а та, тiшачись з переляку молодоП жiнки, захоплено сьорбнула повiтря й милостиво виголосила: - Але ми з найсвятiшим папою нiколи, нiколи... Що "нiколи", так i лишилося таКмницею, бо ще не було запевнень з боку iмператрицi, отож не годилося занадто багато обiцяти, Матiльда урвала мову саме там i тодi, де й коли належало, i Њвпраксiя, пiдкоряючись злiй грi цих жорстоких людей, не маючи iншого виходу, тихо сказала: - Я вдячна вам, ваша святiсть, за пораду i хотiла б скористатися з неП, коли на те буде ваша висока згода i ласка. Папа мовчки поблагословив Њвпраксiю, дав Пй для поцiлунку свою зледащену руку, Матiльда, запобiгливо зазираючи iмператрицi в обличчя, провела ПП туди, де ждали двiрськi дами, так довго очiкувана розмова нарештi вiдбулася, не принесла нi надiй, нi полегкостi - саму лиш пустоту й щемiння в душi. Та все ж Њвпраксiя зiтхнула вiльнiше. Вiльна бодай думкою. Не тяжiтиме бiльше над нею непевнiсть i невiдомiсть. Ще одне зусилля, ще одне приниження в цiй землi суцiльних принижень,- i кiнець. Вiльна, вiльна! Вiд Пхнiх милостей, вiд Пхнiх розкошiв, вiд ПхньоП зажерливостi й мстивостi, вiд багатолiтньоП наруги. Заради цього готова на все. Хочуть почути вiд неП? Почують - аж у вухах дзвенiтиме! Накладуть на неП Кпiтимiю? Хiба можна злякати людину щонайтяжчими карами перед лицем свободи? Хай вигадують для неП, хоч i безневинноП, кару - вона знесе залюбки, бо хоче бути вiльною. Примусять спати у водi, у кропивi, на розсипанiй шкаралупi вiд горiхiв, звелять розпростерти руки хрестом, виспiвувати псалми, бити долонями по пiдлозi, бичуватися дисциплiною - стерпить усе. Скажуть поститися сiм тижнiв або й сiм рокiв - пристане й на це, хоч могла б найняти заступника в КпiтимiП - юстуса, платячи по три солiди за тиждень. Навiть засуджена до семилiтнього каяття могла б очиститися за три днi, посадовивши на хлiб та воду спершу 12 чоловiк на три днi, а тодi сiм разiв по сто двадцять чоловiк теж на три днi, щоб отримати рiвно стiльки днiв посту, скiльки мiститься Пх у семи роках. Але що днi й роки, порiвнюючи з визволенням! Поволi пустота в душi змiнилася на радiсне очiкування, Њвпраксiя нетерпляче ждала настання того дня, коли брами Каносси вiдчиняться i вона вирушить в свою останню подорож по цiй землi, ще iмператриця, але вже не рабиня! Вирватися з Каносси - здолати неволю! Доволi вона конала в цих мурах, пильнована сторожовими псами Матiльди. Може, й папа - теж вiрний пес графинi ТосканськоП, хоч i грiх таке мовити. Але ж недарма в самiй назвi замку е щось собаче. Люди тут не живуть - гризуться, мов скаженi собаки, ненависть скупчуКться в цих кам'яних палацах i церквах, нагнiчуКться за потрiйними мурами та бездонними ровами, а тодi розприскуКться по всьому свiту гнилими бризками, розповзаКться моровою пошестю, розлiтаКться вiтрами пiдступiв. I вона попала в руки цим людям. Визволена! З неволi iмператорськоП в неволю папську. Два мечi божi - свiтський i духовний. Вже понад сто рокiв змагаються мiж собою папи й германськi iмператори за цi "мечi", Оттон I перейшов через гори (бо ж королi завжди йдуть туди, де менший опiр i де бiльша здобич), проголосив, що Iталiя з ГерманiКю повиннi назавжди поКднатися, вiнчався залiзною короною Лангобардiв у Римi; була приКднана Бургундiя, мав би злитися в цiй державi весь захiд, творячи Abendland розчулених од пива й од легких перемог над безборонними iталiйцями та слов'янами маркграфiв. Оттону III межi Середземноморського земного кругу видалися тiсними й обмеженими. Вiн перенiс столицю в Рим i проголосив про своП домагання створити свiтову християнську державу, очолювану iмператором, "рабом апостолiв", "рабом Iсуса Христа й римським iмператором Августом". Це сполошило пап, i пiсля смертi Оттона мiж римськими первосвящениками й iмператорами вже не було миру. Папа Григорiй почав вiйну, яка розколола весь захiдний свiт, Урбан хотiв довести вiйну до кiнця, знищити iмператора, виконати заповiдання Григорiя-Гiльдебранда про те, що iмперiя повинна бути свiтським мечем у руках церкви господньоП i ПП глави - римського папи. Горе тим, хто потрапляв мiж цi два млиновi каменi - папу й iмператора,- а хто ж мiг не потрапити, опинивсь у цiй землi! Коли навiть ПП, iмператрицю, безжально й безсоромно принесено в жертву, то де святiсть, де правда, гiднiсть i честь? Обiцяють Пй благочестивiсть, як синовi Карла Великого Людовiку. А Пй хочеться лиш одного: визволитися вiд усього, втекти вiд цього свiту, як утiкають селяни вiд своПх сеньйорiв, шукаючи сховища в городах. Щоправда, знаходять часто собi там i могилу, та вже лiпше могила, нiж лишатися тут далi, бути iмператрицею, бути поганьбленою серед цих найвищих творцiв ганьби людськоП. Самi далекi вiд благочестя, охоче обiцяли його всiм, хто згоджувався кинути себе пiд ноги Пхнiй злiй волi. Та однаково за тим останнiм приниженням, якого ще мала зазнати в П'яченцi, бачила Њвпраксiя визволення, бачила кiнець стражданням, вiтер волi доторкнувся Пй до щiк, весняний голубий вiтер свободи голубив Пй обличчя, пустотливо бавився пасмом ПП золотистого розкiшного волосся того ранку, коли виПздила з Каносси, не озираючись, не дивлячись пiд ноги коневi в глибину ровiв, не помiчаючи супроводу, не чуючи звукiв труб i дзвонiв у церквах замку, байдужа до папи, супроводжуваного сотнями прелатiв, до пишноП графинi Матiльди, до нещасного в своПй жадiбнiй невситимостi Вельфа - вiльна, вiльна! Безмежний простiр, безкiнечнi небеса, виспiв птаства, дзюркiт струмкiв, пречиста весняна зелень, першi квiти, мов золотi очi забутих чеберяйчикiв, конi ступають весело, бадьоро, тонконого й струнконоге, мов молодi жiнки; не видно колiс з Пхнiм безжальним невпинним обертанням, сам папа Пде верхи, обперезавшись мечем, як атлет божий, маленька графиня також Пде верхи, нiби новiтня амазонка господня, конi несуть Пх швидко, вони несуть Њвпраксiю до ганьби, але й до свободи, i ради свободи вона готова простити цьому свiтовi все, забути все, лиш нагадати людям, щоб вони мудро ставилися до землi, рослин, птахiв, до безмежного простору й голубого весняного повiтря, що пахне волею. П'яченца, втулена в закут мiж впадiнням ТребiП в По, наставляла на Њвпраксiю своП безмежнi високi вали й кострубатi вежi. По не текла, як звичайнi рiки, а мовби невпинно сунулася мiж берегами, сунулася жовтою глиною, каламуттю, смiттям, брудом; вона рвала береги, захоплювала в свiй страхiтливий потiк вигрiте сонцем камiння, молоду траву, першi квiти, пташинi гнiзда, вмить усе змiшувала в розклекотанiй каламутi, гнала бруд i гидь далi й далi. Втiкаючи з Верони, Њвпраксiя вже переПздила По, але тодi рiчка не видалася такою лиховiсною. Тепер сповнила душу молодiй жiнцi здриганням i тяжким передчуттям. На зеленому полi перед П'яченцою розкинулося величезне наметове мiстечко, викликаючи спогад про бiлi, прикрашенi барвистими стягами шатра пiд Кельном того лiта, коли короновано Њвпраксiю-Адельгейду iмператрицею. Тодi небо так само високе було й голубе, i рiка, здаКться, текла так само, широка й могутня, i город стояв за вежами, валами й мурами, й верхи церков вид-нiлися, мов заповiдання спокою, та тiльки намети там були бiлi, рiка чистiшою, надiП непотьмаренi, настрiй пiднесений, а тут: брудна каламуть у рiчцi, бруднi пошарпанi намети i якiсь жалюгiднi прихистки, так нiби зiбралися" сюди жебраки з усiКП Њвропи, чорнi вежi города, мов щербатi роти, i невiдомiсть, приниження, ганьба за ровом, валами й мурами. Не розвеселив ЊвпраксiП дурний Вельф, який влучив хвилину, щоб похвалитися, що баварцi пропхалися в П'яченцу вже сто лiт тому i запанували тут, нiби в своПх власних горах, i ось маКте: граф П'яченци Вiберт, вiце-граф Франзит, Кпископ Зiгульф, а всi вони хто? Всi колись баварцi, а вiн хто? Вiн герцог баварський! Го-го! Намовив Матiльду скликати собор у П'яченцi, а вона вже пiдмовила свого папу, вона й самого диявола намовить! А ПП величнiсть хай запам'ятав, що рука Вельфа - то ПП рука. Аби лиш забажала. Така краса, як у неП,- Кдиний примiрник на всiм божiм свiтi. Пробилися до неП й Кирпа з Заубушем, якi дивним чином трималися разом, так нiби мали подружити, а може, об'Кднанi ненавистю один до одного? - А що,- сказав Кирпа на побоювання ЊвпраксiП щодо виступу на соборi.Хочуть чути, то хай. Кожен чухаК, де свербить. Хай почухають отцi святi. Заубуш висловився за своПм звичаКм: - Що глузду гризти зубом зуб? Коли хочеш насититися, кидайся на м'ясо! Гидкий чоловiк зоставався гидким, попри каяття i прощення, яке вона йому дала. Вiльтруд, забуваючи навiть про своП обов'язки двiрськоП дами, закохано супроводила свого барона повсюди, досi ще не розвiялося в нiй почуття вдячностi до ЊвпраксiП за доброту й великодушнiсть до ПП мужа, може, була щирою, коли прошепотiла, помiтивши, як здригнулася iмператриця вiд погляду на жахливу каламуть рiки: - Все буде якнайлiпше, ваша величнiсть, бо ви як свята! Ця маленька баронеса, може, мрiяла стати колись такою графинею, як Матiльда? Њвпраксiя не вiрила запобiгливим людям. Нещирiсть завжди запобiглива. Пiдступнiсть теж. Њ в нiй щось брудне, лиснюче й смердюче, мов нечистоти. Тi, хто залюбки приймаК лестощi й запобiгливiсть, самi неминуче перестають бути щирими, назавжди втрачають справжнiсть, гiднiсть i чистоту. Вона ж хотiла бути чистою. Будь-якою цiною! У П'яченцi було просторiше, нiж у Каноссi. Будинки стояли нещiльно, зеленiли городи, сади, щоправда, все загачене було священиками, абатами, Кпископами, тисячi мирян роззявляли рота на папу й iмператрицю, але все ж тут можна було сховатися й вiд натовпiв, i вiд невiдчепноП графинi Матiльди, бо папа з графинею стали гостями Кпископа П'яченци, а iмператрицю з ПП двором прийняв граф города. Менше розкошi - бiльше свободи. Це сприймалося як заповiдання на краще, як обiцянка змiн, змiни ж для неП могли стати Кдинi: або звiльнення вiд усього, або кiнець усьому. Чотири тисячi прелатiв з усiКП Њвропи зiбралися в церквi Сан-Антонiо, забили ПП тiсний простiр, виповнили настороженою цiкавiстю, осудливою пiдозрiлiстю, нетерплячим розблиском поглядiв, не прямих, вiдвертих, а спiдлоба, недовiрливих, хижо-суворих: коли ж, i як, i що? Чорне, бузкове, криваво-червоне, а над усiм папа, весь у бiлому, на рiзьбленому бiлому тронi (не такому, щоправда, пишному, як у Каноссi), i вона-коло пiднiжжя, уся в чорному, висока, тонка, ось-ось зламаКться, мов тростина пiд вiтром. Перед прелатами папа увiльнив Њвпраксiю вiд шлюбних обов'язкiв iз iмператором Генрiхом. Це пройшло майже непомiчене, бо ждали iншого, найголовнiшого, ждали, насилу гамуючи нетерплячку й хтивiсть: коли ж нарештi i що скаже, i чи справдi все було, i як було, i коли, i з ким? А вона хотiла розповiсти Пм правду, розповiсти щиро, не щадячи себе,усе без затаювання. I сподiвалася на Пхню помiч, на ПхнК розумiння, на Пхнi святощi. Бруднi тiла, бруднi погляди, бруднi помисли. Здерев'янiло, чужим холодним голосом, уривчасто, бридливо викладала вона подiП в Пхньому тяжкому перебiгу вiд Квед-лiпбурга з його чистiстю починаючи - до зборища в криптi собору, до насильникiв у iмператорськiй ложни-цi, до смертi сина, до вежi у Веронi. Вмовкла, i все в церквi мовчало, лиш тяжко сопiди товстi прелати i липкий чад оповивав усе довкола. Мовчали, бо пiдвищувався над усiма бiлий папа, стримував Пхню невситимiсть, гамував неминучий вибух обурення й невдоволення. - Так, так,пробурмотiв папа, вловивши мовчазне обурення прелатiв.Негiдна поведiнка iмператора. Malta bestialitade - буйне скотство. Чоловiк сей проклят вiд бога i вiд людей. Ви обрана, щоб повiдомити всiм. Хай знають усi, хай почують. Дочко моя, ми благословляКмо вас розповiсти перед усiм собором. Зберiться з силами, звершiть свiй найвищий подвиг. Прелати вдоволено випустили з себе дух. Матiльда, що сидiла спереду пiд колоною, закивала до ЊвпраксiП: так, так, ми з найсвятiпгим папою зичимо вам добра, ваша величнiсть, ваша розповiдь перед усiм собором прислужиться для найбiльшого добра. Кому? Яке добро? I чого вони ще вiд неП хочуть? Пм ще мало наруги. Вони нiколи не наситяться. Кинула себе Пм пiд ноги, тепер треба, щоб потоптався по нiй увесь Пхнiй свiт? Обрана, щоб повiдомити. Яке знущання! Њвпраксiя здерев'янiло стояла коло пiднiжжя папського трону, не бачила, як Урбан, поклавши на неП хрест, пiдставляв руку для цiлування, не чула жирного гудiння прелатiв, заклякло ждала ще чогось, але не дочекалася, хтось пiдiйшов, хтось поштиво пiдтримував ПП за лiкоть, хтось виводив з собору. Весняне голубе небо лилося на вежi П'яченци, потопало с бруднiй каламутi свавiльноП По, гинуло в нiй назавжди, мовчки, покiрливо, безнадiйно. Що краса, коли вона безсила! На кiлька днiв Њвпраксiя замкнулася в своПх покоях нiкого не пускала до себе, не захотiла говорити навiть з графинею Матiльдою, яка двiчi приПздила до графського двору, звелiла прогнати нахабного абата Бодо, який проривався до неП хiба що для того, аби, потираючи руки, вузькогубо допитуватися, вiдкидаючи ПП в тваринний свiт бруду й зогидження. Але все ж поволi трохи заспокоПлася, i тодi, мовби вичувши добру амiну, прийшов до неП Кпископ Федiр, що не квапився повернутися зi своПм посольством до КиКва, нiби вичiкуючи, коли може забрати з собою i Њвпраксiю, за що вона була вдячна йому, хоч мови про це мiж ними нiколи й не заходило. Њпископ довго зiтхав, хрестився, вiдгмикувався, згадував кiлька разiв милостивого князя МихаПла, себто Святополка, багатого добрими дiлами (а ще скупiстю, додала в думцi Њвпраксiя), тодi став розповiдати про якусь рабу з Дорогобужа, з того самого Дорогобужа, де простий люд колись убив конюха князя Iзяслава, i про те довго з жахом згадувано на князiвських дворах КиКва, Чернiгова й Переяслава. Нiби примусила бояриня дорогобузька свою рабу працювати в день святого Миколи, та пiдкорилася, пiшла до роботи, i тут Пй явився сам Микола й спитав: "Що ж ти робиш, рабо?" I так це ПП перестрашило, що всохла Пй рука. Бояриня ж не хотiла втрачати рабу, тому, прогнавши сухоруку, навзамiн забрала в рабство ПП доньку. А вiдомо, що народженi вiд рабiв вважаються вiльними, тому донька попросила Кпископського суду, i суд ствердив, що вона К вiльною i такою маК зостатися, мати ж ПП, скалiчена, так само вже не раба, бо скалiчений стаК вiльним, згiдно з божими й людськими настановленнями. Њпископ ще позiтхав i пiшов, поблагословивши Њвпраксiю хрестом з киПвського золота, незграбний, великий, тяжкий. Не знав легких слiв, не вмiв говорити витончено и учено. Був простим попом СофiйськоП церкви. Святополк за слухнянiсть пiднiс його до Кпископа, ще й довiрив посольство, бо посли теж повиннi вiдзначатися слухнянiстю. I чи то нечисте сумлiння, чи природна доброта примусили цього чоловiка прийти до неП i спробувати втiшити в ПП розгубленостi й зневiрi. Скалiченi стають вiльними. Раба сухорука. Мала втiха. Воля лиш тодi й там, де немаК нi бажань, нi надiй, нi страхiв, воля з покалiченою, з понiвеченою душею? А навiщо така воля? Однак розповiдь Кпископа трохи мовби розвеселила Њвпраксiю, у думцi називала себе рабою сухорукою, прийняла запрошення графинi Матiльди на урочистiсте освячення папою мурiв П`яченци, навiть радилася з Вiльтруд, як Пй одягтися, i вибрала все бiле, мовби кидаючи виклик усiм тим, хто хотiв би потопити ПП навiки в чорноту жалоби. Оздоби взяла киПвськi, золотi, з самоцвiтами, таких тут не бачено нiколи серед цих пiсних священикiв i нещирих слуг божих. Хаii дивляться i знають! Вона не раба сухорука, вона ще жива, у нiй повно сил, молодостi, жадоби щастя й краси! Вiд усього вiдмовилася, всього зреклася, та тiльки не краси й життя! П'яченца переживала небачене. Сам папа римський, iмператриця германська, всемогутня графиня Матiльда, герцог Баварський, князi свiтськi й церковнi, чотири тисячi прелатiв, тридцять тисяч мирян, що прибули на собор з усiКП Њвропи, жителi самоП П'яченци, цiкавi з Пар-ми, з Реджо-ЕмiлiП, з БолоньП, з Феррари, уся Ломбардiя, уся Тоскана, уся Iталiя прийшли на велику урочистiсть. Папа Урбан святив мури й вали, вiд яких вiднинi мають пiти його воПни на захист гробу господнього i на пiдбиття свiту, святив води По i ТребiП, вiд яких попливуть рiки й моря християнського воПнства, що над ним Кдиний i неподiльний глава - первосвященик римський. Але все те знав, бачив лиш папа та його наближенi. Мовляв, велике бачать тiльки великi. Люд же цiкавий був подивитися на пишноту, на таке небувале зiбрання високих особистостей, на дорогi шати князiв церкви, на папу i, ясна рiч, на германську iмператрицю, про молодiсть, вроду i нещаснiсть якоП вже народжувалися легенди. Урочиста процесiя вийшла на мури П'яченци. Попереду хор хлопчикiв, у бiлому, як спiвали vexilla regis prodeunt - ось наближаються знамена царя. Тодi йшло дванадцять Кпископiв, за ними сам папа в понтифiкаль-них шатах, з високою золотою тiарою на лисiй головi, папу супроводжував Кпископ П'яченци, за ними йшли архiКпископи, тодi iмператриця, яку виокремлено, зважаючи на ПП сан, графиня Тосканська з герцогом Вельфом становили мовби почесний супровiд iмператрицi, iншi свiтськi князi супроводжували вже Пх; людей тут не було: кожен нiс свiй сан, свiй титул, кожен мав триматися мiсця, визначеного для його титулу, процесiя розтягнулася безмiрно. Вже голова ПП пройшла половину обводу мурiв, а хвiст ще губився десь у вуличках П'яченци, тисячi простого люду, що зiбрався довкола мурiв, на берегах По i ТребiП, нестримною хвилею перекочувалися за головою процесiП, цiкавiсть роздирала душi, крики, лайка, зойки, прокляття, штовханина, короткi сутички, нiхто не хотiв поступатися, усiм кортiло побачити, почути, запримiтити щонайменшi подробицi. За натовпами вiдкривалося просте поле, зелена, тепла вiд сонця трава, якiсь слiпучо-бiлi кам'янi лави в розкриллi довкола високого знесення а вогненно-скарлатного порфiру. Зелене поле розгороджене було бiлим па-кiллям на якiсь довгастi загони, нiби для худоби. Пакiлля бiлiло мертво, мов кiстки, воно починалося вiдразу за вируванням люду, притиснутого цiкавiстю до городських валiв, бiгло через поле, губилося вдалинi, аж страшно було дивитися туди, але Њвпраксiя не могла вiдвести очей, бо вже збагнула: то було мiсце, куди завтра мала виносити свою ганьбу i своК нещастя. Бiломармуровi лави для прелатiв, скарлатний порфiр для Урбана i розгороджене за давньоримським звичаКм зелене поле для тисяч людей, аби уникнути небажаного надмiрного стиску i зберегти хоч будь-який лад. Мiсце ПП останньоП ганьби, найбiльшого пониження й сорому. Сьогоднi ставлять ПП поряд з папою, щоб завтра вiддати на глумлiння жирним прелатам i тисячам байдужих людей, зiбраних сюди не для милосердя, а для новоП вiйни, зiбраних, щоб отримати з рук самого папи хрест i меч, а перед тим, мовби для розпалювання Пхнього темного шалу, кинуто буде в жертву молоду жiнку. Хлопчики спiвали сумно й болiсно, тодi щось проказав Кпископ П'яченци, за ним - сам папа, але Њвпраксiя, хоч iшла вiдразу за ними, нiчого не чула, заглиблена в своП жахи, не могла вслухатися, та й не мала в що, бо ж повторювано мертвi молитовнi формули, заяложенi, безвиразнi, пустi, як тiло без серця й без душi. Людини за такою мовою не видно. Всi цi Кпископи, королi, iмператори, папи гнiтючо-зоднаковiлi думками й мовою, вони ховаються за готовими словами, вiдгороджуються вiд життя щоденного, наставляють Пх на тебе, мов давно зробленi кимось щити, зношенi, обчовганi, обдертi вiд довгого вжитку,- нiчого нового не почуКш, безособо-вiсть, цiлковита втрата людського лику, якiсь опудала, що були б смiшнi й безглуздi, коли б не мали в руках жорстокоП влади. А люд унизу клекотiв, бився об мури, стогнав, проклинав i захоплювався, люд прагнув урочистостi, пишноти, вельможностi, позбавлений вiд народження найпростiшого щастя, далекий вiд розкошiв, хотiв бодай бачити все те, наблизитися на вiдстань погляду, уявити себе спiвучасником. Чи не божевiлля збирати докупи стiльки люду? А чи, може, К в тому затаКна думка зробити простих людей спiвучасниками не лише отаких пустих, але пишних урочистостей, а й злочинiв? Ось завтра ПП честь, ПП нiжнiсть, ПП сором кинуто буде мiж отi загороди, на потоптання й на поганьблення, i нiхто не збагне, якого болю завдано буде Пй, сприйматиметься все нiби продовження нинiшнього розкiшного походу, високих молитов, розлунювання дзвонiв П'яченци, радiсних (а може, болiсних?) гукiв люду. Стогiн вирвався з грудей ЊвпраксiП i, мовби прокотившись по високих мурах, пролетiвши над процесiКю, вiдгукнувся десь далеко позаду диким зойком, розпачливим жiночим криком, в якому було найстрашнiше: була смерть. Але крик той вдарив в серце саму лиш Њвпраксiю. Нiхто не здригнувся, нiщо не змiнилося, процесiя посувалася далi, виспiвувано гiмни, проказувано молитви, освячувано, ощасливлювано. Њвпраксiя озирнулася на графиню Матiльду. Задерши голiвку, нiби принюхуючись, графиня урочисто йшла попереду важкого й незграбного Вельфа. Iмператриця зупинилася, пiдождала, поки Матiльда наблизилася, прошепотiла до неП: - Ваша свiтлiсть... - Ваша величнiсть, так не можна, так не можна... - Але там сталося щось жахливе. - Нiчого не може статися, де ми з найсвятiшим папою, ваша величнiсть. Прошу вас, iдiть. Люди вже дивляться. Њвпраксiя пiшла далi, отупiло, байдуже, майже приречено, а сама була там, позаду, де - вже знала - сталося справдi жахливе. Не могла бачити, не могла там бути, не здогадувалася, але вiдчувала непомильно. Так воно й було насправдi. Коли процесiя майже на всю свою довжину витягнулася на мури П'яченци i i, обтiкаючи щербатi почорнiлi вежi, повiльно посунулася вперед, з-помiж iнших опинилися вгорi також воКвода Кирпа та барон Заубуш. ПоКднанi служiнням iмператрицi, калiцтвом своПм, яке нiби вiдгороджувало Пх вiд iнших людей i по-своКму здружувало, вони i в Каноссi, i по дорозi сюди, тут, у П'яченцi, видавалися майже друзями, мало хто знав, яка пекуча ненависть роздiляК цих двох уже немолодих, але жадiбних до життя чоловiкiв, кожен з яких був по-своКму жорстокий, хоч один виказував жорстокiсть у чесних битвах, а другий - пiдступно й злочинне. Та все те, сказано вже, до часу дбайливо приховувалося, гамувалося - чи й вибухне коли-небудь. I цей день не заповiдався днем продовженого нещастя, обiцяв урочистiсть i радiсть, хоч для воКводи й потьмарену очiкуванням дня наступного, в який, вже знано було всiм, iмператриця маК скласти каяття перед усiма, хто прибув на собор. Заубуш, за своПм паскудним звичаКм, i в цьому не бачив нiчого лихого, на зiтхання ж Кирпи й побивання злегка посмiювався: - Боятися треба не слiв, а меча. - Слова вбивають тяжче. Аби мiг, затулив би собою iмператрицю. Та хiба затулиш вiд свiту? - Хотiв би злагiднити вiтер для стриженоП вiвцi? - засмiявся барон. - Овечок я завжди жалiв, а баранам обламував роги! - з спокiйною погрозою вiдповiв Кирпа. - Коли хочеш сказати, нiби моя Вiльтруд уже нагородила мене рогами, то помиляКшся. Не встигла. - Ти рогатий вiд народження, бароне. - Чом же не спробував збити менi роги? - Не знаходив мiсця до смаку. Де не Пздив по цих землях, скрiзь нi пес, нi видра. Камiнь, тiснява, мечем махнути нiде. А тут бачу - гарне поле. Вже на такому як ужариш мечем, так i заклекотить! Як у вас зветься Кдиноборство та поКдинок? Ото вважай, бароне, що ми вже й вибрали собi поле. Матимеш за все: i за Њвпраксiю, i за Журину, i за... Договорити йому Заубуш не дав. Кирпа трохи випередив його, захопившись своКю добродушно-зловiсною мовою, вiн вiльно помахував лiвою рукою, щоразу доторкуючись наголiв'я меча, почепленого в нього при правому боцi (бо ж правоП руки не мав, доводилося призвичаюватися), але барон знав, що на просторому полi однорукий пересилить одноногого, тож не став ждати того, що неминуче буде колись, а мовчки, вмiло, хижо вдарив воКводу своКю дерев'янкою попiд колiна i, коли той, втрачаючи рiвновагу, почав завалюватися назад, з усiКю жорстокою силою пожбурив його своПми залiзними руками вниз з височезних мурiв. Та мав справу не з безсилою жертвою, а з досвiдченим воПном, який твердо знаК, що, навiть помираючи, маКш поконати свого ворога. Вже падаючи вниз, уже маючи перед очима свiт загрозливо перевернутий, гинучий для нього навiки, воКвода вмiлим захватом зачепив своКю Кдиною лiвою рукою барона за шию, стиснув мертво, потягнув за собою, не дав увiльнитися, випручатися, i так у тому нерозривному поКднаннi ненавистi впали вони каменем згори, вдарилися об каменi внизу, нiхто нiчого не встиг навiть збагнути, Вiльтруд побачила Пх уже тодi, коли лежали внизу мертвi, впiзнала обох, упiзнала свого барона й закричала страшно й безнадiйно. Нiхто й не зворухнувся. Процесiя посувалася далi повiльно й маКстатично. Що там чиясь смерть? Щохвилини вмирають i народжуються люди. А це й не смерть, а просто нещасний випадок. ЊвпраксiП про смерть Кирпи й Заубуша не сказано. Матiльда одразу пiсля урочистостей влаштувала обiд на честь iмператрицi, обiд затягнувся до пiзньоП ночi, маленька графиня була така добра, що навiть своКму Вельфу дозволила позалицятися до ЊвпраксiП, i незграбний баварець шепнув, що Матiльда прожене його вiд себе, бо вiн не згоджуКться вести баварцiв до Њрусалима, отож обоК вони стають вiльнi i вiн би з радiстю... Шепочучи, Вельф не забував запихатися й запивати все вином, постогнував од вдоволення, навiть у гадцi не мав, яким гидким повинен видаватися будь-якiй жiнцi зi своКю зажерливiстю, брудом i знiкчемнiнням. Њвпраксiя i не чула нiчого i не бачила. Тiльки завтрашнiй день. Зелене поле, маслакувато-бiле пакiлля загонiв для юрмищ, мармуровi лави для ситих прелатiв, криваве сiдало жорстокого Урбана. Вхопили ПП в лещата своПх забобонiв i мертвих догматiв, вхопили мiцно, стиснули, як смерть. Досi вона хотiла жити. Скрiзь i завжди билася в нiй непогамовна сила життя, цим трималася посеред найтяжчих випробувань i нещасть. Вiрила, що все для неП попереду, ще одне зусилля, ще трохи - i засяК непотьмарене сонце, заярiють квiти в теплiй травi, защебечуть' птахи, закуК зозуля. Зозуле, зозуле, скiльки менi лiт зосталося? Малою, ще дев'ятилiтньою, допитувалася колись у Звiринцi, взята на веснянi княжi лови, дивилася на сiру велику пташку, що сидiла високо мiж гiллям, лунко кувала радiснi роки всiм охочим. Тодi зозуля накувала Пй лише вiсiм лiт. I за першим, i за другим, i за третiм разом - тiльки вiсiм. Вмовкала, нiби давилася нещедрим кукуванням. Мала Њвпраксiя вдарилася в плач на скупiсть зозулину i на свiй короткий вiк. Журина потiшала: "То вiсiм лiт поверх десяткiв, дитино. Проживеш сiм десяткiв i вiсiм. Бо сiм десяткiв накувати-то для зозулi затяжко".- "Чому ж, коли не питаю, вона куК так довго й багато?" - "То для тих, дитино, кому не хочеться жити на свiтi".- "А хiба К такi люди?" - "Њ, дитино, багатьом людям жити тяжко й нестерпно, але малi дiти не повиннi того знати". Давно перестала бути малою, а жити хотiлося. Навiть тодi, коли все довкола вiщувало кiнець i загибель, вiрила: нiколи не пiзно починати життя заново. Лише тут, серед цих жорстоких людей, вперше впала у цiлковитий вiдчай i подумала про смерть. Вичерпана, спустошена, безпорадна. Колись, здригаючись вiд гидких дотикiв саксонського маркграфа, зболено думала, що не завжди вдаКться безкарно бути донькою великого князя. Тепер збагнула: взагалi нiкому не вдаКться прожити безкарно, коли вже вiд народження не стаК на змагання зi свiтом. Вночi до неП прийшли чеберяйчики. Стояли оддаля, сумно свiтили золотими своПми очима, мовчали. Вона спитала: - Що хочете менi порадити? Вони мовчали. - Може, хочете менi помогти? Не казали нiчого. - Щось покажете менi? - Подивися на свого сина,- сказали вони. - Але ж я нiколи його не бачила, як упiзнаю? - Дивись,- була вiдповiдь. I справдi: вона побачила й упiзнала його, хоч не вiрила, що таке може бути. Iшов у самiй сорочечцi, бiлявий, гарний, очi мав, як у неП, мов сiрi довгастi птахи, iшов упевнено, вимахував одною рукою, нiби дорослий, мужнiй воПп, а другу притискував до боку, бо пiд пахвою щось мав. - Що там у тебе? - спитала вона, i вiн, не зупиняючись, пiдсмикнув плече догори й з-пiд пахви йому блиснуло золотом, аж Њвпраксiя вжахнулася й розпачливо закричала: - Що то? Хрест? Кинь його! Покинь! Але маленький син схитнув головою через друге плече, показуючи Пй назад, i вона побачила, що вiн iде попереду тисяч дiтей, веде Пх за собою, вони збираються з ГерманiП, БургундiП, ФранцiП, малi, нерозумнi, беззахиснi, i всi йдуть мовчки, вперто, заслiплено. Куди? У хрестовий похiд. Нiхто цього не каже, але всi знають. Жахливе видовище. Дiти перебираються через гори, спускаються в долини, Пх цькують собаками. Закидають камiнням. Не дають навiть води, i вони п'ють iз струмкiв i рiчок, по-звiрячому хлепчуть брудну теплу воду, стаючи рачки. Њвпраксiя женеться за сином, за дiтьми - не може наздогнати, гукаК - нiхто ПП не чуК, просить помочi - нiхто не вiдгукуКться. Дiти доходять до моря, де стоПть великий чорний корабель, а перед кораблем - папа Урбан у золотiй тiарi, вiн стукаК золотим хрестом по кораблю, кричить: "Сюди, воПни Христовi, сюди!" "Вони ж не вмiстяться!" - каже Њвпраксiя. "Все у волi божiй",- вiдповiдаК Урбан, а ПП син стаК коло папи й помагаК йому заганяти дiтей на корабель. Вона пiдбiгав ближче, бачить, що корабель не маК дна, самi борти - i морська безодня внизу. Дiти тонуть, а на Пх мiсце приходять новi, i папа жене туди всiх, i всi тонуть, i коли тоне останнiй, Урбан штовхаК в корабель ПП маленького сина, i море змикаК над ним своП води, все кiнчаКться, на свiтi навiки поселяКться жах, запановуК темрява, навiки згасають золотi очi чеберяйчикiв... Не сон i не ява - що ж то? Так i зодягалася вранцi в непевностi, не зауважила вiдсутностi Вiльтруд, надягла все чорне, але на груди - золотий ланцюг. Не iмператорський - киПвський. Хай помагаК вiд зубожiлих душ цього свiту. До мiсця засiдань собору, згiдно зi звичаКм, всi мали добиратися пiшки - навiть сам папа. Йшли поважно, пиховите, навмисне уповiльнено, збиралися довго, ще довше всiдалися на своПх мiсцях перед тисячами простого люду, збитого на полi в тiсному стиску, втомленого вiд нетерплячки, очiкування й екстатичностi. В ЊвпраксiП того ранку з особливою силою зродилося все жiноче. Вiдганяла вiд себе вiдчай, зате радо й охоче допускала примхливiсть, смак до вишуканостi, погорду й певнiсть. Зодягалася без поквапу, збиралася загайливо, довго не велiла приймати самоП графинi ТосканськоП, яка мала товаришувати iмператрицi в ПП покаянному походi на поле за П'яченцою. Двiрськi дами лякливо зiтхали, осудливо пiдбирали губи, дивуючись з поведiнки iмператрицi, хоч глибоко в душi, мабуть, кожна з них заздрила такiй незалежностi й твердостi молодоП жiнки, що вже не знати й звiдки могла зачерпнути собi сил: адже ж лишилася самотня в цiлому свiтi, вiдвернувся вiд неП люд, вiдвернулися можнi свiту сього, сам бог позбавив ПП своПх милостей, погубивши вчора одного з найнаближенiших Адельгейдиних людей, вiдштовхнувши вiд неП найдовiренiшу баронесу Заубуш. Нарештi все було готово, допущено графиню Матiльду, дозволено Пй поцiлувати руку iмператрицi, але тiльки по тому, як - нечувана рiч! - графиня Тосканська бодай удала (але ж сталося!), що стаК перед iмператрицею на колiна. Вже пiсля цього очiкувано чогось незвичайного. Як поведеться ця загадкова руська княжна там, на полi, перед папою, перед прелатами, перед цiлою Њвропою з ПП найвищим богом! Графиня Матiльда супроводжувала iмператрицю на поле, сокорiла заливисто: "Ми з найсвятiшим папою, ми, ми, ми..." Њвпраксiя нiчого не чула. Була вже на полi, знов вивищувався над нею папа, знов причаКно й зло-вiсно стримували в собi тяжкий дух жирнi прелати, а перед очима в нещасноП жiнки вирували тисячi тих, хто, як дiти з кошмару, маК загачувати своПми тiлами бездоннi кораблi папськоП невситимостi й жадоби влади. Папа - намiсник апостола Петра на землi. Петро був рибалкою. Плавав на човнi чи просто бродив у Генiсаретському або Тиверiадському озерi? Тепер нiякого човна не досить. I корабля не досить. Весь свiт ладен потопити цей лисий безжальний чоловiк. Заради тупоП жорстокостi папи розкололи церкву, розкололи держави, розiрвали, розiдрали, розшматували душi людськi, i тепер у них вiльно вливаються отрута, бруд, гидь. Чого вони ждуть вiд неП? Вже все знають, уже роздзвонили папськi клеврети повсюди про найбiльшi таКмницi ПП нещасливого шлюбного життя, тепер хочуть, щоб сказала про все це вона перед тисячами й тисячами. Скарги ЊвпраксiП, жови iмператора Генрiха, вiд шлюбу звiльненоП, на свого мужа. Недарма ж слово "тисяча" вiддавна викликало в неП жах. I ось вона стала перед тими, кому мала скаржитися. Тридцять тисяч на полi, розгородженому, аби уникнути стиску. Тридцять тисяч на величезному полi, а перед ними-нiжна жiнка зi слабим голосом. Хто тут почуК i чи почуК? Товпилися, купчилися, дерлися до неП, вiд-турювали один одного, хекали, лаялися, проклинали, топтали слабих, пропихалися, проривалися, ближче, ще ближче, щоб почути, щоб не пропустити жодного слова, бо ж обiцяно було прелатами таке, що соромно й признатися самому собi. Невже скаже, невже було, невже справдi, невже вiдважиться? Всi про таке вiдають, а нiхто ж не говорить. Простi доми замкнено для чужоложства i розпусти, а палаци можних вiдкритi навстiж. Весь бруд виливаКться на упослiджених, на зубожiлих, а ось тепер вони можуть порiвнятися з самим iмператором бодай у брудi, залюбки вiддати йому й подiбним вищiсть i перевагу в розпустi, у гидотах, у збоченнях i пониженнях. Живуть i не в палацах, а в домах розпусти. I землi перетворили на доми розпусти i всю Њвропу теж. Перед такою ганьбою мали б схилити своП посивiлi голови Кпископи, папа, а вони смакують, вишукують ганьбу на iнших, самi ж вимагають поваги й подиву для своКП ганьби, ще бiльшоП й тяжчоП. - Ви, всi, слухайте мене! Хто це казав? Невже та молода жiнка зi слабим голосом? Як могла пересилити клекiт натовпiв, гамiрняву юрмищ, зойки, прокльони, лайку? А може, й не казала нiчого - стояла, дивилася на них, i втихомирювалися перед цiКю беззахисно-чистою красою найзухвалiшi, найбуйнiшi, найрозкричанiшi. Не стала роздирати своК серце перед ними. Досить! Душа ПП конала, билася нiби в корчах, у дикому сплетiннi хижого корiння, колючого непробивного гiлля, а тiло було вiдокремлене, розiп'яте на холодних вiтрах, на гострих скелях, на тернищах. Жiнка роздираКться болем, народжуК нiжнiсть. Чому ж ваш свiт позбавлений нiжностi? Чому вашi душi загрубiли вiд ворожнечi, порокiв, тяжкоП темноти? Чи тому, що вiра походить вiд простого Христа й розповсюджена невiгласами-апостолами i ви боПтеся розуму, людськоП думки, людськоП душi? Власнi провини спихаКте на когось, недосконалiсть свою перекладаКте на iнших. Погляньте на себе! Ви обмеженi, тупi, хтивi, зажерливi, бруднi й дурнi! Ненавидите все, чого не знаКте, а не знаКте нiчого. З руками в нечистотах, хочете очистити чужу душу вiд дрiбненьких порошинок. ГаласуКте, нiби благочестя ваше будуКться на любовi, а самi й не любите i не розумiКте. Любов потребуК знань. Слiпа - буде покарана вами ж самими. Мерзота й злочиннi пристрастi смакуються вами, а велич людськоП гiдностi вам незнана. Хто, мов безсловесна скотина, слугуК своПм гидким пристрастям, той вам зрозумiлий. Хто ж перемiг це-для вас незбагненний. Радiсть чистого сумлiння вам невiдома, ви не вiрите нi в iстину, нi в скромнiсть i тверезiсть, нi в простоту й гiдне поводження, нi в обдарованiсть i почуття. Чи вам болять моП страждання? Чи обходить те, що твориться в моПй душi? Лiпше зазирнiть у своП душi - побачите там гпiв, заздрощi, жадобу насолод, марнослав'я, лицемiрство, тупiсть диких звiрiв, зганьблення... Натовпи вмовкли, дивилися на молоду жiнку, як на святу, враженi ПП мужнiстю, захопленi красою й чистiстю, яка потужними струменями била з ПП лиця, з усiКП постатi. Слiв майже й не чули. Та Њвпраксiя й не пробувала кричати - повернулася до прелатiв, кидала в Пхнi пещенi обличчя своП звинувачення, нiхто не ждав од неП такого, хтось з Кпископiв, мабуть, на знак самого Урбана, спробував перекрити грубим гуком нiжний голос жiнки, викричав кiлька брудних подробиць про iмператора, тодi крикнув про Кпiтимiю, бо навiть очi слiд очистити, коли вони бачили грiховнiсть i блуд. Њвпраксiя в безсиллi заломила руки. Гнiвливо обернулася до папи. Чому мовчить? Де ж його обiцянки? Њпiтимiя? Њпiтимiю б накласти на них усiх, на Пхнi душi, на Пхнiй свiт! Вона стояла, сповнена вiдчаю, несла вiдчай з собою, а простий люд побачив чистiсть, од якоП всi здригнулися й заплющили очi, а тодi заревли натовпи тисячоголосе: - Без КпiтимiП! Без КпiтимiП! Сталося нечуване: зiрвано, не докiнчено собор, не прийнято найважливiших ухвал, розгнiваний папа покинув П'яченцу. Вимушений буде скликати ще один собор у Клермонтi, щоб проголосити хрестовий похiд, в аннали ж звелить записати про поганьблення iмператора Генрiха його жоною. Менi повiдомщення, i аз воздам... Њвпраксiю покинуть у П'яченцi саму. Нiкому не потрiбна, всiм чужа в чужому свiтi. Запросить ПП Конрад у Мiлан, де прийме зi своКю бiлявою, схожою на Њвпраксiю, КонстанцiКю. Iмператор домагатиметься видачi iмператрицi.ПереПде вона до Угорщини, до короля Коломана, до староП тiтки своКП АнастасiП, колишньоП королеви угорськоП,- i там наздожене погрозлива вимога Генрiхова видачi жони своКП. Цей чоловiк мовби заповзявся чинити нещастя не лише державам i народам, але й найближчим людям. Що мав з того? Ворожнечу рiдноП матерi й рiдноП сестри, ненависть першоП жони й другоП, неповагу власних синiв. Конрада намовлено виступати проти батька. Молодший син Генрiх так само виступав проти iмператора, взяв його в полон, примушував вiдректися вiд корони. Художник, який зобразив сутичку Генрiха-батька i Генрiха-сина на рiчцi Реген, оздобив свою мiнiатюру латинським вiршем: "Кривдi людськiй i жадобi влади не буваК кiнця..." Њвпраксiя вiддалялася вiд цього свiту нещасть, чвар i злоби. Нiщо так не знищуК часу, як нещастя. Лiта, цi покiрливi дiти часу, втiкатимуть вiд ЊвпраксiП, вiдлiтатимуть вiд неП невтримно й незворотньо, але не зможе вона поспiшати, поволi, боязко наближатиметься до рiдноП землi, бо неслава про неП вже давно буде донесена священиками до КиКва, i вiдвернуться лицемiрно вiд молодоП жiнки всi можнi, вiдвернеться сестра Янка, навiть рiдна мати, княгиня Анна, лякатиметься повернення збезчещеноП доньки, на княжих учтах лакизи складатимуть про неП брудних пiсень, називатимуть сукою - волочайкою, Опраксою любострасною. Людський поговiр вiдлякував найбiльше, може, тому так довго вагалася Њвпраксiя, перш нiж вiдважитися на повернення до КиКва. I хоч не надiялась уже вернутися, усе ж поверталася додому, до рiдноП землi, вагаючися мiж втратами й вiднайденнями, мовби вiдразу народжуючись i знову вмираючи, знов ступала на роздорiжжя своПх дитячих снiв i болючо-солодких спогадiв, i небеса, п'янi вiд вiтрiв, знов зустрiчали ПП, але не впiзнавали ЊвпраксiП. Була пiд ними й не пiд ними, поверталася з дорiг блудних, злудно-нiмих i не поверталася, не могла повернутися нiколи, бо ще нiкому не вдалося повернути втраченого часу, ступити двiчi в ту саму воду, принести живу квiтку з давно вiдшумiлих лiт, зачерпнути вiтру, що прогримiв над утраченим дитинством, i тiльки п'янi небеса, застеленi гiрким серпанком слiз, нагадували Пй щось болiсно-знайоме i невловиме, як щастя, любов i вiчнiсть... _ЛIТОПИС БЕЗ ПОЯСНЕННЯ_ З IпатiПвського лiтопису: "У лiто 6617 (1109) преставися Њвьпраксi Всеволожа дщi мiс