отiли пройтися вулицями столицi. Приворiтнi яничари знали Гасана, знали й те, що тепер вiн перейшов вiд простих пловоПдiв до розманiженоП палацовоП челядi, тож це дивно, що заступили йому i його людям дорогу - не так з намiром не впустити його до караван-сарая, як з бажання поговорити, повипитувати, як йому ведеться на султанських харчах та на м'яких пухових палацових постелях. - А що, Гасано,- спитав старий, весь у шрамах сивий яничар,- правду кажуть, нiби ти лизав-лизав у султана, а тепер лижеш i в султаншi? - Ти б же тих i питав, хто каже,- огризнувся Гасан. - Чи в неП воно хоч напахчене амброю та бальзамами? - вишкiрив зуби молодий яничар. - Хочеш, то пiди понюхай,- спокiйно порадив йому Гасан. - Ач, як мордяки понаПдали на султанських пундиках,- втрутився ще й третiй яничар, похмурий здоровило, з вусами завтовшки з руку. - Тобi мало яничарського плову та тих крадених баранiв, що збуваКш коло Едiрне-капу? - насуваючись на нього, гримнув Гасан.- Ану вiдступись! Iдемо до посла за велiнням самого султана! З дороги, пловоПди вошивi, грабiжники i зарiзяки стамбульськi! - Ми по в Стамбулi рiжемо,- пробурмотiв старий яничар,- ми поза Стамбулом, а вже коли тут рiзонем, то потече юшка аж так! Вiн махнув своПм товаришам, i тi мовчки вiдступили, тiльки поблимкували на Гасанових людей незичливо, бо хоч вони й носили ще яничарську одiж, але вже були чужаками, до яких - нi любовi, нi поваги, нi спiвчуття, нi жалю. По двору швендяло кiлька безвусих польських пахолкiв, справдi зодягнених у вишуканi iталiйськi й кумеднi буфастi штанцi, але два радники посла, якi зустрiли Гасана в коридорi другого поверху й провели до простороП, хоч i голiсiнькоП трапезноП, мали на собi Кдвабнi бiлi жупани, довгi, з вузькими рукавами, застебнутi пiд саму шию на густо поставленi круглi срiбнi гудзики. Радники були поважнi, з настовбурченими пишними вусами, з довгими шаблями при боцi, у химерних шапках, прикрашених пiр'ям. Посол, який незабаром вийшов для зустрiчi з Гасаном, схожий був на своПх радникiв, тiльки жупан мав iз золотистого Кдвабу. Вуса в пана Яна стовбурчилися, мов щетина на вепрi, у зеленкувато-сiрих очах хлюпало щось несамовите. Гасан вклонився пословi, повiдомив, що вiн вiд султана. Не казав "вiд султаншi", бо чомусь здавалося йому, що нiхто не може сприйняти цього всерйоз, адже па цiй землi жiнка нiколи не мала й не могла мати нiякоП влади, отже, й значення. - То, може, пан менi скаже, скiльки ще я маю тут сидiти серед цих скорпiонiв i блiх, прошу пана! - зривистим голосом закричав посол.- Десять днiв, як прибув я до Стамбула, а ще досi нiчого певного менi не сказано, тiльки щодня йдуть то однi, то другi, i кожен вимагаК бакшиш! - Я не вимагаю нiякого бакшишу,- спокiйно зауважив Гасан. - То пан нарештi повiдомить менi щось втiшне? - Все залежатиме вiд нашоП розмови. Менi доручено поставити пановi послу кiлька запитань. - I що? I тодi султан прийме моК посольство вiд найяснiшого короля польського? - Все залежатиме вiд тих вiдповiдей, якi пан посол дасть менi ось тут сьогоднi. - То хай пан - як папа звати? Гасан? То хай пан Гасан мерщiй питаК, що йому там треба! - Я хотiв спитати про Рогатин. - Рогатин? - Так. Чи знаК пан посол таке мiсто в королiвствi - Рогатин? - А чому це я маю знати якесь паршиве мiсто русинське, прошу пана? Гасановi аж свербiв язик зауважити, що й Тенчин, з якого походить пан посол, не таке вже славетне мiсто, здаКться, навiть менш вiдоме, нiж Рогатин. Але стримався. Спокiйно ствердив: - Отже, ви чули про таке мiсто. - Чув, чув, то й що з того? - Чи воно цiле, не спалене, не поруйноване? - А звiдки я знаю! - Погано,- зiтхнув Гасан,- гiрше, нiж я сподiвався. Посол трохи стривожився. Намагаючись пригасити хоч трохи шал у своПх шляхетських очах i надати голосу доброзичливостi, спитав: - А чому пановi залежать на цьому триклятому Рогатинi? - Та тому, пане посол, що наша султанша, славетна Хасекi, перша дружина всемогутнього Володаря Вiку Сулеймана, походить iз вашого Рогатина. - З Рогатина? - ударив об поли пан Ян.- Бути того по може! - I здасться, вона нешлюбна донька вашого короля. - А вже цього нiяк не може бути! - закричав посол i замахав на Гасана руками, немов вiдганяючи його од себе. - Чому ж? Хiба ваш король нiколи не був мужчиною i не мав любовних пригод на ловах або па вiйнi? - О, наш король,- покрутив свого пишного вуса пан Ян,- наш король розбив стiльки сердець!.. - Вiн мiг розбити якесь серце й у Рогатинi. - А мiг, мiг... - Але нам не йдеться про це. Нiхто не забороняК королям мати нешлюбних дiтей, але нiхто не може стати на завадi цим нешлюбним дiтям мати свою долю, часом i щасливу. Нам iдеться про самий Рогатий. Найдокладнiшi данi. - Звiдки ж я Пх роздобуду? - розгублено пробелькотiв посол. - Далi,- шорстко мовив Гасан,- довiдатися про людей, якi мають прiзвище Лiсовськi. Чи хтось iз них зберiгся. Коли зникли всi, то куди й коли. Чи К якiсь слiди? Далi... Вiн став перелiчувати прiзвища, махнувши, щоб радники посольськi записували. - Але ж звiдки, звiдки я можу знати про все це? - кричав майже розпачливо пан Ян. - Коли не знаКте, пошлiть своПх людей назад до королiвства, хай довiдаються про все й привезуть нам цi вiдомостi. - Дорога тiльки в один кiнець займе зо два мiсяцi. Та два мiсяцi назад. Та мiсяць на всiлякi непередбачуванi пригоди. Менi доведеться сидiти тут пiвроку! Рани господнi! - Тут сидiли й по три роки,- заспокоПв його Гасан.- I не так вигiдно, як ви. Бувало, що й в пiдземеллях Едi-куле... Тому лiпше подумайте, кого ви пошлете, що вам треба для дороги, завтра я знову прийду сюди, щоб залагодити всi справи. Посол дивився на цього дивного чоловiка, iдо говорив такою гарною слов'янщиною, але ж що говорив? Не до вiри! Послати людей своПх лиш для того, щоб вони подивилися на той клятий Рогатий i пошукали там якихось Лiсовських, Теребушкiв, Скарбських? Йому сидiти в цьому жахливому караван-сараП, годувати блiх i ждати, поки його люди ще двiчi повторять ту страшну дорогу, яку вiн щойно вiдбув? Гори, урвища, розливи рiк, клекотливi води, багнюка, чорториП, потрощенi колеса, поламанi кiнськi ноги, здохлi воли, арбаджiП з розбiйницькими мордами, соннi мiхмандари-здирцi i Пхнi слуги, викiнченi негiдники чохадари, приграничнi яничари-чорбаджiП, якi грабують тих, хто в'Пздить в iмперiю, i тих, хто виПздить з неП, незважаючи нi на султанськi фiрмани, нi на шертнi грамоти, нi на королiвськi листи; гiрська сторожа з барабанами, яка маК стерегти подорожнiх вiд грабiжникiв, а насправдi обдираК всiх, хто маК нещастя проПздити повз неП. - Пан жартуК! - ще не вiрячи, вигукнув посол, але Гасан уже все сказав i не мав намiру далi розводити балачки, вклонявся перед послом i його вусатими радниками, мiв кам'яну пiдлогу снопом пiр'я на своПй шапцi, задкував до дверей. Посол щось шепотiв навздогiн, мабуть, кляв стиха цього яничара, а може, кляв i самого султана з його султаншею, якiй заманулося народитися саме в Рогатинi, а не десь в iншому мiсцi. До проклять Гасан був звичний, але думалося йому нинi не про це. Зрозумiв зненацька, що вперше вiдтодi, як малого його, скрученого сирицею, кинуто впоперек татарського сiдла, вивезено з рiдноП землi, вперше пiсля тоги чорного дня трапляКться нагода знов повернутися пiд рiдне небо, побачити степ, рiчку, тополi. Бо й справдi: чому б не поПхати йому з постовими людьми до того Рогатина? Адже однаково хтось маК Пх супроводжувати з султанських людей. З цим намiром, не вельми переживаючи за послове iгнорантство щодо Рогатина, став Гасан перед Роксоланою i мерщiй виклав Пй своК бажання. - Нi, ти зостанешся тут,- твердо мовила Роксолана.- Звичайно, це було б найкраще - поПхати тобi самому туди й довiдатися про все. Але не можу тебе тепер вiдпустити. Згодом Пздитимеш. Може, й далеко. Сподiваюся на це. Сьогоднi ще не час. Повинна мати вiрну менi людину там, де сама бути не можу. Ти потрiбен менi тут. Про полякiв подбаю. Простеж, щоб у них усе було гаразд. I змiни свiй одяг. Не можу бiльше бачити цих яничарських дрехiв. Iди. Вiн знадобився султаншi ще скорiше, нiж гадалося. З Њгипту нарештi прибув у сяйвi й розкошi великий вiзир Iбрагiм, привiз золото для державноП скарбницi, багатi дарунки для султана, тисячi рабiв i рабинь, привiз i особистi дарунки для султаншi Хасекi. До того велетенського смарагда, що прикрашав подаровану Роксоланi султаном сукню пiсля Родосу, Iбрагiм додавав тепер смарагдовi сережки, перстень i браслет. Хотiв вручити султаншi сам, не мiг довiрити нiкому такi коштовностi, Роксолана ж розумiла,- хоче мати з нею розмову без свiдкiв. Тримала його в руках, щомитi могла видати султановi, розповiвши, як купував ПП, як ставив у своПй ложницi, як, уже вiддаючи в султанський гарем, зривав з неП одiж, щоб побачити те, що йому бiльше не належало. Поки був далеко вiд Стамбула, може, вспокоПвся, тепер знов мав тривожитися, ходити, мов по лезу брнтви, очiкуючи пайлпхiшого вiд цiКП незбагненноП жiнки, надто ж довiдавшись од вiрних йому людей про все, що сталося останнiм часом у столицi. Вона не захотiла бачити Iбрагiма. Кизляр-ага тiльки шанобливо вклонився на ПП вiдмову i нiчого не сказав, бо не смiв, але султан, якому поскаржився, мабуть, сам великий вiзир, при побаченнi з Роксоланою висловив подив такому ПП ставленню до свого улюбленця. - Вiн хотiв би сам поклонитися тобi. Дарунки треба приймати. - Хай передасть через кизляр-агу. - Але ж ти могла б допустити до себе великого вiзира. Йому приКмно власноруч передати тобi такий-коштовний дарунок. Вiн би хотiв завоювати твою дружбу. - Дружби подарунками не купують. - Iбрагiм шануК тебе i хотiв би висловити це особисто. -Ви забули, що я народила вам сина. Жiнка пiсля народження дитини маК очиститися. - Хiба моя султанша не найчистiша з жiнок? Я згадую, як пiсля народження Селiма ти вже за тиждень захотiла подивитися па весiлля Iбрагiма й Хатiджi. - Вже забула про це. - Але великий вiзир не забув тоП високоП честi. Хоче висловити свою вдячнiсть. Вiн чоловiк шанобливий. - Хай. Не хочу його бачити. - Але ж чому? - У мене болить голова. - Сьогоднi болить, а завтра? - Для нього - болiтиме завжди. Сулейман скупо посмiхнувся на цей, як вiн вважав, дотеп його милоП Хуррем. Прощав Пй усе. Заслiплений любов'ю, не помiчав, як поволi скидаК вона з себе кайдани рабства, випручуКться з мiцних стискiв гарему, вириваКться на волю, якоП ще не знала жодна жiнка при Османах. Усi ПП забаганки, хоч вони й рiзко розходилися з приписами шарiату, вiн вдовольняв охоче й беззаперечно вважаючи все те звичайними жiночими примхами i не помiчаючи, що поряд з ним народжуКться характер могутнiй, твердий, незламний, владний. Пiдказати йому нiхто не вмiв. Зробила б це валiде, але пiсля яничарського бунту син не слухав матерi. Те саме з сестрами. Iбрагiм був надто обережний, коли йшлося про султаншу, нiколи не почувався певним щодо цiКП загадковоП жiнки, тепер мав просто боятися ПП. Може, великий муфтiй? Але той нiчого нового не сказав би султановi, та й не мав права втручатися у справи гарему. Може, й сама Роксолана ще не вiдчувала своКП справжньоП сили, так само, як не вмiла вiдчути й розпiзнати всiКП складностi пiсля п'ятирiчного одповимiрного життя в гаремi. Була схожа па людей приречених, зважаючи на характер своПх занять, на усамотнений побут,- на художникiв, фiлософiв, схимникiв, звичайних в'язнiв, якi без належноП пiдготовки й необхiдноП душевноП твердостi та загартованостi несподiвано опиняються у свiтi чужому, ворожому, створеному не ними i не для них, i попервах (а то й назавжди) розгублюються, зламуються, скочуються до послужливостi. Але схожiсть така була в неП лиш зовнiшня, неусвiдомлена: свiдомiсть Роксолани бунтувалася проти будь-якоП покори, мала лелечка летiла в небо на твердих крилах, летiла ще й невисоко, але замiрялася на полiт високий, може, й напвищий. Висоти вона не боялася нiколи. В Рогатинi залiзала разом iз хлопцями на найвищi дерева дерти воронячi гнiзда. Ще й розгойдувалася на гiллi, так що гойдався весь довколишнiй простiр, аж хотiлося вiд страху заплющити очi, але вона не заплющувала, привчала себе до страху, до небезпеки, до вiдчайдушностi. Тодi була попiвська донька, якiй усе прощалося, тепер стала султаншею - то чому б на прощалося Пй i тут усе, що намiриться зробити? Одноманiтнiсть неволi губить людську душу. Вона мала рятувати себе, не ждучи нiчиКП помочi, не сподiваючись нi па пiдтримку, нi на спiвчуття. В якому розпачi, в якiй тривозi жила всi цi роки - хто про це знав, хто думав? Подолала все, тепер мала вiрити, що нiхто ПП не здолаК,- у цьому був порятунок i хоч якесь вiдшкодування за навiки втрачену домiвку. Султан стояв коло початкiв ПП найбiльшого нещастя, порятунком вiд нещастя мав стати теж цей чоловiк з темним, вилицюватим обличчям, з нахмуреними бровами, понуро закорлюченим носом i з байдужiстю, що доводила до розпуки. Султан знав тiльки ПП любов, певно, вважав, що в цiй маленькiй Хуррем iншого почуття не може бути, i в гадцi не маючи, що ненависть виростала в ПП серцi набагато пишнiша i буйнiша, нiж любов. Бо й як могло бути iнакше в цих палацах, де ненависть вирощували, мов квiти, збирали, як дощову воду в пустелi, нагромаджували, як хлiб у засiках? Роксолана мала кого ненавидiти. Навiть тисячi приятелiв замало, але навiть один ворог -то вже забагато, говорилося в прислiв'П. А в неП ворогiв було - аж чорнiло в очах. Зумiла усунути лише одного з них - Чотириокого, кизляр-агу, але нiчого не могла вдiяти нi з усесильною валiде, нi з султанськими сестрами, нi з Сулеймановим улюбленцем Iбрагiмом, якого тримала в руках, але й сама була в ного руках так само. Може, тому ненавидiла пiдступного й розумного грека найтяжче. До його смарагдiв навiть не доторкнулася. Коли кизляр-ага Iбрагiм принiс Пх у золотих, вистелених бiлим оксамитом довгастих скриньках, вона тiльки повела гнiвно очима i, затискуючи на грудях тонкi своП руки, скинула пiдборiддям: геть. Ще не привчений до ПП мовчазноП мови, величезний боснiКць незграбно тупцявся коло дверей, не знаючи, куди подiти коштовностi, поки Роксолана не гримнула на нього: - Забери все це й вiднеси назад великому вiзировi! Смарагди зблискували у вiдкритих скриньках, як вовчi очi, зеленiли, як трава на могилах. - Ваша величнiсть, великий вiзир кланяКться вам цими коштовностями i ще просить прийняти вiд нього п'ятсот рабинь-служебок, яких вiн привiз для вас з Њгипту. - Для мене? З Њгипту? Де вони? - Великий вiзир жде вашого велiння, щоб передати Пх вам. - П'ятсот служебок? - П'ятсот. - А скiльки в мене нинi? - Сто двадцять. - Сто двадцять вiд його величностi султана, а тепер п'ятсот вiд великого вiзира? Вiддай коштовностi Гасан-азi, скажи, хай поверне Пх великому вiзировi i хай скаже йому, що я не прийму нiяких служебок. Нiяких i нi вiд кого. Так скажи. Кизляр-ага вклонився кiлька разiв i позадкував з покою, де кричало нове дитя султаншине i сама султанша теж готова була зiрватися на крик iз причин, не знаних похмурому стражевi гарему. Гасан-ага мав неминуче зiткнутися з Iбрагiмом. Так двi ворожi галери, повнi воПнiв, виходять у море лиш для того, щоб знайти одна одну й зчепитися бортами для смертельного поКдинку, бо ж обидвi призначенi тiльки для цього, а воПни на них - для убивств i вмирання. Поставленi були занадто високо, щоб не помiчати один одного. Iбрагiм у безмежнiй своПй зарозумiлостi i знахабнiннi вважав себе неподiльним володарем султанового серця, Гасан виступав вiд iменi сили, може, й меншоП, непомiтнiшоП, але загадковоП своКю невiдомiстю, та й як знати, хто здобуде бiльшу владу над душею Сулеймановою: його улюбленець грек Iбрагiм чи султанша Хасекi? Вiд своПх людей Iбрагiм уже в Њгиптi знав про появу дивних яничарiв при дворi, Гасан мимоволi стежив за великим вiзиром, ще коли той був далеко вiд Стамбула. Один користувався для цього послугами платних донощикiв-улакiв, другому вiстi приходили самi, без нiяких зусиль. Великий вiзир, власне, й не знав нiчого про загадкових Гасановнх людей, окрiм того, що вони нiчого не роблять, тиняються по Топкапи та хiба що всiх дражнять: звiрiв у клiтках, бiлих Квнухiв коло гаремних брам, палацових писцiв-язиджi, наглядачiв зброярень i султанських комор. Гасан знав, що Iбрагiм, щойно прибувши до Стамбула, покликав до столицi боснiйського санджакбега Хусрева, щоб провести слiдство про зникнення французького посла з рубiном ЛуПзи СавойськоП. Султановi про це ще не доповiв, i Сулейман не знав нi про посла, нi про самоцвiт. Переселившись у вiдбудований Коджа Сiнаном палац па Ат-Мейданi, великий вiзир поробив своПх голодраних. братiв управителями двора, матiр перевiв у iслам, батьковi дав санджак iз рiчним прибутком па кiлька тисяч дукатiв, але старий рибалка з острова Парги не поПхав урядувати в своКму санджаку, лишився в Стамбулi, тинявся по брудних таКмних корчмах, п'яний спав на вулицях, ганьблячи свого високопосадного сина. Про це султановi теж нiхто не доповiдав, та й навiщо? Валiде щотижня вiдвiдувала свого зятя й доньку Хатiджу в Џхньому розкiшному палацi, мабуть, охоче перебралася б до них назовсiм, але не дозволяла гiднiсть, та й не хотiла втрачати свого законного становища повелительки гарему. Знав Гасан-ага й про те, що першi три ночi пiсля прибуття з Њгипту Iбрагiм провiв не з жоною, а з султаном, якому привiз дорогi кандiйськi вина i приготував безлiч нових мелодiй, якi сам грав на вiолi. МелодiП збирав з усього свiту, для цього тримав коло себе високоплатного вчителя-перса, щодня удосконалювався у мистецтвi грати, знаючи, яку втiху матиме вiд тоП гри Сулейман. Њдине, чого нiхто нiколи не мiг знати,- це про нiчнi розмови султана з своПм улюбленцем. Дiльсiзи мовчали. А хто ще мiг проникнути у святая святих? Були здогади, що султан здебiльшого мовчить, слухаючи, як вертлявий грек награК на вiолi та читав йому старовиннi книги. Коли мовчиш, гарно думаКться, а султан любив подумати, це всiм було вiдомо. Про що говорить Сулейман у своПй ложницi з Роксоланою, так само нiхто не мiг нi знати, нi догадуватися, але тут уже всi були впевненi, що султан не мовчить, а говорить, бо яка ж жiнка дасть помовчати чоловiковi, та ще в постелi? Не були таКмницею й зустрiчi Iбрагiма з ЛуПджi Грiтi i Скендер-челебiКю. Ця трiйця вершила всi фiнансовi справи iмперiП, вишукувала для султана кошти на утримання армiП i стамбульського двору, для яких уже мало було навiть державних прибуткiв. "Вишукувати кошти" викликало недовiрливi посмiшки навiть у людей невтаКмничених. Як можна щось знайти там, де його немаК i не може бути? Жити ставало гiрше й гiрше. Пiднiмалися цiни на золото й срiбло. Росли цiни на одяг i продовольство. Коли згiдно з древнiми османськими законами iз ста дiрхемiв срiбла карбували чотириста акча грошей, то тепер карбували вже шiстсот акча. Надзвичайнi державнi податки виникали один за одним. Готуючись до новоП вiйни, султан дозволив Iбрагiму здерти з усiх жителiв iмперiП подвiйний податок з голови. У кого не було грошей, продавали сестер, жон, матерiв. А державi все було мало. Марнотратство на розваги й прикраси перевершило всi межi. Сукно, атлас, шовковi та бавовнянi тканини, тюрбани й покривала продавалися неповним аршином. При дворi й повсюди в iмперiП спалахнула пошесть хабарництва, без хабара пiд виглядом бакшишу, тобто звичайного дарунка, не надавався жоден пост, жодне мiсце, а придворнi, наляканi перешептами про новi та новi крутiйства IбрагiмовоП трiйцi, всi зусилля своП спрямовували тепер на те, щоб зiбрати сякий-такий скарб, мовляв, на чорний день завжди знадобиться бiла копiйка. Власне, Гасан ще й досi дивився на великого вiзира очима яничара, якому при Iбрагiмовi стали платити удвiчi менше, примушуючи охороняти життя людей, що почали жити удвiчi розкiшнiше, нiж колись. Завдати бодай незначноП прикростi пихатому грековi - хто з яничарiв вiдмовився б вiд такоП спокуси? А Гасан знав, що вiн завдасть прикростi великоП. Обдумав свiй похiд до великого вiзира ретельно й дбайливо. Попросився на прийом заздалегiдь. Узяв iз собою двох Гасанiв i двох Iбрагiмiв - Каллаша i Яйгу, себто пияка i базiку, щоб не самому нести золотi скриньки з коштовностями, сам доглянув, щоб його яничари вбралися у подарований Пм Роксоланою новий розкiшний одяг, сподiваючись ще й цим вразити грека, який кохався у розкошi, вигадував новi вбрання не тiльки для себе, а й для своПх слуг, для зброКносцiв i пажiв, викликаючи заздрощi та нарiкання при дворi. Великий вiзир справдi був вражений небаченою пишнотою Гасанового одягу. Вiн навiть оббiг Гасана довкола, так само оббiг його людей, позиркуючи своПми меткими очима й зблискуючи гострими зубами з-пiд чорного вуса. Гасан шанобливо, як i належало перед таким високим сановником, кланявся, кланялися i яничари, хоч Пм це й нелегко давалося,- перше, що незвичнi, окрiм того, заважали й цупкi, протканi золотом, мов дротом, шати. Врештi Iбрагiм, мовби вперше помiтивши в руках у Гасанових людей такi знайомi йому золотi, садженi самоцвiтами скриньки, спитав: - Це що? - Звелено повернути,- сказав Гасан. - Рабе, як смiКш? - прискочив до нього Iбрагiм. - Обидва ми раби султановi,- спокiйно нагадав йому Гасан. - Знищу! - Це не так легко зробити. - Тiльки султан може менi... - А султанша?-глумливо поспитав Гасан.-Чи слово султаншi Хасекi для тебе нiчого не важить? Вона звелiла вiднести тобi оце начиння i ще звелiла передати, щоб своПх рабинь чи пiдложниць - не знаю вже, хто там вони К,лишив при собi й не смiв посилати Пй. Оце й усе. I вiн знов став кланятися нижче й нижче, до самих килимiв, а за ним i його яничари, якi поставили принесене й норовили мерщiй вислизнути з прийомного покою великого вiзира, щоб подалi вiд грiха, бо руки Пхнi хоч останнiм часом i вiдвикли тримати шаблю, але все ж свербiли й стискувалися в кулаки при цьому чоловiковi. Iбрагiм дивився вслiд Гасановi i нiяк не мiг збагнути, хто ж завдав йому бiльшоП образи: Роксолана, ця нiкчемна рабиня, яку вiн купив на Бедестанi й мiг би знищити колись одним помахом пальця, чи цей молодий яничарський ага, що здобув султанську ласку лише завдяки тому, що в цей час не було в столицi його, Iбрагiма, який би розправився з пiдлим яничарським смiттям без будь-яких зусиль, купивши найпродажнiших з них ще до того, як Ця смердюча наволоч надумала збунтуватися. -Вони ще мене не знають,- шепотiв Iбрагiм навздогiн Гасановi.- Ще нiхто не знаК мене, але взнають! Взнають! Мовчав про свою ганьбу. Нiчого не сказав султановi, бо й не до того було: Сулейман збирався в похiд проти угорського короля, приймав послiв, розсилав по всiх усюдах гонцiв з повелiнням санджакбегам i бейлербегам пiднiмати спахiПв на священну вiйну проти невiрних. Це вимагало скупчення усiх державних зусиль, i не до дрiбних образ тепер було, хоч би ображенi були найвищi особи в iмперiП. Посли вiд ВенецiП i Дубровнику, гаразд вiдаючи, що нова вiйна або ж принесе новi торговi привiлеП для Пхнiх республiк, або ж вiдбере й привiлеП давнi, не сидiли склавши руки, а нагадували про себе щедрими дарунками султановi, Роксоланi, вельможам. Посол вiд полоненого французького короля благав, не вiдкладаючи, вдарити на iмператора Карла або ж на його брата Фердiнанда, якому, за угодою мiж Габсбургами, дiсталася Австрiя. Польський посол ждав, коли його пустять перед султановi очi, щоб просити миру для Польщi й Угорщини, де на тронi сидiв син Владислава Ягеллона Лайош, але Сулейман не хотiв бачити посла Яна, допоки той не вдовольнить забаганки султаншi Роксолани, посланi ж до королiвства люди барилися, бо дорога була далека, тяжка й небезпечна. Коли ж нарештi пiсля багатьох мiсяцiв нетерплячого очiкування, змученi й зрозпаченi, нi про що, власне, й не довiдавшись, посланцi повернулися до Стамбула i Гасан-ага з'явився у караван-сараП па Константиновому базарi, щоб почути вiд папа Яна про наслiдки ПхньоП виправи, королiвський посол забажав, щоб його допущено було до султаншi Роксолани, бо вiн сам маК повiдомити Пй те, що маК повiдомити, а також пiднести дарунки вiд iменi короля Зигмунда: золоту троянду, ковану iталiйським майстром i ношення велике з польських бурштинiв, i ланцюг золотий дротовоП роботи, ваги в якому сто сорок чотири дукати. - Не в мене ж питати такого дозволу,- знизав плечима Гасан-ага.- Та й звичаю такого немаК, щоб султанша приймала послiв. Коли ж прийде дозвiл, то чекати знов доведеться його довго. - Хай пан передасть, що маю вiстi для султаншi,- поважно мовив посол. Не казав Гасановi, якi саме вiстi, та й не переймався вельми тим, добрi вони чи лихi. Мав вiстi - втiшався цим, бо хiба ж не призначення посла .передавати вiстi, бути приятелем правди, слугою вiдвертостi, рабом щиростi? Навiть Гасан ще не знав до кiпця розмiрiв влади Роксолани над Сулейманом. Щойно вiн переповiв султаншi свою розмову з послом Яном, передавши його незвичне прохання, як за кiлька днiв владою султанського iменi брами Топкапи розчинилися перед польським послом i його поставлено не перед самим султаном, не перед великим вiзиром, який за звичаКм приймав послiв, а перед Роксоланою, яка милостиво прийняла дари вiд польського короля i поклони вiд посла, а також вислухала пана Яна, хоч лiпше й не слухала б. Дивилася, як стовбурчаться самовпевнено вуса пана Яна, як поважно вимовляК вiн кожне слово, хизуючись добiрною польщизною, радий, що його мову може належно поцiнувати така висока особа, жахалася почутому, не могла повiрити, щоб чоловiк мiг так спокiйно, майже смакуючи, переповiдати такi жахливi речi. Рогатин лежить у руПнах. Церкви попаленi, усе сплюндроване, люд понищений. Нi Лiсовських, нi Скарбських, нi Теребушкiв, нi Зебриновичiв, нiкого, нiкого, новi люди прийшли на згарища, починають нове життя, яке так само щомитi може урватися вiд набiгу дикоП орди. Власне, посол i прибув до султана, щоб просити миру для всiКП землi ПольськоП i спокою вiд КримськоП орди для ПП схiдних земель, що стали пусткою. Роксолана вiдпустила посла, ще, здаКться, й мовила йому ласкавi слова, обiцяла, що султан незабаром допустить його перед своП очi, всмiхалася владно, а в самоП у душi кричав бiль: невже то все правда, невже, невже? Досi ще сподiвалася на чудо. Досi здавалося, нiби все, що з нею ВiдбуваКться,- лиш сон, нiби спала вона п'ять нескiнченно довгих рокiв на своПй самотнiй постелi, далеко вiд дому, вiд рiдних, i роздiляли Пх тiльки простори, стихiП i загадковiсть. Тепер мала прокинутися, i пробудження було жахливе. Простори стали бездонною прiрвою, стихiП - невiдворотною смертю всiх рiдних i близьких, загадковiсть - катiвською визначенiстю. Знов згадувала й не згадувала. Вiдчай ще бiльший, нiж тоП ночi, коли палав Рогатин i коли кинуто ПП у неволю, охопив Роксолану. З тугою давилася назад i довкола - якi ж високi мури Топкапи i вежi над юши i якою безнадiКю сповита ця земля i небо над нею. Батькiвський дiм, що жив у ПП зболенiй уявi, зник назавжди, нiяких надiй, нема за що зачепитися нi розумом, нi серцем. Навiть могил немаК, щоб упасти перед ними на колiна, плакати й цiлувати землю, поставити хрести, класти квiти - цю марну надiю вiдшкодувати невiдшкодоване, повКрнути навiки втрачене, втiшитися у невтiшному горi. Горе, горе! Горе було в цих мурах i будiвлях, у цих безконечних садах, у високих кипарисах, що мовчазливо вигойдувалися пiд вiтром, мов темнi мертвяки в неухильному загрозливому падiннi; горе прозирало крiзь плетиво химерних рослин, безглуздих у своПх буйнощах, у своПй жадiбностi й склубоченостi; горе розбризкане було краплями й згустками кровi на трояндах, що червонiли, мов серця усiх невинно убитих, замучених, понищених; горе свiтилося з безсоромно голих стовбурiв платанiв. I не знайдеш винних, нiкому не поскаржишся, не заплачеш нi перед ким. Матусю рiдна, чи бачиш ти свою нещасну дитину з того свiту? А ти, отче? I де твiй бог всемогутнiй i милосердний, що не прийшов на помiч нi тобi, нi твоПй Кдинiй доньцi! Все ж знайшла в собi силу, щоб попросити Сулеймана за королiвського посла, i Яновi з Тенчина було дано урочистий прийом султаном i султаншею уперше в дiях ОсманськоП держави i дано також вiдпуск вiд султанськоП пресвiтлоП особи з повною, щоправда, неписаною вiдповiддю про обiцянку вiчного миру, й дарами для короля Зигмунта, i подякою за королiвськi дари султановi: плащ королiвський, золотом протканий, з червоним берегом згiдно з польським звичаКм, зорями золотистими засiяний, цiпок бурштиновий у золотi, ланцюг золотий, шмельцьований в лицарськi вузли, вагою 364 дукати i ланцюг золотий, кручений в пуклi, ваги 288 дукатiв. Ще султан поспитав пана Яна, чи правда, що п'ятсот лiт тому iмператор германський Оттон подарував першому польському королевi Болеславовi Хороброму золотий трон Карла Великого з його гробу в Аквiзгранi, але посол не вмiв вiдповiсти, де той трон нинi зберiгаКться i чи вiн ще цiлий, чи вже пропав десь у безконечних вiйнах i королiвських чварах. Роксолана сидiла впродовж усього прийому на тронi Османiв поруч iз Сулейманом мовчки, з сухими очима, сановно усмiхалася пановi Яну, котрий вдоволено стовбурчив своП котячi вуса, а в самоП у душi лунали такi ридання, що вiд них мiг би здригнутися цiлий свiт. Але в Топкапи нiколи не чують ридань, Топкапи великi. Тут не чують нi ридань, нi дитячого плачу, нi зiтхань. Тут промовляК лише ненависть, та звiрi ревуть у пiдземеллях, i над усiм .влада незрима, безiменна, таКмна, саме тому i безмежна, бо таКмне не може мати обмежень. Тепер Роксолана знала: вона не маК нiчого, крiм влади, i повинна мститися цьому жорстокому свiтовi тiльки владою. Послала Гасана навздогiн польському пословi, щоб передав грошi на вiдбудову рогатинських церков. Щоб вiдбудували ще лiпшими, нiж вони були, з iконами й книгами, з оборонними мурами i вежами i щоб простежено за тим було з усiКю дбайливiстю i пильнiстю, бо вона й сама ще не раз припильнуК, хоч iменi ПП називати не треба i згадувати про дар не слiд, бо перед богом усi безiменнi й грiшнi. Коли вже вiдпровадила Гасана з саквами, повними золота, згадала в гiрких сльозах свого нещасного отця, згадала i його давнi вiршi, якi вiн часто викрикував, бо чiплялася за його дивовижну пам'ять усяка всячина, iз якоП вони з матусею кепкували, маючи тисячi пiсень i спiваночок, таких мелодiйних поряд iз кострубатими словесами отця Лiсовського. А тепер, повертаючись думкою в минуле, якого вже не повернеш, шепотiла цi незграбнi батьковi вiршi, й заливалася слiзьми, i шкодувала, що не може вкласти в сакви iз золотом ще й золотих цих слiв: "Мужайся, многоплеменний росскiй народе, да Христос начало крепости в тебе буде". Може, треба було б зробити ще щось. Для Рогатина й для рiдноП землi. Але що? Чи вона знала? А в кого спитати? I як? Коли Гасай повернувся i доповiв султаншi, що все зроблено, як вона велiла, не побачив на ПП обличчi нiяких слiдiв горя i розпачу, що були в душi Роксолани. Нещастя навчило ПП приховувати найтяжчi болi, страждання загартували душу. Дала доручення Гасановi знайти на Бедестанi старого купця на ймення Сiнам-ага й поставити Пй перед очi. Сама ще не знала, що з ним зробить, хотiла бачити i нетерпляче перепитувала Гасана, де той купець, але Сiнам-аги не було в Бедестанi, не було й у Стамбулi, казали, що приправляК з Кафи новий товар. Товар? Який товар? Людей? Живих людей на продаж! Нарештi купця приведено. Вiдiрвали вiд товару ще на пристанi в Золотому Розi. Привели, як був. Брудного й зашмарканого. Мабуть, пошарпаного бурями чорноморськими, бо море завжди неласкаве до людоловiв. Сiнам-ага не смiв пiдвести очей на султаншу. Упав на колiна. Повзав по килиму, Пв ворс. - Де був? - спитала Роксолана. Вiн белькотiв про товар. Про щедрiсть, яка розоряК купця. Про аллаха. - Який товар? Людей? Ти, людопродавцю! ЗнаКш хоч, кого й куди продав? - Ваша величнiсть... Сiнам-ага плазував по килиму, шамрав беззубо, клявся аллахом i його пророком, що вiн чесний челебiя, що людьми не торгував, а коли й трапилося, то хiба що випадок, про який i згадати лячно, вiн же чесний челебiя, все життя проплавав на водах, пiд бурями, дощами, загрозами, через море до дунайських мунтянiв, тодi возами через Волощину аж до королiвства, возив туди бурський чамлiт [63], багазiю [64] й мухаПр [65], килими, турецьку фарбу, кiнськi убори, брав звiдти бецькi чвалiнки й ножi чеськi, сукна лунськi, гданськi й фалендиш, шапки-магерки, горючий камiнь, хутра. А в Кафi вiн i не був нiколи, бо хiба ж там купцi, хiба там торгiвля?.. Роксолана чула чи й не чула той хапливий перелiк, те безладне белькотiння, але слово "Кафа" вдарило, мов ляпас. Кафа - ця огидна ненаситна паща, що пожирала кров ПП народу, зжерла, проковтнула ПП саму, ПП життя, ПП свободу. Один раз вiдмовишся вiд свободи, а тодi навiки забудеш, що то таке. Вже й не дивлячись, гидливо вiдчувала поряд з собою цього людинопродавця. Боже праведний! Таке нiкчемство, така ницiсть... ПП, молоду й зухвалу... I вона не вирвалася, не втекла, мимоволi зрiвнялася з цим старим покидьком, з цим недовiрком. Навiть знання власноП нiкчемностi може зробити нас великими, пiдняти над безмовнiстю природи, яка нiколи нiчого не знаК. Роксолана мала змогу поглянути тепер на своК колишнК життя, з висоти вознесiння побачити неймовiрнiсть пониження i не заплющити очей; не заридати в розпуцi, а з мовчазною погордою вiдвернутися, мовби й не було нiчого, нiби не з нею самою, не з ПП народом. Бо ж вона тепер султанша. Всемогутня повелителька. ЗнаК собi справжню цiну, нiколи не уподiбниться нi звiру без душi, нi ангелу без плотi. Вона мовчки погордливо вiдвернулася вiд Сiнам-аги. Той повзав, скiмлив, благав хоч слова, хоч погляду, хоч поруху. Нiчого й нiзащо! Гасан-ага штовхнув купця чоботом, викинув за дверi, як стару ганчiрку. - Забирайся геть i моли аллаха, що несеш звiдси свою паршиву голову! МНОГОТРУДДЯ Сiвши на трон Османiв поруч iз Володарем Вiку султаном Сулейманом, опинившись серед титанiв, пiднявшись до небес, могла нарештi озирнутися, поглянути на свiт, покiнчити назавжди з обмеженiстю й заслiпленням, на якi приречена була в гаремi цi п'ять перших рокiв перебування у Стамбулi. Як вона радiла своПм дiтям, своПм синам, кожен з яких вiщував Пй дедалi бiльшу волю! Барабани гримiли пiсля появи на свiт кожного ПП сина, барабани Мехмеда, Селiма, Баязида, барабани ПП торжества, сили й перемоги. Могла б заспокоПтися i навiки залишитися за стiнами гарему, насолоджуючись музикою султанських барабанiв, якi заколисували османських жон ось уже скiльки вiкiв, бо ж голос барабанiв завжди мiж добром i злом посерединi, як мiсяць серед ночi. Яка облуда! Як могла вона бодай на мить пiдпустити до себе отруйну змiю вспокоКння й примирення! А та мить тривала понад п'ять рокiв! Колись ПП учили, що тiльки в день страшного суду, коли мертвi пiдведуться з могил, дано буде людинi побачити все, що було i чого не було й не буде нiколи. Тепер не хотiла ждати того дня, бо вже була в могилi й пiдвелася з неП сама, без будь-чиКП помочi, без богiв i дияволiв. Хотiла бачити i знати все i рвалася на простори знання всiма силами своКП душi. Ще й не видобувшись на вершини, не здолавши й не усунувши ворогiв, вiд яких аж кишiло довкола, вже зазнала непередаваного вiдчуття: нiби широко вiдчинилися невидимi дверi й вiльний свiт огорнув ПП звiдусiль, могутнК життя нахлинуло на неП у борiннях, криках, стогонах, спалахах, зiтханнях, красi, величi, многотруддi. ПодiП, знанi й незнанi, вгадуванi, почутi лише згодом, ставали рядом, дивували, лякали, приголомшували, розтривожували. Папа римський послав Мартiновi Лютеру буллу про вiдлучення його вiд церкви, Лютер спалив буллу. Лукас Крапах зробив портрет Лютера (гравюра на мiдi), Дюрер намалював портрет Еразма Роттердамського. Магеллан вiдкрив Чiлi й протоку, названу його iм'ям, через яку потрапив до океану, що його найменував Тихим. Якийсь нiмець iз Нюрнберга працював над нарiзкою ствола вогнепальноП зброП, щоб з неП влучнiше було стрiляти в людей. В Аахенi короновано iмператора Карла П'ятого. Король Францiск заснував у Парижi королiвську бiблiотеку, яка згодом стане Нацiональною. У ВенецiП здiйснено перше повне видання священноП книги КвреПв - талмуда. Лютер переклав бiблiю нiмецькою мовою, Тиндаль - англiйською. Англiйський король Гснрiх VIII написав "Золоту книгу" для спростування Кретицьких iдей Лютера, хоч згодом сам виступив проти римського папи, який не дозволив йому розлучатися з черговою жоною. Кримська орда вже вкотре нападала на украПнськi землi i ходила навiть на Москву. Мiкеланджело почав роботу над каплицею Медiчi. Бiлорус Франциск Скорина органiзував у чеськiй Празi друкарню, проклавши тим першу стежку, по якiй почало розвиватися книгодрукування схiдних слов'ян. Народився Фiлiпп де Монс, майбутнiй великий композитор мадригалiв. Магеллана вбили тубiльцi на Фiлiппiнах. У ФранцiП стали ткати шовк. Корабель Магеллана "Вiкторiя" пiд командою Себастяна дель Кано повернувся до СевiльП, вперше в iсторiП людства здiйснивши кругосвiтнК плавання. Почали друкувати книги у Кембрiджi. Помер папа Андрiан VI - останнiй папа неiталiКць. У ШвецiП став королем Густав Ваза, покiнчивши з датським пакуванням. Тiцiан намалював одну iз своПх кращих картин "Похорон Христа". В Нiмеччинi вибухнула селянська вiйна, i хоч повстанцi були запаленi iдеями реформацiП, Лютер зрадив селян. У ШвейцарiП почав реформацiю церкви Цвiнглi. Розвивалися науки "тiлеснi", себто природничi, й "знання серединнi", або абстрактнi. Скалiгер вiдкрив метал, що не пiддавався плавленню. Рудольф запровадив знак квадратного кореня у математицi. Макiавелi написав "Iсторiю ФлоренцiП". Вперше надруковано а оригiналi медичнi працi Галена. Створено пружинний годинниковий механiзм, Францiск I потрапив у полон до iмператора Карла. Тим часом Перуджино малював картину "Поклонiння волхвiв", Корреджiо - "Нолi ме тангере", Тiцiан - "Бахус та Арiадна". Нарештi, саме тодi з'явилися клавiкорди, мовби для того, щоб мелодiйно пригравати цьому многотрудному немелодiйному столiттю, яке, незважаючи на вибух людськоП талановитостi й невпокiрливостi людського духу, повнилося стогонами вмираючих, криками катованих, гуркотом недавно винайдених гармат, моторошною трiскотнявою вогиищ iнквiзицiП, зловiсним вигупуванням османських барабанiв, що били невтомно, безугавно, вiстуючи про кров, смерть, потоптання усього живого. I хто б там почув за тими барабанами кволий голос жiнки, яка ще й сама не знала своКП справжньоП сили? ТРЯСОВИНА "Душе моКП душi, мiй володарю! Привiт тому, хто здiймаК ранковий вiтерець; молитва до того, хто даруК солодкiсть устам закоханих; хвала тому, хто сповнюК жаром голос улюблених; поважання тому, хто палить, мов слова пристрастi; безмежна вiрнiсть тому, хто осяяний пречистою свiтлiстю, як лиця й глави вознесених; тому, хто К гiацинтом в образi тюльпана, напахчений ароматом вiрностi; слава тому, хто перед вiйськом тримаК знамено перемоги; тому, чий клич "аллах! аллах!" почуто на небi; його величностi моКму падишаховi передаКмо диво Найвищого Володаря i бесiди Вiчностi. Просвiтленiй совiстi, яка прикрашав мою свiдомiсть i К скарбом свiтла мого щастя i моПх засмучених очей; тому, хто знаК моП найсокровеннiшi таКмницi; спокоКвi мого зболiлого серця й умиротворiнню моПх зранених грудей; тому, хто К султаном на престолi мого серця i в свiтлi мого щастя,- поклоняКться його довiчна рабиня, вiддана, iз стома тисячами опiкiв на душi. Якщо Ви, мiй володарю, моК найвище райське дерево, бодай на крапелиночку зводите подумати або спитати про цю Вашу сиротину,