Володимир Набоков. Лолiта --------------------------------------------------------------- © Copyright Владимир Набоков © Copyright перевод Кирилл Васюков (cerillo(а)inbox.ru) Date: 29 Aug 2006 --------------------------------------------------------------- ПЕРЕДМОВА "Лолiта. Сповiдь свiтлошкiрого вдiвця": такою була подвiйна назва, з якою автор цiКП замiтки одержав дивний текст, який вона очолюК. Сам "Гумберт Гумберт" помер у в'язницi, вiд закупорки серцевоП аорти, 16-го числа листопада 1959 р., за кiлька днiв до початку судового розгляду своКП справи. Його захисник, мiй кревний i сердечний приятель Клеренс Кларк (на цей час адвокат, приписаний до Колумбiйського Дiльничного Суду), попросив мене вiдредагувати манускрипт, посилаючись на заповiт свого клiКнта, один з пунктiв якого уповноважував мого шановного кузена вжити на свiй розсуд усiх заходiв, що стосуються пiдготовки "Лолiти" до друку. На рiшення п-на Кларка, можливо, вплинув той факт, що обраний ним редактор наразi щойно вдостоКний премiП iменi Полiнга за коротку працю ("Чи можна спiвчувати почуттям?"), в якiй залучено до обговорення деякi паологiчнi стани та збочення. МоК завдання виявилось простiшим, анiж ми вдвох припускали. Якщо не брати виправлення явних помилок та ретельного вилучення деяких цупких деталей, якi, всупереч старанням самого "Г.Г.", ще збереглись в текстi, як то деякi вiхи та пам'ятки (вказiвки на мiсця та людей, що Пх пристойнiсть вимагала мовчазно обминути, а людянiсть - пощадити), можна вважати, що цi гiднi уваги замiтки подано в недоторканостi. Кумедний псевдонiм ПП автора - його власний вигад; i природно вважати, що ця маска - через яку нiбито горять два гiпнотичнi ока - мала залишитись на мiсцi згiдно з бажанням ПП носiя. Мiж тим як "Гейз" всього лише римуК зi справжнiм прiзвищем героПнi, ПП перше iм'я надто близько вплiтаКться у найпотаКмнiшу тканину книги, щоб його можна було замiнити; втiм (як читач сам допевнився), в цьому й немаК фактичноП потреби. Тi, яким цiкаво, можуть знайти свiдчення про вбивство, здiйснене "Г.Г.", у газетах за вересень - жовтень 1952р.; його причини й мета були б i досi таПною, якби цi мемуари не потрапили в свiтле коло моКП настiльноП лампи. На догоду старомодним читачам, якi цiкавляться подальшою долею "живих зразкiв" за обрiКм "правдивоП повiстi", можу навести деякi вiстки, одержанi вiд п-на "Вiндмюллера" з "Рамзделя", котрий волiв лишитись неназваним, щоб довга тiнь невтiшноП та брудноП iсторiП не дотяглась до того мiстечка, у якому вiн честиво проживаК. Його донька "ЛуПза" вже студентка-другокурсниця. "Мона Даль" зараз вчиться в унiверситетi в Парижi. "Рита" нещодавно побралась iз господарем готелю на Флоридi. Дружина "Ричарда Скиллера" сконала в пологах, розвiльнившись мертвою дiвчинкою, грудня 25-го числа 1952р., у далекому на пiвнiч захiдному поселеннi Сiра Зоря. П-нi Вiвiан Дамор-Блок (Дамор - для сцени, Блок - вiд одного, першого з чоловiкiв) написала бiографiю колишнього приятеля пiд каламбурною назвою "Кумир мiй", яка на часi маК вийти в свiт; критики, вже ознайомленi з манускриптом, говорять, що це найкраща ПП штука. Цвинтарна сторожа, яка хоча б якось згадана в мемуарах "Г.Г.", не повiдомляК, чи виходить хтось iз могили. Читачевi, який розглядаК "Лолiту" просто як роман, ситуацiП та емоцiП, в ньому зображенi зосталися б дратiвливо-неясними, якби вони були знебарвленi через кепське iнакомовлення. Щоправда, на весь твiр не можна вiднайти й одного нечемного вислову, скажу бiльше: здоровань-фiлiстер, призвичаКний сучасною умовнiстю брати без будь-якоП огиди цiлi всипища парканових словечок у щонайбанальнiшому американському чи англiйському романi, буде вельми шокований вiдсутнiстю таких у "Лолiтi". Та якщо, задля заспокоКння цього парадоксального ханжi, редактор посмiв би послабити або вилучити такi сцени, якi з певного погляду можуть видатися "спокусливими" (дивись iсторичне рiшення, прийняте вельмишановним суддею Джоном Вуссi, грудня 6-го числа 1933р., з приводу iншоП значно вiдвертiшоП книжки), довелося б взагалi вiдмовитись вiд друкування "Лолiти", адже саме тi сцени, у яких дозвiльний соромiтник мiг би угледiти свавiльну чуттКвiсть, являють собою насправдi конструкцiйно необхiдний елемент у розвоП трагiчноП оповiдi, яка неухильно стремить до того, що тiльки й можна назвати моральним апоеозом. Цинiк скаже, що на це претендуК й професiйний порнограф, ерудит вiдкаже, що палка сповiдь "Г.Г." зводиться до бурi в пробiрцi; що кожен рiк не менш як 12% дорослих американцiв чоловiчоП статi, - за скромним пiдрахунком, якщо вiрити д-ру Бiанцi Шварцман (запозичую з приватного повiдомлення), - проходить через той особливий досвiд, який "Г.Г." зображуК так розпачливо; та що, пiшов би наш знедолений мемуарист того рокового лiта року 1947 до компетентного психопаолога, не сталося б й лиха. Це все так, - проте не було б цiКП книжки. Подаруймо цьому коментаторовi, якщо вiн висловить ще раз те, на чому неодноразово наполягав, а саме, що "непристойне" найчастiше дорiвнюК "незвичному". Великий витвiр мистецтва завжди оригiнальний; вiн за своКю що-най-сутнiстю мусить вражати й голомшити, тобто "шокувати". Не маю й найменшого бажання вславлювати п-на "Г.Г.". Жодного сумнiву в тому, що вiн К огидний, що вiн К ниций, що вiн слугуК яскравим прикладом моральноП прокази, що в ньому поКднанi лютiсть i грайливiсть, якi може й свiдчать про глибочезне страждання, але не додають приваби деяким його одкровенням. Його дивацтво, звiсна рiч, важкувате. Численнi його випадковi вiдгуки про мешканцiв та природу Америки К смiшнi. Вiдчайдушна чеснiсть, якою тремтить його сповiдь, аж нiяк не позбавляК його вiдповiдальностi за диявольську витонченiсть. Вiн ненормальний. Вiн не джентльмен. Але з яким чаруванням спiвоча його скрипка пробуджуК в нас нiжне спiвчуття до Лолiти, змушуючи нас зачитувати книгу, всупереч першому почуттю вiдрази до автора. Як опис клiнiчного випадку, "Лолiтi" поза сумнiвом призначено стати поряд iз класичними творами психiатричноП лiтератури, й можна ручатись, що за десять рокiв термiн "нiмфетка" буде в словниках та газетах. Як художнiй витвiр, "Лолiта" виходить за межi покаянноП сповiдi, але значно важливiшим вiд ПП наукового значення та художньоП вартостi мусимо поставити моральний вплив ПП на серйозного читача, адже болючий аналiз поодинокого випадку мiстить в собi й загальну мораль. Бездоглядна дiвчинка, зайнята собою мати, розпалений хтивiстю манiяк - усi вони не тiльки кольористi персонажi КдиноП в своКму родi повiстi; вони, окрiм того, нас попереджають про небезпечнi схиблення; вони вказують на всiлякi бiди. "Лолiта" мала б змусити нас усiх - батькiв, соцiальних працiвникiв, педагогiв - iз якнайбiльшою насторогою та проникливiстю вiддатися справi виховання здоровiшого поколiння в надiйнiшому свiтi. Джон Рей, д-р фiлософiП Вiдуорт, Масачусетс сiчня 5 1955 року. ЧАСТИНА I 1. Лолiта, свiтло мого життя, вогонь моПх чересел. Грiх мiй, душа моя. Ло-лi-та: кiнчик язика долаК шлях у три стiбки з пiднебiння вниз, щоб на третьому тюкнути в зуби. Ло. Лi. Та. Вона була Ло, просто Ло, вранцi, п'ять футiв на зрiст (без двох вершкiв та в однiй шкарпетцi). Вона була Лола в довгих штанях. Вона була Доллi в школi. Вона була Долорес на пунктирах бланкiв. Але в моПх обiймах вона завжди: Лолiта. А попередницi в неП були хоч? Авжеж - були... Бiльше скажу: й Лолiти б не сталось, якби я не покохав колись далеким лiтом одну, первiсну дiвчинку. У деякiм князiвствi край моря (майже як у По). Коли ж це було, а? Приблизно за стiльки ж рокiв до народження Лолiти, скiльки менi було того лiта. Можете завжди покладатись на вбивцю щодо вигадливостi прози. Шановнi присяжнi жiночоП та чоловiчоП статi! Експонат Номер Один являК собою те, чому так заздрили Едгаровi серафiми - зле-обiзнанi, простодушнi, шляхетнокрилi серафiми... Залюбуйтеся-но цим клубком тернiв. 2. Я народився 1910 року, в Парижi. Мiй батько вiдзначався нiжнiстю серця, легкiстю вдачi - та повним вiнегретом з генiв: був швейцарський громадянин, напiвфранцуз-напiвiталiКць, iз Дунавським прожилком. Ось я роздам декiлька чудових, глянсо-блакитних карток. Йому належав розкiшний готель на Рив'Крi. Його батько та обидва дiди гендлювали вином, дiамантами й шовками (розподiляйте самi). У тридцять рокiв вiн одружився з англiйкою, донькою альпiнiста Джерома Дуна, онучкою двох Дорсетських пасторiв, експертiв з премудрих предметiв: палеопедологiП й Еолових арф (розподiляйте самi). Обставини та причини смертi моКП вельми фотогенiчноП матерi були досить оригiнальнi (пiкнiк, блискавка); менi ж було тодi лише три роки, i крiм якогось теплого закуту в найтемнiшому минулому нiчого менi не лишилось вiд неП в улоговинах та западинах пам'ятi, за якими - якщо ви сильнi витримувати мiй стиль (пишу пiд наглядом) - сiдаК сонце мого дитинства: усiм вам, мабуть, вiдомi оцi запахущi залишки дня, якi виснуть разом iз мошвою десь над квiтчастим живоплотом, i в якi впадаКш раптом пiд час прогулянки, проходиш крiзь них, край пiднiжжя пагорба, в присмерки - глуха лiтеплiнь, золотава мошва. Старша сестра матерi, Сибiлла, яка була дружиною двоюрiдного брата мого батька - жила в нашому домi якщо не як безоплатна гувернантка, то як економка. В подальшому я чув, що вона була закохана в мого батька, i як одного разу в зливу, вiн легковажно скористався ПП почуттям - та й забув, тiльки-но погода прояснiла. Я був надзвичайно прив'язаний до неП, всупереч суворостi - роковоП суворостi - деяких ПП правил. Мабуть Пй кортiло зробити з мене бiльш добродiйного нiж батько вдiвця. У тьотi Сибiлли були лазуровi, оточенi рожевим, очi та восковий колiр обличчя. Вона писала вiршi. Була поетично марновiрна. Казала, що знаК, коли помре - а саме коли менi виповниться шiстнадцять рокiв - i так воно й сталось. ЏП чоловiк, досвiдчений вояжер вiд парфумерноП фiрми, проводив бiльшу частину свого часу в Америцi, де на кiнець заснував власний iнтерес та набув деяке майно. Я зростав щасливою, здоровою дитиною у яскравому краП книжок з малюнками, чистого пiску, апельсинових дерев, доброзичних собак, морських обрiПв та всмiхнених облич. Навколо мене велепишний готель Мiрана Палас обертався окремим усесвiтом, вибiленим крейдою космосом, посеред iншого, блакитного, величезного, що яскрився ззовнi. Вiд кухонного хлопа у переднику до короля в лiтньому строП, всi любили, всi пестили мене. Старi американки, спираючись на тростину, схилялись надi мною, як Пiзанськi вежi. Зубожiлi росiйськi княгинi не спроможнi були заплатити моКму батьковi, проте купували менi дорогi цукерки. Вiн же, mon cher petit papa, брав мене кататись човном та Пздити на роверi. Учив мене плавати, пiрнати, ковзати, читав менi Дон-Кiхота i Les Misrables, i я обожнював i шанував його, i радiв за нього, коли випадало пiдслухати, як слуги перебирають його рiзноманiтних коханок - солодких красунь, котрi забавлялися мною, воркуючи надi мною та ллючи дорогоцiннi сльози над моПм веселим безматеринством. Я навчався в англiйськiй школi, що була розташована за кiлька кiлометрiв вiд дому, там я грав у "ракетс" i "файвс" (гупаючи м'ячем по стiнi ракеткою або долонею); мав якнайкращi оцiнки i пречудово уживався як з товаришами так i з наставниками. До тринадцяти рокiв (тобто до зустрiчi з моКю маленькою Аннабеллою) мав я, пригадую, тiльки два переживання ймовiрно статевi: врочиста благопристойна й винятково еоретична розмова про деякi неочiкуванi явища отроцтва, яка мала мiсце в шкiльному саду троянд з американським хлопчиком, сином вiдомоП тодi кiнематографiчноП акторки, котру я рiдко бачив тодi у свiтi трьох вимiрiв; та доволi цiкавий вiдгук мого органiзму на перлисто-матовi знiмки з нескiнченно нiжними тiньовими виярками у пишному альбомi Пiшона La Beaut Humaine, який я нишком одного разу витягнув з-пiд купи мармуристих волюмiв Лондон Graphic у готельнiй бiблiоецi. Пiзнiше мiй батько, iз притаманною йому зичливiстю, дав менi всi вiдомостi цього роду, якi на його думку могли менi знадобитись; це було восени 1923-го року, перед моПм вступом до гiмназiП в Лiонi (де я мав провести три зими), та саме влiтку того року батько мiй, нажаль, був вiдсутнiй - збавляв час в IталiП разом iз Mm de K. та ПП дочкою - вiдтак менi нiкому було звiритись, нi з ким порадитись. 3. Аннабелла була, як i автор, змiшаного походження: в ПП випадку - англiйського та голландського. Об цю пору я пригадую ПП образ менш виразним, нiж пам'ятав його до того, як спiткав Лолiту. В зоровiй пам'ятi К два пiдходи: за першим, вдаКться штучно вiдтворити образ у лабораторiП мозку, не заплющуючи очей (i тодi Аннабелла ввижаКться менi в загальних термiнах, як то: "медового вiдтiнку шкiра", "тоненькi руки", "пiдстрижене русяве волосся", "довгi вiП", "великi барвнi вуста"); за iншим, заплющуКш очi й миттКво викликаКш на темнiй сторонi вiй об'Кктивне, оптичне, вкрай точне вiдтворення улюблених рис: маленьке сяКво з природних барв (i ось так я бачу Лолiту). Тому дозвольте менi, у зображеннi Аннабелли спинитись на чемному зауваженнi, що вона була привабним дiвчатком, на кiлька мiсяцiв молодшим вiд мене. ЏП батьки, на прiзвище Лi (Leigh ), давнi друзi моКП тiтки, подiбно до тьотi Сибiлли, були так само вимогливi до порядностi. Вони знiмали вiллу поблизу Мiрани. Цього лисого, бурого пана Лi та грубу, напудрену панi Лi (з народження Ванесса ван Несс) я ненавидiв люто. Спочатку ми з Аннабеллою розмовляли, так би мовити, по навколу. Вона весь час набирала жменю дрiбного пiсочку та пускала його сипатись крiзь пальцi. Голови в нас були налаштованi в лад розумним Квропейським пiдлiткам тiКП доби й того середовища, i я не певний, чи можна було вiднайти хоча б якийсь iндивiдуальний талант у нашому зацiкавленнi численними населеними свiтами, тенiсними змаганнями, нескiнченнiстю, солiпсизмом й тому подiбними речами. Нiжнiсть та вразливiсть молодих звiрят збуджували в нас обох те ж саме гостре страждання. Вона мрiяла бути сестрою милосердя в якiйсь голодуючiй азiйськiй краПнi; я мрiяв бути вiдомим шпигуном. Та знагла ми стали закоханими одне в одне - нестямно, незграбно, безстидно, нестерпно; я додав би - безнадiйно, адже наше несамовите прагнення до взаКмного володiння можна було б вгамувати тiльки, якби кожен з нас насправдi увiбрав та засвоПв кожну частку тiла й душi iншого; втiм ми навiть не могли знайти мiсця, де б злучитись, як цiлком вiльно знаходять дiти хащ. Пiсля одного невдалого нiчного побачення в неП в саду (про що в наступному пiдроздiлi), Кдине, що нам уможливили як зустрiчi, це лежати в досяжностi дорослих, зоровiй, якщо не слуховiй, на тiй частинi пляжу, де було найвелелюднiше. Там, на м'якому пiску, за кiлька крокiв вiд старших, ми валялися цiлий ранок у зацiпенiлiй нестямi любовноП муки та зуживали всякого щасного вирiзу в тканинi простору й часу, щоб торкнутись одне одного: ПП рука, крiзь пiсок, пiдповзала до мене, тулилася ближче, переставляючи вузькi та смаглявi пальцi, а потiм ПП перламутровi колiна вiдправлялись у таку ж тривалу, обачливу подорож; iнодi випадковий вал, споруджений iншими дiтьми, молодшими, слугував нам укриттям для обiжного солоного поцiлунку; цi недосконалi дотики доводили нашi здоровi та недосвiдченi тiла до такого ступеня збудження, що навiть прохолода блакитноП води, пiд якою ми продовжували правити свого, не в змозi була нас заспокоПти. Серед скарбiв, якi я загубив пiд час подальших мандрiв, була зроблена моКю тiткою маленька фотографiя, яка закарбувала групу сидячих за столиком кав'ярнi просто неба: Аннабеллу, ПП батькiв та вельми статечного доктора Купера, кульгавого старця, котрий того лiта упадав за моКю тiткою Сибiллою. Аннабелла вийшла не надто гарно, адже ПП вловили в ту мить, коли вона схотiла пригубити свiй chocolat glac, й тiльки по худих оголених плечах можна було впiзнати ПП (оскiльки пам'ятаю знiмок) серед сонячноП млявi, в яку поступово й незворотно переходила ПП краса; та я, сiвши в профiль, трохи дальше вiд iнших, проступив з якоюсь драматичною рельКфнiстю: похмурий, густобровий хлопчик, у темнiй, спортивнiй сорочцi й бiлих добре пошитих шортах, який заклав ногу на ногу й дивився вбiк. Фотографiю було зроблено в останнiй день нашого рокового лiта, саме за кiлька хвилин до нашоП другоП та останньоП спроби обiйти долю. З якогось украй прозорого приводу (iншого шансу не передбачалось, та вже нiщо не мало значення) ми вiддалились вiд кав'ярнi на пляж, де знайшли нарештi вiдлюдне мiсце, i там, у бузковiй тiнi рожевих скель, якi створили щось на кшталт яскинi, ми побiжно обмiнялися спраглими ласками, Кдиним свiдком яких були кимсь загубленi окуляри. Я стояв навколiшки i вже готовий був оволодiти моКю ясочкою, як раптом два бородатих купальцi - морський дiд та його братчик - вийшли з води iз вигуками неДречного пiдбадьорення, а чотири мiсяцi по тому вона померла вiд тифу на островi Корфу. 4. Знову i знову гортаю цi мiзернi спомини та щоразу питаю в себе самого, чи не звiдти, не з мерехтiння того далекого лiта пiшла трiщина через усе моК життя. Або, можливо, гостре моК захоплення цим дитинчам було лише першою ознакою вродженого збочення? Коли стараюсь розiбратись в булих бажаннях, намiрах, дiях, я пiддаюсь певнiй зворотнiй уявi, яка живить аналiтичну здiбнiсть спромогами безграничними, а тому всякий видний менi пройдений шлях К безкiнечно посiченим роздорiжжями в очманiло складнiй перспективi пам'ятi. Проте, я певний-таки, що в чарiвний та роковий спосiб Лолiта почалася з Аннабелли. Знаю й те, що смерть Аннабелли закрiпила невдоволення того безтямного лiта i стала завадою для всякого iншого кохання протягом холодних лiт моКП юностi. Духовне й тiлесне збiгалося в нашому коханнi такою досконалою мiрою, яка й не примариться нинiшнiм пiдлiткам, якi просто дивляться на все своПми нехитрими почуттями й штампованим глуздом. Довго по ПП смертi я вiдчував, як ПП думка тече крiзь мою. Задовго до нашоП зустрiчi ми мали однаковi сни. Ми зiставляли вiхи. Знаходили знаки дивноП подоби. У червнi одного й того ж року (1919-го) в ПП дiм i в мiй дiм, в двох несумiжних краПнах, спурхнула чиясь канарка. О, Лолiто, якби ти мене кохала так! Я приберiг на кiнець розповiдi про Аннабеллу опис нашого невтiшного першого побачення. Одного разу пiзно ввечерi Пй вдалось обминути злiсну пильнiсть батькiв. У дiбровцi чуйних тонколистих мiмоз, позаду вiлли, ми знайшли собi мiсце на руПнах низького кам'яного муру. В темрявi, крiзь нiжнi деревця виднiли арабески освiтлених вiкон вiлли - якi тепер, злегка пiдправленi кольоровим чорнилом чуттКвоП пам'ятi, я порiвняв би з гральними картами (почасти можливо тому, що неприятель грав там у бридж). Вона тремтiла й здригалась, коли я цiлував ПП в закуток напiввiдкритих губ i в гарячу мочку вуха. Розсип зiрок блiдо горiла над нами з-помiж силуетiв довгастого листя: ця чутлива безодня здавалась так само оголеною, якою була вона пiд своКю легкою сукенкою. На тлi неба напрочуд ясно вирiзнялось ПП обличчя, нiби вiд нього линуло слабке сяяння. ЏП ноги, ПП вабливi оживленi ноги, були не надто стуленi, та коли моя рука вiднайшла те, чого шукала, вираз якоПсь русалковоП мрiйливостi - чи то бiль, чи то насолода - з'явився на ПП дитячому обличчi. Сидячи трохи вище вiд мене, вона у самотнiй млостi тягнулась до моПх губ, причому голова ПП схилялася сонним, нiжним порухом, що був майже страждальницьким, а ПП голi колiнця хапали, стискали мою п'ясть, та знов слабнули. ЏП тремтячий рот, кривлячись вiд гiркоти таКмничого зiлля, з легким придихом наближався до мого обличчя. Вона прагнула вгамувати бiль кохання тим, що рвучко терла своП вуста по моПх, або раптом вiдхилялась iз поривчастим злетом кучерiв, а за тим знову похмуро линула й дозволяла менi живитись ПП розкритими вустами, мiж тим як я, щиро готовий Пй подарувати все - моК серце, горло, нутрощi - давав Пй тримати в млявому кулачку берло моКП жадоби. Пам'ятаю запах якоПсь пудри - яку вона, здаКться, крала в iспанськоП покоПвки матерi - солодкавий, дешевий мускусний душок; вiн зливався з ПП власним бiсквiтним запахом, та знагла чаша моПх почуттiв сповнила край; неждана метушня пiд ближнiм кущем завадила Пй перелитись. Ми завмерли та з болiсним подрогом в жилах прислухались до шуму, що його ймовiрно зчинила лишень полююча кiшка. Але водночас, нажаль, зi сторони будiвлi пролунав голос панi Лi, що звав дочку з дико зростаючими перекатами, й доктор Купер важко прокульгав з веранди в сад. Та ця мiмозова хаща, iмла зiрок, остуда, вогонь, медова роса, й моя мука лишились зi мною, i ця дiвчинка з виплеканими морем ногами й полум'яним язиком з тiКП пори переслiдувала мене невiдчепно - допоки нарештi двадцять чотири роки по тому я не розпорошив марноття, воскресивши ПП в iншiй. 5. Днi моКП юностi, як погляну на них, К схожi на вiдлiтаючий блiдий вихор повторних клаптикiв, немов ранкова веремiя спожитих папiрцiв, видних пасажировi американського експреса через заднК проглядове вiкно останнього вагона, за яким вони в'ються. У моПх гiгiКнiчних зчепленнях з жiнками я був практичний, насмiшкуватий та жвавий. В моП унiверситетськi роки в Лондонi i в Парижi я вдовольнявся платними кралями. МоП науковi студiП були старанними, та не дуже плiдними. Спочатку я думав стати психiатром, як багато-хто з невдах; але я був невдахою особливим; мене охопила химерна утома (треба пiти до лiкаря, - така млость); i я перейшов до вивчення англiйськоП лiтератури, з якоП живе не один поет-пустоцвiт, перетворившись у професора з люлькою, в пiджаку з добротноП вовни. Париж тридцятих рокiв цiлком пасував менi. Я обговорював радянськi фiльми з американськими лiтераторами. Я сидiв з уранiстами в кав'ярнi Des Deux Magots. Я друкував в'юнчастi етюди в малочитабельних часописах. Я вигадував пародiП - на Елiота, наприклад: Нехай фрейляйн фон Кульп тримаК ще За клямку дверi, й обернеться...Нi, Не зрушуся до неП, нi до Фрески. Нi до тiКП чайки... Один з моПх творiв, озаглавлений "Прустiвська ема в листi Кiтса до Бенджамiна Бейлi," викликав схвальнi посмiшки в шiстьох-семи учених, якi прочитали його. Я взявся писати "Коротку iсторiю англiйськоП поезiП " для видавця з великим iм'ям, а потiм почав укладати той пiдручник французькоП лiтератури (iз зразками порiвнянь з лiтератури англiйськоП) для американських та британських читачiв, який мусив займати мене протягом сорокових рокiв, i останнiй томик якого був майже готовий до друку на день мого арешту. Я знайшов службу: викладав англiйську групi дорослих парижан шiстнадцятого округу. Потiм впродовж двох зим був учителем чоловiчоП гiмназiП. Iнколи я користався зi знайомств серед психiатрiв та працiвникiв з громадського догляду, щоб з ними вiдвiдувати рiзнi заклади, як наприклад сиротинцi та школи для недолiтнiх злочинниць, де на блiдих, зi злiпленими вiями отроковиць я мiг позирати з тiКю безкарнiстю, яка нам даруКться в сновидiннях. А зараз я хочу висловити наступну думку. У вiкових межах вiд дев'яти до чотирнадцяти рокiв трапляються дiвчатка, котрi для деяких зачарованих пiлiгримiв, якi вдвiчi або в багато разiв К старшi за них, виказують iстотну свою сутнiсть - сутнiсть не людську, а нiмфiйну (тобто демонiчну); i цих маленьких обраниць я пропоную йменувати так: нiмфетки. Читач помiтить, що просторовi поняття я замiнюю на поняття часу. Бiльш того: менi б хотiлось, щоб вiн побачив цi межi, 9 - 14, як окоКмнi обриси (дзеркалистi обмiлi, яскрiючi скелi) зачарованого острова, на якому живуть оцi нiмфетки, i який оточений широким iмлистим океаном. Спитати б: у цих вiкових границях чи всi дiвчинки - нiмфетки? Звiсно, нi. Бо ж так ми, втаКмниченi, ми, самотнi мореплавцi, ми, нiмфолепти, давно б збожеволiли. Але й краса також не К критерiКм, мiж тим як вульгарнiсть (або те хоч би, що зветься вульгарнiстю в тому чи iншому середовищi) не виключаК неодмiнноП наявностi тих таКмничих рис - тiКП казково-дивноП грацiП, тiКП мiнливоП душевбивчоП, закрадливоП звабностi - якi вирiзняють нiмфетку серед полiтниць, незрiвнянно бiльше залежних вiд просторового свiту одночасних явищ, анiж вiд невагомого острова зачарованого часу, де Лолiта бавиться з подiбними до неП. В серединi тих же вiкових границь число справдешнiх нiмфеток К багато меншим числа некрасивих або просто "гарненьких", чи навiть "вродливих", але цiлком звичайних, пухлявих, вайлуватих, зимношкiрих, людяних за Кством своПм, таких, котрi можуть або не можуть потiм перекинутись на красивих, як кажуть, жiнок (погляньте-но на таку-собi бридку пампушку в чорних панчохах й бiлому капелюшку, яка перевтiлилась у дивну зiрку екрану ). Якщо попросити нормальну людину вiдзначити найгарнiсiньку на груповому знiмку школярок або герль-скаутiв, вiн не завжди вцiлить у нiмфетку. Треба бути художником та навiженим, забавищем нескiнченних скорбот, iз булькою гарячоП отрути в коренi тiла та полум'ям над-жадання, вiчно палаючим у чуйному хребтi (о, як доводиться нам щулитись i берегтися!), аби впiзнати одразу, за невимовними прикметами - за ледь котячим обрисом вилиць, за тонкими й шовковистими членами, й iншими ознаками, перелiчити якi менi заказано вiдчаКм, стидом, сльозами нiжностi - маленького смертоносного демона у тлумi звичайних дiтей; вона ж бо, нiмфетка, стоПть серед них невпiзнана, що й сама не вiдчуваК своКП казковоП влади. Та ще: через примат часу в цiй бiсiвськiй справi, науковець маК бути готовим взяти до уваги, що потрiбна рiзниця в декiлька рокiв (я би сказав, не менш десяти, але за звичай у тридцять або сорок - й до дев'ятдесяти в не багатьох вiдомих випадках) мiж дiвчинкою й мужчиною для того, щоб той мiг зазнати чарiв нiмфетки. Тут К питання налаштування кришталика, питання деякоП вiдстанi, яку внутрiшнК око з приКмним хвилюванням надолужуК, й питання певного контрасту, що його розум спостигаК з корчем порочноП насолоди. "Коли я був мамлюком, вона мамлюком була" (усе Едгаровий перегар), моя Аннабелла не була для мене нiмфеткою: я був Пй рiвним; заднiм числом я сам був фавнятком, на тому ж зачарованому островi; та нинi, вересня 1952-го року, як минуло двадцять дев'ять рокiв, гадаю, що можу розгледiти в нiй початкове рокове наслання. Ми кохалися передчасною любов'ю, яка вiдмiнна тiКю нестямою, що так часто розбиваК життя зрiлих людей. Я був дужим хлопчиськом i вижив; та отрута зосталася в ранi, i ось я вже мужнiв у лонi цивiлiзацiП, яка дозволяК чоловiковi упадати за дiвчиною шiстнадцятирiчною, але не за дiвчинкою дванадцятирiчною. Отож, не дивно, що моК доросле життя в Њвропi було жахливо двоПстим. Назовнi я мав так званi нормальнi зносини iз земнородними жiнками, у яких грудi гарбузами або грушами, всерединi ж я палав у пекельнiй печi зосередженоП хтивостi, яку збуджувала в менi кожна стрiчна нiмфетка, до котроП я, будучи законослухняним боягузом, не смiв пiдступитись. Кремезнi людячi самицi, котрих менi дозволено було уживати, слугували тiльки палiативом. Я готовий повiрити, що вiдчування, якi я вилучав iз природного злягання, рiвнялись бiльш-менш тим, що Пх зазнають нормальнi великi мужчини, коли спiлкуються iз нормальними великими жiнками в тому рутинному римi, який iздригаК свiт. Але негаразд К в тiм, що цьому товариству не довелось, як довелось менi, спiзнати проблиск незрiвнянно бiльш пронизливоП насолоди. Найбiднiший з моПх у полюцiю ведучих снiв у тисячу разiв яскравiший за перелюби, що Пх наймужнiший генiй або найталановитiший iмпотент здатнi були уявити. Мiй свiт був розкраяний. Я чув присутнiсть не однiКП, а двох статей, жодна з яких не була моКю; обидвi були жiночими для анатома; для мене ж, котрий дивився крiзь призму почуттiв, "вони були так само рiзнi мiж собою, як щиголь i щогла". Всьому цьому я тепер надаю рацiю, та у двадцять - двадцять-п'ять рокiв я не так ясно знався на своПх стражданнях. Тiло добре знало, чого воно хоче, та мiй розум вiдхиляв кожну його мольбу. Мною оволодiвали то острах i стид, то нестямний оптимiзм. Мене душили суспiльнi заборони. Психоаналiсти вабили мене псевдовизволенням вiд лiбiдобелiберди. Те, що Кдиними об'Кктами любовного подрогу були для мене сестри Аннабелли, ПП повiрницi й кордебалет, менi ввижалось iнколи передвiстям божевiлля. Iнодi ж я говорив собi, що все залежить вiд точки зору, i що по сутi нема нiчого поганого в тому, що мене до нестерпу хвилюють нелiтнi дiвчатка. Дозволю собi нагадати читачевi, що в АнглiП, з тих пiр, як був ухвалений закон (1933-го року) про дiтей та Молодi Персони, термiн "герль-чайлд" (тобто дiвчинка) визначаКться як "особа жiночоП статi, яка маК вiд роду бiльше нiж вiсiм та менше нiж чотирнадцять рокiв" (пiсля чого, вiд чотирнадцяти до сiмнадцяти, статут визначаК цю особу як "молоду персону"). З iншого боку, в Америцi, а саме в Масачусетсi, термiн "уейвард чайлд" (непутяща дитина) стосуКться технiчно дiвчинки вiд семи до сiмнадцяти рокiв, яка спiлкуКться з порочними та нiкчемними особами". Хью Броутон, полемiчний письменник часiв Джемса Першого, довiв, що Рахаб була блудницею вже в десять рокiв. Все це вкрай цiкаво, i я припускаю, що ви вже бачите, як рот менi пiниться перед приступом - та нi, нiщо не пiниться, я просто пускаю вистрибом рiзнобарвнi блiшки щасливих думок у вiдповiдну чашечку. От ще картинки. Ось Вергiлiй, котрий (цитую старого англiйського поета) "нiмфетку оспiвав в одному тонi", хоч найвiрогiднiше вiддавав перевагу перитоновi хлопчика. Ось двi з ще недостиглих дочок короля Анхатена та його королеви Нiфертiтi, у котрих було шiсть таких - нiльських, гологолових, голеньких (нiчого крiм численних намистових рядiв), iз м'якими брунатними щенячими черевцями, iз довгими ебеновими очима, якi спокiйно вмiщалися на перинах, i цiлковито збереженi пiсля трьох тисяч рокiв. Ось зграйка десятирiчних вiдданиць, котрих примушують сiсти на фасцинiй - кiл зi слоновоП кiстки у храмах класичноП освiти. Шлюб i спiвжиття з дiтьми трапляються ще доволi часто у декотрих областях IндiП. Так, восьмидесятилiтнi дiди-лепчанцi сполучаються iз восьмирiчними дiвчатками, i хто-би озвався. Нарештi Данте безтямно закохався в свою Беатрiче, коли минуло лише дев'ять рокiв Пй, такiй яскрiючiй, фарбованiй, звабнiй, у червоному строП з дорогим камiнням, а було це 1274-го року, у ФлоренцiП, на приватному бенкетi, веселого травня мiсяця. Коли ж Петрарка безтямно укохався в свою Лаурину, вона була бiлявою нiмфеткою дванадцяти рокiв, яка бiгла крiзь вiтер, куряву й цвiтiнь, сама як летюча квiтка, серед прекрасноП рiвнини, видноП з Воклюзьких горбiв. Та будьмо ж бундючними й культурними. Гумберт Гумберт старанно прагнув бути гожим. Џй Богу, прагнув. Вiн ставився вкрай обережно до звичайних дiтей, до Пх чистоти, вiдкритих на образи, й за жодних обставин не зазiхнув би на невиннiсть дитини, якби була хоч найвiддаленiша можливiсть скандалу. Та як билося бiдоласi серце, коли серед невинноП дитячоП зграП вiн помiчав дитину-демона, "enfant charmant et fourbe" - очi з iмлою, барвнi губи, десять рокiв каторги, коли даси знати Пй, що дивишся на неП. Так йшло життя. Гумберт був цiлком спроможний мати злучання з Њвою, проте Лiлiт була тою, про яку вiн марив. Бруньковидна стадiя у розвитку грудей рано (в 10 7/10 рокiв ) наступаК в черзi соматичних змiн, якi супроводжують наближення зрiлостi. А наступна вiдома нам ознака - це перша поява (в 11 2/10 рокiв) пiгментованих волоскiв. Моя чашечка геть сповнена блошицями. Морська катастрофа. Кораловий острiв. Я один iз замерзлою донькою потопленого пасажира. Серденько, адже це тiльки забава. Якi чудовнi пригоди я деколи уявляв, сидячи на твердiй лавi в мiському парку та удаючи заглибленого в задумливу книжку. Навколо мирного ерудита дозвiльно пустували нiмфетки, як начебто вiн був звиклою для ока парковою статуКю або частиною свiтла й тiнi пiд старим деревом. Якось цiлковита красуня в шотландськiй спiдничцi з грюком поставила важкоозброКну ногу бiля мене на лавку, щоб занурити в мене своП оголенi руки й затягнути ремiнець роликового ковзана - i я розчинився в сонячних плямах, користуючись книжкою як фiговим листям, мiж тим як ПП русявi кучерi падали Пй на подряпане колiно, i деревна тiнь, яку я з нею дiлив, пульсувала й танула на ПП литцi, сяючи так близько вiд моКП хамелеоновоП щоки. Iншого разу рудоволоса школярка зависнула надi мною в вагонi метро, i оранжевий пушок в неП в пахвах був одкровенням, яке залишилось на багато тижнiв у мене в кровi. Я мiг би переповiсти чимало подiбних однобiчних мiнiатюрних романiв. Закiнчення деяких з них було приправлене бiсовим зiллям. Бувало, наприклад, я помiчав з балкона вночi, за освiтленим вiкном через вулицю, нiмфетку, яка роздягалась перед прислужливим дзеркалом. В цьому усамiтненнi, в цьому вiддаленнi, привид набував неймовiрно пряноП зваби, яка змушувала мене, балконного глядача, чимдуж стремiти до свого самотнього вгамування. Але до бiса несподiвано нiжний узор голизни, що вiн вже прийняв вiд мене дар звеличання, ставав осяяним лампою вiдразливо голим лiктем мужчини в спiднiй бiлизнi, який читав газету при вiдкритому вiкнi гарячою, вологою, безнадiйно лiтньою нiччю. Скакання над вервечкою, скакання на однiй нозi по розкресленiй крейдою панелi. Вiкопомна старуха в чорному, яка сидiла поряд зi мною на парковiй лавцi моКП насолоди (нiмфетка пiдi мною старалась намацати скляну кульку, що закотилась) й котра спитала мене - нахабна вiдьма - чи не болить менi живiт. Нехай бавлять вони навколо мене вiчно, нiколи не дозрiваючи. 6. До речi: я часто питав себе, як велося Пм потiм, тим нiмфеткам. У нашому чавунно-Дратованому свiтi причин та наслiдкiв, чи не здатний був подрог, який я викрав у них, позначитись на Пх майбуттi? От, була моКю - та нiколи не дiзнаКться. Гаразд. Та чи не виступить це, чи не нашкодив я Пй чим-небудь в ПП дальшiй долi, коли втягнув ПП образ в своК таКмне насолодження? О, це було й стане предметом великих та жахливих сумнiвiв! Я з'ясував, однак, у що вони перетворюються, цi принадливi, запаморочливi нiмфетки, коли виростають. Згадую, брiв я колись надвечiр людною вулицею, навеснi, в центрi Парижа. Тоненька невелика на зрiст дiвчина жваво простукала повз мене на високих пiдборках; ми водночас обернулись, вона спинилась i я пiдiйшов до неП. Голова ПП ледь сягала моКП нагрудноП шерстi; личко було кругле, з ямками, яке так часто трапляКться серед молодих французок. Менi сподобались ПП довгi вiП та перлинно-сiрий tailleur, що облягав ПП юне тiло, яке ще берегло (от це-то й було нiмфiйним вiдлунням холодноП насолоди, злетом в череслах) щось дитяче, що домiшувалось до професiйного frtilement ПП маленькоП спритноП сiднички. Я поцiкавився ПП цiною, й вона одразу вiдповiла з музикальною срiбною точнiстю (птах - сущий птах!) "Cent". Я був спробував поторгуватись, та вона оцiнила дикий пал в моПх очах, спрямованих з такоП висоти на ПП круглий лобик й на зачаткову капелюшку (букетик та бант): "Tant pis", проказала вона, перемигнувши й удавши, нiби простуК геть. Я подумав: та всього лише три роки тому я мiг бачити, як вона вертаКться додому зi школи! Ця картина скiнчила справу. Вона повела мене вгору звичайними крутими сходами зi звичайним сигналом дзвiнка, що повiдомляК добродiя, який не бажаК зiтнутися з iншим добродiКм, що шлях вiльний або не вiльний - сумний шлях до гидкого покоПка, який вмiщуК лiжко й бiде. Як звично, вона зажадала свiй petit cadeau, i звичайно я запитав ПП iм'я ( Monique ) та вiк (вiсiмнадцять). Я був добре обiзнаний з банальними звичками повiй: вiд усiх них ми чуКмо оте dixhuit - чiтке цвiрiнькання з ноткою мрiйливоП облуди, яке вони видають, сердешнi, до десяти разiв на добу. Та в даному випадку було ясно, що Монiка радше вiднiмаК собi рiк-два. Це я вивiв з багатьох подробиць ПП справного, нiби рiзьбленого, й на подив нерозвиненого тiла. Надзвичайно швидко роздягнувшись, вона постояла хвилинку бiля вiкна, приоповивши себе в мутний серпанок фiранки, слухаючи з дитячим задоволенням (що в книзi було б халтурою) шарманщика, який вигравав на вже набряклому присмерком подвiр'П. Коли я оглянув ПП рученята й звернув ПП увагу на бруднi нiгтi, вона вiдказала, простодушно понурившись, "Qui, ce n'est pas pien" й пiшла було до рукомийника, та я сказав, що це дрiбницi, самi дрiбницi. Зi своПм пiдстриженим темним волоссям, свiтло-сiрим поглядом та блiдою шкiрою вона була винятково привабна. Стегна ПП були не ширше нiж у хлопчика, що сiв навпочiпки. Поза тим, я без вагання стверджуватиму (i ось чому я так вдячно дляю це перебування з маленькою Монiкою в серпанково-сiрiй келiП спогаду), що серед тих вiсiмдесяти або дев'ятдесяти шльондр, якi в рiзний час на моК прохання займалися мною, вона була Кдиною, що дала менi укол iстинноП насолоди. "Il tait malin, celui qui a invent ce trucl", люб'язно зауважила вона й вернула в зодягнений стан з тою високого стилю спритнiстю, з якою з нього вийшла. Я спитав, чи не дасть вона менi ще одного, бiльш iстотного побачення в той же вечiр, й вона обiцяла зустрiти мене бiля нарiжноП кав'ярнi, додавши, що впродовж усього свого короткого життя нiколи ще нiкого не обдурила. Я не мiг утриматись, щоб не сказати Пй, яка ж вона гарненька, на що вона вiдказала скромно: "Tu es b'en gentil de dire a", а потiм, вловивши те, що я вловив сам у дзеркалi, яке вiдбивало наш тiсний Едем, а саме жахливу гримасу нiжностi, яка скорчила менi рота, догiдлива Монiка (о, вона безсумнiвно була свого часу нiмфеткою) схотiла довiдатись, чи не стерти Пй, avant qu'on se couche, нашарок фарби з губ на випадок, якщо я захочу поцiлувати ПП. Авжеж, захочу. З нею я дав собi волю в бiльшому ступенi, нiж з будь-якою iншою молодою гетерою, i в ту нiч моК останнК враження вiд Монiки та ПП довгих вiй вiдлунюК чимось веселим, чого не було в iнших спогадах, пов'язаних з моПм принизливим, мiзерним та похмурим статевим життям. Вигляд ПП був незвичайно вдоволений, коли я дав Пй п'ятдесят франкiв поза умовою, по чому вона подрiбцювала в нiчну квiтневу мряку з важким Гумбертом, який котився за ПП вузькою спиною. Зупинившись проти вiтрини, вона вимовила з великим смаком "Je vois m'acheter des bas!" i не дай менi Бог коли-небудь забути маленький лускаючий звук дитячих губ цiКП парижаночки на словi "bas", вимовленим нею так соковито, що "а" ледь не стало в'юнким коротким "о". Наступне наше побачення вiдбулось iншого дня, в п'ятнадцять по другiй опiвднi в моПй квартирi, та воно виявилось менш задовiльним: за нiч вона наче подорослiшала, перейшла до старшого класу, й до того ж була вельми застудженою. Заразившись вiд неП нежиттю, я скасував четверту зустрiч - а втiм i радий був перервати злет чуттiв, якi погрожували обтяжити мене нестерпними мареннями й млявим розчаруванням. Тож нехай вона залишиться гладкою тонкою Монiкою - такою, якою вона була впродовж тих двох-трьох хвилин, коли безпритульна нiмфетка проглядала крiзь дiловиту молоду повiю. МоК нетривке знайомство з нею навiяло менi низку думок, якi стануть доволi очевидними читачевi, котрий знаКться на цих справах. За оголошенням в непристойному журнальчику я опинився одного дiКсприятливого дня, у конторi певноП M-lle Edith, яка почала з того, що запропонувала менi обрати собi супутницю життя в зiбраннi доволi формальних фотографiй у доволi засмальцьованому альбомi ("Regardez-moi cette belle brune?" - вже у ве