штовними каменями, вночi в церквi засвiчуються шiсть тисяч золотих лампад... Мiщило перелiчував далi: скiльки в СофiП дверей срiбних, скiльки мiдних, скiльки кедрових, скiльки дискосiв, чаш, потирiв, якi завважки КвангелiП. Неспроможний передати велич i красу найбiльшого константинопольського храму, вiн намагався приголомшити хоч лiчбами, громадив камiнь, дерево, мiдь, золото ще б спробував вилiчити, скiльки все те коштувало, скiльки довелося зiбрати Юстiнiановi податей з усiх вiзантiйських фем, так наче важила кiлькiсть колон i мальовил, а не те, як вони поставленi, як здобленi, як добранi одна до одноП, i як там покладено мусiю, i як ковано золото й срiбло. Та про це Мiщило не мовив. В обмеженостi своПй душевнiй не вiдав того, що самi лиш iмена будiвель i мiст вже викликають у чутливому серцi образ Пхнiй. Константинопольська Софiя теж мала свiй образ. Для Сивоока то була зелена просвiтленiсть, мов ранкова морська прозорiсть. Так, колись уперше попав вiн до церкви Богородицi в КиКвi, i назавжди лишався йому вишнево-сизий спогад, i гучання дзвонiв, i золотi проморги свiчок. Та хiба ж про це можна розповiсти? Тiльки вiдчути може людина красу, можна тiльки переживати, i лиш той, хто ПП вiдчував, може творити наново, тiльки в тому К справжнК обдаровання. Невже й цей розумний i мудрий князь не вмiК розпiзнати чоловiка здiбного вiд нездiбного? - Вiрю, що збудуКш i для нас церкву славну й велику, - сказав Ярослав до Мiщила i пiдняв праву руку, мовби благословив того на подвиг. Мiщило став на колiна, вдарив поклона князевi, пробурмотiв: - Поможи, боже, аби при малому талантi справи великi здолав. Сивооковi хотiлося кричати: "Не вiр йому, князю, не вiр!" Але що крик! Велося так повсюди. Мiщило знав, що треба перед богом упослiджуватися, чим нижче,, тим лiпше. Хто ж то вiдаК, який там завбiльшки талант у Мiщила насправдi? Чи оцi безмовнi антропоси скажуть про це? Яке Пм дiло? Чужа земля, зроблять свою справу справно, повернуться назад до Константинополя, до свого Агапiта. Але ж вiн, Сивоок, не повернеться. I земля ця йому не чужа, а рiдна, дорога, Кдина в свiтi! "Поможи, боже, аби при малому талантi!.." Нащо ж для такоП землi та малi таланти! Держава завжди намагаКться купувати таланти, але скнарiсть заважаК Пй вибрати найкраще, а може, просто невмiння вибрати, тому здебiльшого купленi бувають або ж найгiршi, або ж посереднi, якi вмiють вчасно вискочити наперед, усi отi крикуни, що ведуться так, нiби мають у кишенi грамоту вiд самого бога. А справжнi великi таланти часто зникають в непам'ятi, невiдомi, вiдомi й невпiзнанi. Бiйся посередностi, о княже! Але все те боляче билося лиш в думцi в Сивоока, до вислову ж не давалося, вiн стискував кулаки вiд розпуки, знов коловся й ламався перед його очима свiт, знов ставала посеред того явленого руйновища дивна церква, вiн бачив ПП всю зокола й зсередини, стояла вона яскравою писанкою з далеких рокiв його дитинства, власне, була то й не церква, а образ його землi, який народився з давнiх спогадiв i з новоП зустрiчi з КиКвом, образ пролiтаючий, мов зiтхання вiтру в осiнньому листi, неначе сповненi пташиного щебету досвiтки, нiби золотиста мовчазнiсть сонцева над бiлою тишею снiгiв. А князь тим часом знов задзвонив у бубонець, увiйшли якiсь його люди, стали позаду, почався ряд з Мiщилом, говорилося про речi дрiб'язковi i несуттКвi: про право вiльного виконання робiт, найму мулярiв та челядникiв, привозу потрiбного з ВiзантiП, пiдлеглiсть лиш княжому суду, а який княжий суд - видно було вже тепер, для князя лiпше теля прямойдуче, анiж бик, що метаКться на всi боки й рветься кудись у незвiданiсть. Ще мовилося про харчi для майстрiв, про червоне вино, рис, .фiги, мигдаль, родзинки, корицю, нiколи Сивоок не думав, що Мiщило аж так далеко може зайти в своПм здрiбнiннi, а той намагався виказати перед князем знайомство з щонайнезначнiши-ми на перший погляд справами, здивувати Ярослава обширнi-стю своПх зацiкавлень - вiд справ божественних аж до якихось там родзинок для майстрiв на свята й на недiлi. Князь теж увiйшов у смак, йому, видно, сподобалася запопадливiсть Мiщилова, вiн жваво обмовляв усi вимоги майстрiв, приКмно було спустити цих загадкових людей з захмарностей Пхнього незбагненного вмiння на грiшну землю, спостерiгати ПхнК перетворення на простих смертних, виставляти Пм вимоги: де мають мешкати, скiльки працювати, якi свята справляти, а якi занехаяти, що Пм робити вiльно, а що нi, якi розваги допускаються, а якi заборонено, яка буде платня i як з одягом, i що буде, коли хтось з них невилiковно захворiК або втратить зiр на княжому будуваннi, i як мають дотримуватися посту, i про заборону ловiв у княжих землях, i про недопустимiсть блуду, i про стеження за будiвництвом, i про молитви... Колись ще малим, прикутий своПми хворощами до лiжка, рятуючись вiд нудьги й розпачу, вилiплював Ярослав з хлiбноП м'якушки неоковирних коникiв i пташок, потiм пробував рiзьбити подарованим князем Володимиром ножем по чорному дубу, веселий воКвода Будий розхвалював тi дитячi витiвки, казав, що нiхто так не втне, як малий князь, дохвалився до того, що Ярослав пiд час одного з нападiв шалу став кричати, щоб йому зiбрали до ложницi всiх киПвських малюкiв, якi вмiють лiпити чи рiзьбити; воКвода пообiцяв уволити князiвську забаганку, справдi, кiлька день збирав по всьому КиКву якихось зашмарканих i обдертих хлоп'якiв, десь Пх довго мили в банi й перевдягали, перш нiж допустити до малого князя, вони лякалися пишних палат, озброКноП сторожi, численноП челядi, яка сновигала по всiх усюдах, в Ярославовiй палатi злякано тулилися коло дверей, не мовили й слова, та малий князь теж, здаКться, не горiв бажанням вступати з ними в розмови, спитав тiльки воКводу: "Ну, що вони там умiють?" Будий мовчки став показувати князенковi лiплення й рiзьблення, там були речi досконалi. - Брехня! Обман! - похмуро глянув на все те князенко.- Не можуть малi такого... - А побачимо! - весело мовив Будий.- Ось дамо Пм глину та дерево, i хай хто що хоче, те й утне! - I щоб перед моПми очима, - сказав Ярослав. Дано малим глину, дано дуб i рiзаки, хто сiв на лавки, а хто й просто примостився на пiдлозi, хлоп'яки взялися до роботи запекло й вiддано. Ярослав вирiшив поки що втриматися, глянути, що з того вийде, вiн мовби передчував, що змагатися йому з цими малими киянами не виходить i не личить, терпляче ждав, коли з'являться з-пiд отих малечих рук першi лiплення i першi рiзьблення; малих нагодовано обiдом разом з князем, коли стало темнiти, запалено свiчки, щоб робота не припинялася, хто першим викiнчував свою надумку, брався до чогось нового; Ярослав не мав куди поспiшати, однаково змушений був лежати, вiн сказав Пм, що можуть тут жити хоч мiсяць, що згодом i вiн сам приКднаКться до ПхньоП змаганини, але чим бiльше носив йому в постiль Будий речей, зроблених нашвидкоруч, майже на бiгу, отими безвiсними хлоп'яками, тим мовчазнiший i похмурiший ставав малий князь, тим з бiльшою нехiттю позирав на своПх суперникiв, бо збагнув, що коли б посадовити його з ними, то був би з-помiж них найгiрший, найнездарнiший, i з його лiплень та рiзьби хiба що смiялися б. В нападi шалу вигнав Пх усiх разом з розсмiяним воКводою геть, зненавидiв отодi всiх, хто маК мистецькi здiбностi, але з роками в глибинi душi став поважати за наслане вiд бога вмiльство, бо вiдав тепер гаразд, як багато мистецтвом можна завоювати душ. Через те сам приймав художникiв, викликаних з ВiзантiП, сам радився з ними, навiть на прощання згадав про Сивоока, поплескав його по плечу, сказав Мiщиловi: - Не зобижайте цього чоловiка. - Христоса йому не вистачаК, - сердито мовив Мiщило. - Скрiзь i завжди чогось шука! Вiн ревниво заступав князя вiд своПх антропосiв, найперше ж - Сивоока, боявся, видно, що Сивоок знов почне за рибу грошi, але той мовчки вклонився князевi, пiшов з сiней в гуртi своПх мовчазних товаришiв, якi вже давно пересвiдчилися, що в Пхньому дiлi слова марнi, важить тiльки вмiльство, та й Сивоок несвiдомо притримувався тоП самоП думки, мабуть, саме Тому прикипiв навiки серцем до Iсси, яка вмiла весь свiт вмiстити в один-Кдиний вигук-зiтхання "iс-са!". Для вiзантiйських майстрiв, стосуючи новгородський звичай з утриманням варягiв, завчасу видiлено окремий двiр за валом, коло самого мiсця спорудження церкви, але Сивоок хотiв мати для себе з Iссою окреме житло, пiшов по КиКву, щоб найняти хижу; довго шукав, Iсса ходила за ним тiнню, закутана в хутро, яке Сивоок справив Пй на торгу, бо мерзла вона вже й вiд осiннього вiтру, нарештi вдалося купити в родичiв умерлого старого коваля наполовину зариту в землю дерев'яну хижу коло Бабиного торжка; хижа мала добре складену пiч, обiцяла тепло на довгу зиму, хоч трохи й лячно було спускатися на три скiпцi в землю, так нiби сходив у могилу, надто ж беручи до уваги, що довкола височiли новi боярськi й купецькi доми на пiдклiттях, з рiзьбленими прикрасами, з вiкнами в свинцевих рамах, затягнених прозорим мiхуром або й з вставками з заморського барвного скла, та Сивоок тiшив себе надiКю, що житло це цiлком тимчасове, сподiвався вiн згодом поставити собi в кутку Пхнього двору новий домик; для Iсси було байдуже, де i як жити, - Пй потрiбен був тiльки Сивоок, вона лякалася, коли вiн iшов з дому, щiльнiше куталася в хутро, величезнi ПП очi поблискували з-над хутра сполохано й болiсно. Заставав ПП завжди, як i лишав, нiкуди не виходила, не вiдлучалася з двору, терпляче ждала його повернення, не питала, де був, що робив, як там посуваються Пхнi справи, вiн приносив додому Пдво й питво, купував Iссi киПвськi прикраси, вперше в життi доводилося йому придба-вати все необхiдне для житла, а знав, що тут не обiйдешся, як на островi, найпростiшим, тяжка зима заганяК людину до житла, i виявляКться, що треба й те, й се. Одного разу вiн не застав Iссу вдома. Стурбовано оглянув дворище, зазирнув до сусiдiв, когось там спитав - нiхто не бачив ПП, нiхто й не знав, що в нього в хижi перебувало якесь живе створiння-такою непомiтною й тихою була Iсса. Вiн перейшов Бабин торг, никав коло дворiв, зазирнув на дитинець, проходив однi й другi ворота, питав у приворiтноП сторожi. Нiхто не чув i не бачив. Зрозпачений, повернувся додому, Iсса сидiла в кутку й щулилася вiд холоду. - Де була? - спитав Сивоок, не сподiваючись на вiдповiдь, але стриматися вiд запитання не мiг, бо злякався навсправжки за неП i вперше вiдчув, що б то значило втратити цю мовчазну, але найдорожчу на свiтi душу. - Вода, - сказала Iсса, i щось мовби темний усмiх промайнуло в ПП великих очах, i тужний спогад засвiтився в Пхнiй чорнiй глибинi, навченi ним колись слова поверталися тепер до нього по одному, i найперше було слово "вода", без якоП, мабуть, не могла Iсса жити, звикла до ПП вiчного дихання, до ПП гучноП мови, до ПП глибинноП прозоростi й безмежжя. - Ти дивилася на Днiпро? - догадався вiн вiдразу й покартав себе в думцi, що не змiг показати Пй з валiв Днiпро давнiше, аж поки вона сама якось наважилась вийти з хижi й несвiдомо потягнулася до волi, до безмежжя, яке вiдкривалося десь iз киПвських валiв. На другий день вiн пiшов за Iссою назирцi, не хотiв, щоб вона його помiтила, боявся злякати народжена в нiй бажання спостерiгати води днiпровськi, терпляче ждав, поки Iсса спустилася з валу й пiшла собi додому, тодi забрався туди, де вона перед тим стояла, глянув - i сам задихнувся вiд безмежжя вод, -де зливалися Днiпро й Десна; вiн спробував повторити жест Iссин - схилився над безоднею з простягненими до неП руками i мовби падав униз, назустрiч водам, якi розкрилювалися довкола високого КиКва, i в очi йому вдарило срiблисто-синiм, а потiм червоно-золотим, вiн линув у ту барвну глибину довго й солодко, мов птах, i ввижалося йому, що ширяК його дух в уявлюваному просторi тоП самоП церкви, що привидiлася тодi в княжому теремi, збагнув тепдр ПП глибиннiсть, ПП вiдтiння, охопив розумом ПП образ. Вiн покладе мозаПки так, щоб дивилися люди не мертвим тупим оком, не збаранiлi й бездумнi, а щоб охоплювали створене оком рухливим, допитливим, щоб дошукувалися в кожнiм образi людськоП (а не тiльки божоП) сутi, аби вловлювали красу барв i вiдтiнкiв, щоб плавали й линули в нiй, мов птахи з-поза Десни на Днiпро в оцих над-киПвських висях. Але для цього йому потрiбна не та церковця, що ПП тулить на киПвськiй землi Мiщило, йому потрiбен розмах, роздолля й обшир отакий, як вiдкриваКться з киПвського валу, - вивести б сюди князя Ярослава та показати йому!.. А тим часом зiгнано до КиКва тисячi людей, прибували шо-день воловi й кiннi вози, повнi пива, медiв, жита, пшеницi, проса, каменю, дерева - всього потрiбного для живлення й будування. Серед поганських пiсень, християнських молитов грецьких, кадiння попiвського, каяння в грiхах i спалахах веселих гульбищ тягли землю, приправляли в лодьях з рiчок Ужу й Убортi до Прип'ятi й по Днiпру камiнь надтвердий, ставили першi городнi пiд новий вал, почали вкопуватися в землю Пе-ревiсища, щоб закладати пiдвалини пiд церкву святоП СофiП: iверiКць Гюргiй з своПми товаришами чаклував над каменем, який вiн сам привiз у лодьях з найпотаКмнiших глибин Дерев-лянськоП землi, не пiдпускав до себе навiть Мiщила, не хотiв мати справи з тими, хто будуватиме видиме, тодi як клопотався лиш невидими, вихвалявся, що спорудить Софiю пiдземну, кам'яну, склепiнчасту, на якiй надземна церква може стояти й тисячу лiт i бiльше, скiльки буде треба, допоки й стоятиме. Мi-щило поскаржився митрополиту Феопемпту, однак вiзантiКць до пори не втручався в будiвництво, вiн ждав, видно, початку здоблення, щоб точно вказати на порядок i чин розписiв згiдно з догматами; Мiщиловi нагадано було, що навiть Константинопольська Софiя, споруджена славними майстрами АнфимiКм з Тралла й Псидором з Мiлета (останнiй був земляком Iктiноса, який ставив колись Парфенон у Афiнах), покоПлася на розгалужених пiдземних склепiннях, таКмниця яких не розкрита ще й досi нiким, тож треба дбати передовсiм за мiцнiсть, а бiльше не втручатися в дiла iверiйцiв. Чомусь вiдчув Сивоок здружену з собою душу в ГюргiП-iверiйцю,- може, сподобався той своКю незалежнiстю стосовно Мiщила, може, сподiвався мати в ньому спiльника для своПх замiрiв; вже як закладали пiдвалини церкви i стали вимальовувати ПП розмiри, Сивоок запросив Гюргiя з його товариством до корчемницi, почав здалеку, похвалив Пхню роботу i ПхнК високе знання душi каменю, бо кому ж не вiдомо, що суворий камiнь, завдяки вмiлим людським рукам, завдяки лiчбi та мiрi, стаК м'яким i податливим, вбираК в себе тепло людське i заховуК навiть запах людського тiла, в чому пересвiдчувався кожен, кому довелося жити серед каменю понад теплими морями. Потiм спитав Гюргiя мовби мiж iншим: - А чи не мала буде церква? - Мала? - вигукнув Гюргiй.- Не мала - нiяка! Камiнь ми пiдклали такий, гору можна ставити! А цей ваш Мiщило - що ставить! Не сюди ми йшли - до князя Мстислава. Тому б сказали - давай зробимо отаке! Той би пристав одразу. Ярослав обережний. Всiх слухаК. Нi з ким не хоче сваритися. - Чом же не пiшли до Мстислава? - поцiкавився Сивоок. Один з iверiйцiв щось швидко сказав Гюргiю, той засмiявся. - БоПться тебе, що ти пiдiсланий, - сказав Сивооковi, - а я знаю, який ти чоловiк. Ти нiкого не боПшся, таких люблю! Давай вип'Кмо. Хочеш - ми заспiваКмо тобi нашi пiснi? Вони випили, потiм iверiйцi всi пiдвелися, стали плече до плеча, обiйнялися й заспiвали щось мужнК й горде, як самi в своПй чоловiчiй, небуденнiй красi. - А не втiкаКмо до Мстислава, - гукнув знов Гюргiй, - бо Ситник нас не спускаК з ока. - Ситник! - Сивоок ще не чув тут такого наймення, вiдгукнулося в ньому давнК з дитинства, дiд Родим, пiтнявий медовар, Величка. - Хто ж вiн? - Не знаКш? Вiн тебе знаК. Всiх знаК Ситник. Нiчний боярин князiв. Хочеш? Пiдемо до князя про церкву скажемо? - Казав я, ще як приПхали, - похмуро мовив Сивоок. - Змаловажив князь моП слова. - Вночi треба пiти. Через Ситника. Вночi князь добрий. Тодi вмовимо князя. Можеш поставити велику церкву? - Хочу! - Тодi йдемо! - Через цього Ситника не хочу, - сказав Сивоок, так нiби вiдчував, що зустрiне свого давнього недруга, а може, просто мав вiдразу до цього прiзвища, бо жили тепер у ньому, вiдродившись, усi найкращi й найтяжчi спогади з дитинства. - Ларивона попросимо, презвутера, - не вiдступав Гюргiй.- Не пробував з Ларивоiюм говорити? - Ларивон - пiп, не хочу з ним нiчого мати... - Для попiв же будуКмо! - Для людей - не для попiв. - Ну, пiдемо до князя вдвох? - Удвох - згода. А вже припекло сонце нового лiта, камiнь висох, втратив зайву воду, закiнчено закладати пiдвалини, митрополит з усiм клiром вiдправив урочистий молебень, мiж каменi повкладувано князiвськi золотi печатi й дорогi хрести з золота, срiбла й кипарисового дерева для вiчного стояння церкви, свяченою водою окроплено весь верхнiй камiнь, сам князь з княгинею й дiтьми, з дружиною, воКводами, боярами, з челядинами був на торжествi, вистроенi в золотосяйнi ромейськi шати, стояли серед почту й антропоси з Мiщилом на чолi, все було пишно й велелiпно, i нiхто й не сподiвався, що пiзно вночi до князя потаКмно проведе Ситник двох високих, закутаних у темне, чоловiкiв i тихо вислизне з княжоП горницi, лишивши там приведених та самого князя, i горiтиме там тiльки одна тоненька свiчка, променi якоП падатимуть зрiдка то на одне обличчя, то на друге, марно намагатимуться вiдвоювати в темряви бодай одне з тих лиць, бо темрява виступатиме там спiльницею таКмностi, а всi троК передовсiм дбали зберегти таКмницю, про це йшлося Пм найперше, заради цього Сивоок навiть переборов огиду й вiдразу до Ситника, якого впiзнав одразу, хоч як той постарiв i роздався вшир за два десятки рокiв, що ж до Ситника, то вiн, ясна рiч, не мiг i в думцi класти собi, що перед ним той самий хлоп'як, який колись врiзав його сирицею по мармизi й дав дьорки так, що й досi нiхто не може вiднайти. Виступав же Сивоок пiд своПм християнським iм'ям - МихаПл. - От привiв до тебе, князю, - сказав Гюргiй, коли вони лишилися самi. - Дiло кажiть, - уривчасто кинув Ярослав. Сивоок, здавалося, не мав нiякого намiру розбалакувати з князем. Прийшов з останньою розмовою, з останнiм попередженням. - Мала церква, - сказав з темряви. Ярослав i собi ворухнувся, щоб уникнути свiтла, яке падало йому на обличчя, так само з темряви вiдповiв Сивооку: - Вже чув. Тепер настала черга Гюргiя. Всi вони гралися в пiжмурки з темрявою, троК дорослих i поважних чоловiкiв, мiж ними й князь, не було в цiй горницi нiчого, окрiм тоненькоП свiчечки, темряви та Пх трьох; князь мав перевагу над своПми двома вiдвiдувачами хiба що в тому, що десь за темрявою чаПлися його вiрнi люди з усемогутнiм Ситником, але то було десь, а ось тут вони змагалися тiльки втрьох, i кожен прагнув взяти в своП спiльники темряву, кожен заслонявся нею, вiдхитувався вiд гострого проблиску свiчечки i кидав у супротивника слово чи два. ГюргiКвi не пасувало отаке перекидання словом-двома, в ньому завжди готовi були вибухнути цiлi лавини слiв, гарячих, склубо-чених, iнодi навiть безладних, але тут вiн стримав себе, мерщiй посунувся в темряву, сказав коротко до Сивоока. - Покажи йому. - Мала церква, - знову вперто повторив Сивоок, мовби мiг цими двома словами переконати впертого князя. - Та покажи! - вже нетерпеливлячись, гукнув Гюргiй. - Ну, що там маКш? - нарештi виявив зацiкавленiсть i Ярослав. Горiла свiчка, окреслюючи свiтляне коло посеред горницi, порожньоП, сказати б навiть убогоП, як для князя, десь, мабуть, попiд стiнами тулилися неширокi лавки, та ще, може, був стiлець для князя, та якась книга на пiдставцi, як то любив Ярослав, - i бiльше нiчого, нiяких розкошiв, нiчого цiнного, так нiби проводить тут довгi ночi не можновладець, а простий чоловiк, темрява й геть зодинаковлювала Пх усiх, десь вони без-шелесно й причаКно стежили один за одним, перевага Яросла-вова зникла, як тiльки вiн вимовив оте "що там маКш", тепер уже Сивоок заволодiв становищем, вiн мав з собою щось тут, у темрявi, тодi як Ярослав не мав нiчого несподiваного. - То що? - знетерпеливився князь. I Сивоок не став випробовувати терплячiсть Ярославову, мовчки, непостежено просунув з темряви якусь велику рiч, сам не показався, знов вiдхитнувся назад, а посерединi свiтляного кола просто на пiдлозi став злiплений з жовтого воску храм. Вiск тихо свiтився, мов жiноче тiло, i князь не витримав, вийшов з темряви, доторкнувся рукою до подобизни храму, так наче хотiв переконатися, що то справдi вiск, що то не чари, не омана; тепер Ярослав теж був частково освiтлений, вiн загубив навiть тi рештки переваг, якi давала йому темрява. Сивоок i Гюргiй, самi лишаючись невидимими, могли стежити за князевим обличчям, мали змогу постерегти, яке враження справляв на нього восковий храм з його тихим свiтiнням. Як храм нiби розпростався, виповнював усе свiтляне коло, спихав князя на самий край, так що виднiвся тепер лиш краК Ярославового одягу та звисла в нерухомостi рука, облич-ж сховалося зовсiм, храм рiс i рiс, з досконало виважених вжнiх його громад пiднiмалися високi круглi банi, мовби посвидженi медовi бортi з прадавнiх пущ, банi поступово вивищуiзiйся до середини, ступi нчасто, хвилясто сполучалися, щоб поки з-помiж себе баню найвищу, найближчу до щереба, найголовнiшу, а вже вiд тоП банi всi частини споруди мовчки опадалщзнов ступiнчасто йшли донизу, в неоднаковостi бань чула прихована гармонiйнiсть, безупиннiсть руху, кам'янистих дявас, церква мовби плавала помiж землею й небом, внизу вона теж розтiкалася, розплiскувалася то хвилястим бiгом заокруглень-апсид, то довгою кам'яною опасанню, що пов'язувала банi в нерозривнiсть, то двома великими баштами, якi й всiм одбiгали од церкви, тiльки й подаючи Пй здалеку тонкi кам'янi руки-переходи. Князь дивився на церкву згори вниз, так мовби дивився на вже збудований свiй храм бог з високого неба; в безлiчi бань, у Пх нагромадженнi, у Пх розспiванiй красi Ярослав упiзнав од голоси дерев'яного храму святоП СофiП в Новгородi; немало довелося бачити йому схожих чимось на цю споруду дерев'яних поганських святинь у землях Деревлянськiй, Сiверськiй i Полянськiй, тодi палили всi тi святинi, гадалося, що вже нiколи не вiдродяться вони з попелища, а виходило, що мав слушнiсть отой закудланий у велетенську бороду святий чоловiк у печерцi: не вмирають старi боги, вiдроджуються в новiй iпостасi, в новiй силi й красi, не лякаються всевладдя вiзантiйського мистецтва, в силi й нездоланностi духу свого пiднiмаються над ним - i вiд цього вiдкриття князевi стало страшно, але водночас i радiсно: вiдчув Ярослав, що аж тепер, може, нарештi зумiК подолати ерою роздвоКнiсть, яка мучила його стiльки рокiв: народжений пiд знаком Терезiв вiн намагався урiвноважити нове, чуже з старим, своПм, але нiчого не виходило, старе бунтувалося, нове часто йшло всупереч з видимою потребою, вiн був послiдовний у введеннi новоП вiри, отриманоП вiд князя Володимира, але в церквах iшли вiдправи й грецькою, i слов'янською мовами, вiн хотiв вивести Русь на широкi простори свiту, але бачив водночас, що розгублюК багато свого, рiднрго, без чого в свiтi показуватися нема нi потреби, нi слави. I ось перед ним - церква, храм, собор. Завершення й поКднання всiх його мрiянь, намагань, сподiвань, розчарувань i вагань. Хай народиться з протирiч його життя, боротьби й влади, хай стане пам'яткою цього каламутного й великого в своКму неспокоП часу, коли народ руський являв свiтовi не лише велич своКП сили, а й велич духу хай тодi кажуть про князя Ярослава, що хочуть. Але так тiльки думав князь, а не сказав нiчого, не зворухнувся, так само загадково тримався на межi свiтла й темряви, нiчого не могли в ньому запримiтити анi Сивоок, нi Гюргiй, марно ждали вони вiд князя захоплень а чи осуду. Вiн стояв, дивився, а може, й не дивився на злiплений з воску храм, рiвного якому ще не бачив нiхто нiколи. - Хто злiпив? - нарештi порушив мовчанку Ярослав, але спитав таким буденним i безбарвним голосом, що Сивооковi не було охоти вiдповiдати i вiн змовчав. - Хто? - повторив Ярослав, i тепер у голосi в нього вже пробивався гнiв. - Вiн зробив! - вискочив на свiтло Гюргiй.- Нащо питаКш, князю? Вiн це зробив! Нiхто бiльше не зможе! Князь вiдступив вiд свiтла i ляснув тричi в долонi. Гюргiй завмер коло свiчки,здивований i обурений. Що б то мало значити? Нечутно вiдчинилися дверi, Ситник став на порозi, подав з iКмряви свiй голос: - Я тут, князю. - Звели послати тому, в печерцi, дичини з княжого столу i меду в срiбному посудi, - сказав спокiйно Ярослав, - посилати щодень моПм iменем. - Ага,так. - Iди! Ситник з муркотом зачинив дверi. Примхи княжi незбагненнi. Не спитав навiть, чи живий ще той дiдуган, у якого вся сила пiшла в бороду. Але ще бiльше спантеличенi княжими словами були Сивоок i Гюргiй. Не знали вони нi про якусь печерку, нi про якогось чоловiка, ще менше в'язалося все це з розмовою про церкву. Та Ярослав i не дбав за те, щоб його спiврозмовникам стало все ясно. Вiн наблизився до воскового храму, схилився над ним, розглядаючи тепер уже пильно й уважно, сказав тихо: - Пояснюй. Стосувалося це Сивоока, в князевiм голосi було не так велiння, як припросини, але Сивоок мовчав. Чи то давав князевi час вивчити церкву в усiх ПП частинах, чи то й взагалi вважав, що будь-якi пояснення тут марнi й недоречнi. - Пояснюй, - знову повторив Ярослав. Тодi не стерпiв Гюргiй. Нарештi в ньому прорвалася його природна палкiсть i нестримнiсть. Вiн змахнув обурено руками, крутнувся в свiтляному колi, мало не зачiпаючи князя, гукнув: - Слухай, князю! Коли ти робиш дiтей? Ти ж так усi ночi пробалакаКш! Чому такий балакучий! - Тебе не стану кликати в помiч дiтей робити, - посмiхнувся князь, - а розмови треба вести, бо не для мене - для держави все робиться, для слави божоП i на вiки вiчнi. Ти покладеш камiнь та й пiдеш собi далi ще десь класти, а церква стоятиме на цiй землi вiки. I казатимуть про неП всяке, якщо ми, перш нiж збудувати, не подумаКмо як слiд та не скажемо всього, що треба й можна сказати. Пояснюй. Скажи йому,вже спокiйнiше попросив Сивоока I Гюргiй, скажи, хай почуК. -Hy, що? - Сивоок теж пiдiйшов до них, тепер усi купчилися в свiтлi, а храм був помiж ними, проростав крiзь них, мов Дерево остаточностi, нестримно й тихо струменiв, така таКмнича сила була в ньому, що князь не витримав - перехрестився, тодi Сивоок зробив рукою рух круглий, мовби обiймаючи майбутнiй храму всiй його хвилястiй красi, сказав просто: - Весь храм зокола розписати в нашi барви, щоб став посеред КиКва i посеред цiлоП землi писанкою, людською радiстю... - Не думаймо про камiнь зокола, - урвав його князь. - А всерединi буде досить простору, щоб вмiстити в храмi цiлий КиПв. Покладемо в головнiй банi мусiП рiзнобарвнi, вже маю перед очима весь Пхнiй блиск i сяйво, знаю, де i як. А далi йустимо по стiнах i склепiннях фресковий розпис, щоб замiнити дорогi заморськi мармури. Не маКмо мармурiв для здоблення стiн i колон, а везти з-за моря - довго й дорого, тож знов застосуКмо наше прадавнК вмiння i вiзьмемо всю середину в вiзерунки... - Не думаймо й про внутрiшнiй простiр, - знов нетерпляче перебив князь, видно караючись якоюсь тривогою чи то ва ганням. - Тодi про що ж думати! - крикнув Гюрiй. - Хто збудуК такий храм? - спитав Ярослав, - Я збудую,тихо вiдповiв Сивоок. - А хто прикрасить? -_ Теж я. - Сам? Не може одна людина звершити таке велике дiло. - Поможуть менi моП товаришi. - А коли збунтуються, як оце збунтувався ти супроти них? - Не проти них - тiльки проти Мiщила та проти Агапiта. - А митрополит? - не вгавав князь. - Що скаже митрополит? - Те, що князь, - пiдказав Гюргiй. - Хiба князь боПться митрополита? - Бога боюсь, - зiтхнув Ярослав. - Вчора освятили пiдвалини церкви, а сьогоднi Пх розруйнувати? - Лишимо так, - засмiявся Гюргiй. - Маленька хитрiсть. Хай собi лежить той камiнь. Покладем новий. Буде церква з двома пiдвалинами. Як у чоловiка два iменi: одне для бога, друге - для людей. - Легкий ти чоловiк, Гюргiю, - знов зiтхнув Ярослав.- А все на свiтi робиться нелегко, життя складне людське, вимагаК думання. - Ах, гарна буде церква! - поцокав язиком Гюргiй. - Велика й славна, як нiде! - Чому мовчиш? - спитав Ярослав Сивоока, - А що маю казати? - Хвали свою церкву. - Нащо ПП хвалити? Ще ж нема нiчого. Вiск самий. Пiднесеш свiчку - розтане безслiдно. - Те, що в людинi, безслiдно не щезаК, - зауважив Ярослав. - Бачив я, що й людей самих з свiту зживають. - А оте й далi живе, - поглянув йому в очi князь,- знаКш же добре! I знаКш, як замахнувся оцiКю церквою! ЗнаКш? Сивоок мовчав. - Упертий ти чоловiк, а князi впертих не люблять, князям треба пiдкорятися, Пм подобаються люди, як вiск, не жди вiд мене милостi й поступок, - з навмисною жорстокiстю мовив Ярослав до Сивоока.- Чи ждав чогось iншого? - Вiск тобi й дав. Роби з нього, що хочеш. - I що можеш! - крикнув Гюрiй.- А сам не вмiКш - попроси нас! Сам упадеш без пiдпори, довго не вистоПш. - Ну, гаразд,- втомлено промовив Ярослав,- час менi до молитви, а ви йдiть. -Не сказав нам нiчого,- Сивоок раптом скинув з себе нерiшучiсть, в голосi в нього була несподiвана твердiсть.- Не для тебе робили цю церкву-для нашоП землi. Не хочеш ставити в КиКвi - поставимо десь в iншому мiсцi. А стояти вона мае. Ярославовi хлюпнуло червонiстю в обличчя. Вiн занiс був руки, щоб ляснути в долонi, але стримався, трохи помовчав, роздуваючи гнiвливо нiздрi, повiв тiльки перед обличчям в Сивоока й Гюрiя долонею: - Iдiть. Думатиму. А Ситниковi, що виник у темних дверях по вiдходi тих двох, сказав: - Пошли за Ларивоном у Берести. Жду його завтра пiсля заутренi. Ситник не йшов, дивився на воскову лiплену церкву. - А оте, князю? Викинути? - Дурний ще Кси вельми, - спокiйно мовив Ярослав. - Не подобаКться менi вельми отой... МихаПл, - пробурмотiв Ситник. - Пiдозрiлий вiн. - Що ж то за держава, де талант беруть пiд пiдозру! - гiрко всмiхнувся князь. - Та не дивуюсь тобi, Ситнику, бо самому собi, видно, не вiриш. Як би ж повiрив цьому Сивооку? - Сивооку? - Ситник аж нестямився вiд несподiванки.- МихаПл же вiн? - I МихаПл, i Сивоок. Головне ж - чоловiк великих здiбностей. - Ой пiдозрiлий вiн, князю, повiр менi! - Гаразд, набрид ти з своПми пiдозрами. Вже пiзно, йди! - Ага, так. Нiхто ще нiчого не знав, коли князь радився й з Ларивоном, не догадувалися нi про що й тодi, як запрошено було до князя митрополита Феопемпта, i той у облаченнi з потрiйноП негнучоП, шурхливоП парчi, з високим посохом, обкованим важким хрiблом, появився в княжих сiнях в супроводi свого почту з ДесятинноП церкви Богородицi. Та ось прийшло вiд князя новей лiт припинити всi роботи на будовi, i там кiлька днiв нiчого не дiялося. За той час старий Феопемпт ще побував у княжих осiнях, але тепер уже князь виставив од себе пресвiтера Ларивона, i було трохи смiшно спостерiгати, як проти зсохлого на сарану, загубленого в дебелих, прошитих важким золотом шатах митрополита стаК свiтлобородий, мужикуватий руський священик у пiддирканiй старенькiй рясi, в порудiлих чоботях-витяжках з грубоП шкiри, тiльки й було коштовного на Ларивонi, що дорогоцiнна панагiя з адамасами й смарагдами, подарована йому князем Ярославом, як сiв той на киПвський стiл, перемiгши Святополка. Митрополит наполягав на тому, щоб продовжувано ставити церкву на освячених пiдвалинах, бо вже усталено було всiма не тiльки розмiри й вигляд тоП церкви, а й затверджено ним, тобто митрополитом, весь порядок внутрiшнього здоблення, розписано все, i тепер змiнювати не годиться, божа церква повинна ставитися за одним замахом, без переробок i без змiн первiсного начерку. Звертався митрополит до князя, але вiдповiдав йому пресвiтер Ларивон, хоч i стояв нижче за Феопемпта, пiдлягав йому по чину, однак мав повноваження вiд Ярослава, який не хотiв розпочинати суперечок з митрополитом, тим самим нiби не наполягаючи на своКму замiрi будь-що вiдмовитися вiд розпочатих робiт i взятися за спорудження якогось нового храму, якого ще нiхто й не уявляв собi. Не мовлено майже жодного власного слова, густо сипалися словеса з Святого письма, з отцiв церкви, з грецьких книг. Ларивон i митрополит намагалися пересилити один одного в книжнiй премудростi, починали ще вiд смертi АдамовоП, коли вмирав вiн на руках у староП Њви й ангел, посланий Всевишнiм, поклав йому пiд язик зерно, з якого згодом виросло дерево хреста. Дерево те росло до часiв царя Соломона. Вiн звелiв його зрубати i вжити на будову мосту через потiк. Коли ж Великий Константин завоював Њрусалим, то нiхто не знав, де сховано дерево хреста, знав про це лиш чоловiк, на ймення Юда, але не видавав таКмницi, за що Њлена, мати Константина Великого, звелiла вкинути його до глибокого безводного колодязя, i лиш пiсля того знайдено було священне дерево. Через триста лiт перський цар Хозрой спробував завоювати Њрусалим, але iмператор Iраклiй розбив поганина i, босий, на чолi процесiП внiс хрест до Њрусалима на власних плечах. Всi священнi iмператори великих ромеПв ставили храми на честь бога, а всi, хто приймав вiру Христа, не повиннi вiдступатися вiд священних ромейських звичаПв. - Не вiдступаКмо й ми вiд хреста i вiд Христа, - казав Ларивон, - але пам'ятаКмо й те, що ромеями взято вiд усiх народiв найцiннiшого в будiвлях; i камiнь, i колони, i прикраси, i в усiх ромейських церквах живе не тiльки божа краса, але й людська. Ще стародавнi греки змiряли слiд чоловiчоП стопи й порiвняли з високiстю чоловiка. Ствердивши, що стопа становить шосту частину високостi тiла, застосували ту саму засаду до храмовоП колони, i таким чином колона грецька стала вiддзеркаленням краси чоловiчого тiла. Наша ж земля споконвiку мала своП будiвлi, вона теж хоче прислужитися новому боговi своПм власним, багатство зоколишнього убранства церкви передасть багатство землi нашоП, вознесенiсть бань, чисельнiших за ромейськi, покаже неосяжнiсть РуськоП держави, яку звуть землею багатьох городiв повсюдно, кожна земля повинна славити бога своПм голосом, i чим могутнiший буде той голос, тим бiльша хвала божа. Митрополит погрожував, що вiдiшле назад до Константинополя всiх будiвничих з Мiщилом, на що Ларивон вiдмовив йому, що знайдуть вони в КиКвi вмiльцiв, якi зможуть збудувати дiм божий лiпше, нiж будь-хто. Нi до чого не вели цi довгi розмови, Ларивон твердо стояв на своКму, бо в захватi був од восковоП церкви, показаноП йому князем Ярославом. Феопемпт же, розумiючи, що пресвiтер маК княжi повноваження, вдавав, нiби не вiдаК нiчого i нi про що не здогадуКться, сперечався затято й довго, щоб виторгувати собi якомога бiльше, в душi вiн змирився з княжою примхою (бо як iнакше мiг назвати таке дивне рiшення?), але повинен був вiдстояти своК право покерувати всiма роботами по внутрiшньому здобленню святинi, бо про те йшлося йому найперше, на тому залежало. Врештi дiйшли до згоди, що нагляд за будiвництвом вестиме Ларивон, але з дозволу й повелiнь митрополита, встановивши заздалегiдь весь порядок i чин розписiв, як то дано в екфрасiсi патрiарха Фотiя при освяченнi церкви Феотокос Фарос. А хто стане мовити супроти iменi патрiарха Фотiя? Ще пiвтори сотнi лiт тому цей константинопольський патрiарх послав на Русь першого Кпископа. Зроблено було це, щоправда, по тому, як руси пiдiйшли до брам Константинополя i нагнали холодцю i самому патрiарху, який тодi якраз був у столицi, та й iмператору Михайловi, що перед тим необачно вирушив у вiйськовий похiд, не подбавши за стольний город. Патрiарх мерщiй покликав iмператора до Константинополя, безраднi проти вiдчайдушних руських, якi на легеньких суденцях перескочили через море i ось-ось могли заволодiти столицею, iмператор i патрiарх ревно молилися в храмi ВлахернськоП божоП матерi, випрошуючи в бога нещастя для забiяцьких русiв, бог Пм не помiг - помогла буря, яка розметала руськi суденця, але патрiарх вiднiс те в заслугу Христу й заприсягнувся привести в вiру Христову той великий i загадковий у своПй силi народ, для чого й спорядив за море свого Кпископа. Когось вiн хрестив, той Кпископ, але слiду вiд нього не лишилося, бо в такiй великiй землi важко лишити слiд. Однаково ромеП, коли заходила мова про Русь, щоразу виставляли iм'я патрiарха Фотiя. Нехай. Ярослав навчився за цi роки боротьби й терпiнь найголовнiшого для державного мужа вмiння - ждати. Не метушитися, не ти-цятися наослiп, не наражатися на дрiб'язковi сутички, не дратувати могутнiх, а самому поволi нарощувати силу й могуття, бачив-бо, що все це К в його землi, а згодом i ще додасться. У князя турботи були державнi, в Сивоока - людськi. Зовнi мовби нiчого й не змiнилося. Мiщило не став противитися волi князя й митрополита, став слухняним помiчником Сивооковим, iнодi аж надто запопадливим. Перед тим як закласти новi пiдвалини, Сивоок узявся ще раз перемiряти розташування церкви, щоб вона стояла в точнiй вiдповiдностi до сторiн свiту. Використано було грецьке мистецтво мiряти з допомогою тiнi. Напрямок пiвнiч - пiвдень визначався найкоротшою тiнню, яку сонце кладе опiвднi. Тепер треба було покласти до тоП тiнi про-стоспадлу лiнiю i вона дасть святу орiКнтацiю: схiд - захiд. Брався для цього дiла шнур з трьома вузлами, якi розташовано мiж собою на вiддалi, що вимiрюКться вiдповiдно числами 3, 4, i 5 однакових промiжкiв, з шнура творився трикутник так, щоб одна коротша його сторона була тiнню пiвнiч - пiвдень, тодi друга, коротша сторона давала напрямок схiд - захiд. Власне, це вже роблено було в час закладання перших пiдвалин, i Сивоок мiг би виказати цiлковите довiр'я до Мiщила, про що вiн тому й сказав, але сам Мiщило наполiг, щоб перемiряти ще раз, вiн був сумирний, тихий осмiх блукав по його устах, i Сивоок, заслiплений своПм успiхом, не змiг розпiзнати пiд там смiхом загрози. Та, власне, що мiг заподiяти йому Мiщило? Гюргiй задумав нечувану витiвку: зняв з себе срiбний чеканений свiй пояс i ним вимiрював мiсце для закладання нових пiдвалин. Тодi попросив князя, щоб той звелiв упiймати двох диких тарпанiв, i в недiлю урочисто виПхали за КиПв у поле, Гюргiй зв'язав тарпанiв за шиП своПм поясом i вiдпустив Пх у поле, тарпани з мiсця вдарили чвалом, в несамовитостi розшарпали пояс, розлетiвся вiн на дрiбнi ланцi, так що й не збереш нiколи, а з тим поясом пропала навiки й таКмниця вимiрiв церкви, вимрiяноП Сивооком. Сподобалося те всiм, хвалив Гюргiя за витiвку князь, а Мiщило пiдказував Ярославовi, що таке вигадати мiг хiба що сам Сивоок, i знов дивився з загадковим посмiхом на свого суперника, та Сивоок не надавав значення нi словам, нi посмiху Мiщиловим, бо й що вiн йому! Мав ворога набагато страшнiшого й могутнiшого, викликав його до дiП сам, мiг би пробути в КиКвi хоч десяток лiт i не спiзнатися з нiчним боярином Ярославовим Ситником, але пiсля тоП ночi, коли ходили на вiдвiдини до князя з ГюргiКм i коли Ситник почув од князя iм'я "Сивоок", випадково зронене iм'я, що нагадало колишньому медовару незагоКну образу вiд шмаркача, боярин став приходити на будову, стояв десь непомiтно з двома-трьома своПми людьми, стежив за Сивооком, намагався розпiзнати в цьому величезному русявому велетнi риси того маленького хлопчика, забраного колись ним вiд покiйного Родима. Багато лiт минуло, i важко було сказати напевне, що це той самий чоловiк. Але й вiдступатися Ситник не звик. Знав добре: що моК - вiддай! Застосував свiй спосiб - випитування. Хто, що i як - цей Сивоок? Так набрiв на Мiщила, i так з'Кдналися вони в своПй ненавистi до Сивоока. Був би той собi й далi непомiтним антропосом, не вир