притиснула Пх безпорадно, вчасно оговталася, показала обома руками Рустему-пашi, щоб вiн вивiв Байду з падолу, поставив його перед нею. Сам кинув цього лицаря в пiдземелля, сам мав видобути. Дивилася, як легко ступаК, наближаючись до неП, Байда. Щойно був у ланцюгах, ще й досi вони мовби дзвенiли на його потужному тiлi, але не став рабом i на мить, дух його не погнобився, не зламався, не впокорився. А вона колись не мала в собi такоП сили. Вона не боролася, не змагалася, ПП продавали на рабських базарах, вiдбираючи в неП все людське, кидаючи в свiт тваринний. Раб, якого продають i купують, не маК вибору. Але маК пам'ять i глибоко заховано прагнення помсти. Воно приголомшуК, воно вбиваК, нiби знищуК, а тодi народжуК тебе заново i гримить у твоКму серцi, як мiднi дзвони на сполох. Роксолана знов поглянула на Мiхрiмах. Сини - для султана, для влади, для боротьби за владу, а донька - для неП. Вона вiдомстить своКю донькою! Сама вже не могла повернутися назад, зате могла вернути народовi своКму доньку. Сама не зiгрiКться нiколи чужим сонцем i чужим щастям - знала це напевне, вiдстанi мiж втратами щодалi зменшуватимуться для неП, байдужiсть заливатиме душу, тож треба долати байдужiсть, поки ще К сила. Помста i милосердя, милосердя i помста! Рустем-паша пiдштовхнув Байду в спину, неголосно муркнув щось йому. - Овва! - подивувався козак.- Сам султан турецький? Прийшов подивитися й почути? А ось я! Козак Байда, а там моП товаришi! Збили кайдани з мене, то збивайте й з них. Бо де я мiрю, там я вцiлю, а де важу, там я вражу. Та тiльки не випускай нас живими, султане, бо й матiр твою я убив би, i батька рiдного б спалив, i брата твого б зарiзав, i доньку твою б украв, i над сестрою надругався б! Тепер уже Роксолана знала напевне, що султан не вийде з лектики, щоб образливi слова козака не вразили його високоП гiдностi. Так було лiпше й для неП. Сулейман мовчки вiддавав Байду Пй. Великий вiзир Лютфi-паша зворухнувся був, щоб пiдiйти до неП, вона спинила його порухом голови. Рустема-пашу вiдiгнала вiд козака суворим поглядом. Стояла перед оголеним до пояса велетнем безстрашно, з викликом у тендiтнiй постатi, сказала йому неголосно своКю (i його!) рiдною мовою: - Пiдiйди. Вiн удав, що недочув, закрутив головою. Дивувався чи знущався? - Кажу, пiдiйди ближче. Вiн ступнув до неП. - Я султанша сеП землi. - Даруй, жiнко, за мою обшарпанiсть. Козак душа правдива - сорочки не маК. Вона повторила: - Я султанша сеП землi. ТурецькоП землi. Це вiн почув. З жалем промовив: - Струснути б ПП всю нещадно. Шкода - не вийшло. Роксолана вперто пробивалася до його свiдомостi. - Я - султанша. Лиш тепер вiн схаменувся: - О! Шана! Шана й ганьба! - Але в моПх жилах тече кров така, як i в твоПх. - Чорт тобi брат, а люципер - дядько, вельможна жiнко! - Я не слухатиму твоПх образ. Але прошу тебе уважно вислухати мене. Ти бачиш: сюди прибув сам великий султан Сулейман, перед яким дрижить пiвсвiту. - А я з тоП половини, яка не дрижить! - З нами наш син Баязид i паша донька Мiхрiмах. - Оте мале та погане? - Ми з великим султаном даКмо тобi свою доньку в жони. - З кайданiв та в родичання? Чорт йому й рад! - Не перебивай, коли говорить жiнка. - Аби ж то! - Тебе зроблять нашою. - А що воно таке? - Дадуть тобi санджак окраПнний на Днiпрi чи на Днiстрi. В Очаковi чи в Акерманi. - Запалися б вони вам усi в сиру землю! - Дамо тобi воПнiв. Велику силу матимеш. I за все це - захищатимеш нашу землю вiд кримчакiв. Байда насторожився. - Яку землю? Чию? - Нашу. ВкраПнську. - Та вона ж не ваша i нiколи вашою не буде! - Моя земля. Така, як i твоя. Сказала вже тобi, що я - з УкраПни. - Чом же не захистила досi УкраПни, коли так? Чом допустила, щоб витоптувала орда маленькiП дiти? - Не вмiла. Не мала змоги. Боролася за себе. - За себе? Ну! - От вигадала з тобою. - А якби мене не було? Якби той утопленик не обдурив мене та не вловив? - Тодi й не знаю. - I ото ж так уже штучно, матерi його ковiнька: i султанська донька, i паша, i вiйсько, а ти лиш стiй та бережи свою землю. Що ж мушу за це? Сорочку останню? Так уже здерли! Шаровари цi ремiннi, так i вони ж турецькi, бо доскочив Џх на турецькому ж господаревi галери. Тодi що? - Повинен ти змiнити вiру. - Потурчитись та побусурманитись? Та хай мене сира земля по прийме! - Я прошу тебе, лицарю, iменем нашоП землi прошу! Байда рвучко ступнув на маленьку Роксолану, мовби хотiв задушити цю кволу жiнку. - На вiру твоПй поганую, на всiх вас! - I плюнув Пй пiд ноги раз i вдруге. Роксолана зойкнула i вiдсахнулася. Але не вiд розсатанiлого козака, а вiд холодного голосу, що твердо пролунав з-за шовкових завiсок султанськоП лектики: "Емiр батишахум! Ченгеллемек!" Велiння султановi виконувалися негайно. "Емiр батишахум!"-"В'яжiть його!"-i довкола Байди вмить завирувало. Навiть iмами пiдступили ближче, повторюючи вдоволено султановi слова, бо ж вони були мовби прочитанi з книги книг - корану: "Вiзьмiть його i зв'яжiте! Бо вiн не вiрив у аллаха великого". Та не вiд цих слiв зойкнула Роксолана. Не вони були страшнi. Зв'язаного можна розв'язати. Ув'язненого - визволити. Але мертвого не воскресиш. Нiколи, нiколи. А "Ченгеллемек!" означало: "Повiсьте на гаку!" I нема рятунку. Вже Байду сповили сирицею i потягнули геть. I мерщiй вiдвезуть на Галату й кинуть з високоП вежi, в стiнах якоП стирчать величезнi iржавi гаки, i вiн конатиме на одному з них день, i два, i три, i вже не знiмеш його звiдти, бо ж однаково вмре, загине, кiнець. Боже, боже, нащо вiн так, нащо плюнув Пй пiд ноги, а вже коли й плюнув, то хай би в лице, вона для того ще i яшмак вiдслонила б. Так Пй i треба, так Пй i треба. Роксолана знесилено похитнулася, мовби зламалась. Здоровеннi Квнухи, якi несли лектику, пiдхопили султаншу, помогли Пй сiсти поряд з Сулейманом. Той махнув, щоб прямували до карети. Все мовчки. Не озивався до Хасекi жодним звуком. Вона до нього теж. Не благала милосердя для нерозумного козака, не благала i не вимагала нiчого. В постелi, в обiймах, на самотi з зорями й темрявою могла просити у султана хоч цiлий свiт, обiймаючи Сулеймана руками ласкавими, як шовк, знетямлюючи його, перетворюючи з володаря на раба. Але все те затаКно, в прихованостi, у своПх жiночих володiннях на ложi своКП любовi й ганьби, а не прилюдно, не при вiзирах, при муфтiКвi, при iмамах i яничарах. Тут султан мав бути не приступним навiть для неП, тут всемогутнiй повелитель тiльки вiн Кдиний i завжди, i хай вiрять у це всi i передовсiм вiн сам. А вона? Мала б упасти перед ним на колiна, ридати, битися об брудний камiнь, вимолювати помилування для того лицаря, для себе самоП, для свого народу - i не могла. Народе мiй, прости мене, хоч i не можеш! Бо вже я потурчилась, побусурманилась для розкошi турецькоП, для лакомства нещасного! Все ж мала заплакати бодай у каретi, де нiхто не мiг побачити. Але сидiла з сухими очима. Випрямлена, закостенiла, нiби й не дихала. Султаншi не плачуть. А вона лишалася султаншею. Бо мала що синiв. Не стримаКш слiз - наплачеш лиха на себе. Сулейман читав суру Аль-iхляс з корану. Очищення вiри. Повторював вiршi сури кiльканадцять разiв. Тодi глухо промовив: - Я звелю вiдпустити всiх, хто був з ним. Цього вже не вернути, а вони хай iдуть у свою землю. Роксолана гiрко зiтхнула. - Що ж понесуть iз собою? Хiба що пiсню про мужнього Байду? Ой п'К Байда мед-горiлочку, та не день, не нiчку, та й не в одиночку. Прийшов до нього сам цар турецький: "Що ти робиш, Байдо, Байдо молодецький? Кидай, Байдо, Байдо, байдувати, бери мою дочку, та йди царювати". У давнiх грекiв було: тим, хто пропав безвiсти, кого проковтнули хвилi океану або вогнедишнi вулкани, розiрвали дикi звiрi, склювали хижi птахи, всiм цим нещасним споруджували кенотафи, могили без тiла, бо тiло - це вогонь, земля або вода, а душа - це альфа i омега життя, i Пй слiд возвести святилище. Хай буде святилищем безстрашному Байдi пiсня, розпочата ним самим, продовжена, може, й нею, докiнчена ПП народом, який навiки збереже мужнього козака в своПй пам'ятi. Так дух убитих воскресаК i перемагав убивць. Тiло куди попхнеш, туди й похилиться, а дух вистоПть. Ось сила i безсмертя духу! А той, хто вбиваК iнших, убивав передовсiм себе. Повiльно, жорстоко, неминуче. Султан i в гадцi не мав, що в Роксоланинiй головi клубочаться такi безжальнi думки. Розбундючений вiд самовдоволення, упивався своКю владою, своПм могуттям, мабуть, шкодував, що тим часом може виказувати все це лиш перед одною жiнкою, хай i найдорожчою, найвище пiднятою. - Хай цi люди повернуться в своП степи i розкажуть усiм, яка недоторканна священна особа султаншi. - МоПй особi нiчого не загрожувало, мiй султане. - Я повинен був захистити твою гiднiсть. - Але ж не цiною чийогось життя! Хiба я просила коли-небудь аж такоП цiни, ваша величнiсть? Вiн не слухав ПП. - Ти хотiла просити за Мiхрiмах. - Менi здаКться, що це було тисячi лiт тому. I вже минули всi часи. I тепер пiзно i безнадiйно. - Але ти хотiла, щоб ми видали ПП за слов'янина. Здригнись - i не стане мрiП. Все життя в здриганнях. Як вона ненавидiла цього чоловiка! Нопередавано i безмежно ненавидiла i водночас прикута була до нього навiки золотим ланцюгом. Як у легендi про початий свiту - боги звiсили з неба золотий ланцюг, здоб поКднати навiки небо i землю. Так поКднанi й чоловiк iз жiнкою. Золотий ланцюг хтивостi, продовження роду, вiчностi. Любити й мовчати - як це тяжко. Та стократно тяжче ненавидiти й не мати змоги, не смiти виказати свою ненависть! Все ж сьогоднi вона не могла стриматися. Хоч почуття усунено, може, й назавжди, ще лишилося мiсце для слiв. Словами не своПми, а взятими з священноП книги вiдповiла Сулеймановi, не приховуючи гiркоти в серцi: - "А коли хто з вас бере Пх собi в друзi, той i сам з них". Стояло за цими словами все: i ПП походження, i дика туга за минулим, за рiднизною, за народом своПм, але водночас i натяк на темнi чутки про походження Сулейманове вiд сербкинi, на його османську неповноцiннiсть i навiть випадковiсть на тронi. Однак султан удав, що не зрозумiв натяку. Вiн був упертий у своПх намiрах, не звик слухати нi порад, нi заперечень, щось почавши, не зупинявся, поки й не закiнчував, тож, завiвши мову про Мiхрiмах i давши Роксоланi зрозумiти, що прислухався до ПП слiв, коли зверталася вона до Байди, прислухався i не пропустив жодного слова i все збагнув,- тепер мав договорити своК. - Я подумав,- твердо мовив Сулейман.- Хай це буде Рустем-наша. Роксолана задихнулася. Ой доненько ж моя! Як ти пригнула мене к землi! Ти ж то й занапастила мiй супокiй! Хотiла вiдомстити тобою за своК рабство i неволю довiчну, а вiдомщено менi. Чи ж так буде завжди? Роксолана нiколи не ждала вiд султана такоП, сказати б, невгадноП поквапливостi, ще менше сподiвалася вона почути iм'я вчорашнього султанського iмрахора, цього чоловiка, що тiльки й здатен навчити ПП та ПП доньку Пздити верхи на конях i генiально лаятися. Сама ж подала думку султановi про те, щоб повернув Рустема до столицi, сама й каялася, коли побачила, як незграбний босняк щосили виявляК запопадливiсть, щоб пробратися в диван, розштовхуючи лiктями вiзирiв. I смерть Байди, цього святого лицаря,- хiба не на сумлiннi Рустемовiм? А тепер султан хоче зробити його своПм зятем. - Ваша величнiсть, але ж вiн недужий! - Недужий? Нiхто менi цього не казав. - Згадайте, яке в нього обличчя. Вiн схожий на мерця. На утопленика. - Хто придивляКться до чоловiкового обличчя? Адже сказано: "Що приховують Пхнi груди i що виявляють". Рустем-паша вiрний. Може, К здiбнiшi, але високi здiбностi не ходять у парi з послушливiстю й вiрнiстю. - Жiноче чуття пiдказуК менi, що Рустем-паша безнадiйно хворий. Може, в нього невигойна виразка i вiн стiкаК кров'ю. Щодень вiн стаК блiдiший, аж синiй, так нiби з нього ночами висмоктують кров якiсь страшнi потвори. - Я звелю перевiрити,- сказав султан, наче цим i вичерпувалася вся справа. Думки РоксоланиноП не питав, нiби Мiхрiмах i не ПП донька i сама вона - не його жона, не султанша. Та пiсля того, як не змогла порятувати Байду, якого, може, сама й занапастила своПм вiдчаКм, Роксолана збайдужiла до всього, навiть до власних дiтей. Хiба не однаково? Рустем, то й Рустем. Принаймнi чоловiк не криводушний, вiдвертий iнодi аж до дуростi, не приховуК, що вiрить у хитрiсть, силу й жорстокiсть i в те, що все новинен робити сам. Цей укусить i ще пальцем тицьне в те мiсце, де вкусив, а не лащитиметься, як потайний собачка, з такими легше. Кiлька днiв по тому Сулейман сказав Роксоланi, що в Рустемовiй постелi слуги знайшли вошку. Вiд безнадiйно хворих людей вошка втiкаК, отож... Султанша гидливо скривилася. Не хотiла бiльше слухати про цей бруд. Та султан, видно, заповзявшись вiдомстити Пй до кiнця за пригоду з козаками, безжально промовив: - Буде лiпше, коли про нашу волю повiдомиш Рустима-пашу ти, моя Хасекi. - Але ж це ваша воля, мiй повелителю. - Наша,- з притиском сказав Сулейман.- Так само як принцеса Мiхрiмах - паша донька. - ПП прийму Рустома-пашу,- схилила голову Роксолана. Для бiльшого приниження босняка вона зволiла кизляр-азi Iбрагiму i всiм прибiчним своПм Квнухам не вiдходити вiд неП упродовж усiКП розмови з молодшим вiзиром. Прийняла того холодно, не приховуючи насмiшки, довго розглядала його високий вiзирський тюрбан з дiамантовим пером, навмисно принюхувалася до напахчених Рустемових шат, навiть поцiкавилася, якими бальзамами вдаКться йому забивати гострий дух стайнi, але понурий босняк не зважав нi на якi глузи, спокiйно сидiв навпроти султаншi, запускав мiцнi пальцi в золотi блюда з плодами, смачно плямкав, облизував вуса. Роксолана пiдвелася. Скочив на ноги вiзир. Владним голосом султанша повiдомила йому про високу волю падишаха. Рустем упав па колiна. Промовив чи то схвильовано, чи й глузуючи: - Менi сьогоднi спилися аромати, ваша величнiсть. Тепер я опинився серед них. Хай продовжить аллах вашi днi i днi великого султана i хай над вашими днями завжди свiтить сонце. Несправедливiсть i зло, якi я содiяв, ви замiнили добром. Молюся на вас i навiки раб ваш, ваша величнiсть. - "Намаз ягана чикмаз".- "Лицем до пустинi не моляться",- кинула Роксолана. - Хiба ви пустиня? Що може бути паповненiше всiм найдорожчим, нiж ви, моя султанша! - Буду рада, коли даси пiдтвердження своПм словам. Його величнiсть султан за мiсяць влаштовуК урочистий сюннет шах-заде Баязиду i Джихангiру, в час сюннету вiдбудеться також ваше весiлля з принцесою Мiхрiмах. Ми подбаКмо, щоб це сурнаме перевершило все вiдоме досi. Рустем зрозумiв: доля зв'язуК його з молодшими султанськими синами. Хто з них буде султаном: Баязид чи Джихангiр? Кому починати служити вже сьогоднi? Пiдвiв вiд килима напружене своК, безрадiсне навiть у таку хвилину обличчя, глянув на Роксолану i гострим своПм розумом збагнув: Пй! ЗАКОНИ Ще нiколи Османська iмперiя не була такою безмежною. Сулеймановi дiсталися в спадок Анатолiя i Румелiя, Сiрiя i Њгипет, Мекка з Медiною i Грецiя, тепер став вiн володарем Угорщини i ПаннонiП, Чорного моря, ВiрменiП, ГрузiП, Iраку, ЙКмену, всiКП ПiвнiчноП Африки аж до Марокко, його царство охоплювало майже все Середземне море, сягало Каспiю, ПерськоП затоки i Червоного моря. Необмежена влада, яку мав султан над вiйськом, помагала йому долати всiх своПх ворогiв, тримати в послуху народ власний i всi завойованi землi. В однiй руцi шабля, в другiй - закон. Сулейман був переконаний, що iстина - тiльки одна i вiн ПП пророк, свiт - розпутний, i його обов'язок оновити, очистити й порятувати його. Недарма ж у коранi записано, що весь свiт роздiлено на дар аль-iслам - краПни iсламу, i дар аль-харб - краПни вiйни. Неспинно й невтомно мали йти сини iсламу в краПни вiйни, завойовувати i пiдкоряти Пх i наводити там лад. А лад - це закони, це звичаП й настанови, яких нiхто не може уникнути. Залiзний порядок, вироблений протягом цiлих столiть володарювання, та ще й помножений на тисячолiтнiй досвiд кочових орд, де все було доцiльно, де утримувалося лише корисне й потрiбне, а все несуттКве, обтяжливе, шкiдливе вiдкидалося послiдовно й жорстоко, неминуче маК призвести до того, що османська держава своКю мiцнiстю перевершуватиме все знане в дiях людства. Все мало вiдповiдати своКму призначенню в цiй державi. Вiд султана до найостаннiшого раба, до найнiкудишпiшого пса, який плентаКться за караваном. Система провин i визнання була така заплутана, що людськi iстоти, наляканi й знеособленi, почувалися знiкчемнiлими й безсилими, як муха в павутиннi. Тут дiяла доктрина, яку проголосив колись ще Платон,- про необхiднiсть у державi гонiнь i знущань. Окрема людина не являК собою нiякоП цiнностi. Головне - держава, якiй маК пiдкорятися все живе й неживе. Народжуються дiти, будуються городи, гинуть героП, рiки течуть, лiси шумлять, трави зеленiють, збiжжя колоситься, сонце сяК, мiсяць свiтить - усе для держави. Султан вiв своК вiйсько на захiд, пiвдень, на схiд, урочисто проголошуючи при цьому, що несе новим землям, якi лежать мовби в зацiпенiннi, закони, закони й закони. Чи випливаК вiйна з якогось права-це нiколи його не обходило. Вiйна просто розпочинаКться - ось i все. Справедливiсть повинна опиратися на силу. Безсилi мають приймати закони великих iз вдячнiстю й покорою. Кожнiй землi, краю, провiнцiП, мiсцевостi, кожнiй групi вiруючих, племенi, ремiсникам i землеробам - свiй окремий закон, званий рiшучим словом "канун". Ще на початку царювання Сулейманового нiшанджiя Сейдi-бег склав "Канун-наме султана Сулеймана", майже цiлком переписавши цю книгу з "Капун-наме" Мехмеда Фатiха, завойовника Царгорода, найвищого взiрця для Сулеймана. Згодом великi муфтiП Алi Джемалi й Кемаль-паша-заде поповнювали Сулейманову книгу законiв, а його останнiй великий муфтiй Мехмед Абусууд, який утримався при султановi до самоП його смертi, разом iз своПм падишахом невтомно доповнював i уточнював "Канун-наме", так що Сулейман увiйшов у iсторiю пiд iменем Канунi, тобто Законодавець. Майже тисячолiтня мудрiсть зiбрана була в правi, утверджуваному Сулейманом. Мудрi пояснення правил шарiату iмама Абу-Ханiфа, гробницю якого вiдшукав i вiдбудував Сулейман у час завоювання Багдада; учнiв Абу-Ханiфа Абу Юсофа i Шейбанi; "Мохтасар" багдадця Кодурi, "ХiдайК" Бурханеддiна Марагiнського, "Мольтан аль-абхор" Iбн-Iбрагiма Халебського - на цi великi й мудрi зiбрання опирався султан, у кожному своКму фiр-манi неодмiнно зазначаючи, що фiрман узгоджений з шарiатом i давнiше усталеними канунами. Водночас вiн розумiв, що людей слiд заспокоювати не так справедливими законами, як обiцянками створити цi закони, бо обiцянки завжди привабливiшi за дiйснiсть. Для бiдних закон - це втiха в тих лихах, якi виникають вiд сили й гнiту. Для завойованих - це обiцянка, що новi володарi будуть милостивiшi за попереднiх. В законi - або ж божество, тобто забобони, або ж насильство, тобто завоювання народiв вогнем i мечем. Царство аллаха досягаКться терпiнням, земнi царства завойовуються силою. Вмiло пов'язати потрiбнi султановi закони зi звичаями, корисними для життя людей,- це даК оманливе вiдчуття справедливостi, як мовиться в приказцi: "Обiцяти свiчi всiм угодникам, щоб позбутися напастей". ЗвичаП лишалися незмiнними, кануни множилися. Султан не вiдмiняв попереднiх законiв, а невтомно вигадував новi, мовби намагаючись ствердити iстину, що, коли невiгластво пануК в суспiльствi, а безлад - в умах, тодi закони плодяться з такою силою, що Пх незмога не тiльки застосовувати й виконувати, а навiть прочитувати. Тiльки чорний люд i дрiбнi власники пiдкоряються закону. Багатi керуються власними вигодами, а не законами. Держава слабне через тривалiсть зла. Люди попервах вважають його безкiнечним, та досить Пм один раз знайти вихiд - i вже незмога Пх зупинити. Держава, безмежно розростаючись, водночас ослаблюКться. А людина? Будь-яка велич вiдносна. Хто захоплюК лев'ячу частку, оздоблюК й озброюК проти себе всiх iнших. I тут запановуК сила, вища за всi закони, i зветься вона: страх. Вiн найперший спiльник султанськоП влади. Страх перед султанським всевладдям тримаК в покорi всiх - од великого вiзира до спахiПв. Але й влада падишаха завжди обмежена страхом перед можливiстю двiрпевого перевороту, яничарського бунту i тими межами, до яких доходить готовнiсть пiдданих покорятися й платити податки. Сулейман щосили вдавав справедливого султана, охоче посилаючись на приклад великого Фатiха. Мехмед Завойовник нiколи не звинувачував неправедних суддiв, а просто велiв здирати з них шкiру, говорячи: "Якщо обростуть знову шкiрою, то проститься Пм Пхня провина". А шкiри велiв вичиняти, набивши ватою, прибивати гвiздками в судах i писати на них: "Без такоП суворостi правду в царствi ввести неможливо. Як кiнь пiд царем без узди, так царство без грози". Фатiх ввiв правило винним пити шербет, перехилившись через гострий меч, наставлений на горло. Жадiбному меч горло перетне, а праведний доведе свою мову до кiнця. Нагих злочинцiв кидали в темницю, де схована була бритва. Хто знайде бритву й зарiже iншого, той i правий, так захотiв аллах. I син Фатiха султан Баязид так само був безжальний у справедливостi. Одна з його дочок Феррахшах, яка вiдзначалася великою побожнiстю, володiла поетичним талантом, була першою серед красунь, виказала раз небачену жорстокiсть, ПП чоловiк якось замилувався бiлими руками служебки, яка подавала страви до столу. Феррахшах з ревнощiв звелiла вiдрубати служницi руки, а саму кинула в Босфор. З тих рук приготовано Пжу. По обiдi Феррахшах спитала чоловiка, чи сподобалася йому страва. Чоловiк вiдповiв, що сподобалася. Ще б пак, сказала Феррахшах, це ж руки служницi, вiд яких ти не мiг вiдiрвати очей. Чоловiк вжахнувся i кинувся до султана Баязида. Падишах, довiдавшись про жорстокiсть доньки, негайно послав ката, щоб той вiдрубав Пй голову, хоч де б знайшов. Феррахшах Пхала на молiння до дервiшiв Мевляна. Кат наздогнав ПП й виконав повелiння султана, щоправда, давши принцесi скласти перед смертю вiршi про справедливiсть, яка наздоганяК навiть на небi. Все це переповiдалося, мов казки Шехрезади, i найохочiше тими, хто першим порушував закони. Вельможi гризлися за власнiсть i розкiш, нехтуючи навiть свободою, плазуючи перед султаном i вiзирами. Жити з честю означало платити за розкiш, а платити можна було лиш крадучи. Крадiжки набули неймовiрних розмiрiв. Що вищi особистостi, то бiльше крали. Султан знав про це, але запобiгти не мiг. Ловили дрiбних злодiПв, жорстоко карали. Робили це злодiП великi, в душi жорстоко примовляючи: "Не попадайся!" Багатство несумiсне з милосердям. Самi тiльки Топкапи з'Пдали за рiк на 70 тисяч дукатiв м'яса, на ЗО тисяч дукатiв риби, спалювали на 20 тисяч дукатiв олiП в свiтильниках. Яка держава могла витримати такi видатки? Майже всi вважали своК становище занадто низьким для себе, тому, мов отруйне зiлля, розросталося доносительство, бо кожен хотiв зiпхнути того, хто вище, i посiсти його мiсце. Всi посади продавалися. Продавали всi, починаючи вiд великого вiзира. Султан теж продавав би, але в нього боялися купувати. За все мали розплачуватися завойованi! Коли Сулейман пiсля смертi Яноша ЗапойяП знову прийшов до Угорщини, щоб, нарештi, захопити пiд свою владу всю цю багату землю мiж ДунаКм i Тисою, вiн спитав свого великого муфтiя: - Хто найбiльший доброчинець на цiм свiтi? - Його величнiсть падишах,- вiдповiв мудрий Абусууд. - Нi, найбiльший доброчинець на сiм свiтi - райя, яка сiК i жне i всiх нас годуК плодами свого труда. За вказiвкою султана Абусууд негайно склав фiрман про народ Угорщини: "В iм'я бога, володаря небес i землi i всього, що К на них,- а вiн всемогутнiй-Пхня Величнiсть, володар лиця Землi, халiф посланника господнього всiх свiтiв, розповсюдник правил ясного божого закону, утверджувач основ iстинноП вiри, проголошувач найвищих слiв, той, що пiднiс знамення iсламськоП вiри до найвищих вершин, володар держав сього свiту, тiнява тiнь божа над усiма народами, завойовник земель Сходу i Заходу, переможець з помiччю безцiнного бога, носiй звання великого iмама i пресвiтлий повелитель, садiвник великого халiфату, найстарший мiж найстаршими, найсправедливiший мiж законодавцями, десятий мiж османськими султанами, караючий меч в руках тих, хто караК, володар арабiв, персiв i ромеПв, могутнiй захисник шановних двох святинь, возвишених i сяйливих Двох Мiст - Мекки i Медiни, султан син султана, султан Сулейман-хан, син султана Селiма-хана - нехай протриваК його володарська парость до дня воскресiння i хай користуКться його справедливими законами по всiх краПнах населення чвертi Землi! З божою помiччю зволили завоювати область Буди. I коли настала потреба виявити справедливiсть, проголошено цю блискучу заповiдь i фiрман прекрасних наслiдкiв для всiКП райП i всiКП берайП. Всi жителi названоП областi залишаються на своПх мiсцях. В ПхнК життя i челядь нiхто хай не втручаКться. I рухоме майно, яке в Пхнiх руках, i Пхнi доми, крамницi й iншi будiвлi, якi К в городах i селах, i виноградники, й сади, якi вони розвели,- К Пхнiй мульк (приватна власнiсть). Можуть чинити з ними що завгодно: продають, дарують, вiдчужують iншим чином. Усе це в Пхнiх руках. А коли вони помруть, все переходить у мульк Пхнiм синам. Згаданого майна хай нiхто не чiпаК, окрiм законноП данини од Пхнiх виноградникiв i садiв. I ниви, якi вони орють i сiють, також хай лишаються в Пхнiх руках. Але вони не К Пхнiй мульк, як згадане майно. Вони поряд з iншими державними землями в богоспасеннiй iмперiП, вiдомими пiд назвою мiрiйська (оподаткована) земля, перебувають пiд верховною владою державноП мусульманськоП казни. В володiннi райП земля перебуваК у виглядi позички (оренди). Вони з рiзних злакiв сiють i жнуть усе, що хочуть, дають з того харадж, званий десятиною, та iншi данини, а самi використовують землю як завгодно. I щоб земля не стала пустошньою, хай орють, сiють i обробляють i справно платять данину, i нiхто Пм хай не заважаК i не чiпаК Пх. I так хай триваК до ПхньоП смертi, а коли помруть, на ПхнК мiсце стають Пхнi сини й утримують землю, як сказано вище,- а Всевишнiй бог знав найбiльше i його настанови найстарiшi". Була, мабуть, лиш одна-Кдина людина в цiй величезнiй iмперiП, якоП не зачiпали Сулеймановi закони, були для неП мов марево в пустелi, нiби морок над морською пучиною, нiби хвиля над мороком, а над нею хмари або птахи, що летять рядами, недосяжнi, незлiченнi й невловимi, як прах розвiяний. Роксолана. Велика султанша Хасекi. Що Пй усi Сулеймановi кануни, коли не можна знищити найстрашнiшого, зоставленого Фатiхом: хай владу успадкуК найдостойнiший, для збереження Кдностi, порядку i миру в державi убивши всiх своПх братiв з Пхнiми дiтьми, онуками й правнуками чоловiчоП статi. А найдостойнiшим, мов у давнiх КвреПв з бiблiП, неодмiнно вважався первонароджений, найстарший. Мустафа. ПП ж сини мали бути вбитi. I нi знищити, нi забути, нi змiнити закон Фатiха, бо вiн став уже звичаКм, а за звичаКм - давнiсть i найбiльша сила. Роксолана ждала, коли зможе переважити навiть ту страшну силу. Iнодi ловила себе на думцi, що стаК схожою на валiде. Згiрклий усмiх на устах, смага, майже чорногубiсть. А в душi? Темрява клубочиться дедалi бiльше й густiше. Невже султан не бачить ПП тривоги? А Сулейман уперто не хотiв навiть слухати про будь-якi змiни в законi Фатiха, але й не проголошував спадкоКмця трону. Час од часу вiв обережнi бесiди з великим муфтiКм, ждав, щоб той дав якусь пораду, виходячи з очевидностi i дiйсного стану справ. Мустафа первонароджений, але й тiльки. Вiдколовся вiд свого отця, тримаК коло себе свою матiр, мовби хоче зробити виклик падишаховi, виказати перед усiма свою незгоду з його дiями. СвоКю поведiнкою вiн сам позбавив себе будь-якого права на спадок. Право на трон мають сини Хасекi, яка стала душею i серцем султана. Вiн не хоче бути схожим на того грецького бога, який пожирав своПх синiв, але водночас не може знехтувати заковом великого Фатiха. Де вихiд? Як узгодити закон з очевиднiстю? Абусууд так само обережно, натяками, притчами, давав зрозумiти султановi, що право все ж за Мустафою. Закони несумiснi з серцем. Вони не мають серця. Вони вищi за все, навiть за державу, яка iснуК тiльки завдяки iснуванню законiв. Мустафу вже знають усi правовiрнi, всi бейлербеП, бейлербеги, пашi, яничари, доблесне мусульманське вiйсько. Не саме лиш первородство, але й особистi гiдностi промовляють за шах-заде Мустафу. З трьох рокiв - у занедбаностi й пониженнi, у вiдокремленостi вiд Топ-капи, власне, вигнанець разом iз своКю матiр'ю, але став вiдомий своПм розумом, поводженням, благородством, здобув повагу вельмож, яничарiв, вiйська, всiх чесних мусульман. Султан не заперечував високих гiдностей свого найстаршого сина, навiть пишався ним (його кров, кров Османiв!), але водночас не переставав сподiватися, що в Мустафi озоветься гiднiсть вайвища: благородство й самопожертва,- i вiн добровiльно вiдмовиться вiд трону на користь синiв Хасекi. Але Мустафа затявся. За нього стояв закон, i хто хоче скривдити його - хай змiнить закон, а там ще видно буде, що з того вийде. Мiж сином i батьком наростала тяжка ворожнеча, за якою , з страхом стежили двi жiнки - Роксолана i черкешенка Махi-девран,- i обидвi не наважувалися втрутитися нi дiКю, нi словом, одна проклинаючи в душi закон, а друга всiКю душею по-кладаючи на той самий закон усi надiП. Та коли непоступливим був Мустафа, то Сулейман теж виявляв твердiсть, притаманну Османам. Вiн уперто не називав спадкоКмця трону, хоч шейх-уль-iслам i натякав, що це треба б зробити для спокою в державi. Роксолана мовчала. Непевнiсть роздирала Пй серце, та лiпше непевнiсть, у якiй ще зберiгаКться крихта надiП, нiж безнадiйнiсть, нiж приреченiсть. Бiль, жалiсть, жах i почуття тяжкоП провини. Нащо привела синiв своПх на свiт, щоб тепер так каратися? Рятувала себе, своК життя, сини були для неП нiби щаблi золотоП драбини, по яких видобулася з безоднi потойбiччя. А що тепер? Що? Будь проклятi всi закони, встановленi цими мiднолицими султанами! ДАМАТ Де знайти вiрного i водночас здiбного? Сулейман першим з султанiв пiдняв посаду великого вiзира на височiнь мало не султанського трону, сподiваючись, що цим возвеличить владу падишаха, мовби побiльшуючи ПП. Як на небi сонце i мiсяць ходять у парi, так i на землi коло султана мав ходити чоловiк, що вiдбивав би сяйво свого володаря, не даючи йому марно розсiюватися в просторi. Здавалося, що вiрний Iбрагiм буде незамiнним супутником на все життя, але тому закортiло самому стати сонцем, мiсяцем бути набридло, вважав те принизливим i нижчим своКП гiдностi - Iбрагiма довелося прибрати. А де взяти мiсяця для свого султанського неба, чим заповнити порожнечу, яку сам утворив i яку всiм видно? Аяс-паша не був свiтилом. Якийсь темний клубок на небосхилi влади, без сяйва, без розуму, сама тiльки вiрнiсть. Чи вiрнiсть завжди темна? Пiсля смертi Аяса-пашi великим вiзиром став Лютфi-паша. Справжнiй османець, до того ж султанський зять, вiн мав перевагу i над вiсiмдесятилiтнiм Квнухом Сулейманом-пашою, i над свiжоспеченими вiзирами Рустемом-пашою i Хусревом-пашою, вчорашнiм румелiйським беглербегом. Усi, крiм Лютфi-пашi, були рабами, чужинцi-еджнемi, люди неповновартiснi, випадковi, i вiн, презирливо кривлячись, назвав зал засiдань вiзирiв Куббеалти невiльничим ринком. Не лякаючись присутностi самого Сулеймана, великий вiзир нi з того нi з сього процитував слова сина Румi, Султана Веледа: "Безрiднi будуть великими, а посади найзначнiшi дiстануться людям нiкчемним". Султан за своКю звичкою удав, що не чуК, вiзири вимушенi були змовчати. Тiльки Рустем пробубонiв собi пiд нiс: "I я б був такий розумний, Пздячи на султанськiй сестрi, як на лисiй кобилi". I зненацька - весiлля Рустема-пашi з султанською донькою Мiхрiмах, i в диванi стало одразу два царськi зятi. Лютфi-паша, чи то пiддавшись намовлянням жони своКП Хатiджi, чи то без нiчиПх намовлянь, попри свiй доволi гострий розум, запалився намiром перевершити Рустема-пашу, який, щойно приПхавши з далекого Дiярбекiра, з такою рiшучiстю пiрнув у надра Стамбула, пiрнув з голими руками, а вже виринув, маючи в руках султанську доньку. Лютфi-паша приписував Рустемовi якостi, яких той нiколи не мав. Попервах той керувався зовсiм не намiром будь-що вислужитися, вискочити нагору, а просто пiддався звичцi, що виробилася в ньому пiд час кiлькарiчного сидiння в далекому санджаку, повному непокiрних племен. Там завжди щось колотилося, горiло, бунтувалось, повставало. I молодий санджакбег, проклинаючи все на свiтi, хапав своПх головорiзiв i кидався туди, де були найбiльший вогонь, найбiльший гамiр, найбiльша колотнеча. Коли прибув до Стамбула i побачив пожежу, не роздумуючи, кинувся туди, ще й не сподiваючись, що видобуде з вогню й полум'я не тiльки султанську хвалу, але й султанську доньку. Сам дивувався своКму везiнню, похмуро кепкував з самого себе: "Молодець прагне туди, де родився, собака - туди, де ситий". Про Лютфi-пашу вiн сказав, щойно засiвши в диванi помiж трьох iнших вiзирiв, за кожним з яких стояли цiлi кладовища i текли рiки кровi: "Крiзь збiльшувальне скло вiн мiг би видатися навiть величним". Кожен з вiзирiв вимахував шаблею мало не з дитинства i от домахалися аж до султанського дивану, а цей маслакуватий босняк тiльки й заслуг мав, що вмiв догодити Сулеймановi, сiдлаючи його коня, та тепер вчасно прискочив на стамбульську пожежу, щоб вихопити з жару й попелу доньку самого падишаха. Великий вiзир Лютфi-паша з усiКю нестримнiстю, що була йому властива в справах розумних i в дiлах дурних, занурився в темнi глибини столицi, вiдтручуючи i головного кадiя Стамбула, який наглядав за порядком у мiстi, i ефендi румелiйського беглербега, поставленого для нагляду за кадiКм. Мусульманська душа великого вiзира вжахнулася вiд видовища стамбульських пекел. На диванi Лютфi-паша, здiймаючи руки, вигукував: - О шарiат! О вiра! Вiн виявив, що шарiат порушуКться постiйно, повсюдно, злочинне. В дiльницi Коджа Нiшаджi варили бузу, якою впивалися правовiрнi. В ПсаматьП була цiла вулиця Шарап СокаП, де непристойнi танцiвники кйоребе затягали правовiрних у бузнi, там же таКмно продавали п'янливу гамiз ве арак, i мiж п'яницями - о аллах! - з ранку до пiзньоП нонi вешталися гулящi жiнки! Субашi, який мав наглядати за порядком, коло мечетi Еюба ховав злодiПв, повiй, там теж - безчинства, вино, розпуста. Сулейман-паша i Хусрев-паша мовчки прикривали повiками очi, чи то подiляючи обурення великого вiзира, чи то пускаючи його слова поза увагою, Рустем неприховане насмiхався з такоП запопадливостi. Треба бути останнiм дурнем, щоб повчати самого султана тiльки тому, що ти одружений з його сестрою. Мiж султанами немаК родичання. Май голову на плечах. Усi знали, що бузу варять споконвiку, тому бузнi були дозволенi султаном i для нагляду над ними придiлений шехiр субашi. Знали, що по Стамбулу розвозять у бурдюках вино, яке мали право пити ПП продавати тiльки iновiрцi, що платили султановi особливий податок. А вже коли чоловiк платить податок i змiцнюК державу, то користi вiд нього бiльше, нiж вiд вiзира, що рубаК гiлку, на якiй сидить. Рустем навiв хадiс: "Бог стримуК бiльше число людей завдяки султановi, нiж завдяки корановi". Але цим розлютив Лютфi-пашу ще бiльше. - ДумаКш, коли спиш з султанською дочкою, то дозволено тобi топтати все святе? - кричав великий вiзир. - Та яке там спання? - невесело вiджартовувався Рустем.- В час весiлля гашник так закрутив менi шаровари, що я цiлий мiсяць не. мiг нiчого мати з своКю молодою жоною. - Я не дозволю смiятися в диванi! - насувався на нього розлючений Лютфi-паша. - Та хiба я не знаю, що це грiх? Туркам нiколи смiятися - вони воюють. Лютфi-паша лютував не тiльки в диванi. В Стамбулi почалося справжнК пекло. Судна, що привозили вино з МореП i КандiП, палили разом з залогою. П'яницям заливали горлянки розтопленим свинцем. Зрадливих жон кидали, зашитих у шкiрянi мiхи, в Босфор. Чоловiкiв, упiйманих на чужолозтвi, страчували без суду. Виловлювали повiй i дико знущалися з них, прилюдно вирiзуючи в них таке, що соромно й мовити. Лютфi-паша дiйшов у своПй запопадливостi до того, що склав список найславетнiших повiй Стамбула i передав його султановi. Сулейман не вiрив власним очам. Араб Фатi, Нарiн, Карат, Нефесе, Етлi Асес, Маруфе Камар, Бататлу Гiнiч. Як смiК цей чоловiк втомлювати пресвiтлi очi падишаха якимись пiдлими iменами? Може, вiн переплутав султанський диван з театром Кара-Гйоз, де iмам, ха-тiб, муедзин i бекчi завжди збираються докупи, щоб упiймати зрадливу жону? Гнiв i зневага султановi були такi безмiрнi, що вiн не схотiв навiть бачити великого вiзира, а передав Хатiджi, щоб вона вгамувала свого чоловiка. Ось тодi Лютфi-паша й кинувся з кулаками на султанську сестру, так що його насилу вiдтягнули Квнухи. На диванi державну печать у Лютфi-пашi було вiдiбрано i передано Квнуховi Сулейману-пашi. Рустем став другим вiзиром. Лютфi поПхав у довiчне заслання. Хатiджа знову була чи то вдовою, чи розлученою. Так у диванi лишився тiльки один султанський зять, i вiдтодi вже нiхто позаочi не звав Рустема-пашу iнакше, як тiльки дамат - зять. Його зненавидiли вельможi, яничари, простий люд, як колись ненавидiли Роксолану, приписуючи Пй чари. Тепер злим чарiвником вважали цього вчорашнього конюха. Казали: спить на конюшнi, а ввi снi бачить себе великим муфтiКм. До нього все це доходило, вiн смiявся: "Не великим муфтiКм, а великим вiзиром. Переробимо туркам приказку. Бо хiба в них не починаКться все з коня та з конюшнi? Кiнь завжди поперед воза, султан - поперед люду, отож султан як кiнь, а конюх коли й не поперед султана, то вже поряд". Поети писали й розповсюджували на нього в'Пдливi епiграми й сатири. Рустем навiки зненавидiв поетiв i будь-яке письмо з укороченими рядками. "Пустi слова черева не наповнять",- зневажливо цiдив вiн крiзь зуби. Його не любили, але боялися, бо нiкого не щадив, i горе було тому, хто попадав Рустемовi на язик. Цей чоловiк не знав доброти, не вiдав жалостi, не вiрив у красу або, може, й у самого бога, знаючись тiльки з шайтанами. Султан колись обiдав здебiльшого тiльки з Iбрагiмом та вiзирами, тодi з Хасекi, тепер став влаштовувати обiди з султаншею, на якi щоразу кликав когось з найнаближенiших. Для цього всi придворнi мали збиратися у великому залi прийомiв, найвищi державнi мужi товпилися у вузькому переходi, наступаючи один одному на ноги, сопучи, стиха лаючись, обливаючись холодним потом страху. Кизляр-ага викрикував iмена тих або тих щасливцiв, тодi з грюкотом зачиняв дверi перед носом у решти. Навiть вiзирiв не всiх кликали, зоставляючи перед дверима то того, то iншого. - Ну, кого сьогоднi забудуть? - потирав руки Рустем, про-товплюючись наперед, бо знав, що без його дотепiв султановi й ложка в рот не полiзе. На обiдах присутнi були шах-заде Баязид i Джихангiр, яких султан ще тримав при собi. Iнодi приПздив з Едiрне Мехмед, улюбленець Роксолани й Сулеймана, сiдав коло падишаха, тонкий вогненноокий, нервовий. Зиркав на всiх так гостро, що вмовкав навiть Рустем. Селiм i Мустафа приПхали з своПх провiнцiй пiд новруз. Селiм скрiзь возив з собою Мехмета, якого взято в Топкапи ще малим, щоб бити, коли шах-заде Селiм лiнувався у вивченнi корану. Так той Мехмет i жив коло султанського сина, отримавши прiзвисько "Мехмет для биття". За обiдом його саджали навпроти Селiма, той кидав у обличчя Мехметовi кiстки, жбурляв посуд, реготав, кричав слугам: "Приберiть з-перед