й уламок вiд молочноП пляшки схожий на губу вищиреноП тварини, й кидати Пх у бляшанку, що валялась поблизу. Дзеньк. Вдруге не можеш, не можеш - що за дикi тортури - не можеш влучити вдруге. Дзеньк. Чудовна шкiра, й нiжна, й засмагла, жодного Данджу. Морозиво з сиропом спричинюК висип: надто рясне видiлення з сальних залоз, що живлять фолiкули шкiри, призводить до подразнення, а останнК приводить заразу. Та нiмфетки, хоч вони й наПдаються донесхочу, таки не прищаться. Боже, що за тортури - цей Кдвабистий вилиск за скронею, який переходить у гаряче русяве волосся! А ця кiсточка, що дриДотить збоку бiля припорошеного щиколотку... "Дочка мiстера Мак-Ку? Дженнi Мак-Ку? Ах - жахна потвора! Ще й ниця. Й кульгава. Ледь не сконала вiд полiомелiту". Дзеньк. Лискучий штриховок волоскiв уздовж руки нижче лiктя. Коли вона встала, щоб внести в дiм бiлизну, я звiддаля простежив обожуваним поглядом вицвiлу ззаду блакить ПП закочених штанiв. Звiд середини галявини п-нi Гейз, озброКна кодаком, неквапно зросла, немов фальшиве дерево факiра, та пiсля декотрих свiтлотехнiчних клопотань - сумний погляд угору, радий погляд униз - зважилася зняти присiлого на схiдцях збентеженого Humbert le Bel. П'ятниця. Бачив, як вона десь пiшла з Розою, темноволосою подругою. Чому мене страшенно так хвилюК дитяча - та це лише дитяча - ПП хода? Розберемося з цим. Дещо тупувато ставить носки. Якась розхитанiсть, подовжена на кiнець кроку в русi нiг нижче колiн. Ледь позначене човгання. I все це нескiнченно молоде, нескiнченно розбещене. Гумберта Гумберта, крiм того, глибоко зворушуК жаргон дiвчиська та ПП рiзкий високий голос. Дещо пiзнiше чув, як вона жбурляла в Розу негарним глупством через паркан. Усе це вiдгукувало в менi деренчливим висхiдним римом. Пауза. "А зараз менi вже час, малятко". Субота. (Можливо, в цьому мiсцi щось виправлене автором.) Знаю, що писати цей щоденник - безглуздя, та я вiдчуваю дивну принизливу втiху; та й хто би - крiм люблячоП дружини - був би в змозi розшифрувати мiй мiкроскопiчний начерк? Дозвольте ж менi об'явити зi схлипом, що нинi моя Л. брала сонячну ванну на вiдкритiй верандi, та, от горе, мати та iншi якiсь дами весь час мрояли поблизу. Звичайно, я мiг би розташуватися в гойдалцi й удавати, що читаю. Та я схотiв залишитись у себе, побоюючись, як би жахлива, запаморочна, смiхотворна й убога трясця, iздригаюча мене, не завадила менi надати своПй поставi будь-яку подобу безтурботностi. Недiля. Хитлива спека все ще з нами; благодатнiший тиждень! На цей раз я зайняв стратегiчну позицiю, з товстою недiльною газетою й новою люлькою у верандовiй гойдалцi заздалегiдь. Та дарма, вона прийшла разом з матiр'ю. Вони були в чорних купальних костюмах, складених з двох частин i таких же новеньких, як моя люлька. Моя ясочка, моя голубка спинилась бiля мене - схотiла отримати сторiнки гумористичного вiддiлу, - й вiд неП вiяло майже так як вiд iншоП, рiв'КрськоП, хiба що iнтенсивнiше, з домiшкою чогось шорсткого - то був спекотний душок, вiд якоП вмить зворушилась моя чоловiча сила; та вона вже висмикнула з мене жадану частину газети й вiдступила до свого килимка поряд iз своКю тюленеподiбною матiнкою. Там краса моя вляглась долiлиць, являючи менi, незлiченним очам широко розкритим в менi у зрячiй кровi, своП випнутi лопатки, й персиковий пушок уздовж увiгнутого хребта, й пухляву обтягнутих чорним вузьких сiдниць, i пляжний виворiт отрочеських ляжок. Третьокласниця мовчки насолоджувалась зелено-червоно-синiми серiями малюнкiв. ЩонайпривабливiшоП нiмфетки й не снилось зелено-червоно-синьому Прiапу. Iз висохлими губами, крiзь рiзнобарвнi шари свiтла ПП позираючи, збираючи в фокус своК жадання й ледь погойдуючись пiд прикриттям газети, я знав, що якщо як слiд зосередитись на цьому сприйняттi, то одразу досягну найвищоП точки моКП жебрацькоП втiхи. Як хижак йде на рухливу, а не застиглу здобич, я хотiв, однак, щоби це вбоге торжество спiвпало з одним iз розмаПтих рухiв, якi читаюча дiвчинка зрiдка виконувала, поскубуючи собi хребет i показуючи ледь пiдтушовану пахву, але товста Гейз раптом усе зiпсувала тим, що обернулась до мене й попросила дати Пй закурити, пiсля чого загомонiла про шарлатанський роман якогось популярного пройди. Понедiлок. Delectatio morosa. "Я проводжу нестерпнi днi В хандрi й тузi..." Ми (матiнка Гейз, Долорес та я) мали поПхати по снiданку на Очкове озеро й там купатись i валятися на пiску; але перламутровий ранок виродився в полудневе дощiв'я, i Ло геть розприндилась. Встановлено, що середнiй вiк статевого дозрiвання в дiвчат Нового Йорка й Чикаго - тринадцять рокiв i дев'ять мiсяцiв; iндивiдуально цей вiк хитаКться мiж десятьма (або менше) й сiмнадцятьма. Маленькiй ВiрджинiП ще не стукнуло чотирнадцять, коли нею оволодiв Едгар. Вiн давав Пй уроки алгебри. Уявляю собi. Провели медовий мiсяць у Санкт-Петербургу на захiдному узбережжi Флориди. "МосьК По-По" як один з учнiв Гумберта Гумберта в паризькiм лiцеП називав поета Пое. Я маю всi отi риси, якi, за думкою експертiв iз сексуальних зацiкавлень дiтей, збуджують вiдповiдний трепет у дiвчат: чиста лiнiя нижньоП щелепи, м'язиста п'ясть руки, глибокий голос, широкi рамена. Крiм того, я, кажуть, схожий на якогось чи то актора, чи то гугнявця з гiтарою, котрим марить Ло. Вiвторок. Дощик. Нiяких озер (лише калюжi). Матiнка поПхала за покупками. Я знав, що Ло десь поблизу. Внаслiдок таКмних маневрiв я надибав ПП в спальнi матерi. Витягувала перед дзеркалом вiко, намагаючись позбутися смiтинки, що впала в лiве око. Клiтчаста сукенка. Хоч я й обожую цей ПП п'янливий каштановий запах, все ж менi здаКться, що Пй було б слiд iнодi вимити волосся. На мить ми двоК попливли в теплiй зеленi дзеркала, де вiдбивалась верхiвка тополi разом з нами й небом. Потримав ПП владно за плечi, за тим ласкаво за скронi й повернув ПП до свiтла. "Воно ось тут", сказала вона, "я вiдчуваю"... "Швейцарська сеселянка кiкiнчиком язика"... "...Вилизала б?" "Влсне. Спробать?" "Авжеж, спробуйте". Нiжно я провiв трепетним жалом по ПП коловоротному солоному очному яблуку. "От гарно", сказала вона, мигаючи, "все вийшло". "Зараз друге око". "Та ви нетямущий", почала вона "там геть - ". Але тут помiтила зiбранi в жмутик губи, якi наближалися, й поступливо вiдказала: "Окей". Нахилившись до ПП теплого, призведеного, рудаво-рожевого обличчя, похмурий Гумберт приклав губи до ПП бiйного вiка. Вона всмiхнулася, й зачепивши мене сукнею, стрiмко вийшла з кiмнати. Я вiдчував нiби моК серце б'Кться всюди водночас. Нiколи в життi - навiть коли я пестив ту дiвчинку на Рiв'Крi - нiколи. - Нiч. Нiколи я не знавав таких терзань. Я волiв би описати ПП обличчя, ПП рухи - а не можу, тому що, коли вона поблизу, моя пристрасть до неП заслiплюК мене. Хай йому чорт - я не звик до товариства нiмфеток! Коли ж заплющую очi, бачу саму лиш застиглу частину ПП образу, рекламний дiапозитив, проблиск звабливоП гладкоП шкiри зiсподу ляжки, коли вона, сидячи й пiднявши високо колiно пiд клiтчастою спiдничкою, зав'язуК шнурок чобiтка. "Долорес Гейз, не муонтре па вуа жямб" (це промовляК ПП мати, яка думаК, що знаК по-французькому). Будучи a mes heures поетом, я присвятив мадригал чорним, як сажа, вiям ПП блiдо сiрих, позбавлених всiлякого виразу очей, та п'ятьом асиметричним веснянкам на ПП задертому носику, та бiлявому пушку на ПП коричневих членах; але я розiрвав його й не можу його нинi пригадати. Тiльки в банальнiших висловах (повертаКмось тут до щоденника) вдалося б менi змалювати риси моКП Ло: я мiг би, наприклад, сказати, що волосся ПП темно-русяве, а губи червонi, мов облизаний барвистий льодяник, причому нижня чарiвливо припухла - ах, бути б менi пишучою дамою, перед якою б вона позувала голою при голому свiтлi. Та я лишень Гумберт Гумберт, довгастий, кiстлявий, з шерстю на грудях, з густими чорними бровами й дивним акцентом, i цiлим смiтником, повним зогнилих чудовиськ, пiд сховом неквапноП хлоп'ячоП усмiшки. Та й вона зовсiм не схожа на тендiтну дiвчинку з дамського роману. Мене зводить з розуму двоПсте Кство моКП нiмфетки - всякоП, либонь, нiмфетки: ця сумiш у Лолiтi нiжноП мрiйливоП дитячостi i якоПсь страхiтливоП вульгарностi, притаманноП кирпатiй звабностi журнальних малюнкiв, яка нагадуК менi мутно-рожевих недолiтнiх покоПвок у нас в Њвропi (якi тхнуть дробленою ромашкою й потом), i тих дуже молоденьких блудниць, котрих перевдягають у дiтей в провiнцiйних домах розпусти. Та на додаток - на додаток цьому в менi чуКться невимовна, непорочна нiжнiсть, що прозираК крiзь мускус i гидоту, крiзь сморiд i смерть, Боже мiй, Боже мiй... I нарештi - що найдивовижнiше - вона, ця Лолiта, моя Лолiта, так вiдокремила давню мрiю автора, що над усе i попри все iснуК тiльки - Лолiта. Середа. "Змусьте-но маму повезти нас (нас!) на Очкове озеро завтра". Ось дослiвно фраза, яку моя дванадцятирiчна пасiя проговорила жадiбним шепотом, зiтнувшись зi мною в сiнях - я виходив, вона вбiгала. Вiддзеркалення пообiднього сонця дрижало слiпуче-бiлим дiамантом в оправi з незчисленних райдужних голок на круглiй спинi запаркованого авто. Вiд листя пишного iльма падали м'якi переливчастi тiнi на дощату стiну будинку. Двi тополi брижилися й погойдувались. Вухо розрiзняло безформнi звуки далекого вуличного руху. Чийсь дитячий голос кликав: "Нансi! Нан-сi!". В домi Лолiта поставила свою улюблену платiвку "Малятко Кармен", яку я завжди називав "Гаманна Кармен", на що вона фуркала, позiрно глузуючи з моКП позiрноП дотепностi. Четвер. Вчорашнього вечора ми сидiли на вiдкритiй верандi Гейзиха, Лолiта i я. Налягали теплi присмерки, переходячи в повну млостi нiч. Стара бовдурка щойно скiнчила розповiдати менi змiст кiнофiльму, що його вона й Лолiта дивились пiвроку тому. Дуже занепалий вже боксер нарештi знайомиться з добрим священиком (котрий сам колись, у мiцнiй своПй юностi, був боксером i по досi мiг кулаком звалити грiшника). Ми сидiли на перинах, покладених на пiдлогу; Ло була межи мадам i мною (сама втиснулась - звiрятко моК). В свою чергу я пустився в прекумедну розповiдь моПх арктичних пригод. Муза вимислу простягла менi гвинтiвку, i я стрелив у бiлого ведмедя, який сiв та охнув. А втiм я гостро вiдчував близькiсть Ло, й поки я говорив i жестикулював у поблажливiй темрявi, я користувався невидними цими жестами, щоби торкнути то руку ПП, то плече, то ляльку-балерину з вовни й серпанку, яку вона смикала i все саджала менi на колiна; й нарештi, коли я вповнi оплутав мою жарiючу ясочку тенетами безплотних любощiв, я посмiв погладити ПП по нозi, по аДрусовим волоскам уздовж голiнки, i я смiявся на власнi жарти, й трiпотiв, i ховав трепет, i разiв зо два вiдчув спритними вустами тепло ПП близьких кучерiв, утикаючись в неП зi смiшними апарте в великих дужках i пестячи ПП iграшку. Вона також дуже багато юрзала, тож на кiнець мати Пй рiзко сказала припинити вертiння, а ПП ляльку знагла шпурнула в темряву, i я все похихотував i обертався до Гейзихи через ноги Ло, причому моя рука повзла вгору по худенькiй спинi нiмфетки, мацаючи ПП шкiру крiзь тканину хлоп'ячоП сорочки. Та я знав, що все безнадiйно. Мене млоПло вiд жадання, я страждав вiд тiсняви одягу, i був навiть радий, коли спокiйний голос матерi об'явив у темрявi: "А зараз ми вважаКмо, що Ло час у лiжко". "А я вважаю, що ви свинюки", сказала Ло. "Гаразд, отже завтра не буде пiкнiка", сказала Гейзиха. "Ми живемо в вiльнiй краПнi", сказала Ло. Пiсля того як сердита Ло, вигукнувши так зване "Бронксове хурра" (масний звук гидавоП вiдрази) пiшла собi, я по iнерцiП далi перебував на верандi, в той час як Гейзиха викурювала десяту за вечiр папiроску й скаржилась на Ло. Ло, бачте, вже виказувала злiснiсть, коли Пй був усього один рiк i вона, бувало, iз лiжка жбурляла iграшки через бокову сiтку так, що бiднiй матерi цiКП пiдлоП дитини доводилось Пх пiдбирати. Нинi, в дванадцять рокiв, це просто бич Божий, зi слiв Гейзихи. Њдине, про що мрiК Ло - це дригати пiд джазову музику або гарцювати в спортивних дiйствах, високо пiднiмаючи колiна й жонглюючи палицею. Оцiнки у неП поганi, та все ж вона виявилась лiпше пристосованою до шкiльного побуту, на новому мiсцi, нiж у Пiскi (Пiскi був Пхнiм рiдним мiстом у середнiй частинi Сполучених Штатiв; рамздельський же будинок належав покiйнiй свекрусi, в Рамздель вони переПхали близько двох рокiв тому). "Чому Ло була нещасною в тiй першiй школi? " "Ах, сказала вдова, хiба я не знаю. Я бiдна сама пройшла через це в дитинствi: жахливi цi хлопчаки, котрi викручують тобi руку, навмисно влiтають у тебе зi стосом книжок, смикають за волосся, боляче щипають за груди, прагнуть задрати тобi спiдницю. Звiсно, вередливiсть К супутньою обставиною нормального розвитку, та Ло переходить всякi межi. Вона похмура й вигадлива. Поводиться зухвало й задирливо. Днями Вiола, iталiКчка в ПП класi, скаржилась, що Лолiта ПП штрикнула в зад самописним пером. ЗнаКте, сказала Гейзиха, чого б менi хотiлось? Якби ви, monsieur, випадком ще були тут восени, я б вас попросила допомогти Пй готувати уроки - менi здаКться ви знаКте буквально все - географiю, математику, французьку". "Все, все", вiдказав monsieur. Ага, пiдхопила Гейзиха, отже ви ще будете тут?" Я готовий був крикнути, що я лишився б тут довiку, якби я мiг сподiватись зрiдка понiжити обiцяну ученицю. Але я не довiряв Гейзисi. Тому я тiльки мугикнув, потягнувся й, не бажаючи бiльше бути в купi з ПП розважливiстю (le mot juste), пiшов незабаром до себе в кiмнату. Та вдовиця, певно, не вважала, що день скiнчився. Я спочивав на своКму холодному лiжку, тиснучи до обличчя долоню з духмяною тiнню Лолiти, коли почув як моя невтомна володарка крадеться до дверей i крiзь них шепоче: "тiльки хочу знати, чи ви закiнчили "Погляд i подих"?" (iлюстрований журнал, позичений менi днями). З кiмнати дочки пролунав крик Ло: журнал був у неП. Хай йому чорт - не дiм, а прокатна книгарня. П'ятниця. Цiкаво, що сказав би статечний директор унiверситетського видавництва, у якому виходить мiй пiдручник, якби я в ньому навiв вислiв Ронсара про "маленьку шкаралатну щiлину" або рядки Ремi Белло: "той горбик малий, нiжним мохом вкритий, а посеред межу червону врито" й так далi. Боюся, знов захворiю на нервовий розлад, якщо зостанусь жити в цьому домi, пiд сталим натиском нестерпноП спокуси, бiля моКП ясочки - моКП та ЕдгаровоП ясочки - "моКП долi, нареченоП моКП". Чи втаКмничила ПП вже мати-природа в ТаПну МенархiП? Почуття опуклостi. "Прокляття", як називають це iрландки... Iнакомовно: "падiння з даху" або "гостюК бабуся". "Панi Матка (цитую з часопису для дiвчат) починаК будувати товстий м'який передiл - знадобиться, якщо всерединi ляже дитинка. Крихiтний вар'ят у своКму оббитому повстю покоП для буйних. Мiж iншим: якщо коли-небудь я здiйсню всерйоз убивство - вiдзначте це "якщо" - позов повинен би бути сильнiшим нiж той, що я його вiдчув до ВалерiП. Ретельно вiдзначте, що я тодi дiяв доволi нескладно. Коли вам захочеться - якщо захочеться - смажити мене на електростiльцi, майте на увазi, будь ласка, що тiльки напад запаморочення мiг надiлити мене тiКю примiтивною енергiКю, без якоП не можна перетворитись на звiра (можливо, що вся ця частина пiдправлена в порiвняннi з щоденничком). Iнодi я ввi снi пориваюсь на вбивство. Та знаКте, що трапляКться? Тримаю, примiром, пiстолет. Цiлюсь, наприклад, у спокiйного ворога, який виявляК байдуже зацiкавлення до моПх дiй. О так, я вправно тисну на собачку, але одна за одною кулi викочуються на пiдлогу з нетямущого дула. В таких моПх снах у мене лиш одне бажання - приховати невдачу вiд ворога, котрий, одначе, повiльно обурюКться. Сьогоднi за обiдом стара Кхидна, з-пiд лоба блимнувши косим поглядом на Ло (я щойно скiнчив змальовувати в грайливий спосiб чудовнi вусики щiточкою, якi майже вирiшив вiдпустити), сказала: "Краще не треба, iнакше хтось украй зомлiК". Ло вмить вiдсунула свою тарiлку з вареною рибою, ледь не перекинувши через це склянку з молоком, i кинулась геть з кiмнати. "Вам би не стало надто нудно, проговорила Гейзиха, завтра поПхати з нами на озеро купатись, якщо Ло вибачиться за свiй вибрик?" Деякий час по тому в мою кiмнату донеслось лунке дверне грохкання й iншi звуки, якi виринали з якихось надр, якi здригались, де в суперниць була буремна чвара. Вона не вибачилась. ВиПзд скасовано. А втiм могло б бути дуже цiкаво. Субота. Ось уже декiлька днiв, як залишаю дверi напiввiдчиненими, коли в себе працюю; та тiльки сьогоднi пiдступ удався. Iз багатьма вивертами, шльопаючи й човгаючи туфлями (з метою приховати збентеження, що от вiдвiдала мене без виклику), Ло ввiйшла та, покрутившись там i тут, почала розглядати жахливi вiзерунки, якими я замазав аркуш паперу. О нi - то не було продовженням натхненноП паузи есеПста мiж двома параграфами; то був гидкий тайнопис (якого вона зрозумiти не могла) мого рокового жадання. ЏП русявi кучерi схилились над столом, за яким я сидiв, i Хумберт Хриплий обiйняв ПП однiКю рукою - жалюгiдне наслiдування кревностi. Тримаючи аркуш i далi вивчаючи його ледь-ледь близькозорими очима, моя наПвна маленька гостя повiльно напiвприсiла менi на колiно. ЏП вабливий профiль, ледь вiдкритi вуста, тепле волосся були за якiсь три вершки вiд мого вищиреного рiзця, й крiзь грубу тканину хлоп'ячого вбрання я вiдчував жар ПП тiла. Раптом я ясно зрозумiв, що можу поцiлувати ПП в шию чи в куточок рота з повною безкарнiстю - зрозумiв, що вона менi це дозволить i навiть заплющить при цьому очi за всiма правилами Холiвуда. Це так само просто, як подвiйна порцiя вершкового морозива iз гарячим шоколадним соусом. Не можу пояснити моКму вченому читачевi (брови якого так сунуться вгору, що вже доПхали до потилицi через усю лисину) яким чином я це второпав; можливо звiриним чуттям я вловив найменшу змiну в римi ПП подиху, адже вона не стiльки розглядала мою мазню - о моя прозора нiмфиня! - скiльки чекала з тихим цiкавством, щоб сталось саме те, чого до смертi жадав чарiвливий квартирант. Виплiд нашого часу, жадiбна до кiножурналiв, обiзнана в знятих близьким планом, млiючих, сповiльнених кадрах, вона, певно, не знайшла б нiчого дивного в тому, щоб дорослий друг, поставний красень - Пiзно! Весь будинок раптом залунав вiд голосу балакучоП ЛуПзи, яка звiтувала панi Гейз, котра щойно вернулась, про якесь померле звiрятко, яке вона й омас (сусiднiй водiй) знайшли в пiдвалi - й, звичайно, моя Лолiтонька не могла знехтувати цiкавим випадком. Недiля. Вона мiнлива, вона примхлива, вона кiстяста, вона сповнена терпкоП грацiП шпаркого пiдлiтка. Вона нестерпно приваблива з голови до нiг (вiддаю всю Нову Англiю за перо популярноП романiстки!) починаючи з готового банта й заколок у волоссi й закiнчуючи невеликим шрамом на нижнiй частинi стрункоП литки (де ПП копнув роликовим ковзаном хлопчина з Пiскi), саме над межею бiлоП вовняноП шкарпетки. Вона щойно вiдправилася з мамцею до Гамiльтонiв - святкування дня народження подруги, мабуть. Паперова сукня в клiтину з широкою спiдницею. Грудки, здаКться, вже добре сформувались. Як ти поспiшаКш, моя принадо! Понедiлок. Дощовий ранок. "Ces matins gris si doux...!" На менi бiла пiжама з лiловим вiзерунком на спинi. Я схожий на одного з тих опуклих павукiв перлястого кольору, яких бачиш у старих садах. Сидить у центрi павутиння й помалу смикаК ту чи iншу нитку. МоК ж мереживо простягаКться крiзь цiлий будинок, а сам я сиджу в крiслi, нiби хитрий чарiвник, i прислухаюсь. Де Ло? У себе? Нишком смикаю шовковинку. Нi, вона вийшла звiдти; я щойно чув уривчастий трiск туалетного ролика, що обертався; та закинуте мною слухове волоконце не простежило крокiв з ванноП назад до своКП кiмнати. Можливо, вона все ще чистить зуби (Кдине гiгiКнiчне дiяння, яке Лолiта виконуК з правдивою ревнiстю). Нi. Дверi ванноП щойно гримнули; отже, треба понишпорити далi по дому в пошуках дивноП здобичi. А ну ж бо пущу шовкову нитку на нижнiй поверх. В такий спосiб допевняюсь, що ПП нема на кухнi, що вона, наприклад, не зачиняК з грюкотом дверцята рефрижератора, не шипить на ненависну матiр (котра, гадаю, насолоджуКться третьою з ранку вуркiтливою, стримано-веселою розмовою по телефону). Що ж, будьмо далi нащупувати й сподiватись. Як промiнь, впливаю у вiтальню й знаходжу, що радiо мовчить (мiж тим як мамця досi ще розмовляК з мiсiс Чатфiльд чи мiсiс Гамiльтон, дуже приглушено, всмiхаючись, рожевiючи, прикриваючи долонею вiльноП руки слухавку, вiдкидаючи й натякаючи, що не зовсiм заперечуК забавнi чутки про квартиранта, ах, даруйте, i все це шепчучи так щиросердно, як нiколи не робить вона, ця карбована панi, в звичайнiй розмовi). Отже, моКП нiмфетки просто немаК вдома! Спурхнула. Райдужна тканина виявилась лишень сiрим за давнiстю павутинням, оселя порожня, оселя мертва. Раптом - крiзь напiввiдчиненi дверi тонесенький смiх Лолiти: "Не кажiть мамi, що я з'Пла весь ваш бекон". Та коли я вискакую на майданчик, ПП вже нема. Лолiто, де ти? Таця з моКю ранковою кавою, дбайливо приготованою господинею, ще чекаК, щоб я ПП внiс з порога в моК лiжко, i дивиться на мене, беззубо ощирившись. Лоло! Лолiто! Вiвторок. Знову хмари зашкодили пiкнiковi на - недосяжному - озерi. Чи це лиходiК Рок? Учора я примiряв перед дзеркалом нову пару купальних трусикiв. Середа. Сьогоднi Гейзиха в таiйорi, в черевиках на низьких пiдборах об'явила про намiр Пхати в мiсто купити дарунки для приятельки подруги й запросила мене приКднатись, тому що я, мовляв, так добре знаюсь на тканинах i парфумах. "Оберiть вашу улюблену спокусу", проворкотiла вона. Як мiг ухилитись Гумберт, який був володарем парфумерноП фiрми? Вона впроторила мене в безвихiдь - мiж переднiм Данком i автомобiлем. "Покваптесь!", крикнула вона, коли я став ретельно складати своК велике тiло, щоб влiзти в авто (ще тодi вiдчайдушно вигадуючи, як би врятуватись). Вона вже завела мотор i пристойними для дами словами почала проклинати вантажiвку, яка задкувала i розверталась, i котра щойно привезла ледащiй бабцi навпроти новеньке крiсло на колесах; та ось рiзкий голосок моКП Лолiти пролунав з вiкна вiтальнi: "Гей ви! Куди ви? Я теж Пду!" - "Не слухайте!", звизгнула Гейзиха (причому невмисно зупинила мотор). А втiм, на бiду моКП прекрасноП автомедонки, Ло вже смикала дужку дверки, щоб улiзти з мого боку. "Це нечувано", - почала Гейзиха, та Ло вже втиснулась, аж затремтiвши вiд задоволення: "Посуньте-но ваш зад", звернулась вона до мене. "Ло!" скрикнула Гейзиха (скосивши на мене очi в надiП, що я прожену нечему). "Ло-барахло", вiдказала Ло (вже не вперше), зiрвавшись назад, як i я зiрвався через те, що автомобiль ринувся вперед. "Вкрай неприпустимо", сказала Гейзиха, буремно переходячи на другу швидкiсть, "щоб так нахабнiло дiвча. Й було б таким нав'язливим. Адже воно добре знаК, що зайве. Й до того потребуК ванни". Суглобами пальцiв моя правиця линула до синiх ковбойських штанiв дiвчиська. Вона була босонiж, нiгтi на ногах берегли слiди вишневого лаку, й упоперек одного з них, на великому пальцi, тягнулася стяга пластиру. Боже мiй, чого б я не дав, щоб тутож, негайно, припасти вустами до цих тонкокостих, довгопалих, мавпячих нiг! Раптом ПП рука ковзнула в мою, й без вiдома нашоП дуеньП я всю дорогу до крамницi тримав i гладив, i тискав цю лапку. Крильця носа в нашоП марленоподiбноП шоферки лиснявiли, втративши й спаливши свою порцiю пудри, й вона, без упину, вела вишуканий монолог з приводу мiського руху, i в профiль посмiхаючись, i в профiль приндячись, i в профiль блимаючи фарбованими вiями; я же молився - нажаль, безуспiшно - щоб ми нiколи не доПхали. Менi вже нема чого додати, крiм того, що, по-перше, зiбравшись додому, велика Гейзиха звелiла маленькiй сiсти позаду, а по-друге, що вона вирiшила залишити обранi мною парфуми для мочок своПх власних витончених вух. Четвер. Ми сплачуКмо бурею й градом за тропiчний початок мiсяця. В одному з томiв ЕнциклопедiП для Юнацтва я знайшов карту Сполучених Штатiв i аркуш тонкого паперу з початим дитячою рукою абрисом цiКП карти; а на зворотному боцi, проти нескiнченних окреслень Флориди, виявилась мiмеографiчна копiя класного списку в Рамздельськiй гiмназiП. Цей лiричний витвiр я вже знаю напам'ять. Анджель, Грацiя Аустин, Флойд Байрон, Маргарита Бiель, Джек Бiель, Мерi Бук, ДанiПл Вiльямс, Ральф Вiндмюллер, ЛуПза Гавель, Мабель Гамiльтон, Роза Гейз, Долорес Ѕрац, Розалiна Грiн, Луцинда Гудейль, Дональд Дункан, Вальтер Камель, Алiса Кармiн, Роза Кауан, Джон Кауан, Марiон Кларк, Гордон Мак-Крiстал, Вiвiан Мак-Ку, Вiрджинiя Мак-Фатум, Обрей Мiранда, Антонiй Мiранда, Вiола Найт, Кеннет Розато, Емiль Скотт, Дональд Смi, Гезель Тальбот, Едвiн Тальбот, Едгар Уен, Лулi Фальтер, Тед Фантазiя, Стелла Флейшман, Мойсей Фокс, Джордж Чатфiльд, Фiлiс Шерва, Олег Шерiдан, Агнеса Шленкер, ЛКна Поема, суща поема! Так дивно й солодко було знайти цю "Гейз, Долорес" (ПП!) в живiй альтанцi iмен, пiд почесною вартою троянд, яка стоПть нiби казкова царiвна мiж двома фрейлiнами! Прагну проаналiзувати лоскiт захоплення, що я його вiдчув у становому хребтi на знак того iменi серед iнших iмен. Що тут хвилюК мене - до слiз (гарячих, опалових, густих слiз, що Пх проливають поети й закоханi) - що саме? Нiжна анонiмнiсть пiд чорним мереживом мантiлiП ("Долорес")? Абстрагованiсть пересуву в позицiП iм'я та прiзвища, яка чимось нагадуК пару довгих шкiрянок або маску? Чи в цьому словi "маска" криКться розв'язка? Або завжди К насолода в мереживнiй таПнi, в струменiючiй вуалi, крiзь яку очi, знайомi тiльки тобi, обранцевi, мимохiдь усмiхаються тiльки тобi одному? А крiм того, я можу так яскраво уявити собi решту цього барвистого класу навколо моКП димчасто-рожевоП, долоружовоП голубки. Бачу Грацiю Анджель та ПП стиглi прищики; Джиннi Мак-Ку та ПП вiдсталу ногу; Кларка, змореного онанiзмом; Дункана, смердявого блазня; Агнесу з ПП погризеними нiгтями; Вiолу з вугруватим обличчям i пружним бюстом; гарненьку Розалiну; темноволосу Розу; принадливу Стеллу, що даК себе торкати чужим мужчинам; Вiльямса, розбишаку й крадiя; Флейшмана, котрого жалiю, як всякого вiдкидька. Та ось серед них - вона, закинута в Пхню юрбу, смокчуча олiвець, ненависна для навчальниць, яку з'Пдають очi всiх хлопчакiв, спрямованi на ПП волосся та шию, моя Лолiта. П'ятниця. Мрiю про яку-небудь жахливу катастрофу. Про землетрус. Про грандiозний вибух. ЏП матiр негарно, але миттКво й остаточно вилучена разом з iншими людьми на багато миль навколо. Лолiта пiдвиваК в моПх обiймах. Звiльнений, я владарюю нею серед руПн. ЏП здивування. МоП пояснення. Наочнi приклади поруч з тваринними звуками. Все це дозвiльнi, кепськi вигадки. Не будь Гумберт полохливим, вiн мiг потiшитись нею в мерзеннiший спосiб (скориставшись ПП вiдвiдинами - вчора, наприклад, коли вона знову була в мене, показуючи своП малюнки - зразки шкiльного мистецтва). Гумберт Смiливий мiг би принадити ПП хабаром без будь-якого ризику. Людина ж простiша - й бiльш практична - розсудливо задовольнилась би комерцiйними ерзацами, та для цього треба знати, куди звертатись, а я не знаю. Попри мiй мужнiй вигляд, я дуже несмiливий. Моя романтична душа вся здригаКться вiд якоПсь липкоП остуди на саму думку, що можна вскочити в брудну жахливу iсторiю. В пам'ятi моПй брутальнi морськi чудовиська, горлаючi "Mais allez-y, allez-y!", Аннабелла, яка пiдстрибуК на однiй нозi, щоб натягнути трусики; та я, в гидкiй лютi, намагаючись ПП затулити. Те ж число, але пiзнiше, багато пiзнiше. Я запалив свiтло - схотiв занотувати сон. Походження його для мене ясне. За обiдом Гейзиха зволила об'явити, що оскiльки метеорологiчне бюро обiцяК сонце на кiнець тижня, ми поПдемо на озеро в недiлю по церквi. Лежачи в лiжку й перед сном розпалюючи себе мрiями, я обмiрковував остаточний план, як би найкраще скористатись пiкнiком. Я вповнi усвiдомлював, що мамця Гейз ненавидить мою голубку за ПП захоплення мною. Я намислив так провести день на озерi, щоб уласкавити мамцю. Вирiшив, що буду розмовляти тiльки з нею, та у сприятливу хвилину скажу, що залишив годинничок або темнi окуляри ген там в перелiску - й негайно заглиблюсь у хащу з моКю нiмфеткою. Тут дiйснiсть зблякла, й похiд по окуляри на Очковому озерi перетворився на тиху маленьку оргiю з дивовижно досвiдченою, веселенькою й поступливою Лолiтою, яка поводила себе так, як мiй розум знав, що вона аж нiяк не спроможна була себе вести в дiйсностi. На свiтанку я проковтнув снодiйну пiгулку й побачив сон, який став не стiльки продовженням, скiльки пародiКю мого марення. Я побачив iз багатозначною яснiстю озеро, яке нiколи ще не вiдвiдував: воно було застуджене iмлою смагардового льоду, в якiм ескiмос з щербатим од вiспи обличчям марно прагне зробити кайлом ополонку, хоч уздовж щебiнкових його берегiв цвiли iмпортнi олеандри й мiмози. Не маю сумнiву, що доктор Бiанка Шварцман нагородила б мене повною торбою австрiйських шилiнгiв, якби я додав цей лiбiдосон до ПП лiбiдосьК. Нажаль, остання його частина була вiдверто еклектичною. Гейзиха й Гейзонька Пхали верхи навколо озера, i я теж Пхав, сумлiнно пiдскакуючи незграбою, хоч мiж ногами замiсть кобили було саме лише пружне повiтря - невеличкий недогляд, виплiд неуважностi режисера сну. Субота. Серце менi досi ще калатаК. Я й досi ще звиваюсь i тихенько мигичу вiд згадуваноП неспритностi. Вигляд зi спини. Смужка золотавоП шкiри мiж бiлою майкою й бiлими трусиками. Перегнувшись через пiдвiконня, вона зриваК машинально листя з тополi, сягаючоП вiкна, захоплена стрiмкою бесiдою з хлопчиком-газетярником (здаКться, Кеннет Найт), котрий стоПть внизу, тiльки що пустив згорнутий "Рамздель Джорнал" лунким, точно розрахованим кидком на сходинку нашого Данку. Я почав до неП пiдкрадатись "покалiченою караморою", як висловлюються пантомiмiсти. МоП кiнцiвки були вигнутi поверхнями, мiж якими - радше нiж на яких - я повiльно пiдповзав, уживаючи якийсь нейтральний спосiб пересування: Пiдбитий павук Гумберт. Я доклав Бог знаК скiльки часу, щоб дiстатись до неП. Я ПП бачив нiби через звужуваний кiнець люнети й до ПП пружного задка наближався, немов паралiтик iз безкiстними, викрученими членами, який просуваКться з жахливим напруженням волi. Нарештi я опинився якраз позаду неП; але тут менi з'явилась нещасна думка - виказати лже-пустування - труснути ПП за комiр, мо', щоб приховати свою дiйсну гру, й вона коротко й верескливо сказала: "Вiдчепiться!" (що було надбрутально) та з корчем ощирившись Гумберт Сумирний вiдступив, мiж тим як нице дiвчисько й надалi верещало, схиляючись над подвiр'ям. А тепер послухайте, що сталося потiм. По снiданку я напiвлежав у низькому садовому крiслi, силячись читати. Раптом двi спритнi долоньки лягли менi на очi: це вона пiдкралася ззаду, нiби повторюючи в чергуваннi балетних сцен, мiй ранковий маневр. ЏП пальцi, що стремiли загорнути сонце, просвiчували кармiном, i вона судомно реготала й здригалась так i сяк, поки я закидав руку то в бiк, то назад, не виходячи при цьому з лежачого стану. Я проПжджав рукою по ПП швидким i нiби реготливим ногам, i книжка зслизнула з мене, наче санчата, й мiстрiс Гейз, прогулюючись, пiдiйшла й поблажливо проказала: "Та ви шльопнiть ПП добряче, коли вона заважаК вам у ваших роздумах. Як я люблю цей сад", мовила вона далi без знака оклику. "Це сонце, хiба це не рай (знак запитання також вiдсутнiй)". I з зiтханням удаваного блаженства нестерпна панi опустилась на траву й задивилась на небо, спираючись на розкиненi за спиною руки, й раптом старий сiрий тенiсний м'яч плигнув через неП i з дому долинув трохи бундючний голос Лолiти: "Pardonne, maman. Я не в тебе цiлила". Звiсно, нi, моя гаряча, шовковиста привабо! 12. На цьому кiнчались записи в щоденнику. З них випливаК, що попри всю винахiдливiсть диявола, схема була щоденно тiКю ж: вiн починав з того, що спокушав мене, а потiм суперечив менi, кидаючи мене з тупим болем в самому коренi мого складу. Я знав точно, що я хотiв зробити, не порушивши цноти маленькоП дiвчинки. Врештi-решт я вже мав деякий досвiд за довгi роки поводження з власною манiКю. Менi випадало назирком володiти смугастими вiд свiтлотiнi нiмфетками в публiчних парках; траплялось впроторюватись з обачливiстю ницього ласолюбця в той тiснiший теплiший кiнець мiського автобуса, де обвисала на ременях зграя школярок. Та тепер, упродовж майже трьох тижнiв, на всi моП жалюгiднi хитрощi ставились перепони. Виною цих перепон була здебiльшого Гейзиха (котра, хай вiдзначить читач, радше побоювалась, як би Лолiта не отримала задоволення вiд спiлкування зi мною, нiж того, щоб я мав насолоду вiд Лолiти). Дика пристрасть, що розрослась у менi на цю нiмфетку - на першу в життi нiмфетку, до якоП я, нарештi, мiг дошкарябатись незграбними, ниючими, боязкими пазурами - мене б безсумнiвно загнала знов у санаторiю, якби диявол не втямив, що йому треба дати менi невеличку слажду, якщо вiн бажаК, щоб я йому ще прислужився забавищем. Читач також помiтив ще й таке: цiкавий мiраж озера. Було б логiчним з боку мiстера Мак-Фатума (як хочу найменувати мого диявола) приготувати менi невеличкий дарунок на обiцяному бережку, в передбаченому сосняку. Та насправдi в задумцi Гейзихи крилася пастка: вона не попередила мене, що Розонька Гамiльтон (прегарненька смаглявка) також поПде на пiкнiк i що нiмфетки шептатимуться на вiдстанi й бавитимуться на вiдстанi, й веселитимуться цiлком окремо вiд нас - мiж тим, як мiстрiс Гейз та ПП вродливий пожилець чемно вестимуть розмову в напiвроздягненому виглядi далеко вiд цiкавих очей. Очi все ж пiдглядали i язики теревенили. Що за дивовижна штука - життя! Ми прагнемо наставити проти себе як раз тi сили рока, якi ми хотiли б власкавити. Перед моПм приПздом моя господиня передбачала покликати стару дiву, на iм'я Фален (ПП мати колись служила в Гейзихи в сiм'П кухаркою), щоб та оселилася з Лолiтою й мною, мiж тим як сама господиня, конторниця за натурою, знайшла б собi службу в великому мiстi. Вона в'явила собi весь устрiй дуже ясно: в'ПжджаК сутулий, в окулярах гер Гумберт зi своПми середньоКвропейськими скринями й починаК порохнявiти в надрах дому, затулившись стосом ветхих книг; нiким не люблена негарна донька перебуваК пiд суворим наглядом мiс Фален, котра вже раз, 1944 року, вже мала Ло пiд своПм канючим крилом (Ло згадувала те лiто з подрогом обурення), а мiстрiс Гейз служить в елегантнiй фiрмi. Та доволi нескладна подiя зашкодила виконанню плану: мiс Фален зламала собi стегно в Саваннi (Джорджiя) в самий день мого прибуття до Рамзделя. 13. Недiльний день, пiсля вже зображеноП суботи, стався таким же погiдним, як передрiкало метеорологiчне бюро. Виставивши на стiлець, що стояв за дверима, тацю з залишками мого ранкового снiданку (його повинна була моя добра квартировласниця прибрати, коли Пй буде зручно), я пiдкрався до балюстради подесту в своПх пошарпаних нiчних туфлях (Кдине, що маю пошарпаного), прислухався й з'ясував наступне. Був знову скандал. Мiстрiс Гамiльтон повiдомила телефоном, що в ПП дочки "температура". Мiстрiс Гейз повiдомила свою дочку, що, вочевидь, пiкнiк доведеться вiдкласти. Запальна маленька Гейз повiдомила велику холодну Гейзиху, що якщо так, то вона не поПде з нею до церкви. Мати сказала: "Чудово" й поПхала сама. На подест я вийшов одразу пiсля голiння, з милом у вухах, все ще в бiлiй пiжамi з волошковим (не бузковим) узором на спинi. Я негайно витер мильну пiну, надухмянив волосся на головi й у пахвах, одягнув фiалковий шовковий халат, i нервово собi приспiвуючи, подався вниз у пошуках Лолiти. Хочу, щоб моП вченi читачi взяли участь у сценi, що я ПП важуся знов розiграти; хочу, щоб вони розглянули кожну деталь й самi впевнились в тому, якою обережнiстю, якою цнотливiстю просякнутий весь цей мускатно-солодкий епiзод - якщо до нього поставитись iз "неупередженою симпатiКю", як висловився в приватнiй розмовi зi мною мiй адвокат. Отже, почнемо. Я - перед нелегким завданням. Головна дiюча особа: Гумберт Муркотун. Час дiП: недiльний ранок у червнi. Мiсце: залита сонцем вiтальня. Реквiзит: стара строката тахта, iлюстрованi журнали, грамофон, мексиканськi цяцянки (покiйний Гарольд Е. Гейз - царствiК небесне добряку! - зачав мою ясочку пiд час сiКсти, в кiмнатi з блакитними стiнами, в весiльну подорож до Вера Круц, i по всьому домi були тепер сувенiри, включно з Долорес). На нiй було в той день чудове ситцеве платтячко, яке я вже раз бачив, рожеве, в темно-рожеву клiтину, з короткими рукавами, з широкою спiдницею й тiсним лiфом, i на завершення кольоровоП композицiП, вона яскраво нафарбувала губи й тримала в жменi розкiшне, банальне, едемськи-рум'яне яблуко. Тiльки шкарпетки й шльопанки були невихiднi. ЏП бiла недiльна торбинка лежала кинутою бiля грамофона. Серце менi закалатало барабанним боКм, коли вона пiдупала на канапу поряд зi мною (спiдниця повiйно видулась, впала) й стала грати глянсовим плодом. Вона кидала його вгору, в сонячний пил, й хапала його, роблячи хлюпкий, полiрований, порожнiй звук. Гумберт Гумберт перехопив яблуко. "Вiддайте!", заблагала вона, показуючи мармуристу рожевiсть долонь. Я повернув "Золоте Сiм'ячко". Вона його схопила й вкусила, й моК серце було як снiг пiд тонкою шкаралатною шкiрочкою, i з мавпячою спритнiстю, такою притаманною цiй американськiй нiмфетцi, вона вихопила в мене журнал, який я машинально розкрив (шкода, що нiхто не закарбував на плiвцi цiкавий узор, вензелеподiбний зв'язок наших одночасних чи перетинаючих один одного рухiв). Тримаючи в однiй руцi спотворений плiд, що аж нiяк не був Пй на завадi, Лолiта стала хутко й бурно гортати журнал, шукаючи картинку, яку хотiла показати Гумбертовi. Нарештi знайшла. Удаваючи зацiкавлення, я так близько притулив до неП голову, що ПП волосся торкнулось моКП скронi й оголена ПП рука мимохiдь зачепила мою щоку, коли вона зап'ястком витерла губи. Через iмлисте мереживо, крiзь яке я дивився на зображений в журналi знiмок, я не одразу реагував на нього, i ПП колiнця нетерпляче потерли одне одного й зiтнулись. Знiмок проступив крiзь iмлу: вiдомий маляр-сюрреалiст навзнак на пляжi, а поряд iз ним теж навзнак, гiпсовий злiпок з Венери МiлоськоП, напiвприхований пiском. Напис промовляв: Найдивовижнiше за тиждень фото. Я миттКво вiдняв у неП гидкий журнал. НаступноП митi, роблячи вигляд, нiби прагне ним знов оволодiти, вона вся навалилась на мене. Впiймав ПП за худорляву п'ясть. Журнал злинув на пiдлогу, немов полохлива курка. Лолiта викрутилась, вiдсахнулася й опинилась у кiнцi канапи правобiч од мене. За тим, цiлком запросто, зухвала дитина простягла ноги через моП колiна. На цей час я вже був у станi збудження, що межуК з божевiллям. Як i ранiш сидячи на канапi, я знайшов спосiб за допомогою цiлоП серiП над-обережних рухiв, пiдiгнати мою замасковану хiть до ПП наПвних нiг. Було нелегко вiдтягти увагу дiвчинки, поки я ладнався як слiд. Швидко говорячи, вiдстаючи вiд власного дихання, здоганяючи його, вигадуючи раптовий зубний бiль, щоб пояснити перерву в белькотаннi - й нестомно фiксуючи внутрiшнiм оком манiяка свою далеку вогняну цiль, я крадькома посилив те чарiвне тертя, яке нищило в iлюзорному, якщо не в матерiальному, сенсi фiзично непереборну, але психологiчно вельми нестiйку