искував Пй руку мало не а жорстокiстю, коли вона спробувала вивiльнитися, вiн стиснув ще дужче, стиск був кiстлявий, наче в смертi. "Вони ведуть мене вбивати!" - подумала вона, але не злякалася. Лiпше вмерти, нiж таке життя, ще й не життя, а тiльки його початок, тодi чого ж маК чекати вiд подальшого? Життя ще й не починалося, а вже його немаК. Воно зайшло в глухий кут, зупинилося, а це - гiрше за смерть. Що К життя? Добрi душi дерев, трав, вiчна таКмниця зеленого листя, спалахи квiтiв, пронизлива жадоба буття в кожному запаховi, в кожнiй барвi. Свiт живе в запахах i барвах. А тут був кiнець. Сухий запах каменю й безнадiйнiсть чорноти. Ти ще дихаКш, ще кудись iдеш, ще ждеш чогось, а вже мовби й нежива, i тягар кам'яних стовпiв гнiтить тобi серце, мов здушена лють, мов тамована зненависть тисячолiть. Все ж вирвалася зi стиску колон, темний простiр роз-блискував блiдавими вогниками свiчок, тяжко ворушилися чорнi постатi з бокiв, за пiдвищенням, схожим на церковний табернакулум, заклякло стояв хтось - чи то чоловiк, чи то витесана в каменю чорна подобизна; iмператора й iмператрицю посаджено на церковний трон, рiзьблений з каменю, холодний i слизький. Генрiх не випускав ПП руки, тиснув дужче й дужче, аж вона застогнала тихенько, але вiн не звернув уваги або ж не почув, бо глухота могла знов наплинути на нього, як пiтьма. Тiней побiльшало, мертвi вогники свiчок червилися, мов лiсовi гнилячки, постать за табернакулумом схитнулася, було в нiй чорне й червоне; з-пiд гострого накриття, чорного, як усi свiчi в цiй загрозливiй похмуростi, спадало на самi очi того чоловiка червоне, закривало очi, спускалося до самого носа, до густого рудявого, як у iмператора, заросту, i ось той зарiст заворушився, розтулилися губи, видобулися з них слова: "Domine, non sum dignis - господи, я недостойний", тодi чоловiк рiзко скинув iз своКП голови чорне накриття, тепер мав якийсь чорний клинець, що спускався до мiжбрiв'я, а над тим клинцем стирчали маленькi червонi рiжки. "Дияволi"-прошепотiла Њвпраксiя. Генрiх знову стиснув Пй руку. Сидiв випростуваний, приплющившись до високоП кам'яноП спинки; коли б не цi кiстлявi стиски його руки, вона б могла подумати, що мертвий. Нi поруху, нi згуку голосу, нi шелесту дихання. Той, в рiжками, здiймаючи руки в чорних перснях, виголошував казання. А може, то лише здавалося. Може, тiльки здiймав руки, а промовляв хтось iнший - багатоголосе, твердо, переконано, звичною церковною латиною. Слова падали, мов чорнi кам'янi кулi, котилися в просторi, слова виправдання чогось таКмного, забороненого, злочинного. Молитва чи закляття, звинувачення чи благання, вказiвка чи упередження?.. "Бог IснуК скрiзь, в усьому: i в зеленому листковi, i в яигеловi однаково. Вiн iснуК також у людинi, отож усi дiяння людськi насправдi К дiяння божi и не можуть бути грiховними. Але боги К добрi й злi. Свiт невидимий, духовний створений богом добрим, свiт видимий, тiлесний - творiння бога злого. Душа людська - частка свiтлого, небесного свiту знемагав в тiлi, як у темницi. Змiшання духовного й тiлесного призводять до муки, до торжества зла в свiтi. Треба вивiльняти дух, вiддаючи тiловi тiлесне. Тому нiякi обмеження не мають влади над людьми. Усi ж заповiдi божi в святiм письмi - суть плоди прокляття, i всякий вiльний вiд прокляття вiльний також i вiд заповiдей. Грiха немаК. Слава господня як у святостi, так i в грiховi. Людина може знати бога, чи вiрити в бога, чи молитися йому, однак це е бог, що живе в людинi, який сам себе i впiзнаК, i вiрить у себе, i молиться сам собi. Тому немаК нi неба, нi пекла, а К тiльки те, що мiститься в людинi. Тож хай гряде час, коли запеклi, святi, набожнi, самовпевненi, що в своПй праведностi по-церковному вiрять, умруть за свою святiсть i вiру так само, як умруть злодiП, вбивцi, святотатцi й розпусники, якi не вiрили нi в що, та однаково мали в собi бога, бо були зiтканi з його волi. Хiба ж не сказано в "Капiтулярiях" Карла Великого, що мораль у чистому виглядi належить до царини свободи, тому закон про неП мовчить? Заблуд людський полягаК в намаганнi прикритися одягом навiть без потреби. Що ж таке одiж? Одiж була знаком утраченоП невинностi, зародженоП грiхопадiнням свiдомостi, що К добро i зло, i, отже, знаком прокляття, яким супроводжувалося саме це усвiдомлення. Повернення до наготи означаК, що прокляття знято й обмеження вiдкинуто. Адам у часи невинностi був нагим i не соромився власноП наготи..." Вибух свiтла рiзонув Њвпраксiю по очах, аж вона застудилася руною, вiльною вiд Генрiхового стиску, лякалася поглянути на те, що було попереду, не насмiлювалася вiрити отому бiлому пронизливому свiтлу, яке бачила й не бачила, але iмператор шарпнув ПП грубо й нетерпляче, вона мало не впала зi слизького високого сидiння, рука Пй зiслизнула з очей, i тодi почалося те божевiлля, що вiд нього вже не могла вивiльнитися до кiнця життя. Побачила iмператора, перегнутого, нахиленого наперед, втупленого кудись i в щось, почула його хапливий вiддих, запримiтила хтиве движання його нiздрiв, висвiтлених знизу чорною свiчкою, що стояла з того боку тронного сидiнпя, ПП погляд мимоволi помандрував туди, куди були втупленi очi Генрiховi. Там металися сполоханi язички свiчон, мов велетенськi кажани, злiтали чорно-червонi накриття з людей, а натомiсть било несамовито бiле свiтло людськоП наготи, било вiд проповiдника, вiд усiх, хто чаПвся збоку, по всiх закутках. Обличчя Њвпраксiя не бачила, не розрiзняла, лиш голi тiла, безлiч тiл, нiби пiдвелися всi мертвi свiту i прийшли на страшний суд - сплетiння жiночоП чистоти з чоловiчою смаглявiстю, бiлiсть i бруд, нiжнiсть i жорстокiсть, а з усього зненацька стали вирiзнятися обличчя, вона впiзнавала графiв, баронiв, Кпископiв, своПх двiрських дам, абатису Адельгейду; проповiдник, вiдкинувши в темряву свiй плащ, не вмовкав, здiймав свiй настирливий голос над брудом i безсоромнiстю, говорив уже, здаКться, про тих двох, Кдиних тут, хто ще зберiг на собi одяг, захованих одягом, вiдокремлених вiд усiх, неприступних поглядам i збезчещенню. "...Державний муж уподiбнюКться мостовi через велику рiку. Як мiст, вiн поКднуК людей i цiлi землi, його призначення вiдкрите всiм, воно величне, хоч i сумне, бо не посiдаК в собi нiжноП краси. Натомiсть жiнка народжуКться для святощiв нiжностi й краси. Тому нагадуК вона собор. Усi йдуть до неП, як до собору, i вмирають од захватiв ПП красою, як у святинях. У собор входять многi, а не належить вiн жодному. Бо те, що видаКться власнiстю всiх, не може нiкому й належати. У соборi пануК бог, у жiнцi - любов. Тож хай запануК любов сьогоднi!.." Дикий зойк покрив слова проповiдника, крiзь сплетiння голих тiл i чорних тiней пробивалися до свiтла якiсь чоловiки; у метаннi чорних тiней, нагих тiл, у зловiсностi й поквапi бiгло четверо, знесамовитiло тягнули якусь ношу, рвали ПП в боки, розсмикували, розшарпували, проповiдник вiдступився вiд табернакулума, мовби звiльняючи мiсце для отих розшалiлих, жiночий зойк безсило борсався пiд склепiннями собору... Њвпраксiя нарештi побачила, що тi четверо несуть жiнку, вона вiдбиваКться, довге чорне волосся тягнеться по кам'янiй пiдлозi, розметалося по обличчю, по грудях, прикриваючи бодай трохи наготу, тiло в жiнки було чи не наибiлiше з усiх жiночих тiл, а може, близькiсть безлiчi свiчок робила його таким, темнi тiнi звабливо теплiли по тому тiлi, волосся металося навсiбiч i здавалося, що й воно кричить вiд наруги, скаржиться, обурюКться; чоловiки поклали жiнку на табернакулум, тримали ПП мiцно й жорстоко, як Авраам свого сина Iсаака, жертвуючи боговi, жiнка билася в Пхнiх руках, норовиста й дужа, волосся врештi впало кудись униз, сяйнуло жiноче обличчя!.. Њвпраксiя ще не вiрила тому, що побачила, але тоП ж митi почула знайомий стукiт дерев'янки об кам'яну пiдлогу. Дерев'янка стукотiла хапливо, гарячкове, торжествуюче, барон Заубуш, з червоною машкарою на очах, зовсiм нагий, розсуваючи всiх, iшов урочисто на ту розкладену безпомiчно жiнку, i тут Њвпраксiя впiзнала в нiй свою Журину i впала в непам'ять... ЛIТОПИС БЕЗСИЛЛЯ Не мала часу на хворощi. Повинна була боротися! Хто мiг прийти на помiч ЊвпраксiП? Iмператора залiчувала до таких самих насильникiв, як i Заубуш. З Журиною могла колись хоч плакати, тепер Журини не було: кинулася в Рейн, i ПП поховали навiть без церковного вiдспiвування як самогубцю... Лишалася церква, у стiнах якоП сталося найстрашнiше, заплямована так само, як i вона, Њвпраксiя, але однаково всемогутня, бо ж iмператор усе свое життя вiддав боротьбi з нею i здолати, як видно було, не змiг. В безсилiй лютi до своКП жони Генрiх позбавив ПП привiлею всiх, хто надiлений високим походженням: вiдiбрав у ЊвпраксiП духiвника киПвського, лишивши абата Бодо, присутнiсть якого можна було терпiти тiльки за умови, що iмператриця мала б коло себе i отця Северiана. Њвпраксiя сподiвалася на вiдомщення iмператору, вiрила, що пригадаКться колись йому ще й цей негiдний учинок, уперто уникала зустрiчей з абатом Бодо, щоразу домагаючись у Генрiха повернення ЏЏ привiлею. Та коли ти в тяжкiм горi, тодi не до привiлеПв. Зрозпа чена Њвпраксiя покликала абата Бодо i, коли той прийшов, розповiла йому про ту гидоту i тон жах, яких зазнала вiд iмператора i його прислужникiв, питала в абата поради, вимагала пiдтримки його бога. Вiн спробував ПП втiшити, спростовуючи зловчоння. Було сказано таке: "Передовсiм слiд звернути увагу iiа тi слова апостола, якi вiн виголосив, передбачаючи майбуття: "Њресi потрiбнi, щоб випробувати тих, хто перебуваК у вiрi". Ось з чого головним чином видiю Пхнв безумство i вiдсутнiсть у них будь-яких пiзнань i розуму, коли вони стверджують, нiби бог не К творцем усього сущого. Кожен вiдаК, що будь-яка рiч, хоч якоП ваги чи величини, коли iснуК щось ще бiльше, повинна походити вiд того, що перевищуК величиною все iнше. I це справедливо однаково i для речей тiлесних, i для предметiв безтiлесних, бо й тiлесне, й безтiлесне, пiддаючись змiнам закону випадковостi, руху, розвитку, однаково вiдрiзняКться вiд будь-якого винуватця, а тому повинне походити й мати кiнець, щойно набуде спокiйного стану. Коли ж тiльки Кдиний творець по своПй сутi незмiнний, по своПй сутi благий i водночас справедливий, i вiн один у своПй всемогутностi спроможний влаштувати рiзноманiття природи й розподiлити все в порядку, то, крiм нього, суще нiде не може знайти свого первiсного спокою i вертаКться туди, де набуло свого початку. Вiдомо також, що у всесвiтi в творця нiщо не згинуло, окрiм того, що дерзновенно порушило начертанi ним межi природи. А тому всяка рiч лiпша й iстиннiша, що твердiше й мiцнiше перебуваК вона в порядку, визначенiм для власноП ПП природи, завдяки ж тому все, що нез-мiнно пiдлягаК приписам творця, постiйно слугуватиме йому. Коли ж що-небудь, ухиляючись од його волi, зазнав падiння, то воно тим самим служить уроком для всього iншого. Мiж усiма тварями рiд людський займаК середину, а саме: людина вища вiд усiх iнших тварин i нижча вiд небесних духiв, займаючи середину мiж вищими и нижчими iстотами, людина уподiбнюКться тим або iншим, залежно вiд того, куди бiльше схиляКться. Отож людина що бiльше наслiдуК властивостi небесних духiв, то стаК вищою й лiпшою за тварин. Тiльки людинi дано досягти блаженства порiвняно з iншими тваринами. Зате коли вона його не заслуговуК, Пй судилося стати жалюгiднiшою за дикого звiра. Благость всемогутнього творця, передбачаючи вiд початку часiв, що за такоП умови свого iснування людина дуже часто може спадати до глибини,призначила час од часу творити чудеса для вибавлення падшого людства. Доводом цього слугуК кожна книга святого письма, кожна його сторiнка, та найбiльше те стаК ясним з особливого милосердя всемогутнього отця, з яким вiн послав добровiльно на землю сина свого, Кдиного з ним по величi й божественностi, себто Iсуса Христа. Разом в отцем, слугуючи початком усякого життя, iстини й блага, вiн вiддав себе на спасiння всiм живущим..." То були пустi слова. ЖАХ Сором розтоптано, життя розтоптано, пустка запанувала довкола, разпачливiша за смерть. I смерть мовби доторкнулася ЊвпраксiП своПм крижаним крилом - суцiльнi здригання, вiдраза, зненависть... Не хотiла нiкого бачити, не Пла кiлька днiв, зависла мiж маренням й дiйснiстю. "Iмператриця нездужаК",- це всiх задовольняло. Життя точилося далi, може, знову щоночi збиралися отi чорнi в пiдземеллях собору й творили своП нелюдськi оргiП i щоночi сидiв на холоднiм кам'янiм пiдвищеннi Генрiх i розвогненними очима жадiбно вхлинав те, що втрачене було для нього, може, й назавжди. Њвпраксiя бачила Журину. Не там, у похмурих пiдземеллях, не розтерзаною на табернакулумi для одного барона - бачила ПП молодою, як сама нинi, коли вибiгала на узлiсся невдягнена, боса, з росою на смаглявих литках. Бо ж проПжджав князь киПвський з дружиною; грали роги, червонiли щити, дзвенiла зброя i збруя, мигтiли, мiнилися барви - усе було й не було; iнший свiт, високий i далекий, як небо недосяжний. I проклятий. Хай буде прокляте все, проклята дружина, в якiй був Жур, хай буде проклят кня... Сором'язливiсть захищала Њвпраксiю, мов щит семишкiрний. Тепер немаК нiчого. I винна сама. Вiддала Пм Журину. Вiддалася сама. Не вiдкинула домагань iмператорових iз презирством i зневагою. Мала б ненавидiти всiх чоловiкiв пiсля маркграфа. Повинна була заколотися ще тодi, у похмурiй маркграфськiй ложницi. Тепер опинилася в ложницi iмператорськiй. Безсоромно ждала цього, перебирала в Кведлiнбурзi сторiнки ромейських любовних книг, повторювала без кiнця: "I знову став цiлувати ПП, знову стискував у обiймах, притягав усю ПП до себе, мовби вбирав у серце, стискував пальцями, усю кусав, усю ПП впивав губами i весь приник до неП, мов плющ до кипариса. Сплiтався з дiвчиною, як дерева корiнням, намагався злитися з нею воКдино, жадав усю ПП поглинути i всю ПП притягнув i, мов iз сот, з губ ПП пив губами солодкий мед. А вона в цю мить кусаК мiй рот, усi своП зуби втоплюК в нього, а в менi в душi виростають Ероти, лютiшi за гiгантiв..." Радiла своПй стрункотiлостi, бiлолiкотностi, бiлоколiн-постi. Жiнка з тiлом бiлим, мов дерево без кори. Дерево вмираК без кори. Журина вмерла, коли розтоптали ПП сором. Iмператриця ж не вмерла. "Iмператриця нездужаК". Чому не вмерла? Навiщо жити? Iмператор приходив щодня. Терпляче ждав ПП видужання. Став мовби таким, як був у Кведлiнбурзi. Може, сам вжахнувся? Може, каКться? БоПться церковного суду, суду божого, коли людським знехтував? Колись вона шукала в ньому чогось високого, незбагненного, шукала пристрасно, вперто. Бо тiльки ж починала справжнК життя, сподiвалася на нього. Тепер тьмарився свiт перед чорними тiнями, якi вiд нього падали. Заплющувала очi, щоб не бачити Генрiха, а вiн вважав, що то вона приховуК грiх, який б'К з ПП очей потужними струменями. Були часи, коли вiн готов був цiлувати жiнкам ноги. Згадував це, як кошмарний соп. Ось лежить перед ним нiжна, молода, врода рветься з ПП лиця тобi навстрiч, а вiн готовий задушити цю жiнку. Сам не знав, що його стримуК. Далекий вiд нiжностi, чужий жалощам, несподiвано вiдкрив у собi терплячiсть, умiння чекати. Чого ще ждав од життя, окрiм влади й змагання за владу? Доторкнувся до руки ЊвпраксiП, казав тихо, майже проникливе: - Тiльки старi люди вмiють чекати, бо вони_ _ближчi до вiчностi. Молодiсть нетерпляча. Вона вiдкидала його руку. Здрiбнiла Пй душа, усю поглинала якась брудна твань, але ще хотiла боротися, не вiддаватися, бити зневагою, вiдразою, гордiстю. Чи покине коли-небудь ПП гордiсть? Лiпше вмерти, але зостатися вiльною, незалежною, чистою, вернути свою душу боговi, природi, первiсним свiтам такою ж чистою, як отримала ПП при народженнi, не принизитися нi в чому, не дозволяти заплямувати себе брудом. Навiщо народжувалася? Аби стати святою i говорити з янголами а чи страждати отут на землi? Не вибирала страждань - отримала Пх якоюсь вищою владою i маК нести цей тягар, поки й стане снаги... ЏП краса стане предметом захватiв. Оспiвуватимуть ПП прекрасне золоте волосся, лоб, бiлiший за лiлеП, бiлi руки з тонкими, довгими й гладенькими пальцями, молоде, прекрасне й ласкаве тiло... Та коли являКш якусь цiннiсть для свiту, то нiколи не зможеш уникнути образ. Iмператор повiтав ПП перший вихiд пiсля недуги досить дивним, сказати б, зловiсним чином. - Сподiваюся, ви вже маКте силу супроводити мене до собору? - спитав вiн. Њвпраксiя затiпалася в нiмому криковi: "Нi, нi, нi!.." - Тодi чому_ _ви в чорному? - поспитав вiн. - Я в жалобi по моПй годувальницi. - Як довго триватиме ваша жалоба? - Так, як велить звичай моКП землi. - Сподiваюся, це все ж не завадить вам супроводжувати мене в собор? Вiн знущався вiдверто й жорстоко. Вона вiдповiла йому тим самим: - Тiльки мертвою! - Менi потрiбна жива жона. Мертвi моП воПни. Маю Пх задосить. Вони слухнянiшi за живих i не мають примх. - Ви робите мертвим усе, до чого доторкаКтесь, як цар Мiдас! - Вiн перетворював усе на золото. - А золото мертве. Тiльки людина живе, i тiльки тодi, коли вона чиста. Вiн похмикав собi в рудяву борiдку, нiщо його не могло збентежити. - Сподiваюсь, ви не збунтуКтесь, коли я прийду до ложницi. - Це ваше право. - Прекрасно! I нiхто не зможе стати менi на перешкодi! Уночi знов було те саме. Нахабнi челядники, роздягання й покладання, важка книга в руках у Генрiха. Невже можна зберiгати спокiй пiсля всього, що сталося тоП ночi? - Що читатимете, ваша величнiсть? Ненавидiла й зневажала тепер iмператора, як може це робити жiнка молода, повна сил i бажань, але водночас i огиди до такого чоловiка. Видерла в нього з рук важку книгу, яку вiн уперто тягнув у постiль, розгорнула там, де було вiд пророка ОсiП. - Читай оце! Не стала ждати, прочитала йому сама. Голосно, майже криком: "Збiр п'яниць звироднiлих учинився розпусним, Пхнi провiдники покохали нечистiсть". I ще: "I глибоко вгрузли в розпусту". Генрiх зiсмикнув з неП покривало, вхопився за сорочку на грудях. Њвпраксiя, зайнята важкою книгою, нiяк не могла вивiльнитися, щоб оборонитися, вiн розпанахав на нiй сорочку, сичав ляскучо в обличчя: - Поставлю такою, як у день народин! - Не смiй! - Бачити тебе нагою! - Пусти! Вирвалася, зiскочила з ложа, вiдбiгла за поставець з вином i келихами, з яких ще й не пили жодного разу в дружбi й любовi, здригалася вiд холоду, несподiваний, страху. За вiщо такi муки? Нема на землi нi правди, нi милостi! А вiн розтелесовано зiстрибнув з ложа, побiг до дверей, кричав, забувши про високу гiднiсть: - Не будь нiчия! Не будь нiчия! У самiй сорочцi, босий, без свiчки, по нiчному палацу _з _цим божевiльним криком. Iмператор? Чи, може, то сниться? I смерть Журини - теж сон? I безнадiйна самотнiсть, i безпомiчнiсть - теж сон? Де знайти силу? Де помiч? Боже мiй, запали мене!.. Аби володiла властивiстю й умiнням вiдштовхувати вiд себе, була б, мабуть, щасливою. Покалiчитися, попсувати свою вроду, знищити ПП - будеш щасливою. Але такоП цiни платити не могла. Не приходило Пй на гадку таке нiколи. Бо вродливiсть була для неП способом життя, призначенням на цiй землi, як для iнших буваК призначення iмператорами, святими, генiями, шаленцями й мучениками. Власне, була мученицею, бо врода варта того. Так замкнулося коло: врода й мучеництво. Вицокуючи зубами, Њвпраксiя перехилила золотий глек, влила в келих трохи вина, вiдпила, сподiваючись бодай трохи зiгрiтися. Скинула з себе недодерту iмператором сорочку, пожбурила ПП на пiдлогу, залiзла пiд хутряне покривало, зiгнулася, мало не торкаючись колiньми пiдборiддя, заклякла, намагаючись забутися. Цiлющiсть непам'ятi не приходила. На сон сподiвань не було. Потрiскували вогники свiчок. Мертва тиша лежала в темному палацi. Тиша давила на неП, може, тому й не почула нi шереху, нi шелесту, нi лоскоту босих нiг по кам'яних пiдлогах, майже вмерла вiд жаху, коли з обох бокiв iмператорського ложа виникли з темряви зовсiм голi юнаки, бiгли вiд дверей, оббiгали ложе, охоплювали його, озвiрiло, хтиво тягнулися до неП, один, два, три, чотири, п'ять... Мов кинутi якоюсь злою силою, посланi й насланi, може, й поза власним бажанням, може, корилися злiй силi й аяочиннiй волi, боятися мали там, за дверима, тут не було для них нiякого страху, хiба що юнацька нiяковiсть, яку скинули разом з одягом, а тут мали здолати швидкiстю, рiшучiстю, нахабством. Њвпраксiя вмить збагнула свою цiлковиту безбороннiсть. Не мала в постелi навiть мiзерiкордiП, подарованоП колись братом Ростиславом. Один раз захистилася, вдруге вже не вийде. Та й що б могла вдiяти проти п'ятьох. Слаба iстота, обезвладнена й зрозпачена. - Стiйте! - гукнула до нападникiв. Вони мовчки рвали з неП покривало. Вхопившись з обох бокiв ложа, кожен тягнув до себе, тiльки це ще рятувало Њвпраксiю. - Не смiйте!! Смiли, знали свою безкарнiсть тут, у ложницi, велено Пм недвозначно й погрозливо, мали вчинити те, до чого кликала Пх надсила. Кублитися, гнiздитися, верлюжитися! У кубла! У ложа! На кораблi розкошiв i невситимостi! Iмператор знав, кого посилати. Дiяв безпомильно. Не вiдступлять, поки не зроблять свого. Iнакше за дверима жде смерть. Голих вiзьмуть у мечi твердi й суворi воПни. - Вiзьмiть ПП,- кричав вiн Пм, i всi слухали.- Вiзьмiть ПП так, як тiльки можете взяти, Пй не досить iмператора! Цiй розпусницi нiчого не досить! Це всесвiтня блудниця! Хай здригаКться пiд вами всiма! Туди! Швидко! Негайно! Њвпраксiя знала, що це кiнець. Покривало трiснуло, розповзлося, напасники побачили ПП тiло, ПП наготу, ПП всю. Тодi вона стрибнула просто на них, через них, за них, випручалася, вив'юнилася, забiгла за той самий поставець з вином, за яким уже ховалася вiд iмнератора, гукнула Пм з тою владнiстю, на яку спромоглася в цю жахну хвилину: _-_ Стривайте! Чого вам треба? Ви хочете_ _взяти мене? Але ж вас п'ятеро. Хто перший? Сама не вiрила, що може таке казати, але знала: це остання надiя на порятунок. Тi п'ятеро, збившись в купу голих вiдворотних тiл, розгублено мовчали. Справдi, хто ж з них перший? Вони не вмiли про це подумати, iмператор теж забув. Хто ж? - Ви рицарi, а не пси,- кидала вона_ _Пм зневажливо й погордливо.Перед вами жiнка. I ваша_ _iмператриця._ _Хто може вважати себе найдостойнiшим? Справдi: хто? I чому той, а не iнший? Були просто голi й молодi, не було тут нi походження, нi становища, нi ба- гатства, нi впливу. Однаково голi, з однаковими велiннями вiд iмператора. - Слухайте мене,- уже наказувала Њвпраксiя,- я даю вам вино. Ви повиннi випити зi мною ось з цього iмператорського жбана. Iз золотих келихiв. Я питиму разом iз вами. Хто перший спорожнить свiй келих, той буде перший для мене. Принесiть менi он ту скриньку! Вони кинулися всi вiдразу, усi вхопилися за скриньку, подаровану iмператрицi косоплечим Кирпою, так донесли до ЊвпраксiП, поставили Пй до нiг. Вона спокiйно вiдкрила Кириин подарунок, дiстала золоте дзеркало й глянула в нього, мовби була сама в ложницi й неквапливо пiдбирала собi розтрiпане волосся. Тодi вiдкрила потайне дно. Тьмяним золотом блиснули довгастi вузькi келихи. Вона дiставала Пх по одному, брала лише двома пальцями, ста- вила коло келихiв iмператорських - один... два... п'ять... Лишався ще й шостий. Взяти й собi? Налити, випити, не знати бiльше нiчого? Вiдчути полегкiсть навiки? Глянула на тих, жадiбних, нахабних, безсоромних, власне, уже й неживих, дотлiлих покидькiв свiту. Хiба заради таких варто вкорочувати собi вiку? Життя прекрасне, воно все в грi чистих сил, то чому ж вона маК вiдбирати в нього свою пречисту силу?.. Наливала вино в келихи твердо й умiло, налила собi у величезний iмператорський, саджений смарагдами й рубiнами, пiднесла його. - Берiть! Хапали, штовхалися, мурчали, як звiрi, хлептали наввипередки, посуваючись до неП ближче й ближче, аби не втратити свого, аби випередити iншого, аби допастися першим, може, й не так у бажаннi розкошiв жiночих, як милостi вiд iмператора. Вона дивилася на них поверх свого келиха, дивилася холодними, примруженими очима, вiдступала поволi, ждала, чи не пiдвiв ПП Кирпа, чи не обманув його ромей з Тмутороканi, чи станеться те, на що вона сподiвалася, доведена до вiдчаю й безвиходi. Вони стали всi враз, мовби гуркнулися об камiнь. Ще були подивованi, ще не вiрили своПй раптовiй закляклостi, ще стояли, а вже були мертвi. Тiла Пхнi вбитi були отрутою, мозок ще дiяв, мозок пiдказував Кдине, що мiг пiдказати цим сановним рабам, цьому послiду людському, мозок пiдказував просити, благати прощення, милостi, милосердя. Усi вони попадали на колiна, спробували повзти до ЊвпраксiП, лизали холодну кам'яну пiдлогу, вхлинали в себе виткi рослини, барвистих птахiв, чудернацьких звiрiв, викладених з рiзнобарвних мозаПк, вони ще не вiрили, що вмирають, хоч були мертвi, ще не вскочивши до ложницi й не кинувшись на цю чисту й неторкану нiким жiнку. Отрута ромейська дiяла швидко й безжально. Судомило члени, вилазили з орбiт очi, чорнiли нiгтi. Њвпраксiя вже не вiдступала, бо не мала сил. Тремтiла дрiбно-дрiбно, як осичина в безвiтряний день. Затиснутий у руцi келих перехилився, червоне вино лилося Пй на тiло, на стегна, на живiт; вона не зауважувала того, стояла в червоних краплях вина, з розширеними вiд ляку величезними очима, з розтрiпаним довгим бiлявим волоссям, прекрасна й нiжна, мов янгол грiху й злочинiв, i такою побачив ПП iмператор, який тихо прокрався до ложницi, сподiваючись на iнше видовище. Вiн мовчки, хижо й умiло перестрибнув через мертвих, допався до жони, згрiб ПП в обiйми, з риком i гарчанням понiс до лiжка, келих загримiв по пiдлозi, руки ЊвпраксiП звисли безсило, була мов мертва, але Генрiх вже нiчого не помiчав, задихався вiд захвату, вiд щастя, i тут сталося мiж ними болiсне, тяжке, стидке й огидне... ЛIТОПИС IСТОРIЯ Й ЛЕГЕНДА ПодiП, навiть найвiрогiднiшi, у тi вiддаленi часи часто поступалися мiсцем благочестивому обману. Iстину шукали в словесних запевненнях i вiроломних присягах. З поваги до минулого намагалися зобразити його не таким, як воно було насправдi, а таким, як воно мало бути. Брехали королi, брехали Кпископи, брехали монахи-хронiсти, усiх затьмарили брехливiстю папи римськi, оголосивши пiдроблений документ, так званi "лжеiсiдоровi декреталiП" про дар iмператором Костянтином верховноП влади римському Кпископу.Правди боялися, ПП всiляко ховали, надто ж коли йшлося про високих особистостей. Люттiхський Кпископ Отберт, який 1106 року написав панегiричну iсторiю життя iмператора Генрiха, здогадуючись, що правда рано чи пiзно стане знаною, вирiшив випередити всiх тих, хто дошукуватиметься iстини, зобразивши подiП з тою мiрою уяви, яка була вiдпущена йому природою i продиктована церковним лицемiрством: "В опочивальнi Генрiха лежали слiпi, кривi, всiлякi болящi. Сам iмператор роззував Пх, укладав спати. Вночi вставав i вкривав Пх, не остерiгаючись доторкнутися й до тих, хто за самим характером своПх хворощiв бруднив постiль". Та незалежнi уми iснували за всiх часiв, i ось, обурюючись незграбною брехнею Кпископа Отберта, подаК до нас голос його сучасник, полемiст Гергог: "До участi в цих таПнствах була притягнута нова iмператриця, яка нiчого про них не вiдала. Випробувавши цей культ нечестя i на iнших, i на собi, попервах вона мовчала через жiночу сором'язливiсть, а коли величина злочинiв подолала жiноче терпiння, вона розкрила цю справу священикам i Кпископам i стала шукати нагоди для втечi". Писання Отберта названi "Iсторiя", гiрка правда Гергогова занесена до реКстру легенд. Виходить, що легенди бувають правдивiшi за iсторiю. ВТЕЧА Нiжнiсть потоптано, сором вiдiбрано, гордiсть осмiяно - що ж лишилося? Мiж ЊвпраксiКю i Генрiхом розверзлася прiрва така безмежна, що годi було й думати тепер чимось ПП заповнити. Життя цiлого не досить, а що К в людинi, окрiм життя? Зрозпачена, безсила, змучена, Њвпраксiя плакала впродовж багатьох днiв, не приховувала слiз, зробила своП сльози викликом, погрозою, зброКю. Нiколи не гадала, що вистачить у неП мужностi на такий плач. Хай почують усi! Хай побачать ПП пречистi сльози i вжахнуться вiд того бруду, серед якого живуть разом iз своПм iмператором! Хай ввiрветься ПП плач в бурмотiння Кпископiв, у скрипiння пер у монастирських скрипторiях, хай заглушить вiн нахабне дзвенiння зброП й iржання войовничих рицарських кобилi Вона принесла цi дитячi сльози з далекоП далечi, iз своКП молодоП землi, з молодою мовою i незатьмаревими звичаями. I хоч тiло ПП набуло дорослостi, у душi лишалася дитиною, бо що таке дитина? Просто маленька людина. Так само як дорослий повинен вважатися дитиною великою. Цi ж тут вихвалялися своПми старощами, .своПм триванням аж од самого Риму, своКю iсторiКю, а що мали насправдi? Бруд, ганьбу, нiкчемнiсть. I коли така Пхня iсторiя, коли такий час, у якому вони тривають, сповненi пихи, то нащо вони Пй? Вирватися, випручатися, вискочити! Куди i як - Њвпраксiя не думала i не вiдала. Не могла в_ _тi розпачливi днi збагнути й того, що людина не може жити поза iсторiКю, як не може не дихати. Та й не хотiла бiльше нiякого знання, бо вже переконалася, що знання - то гiркота, небезпека i що за надмiр знання неминуче пастас вiдплата. Хотiла вирватися, втiкати, бiгти свiт за очi. Не мала помiчникiв, нiкому не могла вiдкритися, навiть сповiдниковi своКму Бодо не сказала нiчого, бо вже переконалася в його нещиростi й безсиллi. Виборола собi недоторканiсть слiзьми, iмператор пiсля тоП ночi смертi, ганьби й болю лякався, видно, ЊвпраксiП, щосили вдавав заклопотанiсть державними справами, навiть Заубуш виказував всiляку поштивiсть, хоч плата йому вiд iмператрицi завжди та сама: зневага й погорда. Сльози ж слугували проти всiх. Свiт закрутився в сльозах. Днi належали Пй. Iмператор вершив iмперськi суди, приймав послiв, розсилав гiнцiв повсюди, закладав першi каменi майбутнiх замкiв, палацiв, соборiв, надто ж соборiв, бо мав збирати в них люд, не давати йому розпорошуватися, забувати про державну спiльноту. А ще: iмператор, як завжди, готувався до вiйни, бо ж iмператори те й знають, що йдуть на вiйну або повертаються з вiйни. У собори людей збирано iменем i так званою всемогутнiстю бога, до себе ж iмператор прихиляти спiльникiв мав ласкою, щедрiстю, панiбратством. Тому ночi гинули в гучних учтах, холоднi похмурi палацовi зали затоплювало криваве палання смолоскипiв, змерзлi й голоднi барони з стуком-грюком падали за столи, Кпископи квапливо благословляли трапезу, iмператор вiдривав перший шматок, вiдпивав перший ковток, iмператриця теж мала сидiти поряд, бо так велiв звичай i вимагала держава, яка вимагаК од усiх, нiкого не звiльняючи вiд обов'язкiв, i обов'язки тим тi вищi i обтяжливiшi, що вище стоПш ти в загальнiй 'iКрархiП, аж iнодi здаКться, нiби немаК iКрархiП прав, iснуК тiльки iКрархiя обов'язкiв. Њвпраксiя сидiла на учтах заплакана. Попервах це щоразу бентежило баронiв, бо де ж це бачено: iмператриця показуК всiм своП сльози! Та учта набирала розмаху й розгону, пилося щедро й пожадливо, Плося ще пожадливiше, червонiли морди, хижо виблискували очi, важко падали на дубовi стiльницi набряклi кулаки, у заводiяпько-му криковi чорно зiпали роти, запановувало Кднання пиякiв, солiдарнiсть ненажер, спiльнота темних пристрастей, роз-клекотанiсть, роззухваленiсть, розсвиняченiсть... Згортали зi столiв кухлi з пивом, наПдки, нахвалялися, лаялися, погрожували. Вискакували на столи, вигецували, топтали страви, посуд, пiд п'яний регiт намагалися поцiляти в голови, у пики, тi, хто сидiв, хапали розтанцьованих, рвалв за ноги, валили разом зi столами, у грюкотi, прокльонах, реготнявi все переверталося, свiт перевертався... Не хотiлося жити в такому свiтi, вiн вартий був хiба що слiз. Але обпилих баронiв уже не бентежили сльози iмператрицi, як то було на початку учти. Сприймали ПП заплакане личко як щось недоречне, дивне, чуже. Навiть не дивувалися - обурювалися: - Iмператриця - i в сльозах? - Чому вона плаче? - Як смiК? - Тут нiхто не плаче! - Не повинен! - Не маК права! Генрiх i собi iiiдкрикував баронам. Голос у нього був високий, ляскучий, голос для вiдстаней, голос для всiх одразу i нi для кого зосiбна. Принаймнi не для неП, нi, нi! Про що мала говорити з цим жорстоким i брудним чоловiком пiсля тоП наруги, якоП зазнала вiд нього? I що Пх Кднало? Iмперiя, спiльна безвихiдь чи ота страшна нiч смертi, ганьби й жорстокого сорому? Генрiх намагався бути уважливим бодай на учтах, перед баронами. Њвпраксiя була байдужа. Байдужiсть виказувала навiть у своКму плачi. Слiзьми, мов прозорою запоною, вiдгороджувалася вiд усього, хотiла вберегтися вiд ще бiльшого бруду,неминучого, поки ти серед цих п'яно-зажерливих,_ _хижих,_ _невситимих. - Ви не прикликуКте мене до себе,ображався Генрiх. - Нi! - Не хочете бачити свого iмператора? - Було б злочином одривати вас вiд державних справ. - Це вдень, а вночi? - Вночi ви вриваКтеся без запросин. - Я просто приходжу, бо маю право. Iмператоровi належить усе. - Њ межа, якоП переступити нiкому не дано. - Що це за межа? - Людська душа. Серце. Туди нiхто не може пробитися силомiць. Хоч би мав усiх воПнiв свiту. - Менi здаКться, я зазирнув колись у вашу душу. - Сталося непорозумiння. Бiльше не буде. - Знайте ще й те, що всi шляхи до жiночого серця ведуть через ПП тiло. Тiло - це справдi фортеця, часом непереборна. Але ж вiдомо, що думки й намiри мужа жона приймаК лише з любов'ю, доповненою тiлесно. - З любов'ю_ _ж! - А що таке любов? Невловимiсть, як i душа. Я не люблю невловимостей. - Вам бiльше до смаку брутальнiсть. Я вже зазнала, з мене досить. Нашi розмови не приведуть нi до чого. Нiщо вже не приведе. Вiн вiдступився. Не тягнув ЊвпраксiП на нiчнi зборища до крипти собору, не вривався до ложницi, знов залiг у своКму безсиллi, збирав сили на цю жiнку, тим часом давши Пй спокiй. Була вже зима. Майже без морозiв, якась несправжня, iнодi вночi падав снiжок, до ранку залягав у ровах, на_ _вежах_,_ на покрiвлях, але вiдлига з'Пдала його за день, i земля знов була гола, голий камiнь, голi дерева, усе мов суцiльне здригання. Було самотньо, сумно, тяжко, нестерпно тоскно. Хотiлося завалистих, безгучних снiгiв, у яких вмирають всi вiдголоси, i великого червоного сонця над ними, спокiйного i приступно-лагiдного. Вкутана в_ _м'якi снiги далека рiдна земля i ледь притрушена олив'яно-сiрим, мовби цокiтливим iнеКм, ця кам'яниста пустеля, уся в холодних корчах з маленьким кривавим сонцем у пронизливо-мерзлякуватих безмежностях. Скiльки й жила Њвпраксiя в цiй землi - сонце щоразу мовби малiло й малiло, загрозливо й недвозначно, так нiби наближався кiнець свiту. Та молода жiнка чи й спроможна вiдчути вимiри свiтовi, зате розтривожено вловлюК безжальне вкорочення власного життя, що впiйманою птицею зiщулюКться, стискуКться й малiК, мов оте чуже сонце на чужому небi. Що роблять чеберяйчики, коли Пм сумно?.. I хоч не цвiла весна, не кликали пташиним спiвом зеленi лiси, не стелилися просонценi дороги, нiщо не вабило до мандрiв, Њвпраксiя запрагла прогулянок, подорожувань, знайомства з близькими, а то й вiддаленими краями. Воля iмператрицi священна. Що може стати на завадi ПП щонайнесподiванiшим забаганкам? Iмператор сам випроводжав Њвпраксiю зi ШпеКра, тодi зустрiчав у Вормсi, жваво обговорював напрямки ПП мандрiв, розсилав гiнцiв iз велiнням, аби належно прийняли iмператрицю там i там; видiлено було великий почет, вiдправлено обози з припасами, везено скарбець з iнсигнiями й коштовностями iмператрицi. Невiдлучно був коло ЊвпраксiП нестарiючий вузьконосий абат Бодо, якого не збентежило нi розкриття iмператрицею злочинних нiчних таПнств Генрiха й Заубуша, нi безсилля зарадити будь-чим. I не вiдступався вiд свого сповiдництва, вперто, тупо, з вiдразливим сластолюбством допитувався в нещасноП жiнки на сповiдi: - Чи ти робила, як це мають звичай робити деякi жiнки? Не соромився слiв, здатних зробити розпусною найчистiшу душу, брав Пх уже готовими з покаянноП книги вормського Кпископа Бурхарда "Corrector", а той, складаючи свою безжально-цинiчну книгу, яку радив сповiдникам для бесiд з прихожанами про Пхнi грiхи, виправдовувався тим, що у Вормськiй КпархiП занепадаК моральнiсть. Щойно залишаючись вiч-на-вiч зi своПм духiвником, Њвпраксiя вже знала, що почуК щось святенницько-хтиве. А що могла вдiяти вiддана в наругу спершу маркграфовi, тодi iмператоровi, а ще боговi, церквi, ПП слугам, оцьому вузьконосому абатовi, приставленому до неП вже й не богом, а всiма дияволами свiту! Хотiла позбутися абата, пишного почту, всього супроводу, металася туди й сюди по ФранконiП, по ШвабiП, по БаварiП. Не могла нi вирватися, нi втекти, нi забутися. ПП зустрiчали, перехоплювали, усi прагнули мати в себе таку високу гостю. Барони-кроволюби влаштовували на честь iмператрицi турнiри й лови. Лилася кров людська й звiрина. Барони жували м'ясо коло дикого вогню, розкладуваного серед камiння. Вогонь рвався з каменю, а ПП душа рвалася звiдси, вiд цих рицарiв, вiд Кпископiв, пурпурових, мов те вино, що ним обпивалися, вiд кострубатих замкiв i камiнноП тяжкостi соборiв. Опинитися б у своКму недосяжному дитинствi, стати вiльною вiд прискiпливостi запитань, провин i лякiв! Але свiт був безжальний до неП. Свiт, сповнений таКмниць, нещасть i болю. Може, бiль даний людинi як сторож i опiкун життя? Без болю й самого життя не було б. Навiть дерево вiдчуваК бiль. Навiть камiнь. А страждання? Чи всьому сущому судилися страждання? Iшли свята зимового дерева. Дерево хвали, святощiв, здоблене, радiсне, яснiло серед смуткiв i нещасть, простий люд впивався пивом, втiшався повiльним спiвом, ще повiльнiшими танками - хоппельдейом, рiдеванцом. Однi кружляли довкола прикрашеного дерева, другi притупували, приляпували. Знали цi люди неволю, биття, голод. Було Пх завжди забагато, аби наПдатися досхочу. Але не заламувалися, не впадали в розпач, уперто громадили камiнь, вибудовували села, городи, замки, собори, вмiло прикрашали камiнь зображеннями овочiв, квiтiв, чужих i своПх святих, мили, чистили, шкребли - неоковирнi, неповороткi, але роботящi, впертi, ласi на чуже, жадiбнi до життя, спраглi продовження свого роду. Клали дiтей спати пiд колисками, щоб сховати вiд злоП Перхтель, на роздорiжжях виставляли вiвсяну кашу для безжальноП Берти з залiзним носом: хай бачить, що люд не Псть скоромного, бо ж вiдомо, що Берта розпотрошув нескоромленi животи й набиваК Пх сiчкою. Аби досягти в новому роцi бiльшого, нiж торiк, сiдали, перепоясанi мечами, на покрiвлях або на волячих шкурах на перехрестях дорiг. По селах водили Клаппербока - перебраного в козлячу шкуру чоловiка з дерев'яною головою. Го-го, козел, го-го, сiрий! Спiвали про якесь гiрське царство, куди не залiтають вiтри й де не плющать дощi, такi остогидлi в долинах. Було в цьому всьому щось вельми гарне, чисте й невинне. ЊвпраксiП хотiлося смiятися й плакати водночас. А то зiскочити зi своКП бiлоП iмператорськоП кобили, сплестися руками з отими розвеселено-неаграбними, заспiвати й собi: "Бiла кобила березу везла, на льоду впала та й розбила. З гори покотилась, на пень настромилась..." А в баронських замках знов нескiнченнi учти, виснаження величчю, нестерпна запобiгливiсть. Там вiрили в чуда, перебирали без кiнця сни, лякалися невиразних жахiв, кожен замок мав своП легенди, своПх привидiв, своП кошмари. Десь когось убили, замучили, втопили, розрубали, на шмаття, задушили, десь хтось щез безслiдно, щоб з'явитися саме сьогоднi, саме пеП ночi, саме тут, саме... Лякали ПП, а не було страшно. Страх був позаду, у поверненнi, у неможливостi уникнення своКП д