок. - Вiльховатка, - пояснив Ситник, - село так зоветься. Багато люду. А ми он там. Вiн показав на пагорб над шляхом, трохи осторонь од села. I знов мав дивуватися Сивоок. Звик, що Родимове обiйстя вiдкрите всiм вiтрам, а тут пхався в очi дубовий гострокiл, що чiпко обковував садибу на самому верху пагорба, ховав вiд стороннього ока будiвлi, людей i життя в нiй. Сивоок ворухнувся на вiзку, ще не вiдаючи, що зробить наступноП хвилi, бо ворухнулося в його душi передчуття чогось лихого, але вiн ще не навчився давати раду передчуттям, зате Ситник, приготований на всiлякi виперти з боку малого, миттю вловив змiну в настроП свого полоненого i, для певностi притримуючи його рукою, промуркотiв: - Тобi там сподобаКться. Ось побачиш. Тим часом пiд'Пхали пiд самий гострокiл, i Сивоок мiг тепер оцiнити мiцнiсть загороди. Дубове пакiлля, повкопуване в землю мiцно, як отой хрест на могилi Родима, стояло так щiльно, що не просунеш i шила помiж ним. Вузенька дорiжка, вiдiрвавшись од шляху, дерлася на пагорб i вганялася просто в кiльце гостроколу, а там Сивоок побачив щось схоже на двоК дверей, тiльки набагато вищих i мiцнiших, тi дверi в гостроколi теж вбитi були з дубових колод i трималися невiдь-як, - Егей! - гукнув Ситник. - Тюхо! Чи спиш! Вiдчиняй во. рота! За дубовими ворiтьми застукотiло-загрюкотiло, вони посерединi трохи роз'Пхалися, утворилася шпарка, крiзь яку блиснуло перелякане око i вiдразу ж сховалося, а ворота поПхали врозтiч, тяжко зарипiли, якась зачучмарена постать метнулася мiж двома половинками ворiт, стрибнула наперед коняки, вхопила ПП за вуздечку, потягла кудись убiк; Ситник гримнув на перелякану постать, та пустила коняку, знов метнулася назад, стала зачиняти ворота, знову зарипiло-заскрипiло, широкий вируб посеред гостроколу став звужуватися, i швидко звужувався видимий крiзь той вилом свiт: далека, байдужа до всього пуща, розлогi поля, в'юнка рiчка посеред них, накочений шлях, дикi трави i квiти, що пiдступали до самих ворiт, i небо над усiм, багато широкого неба, прозоро-блакитного, як очi в Ситника. I все звужувалося, звужувалося, аж поки ворота грюкнули, внали на них важкi засуви, i все зникло; тiльки в очах у Ситника мали ще позостатися два шматочки високого неба, отого, що летiло над недосяжними гостряками частоколу. Але коли Сивоок глянув на Ситника, очi в того були безбарвнi, мов у хижого птаха. - Ага, так, - сказав Ситник, i важко було розiбрати: просте вдоволення чи прихована загроза пролунали в цьому короткому таканнi. Сивоок пошкодував, що не дременув вiд Ситника перед тим, як попасти за цей непроникний гострокiл. Все-таки то було б певнiше. А тим часом вигострене на все незвичне око малого вже мандрувало по обiйстю й зауважувало то велику гарну будiвлю з вибiленими стiнами, яку годi було й назвати хижею, так вона рiзнилася вiд РодимовоП бiдноП халупи, а ще була там-таки й справжня хижа, тiльки набагато нужденнiша, нiж та, що в нiй вирiс Сивоок, i геть обдерта; стояло кiлька мiцних дерев'яних будiвель-без вiкон, таКмничих, мов людське обличчя без очей, в одному кутi лежали товстi колоди, в iншому височiла гора дров, ще далi, на вирiвняних клаптиках землi, росли якiсь дивнi зела, видимо, уходженi людськими руками, бо земля там чорнiла так само, як на лiсових галявинах, зритих вепрами в пошуках жолудiв, а не лежала, вкрита товстим шаром дерниння, як на обiйстi в дiда Родима. Все тут було незвичне, вабливе i водночас лякаюче, якщо взяти до уваги те, що ти був вiдтятий вiд свiту непроникною стiною дубового пакiлля. Та Сивоок забув i про свiй мимовiльний перестрах, i про свою несвободу, i про зловiсне рипiння ворiт, i про незвичнiсть обiйстя, забув, завидiвши, як полетiло Пм назустрiч щось зовсiм небачене, як розсипало дзвiнкий смiх, застрибало, заляскало в долоньки, загукало: - Татко,татко! Бiгло просто до Ситника, вицiлювало в його розкритi обiйми тонке, довгоноге, в бiлiй ллянiй сорочечцi, з довгим у нестерпному сяйвi волоссям, з очима великими i такими блакитними, що не пiдiбрав би пiд них барву сам дiд Родим. - А таки приПхав твiй батько, доню,- муркотiв Ситник, спливаючи потом вдоволення i обiймаючи те дивне, вперше бачене Сивооком створiння,- та ще й привiз тобi... Ось глянь... I вiн вигорнув з-поза себе Сивоока, а той, замiсть пручнутися, слухняно вийшов наперед i опинився вiч-на-вiч з тим чудом. I так вони дивилися одне на одного, а Ситник вдоволено посмiювався, а потiм, гукнувши щось на свого нещасного затурканого Тюху, почвалав собi до якоПсь з будiвель, полишивши посеред двору малих. - Ти хто? - спитав хрипло Сивоок, оговтавшись першим i за правом старшого, бо був на цiлу голову вищий. - Величка, - продзвенiло йому на вiдповiдь. - А ти? Вiн трохи подумав, чи годиться так ото вiдразу й розкриваК тнся перед цiКю Величкою, але не втримався i сказав: - Сивоок. - Чому так звешся? - поцiкавилася Величка. - Не знаю. А ти чому? - Бо я дiвчина, а дiвчина повинна зватися гарно. - А що таке дiвчина? - поспитав Сивоок. - Як то що? Я... Хiба ти не знав? - Не знав. - I нiколи не бачив дiвчини? - Не бачив. - А кого ж ти бачив? - Дiда Родима. Та купцiв. Та ще Ситника. - Ситник - то мiй тато. - А менi байдуже. - Мiй тато найкращий на свiтi. - Найкращий - дiд Родим. Це зацiкавило дiвчину. - А де вiн? - Нема. - То чому ж вiн найкращий, коли його нема? - Був - його вбили. - ЗнаКш що? - сказала Величка, мабуть нiчого не збагнувши з похмуроП СивооковоП iсторiП.Хочеш, я покажу тобi мак? - А нащо вiн менi? - недбало промовив Сивоок, хоч нi сном нi духом не вiдав, що то таке. - Тато варить з ним меди,- пояснила дiвчина,- наймiцнiшi й найдорожчi. А я люблю, як вiн цвiте. Ти бачив, як цвiте мак? - Я все бачив, - вiдважно збрехав Сивоок, насилу втримуючись вiд спокуси простягнути руку й помацати волосся У Велички: чи справжнК, живе, чи, може, зроблене з якихось заморських нитей, як ото в деяких купцiв витканi корзна, що сяють на сонцi i навiть у сутiнках? Мак виявився червоним i пелюстки мав теж мовби несправжнi, мовби витнутi з нiжноП заморськоП тканини й почепленi до зеленого стебла. - Я знаю лiпшi квiти, - сказав Сивоок, - в найдальшiй пущi, посеред червоних борiв росте висока синя квiтка. Завбiльшки з тебе. - А чому бори червонi? - спитала дiвчина. - Бо гiлля там не видно, воно десь далеко-далеко вгорi, а видимi самi стовбури i кора на них вiд довголiття зчервонiла. - А хiба може бути квiтка така завбiльшки, як я? - знов не повiрила дiвчина. - Хочеш - я принесу тобi. - А хочу. - Ну, то добре. Але прийшов Ситник, мовчки смикнув за руку Сивоока й повiв за собою. - Приходь! - гукнула Величка, а вiн не знав, озирнутися на дiвчину чи вирватися вiд Ситника i побiгти знов до неП. Ситник привiв хлопця до тоП закiптюженоП, упослiдженоП хижки, штовхнув до покорченоП грубоП дошки, що мала правити за стiл, буркнув: - Џж! Отут i житимеш з Тюхою. Розкудланий Тюха, перелякано зиркаючи, сидiв з другого боку столу i тьопав дерев'яною ложкою якусь розбовтану поливку. Сивоок похмуро глянув на Ситника. - Хочу м'яса. - Он ба! - засмiявся Ситник, зчищаючи з себе веселощi, як гадюка стару шкiрку. - Ану, Тюхо, дай йому м'яса! Тюха слухняно метнувся до хлопця, вихилився, щоб ухопити своПми чiпкими клешнями, але Сивоок в'юнко проринув у нього попiд руками, штовхонув Ситникового полигача ззаду так, що той заточився, а сам помчав до дверей. Однак Ситник уже знав норов малого i ще швидше вискочив за дверi, зачинив Пх перед самим носом у Сивоока, зареготав знадвору: - Ось тобi м'ясо! Знатимеш ти ще в мене! Сивоок озирнувся. Одне-Кдине вiконечко, затягнене оболонкою вiд мiхура, таке малесеньке, що тiльки руку простромиш. Стояв, важко дихав. - Ну, чого ти? - промимрив Тюха, знов беручись хльобати поливку. - Слухайся. Треба. Хлопець мовчав. Аж тепер зрозумiв, як попався Ситниковi в лабети, прийшло перше усвiдомлення сили, що перейшла йому в спадок вiд Родима, та водночас вiдчув i брак сили для того, щоб боротися з таким, як Ситник. Вiн лiг спати, не доторкнувшись до Пжi, а коли вдосвiта другого дня Тюха став будити його, аби призвичаювати до роботи по господарству, Сивоок так кускув його за волохату лапу, що той завив по-вовчому й побiг скаржитися хазяПновi. Ситник звелiв не чiпати малого. Знав добре, що голод i безвихiдь зроблять своК. Сивоок довго лежав у хижi, потiм, коли сонце вже добре пiдбилося, вийшов на подвiр'я. Хотiлося пити, хотiлося Псти, найбiльше ж хотiлося злетiти над гострокiл i полинути свiт за очi. Набрiв на криницю, дiстав дерев'яним вiдром води, напився. Ще коли пив, вiдчув, що за спиною в нього хтось стоПть. Але не подав виду. Поставив вiдро, витер губи тильною стороною долонi, як то робив завжди Родим, тiльки тодi озирнувся. Позад нього стояла Величка. Така, як i вчора. А може, ще гарнiша й нiжнiша. - Ну, де ж твоя квiтка? - поспитала вона. Сивоок мовчав, спiдлоба поглядаючи на дiвчину. - Чи збрехав? - доскiпувалася Величка. - Џсти хочу, - похмуро мовив Сивоок. - Чому ж не наПсися? - Ситник не даК. - Неправда, мiй тато добрий. Вiн - наПiдобрiший. - Може. А мене замкнув у хижi i не дав нi хлiба, нi м'яса. - Хочеш, я спитаю в нього, чому вiн так зробив? - Нi, не хочу. Не треба. - А хочеш, я принесу тобi м'яса i хлiба? - Нi. - Але ж ти хочеш Псти. - Той що? - Ну, то я принесу тобi. - Не треба. Величка трохи подумала. Нiяк не могла збагнути, як то так: хоче Псти i не хоче, щоб йому приносили. - Ти боПшся мого татка? - нарештi догадалася. - Я нiкого не боюсь. Вона ще подумала. Нелегка випала робота для ПП маленькоП голiвки. Але ж недарма була вона дочкою Ситника, не раз i не два бачила, як обмiнюК батько своП питва на те та iнше. - ЗнаКш, як ми зробимо,- запропонувала вона. - Я принесу тобi хлiба i м'яса, а ти принесеш менi свою квiтку. Згода? - Вона не моя, - ще бiльше спохмурнiв Снвоок. - Але ж ти вчора казав, що знаКш, де вона росте. - Знаю. - От i принеси. - Принесу. Сказав - принесу, то й принесу. - Почекай мене он там, за коморою, щоб не бачив батько, я швиденько, - сказала вона i, побоюючись, що Сивоок знов почне вiдмовлятися, мерщiй побiгла вiд нього. Так виникла за спиною в Ситника маленька змова. Поки вiн ждав, що Сивоока зломить голод, Величка пiдгодовувала хлопця, малий смакував Ситниковими хлiбами - житнiми й просяними, пробував його вудженини, запивав на диво доброю водою з криницi й потиху видивлявся, як вибратися на волю. Одна з рублених дерев'яних комор стояла зовсiм упритул до частоколу, i Сивоок зметикував, що коли забратися на покрiвлю, а звiдти прокласти на верх гостроколу дошку, то можна б i спробувати. Про те, як дiставатиметься на тому боцi до землi, не думалося. Полетить - i все. Вниз лiтати вмiв, не те що вгору. Вночi, коли Тюха захрiп у своКму кублi, Сивоок крадькома вийшов з хижi, знайшов припасеного ще за дня обапола, потяг його до комори. Але на покрiвлю вилiзти з обаполом нiяк не мiг. Довго мучився, аж поки здогадався принести з хижi мотузку i, прив'язавши один ПП кiнець до обапола, а другий затиснувши в зубах, вмiло подерся на комору, призвичаКний лазити по деревах, навiть коли на стовбурi не було внизу жодноП гiллячки. Потiм вивудив iз темряви свою кладку, прилаштував ПП так, як вимiряв на око заздалегiдь, i поповз до двох гострякiв, чорнiших за саму нiч. Вхопився за них вiдразу обома руками, тiльки на мить затримався, вигинаючи спину i випружнюючи ноги, легко вiдштовхнувся й безстрашно полетiв униз, в причаКну чорноту, яка дихала на нього волею. Земля твердо вдарила Сивоока, стало йому до слiз боляче у всьому тiлi, але не було часу на плачi та зойки, скоцюрблений i зболений, покотився вiн по схилу вниз та вниз, а там зiрвався на ноги й побiг, самим тiльки чуттям угадуючи напрямок. Так опинився знову в пущi. Тепер, по смертi Родима, лiс мiг би слугувати Сивооковi домiвкою. Тiльки тут усе було знайоме i звичне, тiльки тут малий добре вiдав, проти кого можна стати на бiйку, а перед ким непомiтно щезнути, вiддаючи належно його перевазi, а там, на рiвнинi, над якою височiв Ситникiв гострокiл, все було iнакше, заплутане й вороже; як вестися в полi серед людей, дiд Родим не навчив його, певно, не хотiв, щоб Сивоок i попадав туди, бо жодного разу бодай натяком не виказав, що десь живуть iнакше, анiж вони, i що не всi на свiтi такi, як вiн сам, Родим. Вперше ступив Сивоок пiд дерева без ляку, охоче йшов туди, куди затягувала його всевладна пуща, знов вiдбував звичну мандрiвку донизу та донизу, прямуючи до самого серця лiсу i маючи певнiсть, що все станеться так, як завжди: добрi боги пущi тiльки полякають його, тiльки поводять та покрутять по зеленому безмежжю, а потiм випустять на волю, непомiтно виведуть на те узлiсся, звiдки вiн завжди починав своП блукання. Та, видно, мудрi боги пралiсу вiдали, що цього разу Сивооку нема куди квапитися, що не жде його нiхто, а коли й жде, то тiльки бiда, тому були милостивi до хлопця i вперше пропустили його до самого серця пущi, до найнеприступнiших гущавин, за якими лежали безмежнi галявини з найсоковитiшими на свiтi травами i тихi озеречка, де вибудовували своП химернi оселi пухнастi бобри i вигулювалося рiзнопере птаство. Там був дивний простiр, який вiдкривався за гущавинами враз, зненацька, ошелешував негадано. Дрiбнi перелiски не спиняли ока, а великi дерева, порозкидуванi мальовничими купами то там, то там, ще мовби побiльшували й без того просторi обшири галяв, з'Кднуючи Пх у безконечну велетенську вервечку. Тут уже нарештi пуща не западалася донизу, вона лежала рiвно, вона заспокоПлася в своПй неприступностi, i коли б Сивоок став приглядатися, то запримiтив би, що звiдси увсiбiч лiс розходиться наче вгору. Те, що вiн завжди прагнув побачити, само давалося йому, але тепер хлопець забув про своП давнi намагання досягти мiсця, звiдки пуща починаК випручуватися з свого невпинного западання. Iнше захопило Сивоока. Перед його очима у буйних травах, у перелiсках i мiж могутнiми деревами повiльно бродили великi пречудовi тварини. Було Пх тут без лiку. Величезнi бики, темно-cipi, з широкими бiлими пасмугами вздовж хребта, роздумливо потолочували траву, таку високу й густу, що голови Пхнi зануренi були в неП, мов у воду, i тiльки гострi товстi роги пливли по верху, загадковi в своПй несхитностi. За кожним з бикiв хильцем сунулися гнiдi тiлистi корови, а вже за ними видрiбочували жвавi телята, якi кидалися сюди й туди, там щипали, там хапали, але нiколи не забiгали поперед вожака табуна. Що старiший i товсторогiший був бик, то бiльший табун вiн очолював, пишаючись силою i вмiнням, i час вiд часу низьким густим бутiнням застерiгаючи про те, щоб поступалися йому з дороги. То були тури, володарi пущi, i тут було ПхнК царство, з якого вони виходили тiльки зрiдка, тiльки поодинокими табунами в той час, як усе плем'я ПхнК жило тут, жило спервовiку, вiльне вiд усього, пiдкоряючись тiльки голосу кровi. Отак вигулювалися за лiто телята, набиралися сили бики, прибавляли в тiлi корови, нiщо не порушувало спокою турячого царства, бо не мав сюди приступу жоден хижий звiр - анi вовк, анi ведмiдь, анi росомаха, якщо iнодi й ставалися дрiбнi сутички помiж самими володарями серця пущi, то вони вiдразу й залагоджувалися, бо цим порушувався усталений лад, за яким усi зухвальства й домагання мали бути розв'язанi пiзньоП осенi, коли впаде перша пороша на лiси i повiтря стане прозоро-дзвiнке i пронизливе для всiх повiвiв i запахiв. Тодi в бикiв ще побiльшають крутi бугри пiд рогами, i вони вибиратимуть наймiцнiшi, найтовстокорiшi дерева i вперто тертимуться об Пхнi стовбури лобами, полишаючи на струпуватiй корi краплини густого плину з мiцним запахом, що полине по всiй пущi. I в кожного тура буде свiй запах, i корови зможуть вибирати той, що до вподоби, i йтимуть на запах, який обiцяК так багато зваби й вдоволення. Отут би, здавалося, й початок турячих любовних iгрищ, бо хто наважиться стати на перешкодi володарям пущi в хвилю Пхнiх найвищих захватiв! Та саме тут i розпочиналося найстрашнiше i найсолодше водночас. Чи обманювалися iнодi турицi лiсовими вiдстанями i приходили на поклик не до найдужчих i найкрасивiших турiв, а до старих i немiчних або ж ще занадто молодих та зелених, чи й навмисне вибирали кволiших, щоб дати змогу дужчим вiдвоювати Пх у затятiй боротьбi? Iнодi до одного тура збiгалося аж надто багато туриць, а iнший не мав жодноП, хоч як борюкався з непоступливими деревами, видавлюючи з своПх залоз рештки спокусливого плину. Iнодi корови, розгулянi за лiто й розманiженi, ще заздалегiдь накидали оком на iншого тура i полишали свого давнього вожака, щоб перескочити до нового обранця. Отодi й закипали кривавi боП мiж володарями турячого царства, ревище стояло над пущею, ламалися дерева, летiла догори чорна земля, трiщали роги, дужчий долав слабшого, вминав його в багновисько i лишав там конати, а сам, струшуючи вiд надмiру снаги валами м'язiв на шиП, йшов до вiдвойованих для себе туриць, заводив Пх до вподобаних мiсць i творив там велике таПнство, яким починався новий турячий рiд. Сивооку хотiлося бути дужим, як тур. Тодi б легко подолав Ситника, випустив з-за дубового гостроколу Величку, нарвав би для неП найлiпших квiтiв у лiсах. Але це - подумки. А тим часом тiльки й мiг, що крадькома милуватися могутнiми тваринами, якi не зауважували його присутностi в своКму царствi, були байдужi до всього на свiтi, окрiм самих себе. Поступово Сивоок переконувався, що й тут пануК тiльки видимий спокiй. В самiй повiльностi пересування бiльших i менших табунiв узвичаКне око вловлювало неоднаковiсть. Однi, вiдразу потрапляючи на кращу траву i смачнiше галуззя, паслися, майже не рухаючись з мiсця, iншi никали та шукали - не могли знайти, однi бики вели своК сiмейство тишком та нишком, iншi ще здалеку подавали голос, глухо гудiли, попереджаючи про своК наближення i небажання спiткати будь-кого на путi, шляхи пересувань тих та тих табунiв час вiд часу перехрещувалися, i тодi один тур вiдступався, а другий гордо проводив своПх далi; опрiч того, помiж статечними родинами, очолюваними досвiдченими самцями, никали невеличкi табунцi молодих турiв, а то й просто самотнi бузiвки, задерикуватi й нахабнi. Цi до всiх чiплялися, всiм ставали на шляху, без причини лаштувалися до бiйки, нахиляючи до самоП землi голову й нетерпляче загрiбаючи ратицею землю. Та досить було старому туровi погрозливо заревiти або ще й наставити на молодика своП страхiтливi роги, як той полохливо вiдступав i простував у пошуках новоП пригоди. З усiх молодих вирiзнявся один. Вiдзначався незвичною мастю - вогниста коротка шерсть, яка тiльки пiд волом починала темнiти, обiцяючи набути колись того неповторного вiдтiнку, що буваК в старих турiв. Був якийсь мовби вищий на ногах i за всiх молодих i за старих турiв, яких гнiтили до землi важкi бугровиння м'язiв на шиП i на загривку. Якщо у всiх турiв м'язи, мовби зiпхнутi якоюсь дивною силою, купчилися тiльки в переднiй частинi тiла, то в цього вигравало м'язами все тiло. Вiн весело нiс своП загонистi роги, жируючи, пiдгецував головою, наче пiдбиваючи лобом щось невидиме, пiдтанцьовував на мiсцi, перестрибував дорогу то одному туровi, то iншому, лаштувався навiть до бiйки i з молодими й старими, iнодi й схрещував своП роги в несправжньому змаганнi, але вiдразу ж випручував Пх i з веселим вибриком гнав далi. Цей вогнистий молодий тур вельми припав до серця Сивооку, i хлопець навiть вигадав для нього iм'я - Рудь. Найчастiше Рудь сiкався до великого, мов чорна гора, тура, який бутiв грiзно i потужно, аж, здавалося, двигтить земля вiд його бутiння. Якщо для такого довелося б пiдбирати наймення, то лiпшого й не вигадаКш, анiж - Бутень. Може, той Бутень був найдужчим у турячому царствi, бо вiд його ревiння полохливо забиралися геть усi табуни, а вiн вiв своК чи не найчислен-нiше сiмейство поважно i зверхньо. Нiхто не насмiлювався перетнути йому путь; хто опинявся поблизу, намагався мерщiй забратися геть, коли чулося його бутiння, то вже нiхто не пробував подавати голос, бо видався б вiн кволим i немiчним. Може, все це й було не до вподоби Рудю, а може, вигравала в ньому дурна молода сила, якоП не знав куди подiти, i тому пхався вiн наперерiз Бутеню, зачiпав його то так, то сяк, дратував бiльше й бiльше, аж поки увiрвався тому терпець i могутнiй тур зупинився, пропускаючи повз себе свiй табун, а сам погрозливо виставив проти Рудя своП товстелезнi роги, на кожному з яких мiг би зависнути отакий нахабний туренко. З таких турячих рогiв у дiда Родима був лук. Вiн купив його у проПжджого грецького купця за тяжкi грошi, бо гречин клявся, що такий лук К тiльки в нього, що зробив його славетний заморський майстер i закляв, через що нiхто не хотiв брати лука па продаж, а вiн рискнув, бо знав майстрове закляття. А полягало воно в тому, що той, хто зумiК зiгнути лук i натягнути тетиву, робитиме великi дiла. Њ луки з буйволячих рогiв, i Пх теж мало хто спроможний зiгнути, а хто доконаК того, то стаК великим воПном або й князем, цей же лук i зовсiм незвичайний. Тодi Родим мовчки посмiхнувся на купцеве базiкання, взяв лука, упер його одним кiнцем у землю i зiгнув так легко, немов був вiн навiть не з мiцного тисового дерева, а з молодоП вербини. I стрiляв тодi Родим з свого лука так далеко, як нiхто б не змiг, але бiльше нiчого не встиг зробити, стятий мечами тих, що прийшли пiд хрестом. Ну, та були то роги неживi, про них Сивоок не став би й згадувати, коли б не дiд Родим. Але й цей спогад, промайнув у нього за одну мить, бо вся увага хлопцева скупчилася на двох потужних звiрах, старому й молодому, гiнкому, в'юнкому, але ще не змiцнiлому, i затвердiлому в нерушимiй своПй силi. Один був мов веселе палахкотюче полум'я, другий - темний, нiби земний кряж, один, здавалося, ще й не усвiдомлював до пуття, на що зважився, другий трактував сутичку поважно, бо вже раз вiн став до бою, то мав бути бiй, мав тут бути переможений i переможець, один мав пiти собi далi, як i досi ходив вiльно й незалежно, а другий лягти, може, й довiку. По тому, як напружилися м'язи на могутнiй шиП в Бутеня, як виставив вiн на супротивника своП неосяжнi роги, можна було не мати нiякого сумнiву щодо перебiгу сутички, i Сивоок немало дивувався легковажностi Рудевiй. А той i собi надувся, напиндючився, наставив своП тонкi рiжки проти замшiлого пакiлля старого i ще мовби й посунувся трохи наперед, щоб зчепитися в смертельному поКдинку з непереборним досвiдченим туром, але в останню мить зненацька стрибнув убiк, вихнув якось смiшно головою i, видно, й сам не вiдаючи, що чинить, шпортонув Бутеня рогом в заднК лiве стегно. Вiн загнав рiг так глибоко, що аж зупинився, переляканий свавiльним своПм учинком, але вiдразу ж схаменувся, рвонувся всiм тiлом ще бiльше убiк i, проорюючи в заволохатiлому стегнi Бутеня широку й глибоку борозну, вирвав свою зброю i кинувся навтiч. Але Бутень не став його переслiдувати. Глухо заревiвши навздогiн своКму вороговi, вiн тяжко повернувся i посунув до заростiв. З широкоП рани била густа че