- покликав.
   Не вiдгукнулася. Тодi вiн пiшов за нею, майже гнався,  та  однаково  не
наздогнав. Побачив уже на Днiпровському  спуску,  коло  завороту  на  мiст
метро.  Ранок  був  тiльки  для  найщасливiших  людей,  i  все,  здаКться,
складалося для найбiльшого щастя Бориса Отави, але  закiнчувалося  чомусь,
як завжди, в нього в усьому невдачею. Вiн пiдiйшов до ТаП, став коло  неП,
помовчав трохи, спитав:
   - Я тебе образив?
   - Нi, нi, - швидко заперечила вона.
   - Але якась причина все ж була, - наполягав вiн.
   - ЖодноП причини. Просто...  -  вона  урвала.  Незгода  в  питаннi  про
мистецтво? Але про це можна сперечатися без кiнця. Рафаель вважав нездарою
Мiкеланджело. Лев Толстой  не  визнавав  Шекспiра.  Писарев  перекреслював
Пушкiна. Попри всi суперечки й думки, справжнК мистецтво живе  вiчно.  Але
люди... Ось вiн носить у собi страшну iсторiю про  життя  й  смерть  свого
батька. Мовчить про себе. Тiльки про батька. Весь свiт для : нього залитий
кров'ю. Якщо його власне життя й не вдалося :  досi,  то  цьому  К  високi
причини. А що вона? Чи маК  що  розпо  вiсти  Борисовi?  Банальна  iсторiя
розманiженоП жiнки, якщо це викласти словами. Нiхто не  стане  спiвчувати.
Надто ж вiн, з I його невтiшним горем, яке носить у серцi. А вона? Мов  та
балерина у вальсi Равеля. Мiстичнi  страждання,  яких  нiхто  не  розумiК.
"Суждены нам благие порывы". Молоденькою  студент-кою  вона  закохалася  в
свого майбутнього чоловiка, який проводив у Пхньому  iнститутi  якiсь  там
збори. Виступав на них, картинно  вiдкидав  волосся,  артистично  вигравав
голосом. З мiнiстерства, чи що. Згодом  дiзналася:  теж  учився  колись  в
iнстатутi,  подавав  надiП,  але  художником  не  став,  пiшов  по   лiнiП
керiвництва  мистецтвом,  як  то  кажуть,  змiшався  з  тими  лiкарями  та
iнженерами, що з студентiв вискакують у чиновники. Та на  це  не  зважила,
якось заiмпонувала Пй його поважнiсть, захопилася його  картиннiстю  чисто
зовнiшньою; як виявилося а-вгодом, вiн був на  десяток  рокiв  старший  за
неП, мав перед тим дружину, але щось там розклеПлося,  i  на  це  вона  не
зважила, вони побралися i спершу мовби були навiть щасливi,  життя  летiло
повз  неП  з  шаленою  швидкiстю,  вона  спробувала  щось   там   ухопити,
сподiвалася, що чоловiк Пй стане в помiч, але вiн зайнятий  був  своПм,  у
нього була досить банальна  захопленiсть,  притаманна  багатьом  чоловiкам
двадцятого столiт-тя: вiн любив збори, засiдання, нiчого бiльше не знав, i
не вмiв, i не уявляв, що хтось там може ламати голову над тим, як провести
пензлем по полотнi лiнiю чи мазок, бо хiба ж вiд цього змiниться  свiт,  а
от вiд засiдання, вiд правильно поставленого й вирiшеного питання - то вже
iнша рiч. Входив у старiсть, повинен був помудрiшати, здаКться, але й далi
любив засiдання i, якщо Пх не було,  сам  брався  органiзовувати,  завдяки
чому завжди десь бiгав,  метушився,  сидiв  у  накурених  до  сивого  чаду
кiмнатах i приходив додому з чужим димом у кишенях, у  волоссi,  в  кожнiй
складцi одягу, в щонайменшому рубцевi. Чужии дим набридав  Пй  ще  бiльше,
нiж пристрасть чоловiкова до засiдань.  Але  збагнула  це  згодом.  Спершу
намагалася щось ухопити в летючостi часу, потiм стала рватися вiд чоловiка
цiлком неусвiдомлено, стихiйно  й  уперто,  а  вiн  не  мав  нi  часу,  нi
характеру, щоб ПП коло себе утримати. Та, зрештою,  вона  й  верталася  до
нього знову, як рiчка вертаКться в  старе  русло,  пометавшись  по  руслах
нових, та так i не знайшовши жодного  лiпшого  й  зручнiшого.  Розпачливо,
по-жiночому, плакала, нiкому не показуючи тих слiз. Ах, як хотiла б  вона,
щоб надяг Пй хтось залiзний обруч послуху, вирвав ПП з непевностi,  змусив
до чогось! Жiнка, якiй хочеться рабства! Ненормальнiсть! Але дедалi бiльше
переконувалася, що нiкому немаК до неП дiла, то й  кожного  своП  тривоги,
своП болi, своП клопоти, кожного життя заганяК в якесь коло  необхiдностей
i обов'язкiв, з яких годi  випручатися,  а  якщо  хто  й  спромiгся  б  це
зробити, то не для неП, а для чогось вищого, надзвичайного.
   В один з таких своПх нападiв ностальгiП за справжнiм чоловiком, що  мiг
би повести ПП по життю, примусити щось зробити цiкаве й корисне,  зустрiла
цiлком випадково в санаторiП Бориса Отаву.
   Ненавидiла санаторнi зустрiчi й знайомства. Навколо неП завжди товклося
безлiч чоловiкiв, яких вона чимось приваблювала, сама не знала  чим.  Всiх
вона ненавидiла. Якщо й вибирала коли-небудь когось,  то  вибирала  зовсiм
несподiвано й неочiкувано для них. Бо нiхто з них не вмiв побачити те,  що
вiдкривалося Пй. Вiдкрилося i в Отавi. Не сказала з ним жодного  слова,  а
вже розумiла,  що  чоловiк  то  -  незвичайний.  Мiг  бути  однаково  ким:
космонавтом, академiком,  чабаном  iз  Херсонщини,  лiсорубом  з  Вологди,
миловаром i перукарем. Це не грало нiякоП ролi. Але вiн  утiк.  Ганебно  й
смiшно втiк вiд неП. Вона теж спробувала втiкати вiд  нього.  Не  кинулася
слiдом за ним, не поПхала до КиКва чи хоч будь-куди на УкраПну. Навiть  до
Москви не  стала  повертатися.  Написала  чоловiковi  коротку  листiвку  i
подалася "через усю карту", аж на Курiльськi острови. Перед тим  була  вже
кiлька разiв у Сибiру, на Камчатцi, верхи проПхала  Монгольськi  степи,  з
альпiнiстами штурмувала Ешбу -  однаково  не  помагало.  Тепер  пливла  на
Шикотан. Острiв посеред розтелесованого протягом цiлого року океану. Жодне
судно не може пристати до берега.  Тодi  роблять  плашкоут.  Що  це  таке?
Звичайний дерев'яний плiт, який спускають з судна, потiм  навантажують  на
нього те, що треба переправити на берег, i кiлька  божевiльних  таких,  як
вона, пускаються на волю хвиль, i Пх несе до скель i трахкаК об камiння, а
вже там як поведеться - хто вцiлiК, а хто й... Однак Пй  пощастило,  хвиля
була не дуже велика, обiйшлися без плашкоута,  суденце  вистрибувало  коло
причалу, щоправда, трапа поставити не вдалося, вивантажували все,  в  тому
числi й людей, з допомогою лебiдок, вона теж вiдбула цю подорож у ящиковi,
зачепленому лебiдкою, враження було досить нещоденне, однак для  мистецтва
не являло собою, здаКться, цiнностi. Картини не напишеш. Та  й  розповiсти
кому-небудь... Навряд  чи  справить  враження...  Але  там  Пй  вiдкрилася
нарештi одна рiч. Вона зрозумiла, що Пй заважало весь час, вiд  чого  вона
втiкала. Втiкала вiд благополуччя. Не створена була для цього.  Не  любила
влаштованостi, спокою, затишку. Знову ж таки  сказати  про  це  неможливо.
Буде надто пишно й неправдиво.
   - ЗнаКте що? - нарештi порушила мовчання Тая i глянула на Отаву  своПми
рiзнобарвними лиховiсними очима. - Менi чомусь здалося, що ви,  попри  всю
трагiчнiсть, яку посiпК в собi... не :;наю, як точнiше висловитися...
   - Кажiть прямо, - пiдбадьорив ПП Борис, не  догадуючись,  про  що  вона
поведе мову.
   - При всьому тому ви, - вона знов замовкла, пiдшукуючи належнi слова, -
все ж таки ви не з тих людей, якi б могли вiдмовитися вiд якогось свого...
ну, я б сказала, благополуччя заради...
   - Благополуччя? - здивувався Отава. - Яке ж благополуччя?
   - Ну, скажiмо... ваш КиПв, ваша робота, ваше професорство, ваша  Софiя,
в яку ви мене так  i  не  повели  чомусь,  а  чому  саме  -  я  тепер  лиш
здогадалася: вам боляче туди йти з жiнкою,  що,  може,  трохи  сподобалася
вам, як чоловiковi, але не як професоровi Отавi, синовi  професора  Гордiя
Отави...
   - Якась нiсенiтниця, - пробурмотiв Борис. - Таю, ви несправедливi  щодо
мене.
   - Слухайте, слухайте, майте вiдваги бодай стiльки,  щоб  вислухати,  що
вам скаже жiнка... От ми з вами стоПмо тут без свiдкiв,  нiхто  нiчого  не
знаК про нашi з вами стосунки, не про це мова... Отже, ви можете  говорити
прямо й щиро. Скажiть: ви могли б кинути все це  заради...  ну,  в  даному
випадку - заради мене? При умовi, звичайно, що я саме та  жiнка,  яка  вам
може I подобатись, яку ви шукали все жнття, i, нарештi, знайшли. Хай ', це
була б не я, хай iнша жiнка. Але чи могли б ви?
   - Чи мiг би?
   - Так, так,  i  не  думайте  довго,  вiдповiдайте  вiдразу,  бо  тiльки
вiдповiдь без вагань можна вважати щирою, йдеться  про  людськi  взаКмини,
тут не торгуються, не розраховують з холодним серцем. Кажiть: так чи нi?
   - Мабуть, нi, - сказав твердо Борис, - бо це просто безглуздо.
   -  Правильно.  Я  так  i  знала.  Мотивування  не  потрiбнi.  Не  треба
посилатися на ваш обов'язок перед пам'яттю  батька,  перед  наукою,  перед
рiдним мiстом. Все це правильно. Я тiльки хотiла знати.
   - Але ж це нагадуК дослiд, який проводять на собаках абощо, - образився
Борис.
   - Треба знати, з ким ведешся.  Ви  думали,  чим  менi  сподобалися?  Що
професор? Начхати! Фресками? Сама намалюю всi вашi фрески...
   - Вони нiсгювторнi, - нагадав, ще бiльше  ображаючись  уже  й  за  свiй
собор, Отава.
   - А я - повторна? Ще буде колись така? Чи, може,  була  вже?  Нiколи  й
нiде! Людина з'являКться  однiП  раз  i  щезаК,  i  це  найнеповторнiше  й
найпрекраснiше з усього, що може бути. Але ви ще не дослухали до кiнця. Ви
сподобалися менi ще там, коло моря, - вона оглянула його з голови до  нiг,
мовби пересвiдчувалася, - ви сподобалися менi тiльки  тому,  що  у  вас...
довгП м'язи...
   - Що-що? Якi м'язи?
   - Ну, К люди з короткими м'язами,  К  з  довгими...  Волокна  м'язiв...
Власне, це анатомiя... Але в мене своКрiдний забобон: вiрю тiльки  тiш,  у
кого м'язи - довгi.
   - Слухайте, - вiн не знаходив  слiв  од  несподiванки,  -  це...  це  ж
расизм! Та нi, просто якийсь iдiотизм... М'язи... Але ж я  не  борець,  не
боксер, навiть не молотобоКць! Голову ви в мене помiтили чи нi?
   - Тiльки згодом. Голова якраз вам заважаК.
   - Щоб я пожертвував усiм заради вас, любительки... цих довгих  м'язових
волокон? В такому випадку я теж вiдплачу вам тим самим... Ворогувати - так
ворогувати до кiнця.
   - Я не збиралася з вами ворогувати.
   - Я теж. I те, що вам скажу, не буде таким прямим i гострим, як ваше...
Просто, коли хочете, розповiм вам одну невеличку новелку.
   - Ви ще й пишете новели?
   - Нi, це Андре Моруа. У пас ПП не перекладали.
   - Навiть так? Ви такий милий? Хочете зробити для мене несподiванку?
   - Та нi. Просто розповiсти  хочу.  Досить  прозора  мораль.  Але  гарно
написано.
   - Що ж, коли гарно...
   - Мовиться там про паризького юнака, який пiвстолiття  тому  затримався
перед вiтриною торговця картинами при вулицi Сент Оноре. Юнак був студент,
бiдний i так далi. На виставцi побачив картину Моне "Собор у Шартрi". Моне
тодi ще не був популярний, але  студент  мав  вигострене  око  i  природне
почуття краси. Зачарований картиною, вiн  наважився  увiйти  до  склепу  й
запитати про цiну. "Мiй боже, - вигукнув гендляр, - картина в мене  висить
аж он вiдколи. Можу поступитися нею за  якихось  двi  тисячi  франкiв".  У
студента не було двох тисяч франкiв, але вiн мав досить заможних родичiв у
провiнцiП, його дядько прямо сказав перед вiд'Пздом до Парижа,  щоб,  коли
буде сутужно,  звертався  до  нього  без  вагань.  Отож  студент  попросив
гендляра протягом тижня нiкому не продавати  картину,  а  сам  написав  до
дядька.
   Студент мав у  Парижi  коханку.  Чоловiк  у  неП  був  старий,  i  вона
нудьгувала. Була дурна, як гуска, вульгарна,  але  гарна.  БуваК  й  таке.
Увечерi того дня, як студент зацiкавився картиною "Собою у  Шартрi",  вона
сказала: "Завтра до мене приПздить з Тулона приятелька, з якою разом  були
в  пансiонi.  Чоловiк  мiй  зайнятий,  не  маК  часу  нас  супроводжувати.
Розраховую на тебе".
   Приятелька приПхала не сама; привезла ще свою приятельку. I ото три днi
студент змушений був водити по Парижу аж трьох жiнок, платити  в  кафе,  у
театрi, оплачувати фiакри, давати чайовi. Фiнанси його не витримали такого
напруження, довелося позичити в колеги. Коли прийшов  лист  вiд  дядька  з
провiнцiП, студент вiдiтхнув. Сплатив  негайно  борг,  а  на  решту  купив
подарунок коханцi. А "Собор у Шартрi" придбав якийсь колекцiонер i  згодом
у заповiтi вiдписав його Лувровi.
   Студент, який з часом  став  вiдомим  письменником,  тепер  уже  старий
чоловiк. Але серце у нього так само молоде i так  само  пришвидшуК  биття,
коли зустрiчаКться гарний пейзаж або гарна жiнка. Виходячи з  дому,  часто
спiткаК стару жiнку, яка мешкаК навпроти. То його давня  коханка.  Обличчя
ПП потопаК в жировi, очi, колись такi чудовi, тепер лежать на двох  торбах
з одвислоП шкiри, над верхньою  губою  стирчить  сивий  мох.  Дама  насилу
пересуваКться на роздутих жиляками ногах.
   Зустрiчаючи ПП, великий письменник вклоняКться i йде  далi.  Нiколи  не
зупиняКться. ЗнаК, що це просто стара жiнка, сповнена  отрутою  i  алiстю.
Думка, що кохав ПП колись, тепер йому прикра.
   Часто заходить вiн до Лувру, до залу, де висить "Собор в Шартрi"  Моне.
Довго дивиться на картину й зiтхаК.
   - Якi ми обоК дурнi! - засмiялася Тая. - Ти можеш мене поцiлувати отут,
перед оцими божевiльними машинами, над вашим спокiйним Днiпром, серед...
   Вiн не дав Пй договорити, вони стояли й  цiлувалися,  машини  сигналили
Пм, порушуючи постанову мiськради про заборону звукових сигналiв.
   - Ти не сказав менi, що любиш мене, - нагадала вона згодом.
   - А ти?
   - В цьому, звичайно, немаК нiякоП логiки, але я б заради тебе нiчого не
кинула й нiчим не пожертвувала, хоча... позавчора  я  прогнала  геть  усiх
отих дурнiв, якi приПхали за мною аж iз Москви... Але й без тебе,  мабуть,
не зумiю тепер... Це знов же таки, мабуть, кажуть усi жiнки, поцiлувавшись
з чоловiком, але...
   - Хочеш, я скажу те саме? Не боячись банальностi.
   - Не треба, тобi не личать слова звичайнi... Але як ми  з  тобою  щойно
гризлися! Хочеш - розповiм тобi казочку, почуту мною в тайзi? Про звiрiв.
   - Як гризуться? Не треба. Давай хоч трохи продовжимо цю  хвилину  миру,
який встановився мiж нами. Якби мiг, я б зупинив  бодай  на  коротку  мить
час. Так, як зупиняються стрiлки на великих електричних  годинниках  перед
тим, як зробити черговий перескок.
   - Щастя мiж двома скаканнями годинниковоП стрiлки? - Тая засмiялася.
   - Але потiм стрiлка  все-таки  перескакуК,  гнана  невблаганним  плином
часу, а ми намагаКмося вже коли й не наздогнати чи випередити ПП, то бодай
не вiдстати. Наприклад, я через два днi Пду до ЗахiдноП Нiмеччини.
   - Куди? - Тая вирiшила, що вiн жартуК. - А чому б не в Патагонiю?
   - Справдi, до ЗахiдноП Нiмеччини, - Борис був цiлком серйозний.  -  Вже
все готово, всi документи оформленi, маю квиток на лiтак  КиПв  -  Вiдень.
Звiдти - поПздом.
   -_ Туристська поПздка? Але це ж не обов'язково. - Вона  ще  сподiвалася
знайти якийсь порятунок. Втратити його  вдруге  означало,  може,  втратити
назавжди. Абсолютне безглуздя.
   - Нi, не турист. Справа мого життя. Iду на мiсяць, а може, й бiльше.  В
щорiчнику одного захiднонiмецького унiверситету з'явилася  публiкацiя  про
Софiю. Автор публiкацiП професор  Оссендорфер  посилаКться  на  нiкому  не
вiдомi документи,  якi,  мовляв,  К  в  розпорядженнi...  Коротше:  уривок
пергаменноП харатiП,  знайдений  колись  моПм  батьком  i  пiд  час  вiйни
вiдправлений ним в iнститутському сейфi в тил. Але Бузина сам не доПхав  i
не довiз  сейфiв.  Продав  чи  подарував  фашистам  -  однаково.  Професор
Оссендорфер - очевидно, той самий Кфрейтор Оссендор-фер,  який  убив  мого
батька. Ось така iсторiя. Вiйна триваК далi!.. I знов Софiя. Знов  батько.
Знов я... Дивуюся, що вони так довго  мовчали.  Чи  то  ждали,  поки  мине
двадцять рокiв з дня закiнчення вiйни, щоб,  посилаючись  на  встановлений
ними самими закон, проголосити  невинними  вбивцiв  i  своПм  власним  усе
вкрадене й награбоване. Логiка вбивцi  i  грабiжникiв.  Чи  то  хотiв  цей
Оссендорфер достосувати свою публiкацiю до якоПсь круглоП дати, що вiн, до
речi,  й  робить,  заявляючи,  нiби  Софiю  Ярослав  вибудував  у   тисяча
шiстнадцятому роцi, бо ж у лiтописах К свiдчення,  що  вже  в  наступному,
тисяча сiмнадцятому, роцi пiд час нападу на КиПв печенiгiв Софiя  згорiла.
А раз згорiла - виходить, уже перед тим стояла. А поставити ПП Ярослав мiг
тiльки мiж тисяча п'ятнадцятим i кiнцем шiстнадцятого, коли  вiн  змагався
за владу з Святополком i сiв у КиКвi на  престол.  Раз  так,  то  СофiП  -
дев'ятсот  п'ятдесят  рокiв.  Дуже  проста  логiка.  Оссендорфер  обходить
мовчанкою припущення вчених, що  першу  Софiю  -  дерев'яну  -  поставила,
певно, Ольга десь у 957 роцi для збереження  хреста  животворного  дерева,
яким  благословив  княгиню   константинопольський   патрiарх.   В   тисяча
сiмнадцятому роцi дерев'яна Софiя  згорiла.  Це  наштовхнуло  Ярослава  на
думку збудувати кам'яний собор, бо лагодження нiчого, власне,  не  давало.
Якщо навiть припустити, що Ярослав справдi мiж шiстнадцятим i  сiмнадцятим
роками  поставив  дерев'яний  собор,  а  згодом  на  його  мiсцi  спорудив
кам'яний, то вчений не може ототожнювати цi двi споруди. Але, видно,  тому
пану професору йдеться лиш про те, щоб  нас  випередити,  бо  в  шiстдесят
сьомому роцi ми вiдзначаКмо дев'ятсот  тридцять  рокiв  з  дня  закiнчення
будiвництва СофiП, ну  то  нате  вам  -  дев'ятсот  п'ятдесят  рокiв,  якi
вiдкриваю для вас я, професор Оссендорфер!
   - Ти читаКш менi лекцiю? - поцiкавилася Тая.
   - Пробач! Захопився.
   -. Поцiлуй мене при всiх оцих машинах.
   - Може, ми поПдемо вже до мiста?
   - Пiдемо. Тiльки пiшки! Але що ти робитимеш з тим професором?
   - Я повинен з ним зустрiтися. Переконатися, що то  вiн.  Це  вiйськовий
злочинець, а не професор! I грабiжник. Я повинен встановити,  чи  вiн  маК
той пергамен. I вiдiбрати в нього!
   - Не думай, що це буде так просто.
   - Це справа державна. Менi помагатиме посольство, втрутиться уряд. Я не
виПду звiдти, поки не доб'юся свого! Досить  умене  батька!  Якби  я  тодi
встиг на день ранiше, навiть на кiлька годин - батько був би врятований.
   Вона дивилася на нього сумно, з болем у химерних своПх очах. Стрiлка на
великому годиннику часу перескочила,  Пх  роздiляв  мертвий  'простiр  мiж
двома перескоками долi. Як вiн  поПде  вiд  неП?  Як  розлучаться?  Чи  не
подумаК вiн про неП: ось жiнка, що пiд прикриттям розмов про  мистецтво  i
громадянськi чесноти шукаК собi сексуальних утiх? Перед цим Пй здалося, що
Борис подумав про неП щось подiбне. Це було б страшно!
   РIК 1026
   ЛIТО. КОНСТАНТИНОПОЛЬ
   Якоже бо се некто землю разоретъ, другый же несеетъ.
   Лiтопис Нестора
   Не вибираКш собi людей, з якими повинен жити. I нiчого не вибираКш. Все
даКться тобi так чи iнакше, i нiколи тебе не питають, а коли й питають, то
не слухають вiдповiдi, ведеться так завжди. I ось вiн попав мiж людей,  що
в своПй роботi, здавалося б, мали змогу вибирати кшталти, барви, попав мiж
творцiв, украшателiв, художникiв; та виявилося, що й вони закутi в залiзнi
ригори канонiв i послуху, ними теж керуК та незрима i всемогутня сила, яка
визначаК життя кожного смертного на землi, а якщо й не на всiй  землi,  то
вже в цiй державi холодного Христа й безжальних iмператорiв - напевне.
   Третину життя свого провiв Сивоок серед тих, кого дав йому в бажанi  чи
небажанi (не питано його про згоду чи незгоду) товаришi Агапiт,  викупивши
в iмператора Константина, насправдi ж здавалося - жив тут завжди. Було  ще
далеке, невиразне,  напiвспогад,  напiвзабуте:  темний  задощений  шлях  i
маленький хлопчик увесь у сльозах посеред  шляху.  Та  чи  й  було?  Може,
приснилося? Як дiд Родим, Величка, Ситник, Какора, Ягода, Звенислава, знов
Какора i знов. Враження було таке, що завжди жив  у  цiй  землi,  чужiй  i
ворожiй до  нього,  лякався,  що  так  i  згайнуК  життя  на  вислухування
небувалих iмен i назвиськ, нечуваних глупств людських, а то й божих.
   Агапiт добирав собi людей, щоб зовнiшнiстю були вони так само незвичнi,
як вiн сам: все щось велике, мохнатоморде, з ведмежими лапами, любив силу,
не маючи ПП; як то  потiм  виявилося,  в  своПй  душi  прагнув  надолужити
нестаток внутрiшньоП твердостi бодай твердiстю тiлесною, Пх так i звано  -
Звiринець Агапiтiв. Були серед них, окрiм ромеПв, агарянн,  болгари,  було
два грузини i слов'янин iз Зети, був посланець  з  ГерманiП  вiд  Кпископа
Гiльсгеймського, що вiдкривав у себе школу мозаПк  i  дорогого  художнього
литва.  Життя  ПхнК  минало  в  тяжкiй  роботi  по  спорудженню  храмiв  i
монастирiв.  Але  не  можна  замкнути  людське  життя  в   обмежене   коло
одноманiтностi, часто вони  проривалися  хто  куди  мiг:  однi  -  в  дикi
розваги, другi - в iКратичнi молитви, вiрячи в спасiння душi,  третi  -  в
книжнiсть, четвертим мало ще було  того,  що  вони  навчалися  в  Агапiта,
прагнули перевершити свого вчителя  в  безнастанному  доскона-леннi  свого
вмiння. Сивооковi припав до вподоби ГiКрон, грек iз Кикладiв, велетенський
громоголосий чолов'яга, який годинами  мiг  з  пам'ятi  вичитувати  писанi
колись (а чи виспiванi) Дивнi вiршi про  подорожi  Одiссея-Уллiса;  лилася
мова чиста й звучна, зовсiм не схожа  на  ту  мiшанину  з  слiв  грецьких,
латинських, агарянських, вiрменських, слов'янських, яка  побутувала  серед
ромеПв пiд пишною назвою  "грецькоП",  гойдлйвий  р'йтм  вiршiв  нагадував
похитування корабля на морських хвилях, корабель той  нiс  Уллiса  далi  й
далi до нових i нових пригод, пригоди  й  подвиги  низалися  в  безконечнi
сув'язi. Все було прекрасне в цiй великiй поемi  мандрiв,  але  мандрiвнiй
душi Сивоока найбiльше подобалася, найбiльш чарувала його  сцена  зустрiчi
НавсикаП i Одiссея на березi моря. ДвоК голих, вiльних од всiх  умовностей
свiту, вiд убрань i вiдзнак,  на  березi  моря.  Нещасний  розбиток,  ледь
живий, i пишна, мов Арте-мiда, феацька принцеса, донька Алкiноя. Вона сяК,
мов фарос, i ПП простягненi руки йдуть крiзь iмлу, мов променi маякiв.
   Може, Пероновi теж до вподоби були саме цi вiршi з поеми, i  вiн  охоче
приставав на просьбу Сивоокозу i читав Пх десь уi;очi,  в  короткi  години
Пхнього спочинку, може, й сам летiв  думкою  на  свiй  острiв,  обхлюпаний
пурпуровим морем Гомера, i бачив на березi  дiвчину,  яка  простягаК  йому
назустрiч тонкi нiжнi руки, але вiршi кiнчалися, видiння щезало, ГiКрон ка
кiлька днiв ставав похмурим i роздратованим, i якщо  йому  докучав  Сивоок
або ще хтось з товаришiв, то висипав Пм на голову цiлi короби жахiв з книг
про пригоди Александра. Про див'Пх чоловiцiв, 24 лiктiв заввишки, i  тихих
та мудрих "яблу-коПдцiв". Про волосатикiв, що мали тiло мовби  людське,  а
обличчя левове, i про хлопцiв, якi нахиляли  собi  дерева,  ламали  Пх  на
зброю, жбурляли на ворога. А тих хлопiв оточували звiрi,  схожi  па  псiв,
тiльки  в  двадцять  лiктiв  заввишки  i  триокi,  i  блохи  там  стрибали
завбiльшки з жаб, i звiрi були в краПнах, куди  йшов  Александр,  о  шести
ногах, триокi й п'ятиокi, були там i люди  безголовi,  косматi,  рибоПдцi.
Було там дерево дивне, яке росло до шостоП години, а потiм ховалося  назад
у землю; чорне камiння, до якого хто доторкнеться, сам стаК каменем;  риби
i змiП, що не смажилися на вогнi, а виповзали з нього, мов з води.
   Звiдти починалося царство пiтьми. Щоб знайти дорогу  на-вад,  Александр
звелiв узяти з собою самих  кобил,  а  лошат  залишити  позаду.  В  пiтьмi
наткнулися на потiк, що сяяв,  мов  блискавиця.  Александр  захотiв  Псти,
наказав поваровi приготувати що-небудь, повар почистив солоноП риби, помив
ПП в потоцi, але риба зненацька ожила i попливла вiд повара.  Повар  випив
води, став невмирущий, сам того не вiдаючи, але не сказав про чудо  своКму
владицi. Той,  розгнiвавшись,  звелiв  убити  повара,  але  це  нiкому  не
вдалося, тодi Александр наказав опустити його в озеро з  млиновим  каменем
на шиП, i повар став морським демоном.
   Запалало свiтло,  але  без  сонця  й  мiсяця.  Двi  птицi  з  людськими
обличчями з'явилися перед Александром i сказали йому вертатися, бо то  вже
була земля божа.
   З тих темних див вимальовувалося Сивооковi те,  що  пережив  насправдi:
велетенськi тури, дику силу яких ще нiкому не вдалося приручити, замерзлий
Дунай, чорний вiд мiльйонiв па-цюччя, яке перемандровуК з одноП  землi  до
iншоП, табуни вовкiв, що обсiдають купецькi валки або, знахабнiлi до краю,
никають навiть коло велелюдних  торговищ,  темнi  хмаровиння  ненажерливих
пруг, незримiсть безжального голоду, страшнi громовицi, безмежнi повенi.
   Але в книгах нiколи не писалося про те, що  було  насправдi.  Вiн  знав
журавлiв i лебедiв, знав ластiвку, яка приносила на своПх  гострих  крилах
весну в його землю, а тепер читав або ж слухав розповiдi ГiКрона про птицю
Фенiкс, самотню, як сонце, сонячну птицю, що живе  п'ятсот  лiт,  а  потiм
заглиблюКться в древа лiванськi, наповнюК крила своП  ароматом,  летить  у
город Iлiополь, возлетить на приготовлене для неП iКреями города  тре-бище
i, спалахнувши, згораК. Вранцi чиститель требища обряще в попелi черв'яка,
який на третiй день возлетить птицею в прообразi Спаса. Фенiкс  маК  крила
кольору сапфiра, смарагда й iнших коштовних каменiв i вiнець на головi.
   А ще був таКмничий единорог, був солодкозвучний птах - Сирiн, схожий на
тих сирен, що чарували супутникiв  Одiссея,  були  дракони  вогнедишачi  i
василiски - гади з людськими головами, а то грифони - видом лев з  крилами
й головою орла, грифони  колись  стерегли  золото  АзiП;  скiфське  плем'я
арiмаспiв вступило з грифами в боротьбу за золото й  коштовнi  каменi,  то
були безстращнi варвари - може, саме тому ромеП давали одяг з  зображенням
грифiв начальникам варварських дружин.
   З досвiтку до темнощiв вергали вони, тесали камiнь, варили  рiзнобарвну
смальту,  гнулися  на  риштованнях  до  окостенiння  в  шиП  i  в  хребтi,
викладаючи мозаПки або виписуючи фрески; чим далi, тим бiльше кожен з  них
умiв, переймав од Агапiта вищi й вищi  таКмницi  украшательства  священних
будiвель, але водночас  дедалi  вiдчутнiшим  ставало  ПхнК  приниження  як
людей, вони мовби самознищувалися  в  своКму  мистецтвi,  з  кожною  новою
барвою, яку клали на стiни, з кожним вiзерунком, з  кожним  новим  вигином
абсиди, вигаданим кимось iз них, нiби  вiдлiтала  вiд  нього  частка  його
життя, його Кства, загублена серед земного могуття недоступних iмператорiв
i серед чудес, ворожих людинi. Як було сказано в пророка: "Оце ж годi  вам
надiю покладати на чоловiка, що в його тiльки хiба духу, що в нiздрях,  бо
й що вiн значить?"
   I самий Константинополь наповнений був чудесами,  перед  якими  буденне
життя людське вважалося нiчим. У монастирi Спаса зберiгалася чаша з бiлого
каменю, в якiй буцiмто Iсус перетворив воду на вино. Щовiвторка носили  по
городу iкону Богородицi, написану нiби  самим  Квангелiстом  Лукою.  Можна
було побачити сокиру, якою Ной збудував свiй ковчег. В  монастирi  Продром
лежало волосся Богородицi. А ще стояла там  Софiя  -  нерукотворний  храм,
найбiльший i найпрекраснiший у свiтi, творiння, може, й не людських рук, а
божественних,  бо  iмператор  Юстiнiан,  при  якому  споруджено   святиню,
похований у  саркофаговi  з  зеленого  мармуру  iКропiльського,  за  життя
визнаний був не тiльки iмператором i першосвящеником,  а  самим  богом,  а
його  жона  Феодора,  куртизанка  з  цирку,  донька  приборкувача  звiрiв,
вирiзала сто тисяч павлнкiан, якi шанували Добро, але не визнавали бога.
   - Хай пам'ятаК кожен з вас, мохнатомордих i обдертих, - гримiв  до  них
Агапiт, - хай затямить назавжди, що все видиме i все, чим живете, - то лиш
блiде вiдбиття справжнього, високого, неприступного, а ваше вмiння повинно
стати лиш засобом для нагадування про божий свiт,  про  божественну  драму
господа нашого Iсуса Христа i замешкуючих небо несмертельних святителiв.
   Харчувалися вони хлiбом, оливою, ще давав Пм Агапiт червоне  виноградне
вино, яке поступово вбиваК мужську плоть. Але в кожному  з  них  зiбралося
стiльки дикоП сили, що не дiяло нi червоне вино,  нi  тяжка  праця;  часто
вибухало це в них непогамовною люттю,  вони  зчiпалися  мiж  собою,  i  то
добре, коли все кiнчалися  самою  сваркою  й  не  доходило  до  справжньоП
биятики, а бувало, й били один одного довго й тяжко, зганяли свою  злiсть,
свою неволю, своП нещастя. Потiм мирилися, знов ставали поряд  на  високих
риштованнях, дерли голови догори, задихалися вiд спеки або ж  коцюбли  вiд
холоду, коли у високий монастир  упливали  взимку  хмари  й  оповивали  Пх
своПми пасмами.
   Агапiт нiколи не квапив Пх. Сам повiльний i маКстатичний у жестах,  мов
постатi святих, яких учив зображувати,  любив  це  й  у  своПх  пiдлеглих.
Мiщило досконало завчив усi вимоги Ага-пiтовi, смакував  уповiльненiстю  в
роботi, мовби тим самим мiг продовжити своК життя. А Сивоок  накидався  на
роботу зшале-нiло, йому щоразу хотiлося  викласти  все,  що  вмiК,  на  що
здатен, з його запалу смiялися всi;  Мiщило  докiрливо  хитав  головою,  а
потiм перший же доповiдав Агапiту, як недостойно вiвся його товариш  i  як
постраждала вiд цього справа, бо через його  нестримнiсть  порушено  канон
про зображення верхнiх жiночих шат, у яких не повинно бути жодноП складки,
бо складки утворюються тiльки поясами, якi,  це  вiдомо  всiм,  притаманнi
одяговi нижньому, лише перепоясанi патрицiанки мають Пх у парадному строП,
але носять через плече, а не па талiП, щоб не вводити глядачiв  у  спокусу
сатанинську.
   На диво занудливий був цей Мiщило, i Сивоок нiяк не мiг збагнути,  чому
наслано на нього такого Кдиноземця, якою  силою.  Зате  Агапiт  кохався  в
Мiщиловi.
   - Ге, - муркотiв до Сивоока, який зовсiм не почувався винним i  недбало
сидiв перед своПм зверхником, слухав i не слухав  того,  -  в  нашiм  дiлi
потрiбнi отакi собi неквапливi, розважливi люди, якi б могли подумати собi
поволi i провести рукою так, щоб не помилитися. Ти думаКш, ти  зробив  оту
мозаПку? Поспiшав, рвався, а куди й чого? Однаково б нiчого не  втяв,  аби
задовго до тебе не визрiло це в моПй головi й душi, а ще  перед  тим  -  у
душах багатьох достойних людей, яких уже немаК й на свiтi. Думали вони про
цю мусiю, виношували по камiнчику кожну барву, кожен вигин. А твоК дiло  -
зробити. Нести традицiю. В цьому - тривалiсть  i  вiчнiсть  держави  i  ПП
люду. Хто дотримуКться традицiП, може  сподiватися,  що  його  теж  колись
цiнуватимуть. А коли плюКш сам - плюнуть i на тебе. Тiльки варвари  живуть
без ладу й порядку, а в богочти-мих ромеПв  усе  встановлено  точно:  i  в
життi, i в  службi  божiй,  i  в  дiяннях  царствених  iмператорiв.  Що  К
мистецтво? В ньому точно встановлено засоби зображення  й  композицiП  так
само, як, скажiмо,  наперед  розписано  порядок  одягання  i  переодягання
iмператорiв i Пхнiх  наближених,  а  також  священикiв.  А  що  може  бути
головнiшого для простого чоловiка,  анiж  лицезрiти  свого  свiтського  чи
духовного повелителя в одязi, який вiдразу  засвiдчуК,  хто  перед  тобою?
Iмператор Константин Баг-рянородний у тридцять сьомiй головi своКП  першоП
"Книги церемонiй" подаК, якi облачения надягають царi на  свята  i  виходи
урочистi. Хто ще не знаК, повинен затямити твердо й несхитно, як  усе,  що
стосуКться вашого вмiльства. Це велика наука.  Бо  й  що  таке  життя?  Це
переодягання, вмiння дiбрати для певного випадку властивi шати.
   I так само, як кожен  знаК,  коли,  i  з  якого  приводу,  i  якi  шати
надягають вельможнi, мистецтво наше в кожному випадку  може  користуватися
тiльки наперед визначеними i твердо встановленими канонами, i той, хто  Пх
засвоПть, i нестиме в собi, i зможе передати через себе i своК вмiння, той
нам потрiбен. А всi iншi - вiдступники. Вiдступникiв же слiд виганяти,  як
нечестивих, з храму.
   - Можеш проганяти мене хоч сьогоднi, - похмуро сказав Сивоок.
   - Нi, нi, чоловiчеi - смiявся вдоволено Агапiт.
   Сивоок пускав усi тi повчання повз вуха. Земля ромеПв? Нiколи не забуде
болгарських своПх братiв, тяжкий перехiд через македонськi гiрськi  шляхи,
Амастрiанський форум i болiснi вигуки: "Майчице моя! Оче мi iзгорях!"
   Земля ромеПв? В цiй землi, сухiй i черствiй, усiх  богiв  спровадили  з
неба й поселили в храмах, самi безугавно возносячись молитвами до неба,  а
його боги жили в деревах, у водах, у землi, а до. неба нiхто  нiколи  й  у
гадцi не мав добиратися, бо воно було таке високе, що не зiйдеш  на  нього
навiть по райдузi.
   Земля ромеПв? Жорстокiсть, пiдступнiсть, лицемiрство на кожнiм кроцi. З
одного боку  закостенiлi  канони.  ЖодноП  стопи  вiд  них.  Всi  святi  в
однакових шатах i в положеннях. Хоч куди б поПхав вiзантiКць, зустрiнеться
вiн iз звичними для ока подобизнами, i серце його мало сповнюватися пихою.
СвоП, найманi й купленi митцi малювали апостолiв, iмператорiв,  войовничих
iмператорських жон i кобил, i цiлi мальованi фаланги ВiзантiП вирушали  на
здобуття свiту, щоб засвiдчити  лад  i  непорушну  Кднiсть,  яка,  мовляв,
панувала в цiй державi. А з другого боку - невтихаючi суперечки про те, як
вiрити, як спасти душу свою, про  благочестя  i  нечестя,  i  про  те,  як
складати персти, скiльки разiв казати "алiлуя",  скiльки  проскур  вживати
при вiдправi, скiльки кiнцiв повинно мати  зображення  хреста,  як  писати
iм'я Iсуса, якi повиннi бути архiКрейськi клобуки i жезли, як  дзвонити  в
церквах, чи не почверти-ти святу трiйцю, видiливши четвертий  престол  для
Спасителя; ярi анафеми один одному, лайки на торжищах i  в  корчемнипях  -
нiкчемнiсть i метушнява, похвальба своПми порядками, своПм  першородством,
давнiстю своКП держави. Однаково, що  дiд  хвалився  б  перед  юнаком:  "Я
народився перший". А той  мав  би  сказати:  "Я  проживу  зате  довше.  Ти
вмираКш, а я тiльки вбираюся в силу та мiць".
   Хоч Агапiт вважався мовби вiльний у  своПх  вчинках  i  виборi  роботи,
насправдi все залежало вiд патрiарха, вiд сакелларiя, церква  виступала  i
Пхнiм працедавцем, i Пхнiм годувальником, i Пхнiм суддею. Церква тримала в
руках усi канони, вона не поступалася нi в чому, вона вимагала  послуху  й
покори не тiльки в молитвах, але й у прикрашаннi храмiв, художники для неП
мали  стати  найпершими  рабами,  покликаними  оспiвати  могуття   богове,
прославити його i його апостолiв у барвах i будiвлях.
   Так велося здавна. Ще з  Њгипту  пiшло:  жрець  -  i  фараон  I  раб  -
художник.  I  в  стародавнiх  грекiв,  мабуть,  так  само.  I  в   римлян,
спадкоКмцями яких вважали тепер  себе  ромеП.  Святиня  вимагала  пишноти.
Мистецтво стало слугувати пишнотi. Подавляло людину, замiсть возвеличувати
ПП дух, пiдтримувати в нiй силу  й  веселощi,  як  це  робило  споконвiку.
Русичi не знали такого  мистецтва.  Рiзьблена  ложка,  гаптована  сорочка,
ковшик,  прикрашений  квiтами,  випаленими  жигалом,  посуд  з   спокiйним
вiзерунком, миска з зображенням рибини або птаха, червоний  щит  (може,  й
назвали Пх греки руськими за тi щити, бо ж по-грецьки червоний  -  русiй),
кольчуга з блискiтками. А потiм прийшов  суворий,  безплотний,  народжений
без зачаття i вже тому незбагненний i чужий  бог,  з  аскетизмом,  схимою,
жорстокiстю - i нема веснянок, нема клечання, нема сонцевороту.
   Дванадцять i дванадцять, а то ще й бiльше - ось  сума  лiт  Сивоокових,
впродовж яких мав стикатися вiн з цим новим  богом,  пiд  хрещатим  знаком
якого давно, в темну понуру нiч, убито було дiда Родима.
   Дванадцять рокiв вiддано Агапiтовi. Забуваються дрiбнi щоденнi випадки,
життя протiкаК, мов вода крiзь пiсок, утримуКться в людинi  тiльки  знання
та вмiння, входить у неП непомiтно, так нiби завжди було в  нiй,  надто  ж
умiння, бо нiхто не зможе навчити  тебе  розрiзняти  й  вибирати  барви  i
класти Џх так, щоб здригнулося найпохмурiше серце, якщо  сам  ти  не  вмiв
цього мало не вiд дня народження, якщо не подарували тобi  цього  високого
дару твоя  рiдна  земля,  першi  твоП  навчителi,  серед  яких  зростав  i
пiднiмався на ноги.
   Вiн охоче приймав те, що пасувало до його  непокiрливостi,  й  опирався
чимдуж, несамовито всьому, що вважав ворожим. А що ж ворожiшого  для  себе
мiг знайти поза християнськими богами пiсля заподiяного йому зла?
   Його намагалися переконати, що тiльки християнство дало  людинi  високу
духовнiсть,  а  без  всесильноП  його  дiП  в  серцi  людському,  в  якому
проростають лиш тернiП грiхiв, не можуть появитися  любов,  радiсть,  мир,
довготерпiння, благiсть, милосердя, вiра, кроткiсть,  воздержання.  Чи  не
брехня! Його предки мали всього цього задосить. А прийшов новий  бог  -  i
почалося на його землi: чвари,  переслiдування,  зникла  радiсть,  веселi,
добрi, розумнi люди поступалися  мiсцем  таким  пройдисвiтам,  як  Какора,
запанувало отаке слиняве й паскудне, як оцей Мiщило.
   Сивооковi тикали в очi його дикiстю, дикiстю й варварством його  землi.
Пиховитi ромеП, хоч i розносили християнство по  всiх  усюдах,  справжнiми
християнами вважали тiльки себе, решту називали "кропленi",  натякаючи  на
обряд хрещення з кропилом i свяченою водою.
   Одного  разу  вiн  хотiв  намалювати  апостола  Павла  без  меча.   Вже
докiнчував фреску на свiй смак, бо нiяк не мiг прийняти безглуздого звичаю
давати Павловi до рук зброю. ВоПн-язичник  Савл  iз  Тарса,  навернутий  у
християнство, прибрав iм'я  Павла  i  став  апостолом-провiдником  Кдностi
християнства i  важливостi  милосердя.  Канон  вимагав  зображувати  Павла
неодмiнно з мечем. Дивне милосердя з мечем! Зрештою, коли подумати, то яке
Сивооковi дiло до всiх цих дурних  канонiв,  але  йому  набридло  слухняне
повторення, вiн завжди пробував щось змiнити, цього разу вирiшив  обiйтися
без меча.
   Але саме нагодилися Агапiт i сiнкелл у  лiловiй  хламидi,  з  коштовною
панагiКю на грудях i високим посохом чорного  дерева  з  срiбним  чеканним
наголiв'ям.
   -- Чому святий Павло без меча? -  закричав  сiнкелл,  i  шия  йому  пiд
дбайливо розчесаною чорною бородою налилася темною кров'ю.
   - А тому, що я так захотiв, -  вiдповiв  з  своПх  риштовань  Сивоок  i
вдивлявся в зледащеного сiнкелла з такою ненавистю, що  той  аж  вiдступив
трохи.
   - Це рус, - примирливо сказав Агапiт, - вiн трохи дикий, однак...
   - Мовчати! - звелiв йому сiнкелл i тепер уже смiливiше ступнув знову до
риштовань, на яких височiв грiзний Сивоок. - А ти! Що ти?  Смердючий  русi
Поганин! Земля твоя - страмо-та суцiльна! Як смiКш?
   Сивоок вiдповiв сiнкеллу словами одного з семи мудрецiв  Еллади,  скiфа
Анахарсiса:
   - Якщо моя батькiвщина страмота для мене, то  ти,  у  всякому  випадку,
страмота для своКП землi!
   Останнi слова Сивоок уже викричав щосили  i  зшалiло  полетiв  униз  iз
риштовань просто на голову сiнкеллу i був би, може, й убив  того  пещеного
патрiаршого прислужника, якби Агапiт,
   I добре знаючи Сивоокову вдачу,  не  вiдтягнув  вчасно  чиновника  i  з
поклонами й перепросинами не вивiв з храму. Потiм вiн повернувся й реготав
разом з усiма з вихватки СивооковоП, ляпав Сивоока по плечу, зазирав  йому
в очi, а той вiдвертався, сопiв розлючено й ненависно,  ненавидiв  усе  на
свi-К тi, зневажав i ненавидiв Агапiта за його пiдлабузницьку  натуру,  за
властивiсть легко визнавати свою нижчiсть перед кожним, хто бодай  натяком
давав знати про свою вельможнiсть або просто силу. Гидко було дивитися, як
гнеться дебела шия i як._ зготовляКться до плазу могутня  статура,  мiцна,
мов мур. Давно б утiк собi Сивоок у широкi свiти вiд цього  чоловiка,  але
мав той i своП чари, якi вабили до нього. Мав слово, яке об'Кднувало всiх,
в хвилини душевноП розчуленостi  не  називав  iх  антропосами,  а  ласкаво
казав: "Друзi моП". А ще вмiв покорити Пх своКю обдарованiстю. Коли  сипав
у клекотючу масу розтоп-;:леного скла якийсь там порошок з широкого  свого
рукава i виходила потiм смальта неземноП барви! А чи  коли  одним  порухом
своКП дебелоП десницi виводив  таку  заокруглено-досконалу  лiнiю,  що  не
вiдшукаКш ПП й у тiлi найбiльшоП красунi. Але не мiг збагнути  Сивоок,  як
можна горiти талановитiстю ,в очах i на обличчi й водночас бути лицемiром,
готовим пiдморятися незаперечно всiм догмам, всiм повелiнням, всiм  змiнам
i вiри, аби лиш йому дали змогу  жити,  а  отже  -  творити.  Бо,  мовляв,
хитрощi - теж сила вiща. А  що  вiн  витворить  iз  дувшею  пристосування,
блазня можновладних, скомороха для чу-|жих настроПв? Ще  не  мiг  простити
Сивоок Агапiтовi його жорстокого самолюбства.  Може,  художник  i  повинен
бути само-iлюбом, щоб утвердитися в своКму талантi, але утверджуватися ;аа
рахунок iнших, топтати iнших - аби лиш возвеличитися самому? Або: як можна
сполучати в собi  легендарну  просто  леда-|чiсть  i  вогонь  обдаровання,
барложитися цiлими днями в постелi, мати сонну мармизу,  заснядiлi  очi  i
зберiгати в глибинах I'душi такий вогонь натхнення, якого не знайдеш нi  в
кого? Чудасiя!
   Агапiт нагадував ситу й самовдоволену  Вiзантiю,  де  благо-Пдать  божа
зiйшла з небес i блукаК помiж людьми, i вже хто ПП впiймаК,  то  триматиме
мiцно, попри всi спроби вiдiбрати для iнших. На Агапiта благодать упала  в
його здiбностях, i вiн цупко тримався за дане йому вищою силою  так  само,
як трималася ромейська держава за всi своП привiлеП й права, встанов-;ленi
нею самою.
   Заняття художнiми ремеслами регульовано надзвичайно  суворо.  У  "Книзi
Кпарха" тiльки майстрам золотих справ, скажiмо, присвячувалося  дванадцять
параграфiв. Не мiг ти стати мозаПчистом чи  золотковцем  тiльки  тому,  що
володiв умiнням: це Ще слiд було довести. Тiльки член золотницького Кснафа
допускався до ремесла, а  щоб  вступити  до  Кснафа,  вимагалася  запорука
п'ятiП вiдомих КснафлiПв. Умiлець мiг працювати тiльки в ергастерiП, нi  в
якому разi - вдома. Вживати мав тiльки благороднi метали, на  яких  стояло
служб