знайте, що всi, крiм неП, перебувають пiд шатром милостi Всемилостивого. Бо того дня, коли зрадливе небо всеохватним болем учинило надi мною насильство i в мою душу, незважаючи на цi бiднi сльози, встромила численнi мочi розлуки, того судного дня, коли в мене вiднято вiчнi пахощi райських квiтiв,- мiй мир перетворився на розмир, моК здоров'я - на недугу, а моК життя - на загибель. Вiд моПх безперервних зiтхань, ридань i болiсних крикiв, що по вгавають нi вдень нi вночi, душi людськi виповнилися вогнем. Може, змилуКться творець i, зглянувшись на мою тугу, знов поверне менi Вас, скарб мого життя, щоб порятувати мене вiд такого вiдчуження i забуття. Хай же те станеться, о володарю мiй! День менi в нiч обернувся, о мiсяцю туги... Мiй володарю, свiтло мого ока, немаК ночi, яка б не спалювалася вiд моПх гарячих зiтхань, немаК надвечiр'я, коли б не долiтали до небес моП голоснi ридання i моя туга за вашим сонячним лицем. День менi в нiч обернувся, о мiсяцю туги..." Невже не знала Роксолана, що пише султановi, який пiсля Белграда й Родосу задумав потопити в кровi землю угрiв? Чи була бодай крихта щиростi в цих дивних листах, чи тiльки обман i мертвота задавнених умовностей? А може, й у цьому нещирому словоливствi хотiла перевершити всiх? Сулейман знов був у походi. Цього разу проти Угорщини. Виступав iз Стамбула в понедiлок 23 квiтня 1526 року в день Хизира, коли поля стають зеленими, коней виводять на пашу, а султанський двiр переПжджаК на лiто в Карагач. Перед цим гонцi розскакалися по всiй iмперiП, передаючи султанський указ спахiям, якi володiли царськими тiмарами, вирушати в похiд на невiрних, маючи згiдно зi звичаКм потрiбний обладунок, помiчних людей, харчiв i одягу на пiвроку вiд дня Хизира до дня Касима; йти кожному своПм шляхом, щоб на початку липня зiбратися усiм коло Белграда. Готування було в Стамбулi, по всiх усюдах безмежноП ОсманськоП iмперiП. Натирали воском i лоКм повiддя, сушили барабани, точили шаблi, кували наконечники списiв, парили й склеювали дерево для лукiв, виливали гармати, стругали дерево для галер, вiдбирали баранiв, складали в'ялене м'ясо в сакви, сушену садовину - в шкiрянi мiхи, шили знамена. У день Хизира правовiрнi кидають роботу i йдуть гуляти. Вагiтна жiнка, яка працюК у цей день, народить виродка. Тому Роксолана, котра знову була в надiП, не вийшла того дня за стiни гарему проводжати султана. Прощання вiдбулося вночi, у султанськiй ложницi, на безмежних зелених простирадлах, па цих зелених луках, де народжувалася ПП любов i росла, як молода трава, i, може, мала колись i зiв'янути, але ще не в'янула, розросталася пагiнням, пазеленню, буйнощами! У квiтнi йдуть дощi, якi вважають священними. Дощовою водою поять хворих. Дiвчата змивають голови, щоб пишно росли коси. Коли дощi йдуть сорок днiв, у народi пануК радiсть. Рiжуть баранiв, роздають м'ясо бiдним, моляться в мечетях. В день Хизира, пiд дощем, саджають коло будинкiв плющ, щоб усi хворощi з господарiв вийшли, як плющ обiв'Кться довкола дому. Чи саджала плющ Роксолана? Сулейман виходив iз Стамбула в пишнотi й блиску, яких не мiг затьмарити навiть рясний дощ. Вiзири Мустафа i Аяс, у тканому золотом одязi, супроводжували султана. Великий вiзир Iбрагiм, весь у самоцвiтах i золотi, Пхав осiбно, мовби ще один султан. Двiрський супровiд, воКводи, улеми, тодi яничари й кiнне вiйсько, розгорнувши зеленi знамена, вирушали пiд гуркiт барабанiв, пiд завивання вiйськових зурн, що невтомно награвали древнiй марш султана Санджара, з дикими викриками, що могли б заглушити й мертвого. Де ступить кiнь турка, там уже не росте трава. За вiйськом iшли верблюди iз скарбницею i святими книгами, слони в позолочених навушниках, конi й мули пiд в'юками. Тiльки на першiй ночiвлi було розiпнуто пiвтори тисячi шатер. Iшли слухняно, радо, охоче, бо так надумав Пхнiй султан. Вiн не водив Пх на штурм фортець, але в походи йшов разом з ними. Був завжди мовби перевтомлений, голова пiд важким велетенським тюрбаном схилена на довгiй, нiби пташинiй шиП, очi, заглибленi в щось потойбiчне, наче й не помiчають нiчого довкола, а насправдi зiркi до дрiб'язковостi - нiчого не лишаКться для них непомiченого, вiд воПна до улема, вiд пашi до арбаджiП, лиховiсно пильнi очi загадкового володаря. Дивний султан. Брав тiльки те, чого не могли взяти його предки: Белград, Родос, тепер Угорщину. Воював тiльки з невiрними, хоч, може, й сам нiс у собi Пхню кров i найкоханiшу жону взяв з них. Справдi дивний султан, але хiба можна пояснити вчинки чоловiка, над яким не стоПть нiщо, крiм вiчностi й смертi? Хто знаК своК призначення? Може, оцi походи: через гори й лiси, повiльне, безупинне, уперте просування кудись i К життя? Не вiйна, то лови, коли десятки тисяч озброКних безжальних людей вибивають звiрiв на велетенських просторах, не лишаючи нiчого живого. Коли взимку творив лови в околицях Едiрне, то погрожував не тiльки безмовним звiрам, але й людськiй чужiй силi, iмператоровi Карлу, папi римському, всьому свiтовi, всiй землi, яка однаково не лякаКться нiяких погроз, хоч бийся об неП в розпачi та безсиллi з усiм своПм iсламським воПнством. Земля розлегла, безмежна, прекрасна, потужна, всеплодюща i всемогутня, а ти перед нею крихкий, слабосилий, тимчасовий, i Кдине, що можеш,- це поКднатися з нею, вернутися в ПП лоно або ж смертним прахом, або ж зухвало вистрибнувши, як той Емпедокл, що кинувся в жерло вулкана. Та коли тобi дана небачена сила, коли володiКш половиною свiту, мимоволi виникаК спокуса стати на змагання з землею, охопити ПП всю, подолати, пiдкорити. Не людей на нiй, бо вони безсило падають пiд ударами меча, як скошена косою трава, а саму землю! Нiму, непорушну, могутню! ПоКдинок сам на сам, помiчникiв бути не може, все слугуК тiльки допомiжним знаряддям, все, що заважаК цьому божевiльному намiровi, прибираКться безжально й просто, як здмухуються з столу крихти хлiба. Понад сто тисяч вiйська, триста гармат, сотнi галер по Дунаю, безконечнi обози, отари баранiв на зарiз, верблюди, конi, мули, вiслюки - все це темними хмарами, у потоках безугавного дощу сунуло знов до зелених придунайських рiвнин, щоб убити на них усе живе, потоптати, сплюндрувати, понищити. Вирубували цiлi лiси для вогнищ, випивали рiки води, з'Пдали скирти м'яса й хлiба, лишили по собi гори нечистот; орди пацючнi, хмари стерв'ятникiв супроводжували вiйська на всiх Пхнiх дорогах, мор iшов слiдом невiдступне, як доля. Терзали нападникiв вiдважнi гiрськi ускоки - болгари, серби, волохи. Не лякалися нiчого, Пхня земля, ПхнК небо, Џхнi гори! Пiдкрадалися до самого ворога, хапали полонених, убивали тих, хто пробував опиратися, грабували обози. Не помагало нiщо: нi яничари, яких послано вперед для забезпечення вiд нападiв, нi жахливi кари. В Родопах зловлено п'ятьох болгарських ускокiв, двох повiшено, трьох набито на палi, коло Крушеваца повiшено впiйманих сербiв, чотирьох посаджено на палi, ще шiстьох набито на падi пiд горою Авала, вже перед самим Белградом. Дощ лив безугавно сорок днiв i сорок ночей. Верблюди гибiли вiд вологостi. Воли з гарматами загрузали в багнюцi. На рiках позносило всi мости. Коли в Белградi султан влаштував огляд вiйська, виявилося, що багато спахiПв прийшло без належного обладунку i без харчiв. У них вiдiбрано земельнi надiли, багатьох скарано смертю. Безжально карали смертю купцiв, якi йшли за вiйськом i, порушуючи встановленi султаном цiни на продовольство, лупили з воПнiв цiни вищi. Султан, як завжди в походах, поволi наливався холодною люттю, що росла в ньому, як води в ДунаП й Савi, вiн ждав ПП нетерпляче, стежив, як призбируКться у ньому, накопичуКться, заливаК усе його Кство. Лють була несвiдомим виправданням перед самим собою. Нападала щоразу, коли починав нову вiйну. Так було пiд Белградом, пiд Родосом, так мало бути й тепер. Його наближенi вважали, що султан лютиться на поганих виконавцiв його наказiв, на вiйськовi невдачi й поразки, насправдi ж було зовсiм iнше, але про це не дано було знати нiкому, та й сам Сулейман нiколи б не зiзнався перед самим собою про справжню причину його немилосердного настрою. Виправдання. Навiть простий, найпiдлiший чоловiк повинен виправдовуватися за кожний свiй учинок перед людьми й перед богом, а що ж тодi казати про можновладцiв, якi вершать долi держав, а то й цiлого свiту! Для кожного свого походу Сулейман, власне, мав по кiлька виправдань. Перед самим собою, перед своПм вiйськом i, нарештi, перед усiм свiтом. Найлегше було з вiйськом. Саме з власним вiйськом, а не з народом, бо про народ нiколи не говорив i не думав, власне, й не мав так званого народу, а мав тiльки пiдлеглих, серед яких були воПни та ще оборонцi вiри й шарiату - iмами й улеми. Саме до них звертався перед кожним новим походом, вдаючись до виправдань найпростiших: iде захищати вiру, сповнюючи заповiти своПх предкiв. Для широкого свiту було щось iнше, хоч теж щоразу те саме: покарання неслухняних. Белград мав бути покараним за те, що виявив непослух переможцям КосовськоП битви, порушив вiрнiсть османському мечу й перекинувся пiд оруду угорського короля. Родоськi рицарi мали бути покаранi за розбiйництво на морi. Нарештi, Угорщина винна була перед Високою Портою за готування хрестового походу проти iсламського свiту. Той похiд задуманий ще папою Левом Десятим, коли султаном був Селiм Грiзний. Папа розiслав легатiв по всiй Њвропi, по всiх державах на площах i в церквах виставляли замкненi на три замки карнавки для пожертвувань на священну вiйну, шили хоругви, з одного боку яких зображувано папу й короля, а з другого - туркiв та iнших злобних язичникiв, у Римi правили молебнi за успiх хрестового походу, сам папа роздавав милостиню i ходив босий з непокритою головою до церкви Святих апостолiв. На Лютеранському соборi читано лист iмператора Максiмiлiана, який висловлював бажання вiдновити iмперiю Константина й визволити Грецiю вiд варварiв-туркiв. "Ми охоче вжили б своКП влади, не пошкодували б навiть власноП особи для цього заходу, коли б iншi глави християнства прийшли нам на помiч". Але на словах виступаючи проти туркiв, Максiмiлiан насправдi вiв безперервнi вiйни проти християнських володарiв. Тому нiхто не мiг виставити для проголошеного напою хрестового походу жодного воПна, бо воПни були потрiбнi кожному монарховi для захисту та збiльшення власних володiнь. Не могла об'Кднати роз'Кднану Њвропу навiть загроза з боку обагреного кров'ю власного батька й усього свого сiмейства жорстокого султана Селiма, який, щойно ставши на престол, пообiцяв своПм яничарам завоювання всього свiту. Королi й князi мовби прислухалися не до вiдчаКних закликiв римського первосвященика, а до глузливого постулату Кретика Лютера про те, що воювати проти туркiв означаК противитись богу, котрий вживаК Пх як лозу для покарання нас за нашi грiхи. Тiльки угорський король Уласло II, над володiннями якого нависала страшна турецька сила, мерщiй зiбрав хрестоносне ополчення з селян i немаКтних дворян на Ракоському полi пiд Пештом, але не мав для нього нi зброП, нi воКвод. Коси, вила, дубцi, ланцюги - Кдина зброя селян. Iз таким обладунком, покинутi всiм свiтом, мали виступати проти страшноП османськоП сили тодi, як магнати i Кпископи, поховавшись у своПх володiннях, спокiйно спостерiгатимуть за Пхньою безславною загибеллю. Зiбранi докупи, вiдчувши силу, перейнявшись гнiвом проти можних, ополченцi обрали своПм ватажком дрiбного дворянина Юрая СекельП i, проголосивши його селянським королем пiд iменем ДьКрдя Дожi, пiшли громити помiщикiв. Повстання прокотилося вiд Дунаю до Тиси, тiльки пiд Темешваром семигородський воКвода Янош ЗапойяП, виступивши проти селян iз справжнiм вiйськом, розбив Пх. ДьКрдь Дожа, поранений, потрапив у полон до ЗапойяП i зазнав страшноП кари. За велiнням ЗапойяП кати рвали тiло ДьКрдя розпеченими клiщами, тодi посадовили на розпечений залiзний трон, надягнувши йому на голову розпечену залiзну корону, пiсля чого четвертували. Повстанцiв вiшали на грушах цiлими гiрляндами, i переможцi справляли пiд тими деревами смертi бучнi бенкети. Њпископ благословив усе це, король схвалив дiП Яноша ЗапойяП, дворянське зiбрання у Пештi на вiчнi часи закрiпило селян за землями Пхнiх володарiв, вiдплативши вiчним рабством тим, хто виявив готовнiсть захищати свою землю i цiлу Њвропу вiд рабства османського. Про той нездiйснений хрестовий похiд уже й забуто, але для Сулеймана вiн був тепер прекрасною нагодою виправдатися перед усiм свiтом у своКму намiрi належно покарати Угорщину. Для себе мав iнше. В душi плекав задум стати Кдиним володарем свiту, перемогти й усунути iмператора Карпа, покорити всiх володарiв i всi землi. Для цього хотiв зiмкнути рубежi своКП iмперiП з усiма славними й могутнiми державами, зiпертися па них, мовби шукаючи ослони, i водночас нависнути над ними, як невiдворотна загроза, наче меч вiри. Тому мав пробуджувати в собi гнiв i радiв, коли вiдчував, як той гнiв росте в ньому, як заполонюК його, заливаК, мов божевiльнi каламутнi води гiгантських рiк. Знов, як i шiсть рокiв тому, на початку свого володарювання, прийшов на берег Дунаю, дивився на його розклекотанi, скаламученi ошалiлою Савою води i думав про каламутний потiк свого вiйська. Сто тисяч спахiПв, сорок тисяч яничарiв прокотяться по цiй принишклiй, залитiй дощами землi - що Пх зупинить? Але водночас iз захопленням цiКю iсламською силою виникало глухе невдоволення, яке поволi переростало в лють. На нехлюПв-спахiПв, що прийшли" на вiйну, не дбаючи про славу османськоП зброП, а тiльки з намiром поживитися. На зрадникiв-купцiв, що порушували султанськi укази. На невдалi дiП начальникiв, якi досi тупцяли на берегах Дунаю, не знищивши благеньких заслонiв, що Пх виставив угорський король. Дратувався султан ще й тому, що його гонцi надто довго скакали до Стамбула й назад, i вiн досi не мав вiстей вiд Роксолани, вiд розлуки з котрою цього разу страждав, як нiколи досi. Що найвища влада, коли не можеш почути слова вiд КдиноП жiнки на свiтi? Не хотiв бачити навiть Iбрагiма. З-пiд Белграда послав великому вiзировi велiння йти з вiйськом не на з'Кднання з султаном, а вдарити на Петроварадин, де сидiв сам головнокомандувач угорського вiйська архiКпископ Пал Томорi. Њпископ, довiдавшись, що на нього йде великий вiзир, утiк iз Петроварадина, лишивши там тисячну залогу на чолi з сербським воКводою Джорджi Алапичем. Але ПП та тисяча воПнiв виявила такий опiр Iбрагiмовi, що вiн воював пiд Петроварадином цiлих два тижнi й нiчого не мiг удiяти, Нарештi захопивши в дунайських плавнях кiлька полишених противником куренiв, Iбрагiм мерщiй послав до султана хабердара-вiсника Баба-Джафера з радiсною вiстю: фортецю Петроварадин узято. Саме тоП ночi прискакав гонець iз Стамбула i привiз нарештi листа вiд Роксолани. Сулейман втiшався листом i на радощах подарував тисячу дукатiв хабердару вiд великого вiзира. За день довiдався, що Iбрагiм збрехав. Петроварадин не пiддавався. Сулейман прислав на пiдмогу великому вiзировi тисячу найвiрнiших яничарiв. Уночi, ховаючись за потоками дощу, яничари пiдвели пiд стiни Петроварадина двi величезнi пороховi мiни, в утворенi вибухами проломи кинулися найвiдчайдушнiшi головорiзи, i тепер уже Iбрагiм справдi мiг похвалитися перед султаном першою своКю перемогою i на учтi переможцiв поклав до нiг Сулейманових п'ятсот голiв захисникiв Петроварадина. Султан вiдходив душею. Почув слова своКП Хасекi. Почалися перемоги. Найперший помiтив зникнення СулеймановоП лютi Iбрагiм i, влучивши хвилину, поскаржився своКму покровителевi на султаншу, яка так зневажила його дарунками й щирою прихильнiстю, що вiн ще й досi не може оговтатися вiд завданого Удару. - Я подумаю над цим,- пообiцяв йому Сулейман i в першому ж своКму листi, який написав у вiдповiдь на послання Роксолани, висловив Пй докiр за ставлення до великого вiзира. А щоб надати своПм словам ще бiльшоП ваги, посилаючи дарунки султаншi, згадав i про свою одалiску Гульфем: передав Пй флакон з iталiйськими пахощами й 60 золотих флоринiв. Знову велiв ставити собi зелений захисток вiд дощу, сидiв цiлими 'днями на березi Дунаю, спостерiгав, як переправляються на Сремську рiвнину його незчисленнi вiйська. Вiдчував себе всемогутнiм творцем, який породив цю силу, що могла б сама себе зжерти, коли б не мала змоги нищити все довкола. У сподiваннi здобичi для себе й слави для свого султана брудним грiзним валом перекочувалося iсламське вiйсько в межирiччя Дунаю i Драви, на зеленi луки й поля СремськоП рiвнини. Чи давно топтали цю рiвнину турецькi конi, чи давно палено й плюндровано ПП, а ось вона лежить перед завойовником мовби й не торкана його мечем i не понищена копитами його коней. Знов стрепенулася, живе, родить зело, хлiб i овоч, i слава знову блукав по цiй рiвнинi - тiльки простягни руку й зiрви ЏЏ, як плiд з низького дерева, бо славi тут нема за що зачепитися, нiде заховатися, нема чим заслонитися. На диванi було вирiшено йти вздовж Дунаю, просто на Буду - столицю Угорщини. Щоб перейти Драву, Сулейман звелiв будувати мiст. Нiчого так не любив, як мости через рiки. Знову сидiв бiля води й спостерiгав, як дика стихiя пiдкоряКться стихiП його вiйська, його власнiй силi, що не маК нi меж, нi впину. Тридцять тисяч люду споруджувало мiст через розбухлу вiд страшного дощу Драву. За п'ять днiв мiст був готовий. З 21 по 23 серпня всi вiйська переправилися на той бiк, i Сулейман звелiв знищити мiст. Повернення без перемоги не було. А дощ лив, нiби настав кiнець свiту. В потоках вод губилися гармати, цiлi загони вiйська блукали в розбагнених дунайських плавнях, люди тонули в калабанях, гнили заживо, тисячами здихали верблюди, воли й конi, багато хто втiкав, але султанська сила була така велика, що втрати майже й не помiчалися, вiдсталих довго не чекали, втомленим не давали перепочинку, вiдчаених збадьорювали обiцянкою близькоП перемоги, боягузiв i збунтованих жорстоко й швидко карали. Пiсля кожноП сутички з поодинокими угорськими загонами пильно додивлялися до воПнiв, хто мав рани спереду, тому шана й щедрi султанськi нагороди, у кого виявлялися рани ззаду - тих саджано на палi: показував гузно вороговi, покажи й боговi. Молодий король угрiв Лайош метався у безсиллi й розпачi. Народжений семимiсячним, вiн i на свiт прийшов дочасно, так нiби квапився зазнати якомога бiльше нещасть за найкоротший час. Десятилiтнiм був коронований на царство без влади, яку розсмикали собi то могутнi магнати, то Кпископи й священики. Мовби на смiх названо його було Лайошем, хоч не мiг бути навiть тiнню славетного угорського короля Лайоша, за якого двiстi рокiв тому Угорське королiвство, було, розкинулось на величезних просторах вiд Балкан до Балтики i вiд Чорного моря до Неаполя. Чвари феодалiв, незгоди мiж духовенством, втручання Габсбургiв, якi ще за Максiмiлiана прагнули прибрати до рук угорську землю i одружили Лайоша з внучкою Максiмiлiана МарiКю, нiкчемнiсть двадцятилiтнього короля, котрий, попри свою природну хворобливiсть, був нестримним пияком i розпусником,- усе сприяло Сулеймановi. Коли й ставало що на завадi, то це небо, яке обрушило на султанське вiйсько справжнiй потоп, та земля, яка розверзла своП надра, мовби намагаючись проковтнути цю чужу й ворожу силу, що прийшла на береги великих слов'янських рiк. ВiдчаКний король звелiв, вiдновлюючи давнiй угорський звичай, возити по всiх селах i мiстах закривавлену шаблю як знак вiйни та небезпеки для вiтчизни. Вдалося зiбрати тiльки двадцять двi тисячi вiйська, та й те було позбавлене досвiдчених воКвод, бо хорватський бан Франконан тiльки обiцяв, що прийде допомагати королевi, а семигородський воКвода Янош ЗапойяП, хоч i зголосився привести двадцять тисяч свого вiйська, вiв ного надто повiльно, так нiби очiкував, щоб султан розбив короля. Король був вимушений призначити головнокомандуючим архiКпископа Пала Томорi, який щойно вийшов iз францисканського монастиря, щоб стати архiКпископом колотським. Папа римський Климент, який не мiг випросити в Њвропi жодного воПна для допомоги угорському королевi, тiльки й зумiв, що послати своК благословення, i зрозпачений король був вимушений довiритися духiвництву, бо дворянство покинуло його, а може, дворянство покинуло його тому, що вiн вiддався духiвництву. А що влада духiвництва майже завжди виявлялася у зухвальствi, яке межуК з нахабнiстю, то сталося i цього разу так, що двадцять двi тисячi ненавченого, сяк-так озброКного угорського вiйська мали стати проти ста тисяч султанських зарiзяк, якi йшли за здобиччю. Томорi намовив короля вивести своП сили проти Сулеймана, зустрiти його на березi Дунаю коло мiстечка Мохач i там з божою помiччю розбити невiрних на славу християнськоП зброП. I король, i його головнокомандувач були однаковими невiгласами у вiйськовiй справi, обидва, хоч i з неоднакових причин, знехтували заходами звичайноП людськоП розсудливостi, так нiби не розумiли, що на випадок Пхнього розгрому буде понищено не тiльки ПхнК нещасне вiйсько, а й усю Угорщину, на яку з тривогою дивилася Њвропа, що вважала Угорщину захисницею вiд Османiв, ще не знаючи свого справжнього рятiвника - РосiП. 28 серпня Сулейман звелiв оголосити у своПх вiйськах, що завтра маК бути битва. Дощ лив що страшнiше, за стiною води вiд Мохача, що притулився на рукавцi Дунаю, видно було тiльки дзвiницi, а так: багнюка, болото, поламанi дерева, загрузлi гармати, перевернутi шатра, конаючi тварини, запацьоренi iсламськi воПни в жалюгiдних мокрих тюрбанах. Але вiдступу не було, треба було битися. -Так хоче аллах. Для султана поставлено червоне iз золотою кулею нагорi шатро на пiщанiй косi - Кдинiй латочцi землi, що могла вважатися сухою. Сулейман упав на колiна, бив чолом об землю, молився ревно й затято: - Боже мiй, могуття й снага в тобi! Боже мiй, помiч i захист у тобi! Дай снагу, боже, народовi Мухаммедовому! Вночi гонець принiс листа вiд Роксолани. Впав вiд знесилення перед порогом султанського намету, але тiльки тодi, як власноручно передав Сулеймановi дорогоцiнного листа. Султан звелiв огорнути гонця золотим кафтаном, докласти в сухому наметi й не тривожити, поки не виспиться. "Мiй володарю, мiй шаху, любий душею i серцем, життя моК, Кдина надiК на цiм i тiм свiтi! Нехай Той, що вiчно живий, вiддалить Вашу чесну особу вiд усiх болiв, а Ваше буття - вiд усiх хворощiв, хай наблизить Вас до своПх безмежних милостей i вiддасть пiд опiку свого найбiльшого улюбленця Мухаммеда i пiд захист своПх угодникiв; хай поможе Вам, щоб iз своКю щасливою зiркою i царським знаменом здобували завжди перемоги над нiкчемними й злорадними невiрними - амiнь, найбiльший Помiчнику! Нинi мене, Вашу рабиню, приКмним ставленням володаря, котре викликаК безмежну радiсть, i Вашим чесним листом, ароматним, як мускус, пiднесли з пороху забуття, бо зволили в своПм царськiм щасливiм часi подбати, щоб лист дiйшов до мене i ущасливив мене. А якоП чистоП щедростi його сторiнки! Голова увiнчана короною, а благословеннi стопи - бiсерними коштовностями й рубiновими барвами. Витiснив ваш лист кривавi сльози з моПх заплаканих очей, сповниши Пх свiтлом, а в тужливе серце влив радiсть. Нехай Вам, дню мого щастя, сповняться всi бажання й радощi душi, нехай сади Вашого благополуччя будуть переповненi прекрасними жасминовими квiтами моКП любовi, чарiвноП, як Ваше лице пресвiтле, о мiй володарю, мiй султане, мiй падишаху!" Хто б ще мiг знайти такi слова i в таку хвилину для цього похмурого чоловiка? Султан читав i перечитував листа вiд Хур-рем, шкодував, що завдав Пй прикростi, написавши про Iбрагiма й пославши подарунки для Гульфем, карався в душi за всi несправедливостi, яких допустився досi щодо Хасекi, може, заприсягався надалi нiколи не завдавати Пй щонайменшого болю, ясна рiч, за умови, що аллах не допустить його загибелi, даруК йому завтра перемогу, допоможе вцiлiти там, де нiхто не сподiваКться вцiлiти. Як часто йдуть поряд любов i смерть, та тiльки чомусь судилося так, що однi втiшаються любов'ю, а iнших очiкуК смерть, не знати за що, не знати й чому. Король ждав султана перед Мохачем. Бугристе поле, по боках пiски, лози. Чорнi хмари повзли по самому полю, вивергаючи потоки води, заливаючи людей, коней, гармати. Церковнi прелати полум'яними словами надихали воПнiв на битву з невiрними. Королiвський канцлер Стефан Брдарич радив вiдступити. Сербськi воКводи Радич Божич i Павло Бакич, якi добре знали вiйськовий поров туркiв, радили обставитися возами, але Кпископи й угорськi бани волiли битися тiльки у вiдкритому полi, i нерозумний король послухав не досвiдчених воПнiв, а цих надутих крикунiв i хвалькiв. Вiйсько було поставлено в два ряди. В першому - пiхота пiд захистом вiсiмдесяти (проти трьохсот турецьких!) гармат, у другому-надiя короля, кiннота. Сам король iз тисячею закутих у залiзо вершникiв, оточений церковними прелатами й вельможами, об'Пжджав i пiдбадьорював своК вiйсько, тим часом як султан у своКму розкiшному шатрi, сидячи на Золотому тронi, вiв останнiй перед битвою диван. На диван покликано не тiльки воКвод, а й найстарiших воПнiв з яничарiв. Сивi, як вiвцi, з вусами до пояса, старi яничари стали перед султанським троном, не схиляючи голiв, не схиляли Пх навiть перед смертю самою, не гнучись у поклонах, бо вже задубiли вiд старощiв так, що не зiгнулися б навiть вiд пекельного вогню. Хусрев-бег звернувся до найстаршого з них, якого звали Абдулла Тозлу, себто Старий. - Щасливий падишах хоче твоКП ради, Старий. - Яка йому ще бiльша рада,- вiдповiв яничар,- окрiм тоП, щоб бився! I вiдвернувся i вiд Хусрев-бега, й вiд султана, простуючи з намету пiд зливу й погибель. За ним спокiйно посунули й iншi ветерани, так нiби вже вважали всiх угрiв мертвими, а битву виграною. Сулейман спитав, що думаК про битву Хусрев-бег. Той сказав, що треба передовсiм боятися угорськоП кiнноти. Удар ПП страхiтливий, i його не витримаК нiяка сила на свiтi. Тому, коли вдарять угорськi вершники, треба вмить розступитися й пропустити Џх, а тодi оточити залiзним обручем i здавити. Iнакше - нема ради. Все iнше - у благословеннiй волi аллаха i в руках його величностi султана. Вирiшено було пiсля загальноП молитви вдарити на невiрних, пославши поперед усього вiйська чотири тисячi латникiв на чолi з безстрашним Балi-бегом Ях'я-пашичем. Маленький, як прищик, Балi-бег завжди кидався першим у найстрашнiшу битву, вiдаючи вельми добре, що смерть лiтаК угорi, скошуючи все, що пiдноситься над землею занадто високо, а його нiколи не зачiпаК завдяки його мiзерному зросту. За Балi-бегом мали йти румелiйськi вiйська, очолюванi великим вiзиром Iбрагiмом (це мала бути перша битва у життi хитрого грека), пiдтримуванi вогнем ста п'ятдесяти гармат. Третя хвиля султанського вiйська - з анатолiйським беглербегом Бехрамом-пашою i так само сто п'ятдесят гармат. Четверта хвиля - яничарське вiйсько в супроводi шести знамен кiнноти пiд командою самого Сулеймана, оточеного вiрними охоронцями. Султан, так само, як i його великий вiзир, уперше в життi брав участь у битвi, бо знав, що на цьому полi вирiшуКться доля його iмперiП: коли його перемога, тодi може царювати далi, коли ж поразка, тодi не варто й жити. Вiрив у звитягу, снаги надавав йому останнiй лист улюбленоП Хасекi, знов i знов просив допомоги в аллаха, i мовби саме небо прийшло йому на помiч, затуливши чорними хмарами все його вiйсько, сховавши вiд ворога, заслiпивши того, обезвладнивши. Велетенською темною хмарою, з'Кднавшись з хмарами небесними, посунуло на Мохацьке поле турецьке вiйсько. Завивали бойовi сурми, гримiли султанськi барабани, шкiру яких цiлу нiч сушили на вогнищах вiйськовi дюмбекчi. Гримiли гармати, свистiли стрiли, холодний вiтер iшов вiд тисяч шабель, що здiймалися у смертельних замахах, а над усiм панувала злива, якоП ще не бачив свiт. Злива знетямлювала угорських воПнiв, вони слiпли й губилися в нiй, тодi як турки не зважали на неП, не лякало Пх нiщо, бо .заради цiКП битви, заради вбивства, грабувань i здобичi йшли сюди кiлька мiсяцiв з далекоП далечi, тому безстрашно били вони в праве крило Франья БачаньП i Яноша Тахi, у крило лiве Петера ПереньП, у центр, очолюваний самим Палом Томорi. Стогнала земля пiд стотисячним мусульманським вiйськом. З почуттям тваринного безсмертя, поза усвiдомленням загибелi, слiпо лiзли iсламськi воПни пiд несамовите виття iмамiв: "Iллях, Iллях, Мухаммедум ресуллях!" Простромлювалися крiзь потоки небесних вод обвислi зеленi знамена, коло кожного з них викрикувано обiтницю пророка й падишаха: "Хто помре в цей час, дiстане в раю напоП, смачнi страви i спатиме з пахуче вимитими гурiями! Пiсля розгрому ворога три днi даються на грабунок, а найодважнiшим буде роздано у власнiсть землю!" Здавалося, вже нiщо не стримаК цiКП нелюдськоП сили, та ось за зливою непомiтно вилетiли з-за угорськоП пiхоти вершники на чолi з самим королем. Вони сяяли залiзом, силою, несли сяйво на кiнцях своПх мечiв, iшли в смерть, мов променi свiтла в темну нiч. Вiд Пхнього страшного удару турки розкололися на два крила, i хоч султанськi гармати вдарили в кiнноту впритул i сам король був двiчi поранений, нестримна лавина не зупинилася, вдарила з розгону на анатолiйський булюк [66], а тридцять два найодважнiшi угорськi воПни стали пробиватися до того мiсця, де, оточений залiзним непробивним ланцюгом охоронцiв, на вороному конi сидiв у золотому панцирi Сулейман. Тiльки три з них iз списами змогли добратися до самого султана. Сулеймана вiд смертельних ударiв порятував мiцний панцир та широкий ятаган, яким вiн в останню мить затулив обличчя, тим часом пiшi яничари миттю поперерубували сухожилля у коней угорських витязiв, i тi впали пiд безжальнi шаблi. Все було вирiшено. Голову архiКпископа Пала Томорi пiднесено султановi на кiнцi довгого списа. Король Лайош, вiд ран i перестраху такий блiдий, що видно було навiть у дощових сутiнках, утiкав слiдом за своПми недобитими воПнами, але втiкати можна було або ж у Дунай, або ж у прибережнi багна. Кiнь занiс короля у бездонну трясовину. Поцiлений чи то турецькими стрiлами, чи набоями з аркебузiв, упав у багновисько, пригнiтив своПм тiлом короля. Лайош спробував вивiльнитися, але трясовина всмоктувала його бiльше i бiльше, а копаючий кiнь тягнув вершника глибше й глибше, поки той i захлинувся у чорнiй холоднiй багнюцi. Безславно й ганебно загiнув сам, затягуючи в трясовину поразки й пригноблення мужнiй народ, який нiколи нiкому не скорявся, котрий ще недавно мав вiдважних королiв, про одного з яких, Матьяша Корвiна, бо ж не було пiсень про недолугого Лайоша, спiвано й на Мохацькому полi перед битвою: Наш Матьяш, король мiж королями, Довго й славно панував над нами, Управляв вiн многими землями I гаразд справлявся з ворогами. Навiть турки пиху забували I до нiг Матьяшу припадали, Щоб полки його па них не ударяли I пашам розгрому не вчиняли. Вже й пiсля розгрому пiд Мохачем, пiсля того, як вельможi слухняно пiднесли султановi ключi вiд столицi Угорщини Буди, в древнiх столицях Вишеградi й Естергомi незламнi воПни билися проти туркiв i не здали фортець, а Беч на Тисi стояв так, що османцiв полягло пiд ним бiльше, нiж пiд Мохачем, та однаково вже доля землi була вирiшена. Перед султанським червоним шатром було потято двi тисячi полонених i з Пхнiх голiв споруджено страхiтливу трiумфальну вежу. Сулейман сидiв на Золотому тропi й роздавав милостi. Найперше подарував великому вiзировi Iбрагiму перо з коштовним дiамантом на тюрбан. Тодi велiв обгортати кафтанами всiх, хто вiдзначився у битвi. Поцiкавився, чи живий старий яничар Абдулла Тозлу, прикликав його до себе, спитав, що маК робити тепер. - Мiй султане,- сказав яничар,- тепер дивись добре, щоб свиня знов не опоросилася. Сулейман засмiявся i нагородив старого гаманом золота. Був щедрий i добрий. Привезено було до шатра сiм голiв угорських прелатiв, якi очолювали вiйсько. Сулеймановi вельможi плювали на них, лаяли, називали iменами пап Лева, Андрiана, Климента, Александра, Юлiя, кепкували: - То що, хрестовий похiд проти туркiв? - Займемо Буду та вдаримо й на Рим! - Друга пiсля Царгорода столиця Њвропи в наших руках! - А ще буде третя й десята, хай пошле могуття своКму воПнству аллах! Принесено й голову короля Лайоша, яку Сулейман звелiв наповнити мускусом i ватою, оздобити чорним сандаловим деревом i золотом i вiдправити, як найбiльший трофей, до Стамбула в султанську скарбницю, тим часом виголосивши над нею сумнi слова: -Нехай аллах змилуКться над цим юнаком i хай покараК мерзенних радникiв, якi зрадили його в його невмiннi. Я пiшов на нього з вiйськом, але не мав намiру вкоротити його володарський 'вiк. Адже вiн ледве зазнав утiх життя й влади. Хай упокоПться його душа. ТоП ж ночi зник султан, а народився знов засмучений, сором'язливий поет Мухiббi, який вiд глибини серця бажав полинути до милоП Хуррем, одурiлий вiд любовi, хотiв би сiттю ПП кучерiв полонити птаху свого серця у трояндовостi ПП краси, закликав свою Хасекi прийти й прогулятися у кришталевому палацi його серця, писав: Не питай Меджнуна про любов: вiн зачудований. Не сподiвайся, що таКмницю вiдкриК тобi Ферхад: то тiльки казка. Питай мене про знаки любовi - я розповiм тобi. Мила моя, станеш свiчею, я, твiй милий,- метеликом. I вона, не чуючи стогонiв i хрипiння конаючих на Мохацькому полi, не бачачи пiрамiди з вiдрубаних голiв перед шовковим наметом Сулеймана, мерщiй пошле йому у вiдповiдь на цi вiршi своП вiршi, перейнятi любов'ю i тугою: МоКму пробитому серцю немаК на свiтi лiкiв. Душа моя жалiбно стогне, мов дудка в устах у дервiша. I без лиця твого милого я мов Венера без сонця Або ж малий соловейко без троянди нiчноП. Доки читала ваш лист, сльози текли вiд радостi. Може, вiд болю розлуки, а може, вiд вдячностi. Та цього листа Сулейман прочитаК лише тодi, коли, поставивши королем Угорщини Яноша ЗапойяП, iтиме з вiйськом вiд Пешта до Сегеда по голоднiй, сплюндрованiй, розграбованiй дощенту землi, де за мiрку ячменю давали два, а за мiрку борошна чотири золотi дукати, а тим часом султановi вельможi дiлили мiж собою награбованих овець, так що великому вiзировi Iбрагiму дiсталося п'ятдесят тисяч, а його незмiнному фiнансовому радниковi Скендер-челебiП двадцять тисяч. У столицю Угорщини Буду, де Сулейман пiсля походу спочивав в оточеному лiсом королiвському палацi, прийшов лист Роксолани з гiркими словами докорiв за подарунки Гульфем. "Впав менi морок на очi,- писала Роксолана,- одразу вхопила й розбила той Ваш флакон. Не знаю, якi й слова казала при тому. Довгий день по тому спала, мовби в непам'ятi, була вся розбита, забула й про дiтей i про все на свiтi. Коли ж спам'яталася, то подумала собi: хто ж мене топче ногами, хто мене знищуК? Ви -мене завжди ганьбили й нищили! Дасть бог, поговоримо про це, коли будемо разом. I про великого вiзира теж поговоримо, i як, дасть бог, знову побачитися, то покiнчимо з суперечками". Всi тi днi весело грала музика довкола королiвських павiльйонiв. Мiсто горiло, пограбоване, обдерте i пригноблене. Забрано було гармати з фортецi, вивезено всi коштовностi з королiвськоП скарбницi й славетну книгозбiрню Матьяша Корвiна. Три великi бронзовi статуП, що зображували Дiану, Аполлона й Геракла, Iбрагiм вiдправив до Стамбула, щоб поставити Пх згодом на Ат-Мейданi перед своПм палацом. Iбрагiм усамотнювався з султаном, пригравав йому нових мелодiй на своПй вiолi, розважав мудрими бесiдами, пригощав рiдкiсними угорськими винами, якi щедро лив Янош ЗапойяП перед звитяжцями, виторговуючи собi корону; знайшов у палацi портрет покiйного короля, на якому Лайош був зображений на повний зрiст, у червоному королiвському одязi, але такий блiдий i немiчний, нiби передчував свою близьку загибель. Перед тим. портретом, сп'янiлий вiд вина, вiд перемоги i безконечних милостей султанових, пiзньоП ночi, присвiчуючи тьмавою свiчкою, Iбрагiм виголосив блюзнiрську промову, намагаючись потiшити Сулеймана, який що далi, то дужче впадав у незрозумiлий сум. - О священна плоть, бiла перлина стiлькох каратiв, скiльки часток рухаКться в сонячних променях перед моПм зором, возведена всевишнiм на вершину почестей i скiпетром своПм повелiваюча ратями могутностi! Я, жалюгiдний мурах з комори твоКП, черв'як з плоду твого, що поселився у великому достатку здобутих тобою крихт i такий несхожий з тобою в нiкчемностi своПй, що ледь можу бути помiчений зором твоПм, прошу тебе, повелителю голови моКП, в iм'я зеленоП луки, на якiй радiсно спочиваК душа твоя, вислухати опечаленим слухом своПм те, що викажуть тобi уста моП, щоб отримав ти вдоволення за беззаконня, вчинене тобою, коли ти насмiлився стати супроти Володаря Вiку, його величностi... - Не треба,- махнув йому рукою Сулейман,- замовкни. Грiх. Спритний Iбрагiм встигне згодом вигiдно продати портрет угорського короля, i вiн опиниться далеко на пiвночi, аж у замку шведського короля Густава Вази, який заповзявся зiбрати в себе зображення усiх володарiв Њвропи, вельми пишаючись з того, що й сам потрапив у таке вишукане товариство. Ще через кiлька столiть меткi гiди в похмурому залi шведського замку Грiпсгольм показуватимуть знудьгованим туристам зображення нещасного угорського короля, кепкуючи з його передчасного народження i ганебноП смертi в трясовинi. Але Сулейман нiчого не знатиме нi про долю портрета, нi про кепкування нащадкiв. У глибокiй меланхолiП, викликанiй незвичним листом Роксолани, переправиться вiн через Дунай (знов був мiст, за спорудженням якого султан спостерiгав без будь-якоП радостi) i повiльно пiде через усю угорську землю, несучи пожежi, руйнування й смерть, аж поки знов не прискочать гонцi з Стамбула й не вручать йому нове послання вiд Хуррем iз словами: "МоКму пробитому серцю немаК на свiтi лiкiв..." I знов свiт заграв барвами, засяяло пiсля багатомiсячних дощiв сонце, захотiлося жити, i султан навiть змилостивився над переможеними, оголосивши, що всi невiрнi можуть вiдкупитися вiд неволi й вiд смертi за визначену плату. Коли на початку жовтня Сулейман коло Петроварадина перейшов Дунай, iз Стамбула прийшла вiсть, що Роксолана народила йому четвертого сина. Вiн послав щедрi дарунки султаншi й фiрман про надання новонародженому iменi Абдаллах, себто угодний аллаху, раб Всевишнього, але вже за кiлька днiв знов прискакали гонцi з сумним повiдомленням про те, що малий син, не проживши й трьох днiв на свiтi, вiдiйшов у вiчнiсть, а султанша Хасекi вiд горя й розпачу тяжко занедужала. "Iстинно: те, що вам обiцяне, настане, i ви це неспроможнi послабити!" Султан залишив вiйсько, залишив усе на свiтi, без перепочинку поскакав до столицi, знов, як i колись пiсля Белграда, не дбав про трiумф i величання, мерщiй квапився до Стамбула, тiльки тодi гнала його незрозумiла туга, а тепер - пристрасть i тривога за життя найдорожчоП iстоти на землi. ГАРЕМ Повiтря було задушливе й тяжке. Не помагали курiння i розбризкуванi бальзами. Вiд них було ще тяжче. Запах тлiння й смертi. Малий Баязид, який гойдався у срiбнiй колисочцi, втупився у султана чорними оченятами, тодi злякано заревiв. Смаглявотiла нянька кинулася була до дитини, але Хур-рем кволо махнула рукою, щоб та не чiпала Баязида. Хай поплаче. Лежала на постелi зеленiй, як трава, уся в жовтому Кдвабi: довга сорочка, широкi шаровари, сама теж жовта, нiби натерта шафраном, аж Сулейман злякався: - Хуррем, що з тобою? Ти недужа? - Навiщо ви прийшли? - спитала вона холодним голосом.- Я вас не кликала. - Хасекi! - Нiяка я вам не Хасекi. - Хуррем! - I не Хуррем. Тепер i вiн розгнiвався. За ним внесли безлiч дарункiв, порозставлявши скринi, Квнухи мерщiй забралися геть, а ця дивна жовта жiнка мовби хоче, щоб забирався геть i вiн, падишах i повелитель усього сущого. - То хто ж