iзнявся б з-помiж ромейських майстрiв, не пхався б з своПми вигадками, - нiкому б до нього не було дiла. Легко було тому, хто, володiючи сильно рукою й смiливим духом, звиваК своК орлине гнiздо на неприступнiй скелi, дозволяючи покiрливим будувати коло пiднiжжя своП хижi. Без спротиву йдуть у битву воПни за своПм воКводою, бо вiн наражаКться на смерть першим i накликаК на себе найбiльше ворогiв. Охоче поступаються правом на муки, може, тому так багато завжди великомученикiв i так щедро видiляють для них мiсце в iсторiП.-Але людина талановита нагадуК квiтку, яка пiднiмаКться найвище, ПП хочуть зiрвати першою. А що ж iншi квiтки? А тi повняться заздрощiв, Пм досить краси власноП, iншоП вони визнавати не хочуть. Будь-хто з антропосiв який задумаК пiднятися над своПм середовищем, маК бути готовий до вiдчуження, до самотностi. Все його подальше життя - то долання самотностi. Вiн пробиваКться назад до свого середовища, до свого товариства, до тих, з-помiж яких височiв, пробиваКться тяжко, безнадiйно, несучи свою працю, мов вiдступне, мов викуп, мов покуту за свою перевагу, за свою талановитiсть. Часто так i лишаКться самотнiм. Його витвiр постаК мiж ним i тими, серед яких починав колись. Це мур, крiзь який не проб'Кшся. Апостолiв завжди визнавали, тiльки вбивши Пх. Якби замiр ставити церкву не схожу на ро-мейськi належав не одному Сивооку, а всiм, був замiром спiльним, тодi не виникло б нiяких ускладнень. Якби на мiсце Мiщила дозволено було вибирати когось iншого, то вибiр упав би на того, хто найменше зачiпаК самолюбство, хто нiчим не вирiзняКться, хто не пробуК перевершити своПх попередникiв, а мрiК бодай дорiвнятися Пм, стосуючи тi самi засоби. Сивоок не був таким. Вискочив над усiма з допомогою сили сторонньоП, незбагненноП, цим мiг тiльки роздратувати всiх, з ким ще вчора був однаково непомiтний. А вiн не зауважував цього, вiн був з тими, хто копав землю, тягав камiнь, носив заправу, вiн був з майстрами каменю, плiнфу, дерева, залiза, олова, вiн сам Пздив у пущi до дубогризiв i процюпiв вибирати достатньо великi дуби для брусiв на скренi; працювали на будовi од сонця до сонця, не роблено перерви на свята, нi в недiлю, церква мала бути поставлена в коротки часi, бо ж i храм Соломонiв будувався сiм лiт, i свята Coôiя в Константинополi - п'ять лiт, i Десятинна церква Богородицi в КиКвi - теж не довше. Князевi лишилося тепер одне: ждати завершення будова, i вiн водив iноземних гостей, погладжував бороду, скромно молвив: "Тут покладу камiнь бiлий рiзьблений, а тут - овруцький шифер бузковий i червоний". А таки якби не вiн, то й не було б нiчого. Важить не те, хто будував, хто вистраждав цiлим життям своПм у великiй творчiй й, напрузi цю споруду, важить не талант i не труд, а тiльки те, хто стояв над цим, пiд чиКю рукою все звершилося. Але не повсюди дiставала княжа рука. За свою обдарованi нiсть Сивоок мав платити сам, без нiчиКП пом'очi. Спершу вiн нiчого не помiчав. Поглинутий щоденними клопотами, перебував у такому збудженнi, що не мiг нi Псти як слiд, нi спати, денна втома не брала його, схожий був на гiнця, що несе важливу вiсть про звитягу своПх вiйськ, квапиться, бiжить без перепочинку вдень i вночi через гори й через рiки, бiжить з останнiх сил, не може зупинитися. Люду на будовi було стiльки, що не могли пiдступитися до стiн церкви, вирушали до КиКва в пошуках хлiба й волi тисячi, приходили на будiвництво не тiльки з примусу, а й з бажання, не з побожностi, а в сподiваннi заробiткiв. В самому КиКвi i по той бiк валiв цiлi ночi свiтилися тепер корчемницi, де пропивано деннi заробки, отi нужденнi ногати, виплачуванi землекопам i носiям каменю та плiнфiв; збиралися там люди веселi й зрозпаченi, заливано медом i пивом успiхи й невдачi, за одним столом сiдали робiтники найнижчi i наглядачi, муляри й майстри своКП справи; Сивоок теж iшов туди, не спав ночей, до своКП хижi навiдувався лиш удосвiта; Iсса мовчки дивилася на нього, в ПП великих очах був докiр i невигубний ляк, але вона мовчала, Пй завжди було холодно в цiй дивнiй, незвичнiй землi, навiть у лiтню спеку вона куталася в хутряне корзно; Сивоок щось Пй говорив, приносив Пй ласi шматки з своПх походеньок, розповiдав, наскiльки просунулася церква, був п'яний не так од випитого, як од своКП нетерплячоП радостi, викликаноП будiвництвом. Майже те саме було на островi, коли вiн керував спорудженням монастиря, але там усе здавалося меншим, незвичним, там Iсса мала своК море, перед яким забувалося все на свiтi; Сивоок теж не губився на островi так, як у цьому великому городi, не зникав i не вiддалявся од Iсси, а тут вiн мовби поглинався тiКю невiдомою справою, даленiв, малiв невпинно, i коли добрiдав до хижi, то не вiн мав утiшати Iссу, а Пй самiй ставало його жалко, вона мовчки гладила йому голову, i тiльки вiд тих дотикiв находили на Сивоока короткi хвилi прозрiння, вiн вiдбiгав подумки од свого непосильного для одного чоловiка дiла, лякався огрому звершуваного, вiрнiше ж - задуманого, i плакав пiд тою ласкавою, тихою рукою, пiд поглядом величезних злякано-скорботних очей I сси. А довкола щiльнiше й щiльнiше облягала Сивоока ворожiсть. Не виступала вiдверто, рядилася в шати доброзичливостi, Мiщило став незамiнимим помiчником i найпершим другом так, що поволi вiдсував од Сивоока навiть Гюргiя. Не знав Сивоок, що надмiрнiсть у дружбi виказують, як правило, тодi, коли хочуть зрадити свого друга. Ситник стояв осторонь, вiн не хотiв зчiпатися з княжим будiвничим, хоч i вельми кортiло йому, щось пiдказувало бояриновi, що цей здоровенний, загадковий у своПх здiбностях i в своКму побутi чоловiк - його колишнiй раб, а поступатися своПм Ситник не звик i не вмiв, однак за Сивооком стояв князь, а це був Кдиний чоловiк, якого колишнiй медовар боявся. Сивоок теж вiдчував, що Ситник обкидаК його перевiсищами, йому теж iнодi хотiлося знайти боярина й поговорити з ним око в око, переконатися, що це насправдi той самий медовар з далекого дитинства, але не мав на це часу, найбiльше ж боявся, що повернуться до нього всi спогади, стане перед очi маленька Величка, для якоП добував з такими труднощами синю квiтку в пущi. А де тепер Величка, де синi квiтки? Нема нiчого, все зiнакшене, а про давнК страшно й подумати. Несподiвано в спiлку двох Сивоокових ворогiв устряв третiй, зовсiм стороннiй, здавалося б, не здатний на лихе, окрiм ляпання язиком. Але, як то мовиться, стрiлою попадаКш в одного, а язиком - у тисячу. Часто мова буваК страшнiшою за найгострiшу зброю. Тим третiм був Бурмака, княжий блазень i глумотворець. Не мiг змиритися з тим, що вiдсуваКться вiн далi й далi вiд князя, з особи щонайближчоП стаК чимось мовби зайвим, небажаним. Шукав причин забуття княжого, неласки - i знайти не мiг. Також не мiг дотямкувати своПм куцим розумом, що такi, як вiн, погрiбнi не завжди, що вони мають свiй час, як той чи iнший овоч на споживу. В часи жорстокi, при владi твердiй зникаК мудрiсть, переводяться науки, художества, лишаються тiльки дурнi. Вони завжди плодяться там, де пригнiчуКться воля. Для свободи ж дурнi не потрiбнi. Але Бурмака розмiрковував простiше: раз його вiдсунуто вiд князя, слiд шукати, хто ж посiв його мiсце, хто став наближеним. А хто? Ясно ж: Сивоок з його церквою! Бурмака теж приходив на будову, нахабно лiз повсюди, чiплявся до Сивоока з безглуздими загадками: "А що кругле, а посерединi стовп?" Сам же й розгадував: "Калюжа! Гс-ге-ге!" Згодом, додивившись, а чи за намовою Мiщила, став Пздити иа вiслюку i коло самоП церкви, i в глинищах, де випалювали плiнфи, i на пристанi, звiдки воловоди тягли з лодей камiнь, i серед торжищ, i скрiзь галасував про Сивоока: - Подивiться-но, нiчого чоловiк не робить, а прибуток маК! I не князь, i не боярин, i не купець, i на дудi не грець, а добра призбируК! Всяка птиця своПм носом сита. А що ж бо то за нiс? Сивоок четвертину своКП платнi жертвував на будiвлю,- не помогло, не заткнув пельки Бурмацi. Багато хто став лихим оком споглядати на головного будiвничого. Бо не могли збагнути, як то справдi може таке дiятися, щоб один копав землю i вергав камiнь i мав три ногати за день, а другий одержував би всотеро бiльше лиш за те, що носить голову на в'язах? Хiба голови не однаковi? Може, всерединi й розрiзняються вони мiж собою, але хто ж то може зазирнути в ту середину? До князя те не доходило. Ще не мав Ярослав таких мирних i спокiйних рокiв князювання, к оцi зв'язанi з початком спорудження великого КиКва, вважав те добрим знаменням, часто згадувалася йому нiч, коли двоК принесли в притемнену горницю вилiплену з сяйливого воску церкву, тодi кидав усi своП державнi справи, велiв Ситниковi знайти Сивоока i Гюргiя, заповiдав з ними трапезу на княжiм дворi, а iнодi й сам iшов до них i засiдали де-небудь у корчемницi, князь був без охорони, без прислуги, сидiв простим чоловiком серед будiвничих i художникiв, пив з ними, Пв, похвалявся так само, як i вони, почувався зовсiм молодим, пiднесеним, то були неповторнi ночi. В одну з таких ночей Ситник, неспроможний вiдплатити Си-вооковi, знайшов усе ж таки спосiб виказати свою злiсть. Спершу послав Мiщиловi два бочонки меду, сказавши Бурмацi, щоб той влаштував там добрячу учту, для якоП вiн, Ситник, обiцяК вельми небуденну розвагу. А потiм пiзньою нiччю послав своП;! людей до СивооковоП хижi, тi витягли звiдти силою Iссу, сповиту в корзна, принесли ПП до корчемницi, де шпетив на всю губу Бурмака, витрусили з хутер, i вона стала перед подурiлими вiд пиття чоловiками майже гола, перестрашена, беззахисна в своПй наготi душевнiй i тiлеснiй. - Поговори з нею! - гукнув до Бурмаки Мiщило.- Вона вмiК по-нашому! Така балакуча! - Ану ж скажи! - пiдскочив до Iсси Бурмака й смикнув ПП за руку. Iсса дивилася на нього своПми великими очима й мовчала. - Га-гав! - застрибав навколо неП Бурмака. - Чого ж мовчиш? Сивоок! Iсса затулилася руками. Вона здiйняла руки, мовби молила. ся чи то за себе, чи за Сивоока, якого не бачила тут i не знала, що з ним, а може, молилася й за цих негiдних людей - хто ж то вiдаК? - Скажи: Сивоок! - гукнув Мiщило. - Вода, - прошепотiла Iсса. - Тих-хо! - ревнув Бурмак.- Воно щось жебонить. - Вода, - так само тихо повторила Iсса. - Га-га-га! - заiржав Бурмака.Вiдгадай загадку. А то довге та закаблучене, як собачий хвiст? - Жито, - думаючи про своК, сказала Iсса. - Ге-ге-re! - реготав Бурмака. - Оце дiвка! Ой умру! Тепер смiялися всi. Дивилися на розгублену, нещасну, тоненьку великооку дiвчину, вже не чули, що вона мовить, попустили вiжки своПй п'янiй нестримностi, смiялися, хихотiли, реготали, розмазували по мордах слину й сльози, роздирали роти вiд вуха до вуха, реготали на все горло, до розпуки, до слiз, до шалу, заливалися, качалися, рвали боки, душилися. - Ой лопну! - Здохну! - Перервуся! Чортом з пекла вигецував довкола Iсси Бурмака, бризкав слиною, плкпзався, iржав по-жереб'ячому, а Мiщило крiзь схлипування вiд смiху ревiв з-за столу. - Спитай ще! - Хай скаже! - розтелесовано верещали пияки. - Про воду! - Про жито! - Ха-ха-ха! - Го-го-го! I те нещасне, затуркане, знетямлене створiння здобулося врештi на вiдчайдушнiсть, з коротким болiсним зойком-стогоном Iсса вiдштовхнула розрепетованого блазня, в один пострпб дiсталася до дверей i мовчки побiгла по темнiй вузькiй вуличцi, розлякуючи нiчних сторожiв з дерев'яними калаталами i випадкових перехожих. I хоч здавалося, що бiжить наослiп, не розбираючи шляху, все ж Iсса якось мовби пiвсвiдомо прямувала до того мiсця на городському валу, звiдки любила дивитися на вiльнi зливиська днiпровських i деснянських вод, i чи то хто постерiг ПП вже на валу, чи здогадався хто про ПП страшний намiр, чи знайшлася з-помiж Мiщилових прихвоснiв ще не цiлком затемнена душа, чи вуличний сторож то був, чи просто якийсь випадковий чоловiк, але появився невiдомий там, де князь Ярослав учтував з Сивооком, ГюргiКм i Пхнiм товариством, i гукнув до Сивоока: - Гей, там твоя агарянка збiгла! Сивоок, не розпитуючи далi, метнувся до дверей, а за ним, перепросивши князя за таку не зовсiм гречну перерву в учтi, кинувся Гюргiй, якому вчулося щось аж надто тривожне й лихе не так у тому покликовi, як у несамовитому вистрибовi Сивооковiм з-за столу. I як птахам у Пхнiх одвiчних мандрах у теплi краП й назад щоразу сама собою вiдкриваКться потрiбна дорога, так i людинi, мабуть, не знати, як i звiдки стаК вiдомим шлях до найтяжноП ПП втрати, назначуКться непостережно, Сивоок побiг тими самими вулицями, що ними за мить перед тим пролетiла Iсса, вiн доскочив до валу й видобувся нагору в один мах, вiн рвонувся до самого краю, до чорноП нiчноП прiрви, в якiй десь глн-боко-глибоко шумiли дерева i йшов болiсний згук, так нiби впало, провалилося туди все живуще на свiтi. Гюргiй набiг саме вчасно, щоб устигнути вхопити Сивоока, який би так i шелеснув у чорнi пошуми завалля, вiн мiцно вхопив товариша, смикнув до себе, вiдтяг од прiрви, мовчки попхав ще далi вiд небезпечного мiсця, а Сивоок так само в мовчазнiй затятостi вирвався i знов був стрибнув туди, до прiрви, але тут Гюргiй нарештi збагнув усю небезпеку того, що може вiдбутися, й устиг крикнути: - Стрибай, дурило! Я - за тобою! Тiльки це зупинило Сивоока. Свiт був не тiльки там, унизу, - вiн лишався ще й тут, за спиною, треба було тiльки обернутися до нього, i Сивоок обернувся до Гюргiя, похнюплено, безсило став, спитав понуро: - За що вони ПП так? Гюргiй мовчки обiйняв Сивоока за плечi, повiв його з валу вниз, обережно пройшов з ним через торговище, поминув темнi двори боярськi й купецькi, вийшли на поле, де серед камiння, дерева, плiнфiв, серед розритоП землi, серед будiвельного мотлоху, серед возiв, пiд якими спали люди, серед пирхання коней i зiтхання волiв, якi жували в пiтьмi свою жуйку, здiймалися до киПвського неба ще не довершенi стiни химерноП, дивноП споруди. - Бачиш? - гаряче прошепотiв Гюргiй. Сивоок мовчав. - Вони такого не можуть! - палко мовив Гюргiй.- Нiхто не може. Тiльки ти! А вони, як голоднi шакали, рвуть у тебе, що можуть! Сивоок стояв наче скам'янiлий. - Прокляття, прокляття Пм усiм нездарним, заздрiсним, нiкчемним! - вигукнув Гюргiй, i голос його вiдбився вiд стiн i загримiв над усiма будiвельними стiйбищами, луна перекидала грiзне слово з долонi на долоню, смакувала ним: - Прокляття... кляття... яття... яття! - Да розверзнуться небеса й поразять Пх громами й блискавицями! - шаленiв Гюргiй, сподiваючись вирвати свого товари' ша з тяжкого зацiпенiння обвалами слiв, що кидав Пх на причаКних десь злочинцiв.- Хай прокляне Пх всяк входящий i виходящий! Хай буде проклятий харч Пхнiй, i все добро ПхнК, I пси, якi Пх охороняють, i пiвнi, що спiвають для них! Хай буде проклят Пхнiй рiд до останнього колiна, хай не поможе Пм молитва, хай не зiйде на них благословення! Хай буде прокляте мiсце, де вони тепер, i всяке, куди перейдуть або переПдуть! Хай переслiдують Пх прокляття вдень i вночi, повсякчасно, нинi й прiсно, Пдять вони чи перетравлюють Пжу, бадьоряться чи сплять, стоять чи сидять, говорять чи мовчать! Прокляття Пхнiй плотi вiд тiм'я до нiгтiв на ногах, хай поглухнуть, i послiпнуть, i стануть без'язикими вони всi, прокляття Пм однинi й вовiк-вiкiв до другого пришестя, Пм, трнжди нiкчемним, мерзким i гидким! Амiнь! Сивоок не змiнив своКП постави. Якби ж то можна благословенням або прокляттям повернути чиКсь втрачене життя! Але не поможе, нiчого не поможе. Та Гюргiй, одвiвши трохи душу в словах, теж розумiв, що товаришевi його не полегшало аж нiскiльки, але не такий чоловiк був iверiКць, щоб складати без-радно руки, вiн знов пiдскочив до Сивоока, обгорнув його мiцно за плечi рукою, зрушив з мiсця, повiв уперед, до самих стiн будованоП церкви, знайшов там у темрявi сходини, по яких можна було забратися вгору, на самий верх хвилястих апсид, попровадив туди збайдужiлого й змертвiлого, здавалося, навiки Сивоока, i, коли стали на широкiй стiнi посеред духмяностi лiтньоП ночi, коли вдарив Пм у розпашiлi обличчя свiжий вiтер з-над Днiпра i з позакиПвських борiв i пущ, Гюргiй рвонув з-за пояса невеличкий бурдючок, у якому, за звичаКм своКП землi, завжди носив вино, приклав трубку Сивооковi до уст, крикнув: - Пий! Тiльки жалюгiднi душi можуть думати, що спинять тебе, Сивоок! Пий, щоб ти став понад усiма, щоб потопив нездар! Сивоок через силу ворухнув язиком, зробив ковток, вино було запахуще й палюче, прокотилося по його нутрощах, мов клубок веселого вогню, тiло його стрепенулося, поволi повертаючись до життя, свiдомiсть ще була потьмарена, але вже пробивалася до неП напiвдумка про те, що велика справа, яку вiн затiяв, перевершуК все: i бiль, i горе, i нещастя. - Пий! - кричав Гюргiй.- Пий, i хай з тобою буде сила наших предкiв-твоПх i моПх! Хай буде вогонь i пристрасть! Вино з бурдюка мало в собi полинну гiркiсть степу й пронизливу прозорiсть гiр, дзвенiння сонця озивалось в ньому й лилося просто в кров чоловiковi, Сивоок потягнув ще доброго ковтка, обiперся плечем об Гюргiя, мiцнiше утвердився на стiнi. - Брате, - сказав до Гюргiя i повторив: - Брате! Той обiйняв Сивоока, тернувся об його бороду своКю iверiйською борiдкою. - Дорогий, - промовив розчулено, - все ж таки життя - це найбiльша розкiш! Пий! Так, - думалося Сивооковi, - життя прекрасне. Треба це розумiти навiть тодi, коли здаКться, що все втратив. 1966 РIК ВАКАЦIЏ. ЗАХIДНА НIМЕЧИНА Вибрали ми свiдкiв i добре вибрали, до лиха! П. Пiкассо До Мадбурга вони не поПхали. Зате мали вiд Вассеркампфа ще одну iсторiйку. Цього разу - про лебедiв. Дiялося те на одному з островiв Пiвнiчного моря. Там, у прибережнiй смузi, безлiч островiв бiльших i менших, в давнину населенi вони були фрiзами, людьми стихiП, суворими рибалками й море-ходами, якi мали душi вразливi на красу природи i ПП чуда. Тепер там поселяКться багато з тих, хто прагне душевного спокою, хто волiК змiняти нiкчемну метушняву свiту на тихi роздуми, на самотню бесiду з природою i вищими силами. Може, живе на тих островах особливий "дух мiсця", полишений ще стародавнiми фрiзами, i той дух успадковуКться новими мешканцями, i вони, як нiколи до того в своКму життi, притуляються серцем до живого буття в його первiсних проявах. Такий вступ до цiКП iсторiП. - Ну, ось. На такому невеличкому острiвцевi, в ще меншому селищi сховалося вiд тривог свiту подружжя лiтнiх людей. Пх можна б назвати емеритами, тобто людьми на пенсiП, а можна й - егемiтами, тобто ченцями-самiтниками. Гра слiв, а суть не змiнюКться. Будемо вiдвертими: чоловiк був ветеран вiйни. Втратив на фронтi руку. Не пiд Москвою й не пiд Сталiнградом, хай вас це не бентежить, чоловiк взагалi на Схiдному фронтi не був, бо його поранено ще в сороковому роцi пiд Дюнкерком. Уявiть собi: там були пораненi також i серед нiмцiв, навiть убитi були також, але не про це мова. Отож заслужений ветеран, маючи невеличку пенсiю вiд федерального уряду i вiдповiдно заощадивши, як це вмiК робити кожен порядний нiмець, спромiгся купити собi на маленькому островi маленький домочок i замешкав там з дружиною. ДвоК лiтнiх людей, зв'язаних зi свiтом тiльки, так би мовити, загальною екзистенцiКю та ще поштовим вiдомством, яке щомiсяця надсилало Пм невеличку грошову суму. Маючи безлiч вiльного часу, подружжя вирiшило вивчити острiв, для чого ними розроблено було вiдповiднi маршрути для мандрiвок, i отак вони й перемiрювали острiвець власними ногами. Коли ми кажемо "малий острiв", то висловлюКмося суто географiчно. Бо малий вiн вважався порiвняно до материкiв, до островiв великих, до архiпелагiв, малим видавався для швидкохiдних лайнерiв, якi пропливали повз нього на Берген, Лондон чи Антверпен: зовсiм як макове зернятко був такий острiв для реактивних лiтакiв, бо при надзвуковiй швидкостi такий клапоть землi просто не попадаК в поле зору, на нього вiдводиться навiть не секунда в часовому обрахунку, а тiльки доля секунди, час занадто малий, щоб людське око встигло вiднотувати все довкола з вичерпною повнотою. Але для двох лiтнiх людей, якi живуть на такому окрайцевi землi, для людей, що не мають нi автомобiля, нi мотоцикла, а велосипед мають лиш один на двох, отож коли хочуть вирушити в майдри вдвох, то можуть це зробити лише пiшки,- для таких Двох людей поняття "малий острiв" набуваК значення трохи iнакшого, анiж для тих, хто живе на материку серед неосяжних просторiв. Для цих двох людей маленький острiв був по-своКму землею великою, майже неосяжною, вiн приховував безлiч таКмниць, на ньому знаходили вони новi й новi потаКмнi куточки: озерця, згiрки, бугри, дерева, квiтки, струмки, несподiванi злами берега, об якi з особливим шумом розбиваються морськi хвилi. Якщо подумати, то в найобмеженiшому просторi при вiдповiдному настроП й бажаннi людина завжди може знайти безлiч несподiваних вiдкриттiв, завдяки чому той простiр набуде для неП якостей безмежностi. З-помiж вiдкриттiв, зроблених подружжям на острiвцi, було невеличке озеро, неглибоке, тихе, i нiчого в тому озерi й не було б цiкавого; якби не застали нашi мандрiвники одного разу там двох бiлих лебедiв. Була вже осiнь - час, коли птахи з цих суворих пiвнiчних краПв перелiтають на пiвдень у пошуках тепла й харчу, давно вже мали б, здаКться, податися в вирiй .i лебедi, але щось Пх затримало тут; може, вподобали вони той острiв так само, як цi двоК осамотнених людей, може, й у лебединих душах народився сентимент до забутого всiма шматка землi посеред сiрих холодних хвиль Нiмецького моря, - хоч як там було, а мiж птахами й людьми щось виникло спiльне, якась мовби iскра приязнi поКднала Пх умить, жiнка вiдразу вирiшила, що птахи голоднi, що Пх треба нагодувати, вона розкришила своП бутерброди, кинула крихти в воду, однак лебедi не хотiли вiрити людям, вони вiдпливали подалi вiд берега, сторожко видовжували шиП, готовi були щомитi розпростати крила й знятися в лiт. Так i пiшли того дня люди додому, не досягнувши з лебедями порозумiння. Та коли з'явилися коло озера на ранок, лебедi, виявилося, не полетiли, вони нiби ждали людей, щоправда, трималися подалi вiд берега й цього разу, але вже не так сторожко позирали на своПх учорашнiх знайомих i навiть виявили намiр взяти пропонований харч, щоправда, обмежилися тiльки намiром. Найдивнiше, однак, було попереду! Лебедi лишалися на озерi й далi. Вони не летiли на пiвдень, пропущено вже, здаКться, було всi строки, наставали холоди, снувалися густi холоднi тумани над островом i морем, почалися шторми, а лебедi плавали собi по озеру, трохи смiливiше пiдпливали до людей, почали вже приймати вiд них Пжу, зароджувалася дружба мiж людьми й птахами. За зиму дружба стала справжньою, тепер життя для емери-тiв набуло значимостi, воно виповнилося турботами, з материка виписано було всi можливi книги про лебедiв, жiнка й чоловiк готували для птахiв харч так само, як батьки готують Пжу для дiтей; лебедi належно цiнували людську турботливiсть, вони стали майже ручними, за зиму вони погладшали, наросло на них нове пiр'я, вони помiтно погарнiшали, стали такими прекрасно величними, що навряд чи й могли б стати пiсля довгих перельотiв на пiвдень та знов назад у краП лiтнiх гнiздувань. На лiто лебедi теж не покинули озерця, навпаки, вони принадили до себе ще одну пару, а пiд осiнь на озерi вже зiбралося кiлька лебединих пар, i для подружжя настала зима вже й геть клопiтлива. Харч лебедям довелося возити велосипедом, чiпляючи до нього спецiального вiзка, кожному лебедю давано кличку, чоловiк i жiнка розмовляли з птахами, i тi Пх слухали, грацiозно вихиляючи шиП, на весну частина лебедiв подалася десь на iншi острови й озера, однак восени Пх ще побiльшало на озерi, здавалося, що лебедi з цiлого моря мають намiр поселитися на зиму тут, щоб не летiти свiт за очi, Пм подобалося тут, було ситнiше й лiпше, анiж у далеких краях вiковiчних мандрiв; чоловiк i жiнка тепер не мали нi спочинку, нi бодай хвилинки вiльного часу, вдень i вночi вони працювали на своПх лебедiв, вони вiддавали птахам усе, що могли й що мали, але настав такий день, коли люди раптом змушенi були визнати перед самими собою, що вже нiчого не мають, що вiддали птахам усе, витратили всi заощадження, продали все, що могли продати, взяли кредит наперед пiд свою пенсiю, але однаково не вистачило й того кредиту, в майбутньому тепер людей не ждало нiчого, окрiм голоду й безнадiП; але вони за себе не лякалися - Пм страшно було подумати, що станеться з птахами, якi довiрилися людям, а тепер повиннi будуть тяжко поплатитися за своК довiр'я. Тодi чоловiк згадав, що десь на материку в нього повинно бути кiлька камрадiв з часiв вiйни, старих, добрих солдатiв з чутливими душами, вiн написав Пм; не всi одержали тi листи, бо вже декого не було й на свiтi, але хтось там переправив того листа до якоПсь газети, на острiв прискочив репортер, газета миттю пiдняла кампанiю, за тиждень було створено добровiльне товариство на захист пiвнiчноморських лебедiв, посипалися пожертви на утримання птахiв, найбiднiшi посилали кiлька своПх марок чи пфенiгiв. Бо лебедi не повиннi втрачати вiру в людей, i то - добру вiру! Ось така iсторiя. - Ну, гаразд, - сказав Борис Отава, - але гер Вассеркампф, здаКться, обiцяв нам, що ще сьогоднi ми поПдемо до Марбурга? - Ви нам обiцяли, - нагадав з свого боку й третiй секретар посольства. - Панове, не хвилюйтеся, все буде, сподiваюся, гаразд, хоча, не стану приховувати, виникають деякi комплiкацiП, але це вже стосуКться роботи нашого управлiння, тому, гадаю, лiпше завчасу вас не турбувати - нетва? - ПриКмно довiдуватися про людей, що стають на захист птахiв,- Борис щосили намагався погамувати iронiю,- але хотiлося б сподiватися, що з не меншим спiвчуттям поставляться вашi спiввiтчизники до тих, хто стаК на захист iсторiП? Тому наа трохи дивуК ваша нерiшучiсть, гер Вассеркампф. Адже все так просто. Дуже важливий стародавнiй документ, який належить нашому народовi, пiд час вiйни злочинницьки був вивезений з КиКва i зараз перебуваК в Марбурзi. - Це ще не доведено,- швидко докинув Вассеркампф^ - У всякому випадку, в Марбурзi е чоловiк, який знаК, де П в чиПх руках 'гой документ, чоловiк, який, очевидно, багато в чому завинив перед моПм народом, перед моПм мiстом, перед... Я не буду продовжувати, бо ще не маю доказiв щодо Оссендорфера i про старовинний пергамен з часiв КиПвськоП Русi, змiст якого професоровi Оссендорферу вiдомий, вiдомо й вам про це, ви маКте науковий журнал з публiкацiКю професора Оссендор-фера, маКте нашi пiдтвердження про те, що пергамен до вiйни зберiгався в КиПвському iнститутi. - До речi, майпе герен, в Марбурзi вчився свого часу ваш великий поет Пастернак, - посмiхнувся Вассеркампф. - А ще давнiше - Лютер, а також Ломоносов I брати Грiмм,- так само значимо всмiхнувся й Борис,- а зараз там нас чекаК таКмниця киПвського пергамену, який протривав, по-при всi свiтовi подiП, дев'ятсот двадцять дев'ять рокiв, а от тепер не може бути повернений до рук справжнiх господарiв тiль' ки через... - Перепрошую, - швидко мовив Вассеркампф, - але я нагадаю вам, майне герен, що iснував пергамен ще давнiший, i там теж iшлося про КиПвську Русь, про самий КиПв, про ваших князiв. Вассеркампф вхопив з столу завчасно приготовану картку паперу, став швидко читати, по спромозi намагаючись надати голосовi урочистоП риторичностi: "Тим часом Ярослав зайняв силою один город, що належав його братовi, й упровадив усiх мешканцiв. Зате надзвичайно могутнК мiсто КиПв з намови Болеслава стало жертвою впертих атак з боку печенiгiв i великi понесло втрати внаслiдок великих пожеж, його мешканцi боронилися, однак небавом вiдчинили брами перед нездоланними чужинцями. Покинутий своПм влад-цею, який утiк, КиПв прийняв у день 14 серпня Болеслава, а також вигнаного давно тому князя Святополка, який заволодiй усiм тим краКм, використовуючи страх перед нашими. Коли вступали до мiста, тамтешнiй архiКпископ повiтав Пх урочисто релiквiями святих, а також iншими рiзноманiтними коштовностями з храму святоП СофiП, який згорiв торiк унаслiдок нещасного випадку. Були тут присутнi: мачуха згадуваного князя, його жона, а також дев'ять його сестер, одну з яких, вiддавна вибрану для себе, той старий розпусник Болеслав упровадип безсоромно, забуваючи про свою шлюбну дружину. Водночас офiровано йому незлiченну кiлькiсть грошей, з яких велику частину роздiлив помiж своПх спiльникiв i улюбленцiв, певну частину вiдiслав до вiтчизни. Помiж пiдкрiплень, якi були в згадуваного князя, налiчувалося вiд нас триста, вiд венгрiв п'ятсот, вiд печенiгiв, врештi, тисяча людей. Всiх тих людей одiслав тамтешнiй владця додому, коли змiг ствердити з радiстю, як мешканцi краю горнуться до нього i свою вiрнiсть йому виявляють. В тiм великiм мiстi, яке К столицею тоП держави, налiчуКться понад чотириста церков i вiсiм ринкiв, кiлькiсть же мешканцiв не надаКться до лiку. Нехай бог всемогутнiй буде посередником у всiх справах i вкаже ласкаво, що йому до вподоби, а нам користь принести може". - Ви впiзнаКте, професоре, цей текст - нетва? Це картка Thietmari Merseburgensis Episcop Chronicon - з хронiки Тiтмара Мерзебурзького, нiмецького Кпископа, який у тисяча вiсiмнадцятому роцi був у вашому КиКвi разом з польським князем Болеславом - нетва? Ви не назвете його завойовником - нетва? -Нi, ми називаКмо Тiтмара очевидцем, - сказав спокiйно Борис,- один з найдавнiших очевидцiв, який лишив нам опис КиКва без пiзнiших виправлень, дописувань i вигадок, як то, на жаль, спостерiгаКться в лiтописах i в iсторичних творах. - Прекрасно! - вигукнув, схоплюючись з стiльця Вассеркампф.- Ви не заперечуКте цiнностi й важливостi роботи Мерзебурзького Кпископа ТiтмараП Ця книга перетривала дев'ятсот тридцять сiм рокiв. Сто дев'яносто двi картки благого пергамену. Не один аркушик, а сто дев'яносто дваП Це була власнiсть СаксонськоП бiблiотеки в Дрезденi, i цi сто дев'яносто два аркушi пергамену, який перетривав дев'ятсот тридцять сiм рокiв, згорiли в травнi сорок п'ятого року разом з Саксонською бiблiотекою, разом з Дрезденом, внаслiдок, як сказав би сам Тiтмар, великого бомбардування американськоП авiацiП. Нетва? - Ви це повiдомляКте нам таким тоном, - не стримався Борис, - як наче хочете сказати, що ми повиннi дякувати за врятування нашого пергамену, бодай того одного аркушика, який я оце розшукую. - Можливо, навiть так, - знизав плечима Вассеркампф, - все можливо, якщо подумати. Я вам уже казав про вашого художника. Уявiть собi: його викотили з вагона, вiн замерз на грудку. Вийшло так, що цiлодобово мiсто бомбили американцi, люди вимушенi були сидiти в сховищах, а на станцiП в цей час стояв ешелон з полоненими. Був великий мороз, дехто з полонених, маючи не досить теплий одяг, страждав од холоду, хоч i вiдомо, що руськi досить звичнi до холоднечi, дехто ж i зовсiм замерз на смерть. Довелося вивiльняти вiд них вагони, для цього мобiлiзовано було населення, тобто старих i жiнок, жiнки викочували замерзлих з вагонiв, i ось у одного замерзлого на грудку одна нiмецька жiнка цiлком випадково забачила рiжок якогось паперу на грудях, вона розстебнула на мертвому одяг, дiстала той папiр i вiдразу впiзнала в ньому диплом ФлорентiйськоП академiП мистецтв, бо такий самий диплом мав i ПП чоловiк, якого забрано на Схiдний фронт в сапернi частини i де вiн загинув. Жiнка припала вухом до грудей руського i почула, що в того ще б'Кться серце. Воно билося ледь чутно, життя трималося, як кажуть, на волосинцi в цьому тiлi, але жiнка вирiшила втримати те життя! Вона вкрала, буквально вкрала замерзлого полоненого, завезла до себе додому, повернула його до життя, таКмно вiд сусiдiв переховувала художника в себе в помешканнi до самого кiнця вiйни. Потiм вiн повернувся до себе додому. - Важче було б 'полiчити й розповiсти про тих, хто не повернувся й нiколи не повернеться, - сказав Борис. - Ми намагаКмося повернути все, - урочисто заявив Вассеркампф, - i сподiваюся, що нiкому не даКмо пiдстав сумнiватися в нiмецькiй чесностi. Мiг би навести вам приклад, що стосуКться iсторичних документiв. Йдеться про "Кодекс СупраслiКнсiс", просто кажучи Супрасльський кодекс, який був перед вiйною власнiстю ВаршавськоП державноП бiблiотеки. Гер професор чув про цей кодекс - нетва? - Це моя спецiальнiсть, - потвердив Отава. - I гер професор знаК, яку цiннiсть маК кодекс. Десяте, а може, й дев'яте столiття. Писано кирилицею, може, десь у Пiдкарпаттi, тобто на територiП сучасноП УкраПни. Двадцять чотири менаеум, тобто житiй святих, гомiлiП, приписуванi Iвановi Хрестителю, Њпiфанiю Кiпрському i патрiарху Фотiю. Рукопис той був врятований кимось з наших солдатiв пiд час пожежi Варшави в сорок четвертому роцi, iнакше б його спiткала така сама доля, як хронiку Тiтмара. - I щоб врятувати той рукопис, довелося висадити в повiтря аж цiлу Варшаву! - ядовито докинув Борис. Вассеркампф удав, що не зауважив сарказму професорового, вiн цiлком був захоплений своКю оповiддю. - Але американцi, займаючи нашi мiста, на жаль, не завжди були перебiрливi в засобах, iнодi вдавалися й до найпри-мiтивнiшого грабунку, так Супрасльський кодекс опинився аж США i нещодавно з'явився на одному з аукцiонiв i був проданий за великi грошi. Добре, що знайшлися поряднi люди з американськоП фiрми, яка iмпортуК з Польщi продовольчi товари. бони викупили кодекс i подарували його польському народу. Це було благородно - нетва? - А все ж таки, гер Вассеркампф,- сказав до того мовчазний Валерiй,коли ми поПдемо до Марбурга? Питаю вас цiлком офiцiально. - Завтра, - швидко вiдповiв Вассеркампф,сподiваюся, що завтра ми зможемо поПхати, попри деякi комплiкацiП. Але ще йюгоднi я спробую все влаштувати... На завтра Вассеркампфа взагалi не виявилося в управлiннi. Вiн зник i з'явився лиш через день, вiдразу ж зателефонував до посольства, запросив до себе Валерiя з професором, зустрiв Пх так само радiсно, як перед тим, був наче помолодiлий, пiднесений, нiби той чиновник, що одержав щойно орден. - Ви впiзнаКте мене, майне герен? - гукнув вiн назустрiч своПм вiдвiдувачам.- Ставлю п'ять марок, що ви мене не впiзнаКте - нетва? Я витратив учора цiлий день, але то не був марно витрачений день. Ви можете вгадати, де я був? - У Марбурзi, - не роздумуючи, сказав Отава. - ПомиляКтесь, гер професор, глибоко помиляКтесь, - заляскав у долонi радник, - не в Марбурзi й не деiнде, а тiльки в Кельнi, у славетному салонi Гейнца Кретена. Ви не чули про нашого Кретена? Але ж як можна? Вiн двiчi завойовував свiтову першiсть серед перукарiв: у Брайтон! й у Вiднi. На всесвiтнiй виставцi в Брюсселi вiн здобув "Гран прi" для ФедеративноП республiки. Що стосуКться мене, то я був клiКнтом Гейнца Кретена ще тодi, як вiн працював помiчником перукаря в Клетенберзi. Ось уже впродовж багатьох рокiв пунктуально через кожнi два тижнi я вiдвiдую Гейнцiв салон. До нього тепер Пдуть чоловiки з цiлоП Њвропи. Лiтаками, поПздами, машинами. З IталiП, ГрецiП, ФранцiП, ШвейцарiП, ЮгославiП, АвстрiП. Про Нiмеччину вже й не кажу. Гейнц Кретен виробив спецiальну косметику для чоловiкiв: пiдстригання волосся, масаж обличчя, манiкюр. Кожен повинен показувати публiцi завжди те саме обличчя, кожен намагаКться усталити свою особистiсть, виробити якийсь еталон зовнiшнього вигляду для себе. Про мене повиннi казати: "Ось державний радник Вассеркампф". Та сама зачiска, той самий колiр обличчя, та сама форма нiгтiв. Для нас це маК колосальну вагу. Люди Сходу не надають цьому значення. Там величезнi простори. Нема тiсняви, як на Заходi. Людина до людини не придивляКться так уважно, як у нас. Бо, зрештою, нема нiчого гiршого, нiж людська бридота. Ми намагаКмося замаскувати Пх. Моди, зачiски, парфуми... Хоч коли розiбратися, то чи важать у iсторiП немитi ноги або неголена борода - нетва? - В iсторiП найперше важить чисте сумлiння. Та й не тiльки в iсторiП, - Борис насилу стримувався. Вiн нiколи не мав таланту до полемiки, обмежувався в гострих розмовах ущипливими зауваженнями, та, на жаль, не всi однаково до цього ставилися. На Вассеркампфа, скажiмо, жодна заувага не дiяла. Вiн струшувався вiд них, мов гусак од води, й правив своК. Це був докiнчений тип бюрократа новiтньоП формацiП, який найпростiшу справу вмiв, видно, поховати пiд нагромадженням слiв. Сипав слова межи очi, мов полову, жбурляв Пх на вас, горнув, витрушував. - До речi, - гукнув Вассеркампф, не почувши слiв Отави, - в Кельнi ж менi розповiли просто колосальну iсторiю! Про ластiвку. Ластiвка забула полетiти в вкрiй. Осiнь, холоднеча, а ластiвка - ще в Кельнi, ПП ловило все мiсто. Сам бургомiстр... - Послухайте, гер Вассеркампф, - пiдвiвся Валерiй, який вирiшив, що вже край усiм дипломатичним витримкам i очiкуванням, але Вассеркампф теж схопився, пiдбiг до нього, лiз просто в обличчя. - ЏП вiдвезли спецiальним лiтаком до Неаполя! Ластiвку - лiтаком. - Я вже читав про це в газетах,- посмiхнувся Валерiй,- кiлька рокiв тому. ЗдаКться, це сталося в Хельсiнкi... - Повторилося! - вигукнув Вассеркампф. - Повторилося в нашому Кельнi! - А як же все-таки Марбург? - не слухаючи його, поспитав Валерiй. - Марбург буде, - пообiцяв миттю Вассеркампф. - Ми чуКмо це вже кiлька днiв, але...- Борис намагався подати знак ВалерiКвi, щоб той штурмував до кiнця. - Нам здаКться, що ви не досить активно сприяКте в нашiй справi, гер Вассеркампф, - сухо мовив секретар посольства, - i тому хоч менi цього й не хотiлося, але я вимушений буду... Нам доведеться, мабуть, звернутися за пiдтримкою до мiнiстерiаль-директора Хазе... Поки що до мiнiстерiаль-директора, а там, може, й вище... - Гер секретар жартуК, - вдавано засмiявся Вассеркампф, - бо хто ж не знаК афоризму про те, що чиновники як книжки на бiблiотечних полицях: чим вище поставленi, тим рiдше до чогось надаються. Раз ви звернулися до державного радника Вассеркампфа, то вже покладiться на нього до кiнця. Бо якщо вам не поможе державний радник Вассеркампф, то вам не поможе нiхто. Нетва? Як каже фрау Бурке, коли я раз на тиждень приходжу до неП скуштувати якогось сиру: "Якщо ви не з'Псте справжнього сиру в фрау Бурке, то ви не з'Псте його нiде!" П'ятнадцять сирiв на саму лиш закуску! I до них вина: мiскаде, сансер або кенсi! У фрау Бурке ви завжди знайдете справжнi французькi вина i справжнi французькi сири. Якщо любите вино рожеве, то неодмiнно дiстанете до нього лукулл або осляче вухо, якщо вам смакуК божоле чи iншi чорнi вина, то фрау Бурке запропонуК вам сири мiцнi: мiнстери, лiваролi, шатонеф дi пап. Або ж уявiть собi: суп з сиру, бiфштекс з сиру, салат з сиру по рецепту з Берна, яйце в пармезанi... - То як же з Марбургом? - перебив Валерiй. - При цьому фрау Бурке не забуде попередити вас, щоб ви вдома в себе нiколи не ставили сир у холодильник. Бо сир на льоду губить свiй нерв! - Ми скористаКмося з поради фрау Бурке, - вже не приховував насмiшкуватостi в тонi Борис, - але нас передовсiм цiкавить Марбург. Вже коли ви так щедро виповiдаКте нам рiзноманiтнi iсторiП, то я мiг би вам навзамiн нагадати одну лiтературну iсторiйку. Зовсiм коротеньку. З Чехова. В нього десь е Поденник наглядача звiринця. Сторож писав так: "Понедiлок. Приходили офiцери. Дратували звiрiв. Вiвторок. Приходили студенти. Дратували звiрiв. Середа. Приходили офiцери. Дратували звiрiв. Четвер. Приходили студенти. Дратували звiрiв. П'ятниця. Приходили офiцери..." - I знов дратували звiрiв - нетва? - Вассеркампф смiявся охоче й щиро.- Прекрасна iсторiя, гер професор. Як часто не знаКмо, що серед нас розумний чоловiк, бо слухаКмо дурнiв,- рйетва? Я, здаКться, вловив ваш натяк... - Зрозумiйте, що я приПхав сюди не для натякiв i не для |iсторiй... В даному випадку ми офiцiйнi особи, кожен з