одки, такi мiцнi й грубi, що Пх, мабуть, не роздавив би й танк. На френчi, на штанях; i на пiлотцi, виданих АндрiКвi, бiлою фарбою намальовано двi великi нiмецькi лiтери "80", що означало "радянський офiцер" i мало служити попередженням для всiх тих, хто спробуК наблизитися до цiКП небезпечноП людини. Поза тим АндрiКвi начепили на шию чотирикутний металевий номер. Тепер вiн уже перестав бути АндрiКм, не був Коваленком, а називався просто: "номер тридцять ноль дев'яносто сiм". В "лазаретi", куди його одвели разом з iншими пораненими, рядами стояли двоповерховi дерев'янi лiжка, схожi на чотирикутнi ящики. В ящиках лежали паперовi матраци i такi самi паперовi подушки. Тут принаймнi можна було лягти й заснути. В Андрiй заснув i спав до самого вечора i, мабуть, спав би ще й нiч, якби не голод. Коваленко прокинувся й спробував згадати, коли вiн востаннК Пв i що саме. Але з цього нiчого не вийшло. Неподалiк од Андрiя чулися якiсь голоси. Андрiй прислухався до розмови. Хтось хрипким голосом розповiдав про те, як працював колись кондитером у Москвi. - Ох i жив же я, братцi,-- казав вiн.-- Бувало, заступиш на нiчну змiну, моргнеш своКму пiдручному: тягни, мовляв, лист для тiстечок. Принесе вiн лист, я туди пiв'ящика масла -- бах! А потiм пiвсотнi яКць -- трах! ЯКчня, братцi моП, получаКться пiсля цього така, хоч спи на нiй, як на м'якому диванi. - Пiвсотнi яКць -- це ти, мабуть, трохи той... загнув,-- не повiрив котрийсь з слухачiв. - Пiвсотнi? -- вигукнув кондитер,-- Хо-хо! Та дай менi зараз сотню, так я сам з нею розправлюся, а ти -- пiвсотнi!.. - То ж зараз, а то ранiше,-- не здавався опонент. - Що там з тобою говорити,-- недбало кинув кондитер,-- одразу видно, що ти чоловiк у цих питаннях темний. Ви от краще, братцi, послухайте, як я вчився вяземськi пряники пекти... А в цей час у iншому кутку барака хтось другий, не такий експансивний, як кондитер, вiв свою розповiдь. - Уявлення про те, нiбито мiський мешканець цiлком i повнiстю залежить од магазинiв,-- говорив вiн,-- не зовсiм вiрне. Вiзьмiть, наприклад, таку рiч, як гриби-шампiньйони. Навiщо менi ждати, поки вони з'являться в магазинi! Я беру ящик, насипаю в нього перегною, дiстаю спори грибiв, висiваю Пх у ящик, накриваю його чим-небудь темним i вологим -- i, будь ласка: через десять днiв збираю перший врожай. У мене гриби взимку й улiтку, весною я восени, я Пм Пх жареними в сметанi, дружина робить з них грибну запiканку, пече пироги. Для того щоб спекти пироги з грибами, треба... - Перестаньте, iроди! -- почувся стогiн вiд дверей.-- Замучили своПми розмовами. Дайте спати. Любитель шампiньйонiв на хвилинку замовк, а тодi продовжував, але вже пошепки, так що Андрiй не мiг розiбрати. Зате кондитер не злякався того плачу, отого голосу-стогону, а, навпаки, гукнув полоненому, щоб той iшов до ПхньоП компанiП й послухав, як вiн колись у Пензi з'Пв, побившись на заклад, цiле порося. Так i минула та перша нiч серед хвиль дрiмоти, спазм голоду й нескiнченних розмов про Пжу, про колишнК життя, про речi, недоступнi для них. В ще багато таких днiв i ночей судилося пережити АндрiКвi в тому барацi. Попервах Андрiй злякався. Хоч що там кажи, був вiн простим сiльським хлопцем, що звик приймати життя таким, як воно К, хлопцем з нiжною, вразливою душею, i коли вмiв мужньо переносити страждання власнi, то не мiг байдуже дивитися на людське горе. Коваленковi здавалося, що в концтабiрнiм лазаретi-ревiрi лежать люди, зломленi недугою, здатнi хiба що вмирати, вмирати тихо, без скарг i стогонiв. Холодна безнадiя заволодiла його серцем. Вiн лежав у своКму ящику, мов у трунi, нерухомий, збайдужiлий до всього, без думок, без бажань i сподiвань. Лиш невiдступна примара голоду нагадувала про себе та ще мучив бiль од рани. Особливо страшно було лишатися вiч-на-вiч з голодом уночi. ОбоК вони -- нiч i голод -- маля в собi щось спiльне, Пх поКднувала чорна пiтьма, яка приховувала вiд Андрiя обличчя його товаришiв, робила його самотнiм, безсилим, слабим, сповнювала душу вiдчаКм i навiть жахом. Вiн боявся тепер темряви, як колись у дитинствi, коли дивився зимовоП ночi на заснiженi, синюватi вiкна, i ввижалися за ними то ненажерливий вовк, то безжальна кобиляча голова, то вiдьма з залiзними зубами, якими вона загризаК до смертi маленьких дiтей. Так минали днi, тижнi, минув, може, й мiсяць. Андрiй не вiв лiку дням неволi, пам'ятав лише ночi. Але ночi були наповненi не самою лиш пiтьмою - згодом в них стали оживати голоси. Андрiй не дослухався до тих голосiв, пам'ятаючи звабливi, мов виспiви казкових сирен, оповiдi першоП концтабiрноП ночi, боявся почути Пх знову, та й не мав сили розрiзняти в джмелиному гудiннi нiчного ревiру окремi голоси. Вiн лежав непорушне, майже не дихаючи, стискуючи скронi гарячими долонями, i лише зрiдка, коли якийсь гiркий клубок пiдкочувався до горла, шепотiв: - Мамо, рiдна! Коли б ти бачила свого сина... В якось уночi, коли вже вкотре кликав вiн свою матiр, вiд сусiднього ящика долинув до Андрiя кволий, але досить виразний голос: - Якi прекраснi iсторiП даруК нам життя! Андрiй завмер, вдаючи сонного: сусiд звертався до нього, а вiн не мав сили на розмову. - Ти не спи, не спи,-- знову сказав сусiд.-- Слухай, про що розповiдають твоП товаришi. Ти ще молодий -- згодиться... Андрiй нiчого не вiдповiв. Зненацька вiдчув, що давно вже чекав цього дружнього голосу, що це саме те, чого йому не стачало, без чого ночi були холодними, страшними i безкiнечними. В вперше за час перебування в ревiрi -- коли не лiчити першоП ночi -- Коваленко став прислухатися до розповiдей полонених. Вiн почув десятки iсторiй про незламних радянських людей, про вiдважних втiкачiв, про вiдчайдухiв партизан. Виявилося, що майже кожен з тих, хто лежав у ревiрi, мав за своПми плечима по кiлька втеч, цiлi одiссеП мандрiв, епопеП боротьби з фашистами вже тут, у Нiмеччинi, обплетенiй колючим дротом, пошматованiй смугами зон смертi, задимленiй печами крематорiПв. А вранцi вiн познайомився з сусiдом. Старший лейтенант Василь Порохiн - так звали сусiда -- родом з Вологодщини, потрапив у полон у сорок першому роцi пiд Вязьмою, тричi втiкав з таборiв, двiчi був присуджений до страти. Йому вдалося викрутитись, але побоПв не уникнув. У нього були вiдбитi нирки, пошкоджена печiнка. Тепер лежав увесь опухлий, з темними колами пiд очима, голубiв нiжними очима, якi дивилися на Андрiя ласкаво i збадьорливо. - Не падай духом, украПнцю,-- насилу вимовляючи, слова, сказав Порохiн.-- Головне -- вирватися з цього "лазарета" живим. Опух у вологодця вже дiйшов до грудей. Повз повiльно, пiднiмаючись од нiг, наповнюючи клiтини отруйною рiдиною, i вони вмирали одна за одною, вiдмирали десятками, сотнями, тисячами. А Порохiн казав: - От поправлюся й ще повоюю! Ще й до перемоги доживу. Правда, братцi? Товаришi намагалися всмiхнутися, мовчки потверджуючи його слова, i жоден не наважувався сказати Порохiну, що вже той не доживе до перемоги, що вмре не сьогоднi-завтра -- щойно опух дiйде йому до серця. "Якi прекраснi iсторiП даруК нам життя!" -- цi слова, сказанi вночi Порохiним, дзвенiли в серцi Андрiя. Мимоволi в пам'ятi воскресали йому подiП тих днiв, коли вiн ще бiгав босонiж по вулицях свого села, прокрадався на чужi баштани, коли в нього рвалися штани на тому самому мiсцi, де рвалися вони в усiх хлопчакiв свiту, i коли вiн вперше впiзнав людей, якi увiйшли в його життя назавжди. Одним з таких людей був учитель Сергiй Олексiйович Задорожний. Вiн приПхав до Пхнього села, коли Андрiй учився вже в п'ятому класi. Перше ПхнК знайомство вiдбулося за шаховою дошкою. Коваленко вважався шкiльним чемпiоном, вiн перемагав усiх учителiв, голову колгоспу Кочубея i навiть фiнагента Пакiльця, який похвалявся, нiби маК якусь шахову категорiю. Починаючи першу партiю з АндрiКм, Задорожний розставив фiгури, тодi зняв свого ферзя й сховав до кишенi. - Навiщо це ви? -- здивувався Андрiй. - Щоб полегшити твою долю,-- засмiявся директор. - Я б вам це радив,-- сказав Коваленко. - В все ж таки... - Тодi держiться! - Держусь! Партiю вiн у Андрiя виграв. Виграв i другу, i третю, й десяту пiд злораднi пошепти й смiх друзiв Коваленкових, що вже давно точили зуби на чемпiона. В дивно: Андрiй не зненавидiв учителя за цей жорстокий розгром, а навпаки -- полюбив. Задорожний колись був моряком, воював у громадянську мало не на всiх фронтах, побував у лабетах врангелiвськоП контррозвiдки, його розстрiлювали, але вiн чудом порятувався: виповз уночi з простреленими навилiт грудьми й добрався до хатини якогось рибалки. Тодi вчився в iнститутi, став викладати iсторiю й географiю, але на згадку про далекi роки незмiнно носив темно-синiй морський кiтель з блискучими мiдними Дудзиками, з бiленьким пiдкомiрчиком i орденом Червоного Прапора на клапi лiвоП нагрудноП кишенi. Здавалося, не було нiчого, чого б не вмiв Задорожний. Грав у шахи, мов гросмейстер, спiвав, як оперний артист, доповiдi виголошував куди лiпше, нiж голова сiльрада Антiн Соломоненко, уроки iсторiП та географiП вiв так цiкаво, що на них приходили навiть вiльнi вiд занять учителi. Для Сергiя Олексiйовича не було слiв "не знаю", вiн мiг вiдповiсти чи не на будь-яке запитання i незабаром завоював серця всiх дiтей i передовсiм -- АндрiКве серце. -- Пам'ятайте, дiти, ленiнськi слова: вчитись, вчитись i ще раз вчитись,-- казав школярам Задорожний.-- Для майбутнього потрiбнi розумнi люди. В вони вчилися. Читали й перечитували все, що можна було дiстати в селi, брали участь у всiх конкурсах, оголошуваних пiонерськими й комсомольськими газетами та журналами, розв'язували найважчi задачi. Ось тодi Андрiй Коваленко заповзявся стати вченим. Хотiв бути схожим на свого вчителя Сергiя Олексiйовича, хотiв бути так само розумним i красивим, чистим, пiдтягнутим, завжди спокiйним. Щоранку вчитель приходив до школи в своКму незмiнному кiтелi, застебнутому на всi Дудзики, з бiлою смужкою пiдкомiрця, чисто виголений, пiдстрижений, причесаний, бадьорий, веселий. Школа стояла край села, i степ зазирав у ПП вiкна, порошив узимку в шибки сухим колючим снiгом, а повеснi, починаючи з травня, дихав спекотливими суховiями, жбурляв цiлими пригорщами сонячнi променi, вiд яких нагрiвалися чорнi парти в класах, суха дерев'яна пiдлога i навiть чорнило в чорнильницях-невиливайках. Учнi нетерпляче совалися за партами, неспроможнi дочекатися перерви, вчителi теж без особливого захвату позирали на безжальне свiтило, лиш Сергiй Олексiйович був завжди спокiйний, пiдтягнений, жартував; не виказуючи нiяких ознак утоми або роздратування. Вiн навiть не дозволяв собi розстебнути верхнiй Дудзик кiтеля й ходив по класу стрункий, ледь суворий, мов справжнiй капiтан корабля. Якось на великiй перервi Андрiй забiг у найдальший куточок шкiльного саду i там несподiвано побачив Задорожного. Учитель стояв пiд старою гiллястою грушею, сховавшись у затiнок. Кiтель його був розстебнутий, сорочка теж, долонями вчитель розтирав лiвий бiк грудей, де серце, i дихав квапливо, жадiбно, з посвистом, так нiби поспiшав надихатися, наповнити своП легенi перш, нiж поринути в воду. Андрiй мало не заплакав, побачивши свого улюбленого вчителя таким слабим i безпомiчним. Та водночас збагнув: то не слабiсть, а доказ незламностi людського духу, мужностi й витримки. Вчитель був хворий, смертельно хворий. В пробитих врангелiвцями грудях чаПвся невтишимий бiль, вiн задихався на уроках, його мучила спека, задуха, але Задорожний нiкому не скаржився. Вiн був обернений до людей лиш одним свiтлим своПм боком, як той мiсяць у небi, i навiщо було комусь знати про його болi й страждання. Коваленко тихо, щоб не почув учитель, одiйшов у кущi, тодi вдарився бiгти, не роздивляючись, i зупинився лиш тодi, коли налетiв на колючу дерезу. Вiн упав на теплу траву, обхопив голову руками i там, пiд кущами дерези, заприсягнувся перед усiм бiлим свiтом, що буде так само незламним i мужнiм, як його вчитель Сергiй Олексiйович Задорожний. Милий, дорогий учителю, поможи й тепер своКму учневi. Вiн ще не знав, що мав робити. Був поранений, страждав у полонi, вмирав од голоду в таборi смертi. Знав одпе: бути стiйким, як Сергiй Олексiйович, як його сусiд Порохiн, як тi, що втiкали, що йшли на смерть, билися до останнього подиху. Його матрац був набитий старими комплектами журналу "Вллюстрiрте блятт". Щоб хоч як-небудь згаяти час, Андрiй став потихеньку дiставати журнали й читати те, що там було написано. Вiн не все розбирав i тому вимiняв за три деннi пайки хлiба в одного з санiтарiв нiмецько-росiйський словник. Три днi вiн сидiв без хлiба й спершу думав, що помре, але вижив i згодом навiть забув про ту жахливу добровiльну свою голодовку. Зате мав тепер що робити, день i нiч читаючи журнали. З них вiн дiзнався про те, що ГКббельс вважаКться найелегантнiшим мужчиною Третього рейху, що Черчiлль не лягаК спати, не поставивши на свiй нiчний столик кiлькох пляшок коньяку, що будiвником Суецького каналу нiмцi вважають зовсiм не француза Лессепса, а якогось нiкому не вiдомого австрiйського iнженера. Власне, Андрiя зовсiм не цiкавило те, що вiн читав. Просто йому хотiлося чим-небудь займатися, щось робити, щоб не думати про своК становище, не прислухатися до того, як поступово, клiтина за клiтиною, вмираК його молоде тiло. Вiн штурмував чужу мову з упертiстю солдата, який наодинцi виступаК проти ворожого бетонованого дота. Вивченi ще в школi граматичнi правила обростали живими словами, цiлими шерегами слiв. Слова були довгi, звивистi, мов змiП, й короткi, як ляпас, дзвiнкi, нiби фанфари, й тихi, неначе зiтхання; мелодiйнi, так наче виспiванi з притаКностi душi, i сухi, неприКмнi, як рипiння офiцерських чобiт. Попервах слова жили самостiйно, розокремлено. Кожне з них являло маленький вiдрубний свiт, обнесений частоколом незвичних для слуху звукiв. Тодi стали зчiплятися, творити сполуки, фрази, набували нових вiдтiнкiв, увипуклювалися, рухалися. Чужi слова стали навiдувати Андрiя навiть увi снi. За зиму вiн досить добре оволодiв нiмецькою мовою i тепер розумiв геть-чисто все з того, що говорили нiмцi, якi iнколи заходили до Пхнього барака. Хворих i поранених майже не лiкували. Щоранку санiтари ходили по бараку й роздавали таблетки. Роздавали -- аби роздавати. Для вмираючих людей це вже були не лiки, а щось мовби забавка для дiтей. Чорнi, опухлi, нерухомi, вони плакали, коли Пм давали цю дрiбничку, сподiваючись, що це якраз i К те, що поверне Пх до життя, Але досить одному з них було помiтити, що санiтар роздаК не всiм однаковi таблетки, як вiн починав кричати: - Санiтар! Чому ж це так? Йому он дали червону таблетку, а менi бiлу! Я теж хочу червону! - НемаК в мене червоноП, одчепись! -- огризався санiтар.-- Уже всi роздав. Тодi той починав канючити червону таблетку у свого товариша. Товариш не давав: раз його таблетка подобаКться iншому, то чому ж вона маК не подобатися йому самому? Був лише один полонений у барацi, який нiколи не скаржився, завжди мовчав, полонений, якого боялися санiтари й не знати чому поважали нiмцi, Вiн жив у окремiй кiмнатцi бiля входу в барак, ходив завжди в темних окулярах, хоча слiд зауважити, що вiн бiльше сидiв у своПй кiмнатцi й плiв з соломи якiсь дивнi коробочки, анiж ходив. Солому йому приносили конвоПри, приносили вночi, тихцем од начальства, i так само вночi забирали в нього коробочки. В барацi всi знали, що вiн полковник, i звали його тiльки "товариш полковник". Прiзвище полковника було Мартиненко. Розповiдали, нiби полковник за своП солом'янi коробочки вимiнюК у нiмцiв хлiб i пiдгодовуК ним своПх друзiв. Вiн пiдгодовував також тих, хто був у найтяжчому станi, опухлих, вмираючих, побитих. Друзiв у полковника було небагато. Вiн вибирав Пх сам, вибирав за якимись тiльки йому вiдомими ознаками i тому майже нiхто не пробував першим ознайомитися з полковником. Темнi окуляри вiн носив тому, що був зовсiм слiпий. Розповiдали, нiбито полковник був морським льотчиком i на початку вiйни його пiдбили десь бiля Одеси. З палаючого лiтака вiн ще розстрiлював фашистськi колони i впав на землю вже без жодного патрона. Нiмцi захопили його з випеченими очима, обгорiлого, контуженого. Можливо, тому вони й поважали його навiть тут у таборi, бо й вороги поважають мужнiх людей. Андрiй нiколи не сподiвався потрапити в число друзiв полковника. Це здебiльшого були лiтнi, надзвичайно розумнi люди, капiтани, майори, мабуть, орденоносцi, а може, й героП. Щоправда, вiн теж мiг би пiти до полковника й розмотати клубочок ниток, щоб показати свiй орден. Але такого вчинку Андрiй би нiколи собi не дозволив. Та й, крiм того, хiба вiн берiг цей орден для людей? Вiн берiг його для себе. Хоробрiсть полягаК не в тому, щоб робити щось при свiдках -- справжня хоробрiсть свiдкiв не вимагаК. Може, полковник так i не помiтив би скромного юнака, який лежав у своКму ящику й зубрив нiмецькi слова, якби не допомiг один випадок. Це сталося вже повеснi, коли над шталагом полинули теплi, м'якi вiтри i коли людям особливо не хотiлося думати про смерть. Нiмцi рiдко заходили в "лазарет", а тепер сюди зазирали мало не щодня рiзнi зондерфюрери, штабс-артцти, якiсь iнспектори, що цiкавилися не тим, як лiкують полонених, а тим, коли вже можна буде спровадити всiх тих, хто вижив, у робочi команди. В при кожному такому вiзитi наглядач барака кричав: "Ахтунг!", тобто "Увага!", "Струнко", i всi тi, хто тримався на ногах, мусили вставати з своПх лiжок i шикуватися в два ряди бiля вхiдних дверей. Якось у барак прийшов майор, акуратний i чистенький, мов лялька. Пританцьовуючи, як балерина, вiн пройшов помiж лiжками, недбало одмахнувся вiд пiдлабузницького "Ахтунг!", яке гаркнув наглядач, i на не досить чистiй росiйськiй мовi звернувся до полонених: - Я прошу вислухати мене уважно. Всi ви росiйськi офiцери, Я - офiцер нiмецький. Я хочу перевiрити, чи е серед вас розумнi люди. Я ставлю п'ять запитань. Хто вiдповiдаК на них, той одержуК двадцять пачок сигарет. Хто береться вiдповiсти й не зможе цього зробити, одержуК двадцять дiб карцера. Бо вiн зганьбить усiх своПх товаришiв, а за ганьбу завжди треба карати. Ну! В майор засмiявся. Йому пiхто не вiдповiв. Умови, якi вiн ставив, були безглуздими. Але разом з тим не вiдгукнутися на божевiльну пропозицiю цього франта значило мовчки розписатися у своКму безсиллi. "Що б сказав учитель Задорожний, побачивши, що вiн, Коваленко, злякався, вiдступив, не прийняв виклику? "Ворога треба бити не самою лиш зброКю, але й розумом!" -- так сказав би Сергiй Олексiйович. Коваленко злiз з свого лiжка i вийшов на середину барака. - Я зможу вiдповiсти. - Ти? -- здивувався майор. - Так. Я зможу вiдповiсти i на своПй мовi й по-нiмецьки. Менi однаково. - Ти просто зухвалий хлопчисько,-- сказав майор i одвернувся. - Очевидно, гер майор злякався? -- насмiшкувато промовив Андрiй. - Ну, гаразд,-- повернувся до нього майор.-- Я ставлю запитання. Вiдповiдати швидко, коротко, без роздумувань. - Згода,-- кивнув Андрiй. Весь барак завмер. Що собi думаК отой божевiльний хлопець? Адже майор не подаруК йому цього зухвальства. Двадцять дiб карцера - це певна смерть. Навiщо ж так рискувати життям тому, хто не вмер у цьому "лазаретi", тому, хто ще може дiждатися кiнця вiйни! А Коваленко стояв проти майора, як стояв колись з маленькою гарматкою проти танкiв. Зараз почнеться дуель. Танки будуть бити по ньому, вiн буде бити по танках. Хто кого? Або -- ти, або -- тебе. Середини немаК. Залiзна логiка бою. В дуель почалася. Запитання й вiдповiдi летiли, як снаряди. Майор бив Андрiя запитаннями, Андрiй бив його вiдповiдями. - Яке найбiльше число можна написати з допомогою двох цифр? - Дев'ять у дев'ятiй степенi. - Яке море не маК берегiв? - Саргасове. - Де всi дверi й вiкна будинку будуть виходити на пiвдень? - На Пiвнiчному полюсi. - Хто написав "Едду"? - Стурлусон. - Де поховане серце Кутузова? - В Хольбау. - Звiдки ти все це знаКш? - Це вже шосте запитання. - А чорт! -- вилаявся майор. - Я нiколи не думав, що серед вас К такi люди. Ти зараз одержиш своП сигарети. Майор не витримав дуелi. Вiн був розбитий. Андрiй перемiг. Переможцевi вручили двадцять пачок сигарет, по двадцять штук в кожнiй пачцi. Щоправда, сигарети були наполовину перепрiлi, але все одно для барака -- це було неймовiрне багатство. Андрiй ходив помiж ящиками й роздавав сигарети. Собi вiн не залишив жодноП. В тодi до нього пiдiйшов один з полковникових друзiв i тихо сказав: - Зайди, до Миколи Петровича. Вiн хоче тебе бачити. Андрiй мало не бiгцем подався до кiмнатки полковника. Мартиненко сидiв на стiльчику i, тримаючи у витягнутих руках кiлька тоненьких соломинок, сплiтав з них якусь золотисту гадючку. В його кiмнатi пахло соломою, як пахло колись од АндрiКвого батька. - Прибув по вашому виклику, -- сказав Коваленко. - Ого, ти ще не забув армiП, - усмiхнувся полковник. Голос у нього був тихий, але владний, i вже з самого голосу можна було довiдатися, що перед тобою - дуже розумна людина. - Я чув, що ти роздав усi сигарети? -- продовжуючи плести, сказав полковник. - Роздав, -- ствердив Андрiй. - Навiщо? - А навiщо вони менi? Я ж некурящий. - Ти мiг би за них вимiняти хлiба, баланди, маргарину. - Навiщо? - Щоб хоч трохи змiцнити себе. Ти, мабуть, дуже худий? - Худий, Сорок сiм кiлограм важу, а було вiсiмдесят чотири. - В рана в тебе тяжка. Вона вже загоПлася. Це тому, що ти ще молодий. Отож треба берегти себе. - Для чого? - Дивне запитання, - усмiхнувся Мартиненко i, помовчавши деякий час, без зв'язку з попереднiм спитав: - Ти з соломи вмiКш що-небудь плести? - Брилi,-- вiдповiв Андрiй.-- А то ще тато мене вчив матки в'язати. Ми зимою на нiч матками вiкна затуляли. Щоб було теплiше. - Ти з УкраПни? - З УкраПни. - В я теж. Виходить, земляки, а й досi не були знайомими. Це погано. - Менi незручно було з вами знайомитися... - Чому ж незручно? Хiба я баришня якась, чи що?.. - Та нi... Просто... - Ну, так я от хочу з тобою познайомитися, товаришу Коваленко,-- сказав полковник,-- Що ти думаКш далi робити о полонi? - А що ж тут робити? -- розгубився Андрiй.-- Ждати смертi - от i все... - Ждати смертi й курка вмiК. - А що ж iще? - Хочеш, я навчу тебе робити красивi речi з соломи? Будеш моПм помiчником. А то моПх двох помiчникiв забирають у робочу команду, а роботи багато, сам не вправлюсь. - Роботу я люблю,-- нерiшуче промовив Андрiй,-- але навiщо вона тут? - Як то навiщо? -- глянув на нього полковник своПми темними окулярами.-- Щоб добути хоч трохи хлiба. - А навiщо хлiб? - Ти знов за своК. Хлiб нам потрiбний для того, щоб жити. Зрозумiв? - А може, нам лiпше вмерти? Ми ж не виконали свого обов'язку перед Батькiвщиною, потрапили в полон, кому ж ми тепер потрiбнi? - Еге,-- свиснув полковник,-- та ти що ж, добровiльно здався в полон? - Нi - Бився? - Бився. - До останнього? - До останнього. - Пораненим потрапив до рук фашистiв? - Пораненим. Вмирав уже. - То чому ж тепер говориш дурницi? - Я думав... - Бери отам пiд лiжком стiльчик, сiдай бiля мене й дивись, як треба плести джути. А думати будеш потiм. Андрiй просидiв у полковника до вечора. Увечерi Миколi Петровичу солдат принiс буханець хлiба, i полковник одрiзав половину АндрiКвi. - На, Пж,-- сказав вiн.-- Знайди в мене на пiдвiконнi сiль, посип хлiб i Пж. Треба тобi поправитися. Хлiб з сiллю -- дуже корисна рiч, i смачна. - Моя мама колись пекли хлiб з калиною, - замрiяно промовив Андрiй. - Нiчого смачнiшого опiсля я вже не Пв. - Хлiб з калиною будемо Псти вже, коли повернемося додому,-- зiтхнув полковник, Вiн розрiзав другу половину хлiба на невеличкi шматочки й однiс у барак опухлим. - А ви ж як? -- спитав його Андрiй, не наважуючись доторкнутися до хлiба. - Про мене не турбуйся. Я не голодний. Џж. Хлiб був солодкий, як паска. Андрiй напхав повен рот i вiдчував, як молода сила розливаКться по всьому тiлу разом з оцими ковтками. Вiн наПвся вперше за час перебування в полонi. В тiльки тепер зрозумiв, як йому хочеться жити. Так тривало кiлька днiв. Полковник годував Андрiя, вчив його робити з соломи коробочки, розповiдав про своК дитинство, яке вiн провiв десь у таврiйських степах, розпитував хлопця про його дiм, про службу в армiП. В весь час намагався розвiяти сумнi АндрiКвi думки. - Ти чув що-небудь про Клаузевiца? -- - спитав вiл Андрiя. - Трохи чув. Це був нiмецький вiйськовий теоретик. Ленiн приводить у своПх працях його визначення вiйни, як продовження полiтики iншими засобами. - А про шиття Клаузевiца тобi що-небудь вiдомо? - Нi. - Так от, Клаузевiц воював на боцi руськоП армiП проти Наполеона. Вiн самовiльно кинув службу в себе на батькiвщинi й попросився до росiйськоП армiП. Крiм того, вiн був у полонi в французiв. В в цей час сказав: "Не вiдчаюйтесь у власнiй долi -- це означаК: поважайте самих себе". - Як же я можу поважати себе, коли я в полонi? - Ясна рiч, для поваги потрiбнi пiдстави. Але це зовсiм не означаК, що всi пiдстави зникли, щойно ти попав у полон. А що ж ти мiг удiяти? Що могли вдiяти ще тисячi iнших, яких захопили непритомними, пораненими, вмираючими або ж завдяки якiй-небудь пiдступностi? Ми ж не самураП, якi розпорюють собi животи. Ми радянськi воПни. Ми мусимо вистояти й тут. Хто сказав, що воПн без зброП - не воПн? В цiй вiйнi переможе тiльки той, хто зможе боротися i зi зброКю i без зброП. У нас К сила духу, якоП немаК бiльше нi в кого. - Що ж можна зробити самою силою духу? -- не розумiв Андрiй. - Все! -- твердо сказав полковник.-- Мозок людини -- знаряддя набагато сильнiше, нiж пазури лева. Нам зараз потрiбнi розумнi, дуже розумнi люди. Ти думаКш, чому я покликав тебе пiсля того змагання з майором? Я побачив, що ти надзвичайно смiливий хлопець i надзвичайно розумний. Ти комунiст? - Комсомолець. - Однаково. Ти повинен пам'ятати, що головне завдання - зберегти наших товаришiв. Наполеон вважав, що життя однiКП людини нiчого не варте. Вiн посилав на смерть сотнi тисяч солдат. Всi знають, чим те закiнчилося. Життя людини - найбiльша цiннiсть на свiтi. Лише та держава буде непереможною, яка об'явить вiйну за кожну людську особу. Наша Радянська держава оголосила цю вiйну i тут, в полонi. - Яка ж тут держава? -- не зрозумiв Андрiй. - Ти, мабуть, хотiв, щоб до тебе приПхав представник Ради Народних Комiсарiв? -- усмiхнувся полковник.-- Чи, може, тобi хотiлося, щоб полон планувався десь у Москвi, як плануються наступальнi операцiП на фронтi i дiП партизанських загонiв у тилу? Полон -- це випадковiсть, це нещаснi випадки. В раз уже нам судилося стати жертвами цього нещасного випадку, то ми повиннi зробити все вiд нас залежне, щоб i нашi товаришi, i нашi вороги вiдчули тут руку РадянськоП Батькiвщини, РадянськоП держави. В даному випадку цiКю державою будемо ми з тобою i тисячi таких, як ми. Ти мене розумiКш? - Розумiю. - Так от. Основний наш принцип -- самостiйнiсть. Ми не маКмо зв'язку, ми позбавленi змоги радитися в рiшучi хвилини, ми не можемо залучати до своКП органiзацiП багато людей. Кожен повинен дiяти самостiйно, ясна рiч, опираючись на допомогу товаришiв. Незабаром тебе випишуть з лазарету й пошлють у робочу команду. Я навiть знаю, коли це буде i в яку команду ти поПдеш. В тiй командi ти маКш показати iншим, як треба боротися. Перше - це саботаж. Вiдмовлятися вiд роботи, саботувати всi накази, боротися до останнього. Коли тебе заберуть з команди - не бiда. Потрапиш в iншу команду - починай з того ж. Друге - це добування звiсток про фронт. Розмови з нiмцями, читання нiмецьких газет, якi хоч i з запiзненням, але все ж пишуть про те, що вiдбуваКться на фронтах, - все це маК стати одним з основних твоПх завдань. Але найголовнiше завдання - органiзацiя втеч. Втiкати повиннi з усiх команд. Найкраще, коли втечi будуть масовими. Треба тримати фашистiв у станi постiйноП настороженостi, створювати знервованiсть. Чи треба втiкати самому? Коли трапиться нагода - треба. БоКць на волi набагато дужчий за бiйця ув'язненого. Ти не злякаКшся, Андрiю? _____ В кiнцi мiсяця його виписали з "лазарету" й перевели до барака, в якому формувалася чергова робоча команда з полонених офiцерiв. Коли Пх було вже сто два чоловiки, за ними приПхали звiдкись конвоПри, на чолi з розкарякуватим фельдфебелем, i повели полонених по асфальтованому шляху до залiзничноП станцiП, по шляху, обсадженому гiллястими яблунями, на яких ряснiли зеленобокi кругленькi яблучка. Яблука знову нагадали Пм, що десь iде життя, що воно не зупинилося i не зупиниться нiколи. Обабiч шляху пiдходило жито. Воно горнулося до крем'янистоП дороги так, нiби хотiло простелитися м'яким зеленим килимом пiд ноги змученим полоненим. Воно стояло густе, як вода, i вабило своПми зеленкуватими глибинами, нагадувало рiднi краП, дорогих серцевi людей i найдорожче для людини -- волю! Ой жито, жито, зеленеК жито! Сховатися б вiд ворожих очей у твоПх нетрях, впасти на землю мiж солодкими стеблами, що пахнуть весняними водами, вдихати силу, яку ти береш у землi, щоб згодом вiддати ПП людям, слухати твiй тихий шелест, твiй шепiт i не чути громiв вiйни. Та знав Коваленко: не кинеться вiн у зелене жито. В вагонi, рiжучи дошки, вiн думав лиш про те, щоб утiкати, вирватися самому, вiдчути волю, а там -- будь-що-будь. Тодi збунтувалися його почуття, тепер дiяв розум. Андрiй не мав права думати лиш про себе, дiяти лиш на свiй страх i риск. Повинен дбати про iнших... Ой жито, зеленеК жито, не шуми своПм зеленим шумом, не край серця, не роз'ятрюй незагоКних ран!.. Пх висадили з вагона на якомусь глухому полустанку. Фельдфебель наказав построПтися по чотири, сам кiлька разiв лiчив полонених, тодi махнув рукою й скомандував iти вперед. Охоронцi оточили колону ззаду й з бокiв. Фельдфебель теж деякий час тримався ззаду, тодi вийшов наперед. За два кiлометри од залiзничноП лiнiП стояв дерев'яний барак, обплутаний кiлькома рядами колючого дроту. - Тут, - сказав фельдфебель, зупинивши колону. - Тут ви будете жити. Хто з вас знаК нiмецьку мову? Нiхто не вiдповiв. - Ну? - погрозливо крикнув фельдфебель. Знову мовчанка. Хтось iз сусiдiв штовхнув Андрiя: "Чого ж ти мовчиш?" -- "А про що менi з ним говорити? - знизав плечима Коваленко. -Обiйдеться й без перекладача". - Хто з вас кухар? - Ми офiцери, а не кухарi, - тихо, але так, що всi почули, вiдповiв по-нiмецькому Андрiй. - А, то ти знаКш нiмецьку мову, - пiдбiг до нього фельдфебель. - Нi. - Але ж ти говориш! - Десять слiв. - Дивись менi. "Десять слiв"! Вам потрiбен кухар, щоб варити Пжу. Зрозумiло? - Ми будемо варити по черзi, - сказав Андрiй. - Комуна? - зарепетував фельдфебель. Полоненi мовчали. - Я вам завтра покажу комуну! В барак! Спати! Швидко! -- кричав фельдфебель, i солдати, щоб не вiдставати вiд начальства, теж щось вигукували й боляче штовхали полонених прикладами гвинтiвок. Тут було так, як i скрiзь у Нiмеччинi. Полонених били, на них кричали, Пх лаяли найостаннiшими словами, лаяли солдати i Кфрейтори, унтер-офiцери й фельдфебелi. Хто зрозумiК цих людей? Однi з них кричали й били полонених тому, що були переможцями, а переможцi часто нахабнiють од успiхiв. Другi зганяли на бранцях свою злiсть за те, що Пм не вдалося бути серед тих, хто пройшов залiзним маршем по ФранцiП, Чехословаччинi й Польщi, кому вдалося вхопити хоч краплину з рясного дощу милостей фюрера. Третi били за те, що Пх громили пiд Москвою й пiд Воронежем, пiд Сталiнградом i Орлом. Четвертi кричали вiд безсилого жаху перед далекою РосiКю, куди фюрер мiг послати Пх не сьогоднi-завтра i звiдки, вони це добре знали, вороття вже не буде. Хтось невидимий вiдбирав для охорони полонених саме таких людей, i тому марно було шукати серед них чесних, доброзичливих або ж розумних. В боротися проти них треба було вперто, грубо, без будь-яких маневрувань, без вiдступiв i хитань - силi треба протиставити силу. Розбудили полонених рано, ще вдосвiта. Дали по кухлевi чаю з гiрким сахарином i по шматочку хлiба. Тодi знову построПли перед бараком i фельдфебель, показуючи рукою кудись униз, в густий туман, сказав: - Там робота. Зрозумiло? Марш! Вони рушили з двору, i туман накрив Пх своКю вологою товстою плахтою, як накривав вiн лiси, гори, мiста й села цiКП непривiтноП землi. Внизу лежала каменоломня. Якихось вiсiмсот метрiв вiдокремлювало ПП од барака, i каменi на ПП стрiмких урвищах були теж сiрi й непривiтнi, як той барак, у якому мали тепер жити полоненi. Жити, щоб добувати оцей сiрий, важкий камiнь. Фельдфебель розвiяв усi сумнiви. Вiн об'явив, що кожен з полонених повинен за день накласти вiсiм повних вагонеток каменю й одвезти Пх нагору, до залiзничноП лiнiП. Так маК бути щодня, доки вiн тут начальник. А тепер хай води починають. - Давай! -- гукнув вiн чимдуж, i вартовi пiдхопили його крик, мов луна, й теж закричали: "Давай! Давай!" Першим вийшов з строю невисокий бiлобровий Мулик, молодший лейтенант, що потрапив у полон десь пiд Старою Русою. Вiн спробував покотити одну з вагонеток, тодi нахилився i, взявши з-пiд своПх нiг великий гострий камiнь, кинув його в лункий залiзний кузов. - На такiй роботi належить видавати рукавицi,-- сказав вiн, нi до кого не звертаючись i пiднiмаючи новий камiнь, - А так не годиться. Од рук нiчого не лишиться. - Що таке? Чому стоПте? - пiдбiг фельдфебель до переднiх. - Рукавицi треба видати,-- неголосно промовив Андрiй. - Без рукавиць працювати не будемо. - Я з тебе пошию рукавицi! -- замахнувся на Андрiя фельдфебель, але Коваленко стояв непорушно i дивився на нього з викликом в очах. - Гаразд, - трохи спокiйнiше сказав фельдфебель, - зараз я з'ясую в дирекцiП кар'Кру. Можливо, у них i справдi е рукавицi. Вони таки були, шорсткi, з мiцного, як залiзо, брезенту, який, однак, не витримував змагання з гострими уламками каменю i розповзався так, нiби це була благенька марля. Треба було брати холоднi каменi майже голими руками. Голоднi, змученi люди, хитаючись вiд знесилення, ранячи долонi об безжальнi каменi, кидали й кидали цi каменi в гримотливi пащеки вагонеток, а тодi, посковзуючись на мокрих рейках, пхали вагонетки кудись угору, по крутому схиловi, довгому й виснажливому, як марення. До обiду кожен з них одвiз лише по однiй вагонетцi. Тiльки маленький Мулик встиг накласти чотири штуки, але це пояснювалося, мабуть, тим, що його весь час пiдганяв один з охоронцiв. - Закохався вiн у тебе, чи що? -- пожартував Андрiй, опинившись пiд час обiду поруч з Муликом. - Та "ай йому чорт! -- вiдмахнувся той, ковтаючи ложку гарячоП густоП брукви. - Ти все ж не дуже старайся,-- по-дружньому порадив йому Андрiй. - Та для мене ця робота звична, - сказав Мулик. - Я до вiйни на кам'яному кар'Крi десятником працював. А до того -- простим вантажником: возив отакими вагонетками камiнь у баржi й на гончаки. Як гахнеш, було, з вагонетки в трюм, так воно як загримить! - Тож дома, а то тут. - Все одно робота, - запихаючись бруквою, буркнув Мулик. - В все ж ти постарайся до вечора одвезти не бiльше однiКП вагонетки, - наполягав на своКму Андрiй. - Та чого ти до мене пристав! розсердився Мулик. - ПодумаКш, командир знайшовся! Захочу -- одну одвезу, а захочу, то й п'ять накидаю! Хай знають, як Мулик умiК працювати! - Роби, як знаКш. - В робитиму. Молокососiв рiзних не стану слухати. По обiдi бiля Мулика стало вже два солдати, але Пм не довелося його пiдганяти, бо той i сам працював, як чорт. Прийшов фельдфебель, подивився, як Мулик обливаКться потом, поляпав його по плечу й запропонував сигаретку. Але Мулик не взяв. - Я не курю, - збрехав вiн. Увечерi полоненим не дали Псти. Фельдфебель сказав, що Пжу вони одержать лише тодi, коли кожен з них виконаК свою норму. Сьогоднi виконав норму лише Мулик, йому й буде дана вечеря. Мулик од вечерi одмовився теж. - У мене голова болить, - жестами показав вiн. - Гаразд, - ласкаво сказав фельдфебель, - твоП продукти не пропадуть. Ти з'Пси Пх завтра, коли в тебе перестане болiти голова. На завтра Пм не дали нi снiданку, нi обiду. Полоненi потихеньку длубалися в каменi, але жоден з них не одвiз за цiлий день навiть однiКП вагонетки. Вмерти, але не здатися, - так вирiшили всi. Зате Мулик, якого молотили прикладами два конвоПри, падаючи вiд утоми, тягнучи з себе останнi жили, все ж наклав за день вiсiм вагонеток. Увечерi йому дали подвiйну порцiю. Один з тих солдатiв, якi пiдганяли Мулика вдень, став бiля полоненого з гвинтiвкою i, вказуючи йому на стiл, де лежали такi привабливi хлiб i маргарин, де парувала миска з бруквою, буркнув: - Пж! То все твоКП Захочеш - фельдфебель дасть ще. Мулик глянув на своПх товаришiв. Вони сидiли по обидва боки довгого дощаного столу, намагаючись не дивитися на нього, зовнi байдужi й спокiйнi. Вони були худi, голоднi, але гордi. Якби Пх не загнали силою в оцю Пдальню, вони б i не пiшли сюди, бо знали, що там ждуть Пх тiльки знущання. В вiн теж, поки не переступав порога цiКП кiмнати, був не гiрший за них. Щоправда, вiн виконав сьогоднi норму. Але ж його били! Як били! -- аби тiльки хто знав. А тепер мiж ним i його товаришами стала оця миска брукви. Вiн би не захотiв ПП й пробувати, одвернувся б од неП, як одвернулися всi iншi. Але ж вiн так напрацювався за день! У нього просто дрижить все усерединi од утоми, болю й голоду. В коли вiн ще й сьогоднi ляже спати голодним, вiн умре! Вiн умре навiть ранiше -- зараз, цiКП ж хвилини, якщо не простягне руки й не вiзьме отого шматка хлiба! Добре Пм одвертатися -- вони цiлий день сидiли на каменi, як квочки на курчатах. А вiн одбехкав вiсiм вагонеток! Хай би самi спробували отак попрацювати натщесерце! Спазма переходила Муликовi горло. Вiн зiщулився, немов перед ударом, i несмiливо посунув уперед праву руку. - О, будь ласка, - затурбувався солдат i подав Муликовi ложку. - Хлiб? Маргарин? Будь ласка!.. Мулик вп'явся зубами в шматок хлiба, наче той тигр в стегно молодоП кiзки. Рот йому наповнився слиною, густою й гiркою, мов полин, а в голову вдарила сполохана думка: "Що ж я роблю? Що ж тепер буде?" Треба було кинути цей кавалок хлiба, кинути просто в обличчя вартовому, як кидають каменюкою на собаку, треба було випустити з руки ложку й навiть не пробувати отiКП золотавоП мiшанини в мисцi. Але Мулик не мiг уже цього зробити. Його зуби, мiцнi й гострi, як жорна, мiсили й перемелювали хлiб крихту за крихтою, шматок за шматком, а права рука вже несла до рота ложку з бруквою. "Зупинись!" - волав якийсь голос у глибинi свiдомостi, та змучене тiло не пiдкорялося цьому голосовi, бо в ньому криком кричав голод. Знов спазма стиснула горло Муликовi, й сльози безсилля потекли з його очей. Вiн сидiв, Пв, запихався, мало не давлячись, i плакав вiд сорому перед товаришами, для яких бiльше не iснував. Тепер вiн розумiв, що отой юнак, отой хлопчисько, який попереджав його вчора, мав рацiю. Але було вже пiзно. Коли Пх замкнули на нiч у барак, Андрiй став ходити мiж нарами й шепотiти щось кожному на вухо. Лише Муликовi вiн не сказав нiчого, i той зрозумiв, що вiдтепер вiд нього все приховуватимуть. Вранцi, пiсля вигуку вартового "ауфштеен", з нар зiскочив лиш Мулик, але побачивши, що всi iншi лежать непорушно, мерщiй залiз на своК мiсце. Солдат ще раз гукнув, щоб пiдiймалися, i, побачивши, що його нiхто не слухаК, вибiг з барака. Полоненi лежали непорушно, вдаючи з себе