е ж дитина вдома! - i пiдбiгцем побрьохала в темряву. Все плуталося в головi, ще зачманiлiй вiд весiльного чаду. Брiв кудись через садки, через поваленi вже типи, ноги з незвички пiдгинались в рухливiй бистрi ii водi, що вив'юпювалась, нiби жива, з-пiд гумових його чобiт. Рухався в тому напрямi, де, йиму здавалось, мала бути Пiдгурщина, де в школi серед коробок iз запасами плiвки, серед декорацiйного мотлоху сплять зараз твоП i, може, нiчого не знають. До рiчки, до рiчки мерщiй, щоб встигнути перейти кладкою на той бiк. Перебродячи вулицею, зачув важке брьохання по водi, наближалися якiсь постатi. Наблизились упритул: вибарложенi, в мазутi, страшнi. По бiлих сорочках впiзнав хлопцiв, що бiгали шукати замикання. Стася мiж ними не було. Надсадно дихали, вичавлювали хмурi слова: - Полiз на стовп... Неподалiк стояла бочка з карбiдом, пiдтопило ПП... А карбiд у сполуцi з водою, ви ж знаКте... Вибухом кинуло кудись Стасика... Ми шукали, але там все вже несе... Експортний лiс, готову продукцiю понесло!.. Не знаКм, як Атщi й сказати... I, звернувшiП, подалися садками в напрямi до весiльноП. хати. Кiнооператор по якомусь часi таки виплутався до рiчки. Затемнiли надбережнi кущi. Десь тут за ними маК бути кладка, вiрнiше, мiсток з поренчатами, з якого ясноП ночi ви, кiношники, любили дивитись на воду, фантазуючи - що закодовано в нiй, в зорянiй текучостi рiки. Темний оцей вибух стихiП, видно, був закодований, сила оця сатанинська!.. Рiчка переповнена, вихлюпуК, пригинаК кущi - осьось вийде з берегiв. Вода йде з страшним гуркотом, такого ти нiколи не чув. Бистрiнь вируК, летить темним клекотом, несе якiсь купи, згрiзна погуркуК, - можна догадатись: горне валуни. Але де ж кладка? Нема й слiду, хоч паче ж отут була. Чи, може, зовсiм не тут? Може, й рiчка це зовсiм iнша, не та, що свiтилась усi цi днi, кришталево дзвенiла внизу, плавко стелячись по камiнню? "Заблукав... ЗдаКться, кладка десь нижче!.." Спотикаючись, рушив уподовж течiП, плутався в якихось кущах. Напружуючи зiр, вдивлявся в темряву. Де ж вона, школа на пiдгiрцях? Де Золотий Тiк? Над чорною повiнню ночi тiльки й пiдносить уява Золотий Тiк з Ярославою. Побачити б. Нiколи так не прагнув побачити ПП, як зараз. I зрозумiв раптом, що нiкого й не кохав, крiм неП... Найближча до iдеалу жiнки. I сьогоднi на цьому чудпiм середпотопнiм весiллi весь час бачив Ярославу поруч себе, в уявнiй фатi близько тулилася до Сергiя перед тим лихим та веселим, як бiс, МамаКм... Щось темне стирчало з води недалеко вiд берега. Нахилився, приглянувся: вершечок стрiли екскаватора! Тепер вгадав це мiсце: екскаватор брав тут гравiй внизу на днi русла, тепер вiн весь опинився в водi - стирчить лише вершечок стрiли над бурунливим потоком! Кладка була поруч, ПП нема, нема! Оператор згадав, що десь тут поблизу бiля староП верби мав бути рибальський чопоп. Незабаром набрiв на ту вербу: справдi, човен К! ПлаваК на водi високо, урiвень з вербовим вiттям... Спробував дотягнутись до нього, намацав у водi ланцюг, пiн iшов углиб, - десь там унизу човен прикутий до кореневища ланцюгом... Смикнув раз, вдруге - тримаКться мiцно. Пiрнути?,Але ж ланцюг замк-' путий, зубами його не перегризеш... Видобувсь па пагорок береговий, глянув угору: ллК, як справдi ото лляло б з вiдра або з ринви. Прислухався, чи не йде в повiтрi якпй-пебудь гелiкоптер. Нiкого нема, небо темне, порожнК. Демони в таких пiтьмах, хлябях лiтали, а люди ще не вмiють... Побрiв геть далi вiд рiчки в напевне^ ний вiтром простiр, який недавно був ще лугами. Ноги плутались у травi, що до повенi тут стояла висока, а тепер тспеттям плавала, вилягла у водi. Плесо за плесом стелилося в темрявi, луки вже заливало, вода лиснiла пiд ногами тьмя• во, як негатив. Бредеш, бредеш, i всюди виникаК з темряви цей страшний своКю однаковiстю негатив. Де люди? На якiй вони вiдстанi звiдси? Заблукав, заблукав... Сам на планетi! Потип i ти! Нема пi камер, нi плiвок, нi машин з реквiзитом та апаратурою... Мабуть, уже все попливло. На розлеглi води небо ллК новi потоки води. I так, може, буде й вiчно? 1 нiколи ця злива не припиниться, i повiнь ростиме, ростиме, затоплюючи материки? I все лише згодом знов розпочнеться - з iнфузорiП, з амеби, з трави? Вчулось, наче десь конi крiзь вiтер озвалися з темряви. Конi ж десь тут на луках! I вони попутанi! Цупкими брезентовими стрiчками пов'язано ноги Пм... Стало враз моторошно. Провалюючись у водi, кинувся бiгти кудись навмання, в темряву. Чуття, вже не контрольоване розумом, гнало його в той бiк, звiдки щойно вчулось йому реальне чи, може, iлюзорне iржання, благальний крик коней попутаних... А весiлля тим часом всiКю юрмою прямувало на розшуки молодого. Наближались до комбiнату, коли десь на пiдгiрнiй дорозi змайнуло враз могутнК свiтло прожектора. Високим туманним стовпом пiднявся вiн просто в небо, розтинаючи саме нутровище циклопу. Здогадались: десь близько вiйська. Вже входять вони в цi володiння, окупованi повiнню, що розпросторюКться над цiлим краКм, де стiльки несподiваних нiчних венецiй волають зараз допомоги й рятунку. Стояв свiтив стовп, пробиваючи млу, в пiднебесся. Подавав комусь умовний знак, вiстку якусь обнадiйливу чи пересторогу. ЗдаКться, тiльки його й не застрашила стихiя: серед слiпоП циклонноП вихровицi вiн мовби давав опертя усiм поглядам Що звертались до нього, давав знак надiП цьому погонному свiтовi i самiй людинi в ПП нiчному безбережному iснуваннi. XVIII Ще як була Ярослава маленькою, дiвченям була, тяжко перелякала ПП вода. Велика повiнь наближалась, долiшнК населення все вийшло на рятувальнi роботи, батько ПП, шляховик, бульдозером нагортав захисну дамбу; донця була бiля нього, дивилась, як вiн працюК, в кабiнi пiд боком у нього й заснула. Вдень це було. А прокинулась - уже вечорiло,-захiд крiзь хмари холодно червонiв, тиша була, нiде нi душi, i скiльки зглянеш, аж пiд небо, - вода, вода, вода... Сiра, нiкуди не йдуча i всеосягаюча, злякала саме величчю своКю, однаковiстю й безкiнечнiстю. Вода рiвнин, вода спокою, майже сну, з якого де-не-де прозирають... колодязнi журавлi! Серед тьмавого безмiру вод стояли, як фантастичнi якiсь iстоти, призначенням яких було напувати людей, а тепер самi тонули в повенi, в ПП незрозумiлiй безмежнiй тихостi. Таке страшне все було: цей сивий розлийсвiт у загадковiм мовчаннi, з червонiстю неба i ртутним полискоi якихось ненатуральних вод, що незнайомо стояли пiд самий обрiй, i смужка дамби, що несхожа була на вранiшню дамбу, i це самiтне залiзо бульдозера, загрузлого над потопом, i важелi якiсь бiля тебе, батькова фуфайка... Пройнята жахом, як вона тодi закричала! Сама дитяча душа вихоплювалася криком з грудей у той моторошний простiр, в безмовнiсть, до тих затоплених журавлiв, вiд яких не сподiвалася вiдгуку... Батько з'явився десь iзнизу, з-нiд дамби, вхопив на руки й заспокоював, а вона все кричала, судорожно схопивши рученятами його шию. Потiм ПП лiкували вiд переляку, водилп до невропатолога... То було нижче по рiчцi, в Ярославиних рiдних краях, i бiльше такоП повенi вона вже не бачила, але, навiть i студенткою ставши, часом кидалась вжахнено, коли Пй з'являлась увi снi та неохоппа зором пустеля вод з журавлями колодязiв, в яких було щось майже iрреальне, позаземне, таке, що заставляло холонути душу. Саме це все чомусь вдарило спогадом-блиском, колiП вночi в школi зчинилась тривога i хтось iзнадвору крикнув: - Вода! Стихiя води, страшнiша вона за вогонь, перед наступом ПП все живе дичавiК,'страчуК розум,-прокидаКться лише влада iнстинкту... Перше бажання було тiкати вгору, на узвишшя, на Золотий Тiк. Коли Ярослава вискочила на ганок, ПП зустрiла суцiльна тьма, електрики вже но було, пiчна повiпгi гула - гула но всьому свiту. Горн обрушились водою потопною. Злива, що початяся ще л минулоП ночi, бурхала тепер що дужче, кущi плющали, гнулись пiд вагою потокiв, сюди виклектувало, дзюрчало, шумiло, низом iз темряви майже бiля самого порога рентгенiвськими знiмками проблискували поналиванi плеса. Кiногрупа вся вже була па погах, iз темряви долинали по реклики голосiв, змiнених у тембрi, рiзких, розпорядливих, десь вони, вiддаляючись, тонули в пiтьмi, бо це була нiч, де нiхто не спав, де тисячi пiднялися па подолання стихiП. - Дiтей! Вихапуйте дiтей! - чула голос, що вiддалявся, здаКться, це був голос Ягуара. Майнули перед очима знайомi личка табiрних дитсадчат, перекошенi жахом переляку... "Чого ж ти стоПш?!" Ярослава кинулась просто з порога в пiчну хлюпавицю, переполох дитячих лiт, озвавшись, обдав холодом все Кство, але по стримав, а, навпаки, збудив бажання перебороти страх, пiдганяв бiгти, дiяти, подати руку комусь. Вода опекла крижапiстю, хлюпала до колiн, вiджахувала клекотом, Ярослава бiгла по нiй пiд важкою зливою в темряву, i нiби самий iнстинкт солiдарностi, болю i страху за когось привiв ПП до тих дощаних табiрних будиночкiв, що вже темнiли змалiлi, пiдтопленi серед води, наче якiсь папуаськi хатини на сваях. Зустрiлися хлопцi з кiногрупи, що, зiгнувшись, оберемками несли на собi дiтей. - В третiм он там ще зостались! - гукнув один iз зустрiчних Ярославi. - I в четвертiм ще К, - зачула неподалiк i по голосу ледве впiзнала вона Ягуара, вiн швидко зник, брьохаючись по водi тож з оберемком дiтей на руках, на плечах... Ярослава пiдбiгла до третього будиночка, десь iз вiкна до неП вискнуло перелякане: - Тьотю! -- побачила тiльки блiденькi плями дитячих облич, зiщуленi плечики в майках, i коли простягнула Пм руки назустрiч, на неП самi стали падати з вiкна маленькi, ще гарячi зi сну тiльця... Чiпляючись, вони мало не повалили ПП, двох взяла на руки, а третК само вчепiрилось за шию, здавило, мусила крикнути: - Не здушуй!.. Чекайте, зараз i вас пiдберуть, - присиокоПла. Тих, що зостались, i, важко дихаючи, вже несла до школи малих цих людей, занишклих в переляцi й напрузi. З кожним кроком вони важчали Пй, були незручнi, зовсiм не такi, як ранiше, коли бавилась з ними на луках. То, що на плечах, судорожно здушувало Пй шию, а цi тиснулись до грудей, чiпко тримались i теплi були, мов пташата. Чула, як стрiчна вода натпскаК, крижаним холодом рiже Пй стегна, кожним м'язом треба було Пй супротивитись, долаючи цю пругку текучу зустрiчну силу. В очах темнiло вiд сльоти й знемоги, руки замлiвали, з останнiх сил видобулась, ковзаючись, на згiрок, до ганку, але вони й тут, опинившись в безпецi, ще боялися вiдчепитись: мусила майже силомiць вiдривати Пх вiд себе, вони рвали одяг на нiй, тримаючись рученятами цупко, як утопленики. Кинула цих, прикрикнула, щоб ховались до примiщення, а сама знову кинулась у пiтьму, у плюскiт потопу, i там, де було Пй води щойно до колiн, тепер валом уже обгортало стегна... Та цього разу Ярослава не встигла повернутись до школи з черговою ношею. Вода застукала якраз у будиночку, ринула у вiкна, довелось iз дiтьми забратись на дах. До розмiрiв даху звузився свiт. В горах сотнi рiчок, потокiв i по тiчкiв, i всi вони зараз переповненi, рiка, в яку вони ранiше впадали, бiльш не хотiла приймати Пх, сама розбухнувши, розгонила води геть, i вони, вiдкинутi, без русел, уже йшли на понизов'я крутим скаламученим валом. Легкий будиночок здригався, як вутле, поки що заякорене суденце. Тут Ярослава пережила хвилини прощання з усiм, що було найдорожче, нiби останнiй раз поставала перед очима внизу десь там, у зниканнi, пiдсинена батькiвська хата, обсаджена квiтами, в оздобах наличникiв, хата, що ПП пiд осiнь чепурно обставлять кукурудзяним околотом. Не граючи роль, застукана оцим лихом, Ярослава мимоволi перевтiлювалась в отих рiдних Пй "людей у кожухах", що'Пх циклони життя зривали колись iз мiсця, як вириваК буря, вивертаК з корiнням смереки гiрськi. Почувалася тут, мов на хисткiй отiй палубi переселенськiй, коли люди з торбами, з чiфкартами пускалися в океан. Разом з ними була там в обiймах океану, коли Пх буря страшенноП сили спiткала, - то, як вона тепер розумiК, якраз був молодий циклон, що розвинувся, розгулявсь на вiдкритих океанських просторах. Ледве не погинули тодi Ярославипi земляки, писали потiм, що, либонь, щасливий хтось мiж ними був, а то всi пiшли б до акул, разом iз насiнням всяких своПх домашнiх злакiв у вузликах. Та мине час i зашумлять Пхнi пшеницi на полях чужих суворих провiнцiй, де вони сiятимуть хлiб, корчуватимуть лiси, розроблятимуть надра, прокладатимуть залiзницi вiд океану до океану... Думки про стiйкiсть людську допомагали Ярославi перебути цю нiч, передрижати Џй серед дiтей, що теплими тiльцями тулились до випадковоП своКП виховательки, чекаючи досвiтку. I тiльки досвiток вiдкрив Пм справжнi розмiри лиха: не було рiчки, майже не вгадати було берегiв, вода, розлившись аж до далеких пагорбiв, суцiльно йшла з пiнявою, з клекоюм-гулом. Нe стало нi островiв, нi лукiв у травах, вигулькували де-не-де вершечки кущiв, нагнутих каламутними валами, стирчав вершечок стрiли екскаваторноП, i все'довколишнК, до чого звикло око, тепер було переiнакшеним до невпiзнанiм, вирувало, коловоротiПлось, поховавши пiд бурунами той свiт, що був i якого вже, здавалось, бiльше не буде. Вранцi небо загуло вертольотами. Вертольотникiв теж iще з ночi розбуркала тривога, але пiднятись з аеродромiв змогли тiльки на свiтаннi. I то - всупереч льотним правилам. За звичайних умов в таку негоду пiхто б Пх не випустив, авiацiя твердо дотримуКться своПх правил, а тут: лети! Дощ не вщухав, однак поступово виднiшало з небокраю, разом з дощем на води нiби проливалось i розрiджене крiзьхмарне свiтло. Може, тiльки з висоти й вiдкривалися справжнi обсяги стихiП, що уже охопила весь край. Села, що стали архiпелагами. Садки, в яких дерева нiби порiдiли, стоячи кожне поокремо в водi. Вишки прикордоннi, що самотiють на обрiП... I всюди чиПсь погляди, зверненi в небо, Ждуть вертольотiв. Працювали на невеликих висотах. Гуркiтливi, важкi трударi повiтря в ореолах мигтючих лопатей, лиснiючи мокрими зеленими випуклостями бокiв, з'являлись над останнiми пристанищами, над людським розпачем, знижуючись, випускали трапи-драбинки i - з розiбраних дахiв, з острiвцiв, з вершечкiв дерев - забирали грiшних i праведних просто на небо. На розлогих дахах заводських будiвель вертольоти навiть сiдали, - тут було зручнiше. Труднощiв найбiльше виникало там, де будiвлi були окутанi гiллястими деревами, листатим вiттям диких черешень, груш та шовковиць, що ростуть могутнi в цих краях, дерева якраз i заважали спускатися вертольотам, подекуди доводилось квристатись лебiдками, викидати спецiальнi гамаки на тросах... На одiтому з вертольотiв з допомогою трапу пiднято було в небо i Ярославу разом з виховательками та дiтьми, яких не встигли вихопити вночi. Повiтряний гiгант, зависнувши, гуркотiв над нею, мовби дивом якимось тримаючись на тiй легкiй прозорiй мигтючостi лопатей, i коли вона, пiдхоплена чиПмись руками, опинилася всерединi вертольота, тiльки тут вiдчула, що вона врятована, i здивувалась, як цiКП ночi не вмерла вiд страху. Усiх Пх, що стiльки натерпiлися, за одним рейсом було знято з табiрного будиночка, i вертолiт, що здавався таким незграбним, акуратно опустився на самiм подвiр П школи, доставив пасажирiв просто перед ганок, перед яснi очi Ягуара Ягуаровича. Сльози здушили Ярославу, коли вона побачила i своПх, побачила рiднi, у вiдтанулiй тривозi обличчя, вуйна Домiнiка дивилась на неП радiсно й перелуджено, нiби на повернуту з того свiту... Хтось сiПнiс реквiзитний сiряк, ПП вже окутували, щоб не застудилась. Льотчики були молодi й веселi, той, що допомагав Ярославi вибратися з вертольота, ще й пожартував: - Не сподiвався, що на таких низьких польотах та вдасться торкнутися... зiрки. Ярослава з вдячнiстю дивилася знизу па офiцера, на його рославу постать у дверях кабiни, дивилась, запам'ятовуючи нахльоскане дощем обличчя, свiтле й нiби зовсiм безтурботне. - Я б хотiла знати ваше прiзвище. - Капiтан Решетняк... Але вам це нiчого по скаже. Ми не знаменитостi. Ми - буденнi. - Вiдтепер ви для нас будете знаменитiстю. Йому, видно, сподобалась вiдповiдь, вiн усмiхнувся, так i вгору - на новий рейс - пiшов, огорнутий сяКвом усмiшки. XIX ВенецiП, всюди ВенецiП в буйних зелених садках... I всi ждали амфiбiй та вертольотiв. Розмах рятувальних робiт з кожною годиною наростав. Населення краю мовби роздiлилось цiКП ночi на двi категорiП людей: на потерпiлих i на тих, що рятували. Не було нi голiв, нi секретарiв; нi винуватих, нi безвинних; нi близьких, нi чужих; нi добрих, нi злих; не було нi артистiв, нi статистiв - були люди, що рятували людей! Дужчi - слабiших. Однi, що подають руку, а другi, що спасенне хапаються за неП. Все спроможне виявляло свою спромогу. Стихiя не приймала пояснень, все брала на випроб, змiнювала оцiнки, критерiП, вiдкривала приховане, оголюючи жпття до самих його основ. Те, що вчора здавалось значним, нерiдко втрачало тут значнiсть, трухле, фальшиве змивалось, як пiна, а те, нро що й не пiдозрювали, виявляло себе, розкривалось своПм найiстотнiшим. По всьому краКвi в зонi стихiП виникала нiби нова, ще мiцнiша спiльнiсть людей, лпхо урiвнювало, в одну лаву ставило навiть тих, якi ще вчора, може, не могли порозумiтися мiж собою, сварилися до нестями, у доганах, у взасмовиснажливих чварах шукаючи виходу своПм пристрастям. Дотеперiшнi поняття та уявлення якщо й не зникали, то все ж поступалися мiсцем головному, виниклому перед лицем стихiП законовi, який вiднинi, з моменту загрози, вiд першого скрику про помiч, набував тут силу всевладну: iди, дiй, рятуй потерпiлого! З найкращого боку себе показали солдати. "Наперекiр всьому, iснуК ж таки спадкоКмнiсть людського в людинi. Њ воно, дiК, ще рiзкiше, виявляК себе в критичнi хвилини, - думав Колосовсьшiй, наближаючись в амфiбiП до Пiдгайцiв. - Життя справдi маК своП золотi естафети, без яких озлиднiв би свiт..." Навеснi, нi,о перед виПздом сюди, стояп якось IПолосовський на центральнiй вулицi мiста, а перед ним рухалась пiд вигроми труб довжелезна колона новобранцiв. Кудись Пх вели. Доки пройдуть, було зупинено вуличний рух. Ще майже цивiльною ходою, ще цивiльних патлатих чубах хлоп'ята крокували задумано, сутулячись пiд вагою рюкзакiв, у курточках та в светрах, деякi зовсiм ще пiдлiтки, декотрi в окулярах. Юнi горожани, дiти мiста, вони вперше опинились в строю, iшли безкiнечно, i, може, першою серйозною задумою в життi були повитi в цей час Пхнi чистi, здебiльш худорлявi, iнтелектуальнi обличчя. "Сини, сини!" - подумалось тодi, i чомусь защемiла душа. Щось Пх зiбрало, щось Пх вело, i було те "щось", звичайно ж, не тiльки товстим оркестрантом, що сягнисто крокував попереду з барабаном i гордовито й люто бив у його напнуту порожнечу... Можливо, тепер були вони на амфiбiях, пiдiймалися на вертольотах, брали першi уроки, що давало Пм суворе армiйське життя. Свiтало, коли добулися до Пiдгайцiв. Всюди прiспо пахло водою. Заврайфiнвiддiлу, який був, виявляКться, родом звiдси, взявши на себе обов'язки лоцмана, вивiв махину амфiбiП просто до сiльради. Довкола люд iга дахах, на деревах, навiть бiля пам'ятника полеглим бiйцям, на узвишшi п'Кдесталу, купчаться люди, чиПсь руки обчiплюють, обiймають гранiт обелiска... Водою залито майдан, всi будiвлi стоять у водi, вода реве в провалини вiкон. По селу всюди гвалт, крики. Лукавець, пiднявшись над люком, загукав iз амфiбiП у мегафон: - Товаришi населення! Закликаю до спокою. Говорить ваш дiльничий лейтенант мiлiцiП Лукавець. Ми прибули з вiйськовими па виручку вам, зараз приступаКмо до евакуацiП. Знiмемо всiх, вiдтак оголошую правила: не товпитись, не лiзти без черги, не топтати ближнiх!.. Порядок: худобу, майно - в останню чергу! РятуКм людину, незалежно вiд того, хто вона i яка вона! Одному вода по пояс, другому по груди, рятуКм обох, але перше того, якому по груди!.. Далеко по селу рознесло свiтання розлунпою лупкiстю вид мегафонний заспокiйливий манiфест Лукавця. Голова сiльради, що був серед людей на даху, виступивши наперед, вусатий, без шапки, запропонував незвичне: - Ви спершу проПдьтеся по селу, прогуркотiть мотором, аби вас в найдальших кутках почули, аби в людей душа стала на мiсце: най знають, що вже ви К, порятувальники нашi!.. Командир, одначе, вирiшив по-своКму: наказав одразу знiмати тих, що групою оклечали обелiск серед майдану, - були там навiть жiнки з дiтьми, одна з них несмiливо подавала голос: - Тут дiти дрiбонькi... Напiвзатоплена металева огорожа не давала змоги пiдвести амфiбiю до обелiска впритул, довелося зупинитись неподалiк. Солдати миттю пороздягалися до трусiв i, вже стоячи край борту, зiщуленi вiд холоду, про щось стали перешiптуватись мiж собою: виявилось, вирiшують, чи одягати рятувальнi пояси. Адже комплектiв обмежена кiлькiсть, на всiх не вистачить... Солдати почували себе нiби присоромлено, що мають перед цивiльними таку перевагу. Солдат-якут, покосившись на Колосовського, звернувся до командира: - Нам К, а як же цi? - Менi не треба, я довгий, - заспокоПв його Колосовський i, не роздягаючись, зiсковзнув з борту у воду. Ледве не по груди було гострого, крижаного. - Тодi й ми без поясiв, - звiльняючись вiд нiяковостi, мовив молодецький солдат, i м'язистi, натренованi спортом тiла одне за одним шубовснули в воду. Стали знiмати вiд пам'ятника людей. Одних брали, обережно вели в водi попiд руки, а котрi смiливiшi, самi кидались убрiд до амфiбiП. Лукавець згори подавав Пм руку, i люди, ковзаючись по залiзу, наскрiзь промоклi, одне по одному опинялися на борту. Коли дiти й жiнки були вже там, солдати пiдступили до сивого, в темних окулярах чоловiка в тоненькiм дощовику; дядько цей, хоч i був iз палицею в руцi, все не сходив iз свого пiдвищення, мiцно обiймаючи рукою гранiт. - Дядьку Миколо! - гукнув до нього Лукавець. - Пускайтесь, перед вами рiдна армiя, з нею не потонете! I пояснив командировi екiпажу та Колосовському: Микола Назарук, батько героя. Син його пiд рейхстагом полiг, а вiн працював тут бригадиром, i якимись хiмiкатами очi йому витруПло... - МаК звичку приходити до обелiска з сином на розмову, - додав заврайфiнвiддiлу. - Синове iм'я он там накарбоване... Братська могила тут. Всiх полеглих зiбрали недавно з полiв, перенесли сюди... I своПх односельцiв, хто де полiг, сюди ж повписували за похоронними... Незрячий все не зважувався вiдпустити гранiт, навiть нiяково усмiхнувсь до солдатiв: - ЗдаКсь, тiльки ступлю, так одразу я ся i втоплю. - Не бiйтесь, папашо, - заспокоПв його один iз солдатiв i майже силомiць потягнув Назарука на себе. Незабаром бригадир теж був на амфiбiП i тоном аж нiби виправдальним говорив до Лукавця: - Iшов, пристояв, а тут вода якраз рвонула... Аж до каменя мене вiдтрутила... Командир амфiбiП скинув iз себе фуфайку i мовчки накинув ПП на плечi старому. Рейс за рейсом робили, знйЫючи, вивозячи людей до колгоспного клубу, що, незатоплений, стояв на узвишшi неподалiк. Кiлькiсть бетеерiв побiльшала. Нiколи не баченi в цих краях, немов живi, зеленопанцирнi гiганти з якихось палеозоП? снували сюди й туди но скаламучених водах, борознували село вздовж i впоперек. При наближеннi Пх дехто з старих людей у вдячнiй розгубленостi починав хреститись. Амфiбiсти якихось iнших пiдроздiлiв звозили людей з вiддалених хуторiв, iз пiдтоплених ферм: пропливаючи, гукали, допитуючись, де тут е влада, мали Пй поскаржитись: на декотрих фермах дiвчата навiдрiз вiдмовляються покидати худобу. "Ми ПП, - кажуть, - заспокоюКмо". I ще й насмiхаються, шльопаючи з вилами по водi, розносячи до ясел корм худобi... В Колосовському знову заговорив документалiст: шкодував, що нема тут при ньому кiнокамери - були б унiкальнi кадри. Свiдомiсть з незвичайною яснiстю фiксувала сцени, якi вже нiколи бiльше не повторяться, епiзоди, то драматичнi, то смiшнi i курйознi, що Пх на своКму водяному екранi витворювало саме життя. Отаку хронiку пропускаКм: боротьбу людей iз стихiКю, потiк дивовижних подiй у Пх несподiваних ракурсах... Молодi медички, що Пх знiмають iз даху лiкарнi: солдати Пм плечi своП пiдставляють: "Стрибай, пiкiруй па мене!" - а вони соромляться, нiяковiють, прикривають колiна халатами, - незручно сiдати на воякiв верхи... Огрядна молодиця, що стару свою матiр на руках несе до амфiбiП... Ще погляд фiксуК собаку, його звiдкись пригнало течiКю, вибиваючись iз сил, пiдплив до скрученого водбю в гармошку штахетника, приклав голову до стовiга й перепочиваК: розум! Невдовзi на допомогу амфiбiям прибув плавучий могутнiй танк, вiн, як крейсер, ходив по селу, знiмав одразу людей цiлi купи, i дивно було дивитись, як цей залiзний трудяга править дiтей на собi, а вони, вже смiючись пiсля переполоху, мiцно обiймають рученятами жерло гармати. Повний день нарештi настав пiсля кошмарiв ночi, i хоч вода й далi прибувала, але всюди гуркотiли моторц, гуркотiли внизу i вгорi - в небi з'явилися вертольоти, ходили над хатами пузатi, з червоними зiрками на лиснiючих боках. Настрiй у людей одразу покращав. Вода, вона текуча:нинi К, завтра нема!.. Почастiшали випадки, коли вже й Лукавець своПми умовляннями нiчого вдiяти не мiг, - цiлi сiм'П не хотiли спускатися з дахiв. Хiба ж це просто розлучатися з своПми затопленими гнiздами, з коровами, що, ревучи, вистромляють голови iз наповнених водою хлiвiв, з пожитками, що купами лежать, стягнутi на вiдкритi до кроков горища... Порося кувiкаК бiля розчервонiлих нiг молодицi. - Як вiзьмете й порося, то згодна, а нi, то якось i тут перебуду. Товариш Лукавець не приймав ультиматумiв, суворо поглядав на дах: - Ми прибулiП тебе рятувати, а не твоК порося! Воно дурне, по темностi своПй води не боПться... Бач, який влаштувало концерт... А ти ж свiдома! Ну, давай руку, газдине! - Нi, сама не йду. - То щоб менi за тебе вiдповiдати? - Атож. Вiдповiдатимеш, бо загiтувати не зумiв! I так стояла, аж поки солдат, з'явившись iз-за спини, вхопив ПП в оберемок, поволiк, затяту, до драбини... Голова сiльради, який теж тепер рейсував з ними, попрохав Лукавця направити амфiбiю в найдальший кут села. Тут виявились особливо впертi: пiхто не хотiв залишати дахи. ДвоК парубкiв сидiли на хлiвi, поспускавши ноги, й - не треба було бачити! - пробували ловити рибу хватками: побиту, бiлопузу, ПП гнало звiдкись iз колгоспних водоймищ. Мiлiцiонера це обурило й розсмiшило водночас: - Рибку ловлять серед потопу! Кому стихiя, а Пм момент: колгоспних коропiв па дурницю тягають... Ану злазьте! Риболови нi з мiсця: - ЗдаКсь нам, що вода спадатиме... Навiть погрозою штрафу не вдалося зiгнати Пх вниз: - Посидимо ще, подивимось, що воно буде. З сусiднiх дахiв жiнки знову виставляють умову: - Якщо заберете й корiв... Лукавець взявся за мегафон, затрубив: - МаКмо данi: з верхiв'Пв iде новий вал! До дiдька полетять всi вашi лампачi! Заврайфiнвiддiлу стривожено вхопив його за руку: - Ти що, панiку зчинити хочеш? - Панiки не буде, а лад буде, - спокiйно заперечив мiлiцiонер. - Хоч ви й депутат райради, товаришу Путря, а погано знаКте психологiю мас... I на вiйськовiй справi слабо розумiКтесь: панiка скорше буваК вiд незнання, анiж вiд знання! - Не треба Пм всього знати, - бубонiв Путря. - А надто ж твоПх оцих нiчим не пiдтверджених даних... - Дощ iде, отже, вода прибуватиме! I мiй обов'язок оповiстити народ. - Вiн знову пiдняв мегафон. Путря побуряковiв: - Я категорично проти! - Можете скаржитись... Трублю! I Лукавець спрямував мегафон на людей: - Кваптеся, зголошуйтесь, поки берем! Вода прибуде ще на два метри! А до вечора пiднiметься на три! Вище усiх критичних рiвнiв! I це таки вплинуло. Люди знехотя, поволi стали спускатися з дахiв. Потерпiлих, здавалось, не меншало в цьому великому, густо налюдненому солi. АмфiбiП та вертольоти не знали спокою. Ганяли сюдм й туди, вихоплювали, скидали в безпечних мiсцях, i лише коли повертались за черговою партiКю своПх пасажирiПi, солдати - повеселiлi, збадьореш дiлом - мали змогу обмiнятись уривками вражень: - Я тiй медичцi: пiкiруй, а вона почервонiла до вух i халатиком колiна прикриваК... Та пiкiруй, кажу, нам тут зараз не до жартiв, - i смiються... - А менi одна бабусеищя, коли я ПП винiс, тiiиас карбованець в руку... Я спершу й не дотямив, для чого стара менi суне той зiм'ятий папiрець, а вона аж просить: "Вiзьми, синку! На тютюнець буде!.." Коли амфiбiя Пхня проходила мимо обелiска в центрi села, погляд Колосовського з щемливим чуттям торкався довгоП стрiчки накарбованих на каменi iмен, що рябiли численно зверху й донизу, зникаючи десь пiд водою. Викликанi уявою з небуття, виринали живi, тi, що на очах твоПх падали в атаках, що вмирали на руках у товаришiв... Iз рiзних республiк, зрiлих лiт i зовсiм молодi, недожитi, лежать ось тут разом у братськiй могилi, i тiльки обелiск гостроверхий iз стрiчкою iмен над ними каменем прорiс... Мiг i ти бути тут... - I рядовi, i лейт'енанти та капiтани там К, - завваживши його погляд, пояснив голова сiльради. - Тяжкий у нас фронт переходив... - Багато прочеркiв... - То безiменнi. Без документiв знаходили ми Пх в полях. Але ж вони були, хоч i безiменнi? Життя вiддали... Мовчки прислухались до розмови молодi солдати. Зосередженими ставали мокрi чистi обличчя, що тiльки-но вмивалися смiхом, пригадуючи свiжi своП рятувальницькi пригоди. А коли пiсля цього знiмали нових, з обкислих вiкон витягували чиюсь численну родину, то .були солдати тепер нiби уважнiшi до тих, кого рятували, руки Пхнi стали мовби ласкавiшi... Пробираючись залитою вулицею з вантажем людей на борту, на одному з городiв загледiли дiдуся, що, простоволосий, борсався у течiП, клопотався бiля напiввивернутоП потоком культурноП яблунi, ппшна крона ПП ряснiла, вся ще в зелених плодах. З обривком сталевого троса в руцi, старий щось мудрував бiля стовбура, здаКться, хотiв до чогось припнути яблуню тим засмальцьованим тросом. - Вуйку, садок припинаКте? - весело гукнув Лукавець. - I що за людина!.. Скiльки й не таких садкiв нинi попливе в море! Солдати вже брели до старого. Вiн дивився па них якось невидючо, прохально, блаженно, а посинiлi з холоду губи кривилися усмiхом чи плачем. Не опирався рятувальникам, тiльки обривок троса все чомусь не хотiв випустити iз закоцепiлих рук. Худий вiн був, кiстлявий, i пiдiймати його було зовсiм легко; солдати обережно, мов дитину, подали на амфiбiю це старече, вироблене працею тiло, в якому ще якимось чудом тримався незахолонулий дух життя. Затиснутий мiж жiнками та дiтьми, поступово вiдiгрiваний ними, старий до самого мiсця, куди причалював Пхнiй ковчег, припадав очима до солдатiв, свiтив старечою ласкою то на узбека, то на якута, котрi на руках своПх пiдняли його перед цим на амфiбiю; з якоюсь полегкiстю дивився, i посинiлi губи весь час повторювали розчулено й лагiдно: - Славнi роб'ята... Файнi легiники... Хар-рошi роб'ята... А через деякий час знову: - Славнi роб'ята... Файнi легiники... I так до самого мiсця бiльш нiчого сказати не мiг. Вода таки справдi прибувала, Лукавець не помилився у своПх припущеннях. З околицi села видно, як далi, в сторону рiки, лютуК стихiя. Не пiдступитись туди! Жене лiс, несе пiдхоплену десь у верхiв'ях худобу, - тiльки рогатi голови, зринаючи па бистринах, як знаки вiдчаю, стирчать iз води... Якийсь бузiвок, що йому вдалося вибитись iз бистрини, забачивши амфiбiю з людьми, поплив просто на них. - Давай, давай, сиволобик! - гукали йому солдати. - Не здавайсь! Видно було, як вiн, наближаючись до амфiбiП, перемелюК воду, товче ПП ногами, i очi напнулись уперто, в них мовби зiбралась вся його молода воля до життя. Цегляний клуб, до якого з самого рання звозили людей, почало теж пiдтоплювати, загнало всiх нагору, на майданчик, що його утворили, розiбравши дах. Сюди тепер пiдлiтали вертольоти, забирали й звiдси людей, - найперше забрали малечу та декiлькох хворих, що Пх було евакуйовано з лiкарнi, серед iнших i вагiтну жiнку, яка мала незабаром родити. Тим, що зостались, кидали з вертольотiв тюки фабричних ковдр та лантухи з хлiбом, ще теплим, ще з духом гарячих печей хлiбзаводу. Дiди старi, приймаючи хлiб з вертольотiв, неквапом дiли-. ли його, роздавали, стежачи, щоб все було по справедливостi. - Чого ви плачете? - помiтивши сльози на очах у дiдiв, посмiювались молодшi, лобурякуватi. - Все законно! - Плачуть, бо сльози близько, - казав один жевжикуватий, в яскравому светрi. - Кинули Пм по буханцю хлiба без консервiв, i вже вони розчулились... Старшi жiнки накинулись на нього: - Чого плачем? Бо в старi часи, коли вода було поруйнуК - нiкому ти не потрiбен! Берiть торби, дiтиська i йдiть жебрати!.. А зараз вiн тобi з неба подаК ще теплу хлiбину... - Та ж законно! - Тому й плачем, що законно, що по-людськи до нас... Мабуть, i в лобурякуватих душах пiсля цього щось таки зворухнулось. Ео коли амфiбiя зiбралася вирушати в черговий рейс, па вiддаленi ферми, - цi ж мiсцевi хлопцi самi викликалися змiнити амфiбiсти: - Перепочиньте. Вiдiгрiйтесь. Ще ми спробуКмо служби морськоП!.. Амфiбiсти перепочивати вiдмовились, але кiлькох добровольцiв собi на пiдмогу взяли, - разом з новачками на борту й вiдчалили вiд клубу. XX В школi, де розташована кiногрупа, гамiр, шарварок: класами заволодiла дiтвора. На другий план вiдтиснуто трударiв десятоП музи. Вуйна Домiнiка з виховательками маК клопоту бiля малюкiв, гарячим часм вiдпоюК Пх пiсля iючi, найкрикливiших притамовуК: - Слухайте, дiти, що менi сталось... А Пй, власне, нiчого й не сталось. Затопило город iз картоплею, позаливало вночi деяке збiжжя в льоху, та й но всьому. В однiй iз класних кiмнат, забившись в куток, тремтить оточена дiтьми дика сарночка гiрська. Тремке, полохке створiння, воно, проте, дозволяК дiтям торкнутись до себе, декотрим вдаКться навiть погладити цю юну тонконогу жительку гiр. Вона теж iз вертольота потрапила сюди. Такий уже день - все переплуталось, знезвичаПлось: кому судилося вмерти пiд час повенi, його пiде було поховати, забирали в небо, - викопати могилу не було де. I кому випало народитись, то перший крик новонародженого теж пролунав цього ранку вгорi над водами - в кабiнi вертольота, який незадовго до з'яви наймолодшоП людини на свiт зняв вагiтну жiнку з даху сiльського клубу. В повiтрi, над вируванням стихiП, вiддавались i приймались команди, вислуховувались першi подяки i першi нагiнки - теж... Дику сарночку з гiр несло на копицi сiна, нотоком забило сiно разом з пасажирами в кущi, видно було з берега людям, як наблизився до неП вертолiт, випустив драбинку... Молодий офiцер у погонах, спустившись, влучив момент, i ось уже дике, нервове створiннячко щулиться бiля цього. Здавалось би, маК злякатися гуркоту, 'вiдсахнеться вiд людини, а воно не тiкаК - стихiя страшнiша! - довiрливо горнеться до людини, даКться в руки, поводиться так, нiби воно виросло в хатi лiсника, бiля людей... А тiльки вертолiт пiднявся - одразу йому по радiо: - Сiмнадцятий, то ви зняли козеня? - Я, товаришу командир. - Вам нема чого бiльше робити? - Вину ват, товаришу командир! - Звiдки воно? - З гiр. - Пiсля потопу в гори його й вiдправте... I падалi нiякоП звiроловлi - тiльки людей!.. На комбiкормовий завод зараз, там уже ждуть вас на дахах... На новi завдання летять вертольоти, вiдлiтаК й той, що залишив сарночку в школi, що так щиро сказав Ярославi: "Ми буденнi..." "Хiба ви буденнi?" - проводжаК вопа поглядом вертолiт, що погуркотiв усе далi над водами, над безмежжям залитих лукiв, що недавно так квiтували, мерехтiли в сонцi цикадами, - вертолiт, зменшуючись, теж ставав уже схожий на одну з тих крилатих цикад... "Отак i живем, - думав тим часом пiлот вертольота у себе в кабiнi. - У космонавти нас поки що не беруть, тож доводиться грунтовно прилаштовуватись до земних, чорноробних занять. Може, й надовго. Може, й на всю кiнострiчку життя, - яка там уже буде: довга чи коротка, барвиста чи позначена однотоннiстю... Кому б не охота жити барвисто, кiноекранно! Але ж i буднi мають свiй змiст..." I якщо взяти материне життя чи батькове, хоч батька вiн знаК, власне, тiльки з переказiв... Якщо взяти скромну життКву творчiсть Решетнякiв, то нема чого за неП соромитись. Чеснiсть, як найвищий знак якостi вiдкарбована на кожному прожитому днi. У школi пожвавлення не спадаК, розбурханий кiполюд зусiбiч розглядаК нiчну операцiю по рятуванню табiрних дiтей. Подiя коментуКться, звичайно ж, у гумористичному топi, освiтлювачi та молодi асистенти зi смiхом намагаються визначити, кого можна пiдвести пiд рубрику героПчних натур, з'ясовують, хто скiльки разiв падав та хто найбiльпiе дiтлахiв нав'ючував на себе... I вийшло так, що героКм дня, чи, вiрнiше, героКм ночi, несподiвано виступив Броiiек-дев'ятикласннк: пiн виявив себе найспритнiшйм, не розгубився, нi разу не впав, тягав тих малюкiв, як гороб'ят зi стрiхи, йому й вiддано було в перебiгу дискусiП лаври першостi. Обiцяли навiть вiдзначити його тнм, що дадуть заглянути в окуляр пiд час зйомок: про це Бронек якраз мрiК, бо йому здаКться, що нема iншого способу зазирнути в таПну кiнотворення... Ягуар Ягуаровнч, вже перевдягнутий пiсля ночi в сухе, взяв на себе обов'язки медика: в якiйсь лiiжннiП'ьиi'й шапочцi з бомбончиком на тiм'П, з видовженим сухим обличчям вiзантiйця, снуК мiж людьми, роздаК таблетки кальцексу (профiлактично), Ярославi пропонуК гiрчичники, - за неП вiн найбiльше боПться, щоб не застудилася. - Якби це було в Будинку кiно, - каже вiн до Ярослави, - я, звичайно, запропонував би вам коктейль за моПм власним рецептом, якого й тi вашi жевжики не знають... Видно, якийсь в'Пдливий опонент з пiдвалу кiноресторацiП не даК спокою Ягуару Ягуаровичу, бо, присiвши на парту, вiн раптом вивергаК на нього всю свою пристрасть полемiста: - Так, кажеш, творчiсть виникаК з безладу, Пй вiд природи притаманно хаотичне начало? Улюбленець муз, кажеш, завше був лише сином стихiП, дитям розгнузданих бенкетуючих сил буття? Хотiв би я тебе, голубчику, бачити з нами цiКП ночi... ЯкоП б ти тут заспiвав! Що ж до мене, то я бачив хаос i знаю, що вiн людинi несе... Палаюче небо, розбомбленi ешелони - все бачив... I якщо вибирати мiж хаосом i порядком, СлавциП, - апелював уже до кiноактриси, - то знайте: я вибираю порядок! Йому вiддаю перевагу... Уже хоча б за те, що вiн здатен рятувати. Якщо навiть менше вiн полишаК мiсця для поезiП, то зате бiльше - для справедливостi!.. Несподiвано з'явився Сергiй. За нього ще з ночi переживали, аж поки котрийсь iз його асистентiв не признався, що йому вiдомi координати: батяр Пхнiй в Адамiвцях на весiллi гуляК. Це одразу приспокоПло: на весiллi не пропаде, рано чи пiзно з'явиться iз своПх нiчних походеньок, ще, може, й перев'язаний весiльним рушником... З'явився бруднющий, до рубця промоклий, але обличчя... воно було натхненне! Ярослава нiби вперше його бачила таким: - О мой, мой! Звiдки ти взявся? - Скiльки я бачив! - Сергiй розкинув руки, як для обiймiв, - О, скiльки всього... Братцi, ми на вiстрi подiй! Його оточили, розглядали з жартами: - Людина з легенди! Людина з безсмертя! I все ж таки - як вибираються звiдти? - А плавзасоби нащо? Плавзасоби винесли мене з темряви й хаосу на берег цiКП вашоП - не скажу при женщинах якоП - цивiлiзацiП... Не схотiв перевдягатись, не схотiв сушитись, лише змiнив кобеняка на куртку, щоб було зручнiше бiгати, хватопеком випив склянку гарячого чаю, звично перезарядив, у кутку апарат i: - ЦiлуКм рончкi! Зупинившись на мить перед Ярославою, вiн справдi поцiлував Пй руку, чого ранiше нiколи не робив. Ягуа