ом Каносси. Дух же цей був: нещире плазування. ЊвпраксiП мовба хотiли нагадати: усього цього так багато тiльки тому, що воно не може тривати довго, надто ж - вiчно. Неминуче по святах мають настати буднi, бо навiть найвищi особистостi на цiй землi покликанi не до вiдбування урочистостей, а до сповнення обов'язкiв. За все треба платити. У Каноссi теж. Мова може йти лише про характер i розмiр плати. Напевне, усе вже визначено, i Матiльда лише жде нагоди сказати про це iмператрицi, тому Њвпраксiя не стала вiдкладати i першою попросилася на розмову з графинею. - Я запрошую вас до бiблiотеки, ваша величнiсть,- сказала Матiльда. Слiд зауважити, що Каносса, не кажучи вже про неприступнiсть цього вмiщеного на високiй великiй горi, оточеного потрiйними непробивними мурами замку, становила собою мовби окремiшнiй, самодостатнiй свiт, який вражаК i красою, i вишуканiстю, i доцiльнiстю у всьому, Њвпраксiя нi з чим не могла б порiвняти цього витонченого, майже досконалого витвору людського вмiння. Навiть Красний, двiр Всеволодiв, шахи, на вiдмiну вiд понуростi германських замкiв, поставав у ПП пам'ятi як втiлення пишноти, багатства, таКмничостi, видавався тепер свiдчениям несмаку, пустоП пиха в цiлковитоП непристосованостi як до князiвських_ _високих урочистостей,_ _так i до звичайних людських потреб. Тут було все просторе, привiтне, вишукане, Кдине в свiтi в своПй неповторностi: рiзнобарвнi мармури стiн, арок, портикiв i колон, мозаПки пiдлог i плафонiв, рiзьблений камiнь, легкий, летючий, прохолода i затишок, простiр, чистота, дзеркальний полиск пiдлог, важка обстава з дерева темного, свiтлого, у рiзьблених квiтах, травах, звiрах, знаках небесних, хрестах i символах, килими, золочена шкiра, пахуче дерево, слонова кiстка, рiдкiсний посуд, срiбло й золото. Каносса вражала безлiччю примiщень iнодi найхимернi-шого. призначення. Скажiмо, примiщення для прийняття нових книг. Величезний зал iз високими вiкнами, коштовнi мозаПки на пiдлогах, на стiнах - барвнi зображення постатей чотирьох Квангелiстiв, на стелi - рух небесних сфер, з творцем-вседержителем посерединi. У залi - нiчого, лиш одна пiдставка для книг, зроблена з потемнiлого дерева, така стара, що, може, користався нею ще Вергiлiй або й сам Арiстотель. I ось нову книгу кладено на пiдставку, i графиня Матiльда, запрошуючи всiх гостей, якi на той час були в Каноссi, йшла, гортала пергаментнi хартiП, вичитувала то се, то те, захоплено всьорбувала повiтря: - Ми з абатом (чи там з ким iншим) давно намiрилися мати сю книгу... Тут панував точний розподiл мiсця перебування залежно вiд становища людини, замок був нiби втiлення держави й тодiшнього свiту, чорний люд не допускався за третi мури зовсiм, хiба що для необхiдних послуг та, може, у таКмничi пiдземелля, де були кам'янi мiшки, бездоннi колодязi, жахливi в'язницi, мiсця тортур, знущань, таКмних страт; простим рицарям вiдводилося мiсце мiж потрiйними мурами, де мали нести варту, впливовiших пускано далi, хоч знов же не смiли переступити порога палацу самоП графинi, особистоП резиденцiП найсвятiшого папи, палацу для найвищих гостей. Навiть церкви тут були для вищих i для нижчих, була звичайна, була Кпископська, були палацовi, так нiби й сама вiра в сутi своПй була неоднаковою для простого люду, рицарiв, феодалiв, Кпископiв i владик свiту. Власне, хiба не так вбно велося насправдi? I коли не впадало в око надто виразно через безмежнiсть свiту, то в цьому замку, який пиховито баявляв про своК право втiлювати весь iснуючий порядок i лад, нiщо не могло приховатися i поставало таким, яким було насправдi. Навiть герцог Вельф мав коритися духовi Каносси. Жадiбного червономордого баварця тримано на поштивiй вiддалi вiд графинi Матiльди, всiляко пiдкреслюючи, що союз Пхнiй тримаКться не звичайною i, сказати б, принизливо-негiдною людською близькiстю, а лиш ненавистю до спiльного ворога iмператора. Матiльда хотiла здобути вiд Вельфа вiйськову силу, герцог намiрявся урвати в графинi дещицю вiд ПП багатства, не дбаючи бiльше нi про що. Водночас, попри умовнiсть Пхнього шлюбу, Матiльда гостро пильнувала за моральнiстю Вельфа, через що не допускала його, скажiмо, до ЊвпраксiП без свiдкiв, коли ж спробував був поткнутися до бiблiотеки, де для бесiди зiйшлися графиня з iмператрицею, то був ганебно вигнаний звiдти як такий, що нiчого спiльного не маК i не може мати з мудрiстю, бiблiотека ж, як вiдомо,- це притулок мудростi найвищоП. Щоправда, на стелi бiблiотеки викарбувано було великими лiтерами слова апостола: "Наша мудрiсть - лиш безумство перед лицем бога", i Њвпраксiй вказала на той напис Матiльдi, зауваживши, що вiн не зовсiм вiдповiдаК духовi цього примiщення, де, судячи а усього, зiбрано безцiннi скарби людськоП мудростi. Але графиня анiтрохи не збентежилась. - Ми вибрали цi слова з найсвятiшим папою ГригорiКм,- замiсть пояснення, сказала вона, мовляв, самим папою освячено i багатi книжковi зiбрання, i ПП вiдданiсть боговi, який стоПть над мудрiстю i над усiм сущим. Њвпраксiя вже помiтила, що Матiльда майже нiколи не вдаКться, сказати б, до одноосiбного мовлення: для бiльшоП значимостi своПх слiв вона неодмiнно знаходить собi спiльника. I тодi виходить: "Ми з найсвятiшим папою...", "Ми з герцогом...", "Ми з Кпископом". Видно було, що вона вельми шкодуК, не маючи змоги об'Кднати в такiм висловлюваннi ще й iмператора: "Ми з iмператором...", але тепер могла втiшитися тим, що маК в своКму розпорядженнi iмператрицю, отож щоразу повторюватиме: "Ми з iмператрицею..." Коли б цим лиш обмежилася плата за ПП визволення, то Њвпраксiя мала б усi пiдстави лишатися спокiйною. Та чи ж вдовольниться графиня такою мiзерiКю? Вже невдовзi пiсля початку ПхньоП розмови в затишку величезноП бiблiотеки, серед тишi, що мала запах староП шкiри, Њвпраксiя збагнула, що Матшьда вживаК вислiв "Ми з..." не для пiдкреслення власнбi малостi й незначностi - навпаки, у нiй промовляК жорстока власниця, вона тим самим уперто пiдкреслюК, що володiК на цьому свiтi всiма: папою, Кпископами, королями, герцогами, графами. Не добралася ще до iмператорiв, але ось - маК вже в своКму розпорядженнi iмператрицю. Про власнiсть свою говорила поштиво, ласкаво, i неодмiнно з повторенням: "Пхня святiсть, Пхня святiсть...", "Ваша величнiсть, ваша величнiсть...", затуркувала словами, приголомшувала несамовитим натиском з перших слiв, i ЊвпраксiП стало страшно цiКП жiнки. - Ми з найсвятiшим папою спiвчуваКмо вам, ваша величнiсть... Вам випало таке тяжке життя. У вас не було порадника. Абат Бодо? Вiн не порадник - лиш сповiдник, Його мiсце в сповiдальнi-парлаторiумi. До речi, у Каноссi прекраснi парлаторiуми. Лiпшi, нiж будь-де. У свiй час ми з найсвятiшим папою ГригорiКм подбали про це. Ви, ваша величнiсть, матимете власний парлаторiум, це так прекрасно, ваша величнiсть. Кожному треба помагати знести тягар свого життя. Бесiда з богом - що може бути лiпше? Њвпраксiя спробувала повести мову про те, що все ПП майно лишилося в iмператора, хоч вiн не маК на нього нiякого права. Але в Каноссi вона - без нiчого, а як буде далi? - Я знаю, ваша величнiсть, ви були найбагатшою жiнкою в Њвропi. Багатшою навiть за мене - хай це вас потiшить. - ГадаКте, це може мене потiшити? - Все ж лiпше бути багатою, нiж бiдною. Це дав великi можливостi для доброчинства. - У вежi я перечитувала старi манускрипти. Серед них був один, написаний чоловiком, який сидiв у в'язницi й ждав смертi. Вiн назвав свiй трактат "Про втiшення фiлософiКю". - Мене знають усi фiлософи Њвропи, ваша величнiсть. Ансельм Кентерберiйський прислав менi своП "МедитацiП". Петро Пустельник склав молитву про мене. Ви чули про Петра Пустельника, ваша величнiсть? - На жаль, нi. - Ми з найсвятiшим папою Урбаном знайшли цього чоловiка, ми почули його праведний голос, послали йому благословення, пiдняли його з пониження i забуття. Тепер вiн пiднiмаК всiх вiруючих у святий похiд на захист гробу господнього. - Ще одна вiйна? Ще несправедливiсть? - Ваша величнiсть, ваша величнiсть, святi вiйни приносять на землю найвищу справедливiсть. Нам пощастило що саме в наш час винайдено стремена и пiдкови. Завдяки стременам воПни в залiзних латах змогли засiдлати бойових коней, а пiдкова поможе нашим коням дiйти до святоП землi, до самого Њрусалима. - Яке менi до цього дiло? Чи не вважаКте, що и менi доведеться йти разом з рицарями аж до святоП землi? Чи може запропонувати себе в жертву для успiху цiКП справи? Матiдьда засмiялася. Вона вмiла смiятися, i виходило це в неП приКмно, без очiкуваноП вiд такоП жiнки зловiсностi. - Ваша величнiсть, ради попутного вiтру для походу проти ТроП Агамемнон принiс у жертву власну дочку Iфiгеиiю. - Артемiда не дала цього зробити. Вона замiнила дiвчину ланню, а Iфiгенiю перенесла в Таврiду, де та стала жрицею. Таврiда - у моПй землi. Вважайте, що я не створена для пожертов. . - Але можете бути жрицею, ваша величнiсть. Це прекрасно. Ми з найсвятiшим папою вiримо, що ви станете на захист високоП справедливостi. Ви перебуваКте в притулку де найперше шануКться справедливiсть, право. Я подбала про те, щоб Њвропi став знаний кодекс Юстинiана Цей iмператор прославився не тiльки спорудженням Софiйського храму в Константинополi, але и кодифiкацiКю римського права. Чи не прекрасно, що будiвники великих соборiв водночас дбають i про право, ваша величнiсть ! "А хто пише закони для журавлiв?" - хотiла спитати ввпраксiя, але розмова вже вгрузла в такi глибокi колiП, що видобутися з_ _них було несила, тому доводилося котитися туди, куди котилося. - Мiй дiд Ярослав, прозваний Мудрим, теж спорудив у КиКвi церкву СофiП, яка майже не поступаКться константинопольськiй, i уклав для своКП держави "Руську правду". - I все ж найвшца правда - вiд господа, бо й людина створена, щоб дивитися на небо, ваша величнiсть. - Я люблю дивитися на квiти й трави,- нарештi порушуючи течiю розмови, сказала Њвпраксiя. Цi простi слова налякали графиню. - Ваша величнiсть, ваша величнiсть, ми з герцогом Вельфом такi радi вашому визволенню! Його святiсть папа безмiрно втiшиться цiКю вiстю. Все щасливо збiглося. Ви маКте послання з КиКва, вiд руського царя, вашого брата. - Мiй брат загинув. - Один загинув, так, i ми сумуКмо разом iз вами. Але другий володарюК... - Другий - просто князь... - Але третiй... Матiльду не могла збити нiяка сила. Њвпраксiя вмовкла. - Але третiй... МихаПл шле вам свою любов i своП поради... - Очевидно, я повинна спитати поради у вас, графине. Бо КиПв задалеко звiдси. Як я маю вестися? У мене К воля, але бiльше нiчого. Як вплинути на iмператора, аби вiн вiддав моК майно? Я б хотiла повернутися додому. До КиКва. - Ваша величнiсть, ви питаКте поради, я рада ПП дати вам. Напишiть скаргу на iмператора! - Скаргу? Кому? - Найсвятiшому папi. - А хiба може папа втручатися в такi справи? - Тодi що лiпше: звернiться зi скаргою на iмператора до собору. Незабаром у Констанцi зiбрано буде собор. Ми з найсвятiшим папою послали легата Гебгарда, аби вiн подбав про влаштування собору. Там будуть вельможнi сановники з усiКП Њвропи. Ви можете, ваша величнiсть, особисто оскаржити негiдну поведiнку iмператора в Констанцi. - Џхати в Германiю? Знов повертатися в ту землю? Нiколи! - Тодi складiть скаргу. - Але як? I чи годиться таке робити? - У вас К порадник. Абат Бодо. Ми з найсвятiшим папою знаКмо цього божого слугу, вiримо йому. - Ви ж самi казали, графине, що вiн лише сповiдник - не порадник. - Коли слугi божi виявляють найвищу вiдданiсть до земних владик, це треба цiнувати, ваша величнiсть. Я хотiла, аби ви почули достойного Донiцо, який ось уже багато рокiв складаК поему про труди цього свiту. Вона покалатала в срiбний дзвоник, i в бiблiотецi, мовби ховався до часу серед товстезних шкiряних книг, виник дивний монах. Маленький чоловiк а величезним обличчям, босий, у пiдперезаному брудним мотузком брунатному габiтi, посувався до них нечутно, мов привид, нiс поперед себе велику пергаментну книгу, заздалегiдь розгорнену, так нiби монах уже здалеку зготовлявся до читбйня. Справляв таке враження, нiби все, що Псть, лишаКться йому в ротi. Тому обличчя розросталося до розмiрiв небачених а тiло було майже дитячим. Матiльда, як помiтила Њвпраксiя, любила оточувати себе такими недомiрками, як i сама. Дивно, що могла одружитися з величезним грубим баварцем, але, видно, саме через те не пiдпускала його близько до себе. - МаКте щось для прочитання, отче? - спитала Матiльда монаха. Той мовчки зворухнув головою, бо коли б кивнув, то могла йому вiдiрватися вiд мiзерного тулуба. Сковтнув слину, жирно вiдкашлявся. -. Читайте,- милостиво звелiла Њвпраксiя. Донiцо став читати. Жирно булькотiв його голос, латина в його поемi мовби вмирала, так i не народившись, це був яскраво виражений убивця мови, поезiП, думки, вiн нахабно грабував усе, що iснувало до нього, беручи звiдти найгiрше, висмикуючи як попало, впихаючи в свое писання, найбiльше черпав вiн з бiблiП, аби догодити своПй володарцi, тому марно було б шукати в його поемi хоча б звичайних називань того, про що йдеться. Булькаючи жирно, вiн прочитав таке: "Нова Дебора побачила, що настав час низвергнути Сисару i, подiбно до ЯПлi, вона ввiгнала вiстря в його скроню". Њвпраксiя нiчого не збагнула, але Матiльда, вчасно вичувши це, прийшла на помiч. - Отець Донiцо в щедротах своПх називаК мене iменем iудейськоП войовницi Дебори, в Сисарi ж ваша величнiсть легко може впiзнати негiдного германського iмператора. Ми з найсвятiшим папою i герцогом Вельфом утримувалися вiд того, щоб завдати нищiвного удару iмператоровi, поки не визволили вас, бо нiхто не знаК, на що здатен той негiдний чоловiк у своКму падiннi. Але тепер настав час, як слушно пише в своПй високонатхненнiй поемi отець Донiцо. У вашiй поемi, отче, маК бути вiдведено належне мiсце також i для iмператрицi. Њвпраксiя злякалася. - Навiщо, графине? Чи ж годиться вiдвертати увагу отця Донiцо вiд предмета його оспiвування? Вiн пише про ваше життя i повинен писати лише про вас. - Ваша величнiсть, ваша величнiсть, хiба я можу? Коли для вас це видаКться обтяжливим, отець Донiцо порадиться з абатом Бодо. Звертайтеся до абата Бодо, отче Донiцо, вiн скаже вам усе, що слiд. Монах знову вдав, що кланяКться, i понiс свою величезну мордяку мiж шкiряних фолiантiв, нечутно ступаючи босими ногами по мозаПчнiй пiдлозi. Мабуть, нездарнiсть завжди отак нечутно прослизаК в життя. ЊвпраксiП так кортiло спитати, чому Донiцо босий, але стрималася, вчасно згадавши, що вона ж усе-таки iмператриця. Хоч навряд, чи це тут щось важило, коли навiть для поеми нездарного Донiцо вона сама не могла нiчого дати, а мав промовляти вiд ПП iменi абат Бодо. Один розповiсть, другий напише. Про всi знущання, яких вона зазнала вiд Генрiха, мордатий монах вiдбудеться брудним натяком: "Хай про це змовчить мiй вiрш, аби не занадто зiпсуватися". Тепер не згадувала бiльше свого: "Станеш iмператрицею - ощасливиш свiт". Перш нiж братися за цiлив свiт, спробуй ощасливити бодай себе. Втекла з вежi, а неволi, а вскочила в нову неволю, Каносса теж нагадувала вежу, тiльки просторiшу й вишуканiшу, а що з того? Залiзна впорядкованiсть каносського життя мертвим стиском здавлювала душу, тверда розмежованiсть людей не давала змоги зустрiтися з тим, з ким хотiла, ось i вжкшхо так, що Њвираксiя не могла зустрiтися а воКводою Кирпою, вате вимушена була щодня слухати вистукування ЗаубушевоП дерев'янки, бо барона приставлено до неП у сподiваннi, що вiн слугуватиме iмператрицi таи_ _само, як робив це для iмператора. Чи вона визволялася з вежi, щоб зрiвнятися з нiкчемнiстю й пiдлiстю цього чоловiка? Њвпраксiя не пiдпускала барона до себе, усi розпорядження передавала через Вiльтруд, але та незабаром, мовби перейнявши спосiб мовлення самоП Матiльди, незмiнно говорила: - Ми з бароном... Готувалися до весiлля. Мало не сам папа Урбан, прибувши до Каносси, мав з'Кднати руки рицарськоП доньки i Заубуша, барон намагався, щосили довести ЊвпраксiП, як вiн змiнився, яке оновлення найшло_ _на нього_,_ починаючи з тоП ночi, коли визволив вiн iмператрицю з неволi, а вона згадувала червоний морок соборноП крипти, рiзуче свiтло вiд, нагого Журининого тiла, брудну смаглявiсть цього проклятого розпусника... Проклятий, навiки проклятий! Абат Бодо обережно нагадав про скаргу. Чи iмператриця сама укладе, чи?.. - Не знаю i не хочу!-майже простогнала Њвпраксiя. - Не турбуйтеся, дочко моя, вам допоможуть. Коли дозволите,_ _я покажу вам написане. ЏП недосвiдченiсть не знала меж. - А можна, щоб менi й не показувати? - спитала. - Нi, нi, дочко моя. Цього не можна. Скарга не дiйсна без вашоП печатi. - Я дам свою печать. Але абат не вiдступався: - Однаково ви повиннi ствердити все власноручно. Вiн принiс скаргу вже наступного дня. Там, власне, й не було нiчого страшного. Звичайне звертання жiнки, ображеноП i пограбованоП. Вимога, щоб iмператор повepнув усе, що Пй належить. Вона пiдписала i дала поставити свою_ _печать. - Можуть виникнути деякi ускладнення,-свазав абат,- не всi, хто буде на соборi, знають iсторiю вашогожиття. Вимагатимуть пояснень. Хтось повинен дати цi пояснення. Найлiпше це зробити вам. - Нiколи ! - Тодi хтось, хто добре знаК. - Але хто? - Кому ви довiряКте, дочко моя. - Кому ж, кому? - вона справдi не знала, кому вiрити на цiм_ _свiтi._ _ - Ви забули про найдовiренiшого i наивiрнiшого вам,-обраявево нагадав Бодо. - Про_ _вас_?_ А хiба ви могли б, отче? - Як син церкви, я повинен поПхати на собор. МоК мiсце там - Я не знала. Тодi прошу вас. Коли виникне потреба. - Так._ _Тiльки тодi, як виникне потреба. Несподiвано ЊвпраксiП сяйнула думка. - Отче, а коли б з вами поПхали туди й киПвськi посли? Њпископ Федiр, воКвода Кирпа. Њпископ - особа духовна, воКводу ви знаКте давно, вiн, коли треба, вiн мiг би посвiдчити... Абат вислухав Њвпраксiю без захвату. - Не знаю, чи захочуть Пх слухати на соборi. - Говоритимете ви. А вони просто мовчазнi свiдки, Менi легше буде, коли там i руськi люди... Зрозумiйте мене, отче. - Я подумаю, дочко моя. - Менi це хотiлося б почути вiдмову. Вважайте, що це моя вимога. - Нiхто не може вимагати у святоП церкви. Њвпраксiя вiдвернулася. Абат зрозумiв, що в цьому вона не вiдступить. Сидiння в вежi навчило ПП твердостi. Хоч не в усьому й не завжди, але навчило. Довелося абатовi брати з собою в Констанцу також i руських послiв. А Њвпраксiя знов змушена була поринути в кiлькамiсячну нудьгу i самотнiсть, хоч усi довкола щосили намагалися виказувати Пй увагу, навiть захват, та все те несправжнК, вдаване, за всiм стояло вичiкування плати вiд неП, але цiну не називано, i це пригнiчувало найбiльше. Чого вiд неП хочуть? Навiщо тримають у цьому почесному ув'язненнi? Чому не вiдгукуКться Матiльда на ПП прохання поПхати куди-небудь - чи то до тiтки, колишньоП угорськоП королеви, а чи додому в КиПв? Принаймнi могли б вiдпустити ПП на якийсь час до короля IталiП Конрада, знаного Пй бiльше пiд iм'ям Куррадо, але вже тут ЊвпраксiП недвозначно заявлено графинею, що Конрад одружуКться з нормандською принцесою КонстанцiКю, ведуться переговори про шлюб, отож не годилося б... Виходило, що ПП визволили з вежi, куди була кинута через бруднi пiдозри Генрiховi щодо Куррадо, а тепер самi тi пiдозри подiляють?.. Жорстокий свiт i немаК з нього виходу. Могла б радiти за свою Вiльтруд, яка, здаКться, знайшла своК щастя, але тут був Заубуш. Барон не дiждався прибуття папи до Каносси, вибрано час, коли в замку був Ведьф iз своПми баварцями, бароновi урочисто даровано маКтнiсть десь у БаварiП, не знати, щоправда, яку,- може, якiсь голi скелi, та однаково вiднинi вже не був Заубуш - свиня сьома, а справжнiй маКтний феодал, нарештi мiг мати жону, завести родину, покiнчити зi своПм ганебним сервiлiсПйчним грибом життя, з прислужника перетворитися на людину повнорартiсну, незалежну, а отже - порядну. Њпископ поКднав Заубуша з Вiльтруд, вони цiлували хрест i дали необхiднi запевнення шлюбноП вiрностi, пiсля чого почалося весiлля, справжнК баронське весiлля, на яке за звичаКм вiдводилося два тижнi, яке мали прикрашати пишнi учти, лови на звiра або принаймнi на птаство, рицарськi турнiри. Лови влаштовувано на перепiлок, якi саме летiли з пiвнiчних краПв i, стомленi, облiплювали всi мури Каносси, вкривали всi довколишнi пагорби, падали на землю сiрими безсилими грудочками, а там з реготом накривали Пх густими сiтями п'янi рицарi, i сам Заубуш виказував у цьому дiлi особливий сприт. Вiльтруд ходила всi днi розпишнiла, поблiдла, з синцями пiд своПми пречистими очима, якось нiби забула про свою запобiгливiсть перед iмператрицею, бо ж була тепер не донька загиблого бiдного рицаря, а баронська жона. Зате Заубуш за всiма забавами i дурощами не забував про Адельгейду, всiляко пiдкреслював ПП високий стан, а десь на десятий чи одинадцятий день весiльних забав, влучивши мить, коли iмператриця була поряд з графинею Матiльдою, упав перед ЊвпраксiКю на колiно, ввiв на неП благальний погляд. - Простiть, ваша величнiсть. Був вродливий, попри своК калiцтво, в його вкляканнi не вiдчувалося приниження, цьому дивному чоловiковi якось усе нiби личило: i високi зльоти, i неймовiрнi злочини, i каяття. - За що вам прощати, бароне? - За все, ваща величнiсть. Ця чиста душа поКднала своК життя з моПм, коло неП я теж очищаюся, повiрте, ваша величнiсть. - Скiльки чистих душ ви забруднили,чи то спитала, чи ствердила Њвпраксiя, уникаючи дивитися на Заубуша, хоч вiн однаково пхався Пй перед очi, якийсь вмолодiлий i майже такий нахабний, як при iмператоровi. - Я виконував велiння iмператора, ваша величнiсть. - Тiльки велiння? - Тiльки i завжди, ваша величнiсть. - А в соборi? Журина, ПП смерть. - Велiння iмператора. Ви не знаКте меж падiння цього чоловiка, ваша величнiсть. Все коло нього неминуче забруднюКться, псуКться. Тiльки ви вбереглися вiд зiпсуття, зберегли свою чистiсть. Ви - свята. Вiн упав на пiдлогу й поцiлував ПП черевики. Вiльтруд вирвалася з оточення двiрських дам, стала цiлувати край одягу ЊвпраксiП. Усе вмовкло, усi погляди звернутi на iмператрицю, всi ждали вiд неП або ж прощення цьому порубаному життям i вже, власне, тим нещасному чоловiковi, або ПП гнiвливоП вiдмови, рiвнозначноП жорстокостi. Витончене знущання. Замкнути тебе в почесному ув'язненнi, яке вiд своКП почесностi ув'язненням бути не перестаК, обкласти, оточити з усiх бокiв, позбавити змоги бодай ступнути вiльно, без нагляду, самочинно, а тодi пiдсилати таку мерзенну душу, як цей барон, за прощенням. Так, нiби вiд ПП прощення або гнiву щось залежить. Карають i милують лиш тi, хто мае силу, владу, можливостi. Навiть прокляття мають вагу лиш тодi, коли ти маКш якусь вагу i твоПх проклять можуть лякатися. А що може вона? Безсилий гнiв викликаК тiльки спiвчуття, а то й смiх. Милосердя? А що це таке, коли за ний нiчого не стоПть? Заубуша прийняли милостиво володарi Каносси, йому щедро видiлено баронство десь у ГерманiП, йому влаштовують бучне весiлля, розважаються, а тодi згадують, що К тут вона, iмператриця. Титул пустий, а тепер, виходить, ще й ганебно-обтяжливий. Графиня Матiльда наблизилася до ЊвпраксiП так, нiби хотiла сказати Пй щось потаКмне, але сичливi ПП слова почули всi: - Ваша величнiсть, ваша величнiсть, ми з найсвятiшим папою завжди виявляКмо милосердя, завжди... З неП видавлювали те слово, якого вона нiколи б не кинула Заубушевi, не вiдстануть, не вiдчепляться, сьорбатиме повiтря маленька графиня з сатанинськими пасмугами смаги на личку, сичатиме, свистiтиме: "Ми з найсвятiшим папою..." - Я прощаю вам, бароне, коли ви завинили не своКю волею,- холодно промовила iмператриця. Прощений, прощений! Слово вимовлено._ _Та чи поможе тут слово? Заубуш зiрвався з пiдлоги. Змолодiлий, вродливий, мало ие благородний у своКму покалiченнi. Вiльтруд горнулася до нього з радiсною одвертiстю. Вклоняючись, задкувала вiд ЊвпраксiП. Невже щасливi? Але як може глибоко нещасна жiнка робити когось щасливим? Чи_ _таким людям для щастя потрiбна лиш крихта, лиш слово, якась мiзерiя? Чимось шлюб Заубуша i Вiльтруд нагадав Пй одруження а iмператором. Та сама неоднаковiсть,_ _та сама прiрва рокiв, яку загатити нiчим не дано, та сама випадковiсть зустрiчi. Увечерi, зустрiвшись з графинею, хотiла сказати про це, але повела мову про свого нехiть далi вважатися жоною Генрiха, виконувати пустi обов'язки iмператрицi без iмперiП, взагалi носити цей обтяжливий i осоружний Пй титул. Матiльда кинулась вмовляти Њвпраксiю, нагадала Пй, що повинна вiдiбрати в Генрiха все, що Пй належать, почекати наслiдкiв своКП скарги на соборi в Констанцi, бо наслiдки повиннi бути, наслiдки прекраснi, щонайпрекраснiшi. Але Њвпраксiя не вiдступалася вiд свого намiру, i графпня захотiла бути доброю: - Ми з вами проситимемо найсвятiшого папу. Bin своКю милiстю i владою може скасувати шлюб. Але ваша скарга на соборi... Потрiбен час. I терпiння, ваша величнiсть, терпiння... Њвпраксiя гiрко зiтхнула. - Ваша свiтлiсть, графиня, мабуть, пам'ятаК, що афiняни колись вирiшили, аби мули, якi перевозили тягарi на спорудженнi храму, були випущенi на волю i могли ластися де захочуть. Людина iнодi може позаздрити цим мулам. Я б хотiла звiльнитися вiд свого титулу без будь-яких умов, без очiкувань наслiдкiв тоП скарги соборовi. Повiрте, ваша свiтлiсть, що менi хочеться повернутися в рiдну землю. Я знаю, що германський iмператор колись був кинув вас з вашою високорiдною матiр'ю в темницю. Згадайте, чи не рвалася тодi ваша душа i з темницi, i з тоП чужоП землi? Згадайте - i ви зрозумiКте все. - Ваша величнiсть, ваша величнiсть,прошепотiла Матiльда,- хiба ж я не розумiю вас? Але ж скарга, i собор, i найсвятiший папа... Не було ради - доводилося ждати. З собору повернулися, перш нiж папа прибув до Каносси. Абат Бодо був у захопленнi, яке йому навiть не личило. Њпископ Федiр, який зовсiм не знав латини i хiба що мiг там перекинутися з двома-трьома прелатами, що тямили по-грецьки, жував бороду, бурмотiв, що на соборi було "вельми i вельми...", воКвода Кирпа зневажливо махнув Кдиною своКю рукою. - Нi пес, нi видра, iмператрице. Обмовив тебе на соборi абат Бодо. Сказав це при сповiднику i при Кпископi Федорi, отож при свiдках, Њвпраксiя стривожилася. - Отче,- ввернулася до Бодо,- ви не сказали сутi. Про мою скаргу. Про наслiдки. - Блаженнi,- завiв свою пiсню абат, але Њвпраксiя зупинила його рiшуче й недвозначно: - ВоКвода сказав, нiби ви мовили на соборi слова негiднi. Чи то правда? - Дочко_ _моя, звiдки цей чоловiк знаК, що я мовив? Адже йому недоступне розумiння... - ВважаКш мене iгнорантом у латинi,втрутився Кирпа,- та забув про шiсть лiт, проведених мною в Кведлiнбурзi. Що мовив ти на соборi про iмператрицю? Може, повториш? - Дочко моя, там вимагали пояснень,трохи змiшався абат,- там конче вимагалися пояснення, i менi довелося Пх дати, як ми й домовлялися з тобою. - Якi ж пояснення? - Вiн обмовив тебе, ЊвпраксiК,виступив наперед воКвода,- поганьбив тебе тяжко. Нiби всi роки з iмператором провела в блудi. Уста моП не вимовлять того. Бо знаю, що завжди була чиста i такою зосталася: хрест на цьому покласти можу. Упав на колiна, поклав на себе хрест, дивний хрест - лiворукий. Абат Бодо не збентежився навiть цим. - Дочко моя,- сказав спокiйно,- хiба ви не скаржилися про дiм розпусти, в який вас затягнув iмператор? - Iмператор же. Йшлося тодi не про мене, а про iмператора, про мою Журину. I вдруге, коли iмператор наслав на мене нагих. Знову не про мене. ЗнаКте все, абате. Як же могли мено - в той бруд? I перед собором? Це - пояснення? - Коли тiльки очi бачили, то вже,пробурмотiв абат, але Њвпраксiя гнiвно показала йому на дверi. - Я скаржитимуся на вас найсвятiшому папi. Тепер пiдлягаК оскарженню i моя скарга до собору, i вашi негiднi дiП, абате. Ви розголосили таКмницю сповiдi, та ще й неправдиво. Це грiх подвiйний. - Ваша величнiсть, у вас замало свiдкiв для такого тяжкого... - Важить не число свiдкiв. Iдiть. Сама пiдвела Кирпу з колiн. Њпископ Федiр злякано дивився на все. - Чи гоже, дочко моя, так чинити? - поспитав. - Нiхто не захистить моКП честi, коли не захищу ПП сама,- твердо вiдповiла Њвпраксiя.- Сподiватимуся, Кпископе, на вашу правдивiсть, коли повернетеся додому. Вiдправила i Кпископа. Зоставила в себе воКводу. Тепер могла нехтувати узвичаКннями Каносси, бо вже нiчого не сподiвалася вiд ПП володарiв. Купували все. Купили Заубуша, заплативши йому бiльше, нiж давав чи обiцяв iмператор, купили абата Бодо, який прикипiло тримався коло неП упродовж стiлькох рокiв, видно, вичiкуючи, хто запропонуК бiльшу цiну. Купили навiть ПП цiною так ЗваноП волi, щоб потiм зганьбити i ПП ганьбою донищити iмператора перед очима всiКП Њвропи. Що Пм до ПП чистостi, ПП душi, болю i страждань ПП? Що Пм до правди, до iстини? Вони пристосували iстину до своПх потреб, до своКП зажерливостi, невситимостi - ось i все. Вельфовi - уся Германiя. Матiльдi - уся Iталiя, папа, а через нього - цiлий свiт. На завадi - недогромлений ще iмператор. Звалити його остаточно поганьбленням. А починати це - поганьбленням iмператрицi, потоптанням ПП жiночоП честi. Ось i скарга, ось i собор, ось i пророче передбачення абата Бодо про неминучiсть пояснень на соборi. Пояснення. Яке невинне слово i яким може стати злочинним... - Ти так менi й досi нiчого не пояснила про Журину,- мовби вгадавши ПП сплутанi думки, сказав Кирпа. - Вона вмерла. - Ну так. Знаю про це. Але ось почув про щось там у iмператора. Про ганьбу. Про Журину. Не розберу. - Я розповiм тобi все, Кирпо. Будеш моПм свiдком. Хоч один правдивий свiдок. Бо абат, якому на сповiдi вiдкривалася в усьому, потоптав правду. Вона стала згадувати все те, до чого б нiколи не хотiла бiльше повертатися пам'яттю. Кирпа стояв поблiдлий, мовби напiвмертвий, зникла його веселiсть, не було зухвало-молодецькоП косоплечостi, усе зникло, усе в минулому, а що попереду? - Не казав тобi, ЊвпраксiК, ким була менi Журина, та й вона, видно, не вiдкрилася, бо то наше. Тепер не знаю, що менi й робити. Поки не знав про Заубуша, то й нiчого, а взнав... - Я простила Заубушевi все. Вiн одружився з Вiльтруд, яка була зi мною в найтяжчому... Треба бути милосердними... - Хiба кажу - не треба? I я простив його, ще й не знаючи нiчого. Бо обидва ми з ним обрубанi. Не знаю, хто там його покалiчив, а мене половчанин рубнув раз по руцi, а тодi ще й по ребрах, аж прорубав там вiконечко, що й душу видно. А може, вона вже й витрусилася крiзь те вiконце, хiба ж зрозумiКш? I ти простила бароновi, i я простив, а тут вийде так, пiби душа моя витруситься в ту дiрку i опинюся перед Заубушем без душi й без милосердя, то як тодi? Хто порадить i хто порятув нас двох, калiк i недорiк? Може, знаКш, ЊвпраксiК? Що вона могла знати? - У дитинствi Журнна вселила в мене вiру про добрих чеберяйтакiв,сказала вона Кирпi.- Живуть у нашiй землi, нiхто Пх не бачить, а присутнi повсюди. Доброта ж вiд них так i розпромiнюКться. - Чеберяйчики? - всмiхнувся воКвода.- Це тi, з великими бородами? - Вони безбородi. Молодi вiчно. - Де ж таке бачено - вiчно молодi? Вiчно молодими бувають тiльки дурнi. Ось навiть ти змiнилася. Бо вите не та маленька дiвчинка, яку вiз колись iз КиКва до СаксонiП. Щодо того, що вiд чеберяйчикiв доброта розпромiнюКться, то прожив бiльше за тебе, а не бачив, П не тiльки тут, а й удома. Гризуться - так. Рiжуться, душать за горло бiдного чоловiка, хоч з нього вже все видушено. Князi Пдять на золотi, бояри - з срiбного начиння, монахи з олов'яних мис, воПни з мiдних котеликiв, а простий люд - з дерев'яних ложок. Ось так i ведеться. А доброта? Як сказано? Роззявленiй пащi, карканню ворона, хрюканню веира, летючiй стрiлi, скрученiй у кiльце гадюцi, грi ведмедя - не вiр нiколи! Або ще кажуть: день хвали увечерi, меч - випробувавши, лiд, коли переПдеш по ньому, пиво - випивши. Скрiзь тяжко, а все ж удома лiпше. ПоПдемо до КиПва, Њвпраксiе! Ось так недбало, майже по-давньому весехо розправився воКвода з ПП чеберяйчиками, зате розбудив ПП приспану душу нагадуванням про те. що нiколи не забуваКться людиною,_ _хоч би де вона була i ким стала - нагадуванням про КиПв, про рiдну землю i небо вад нею рiдне. Мовби заново зродилася в нiй та подорож, що вiдбула колись _з_ КиКва до чужоП СаксонiП. Бачила забуте, затаКне, заховане, навiть те, що тодi, здавалося, лишилося непомiченим, постало тепер перед нею у всiй виразностi, чiткостi й красi. Земле рiдна! Лежиш ти без меж, незмiрима й незглибима, як цiлий свiт, багата, прекрасна, добра i Кдина. Поля i сонце, лiси й рiки, люди й городи, звiр i бджола, ум i чеснiсть, щастя й спокiй - може, усе те К ще десь, може, його бiльше або менше, може, пишнiше, та нiде те може водо бути таке, як удома, бо там - неповторно-рiдне, бо тiльки те дас снагу серцевi, розкiш оковi, неспокiй розумовi. Голоси лунають звiдти незабутнi, навiтв коли належать тим, хто пiшов з життя, барви панують там лагiднi й несамовитi водночас, сили_ _там стiльки, що вдихаКш ПП навiть на чужинi, уже гинучи без надiП, у безвиходi, i можеш стрепенутися й довершити_ _те, чого вже не сподiвалися вiд тебе нi найтяжчi вороги, нi навiть найбiльшi друзi. ЛIТОПИС ПАПСЬКИЙ З Ордерiка-Вiталiя: "У той же час страшна посуха спалила траву на лугах. Вона винищила жнив'яне i овочi i тим створила жахливий голод. Iмператор Генрiх оголосив вiйну римськiй церквi i з божим попущенням упав пiд ударами численних неприятелiв, якi справедливо повстали проти нього. Папа Урбан скликав собор у ПлаценщП, i на ньому займався утвердженням миру та iншими питаннями, корисними для_ _церкви. У рiк од втiлення господнього 10&5, у середу, у 25 день квiтня мiсяця, багато хто бачив такий сильний рух мiж зорями, що ве будь вони свiтлими, сприйняти можна було Пх за град. Дехто вважав, що всi тi зорi падали на сповнення слiв святого письма, де сказано: "I зорi впадуть з неба". Гiзельберт, Кпископ з Лiзiо, старий знавець медицини, досвiдчений у багатьох науках, мав звичай здавна спостерiгати ночами течiю зiрок i, будучи вельми вмiлим в укладаннi гороскопiв, вiн умiв визначати Пхнi констеляцiП. З великим неспокоКм спостерiгав вiн i згадане небесне чудо i покликав до себе сторожа, який залишався там, коли вже всi давно спали: - ГотьК-_ _сказав вiн йому,- чи ти бачиш отi чудеснi знаки? _- _Бачу, але не розумiю Пхнього значення. _- _Я гадаю, вони пророкують переселения_ _народiв _з _одноП держави в iншу. Багато хто вирушить, щоб_ _нiколи не вернутися, аж поки зорi зяов увiйдуть у те коло, з якого вони падають нинi, як то менi бачиться виразно. Iншi залишаться на мiсцi, святiм i високiм, як тi зорi, що в далi горять на твердi небеснiй. ...Фiлiп, король французiв, викрав Бертранду, анжуиську графиню, i, покинувши свою благородну жену, постидно одружився з порушницею шлюбного союзу. Попри докори прелатiв ФранцiП за свавiльне полишення свовП жони i за полишення Бертрандою мужа, вiн вiдмовився принести покаяння в содiяннi такого ненависного злочину i, пригноблений лiтами й хворощами, скорботно кiнчив життя, занурений у перелюбство. У час правлiння Фiлiпа прибув до ФранцiП папа Урбан. Тодi Нормандiя i Францiя були обтяженi великою смертнiстю, яка спустошила безлiч домiв, а жорстокий голод довiв бiдування до крайнiх меж. Того самого року, у мiсяцi листопадi, той самий папа скликав усiх Кпископiв ФранцiП та IспанiП i вiдкрив великий собор у Клермонтi, городi Оверна, який називався в давнину Арверном. На соборi було видано багато постановлень з метою полiпшення звичаПв. Присутнiх було 13 архiКпископiв i 225 Кпископiв з силою абатiв та iнших осiб, яким вручено дбання про святi церкви..." З хронiки Альберта Аахенського: "У рiк од втiлення господнього 1095, четвертого iндикта, у сорок третiй рiк королiвства i тринадцятий iмперiП Генрiха IV як короля, Генрiха III як iмператора римлян i Августа, при папi Урбанi II, давнiше званому Одо (Odarus), у восьмий день березня Вальтер (по-французьки ГотьК), званий Голяком, славетний лицар у супроводi великоП лiчби пiших франкiв з ГаллiП, маючи з собою всього вiсiм лицарiв, вступив, пiддавшись переконанням Петра Пустельника, в Угорщину i спрямував путь свою до Њрусалима. Государ Каломан, найхристияннiший король угрiв, довiдавшись про його мужнi намiри i Пхню мету, зустрiв його прихильно i дав йому дозвiл пройти через своП землi". У папських лiтописах - лиш невиразнi згадки про перемоги над iмператором, але всi перемоги - чужими руками. Також i руками ЊвпраксiП, яку вимусять виступити на соборi в П'яченцi, званiй хронiстами ПлаценцiКю. Так, святiше. Противник надто могутнiй, проти нього потрiбнi засоби незвичнi, несподiванi, вiдомо ж бо: проти новоП зброП нiколи немаК надiйного захисту. Короля французького чи там когось iпшого можна звалити за таку саму розпусту, що й iмператора, власними силами. Надто, що iмператора повержено остаточно з допомогою його власноП жони, пiсля чого захiдний свiт мав неминуче визнати Кдиним своПм володарем i проводирем не тiльки духовним, а й свiтським - папу. Духовне зливалося зi свiтським. Щоб утвердити це вперше здобуте папством, таке пожадане вiд вiкiв злиття, потрiбне_ _було_ _ще одне, але неодмiнно високе i несподiване зусилля. Десятки пап зготовлялися до цього, останнiм, хто найбiльше зробив, був Григорiй-Гiльдебранд, Урбановi досить було простягнути руку i кинути заклик. Священна вiйна, хрестовий похiд проти невiрних, об'Кднуються всi, знищуються межi держав i володiнь, усi свiтськi володарi вiднинi матимуть силу тiльки тодi, коли вiзьмуть з рук папи хрест i понесуть його на чолi своПх рицарiв i простого люду до святоП землi, до Њрусалима, а над усiма ними стоятиме папа. Стоятиме, повелiватиме, слатиме на битву з невiрними новi й новi натовпи. Понад сто рокiв триватиме в Захiднiй Њвропi цей дикий шал. Вирушатимуть свiт за очi мститися за своП грiхи. Намагатимуться занести бруд свого життя за море, у чужi землi. Не перша спроба в дiях людства i тан сапо марна, як усi попереднi й наступнi. Самi королi й рицарi, ясна рiч, не наважилися б на таке божевiлля, хай навiть освячене самим папою. Простого люду несила погнати в далеку чужину нi силою, нi святощами. Та була ще бiднiсть, було зубожiння, був вiчний голод, згадками про який ряснiють хронiки, - i це дiяло найповнiше. Людина втiкаК вiд нещасть, сподiваючись на порятунок. Що довша путь, то тривалiше заслiплення. Обiдраний до краю селянин не стане сподiватися на те, що здобуде щастя в сусiдньому селi, знаючи, яка там бiднiсть, зате охоче приКднаКться до натовпу войовникiв за вiру, бо йти треба далеко, у невiдомi землi, де обiцяно I здобич, i багатство, i щастя, i вiчну славу. Нi Матiльда Тосканська, нi й муж герцог Вельф, нi, скажiмо, багатий рiд Монтефiлекторi, що мали землi вiд Матiльди, не вирушали за море в хрестовий похiд за вiру. Мали йти туди всi отi знедоленi, упослiдженi носiП простих селянських прiзвищ Рiльярдi, Бенчiвеннi, Франкуччi, Убiцiннi, мали туди йти Мадалотто, Деотайоттi й Райнерi, бо в них вiдiбрано було i землю, й доми за те, що не мали змоги доставити через неврожай оливковоП олiП на лампаду церкви святого Мартина. Вимушений був iти в хрестовий похiд селянин Уголiно Анджiорiнi, який пiд заклад своКП земельноП дiлянки взяв позику в 12 солiдiв в Уго, пресвiтера монастиря святого Зенона в ПiстойП, обiцяючи виплатити позику пiсля повернення з походу зi здобиччю, на випадок же смертi пресвiтеровi дiставалася земля, а дружина й син Уголiно ставали його рабами. Л