ни непомiченими прошмигнули повз поцяцькованих залiзом дурнiв, той, що з шестопером, тупнув ногою, аж задуднiв мiст, i гримнув: - Пощо не хреститесь? Хлопцi стали мов вритi. Бiгти наперед i так би нiчого не дало, бо хiба ж знайдеш рятунок в такому великому мiстi, яке пiднялося над дебрями i пущами, повертатися назад теж не виходило, .бо там було ще гiрше; повне дворище озброКних лежнiв. - Хто такi? - суворо спитав той, що з мечем. - Ми суть... - Лучук хотiв вихопитися першим з вiдповiддю, але не знав, що казати, затикався, замикався, його виручив Сивоок. - З гостем прибули, - сказав вiн спокiйно, - проПхав вiн на торг. - Ач, сопляки, вже з гостем, - незлобиво промовив той, що з шестопером. - Ваш гiсть хiба поганин, що не хреститеся? - Не вмiКмо ,- похмуро сказав Сивоок, - маКмо своПх богiв. - Покажу тобi, - пiдступив дружинник до нього i вхопив за праву руку, щоб занести ПП для сотворiння хресного знамення. Але руку Сивооку тягнула донизу тяжка дубова палиця, так що дружинник насилу мiг ПП пiдсмикнути догори. Забувши й про хрестiння, вiн ухопився тепер за палицю, спробував висмикнути ПП з руки Сивоока i аж крекнув. - ЧудноП сили отрок, - сказав i вiдштовхнув Сивоока, - iди собi, поганче! Лучук огинцi прослизнув поза Сивооком, зашепотiв до нього, гамуючи нервовий смiх: - Знав би той нестелепа, як стрiляю. Поцiлив би йому крiзь вiчко його кольчуги в пупа! Ги-ги! - Мовч! - суворо сказав Сивоок, бо вже вступали вони в КиПв. Коли ж казати правду, то не вони вступали в КиПв, а КиПв наступав на них, спадав з своПх пагорбiв, приголомшував, знетямлював. Диво брало, як могло вмiститися на такому скупому клаптi землi стiльки будiвель, стiльки люду,стiльки руху, гуку, клекотняви. Хтось кудись iшов, квапився, а хто й просто собi стояв, видивляючись на божий свiт, рипiли вози, iржали конi на торжищi, дзвiнко сплiскувалася в глибокi колодязi вода з переповнених вiдер, пахло стружкою i димом, цюкали сокири, мудрували над каменем зиждителi, роПлося повсюди од люду торгючого, будiвничого, гулящого, роботящого - ось чим обсiдав КиПв своПх прибульцiв. Сивоок просунувся наперед, мов сновида, не вiдчував вимощеноП дерев'яними кругляками вулицi пiд ногами, не бачив нi просторих дворiв з бiлими дерев'яними будiвлями, нi великих i маленьких дерев'яних церков, що штрикали ламаними пальцями своПх хрестiв у неозори весняного неба, нi княжого кам'яного терема, що стояв над самим краКм КиПвськоП гори, мовби хотiв виловити своПми штудерними вiконечками всi вiтри з Десни й Днiпра, - хлопцевi перед очима, застилаючи весь свiт, стояло тiльки одне: кам'яне громаддя, рожево-сiре, розлоге й струнке водночас, неохопне у своПй великостi, так нiби зiбрало воно в себе весь камiнь РуськоП землi, а водночас легколетюче, мов засвiчена сонцем хмара. Гостре колись камiння зляглося тут загладжено, подекуди зненацька розступалося, творячи химернi вiконця-прозори, а то вигиналося потужними луками, схожими на вiчно застиглi хвилi, пiднятi над землею дивними силами. I над цим злагiдненим, летючим, мов спiв, каменем кругло вивищувалися чотири меншi i п'ята найбiльша i найвища чарiвнi шапки-покрiвлi, а на кожнiй з них плавав у золотому озерi неба схожий на квiтку хрест, i всi п'ять хрестiв заплiталися в рухоме коло сяйва, i не було в них нi кострубатостi, нi чорноти, нi ляку. Так, дибаючи у раптовiй своПй заслiпленостi, Сивоок наштовхнувся на якогось чоловiка i став, з нiяковим посмiхом проводячи по очах долонею. - Бiснуватий Кси? - закричав чоловiк, i лише тодi Сивоок повернувся на тверду землю i побачив коло себе бiлявого бородатого чоловiка в розстебнутому на грудях корзнi й розхристанiй, так що видно було спiтнiлi, порослi свiтлим волоссям груди, сорочцi, в звiдкись знайомих обдирканих портах i стоптаних личаках, теж чомусь нiби знайомих. Тодi глянув ще i побачив в'язку хмизу, що лежала коло нiг у чоловiка. Хмизонос. Став перепочити. - Хотiли на вас хреста покласти? - жваво пiдсмикуючи бородою догори, спитав чоловiк. - А ти що, бачив? - поцiкавився Лучук. - Чому б мав не бачити? - Як же? - А ось так. - Чоловiк швидко зiгнувся, прибравши знов положення, як з хмизом на спинi, i глянув на хлопця знизу, крiзь кроковку нiг. Лице йому налилося кров'ю, очi скаламутнiли. - Головами по небу ходите, - закричав, не змiнюючи положення, чоловiк, а на ногах у вас земля! - Нащо таке витворяКш? - засмiявся Лучук. - А любо менi так, - чоловiк розiгнувся, знов пiдсмикнув бородою. - Багато люду пливе до КиКва, всi його бачать однаково, а нiхто, як я! Сивоок, здавалося, зовсiм байдуже сприйняв хмизоносовi витребеньки. Був заклопотаний iншим. - Що то? - спитав глухо, вказуючи самими очима на величезну кам'яну споруду, що вразила його безмiрно. - То? - хмизонос навiть не глянув туди. - Церква Богородицi. - А що то - богородиця? - втрутився Лучук. - Та, що народила бога. Звалася дiва Марiя. Та вона не вища за бога, бог-бо найвищий i всемогутнiй, йому поклоняКмося. А богородиця - тiльки церкви. I в Корсунi, де наш князь Володимир хрестився, церква Богородицi, i в самому Царградi, ,i скрiзь - найбiльшi. А ставили Пх гречини, наш люд тягав камiнь з землi древлянськоП, а майстри грецькi зиждили i зсередини прикрасили iконами, хрестами, сосудами, що Пх узяв князь Володимир з Корсуня, а ще - красотою невимовною. - Та ти все тут знаКш! - вигукнув Лучук. - А нащо хмиз тягнеш до города? Хiба тут деревини мало? - Дурень Кси, - незлобно засмiявся хмизонос, - не бачив, що несу. А несу дiдовi Кiптiлому хворостища вибранi, з сорока кущiв по сорок прутiв, К прут зелений, а К й сiрий, а той чорний, а той червоний, i бiлий, i жовтий К, i К такий, як змiя, а К в лусцi, наче риба, i деревина в одному крихка, а в другому масляна, а в третьому камiнна, а в четвертому... I дим неоднаковий од кожного, i пах теж неоднаковий... А дiд Кiптiлий робить копченину для самого князя i для бояр та воКвод i менi, грiшному, як принесу йому хворостища, пiднесе копченини, а я собi пiду на торг та вiзьму пива та меду. - Чому ж сам не коптиш м'яса, коли знаКш усi хитрощi? - допитувався Лучук, у якого враз заблищали очi, вiн уже уявив собi вмить спiлку з хмизоносом, брався вже постачати йому дичину, а той аби тiльки викопчував ПП на своПх сорока димах... - А ще треба сорок трав сухих, а в них стебло неоднакове i квiтка, а в одних смола свiтла й пахуча, а в других темна, а в третiх самий божий дух, - хизувався вiн своПм знанням перед дикуватими забродами, - i пахне тодi копченина так, що чутно й за п'ять покинень стрiли. - ПитаКмо ж, чого сам не коптиш? - встряв у Пхню розмову й Сивоок, не вiдриваючи тим часом погляду вiд церкви Богородицi. - А лiньки, - блаженно зiтхнув хмизонос. - То я собi тихенько назбирав хворостища та принiс його до города, а по .дорозi надивився, як люди ходять головами по небу, а ногами грузнуть у важкiй землi, та тодi вiддам дiдовi Кiптiлому хворостище та маю шмат копченини i п'ю пиво й мед цiлий день на торгу, аж поки весь свiт пiде колом, колом, колом, i вже не розрiзниш, де земля, а де небо, де город, а де пуща, де церква, а де iдоли... Ну ж бо пiддай! - зненацька штовхнув вiн у плече Сивоока. - Понесу, бо вже пора. Ходiмо до дiда Кiптiлого, то матимете по шматку вудженини, а що такоП не поПсте нiде, як у КиКвi, то вже вам моК слово! - Нi, ми он туди, - пiддаючи йому в'язку, сказав Сивоок, - церкву подивимося, бо нiколи такого не бачили. Дивна Ксть дуже. - Не побачите такого нiде, - згодився хмизонос, позираючи на хлопцiв крiзь кроковку своПх широко розставлених нiг в обтрiпаних портах i стоптаних до решти личаках. - А я на торгу буду. Вiн почалапкав убiк мiж двома дворами, мiсячи жовту глинясту багнюку, а хлопцi опинилися в скаженому вировиннi Бабиного торжка, де Лучук вiдразу роззявив рота i ладен був щокроку заклякати вiд подиву, але Сивоок уперто тяг його туди, де над високою дерев'яною оградою потужно вигиналися кам'янi луки небаченоП церкви. Щоправда, й вiн не змiг опертися спокусi й став, щоб поглянути на чудернацьких мiдних коней, що мчали з-за огради, з-пiд самоП церковноП стiни, величезнi, розвихренi, дико прекраснi конi, запряженi в легкий повiз на двох височенних колесах, на вузькiй перекладинi повозу стояв могутнiй голий, також мiдний, чоловiк з вiночком круглих листкiв навколо чола, а поряд, намагаючись дiстати рукою повозу, бiг ще один мiдний i голий, але зi змученим, перекривленим вiд знемоги обличчям, i всi м'язи на його тiлi були напруженi до краю, в той час як у того, що стояв на повозi, тiло лагiдно круглилося випуклостями, вилискувало вiд спокiйноП краси. "Бог i служка, може, князь i раб?" - подумав собi Сивоок, якому трохи моторошно стало вiд широкогрудих мiдних коней, що, здавалося, летiли просто на хлопцiв, щоб потоптати цих малих, небажаних прихiдцiв у найбiльший город князiвськоП слави i сили. А понад оградою, випливаючи з-за рожевого громаддя церкви, солодко розтiкаючись у тугому повiтрi, полинуло густе "бомм!" i до нього прилучився дзвiн, вищий у голосi, з срiбнiстю в барвi, - "телень", i вже вони злилися разом i полетiли над КиКвом весело й невтримно, урочисто, спiвуче "бом-телень! бом-телень!", i вдарилися об мiдних коней i мiдних iдолiв, i ще дужче загучали мiддю, ще яснiше й закличнiше, i тодi Сивоок побiг уздовж огради, не випускаючи руки Лучука, бо кортiло йому чимдуж опинитися там, звiдки лунали дзвони, де народжувалися цi дивнi звуки, вiд яких церква, здавалося, здiйметься зараз з землi й тихо полине в голубу безвiсть. Вони добiгли до ворiт з високими дерев'яними стовпами, в ворота валом валили люди, нiхто не охороняв цього входу, хоч, здавалося б, ось де саме треба ставити найпильнiшу сторожу, а над воротами, мiж високими стовпами, на мiцних чотирикутних брусах, захованi вiд негоди пiд дерев'яним, гарно рiзьбленим навiсом, тихо похитувалися два дзвони з темноП мiдi, один бiльший, другий трохи менший, дивилися вниз на людей широкими розтрубами, в яких калаталися важкi залiзнi язики, калаталися мовби самi собою, нiхто не зауважував тонких бiлих вiрьовок, що тяглися вiд язикiв кудись униз, нiхто не думав про те, що хтось там десь посмикуК за тi вiрьовки, надто урочистим i незвичайним було все, що творилося високо вгорi: тихе похитування яроП мiдi, голубий спокiй неба, темне калатання несамовитих язикiв i солодкi голоси самодзвонних дзвонiв. Люди знiмали шапки, Сивоок i Лучук теж здерли з голiв своП нахляпцi й позасовували Пх до мiхiв. Усi хрестилися, тицяючи складеними пучкою пальцями правоП руки в чоло, в живiт, в праве й лiве плече, але хлопцi не вмiли цього робити, та й не вiдали навiщо. За воротами, на рiвнiй, як стiл, площi стояла церква Богородицi. Хоч була зовсiм близько i нiчим не закрита, здавалася тепер не такою великою, легко охоплювалася оком, було в нiй так багато iграшкового, що видавалося: простягни руку - i пiднiмеш усю кам'яну споруду на долонi. Може, вони, замiсть наблизитися до церкви, весь час вiддалялися вiд неП, i тепер вона тiльки мрiК перед ними? Сивоок, не думаючи, як тiльки ступив за ворота, став лiчити кроки, навмисне ставлячи ноги якомога ширше. Налiчив сорок, церква так само стояла вiдкрита для очей зi всiх бокiв, зберiгала свою легкiсть i цяць-кованiсть, вiн лiчив далi, вже знов дiйшов до двадцяти, i аж тодi церква мовби стрибнула догори i поструменiла до самого неба, так що вiдразу треба було задирати голову, щоб побачити найвищий хрест на нiй, а там розскочилася вона й у боки, розкрилилася кам'яними крилами ширше, ширше, ширше, i, коли вiн дiйшов у лiковi ще раз до сорока, були вони вже коло входу в це чудо. Дверi були високi й широкi, рiзьблений камiнь прикрашав Пх з бокiв i зверху, Сивоок задивився на хитру рiзьбу i не бачив калiк i старцiв, що обстали вхiд, не бачив простягнених благаючих долонь, звернутих до нього, не бачив перекошених стражданнями облич, слiпих очей, кровоточних ран, зловiсних виразок, не бачив брудного лахмiття, крiзь яке свiтилися ребра, не чув смороду. Зате Лучук усе бачив i чув, крутився мiж жебраками й калiками, йому було шкода Пх i водночас був злий на них, бо колись сам гнив у отаких лахманах, сам був ще худiший за отi ходячi кiстяки, сам готов був простягати руку. Але ж вирвався на волю! А хто Пх поприв'язував тут, коло цих високих дверей? Чи вже тут такий мед i такi розкошi? До церкви Лучука не впустили. Вже коло самих дверей чiпка чиясь рука потягла його назад, а в оба вуха вiдразу сичливо зашепотiли: - Куди, поганцю, до святого храму оружний? Сивоок, видно, сховав свою ломаку пiд корзно, бо його нiхто не притримав, i вiн, переступивши високий кам'яний порiг, знайшов там цiлковито новий для себе нежданий-негаданий свiт. Запахущий дим, сизий, як соколове крило, обгортав його звiдусiль, золотi проморги свiчок кликали кудись у незвiданi глибини, високi стiни вишнево розступалися ширше й ширше, безмежно розступалися у сизо-вишневому мороцi, вiдкриваючи то похмурi личчя невiдомих богiв, то туго заплетенi вiзерунки жовтого, бiлого, яскраво-лазурного, полишаючи в самiй серединi високi стовпи з дорогого каменю, за якими в зоряних розсипищах палаючих свiчей i в голубому тремтливому свiтлi, що струменiло крiзь вiкна-прозори, простягала до Сивоока своК немовля божа мати, вся в розспiваних барвах, вся в блиску й сяйвi. Дзвенiло, гучало, спiвало все навкруги. Вишнево розступалися в сизу неозорiсть високi стiни. На незлiченних променях миготливих свiчок линули до хлопцевих очей розспiванi барви матерi, що спородила колись бога, i вiн теж полинув разом з ними i враз вирвався з цього свiту самодзвонних дзвонiв, кадильного диму, невидимого спiву i хитрих малювань i опинився в днях свого дитинства, осяяних червонiстю Родимового горна, заквiтчаних барвами, що спливали з пальцiв дiда Родима i лягали не на глинянi сосуди, не на добрих i веселих скудельних богiв, творених старим, а на дитячу душу i в дитяче серце. Мовби незрима сила пiдняла його над усiма людьми, що виповнювали простори храму, над прибраними в золотi шати священиками, над спiвом i казанням на честь бога, що, явивши колись хлопцевi свою жорстокiсть, тепер вражав благолiпнiстю, над словами мовленими й притаКмними; вiн не знав, де вiн i хто вiн, забув про все на свiтi, хотiлося плакати, як давно колись на темному шляху, але плакати вже не вiд ляку й безнадiП, а вiд захвату тим буйно-дивним свiтом барв, який вiн носив у собi, та не знав про це, а вiдкрив тiльки нинi, тiльки тут, в сизо-вишневих безмежжях спiваючого, сяйливого храму. Задкуючи, вiн вийшов з церкви, заплющився вiд яскравостi блакитного киПвського дня, не хотiв розгублювати вiднайдених багатств, мiцно притискував схрещенi руки до грудей, так нiби там зiбралися в нього всi барви, щедро надарованi колись малому дiдом Родимом i вихопленi тепер Сивооком з вишневого святилища, зiбранi помiж проморгами свiчок, похмурим свiтiнням очей святих, тугими вiзерунками стiн i стовпiв, буйновищами звукiв, у яких сплiталися високомовнi молитви, самодзвоннi дзвони i розспiване гучання всього довкола. - Ломаку свою притискаКш? - гукнув Сивооковi Лучук, торсаючи товариша за плече, бо той як визадкував з церкви, то став собi серед калiк i старцiв i не виявляв видимоП охоти заговорити першим. Сивоок не похвалився тим, шо бачив. Стояв ще й досi в своПй захопленостi, жив у свiтi дитинства i вiдчував, що тiльки там справжнК його життя. I знов до болю хотiлося плакати, але навколо яснiв день, його оточували люди, присутнiсть яких вiн вiдчував, хоч ще й не розрiзняв Пх до ладу, два жорстокi роки мандрiв разом з Лучуком привчили його до вмiння дотримувати зовнiшнiх позорiв, для своПх чотирнадцяти чи п'ятнадцяти лiт вiн виглядав набагато мужнiшим, а тiльки в душi лишився дитиною, його серце було пронизане барвами, але нiхто цього не повинен знати, однаково-бо нiхто не збагне i не повiрить. - Менi сказали: оружним не можна, - правив своК Лучук 3 видимою образою в голосi. I лише тепер Сивоок нарештi почав повертатися на землю, виразно побачив калiк i старцiв, юродивих i бiснуватих, побачив ображене личко свого товариша, йому жалко стало Лучука, захотiлося, щоб i вiн вiдчував те саме, що вiн сам, Сивоок по-змовницькому вiдвiв побратима трохи вбiк, далi вiд крикняви й штовханини, запропонував: - Дай потримаю лук i стрiли, а ти пiди подивися. - Не хочу, - мовив Лучук. - Справдi, поглянь, - наполягав Сивоок, - диво велике там. Нiде в свiтi такого не забачиш. - Ге, та кинь ти свою церкву! - вiдвертаючись вiд входу, який здалеку ще бiльше вабив своКю таКмничiстю, закричав Лучук. - Ходiмо лiпше на торг! - Аби ж i ти побув там усерединi, - мрiйливо мовив Сивоок. - Задосить i одного з нас! - уперся Лучук. - А менi кортить на торг. Џсти хочу й пити. А коли хочеш, то й ще раз пiди в церкву, а я потримаю твою ломаку, щоб не носив ПП пiд корзном. Важка ж, далебi. Сивоок мовчки пiшов до ворiт, над якими видзвонювали мiднi дзвони. Вiд розмови сам розгойдувався, мов дзвони, боявся, що разом з пустими словами витруситься йому з серця все те, що так неждано-негадапо прилинуло, тому без спротиву вволював бажання Лучукове, вони пройшли пiд надворiтнiми дзвонами, протоптаною безлiччю нiг тропою пробралися понад оградою до того мiсця, де летiли з-поза неП мiднi конi, i звернули на головний киПвський - Бабин торжок. Тiснява, крик, кiнське iржання, рипiння возiв, погуки озброКних верхiвцiв, клекотнява рiзних голосiв i рiзних мов, гелготання й кудкудакання птицi, кувiкання свиней, дзенькiт i бренькiт, цокотiння й бубонiння, лайка i свист, тупотнява i вереск, виспiви й гусельне гудiння, запахи скори й меду, заморськi пахощi й запаморочливий дух свiжоП смаженини, несамовите рiзнобарв'я землi, води i дебрiв, поклятьба i лестощi, погрози й благальнiсть, вихваляння й зневiра, а над усiм - брехнi, обдурювання, крутiйство, на тобi боже, що менi не гоже, як не я тебе, то ти мене... Та хлопцi ще були занадто недосвiдченi й мало тертi серед хитрого люду городського, щоб осягнути всю багатоманiтнiсть торгу й проникнути в його найглибшi основи, Пх закрутило, завертiло, Пх ухопило нестримними течiями, вони теж роззявили роти, витрiщили очi, мацали пальцями, нюхали, пробували, куштували, торгувалися, Пх теж штовхали, смикали, турляли, запрошували й проганяли, i вони вiдчували себе то можновладцями, готовими купити все, що бачать очi, то нещасними лiсовиками, яким нiхто не поступиться бодай шматком хлiба. Вони чули про киПвський торг, ще й не будучи тут, були приготованi на все, але не на таке. Вони то задихалися вiд нестерпноП тiсняви, вiд випарiв мокрого брудного одягу, вiд солодкавого пахтiння спiтнiлих тiл, то Пм хотiлося зануритися ще глибше в дике людське нуртовище, i вони кидалися туди стрiмголов, як у воду, i насилу потiм вибиралися на волю, вiдпирхуючись i вiдморгуючись. Пх носило по торгу туди й сюди, хрестнавхрест, i в свавiльнiй тудисюдностi кружеляло так, що несила було розiбрати, де одесную, а де ошуйю, i так в несамовитiй блуканинi опинилися вони коло вiзкiв, покритих стемнiлими вiд негоди будами, i возiв одкритих, старих i нових ще зовсiм, коло яких порядкували жвавi медовари й пивовари, виймали чопи з нових та нових бочонкiв, пiдставляли ковшi й чашi пiд тугi струменi трунку, пiдносили питво з'юрмленим довкола торговчанам, вмiло ховали заплату в мiцнi шкiрянi мiхи або в штудернi дерев'янi скринi пiд собою, а навкруги чорнiли вiдкритi роти, зблискували бiлi зуби, вмочувалися в густi меди чорнi, рудi й русявi бороди i вуса, текло по бородах, попадало в роти й не попадало в роти, i свiт тут iшов у круговерть, свiт тут був веселий, безжурний, добрий i щедрий. - А нумо ж! - гукнув хтось до хлопцiв, як тiльки Пх затягли до веселого кола. - Меду чи пива? Вони й самi незчулися, як опинилися перед хмизоносом, що тримав обiруч великого дерев'яного ковша, повного зеленкавого густого трунку, плавав у ньому вусами й бородою, пускав бульки, вiдривався на мить, щоб гукнути щось веселе й дурнувате, знову припадав. - Пива дай отрокам! - гукнув вiн комусь коло бочок, i той "хтось" миттю всунув обом до рук по доброму кухлю просяного пива, а хмизонос однiКю рукою розгорнув свiй мiх, показав шмат копченини, надлуплений окраКць хлiба, пiдморгнув: берiть, мовляв. Лучуковi не треба було повторювати припрошень, вiн дiстав ножа, вiдбатував два кусенi копченини, дав один Сивооковi, в другий мерщiй вчепився зубами, потiм вiдпив добрячий ковток пива, засмiявся, крутнувся вiд вдоволення: - А добре ж яке! Сивоок мовчки Пв м'ясо, попивав обережно з кухля. Знов йому перед очi стала церква Богородицi, вiн знову був серед вишневого мороку в свiтiннi барв його рiдноП землi, його нетьмареного дитинства. - Де були? - кричав хмизонос, хоч стояв поряд. - У церквi,прохарамаркав Лучук. - Сивоок усе бачив. I мiдних коней з двома iдолами голими бачили. I дзвони. Скажи, Сивоок. Сивоок мовчки жував копченину. - Не було тут нiчого, - ближче пiдсунувся до них хмизонос. Вiн витер вуса й бороду, обличчя йому знов набрало хитрого виразу, як тодi, коло ворiт, веселе сп'янiння вiдразу геть зникло. - Як був я такий малий, як ви, а може, трохи й бiльший або й менший, хто ж то знаК, якi ви К, то не було в КиКвi церков, а на тiм бугрi, де тепер дерев'яна церква Василiя святого (бо князь Володимир, прийнявши хрест, взяв собi ймення Василiй, як у ромейського iмператора), то там колись стояли нашi боги. Перун, цiлий з дерева, привезеного з дiброви поднiпровськоП, а голова йому срiбна, а вус золотий, i ще були Хорс, Дажбог, Стрибог, i Симаргл, i Мокош. Поклонялися Пм кияни, плясання й спiвання творили, зело несли до богiв, наПдки й питва вельми i справляли учти великi на бугрi коло богiв, тодi було велике об'Пдання й обпивання, i, може, й нашi боги наПдалися та напивалися ще бiльше за нас, бо то веселi були боги, а вже що мудрi! Ну, а в якесь там лiто пiшов князь Володимир на ятвiгiв, i побив Пх, i прийшов з дружиною до КиКва, i були великi веселощi й поклонiння богам нашим, i люду зiйшлося видимо-невидимо, i всi були такi, як оце я тепер i ви. А менi було, може, стiльки, як вам, лiт, а може, менше, а то й бiльше, бо й ви, бач, один малий та миршавий, а другий - як молодий тур, хiба тут розбереш. I стали учтувати, i пити i Псти, i богам нашим давали. А там, де тепер стоПть церква Богородицi, був тодi двiр великий варяга Федора. Купцi до нього приПздили з Царграда й з далеких схiдних краПн, багатий був вельми варяг, нажився в КиКвi, двiр вибудував коло княжого терема, збирав хутра, срiбло, золото, викохав сина красного лицем i дужого та бiлотiлого. Молилися вони своКму боговi, нiхто Пх не чiпав, бо люд у нас добрий. А як побачив варяг Федiр наше поклонiння богам, та нашу учту, та нашi веселощi, то став з сином коло ворiт, та взявся в боки, та почали глузувати та насмiхатися. "Кому требу творите, перед ким поклоняКтеся? Поганини дурнi та обпитi! Не суть же боги, по дерево. Днесь К, а наутро зогниК. ДаКте Пм Пдво й питво, а вони ж не Пдять, говорите до них, а вони не чують, ждете вiд них мови, а вони ж не мовлять, бо суть робленi руками в древi. А бог Кдин К на свiтi, йому ж бо поклоняються греки i варяги, а хто не поклоняКться нашому боговi, той дикий поганин i варвар". - "Ану ж бо помовчте, варяженьки! - покричали нашi воП. - У вас бог свiй, а в нас своП, i не дамо Пх нiкому!" А тi собi й далi глузувати, та кепкувати, i лаяти наших богiв за те, що вони дерев'янi й нiмi, а всiх нас обжирайлами та обпивайлами дражнити. Тодi не стерпiли нашi, а що люду була тьма-тьмуща, i весь пагорб з богами нашими обсiли, й коло княжого терема, i коло дворiв, i на торгу, та й коло варягового двору теж, то й кинулися всi, як були, хто за оружжя, а хто й так голiруч i розметали весь двiр варяговi, а той i далi насмiхався, тiльки вилiзли з сином своПм на високу вежу дерев'яну на дубових стовпах та взяли мечi варязькi двосiчнi i стали припрошувати, чи хто К охочий, щоб пiднявся до них та скуштував Пхнього дарунка. I хвалилися, що Пхнiй бог найсильнiший i не дасть i волосу з ПхньоП голови впасти, а нашi боги - то просто тьфу! Тодi наскочило ще бiльше люду i пiдрубали вмить стовпи пiд вежею, i завалилося, i впали варяг Федiр з своПм сином Iваном униз, а там Пх ждали i списи, I мечi, i рогатини. I вбили Пх, i слiду не позоставили. Бо не смiйся з люду i з його поклонiння. - А самi тепер поклоняКтесь грецькому боговi, - сказав Сивоок. - Не всi, - хитро прискалив око хмизонос. - Бо як звелiв князь повалити всiх наших кумирiв, порубати Пх i попалити, а Перуна прив'язати до кiнського хвоста й волокти вниз до Ручея, а потiм, кинути в Днiпро, то хто й рубав та палив, хто й волiк Перуна та кидав його в Днiпро, а багато люду стояло та плакало i бiгло уздовж Днiпра i кричало: "Випливай! Видибай!" А як хрестився князь i бояри, а потiм похрестив князь сво'Пх дванадцять синiв, то й кияни похрестилися, бо думали так: якби то було щось недобре, то князь i бояри не прийняли б. А князь прийняв хреста, як пiшов на грецький город Корсунь. Багатий вельми й пишний город, i не мiг його взяти князь нi приступом, нi облогою, i тодi, кажуть, помолився нашим богам i сказав, що як упаде перед ним Корсунь, то прийме вiн вiру християнську. I, мовляв, Корсунянин Настас пустив до князя стрiлу, а на тiй стрiлi написав, де треба копати, щоб не пустити воду в город, i князь повелiв копати, й найшли труби водянi й перекопали Пх, i Корсунь упав. I вивiз князь з Корсуня попiв i Настаса Корсунянина, i коней мiдних, i двох iдолiв голих, i багато срiбла, золота, церковних сосудiв, i дзвони, i паволоки. А сам хрестився в Корсунi в церквi Богородицi, тому й у КиКвi повелiв вибудувати церкву Богородицi i на тому самому мiсцi, де стояв колись двiр варяга Федора, що насмiхався з наших богiв. Люд же знаК, що князь прийняв нову вiру не через поклятьбу, а через жону. Дуже-бо захотiлося йому пошлюбити сестру ромейського iмператора Василя, а iмператор сказав, що поганиновi сестри не дасть, а дасть тiльки тодi, як князь прийме хрест, як прийняла його баба, княгиня Ольга. Хто ж то знаК, чого княгиня прийняла чужого бога, а про князя то вiдомо всiм. Бо невтримний вiн у похотi до жiнок, ненаситний в блудi, велить приводити до себе мужнiх жон i дiвиць, розтляК, i наложниць маК у Вишгородi триста, i в Бiлгородi триста, а в сiльцi Берестовому двiста. I сини всi його не вiд одноП жони, а так: вiд варягинi, i вiд грекинi, яку забрав по убитому братовi Ярополку, i вiд чехинi. А що князь... Хмизонос озирнувся, схилився до хлопцiв, перейшов на шепiт: - Старий став i ослаб тепер... Церкви велить ставити... Камiнь добувати твердий, як алмаз, щоб iскру давав, як агат... - Краса велика ,- сказав Сивоок, зiтхаючи. - Але нудний бог вельми, - скривився хмизонос i сьорбнув з свого ковша. - Аж не вiриться, що така краса, - повторив своК Сивоок. - А копченина в тебе смачна, - виплямкав масно Лучук, - ще нiколи не пробував такоП. - То дiд Кiптiлий. Для князя коптить на моПх травах i моКму хворостищi. А не празнуК дiд князевого бога тож. Треба щоб Псти й пити - отодi бог. А тут самий спiв та лiпота. Нудно. - Отак i менi! - вигукнув Лучук .- А йому, - вiн тицьнув рукою, в якiй тримав недогризок копченини, на Сивоока, - йому лiпота потрiбна. Вiн з пущi квiтку носив. Мало не пропав через ту квiтку. - А хто ведмедя вбив? - зиркнув на нього спiдлоба Сивоок. - Ну ти, але ж квiтка... - А хто другого ведмедя вбив? - знов поспитав Сивоок. - Якби я спiткав, то i я б убив. В саме око ведмедевi можу стрелити! Хутра хто добував? Ось вiзьму й подарую нашому друговi бобрячу шкуру. Вiн полiз у свiй мiх, довго перебирав там пальцями, виметнув темно-буре, з сивим остом хутро, трiпнув ним проти сонця, подав хмизоносовi: - На! Сивоок, щоб не вiдставати вiд товариша, i собi кинув два коштовнi хутра. - Бочонок меду! - закричав хмизонос. - Не вмерли нашi боги! Бочонок меду на всiх! Збiглися тi, хто ще тримався на ногах, хто ще не втратив здатностi чути й розумiти. Але хмизонос розiпхав усiх, гордо виступив на середину, урочисто оголосив: - На змаг! Хто хоче, ставай туди. Хто вклякне пiсля третього ковша, битий буде всiма, лiпше не берись. Ну ж мо! Пропхалося вiдразу кiлька здоровил, потiм долучився до них чеверногий чоловiчок, пiд'Пхало п'ятеро верхiвцiв, i найтовстiший, в коштовнiй зброП й причандалах, мовчки злiз з коня, став першим серед охочих до змагання, гарикнув на медовара: - Дай-но промочити в горлi! А коли той налив йому великого срiбного ковша i подав, черевань вихлебтав мед трьома потужними ковтками, визвiрився на медовара: - Не знаКш хiба, що одним не промочують! Вдовольнився по тому, як посушив три ковшi, повернувся до своПх супротивникiв, оглянув Пх недовiрливо. - Навсидьки чи навстойки? - спитав. Хмизонос пiдскочив йому пiд руку, гордо випнув груди: - Як я схочу! - Пити навчись, хотiти всяк дурень може! - недбало вiдтрутив його черевань i розпорядився: - Навсидьки. Бо стоячий чуК невтримку i або ж кидаК пити, або й зовсiм утiкаК. А вже як сидить, то не встане. Почнемо! А то холодно. Не грiК цей мед. Хiба нема лiпшого на торгу? - А скуштуй сього, твоя велебнiсть, - вже стояв коло нього медовар з новим ковшем. - Хiба що скуштувати, - надув черевань товстi щоки, мiж якими плавали десь углибу блакитнi озеречка очей, - бо скiльки лiт на бiлому свiтi прожив, а ще й не випив нiде нiчого, саме куштування та лизькання. Чимось нагадував цей черевань давнього недруга Сивоокового, Ситника, хiба що бiльший i товщий був, та не лиснiло потом у нього личчя, та голос був не солодковкрадливий, як настояний мед, а грiзний, жирно-зневажливий, забiяцький. - Хто це? - крадькома поспитав вiн хмизоноса. - Купець наш Какора, - гордо вiдповiв той, - серед iноземних гостей, може, один наш, зате ж який! Ходить i до Чех, i до Угрiв, i до самого Царграда! Не боПться нiчого на свiтi! А вже п'К! Купець осушив ковша, крекнув, витер вуса, пожбурив медоваровi великого шкiряного гамана. - Закупаю весь мед, бо добрий вельми i п'янливий. Наливай усiм, та почнемо! Медовар виповнив ковшi, став подавати, починаючи з купця, всi мерщiй поприсмоктувалися до питва, тiльки один, вирлоокий губатий чолов'яга в засмальцьованому корзнi, пiдперезаний оривком, скривившись, тримав кiвш у однiй руцi й не пив. - Чом не п'Кш? - переводячи вiддих пiсля меду, гримнув купець. - А я не звик хлебтати по-собачому, - товстелезним басюрою пробутiв той, - менi вже як пити, то щоб круглоточна чаша дерев'яна та щоб у нiй кулаком вiльно провернув. Ото по менi! - МаКш чашу? - спитав купець медовара. У того, мабуть, було навiть пташине молоко. Вiн миттю дiстав з буди зчорнiлу вiд довгого спожиття дерев'яну круглу чашу, в якiй, здавалося вирлоокому, вмiстився б не те що кулак, а й цiла голова, наточив меду, подав витребенькуватому пияку. Той ухопив чашу обiруч, припав до неП, як вiл до калюжi, а пити прихитрявся досить дивним робом, так, що чаша заступала йому обличчя, очi ж наче розбiгалися в боки i вибалушено блищали з-поза дерев'яного дна - i виходило: пика з чорного старого дерева, а на нiй живi бульки! Поки дерев'яномордий доковтував свою пайку, медовар пiднiс рештi ще по ковшу, i все було випито швидко й хвацько, рiзнилися всi пияки тiльки зовнi, тiльки одягом та ще тим, як велися по випиттю ковша. Один хукав складеними в дудочку губами вгору до неба, другий пучками розбирав по волосинцi замоклi в медовi вуса, третiй поляпував себе по череву, чеверногий чоловiчок з рiденьким волоссячком на головi (чудернацька зiм'ята шапочка впала йому вiд першого надмiрного перехиляння голови) слиняво роззявляв рота й повними слiз очима дивився на медовара, мовби гадав: чи подасть той ще, чи пiднесе? Лише купець пiсля кожного ковша видавав з свого потужного тiла розмаПтi звуки, схожi то на жереб'яче iржання, то на рикання дикого звiра, то коротко вирегочував чи то вiд вдоволення, чи просто щоб чимось вирiзнятися серед мовчазноП братiП, а вийшло так, що то вiн тiльки роздимав собi груди, готуючись до бiльшого, бо пiсля третього ковша раптом ревнув до своПх змагунiв: - А що, будемо пити чи ще й похвалятися? Чи понiмiли? А чи язики в медовi позагрузали? - Будемо похвалятися, будемо! - тонко вискнув чеверногий чоловiчок i засмiявся дивно й жалюгiдно, мовби похлинувся водою: - Пр-с-с-с! - ПитiК люблю! - закричав купець. - А ще жон вельми! В питiП можу день i нiч, i два днi, й десять днiв бути, а з жонами i того бiльше! - А до князя нашого далеко тобi, - кольнув хмизонос, який теж не вiдставав вiд товариства i посмикував медок, поцмокуючи та поахкуючи. - Ти? - здивовано глипнув на нього купець. - Хто ти е такий, щоб мене?.. Та чи знаКш ти, що в мене жони скрiзь - i на Русi, i в Польщi, i в ЧехiП, i в Угрiв, i в Царградi, i в БiармiП, i в печенiгiв. Хто з вас пробував печенiзьку жону? Га? Нiхто? Тож-бо й воно! Жона тверда, силу маК мужську, з лука стрiляК i джiдою б'К без промаху. А сама гаряча! Гух! Жону треба вмiти взяти. Вона не любить зайцiв, на неП треба туром iти! Гух-гух! Вiн уткнувся в кiвш, з чого скористався той, що сидiв перший праворуч од купця, миттю поставив кiвш на землю, щоб вивiльнити руки, i, чудернацько "Ккаючи", закректав: - Њх ходили ми з кнКзем на Ктвiгiв, то кнКзь мене й просить: "Покажи воКм зеленим, Кк ти б'Кш своем списом!" А К ему, - Ккало все намагався показати руками: i як вiн iшов з князем на ятвiгiв, i як князь його покликав, i як казав, i виходило ще чуднiше вiд цього безладного дурнуватого вимахування довгими руками. - А К ему, значить, не кажу, кажу, а покажу сперву кнКзю, а воКм тож покажу... Да Кк побiжу на Ктвiгiв, да Кк нанижу на списа одного, й другого, й третього - дев'Кть Ктвiгiв на один спис i держу Кго, Кк кнКжий пропорець, а потому, значить, молодому воКвi, забираю его спис, а йому даю свiй з дев'Ктю Ктвiгами i кажу - не кажу, а показую, що ти держи спис з дев'Ктьма Ктвiгами, Кк К держав, а К ще поколю i ще нанизав... - Скiльки? - крикнув купець. - Скiльки ти там нанизав? Однаково менше, нiж я жон мав, бо жони... Але тут чеверногий жалюгiдний чоловiчок, видно, вирiшив, що наспiв i його час втрутитися в похваляння, махнув ковшем i, перебиваючи купця, заплямкав: - Так вiн ото мене хотiв, а я. його... Пр-с-с-с! - починав з середини, певно продовжуючи йому тiльки вiдомий перебiг якоПсь пригоди, нiхто не мiг збагнути, про що йдеться, та нiхто й не прагнув того, бо кволого плямкання чоловiчкового й не чутно було, хiба що Сивоок, який стояв зовсiм поряд, гаразд розбирав: - А я його тодi... А вiн мене тiльки, а я його... Пр-с-с-сi - Цить! - гаркнув купець. - Коли я говорю про жон, усi повиннi мовчати. Як води в рот. Жони-бо... - Яких у тебе бiльше, анiж у князя Володимира, - пiдкинув знову хмизонос, але купець не зачепився за кольку, позбув втручання хмизоносове неувагою, голосно сьорбнув з свого ковша. А його мiсце в похваляннi вiдразу виповнив новий пияк, оберемкуватий чолов'яга, зодягнений недбало, однак досить коштовно, з великим ножем на поясi, прикрашеному срiблом, срiблом же оздобленi й пiхви для ножа були, а рукоять ножа гарно здобилася рiзьбленням. - Меч удома полишив, - вiдкахикуючись, мовив оберемкуватий, - а то б показав, що можу. А можу так. Диковi голову вiдтягти, не розмахуючись, а туровi - за одним замахом... Впущу йду з самим мечем, iншоП зброП не потребую. I коня не треба... Самий меч... А мечем тридцятилiтнi дубки стинаю... Отак: раз - i вже! - А я не так люблю пити, як закусювати, - озвався з-за своКП дерев'яноП личини вирлоокий, смачно посмоктуючи мед. Володiв дивним умiнням не тiльки вибуркувати з-за чашi своПми очиськами, але ще й говорити, як пив. - Оце б i цiле озеро випив, аби тiльки закусювати. I щоб мнясо. Люблю мнясо! Хто любить жону, хто на печенiга йде, а я люблю мнясо! Хоч би й цiлого дика засмажили - вконав би його! А ти сидиш коло чоловiка, бачиш його муку, а сам маКш у мiху копченину й помавкуКш! Вiн наослiп простягнув руку до хмизоноса, викрутив у його бiк своК несамовите око. Хмизонос вiдкинув його руку. - А дзуськи! - викрикнув таким свiтлим голосом, мовби й не пив ще нiчого. - Не роззявляй губи на чужу чужинину й заробленину! Вирлоокий захлипнувся медом, мерщiй вiдiрвав чашу вiд розквасистих губ. - Жалко тобi? - сказав, мало не жебруюче. - А вiн мене хотiв, а я його... Пр-с-с-с! - тягнув своКП тим часом слинявий чоловiчок. - Для друзiв тiльки маю копченину вiд дiда Кiптiлого! - задерикувато вигукнув хмизонос. - А дiд Кiптiлий готовизну м'ясну робить для самого князя та для мене, бо без мене - нi руш! Ге? - Ну, продай, - сказав вирлоокий, - бо без закуски не можу... Мнясо чую ще тодi, як воно в дебрi бiгаК... Вельми мнясо люблю... А в тебе ж такий пах з мiха... - Нащо б мав продавати, коли й сам поПм та ще моП братове. Он якi - бачив? Вiн показав на Сивоока й Лучука, але вирлоокий i головою не ворухнув у Пхнiй бiк. - Промiняй шматочок, - канючив вiн далi, знов закриваючись чашею i вже подаючи голос з-за неП. - Хочеш, на хреста змiняю? Розстебнув однiКю рукою корзно, пустив помiж пальцями завислий на тонкiй шворцi хрестик з дерева воскового вiдтiнку. - Заморського дерева хрест. За теля вимiняв. Гречиновi цiле теля вiддав. - Нащо вiддавав - лiпше б з'Пв теля своК. Солонини наробив i мав би оце чим закусити! - глузував хмизонос. - А вiн мене... а я його... Пр-с-с-с! - Чоловiчок востаннК вибелькотав свою розповiдь, що не мала нi початку, нi кiнця, схилив голову на плече, випустив з безвiльних рук кiвш, пустив слину з розкритого рота. - Скис божий прикрашатель! - закричав хмизонос. - Одного нема. Ану хто ще! Сивоок, якому теж крутилося в головi й очах, хоч випив тiльки два ковшики меду i добре заПв його хмизоносовою копчениною, спершу не збагнув значення викрику хмизоносового. - Що ти мовив? - поспитав вiн новознайденого товариша, надаючи недбальства голосовi, хоч самому чомусь дуже залежало на тому, що саме вiдкаже йому хмизонос. - Про того? - тицьнув той пальцем на чоловiка, що й геть розкис i вже залiг на лiвий бiк i, здавалося, вмер вiд страшного мору, який зсудомлюК всi члени, викривлюК лице. - Князiв умiлець найбiльший. Усi церкви князевi здобив. Тридцять i двi церкви вже. ВихитрюК богiв i чуда всiлякi, а пити вони йому не помагають. Кволi боги. Ге-ге! Сивоок не повiрив. Як то? Чи може бути таке? Щоб оце жалюгiдне чоловiсько мало щось спiльне з тим дивним свiтом, у якому вiн тiльки-но був i з якого, вiдчував тепер виразно, вже нiколи не зможе видобутися? Коли ще добиралися з Лучуком до КиКва, то уявлявся Сивооковi цей город не таким, як насправдi вийшло. Саме слово "КиПв" чомусь мало для хлопця барву червону, як щити князiвськоП дружини. Ще вперше почуте, воно ярiло червiнню над зеленiстю землi, а ще дужче - над бiлими снiгами тихих зим. Тепер Сивоок знав, що КиПв - це й не бiлi боярськi доми, i не гостроверхi церкви з дерева потемнiлого й восково-чистого, i не хрести, чорнi а чи золотi, i не кам'янi тереми, сiрi, з червоними наличниками вiкон, i не зелена трава захисних валiв, i не жовта глина пагорбiв, i не срiблястi пiски Днiпра i Почайни, - КиПв назавжди тепер позостанеться для нього вишнево-сизим розспiваним свiтом, в якому живуть усi барви, вичаруванi колись для малого дiдом Родимом. I якщо все те зробили люди, якщо народила земля таких могутнiх духом синiв, то уявлялися вони Сявооковi саме Такими, як дiд Родим, - потужними, впевнено-спокiйними, вищими за всiх сущих, вирваними з щоденних клопотiв, з метушняви, з дрiб'язку. А тут лежить в багнi торговища жалюгiдний чоловiчок, харчить, мов конаючий, з каправих, склiючих очей видавлюються йому каламутнi сльози, з кутикiв губ виповзаК клейка й тягуча слина. Невже правду мовив хмизон