кiлька днiв до рiздва, майже таКмно, бо й не мав кому про те казати. Навiть iншi вiдлученi, якi поспiшали в Iталiю за прощенням, не наважувалися прийняти короля в своК товариство. Генрiх насилу добув засобiв на дорогу. Його супроводжував тiльки безногий Заубуш. Навiть шпiльмани втекли вiд короля. Зима була незвично сувора. Починаючи вже з дня святого Мартина - вiд листопада аж до початку квiтня по Рейну, покритому льодом, можна було ходити. У багатьох прирейнських долинах загинули виноградники, бо вимерзло корiння лоз. На шляху до IталiП Генрiх святкував рiздво в БургундiП в мiстечку Бiзенцунi в графа Вiльгельма, родича своКП матерi, яка, до речi, вiдреклася вiд сина й сидiла в Римi коло папи Григорiя. До БургундiП довелося завернути через те, що герцоги Рудольф, Вельф i Бертольд по всiх дорогах i гiрських про-ходах-клузах поставили сторожу, щоб перехопити короля й потягти його в Аугсбург, де хотiли позбавити його корони. З Бiзенцуна вирушив пiсля Нового року. В мiстечку Цiнiс його зустрiла теща Адельгейда Савойська зi своПм сином АмадеКм, який мав там велику силу й славу. Прийняли вони короля з честю, але згодилися пропустити через своП володiння не iнакше, як за поступку Пм у IталiП п'яти Кпископств, сумiжних з Пхнiми землями,- плата за проводи. Пiсля довгих переговорiв, трати часу й зусиль йому насилу вдалося вмовити Пх задовольнитися одною бургундською провiнцiКю. Зима, як сказано вже, була неймовiрно сувора, i Велетенськi гори, через якi неминуче лежав його шлях, з вершинами, схованими в хмарах, були до того вкритi снiгом i льодом, що нi на конi, нi пiшки без небезпеки не можна було спуститися по Пхнiх слизьких i урвистих крутизнах. А вже наближався день рiчницi його вiдлучення. Коли б вiн до того дня не звiльнився вiд вiдлучення, то князi, за загальним присудом, назавжди позбавили б його королiвського сану. Тому Генрiх за високу платню найняв гiрських провiдникiв. То повзком, то спираючись па плечi провiдникiв, чоловiки перебралися через обледенiлi гори. Королеву з жiнками, якi Пй слугували, посадили па волячу шкуру i спустили вниз з допомогою провiдникiв. Коней деяких спустили, деяких просто скотили, перев'язавши Пм ноги, по снiгу. Багато загинуло й покалiчилося, лише небагатьох вдалося переправити. Bin подолав такi непрохiддя, що з'явився в IталiП, мовби впав з неба. Чутка про це розлетiлася повсюди, до нього звiдусiль стали стiкатися селяни, городяни, графи i Кпископи, скрiзь приймали його з почестями й надiями, за кiлька днiв довкола Генрiха зiбралося величезне вiйсько, всi вважали, що король хоче скинути папу, i зрадiли нагодi помститися ГригорiКвi за безчестя, за мiжусобицi, розбоП й колотнечу, якi вiн викликав в IталiП. А Григорiй поспiшав до Аугсбурга, щоб разом з германськими князями остаточно знищити Генрiха. Його супроводжувала Матiльда Тосканська, яка, довiдавшись про несподiване з'явлення короля в IталiП, сховала папу в своКму неприступному замку Каносса. Григорiй ще не знав, чи прийшов Генрiх за прощенням, чи для вiдплати. ЗаспокоПла його поява германських Кпископiв i мирян, вiдлучених вiд церкви. Багато з них попало в клу-зах до рук сторожi Вельфа Баварського, але дехто все _ж _добрався до IталiП, вони знайшли папу в Каноссi i принижено, босi, у власяницях просили прощення. Папа об'явив Пм, що тим, хто щиро каКться i оплакуК своП грiхи, в милосердi не може бути вiдмови, але тривалий непослух i глибоко закорiнене духовне зiпсуття можуть бути винищенi лише вогнем тривалого покаяння. I тому, коли вони справдi покаялися, то повиннi з готовнiстю знести очисний вогонь церковного покарання, який вiн прикладе для зцiлення Пхнiх виразок, щоб легкiсть прощення ПхньоП тяжкоП провини не змаловажила в Пхнiх очах злочинiв супроти апостольського престолу. Тодi розсадовлено Кпископiв по окремих келiях, заборонено говорити один з одним, дозволено мiзернi порцiП води та Пжi вечорами. На мирян накладено Кпiтимiю вiдповiдно з вiком кожного й силами. За кiлька днiв папа прикликав Пх до себе, зняв церковне вiдлучення, звелiв уникати стосункiв iз Генрiхом, поки той не покаКться, але всiм дозволено говорити з Генрiхом з метою схилити його до покаяння. Король запросив до себе Матiльду Тосканську. Ненавидiв ту жiнку, ще не бачивши, коли ж побачив, то зненавидiв до могили. Невисока чорнява жiночка, з ляскучим голосом, уся обнизана коштовностями, говорячи, всьорбувала в себе повiтря аж приахкуючи, так нiби намiрялася ковтнути тебе, i Генрiх, хоч який був упослiджений i хоч як залежав од Матiльди, з огидою подумав, що не хотiв би бути всьорбнутий оцiКю коротконiжкою, яка нагадувала маленького собачку. Його врятувало тiльки те, що Матiльда страшенно радувалася своПй значливостi й хотiла бути посередницею мiж двома наймогутнiшими чоловiками в Њвропi. Може, за нею стояли цiлi тисячолiття, може... Вона згодилася помогти Генрiху, i вiн послав з нею до папи свою тещу з сином, маркграфа Еццо, батька ворожого йому Вельфа Баварського й абата Клюнiйського з просьбою звiльнити його вiд церковного вiдлучення i не вiрити нiмецьким князям, якi возводять на нього звинувачення бiльше вiд заздрощiв, анiж вiд справедливостi. Папа сказав, що без звинувачiв справу розглядати негоже, тому лiпше королевi в призначений час, на стрiтення богородицi, з'явитися в Аугсбург, i там вiн, Григорiй, пiсля розгляду справи обох сторiн, без ненавистi й упередження, вiдокремивши праве вiд неправого, згiдно з церковними законами винесе свiй безпристрасний присуд. Посли нагадували про те, що минав рiчниця вiдлучення: "Король найвище в свiтi цiнуК думку папи й упевнений, що папа - невблаганний каратель неправди i непiдкупний захисник правди, а незабаром настане рiк його вiдлучення, iмперськi ж князi тiльки того й ждуть, щоби на випадок, коли вiн не буде звiльнений вiд вiдлучення до того строку, оголосити його, згiдно з iмперськими законами, негiдним королiвського сану i надалi не приймати вiд нього нiяких виправдань". Папа довго не поступався. Тодi сказав: "Коли вiн справдi покаявся в своКму вчинку, то хай передасть нам на доказ щиростi свого каяття корону i всi iншi знаки королiвського сану i в покару за свiй злочин хай об'явить сам себе негiдним королiвського звання". Посланцi попросили справедливостi, не ламати тростинки приломленоП, папа нарештi дозволив Генрiховi з'явитися в Каноссу, коли той принесе щире каяття. 25 сiчня року 1077 (Њвпраксiя мала тодi шiсть рокiв) король прибув до Каносси. Замок мав потрiйнi мури. Генрiха впущено за другу стiну, почет лишився зовнi. Мiж мурами, на морозi, знявши всi королiвськi прикраси, без будь-якоП пишноти, простоволосий, босий, стояв вiн, очiкуючи присуду папи, пестився з ранку до вечора, стояв без сну, непорушне, заклякло, нiби вмер. Так тривало три днi. Лише на четвертий день його допущено до папи. Пiсля довгоП розмови i прийняття Генрiхом ганебних умов папа зняв вiдлучення. Коли стояв у дворi Каносси, пiд снiгом, на морозi,- упокорювався? Несвiдомо поКднувався зi своПм ворогом, почуваючись нижчим за папу i вiдданим йому назавжди? Нi! Вiн боровся з папою далi. Узяв собi в спiльники простий люд, селян. Чому? Вони прагнуть так мало. Нi особистоП волi, бо навiки прикутi до землi, нi лiпшого життя, бо так мало бачили свiту. Чим кiнчилося майже десятилiття запеклоП боротьби мiж папою й iмператором? Григорiй, вигнаний Генрiхом з Гима, помер серед норманнiв i сарацинiв Гвiска-ра зi словами: "Я любив правду, ненавидiв неправду, а тому вмираю на вигнаннi". Коли ж сидiв на апостольському престолi, вигукував: "Будь проклят, хто меч свiй тримаК здаля вiд кровi I" Як часто доля свiту залежить вiд того, хто кого_ _переможе. Розповiдь складалася впродовж багатьох днiв, вона вимагала самотностi, яку iмператоровi, хоч мав, здавалося, неподiльну владу над усiма i всiм, щоразу важко було виборювати, йому набридали коли й не з справами, з якими всiх вiдсилано до Заубуша, так з виявами покори й вiдданостi, а це вже той випадок, коли стаК безсилим навiть всевладний чоловiк, вiдомо також i те, що людинi завжди тяжко даКться саме те, що Пй найнеобхiднiше. Ворогiв не боявся нiколи. Густу траву легше косити. Що бiльше ворогiв, то лiпше для справжнього воПна. Та стаКш беарадний, коли не знаКш, з ким боротися, що долати. Iмператоровi хотiлося усамотнюватися з руською княжною, а довколишнiй свiт мовби затявся в намаганнi перешкоджати в цьому, i що найболючiше для Генрiха, так це те, що сама Њвпраксiя охочiше йшла назустрiч не його бажанням, а несвiдомим силам,_ _якi ставали на завадi. Коли попервах Њвпраксiя сама рвалася до iмператора, молодеча ПП пиха мала хiба ж таку поживу з тоП уваги, якою Генрiх обдаровував ПП, досi аа-буПу всiма, закинуту в чужину, то тепер вона частiше й частiше виказувала суто жiночий норов, непослiдовнiсть i, слiд сказати прямо, невдячнiсть. Молодiсть завжди невдячна, коли ж стрiчаКться вона вi врiлiстю, коли ПП безтурботнiсть хочуть порушити картинами нещасть, переживань, поневiрянь, коли хочуть, може, бодай не спiвчуття вiд неП, а простоП уваги, тодi ця молодiсть стаК майже жорстокою, вона нiчого не хоче знати, сама не маючи минулого, вона не вiрить у його iснування в iнших, Пй тяжко зосередитися на теперiшньому, бо тодi неминуче треба буде знову ж таки повертатися до минулого давнього чи недавнього, ПП цiкавить лише прийдешнК, лише те, що буде з нею, бо все ПП життя попереду, вона не починала ще жити, вона вважаК, що все належить тiльки Пй. Щоправда, можна подивитися на справу й iнакше, приписавши молодостi риси порядностi й благородства, бо хто ж бiльше заслуговуК цього? I коли Њвпраксiя почула вiд Генрiха про його тяжке, сповнене змагань i неймовiрного напруження життя, коли побачила наповненiсть того життя i подумала про своК власне й не розпочате ще, легке, позбавлене турбот, затьмарене лиш прикрощами й розлукою з рiдною землею, розлукою, до речi кажучи, майже добровiльною, бо ж Њвпраксiю питали про згоду пiти в жони маркграфу Генрiху i вона ту згоду давала двiчi: у КиКвi й СаксонiП, то от коли вона подумала лиш про можливiсть поставити своК життя поряд з Генрiховим, то побачила, що не мав чого ставити. Спiвчувати йому? Але де ж у неП право i сила? Жалiти його? Повинна бути могутньою жiнкою з такими ж незвичайними переживаннями, як вiн сам. Прийти йому на помiч? Вiн сам ось уже тридцять рокiв справляКться з усiма перешкодами, щоразу вмiло знаходячи собi союзникiв i помiчникiв. Може, побачив у нiй союзника? А якi тому докази? Просто хоче забавитися з нею, мов з цяцькою? Робив би це без загайки, брутально й твердо, як звик робити все в життi. Хоч як там було, у нiй прокинулася жiнка, стурбована за свою добру славу, не байдужа до свого майбуття, жiнка, яка не втратила надiй, бо смiшно говорити про це, маючи сiмнадцять неповних лiт, будучи вродливою, розумною, освiченою, багатою, незалежною. Њвпраксiя злукавлено уникала Генрiха. Робити це могла досить умiло й легко. НездужаК. МаК пильну розмову з тим або тим сповiдником своПм. МаК клопоти господарськi. Просто не в настроП, бо може дозволити собi й таку розкiш, випробовуючи терплячiсть Генрiхову. Iмператор справдi терпiв, зносив, сам собi дивувався, але його пiдтримувала абатиса Адельгейда, всiляко розписуючи цноти руськоП княжни, щоб розпалити брата, бо ж вельми добре вiдала, що цнотливостi вiн не терпiв нiколи i ламав ПП одним замахом. Тридцять рокiв нiкому не дарував жодноП митi на власне життя. А чи сам що-небудь мав од того? Вiдбирав у них не для себе, бо водночас вiдбирав i в самого себе. Жив уривками. Хапливо. Дико. Мов лiсовий звiр. Тепер мав сподiвання великого спокою, i вiдкрилося йому зненацька, що той спокiй якимось чином пов'язаний з руською княжною. Генрiх ждав Њвпраксiю терпляче, нестерпно хотiв бачити ПП, мати коло себе, мов бархатисту квiтку, яку хочеться погладити чи бодай доторкнутися, лютився на ПП уникання, проклинав усе на свiтi, вона знала про це або здогадувалася i ще впертiше сидiла в своПх келiях. Рятiвна вiдстань, одвiчнi жiночi хитрощi. Вiн ждав ПП, а вона сидiла й розглядала прикраси своП, киПвськi, перебирала Пх, мов спогади дитинства. Найбiльше подобалася Пй прозора куля на золотому низенькому тринiжку. Привезена князевi Всеволоду хто зна й звiдки. Њвпраксiя вдивлялася в глибину кулi, бачила там далекi, навiки втраченi свiти, весни розквiтали в глибинах кулi, сяяло золотом сонця лiто, в розблисках слiз поставало прощання з дитинством, чистотою, чеберяйчиками - цими передвiсниками життя радiсного, розкованого, пiднесеного. Генрiх при зустрiчах смiявся з ПП чеберяйчикiв. Це нагадувало йому баКчки про шварцвальдське озеро МуммельзеК. Розповiдають, нiби там живе пiдземне плем'я чоловiчкiв, нiмфи, наяди, якi позичають селянам хлiб, припаси, грошi. Але хто б у те повiрив? Тодi Њвпраксiя ображалася за своПх чеберяйчикiв. Багато було таких, що не вiрили. Одна жiнка пiзньоП осенi народила дитину в полi. Нiхто Пй не помагав, не було чого пiдстелити на голу землю. Тодi з'явився чеберяйчик i дав жiнцi оберемок соломи. Вона вiдмовилася. Дитя - на грубу солому? А вдома знайшла соломинку, що пристала до одягу. Соломина була з щирого золота. Ось якi в нас чеберяйчики! А тим часом довкола панувало життя грубе, брутальне, жорстоке. Iмператор з усiма в абатствi був холодно-стриманий. Неприступнiсть снiговоП вершини. Неприступний i неприсутнiй, сказати б. Високомiрнiстю й стриманiстю вiн мовби пiдкреслював рiвнiсть мiж собою i ЊвпраксiКю i недвозначно вказував на належну низькiсть усiх iнших, не минаючи й Заубуша. Але барон не вельми переймався показною зневагою iмператора, бо вже давно навчився видобувати собi користь навiть з цього. Вiзьми пороки вищих i нещастя тих, хто внизу,- i матимеш для себе якийсь зиск. Заубуш був твердо переконаний, що головне в життi - задоволення, бо й саме життя не що iнше як задоволення. Хтивiсть i зажерливiсть пробивалися в бароновi на кожному кроцi, розумова нiкчемнiсть цього чоловiка перевищувала в ньому I навiть марнослав'я, невситимостi своКП вiн не мiг приховати навiть перед iмператором i ЊвпраксiКю. Але Њвпраксiя готова була дарувати Заубушу цi вади, пiдсвiдоме вважаючи, що такий обтесаний майже наполовину чоловiк повинен одержати своК вiдшкодування у цього жорстокого, але водночас сповненого приваб i чарiвливостi життя. Заубуш не був аж таким добрим, аби думати ще й про iнших. Його дратувала невластива поведiнка iмператора, вiн не раз, хоч i надаремно, пробував натякнути Генрiховi на те, що ласi шматочки треба ковтати без роздумiв i прогайки. Говорилося й про те, що меч iржавiК, коли його довго не виймати з пiхов. Iмператор змаловажував безсоромнi натяки Заубуша. Натомiсть велiв показати виннi погреби абатства, без супроводу, навiть без вiрного барона, тiльки з ЊвпраксiКю спускався туди. Блукали вони там вузькими проходами мiж велетенськими сiрими бочками, цiдив iмператор червоне вино, наливав у келихи iз зеленкуватого сiрiйського скла, дивилися одне на одного крiзь скло, крiзь вино, крiзь тьмавiсть пiдземелля. Що бачили? Якi свiти? Абатиса Адельгейда, мабуть, першою збагнула, що iмператорськi зальоти до руськоП княжни зайшли задалеко. Тепер щосили намагалася довести, нiби абатство ПП - не що iнше як притулок науки й гiдностi. Це найбiльше дратувало Заубуша. Поки iмператор вiв своП дурнi безкiнечнi розбалакування з руською княжною, барон мав перебувати в постiйному напруженнi. Прагнув задоволень, але вимушений був Џх лякатися, поки iмператор так дивно поводився. Нестерпно було жити серед такоП сили молодого жiноцтва, не маючи змоги володiти бодай одною. Заубуш уперто домагався прихильностi Журини, але жiнка не пiддавалася, велася обережно, коли ж i вимушена була виходити з абатства, то намагалася те робити н супроводi Кирпи й ще когось iз своПх дружинникiв. I хоч нi Кирпу, нi дружинникiв барон не мiг вважати своПми суперниками, вiн поклав за лiпше усунути й цю хай i незначну перешкоду, i вони зникли. Першим це виявив отець Северiан, який не роздiлив долi дружинникiв тiльки з огляду на його духовний сан, але так само иочувся загроженим, тому мерщiй подався до ЊвпраксiП й повiдомив Пй, що люди ПП, себто воКвода з дружинниками, безслiдно щезли. Њвпраксiя спитала Адельгейду. Та не знала нiчого. Нiхто в Кведлiнбурзi не вiдав, куди могли подiтися руськi. Жили мирно, були привiтнi, доброзичливi, може, якийсь з них i притиснув у темному мiсцi товстоногу дiвку, та робилося те з належною таКмничiстю, по-вояцьки вмiло й швидко. Нiхто нiчого не мав проти цих добрих людей. Ще вмiли варити пшеничне пиво, чого тут нiхто не вмiв; пиво те вельми смакувало кведлiнбурзцям, то хто б же пiдняв руку на таких умiльцiв? Кiлька день ждання нiчого не принесли. Журина плакала, не ховаючись. Њвпраксiя засумувала, була обурена й роздратована, на всi запросини iмператора вiдказувала рiзкою вiдмовою, аж вiн здивувався й прислав спитати, що з нею, тодi вона передала йому листа, в якому скаржилася на допущене насильство i просила, щоб вiн своКю владою помiг Пй вiднайти справедливiсть. Знов Пй усе тут сприкрилося, задихалася вiд стискiв холодного каменю, гнiтило ПП вiчно низьке небо, мокра ногорблена земля, лякали чорнi лiси. Стояли чорнi, мов погорiлi, а мiж деревами така пуста далина, мов мiж чужими людьми. Була тут чужою всiм, такою й зосталася. "I пiзнаКте правду, а правда вас вiльними зробить". Загрози скрiзь, загрози завжди невiдворотнi й жорстокi - ось i вся правда. Iмператор розповiдав Пй про своП борiння. Заради чого всi його битви? Щоб щезали отак люди? Щоб маркграфи гнали в рабство сусiдiв-слов'ян, пов'язаних_,_ мов мисливськi пси? Зникли дорогi для неП люди. Усi дев'ятеро. Подiя сама по собi загрозливо-зловiсна, а ще коли ж взяти до уваги, що бiльше вона не маК нiкого. У це страшно повiрити! Що сказав би iмператор, коли, прокинувшись, не знайшов би в своПй державi жодного пiдданого, жодноП живоП душi? А в ПП маленькiй державi зроблено майже таке спустошення. Генрiх нiчого не знав. Iмператор нiколи нiчого не знаК про долю окремих людей. Не вiдаК, де що береться, куди дiваКться. Не заглиблюКться в дрiбнi змiни, не хвилюють його окремi долi. В його руцi сила узагальнення, вища сила, вищий порядок. Душами окремих людей хай опiкуються священики, для нього К люд. ВоПнiв у битвi хай розставляють барони, для нього iснуК лиш вiйсько. Бургграфи хай чинять суд кожен у своКму городi, вiн провадить лиш суди iмперськi. Вiн узагальнюК, наглядаК, тримаК в руках сув'язi всiКП держави. Заглибитися в поодинокi з'явиська, спробувати осягнути суть кожноП подiП, зiйти з висот до низу, зануритися в набридливу щоденнiсть - однаково, що повернутися в первiсний стан, до тих перших днiв, з яких починав своК сходження на неприступнi вершини влади. Однак цього разу вiн повинен був втрутитися, зацiкавитися, довiдатись. Штовхало його до цього те нез'ясоване ще почуття, пiд владою якого перебував тут, у Кведлiнбурзi, та дивна сила, що прикувала його до руськоП княжни, змусила на час навiть змiнити своП узвичаКння, свою натуру, мало не запобiгати перед цим, власне, дiвчиськом - i це тодi, коли покопанi всi супротивники, коли вiн вивищився над усiма, коли наставляК князiв, Кпископiв, самого папу, коли городи покiрливо розчиняють перед ним брами, сусiднi володарi шлють послiв, заморськi королi запобiгають його ласки. Генрiх покликав Заубуша, нетерпляче метався по холодному паладовому покоП, гримiв мечем по кам'яних плитах пiдлоги, з нехiттю позирав на оббиту золоченою шкiрою стелю, на незграбнi рiзьбленi стiльцi - спадок саксонських iмператорiв, на велетенський стiл, пiд яким спали iмператорськi мисливськi пси, напускаючи важкого духу в цьому непривiтному помешканнi. Барон пристукав своКю дерев'янкою знудьгований i заснядiлий. Пито було в цi днi багато й охоче, сам Генрiх пив зi своПми баронами, тепер мовби забув, сердито гримнув на Заубуша: _-_ Пив? - Пив,спокiйно сказав Заубуш. - Кому служиш - забув? - Пам'ятаю. - БезчинствуКш? - Сто тисяч свиней, хто скаржиться? Iмператор пiдбiг до барона, пожбурив йому в обличчя лист. - Де? Згорнута у рурку хартiя полетiла на пiдлогу. Заубуш незграбно нахилився над нею, навмисне вдавав iз себе незграбного, хоч Генрiх знав його гнучкiсть i вправнiсть навiть з дерев'яною ногою. Не дав бароновi часу спам'ятатися, вдарив новим погрозливим: - Руськi де?! - Руськi?! - Заубуш нарештi дiстав хартiю, ще не розгортав ПП, дивився на iмператора. Знали один одного багато рокiв. Гнiв iмператора бував страшний, але барон за цi багато рокiв збагнув: без нього Генрiх не зможе. Навiть пси покинули iмператора, коли перебирався через гори, кваплячись вимолити прощення в Гiльдебранда. А Заубуш був з ним. Був i в тiй римськiй церквi, де напали на Генрiха два з оголеними мечами. Напад був несподiваний тим, що найстрашнiший ворог iмператора Гiльдебранд був тодi вже мертвий. Але зосталися вороги меншi. Нiколи не бiйся ворогiв великих - лякайся дрiбних. Вони й наслали пiдкуплених убивць на месу. Вбивцi не зважили на барона. Калiка. Це Пх згубило. Бо Заубуш вправно пiдставив одному з них дерев'янку, i поки той летiв сторч головою, другий падав вiд Заубушевого меча. Калiко, не здавайся! Пiсля того iмператор згодився з бароном, що молитву слiд полишити для священикiв. До церкви пiшов лише тут, у Кведлiнбурзi. ЗдаКться, затягла його туди княжна. Тепер вона знов. ЗвинувачуК його, Заубуша. Його нiхто не звинувачував уже багато лiт. Не наважувались. Не смiли. - Тут написано про мене? - спокiйно спитав iмператора. - Написано, що написано,- в очах у Генрiха народжувалася пустота. Барон знав, що це перший передвiсник шаленства, вiн не дуже боявся таких нападiв, але тут замiшана була ця жiнка, тому мав бути обачливим. - Коли це про руських свиней...почав обережно. - Рицарi княжни Праксед! Де вони? - Довiдаюсь, коли цiкавишся, iмператоре. - Велю! Де? Твоя робота - знаю! - Не втручався сам, та, дбаючи... - Де_ _вони? - Тут, у Кведлiнбурзi. Довелося... - Веди, показуй! - Може, завтра, iмператоре? Нiч... - Веди! Гей, хто там! Не допитувався в Заубуша, чи знаК, куди вести. Повинен знати. Цей усе знаК. Горiли смолоскипи, поблискувала тьмяно зброя. Нетерпляче дихав iмператор. Заубуш навмисне повiльно волочив свою дерев'янку. Не було куди квапитися. Таке не показують i простим смертним, яким судилося на сiм свiтi все найгiрше, то навiщо _т _воно iмператоровi? Сто тисяч свиней з цiКю руською дiвкою! Пройшли виннi погреби Кведлiнбурга, тi самi, де iмператор пив з ЊвпраксiКю вино Пхнього мовчазного причастя до спiльноП великоП долi, спускалися кудись нижче, заглиблювалися в таКмничi пiдземелля, гримiли кованi залiзом дверi, дихало вiльгiстю, мороком, смердiло столiтнiм брудом, лякало потойбiчнiстю. Оттони вмiли будувати не лише крипти святих мученикiв, але й глибокi кам'янi мiшки для мученикiв живих. Камiнь сльозився водою, бив диким холодом, морок волохато накочувався звiдусiль, гнiтив людей, гасив вогонь. Ще дверi, ще, гримить набубнявiла ляда, морок ще страшнiший, розверзаК-ться кам'яна паща, звiдти плюскотить вода, десь далеко, нiби в самому центрi землi, якiсь шерехи долинають звiдти, якiсь зiтхання. Невже там люди? - Гей, хто там? Живi? Сам германський iмператор питаК, рiч небувала й неймовiрна, але тим, хто внизу, однаково, Пм до всього байдуже, вони плюскотять у чорнiй холоднечi, брьохаються в невидимiй водi, блукають у пiтьмi, а може, давно вже вмерли i то вода носить Пхнi тiла, плавають вони серед нечистот, здохлих пацюкiв, уламкiв i залишкiв давнiх злочинiв i проклять. Iмператор поглянув на Заубуша, i той злякався вперше пiсля того, як на нього нападали в лiсi пiд Гарцбур-гом. Коли справдi тi, що внизу, вмерли, то ще й не знати, чи вийде звiдси барон. - Ей, сто тисяч свиней! - заревiв униз Заубуш.- Тут Генрiх, iмператор, вiн вас питаК! Вiдповiдайте! Мовчанка тривала, плюскотiло внизу й далi, плюскотiло мертво й страшно, iмператор знов поглянув на Заубуша, i той вичитав у збiлiлих очах Генрiха свiй присуд. Готовий був стрибнути туди сам, брьохнутися у воду, аби лиш переконатися, що тi - ще живi. Тодi тi, внизу, мовби зглянувшись над одноногим, подали звiдти голос: - Чого iмператоровi? Генрiх вiдскочив од отвору, затис рукiв'я меча, так нiби мав рубатися. - Видобути всiх! Миттю! - Зробимо, iмператоре,- Заубуш зiгнав iз себе звичну насмiшкуватiсть, став слухняний i покiрливий.- Зробимо все, як звелиш. Тобi лiпше не бути тут. Дорогоцiнне твоК здоров'я... - МоК здоров'я, не твоК. Лишуся тут. - Iмператоре! - Сказав! Принесено в'язану драбину, вузлувате звiсилася вона в глибину, звiдти довго нiхто не видобувався, тодi по одному стали з'являтися. Дзюрчала з лахмiття брудна вода. Зсинiле вiд холоду тiло. Розкудланi бороди. Несамовитi очi. Не люди - мерцi. Дев'ятеро. Усi цiлi. Усi тримаються на ногах. Якою силою? Попереду - косоплечий, ширококостий, зблискуК зубами чи то в посмiху, чи вiд ненавистi, яку не може та й не хоче приховувати. - За вiщо ти Пх? - спитав спокiйно Генрiх Заубуша. Не цiкавився, хто кинув сюди руських, бо знав i без того. Барон теж знав, що викручуватися не слiд. Треба казати все. Але що мав казати? Про дику руську жiнку? Замкнули ПП в абатствi. Вiн хотiв ПП ощасливити - не далася через дурiсть. Але про таке iмператоровi не кажуть. Про його ненависть до слов'янських свиней? Це слiд полишити для iншого разу. Вiн не задумувався. - Звичайна справа. - ЗнаКш закон, який забороняК кидати камiнь у бика, впряженого в плуг, i мiцно затягувати йому ярмо? - Була пiдозра... - Яка? Заубуш зам'явся. - Кажи! - Княжна... - Ну! - Зневажала германських мужчин. Не пiддалася навiть своКму мужевi на шлюбиiм ложi. Тримала коло себе цих. Як мужчин. - Брешеш!.. - Слово, iмператоре! Несподiвано ступив уперед Кирпа. - Хочу сказати. - ЗнаКш нашу мову? - не повiрив iмператор. - Сидiв тут п'ять лiт. Голова на плечах К. - Що хочеш сказати? - Твiй барон бреше! - Пояснюй. - Княжна чиста, як сльоза. Iмператор мовчав. Дивився на Заубуша. Тодi сказав! - Iди геть. - Iмператоре! - Геть! А руський добивав барона: - Вона невинна, клянусь хрестом. I впав на колiна. I тi восьмеро теж упали на колiна. Пiдвестися вже не могли, не мали сил. Тодi Генрiх зупинив Заубуша: - Стiй i слухай. I хай знають усi. Я руську княжну беру в жони. - Iмператоре! - Вона стане iмператрицею! Коли вже вимовив цi слова, збагнув, що жили вони в ньому всi днi, жили несвiдомо, не могли нiяк народитися, потрiбен був поштовх, струс, якась незвична подiя. I ось сталося. Знов, як завжди, nомiг Заубуш. Помiг не думаючи. Був майже вдячний бароновi, поглянув на нього мало не зласкавлено. Той вiдвернув погляд. Страх йому вже минувся, вмить вловив змiну настрою в Генрiха, тепер iмператор ждатиме слiв хвали за його несподiване i, сказати прямо, досить безглузде вирiшення. Зробити цю руську видру iмператрицею? За якi цноти? I як же про це буде оголошено свiтовi? Iмператор зробив заяву. Де й перед ким i як? Все, все гине. Перед цим заради нiкчемних руських свиней мало не принесено було в жертву його, Заубуша. Стiльки злочинiв вчинено за тридцять рокiв володарювання Генрiха, що до них нiчого не додав ще один геть незначний. Знищено многi тисячi, вбито таких високодостойних мужiв, що якiсь там п`ять чи дев'ять чужинецьких заброд не вартi печеноП вошi. Генрiх забув, що вiн iмператор СвященноП РимськоП iмперiП, знехтував своКю гiднiстю, мало не сам витягав цих брудних свиней звiдти, де Пм належалося бути за всiма законами земними й небесними, а тодi ще й така заява! Барон сопiв розгнiвано, стукотiв дерев'янкою, враження складалося, нiби вже й не Генрiх iмператор, а цей барон сягнув найвищоП влади, однак iмператор мовби й не помiчав роздратованостi свого поплiчника. Нарештi йому вiдкрилося те, що було сховане вiд нього. Стане iмператрицею Праксед. Бачив ПП вже не такою, як досi. Поставала перед ним у iмператорських шатах, у коронi й горностаях, гарна й на вроду i на зрiст, красноперса, чиста, як снiг, молода на вигляд, з прекрасними бровами, носом i обличчям, жовто-русява, великоока, радiсна, солодкоголоса, чудове явище помiж жiнок. Сповнена цнотливостi хода, рухи, повороти голови. Народжена бути iмператрицею. Слугувати для ще бiльшого воз-вишення Генрiхового. В нiй кров ромейських iмператорiв i руських царiв. За нею стоПть могутня половина свiту - велика, багата, загадкова Русь, якiй немаК краю, перед якою запобiгають усi. Абатиса Адельгейда не знати з якими намiрами - добрими чи лихими - турчала в ухо братовi своКму про походження, цноти, привабу руськоП княжни, може, за звичаКм своПм, намагалася пiдсунути iмператоровi пiдложницю, як то робила щоразу по його приПздi до Кведлiнбурга, але цього разу сталося не так, вiн зробить цю дiвчину iмператрицею i завдячуК цим насамперед своПй нещаснiй сестрi. Вдячнiсть же його буде в тому, що при возведеннi на престол дасть Праксед iм'я Адельгейди. Вiн умiК бути великодушним. - Ви моП першi гостi сьогоднi! - гукнув до руських, Тодi до Заубуша: - Купелю й одяг для моПх гостей! У таку нiч не могло бути сну. Порушено всi звичаП, поламано регули абатства, iмператор забув про своК становище, вiн мовби повернувся в свою безладну молодiсть, коли не вибирав собi товаришiв для застiлля, весь свiт йому стояв одкритий, приступний, без обмежень, умовностей i станови ськ. Адельгейда прибула до палацу в Праксед, але ж була разом з ними й Журина, бо не вона мамка-годувальниця майбутньоП iмператрицi, до того ж була дружинницькою жоною, що дорiвнюК дружинi знатного рицаря. Були на нiчнiй учтi руськi дружинники з воКводою Кирпою, розбуджено й припроваджено до палацу обох сповiдникiв ЊвпраксiП - абата Бодо й отця Северiана, накликано знатних, якi на той час були в Кведлiнбурзi; горiли товстi свiчi, палали смолоскипи у великiй замковiй палатi, незграбнi тiнi металися по кам'яних стiнах, все видавалося побiльшеним, якимсь надто урочистим, коли ж з'явився Генрiх, у коронi й горностаях, переперiзаний iмператорським мечем, весь у жирному золотi, зблiдлий i хижий, все заклякло, завмерло, iмператор швидко пiшов туди, де стояла Адельгейда з Праксед, взяв руську княжну за руку, пiдняв ту бiлу тонку руку, мовби закликаючи всiх помилуватися ПП красою, здавленим голосом прокричав: - Ваша iмператриця! Не питав ЊвпраксiП, не радився нi з ним, не ждав нiчиКП згоди. Барони й кнехти вельми гаразд знали норов свого iмператора, вони не чекали подальших його слiв, покрили Генрiхову заяву радiсним ревищем. Ревiв зрадiло й Заубуш, водночас пильно спостерiгаючи за Праксед, шпiльмани заграли на лютнях, служки понесли вино, подали iмператоровi й Праксед обнизанi коштовним камiнням iмператорськi келихи, Генрiх повiв бвпраксiю до столу, усi посунули до столiв, усiдалися швидко й охоче, наливали вже самi, пили, Пли, плямкали, забувши, чого сюди прийшли i що вiдбулося перед Пхнiми очима. Њвпраксiя не могла стямитися. Що це? Жорстокий жарт? Чи напад божевiлля в iмператора? - Ти не спитав мене, iмператоре,сказала вона, коли Генрiх посадовив ПП за стiл, тодi обережно й поштиво сiв поряд. - Iмператор проголошуК свою волю,засмiявся вiн,- такi переваги цього високого становища. - Мене ти не спитав,- уперто повторила вона, не доторкуючись нi до чого. - Питаю при всiх. - Не знаю, що тобi вiдповiсти. - Вiдпий з келиха - це й буде твоя вiдповiдь. - Чи не замало? - Для мене досить. Вiн вiвся, мов юний закоханий. Њвпраксiя не мала нiякого досвiду iз закоханими. Вона поглянула на Журину, на отця Северiана, тi ждали вирiшення вiд неП самоП. Тодi знайшла серед кнехтiв Кирпу, не впiзнала його попервах, бо був у германських обладунках, якийсь схудлий, аж свiтився, вимучений, однак бадьорий, як завжди. Кирпа блиснув Пй здалеку своПми веселими зубами, вона й далi дивилася на нього, дивуючись i його несподiванiй появi пiсля зникнення i отому дивному строю, вона мовби забула про слова iмператора, якi змiнювали все ПП життя, Пй конче треба було перемовитися зi своПм безтурботним воКводою. Њвпраксiя мовби зворухнулася, нiби хотiла пiдвестися, покинути iмператора в таку урочисту хвилину й пiдiйти до Кирпи, але Кирпа, видно, теж вiдчув той порух, миттю скочив на ноги, пiдбiг з того боку столу, став навпроти iмператора i ЊвпраксiП, став боком, наставляючи косе плече своК чи то на Генрiха, чи то на Заубуша, який сидiв коло Адельгейди, тодi так само невиразно тицьнув рукою, знову iк таки чи то в iмператора, чи в Заубуша, чи в Адельгейду, сказав голосно: - Княжна, тебе хотiли обмовити. Рука його впала туди, де мав бути меч, але меча в Кирпи не було. НiякоП зброП. - Невдячний! - гукнув через стiл Генрiх.- Ти свiдок, що я не повiрив! Я назвав Праксед iмператрицею! Кирпа не сходив з мiсця. Тепер вiн показав на Заубуша, i всi те побачили. - ЊвпраксiК, цей чоловiк зводив на тебе наклеп. При iмператоровi. - А цей чоловiк,- показав Генрiх на Кирпу,- вiдкинув, i я повiрив йому i... - Вiрю,- тихо промовила Њвпраксiя. Вже мовби була iмператрицею, повнилася силою влади, готова була до велiнь.Спасибi, Кирпо. Iди. ВоКвода пiшов на своК мiсце, Њвпраксiя пiднесла келих, глянула поверх нього своПми великими очима на Генрiха, надпила. Той одним ковтком осушив свiй. - Шпiльмани! Шальке! Рюде! Барони ревли на радощах, грали лютнi, спiвано вояцьких пiсень, отцi, кожен по-своКму, пробували затягнути псалми, але Пх перекривали соромiцькi приспiвки, учта набирала розмаху, пси пiд столами гризлися за кiстки, слуги в кутках ждали недоПдкiв; гикання, плямкання, рицарi важко вiдвалювалися вiд столiв, ситi й п'янi, тодi зиов хапалися за новi потрави, Генрiх пив i кричав, як хлопчисько, Адельгейда, тяжко ненавидячи, може, не так за ту наругу, яку вчинив над нею багато рокiв тому, як за неувагу, що виказував згодом, недвозначно тулилася до барона, пiдставляючи йому пишний свiй бiк. Лише Њвпраксiя сидiла, як свята, неторкана й неприступна, над усiм брудем, гидотою, крикнявою, i Заубуш не стерпiв, плюнув: - Сто тисяч свиней! Бачили, чистюля киПвська! Адельгейда змовчала. Могла стати спiльницею Заубуша, аби той забажав, могла тримати сторону iмператора, що було б цiлком природно. Барон теж не пробував бiльше зачiпати абатиси. Цю спiльницю не хотiв купувати нiякою цiною. Занадто вже зужита. До того ж ще й вiдзначаКться курячим розумом, бо це вона натурчала iмператоровi про руську княжну, i тепер незмога передбачити подальший хiд подiй. Справдi, Заубуш нiяк не мiг передбачити того, ще сталося майже вiдразу пiсля його презирливих слiв. Њвпраксiя нахилилася до Генрiха i показала, що хоче говорити, але гамiр Пй заважав. - Тих-хо! - вдарив iмператор рукою по столу. I все втихло, так нiби не було тут нi п'яних, нi одурiлих, _'si_ безпутних. Навiть пси пiд столами стихли, прислухаючись. - Я хочу звернутися до тебе, iмператоре,- почала ввпраксiя,-1 до всiх твоПх рицарiв, якi тут присутнi. Знаю звичаП твоКП землi, пам'ятаю звичаП Русi. Вони не рiзняться в тiй справi, про яку йтиме мова. Що то за звичаП? Коли хтось пускаК наклеп i виявляКться його брехливiсть, то суд рицарський вирокуК наклепниковi валiзти пiд стiл або лаву i вiдгавкати свою обмову. Найвищi особистостi не можуть уникнути такого вироку, бо честь рицаря - над усе! Iмператор пiдвiвся. Очi йому шалено зблискували, щоб утишити дрож в руках, мiцно вхопився ними за коштовне наголiв'я меча, дивився на Заубуша. Мовчки, зловiсно, гнiтюче. Барон став пiдводитися. Не вимовлено було нiким його iм'я, але вiн знав, що цього не треба чекати, пiдводився незграбно, невмiло, аж стало його жалко, вiдставляв далеко вбiк евою дерев'янку, намагався витримати погляд iмператора i легко витримав би його, аби не було тут отiКП ясноволосоП з диявольською силою я чарами. Генрiх вiдiрвав одну руку вiд меча, коротко показав бароновi пiд стiл. Заубуш, нi слова не кажучи, полiз пiд стiл. Рицарi, вмить протверезiлi, зi страхом спостерiгали те, що вiдбувалося. Всемогутнього Заубуша заганяли пiд стiл, як пса! Хто б у це мiг повiрити? I хто може передбачити наслiдки пониження цього страшного чоловiка? Невже оця тоненька руська маК таку зухвалiсть i таку силу? Адельгейда помагала бароновi. Нахилилася над ним, притримувала його дерев'янку, вiн стиха лаявся, не хотiв нiчиКП помочi, готовий був провалитися крiзь кам'янi плити, вмерти отут пiд столом серед псiв, але вiд нього ждали не смертi. Ганьба не кiнчалася самим залiзанням пiд стiл. Усi це знали, знав i Заубуш. Задихаючись од ненавистi до ЊвпраксiП й до iмператора, вiн хапливо прокричав: "Збрехав, як пес!", а тодi тричi гавкнув по-собачому. Вилазив з-пiд столу червоний, весь спiтнiлий, скреготав зубами. Iмператор пiдсунув йому кубок з вином. - Випий! Заубуш зачепив кубок, перевернув, вино розлилося, червоне, як кров. Усi здригнулися вiд лихого передчуття. ПроллКться чиясь кров. Або й ще гiрше. ЛIТОПИС ЦИТАТА "Iсторик або ж намагаКться дослiдити iстину содiяного i, таким чином, розпалюК ненависть до себе багатьох, або, бажаючи уникнути невдоволення замовчуК цiлий ряд подiй. Але це вже порок, бо намагатися обiйти iстину i мати намiр приховати ПП визнаКться противним обов'язкам iсторика. Однак дослiджувати дiяння, не викривляючи Пх i не вiдступаючи вiд правил iстини, означав, найчастiше, викликати обурення, як то висловлено: "Друзiв - догiдливiсть, а iстина - ворогiв родить". Коли ж хто, лестячи iншому, безсоромно пiдмiшуК до того, що сталося насправдi, брехню, то подiбний вчинок вважаКться до того принизливим, що такий iсторик не повинен допускатися в середовище письменникiв. Затаювати iстину дiянь недозволено i противно обов'язкам письменника. Тим бiльше грiшно плямувати iстину брехнею, а брехливе передавати легковiрним нащадкам. Њ одна i навiть жахливiша небезпека, якоП слiд уникати щосили тим, хто пише iсторiю: вони зобов'язанi не допускати, щоб сухiсть мови i бiднiсть змiсту принизили гiднiсть дiянь. Слово повинне вiдповiдати дiловi, про яке мовиться, I мова письменника не повинна вiдставати вiд возвишеностi предмета". Вiльгельм Гiрський. Belli Sacri Historia. 1185 p. IМПЕРАТРИЦЯ Не можна сказати, що вона була стурбована незвичайною новиною, - треба вжити слово "приголомшена", не про жiнку будь сказано. Станеш iмператрицею - ощасливиш свiт. Ощасливиш себе чи свiт? Думаючи про свiт, думаКш про себе. В нiй прокинулася жiнка, яка знаК про свою вроду, вважаК, що тiльки вона обдарована найвищими чеснотами, лише вона гiдна зайняти найвище становище. Генрiх - iмператор за походженням. Народився iмператором i нiякоП заслуги в тiм. Простий випадок. Вона ж стане вище за всiх жiнок завдяки самiй собi. Бо така вона К, а лiпшоП за неП немаК на всiй землi!.. Все, що тобi судилося, живе в тобi несвiдомо. Ще недавно думала про те, що не завжди вдаКться безкарно бути донькою великого князя. I ось усе змiнилося. Вона стане iмператрицею i вiдбере в Генрiха якусь там долю германськоП грубостi, передавши йому навзамiн руську лагiднiсть. Ощасливить свiт, ощасливить. Iмператор поПхав i приПхав. Повернувся до Кведлiнбурга, коли в горах запанувала весна, коли природа встановила довкола своК зелене царство, над яким не владнi нiякi королi й iмператори. ЊвпраксiП хотiлося в гори, хоч перед_ _тим нiколи не любила Пх, були Пй чужi й непривiтнi. ...ВиПздили з Кведлiнбурга в пишностi й веселощах. Бiлi конi, золотi iмператорськi стяги, рицарi в золочених панцирах, двiрськi дами в чорно-червоних шатах, бiлi плюмажi, багряний одяг ЊвпраксiП, бiло-золотий помолодiлий iмператор. Виривалися з вузьких поплутаних вуличок Кведлiнбурга, пролiтали через села, розлякуюч