нас вiд-В^стоюе iнтереси своКП держави,
чому свiдченням - присутнiсть тут працiвника нашого посольства, та  й  ви,
гер  Вассеркампф,  приймаКте  нас  не  в  себе  вдома,  а   в   державному
примiщеннi... Але ось тиждень ми повторюКмо вам про  Марбург,  а  ви...  -
Майне  герен,  -  додивляючись  до  годинника  на  руцi,  перервав  Бориса
Вассеркампф, - майне  герен,  я  можу  вам,  нарештi,  ^повiдомити  цiлком
офiцiально i з усiКю вiдповiдальнiстю, що...- вiн  пiдняв  пальця,  виждав
паузу,  мовив  далi  майже  урочисто,-  потреба  в  поПздцi  до   Марбурга
вiдпадаК...
   - Як то? - здивувався Валерiй. - Пояснiть, будь ласка.
   - Ми не поПдемо до Марбурга, бо...- Вассеркампф  знов  витримав  паузу,
вiн грав, мов досвiдчений актор, свою роль до кiнця, -  бо,  майне  герен,
якраз у цю хвилину приземлився лiтак з Вiдня, i цим лiтаком... цим лiтаком
прилетiв професор Оссендорфер...
   - Ага, то ми побачимося з Оссендорфером тут? - спитав Борис.
   Якби Вассеркампф просто вiдповiв на це запитання,  то  вiн  би  не  був
Вассеркампфом. Втратити таку блискучу нагоду поговорити цього разу вже  не
на теми стороннi, а по сутi справив Нiколи!
   - Професор Оссендорфер не  зупинився  перед  тим,  щоб  перервати  своП
вакацiП, якi вiн проводив на березi Адрiатики в Монтенегро, курорт  Будва,
готель "Авала", люксусовий номер з лоджiКю в бiк моря.
   - Коли ми з ним зустрiнемося? - знову спитав Борис.
   - Але професор Оссендорфер розумiв, що без його  присутностi  неможливо
буде розв'язати цю справу, водночас вiн, попри всю його гуманнiсть, не мiг
також полишити цю справу з минулого божому суду, тобто забуттю,  i  прибув
сюди.  Щоб  скласти  в  державного  прокурора  Штуммеля  оскарження  проти
професора Отави...
   - Який не дав професоровi Оссендорферу докупатися в Ад-рiатичному морi?
- в'Пдливо докинув Борис.
   - На жаль, майне герен, iдеться про важливiше. Професор Оссендорфер маК
намiр оскаржити вас, професоре Отава, в тому, що ви взимку  сорок  другого
року в КиКвi брали пряму участь в убивствi  видатного  нiмецького  вченого
професора Адальберта Шнурре.
   Вассеркампф схрестив на грудях руки, вiдiйшов за свiй столик, примружив
очi, задер трохи голову, втiшався ефектом од своПх слiв.
   - Що ж, - сказав Борис, -  з  свого  боку  дякую  вам,  пане  державний
радник, за те, що ви помогли нам зiдентифiкувати особу Оссендорфера. Тепер
я твердо знаю, ще й не бачивши його, що професор Оссендорфер - це колишнiй
денщик штурм-банфюрера Шнурре, а також асистент професора Шнурре. I що  це
саме вiн був в окупованому гiтлерiвськими вiйськами КиКвi. I що  саме  вiн
разом з штурмбанфюрером Шнурре i спецiальною командою грабував культурнi й
iсторичнi цiнностi КиКва. I що саме вiн убив вiдомого радянського  вченого
професора Гордiя Отаву.
   - Ще сьогоднi проти вас, гер  професор,  буде  складено  оскарження,  -
нагадав Вассеркампф.
   - Цим оскарженням Оссендорфер виказав самого себе, i' з свого  боку  ми
ставитимемо питання про те, щоб його  судили  як  вiйськового  злочинця  й
грабiжника, - сказав Борис. - Ваше ж управлiння по вiдшкодуваннях допоможе
нам повернути важливий iсторичний документ, який переховуК десь вiйськовий
злочинець Оссендорфер. Бажаю вам успiху, пане державний  радник.  -  Отава
вклонився, пiшов до дверей.
   Валерiй затримався тiльки на мить.
   Наше посольство  дiятиме  через  офiцiйнi  канали,-  сказав  вiн  трохи
розгубленому чиновнику, - даруйте за турботи, пане державний радник.
   - Але ж, майне герен! - встигнув вигукнути навздогiн Вассеркампф.  -  Я
не все... - Автоматичнi дверi нечутно зачинилися за вiдвiдувачами.
   РIК 1032
   КИЏВ
   Аще бо поищещги в книгах мудрости прилежно, то обрящещши  велику  ползу
души своей.
   Лiтопис Нестора
   Собор стояв посеред  снiгiв  у  холоднiй  бiлiй  самотизнi.  Возносився
рожево  пiд  саме  небо,  i  низькi  хмари  черкали   об   найвищу   баню,
заплутувалися безпорадно помiж бань  нижчих,  умить  зупинялися  у  своКму
бiговi, i тодi видавалося, нiби починаК летiти понад землею самий собор, i
суцiльна його дивна рожевiсть заступалася жовтiстю  вiд  кованого  золота,
яким покрито  було,  банi,  й  увесь  собор  зненацька  засвiчувався,  мов
щiльник, повний меду, i в найпохмурiших  душах  ставало  яснiше  вiд  того
видовища. А будовано ж його в поспiху, так нiби споруджувався храм  i  для
упокорення й-ув'язнення духу  людського.  Вергали  камiнь,  тягли  дерево,
везли плiнфу, все те пiдняти треба було вищей вище, зчепити в невидимi для
невтаКмниченого ока сув'язi, з  нiчого  вичарувати  небачене,  з  сум'яття
народити гармонiйнiсть, i Камiнь i заправу носили  на  барках.  Дерев'яних
риштовань  не  ставлено,  бо  тодi  б  не  було  пiдступу  до   стiн   тим
незлiченнимтисячам люду, що прагнув пiдставити  рамена  своП  пiд  тягарi.
Майстри каменю зависали в дерев'яних гнiздах довкола стiн, стояли густо на
самих навершях  будови,  Пм  подавано  все  потрiбне  журавлями,  блоками,
крутилками, стосовано не тiльки ручнi, а й великi кола, порушуванi ногами.
Князь квапив своПх будiвничих. Не працювали тiльки в день рiздва, в iншi ж
днi були в роботi  при  вогнi  з  вечора  до  другоП  сторожi,  а  зрання,
починаючи з сторожi четвертоП. Будiвничi вiдплачували князевi и за  поквап
своПм високим умiнням знущатися над князiвською казною, так що  доводилося
Ярославовi вдаватися по запомогу до бояр, i купцiв, i навiть  до  простого
люду, з якогопередтим зiдрано все, що тiльки далося зiдрати силою.  Просив
князь про пожертви, i тодi несли хто що мiг, а ще залежно  вiд  того,  хто
який грiх чи яку провину хотiв  спокутувати  перед  новим  невiдомим,  але
всемогутнiм, як мовлено повсюдно, богом: несли  золото  й  срiбло,  зброю,
прикраси, несли хто корець жита, хто порося, хто пару курей,  хто  десяток
явчок. Все приймалося, тут-таки коло  будованоП  церкви  поставлено  княжi
продавницi й вимiнницi, де  можна  було  набути  щось  iз  пожертв,  даючи
навзамiн грошi чи коштовностi, решта пожертв iшла вiдразу в дiло: поросята
смажилися й з'Пдалися робiтниками, патралися кури, варилися кашi,  пеклися
хлiби, i так виростала ця велика церква, i  так  ПП  довершено  й  покрито
кованим золотом ще перед тим,  як  насипано  на  повну  вишину  новi  вали
Ярославовi й назначено межi великого КиКва. Коли  побачив  Ярослав  готову
церкву святоП СофiП у всiй ПП великостi  посеред  муравлиська  люду,  який
клопотався новими валами, i уявив, що незабаром увесь той люд, а до  нього
й ще стiльки,осяде по цей бiк валiв  назавжди,  тодi  тiльки  збагнув,  що
народ, зiбраний у городi докупи,  набагато  страшнiший  правителевi,  анiж
розсiянi по всiй землi поодинокi ратаП, пастухи, ловчi, бортники й  просто
волоцюги та колотники. Та справи державнi, раз розпочатi, вже  не  даються
зупинити. Велика держава вимагала великого й города.  А  Русь  була  тепер
великою державою i мала бути  ще  бiльшою.  Вiзантiя  самим  тiльки  своПм
iснуванням повинна була покликати до життя ще бодай одну так само велику й
могутню землю. В свiтi  не  може  iснувати  тiльки  одна  велика  держава,
потрiбне суперництво, потрiбне взаКмне побоювання,  постiйна  пересторога,
iнакше-бо - кiнець людству.  Хiба  ж  iсторiя  не  даК  свiдчень?  В  часи
Александра Македонського свiт перебував на гранi цiлковитого пiдкорення, а
отже, й знищення в рабствi, тiльки простори IндiП поглинули й  розпорошили
всемогутнК вiйсько  Александрове,  i  так  протривав  свiт  далi.  Римськi
легiони, мабуть, змогли б понищити все суще, аби не  розбилися  врештi  об
дикi орди германцiв, i вже Вiзантiя виникла на краю РимськоП iмперiП,  мов
ПП уламок, i водночас - суперниця похмурого Риму. Але як  тiльки  виникла,
так i породила собi на противагу новi держави: то агарян,  то  персiв,  то
болгар, то германцiв, то, нарештi, державу Руську, яка виросла в суперника
найгрiзнiшого i, здаКться, нездоланного, бо iмператори вiзантiйськi  й  не
пробували посилати своПх вiйськ у цю велику й загадкову краПну, боялися ПП
нескiнченностi, ПП холоднеч, ПП багатолюддя. Навiть Василiй Македонянин не
зважився виступити проти Русi,  хоч,  здавалося,  мiг  би  скористатися  з
послаблень, якi виникли в час суперництва Володимирових синiв.
   Iмператор Константин  був  для  Ярослава  суперником  незначним.  Однак
дiяв-Ярослав  обережно,  пiшов  навiть  на  те,   щоб   узалежнитися   вiд
Константинополя ще бiльше, нiж його покiйний отець, бо КиПвському  князевi
треба було  утвердитися,  перш  нiж  вступати  в  справжнК  суперництво  з
ромеями. А ще вважав вiн:  перед  тим  як  виступати  проти  когось,  слiд
перебрати вiд нього  все,  чим  той  тримаКться,  чим  славен  i  великий,
простiше кажучи, вибити з рук  супротивника  його  зброю,  заволодiти  нею
самому i вже тодi  кинутися  на  ворога.  Прийнявши  в  КиКвi  митрополита
грецького i впустивши в руськi церкви поряд з вiдправами болгарськими,  як
то велося вiд князя Володимира, також вiдправи на мовi  грецькiй,  Ярослав
тим самим вiдновив у народi стару ворожнечу проти грекiв. Гадали ромейськi
iмператори, що, нав'язавши руським свого бога, заволодiють вони не  самими
душами цього великого народу, а й цiлою державою; насправдi ж вийшло  так,
що князь Володимир, а за ним i Ярослав охоче прийняли цього  бога  не  для
упокорення ромеям, а тiльки тому, що давав вiн силу i славу iншим племенам
i народам, вiдкрив навстiж дверi до цiлого свiту,отож сподiвалися  й  вони
заявити про  себе  свiтовi  голосом  цього  бога,  не  шкодуючи  сили  для
спорудження храмiв на його честь, пiшли навiть на великi  пожертви,  а  ще
бiльшi злочини супроти дiдизни. Iнодi страшно ставало Ярославовi, як думав
вiн про знищення й плюндрування душ свого народу.  Минувшина  ввижалася  в
образi тих дiвчат, що прощаються з своПм дiвуванням. Розплiтають  мiсячноП
ночi десь над озером або рiчкою коси, ходять берегом, взявшись за руки,  в
довгих бiлих сорочках,  предивнi  й  пречудовi,  мов  з  передвiку,  сумно
спiвають:
   Ой минуло,

   Ой минулося

   Красне лiтечко,
   Не повернеться.
   А йде осiнь
   Жовтолистая,
   Нема квiток -
   Самi ягiдки,

   Самi ягоди

   Та все круглiП...
   Може, в пiснях i вiруваннях давньоП Русi ховалася та  чистота  й  мiць,
яка мала прийти на змiну тому свiтовi,  що  на  його  березi  конала,  мов
здихаюче чудо-юдо, Вiзантiя? I, може, помилився князь Володимир, а за  ним
ще  тяжче  помилився  вiн,  Ярослав,  переймаючи  вiд  ВiзантiП  те,   що,
видавалося, приносило Пй могуття, а  насправдi  ж  обiцяло  лиш  загибель?
Нiколи-бо не запримiчаКш небезпек прихованих. Так, морське чудище кит,  що
плаваК в  морi-океанi,  завжди  вiдчуваК  небезпечнiсть  високого  крутого
берега i, щоб не розбитися об нього, вiдпливаК на глибини,  якщо  ж  берег
положистий, то не запримiчаК його чудо-юдо i слiдом за  припливною  хвилею
слiпо прямуК туди, щоб застрянути на мiлинi й безпомiчно сконати  в  своПй
дурнiй великостi.
   Мов на пiдтвердження побоювань  i  острахiв  Ярославових,  Вiзантiя  по
смертi  iмператора  Василiя  розхитувалася  бiльше  й   дужче.   Iмператор
Константин царствував безславно й недовго. Був молодший за свого покiйного
брата на три роки, пережив його теж тiльки на  три  роки.  Мовби  вiдчувши
наближення смертi, затурбувався про спадкоКмця на тронi, бо Василiй, бувши
холостим, зовсiм не лишив по собi продовження роду,  в  Константина  ж  не
було сина, мав тiльки три доньки: Њвдокiю, Зою i Федору. Њвдокiя, неначе в
намаганнi спокутувати бодай частку  грiхiв  свого  гулящого  й  розпутного
батька та жорстокого дядька, давно вже пiшла в монастир, Зоя й Федора жили
в iмператорському палацi при боцi в свого батька, старшiй, ЗоП,  було  вже
п'ятдесят лiт, Федорi - сорок сiм. Зоя обличчям схожа була на дядька свого
Василiя: великi чорнi очi, густi брови,  злегка  орлиний  нiс,  дивно-ясне
волосся, бiлотiла й пещена, в п'ятдесят лiт не  мала  ще  жодноП  зморшки.
Норовом Зоя скидалася на Василiя в невситимiй  жадобi  влади  й  твердостi
характеру  i  водночас  на  Константина  -  в  замилуваннi   гультяйством,
розкiшшю, в рознiженостi й розманiженостi. Любила пахощi,  парфуми,  мазi,
якi привозили Пй з ЕфiопiП й IндiП, сама Пх змiшувала, чаклувала над ними,
ПП палати завжди були повнi пахощiв, без кiнця мастилася то тим,  то  тим,
намагалася втримати молодiсть у тiлi, любила, щоб  вихваляли  ПП  вроду  й
свiжiсть, стояла лестощi, бо й хто ж Пх не  любить!  Зате  ПП  молодша  ра
Федора вiд народження була  ряба  й  негарна,  це  наклало  цбиток  на  ПП
характер, не любила вона, здаКться, нiкого й того, не  любила,  мабуть,  i
самоП себе, жила в палацi тихо i вiдлюдькувато; iмператор Константин iнодi
забував про iснування дочки молодшоП так само, як давно  вже  викреслив  з
жит-дочку-черницю Њвдокiю, лишалася для нього тiльки Зоя; ож iмперiя  мала
перейти до ПП рук, - але чи  втримають  таку  лику  державу  жiночi  руки,
привченi хiба що до змiшування ахощiв? Константин вирiшив  видати  Зою  за
чоловiка, що став ^би згодом iмператором. Щоб не ходити далеко, вибрав для
цьо-|го   Кпарха   Константинополя   Романа   Аргiра,    досвiдченого    й
вiр-!&'Вого    шiстдесятилiтнього     iмператорського     прислужника,
покли-|&сав його до себе i повiдомив про свою  волю.  Аргiр  спробував
^•послатися на те, що вiн давно вже одружений,  що  маК  дiтей,  'але  для
iмператора не  могло  iснувати  жодноП  причини  для  вiдмови;  Константин
запропонував Кпарховi на вибiр: негайне розлучення  з  його  дружиною  або
ослiплення й вигнання з Константинополя. Щоб Аргiровi лiпше думалося, його
закували в кайдани й кинули в одну з палацових в'язниць,  може,  навiть  в
ту, що ПП споруджувано  пiд  безпосереднiм  наглядом  того  самого  Романа
Аргiра, коли вiн був Кпархом столицi.  До  в'язня  прийшла  його  жона,  в
сльозах благала послухатися iмператора, сказала, що жертвуК охоче собою  i
йде в черницi. Роман одружився на ЗоП. А через три днi Константин вмер,  i
Роман Аргiр став iмператором ромеПв. Цей чоловiк, що був колись патрiаршим
сакелларiКм при храмi святоП СофiП, а потiм Кпархом  столицi,  не  вибiгав
своКю уявою поза мури Константинополя, в душi вiн так  i  лишився  Кпархом
столицi,  а  що  тiло  його  вже  вимагало  спочинку  пiсля  багатолiтньоП
клопiтливоП  служби,  то  вiн  потрактував   iмператорський   престол   як
можливiсть провести кiнець  життя  в  приКмному  неробствi,  всi  державнi
справи охоче вiддав дружинi й  Квнуховi  Иоанну  -  паракимонену  родом  з
ПафлагонiП; хитрий пафлагонець мерщiй став  стягувати  до  iмператорського
двору своПх  численних  родичiв,  серед  яких  особливо  припав  до  смаку
старiючiй ЗоП юний брат Iоаннiв - МихаПл; МихаПла вподобав  i  добродушний
Роман, дiйшло до того, що iмператор, лежачи коло царицi,  кликав  МихаПла,
щоб той почухав йому ноги, бо в Романа чомусь дуже  свербiли  п'яти  i  не
помагало  нiщо,  тiльки  МихаПл  мiг  так  почухати  царствен!  п'яти,  що
iмператор усiх ромеПв спокiйно засинав, а юний пафлагонець  переморгувався
в той час з бiлотiлою iмператрицею.
   Саме тодi викiнчено в каменi Софiю  КиПвську,  i  собор  стояв  рожевим
дивом посеред бiлих снiгiв, а невидимий християнський бог ждав,  щоб  його
намалювали  на  стiнах,  упевнений  у  своПй   незамiнимостi.   Митрополит
Феопемпт, посинiлий  вiд  морозу  й  вiд  злостi  на  Сивоока,  обходив  з
Ярославом храм, боязко ступав по рипучому снiгу, нечутно  ворушив  тонкими
злими губами; сльозилися йому вiд морозу очi, бралися льодом засопливленi,
зжовклi вiд старощiв вуса. КиПвськi  лихi  пси,  не  лякаючись  блискучого
княжого й митрополитового почту, налiтали з бокiв, жохкали крайнiх служок,
норовили вхопити зубами за дорогу одiж; кияни тiльки  лiнькувато  поводили
плечем на собаче нахабство, а греки страхопудливо металися,  хтось  з  них
пробував ухопити  камiнь,  щоб  попудити  в  пса,  але  не  мiг  вiдiрвати
примерзлого каменя вiд землi,  зрозпачено  лаявся:  "О  клята  земля!  Тут
прив'язують каменi й одв'язують псiв!"
   Митрополит випростував штивну руку з теплих  хутр,  хрестився  часто  й
уривчасто. Його лякала й гнiвила  несхожiсть  цього  киПвського  храму  на
церкви вiзантiйськi. Не було в ньому  простоти  й  суворостi,  заповiданоП
християнським богом, поганськi буйнощi криком кричали з отих покрiвель,  з
рожевостi  опоясанi  й  стiн,  щось  приховано-поганське,  зневажливе   до
ро-мейського бога було й  у  двох  камiнних  баштах,  поставлених  поперед
храмом, схожих на обрубанi стовбури старезних дубiв;  цi  башти,  що  мали
слугувати для входу в храм князя i князiвськоП родини, особливо  дратували
митрополита, нiчого схожого нiколи не бачив вiн у себе в  ВiзантiП,  жоден
ромейський  будiвничий  не  наважився  б  поставити   коло   церкви   таке
неподобство; це сприймалося мов виклик храмовi, башти були нiби  суперники
поряд з церквою, Пхня зневажлива незалежнiсть вiд святинi  пiдкреслювалася
ще й тим, що переходи вiд них до опасанi зроблено було не з  каменю,  а  з
дерева.
   - Чому й навiщо? - гнiвно поспитав Феопемпт чи  то  будiвничих,  чи  то
навiть  самого  князя,  хоч  Ярослав  теж,  здаКться,  не   мiг   збагнути
доцiльностi дерев'яних переходiв, бо ж чоловiк у його становищi мав завжди
прагнути до речей тривалих, всiляко уникаючи всього тимчасового.
   - Поясни, - звелiв князь Сивооковi.
   - Бо неоднаковiсть ваги, - сказав той.  -  Сам,  князю,  бачиш:  церква
набагато важча за вежi.
   - То й що? Сивоок посмiхнувся нетямковитостi княжiй.
   - Ось тобi, для прикладу, княже.  Постав  на  льоду  двох  чоловiкiв  -
важкого, як твiй боярин Ситник, i легкого, як отрок Пантелiй, i з'Кднай Пх
мiцною дерев'яною колодкою. Важкий проломить лiд  i  стане  тонути,  а  за
собою потягне й легкого, бо той скутий з ним колодкою.  А  замiни  колодку
чимось гнучким, як ремiнь або  вiрьовка,  або  ж  постав  помiж  них  щось
крихке, нетривке, щоб могло поламатися  чи  порватися.  Тодi  Ситник  твiй
утоне, а Пантелiй стоятиме на льоду.
   - Не чiпай боярина,- муркнув князь. - Мовлю для прикладу,  сказав  уже.
Так  само  й  з  будiвлями.  Через  свою  неоднакову  важкiсть  по-рiзному
вдавлюються вони в землю. Тому не слiд поКднувати намiцно будiвель  легких
i важких, бо розруйнуються мiж ними покрепи, водночас пошкоджуючи  й  самi
будiвлi. Треба виждати довший час, поки ввiйдуть кожна  по  своПй  вазi  в
землю, тодi можна й поКднати Пх навiчно. Поки що ж обмежимося  дерев'яними
сув'язями. Чи збагнув, княже?
   - Митрополитовi поясни, - кивнув Ярослав у бiк Феопемп-та, але той  так
закоцюб на морозi, що вже й перехреститися не мiг.
   Але вiдтанув вiн у княжих палатах, коли мова зайшла про порядок  i  чин
внутрiшнього здоблення храму святоП СофiП.
   Був у своПй стихiП. Стояла за ним тисячолiтня церква з ПП догматами,  з
пророками, патрiархами, апостолами, мучениками  -  i  в  цьому  старечому,
знищеному тiлi породжувалися незборимi сили;  митрополит  нагадував  тепер
своКю скостенiлiстю всi отi зображення святих у вiзантiйських  храмах,  де
все видаКться закам'янiлим: i постатi, i одяг на  них,  i  навiть  небеснi
хмари над ними. Митрополит розумiв, що головну битву, заради якоП  послано
його сюди з Константинополя, ним програно,  необачно  вiн  пiшов  тодi  на
поступки, i ось стоПть посеред КиКва  мало  не  поганський  храм  у  своПй
спiвучiй многоглавостi, але ще лишалося головне, була ще середина  церкви,
житло боже, за яке Феопемпт готовий був хоч i кiстьми лягти, як робили  те
впродовж вiкiв мученики. Бо що таке церква? Церква -  це  небо  на  землi,
мiсце, де  отець  небесний  обитаК  й  рухаКться.  Передречена  пророками,
заснована патрiархами, прикрашена апостолами, змiцнена мучениками,  -  бог
серед неП, вона не похитнеться.
   Вiд тепла в княжiй горницi синi щоки митрополитовi побуз-ковiли,  чорно
зблискували очi  посеред  зжовклого  заросту,  зло-вiсно  шурхотiла  парча
фелонiП вiд щонайменшого поруху Феопемптового, хоч митрополит i  намагався
зберiгати закам'янiлу непорушнiсть, щоб пiдкреслити  свою  непоступливiсть
душевну. Сидiв навпроти князя,  мов  воскреслий  мрець,  i  Ярослав  думав
дратiвливо: "Чого йому треба?"
   Хiба мiг цей старий, далекий вiд життя чоловiк, глухий до мови великого
народу, мiж який його вкинуто волею константинопольського патрiарха, а  чи
й самого iмператора, - хiба мiг вiн збагнути звивистiсть шляхiв  державноП
мудростi? Коли йдеться про храм СофiП, митрополит знаК  тiльки  канонiчний
гiмн, який добре вiдомий i князевi: "Вона  К  дихання  i  чисте  узливання
слави вседержителя. Вона вiдблиск  вiчного  свiтла.  Вона  прекраснiша  за
сонце i вища сонму зiрок, в порiвняннi зi свiтлом вона яснiша,  бо  свiтло
змiнюКться, а премудростi не перевищуК злоба. Бог нiкого не любить,  окрiм
того, хто живе з мудрiстю".
   А чи  знаК  митрополит,  що'  таке  мудрiсть?  I  хто  знаК?  Ось,  щоб
утвердитися на столi киПвськiм, довелося йому, Ярославу, пiти на  поступки
ромеям, прийняти не тiльки митрополита в КиКвi, не тiльки його священикiв,
а й пустити Пх у церкви, ввести вiдправи на грецькiй мовi,  якоП  нiхто  з
простих людей не розумiв, i вийшло так, що в КиКвi лунала в  церквах  мова
грецька, в землях подальших - руська. Ромеям гадалося,  що  князь  Ярослав
назавжди пристав до думки, що всi  богослужебнi  книги  писано  спервовiку
тiльки грецькою мовою i що так воно маК бути повсюди й вiчно, а князь  тим
часом гаразд вiдав, що нiчия мова не може привласнювати собi нiяких iстин,
бо ж i священнi книги - хiба не були писанi мовою гебрайською, а потiм  за
часiв Константина Великого перекладенi на латину, по-грецьки ж у  ВiзантiП
зазвучали тiльки пiсля Iраклiя, а в БолгарiП при  царi  Симеонi  заговорив
християнський  бог  i  по-болгарськи,  сам  Симеон  i  його  екзарх  Iоанн
перекладали священнi книги на рiдну мову, таку близьку  до  мови  руськоП;
вiдав вельми добре Ярослав i те, що пресвiтер Ларивон у Берестах вже давно
почав збирати людей тямущих, щоб переписати на  руський  грецькi  священнi
книги, не чинив йому опору в тому, мав намiр згодом взяти  ту  справу  пiд
своК покровительство, але то згодом.
   Поки що мав  щосили  вдавати  дружбу  й  поступливiсть  перед  ромеями.
Передчував наближення змiн i послаблень у ВiзантiП, але ще не мiг вiдверто
виступити проти найгрiзнiшого ворога. Той, хто зробив один  крок,  повинен
зробити й другий. Хай митрополиту видаКться, нiби все йде  як  слiд,  нiби
ромеський дух щодалi бiльше запановуК на Русi; вiн,  Ярослав,  знаК  своК,
вiн iде до свого повiльно, обережно, але вперто й упевнено.  Певнiсть  сил
умiють зберегти люди, що досконало зрослися зi своПм питомим  середовищем,
глибоко переконанi в його високих  вартостях.  Вони  не  потребують  грати
будь-чиКП ролi, жоден  зовнiшнiй  примус  не  штовхаК  Пх  до  того.  Вони
лишаються собою навiть у поступливостi. I якщо Ярослав допустив на  якийсь
час ромеПв до КиКва, то  всiляко  противився  вiн  розповсюдженню  Пхнього
впливу на iншi городи, якщо слiдом за своПм отцем часом жорстоко боровся з
богами старими заради бога нового, то водночас пам'ятав i про необхiднiсть
збереження давнiх звичаПв, бо жоден мудрий владця не повинен  прагнути  до
викорiнення всiх  мiсцевих  звичаПв,  вiдзнак  i  схильностей:  адже  вони
панують над людьми дужче, анiж наймогутнiша влада.
   Мабуть, нiхто не розумiв князя. Дивувалися, що  пустив  вiн  ромеПв  до
КиКва, нiкого, здаКться, не захоплював намiр Ярославiв перетворити КиПв на
Костантинополь новий.  Чужий  бог,  чужi  слова  посеред  безмежного  моря
спiвучоП рiдноП мови - навiщо воно?
   Навiть на печатях Ярославових, де стояли колись, ще з Новгорода,  слова
руськi,  тепер   писано   по-грецьки:   "Господи,   поможи   рабу   твоКму
Георгiю-архонту". Вже й не князь - архонтi Чом-бо так?
   Потягли вiд грекiв на Русь  безглузду  одiж:  хламиди,  лори,  гранаци.
Везли паволоки, влаттiП, фофудiП, за шматок тканини гинуло  iнодi  десятки
людей, поки довозили ПП до КиКва. А нащо? Вся та  одiж  виникла  в  теплих
краях, не годилася для морозiв i холоднечi руськоП,  але  вподобали  князi
чомусь ПП - може, любо було Пхньому серцю все  те,  що  йшло  вiд  могуття
ромейських iмператорiв? Може, сподiвалися з уборами перейняти й  велич?  А
може, вичитав про все те князь Ярослав у  книгах?  Бо  страшне  суКслiв'я,
завжди знайдуться велеречивi вмiльцi переконати i найгордiшу вию непомiтно
змусять зiгнутися в поклонi перед чужим.
   Так, певно, думали про Ярослава, та не так  вiн  думав  сам  про  себе.
Знав, що. нiхто не поможе, не вiрив нiкому, замкнувся  в  своПй  упертостi
навiть перед найближчими, бо життя навчило його, що  всi  люди  зрештою  -
вороги помiж собою. Нiколи не забував першоП своКП ночi з княгинею Iриною,
пам'яталася йому i Шуйця, мiг би перелiчити отак сотнi, здавалося б, людей
найближчих,  але  була  завжди  межа,  за  яку   ступити   не   вдавалося,
розокремленостi людськоП несила було подолати навiть у взаКминах  чоловiка
з жiнкою, вiн змирився з цим i тепер дiяв, тiльки покладаючись  на  власнi
сили i на власний розсуд. Нiхто нiколи не повинен знати,  що  скаже  князь
завтра, яке слово буде мовлене ним пiсля вже сказаного.
   Ярослав  дивився  на  митрополита,   тiшила   його   осляча   впертiсть
Феопемптова, смiявся в душi над  тим,  як  обдурив  ромея  при  закладаннi
церкви, пообiцявши йому не втручатися в здоблення внутрiшнi, розкошував  у
передчуттi новоП поразки цього старого, чужого, власне геть непотрiбного в
цiй землi чоловiка.
   Покликано було всiх майстрiв i художникiв, принесли вони грецькi  книги
й звойцi, на яких показано було, як здоблено ту та iншу церкву в ВiзантiП,
всi стояли попiд стiнами, сидiли  тiльки  князь  та  митрополит,  говорити
вiльно було теж лиш князевi  та  митрополитовi,  так  нiби  подальша  доля
собору залежала не вiд умiння й рук отих  мовчазних  людей,  що  пiдпирали
плечима стiни, а вiд мовлених  наставлень  i  вирiшень  двох  чоловiкiв  у
дорогому одяговi.
   Митрополит наставляв на князя свiй вузький, мов  риб'яча  кiстка,  нiс,
говорив швидко, давився словами, захлипувався, йому залежало передовсiм на
тому, щоб вибалакатися; з  тупою  впертiстю  фанатика,  якого  довгi  роки
вiдучувано думати, бурмотiв Феопемпт знов про патрiарха  Фотiя,  про  його
настановлення й велiння, в набридливому посиланнi на  церковнi  авторитети
вiдчувалася не так упертiсть митрополитова, як розгубленiсть; вiн не знав,
як заповнити величезний внутрiшнiй простiр собору, його лякала незвичнiсть
i багатоманiтнiсть церкви зсередини так само, як i зокола, зготовлений  до
розписування звичайного храму,  де  все  скупчуКться  в  серединнiй  навi,
вiзантiКць погано уявляв тепер, як достосувати канонiчнi картини з iсторiП
Христа до отих численних притворiв, до переходiв,  до  неприродноП,  майже
мiстичноП  рухомостi  внутрiшнього   простору   спорудженоП   несамовитими
будiвничими киПвськоП церкви; водночас  вiн  не  хотiв  поступатися  бодай
клаптем  вiльного  мiсця,  лякаючись,  що  непокiрливий   Сивоок   вiдразу
скористаКться з того, щоб вималювати там щось поганське.
   -  Церквi  потрiбнi  покiрливi,-  бурмотiв  митрополит,  -   покiрливi,
покiрливi...
   - А державi ще й даровитi, - докинув Ярослав, тiшачись з  розгубленостi
ФеопемптовоП.
   - В церквi святоП СофiП  в  Константинополi  К  напис,  який  читаКться
однаково i звичайно i ззаду наперед: "Нiфон аномимата ми  монан  офiн".  -
"Омийте не тiльки тiло ваше, але омийтесь також вiд  ваших  грiхiв".  Така
кругойдучiсть потрiбна й у розписах на священнi теми.
   - "Ясарак iсон  вКам  ясак",  -  раптом  просунувся  з-поза  художникiв
блазень Бурмака, з  нахабним  реготом  перебиваючи  митрополита.-  Звучить
мовби по-ромейськи, а навпаки читати; "Кася маК в носi карася". Го-го!
   Князь махнув рукою, наказуючи блазневi щезнути, але урочистiсть  хвил"i
вже була зiпсована,  митрополит  застиг  з  роззявленим  ротом,  очi  йому
засльозилися, тепер вiн особливо був схожий  на  конаючого.  "Три  чисницi
довiку, а за своК тримаКться мiцно", - подумав Ярослав.
   Нарештi Феопемпт скинув з себе зацiпенiння, заговорив  далi.  В  храмах
вiзантiйських багатство мусiй зiставляКться гармонiйно з блиском  мармурiв
карiйських, родоських, iталiйських, без мармурiв не обiйтися й тут.
   - Забарно, - сказав князь, - в таку далеч возити  камiнь  -  забарно  й
невигiдно.
   - Маю вiсть, що вже везуть для храму двi мармуровi колони. - Митрополит
засовався на лавцi задоволене. - Бiлi й високi колони везуть грецькi купцi
для твого храму, а ще - корсту марморяну з вiзерунками македонськими.
   - Рано запрагли класти мене в  корсту,  -  гмикнув  Ярослав,  -  ще  не
збираюся переселитися до отця небесного, повинен пожити для його  слави  й
мiцi. А щоб не пропали колони твоПх купцiв  ромейських,  то  поставимо  Пх
коло храму - так воно й буде. Всерединi  ж  обiйдемося  нашим  каменем  та
розписом.
   - Не стачить мусiП на весь храм -  займемо  лиш  середину,  а  в  боках
полишимо так,- митрополит перебирав тонкими губами, - будуть голi стiни.
   - Не звичен наш народ до голих стiн, -  заперечив  Ярослав,  -  саме  ж
мiсце не повинне одлякувати. Святиня - це те, що  людей  об'КднуК,  збираК
докупи. Як же зберемо голими стiнами?
   Князь звертався вже не до митрополита -  слова  його  спрямованi  були,
здаКться, до Сивоока, мовчазного й похмурого, ще й досi вбитого  невтiшним
горем по загибелi Iсси. Феопемпт i розгнiвався, i злякався княжоП неуваги,
мерщiй перебрав до себе нитку розмови, пiдкликав Мiщила й двох антропосiв,
тi розгорнули звойцi  на  пiдлозi  мiж  князем  i  митрополитом.  Було  на
пергаменах  здоблення  константинопольськоП  придвiрноП  церкви   Феотокос
Фарос, тоП самоП, що освячена була патрiархом Фотi-Км i правила за взiрець
кiльком поколiнням художникiв, якi мали возвеличувати своКю працею бога.
   В найвищiй вишинi пiдбання у великому колi виблискувало барвною  мусiКю
зображення Христа-Вседержителя, або Пантократора по-грецьки. Правою  рукою
Пантократор благословляК зiбраний унизу люд,  а  в  лiвiй  тримаК  закриту
книгу  Нового  завiту,  яку  вiдкриК  в  день   страшного   суду.   "Небом
послуговуюсь як троном, i земля - пiднiжжя для нiг моПх".
   Пантократора пiдпираК небесна сторожа з чотирьох архангелiв - ГавриПла,
МихаПла, РафаПла й Урiеля. Архангели  одягненi  в  далматики,  поверх  них
мають золотi лори. В руках у них  -  сфери  й  лабари.  На  лабарах  тричi
виписано слово "агiос", тобто - святий.
   На величезнiй увiгнутiй поверхнi конхи  головноП  абсиди  -  зображення
МарiП, що молиться  за  рiд  людський.  Всеславна,  скора  на  помiч  усiм
християнам. Вона превише небес. В нiй i мудрiсть,  i  захист,  вона  мовби
небесний град, з якого вийшов Христос на борiння й смерть за рiд людський,
вона - й церква земна, вона - все. А над нею - в трьох медальйонах Деiсус:
Марiя й Iван Предтеча звертаються до Христа з молитвою за всiх сущих.
   Далi йде церква земна. В простiнках мiж вiкнами барабана - апостоли,  в
парусах - сидячi Квангелiсти. Пiд Орантою - Квхаристiя. Шiсть апостолiв  з
одного  боку  i  шiсть  з  другого  простують   до   престолу   до   двiчi
представленого  Христа  за  причастям,  Христовi  з  обох  бокiв  престолу
слугують два ангели з рiпiдами в руках. Христос  один  раз  преподав  хлiб
("се тiло моК"), другий - чашу з вином ("се кров моя").
   Iоанн Дамаскiн стверджував, що вся церква стоПть  на  кровi  мученикiв.
Тому на пiдпружних арках розташовувалося сорок медальйонiв з  зображеннями
сорока севастiйських мученикiв, якi  загинули  в  Севастi  при  iмператорi
ЛiцинiП. В ЦезареП було споруджено згодом церкву на  Пх  честь,  iмператор
Феодосiй частину  мощей  великомученикiв  перенiс  до  Константинополя,  а
Василiй Перший збудував для збереження мощей храм. Вже самий  лиш  перелiк
iмен  мученикiв  досить  обтяжливий:  Ангiй,  Акакiй,  Александр,   Аетiй,
Валерiй, Вiвiан, ГаПй, Горгонiй, Саномiй, Њкдикiй, Iоанн, Iраклiй, Кандид,
Ксандрiй, Лiсимах, Леонтiй, Мелiтон, Приск, Сакердон, Северiан,  Сiсиннiй,
Смарагд, Фе-Одул, Флавiй, Худiон - i так аж до сорока! А треба ж було  для
кожного дiбрати барву тунiки й хламиди,  по  змозi  подбати,  щоб  вусатий
сердитий Аетiй не був схожий на здивованого юного Њкдикiя, а  сивоголового
Ангiя щоб не сплутати з'досить-таки Дурнуватим Северiаном, добродушний  же
старенький Iоанн, маючи так  само  загострену  бороду,  як  i  Худiон,  не
повинен був повторювати  виразом  свого  обличчя  Худiонову  шорсткiсть  i
зневажливiсть.
   Нижнiй пояс абсиди  вiдводився  пiд  святительський  чин:  отцi  церкви
Григорiй   Богослов,   Iоанн   Златоуст,   Григорiй   Нiсський,   Григорiй
Чудотворець,  великомученики  архiдиякони  Стефан  i   Лаврентiй,   святий
Њпiфанiй i папа Климент, як перший християнський покровитель  КиКва,  мощi
якого привiз сюди з Корсуня ще князь Володимир.
   I,  врештi,  остання  велика  мозаПка   -   благовiщення   на   стовпах
трiумфальноП арки, що веде до вiвтаря. Постатi архангела ГавриПла в бiлому
одiяннi й МарiП-Богородицi. ГавриПл прибуваК до МарiП з благою  вiстю  про
грядуще народження Христа.  В  руках  у  нього  -  червоний  жезл,  символ
путника. Ввiйшовши до  МарiП,  ГавриПл  промовив:  "Радуйся,  благодатная,
господь iз тобою!" Марiя в час приходу архангела з вiстю сукала  пурпурову
пряжу, символ нескiнченностi життя, вона вiдповiдаК ГавриПлу:  "Се  рабиня
господня, нехай станеться менi по слову твоКму".
   Добре було вималювано на пергаменних  звойцях  увесь  чин  здоблення  й
розпису мусiйного, не шкодовано дорогого пергамену, не шкодовано й золотих
та iнших барв, для кожного чину митрополит по пам'ятi  прочитував  належнi
мiсця з Святого письма й з книг отцiв  церкви,  так  що  книги,  принесенi
Феопемптовим почтом i розгортанi щоразу, були, власне,  зайвими,  зате  не
зайвими були грецькi надписи, що Пх  теж  завбачливо  заготовили  служебки
митрополичi й розгортали перед князем по мiрi того, як  розкручувалися  по
пiдлозi новi та новi звойцi з малюваннями.
   I чи то бурмотiння митрополитове, чи то грецькi написи, якими  щось  аж
надто ряснiли всi зображення, чи то просто денна втома спонукала  Ярослава
до того, що вiн, ще  й  не  додивившись,  власне,  до  кiнця,  несподiвано
пiдвiвся з свого стiльця i заявив, що слiд перенести подальший розгляд  на
завтра, i робити це не тут, у княжих палатах, а в  самiй  церквi,  щоб  на
мiсцi стало виднiше й виразнiше для всiх. Митрополит  зiщулився,  згадавши
про сиву холоднечу в нетопленому й невисхлому ще храмi, не хотiлося йому й
вiдкладань, але змовчав про свою нехiть i про свою незгоду, теж  пiдвiвся,
поблагословив князя i поважно  пошелестiв  до  дверей,  тягнучи  за  собою
довжезний хвiст клiру.
   - Не поспiшай, князю, - перш  нiж  iти,  сказав  неголосно  вiд  дверей
Сивоок, - церква маК добре висохнути.
   - Чи вже надумали, чим замiняти ромейськi мармури? - спитав князь.
   - Казав колись тобi, князю: розпишемо весь собор зсереди' ни  й  зокола
фресками. Дивно буде.
   - Митрополитовi б зумiв розказати.
   - В нашiм дiлi  показувати  лiпше,  а  не  розповiдати.  Слово  не  все
обiймаК. Для слова зостаються книги.
   - Ну, гаразд,- посмiхнувся князь, - в церквi дiйдемо згоди.
   Не втома спонукала Ярослава перервати домовляння  з  митрополитом:  хто
править державою, повинен забувати про втому. Чекало на  нього  ще  безлiч
справ значних i  невеликих,  почесних  i  клопiтливих,  мав  ще  того  дня
прийняти своПх воКвод i бояр, мав також вислухати  людей,  якi  прийшли  з
захiдних царств i принесли вiстi про те, що дiКться в  Њвропi,  мав  також
бесiду з вивiдниками-купцями, що  прибули  з  ВiзантiП,  де  всi  прикмети
свiдчили на користь князя КиПвського; iмперiя,  позбавлена  твердоП  руки,
щодень втрачала на силi й значеннi, хоч легковажити, ясна рiч, ромеями  ще
нiхто не мiг, треба було вичiкувати вiдповiдноП хвилi; може, добре було  б
наготувати, скажiмо, достатньо  людей,  приберiгши  Пх  десь  у  верхiв'ях
Днiпра, потаКмно вiд усiх вiзантiйських доносителiв, серед яких  найпершим
Ярослав уважав митрополита Феопемпта, та при нагодi пустити добре  вiйсько
по морю просто на Константинополь? Та то  були  задуми  на  подальше,  мав
подбати про лад i тишу в  землi  власнiй,  мав  бути  обережним  з  братом
Мстиславом, який сидiв у Чернiговi поки що тихо  й  мирно,  вдовольняючись
гульнею i ловами. Була  в  Ярослава  перед  очима  цiла  Њвропа.  Не  було
сталостi нi в кордонах помiж окремими державами, нi в стосунках, ще  менше
було порядку й спокою  всерединi  поодиноких  держав.  Король  французький
Роберт, знетерпеливлений сваволею i розбишацтвом своПх феодалiв,  попросив
Кпископа з Боне, щоб той виробив присягу для  великих  васалiв  i  списано
було таке: "Не вкраду анi  вола,  анi  корови,  анi  жодноП  животини;  не
хапатиму анi хлопа, анi хлопки, анi слуги, анi купця; не вiдбиратиму в них
грошей i не змушуватиму Пх  до  викупу;  не  шмагатиму  Пх  батожжям,  щоб
вiдiбрати ПхнК добро;  вiд  половини  березня  до  середини  листопада  не
крастиму з королiвських  пасовиськ  нi  коней,  нi  лошат,  нi  кобил;  не
палитиму  й  не  нищитиму  осель;   не   плюндруватиму   й   не   нищитиму
виноградникiв".
   Новий iмператор германський Конрад, щоб  запобiгти  спалахам  ворожнечi
помiж своПми маркграфами й  Кпископами,  спробував  упроваджувати  початки
божого миру в своПх землях.  Iмператорське  повелiння  було  таке,  щоб  з
заходу сонця  в  середу  до  ранку  наступного  понедiлка  нiхто  не  смiв
оголювати меч i розводити чвари. Ясна рiч, не могло це стосуватися  земель
сусiднiх, на якi можна було нападати упродовж цiлого тижня, особливо ж  на
Польщу, ненависть до якоП Конрад успадкував од свого  попередника  Генрiха
Калiки. Не могли  германськi  iмператори  змиритися  з  тим,  що  Болеслав
Польський,  а  за  ним  i  його  син  Мiшко  вступили  в   суперництво   з
iмператорами, надягнувши на себе королiвську корону.  Придворний  хронiкер
Конрадiв  з  неприхованою  зневагою  писав:  "Отрута  пихи  залила   |душу
Болеслава  до  того,  що  по  смертi  iмператора  Генрiха  навакився   вiн
перехопити королiвську корону для зганьблення  iмператора  Конрада.  Скора
смерть покарала те зухвальство. Син його Мiшко такий самий бунтiвник, як i
батько". З Болеславом своП обрахунки мав i Ярослав, перенiсши Пх Цзепер на
Мiшка. Взагалi Польща вимушена була  спокутувати  нерозумнiсть  дiй  своПх
перших владцiв, якi  чомусь  вирiшили  ухилитися  в  своПх  забаганках  до
заходу, забувши про те,  що  мовою  й  звичаКм  народ  Пхнiй  належить  до
слов'янського сходу. Захiд же, давши Пм вiру, пославши папських мiсiонерiв
i апостолiв, водночас завжди твердо пам'ятав  про  споконвiчну  належнiсть
полякiв до сходу - i от звiдси й iшли всi лиха й складнощi  для  iснування
польськоП   держави.   Палсько-iмператорський   захiд   хотiв    поглинути
надвiслянських полян без решти, розчинити Пх у своПй  стихiП,  не  лишивши
нiчого питомого, а схiд, у свою чергу, не хотiв вiддавати рiдного,  вважав
те за своК, теж рвався - до польських земель, прагнучи Пх  визволити.  Для
сходу Польща була завжди висунута занадто далеко на захiд, захiд вважав, :
що вона занадто далеко вiдсунута на схiд. А тут ще сталося так, що на чолi
польськоП держави опинилися останнiм часом люди мужнi й дужi,  вмiли  вони
розставити лiктi, пробували розiпхнути своПми лiктями ворогiв захiдних,  а
заодно вiдтурили своПх родичiв схiдних, перетворюючи на  ворогiв  також  i
Пх. Вiддавав колись Болеслав свою доньку за Святополка, ходив  на  КиПв  i
брав його, але досяг тiльки того, що тепер Ярослав ненавидiв i  Болеслава,
i його спадкоКмця Мiшка.
   Мудростi, мудростi не стачало владцям поблизьким i вiддаленим;  Ярослав
пильно стежив за всiма, брав до уваги похибки, вiднаходив у книгах  взiрцi
для наслiдування в  керуваннi  державою.  Лар  iз  книгами,  переплетеними
сап'яном рiзнобарвним, сукном червоним i синiм, прикрашеними  самоцвiтами,
перлами, срiблом i золотом, стояв  у  княжiй  горницi,  замикав  його  сам
Ярослав, нiкому не довiряв ключа.
   Ще лунало в церквах киПвських слово грецьке поряд з словом  руським,  а
князевi вже мрiялося про часи, коли чутиметься повсюди  лиш  своК,  рiдне,
неповторне: i вдома, i на забавi, й на торгу, i в церквi, i  на  битвi.  I
мудрiсть книжна щоб була своя. Звелiв Ларивону вчити потай од  митрополита
не тiльки таких, що могли  б  списувати  книги  грецькi,  а  щоб  умiли  й
перекладати  на  свою  мову.  Був  для  нього  далеким   взiрцем   Клемент
Охридський, який ще сто лiт тому, не лякаючись могуття ВiзантiП, зiбрав у.
Охридi учнiв до трьох тисяч, i вся наука  там  була  болгарська,  всупереч
грецькiй.
   Ще  задумав  Ярослав  посадовити  коло  себе  вмiлих   писцiв   якi   б
простежували кожен день його князювання i позоставляли для науки  нащадкам
спис його дiянь. Вибрав  для  цього  отрока  Пантелiя,  що  виявив  значну
тямущiсть у письмi, дав йому доступ до всiх важливих справ,  кликав  часто
для бесiдувань, завчаючи, як треба  вести  записи.  Сьогоднi,  вiдпустивши
всiх служилих людей, теж покликав Пантелiя, посадовив його на  Лавку  так,
щоб свiтло падало отроку на обличчя, бо любив  спостерiгати  по  очах,  як
доходять його слова до чоловiка.
   Пантелiй, хоч скiльки привчав  його  пресвiтер  Ларивон  до  послуху  й
поштивостi, совався перед князем, нудився, не любив Повчань, кортiло  йому
щоразу спитати князя, коли ж