Павло Загребельный. Дума про невмирущого --------------------------------------------------------------- OCR: Ника Попова --------------------------------------------------------------- ДУМА ПРО НЕВМИРУЩОГО iсторiя недокiнченого життя Не плач, мати, не журися! Не дуже ‘го порубано, Не дуже ‘го пострiляно: Головонька на четверо, А ножечки на гишечки. Бiле тiло, як мак, мiло. Да Пдь понад лугом-Базалугом, Та понад Днiпром-Славутою! То як ушкала гудуть -- Ей, то ти сторонися, А як лебедi ячать -- Ей, то ти озовися, А як козаки iдуть Днiпром-Славутою -- Ой, то ти об'явися! (з украПнських народних дум) Худорлявий високий хлопець, у сiрому сукняному костюмi переправився через Днiпро вузьким просмоленим човном, пiдождав на пристанi, поки до причалу пришвартувався пароплав "Жовтнева революцiя", що йшов знизу, i серед знетерпеливлених дядькiв та тiток, з кошиками, поштовхався на судно. Пiднявся по трапу на палубу, довго вибирав собi мiсце й врештi примостився бiля флагштока, на якiм весело трiпотiв трикутний червоний прапорець. Юнака нiхто не проводжав. Його рiдне село лишилося на тому березi рiки, там були його батько й мати, його дитинство, початок юностi, все недовге минуле. Ось пароплав одiйде вiд пристанi, i все: береги, лози, рiдне село, батько, мати, друзi -- попливе назад, повiльно, але нестримно посунеться, як сунеться повеснi щороку крига на Днiпрi. Пароплав хлюпостався у Днiпрi, як велика бiла качка. Старий капiтан стояв на мiстку й мовчки дивився на воду, на береги, iнколи його погляд зупинявся на високiй постатi худорлявого юнака, в сiрому сукняному костюмi, але це тривало лише мить, i знову капiтан дивився на лагiднi висипи бiлих пiскiв, на червонi шелюги й густi лози. Повеснi в приднiпрянських лозах завжди спiвали солов'П. СвоПм тьохканням вони нiби змагалися з шумом пароплавних колiс. Темними весняними ночами, сповненими запахами прибережних трав i квiтiв, капiтан любив стояти на своКму мiстку, слухати солов'Пний спiв i думати про свою молодiсть. Тепер було лiто. Соловейки вже давно замовкли. Ночi стали короткi й теплi. В такi ночi бiльше хилить до сну, нiж до спогадiв. Але капiтан дивився на того юнака в сiрому костюмi, i якась туга стискувала йому серце, i молодiсть, його власна молодiсть, раптом глянула на нього з отих вуглуватих, худих плечей, i його друзi ступнули з далеких-далеких рокiв i незримо стали поруч. ...Вони тодi ховалися з худобою в густих шелюгах на березi Днiпра. Коли з'явився перший пароплав, набитий нiмецькими солдатами, хлопцi думали тiльки про те, аби знайти густiшi кущi. Та ось найвiдчайдушнiший з-помiж них Петько Коваленкiв не стерпiв: - Хлопцi, як же воно? Ми в себе вдома, а нiмець пре по самiй серединi Днiпра, а ми ховаКмося? - Що ж ти з тими чортами зробиш? -- спитав хтось з пастухiв. -- Аби хоч стрелити було чим... - Стрелити! -- перекривав його Петько. -- А ти так спробуй! В вiн спробував. Прикотив з села передок од воза, приладнав до нього жерстяну трубу вiд "буржуйки", виставив свою "гармату" в кущах на виднотi, тодi зiбрав пастухiв з довжезними пугами i навчав Пх ляскати водночас, так щоб здавалося в одне. Сам же, щойно з'явився ще один пароплав з чужоземною солдатнею, вихопив з-за пазухи дерев'яне калатайло, позичене у сiльського сторожа дiда Задорожного, i заторохтiв ним, як кулеметом. Нiмцi, забачивши в кущах "гармату", почувши "кулемет" i пострiли пуг-"гвинтiвок", забiгали по палубi, зчинили безладну стрiлянину, пароплав рiзко завернув до правого берега, сiв там на мiлину, а хлопцi заходилися вiд реготу, хвалили Петька за витiвку, роззухвалено вигукували: - От би ще й пароплав затопити! - Позганяти жолдашню в воду, а самим попливти! - Ге, попливти! А хто рульовим? - Хто? Та Петько ж! - Змiг би, Петьку? - Може, й змiг, чого там? - А капiтаном? - Може, й капiтаном... Кожен, хто живе на березi Днiпра, мрiК про капiтанство. У Петра сталася так, як мрiялось. Давно вже водить вiн пароплави по рiднiй рiчцi, дедалi радше й рiдше згадуючи про ту давню вiйну, про чужинцiв, про пострiли над Днiпром. Та от не встигли одспiвати цiП весни солов'П, як почалася нова вiйна. Капiтан вiв свiй пароплав до КиКва i не знав, чи повернеться назад, чи нi. В отой юнак, мабуть, теж Пде до КиКва i теж, напевне, не знаК, чи вдасться йому коли-небудь повернутися додому, чи нi. Юнак повернувся обличчям до капiтана i пiшов просто до мiстка, мабуть, збираючись спуститися по трапу вниз. Обличчя в нього видалося капiтану знайомим. Вiн вже десь бачив i оцi темнi великi очi, i очей трохи облуплений сонцем нiс, i оце круте, як сани-козирки, пiдборiддя. - Ти не Коваленкiв? -- несподiвано для самого себе спитав капiтан. - Коваленкiв, - зупинився здивований юнак. - Василя Коваленка? - Нi, Дмитра. - А-а, знав я колись Коваленка, тiльки Василя. Бiля Днiпра разом росли. - Я бiля Днiпра вирiс. - Та воно так. Коваленкiв на Днiпрi багато. - Багато. - А тепер Пдеш? - Џду. - Џхати добре дiло. Юнак постояв, сподiваючись, що капiтан ще щось скаже, але той i так уже вичерпав весь свiй запас балакучостi й замовк. Коваленко бачив багато днiпровських капiтанiв, i знав, що вони люди неговiркi. Цей теж був такий, хоч попервах можна було подумати iнакше. Юнак теж, мабуть, не належав до балакунiв. Стенувши плечима, вiн почав спускатися по трапу вниз. Йти в трюм, в духоту й тiсняву, не хотiлося, i вiн завернув до першого класу. Дорогу йому перепинила невисока дiвчина в бiлому фартушку. - Куди? - А туди, - махнув у бiк салону юнак. - Як же вас звати зволите? -- знущаючись, вела далi дiвчина. - Андрiй, - цiлком серйозно вiдповiв юнак. -- Андрiй Коваленко. - У нас такими Анурiями всенький трюм набитий, - закопилила вона губу. -- Квиток у тебе К? - Њ квиток i навiть бiльше, нiж квиток. Лiтер К. Чула таке слово? - ПодумаКш, лiтер... Та в мене он у третiй каютi генерал Пде, а вiн менi лiтер!.. - Ну, коли генерал, то тодi я не пiду туди, - вiдступив Андрiй. -- Я ще живого генерала зроду не бачив. Боюсь. - Пхi, - сказала дiвчина. -- А я -- так нiскiлечки. - Та менi й Пхати недовго, до Кременчука, - немов виправдовуючись, промовив Коваленко. -- Я й на палубi побуду. - Зараз буде Келеберда, а там i Кременчук, - повiдомила дiвчина, якiй, мабуть, хотiлося погомонiти з юнаком. - А що означаК слово Келеберда, ти знаКш? -- запитав ПП Андрiй. - Звiдки менi знати, я сама з Канева. - А "Канiв" що означаК? - Присiкався, наче сам знаК. - Ого, - засмiявся Андрiй. -- Я все знаю. Я вченим збирався стати. - Чого ж не став? - Як чого? Ти ще й питаКш. Вiйна. - Пхi, вiйна -- подумаКш, злякалась, -- зневажливо кинула дiвчина й поправила свiй фартушок. - Та ти, виявляКться, мало що розумiКш, а я час гаю на розмови з тобою, - засмiявся Андрiй i пiшов вiд ошелешеноП дiвчини, навiть не озирнувшись на неП. - ПодумаКш, вчений, - кинула вона йому вслiд i хряпнула дверима першого класу так, що забрязкотiла посуда в буфетi. Андрiй знову вийшов на палубу. Днiпро лежав у синiх сутiнках, тихий i ласкавий, i не вiрилося, що десь iде вiйна i бомби шматують i землю, i води, i все живе на них. В ота дiвчина, бач, не вiрить. А хiба вiрить його батько? Сьогоднi навiть не прийшов з степу попрощатися з сином. Андрiй ждав батька, сподiваючись, що вiн от-от прибiжить з поля, але, мабуть, не ладналося щось у бригадi i вiн так i не прийшов. В Андрiя вже не було часу добиратися самому в степ, вiн i так спiзнювався на пароплав, тому довелося Пхати не попрощавшись, не побачившись востаннК з батьком. А Пхав же вiн на вiйну. Батько вже бачив вiйну. Вiн мерз у Пiнських болотах, ховався у бур'янах од нiмцiв у дев'ятнадцятому роцi, був поранений петлюрiвцями. Тепер вiн був упевнений, що вiйна до Днiпра не дiйде. Та й скiльки можна! При дiдiх-прадiдах була вiйна, i ще зовсiм недавно, за його пам'ятi. Татари, турки, шведи, поляки, нiмцi -- всi чомусь лiзуть на ВкраПну. Колись же мусить бути кiнець. Та й у газетах писали, що будемо бити ворогiв на Пхнiй територiП. Пострiляють там трошки -- та й годi. Вiн, мабуть, вважав, що Андрiй не встигне й до фронту доПхати, як вiйна закiнчиться. Може, саме тому й не прибiг прощатися? Зате мама старалася. Позичила в сусiдiв маленького чемоданчика, засмажила курочку, напекла м'яких, бiлих як снiг пампушок, поклала в чемодан три чистих сорочки, бiлизну. Андрiй смiявся: "Навiщо?" -- "Е, моя дитино, - сказала мати, - Пдеш же в дорогу, мiж чужих людей. Там все згодиться". Џдеш у далеку дорогу.. Андрiй стояв i стояв на палубi, i здавалося йому, що вiн не пливе, а летить над Днiпром, летить швидко-швидко, як вiтер, i вже залетiв у таку далечiнь од рiдного дому, що нiколи не вдасться йому добратися назад. Пароплав хрипко загудiв, завертаючи до пристанi. На капiтанському мiстку сказали: "Келеберда". А вiд Келеберди до АндрiКвого села було всього тридцять кiлометрiв. Не так вже далеко й залетiв ти, Коваленку. Може, повернешся? Адже тобi шiстнадцять з половиною рокiв, ти йдеш до армiП добровiльно, вiйськовим тобi нiколи не хотiлося бути, а хотiлося стати вченим. Повертайся, Андрiю, до маминих пампушок, до свого роботящого й тихого батька, з яким ти навiть не встиг попрощатись. Андрiй не вернувся. Вiн зiйшов з пароплава вночi у Кременчуцi, зразу ж пересiв на поПзд i мчав далi, на захiд до КиКва. На станцiП Ромодан йому треба було робити пересадку, але пасажирськi поПзди тут вже не ходили, бо всi лiнiП були забитi вiйськовими ешелонами. Андрiй довго тинявся по перону, благаючи ешелонних комендантiв "пiдвести до КиКва", але нiхто не хотiв його й слухати. - Документи К? -- питали коменданти. - Та К. - Покажи. Андрiй показував великий пакет з сургучною печаттю. Всi його документи працiвник райвiйськкомату Кирило Бородавка поклав у цей пакет i наказав здати в училищi, куди Андрiй Пхав. - Може там у тебе бомба, в тому пакетi, - смiялися коменданти й вiдмахувалися вiд високого худорлявого хлопця в сiрому костюмi. Нарештi АндрiКвi пощастило. На першу путь подали довжелезний товарняк, повний веселих молодих бiйцiв, що сидiли у вагонах, позвiшувавши ноги, i спiвали. Комендант ешелону, м'язистий маленький капiтан, в нових рипучих ременях, одразу ж побiг до чергового по станцiП й став вимагати, щоб його ешелон одправляли без затримки. Коваленко стояв позаду капiтана й ждав, поки той викричиться. - Товаришу капiтан, - сказав вiн, ковтаючи слину. - Що таке? -- рiзко повернувся капiтан. - Менi треба завтра бути в КиКвi, в артилерiйському училищi. Я вже й так запiзнився на цiлий тиждень. - Коротше, - спинив його капiтан. - документи К? - Та ось. Капiтан узяв пакет, виважив на долонi, потiм швидким, невловимим рухом перевернув його i одiрвав кiнчик. - Що ви робите? -- закричав Андрiй. -- Це же секретне! - А ти хочеш, щоб я возив в своКму ешелонi якiсь секрети й не знав про них нiчого, - насмiшкувато глянув на нього капiтан. Вiн дiстав по черзi документи Коваленка, проглянув Пх, сховав знову в конверт, оддав його АндрiКвi й поляскав хлопця по плечу. - Молодець. Вiдмiнник, добровiльно йдеш захищати Батькiвщину. Ходiм, я тебе десь притулю. Вiн провiв його до вагона, де бiйцi спiвали "Розпрягайте, хлопцi, конi", й звелiв: - Приймайте земляка. Щоб довезли менi його до КиКва цiлим i неушкодженим. Ясно? Радiсть АндрiКва була така велика, що вiн навiть не звернув уваги на останнi капiтановi слова. На станцiю Гребiнка ешелону не пустили. Семафори стояли обабiч лiнiП, схрестивши над лискучими рейками своП залiзнi руки, i марно було намагатися взнати причину цiКП заборони. Начальник ешелону пробiг побiля вагонiв, вигукуючи: - Не висовуватись! Всiм лишатись у вагонах! А через хвилину звiдкись спереду пролунав тривожний крик: - "Юнкерси"! Слово "юнкерс", бридке, мов павук, вже було вiдоме всiм. Андрiй не вiдчував нiякого страху перед ворожими лiтаками, бо вiн Пх ненавидiв, ще й не убачивши. Ш коли на станцiП, попереду ешелону, стали рватися бомби, АндрiКвi захотiлося бодай краКчком ока глянути на тих проклятих металевих птахiв, що з зловiсним миттям кружляли над Гребiнкою й сипали на неП чорну, гримучу смерть. Мабуть, не одному йому захотiлося глянути на те, що робиться на станцiП, бо з кiлькох вагонiв позiскакували на землю бiйцi i, плутаючись у густiй пшеницi, яка починалася бiля самоП колiП й нiде не кiнчалася, побiгли вперед. - По вагонах! -- знову пролунала сердита й рiзка команда. Однак було вже пiзно. "Юнкерси" помiтили солдатiв. Вони покинули конаючу станцiю i пролетiли над ешелоном, як шулiки над беззахисним курчам. Кожному в ешелонi стало ясно, що зараз благенькi дощанi вагони розлетяться i поховають рiд своПми уламками всiх, хто сидить у них. Крижана рука страху хапала кожного за горло, виштовхувала з вагонiв, примушувала бiгти подалi вiд поПзда. Вмить жовта пшениця зачорнiла од безлiчi рухливих цяток людських голiв, i цяток цих ставало щораз бiльше й бiльше. Тепер Андрiя не могло стримати нiщо. Все в ньому волало про порятунок вiд неминучоП смертi, i вiн теж кинуся туди, за тими, що бiгли пахучими пшеницями невiдомо куди й чого. - Стiй! Куди? -- пролунав над самим його вухом чийсь грубий голос. В чиясь мiцна рука вхопила Андрiя за пiджак. -- Не смiй бiгти. Там смерть. - Пустiть мене! -- закричав Коваленко, намагаючись випорснути з свого пiджачка i ще не втрачаючи надiП на те, щоб вiдбiгти вiд цього вагона, в якому вiн себе вiдчував неначе на вогнищi. - Куди, дурню? -- знову сказав йому той самий солдат. -- Падай! Справдi, в пшеницi почало творитися пекло. В кiлькох мiсцях над нею раптом знялися високi, до самого неба, стовпи чорноП землi, вдарили в усi боки гострi язики кривавого полум'я. То рвалися першi бомби, кинутi "юнкерсами". А тодi забубонiли кулемети. В люди в пшеницi почали падати. Вони падали i там, далеко вiд поПзда, i тут, зовсiм близько вiд вагонiв, так що Андрiй бачив, як на захисних гiмнастьорках виникають червонi плями. Кров! Перша людська кров, пролита в нього перед очима. Коваленко зблiд, ноги в нього пiдломилися, вiн сiв на шорстку вагонну пiдлогу й затулив рукою очi. Вiн не плакав, нi. Вiт затуляв очi, щоб не бачити отого чорного, як осiння нiч, диму над бiло-жовтими пшеницями, щоб не бачити в пшеницях червоного, як кров, полум'я i кровi, червоних, як полум'я найбiльших у свiтi пожеж. Вiйна стала на дорозi в юнака. Вона вела за собою страх. Вiйна i страх з'Кдналися в нероздiльну силу. Щоб перемогти вiйну, треба було насамперед перемогти страх. Ти не злякався, Андрiю? Не вiдступиш? Не забудеш тiКП хвилини, коли страх штовхав тебе назустрiч смертi, i ти рвався i рвався з мiцних солдатських рук, з рук товариша? Нi! Ш ще, й ще бомбили Пхнiй ешелон. В в Дарницi, де пiсок i сосни, i на мосту через Днiпро, де бомби, здавалося, падали не з неба, а виринали з води. Вночi Андрiй ступив на киПвський перон. Од вокзалу вела кудись пряма, широка вулиця, i Коваленко пiшов по нiй. Через сотню метрiв його зупинив вiйськовий патруль, i два молодi солдати, довiдавшись, що вiн шукаК училище, порадили йому звернути в Ботанiчний сад i там переспати до ранку, бо вночi вiн однаково нiчого не знайде, до того ж ходити по вулицях заборонено. В мiстi був стан облоги. Андрiй зайшов у сад, довго спускався кудись униз, у темнi хащi, i, нарештi, зупинився бiля невеличкого ставочка, береги якого покривала густа м'яка трава. Та Коваленко простелив газету, пiдклав пiд голову чемодан i заснув мiцно й безтурботно, як дитина пiсля макiвки. Вiн спав бiля ставка, в якому росла не казкова вiкторiя-регiя, ця неодмiнна прикраса всiх ботанiчних садiв свiту, а найзвичайнiсiнька украПнська ряска, дрiбненька лагiдна ряска, хистке плетиво яких легко руйнують найменшi брижi на водi. Отак i АндрiКве життя, маленьке життя нiкому не вiдомого хлопця з надднiпрянського села, було розворушене вiйськовою колотнечею, i висока хвиля стихiП закинула його аж сюди, в киПвський ботанiчний сад. Пiд Коваленком була газета з першими вiйськовими зведеннями, над ним нависло загрозливе вiйськове небо, готове щомитi прорватися жахливим свистом бомб. Вiйна обгортала його з усiх бокiв, як вода утопленика. Тодi вiн саме косив сiно в плавнях. М'яко деренчала сiнокосарка, вистеляючи вибалки малюсiнькими, схожими на долоньки з розчепiреними пальцями листочками гусячих лапок, диркаючи косою по цупкому, як дрiт, пирiКвi. Гнiдi кобили Баронеса й Мазурка дружно похитували головами в такт своПй широкiй розмiренiй ходi, а Пхнi лошата жирували спереду, плутаючись у своПх матерiв пiд ногами i вмiло уникаючи довгого АндрiКвого батога. В обiд вiн мав точити коси з своПм напарником дядьком Архипом Нескоромним. Вони завжди точили косу разом, бо Андрiй ще не вмiв сам цього робити, а дядько Архип працював на сiнокосилцi вже десять рокiв. Але в той день Нескоромний затримався десь у кузнi, куди вiн поПхав зварювати косогiн. Андрiй лишився сам на всiй плавнi. Вiн стриножив коней, пустив Пх пастися, а сам, випивши пляшку молока, що ПП вранцi поклала йому в торбину мати, побiг до Днiпра купатися. Пити холодне солодке молоко i купатися в Днiпрi -- це Андрiй любив над усе. Бiля рiчки вiн роздягнувся, сховав одяг у кущах шелюги i стрибнув у воду, м'яку, теплу, ласкаву. Вiн поплив на середину рiчки, викидаючи вперед руки, за кожним змахом вистрибуючи з води мало не до пояса. Згодом вiн лежав горiлиць i дивився на сонце. Сонце було велике, воно вкривало не лише все АндрiКве лице, але й усю рiку, i бiлi коси на ПП берегах, i червонi шелюги. Яке марнотратство! АндрiКвi хотiлося, щоб небесне свiтило хоч на мить належало тiльки йому одному, щоб воно ковзнуло теплою хвилею по його устах. Вiн цiлував ся з сонцем. Це була його давня, ще з дитинства, улюблена гра. Шум пароплавних колiс примусив Андрiя припинити свою забавку. Вiн повернувся на живiт i побачив сталево-сiрого буксира, який тяг за собою чотири баржi. Буксир iшов згори, за течiКю, iз якоюсь особливою поспiшнiстю ляпав по водi широкими плицями своПх колiс. Пароплав швидко наближався, рiзнокольоровi -- сизi, червонi й жовтi -- баржi гналися за ним, витягнувшись у довгу на пiвдугу, схожу на райдугу, яку хтось перекинув i поклав на воду. До задньоП баржi, як це завжди робиться, був прив'язаний човен. Не роздумуючи, Андрiй поплив наперерiз каравановi, маючи на метi покататися на отому човнi, що летiв за баржею, мов трiсочка. Вiн добре вхекався, поки вхекався, поки вхопився нарештi за нагрiтий сонцем дубовий борт човна, i мало не пiрнув з переляку пiд воду, коли його раптом ударили по пальцях чимсь твердим. З човна показалася сонна вусата, мов у моржа, голова, клiпнула на здивованого юнака закислими очицями й сердито сказала: - Краще ба на фронт iшов, нiж отут дурачишсяБайстрюк! Андрiй випустив тонкий борт з пальцiв. Вiд несподiванки i образи вiн не знайшов, що зразу вiдповiсти, а коли зiбрався з думками, було вже пiзно. Буксир розсипав своК вiяло барж далеко вiд нього. Андрiй поплив до берега, одягнувся i, пересмикуючи плечима вiд свiжостi, побiг до сiнокосилки. Там вiн застав дядька Архипа i свого батька. Те, що батько прийшов у плавнi, Андрiя не здивувало. Батько був зараз "безробiтним". Старий Коваленко вважався кращим скиртоправом в колгоспi. Коли починали звозити снопи на токи до молотарок, вiн викладав з них скирти, розкiшнi й величнi, мов iндiйськi храми. Пiд час молотьби вiн топтав солому. Топтав сам, нiкому бiльше не довiряючи цiКП справи, i хоч згодом вiд утоми й виснаження не мiг навiть злiзти на землю без допомоги, ожереди з-пiд його рук виходили такi пишнi й прекраснi, як отi паски, що iз печуть матерi своПм дiтям весною. Цiле лiто батько був радiсний, жвавий, збуджений i вiд нього линув якийсь особливий запах. Так пахне всерединi пшеничноП соломини, коли надкусити ПП бiля колiнця. Пiд час сiнокосу батько клав стоги. Стоги, вивершенi Василем Коваленком, стояли в плавнях гiнкi й рiвнi, як тополi. Коли восени Пх починали звозити до колгоспних ферм, старий Коваленко мало не плакав. Зараз же вiн нудьгував. Жнива ще не починалися. Сiно ще не висохло, щоб його складати в стiжки. Вiн не мав до чого прикласти своП руки, якi нiколи не були без дiла, i через те не мiг спокiйно всидiти на мiсцi. Учора ввечерi на нiч пiшов у сусiднК село до брата в гостi, а сьогоднi, бач, повернувся додому i прибiг у плавнi, мабуть, ворушити сiно. - Здрастуйте, тату, - привiтався ще здалеку Андрiй. -- Сухе вже сiно? Вiн ждав, що батько засмiКться, жартома вилаК його i тодi стане казати, щоб вони облишили балки, а косили на буграх, де сiно вже горить. Але батько чомусь мовчав. Мовчав i дядько Архип. "Що з ними? -- подумав Андрiй, пiдходячи. - Сiдай, Андрушо, - тихо сказав батько. Андрiй сiв, не перестаючи дивуватися. - Таке дiло, Андрушо, - знову заговорив батько якимсь чужим голосом, - нещастя в нас. - Яке нещастя? -- холонучи, спитав Андрiй. -- Щось з мамою? - Гiрше, - коротко видихнув батько. - Що ж можу бути гiршого? -- не зрозумiв Андрiй, який вважав, що найбiльшi щастя i нещастя передовсiм можуть бути зв'язанi лише з мамою або татом. - Вiйна, - сказав батько, - вiйна почалася. - Вiйна? Яка вiйна? З ким? -- вигукнув Андрiй. - Гитлер на нас напав, - промовив батько. Вiн сказав "Гитлер", i Андрiй подумав, до це слово якраз так i треба вимовляти, бо воно нагадуК щось гидке, бридке й потворне. - Прийшов я оце, щоб тобi сказати. У нас вже в селi готуються до мобiлiзацiП. В я, мабуть, пiду на фронт, хоч уже й старий. Ну, а тебе не вiзьмуть, ти ж з двадцять четвертого году, тобi он ще й сiмнадцяти немаК. Та й в унiверситет же заяву подав. - Документiв я ще не подав, - зауважив Андрiй, думаючи над чимось своПм. - Ну, та ще подаси, - заспокоПв його батько. -- Я оце прийшов, щоб ти на нiч хоч додому навiдався. Мати там турбуКться. Голова сiльради Вустим Нечта вже окопи збираКться рити. Ну, там все ото таке... Через день Андрiй сiв на велосипед i поПхав до вiйськкомату в район. Там вiн застав величезну чергу добровольцiв, старих i молодих, попервах навiть злякався, що йому не вдасться потрапити на комiсiю. Але зустрiвся земляк -- старший лейтенант Кирило Бородавка, який працював у вiйськкоматi, i допомiг АндрiКвi здати документи. Коваленко заповнив анкету, дав довiдку про народження, атестат про закiнчення десятирiчки, треба було ще написати автобiографiю. Кирило Бородавка дав йому аркуш паперу, пiдсунув ручку й чорнило, сказав: "Пиши, та докладно". Андрiй спробував писати й злякався: у цього не було нiякоП бiографiП. Яка вже тут докладнiсть! Ну, народився. Рiс. Учився в семирiчцi. Вступив до комсомолу. Вчився в десятирiчцi. Пiд час канiкул працював у колгоспi. Збирав колоски, Пздив на гребцi, був причiплювачем бiля трактора, викидав солому з "Комунара", косив сiно. Але хiба ж напишеш у такому важливому, як бiографiя, документi про те, що косив якесь там сiно! Вiн вирiшив, що коли й не вiзьмуть його до армiП, то саме через цiлковиту вiдсутнiсть бiографiП. На медичнiй комiсiП його похвалили за здоров'я. Лiкар, вислухавши пульс, сказав йому: - Довго житимеш, хлопче. Пульс у тебе п'ятдесят два удари на хвилину. Богатирський пульс. Довго житимеш! - Постараюсь, - вiдповiв Андрiй. На мандатнiй комiсiП у райвiйськкоматi до хлопця довго прискiпувались за його вiк. Шiстнадцятирiчних в армiю не брали. Андрiя врятували його атестат, у якому були всi вiдмiннi оцiнки, високий зрiст i захопленi вiдгуки лiкарiв. Його вирiшили послати в КиПв, у артилерiйське училище. В от вiн прийшов на вiйну, як ходив у колгосп на роботу. КиПвського училища Андрiй не застав у мiстi: воно виПхало на фронт, обороняти украПнську столицю. Хлопця влаштували на якусь вiйськову машину, яка йшла до Харкова, i дали йому направлення в Харкiвське артилерiйське училище. Старший лейтенант, який робив це, хотiв, мабуть, уберегти Андрiя вiд фронту i тому посилав так далеко в тил. Однак через три днi Андрiй знову пiдстрибував у кузовi вантажноП машини, яка йшла з Харкова на Суми: Харкiвське училище було там, Суми промайнули перед АндрiКм, мов сон лiтньоП ночi. Курсанти Харкiвського пiд командуванням генерала Чеснова виПхали на фронт. В ще довго наздоганяв своК училище високий хлопець у сiрому сукняному костюмi, з маленьким чемоданчиком у руках. Тепер вiн уже знав, що неодмiнно потрапить на фронт. Бо фронт котився йому назустрiч, як степовий вихор. _____ Танки стрiляли рiзко, поквапливо, нервово. Вони навiть не стрiляли, а бубонiли: "Бу! Бу! Бу!". В пiсля кожного такого "бу!" чахкав десь снаряд. Снаряди летiли один за одним, одскакували од сухоП землi й розлiталися у всi боки червоними бризками, нiби перестиглi кавуни. В треба було видiти пiд цим страшним чахканням, пiд цими червоними бризками, сидiти, притиснувшись до рiдноП землi, як припадав колись на печi до теплоП черенi, й ждати, ждати, ждати. Хай отой широкий, рухливий танк пiдiйде зовсiм близько, хай вiн пiрне своПм вразливим черевом у високу пшеницю, i тодi з цiКП пшеницi несподiвано вилетять маленькi колючi снарядики сорокап'ятимiлiметровоП гармати i пролижуть танк, як голка тканину. Фiлософiя бою коротка, вона повнiстю вкладаКться в чотири слова: або -- ти, або -- тебе. В тому хлопцi, зцiпивши зуби, тамуючи в собi страх, терпляче сидiли у високих пшеницях, обiймаючи своП маленькi зеленi гармати, i били по фашистських танках тiльки тодi, коли знали напевне, що бронебiйни1й снаряд не пропаде марно. Проти Харкiвського училища дiяв танковий корпус нiмецького генерала Фiтiнгофа. Фашистськi танки пройшли Бiлорусiю, вони форсували Днiпро й Десну, тепер перед ними був вузенький Сейм, за яким кiнчалася УкраПна й починалася Курщина, починалася Росiя. Танкiсти генерала Фiтiнгофа квапилися в Росiю. Вони увiрвалися в понадсеймiнськi села, лякаючи босоногих дiтей, розганяючи бiлих гусей, якi спокiйно плавали в тихих водах Сейму. Вони не надавали великого значення низеньким вертлявим танкеткам, якi метушилися в кiлькох кiлометрах од них, тягаючи за собою маленькi, тонко ствольнi гарматки. Але коли танкiсти спробували продовжувати свiй переможний марш, гарматки зустрiли Пх таким вогнем, що довелося вiдступити. В Ромни примчав командуючий танковою групою генерал Гудерiан. Вiн вважав, що такоП сили взагалi не iснуК i не може iснувати. Це був той самий Гудерiан, який хвалився, що мешканцi Вiдня повiдривали, як сувенiри, Дудзики од його шинелi, коли вiн з своПми танками захопив Австрiю. Вiн не знав того, що австрiйцi, коли б Пхня сила, витрясли б з нього душу i рвали б не Дудзики, а кишки з його живота. Але Гейнц Гудерiан був надто самовпевнений, щоб робити такi припущення. Через рiк пiсля АвстрiП його танки, уквiтчанi прапорцями й зеленню, гримiли по вулицях тихого чеського курорту Карловi Вари. У чехiв на очах стояли сльози, i Гудерiан думав, що то сльози захвату й розчулення. Бо прапорцi й зеленi гiллячки на танках -- це ж так мило й безпосередньо! Тодi була Францiя. Гудерiан милувався готичними соборами Руана й Ам'Кна, гуляв по Њлiсейських Полях в Парижi, а згодом стояв на франко-швейцарському кордонi й, наставивши скельця бiнокля на якесь тихе швейцарське мiстечко, мрiяв про той час, коли в горах цiКП мирноП краПни буде битися залiзна луна вiд його гримотливих танкiв. В Польщi Гудерiан зупинявся в замку Фiнкельштейн, у тiй самiй кiмнатi, де колись Наполеон переспав з графинею Валевською i подряпав пiдлогу своКю iмператорською острогою. Перед тим, як iти на Росiю, танковий генерал вивчав походи шведського короля Карла ХВВ. Вiн був честолюбивий, цей Гейнц Гудерiан. Вважав себе непереможним, i тому його здивуванню не було меж, коли довiдався, що бiля маленького Сейму його танки щось зупинило. Два днi ковтав Гудерiан украПнську пилюку, поки добрався до щойно обладнаноП штаб-квартири в Ромнах, i за цi днi курсанти Харкiвського артучилища пiдбили ще два десятки танкiв генерала Фiтiнгофа. Гудерiан наказав кинути на Харкiвське училище юнкерiв Берлiнського танкового училища. Хай хоч вони доведуть, чого вартi справжнi нiмецькi воПни! Юнкери почали наступ уранцi. Вони твердо дотримувалися основного положення танкового бою, розробленого самим Гудерiаном. Рух i вогонь, вогонь i рух -- ось мчали на позицiях харкiвських курсантiв з шаленою швидкiстю i били з гармат i кулеметiв таке, що все навкруги почорнiло. Але щойно танки докочувалися до якоПсь завчасно визначеноП лiнiП, вони спалахували, мов свiчки. За громом бою пострiлiв "сорокап'яток" не було чути. В'юнкi танкетки десь поховалися, i гармати не переПздили з мiсця на мiсце, - вони повривалися в землю, сховалися в густих перестиглих хлiбах, в невеличких гайках, за маленькими копичками сiна, що вже пообростали молодою отавою, i били, били, били. Андрiй Коваленко був заряджаючим бiля однiКП з гармат. Вiн брав з розкритого металевого лотка довгий снарядний патрон i хвацько засилав його в чорний отвiр казенноП частини. ЗакраПни гiльзи зривали з виступiв затвородержателi, стальний клин наглухо закривав отвiр, пострiл -- i вже новий жовтий лискучий патрон летiв з рук заряджаючого курсанта Коваленка в округлу тiснину гармати. Џхня "сорокап'ятка" стояла на луцi бiля притоки Сейму Виру. Вир -- зовсiм маленька рiчка порiвнюючи з Сеймом, але навiть таку рiчечку не можна було оддавати вороговi. Перед боКм командир Пхнього дивiзiону, невисокий майор з розумним, нервовим обличчям, обходячи вогневi позицiП, казав: - Проти танкiсти не вiдступають! Позаду -- МоскваТак влаштовано фронт: вiдступаКш -- позаду Москва! Ясно? ПропускаКш танк -- пропускаКш його на Москву! Ясно? Тому коли три нiмецькi танки, круто завернувши влiво, пiшли в обхiд флангу, командир гармати вирiшив кинутись Пм наперерiз. Не пропустити! Курсанти взялися хто за станини, хто за щит, хто за ствол i покотили зелену гармату по зеленiй луцi. Андрiй вхопив чотири лотки з снарядами й поклав Пх на станини. В чотирьох лотках було двадцять снарядiв. Џх мало вистачити на отих три танки, якi вже рвали своПми гусеницями м'яку землю сiнокосу. Гармата стала. Вона вчепилася в луг своПми круглими гумовими колiщатами й довгими тонкими ногами-станинами й зробила перший пострiл по танках. Стояла нiчим не прикрита, незахищена i одважно викликала на себе удар отих трьох сталевих потвор. Маленька рiчка Вир, але жалко оддавати ПП вороговi, не можна оддавати! Так уже влаштовано фронт, що вiдступати не можна, бо позаду -- Москва! Танки помiтили гармату й вистрiлили по нiй майже водночас. Снаряди лиснули десь позаду, i на них нiхто не звернув нiякоП уваги. Андрiй заклав черговий патрон i тiльки нахилився над лотком, як раптом замiсть звичного пострiлу рiдноП "сорокап'ятки" бiля нього гаркнуло щось таке велике й страшне, що вiн од несподiванки упав на землю. Тодi йому здалося, нiби якась незрима сила пiдiймаК його ноги високо в повiтря, залишаючи водночас голову мiцно притиснутою до землi. Ноги висiли в повiтрi довго-довго, а коли впали i вдарилися об тверду станину, то Андрiй навiть не вiдчув болю. "Чого ж я лежу?" - зненацька вдарила його думка, i хлопець мерщiй скочив i випростався на весь зрiст, забувши, що треба ховатися за щитом гармати од танкових кулеметiв. Танки йшли на "сорокап'ятку", лишаючи пiсля себе чорнi слiди на зеленiй отавi. Бiля гармати все було потрощено. Снаряд, посланий одним з танкiв, розiрвався бiля наводчика, i тепер той лежав, одкинутий далеко вбiк, непорушний, блiдий, пiдiбгавши ноги, як мала дитина. Командир гармати ще стогнав, але його стогiн щомитi ставав тихiшим. Всi iншi теж були вбитi. Андрiй Кдиний з усiКП обслуги лишився живим. Його навiть не поранило. Це було чудо, але над цим не було часу роздумувати. Танки йшли на гармату, вони хотiли сьогоднi бути вже по той бiк рiчки. Вони йшли на Москву! Так влаштовано фронт. Андрiй стрибнув до прицiлу, на мiсце наводчика. Переднiй танк був уже зовсiм близько, вiн заповнив увесь овид. Андрiй не знав навiть, як краще вибрати точку для пострiлу. Тодi вiн крутнув кiлька разiв маховичок горизонтальноП наводки, скеровуючи ствол гармати в присадисту башту танка, й смикнув за рукоятку спуску. Рукоятка нагадувала держак звичайноП виделки. В дiя, викликана рухом Андрiя, теж нагадала мовби дiю сталевоП виделки, яка пронизуК картоплину. Одразу ж пiсля пострiлу башта танка якось нiби пiдскочила, знову впала на своК мiсце, але снаряд уже прослизнув усередину i, мабуть, зробив там свою справу, бо танк, просунувшись ще трохи вперед, закляк на мiсцi. Андрiй заклав другий снаряд i вистрiлив по другому танку. Пострiл виявився невдалим. Танк став обходити гармату збоку, тодi як третiй, що до цього часу тримався найдалi, пiшов напролом. Андрiй зарядив гармату знову i, прицiлившись пiд низ того танка, який хотiв обiйти його, смикнув за рукоятку. Танк загорiвся. Андрiй ухопив четвертий снаряд. Тепер вiн мусив зупинити отой останнiй танк, на якому, мабуть, сидитьсь командир, раз вiн досi обачливо тримався позаду. Пострiл -- i танк котиться на гармату. Ще пострiл -- танк не зупиняКться. Вiн стрiляК з гармати й з обох кулеметiв, вiн поспiшаК знищити оту маленьку гарматку, бiля якоП, втрачаючи останнi сили, метушиться самотня людина. Снаряди в лотку закiнчилися. Треба було розкривати другий. За iнших обставин це зробив би ящичний, але тепер ящичний лежав мертвий, i АндрiКвi довелося самому, обламуючи нiгтик, поспiшаючи, зривати з металевоП скоби неподатливу защiпку. Вiн ухопив снаряд i, майже не дивлячись, кинув його в патронник. Вистрiлити Андрiй не встиг. Чорна стiна повстала мiж ним i танком i не зникла, не розвiялася, як завжди розвiювався дим пiсля вибуху снаряда, а стояла й стояла, заслоняючи АндрiКвi весь бiлий свiт. Вiн тернув рукавом по очах i лише тодi вiдчув у них жахливий бiль. Очi не бачили, вiн ослiп. Навпомацки Андрiй вiдшукав рукоятку й смикнув за неП. Тодi, не прислухаючись до того, що дiКться навколо, так само навпомацки знайшов лоток iз снарядами, зарядив гармату й знову вистрiлив. Стрiляв, аж поки закiнчилися всi снаряди в лотку. Тодi став шукати ще один лоток, але не знайшов його i заблудився. Нiяк не мiг натрапити на свою гармату. Йому стало страшно. Вiн прислухався -- довкола дзвенiла тиша. Десь далеко збоку, де стояли Пхнi гармати, ще зрiдка пострiлювали танки, а тут було тихо й порожньо, як на краю свiту. Вiн спробував iти й упав. Тодi вiн поповз на звуки пострiлiв, але скоро знесилився, та йому й набридло повзти в той час, коли не загрожувала нiяка небезпека. В очах рiзало й пекло, надто в лiвому оцi, чорний морок не розвiювався, а став ще густiшим, але АндрiКвi чомусь здавалося, що це тимчасово, що це зараз мине, i вiн знову буде битися, стрiляти, вкидати в розiгрiту гарматну пащеку довгi латуннi патрони. Андрiй пiдвiвся й спробував iти. Вiн довго никав по луцi, шукаючи в невидимi ями, натикаючись на бугрики й купиння. Бiй затих уже зовсiм. Чи одступили танки, чи, може, вони прорвалися, Андрiй не знав. Може, вiн тепер iшов по землi, захопленiй фашистами? - Чи К тут хто-небудь? -- спитав юнак i, не дiждавшись вiдповiдi, гукнув: - Гей-гей-гей! Десь здалеку прилетiв вiдгук. Через горби й видолинки, через трави й покоси до нього йшла людина. - Чого кричиш? -- спитала вона, наблизившись. -- Зрадiв, що здоровий? - Та нi, навпаки, - вiдмовив Андрiй. - Що ж з тобою, братухо? - Хiба не бачиш: ослiп. - Ослiп? Ох лихо! Ну, давай руку! Андрiй вiдчув руку, мiцну, шершаву, чоловiчу руку, руку солдата. - Держись за мене, ходiмо вперед. Дуже болять очi? - Та болять. - До санбату витримаКш? - Витримаю. - Ото й добре. Гляди, отут виПмка. Як мати його малим купала, йому в очi завжди заходило мило. Андрiй кричав од болю, а мати вмiшала: - Не плач, од мила очi зiркiшими будуть... А тепер вiн лежав на госпiтальнiй койцi, слiпий i безпорадний, як цуценя. З фронту його привезли в Саратов лiтаком. Якби не лiтак, то з очима, як сказав АндрiКвi професор, йому довелося б попрощатися назавжди. Особливо з лiвим оком, в рогiвцi якого сидiв крихiтний металевий соколочок. Праве око особливих пошкоджень не мало, його тiльки засипало землею. Професор сам вийняв з ока осколок за допомогою електромагнiта, i сам, мов рiдний батько, стежив, як АндрiКвi накладали пов'язку на очi i як потiм його влаштовували в лiжковi. Андрiй запам'ятав руки професора -- вони були великi, м'якi i вносили якесь дивне заспокоКння в змучену душу. Через день його повели на перев'язку. - Дивись, не потрапляй там до рук практиканток, - попередив Андрiя хтось з товаришiв по палатi. Але вiн був слiпий, i лiкарi могли робити з ним, що хотiли. Щойно увiйшовши до перев'язочноП, Андрiй почув, що там не лише професор i його помiчники, а й ще якiсь люди, здаКться, жiнки або ж дiвчата, якi про щось перешiптувалися мiж собою i тихенько хихикали. Коваленко подумав, що це смiються з нього, i помацав свiй халат -- чи застебнутий як слiд. - Ну, як ми себе почуваКмо? -- запитав професор Андрiя. Лiве око болить, рiже. А праве заспокоПлося. - Зараз ми на них подивимося, на вашi очi, - сказав професор. -- Карцева, знiмiть пов'язку. ЧиПсь тонкi холоднi пальцi забiгали довкола АндрiКвоП голови, розмотуючи бинт, обережно доторкуючись до Коваленкових скронь. Андрiй чув стримуване, схвильоване дихання дiвчини, чув, як замовкли всi ПП подруги, спостерiгаючи, що буде робити Пхня товаришка. Пов'язка м'якими хвилями сповзла з АндрiКвоП голови й лягла на стiл. - Не розплющуйте очей, хай призвичаюються. Карцева, що ви будете робити далi? - запитав професор. - Я не знаю дiагнозу, - пролунав бiля Андрiя красивий молодий голос. - Подивiться iсторiю хвороби. - Поранення, - пiдказав Андрiй. - Поранення, - це причина вашоП хвороби, молодий чоловiче, - пояснив професор, - Ми ж, лiкарi, маКмо справу з наслiдками цiКП причини. Наслiдки i К хворобою. Отже, Карцева, ми вас слухаКмо. - Праве око забруднене, можливо, травмоване, але без помiтних пошкоджень, - знову пролунав бiля Андрiя той самий дiвчачий голос. -- В рогiвцi лiвого ока маКмо металевий осколок. - Мали осколок. Тепер його там немаК, - перебив професор. - Так, осколка немаК, - квапливо згодилась дiвчина. -- Отже, тепер треба забезпечити заживання ранки. - Що ви будете робити зараз? -- допитувався професор. - Треба промити очi. - Промивайте. Знову тi самi холоднi тонкi пальцi забiгали бiля АндрiКвих очей, обережно пiдiймаючи повiки, прикладаючи м'якi вологi тампони. Роздивитися дiвчину Коваленко не мiг, бачив лише ПП руки, бiлi й нiжнi, та й то якусь мить, бо довго дивитися вiн ще не мiг: заважав бiль. - Тепер треба трохи припекти ранку ляпiсом, - сказала студентка, витерши АндрiКве обличчя. - - А тодi? -- поцiкавився професор. - Тодi пов'язка з сульфiдiн-вазелiном. - Робiть. Практикантка мазнула чимсь по рогiвцi лiвого ока, i Андрiй навiть засичав од болю. - Що ви робите, чорти його бери! -- крикнув професор. -- Ви ж випечете йому око! Запанувала тиша. Мовчала студентка, мовчали ПП товаришi, мовчав i Андрiй. Тодi вiдчув, що на його руку впала якась тепла краплина. За нею ще одна i ще. - Що з вами? -- пiдвiв вiн голову, намагаючись розплющити праве око i глянути на студентку. -- Ви плачете? Не треба. Але ним уже заволодiв професор. Вiн швидко приклав мазь i став забинтовувати Коваленковi очi,