лювалися вимовити бодай слово за день,  а  коли  й
мовлено було, та майже нечутно, так що вгадувано значення з  порухiв  губ,
здебiльшого ж обходилися простими жестами, бо життя було тут просте  i  не
вимагало складнощiв, для залагодження яких, власне, й створене слово.
   Рибальське  селище  теж  було  -  всуцiль   камень.   Сiрi   будиночки,
невiдомоким i коли поставленi,  тiсно  притуленi  один  до  одного  -  щоб
погладити  сусiдову  доньку  по  плечу,  досить  простягнути  руку;   морю
пiдставленi глухi стiни, вузька вуличка падаК з селища  вниз  до  оточеноП
високими прямовисними  стiнами  бухти,  де  бережуться  рибальськi  човни,
довгi, чорнi, давнi-пре-давнi, хтозна  й  як  зробленi,  мовби  подарованi
рибалкам мало не самим богом, бо нiхто не чув, щоб  на  островi  будь-коли
росло бодай одне дерево, придатне  для  роблення  човна,  нiхто  також  не
пам'ятав, щоб коли-небудь з'явився тут човен новий; човни iснували завжди,
вони були вiчнi, як острiв,  Пх  не  бiльшало,  але  й  не  меншало;  якщо
котрийсь з  рибалок  гинув  далеко  в  морi,  то  хвилi  згодом  прибивали
перевернутого човна до берега, люди виловлювали його, вiн  слугував  новим
поколiнням. Так мiж людьми й морем встановилася постiйно триваюча  вимiна;
час вiд часу люди  вiддавали  в  пожертву  моревi  чиКсь  життя,  i  море,
вдовольнившись ненадовго, повертало людям Пхнiй човен, давало рибу для Пжi
й водоростi для пiдстилок у хижах i на вбрання.
   Не було тут богiв, бо найпершими святощами для людей ставали  камiнь  i
море, а потiм - човни; з живих  iстот  шанувалися  тiльки  риби,  про  них
спiвано гiмнiв i пiсень, рибам  поклонялися,  Пх  витiсували  з  каменю  й
ставили понад морем, нiби вказiвники  для  спрямування  вiтрiв,  якi  мали
приганяти до острова  косяки  риб  живих;  мiж  вiтрами  й  рибою  iснував
природний, мiстичноП сили зв'язок, тому вiтри теж шановано, а ще в  шанобi
були  дощi,  якi  наповнювали  солодкою,  м'якою  водою  мiсткi  цистерни,
вирубанi людьми в каменi.
   Поза цим, а може, саме завдяки цьому,  острiв  мiг  бути  залiчений  до
наймальовничiшого закутка свiту. Навiть бiльше: острiв  без  вагань  треба
було назвати найкрасивiшим на свiтi, дринаймнi так вважали рибалки; i слiд
признати Пм слушнiсть, бо свiт для них обмежувався тiльки островом. Iншого
не знали.
   Здавалось би, закинутi в кам'яну самотнiсть, Агапiтовi ант-ропоси  мали
шукати захистку  в  здруженнi.  Та  виявилося,  що  .камiнь  робить  людей
твердими i розокремлюК Пх тим бiльше, тiм довше вони тут живуть.
   - Дружба? - потрясав своКю патерицею маленький iгумен Симеон.  -  Потяг
до базiкання i совокупного обжирання, вiд якого чоловiк стаК свинею!
   Вiн готов був, якби мiг, навiть годувати тут  людей  камiнням  у  своПй
зачерствiлостi душевнiй i ненавистi до всього  живого.  Монастир  ввижався
йому не знесений над островом пiд самi  хмари,  а  заглибленим  у  кам'янi
надра. Iгумен забракував послiдовно всi  пропозицiП  щодо  будiвництва:  i
ГiКронову, i переказану Агапiтову, i запропоновану обезом  Дамiаном;  тодi
ваяв-ея до справи Сивоок, вiн згадав дерево, живе, тепле, довiрливе дерево
своКП рiдноП землi, вiн подумав,  що  можна  б  споруджувати  монастирськi
будiвлi з каменю, тим часом вважаючи, нiби будуКш з дерева. Нiхто  не  мiг
розгадати того Сивоокового  задуму,  навiть  перси  й  сiрiйцi,  нащо  вже
призвичаКнi  до  пiдземного  будування,  тiльки  знизували  плечима,  коли
примушувано  Пх  довбатися  в  глиб  острова.  Вони  звикли  видобувати  з
щонайменшоП вибудови користь, в Пхнiх землях, скупих на  воду,  сто-товано
пiдземелля найперше для  водоводiв,  царськi  палаци,  святилища  ставлено
завжди так, що попiд ними пропускалася або ж  цiла  рiчка,  або  принаймнi
струмок чи пiдземне джерело,  тiльки  десь  у  слiпих  закутках  пiдземель
муровано кам'янi мiш-i ки для небезпечних державних  в'язнiв,  але  то  не
було головною метою  будiвництва;  тут  же  iгуменовi  запраглося  ставити
монастир мовби на суцiльнiй кам'янiй в'язницi, а чи хотiв вiн усе  загнати
в  глибину:  iноцькi  келiП,  трапезну,   комори,   тiльки   церква   мала
вивищуватися над заплутаними катакомбами;  але  й  церква  своПм  виглядом
виходила за межi звичних уявлень -  на  противагу  суворостi  й  аскетизму
загнаного в камiнь монастиря, малювалася  Сивооковi  легкою,  ловкою,  мов
писанка, вся в кам'яних вiзерунках, якi годилося б вичаровувати хiба що  в
деревi. Ось так будувалося десь у  його  рiднiй  землi:  заглиблювалися  в
теплий материк, а зверху ставили споруди з дерева, змагаючись у витiвках i
майстерностi з самою  природою.  Там  на  було  суворостi  каменю,  дерево
об'Кднувало людей, Сивооковi захотiлося перенести в  камiнь  душу  дерева,
нiде бiльше йому б .цього нiхто не  дозволив,  а  тут  складалося  все  на
користь: дивакуватий iгумен, вiдсутнiсть Агапiта, камiнна голiсть острова,
яка вимагала прикрашення, може, не так для суворих iноць-.ких душ, як  для
того бога, якому вони тут зготовлялися  служити,  Може,  то  були  хитрощi
Сивооковi,  може,  хотiв  вибудувати  батиню,  схожу  на  спалений  князем
Володимиром поганськиПi храм-писанку в Радогостi, камiнний натяк на  давно
минуле, . втрачене, мабуть, назавжди, нагадати самому собi про землю,  яку
топтав дитячими ще ногами, землю  iнодi  й  загрозливу,  хододну;  але  то
забулося тепер, згадувалася вона завжди теплою, м'якою, ласкавою,  снилася
ночами, ввижалася в понадморськiй дмдi, в розпеченостi марева над каменем;
вiн частiше став спiвати своПх руських пiсень, вганяючи  в  подив  ромеПв,
розумiв, що туга за рiдною землею викликана осамотненням,  вiд  якого  тут
ддваково всi страждали, але рятуватися вiд якого нiхто не вмiв, (натомiсть
кожен ставав дедалi бiльшим вiдлюдьком.
   Сивоок теж часто вимандровував у пустельнiсть  острова,  тинявся  понад
морем, там вимрiював свiй врубаний у камiнь монастир i вiзерунчастий  храм
над ним, прикрашений мозаПками в двох панiвних барвах: зеленiй i  синiй  -
барви моря й неба, у двох стихiй, в змаганнi з якими жив острiв;  мозаПчну
композицiю усталив сам iгумен, для нього мистецтво не важило нiчого, i вiн
дiяв у твердому переконаннi, що вимагаК тоП чи iншоП  композицiП  не  вiн,
бiдний i упослiджений черв'як, званий Симеоном, а всемогутнiй  господь,  в
його уявленнi про всi справи земнi бог , вимагав навiть  точно  визначених
барв. Але тут Сивоок мав уже свою думку й своП намiри, в ньому, як  завжди
перед початком роботи, народжувалася непохитна впертiсть, вiн ходив  понад
берегом  моря,  пiдсвiдомо  визбирував  новi  й  новi  вiдтiння  зеленого,
синього, голубого, марилася йому барва трав'яниста, хоч жодноП травинки не
було серед камiння, висвiчувалася з передвечiрнiх глибин моря лазуровiсть,
холодна зеленiсть патини i м'яких мохiв  виникала  на  змiну  сiрокамiннiй
барвi, що затоплювала острiв, нiби м'який дим; вiн вiдчував у  собi  дивне
могуття; ось, зiбравши всi барви моря i неба, вiн вихлюпне Пх навознесений
над островом камiнь, i камiнь оживе, засяК, в нього вселиться душа,  як  у
зелене дерево, станеться чудо, якого нi змiг доконати сам Всевишнiй в день
творiння, - така сила художника. Тож слався, художницьке  вмiння,  з  яким
нiщо в свiтi не порiвняКться нiколи!
   В своПх мандрах Сивоок несподiвано  натрапив  на  дiвчину.  Побачив  ПП
спершу здалеку. Ходила понад тими самими урвищами,  що  й  вiн,  так  само
спускалася до води, дерлася на стрiмчаки скель, видно, мала якесь дiло  ПП
намiри не могли збiгатися або хоч перехрещуватися з намiрами Сивооковими),
промайнула перед ним i зникла, а вiн не став нi наздоганяти ПП,  нi  ждати
повернення; але незабаром сталося так, що знов спiткав дiвчину в тих самих
мiсцях, уникнути зустрiчi вже не мiг, Пхйi стежки  все  ж  перехрестилися,
вони зустрiлися коло  самоП  води,  пiд  зволоженою  диханням  моря  сiрою
скелею; зустрiч мало скидалася на зустрiч Одiссея i НавсикаП,  дiвчина  не
простягла йому дазустрiч рук, вона пройшла повз  Сивоока,  мовби  вiн  був
одним з тисяч каменiв, вона йшла, мов слiпа, ступала  обережной  повiльно,
потiм, знов, як слiпа, простягла руки до моря,  глибоко  зiтхнула  й  тихо
промовила:
   - Iс-са!
   Мала на собi зовсiм мало з одягу: грубо плетений з  морськоП  вибiленоП
трави мiшок, який тримався в неП  на  одному  плечi,  голорука,  голонога,
тонка, з довгою шиКю, з сухою тонкою спиною, яка  вгадувалася  навiть  пiд
широким трав'яним мiхом, чорне волосся буйно спускалося на плечi,  брудне,
мабуть, нiколи не вмиване обличчя, важко й  сказати  -  гарне  чи  погане,
бруднi руки, ще бруднiшi, в струпах i ранах, ноги, на яких дiвчина не мала
навiть дерев'яних сандалiй, що захищали б ПП вiд ударiв об каменi.
   - Здрастуй! - сказав Пй Сивоок. - Ти хто така?
   - Ic-ca! - не слухаючи його, шептала своК дiвчина. Вiн пiдiйшов до неП,
доторкнувся до руки.
   - Хто ти?
   -  Iс-са!  -  сказала  вона  до  моря,  потiм  поглянула  на   Сивоока,
посмiхнулася чи то до нього, чи просто до самоП себе, чи  до  каменiв  пiд
ногами, бо посмiшку свою  супроводила  якимсь  болiсно-покiрним  схиленням
голови.
   - Хоч би вмилася, - жартома сказав Сивоок, -  море  коло  нiг,  а  ноги
бруднi. Хiба не соромно? Дiвка ж!
   - Ic-ca! - так само посмiхаючись, сказала дiвчина.
   - Та ти що:  дурна,  може?  -  Сивоок  вiдступив  од  неП.  Годилося  б
сотворити  молитву,  якби  належав  до  богомiльних.  Бо  в  дiвчину  явно
вселилися дияволи. Ну так, а що ж тодi про iгумена та його iнокiв, од яких
теж отак не дiждешся нiколи слова, хiба що Пм закортить тебе вилаяти?
   - Ну, гаразд, - сказав мирно Сивоок, - раз  не  хочеш  умиватися,  дiло
твоК. Iди собi, а я трохи покупаюсь.
   - Iс-са! - прошепотiла дiвчина й подерлася вгору на розпеченi каменi.
   За тиждень зустрiв ПП знову. Було свято переполовинений  п'ятдесятницi,
день, коли за роботу братися грiх, зате не грiх було Сивооковi лежати  пiд
своКю скелею, зануривши ноги в ласкаву воду, дивитися  на  небо,  спокiйно
думати. Власне, й не думав нi про що. Iнодi  довколишня  пустеля  викликаК
таку  саму  порожнечу  й'у  тобi  самому.  Просто  мав   .приКмнiсть   вiд
непорушного лежання, вiд лоскоту хвиль, вiд тишi, вiд думки про те,  що  в
затiнку пiд каменем лежить у нього добрий окраКць ячмiнного хлiба й глек з
червоним вином - речi, якi й не марили-ся ОдiссеКвi, викинутому  на  берег
до нiг феацькоП царiвни. Потiм помiтив легку тiнь, що впала на нього, тiнь
пересунулася трохи, зупинилася в нього на обличчi, знов пересунулася,  вiн
скосив трохи очi й побачив дiвчину.
   - Ти знов тут? - сказав Сивоок. - Мабуть, я захопив твоК мiсце?
   Iс-са! - сказала дiвчина. Але повернута була обличчям  до  моря,  а  до
того затiненого каменя, пiд яким лежав хлiб i встояв глек з вином.
   - Ти, може, голодна? - догадався Сивоок, знаючи гаразд, що  рибалки  на
островi хлiба не мають i, здаКться, навiть не знають, що то К - хлiб.  Вiн
поповзом добрався до каменя, взяв у нiб,_ подав його  дiвчинi.-  Бери  Пж!
Вiдломив собi шматок, укинув у рот, став жувати, щоб показати  Пй,  як  то
робиться.  Але  дiвчина,  мабуть,  знала,  що  таке  хлiб,  бо  не   стала
придивлятися  до  Сивоокового  навчання,   мерунiй   загнала   в   окраКць
слiпучо-бiлi зуби, лякливо поглядаючи на чоловiка,  стала  Псти  швидко  й
пожадливо.
   Сивоок ждав, поки вона вгамуК голод. З хлiбом було покiнчено вмить.
   - Поганi твоП справи, - сказав вiн, - видно, несолодко живеться тобi на
островi.
   - Iс-са! - покiрливо посмiхаючись,  промовила  дiвчина.  ЗдаКться  вона
бiльше нiчого й не вмiла говорити. Нiма чи божевiльна?
   - Де ти живеш? - спитав Сивоок.
   Вона мовчки дивилася на нього й знов стала посмiхатися. Такий бiль  був
у тiй посмiшцi, що Сивооковi на очi навернулися сльози.
   - От лихо, - пробурмотiв вiн, що ж з тобою робити? Може, ти  заблукала?
Давай я вiдведу до селища!
   Вона без  опору  дала  повести  себе,  кiлька  разiв  промовляючи  своК
загадкове "iс-са!", йшла за Сивооком, в селищi не вiдступала вiд нього  нi
на крок: вони ходили вiд хижi до хижi;  ходили  серед  ув'язнених  каменем
людей, твердих i сiрих, як камiнь; люди  неохоче  озивалися  на  Сивооковi
розпитування, байдуже поглядали на дiвчину, нiхто ПП  не  визнавав  своКю,
нiкому вона не була тут потрiбна, нiхто не показав ПП пристанище,  а  сама
вона теж його не знала, а може, й не мала  зовсiм,  з  поодиноких  слiв  i
уривчастих натякiв Сивоок  зрештою  склав  собi  сяку-таку  iсторiю-  цiКП
дiвчини. Нагадувала вона iсторiю його власного дитинства: так само  зникли
десь, здаКться, в морi батько й мати ПП, як зникли  колись  у  нього,  так
само вибрела вона в самотину жорстокого життя, так само,  видно,  не  мала
ймення, так само блукала довго й  тяжко,  але  не  було  нiчиКП  руки,  що
простяглася б до неП. В цiй iсторiП бракувало початку, власне, iсторiП теж
не було, Сивоок вигадав ПП сам, йому хотiлося знайти в свiтi ще одну долю,
схожу на його власну, нарештi не почувався  вiн  _таким  осамотненим,  мiг
стати рятiвником для цiКП нещасноП, тим самим мовби рятуючи й самого себе.
   - Раз ти нiчия, - сказав вiн до дiвчини, - то, може, пiдемо  до  наших?
Там у нас добрi люди.  Iс-са,  -  сказала  дiвчина.  Зватиму  тебе  Iссою,
гаразд?
   - Ic-ca! - вона вперте  не  мовила  бiльше  нiчого,  хоч  малоймовiрним
видавалося, щоб не знала жодного iншого звуку. Навiть  нiмi  спроможнi  на
бiльше.
   -Ходiмо, та як? - спитав Сивэок. Знов, як •i на березi,  вона  слухняно
пiшла за ним. Коли нiкуди йти, то людина завжди слухняна.
   Iгумен Симеон зустрiв Iссу криком обурення.
   - Не дозволю перетворити святе пристанище  на  мiсде  для  влягання!  -
пiдскочив до Си-воока. - Сказано ж бо...
   Iсса дивилася  на  маленького  старого  чоловiка  в  надмiрно  широкому
вбраннi з своПм покiрно-болiсним усмiхом. Сивоок вiдгорнув iгумена широкою
долонею набiк.

   - Матимеш своК пристанище, як збудуКмо, - сказав  Симеоновi,  -  а  тим
часом не втручайся. Ходiмо, Iсса. . Показав П.й, як треба вмивати обличчя,
помив Пй руки й неги. З одягу нiчого не мiг припасувати чоловiчого.  Перон
порадив зшити Лесi щось з паруса. Гноки ялiевалиея забачивши поблизу  лихе
жiноче зiлля. Сямеои нахвалявся вiдiслати Сивоока  до  Константинополя  на
патрiарший або й iмператорський суд за непокiрнiсть i сваволю. Але то були
нахваляння  марнi,  бо  цiлий  .иояастир,  з  його  заплутаними  кам'яними
катакомбами й вимрiяним з каменю собором, був у головi  в  Сивоока,  бiльш
нiхто тут не мiг охопити уявою й думкою всiКП будови, без  Сивоока  лее  б
зупинилося. Знав не й iгумен, але не мiг стриматися в своПй зненавистi  до
приблудноП  дiвчини,  яка  загрожувала  внести   неспокiй   у   товариство
осамотнених вiдлюдькiв, вiн .щодня паскудив прилюдно Сивоока  за  грiховне
злягання з приблудою, чим немало дратував того. Ганебно було  чути  з  уст
святого отця те, про що Сивоок нiколи й не думав: для  нього  Iсса  так  i
лишалася нещасною дiвчинкою, яку вiн спiткав у темрявi й  мав  вивести  на
освiтлений шлях. Вiн терпляче вчив ПП всього  найпростiшого,  що  потрiбне
людинi, запрагнув почути вiд неП бодай кiлька слiв, але не досягав у своПх
намаганнях нiчого-, Iсса знала тiльки свою болiсну  посмiшку  з  нахиленою
покiрливо головою та ще свете незбагненне, протяжливе., тихе, мов молитва,
"iс-са!". Щоб не викликати  глузувань,  Сивоок  звертався  до  Iсси  своКю
рiдною мовою. Тодi однаково нiхто нiчого ве розумiв i могли  вони  думати,
що дiвчина своПм "iс-саi" вiдповiдаК  яа  його  слова.  Потiм  вiн  слушно
розмiркував, що вчити ПП однаково треба з самих початкiв,  то  чому  б  не
спробувати й справдi навчити Iссу своКП мов.и?  Може,  видасться  вона  Пй
легшою, може, _ромейськi згуки венавнснг дiвчинi, бо серед людей цiКП мови
спiткали ПП всi нещастя,  яро  якi  розпйвiсти  не  вмiК.  Так  почав  вiн
вибудовувати на кам'яному островi двi химернi й дивовижнi  рКчп  собор  iз
камiн-ного мережива i дiвочу душу в звуках своКП далекоП прекрасноП  мови,
де хлiб називаКться житом, як жаття, а вода маК в собi щось  вiд  водiння,
бо тiльки спробуй пiти за водою, то чи й вернешся, свiтло  ж  пов'язане  з
безмежнiстю свiту, прониауючи його наскрiзь,  а  дружиною  зовуть  жону  I
найвiрнiших охоронцiв володарiв земних. Та невiдомо, чи й могла  дiйти  до
Iсси  ця  багатозначнiсть  мови,  дiвчина,  щоправда,  з  часом  навчилася
вимовляти слова, дiдказуванi Пй Сивооком, але повторювала  Пх,  видтю  аби
лиш пидчепйтися  вiд  свого  набридливого  навчителя.  Для  неП  сповнеяим
глибокого прихованого значення лишалося тiльки, ПП  "iсса!",  вона  щоразу
втiкала до  своКП  кам'яноП  пустелi,  блукала  там  днями  голодна,  знов
покривалася брудом, який, хоч i диво, личив  Iссi.  Сивоок  вимушений  був
шукати ПП,  приводити  до  свого  пристанища,  годувати,  вриносити  воду,
лагодити подерте на шмаття вбрання  Iссине;  так  тривало  довго,  дiвчина
опиралася, мабуть, ще  дужче,  нiж  твердий  камiнь,  але  як  рiзьбяр  не
вiдступаКться перед найтвердiшим  гранiтом,  так  i  Сивоок,  заповзявшись
повернути Iссу до життя, не шкодував нi зусиль, нi терпiння, нi уваги, але
й не знати, чи вдалося б йому постати на своКму,_ якби  подiП  не  змiнили
раптово свого повiльного плину.
   З Константинополя раз на мiсяць, а  то  й  рiдше,  припливав  корабель,
привозив харч i все потрiбне  для  продовження  будiвництва;  для  ГiКрона
припливала щоразу нова книга, взамiн якоП вiн одсилав  назад  ту,  що  вже
мав; вiя умiв- вимiнювати потрiбнi йому книги, навiть  перебуваючи  далеко
вiд столицi: десь у монастирських книгозбiрнях мав добрих приятелiв; iнодi
давав деякi книги й Сивооковi,  але  частiше  розповiдав  прочитане  свеПм
антропосам. Сивоок спробував якось привести  на  ту  бесiду  й  Iссу,  але
антропоси замурчали, мов тигри; вони боялися  жiночого  тiла,  ця  дiвчина
пробуджувала в них спомини про  столицю,  про  потаКмнi  втiхи,  про  дикi
гуляння, коли йшло димом усе зароблене за довгi  мiсяцi  тяжкоП  'працi  в
Агапiта, тут про це не слiд було й згадувати. Дiвчина ж,  хоч  замотана  в
грубу парусину, яка цiлком приховувала  в  нiй  усе  жiноче,  все  ж  була
дiвчиною, жiнкою перш за все, тiльки  пасмо  волосся,  довге  й  звивисте,
впаде Пй на плече - i вже вона жiнка, вже знада. То хiба ж .не  лiпше  iiе
бачити ПП зовсiм, не згадувати отак, як роблять це святi  отцi?  Антропоси
замурчали й засовалися погрозливо, ГiКрон замовк, Сивооковi стало ясно, що
для Iсси тут не мiсце, вiн подав Пй-руку i вивiв з чоловiчого  товариства,
бiльше не пробуючи рискувати.
   Прийшла вiсть про смерть iмператора Василiя, що прожив одмiряне  богом.
Тепер Кдиним iмператором ромеПв був Константин, на два  роки  молодший  за
свого войовничого брата, i якщо Василiй вичерпав свою життКвiсть у  вiйнах
i походах, то, розповiдали тайкома, Константин рiвна стiльки ж витратив  у
гульбищах, i вже занесений над ним, як над  Iродом,  божий  меч,  i  важко
сказати, чи й переживе вiн свого старшого брата.
   Але остров'ян тепер ке обходило те, що дiялося в столицi. Однаково"  чи
два iмператори, чи один. Чя вмер там хтось своКй смертю, чи йому  помогли,
бо  мало  якi  з  вiзантiйських  iмператорiв  оддавали  боговi  душу   без
сторонньоП помочi.
   ЗдаКться, Кдиною перевагою для антропосiв, якi  опинилися  на  островi,
була Пхня цiлковита незалежнiсть од столицi i вiд Пхнього  Агапiта,  якого
стали вже й забувати.
   Та ось дромона привезла вiд Агапiта харатью до iгумена й до  ГiКрона  з
суворим повелiнням негайно вiдправити  до  Константинополя  руса  Сивоока,
попри всю його зайнятiсть i попри найвищу потребу в ньому на  островi,  бо
присутностi цього варвара- в столицi вимагають царствен! iнтереси. Харатья
була загадкова  для  iгумена  -й  для  всiх  антропосiв,  про  Сивоока  не
мовиться: один перехiд через море - i вiн дiзнаКться про все.  Шкода  було
розлучатися з недовершеною своКю кам'яною мрiКю, аж тепер вiн зрозумiв, як
тяжко тут жити його товаришам, але й недобудований монастир, i  антропоси,
i камiннi покидища не мали такоП ваги в останнiй день перебування його  на
островi, як Iсса. Раптом побачив, усвiдомив  собi,  що  не  може  покинути
дiвчину тут знову в кам'янiй  самотностi;  вона  теж,  мабуть,  знала,  що
загине вже остаточно без цього  доброго  чоловiка  з  сяйливою  бородою  й
iмлистими загадковими очима. Всi днi мовчала, навiть не  примовляла  свого
"iс-са!", тiльки всмiхалася болiсно  в  покiрливому  схиленнi  голови,  не
пробувала жодного разу втiкати, не вiдходила  вiд  Сивоока,  мовби  навiть
тулилася до нього, шукала в нього захисту.
   - ПоПдемо зi мною? - спитав ПП Сивоок.
   - До Константинополя. Вона мовчки всмiхалася.
   - Там тобi буде лiпше, - сказав Сивоок.  -  Константинополь  -  великий
город. Я куплю для тебе  тарний  одяг.  Ти  матимеш  прикраси.  Житимеш  у
будинку. Слухатимеш дзвони в церквах. Побачиш iподром.
   Вона слухняно пiшла за ним на дромону. Iгумен Симеон плювався й посилав
анафеми Сизооку. Плавцi, вважаючи лихою прикметою перебування  на  кораблi
жiнки, стали кричати Сивооку, щоб вiн  покинув  свою  "нечесану  козу"  на
березi. Iсса злякано дрижала, тулилася до Сивоока, той мовчки  пройшов  до
свого мiсця на носi дромони, крикнув:
   - Хто зачепить ПП хоч пальцем, тому скручу голову!  Якби  не  повелiння
негайно доставити варвара до столицi, З ним би не стали цяцькатися, а  так
доводилося заплющити очi на його примхи.
   Однак як тiльки дромона вiдпливла вiд берега й загойдалася  на  хвилях,
як тiльки смуга  води,  що  вiдокремлювала  корабель  вiд  острова,  стала
ширшати, - Iсса кинулася до одного борту, до другого,  злякано  заметалася
по судну, побiгла до корми, яка була все ж таки ближче до берега, нiж нiс.
Сивоок спробував ПП затримати, але вона вислизнула йому з рук,  на  погнав
тiльки на кормi в ту мить, коли дiвчина мало не стрибнула в воду.
   - Ти чого? - грубо  крикнув  вiн,  насилу  втримуючи  ПП,  а  во-мовчки
випручувалася з його рук,  важко  дихала,  волосся  розтрiпалося,  закрило
обличчя, тiльки одне око проблиску-Пло Пй  крiзь  пасма  чорного  волосся,
було повно ненавистi в тому оцi, ненавистi тяжкоП, нелюдськоП - чи  то  до
моря, чи Пдо корабля, чи й до нього, Сивоока.
   Але нi, вона не бачила Сивоока, не впiзнавала його, мабуть, все для неП
зосередилося в  намаганнi  будь-що  полишити  дромону  i  чи  втонути,  чи
добратися до свого острова: та гребцi дружно налягали на  весла,  корабель
одпливав далi й далi вiд кам'яного берега, стрибати в море навiть  доброму
плавцевi .було б не зовсiм безпечно, про Iссу ж Сивоок навiть не знав,  чи
вмiК вона плавати, чи вiдразу пiде на дно, як тiльки опиниться за  бортом,
тому не став панькатися з непокiрливою, згрiб ПП в оберемок, вiднiс назад,
де було визначено Пм мiсце, посадовив на' лавку, сам сiв  коло  Iсси,  щоб
заспокоПти  ПП  хоч  трохи;  вона  ще  попручалася  трохи,  потiм,  видно,
вичерпавши всi сили, втихла, притислася  до  Сивоока,  тепер  вiн  не  мiг
вiдiрвати ПП вiд себе, вона боялася  лишити  його  бодай  на  мить,  мовби
приросла до його боку; зненацька вперше вiдкрилося йому, що це жiнка,  вiн
зрозумiв, що з'КднуК його з Iссою  не  просто  жалiсливiсть,  не  звичайне
людське спiвчуття, а, мабуть, найперше - нiжнiсть. Вiн довго йшов до цього
вiдкриття, не завжди й не кожен може признатися собi в нiжностi до когось,
але ось коло нього була прекрасна, злякана, Кдина  в  свiтi  дiвчина,  для
якоП вiн теж був тепер Кдиний пiсля того, як одiбрав  у  неП  кам'яний  ПП
острiв. Настала вже нiч, змiнювалися гребцi, дромона поволi  посувалася  в
пiтьмi шляхами, назначеними самими лиш зорями; а  цi  двоК,  кинутi  морем
одне до одного, сидiли тiсно притуленi, Сивоок з острахом  прислухався  до
того, як у ньому випростуКться непогамовне й нестримне,  через  те  боявся
поворохнутися, а Iсса, мабуть, не вiдала того. Ще й досi блукав у ПП  тiлi
жах перед стихiКю, захисток був лише в цьому  потужному  чоловiковi,  вона
шукала порятунку несвiдомо, кожен новий удар води в борт  дромони  штовхав
Iссу ближче й ближче до Сивоока; тепер уже обом  вiдступу  не  було,  i  в
темному стогонi, в щасливих сльозах i притаКному смiховi  вони  поКдналися
мiж собою, i тiльки тодi вiдiйшов вiд Iсси ПП перестрах, викликаний морем.
   В Золотому Розi на пристанi зустрiчав дромону  сам  Агапiт  З  кiлькома
своПми антропосами, мiж яких викрасовувався й Мiщило. В голубому  скiадiП,
обшитому перлами, в голубому ж хiтонi поверх тонкого шовкового  дивiтiсiя,
в червоних чагах, на шиП мав дорогу золоту гривню з крилатими грифонами на
кiнцях - чи це справдi був Мiщило, чи його подобизна?
   А з дромони  виходив  обдертий,  ще  дужче  зарослий  ясною  золотистою
бородою Сивоок, та ще й вiв за собою якесь несамовите створiння, забачивши
яке, всi, хто стояв на березi, захрестилися й забурмотiли молитви.  Мiщило
сплюнув. Агапгг же спохмурнiв, мабуть, згадавши Зеновiю, про яку,  власне,
вже давно й забув, змiнивши за цi роки кiльканадцять  нових  коханок,  але
знов прокинулася в його душi образа на цього руса, який колись з-пiд  носа
зумiв вихопити таку ласу жiнку. I ось тепер, коли  вiн,  Агапiт,  став  i_
геть старим чоловiком, цей тiльки набираК на силi, варварська  снага  дико
нуртуК в ньому, вже вiн вивозить собi  дiвку  навiть  з  проклятого  богом
острова, Агапiт зсунув брови, махнув невдоволено рукою.
   - Антропосе! - замiсть вiтання гукнув назустрiч Сивооковi. - Ми кликали
тебе сюди самого, а ти привозиш якусь, врештi...
   - Це моя жона, - не дав докiнчити йому Сивоок. - Вклонися, Iссо, нашому
Агапiтовi.
   I - о чудо! - Iсса покiрливо схилила голову й  посмiхнулася  болiсно  й
ласкаво, i старий Агапiт пом'якшав  душею  з  того  усмiху,  а  може,  тут
причиною було щось iнше, бо ще нiколи не опинявся Сивоок в обiймах у свого
властителя, а тут опинився. Iссi ж  Агапiт,  з  усiКю  можливою  для  його
товстого тулуба грацiйнiстю, подарував гречний уклiн, добродушно  штовхнув
Сивоока межи плечi, посилаючи його вiтатися з тими, кого давно не бачив. I
кожен дав Сивооковi праву руку, показуючи вiдкриту долоню на знак приязнi,
тiльки Мiщило подав руку зiгнутою, мовби для поцiлунку. Сивоок  глянув  на
нього дивуючись, мiщило  погордливо  роздував  нiздрi,  тут  щось,  видно,
сталося за цi роки, але Сивооковi на  тому  не  залежало,  вдаючи,  що  не
помiтив нiчого, вiн вивернув  долоню  Мiщиловi,  потиснув  йому  руку,  як
Кдиноземець Кдиноземцевi, повернувся знов до Агапiта.
   - Покликав мене, а там ще багато роботи.
   - Жде тебе нова робота, - поважно мовив Агапiт, i вже стояв коло  нього
Мiщило, тут-таки справдi щось  сталося,  антропоси  лишалися  антропосами,
тiльки постарiли деякi, а деяким i нiчого не сталося, а от з Мiщилом  щось
дiКться, оця його одiж, багата гривня, рука, простягнена для поцiлунку.
   - ПоПдете на Русь, - вiв далi Агапiт, - князь КиПвський закликаК  наших
умiльцiв. Мiщило буде старший над артiллю.
   - I я поПду? - забувши й про Мiщила,  i  про  чорта-бiса,  тихо  спитав
Сивоок.
   - Для того тебе й викликано.
   - Iссо, ми поПдено на Русь! - гукнув Сивоок до своКП жони. -  ЧуКш?  Ми
поПдемо!
   - Не годиться везти в святий КиПв поганих пiдложниць, -  поважно  мовив
Мiщило.
   -- А тебе не спитаю! - вiдрубав Сивоок.- Старший я над вами всiма. То й
будь старший, а я сам по собi! Звелю коритися. Та не менi звелиш!
   - Антропоси! - розвiв руки Агапiт.- Друзi! Нащо вам сперечатися?
   - Посли руськi в Константинополi, - сказав Мiщило, -  завтра  запрошено
нас усiх на прийом  до  Великого  палацу,  перед  очi  самого  iмператора.
Одягтися мусиш як слiд, щоб не зганьбити яашого звання.
   - Одягтися? - пробурмотiв Сивоок. - Хто б то не  хотiв  .одягтися,  аби
лиш мав у що?
   Iсса стояла позад нього й всмiхалася болiсно й налякано.
   -  Сказано  в  Ксенофонта,  -  не  вгамовувався  Сивоок,  роздратований
Мiщиловою пиховитiстю,-гарно зодягненi друзi - .найлiпша  оздоба  мужчини.
Ти ж вирядився мерщiй сам, а тепер тикаКш менi в нiс моКю обдертiстю.
   - Друзi моП, - виступив знов помiж них Агапiт, - нащо  сварятися?  Всiм
нам даровано одiж з царського вестiарiя...
   - Свою ж пiдложницю зодягай на власний кошт, - мстиво докинув Мiщило.
   - Жона! - гукнув Сивоок .- ЧуКш, Мiщило, вона менi жона!
   - Маю християнське iм'я - Фiлагрiй, - сказав поважмо Мiщило,  -  так  i
зови мене.
   -_ А я - Божидар,- засмiявся Сивоок, - вiд болгарiв маю, .крiм Сивоока.
Християнське теж маю. Людина може мати .безлiч iмен. То й що?  А  цiннiсть
ПП хiба в iменах? Дiлами тiльки можна возвеличити себе або ж зганьбити.
   - Зиждителi  храмiв  постiйно  возвеличуються  перед  богом,  -  сказав
Агапiй.
   - Возвеличують Агапiта, - знов засмiявся Сивоок.
   - Ошалiв ти на островi, - зiтхнув Мiщило.
   Але Агапiт вдав, що не зрозумiв СивооковоП шпильки.
   - Повезете й на Русь мiй помисел,  -  вдоволено  мовив  до  Сивоока,  -
нашому друговi Фiлагрiю повiрив я думку,  який  .треба  возвести  собор  у
КиКвi, ви ж повиннi слухатися його, тим вволите мою волю, нагорода ж вам -
од архонта КиПвського.
   Та сама розмова, тiльки притишена й урочистiша, вiдбувалася другого дня
мiж антропосами й послами КиПвського князя  в  час  очiкування  прийому  в
палацi. Џх посадили ждати в портику Августея, посли вже були  тут  утретК,
вже вони склали iмператоровi багатi дари вiд КиПвського князя, а  архонта,
як  його  називали  ромеП,  тепер  мав  вiдбутися  прийом  останнiй  перед
вiд'Пздом  послiв  разом  з  майстрами  на  Русь.  Посли  чимдуж  грали  в
поважнiсть, розпитували ромеПв про здоров'я iмператора, ромеям цiкаво було
знати про КиПв i про загадкового архонта в ньому. Чи то правда, що в нього
чотириста прислужниць! I що вiн нiколи не сходить  з  престолу?  I  навiть
природну потребу  справляК  в  чашу?  А  посли  й  собi  допитувалися:  чи
iмператор Василiй умер своКю смертю, чи помогли йому? Бо де ж  це  чувано,
щоб два брати мирно дiлили престол? Рано чи пiзно стане брат проти  брата,
про це ж  i  в  Святому  письмi  сказано...  I  чи  правда,  що  iмператор
Константин аж так зловживав жiночими втiхами, що тепер не  може  сiсти  на
коня, а вже коли йому треба це зробити, то пiдтримують його з  двох  бокiв
Квнухи, а по всiх вулицях, де  маК  проПхати  василевс,  визбирують  кожен
камiнчик, щоб не попав пiд ногу коневi, не струснув  священноП  особи,  не
наразив ПП на новi болi?
   Потiм  послiв  покликано  до  палацу  скiли,  що  поруч  iз   Триклiном
Юстiнiана.  В  Триклiнi  на  пiдвищеннi  критому  багряницями,  поставлено
великий трон iмператора Феофiла, васи-левса Константина зведено  на  трон,
по боках розташувалися чини кувуклiя, в сусiдньому залi заграли два срiбнi
органи дi-мiв, живi картини зарухалися, до Триклiну Юстiнiана було введено
магiстрiв, патрикiПв, протоспафарiПв, чини входили  вiл  за  вiлом,  тобто
перед появою нових чинiв пiднiмалася точно визначеноП барви пишна  завiса,
старшi йшли  попереду  молодших,  за  сенатом  були  чини  гвардiП,  потiм
допущенi дiми; всi розташовувалися в ряди й групи, пiдiбранi по  рангах  i
барвах  одягу.  Ось  тут  розпочинався  маКстатичний  похiд  вiзантiйських
звичаПв, який мав забезпечити панування великоП iмперiП над  усiм  свiтом,
бо навченi дотримуватися порядку й послiдовностi в руках i словах, в  дiлi
й мистецтвi, тим самим привчаються до наслiдування, а наслiдування веде до
сталостi, до послуху, до закостенiння. Вiдомо  ж,  що  закостенiння  -  то
твердiсть. А що може бути лiпшого для великоП iмперiП,  нiж  твердiсть  ПП
влади?
   Руським послам, коли ввiйшли до Триклiнiю Юстiнiана, вiдкрилася велична
й   барвна   композицiя   вiзантiйських   вельмож,   що   стояли   навколо
iмператорського трону,  мов  восковi  ляльки,  вирядженi  в  багатi  шати,
вiдразу ж учинено вiтання з запитаннями через  препозита  про  здоров'я  й
благополуччя архонта КиПвського Георгiя, а також про здоров'я послiв, а ще
- про волк iмператора всiх  ромеПв,  пiсля  чого  посли  сiли  говорити  з
василев-сом, а всi, хто Пх супроводжував,  перейшли  до  сусiднього  залу;
Сивоок теж плутався в довгому незручному одяговi поряд  з  Мiщилом,  який,
здавалося, й народжений був для палацовоП розкошi,  дер  свою  рiдкобороду
мармизу, намагався  видовжити  коротку  свою  шию,  щоб  побачити  якомога
бiльше, а може, щоб показати себе, хоч i без того вивищувався над усiма на
цiлу голову; вони з Сивооком були майже  однаковi  на  зрiст,  тiльки  цей
збудований був гармонiйно,  а  Мiщило  нагадував  Агапiта:  короткi  ноги,
коротка шия наклепника, тулуб такий довгий, що  коли  доводилося  Мiщиловi
сiдати, то не знав, куди б заховати хоч трохи того тулуба. Зрештою, не маК
ваги, в кого яке тiло, - гiрше, що Мiщило  в  душi  своПй  не  вiдзначався
нiчим добрим, а ще тепер Пхав старшим над артiллю, то й зовсiм  не  знати,
як поведеться. Втiшало Сивоока лиш те, що повернеться вiн на рiдну  землю.
Як то воно там буде? Що буде? Але побачить вiн соковитi трави, навiдаКться
в пущу, стане над Днiпром коло КиКва, пригадаКться йому все лiпше, що було
колись, лихе теж пригадаКться, мабуть; та хай, аби  лиш  була  пiд  ногами
м'яка тепла земля. Вiн пройде по нiй босий, як малим колись, весну й  лiто
ходитиме вiн босий там i носитиме м'яке легке хут-ро i бiлу лляну одiж,  а
не цi шорсткi шитi золотом шати, якi на нього напнуто, щоб повести його до
палацу, допустити до найбiльших святощiв, не питаючи, хоче вiн  бачити  Пх
чи нi.
   Потiм був обiд у Триклiнi дев'ятнадцяти акувiтiв. Цар возлежав з чинами
за акувiтами, а посли стояли збоку. Коли ж увiйшли всi, кому належало бути
присутнiм  на   трапезi,   й   учинено   поклонiння   василевсовi,   посли
розташувалися .за окремим столом. Пiвча храму  святих  Апостолiв  i  СофiП
виспiвувала "многая лета" iмператоровi, музиканти  й  потiшники  роаважали
василевса i його гостей.  А  в  Золотому  Триклiнi  обiдали  люди  руських
послiв, руськi купцi, якi були на той час в Константинополi, й  художники,
що мали Пхати до КиКва, спорядженi за велiнням самого василевса, i пiд час
обiду роздавано коштовнi блюда з апокомбiями i  давано  кожному  по  чину:
посли вдвiчi бiльше за священикiв i толковинiв, а решта  люду  -  вчетверо
менше за послiв, для КиПвського ж архонта вiд василевса даровано золоте  з
коштовними каменями  блюдо.  Константин  радувався  нагодi  виказати  свою
щедрiсть, яка  вважалася  першою  прикметою  справжнього  iмператора.  Вiн
потрактував послiв  од  КиПвського  князя  як  визнання  своКП  справжньоП
величi; приКмно було, що  володар  землi  чи  й  не  бiльшоП  за  Вiзантiю
звернувся саме до нього, василевса всiх ромеПв, попросив прислати майстрiв
для спорудження божого храму.  Сорок  дев'ять  лiт  сидiли  на  тронi  два
iмператори, але всi тi сорок дев'ять лiт  Василiй  затiнював  Константина,
головою царства вважався брат старший, вiн  ходив  у  походи,  вiв  вiйни,
приймав послiв, а на долю Константина лишалися тiльки  розваги,  гульбища,
дурощi всiлякi, Пце й тепер, постарiлий i з вичерпаними силами, думав  вiн
про те, як добре було б покинути  Константинополь  i  податися  кудись  на
лови. Але  зболiла  плоть  не  дозволяла  балощiв,  закам'янiло  сидiв  на
урочистих церемонiях, з гiркотою думав iнодi, напружуючи свiй  затемнений,
спустошений мозок, що пiсля брата не зумiК  звершити  нiчого  благородного
або достойного згадування.
   Але ось була нагода виказати свiй державний  ум  i  перевершити  навiть
покiйного брата. Колись батько  нинiшнього  КиПвського  архонта  Володимир
змусив iмператорiв видати за себе Пхню сестру Анну. Коли ж  вони  навзамiн
хотiли послати на Русь Ще й митрополита, Володимир вiдмовився  й  висвятив
сам Кпископа-болгарина. Тепер КиПвський князь ще тiльки  утверджуКться  на
престолi, слiд би скористатися з його  недосвiдченостi  й  хисткостi  його
становища. Iмператор  довго  радився  з  велемудрими  своПми  Квнухами,  й
вирiшено було послати до КиКва не  _тiльки  константинопольських  умiльцiв
кам'яного й художницького дiла, не тiльки щедрi дари, але й iмператорський
хрисо-вул до князя  з  пропозицiКю  прийняти  митрополита  землi  РуськоП,
рукоположеного в цей чин константинопольським патрiархом.
   Посли  руськi,  хоч  i  не  мали  таких  повноважень  од  свого  князя,
вiдмовитися  вiд  iмператорського  хрисовула  i  вiд  мало   ке   силомiць
посадженого на Пхнiй корабель митрополита не могли:. Бували ж випадки,  що
послiв, якi виявляли непослух волi iмператора, ослiплювано  або  а  карано
смертю, тут не дiяли яiякi закони, тут правили василевси -  хай  славиться
мiць ромеПвi.
   Вирушили в путь, лишаючи сонце по праву руку вiд себе.  Сивоок  був  на
кораблi з Iссою.  Вона  дикувато  щулилася  в  незвичному  пишному  одязi,
придбаному Пй на Месi, знов тулилася до Сивоока,  але  тепер  уже  не  вiд
темного страху перед  морем,  а,  видно,  вiд  невiдомостi  та  вiд  лихих
поглядiв Мiщила, який вiвся досить брутально й пиховито. Сивоок  же  думав
про Пхню дорогу. Вийшовши з Босфору, мали вони досягти областi  МессемврiП
навпроти рiки Дичини, далi, тримаючись берегiв, дiйдуть до  КонстанцiП  на
рiчцi Варнi, вiд Варни проляже путь до Конопа, вiд Конопа - до  Дунаю,  де
змiшуються  жовтi  води  рiки  з  морською  прозорiстю,  там  протягнуться
положистi пiщанi береги й крутi глинянi, i нiде не зможуть  вони  пристати
аж до самого входу в Днiпровський лиман, бо чатуватимуть  на  тих  берегах
печенiги, готовi вмить напасти на необачних; та й на самому Днiпрi  ще  не
кiнець небезпекам: ще пiдстерiгатимуть  Пх  дикi  кочiвники  в  найвужчому
мiсцi коло порогiв, де вбиго князя Святослава, ще доведеться  перебиратися
через кам'янi шумливi пороги, i тiльки в киПвських тихих водах  скiнчиться
ПхнК багатостраждальне, страшне плавання.
   Але той, хто повертаКться на рiдну землю, готовий до всього.
   РIК 1026
   ПАДОЛИСТИ.КИЏВ
   Ярослав же седе Кыеве, утре пота с дружиною  своею,  показав  победу  и
труд велик.
   Лiтопис Нестора
   Вепр, затравлений собаками, загнаний на списи, стiкаючи гарячою кров'ю,
в останнiй несамовитостi гриз залiзо наконечникiв, трощив дерево списовищ;
його випружене тiло лиховiсне скрикувало в тисячних вогнях,  воно  ось-ось
мало вибухнути червоною кривавiстю, але звiр,  видно,  вичував  наближення
останньоП митi, вiн не хотiв смертi, прагнув уникнути  того  кiнця,  пiсля
якого  вже   не   буваК   початку;   переповнений   передсмертним   риком,
навстопужений брудно-сiрою щетиною, в хижому розблиску iклiв, вiн жахнув з
кола знищення, його затьмаренi болем  очi  все  ж  здобулися  на  ще  одне
зусилля, щоб забачити вiльний  промiжок;  задране  в  лютiй  зневазi  рило
хапливо нюшило дорогу, заволохатiлi  вуха  вловлювали  щонайменшi  продихи
лiсового повiву волi, вмить лишив кабан у тiй улоговинi, де  мав  сконати,
людей, собак, гострi довгi списи i помчав  по  схилу  вгору,  де  самотньо
приглядався до ловiв князь Ярослав.
   Все вiдбулося неспогадно швидко.  Нiхто  не  встиг  навiть  вжахнутися,
зранений  дик  летiв  на  осамотненого  чоловiка  -  нi  вiдступитися,  нi
перепинити йому путь; десятеро не спромоглися покласти  звiра,  отож  один
тiльки й мав тепер, що впасти пiд нещадними рiзаками; князь  став  нагорi,
щоб додивитися конання дика, вийшло ж, що сам повинен був  тепер  сконати;
звiр летiв на нього, вiдчаКно постогнуючи, кожен його пере-стриб був мовби
чорним зойком, хрипке жохкання супроводжувало цей  невтримний  бiг:  "Жох!
Жох! Жох!" Ближче, ближче, ближче - вже весь лiс  i  весь  свiт  виповнено
тiльки цим жох-канням; Ярослав уже й не бачив самого вепра, тiльки чув цей
обезвладнюючий звук. Свiдомiсть не встигла запанувати в руках,  свiдомiсть
поглинута  була  отим  вслухуванням  у  темне  жохкання,  але  тiло  дiяло
самостiйно, за виробленою звичкою; вже  ноги  вперлися  в  покриту  м'яким
червонявим  листям  осенi  землю,  вся  вага  тiла  перекинулася  на  лiву
неушкоджену ногу, права рука  пошмугляла  в  списовiм  ременi,  влягаючись
зручнiше й надiйнiше; чоловiк зготовився зустрiти дика, в нього  виявилося
безлiч часу для приготувань, вiн ще й устиг втягнути нiздрями  прохолодний
запах осiннього листя, вологоП землi, збучавiлоП  вiд  дощiв  кори  дерев,
солодкаво-бентежний запах занурення пущi в зимовий сон - запах умирання. I
вiд того чоловiковi ще милiшим стало життя, страх iснував тепер для  нього
лише в свiдомостi, але нi в руках, нi в очах, нi в жодному м'язовi ляку не
було. Та хiба мiг знати про це вепр? Йому залежало тiльки  на  тому,  що.6
усунути останню перешкоду на шляху до вибавлення, до порятунку, до  життя,
i вiн пер на чоловiка, щоб мерщiй збити того, перш нiж схаменеться  вiн  i
схаменуться тi, що лишилися внизу разом  з  Пхнiми  лякливими  собаками  i
холодним залiзом. Але чоловiк, що стояв на дорозi в дика,  не  належав  до
людей посполитих. Ще змалку вiн привчав своК тiло в  кожнiм  його  окремiм
членi до слугування точного й безвiдмовного, i якщо свiдомiсть чоловiкова,
попри Iссу ПП напругу, не зумiл'а справитися з несподiваною загрозою, зате
плечi йому налилися важкою силою саме тодi, коли рука замахнулася  списом,
а око спрямувало ту руку так умiло й несхибно, що важкий спис  прошумiв  i
криваво прорвався до  самого  серця  дикового,  i  звiр  з  повного  скоку
звалився на бiк, закосив ногами, запiнився, очi його ще були повернутi  на
князя, склянiючи, вони ще вдивлялися в широку волю, яка так  i  вiдкрилася
вепровi, iкла теж ще шкiрилися на Ярослава,