безцеремонно всiвшись бiля мого дорогоцiнного в певному сенсi пiджака на лавицю збоку вiд майданчика, вони взялись вельми гучноголосно вихваляти низку ударiв, яка складалася з ледь не п'ятдесяти обмiнiв, якi Лолiта невинно допомогла менi доглянути та пiдтримати, поки розрив у серiП не змусив ПП видати стогiн при видi того, як смеш пiшов за межу, пiсля чого вона на мить заклякла, знесилена смiхом - золота моя комашка! Мене мучила спрага: я попрямував до фонтанчика питноП води. Цим скористався рудий, щоб скромно мовлячи запросити на гру вчотирьох. "Мене звуть Бiлль Мiд", сказав вiн, "а це, Фей Пейдж, актриска. Ма фiансе" - додав вiн (вказуючи своКю безтямно заброньованою ракетою на свiтську Фей, яка вже базiкала з Лолiтою). Я почав був вiдмовляти: "Дякую, але" - (ненавиджу, коли мою чистокровку вплутують у нiсенiтницю кепських чоботарiв), коли мене вiдтягнув дивовижно музикальний оклик: окремий козачок дрiботiв униз сходинками до нашого майданчика й робив менi знаки. Виявилось, що мене волiють на телефонi для екстреного позамiського виклику, - такого екстреного, що для мене навiть "тримають лiнiю". "Йду", сказав я, схопив пiджак (важкiсть кольта у внутрiшнiй кишенi) й сказав Лолiтi, що зараз повернусь. Вона як раз пiднiмала м'ячик (у Квропейський спосiб, тобто сполученим злином носка ноги й краю ракети, що було одною з не багатьох гарних речей, яким я ПП навчив) i всмiхнулась, - вона всмiхнулась менi! Певний зловiсний штиль дозволяв серцю триматись на плаву, поки я слiдував за хлопчиськом до готелю. Њ коротка американська фраза, в якiй викриття, вiдомста, катiвня, смерть i вiчнiсть виражаються через на подив вiдразливу формулу "дзiс iс iт", - "ось воно!", "отож-бо воно так!" Я залишив Лолiту в немайстерних руках, та байдуже. Буду, звичайно, боротись. Люто боротись. Краще все знищити, нiж вiд неП вiдмовитись. Так, дiйсно, крутуватi сходи. В бюро готелю горбоносий чоловiк з вельми темним, думаю, минулим, яке варто було б розстежити, передав менi повiдомлення, написане його рукою. Мiжмiська лiнiя мене-таки не дочекалася. В записцi йшлося: "Мiстере Гумберт. Дзвонила директорка БурдалейськоП (так!) школи. Лiтнiй номер: Бурдолей 2-82-82. Будь ласка подзвонiть Пй негайно. Надзвичайно важлива справа". Я склав своК довге тiло в телефонну будку, прийняв пiгулку й упродовж десяти хвилин бився з почварами примарного простору. Поступово налагодився деякий квартет; сопрано: такого номера немаК в БердслеП; альт: мiс Пратт поПхала в Англiю; тенор: Бердслейська школа не дзвонила; бас: дзвонити вона не могла, бо все одно нiхто не знав, що в цей день я буду саме в цьому колорадському готелi. Боляче вражений мною горбоносий службовець погодився з'ясувати, чи викликали мене взагалi з "Бурдолея". Виявилось - не викликали. Ймовiрно, якийсь мiсцевий пустун набрав номер i дременув. Я подякував службовцю. Вiн вiдповiв: нема за що. Побував у дзюрчливому пiсуарi й зарядившись у барi, я пустився в зворотну путь. З першоП ж тераси я побачив наш корт: вiн бачився дитячою грифельною дошкою завбiльшки - погано витертою. Золотиста Лолiта брала участь у грi змiшаних пар. Вона рухалась як прекрасний iталiйський янгол - серед трьох огидних калiк фламандськоП школи. Один з них, ПП партнер, мiняючись з нею сторонами, блазнiвським жестом хляснув ПП по заду ракетою. В нього була навдивовижу кругла голова, його брунатнi штани зовсiм не пасували до тенiсу. Запала нiякова мить - вiн побачив мене на сходах i, вiдкинувши ракету - мою ракету - став дертись по крутому загону, що вiдокремлював тенiс вiд бульвару. Вiн трусив п'ястями й лiктями, навмисно комiчно зображаючи птаха з недорозвиненими крилами, й видерся так, на кривих ногах, до вулицi, де його чекало димчасте сiре авто. НаступноП хвилини й вiн i сiрий серпанок щезли. Коли я зiйшов до корту, полишена трiйця вже збирала й розглядала м'ячi, сортуючи Пх: я вранцi купив пiвдюжини нових; на чужих були саморобнi вiдзначки кривавого кольору. "Прошу, мiстере Мiд, хто був цей добродiй?" Спершу Бiлль, далi Фей з дуже серйозним виглядом вiдмовно похитали головою. "Уявiть собi", пояснила Фей, "якийсь недоречний нахаба приКднався до нас, щоб добрати другу пару. Чи не так, Доллi?" Вона вже була для них Доллi. Держак моКП ракети все ще був мерзотно теплим на дотик. Перед тим як пiднятись в готель, я завiв ПП в вузьку алейку, напiвзарослу духмяним чагарником сизих кольорiв, i вже збирався дати волю назрiлим риданням, - збирався благати ПП, зачаровану, байдужу, щоб вона розпорошила хоча б як, бодай через брехню, тяжкий жах сповиваючий мене - як раптом ми опинились позаду дивно судомноП пари, - начебто зiштовхуКться одна пара з iншою в iдилiчнiй обстановцi старих комедiй. Бiлль та Фей геть знемагали вiд смiху - ми вочевидь прийшли посеред якогось Пх приватного жартування. Це не мало бiльше значення. Таким тоном, як нiби це не мало великого сенсу, як нiби життя автоматично котилося далi по колу всечасних забав, Лолiта сказала, що пiде перевдягатись для купання, - хотiла пошвендятись бiля басейну: бо день був дивний, Лолiто! 21. "Ло! Лоло! Лолiто!" - чую своП вигуки з порога в сонячну далину, причому акустика часу, купального часу, додаК моКму зову та його зрадницькiй хриплостi багато тривоги, пристрастi й муки, що право же, будь Лолiта мертва, ривком розкрився б ПП застiбнутий блискавкою саван. Я, нарештi, здогнав ПП посеред гладкоП муравистоП тераси - вона втекла, поки я перевдягався. Ах, Лолiта! Вона там гралася з песиком - песиком, а не зi мною. Пес (якийсь напiвтер'Кр) пускав i знову захлопував у зубах - та ще якось приганяв до щелепи - вогкий червоний гутаперчевий м'ячик; переднiми лапами брав швидкi акорди на пружному газонi; й кудись ускакував. Менi тiльки хотiлося знати, де вона, я все'дно не мiг купатись через жахливий стан мого серця, та кому яке дiло, i ось вона грала з собакою, а я стояв поруч, в халатi, i вже не звав ПП; та раптом щось в узорi ПП рухiв уразило мене... вона кидалась туди-сюди в своПх ацтеково-червоних плавках й бюстгальтерчику, й було щось наче захват, ледь не безумство в ПП спритнярствi, щось багато бiльше нiж проста радiсть. Навiть собака був спантеличений ПП перебiльшеним святкуванням. Я поглянув навколо й тихо поклав руку на груди. Бiрюзовий басейн за терасою вже був не там, а в моПй груднiй клiтинi, й моП органи плавали в ньому, як плавають людськi випорожнення в блакитнiй морськiй водi вздовж надбережжя в Нiццi. Один з купальцiв вiдiйшов од басейну й, вполовину прихований павинячою тiнню лиштви, завмер тримаючись за кiнцi рушника, накинутого на нього, й янтарним поглядом стежачи за Лолiтою. Так вiн стояв, закамуфльований свiтлотiнню, викривлений ягуарними блисками й замаскований власною голизною; вологе чорне волосся - точнiше, рештки волосся - прилипли до його круглого черепа, вусики над червоною губою здавались вологою плямкою, шерсть на грудях ширилась двокрилим трофеКм, пульсував пуп, яскравi бризки стiкали по лахматих ляжках, тiснi, вологi чорнi купальнi трусики ледь не лупались вiд здоровоП сили там, де випнутим обрисом позначалась здоровезна мошна, круто пiдтягнута вгору й товстим щитом прикладена до всторченого знаряддя сатира. Й поки я зорив на його кругле, горiхо-брунатне обличчя, то збагнув, що от впiзнав його по вiдображенню в ньому образу моКП доньки, - це була така ж гримаса блаженства, ба тiльки перетворена на щось потворне в перекладi на чоловiчий кшталт. А крiм того менi стало ясно, що дiвчинка, моя дiвчинка, знаючи, що вiн ПП позираК, насолоджуКться його хтивим поглядом i на позiр йому скаче й радiК, - мерзенна, кохана повiйка! Кинувшись за м'ячем i не впiймавши його, вона повалилась на спину, стрiмко працюючи в повiтрi нечемними, молодими ногами; зi свого мiсця я вiдчув мускус ПП збудження; й тут, скам'янiвши вiд священноП огиди, я побачив, як мужчина прикрив очi, оголив рiвнi, огидно-маленькi зуби й притулився до дерева, в лиштвi якого цiла зграя плямистих прiапiв зайшлась в дрижаннi. Одразу по цьому сталась незвичайна метаморфоза. Вiн вже був не сатир, а мiй надзвичайно зичливий i глупий швейцарський дядько - той Густав Трапп, вкотре згаданий мною, який, бувало, хотiв нейтралiзувати запiй (лупив пиво, змiшане з молоком, свинюка) тим, що завзятим штангiстом пiдiймав тягарi, хитаючись i пихкаючи, на березi озера, в старомодному купальному костюмi, хвацько спущеному з одного плеча. Теперiшнiй Трапп помiтив мене здаля й, розтираючи потилицю натягнутим мiж руками рушником, з удаваним недбальством пiшов по напрямку до басейну. Й, неначе згасло сонце, що осявало ПП гру, Лолiта притихла й неквапно пiднялася з землi, негуючи м'ячик, який тер'Кр так зручно поклав проти неП. Хто може сказати, якi глибокi образи ми завдаКмо собацi тим, що припиняКмо боркання! Я почав казати щось, та раптом сiв на траву з цiлком неймовiрним болем у грудях, й мене вивернуло потоком якихось бурих i зелених речей, якi, наскiльки пам'ятаю, я не Пв. Я побачив очi Лолiти: Пх погляд менi здався радше завбачливим, нiж наляканим. Я почув, як вона сказала добрiй дамi, яка пiдiйшла до нас, що з ПП татом стався "якийсь приступ". За тим я тривалий час лежав на шезлонгу й спорожняв келишок за келишком. Вже наступного ранку я вiдчув себе достатньо змiцнiлим, щоби продовжити подорож (чому лiкарi, якi доглядали мене в подальшому, не давали вiри). 22. Двокiмнатний котедж, наперед заброньований нами, пiд знаком СрiбноП Шпори, в Ельфiнстонi (не дай бог комусь почути Пх стогiн), виявився приналежним до лакованоП, смугло-сосновоП iзбяноП породи, яка так подобалась Лолiтi у днi нашоП першоП безтурботноП поПздки. Ах, тепер все змiнилось. Я мовлю не про Траппа чи Траппiв... Врештi-решт... ну, самi розумiКте. Врештi-решт, панове, ставало доволi ясно, що всi цi iдентичнi детективи в призматично-мiнливих авто були виплодом моКП манiП переслiдування, повторними видiннями, заснованими на збiгах й випадковiй подобi. Soyons logiques, кукурiкала й кокошилась галльська частина мого розуму, женучи всяку думку, що який-небудь зачарований Лолiтою комiвояжер або гангстер з кiнокомедiП та його посiпаки труять мене й ошукують i рiзними iншими прекумедними способами користуються з моКП дивноП позицiП до закону. Згадую, я наспiвував щось, тамуючи панiку. Менi навiть вдалося спродукувати еорiю, що пояснюК пiдроблений виклик з "Бурдолея"... та якщо я не мiг не думати про Траппа, як я не думав про недавнi своП конвульсiП на газонi в Чампiонi, я нiяк не мiг примиритись з iншою мукою: знати, що Лолiта близька так й так сумовито опрiчна водночас, i так кохати ПП, так кохати саме напередоднi новоП ери, коли за моПм волховським пiдрахунком вона б мала не бути нiмфеткою, припинити терзати мене... В Ельфiнстонi доля пiдготувала менi додатковий, гидкий i цiлком зайвий клопiт. Моя дiвчинка була якась журна й небалакуча протягом останнього перегону - двiстi миль по горах, неспотворених анi димно-сiрими нишпорками, анi зиДзаДоподiбними спритнярами. Вона ледь поглянула на славнозвiсну, дивного вигляду, гарно жеврiючу скелю, ту саму, яка виступом нависала над горами й прислужилась трамплiном для стрибка в Нiрвану темпераментнiй актрисi. Мiсто було нещодавно вiдновлене або перебудоване, посеред пласкоП долини на висотi семи тисяч футiв, над рiвнем моря; менi хотiлось, щоб воно скоро набридло Лолiтi; ми покотили б у Пiвденну Каролiну, прямуючи до Мексиканського кордону, до казкових заток, до сагуарових пустель i фатаморган. Хосе Лiзачовендоа, в вiдомому романi Мерiме, збирався завести свою Кармен в Etats Unis. Я уявив собi Мексиканське тенiсне змагання, в якому Долорес та рiзнi гарненькi дiвчатка-чемпiонки з КалiфорнiП брали б участь, яскрiючи передi мною. Добросусiдськi турне на цьому гостинному рiвнi стирають рiзницю мiж паспортом i спортом. Чому саме, думалось менi, ми будемо щасливi за кордоном? Перемiна навкiлля - традицiйна iлюзiя, на яку покладають надiП приречене кохання й невилiковна сухотка? Прiзвище власницi мотелю промовлялось так само, як Гейз (але писалось iнакше). Ця бадьора, нафарбована вдова з цегляним обличчям i блакитними очима спитала, чи не швейцарин я часом? Сестриця в неП вийшла за лижного iнструктора родом зi ШвейцарiП. Я вiдповiв ствердно, додавши, що моя дочка вполовину iрландка. Я розписався. Мiсiс Гейз дала менi ключ з iскрястою усмiшкою, й далi сяючи, показала, де поставити машину. Лолiта виповзла з неП та студно знизала плечима: променясте вечiрнК повiтря було дiйсно прохолодним. Вступивши в котедж, вона сiла на стiлець край розкладного столу, опустила голову на руки й сказала, що почуваК себе жахливо. ПрикидаКться, подумав я, прикидаКться, певно, щоб обминути моП пестощi; мене пекла пристрасть, та сердега зайшлась якось дуже нудьгувати, коли я полiз до неП. Лолiта хвора! Лолiта вмираК! Вона вся горiла. Я поставив Пй градусник, в ротик, за тим проглянув формулу, занотовану на щастя, в моПй книжечцi, й коли я нарештi переклав незрозумiлу менi цифру з ФаренгейтiвськоП шкали на близьку менi з дитинства стоградусну, виявилось, що в неП сорок i двi десятих, чим принаймнi пояснювався ПП стан. Я знав, що в iстеричних нiмфеточок температура пiдiймаКться до фантастичних ступнiв, - навiть вище тiКП точки, за якою звичайнi люди вмирають; i я би обмежився тим, що дав би Пй ковток гаряченького портвейну, та двi аспiринки, та губами ввiбрав би жарок до останку, якби при ретельному оглядi привабний вiдросток у глибинi пiднебiння, один з головних коралiв ПП тiла, не виявився цiлком вогняного вiдтiнку. Я роздягнув дiвчинку. Подих у неП був гiрко-солодким. ЏП коричнева ружа на смак вiдзивалася кров'ю. ЏП iздригало з голови до нiг. Коли вона поскаржилась, що не може повернути голову вiд болю в шиП, я, як усякий американський батько, подумав про полiомелiт. Кинувши всяку надiю на статевi стосунки, я оповив дитину в шотландський плед i понiс до авто. Ласкава Мiсiс Гейз мiж тим подзвонила мiсцевому лiкарю. "Вам пощастило, що це сталось саме тут", сказала вона, адже не тiльки доктор Блю вважався свiтилом у всьому районi, ба Ельфiнстонiвський шпиталь був обладнаний у найновiшому дусi, попри обмежений вмiст. Нiби мене переслiдував лiсовий цар, як в гетевському "Королi Ельфiв" (та на цей раз любитель не хлопчикiв, а дiвчинок), я з нею поскакав прямо в слiпучий захiд, що вже сочився зi сторони оболонi. МоПм провiдником була маленька старушка зразка портативноП вiдьми (можливо, одна з кузин Erlknig'a), яку менi позичила Мiсiс Гейз, i якоП я бiльше нiколи в життi не бачив. Я не люблю вас, докторе Блю, а чому вас не люблю, я сам не вiдаю, докторе Блю. Не маю сумнiву, що його вченiсть значно поступалась його репутацiП. Вiн запевнив мене, що в неП "вiрусна iнфекцiя", i коли я пригадав ПП нещодавню iнфлюенцу, сухо сказав, що це iнший мiкроб i що в нього сорок таких пацiКнтiв на руках (все це звучить, звичайно, як гарячка старих белетристiв). Я подумав, чи не сказати отак зi смiшком, на всяк випадок (хтозна, що вони там можуть добачити), що не так давно моя п'ятнадцятирiчна донька зазнала маленькоП аварiП, невдало перелазячи через гострий частокiл разом з молодим приятелем, та знаючи, що я зовсiм п'яний, вирiшив вiдкласти це повiдомлення до бiльш сприятливого часу. Долорес далi видовжувалась: невсмiхненiй блондинцi-секретарцi, паршивiй хвойдi, я сказав, що моПй доньцi "в цiлому, шiстнадцять". Поки я не дивився, мою дiвчинку поцупили в мене! Марно я наполягав, щоб менi дозволили збавити нiч на матi (з надписом "Ласкаво просимо") в однiй з тих комiрчин Пх клятоП лiкарнi. Я бiгав угору та вниз по конструктивiстських сходах, прагнучи дiстатись до моКП ласочки, яку треба було попередити, щоб вона не базiкала, зокрема тодi, коли голова в неП в iмлi, як в усiх нас. В якусь мить я зле облаяв украй молоденьку й дуже нахабну сестру з гiпертрофiКю заду й агатовими очима - баскського (кс-кс, кицько!) походження, як я довiдався далi: батько ПП був одним з тих чабанiв, якi ввозять сюди для тренування вiвчарок. Нарештi, я повернувся до запаркованого воза й не знаю, скiльки годин просидiв у ньому. Скандзюбившись у пiтьмi, оголомшений незвичайною самотою, дивлячись iз роззявленим ротом на блякло освiтлений, вельми коробчатий i пласко-стрiховий шпиталь, що стояв нiби навкорячки посеред свого муравчатого квадрата, то на димову розсип зiрок i на срiблясто-щербистi гiрськi висоти, де цiКП пори батько МарiП, самотнiй Жозеф Лор мрiяв про ночiвлi в Олоронi, Лагорi, Роласi - або збещував вiвцю. Духмянi маячiння такого роду слугували менi завжди потiхою в хвилини сильного душевного напруження, й тiльки коли я вiдчув, що попри часте припадання до фляжки, дрижу вiд холоду безсонноП ночi, вирiшив я поПхати знову в мотель. Провiдниця-вiдьма щезла, а дорогу я вiдав погано. Широкi гравiйнi вулицi перетинали так i сяк примарнi прямокутники. Я смутно розрiзняв щось на зразок силуету шибеницi, та це певно був просто гiмнастичний прилад на шкiльному подвiр'П, а в iншому кварталi, схожому на пустище, вирiс проти мене в куполоподiбнiй тишi блiдий храм якоПсь мiсцевоП секти. Нарештi я виПхав на шосе й невдовзi побачив неоновий знак СрiбноП Шпори з аметистовим надписом "Все зайнято", навколо якого мигтiли мiльйони мотельних метеликiв, званих "млинарями" - чи то вiд "линути", чи то вiд мучнистого вiдтiнку на свiтлi, й коли, близько третьоП ранку, пiсля одного з тих несвоКчасних гарячих душiв, котрi, наче якийсь фiксаж, тiльки сприяють закрiпленню вiдчаю й знемоги в людини, я лiг у лiжко, пахнуче каштанами й ружами, й м'ятними льодяниками, й тими вкрай тонкими, французькими парфумами, якi вiднедавна я дозволяв Пй уживати, я нiяк не мiг збагнути простий факт, що вперше за два роки я розлучився з Лолiтою. Знагла менi подумалось, що ПП хвороба К власне дивним розвитком основноП теми, що в цiй хворобi саме такий присмак i тон, як у довгоП низки зчеплених вражень, бентежливих i болiсних для мене в путi; я уявляв, як таКмний агент або таКмний коханець, або мерзенний пустун, або виплiд моПх галюцинацiй - однаково хто - нишпорить навколо лiкарнi. Аврора ледь "зiгрiла руки", як кажуть збирачi лаванди на моПй батькiвщинi, а я вже знову стремiв пробитись у цю фортецю - стукав у зеленi ПП дверi, не поснiдавши, не бачачи кiнця терзанням. Це було у вiвторок, а в середу або четвер, дивно реагуючи - ласочка моя! - на якусь "сироватку" (зi сперми спрута або слини слона), вона майже зовсiм одужала, й лiкар сказав, що "денька за два вона буде знову стрибати". Я до неП заходив десь двiчi на день, - всього, можливо, вiсiм разiв, - та тiльки останнi вiдвiдини чiтко закарбувались менi в пам'ятi. Того дня для мене було великим подвигом вийти з дому хоча б як, адже я себе вже так вiдчував наче мене винищив грип, який взявся тепер за мене. Нiхто не дiзнаКться, яких зусиль були вартi цi квiти, тягар кохання, книжки, за якими я Пздив за шiстдесят миль, щоб вiднайти це все для неП: "Драматичнi Твори" Браунiнга; "Iсторiя Танцю"; "Клоуни та Коломбiни"; "Руський Балет"; "Квiти Шпичастих Гiр"; "Антологiя еатральноП ГiльдiП" й "Тенiс" Олени Вiлльс, яка виграла свiй перший нацiональний чемпiонат у п'ятнадцять рокiв. На ту хвилину як я, хитаючись пiд ношею, пiдходив до дверей лолiтчиноП приватноП палати, що коштувала менi тринадцять доларiв в день, Марiя Лор (молода курва, доглядальниця, яка з першого дня мене зненавидiла) наразi виходила звiдти з рештками лолiтчиного снiданку на тацi: вона зi спритним грохiтком поставила тацю на стiлець у коридорi, й вихляючи задом, чкурнула знову в кiмнату, - певно, щоб попередити бiдну маленьку Долорес, що старий тиран пiдкрадаКться на гумових пiдошвах, з букiнiстичним мотлохом i букетом: останнiй я скомбiнував з диких квiтiв i красивого листя, яке я набрав власними гантированими руками на гiрському перевалi, при перших променях сонця (я майже не спав того рокового тижня). Як годують мою Карменсiту? Мигцем я поглянув на тацю. На заплямованiй яКчним жовтком тарiлцi валявся пожмаканий конверт. Ранiш вiн мiстив щось, судячи по рiвному скраю, та адреси не було - нiчого не було, крiм зеленоП, кепсько-фальшивоП геральдичноП вiньКтки з назвою мотелю "Пандерозова Сосна". Тут я зробив маленьке шассе-круазе з МарiКю, яка вибiгала поквапно знову з лолiтчиноП кiмнати, - дивно, як вони хутко рухаються й мало встигають зробити, - цi задястi кицьки. Вона кинула сердитий погляд на конверт, який я поклав знов на тарiлку, перед тим оглянувши його. "Ви б краще не торкали", казала вона з пеленгаторним кивком голови. "Можна й пальцi обпекти". Суперечити? Нижче моКП гiдностi. Я тiльки сказав: "Je crouais que c'tait un `bill'pas un billet doux." За тим, ступивши в повну сонця кiмнату, я звернувся до Лолiти: "Bonjour, mon petit!" "Долорес!", скрикнула Марiя, входячи за мною, повз мене, крiзь мене - пухла хвойда - i блимаючи вiями й починаючи швиденько складати бiлу фланелеву ковдру, далi блимаючи: "Долорес, ваш татонько думаК, що ви отримуКте листи вiд любаска. Це я" (постукуючи себе спогорда, по золоченому хрестику), "я отримую Пх". "I мiй татонько може парле-франсе не згiрше вашого". Вона вийшла. Долорес, така рожева, з золотим Дудзиком, з губами щойно барвно намазаними, з розчесаним до блиску волоссям, по якому вона понишпорила щiткою, як це тiльки вмiють американськi дiвчинки, лежала простягши довгi руки на ковдрi, й невинно всмiхаючись - чи то менi, чи в нiщо. Посеред нiчного столика, поряд з паперовою серветкою й олiвцем, горiв на сонцi ПП топазовий перстеньок. "Якi жахнi жалобнi квiти", сказала вона, беручи букет. "Та все одно - спасибi. Тiльки зласкався, прошу, облиш французьку - це тiльки дратуК людей". Тут знову вбiгла звичайним своПм алюром стигла молода шльондра, пахнучи сечею й часником, з газетою "Дезерет", яку моя чудовна пацiКнтка шпарко схопила, не звертаючи уваги на розкiшно iлюстрованi томи, принесенi мною. "Моя сестра Анна", сказала басконка (завершуючи колись повiдомлене новою думкою) "працюК в Пандерозi". Завжди менi шкода СиньоП Бороди. Цi брутальнi брати... Est-ce que tu ne m'aimes plus, ma Carmen? Нiколи не кохала. Я тепер не тiльки знав, що моя любов безнадiйна, ба також знав, що вони вдвох щось мiркують, змовляючись по-баскському або по-земфiрському, проти моКП безнадiйноП любовi. Скажу бiльше: Лолiта вела подвiйну гру, адже вона шила в дурнi й глупу, сентиментальну Марiю, якiй повiдала, ймовiрно, що хоче жити в життКрадiсного дядечка, а не в жорстокого, мрячного батька. Й друга доглядальниця, якоП я так i не добачив, i дурник, що вкочував койки й гроби в лiфт, i пара лайдацьких зелених папужок, якi займали клiтку в приймальнi - всi, всi вони брали участь в пiдлому заколотi. Марiя, певно, думала, що комедiйний татко Професор Гумбертольдi перешкоджаК любовнiй iнтризi мiж Долорес i замiсником батька, гладiйком Ромео (ба не забудьмо, що ти був гладенький, Ромко, попри всi цi наркотики - "снiжок", "сiк радостi" тощо). Менi поболювало горло; я стояв, глитаючи, край вiкна й дивився на романтичну скелю, повислу високо в реготливому змовницькому небi. "Моя Кармен", звернувся я до неП (iнодi я звав ПП цим iм'ям), "ми лишимо це пересохле, пекельне, свербляче мiсто як тiльки тобi дозволять пiднятись". "До речi - менi потрiбнi моП речi", проказала гiтанонька, пiднявши горбом колiна й перейшовши на iншу сторiнку газети . "Тому що, знаКш", продовжував я, "нема сенсу сидiти в цьому мiстi". "Нема сенсу сидiти будь-де", сказала Лолiта. Я опустився в кретонове крiсло й розкривши красивий ботанiчний атлас, спробував у зумливiй вiд спеки тишi, знайти в ньому моП квiти. Це виявилось неможливим. Трохи згодом десь в коридорi пролунав музикальний дзвiночок. Я не думаю, щоб у цьому претензiйному шпиталi було бiльше дюжини хворих (з них "троК або четверо божевiльних", як менi весело заявила раз Лолiта); i, звичайно, службовцi мали надто багато вiльного часу. Проте - теж задля шику - суворо дiяли правила. Визнаю, що часто приходив у не вказанi для вiдвiдин години. В поривi мрiйливого лукавства, схильна до видiнь Марiя Лор (наступного разу Пй примариться une belle dame toute en bleu, пропливаюча по Гримучiй Ярузi в Нью-Лурдi), схопила мене за рукав, силячись мене вивести. Я поглянув на ПП руку; вона забрала ПП. Iдучи - iдучи з власноП волi, - я почув, як Долорес Гейз повторюК менi, щоб я завтра вранцi принiс Пй - не могла пригадати всього, що Пй треба було в сенсi носильних та iнших речей: "Принеси менi", крикнула вона (вже поза полем зору, адже дверi здригнулись, дверi зачинялись, дверi зачинились) - "принеси менi нову сiру валiзу та мамину, мамину! "; та наступного ранку я дрижав од застуди, й п'яний був ущент, i вмирав у мотельному лiжку, де вона пролежала всього кiлька хвилин, i все, що я був сильний зробити, з огляду на цi колами бiгучi обставини, було послати Пй обидвi валiзи з коханцем моКП вдiвоньки, могутнiм i щиросердим водiКм вантажiвки. Я ясно бачив собi, як моя дiвчинка показуК МарiП своП клейноди... Звiсно, я був у дещо нестямному станi, й наступного дня я ще такий був хитливий i несформований, що, коли поглянув у вiкно ванноП на сумiжну галявку, то побачив молодий гарний ровер моКП Доллi, що стояв там на своПй пiдпорцi, причому грацiйне переднК колесо було вiдвернуте вiд мене, як завжди, а на сiдлi сидiв горобець, - та це був ровер господинi, i зi слабкою усмiшкою хитаючи головою вслiд нiжному видиву, я ледь дочалапав до лiжка й довго лежав, тихо i свято, як сказано - цитую не зовсiм точно - в Роберта Браунiнга - Свята правда! Як Долорес На зеленому лужку Вирiза на власну користь Глупства та кiно-лузгу- вирiзаК з пiстрявих журнальчикiв, оточуючих Долорес на всiх наших стоянках, а в мiстi мiж тим почали справляти велике нацiональне свято, судячи з гучних хлопавок - справжнiх бомб, - якi весь час трiскали, й точно о першiй п'ятдесят п'ять пополуднi менi почулось чиКсь свистiння за напiвпрочиненими дверима котеджу й за тим - стук. Ще був вантажний шофер Франк - величезний хлоп: вiн зостався стояти на порозi, тримаючись за одвiрок i трохи посунувшись уперед. "ЗдрастК. Дзвонять в мотель з лiкарнi. Доглядальниця Лор питаК, чи вже краще мiстеровi Гумберту, й чи збираКться вiн завiтати тепер?" За двадцять крокiв, Франк здавався рум'яним та мiцним; за п'ять крокiв, як зараз, видно було, що вiн пошитий з рум'яно-сiроП мозаПки шрамiв: в IталiП, пiд час останньоП вiйни, його так бехнуло, що вiн пролетiв крiзь стiну; однак, попри всi невимовнi калiцтва, Франк здатний був керувати колосальною вантажiвкою, бавитись рибальством, полювати, пиячити й невтомно користатись придорожнiми дiвками. Цього дня - чи то з нагоди великого свята чи просто з бажання потiшити хвору людину - вiн зняв шкiрянку, яку за звичаКм носив на лiвiй руцi (ця рука зараз прижата була до одвiрка) й являв завороженому страждальцевi не тiльки повну вiдсутнiсть безiменного пальця й мiзинця, ба також i голу дiвку, з кiноварними сисцями й кобальтовою iжицьою, чарiвливо нататуйованою на тильному боцi його понiвеченоП руки: вказiвний i середнiй палець зображали ПП ноги, а на п'ясть припадала ПП голова в вiнчику з квiття. Ах, як чудово... зокрема, коли вона, як зараз, прихилялась до бруса, нiби хитра ея. Я попросив його передати МарiП Лор, що я залишусь весь день у лiжку й подзвоню моПй доньцi протягом наступного дня, як тiльки буду ймовiрно почуватися полiнезiйського походження (в думках у мене ще траплялись похибки). Тут вiн помiтив напрямок мого погляду й зробив так, що праве ПП стегенце блудливо дригнуло. "Окi-докi", проспiвав велетень Франк, лупнув по одвiрку й посвистуючи пiшов з моПм дорученням, а я пив далi, й на ранок температура впала, й хоча я був, як жаба кволий, вдягнув свiй фiалковий халат поверх кукурудзяно-жовтоП пiжами й вiдправився в мотельну контору, де був телефон. Усе було гаразд. Ясний голос повiдомив менi, що: так, усе гаразд, моя донька вчора виписалась iз лiкарнi близько другоП години опiвднi: ПП стрий, мiстер Густав, заПхав за нею iз цуценям кокер-спаньйолем, й привiтом для всiх, на Чорному Кадiлi Яку; вiн сплатив дольчин рахунок готiвкою й попросив менi передати, щоб я не турбувався, залишався в теплому лiжку, а вони, мовляв, Пдуть до дiдуся на ранчо, як було домовлено. Ельфiнстон (вiн у них тонкий, але страшний) був та й залишився таким, сподiваюсь - прегарненьке мiстечко. Вiн нагадував, знаКте, макет - своПми охайними деревцями з зеленоП вати й будиночками пiд червоними стрiхами, планомiрно розкиданими по паркету долини, й менi здаКться, я вже побiжно казав про його зразкову школу, i храмину, i просторi прямокутнi житловi дiлянки, з яких декотрi, втiм, зводились до вельми своКрiдних загонiв, де мул або Кдинорiг пасся в iмлi раннього липневого ранку. Забавна штука: на одному грависто-скреготливому закрутi, я боком зачепив машину, яка була при тротуарi, та сказав собi апаично, а власнику, що замахав руками, - телепаично (в кращому разi), що вернусь у свiй час, адреса: Бурдська Школа, провулок Бурди, мiсто Кабура; джин, що пiдтримував життя мого серця, мутив мозок, i пiсля кiлькох пробiлiв i провалiв, притаманних епiзодам у снах, я опинився в приймальнi лiкарнi, де старався побити лiкаря й кричав на людей, якi ховались пiд стiльцi, й вимагав МарiП, яка, на своК щастя, була вiдсутня того дня; грубi руки смикали мене за халат, вiдiрвавши нарештi кишеню, й якимсь чином я опинився сидячи верхи на взятому мною за доктора Нелюблю пацiКнтi, лисому, засмаглому мужчинi, який врештi-решт пiдвiвся з пiдлоги й зазначив з анекдотичним акцентом: "Ба хто тут тепер невротик, я вас питаю?", по чому висока сувора сестра пiднесла менi сiм розкiшно iлюстрованих книг в розкiшних оправах та iдеально складений шотландський плед, причому попросила розписку, i в несподiванiй тишi я в передпокоП помiтив пацiКнта, якому мiй колега-автомобiлiст указав на мене, i я тихо розписався в одержаннi книг i пледу - символiчний жест, який означав, що я вiдступаю мою Лолiту всiм цим макакам, та що ж я ще мiг вдiяти? Одна проста думка стояла наче голяком проти мене: головне - залишитись на волi. Якби я скоПв якийсь хибний крок, - менi б довелось пояснювати всi подробицi свого злочинного життя. Тому вдав iз себе подурiлого вiд пияцтва. Колезi-автомобiлiсту я заплатив, наплювавши на страховку, скiльки вiн уважав за потрiбне. Блакитноокому доктору Блю, який тепер гладив мене по руцi, я в сльозах повiдав про надто ряснi уливання, якими я мислив доцiльним пiдтримувати непевне, але здорове, не потребуюче жодних оглядiв серце. Перед усiм шпиталем я вибачився з таким фасончастим схилянням, що ледь не впав, додавши втiм, що маю негарнi стосунки з iншими членами гумбертiвського клану. Самому собi я шепнув, що пiстолет мiй в безпецi, й що я все ще не позбавлений волi, - можу вистежити втiкачку, можу знищити "брата". 23. Вiдстань у тисячу миль по шовковисто-гладкому асфальту вiддiляла Касбiм, де, наскiльки менi було вiдомо, червоний бiс по змовi з'явився вперше, вiд рокового Ельфiнстона, куди ми прибули за тиждень до Дня Незалежностi. Ця подорож тодi зайняла бiльшу частину червня, адже ми рiдко проПжджали бiльше ста п'ятдесяти миль в день, збавляючи решту часу (до п'яти днiв колись) на рiзних стоянках - якi, ймовiрно, були ним детально передбаченi. Тут, мабуть, i треба було шукати бiсовий слiд; i цьому я повнiстю присвятив себе пiсля декiлькох нечуваних днiв блукання по безжально розгалужених дорогах поблизу Ельфiнстона. Уяви, читачу, мене - такого сором'язного, такого неприхильного до стороннього погляду, надiленого таким природним почуттям чемностi - уяви мене, який ховаК безумне горе пiд тремтливим запопадливим усмiхом i вимислюК нагоду, щоб з удаваною недбалiстю погортати готельну книгу, в якiй занотованi прiзвища, адреси й повозовi номери проПжджих. "Послухайте", казав я, "я цiлком упевнений, що я тут вже якось зупинявся - дозвольте менi глянути в записи за середину червня. Так-с. Нi, таки бачу, що я помилився, - на якiй смiшнiй вулицi живе цей мiстер Буль.К: Ипро 3. Вибачте, що турбую". Або ж: "Один з моПх клiКнтiв був у вас - я загубив його адресу - може ви зласкавитесь..." Й не раз випадало, якщо ще директор був певного типу похмурим мужчиною, що менi вiдмовляли у власному проглядi. Тут у мене позначено на аркушику: мiж 5-м липня i 8-м листопада, тобто до мого повернення на кiлька днiв до Бердслея, я розписався (далеко не завжди, втiм, залишаючись на нiч) в 342 готелях i мотелях. Ця цифра включаК декiлька закладiв мiж Касбiмом i БердслеКм, з яких один подарував менi несумнiвну тiнь бiса: "Роберт Роберт, Мольберт, Альберта". Менi доводилось дуже обачно розподiляти своП розшуки в часi й просторi, аби не збудити пiдозр; i було ймовiрно принаймнi п'ятдесят мiсць, де я просто цiкавився, не розписуючись сам, та це нiчого не доводило, й я волiв споруджати платформу правдоглядностi й доброзичностi тим, що перш за все платив за непотрiбну менi кiмнату. Мiй огляд подав, що з трьохсот, близько, книжок, не менш як двадцять мiстило ним залишений слiд; непоквапний бiс або зупинявся навiть частiше нас або ж - на це вiн уповнi був здатний - розписувався деiнде зайве з метою рясно зрядити мене блюзнiрськими натяками. Тiльки раз стояв вiн тамож й тодi ж, що й ми, - й спав у декiлькох кроках вiд ЛолiтчиноП перини. В кiлькох випадках вiн ночував у тому або сусiдньому кварталi; нерiдко ж чекав у засiдцi в промiжному пунктi мiж двома умовленими стоянками. Як живо пам'ятав я Лолiту, перед самим вiд'Пздом з Бердслея, лежачу ницьма на килимi в готелi з купою путiвникiв та мап, на яких вона позначала етапи й зупинки своПм губним олiвцем! Я вмить встановив, що наш бувший переслiдувач передбачив моП розстеження й докинув менi на поживу ряд глузливих псевдонiмiв, каламбурiв та iнших вивертiв. В першому ж мотелi, який я вiдвiдав, - "Пандерозова Сосна", я знайшов, серед дюжини явно людських адрес, таке мерзоття: Адам П. Ивтаблю, Вавнав, Колорадо. МоК гостре око негайно розшифрувало цю хамську фразу. Хазяйка ласкаво проказала менi, що мiстер Ивтаблю пролежав п'ять днiв у лiжку з сильним грипом, що вiн залишив авто для направи в невiдомому Пй гаражi та з'Пхав новою машиною - 4-го липня. Так, дiйсно, дiвчина на iм'я Анна Лор тут працювала, та це було давно, тепер вона в шлюбi з бакалiйником в Сидар Сiтi. ЦiКП прекрасноП мiсячноП ночi я вистежив Марiю - в бiлих шпитальних черевиках, вона йшла порожньою вулицею; будучи, як багато-хто автоматом, вона була намислила закричати, та менi вдалося ПП опритомнiти - я впав на колiна i з визгами, додаванням святителiв, почав благати ПП про допомогу. Вона клялась, що нiчого не знаК. Хто вiн такий, цей Ивтаблю? Вона нiбито завагалась. Я спритно витяг стодоларовий бiлет. Вона пiдняла його на свiтло мiсяця. "Ваш братчик", прошепотiла вона зрештою. Вибухнувши французьким прокльоном, я вихопив бiлет з ПП зимномiсячноП руки i втiк. Цей випадок навчив мене покладатись тiльки на самого себе. Жодний сищик, звичайно, не знайшов би тих помiтних ниточок та напутнiх зарубок, якi Трапп пiдганяв до мого-таки мозку, налаштовував на мiй-таки стиль. Я, не мiг, зрозумiло, очiкувати, що мiй переслiдувач десь залишив менi своК справжнК iм'я, та я сподiвався, що вiн послизнувся на власнiй блискучiй дотепностi, насмiлившись додати бiльш iндивiдуальну деталь, нiж вимагалось, або що вiн видав надто багато через якiсть цiлого, складеного з багатьох частин, якi видавали надто мало. В одному вiн мав успiх: йому вдалось демонiчною сiттю остаточно обплутати мене й мою звивчасту, рвучку журбу. З безкiнечною майстернiстю клоуна-канатохiдця вiн шарпався й запинався, й незрозумiлим чином вертався в стан рiвноваги, завше, втiм, залишаючи менi спортивну надiю - якщо можна так висловитись, коли йдеться про зраду, лють, спустошенiсть, жах i ненависть - що наступного разу вiн нарештi перетисне. Цього нiколи не сталось - хоч вiн чортзна як пiдставлявся. Ми всi в захватi вiд акробата в блискiтках, який з класичною грацiКю й точнiстю йде по натягнутiй пiд ним струнi в тальковому свiтлi прожекторiв; та скiльки бiльше тонкого мистецтва виказуК гротесковий фахiвець просiдаючого каната, вдягнений в лахмiття опудала й пародiюючий п'яного! Чи не менi таке оцiнити... Якщо цi зоставленi ним жартiвнi позначки й не встановлювали його особи, вони зате вiдбивали його характер, - чи то радше певний однорiдний i цупкий характер. В його "жанрi", типовi гумору (принаймнi в найкращих проявах цього гумору), в "тонi" розуму, я знаходив дещо властиве менi. Вiн iмiтував мене й брав на кпини. Його натяки вiдзначались певною тонкiстю. Вiн був начитаний. Вiн говорив французькою. Вiн був обiзнаний в дедалогiП й логомантiП. Вiн милував еротику. Начерк в нього схожий був на жiночий. Вiн мiг змiнити iм'я, та не мiг замаскувати, попри всi спроби перевдягти Пх, деякi лiтери, як наприклад його дуже своКрiднi "т" i "у". Острiв Quelquepart було одним з найулюбленiших його мiсцезнаходжень. Вiн не користувався самострумним пером - точна вказiвка (як ствердить вам усякий психiатр), що пацiКнт - репресивний ундинiст. Людинолюбство змушуК нас побажати йому, щоб вiднайшлися русалоньки в водах Стiксу. Головною рисою його була задерикуватiсть. Мiй боже, як смакувало сердезi дражнити мене! Вiн пiддавав сумнiву мою ерудицiю. Я достатньою мiрою гордий вiд того, що знаю дещо, щоб скромно визнати, що не знаю всього. Можливо, я пропустив деякi пуанти в цьому криптографiчному пепер-чесi. Який трепет величностi та огиди iздригав крихке Кство моК, коли, бувало, серед простих, невинних iмен в готельному списку таКмний сенс його диявольськоП крутиголовки вмить еякулював менi в обличчя! Я помiчав, що як тiльки йому починало ввижатись, що його крутнi стають занадто мудрованi, навiть для такого експерта, як я, вiн мене надив iзнову простiшою скриткою. "Арсен Люпен" був очевидний напiв-французовi, що пам'ятав детективнi оповiдання, якими вiн переймався в дитинствi; й чи треба б було знатись на кiнематографi, щоб розколоти кепську заколупку в адресi: "П.О. Тьомкiн, Одеса, Техас". У не менш нестерпному стилi, та по сутi достойному розуму культурного пана, а не полiцiянта, не пересiчного злодiя, не шпетного комiвояжера, були такi вигаданi iмена, як "Ертуар Ромб" - явна переробка iменi автора "Le Bateu Blue" - так буде i менi дозволено трохи поглузувати, панове! - або "Морiс Шметтерлiнг", вiдомий своКю п'Ксою "L'Oiseau Ivre" (що, вскочив, читачу?). Кепське, але кумедне "Д. Оргон, Ельмiра, Новий Йорк" вийшло, звичайно, з МольКра; й тому що я допiру багнув зацiкавити Лолiту вiдомою комедiКю вiсiмнадцятого столiття, я радо вiтав старого приятеля - "Гаррi Бумпер, Шерiдан, Вайомiнг". З невинних Бермудських Островiв вiн зробив дотеп - словограй, який пристойнiсть не дозволяК менi навести, й усякий фрейдист з нiмецьким прiзвищем i декотрим знанням в галузi релiгiйноП проституцiП збагне миттКво натяк в "Др. Китцлер, Ерiкс, Мiс." Що ж, все це незле. Потiха доволi вбога, та взагалi без особистих випадiв, а тому нешкiдлива. Не наводжу записiв, якi мене зацiкавили своКю, так мовити, явною зашифрованiстю, та разом з тим не пiддавались розшифруванню, адже вiдчуваю, що просуваюсь навпомацки крiзь пограничний туман, де словеснi перевертнi постають, можливо, живими туристами. Що це, наприклад: "Фра-грiмм, Океан, Келькопар"? Чи дiйсною людиною - з випадково однаковим з ним начерком - був дехто