ове тавро. На випадок порушення цього правила винного бичували i карали на один фунт золота. Якщо ж хтось наважувався вживати благородного металу з стороннiми домiшками, то iiому вiдгинано руку. Окрiм предметiв для власного споживання, художник мав право купувати тiльки необхiдне йому для роботи, але не для перепродажу. Окрiм того, не мав права набувати матерiалiв для роботи вiд жiнок, а також, пiд загрозою негайноП конфiскацiП всього майна, будь-чого з церковноП власностi. Закони були жорстокi й несхитнi, як i церковнi канони, що повелiвали малювати одних святих у хiтонах, iнших - у стихарях, третiх - у скарамангiях i лорах, i для кожного була своя барва, i своя постава, i все це було наперед задане, навiки закостенiле, хизувалося своКю незмiннiстю, своКю несхожiстю ва те, що було, i, може, на те, що десь буде, хоч ромейське мистецтво й не допускало можливостi, щоб десь щось з'явилося, окрiм нього, бо ж вони - вершина всього сущого, вони просвiтили всiх варварiв: усi були дикi, а ромеП принесли Пм Христа, i його вчення, i його храми, i його закони. Отак воно, мабуть, i ведеться в iсторiП. Всi були дикi, а хтось приходив i просвiщав Пх. I тi племена МалоП АзiП, що будували кораблi, визначили хiд небесних свiтил, вiдкрили заблуканицi були дикi, а прийшли ассiрiйцi, i Пх просвiтили. I тi, хто населяв Њгипет, були дикi, а фараони Пх просвiтили й примусили будувати для себе камiннi гробницi. I етруски були дикi, а римляни Пх просвiтили, укравши в них i жон, i мистецтво, i городи. Чи то не велика брехня iсторiП? Може, пiд тиском примiтивних головорiзiв згинули безцiннi скарби людського духу, а нащадкам лишилася тiльки хвала й слава, якою оточили себе завойовники; що ж було колись, так нiхто й не знаК, хто були тi люди, що пиляли над Нiлом твердий камiнь Мокатама, тягали його через рiку i складали в рукотворнi гори-пiрамiди? Може, то Пхнiй вiдчай, i ПхнК горе, i Пхня пам'ять на землi - отi пiрамiди? Може, то знак наступним поколiнням, якi повиннi вiдчитати все, сховане в строгих лiнiях поставлених на краю пустинi мовчазних кам'яних гробниць? Нiхто не знаК. Так через тисячу рокiв говоритимуть i про його землю. Зберуть цiлi сховища з грецьких книг, напишуть ще тисячi своПх книг, так наче вiд кiлькостi книг залежить кiлькiсть правд. Правд завжди буде мало i для Пхнього затямлення й висвiтлення треба дуже мало книг i писань. Може, десь винi останнiй на його землi мудрець, такий як дiд Родим, збирав дбайливо скарб берестяних грамот i збиткiв, списаних старовинним письмом русiв, де перша лiтера була П - поле, правда, путь, а може, перша лiтера була Ж - життя, жито - i мала кшталт предивного елiпса, як зернина, як сонце, як мiсяць, як дитяче личко або жiноче око? Але все буде понищено й попалено на догоду новому богу, як спалено перед очима в Сивоока Радогость з його небаченим храмом, з провiщалкою Звенисла-вою, з Ягодою, людьми, якi не покорилися. I тепер плодяться там молитви, псалми, апокрифи. А що додалося? Сонце так само сходить i заходить, i трапа росте, i листя шелестить, i звiр спiшить до водопою, i мати годуК дитя... Але люди обростатимуть невпинно новими речами, новими предметами, нав'язаними Пм чужою волею, встановленими кимось угорi невiдомо навiщо, люди задихатимуться вiд тих предметiв, самi перетворяться па предмети бездушнi й скам'янiлi, як тi жiнки Содома i Гоморри - на солянi стовпи. Речi знищать колись людину. Поки Пх мало - людина Пх любить, прикрашаК, вони слугують людинi й не заважають, а, навпаки, помагають жити. Потiм Пх стаК надмiрно багато. Робити речi не стаК часу. Прикрашати - й поготiв. Мистецтво зникаК. Воно вiдходить на узбiччя, в глибини минулого, а з ним вiдходить i час, i людина лишаКться самотня на березi океану вiчностi, i гори непотрiбних, безглуздих речей громадяться навколо неП. Такою видавалася Сивооковi Вiзантiя пiсля чарiвноП простоти лiсових озер i зелених пiль з соковитим житом i спiвом птаха в небесних безвiстях над рiдною землею. Волю могло дати саме тiльки мистецтво, але й тут заковували його в залiзнi регули обмежень. - Головне, - казав йому Агапiт, - це загнуздати в догмати вiри твою дику варварську душу. Бог ловить тебе на барву, а ти повинен навчитися вловлювати в барвi бога. Уникай у мистецтвi всього, що в життi не К прекрасне, бо тодi природу можеш представити зогидженою, а ти повинен прославляти досконалiсть божого творiння. Лапка ж не може бути досконалiстю, отож уникай всього, що поза хвалою Всевишньому. Дано людинi землю i небо, дерева i квiти, води i трави, чотири пори року - i кожна прекрасна, дано рiзну погоду-i кожна прекрасна. - Ага, - вiдповiдав йому Спвоок, - а коли iiа холодну погоду я роздягнений? - Про тебе не йдеться. Не тобi слугуК високе вмiння, а богам. Бо й що ти К? Нiкчемнiсть! Пам'ятай, завжди було й буде так: люди роблять, а слава - боговi. Питати Агапiта, чому вiн забирав собi не лише славу, а ще й грошi за Пхню роботу, не хотiлося. Той знайде вiдповiдь. Прикличе до свого палацика на Влахернах, посадовить на цiлий день перед гарно переписаною i.оздобленою БiблiКю, примусить читати апостольськi послання або знов же цей остогидлий псалтир. А що з цього? Знатимеш ти чи нi, чи Њна мала пуп i чи мiг заговорити змiй-спокусник, i що слово "олива" повторюКться в Святому письмi двiстi разiв, - вiд цього ще не станеш добрим художником. I справ земних не полагодиш читанням цiКП великоП, гарно складеноП та водночас i неймовiрно заплутаноП священноП книги. На небi - висхлi, благоснi святi великомученики, а на землi - клубовиська дияволiв, вiдьомський шабаш зрад, отруКнь, убивств,.пiдлоти. Як це все Сполучити? I чи можна це поКднати? - О темний антропосе, - казав Агапiт, - пам'ятай, що двiстi лiт тому Нiкейський собор постановив: мистецтво належить художниковi, але композицiя - святим отцям. А що К композицiя? Композицiя - це метод, завдяки якому елементи предметiв i елементи простору складаються в творимому в одне цiле. Виразнiсть передаКться через постатi, постатi розкладаються на члени, члени - на поверхнi, що сполучаються, мов гранi дiаманта, однак без притаманного йому природного холоду. Тому в роботi важить тiльки проведення пензлем по дошцi або стiнi. Воно може бути погане або гарне. Це Сивоок затямив ще з дпя своКП появи у Агапiта. Коли подавав камiнь на спорудженнi монастиря. Коли стругав дошки для iкон. Коли рiзав кiтних овець, навчаючись по виду визначати, яке ягня носить в своПй утробi. Бо коли ще тiльки заро' док, то шкiра його занадто нiжна, щоб з неП вийшов пергамен. Переношене ягня даК пергамен занадто цупкий, i книга з нього не годиться для продажу людям знатним, а простий люд, як вiдомо, книг не купуК, бо неспроможен. А писання iкон? Це не те, що башлувати ненароджених ягнят для пергамену. Вистругати дошку з пегпиючого кипарисового дерева або з свiтлоП, такоП милоП серцю Сивоока липи - то був тiльки початок. Далi та дошка обходила кiлькох умiльцiв, кожен з яких досконало володiв своКю частиною роботи, i Сивоок з часом теж пройшов усi ти роботи, повторюючи шлях виструганих ним у свiй час дощок. Поверхня дошки левкасилася, тобто покривалася бiлилом, а вже на залевкашКну поверхню наносився малюнок майбутньоП iкони. Так робилося й з фресками, тiльки контури майбутньоП фрески прокреслювалися чим-небудь гострим по свiжiй штукатурцi (Сивоок згодом писав без прорисi, одних дивуючи, а других дратуючи легкiстю своКП руки). Малюнок робив "знаменщик" пензлем або припорохом i закрiпляв графйою. Тло найчастiше було золоте, але золото не наносилося просто на грунт, а спершу покривали грунт полiментом. Полiмент готували з тонко натертоП червоноП фарби, висушеноП й розведеноП на протухлому яКчному бiлковi з оцтом. Полiмент надавав позолотi рвоностi, а щоб золото мало справжнiй блиск, його ще подiвали собачим зубом або агатом. Тiльки пiсля цiКП пiдготовки iконописець-доличник красками, введеними на яКчному жовтку з квасом, писав одяг, палати, дерева, трави. Пiсля доличника брався личник, який писав облiччя i оголенi частини тiла. Це вимагало найбiльшого вмiння. увала точна послiдовнiсть роботи личинка. Передовсiм була санкир - тобто накладання пiдмальовок Iшаною краскою з вохри, умбри й сажi. Далi художник робив рiис сажею, намiчаючи контур, а бiлилами наносив "движки" я означення рис обличчя. Пiсля цього починалося вохрiння рьома плав'ями, тобто розведеною до прозоростi краскою тричi ряд наводили малюнок, досягаючи дивноП нiжностi, особливо внутрiшнього свiтiння красок. Перша плав наводилася свiтлою санкир'ю. Нею поправлялися випуклi мiсця на обличчi: тec, вилицi. Другою наводився рум'янець. Третьою "пiдбивали", тобто об'Кднували попереднi плави. Пiсля цього йшла Iплавка" - тон, що об'Кднував усi попереднi тони так, що вони вонизували один одного. Поки ти засвоював усю цю складнiсть прийомiв, невпинно посконалюючись у своКму вмiннi, Агапiт привчав тебе до думи, що мистецтво - звичайне ремесло, яке робиться щоденними родськими користями й потребами. Цi "Як же так? - думав Сивоок. - Адже це iснуК поза всiм! Нiчого з'являКться раптом цiлий свiт. Хiба тут досить простого Проведения пензлем? Вкладати треба цiле своК серце, все своК життя, та ще й додавати дещо поза тим - ось справжнК мистецтво!" Однак розумiв, що про таке нiкому не скажеш, тут можна пiдчувати самому, а хто не вiдчуваК, того не переконаКш нiяким уКслiв'ям, тiльки накличеш на себе глузування. ГiКрон у великiй таКмницi розповiдав Сивооковi про iснуван-IНя Кнохiв - темних книг, у яких заховано багато мудростi, неприступноП нi ромеям, нi агарянам, нiкому в свiтi. Книги тi знищувано жорстоко й послiдовно вже тисячу рокiв, але однаково знищити Пх усi не вдаКться, бо вони живуть у людях, книги можуть бути знищенi лише разом з усiма людьми, а це - неможливо. В тих книгах К й про художникiв. Не так, як у Арiстотеля. Арiстотель просто перелiчував складники художницького вмiння, як то робить Пхнiй Агапiт. Темнi книги пов'язують дiяльнiсть художника з iснуванням самоП матерiП. Матерiя виникаК внаслiдок випромiнюваного богом свiтла на його найвiддаленiшiй межi. Вона сама К не що iнше, як те згасле свiтло. 3аймаючи найнижчу область свiту, що зветься Асiа, вона являК собою, як згасле свiтло, область пiтьми. Отже, свiтло е добро, га матерiя - це принцип i сфера зла. В мороцi живуть усi злi духи i Пхнi владики. Отож роль художника - затримати свiтло в матерiП, бодай залишки свiтла. Художник вище бога i законiв природи: вiн створюК повий свiт вже пiсля сотворiння його богом! Докучав Пм нездоровий пiвденний вiтер. Розносив над усiм городом сморiд нечистот, якi звалювалися на вузьких бокових вуличках i в глухих закутках попiд мурами, запах морськоП гнилi з Пропонтиди, ледь чутнi аромати далеких пiвденних краПн: квiти, прянощi, засмаглi пружнотiлi жiнки, неземнi плоди. I всi поступово шалiли вiд того вiтру, голоси ставали роздратованi, рухи рiзкi, все валилося з рук, переплутувалися краски, не туди ставилися кубики смальти, i доводилось розруйновувати щойно викладений цiматок мусiП; хтось лаявся, хюсь зачiплювався до бiйки, не було iншоП ради, як покинути роботу: i вони кидали ПП i розбрiдалися по Константинополю: однi просто швендяли по Месi, другi йшли до повiй на спадисту вуличку коло форуму Тавра, третi напивалися в корчемницях, четвертi штовхалися на торговищах або слухали мандрiвних музикантiв, ув'язувалися в бiйки i суперечки. Ось мальовничий голодранець, що прибув, видно, з пустинi, оточений розвеселеною, жадiбною до розваг юрбою, викрикуК в спiтнiлi байдужi обличчя щось своК, потiм перебираК кiлька невiдомих Сивооку мов, поки доходить до ромейськоП, до спаскудженоП грецькоП мови, яка надаКться, мабуть, тiльки до нудних прославлянь бога, бо тому однаково, вiн не вслухаКться в слова, його вдовольняК сама гнусавiсть молитов та поклони, але цей обiдранець щось там кричить про першу лiтеру свого письма, про ель Алеф, або ж альфу по-грецьки: - Ель Алеф - початок усiх початкiв, змiПста перша лiтера арабського алфавiту, слiд змiП на просонценому пiску, тiнь, кинута на землю гiлкою квiтнучого дерева, вказiвка сонячного годинника, знак життя й смертi, лiнiя, що з'КднуК схiд i захiд i з'КднуК пiвнiч та пiвдень, мiра всiх мiр, одиниця й безмежнiсть, минуле, нинiшнК й майбутнК в одному начерку. Ель Алеф! Сивоок мiг би розповiсти цим дурням про всi лiтери своКП мови. I першою мiг би ставити будь-яку: чи Дитину, чи Жито, чи Поле, чи Траву. Вiн проштовхуКться в середину натовпу, гримить до голодранця з голодним блиском пустинi в гострому поглядi: - Тодi послухай про руське А. Про людину, яка стоПть на двох ногах отак, як стою перед тобою я. Мiцно стоПть, розставивши ноги, творячи трикутник мiж собою i землею так само, як утворюють у землi трикутники коренi всiх дерев: наймогутнi-ших дубiв руських, що вростають в землю вдесятеро глибше, нiж виступають назовнi, i алепськпх сосен, якi тримаються тiльки за поверхню приморськоП крем'янистоП землi, живлячись самими вибризками моря. "Аз", - сказав чоловiк i став на ноги, щоб мати внизу пiд собою цiлий свiт, щоб мати в своПй услузi все плаваюче, повзуче, стрибаюче. Далеко видно з тоП башти буття - в майбутнК i минуле, iiа всi чотири вiтри, i в небо, де Сонце, Мiсяць i Земля теж творять великий трикутник Всесвiту. А i К безмежнiсть, яка вiдкриваКться з двох закритих бокiв трикутника, ще бiльша безмежностi з боку вiдкритого. Ось що таке А. - Якi ж слова починаються з цiКП лiтери в твоПй мовi? - пронизливо закричав жебрак. - Може, аллах? РомеП впряглися й собi,закричали: - Адамас! - Аргiр! - Атраватiк! - Апокомбiй! Сивоок подумав: як же так? Жодне слово в його мовi не починаКться на А! - Та ну вас! - розiзлено вигукнув. - Тому й не починаються в нас слова, що це найперша лiтера. А треба буде, то позичимо слiв! - Позичальник, позичальник! - заревiла юрба, i вже чиПсь руки вхопили Сцвоока за одяг, уже хтось гупнув його в спину, треба було чим скорiше вискакувати з натовпу, бо за найменшу прогайку плачено тут дорого, iнодi й самим життям. Агапiт мав свiй палацик на Влахернах, над сампм Золотим Рогом, серед апельсинових садiв, куди не долiтали повiви гнилого константинопольського вiтру, де все напоКно було пахощами цвiтiння або стиглих плодiв, де стояла тиша, порушувана хiба що пташиним спiвом, який, сказано ж, додаК людинi вiку й краси. Над усе Агапiт любив своК тiло. Нiжився в теплих купелях, пронизаних пахощами. Намащувався оливою по купанню, ходив у вiльному бiлому одязi, щоб дихало тiло. Любив усе тiлесне, навiть запах пiд пахвами викоханок, яких мав безлiч i рiзних. Вiдчував, що з роками дедалi бiльше розростаКться в ньому дикий брудний звiр, але не стримував того звiра, а з якоюсь навiть насолодою стежив за його розростанням. Сили, здавалося, ще не покидали його, але помiчав у собi заздрiснiсть до молодших, заздрiснiсть переходила в зненависть, вiн гамував ПП вмiло, а сам знав, що то: ознака наближення старощiв. Аж тепер мав би признати слушнiсть тому русовi, тому могутньому скiфовi, що з часом перевершив усiх його учнiв, та, може, й самого Агапiта в досконалостi всiх мистецтв, погодитися з ним в його незгодах з догматами християнства, вiдкинути смiливо тi обмеження, якi стосували святi отцi щодо його мистецтва, бо мистецтво належало художниковi та й тiльки художниковi. Але чим далi впирався ще дужче в усталене, його бронзовобарвна i бронзовоП твердостi вия не гнулася i не мала зiгнутися. О пиха ВiзантiП! Золотi шати, розкiш i окостенiння iдолiв, засохлi на сонцi глинянi iдоли набувають камiнноП твердостi; Пх можна хiба що розбити, зiгнути к, схилити - нiколи й нiкому! Тепер знав Агапiт, що християнство - це вiк похилий. Воно виникло, щоб потрафляти й догоджати старим, знищеним, знесиленим людям. Тим, у кого вже здерев'янiли суглоби. Хто насилу пересуваК ноги. Хто забув про рiзкi жести i рiзкий голос. МаКстатичнiсть, повiльнiсть, неквап, похмурiсть, нелюбов до всього яскравого, байдужiсть до втiх - все це спiльне в християнства i в старих. Бо вони правлять свiтом. Вiра завжди досто-совувалася до тих, хто править свiтом! I майже завжди була 'вона вiрою старих людей. Як же узгодити це з тим, що старiсть приносить з собою мудрiсть? Може, хитрощi? Старi дiди тiльки й умiють, що спати, а один юнак може перевернути цiлий свiт. Тепер Агапiт часто гнiвався. Серпики блiдостi появлялися в нього коло нiздрiв. Голос ставав верескливий i рiзкий, мов у жирного барана. I смердiв Агапiт, попри всi натирання благовонною корою й сандаловим маслом, чи то старим цапом,чи немитим бараном. Нiкого не пускав до себе додому. Снвоок чи й був там останнiм часом разiв кiлька. Але якось треба було полагодити з Агапiтом одну невiдкладну справу, бо вiн не появлявся па будiвництвi кiлька день, а любив усе тримати пiд наглядом, забороняв будь-що робити самим, без його велiнь. Вони споруджували невелику церкву коло стiни Феодосiя в протилежному вiд Влахери кiнцi Константинополя, тож Сивооковi довелося проПхати верхи на вiслюковi увесь город, десь у нього на батькiвщинi такий Пздець викликав би глузування й тюкання, але тут вiслюк був твариною звичною й зручною, вiн мав свою мудрiсть, щоправда, заховану так глибоко, що людина збагнути ПП не могла нiколи; може, тому пасув-ав Пй бiльше кiнь, просякнутий страхом, власне, дурне и затуркане створiння, звикле бiгти туди, куди його женуть, пiдкорятися кожному шарпанню повода, кожному покриковi вершника, кожнiй примсi; вiслюк же, якщо вже приставав на те, щоб кудись тебе везти, то робив це не для прислужництва й не з остраху, а просто з люб'язностi, вiн вислухував тебе або й не слухаючи розумiв, куди й чого тобi треба, i йшов собi без поквапу так, як хотiлося не тобi, а йому, i хоч ти б убився вiд злостi - нiщо не могло спонукати його змiнити свого кроку, i вiн привозив тебе туди, куди хотiв; найчастiше це збiгалося з твоПм намiром, iнодi й не збiгалося, але на це не було ради, бо впертiсть - це, зрештою, мудрiсть. А хто ж стане заперечувати мудрiсть? Сивоока вiслюк довiз благополучно до Влахернiв, там у нього десь, видно, були своП справи, бо по крутiй вуличцi вгору до садиби Агапiта Сивооковi довелося дертися вже самому - вiслюк залишився стояти коло куща з гарними фiалковими квiтками; браму було зачинено, Сивоок довго грюкав, поки з'явився заспаний женоподiбний Квнух, який володiв, здаКться, Кдиною цiнною властивiстю: запам'ятовував усiх Агапiтовнх антропосiв з перших вiдвiдин. Њвнух кивнув Сивооковi, вiдчинившому браму,тодi сказав: - Агапiта немаК вдома. - Навiщо ж вiдчиняв? - здивувався Сивоок. - Агапiта нема, - повторив Квнух, збаранiлий вiд ситого харчу й неробства. Сивоок запiдозрив якийсь обман, вiдштовхнув Квнуха. - Нема, то пiдожду, а ти дивись собi тут. I пiшов сам до будинку. Склепiнчастi вiкна, забранi гарними гратницями, бiлий камiнь. Пишний сад. Дорiжки, викладенi грецькими мозаПками з зображеннями дерев i птахiв. В себе Агапiт не стосував обмежень, як у храмах. Високi бiлi квiти пiд мурами. Зеленi батоги плюща на стiнах. Бiле, зелене - спочинок для очей. Сивоок штовхнув дверi з мiдним кiльцем знадвору, обкле-панi мiдними кружалами, увiйшов до будинку. В просторому атрiумi пiдлога теж викладена була мозаПками. Рiзнобарвнi! кола руху небесних свiтил. Античнi божества неба i простору. - Агов! - гукнув Сивоок. Нiхто не вiдповiдав. Може, Квнух сказав правду? Вiн пiшов далi, штовхнув ще дверi, потрапив у якийсь вузький хiдник з високими бiлими стiнами, звiдти проник до кiмнати, зупинився на порозi, бо кiмната була притемнена, коли ж роздивився, побачив, що майже все примiщення займаК широке ложе, а на ложi - жiнка. Вона лежала, пiдклавши одну руку пiд голову. Усмiх блукав по ПП повних устах, застиглий усмiх стривоженого чекання. Лукавство прозирало з глибини ПП чорних очей. Ноги круглилися на твердому ложi, ноги непередаваного кольору (людське тiло, надто ж жiноче - завжди непередаваного кольору, як пшеничний хлiб), ноги струменiли, впадаючи, мов двi пшеничнi рiки, в звабливiсть, ноги круглилися знадливо до болю, але вiн задивився на ступню, замилувався ПП досконалiстю, ПП мiццю; жiноча ступня, чиста, вигиниста, мов мiст райдуги, була просто в нього перед очима, вiн щось намагався згадати, але не мiг, йому заважала та ступня, тодi вiн з маху вiдкинув ПП кудись у невiдомiсть i полетiв, пропав, зник, вибухнув i розвiявся в просторi назавжди. Потiм його тiло збиралося, немов дощ у хмарi, з найменших часточок, поволi, неохоче, аж поки набуло знов своКП ваги й об'Кмностi, воно ще й досi палало тим вогнем, що спричинився до вибуху, а жiнка лежала поряд холодна, як крига, тiльки недбало кудлала його запорошеного пилом Константинополя чуба та торкалася пальцями бороди його, теж брудноП, спiтнiлоП, але м'якоП. - Ти хто? - спитала вона. - Сивоок,сказав вiн, як колись давно вiдповiдав усiм, найперше ж, здаКться, Величцi, про яку грiх тепер було й думати. - Варварське iм'я, - промовила вона з показною зневагою, але руки не прибрала, лоскотала його бороду. - Агапiта знаКш? - Чому б не знати? - БоПшся його? - Нiкого не боюсь. - Я прийду до тебе. - Хочеш - приходь. - Йому тепер було байдуже. Де взялася ця жiнка, який дух наслав ПП на нього? - Де ти живеш? - А нiде. В храмi. - Ти що - священик? - Художник. - Антропос Агапiтiв? - Художник, - уперто повторив вiн. - Ну то знайду. А тепер iди, щоб не застав Агапiт. - Не хочу, - сказав вiн i повернувся до неП, лютий i несамовитий у своПм пожаданню. Џхав назад знов на вiслюковi, на тiй сiрiй, упертiй i кмiтливiй животинi, яка, мовби вiдчувши Сивоокову потребу якомога швидше втекти до своКП церковцi, жваво дрiботiла копитцями; але Сивооковi й того було замало, вiн, знай, пiдганяв вiслюка, кричав на нього: "Чох! Чох!", його дратували нашорошенi високi вiслячi вуха, наставленi неначе для того, щоб вловлювати все його збентеження вiд несподiваноП подiП, що сталася в бiлому палацику Агапiтовiм; вiн тяжко ненавидiв i вiслюка, i вулицi цього великого чужого мiста, i натовпи розледащених нероб попiд емволами, ненавидiв Агапiта, якому припекло кудись вiдлучитися сьогоднi зранку, ненавидiв ту молоду ромейку, що трапилася йому, не знав ПП iменi, не знав, хто вона й що, - була ромейка i то вже досить, намагався тепер виправдати свою нестримнiсть, ромейка видавалася йому як вiдплата за все, чого зазнав у цiй землi, то була його помста пиховитiй i жорстокiй ВiзантiП; жiнка хизувалася своКю красою, своКю безсоромнiстю, заслiплювала своПм тiлом, як заслiплюК Вiзантiя своПми награбованими багатствами, - i вiн помстився, вiн iнакше не мiг. Ось його виклик, хай вони тепер знають. Але жiнки не зважають на жодну небезпеку, якщо йдеться Пм про своК. За кiлька днiв ромейка вже була коло церкви пiд муром Феодосiя, приПхала теж на вiслюковi, мовби в намаганнi уподiбнитися Сивооку, мала на собi не таврований жовтий одяр вiзантiйськоП блудницi, а скромний спадистий атраватiк барви-сушеного винограду, i очi в неП горiли хижим, глибоко притаКним блиском, ховали в собi той блиск, як до часу ховаКться солодкий густий сiк у прив'яленому виноградному гронi. Не боялася стрiти на будовi Агапiта, нiкого не боялася й не соромилася, приПхала й гукнула смiливо, щоб покликали Пй Си-воока. Церковця була невеллчка й небагата, ПП не прикрашувано мозаПками, мальовано самi фрески, та й тi лиш у пiдкуполлi; Сивоок, який щодалi вважався за найпершого мозаПчиста серед Агапiтових антропосiв, цього разу виявив охоту розписати церковцю фресками, саме вимальовував у найвищих високостях бога-отця в подобизнi величезного летючого птаха, що обiймав своПми крилами-руками, своПм благословенням i землю, i небо, I архангелiв з ангелами, i Богородицю з Iсусом, i апостолiв з пророками, але все те мало йти нижче, кругами спускаючись аж До самого низу, а головне творилося тут, у височинi. Сивоок просив пiдмогальщикiв не квапитися з накладанням вапняного покриву, бо штукатурка висихала швидко, а фреску треба було класти ще по сирiй; вiн же не хотiв поспiшати, вiн сидiв пiд самим верхом, коло самого неба, хотiв бачити крiзь довгастi вiкна хмари, чути вiтер - i тiльки. I отодi його й покликано, але вiн вiдмовився спускатися, гукнувши, що коли комусь треба, той хай пiднiметься до нього, бо й кому там вiн мiг бути потрiбен, окрiм Агапiта або ж якого-небудь iКрея, що запрагнув виказати художниковi ще якусь свою настанову, застерегти вiд ще якоПсь сваволi. Не знав Сивоок, на що здатна жiнка. Тому вельми здивувався, коли побачив поруч з собою, на риштованнi, трохи задихану, але рiшучу й невiдступну. Впiзнав ПП вiдразу, попри ПП скромний атраватiк, попри всi намагання ПП приховати буйнощi свого грiховного тiла, впiзнав i розгнiвався ще бiльше, нiж тодi, коли втiкав на вiслюковi через увесь Константинополь. - Чого прийшла? - спитав грубо, не вiдриваючись од роботи. -До тебе,-сказала вона, розглядаючи його й, видно, милуючись його вигинистими рухами. - Не просив, - сказав Сивоок. - ПоПдеш зi мною. - Не заважай у роботi. - ПоПдеш зi мною, - вперто повторила вона. - Одiйди вiд вiкна, заступаКш менi, - так само сердито сказав Сивоок. Вона вiдсторонилася, але стовбичила вперто далi, не сiдаючи i не виказуючи жодного намiру спускатися з цього пiднебного простору без нього, без бранця своКП принадливостi, - Не дивись менi пiд руку! - закричав Сивоок. - У тебе лихе око! Вона засмiялася тихо, зловiсно, переможно. - Iди геть, - вже спокiйнiше попросив ПП через деякий час Сивоок, - З тобою, - була вiдповiдь. В ньому знов наростала непогамовна потреба помсти. Пожбурив своК художницьке навчання. Грубо стиснув жiнку за руку. - Ну? Чого хочеш? Вона не злякалася. - Тебе. Мiг би звалити ПП просто на мiстки, взяти брутально, в поспiху, мов лiсовий звiр, та не була вона тепер для нього просто самицею, стояв за нею ненависний свiт, торжествуючий у своПй пиховитостi, свiт, що звик вимовляти лиш одне слово "моК", - i ось нагода кинути Пм те слово назад, хай подавляться ним, бодай раз прокричати "моК" над тим, що тобi не належить або належить з примхи долi чи випадку. Сивоок смикнув жiнку за руку, грубо сказав: - Гайда! Швидко спускалися вниз. Нiхто не спитав, куди йде Сивоок, нiхто не спинив його. Коло вiслюка в них виникла суперечка. Сивоок намiрився йти пiшки, вона поступалася йому вiслюком, готова заради свого коханця перемiряти ногами цiлий Константинополь. - Џдь сама, - сказав Сивоок. - А я хочу, щоб ти. - Џдь, бо вiслюк прислухаКться. - Ти темний варвар, - засмiялася вона. - Џдь, бо вб'ю! - погрозливо пiдступив Сивоок до неП. - Не боюся тебе, ведмедю, буйволе, дикий огирю! - Очi в неП розблисли, прихований вогонь вирвався назовнi, вона палала тепер уся, але Сивоок твердо взяв ПП за плечi, пiдвiв до вiслюка й силомiць посадовив йому на хребет. - Џдь. Пiду слiдом. - Мов раб! - засмiялася вона. - Мiй руський раб! - Џдь! - востаннК гримнув вiн, i вiслюк, що розумiвся на людському гнiвi лiпше, нiж його хазяйка, рвонув з мiсця й потрюхикав собi подалi вiд розпаленого чоловiка, а Сивоок, трохи перечекавши, поки вляжеться в його душi розгойдане чорновод-дя гнiву, посунув слiдом, намагаючись бути на вiддалi од жiнки; але вiслюк уже вiдчув, що той вiдiйшов душею, через те, видно, поступово уповiльнював ходу, i хоч як Сивоок намагався вiдставати, вiслюк приставав бiльше й бiльше, хитрощi чоловiковi пiшли на нiщо, вiслюк все-таки перехитрував його, i вже йшли вони поряд - вiслюк i чоловiк, бо так хотiлося господинi вiслюковiй, цiй жiнцi, теплiй i м'якiй, як то вiдчував вiслюк своКю спиною, така ноша була приКмною для вiслюка, не те що твердi, як кiстка, чоловiки; кмiтливий вiслюк бажав погодити жiнцi, а на те мався лише один спосiб: порiвнятися з чоловiком, тобто примусити чоловiка наздогнати Пх або ж приставати самому так хитро й непомiтно. I вiслюк досяг свого: чоловiк, сам-того не бажаючи, вже йде поряд, вже жiнка, перехилившись :" у його бiк, говорить йому голосом притаКно-ласкавим: - Мене звуть Зеновiя. - Однаково! - буркаК Сивоок. - Чи знаКш, хто так звався? - питаК Зеновiя. - Однаково хто, - вiдбуркуе Сивоок. - В давнi часи таке ймення носила цариця Пальмiри. Вона нiкому не впокорялася i виступила навiть проти всемогутнього , римського iмператора. - I що? - глузливо дивився на неП Сивоок. - Може, скажеш, що твоя Зеновiя перемогла римського iмператора? Ало тодi вона б мала називатися Клеопатрою. - Чи не забагато для тебе ще й Клеопатри, темний варваре! - вигукнула вона, вдавано гнiваючись. - Може, й замало. -Знай же: жiнка навiть покопана - страшна. Коли iмператор Аврелiан узяв Зеновiю в полон i повiз до Рима, щоб показати в столицi, то вимушений був закувати ПП не в звичайнi ланцюги, а в золотi. Так i пройшла Зеновiя по Риму в iмперато-ровiм трiумфi, закована в золотi ланцюги. Чий то трiумф був, як гадаКш, мiй ведмедю? Але запитання ПП пролунало замарно. Сивоока вже не було коло неП. Навiть вiслюк незчувся, коли чоловiк став. Слово "трiумф" штовхнуло Сивоока в груди: вiн згадав свою колишню ганьбу, згадав ромейську зневагу й погорду, згадав. тiсний Амастрiанський форум; все здрiбнiло перед цим спогадом, все стало жалюгiдним, позбавленим будь-якого значення: i ця розпутна жiнка, i ПП вiслюк, i робота, яку кинув, не дочекавшись вечора, i Агапiт, який десь, мабуть, сатанiК вiд лютi, довiдавшись про Сивоокiв учинок. Сам не знав, що маК зараз робити, куди податися, хоч бийся головою об мур, хоч стрибай до моря, хоч живим лягай у землю, - незносний спогад вчиненоП над ним зневаги гнав Сивоока геть вiд того мiсця, де почув вiн ненависне слово "трiумф". Щось кричала йому навздогiн зчудована Зеновiя, пробувала гнатися за ним, але вiслюк, спокiйно розмiркувавши, що чоловiковi потрiбна самотнiсть, коли вiн так нi з того нi з сього вломив од його хазяйки ногу, не пiддався нi на якi пiдганяння, дав змогу чоловiковi й зовсiм щезнути з очей; роз-телесована Зеновiя було навiть зiстрибнула з вiслюка i спробувала бiгти нагiнцi за Сивооком, але заплуталася в своКму задовгому одязi, з прокльонами вернулася назад, сiла знов на спину вiслюковi й смикнула за повiддя, спрямовуючи його додому. А Сивоок, утiкаючи вiд видив минулоП ганьби, попав просто перед очi заслиненого, збаранiлого вiд нестями Агапiта, в якого вкрадено з-пiд носа спершу найлiпшу кохану, а потiм i найдосконалiшого умiльця. I це в той час, коли вiн одержао од самого патрiарха двi тавлiП на святковий скарамангiй: одна тавлiя - парчева, з шитим по нiй круглими перлами образом Богородицi Вла-хернськоП, з пiднятими в молитвi руками, а друга - перегородчата на золотi емаль з постаттю Христа; тавлiП були винагородою за служiння Агапiта святiй церквi своПм будуванням i прикрашанням святих обителiв, до талiй додавано ще й значний апокомбiй, але всi тi винагороди видалися Агапiтовi нiчого не вартими, коли вiн виявив, що за час вiдсутностi його пограбовано в найцiннiшому й найдорожчому. - Зрештою, - закричав вiн спiнено навстрiч Сивооковi, - я вiддаю за тебе золота бiльше, нiж у тобi лайна! Але!.. Ти гадаКш, смердючий болгарине чи хто ти там К, що я терпiтиму твою невiрнiсть? ТвоК перелюбство? Нi, нi-i! Я вiддам тебе катам Кпарха ще сьогоднi! Хай вiдрубають усю нижню частину твого тiла i кинуть ПП собакам, спалять, розвiють попелом! Ну? Чого мовчиш? Вiдповiдай, проклятий антропосе! Сивоок стояв навпроти Агапiта, нависав над ним, ще бiльший i важчий, нiж сам ромей, якось мовби злагiднiло поглядав на того. - Зрештою! - затупотiв ногами Агапiт, i голос йому зiрвався на бараняче ревiння. - Ти вiдповiси нарештi! Ти маКш менi вiдповiсти за своК кляте перелюбство! - Чоловiк може творити рiзнi грiхи, - сказав з спокiйною ненавистю Сивоок, - вiн може богохульствувати, брехати, кривосвiдчити, красти, вбивати, але грiх перелюбства такий великий, що його творити одному не пiд силу, потрiбна ще жiнка... - Ти! - заревiв Агапiт. - Я вiддам тебе... Я... я зажену тебе... Ти будеш у мене!.. На острiв!.. Ось!! Я покажу тобi! На острiв!.. Про той острiв ще тодi нiхто не знав, мабуть, Агапiт теж почув про острiв уперше вiд патрiарха, коли той дарував йому тавлiП з апокомбiКм, або ж вiд сакелларiя - йшлося про спорудження на далекому островi, заселеному чи то агарянами, чи то взагалi якоюсь мiшаниною, усамотненого монастиря; може, саме тому i придобрювався патрiарх до Агапiта, бо кому б же то хотiлося кидати повний розваг i втiх Константинополь i вирушати в далеке море, на закинутий посеред моря острiв, який не мав, здаКться, нi назви, нi божого благословення. - На острiв! - востаннК прокричав Агапiт i зник. I вже не бачив його Сивоок нi в той день, нi тодi, як сiдав на дiКру в Золотому Розi, старшим на острiв послано ГiКрона, що набрид Агапiтовi своКю книжнiстю i задумливiстю, через яку занапащав будь-яку доручену йому роботу: смальта переварювалася в нього, розчин вiд мозаПки тужавiв, поки ГiКрон згадував, що треба його класти на стiну, фрески лишалися недо-мальованими. Однак ГiКрон був ромей, тож вiн i призначався старшим i над Сивооком, i над усiма iншими, кому випав тяжкий жереб, а всi повелiння своП Агапiт передавав Пм через Мiщила, який вихитрився аж так залiзти в довiр'я до господаря, що лишався тепер у Константинополi, власне, першим помiчником Агапiтовим. Мiщило мав батька-купця десь у КиКвi. По смертi батьковiй не взявся до купецтва, а мерщiй кинувся прогулювати батькiв набуток. Пiшло це йому з рук досить швидко, i коли все процвиндрив, то щоб не здохнути з голоду, бо не вмiв робити нiчого, подався до ВiзантiП, намiрюючись прогодуватися хоч коло iнокiв абощо. Там охоче приймали таких добровiльних зрадникiв i втiкачiв, Пх терпляче, мов циркових звiрiв, дресировано а учено, щоб поверталися вони згодом до себе додому i везли дух християнства. Але Мiщило вчасно збагнув, як то буде добре, коли повезе вiн з собою не самий тiльки дух церковних . канонiв, а ще й дорогоцiнне мистецтво, яке схилило б до нього , можновладних, тож узяв собi за мету пробратися до антропосiв Агапiтових i досягнути свого, попри всi труднощi й власну нездарнiсть. Коли з'явився в Агапiта Сивоок, Мiщило злякався. Вiн заздрив своКму Кдиноземцю, ненавидiв його, шкодив, як тiльки мiг, ловив на дрiбницях, а вже випадку з ЗеновiКю не мiг пропустити i перший побiг до Агапiта в той день, коли Зеновiя приПхала за Сивооком, не криючись вiд людей. Дивно було Сивооковi з незбагненного християнського бога. Бо вже коли той бере своПми прислужниками таку плiсняву нечисть, як Мiщило, то що ж то за бог! Може, й вiн така сама погань, хай дарують менi силу моП предки! Сидiв на дiКрi, вiдвернувшись од берега, вiд Константинополя, вiд Мiщила, який прийшов Пх проводжати ще там iз кимось, вiк би не бачив нi цього проклятого мiста, нi людей, якi, не стали йому ближчими за роки, проведенi тут. Ось ГiКрон гарвий чоловiк, але вiн з ним; ще був обез Дамiан - великий майстер варити рiзнобарвнi смальти i смажити бараняче м'ясо; пливло на острiв ще кiльканадцятеро Агапiтових антропосiв, усi великi, з непогамованою силою в руках i в поглядах, а серед них - маленький, засохлий, як фiнiк, iгумен-еремiт, який, здаКться, мав наглядати за будовою монастиря, щоб зiбрати потiм у ньому охочу до вiдлюдькуватостi братiю. Власне, братiП вже трохи там було, мали вони й свiй Квкти-рiй, складений сяк-так з необтесаного камiння, але рибалки, якi мешкали на островi здавна, ставилися до святих отцiв досить ворожо, iнокiв побивано камiнням, як тiльки вони десь появлялися, Пхнiй Квктирiй кiлька разiв розруйновано, - видно, рибалки вважали, що тим самим створюють нестерпнi умови для iнокiв; але виходило навпаки - бо хiба може злякатися випробувань той, хто заповзявся служити боговi? Та ще й iгумен, якого звали Симеоном, закликав до твердостi й несхитностi, обiцяючи поставити на островi справжню обитель, яка прославиться своКю мiццю i святiстю на всi округи, Симеон перед тим багато рокiв був iгуменом в одному з найбiльших константинопольських монастирiв. Вважався наставником дiяльним i суворим. Монастир багатiв, розбудовувався, Симеон тримався з братiКю круто. Ще пiвбiди, що вимагав послугу майже неймовiрного, жоден iнок не мiг навiть напитися води без дозволу духовного отця. Всiляко топтав гiднiсть своПх пiдлеглих, та вже не просто людську, бо вони майже вибавленi були од усього людського в звичайному розумiннi, а добирався й до душевних святощiв. Так, для прикладу, раз на трапезi в iгумена були свiтськi гостi, одному з яких подали смажених голубiв. Один з iнокiв поглянув на те блюдо з невдоволенням, iгумен помiтив його погляд, пожбурив iноку смаженого голуба i звелiв Псти. М'ясна Пжа в монастирi вважалася грiховною, але ще бiльшим грiхом був би непослух, тому iнок, з сльозами на очах, став жувати ненависного птаха, i тодi, коли демони спокуси розривали йому нутро i вiн уже готовий був проковтнути перший смачний шматок, Симеон закричав до нього: "Досить з тебе, виплюнь ти, ненажеро! Бо не стачить голубiв усього Константинополя, щоб набити твоК черево!" Потiм Симеон вирiшив увести в монастирi культ свого духовного отця, блаженного монаха, в якого колись учився. Вiн написав його житiК, склав гiмни на його честь, звелiв намалювати безлiч iкон, встановив два свята на рiк на честь нового святого i до того вимучив iнокiв новими та новими вигадками, що тi, хоч якi терпеливi, обурилися й повстали проти iгумена. Пiд час вранiшньоП служби, коли iгумен став читати катехiзис, iноки розiдрали на собi одiж, з страшним криком кинулися на Симеона, загрожуючи розтерзати його; iгумен насилу встиг сховатися в ризницi, тодi iноки розламали запори монастирськоП брами, подалися до СофiП, де силомiць пробилися до патрiарха й стали скаржитися, але патрiарх, ясна рiч, став на бiк iгумена; покарано було iнокiв, однак i Симеону пiсля того довелося покинути Константинополь. Так опинився вiн на островi. Острiв так i називався: Пелагос, тобто острiв, ще iншi називали його Пiли, що значило - ворота, хоч, здаКться, нiякими воротами вiн не слугував, не замикав нiякого проходу, лежав посеред моря, далеко вiд звичних шляхiв, самотнiй i дикий. I якщо пристати до думки, що бог створив свiт, то цей острiв мав з'явитися в кiнцi третього дня творiння, коли розокремлю-валися суходiл i море, i бог дослужився цим мiсцем, щоб поскидати сюди все' камiняччя, яке не вмiстилося на сушi; тут були каменi чорнi й сiрi, рожевi й бiлi, були гострi й шпичастi, мов iкла небачених хижакiв, були схожi на пiдхмарнi собори, на велетенськi столи, за якими хiба що засядуть чорнi ангели в день страшного суду; каменi бриласто громадилися просто з морськоП води, повсюди нависали важкою погрозою над кож-. ним, хто наважувався поткнутися до камiнного покидища, однi каменi були зойком пропеченоП сонцем землi, другi - болiсним стогоном розбиваного об гостряки скель моря, ще третi затаювалися в гнiтючому мовчаннi. Все було марно серед цього камiння: зеленiсть рослин, дзюркотiння води, людська мова. Та й не росло на островi нiчого. Тiльки смокви вчiплювалися своПми коренями в щонайменшу щiлину помiж каменями, та ще було одне гранатове деревце, здаКться, геть позбавлене листя i впродовж цiлого року вкрите водночас плодами й чарiвливоП краси квiтами - дивна примха природи, створена мовби в противагу мертвому каменю. А вода виступала в двох мiсцях, нiби чиПсь сльози, може, навiть висльозювалося те камiння, така мертва непорушнiсть була в тiй водi. Що ж до людей, то, пригнiченi каменем, вони чи й насмi